МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
УМАНСЬКИИЙ ДЕРЖАВНИЙАГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедрагенетики,селекції
рослині біотехнології
КУРСОВА РОБОТА на тему :
СТВОРЕННЯСОРТІВ
БІЛОГОЛОВОЇКАПУСТИ СТІЙКИХ
ДО КИЛИ
Виконав:студент 53-АСс
групи
Перевірила:доцент
УМАНЬ-2006
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Класифікація походження і біологічніособливості капусти
1.1. Класифікація капусти
1.2. Походження капусти
1.3. Морфологічні і біологічніособливості капусти
Розділ 2. Сучасний стан і досягнення селекції в Україні і за кордоном
Розділ 3. Завдання і методи селекції
3.1. Загальні завдання селекції капусти
3.2. Методи селекції капусти
Розділ 4. Вихідний матеріал для селекції
4.1. Загальна характеристика вихідногоматеріалу
4.2. Генетика ознак
Розділ 5. Характер ураження капусти білоголової килоюта біологія збудника
Розділ 6. Методика і техніка селекційного процесу
6.1. Вивчення існуючого сортименту
6.2. Техніка схрещування і методикарозрахунку обсягу роботи
6.3. Селекційні розсадники і їххарактеристика
6.4. Оцінювання і добір гібриднихпопуляцій
6.5. Порядок включення сортів доДержавного реєстру сортів України
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
ВСТУП
Капусту завдякихолодостійкості, врожайності, чудовим смаковим і дієтичним якостям вирощуютьповсюди. В Україні під капустою зайнято майже 20% площ городніх рослин, щозабезпечує виробництво понад 30 кг капусти на душу населення.
Капуста — основнаовочева культура більшості районів України, де вона щорічно займає 67— 72,6тис. га, або близько 20 % загальної площі овочевих культур.
Капустуспоживають у свіжому вигляді і для використання квашеною. Крім того, їїмаринують, консервують, а також сушать. Існують сотні рецептів приготуваннястрав із капусти, в яких вона використовується як головний або додатковийкомпонент свіжою, вареною, тушкованою та ін.
Капустахарактеризується високою врожайністю, лежкістю, добре транспортується. Припорівняно низькій калорійності (калорійність 1 кг капусти становить в середньому 300—450 кал) вона має високі смакові якості і лікувальнівластивості.
Капуста — ціннийпродукт харчування, бо містить важливі для організму людини вітаміни,вуглеводи, білок та мінеральні солі. Харчова цінність капусти зумовлюється їїневисокою енергетичною цінністю і добре збалансованим вмістом білків,вуглеводів, клітковини, мінеральних солей, вітамінів C, B1, B2, PP та інших, а також каротину(провітаміну А). Капустуцілорічно споживають у свіжому, вареному, тушкованому, квашеному, маринованому і сушеному вигляді, як приправу та яксамостійну страву. У народній медицині і дієтології вона використовуєтьсядосить широко. З-поміж інших городніх рослин капуста поступається за сезонним попитом лише помідорам, однак попитна неї стабільний протягом усього року [ 5 ].
В даній курсовій роботіпланується виведення сорту білоголової капусти стійкого проти кили. Килапоширене захворювання в північних районах України, переважно в низинних місцяхі заплавах. Хвороба уражує кореневу систему молодих і дорослих рослин капусти.Шкідливість кили полягає в тому, що вона пригнічує рослини, оскільки корені незабезпечують надземну масу достатньою кількільстю води і поживних речовин. Засильного розвитку кили урожай капусти може знизитись на 30-40 % і більше [10]. Тому виведення сортів стійких до кили є важливим напрямом в селекціїкапусти.
Розділ1.Класифікація, походження і біологічні
особливості капусти
1.1.Класифікація капусти
Певні труднощі зкласифікацією капусти пояснюються надзвичайним різноманіттям її товарнихорганів. Переважнакількість поширених форм капусти належить до родини капустяних — Brassicaceae Burn. (Cruciferae Juss.), роду Brassica L. виду В. oleracea L. — капустагородня (2n=18).
Вид В. oleraceae L. має багато різновидів, з яких длягородництва найважливі такі: В. ol. var. capitata L. — головчаста, з формами аlbа (білоголова) та гubrа (червоноголова); В. ol. var. sabauda L. — савойська (вірзинг); В. ol. var. cauliflora L. - цвітна (кучерява); В. ol. var.caulorapa Pasg.(gongyloides L.) — кольрабі (каляріпа); В. ol. var. acephala L. – листкова; В. ol. var. gemmifera L. – брюссельська; В. ol. var. pompeyana (botritis) L. — спаржева (броколі).
У колишньому СРСРбула поширена ботанічна класифікація Т.В.Лизгунової, яка виділяла окремірізновиди капусти як самостійні види. Такий підхід можливо й зручний для городників, проте дещоумовний, тому що ці різновиди добре схрещуються між собою і дають пліднепотомство. Отже, вони не відповідають ботанічному поняттю вид. Крім того, якповідомляє П.П.Павлов (1963), угібридному потомстві від схрещування між двома сортами білоголової капусти — номер перший і Вальват'євська — відбулося розщеплення на форми брюссельської, спаржевої і листкової капусти, щосвідчить про належність цих різновидів до одного виду.
Зацікавленістьселекціонерів викликають також форми китайської капусти виду B. chinensis (2n=20) з підвидами листкової китайськоїкапусти subs. petiolata Ritov і головчастої китайської subs. caminata та пекінської капусти B. pecinensis Rupr. Китайські ботаніки вважають, що предком китайської капусти єдика ріпа B.campestris L., яка розповсюджена в горах південно-західного Китаю. Є всі підстави визнати слушність цієїдумки, тому що китайська капуста легко схрещується з ріпою, гірше, але можедавати плідне потомство від схрещування з бруквою. Однак при спробах отримати гібрид між китайською капустою і будь-яким з різновидів B.oleraceaL. спостерігається міжвидованесумісність [ 1 ].
1.2. Походження капусти
Усі види капуст(за винятком китайської і пекінської) походять з Середземномор'я, протокЛа-Манш і Па-де-Кале. Китайська та пекінська капусти походять з центрального тазахідного Китаю. Предками усіх видів капуст є дика кущоподібна форма капусти.Після перезапилення різних диких форм капусти та штучного добору в результатівирощування одержано ряд різновидностей і сучасних її видів [ 4 ].
1.3.Морфологічні і біологічні особливості білоголової капусти
Капустабілоголова — двохрічна рослина. Велика кількість її різновидів і форм можутьзимувати в ґрунті в південних областях України. Протягом першого року вегетаціїкапуста формує товарний орган (головку або листя), а наступного року — генеративні органи й насіння. Різновиди і сорти капусти досить легко розрізнитиміж собою за вегетативними органами першого року життя, але важко або майженеможливо за ознаками другого року — насінників і насіння.
Капустабілоголова має правильні з верхнім зав'язком квітки: чотири вільних чашолистки йчотири пелюстки, що сидять навхрест; пелюстки світло-жовті, яскраво-жовті абомайже білі; шість пиляків — два коротших зовнішніх і чотири довшихвнутрішніх. Вони оточують просту, двогнізду багатонасінну маточку з короткимстовпчиком і плискуватою приймочкою. Біля основи довших тичинок розташованінектарники. Пилок видовжено-еліпсоїдний, розміри якого від 16,2-18,9 до35,1-37,8 мкм. Квітки зібрані у довгасті (до 60-80 см) рихлі китиці. Квіткове стебло голе, трохи розгалужене (насінники І або II типів), має від трьох до семи стебелпершого порядку завдовжки від 0,5 до 2 м. На квітковому стеблі міститься 100-4000 квіток. Насередніх і нижчих розгалуженнях їх більше, ніж на верхніх.
Цвітіння капустипочинається з головної китиці. Спочатку розкриваються нижні квітки, потімпоступово верхні (молодші). На пагонах першого і наступного порядків цвітіннятакож починається з нижніх відгалужень (акропетально). Період цвітінняосновного стебла з його розгалуженнями триває 15-40, а всієї рослини — до 60днів. Ранні сорти капусти мають коротший період цвітіння. На рослині можнаодночасно побачити квіткові бруньки, пуп'янки, квітки і стручки Із достиглимнасінням. Для того щоб пришвидшити та поліпшити дозрівання насіння, общипуютьвершки суцвіть, які можуть квітувати до осені. Напередодні розкривання квіткипелюстки ще в згортках на третину виходять з чашечки; протягом дня вонидосягають нормального розміру і поступово розходяться. Наступного дня зі сходомсонця квітки починають розкриватися, а до 8 год. ранку повністю розцвітають.
Квітки капусти — протогенійні: приймочки можуть приймати пилок щеу пуп'янках, тим часом як пиляки лопають через 3-4год. після розкривання квітки. Слід зазначити, що на початку висипання пилкучотири довгих тичинки, тобто ті, які розташовані нарівні з приймочкою,відхиляються від неї, а пиляки повертаються навколо осі тичинкової нитки на90-120° так, щоб тріщина пиляка була зорієнтована назовні. Короткі тичинки невідхиляються, але вони значно нижчі від приймочки. Така особливість розвиткуквіток капусти зменшує можливість самозапилення, хоча й не усуває її повністю.
Стручки капусти невеликі,видовжені за формою, від циліндричних до плискатих з гладенькою абочоткоподібною поверхнею. Насінини дрібні, кулясті, темно-бурого або чорно-коричневогозабарвлення. Маса 1000 насінин становить 2,5-5 г. Насіння різновидів капусти відрізняється між собою дуже мало. Його важко відрізнити навіть відспоріднених видів, однак деякі способи для розпізнавання насіння капусти відфальсифікованого існують. Серед них хімічний спосіб О.Т.Єрмолаєвої, згідно зяким насіння обробляють 10%-м розчином їдкого натру і протягом 2 год.витримують у термостаті при температурі 25-28°С. Витяжка з насіння капусти маєвишневий колір, з брукви-коричневий, з ріпи і турнепсу-зеленуватий або майжепрозорий.
Капуста — доситьхолодостійка рослина. Насіння її може проростати при температурі 2-3°С, азагартована розсада витримує приморозки до -5...-8°C. Нормальне формування квіток капусти відбувається при17-18°С. При температурі, що перевищує 24°С, квітки деформуються й обпадають, ав тих, що залишаються, спостерігається розростання маточки та деформація абовідсутність пиляків.
До вологості ґрунту йповітря капуста досить вимоглива. Оптимальна для неї вологість грунту становить 70-80% НВ привологості повітря 65-80%. Капуста — світлолюбива рослина. Зелементів живлення потребуєпідвищену кількість азоту, калію та кальцію.
Білоголова капустапоширена в усіх регіонах України. За тривалістю достигання розрізняють раннісорти капусти з періодом вегетації від початку сівби до технологічної стиглості110-140, середні — 140-160 та пізні — понад 160 днів. Ранні сорти меншурожайні, але мають ніжніше листя. При перестоюванніголовки ранніх сортів репаються. Пізні сорти відрізняються за розмірами тащільністю головок, а також придатністю для тривалого зберігання та для соліннятощо [ 1 ].
Розділ2. Сучасний стан і досягнення селекції в Україні і за кордоном
Капустабілоголова — найдавніший вид культурних овочевих рослин. Археологічні розкопкисвідчать про те, що людина почала вирощувати капусту наприкінці кам'яного віку.
Центр походженнякапусти білоголової (Brassica oleraceae L.) — узбережжя Середземного моря йАтлантичного океану. Дотепер ареал дикоростучого предка — островаСередземноморського басейну, а також Атлантичне узбережжя Європи, у тому числіВеликобританії. Місце введення цієї рослини в культуру — Італія. Капустабілоголова виникла від дикої капусти листової із гладкими й кучерявенькимилистами, древні перехідні форми її мали рихлі голівки, з невеликим змістомцукрів і сухої речовини. Численні сучасні форми й сорти отримані відсхрещування капусти листової з іншими дикими видами капустяних рослин.
У народівДревньої Греції капуста була відома за назвою брассіка й служила символомтверезості. Не меншою повагою вона користувалася й у Древньому Римі. Римляниназивали капусту каулус. Крім стародавніх греків і римлян з її вирощуваннямбули знайомі й інші народи, що живуть у Середземномор'я (Древній Єгипет,Візантія). Є дані, що свідчать про вирощування капусти в Закавказзі, Малій Азіїй інших регіонах.
Виробництвокапусти в Західній Європі особливо зросло після хрестових походів, що підсилилазв'язки зі Середземноморськими країнами Малої Азії, звідки й завозилися їїформи. На територію Київської Русі капусту завезли греки, римляни й росіяникупці із Західної Європи. Деякі дослідники вважають, що росіяни й українцізапозичили цю рослину від греко-римських колоністів Криму разом з назвою, щовідбувається від кельтского слова «кап» — голова (відповідне римськомупозначенню качана).
Документальнідані, що свідчать про освоєння капусти на Русі, ставляться до XI-XII ст. Так, в«Ізборнику Святослава» (1073 р.) і в Статутній грамоті смоленського князяРостислава Мстиславовича (1150 р.) відзначається її наявність і є рекомендаціїз її вживання. В «Домострої» (XVI в.) утримуються наставляння про вирощування йуживання капусти в їжу й на корм худобі. З XVIII в. виробництво її в Росії одержалоподальший розвиток. При Петрі I капуста стала незмінним продуктом харчування йпредметом широкої торгівлі.
На Русі капустувперше стали квасити. За давніх часів, коли після збирання качанів починалосяїхнє рубання, улаштовувалися своєрідні подання з хороводами, жартівнимипіснями, танцями й неодмінним частуванням пирогами з капустою — так називані«капусники». Зараз ця гарна народна традиція майже забута. У селянському побутібула навіть її покровителька. 18 травня по новому стилі – Арина — розсадниця — день посадки розсади капусти.
Розвитокпромисловості в Росії привело до виникнення вогнищ великого товарногоовочівництва, у тому числі й по вирощуванню капусти (Ростовський, Підмосковний,Петербурзький, Харківський, Київський і ін.). На Русі капуста знайшла як бидругу батьківщину.
Своїм мистецтвому вирощуванні капусти особливо славилися ростовські городники, звідки був родомЮхим Грачов — знаменитий народний селекціонер, визнаний за рубежем російськимфеноменом. На всіх міжнародних виставках він брав вищі призи за високі врожаї іякість капусти. Так, в 1875 р. на Віденській сільськогосподарській виставці Е.А. Грачов виставив капустини великої щільності, гарного смаку й білизни,діаметром 70 див і був визнаний гідним почесної медалі «За прогрес». У ЗахіднійЄвропі високо цінували сорту російської народної селекції Сабуровка, Капорка,Коломенська за їхню високу врожайність, білизну, солодкий смак та ін.
У цей час капустапоширилася повсюдно — від Крайньої Півночі до субтропіків. Особливо багатовирощують неї в країнах з помірним і прохолодним кліматом. У Росії й Українівона посідає перше місце по площі посіву серед овочевих рослин. З великоїрозмаїтості видів сімейства капустяні найбільше поширення одержала капустабілоголова (у Росії займає близько 30%, в Україні — 20% площі овочевих рослин).
У рядізахідноєвропейських країн — Німеччини, Норвегії, Франції капуста також посідаєперше місце серед овочевих рослин. В Англії вона є одним з основних овочевихрослин, посідаючи друге місце по площі після овочевого гороху, а по обсязівиробництва перевершує його. І що примітно, на цвинтар у Дорсеті поставленийнавіть пам'ятник у формі капустини людині, що вперше завіз її з Голландії. УСША капусті належить лише шосте місце. Вирощують її також у Японії, Індії, Китаюй інших країнах світу. З овочевих рослин капуста дає найвищі (до 80-100 т з 1 га) урожаї при найменшій собівартості й витратах праці. У багатьох країнах вона служить продуктоммасового споживання. Високі врожаї, живильні й смакові якості, здатністьдовгостроково зберігатися у свіжому виді — причини великої популярностікапустяних продуктів у народі.
Капустіприсвячені сторінки досить поважної за віком сільськогосподарськоїенциклопедії, складеної ще в X столітті у Візантії, так називаної «Геопоніці».Вона вперше була видана російською мовою в 1960 р. Один з давньоримських міфівоповідає про те, що капуста народилася зі сліз людини, покараного Бахусом(богом вина, виноробства й веселощів) за зламану виноградну лозу.
Катон старшийМарко Порцій, політичний діяч і письменник Древнього Риму, автор трактату «Проземлеробство», захоплюючись капустою, писав, що вона «...із всіх овочів — перша, з'єднує в собі властивості в пропорції, найбільш сприяючому здоров'ю».
Неодмінниматрибутом відомих натюрмортів є капустина. У видатного художника ПітераКорнеліса ван Рейна (1568-1628) у картині «Куховарка» молода симпатичнагосподарка кухні тримає в одній руці кошик із плодами й виноградом, в іншій — дичина. На столі удосталь овочів: редька, огірки, артишок, спаржа, салатлистовий, цибуля ріпчастий, горох овочевої й капустина. У натюрмортіголландського художника Абраама ван Бенерена (1620-1690) поряд з великимглечиком, чарками з вином, рибою — капустина, що прикрашає картину йурівноважує її композицію. Знаменитий російський художник В. И. Суриков(1848-1916) намалював картину «Городник. 1870-і роки». Літній селянин коштуєбіля своєї сторожки, а поруч із нею росте капуста.
На відзначення30-річчя Великої перемоги над гітлерівським фашизмом газета «Тиждень» за 1975р. № 7 помістила фотографію фронтового років, на якій обложений Ленінград іплоща біля Ісааківського собору. На цій площі вирощували замість квітковихклумб добротні капустини. Дві молоді жінки з усмішкою передають великі голівкивоїнові-визволителеві [ 9 ].
Зараз капустувирощують майже в усіх країнах світу. Її селекцією займається велика кількістьселекційних установ в Україні і за кордоном. Селекція капусти ведеться в різнихнапрямках. Генетика ознак капусти вивчена не досконало, проте встановлено рядкореляційних ознак, вивчено особливості успадкуваня багатьох цінних ознак,механізм самонесумісності.
Значні досягненнязроблені в селекції на гетерозис. Перевагами гібридних сортів капусти є: дружнє досягненнятехнічної стиглості; ранньостиглість та збільшення продуктивності, поєднання,якого важко досягнути при масовому чи індивідуальному доборі; підвищенастійкість проти ураження хворобами; одномїрність габітусу та рівномірністьякості продукції, що дає змогу механізувати деякі трудомісткі операції, а такожреалізувати продукцію за вищими цінами; підвищена здатність до тривалогозберігання.
Завдяки цим перевагам гетерозиснігібриди капусти поширені в Японії, Данії, Нідерландах, Англії, США та в іншихкраїнах. Виробництвогібридного насіння капусти — досить складний процес. Квітки капусти дрібні,незручні для кастрації, а одна квітка утворює мало насіння, що робитьневигідною ручну кастрацію. Вартість насіння гібридів першого покоління удванадцять разів вища, ніж звичайних сортів, Тому для практичного застосуваннягетерозису селекціонери запропонували запровадити самонесумісні лінії, тобто використати природнусхильність капусти до перехресного запліднення і перетворити складністьсхрещування на переваги. Це вдалося американцям М.Л.Одленду і Е.В.Ноллу, які за допомогоюінбридингу створили самонесуміснілінії з кожного з компонентів майбутнього гібрида окремо. Вони відбирали по двікращі лінії, розмножували їх вегетативно в теплицях (до 400 особин з однієї рослини за сезон), а потімсхрещували між собою сестринські лінії материнськогокомпонента. За паралельною програмою проводили схрещування між сестринськимилініями батьківського компонента. Отримані обидва міжлінійних міжсестрииських гібриди виявилися самонесумісними,але перехресносумісними. Висаджуючи їх по черзі рядами, досягають взаємногоперехресного запилення й отримують насіння першого покоління F1 безкастрації та значних затрат ручної праці.
Тривають пошукиінших методіввиробництва гетерозисного насіння, тому що гібриди капусти,отримані на основі самонесумісності, виявляють реципрокну неоднорідність. Виведено форми ядерно-генною чоловічою стерильністю, створено форми з цитоплазматичною стерильністю методами міжвидової й міжродової гібридизації, проте є труднощі у закріпленні стерильності, відновленні фертильності. Крім того, виникла складність із запиленням бджолами, тому що стерильні рослинине мають нектарників і тому непривабливі для відвідування їх бджолами. Серії бекросів дали змогу Ф.В.Хейну(США) поєднати генетичні системи брукви й редиски і вивести такі відновникифертильності, гени-відновники яких виявились зчепленими з генами білогозабарвлення пелюсток та формування нектарників. Подібна технологія може бутиперспективною для приваблення бджіл на стерильні рослини капусти.
Розвиток біотехнологіївідкрив ще одну перспективну можливість — вручну схрещувати вихідні лінії знайкращою специфічною комбінаційною здатністю та максимальним проявомгетерозису, а потім розмножувати в культурі ізольованих тканин отримані гібриднірослини для виробничих потреб, При цьому з'являється можливість необмеженодовго клонувати калюс на живильному середовищі та продукувати ембріоїдигетерозисних гібридів або навіть розсаду в товарних кількостя[1].
Нині селекцієюкапусти займаються такі установи: Сквирська дослідна станція Інститутуовочівництва і баштанництва УААН, Київська дослідна станція ІОБ УААН, Інститутовочівництва і баштанництва УААН, ТОВ «Свитязь» (Львів), Сінгента Сідз (Київ),Науково-дослідна станція «Наско» (Херсонська обл.), ТОВ «Агрозовнішнаука»(Київ), Всеросійський науково-дослідний інститут селекції і насінництваовочевих культур і багато інших [ 8 ].
Розділ3. Завдання і методи селекції
3.1. Загальні завданняселекції капусти
У межах кожного різновидукапусти існують спільні або специфічнізавдання. До них належать: підвищення врожайності, виведення сортів певного періоду достигання, стійких протихвороб та шкідників, придатних для механізованого догляду й збирання врожаю, звідповідними смаковими якостями, посухостійких при вирощуванні на богарі.Вимоги селекції можуть змінюватись залежно від зони, різновиду й групистиглості.
Для ранніх сортівбілоголової капусти розміри й маса головки, що визначають загальну врожайністьсорту в порівнянні із скоростиглістю, мають другорядне значення. Важливозменшити вегетаційний період капусти так, щоб у південних районах України матитоварну продукцію через 50-60 днів після садіння розвинутої розсади в ґрунт. Цедасть змогу забезпечити ранньою капустою місцевий споживчий ринок та збільшитиекспортний потенціал вітчизняного сільського господарства.
Для пізньої капустиселекційне значення має комплекс ознак: урожайність, добре завиті (тугі)головки з ніжним внутрішнім листям, придатні для тривалого зберігання та длясоління, пристосованість до умов Полісся і західних районів України, незначнакількість зовнішнього (сірого) листя, стійкість проти кили капусти,яка, особливо уражує її при вирощуванні на важких глинистих ґрунтах з підвищеноюкислотністю (ця ознака корисна і для решти капустяних рослин).
Усі нові сорти капустиповинні бути стійкими проти пошкодження хрестоцвітими блошицями, капустяноюмухою, різними видами білянок, а також проти фузаріозного в'янення та судинногобактериозу[1].
3.2. Методи селекції капусти
В селекціїкапусти застосовують різни методи: гібридизація, мутагенез, поліплоїдія,біотехнологічні методи. Через недостатню опрацьованість мутагенез, поліплоїдіята біотехнологічні методи застосовуються мало. Основним методом залишаєтьсягібридизація.
Метод аналітичноїселекції, який ґрунтується на доборі з природних популяцій або місцевих сортів-популяцій форм, що виникли внаслідок спонтанної гібридизації або мутагенезу йвідселектовані природним добором, втратив практичне значення як самостійний.При інтенсивній селекції селекціонер повинен мати популяції, які займаютьневеликі площі, але багаті за генетичним різноманіттям особин, що утворюютьпопуляції. Цього можна досягти лише за штучної гібридизації, яка дає змогустворювати потомство з новими комбінаціями генів, а отже, й ознаками івластивостями.
Теоретичноюосновою для методу статевої гібридизації є менделівські правила та хромосомнатеорія спадковості Т. Моргана.
Мутації єосновним матеріалом для природного добору та еволюції видів. Спонтанний мутаційниіпроцес насичує популяції численними змінами, внаслідок чого такі популяціїнесуть у собі величезні резерви прихованої спадкової мінливості, що й підтримуєпластичність виду, пристосованість до несприятливих умов середовища.
Питання проекспериментальне одержання мутацій привернуло увагу лише після відкриттявисокої мутагенної активності іонізуючого випромінювання.
Приекспериментальному мутагенезі використовують фізичні, хімічні та органічнімутагени. Це дає широкі можливості для селекції, проте як уже зазначалося,метод застосовується мало[3]. У селекції рослинполіплоїдія, як одна з форм індукованих мутацій, набула широкого застосуванняпісля 1937 р., коли американські генетики А. Блекслі та О. Ейвері виявили, щоколхіцин C12 H25O6 викликає подвоєння кількостіхромосом у клітинах живих організмів. У виробництво вже запроваджені штучніполіпоїди капусти.
Біотехнологічніметоди об’єднуютьметоди культури клітин і тканин рослин з методамимолекулярної біології та технікою отримання рекомбінантних молекул ДНК.Вирощування клітин і тканин вищих рослин поза організмом на штучних живильнихсередовищах у контрольованих людиною умовах дає змогу принципово новий вихіднийматеріал для добору, прискорено розмножувати його, виконувати добір наклітинному рівні та індукувати органогенез[1].
Розділ4. Вихідний матеріал для селекції
4.1. Загальна характеристикавихідного матеріалу
Вихіднимматеріалом у селекції є все те, що селекціонер може використати у своїйпрактичній роботі з різних рослинних форм, що культивуються, або дикорослихдля створення нових сортів, які б відповідали меті селекційної програми.
В селекціїкапусти вихідним матеріалом можуть бути: природні популяції, селекційні сортивітчизняної й зарубіжної селекції, гібридний матеріал, інцухт-лінії, мутантні йполіплоїдні форми та ін.
I. Природніпопуляції- досить великий вид натурального матеріалу. До них належать дикоросліформи, місцеві сорти. Популяції є групою добре пристосованих до умоввирощування особин, що відрізнябться одна від одної за спадковістю. Джереломспадкової мінливості в популяції є мутаційна й комбінативна мінливість.
II. Селекційнісорти вітчизняної і зарубіжної селекції є цінним вихідним матеріалом. Їх можнавикористовувати для масового або індивідуального добору нових форм, а також длястворення гібридних популяцій.Особливо цінні сорти часто використовують якдонори окремих ознак.
III. Гібридніпопуляції створюють внутрішньовидовою і віддаленою гібридизацією. Для цьогопроводять прості парні, зворотні, насичу вальні, складні, східчастісхрещування. Комбінативна мінливість при гібридизації дає можливість поєднуватив гібридах ознаки і властивості батьківських форм. При гібридизаціївідбувається значний формотворчий процес. Тому гібридні популяції є ціннимвихідним матеріалом, а гібридизація стала найпоширенішим методом створеннявихідного матеріалу.
IV. Самозапиленілінії, або інцухт-лінії (інбредні), в селекції на гетерозис є цінним вихіднимматеріалом. У перехреснозапильних культур багаторазовим перехресним запиленнямодержують самозапилені лінії. Схрещування таких ліній із сортами або між собоюдає значно вищий ефект гетерозису, ніж міжсортові схрещування.
V. Мутантніполіплоїдні форми – цінний матеріал для селекційної роботи, а експериментальниймутагенез і поліплоїдія – ефективні методи створення вихідного матеріалу[3].
4.2. Генетика ознак
У білоголовоїкапусти зустрічається явище утворення кількох дрібних головок (замість однієївеликої). У всіх різновидів капусти можуть з'являтись ряболистість, потрійніпрозябцеві листочки (замість подвійних), розширене плискувате, фасційованеквіткове стебло, редукція пелюсток і тичинок, квітконосоподібні утворення всередині головки. У розсади капусти іноді бувають рослини без верхівковоїбруньки. Всі ці новоутворення не успадковуються, а є формою реагування рослинна вірусні хвороби, пошкодження (механічне або шкідниками) верхівкової бруньки,надмірні коливання температури (особливо різке підвищення), тобто морфози тамодифікації, які імітують спадкові зміни і можуть ввести в омануселекціонера-початківця. Такий поліморфізм і мінливість вегетативних органівкапусти під впливом умов навколишнього середовища впливає також надостовірність оцінювання комбінаційної здатності та на рівні одноманітностігетерозисних гібридів першого покоління F1.
Аплікативнагенетика капусти розвинена значно менше, ніж скажімо помідорів. Однак з деякоюінформацією корисно ознайомитись ще до початку проведення селекційної роботи.
Для більшостірізновидів городньої капусти спільним є добре виражений реципрокний ефект. Вусіх комбінаціях гібридизації тою чи іншою мірою можна помітити переважаннякомплексу ознак материнської форми. Це явище спостерігається у капусти значночастіше, ніж в інших городніх рослин, і пояснюється полігенним характеромуспадкування із складними формами неалельної взаємодії, які коригуютьсяплазмогенами-модифікаторами.
Спостерігаєтьсязалежність між формою головки і часткою внутрішнього качана (чим кулястішаголовка, тим менший внутрішній качан). Розсада ранньої капусти невелика, рослиниприсадкуваті, дрібнолисті з гладенькими дрібнозубчастими краями; розсадапізньої відрізняється довгими міжвузлями, великим листям на довгих черешках зперетинчастими, хвилястими краями. Лежкість головчастої капусти залежить відщільності головок та вираженості воскового нальоту на поверхні листя. Товстакутикула та наявність воскового нальоту також свідчать про стійкість капустипроти ураження сірою гниллю.
Аналізуспадкування у капусти пов'язаний зі значними труднощами. Майже не діє правилоодноманітності гібридів першого покоління F1, що свідчить про високугетерозиготність окремих особин та про гетерогенність сортів-популяцій.
У гібридахдомінують зморшкувате листя, утворення стеблоплодів, завивання головок, червонезабарвлення над зеленим, синьо-фіолетове над білим, наявність воскового нальотунад відсутністю його (для савойської капусти), загостреність головки надкулястістю. Здатність утворювати товарні органи з недорозвинених суцвіть(ознака цвітної капусти) — рецесивна ознака проти решти різновидів. Однакповного домінування також не спостерігається, тому що при схрещуванні цвітноїкапусти з білоголовою чи савойською головки утворюються погано або зовсім неутворюються. Незважаючи на загальну тенденцію домінування зморшкуватого листянад гладеньким, в комбінаціях схрещування біло- й червоноголової капусти злистковою домінує гладеньке листя при поганому утворенні головок. У гібридів біло- й червоноголовоїкапусти з савойською також домінує гладеньке листя, але при доброму утворенніголовок. Гібриди брюссельської капусти з червоноголовою дають червонозабарвлені головки брюссельського сортотипу.
У другому і наступних поколіннях спостерігається складне розщеплення. Присхрещуваннях листкової капусти з савойською в другому поколінні F1 з'являютьсяформи, що нагадують брюссельську капусту і кольрабі; гібриди білоголовоїкапусти з листковою мають сортотипи брюссельської, савойської і кольрабі. Однакніколи не зустрічались форми цвітної капусти в по-томствах будь-яких гібридів,якщо в родоводах батьків не було цвітної капусти або вона не бралабезпосередньої участі в гібридизації.
У селекції на технічнуранньостиглість оцінювання виконують у динамічних випробуваннях, періодичнозбираючи технічно стиглі головки, однак процес успадкування цієї ознаки доситьскладний. Ознаки ранньостиглості домінують переважно (хоча й не повністю) тоді, коли гібридизацію здійснюють у межах одного екотипу. Вкомбінаціях схрещувань між ранніми н пізніми сортами капусти, які походять зрізних екологічних груп. були потомства з проміжними ознаками, а також зранніми або з пізніми формами. При цьому спостерігався значний впливматеринського компонента гібридів. Очевидно, темпи росту головчастої капустиконтролюються полімерними генами з плазмогенними модифікаторами.
Відомі різні типиуспадкування ознаки величини головки, маси розеткових (некриючих) листків, масистебла тощо.
Успадкування стійкостіпроти хвороб має особливо важливезначення. Серед хвороб капусти найпоширенішими і найшкодочиннішими є кила,судинний бактеріоз, фузаріозне в'янення. У Каліфорнійському університеті булипроведені модельні досліди, в яких встановлено, що стійкість проти киликонтролюється двома парами генів — рецесивними аа і домінантними ВВ. Причому гени ВВ забезпечують вищий рівеньстійкості, ніж гени Вb, агени bb формують нестійкий фенотип. Удругому поколінні F1 відсхрещування гомозиготної стійкої лінії з нестійкою спостерігалось розщеплення 9:4:3. Оцінювання виконували напровокаційному фоні.
Таблиця4.2.1
Генетичнамодель стійкості проти ураження килою
Генотип Частота генотипу Фенотип
AABB 1 Бокова кила
AABb 2 Загальна кила
AAbb 1 Загальна кила AaBB 2 Бокова кила
AaBb 4 Загальна кила
Aabb 2 Загальна кила
aaBB 1 Здорові рослини
aaBb 2 Здорові рослини
aabb 1 Бокова кила
Як бачимо, фенотипи з боковою килою формуються згенотипів з генами стійкості однієї з пар AAВВ або ааbb.Форми з боковою килою через два-три тижні втрачали часткову стійкість ірозвивалась загальна кила через 75 днів після інокуляції. На здорових рослинахнаприкінці вегетації також були виявлені ознаки бокової кили, тобто відбувається послідовна втрата стійкості проти ураження килоюз віком рослини. Цей приклад показує трудність селекції на стійкість протиураження килою, хоча успадкування решти ознак відбувається також складно.
Певний прогресдосягається при використанні частково гомогенізованих інбредних ліній. Однак уселекції інбредних ліній капусти ознаки депресії з'являються вже після другогоінбридингу і лінії стають неконкурентоспроможними. Схрещування між кращимилініями, отриманими після трьох-чотирьох інбридингів, відновлює продуктивність,а при вдалому доборі компонентів навіть спостерігається 25-40%-й гетерозис.Проте для використання переваг гетерозисних гібридів необхідна клопітка робота, пов'язана з виведенням інбредних ліній,оцінюванням їх комбінаційної здатності та пошукомзручної, окупної пере-ІГВМИ гібриду технології виробництва гібридного насіння.Щодо виведення інбредних ліній, то методика їх селекції досить і кладна:примусове самозапліднення, оцінювання потомств, добір кращих, найменшдепресованих рослин, висаджування їх і іщрощування під ізоляторами, новий турпримусового само-пшліднення і т.д.Складність полягає у проявах самонесумісності, через яку різко зменшуєтьсякількість насіння, яке здатне шв'язатись на насінниках післятретього-четвертого інбридингу. Для капусти характерна спорофітнасамонесумісність, яка контролюється множинними алелями 5-генів, яких відомопонад 50, і виявляється при взаємодії з множинними алелями інших серій генів.Тобто, як вказує болгарський генетик С.Даскалов (1974), механізмсамонесумісності капусти досить складний. Він сформувався у процесі еволюції ізабезпечує гетерозиготність, життєздатність та високу пристосовуваністькапустяних рослин [ 1 ].
Розділ 5.Характер ураження капусти білоголової килою та біологія збудника
Кила- поширенезахворювання у північних районах України, переважно в низинних місцях ізаплавах. Уражується коренева система молодих і дорослих рослин капусти.Характеризується утворенням на коренях наростів і здуттів, які інколи досягаютьна дорослих рослинах значної величини. Зовні на молодих ростучих рослинах килувиявити дуже важко. Це можна зробити лише при ретельному огляді кореніврозсади. У дорослих уражених рослин листки жовтіють, в’януть, головки недорозвиваються, а при сильному ураженні неутворюються.
Збудником хворобиє плазмодіофороміцетний гриб Plasmodiophora brassicae Wor.порядку Plasmodiophorales. Він належить до облігатнихпаразитів, розвивається тільки у живих рослинах. Цикл його розвитку дужескладний і відбувається переважно в диплоїдному стані. У грунті зберігаютьсяспочиваючі спори, з яких навесні утворюються зооспори з одним джгутиком іпроникають у рослини через кореневі волоски. В останніх кожна зооспораперетворюється в кулястий амебо їд, який иає вигляд кулястого тіла. Згодом такітіла розпадаються на кілька частин, які перетворюються на зооспорангії. В нихвідбувається мейози диплоїдних ядер з утворенням гаплоїдних зооспор. Цізооспори у порожнині кореневих волосків швидкот копулюють і перетворюються вдиплоїдні амебоїди, що механічно, в процесі поділу клітинрослини-живителя, поширюються по камбію, серцевинних променях і паренхімівторинної кори. Кілька амебоїдів зливаються, утворюється багатоповерховийплазмодій, в якому відбувається подвійний поділ ядер (кількість їх збільшуєтьсяу 4 рази) і формуються диплоїдні, спочиваючі спори.
Наприкінцівегетації рослин, а також навесні, під впливом грунтових організмів наростируйнуються, і спори потрапляють у грунт, який є джерелом інфекції. Спорипроростають при температурі 6-28 С(оптимум 18-25), при цій же температурізооспори заражають рослини. Вологість грунту повинна знаходитись в межах50-97%(оптимум 75-95%). Насиченість грунту вологою 98-100% перешкоджає розвиткупаразита, оскільки він є аеробом.
У грунті спорипроростають не одночасно. Вони залишаються життєздатними 6-7 років, швидшепроростають за умов підвищеної лужної реакції. На знезаражені ділянки гриб можезаноситись ураженою розсадою, іноді потоками води, дощовими червами і комахами,що живуть в грунті.
М. О. Наумовдовів, що зараження рослин відбувається при наявності в 1см3 грунту, багатогона гумус, 200 тис. спор, а в глинистому, бідному на гумус – 20 тис. спор.Інтенсивне зараження рослин спостерігається при наявності в 1см3 грунту 400тис. спор[10].
Розділ 6. Методикаі техніка селекційного процесу
6.1.Вивчення існуючогосортименту
Сорти капустибілоголової являють собою дуже строкатий неоднорідний матеріал. Це переважно класичнісорти-популяції, відтворення генотипівкожного з яких забезпечується перезапиленням між собою 50-250 особин, носіївусіх барв спадковості конкретного сорту. Ті з них, що пройшли горнилобагаторазового індивідуально-родинного добору, як капуста Димерська 7 — порівняно більш однорідні, ніж гетерогенні вихідні місцеві сорти-популяції, зяких вони були виведені шляхом низки поліпшувальних доборів.
Все більшогопоширення в Україні набувають у виробництві гетерозисні гібриди капустибілоголової, які в розвинутих країнах світу протягом останніх десятиліть доситьефективно витісняють класичні сорти-популяції, хоча вартість їхнього насіння удекілька разів перевищує вартість насіння сортів-популяцій. Впорядкуванняземельних відносин і вдосконалення законів, що стосуються земельної ренти, сприятимутьтому, що все більше гетерозисних гібридів висіватиметься у відкритому грунті.Гетерозисні гібриди являють собою досить однорідний матеріал (особливо простіміжлінійні гібриди). Вони складаються згетерозиготних особин, які мають практично однаковуспадковість[ 2 ].
РАННЬОСТИГЛІ СОРТИ Й ГІБРИДИ
Гібрид F1Адмірал. Насінняпоставляє в Україну французька фірма Клоз Семанс С. А. Включена до Реєструсортів рослин України на 200І м. Ранньостиглий, від посадки розсади до збиранняврожаю 60-65 доби. Придатний для використання у свіжому виді в літній період.Качан округлий, масою 1,2-1,5 кг, щільний, із зеленим насиченим цвітом, нерозтріскується, довго зберігає товарний вид на корені.
Високоврожайний згарною товарністю качанів. При вирощуванні витримують густоту рослин 80 шт. на 10 м2. Придатний для теплиць, тимчасових плівкових укриттів і відкритого ґрунту.
Сорт Веснянка. Виведений на Сквирськійдослідній станції Інституту овочівництва й баштанництва Української академіїаграрних наук (ІОБ УААН). Належить до сортотипу Дитмарська рання,центральноєвропейської географічної групи, європейського підвиду. Включений доРеєстру сортів рослин України на 2001 р. Ранньостиглий, вегетаційний період114-124 доби, дозріває на 8 -11 діб раніше сорту Дитмарська рання. Придатнийдля використання у свіжому виді в літній період.
Розетка середня(47-60 див) з напівпіднятими листами. Число листів у розетці [3-16 шт. Листцільний, сидячий, округлий (індекс 1,05), гладкий, невеликий -довжина 28-32див, ширина 27-33 див, сірувато-зелений, зі слабким восковим нальотом. Вінцілокрайний, слабоввігнутий, край пластинки слабохвилясті (60%), нерваціярідка. Покривні листи слабобугорчасті. Качан округлий, індекс форми 1,04,ясно-зелений, у розрізі білий-жовтий, середнього розміру, висотою 13- 16 див,діаметром — 12-16 див, масою — 0,8-1 кг, середньої щільності (3,8 бали).
Урожайністьтоварних качанів 40-45 кг із 10 м3. Характеризується дружним дозріваннямкачанів. За перший збір віддає до 90% урожаю. Товарність качанів 94%.Характеризується високими смаковими якостями. Зміст сухої речовини 6,8%,аскорбінової кислоти — 33 мг на 100 м сирої речовини. Стійкий до поразкибактеріозом і ушкодженню мухою капустяної.
СортДитмарська рання (Дитмаршер фрюер). Виведений у Німеччині. Включений у Держреєстрселекційних досягнень Росії. Ранньостиглий, вегетаційний період 99-112 доби.Придатний для використання у свіжому виді в літній період. Розетка невелика (42-47 див),компактна, з горизонтальними або напівпіднятими нижніми листами. Лист цільний,з дуже коротким черешком або сидячий. Пластинка листа округлої або широкооберненояйцевидноїформи, невелика або середня, поверхня її слабо-ввігнута. Тканина листа гладкаабо слабоморщинистая. Край листа слабохвилястий іноді рівний. Забарвлення йогосвітло- і сіро-зелена, воскової наліт середній і сильний. Качан округлої й опукло-плоскоїформи, щільний, середньої величини, масою 0,8-1,4 кг. Зовнішня кочерыга низька (6-15 див), внутрішня коротка (37-42% від висоти качана).
Урожайністьтоварних качанів 35-40 кг із 10 м2. Дозріває на 6-10 доби раніше, ніж Номерперший грибовський 147. Відрізняється дружною віддачею врожаю. За перші 2 зборизабезпечують 65-70% загального врожаю. Товарність висока, транспортабельністьзадовільна. Смакові якості гарні. Містить сухої речовини 7,7- 8,9%, суми цукрів- 3,8-4,8%, аскорбінової кислоти — 39-49 мг на 100 м сирої речовини. Нестійкий до захворювань і розтріскування голівок [ 9 ].
Гібрид F1Гермес.Виведений у Голландії. Включений у Держреєстр селекційних досягнень Росії.Ранньостиглий, дозріває через 55-60 доби після посадки розсади. Придатний длявикористання у свіжому виді в літній період. Качан округлий, темно-зелений,щільний, масою 0,9 — 1 кг, стійкий до розтріскування. Урожайний, дозріваннякачанів дружний, тривалий час може зберігатися на корені без товарних змін. Привирощуванні густоту рослин витримують 80 шт. на 10 м2. Транспортабельність гарна. Рекомендується для плівкових теплиць і відкритого ґрунту [ 6 ].
Гібрид F1Мушкетер.Семена поставляє компанія Новартіс Сідз Б. В. Включена до Реєстру сортів рослинУкраїни на 2001 р. Ранньостиглий дозріває через 50-55 доби після посадкирозсади. Придатний для використання у свіжому виді в літній період. Рослинакомпактна.
Качан округлою,щільний, масою 0,9-1,3 кг, не розтріскується.
Високоврожайний.Завдяки щільності качанів, прекрасним смаковим якостям і цвіту, гібрид дужепопулярний серед городників. Стійкий до загнивання нижніх листів.
Гібрид F1Парел. Насіння поставляє голландська фірма Бейо Заден Б. В. Включений уДержреєстри сортів Росії й України. Ранньостиглий, від посадки до технічноїспілості 55-60 доби. Придатний для використання у свіжому виді в літній період.Розетка листів піднята. Качан округлою, однорідною, щільний, масою 1 — 1,5 кг, ясно-зеленого цвіту, з короткої внутрішньої кочерыгой, нс розтріскується. Високоврожайний(60-80 кг із 10 м2). Смак гарний, містить сухої речовини 6,6%. Стійкий донизьких температур.
Гібрид F1Резистор.Насіння поставляє компанія Новартіс Сідз Б. В. Включена в Держреєстри сортівРосії (Центральний і Північно-Кавказький регіони) і України. Ранньостиглий,вегетаційний період 90-100 доби. Придатний для використання у свіжому виді влітній період. Рослина компактна. Качан округлий, гладкий, блискучий,однорідний, масою 0,9-1,3 кг, не розтріскується. Урожайність товарних качанів30-54 кг із 10 м2. Вихід товарної продукції 87-99%. Транспортабельність гарна.При вирощуванні підтримують густоту рослин 50-65 шт. па 10 м2, витримує перезволоження. Стійкий до фузаріозного в'янення, впливу низьких і високихтемператур[9].
6.2. Технікасхрещувань і методика розрахунку обсягу роботи
В селекційнійроботі з капустою досить часто кастрацію квіток не виконують, а отримуютьгібриди, висаджуючи поряд батьківські рослини та вирощуючи насінники підспільними ізоляторами або на спільних для обох батьківських форм ізольованихділянках. За таких умов і внаслідок протогенії переважна частина насіння зав’язується внаслідок перехресногозапилення. Цьому сприяютьтакож серії генів спорофітної самонесумісності. Перехресне запилення здійснюютькомахи, переважно бджоли.
Схрещуваннякапусти передбачає обов'язкові операції вибору добре розвинених материнських ібатьківських рослин не уражених хворобами, без механічних та інших пошкоджень(шкідниками, температурними чи якимись подібними чинниками довкілля).Обов'язковими залишаються також вимоги ізолювання квіток (суцвіть чи цілихрослин) обох компонентів схрещування — материнського, щоб запобігтинеконтрольованому запиленню, а також батьківського, щоб застерегтись відпотрапляння на них пилку невідомого походження, який може бути в наступномуперенесений на материнську рослину у вигляді домішок до пилку батьківськоїформи і спотворити результати схрещування.
У селекційнійпрактиці з капустою зазвичай буває достатньо висадити компоненти схрещування наспільній, ізольованій від небажаного пилку ділянці або вмістити цілі рослини чичастини їхніх суцвіть під спільний ізолятор для спонтанного перезапилення. Уразі потреби застосовують вібратори або запускають під ізолятори мух чи іншихпереносників пилку. Після запилення збирають насіння з кожної рослини в окремутару. Тож з-під одного ізолятора можна отримати реципрокні комбінації від прямихі зворотних схрещувань.
Зрозуміло, що приточних генетичних дослідженнях, чи при виконанні методичних дослідів,кастрування і контрольоване запилення виконуються обов'язково.
Обсяг роботи вселекції перехреснозапильних культур так само, як і в селекції самозапильних,залежить від кількості генів, за якими відрізняються материнський ібатьківський компоненти схрещування, способу успадкування бажаної ознаки(моно-, ди- чи полігенний, домінантний чи рецесивний, наявності чи відсутностіепістазу чи іншого типу взаємодії), коефіцієнта розмноження тощо.
Загальнірекомендації щодо обсягів роботи, якими можна керуватись при відсутностідокладної інформації про вихідні форми, полягають у тому, що обсяги схрещувань,особливо при використанні методики «без кастрування материнськихквіток», збільшують у декілька разів. Це дає змогу мати достатню кількістьособин, щоб відвіяти ще в F1 псевдогібриди, які з'являються від самозапилення, та явнонеконкурентноздатні генотипи, з тим, щоб у наступних поколіннях здійснити методичнийдобір за відповідними схемами[2].
6.3. Селекційні розсадники іїх характеристика
Розсадники поділяють на кілька видів:вихідного матеріалу, селекційні, контрольні, спеціальні. Розсадники вихідногоматеріалу бувають колекційними і гібридними.
Колекційнимрозсадникомназивають посіви вихідного матеріалу. Тут висівають зразки кращих сортіввітчизняної та закордонної селекції, зразки колекцій, місцеві сорти, мутанти,поліпоїди для початкового вивчення. З найцінніших зразків проводять масовий абоіндивідуальний добір, підбирають форми для гібридизації. Зразки висівають безповторностей.
Через 20-30зразків висівають сорт-стандарт для порівняння цінності зразків, що вивчаються,за біологічними властивостями і цінними господарськими ознаками.
Гібриднийрозсадникзакладають для вивчення гібридних популяцій і відбору з них кращих елітнихрослин та родин. У цьому розсаднику висівають усі генерації гібрида від F1 доF5-F6 усіх гібридних комбінацій.
Ділянкирозміщують без повторностей. Сорт-стандарт висівають черех 20-30 номерів.
Відбір рослин тародин у гібридному розсаднику проводять в продовж вегетаційного періоду закомплексом господарських ознак і властивостей. Кращі рослини позначаютьетикетками.
Селекційнийрозсадникпризначений для попереднього порівняльного оціньовання потомств індивідуальновідібраних рослин або родин з колекційного розсадника чи інших посівів.
Стандарт висівають через10-20 номерів. Ділянки в селекційному розсаднику розміщують без повторень.
В селекційномурозсаднику здійснюють жорстке вибракування матеріалу. Перше вибраковуванняпроводять перед збиранням за результатами польових спостережень, друге – заданими лабораторного аналізу.
Кращі номери,відібрані в селекційному розсаднику, які перевищують сорт-стандарт за господарсько-біолгічнимипоказниками, висівають в контрольному розсаднику.
Контрольнийрозсадниквикористовують для оцінювання біологічних властивостей, а також продуктивностіселекційних номерів. Ділянки розміщують в 2-4-кратному повторенні.Сорт-стандарт висівають через 5-10 номерів.
За результатамипольових оцінювань і спостережень, лабораторного аналізів і продуктивностірослин з контрольного розсадника відбирають 20-25% кращих номерів, якіпередають до попереднього сортовипробування.
Спеціальнірозсадники.В даній курсовій роботі проектується виведення сорту стійкого до кили, томупаралельно з випробуванням матеріалу в селекційному і контрольному, попереднімсортовипробуванням частина рослин повинна вивчатись на інфекційному фоні.
Сортовипробування поділяють на попереднє,конкурсне, міжстанційне і виробниче.
Попереднє сортовипробування. Сортивисівають рендомізовано у 3-4-кратній повторності. Сорт-стандарт розміщуютьчерез 5-20 номерів.
Тут сортиоцінюють за кількома типовими для зони попередниками. Фенологічніспостереження, оцінювання, збирання проводять згідно з методикою державногосортовипробування.
Кращі сорти, заданими 2-3-річного випробування, передають для конкурсного випробування.
Конкурсне сортовипробування єзаключним етапом вивчення сортів, створених в селекційній установі. Йогозавданням є відбір кращих за врожайністю і якістю сортів, ніж зареєстрованісорти-стандарти.
Сорти вивчають закількома попередниками у 4-6-кратній повторності. Вивчення проводять 2-4 рокиза методикою державного сортовипробування.
Сорти, які значноперевищили стандарт за врожайністю, а також за однією або кількома іншимиважливими ознаками, передають у державне сортовипробування.
Міжстанційне (екологічне, зональне)сортовипробування проводять паралельно з конкурсним сортовипробуванням.Його мета – вивчити пластичність сорту, його поведінку за інших екологічнихумов та виявити можливий ареал подальшого розповсюдження.
Виробниче сортовипробування.Кращі сорти одночасно з конкурсним випробуванням вивчають у виробничих умовах.Випробування кожного сорту пороводять у кількох господарствах одночасно.
Розмноження нових сортів.Для проведення виробничого сортовипробування і розсилання насіння на державнісортодослідні станції потрібно мати достатню кількість насіння. Тому організовуютьпопереднє розмноження кращих сортів. До розмноження залучають кращі номери зконтрольного розсадника. Проте, як правило, розмноження починають знайперспективніших сортів попереднього і конкурсного сортовипробування [3].
6.4. Оцінювання і добір угібридних популяціях
У селекції капустибілоголової крім умовних стандартів в залежності від селекційного завданняможуть використовуватись у якості контрольних варіантів сорти: Дитмаршер фрюерта, Іюньська — ранньостиглі; Слава 130 — середньостиглий; Столична — середньопізній,придатний для засолювання; Лангедейкер децема— пізньостиглий, придатний длятривалого зберігання і Амагер 611 — для засолювання.
Обов'язкове оцінюваннявиконують за такими ознаками:
- врожай (ц/га) ійого відхилення від відповідного за часом
достигання умовногостандарту;
- врожай ранньоїпродукції (ц/га);
- середня масаголовки (кг);
- дегустаційнаоцінка свіжої продукції (балів);
- дегустаційнаоцінка квашеної капусти (балів);
- щільністьголовки (балів);
- кількість діб відсходів до настання технічної стиглості;
- придатність домеханізованого збирання (балів);
- лежкість(балів);
- розтріскуванняголовок (%);
- стійкість протиураження слизистим і судинним бактеріозом,
чорною ніжкою, білоюгниллю (балів).
У відповідності зконкретними умовами і запитами виробника і споживача можуть виникати різніспецифічні завдання, в тім числі етнічного і регіонального характеру, прирозв'язанні яких селекціонерові доводиться змінювати склад обов'язкових дляоцінювання показників.
Фенологічніспостереження виконують з метою оцінювання тривалості вегетаційного періоду та окремихйого фаз. Початок фази відмічають за умови вступу до неї 10-15% рослин наділянці, а повну з коли не менше 75% рослин набувають рис характерних для цієїфази. Дані фенологічних спостережень заносять у спеціальний журнал.
Посухостійкістьвизначаєтьсянаступним чином: з середньої частини рослини зрізають добре розвинені листки інегайно зважують їх. Після зважування листя підсушують в затінку і тричіповторюють зважування через 4, 8, та 12 годин. Щоразу втрату вологипідраховують у відсотках до первинного зважування.
Стійкістьпроти хвороб і шкідників. При рівномірному поширенні хвороби чи шкідників оцінюванняздійснюють візуально на всій ділянці, при нерівномірному – для обліку виділяютьгрупи з 10 рослин у п’яти місцях ділянок з несуміжних повторень. Ступінь ураження чи пошкодження визначають увідсотках або балах. Висновок щодо стійкості роблять за останнім обліком і за9-ти бальною шкалою. Один бал отримують сортозразки, які уразились більше, ніжна 60%; 3 бали - нестійкі, ураження до 60%; 5- середньо стійкі, ураження до30%; 7- стійкі, ураження до 10%; 9- імунні, ураження відсутнє.
Крім цього, приселекції капусти вивчаються такі показники хімічного складу, як вміст сухоїречовини, загального цукру, сахарози, вітаміну С та загального азоту [ 2 ].
6.5. Порядоквключення сортів до Державного Реєстру сортів рослин України
До державногосортовипробування заносять селекційні сорти вітчизняної і закордонної, а також народноїселекції, які переважають, за даними трирічного конкурсного сортовипробуванняустанови-оригінатора, за врожайністю кращі сорти (національні стандарти) ігібриди при вищих або близьких показниках якості продукції, стійкості до хворобі шкідників, пристосування до умов вирощування тощо. Сорт, який передається надержавне сортовипробування, має бути новим, константним, достатньо однорідним.
Крім того, влабораторії Держекспертсорту здійснюють якісне оцінювання сортів.
Установи,господарства, особи, які пропонують сорти і гібриди до державногосортовипробування, мають подати до Держсортослужби України матеріали згідно зіснуючими вимогами.
Списки сортів,які приймають до державного сортовипробування, затверджує президіяДержсортослужби, і їх включають до Державного реєстру сортів рослин України,заявлених на випробування.
Для занесеннясорту до Реєстру заявник подає заявку встановленого зразка.
Одержаніматеріали сортовипробування аналізують фахівці Українського інститутуекспертизи сортів рослин та Державної інспекції з охорони прав на сорти рослин.У процесі аналізу випробовувані сорти поділяють на:
♦ сорти,що пройшли достатні випробування та виявили перевагитнад національнимистандартами за продуктивністю або такими самими за цим показником, але маютьпереваги за іншими цінними господарськими ознаками (зимостійкість, якістьурожаю, ранньостиглість, технологічність, толерантність до ураження
хворобами тощо);
♦ сорти,що пройшли випробування, але не виявили переваг над
умовнимистандартами або поступилися їм за основними
ціннимигосподарськими ознаками;
♦ сорти,випробування яких іще не завершено.
На підставітакого аналізу готують пропозиції, де вказують: сорти, що пропонуються доРеєстру;
♦ сорти,випробування яких закінчено і які не виявили переваг
над умовнимистандартами, а тому пропонуються до зняття з ви
пробувань;
¨ сорти,випробування яких не закінчено, залишаються в науко
во-досліднійпрограмі державних випробувань на наступний рік;
♦ сорти,що пропонуються до вилучення з Реєстру;
¨ пропозиціїщодо змін та доповнень до методики державних сортовипробувань.
Занесення сортівдо Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі —Реєстр сортів), ведення Реєстру сортів, видача свідоцтв про державну реєстраціюсортів рослин, вилучення сорту із зазначеного Реєстру здійснюють відповідно доПоложення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення вУкраїні. До Реєстру сортів відомості про сорт заносять після прийняттяДержсортслужбою рішення про його державну реєстрацію.
Підставою дляухвалення рішення про державну реєстрацію сорту, що підлягає державномувипробуванню, є позитивні результати кваліфікаційної експертизи щодо рівня йогоурожайності, визначеного впродовж періоду проведення державного випробування,якщо вона:
¨ більшаза усереднену врожайність сортів, що пройшли державну реєстрацію за п'ятьпопередніх років, на верхнє значення дворічного інтервалу, що обчислюється завідповідною методикою;
¨ менша заусереднену врожайність сортів, що пройшли державну реєстрацію за п'ятьпопередніх років, але сорт має високі показники якості та інші ціннігосподарські ознаки;
¨ перебуваєна рівні усередненої врожайності сортів, що пройшли державну реєстрацію зап'ять попередніх років, але сорт має підвищену стійкість до хвороб, шкідників,посухи, а також холодостійкість.
Рішення провизнання сорту перспективним та занесення його до переліку сортів рослин,перспективних для поширення в Україні, який є складовою каталогу сортів,приймають на підставі позитивного висновку Українського інституту експертизисортів рослин про результати кваліфікаційної експертизи щодо рівня йоговрожайності або інших цінних господарських ознак, визначених упродовж одногороку проведення державного випробування. Такий сорт допускається для комерційногопоширення в Україні, починаючи з року занесення до переліку сортів рослин,перспективних для поширення в Україні, з одночасним продовженням йогодержавного випробування.
Свідоцтво продержавну реєстрацію сорту рослин видає Дєржсортослужба в місячний термін віддати державної реєстрації сорту особі, яка має право на його одержання, абонадсилається за адресою, що зазначена у заявці.
Державний реєстр прав власників сортів рослин (Реєстр патентів) є документом, якийпризначений для державної реєстрації прав на сорт рослин в Україні та міститьвідомості щодо майнового права власності на сорт та прав, пов'язаних з цимправом. Державна реєстрація прав на сорт здійснюється, якщо він відповідаєкритеріям охороноздатності, йому присвоєно назву та якщо він отримав позитивнийвисновок за результатами проведення формальної і кваліфікаційної експертизизаявки рослин на підставі рішення Держсортослужби про державну реєстрацію правна сорт, занесенням відомостей про цей сорт до Реєстру патентів та сплати державногомита згідно 3 Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Продержавне мито».
Згідно з ЗакономУкраїни «Про насіння» заборонено вирощування, розмноження та продаж насіннясортів, не занесених до Реєстру чи переліку перспективних [ 3 ].
ВИСНОВКИ
Одним з важливихзаходів підвищення врожайності капусти та значного поліпшення її якості євпровадження у виробництво кращих сортів та прогресивних технологійвирощування. Правильний добір сортів різної скоростиглості, а також сортів звисокою лежкістю головок дає змогу позбутися сезонності у постачанні населеннюсвіжої капусти.
Капуста –найважливіше джерело мінеральних солей, в мг на 100 г сирої речовини: натрію – 18, калію – 185-230, магнію – 16, фосфору -31, заліза – 1.0-1.2, сірки– 75, та інших макро-, мікро-, ультрамікроелементів. В ній містяться вітаміниС, каротин В1, В2, В3, В6, В9, PP, K, P, E, U, холін, інозит.
Інститутхарчування Академії медичних наук рекомендує середню річну норму споживанняовочів — 122 кг па людину, з яких 27,5 кг має припадати на капусту (23,7 кг на білоголову, 2,5 — на цвітну і 1,3 кг на інші види).
Списоквикористаної літератури
1. Опалко А.І., Заплічко Ф.О.Селекція плодових і овочевих культур: Підручник — К.: Вища школа, 2000. — 440с.: іл.
2. Опалко А.І. Селекція плодових іовочевих культур. Практикум: Навчальний посібник / Яценко А.О., Опалко О.А.,Мойсейченко Н.В. – Умань, 2004. – 307 с.: іл.
3. Молоцький М.Я., ВасильківськийС.П., Князюк В.І., Власенко В.А. Селекція і насінництво сільськогосподарськихрослин: Підручник. – К.: Вища освіта, 2006. – 463 с.:іл.
4. Вавилов Н.И. Происхождение игеография культурних растений.– Л.: Наука, 1987. – 440 с.
5. Плєшков К.К., Макарова С.Г. Капуста. – К.: Урожай, 1990. – 112 с.: іл.
6. Конвейерное выращивание белокачанной капусты.Овощеводство. — №10 (22), 2006.
7. Технология выращивания раннейкапусты для использования в свежем виде. Овощеводство. — №4 (16), 2006.
8. Каталог сортів рослин, придатних допоширення в Україні у 2006 році.- К.: 2006.-355 с.
9. Болотских А.С.Капуста./Художник-оформитель В.А. Садченко.- Харьков: Фолио, 2002. – 320 с.- (Домашняя б-ка).
10. Пересипкін В.Ф. Сільськогосподарськафітопатологія: Підручник.-К.: Аграрна освіта, 2000.-415 с.:іл.