ЗМІСТ
ВСТУП
НАЙВАЖЛИВІШІПЕРЕДУМОВИ ІННОВАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ВІДТВОРЕННЯ ЗЕМЕЛЬ В АГРАРНОМУСЕКТОРІ КАРПАТСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ
ВИСНОВОК
ВИКОРИСТАНІДЖЕРЕЛА
ВСТУП
Тема дослідницької роботи «Найважливіші передумовиінноваційного забезпечення процесу відтворення земель в аграрному секторіКарпатського макрорегіону».
У роботі досліджено стан запровадження інновацій в аграрномусекторі Карпатського макрорегіону, запропоновано пріоритетні напрями імплементаціїінноваційного продукту, розкрито передумови переведення процесу відтворенняземельних ресурсів на інноваційну модель.
Запровадження ринкової моделі в аграрному секторіКарпатського макрорегіону вимагає адекватних заходів з використання новітніхдосягнень науки і техніки. При цьому особливо важлива роль належить земельним ресурсамяк головному засобу виробництва сільськогосподарського сектору економіки.Просування інноваційних продуктів в АПК можливе з обов'язковим урахуванням особливостейвідтворювального процесу земель, а також зі створенням певних передумов.
Інноваційні процеси в аграрному секторі економіки є предметомдосліджень багатьох відомих вітчизняних і зарубіжних учених. Теоретичні та методологічнізасади, прикладні розробки у цій сфері часто розглядаються на багатьох науковихконференціях, форумах, засіданнях, нарадах тощо. Особливо підвищився інтересучених до цих питань у період становлення та розвитку ринкової моделістратегічного розвитку сільськогосподарського сектору економіки. Ринок,особливо на початковій стадії свого формування, самостійно не може опанувативисокотехнологічні інновації, тому на допомогу йому приходить держава. Проте увисокорозвинутих країнах вона взаємодіє з ринком не безпосередньо (тобто неадміністративно), а опосередковано, через дуже складну систему інститутів, якізабезпечують мотиви інноваційної діяльності шляхом витонченого налаштування.Таким чином, йдеться про втручання держави у процес розвитку та запровадженняінновацій. Зазначимо, що рівень і напрями регуляторного впливу державнихінституцій, місцевих органів самоврядування в процес відтворення земельних ресурсіваграрного сектору в країнах з недостатньо сформованими ринковими відносинами
істотно відрізняються від цих показників у країнах ізвисокорозвинутою та стабільною економікою.
Нині успішний розвиток АПК зумовлюється інноваційними продуктами,втіленими в сучасних технологічних засобах, технологіях, без яких національнийтоваровиробник не може забезпечити стабільне виробництво сільгосппродукції,конкурувати на зовнішньому та внутрішньому ринках. При цьому особлива увагаприділяється не лише кількісним критеріям технічної забезпеченості, а йполіпшенню якісних показників. Технічне забезпечення сільськогосподарськоговиробництва характеризується не тільки обсягом технічних засобів, а й їхнадійністю, продуктивністю, відповідністю вимогам екології та безпечністю уроботі.
Зважаючи на важливість інноваційних заходів у забезпеченніефективного розвитку аграрного сектору в цілому та відтворення земельнихресурсів зокрема, Державною цільовою програмою розвитку українського села на періоддо 2015 року передбачено значне інноваційно-інвестиційне зміцнення МТБаграрного сектору, впровадження екологічно безпечних ресурсо- таенергозберігаючих технологій. Існують й інші напрями наукових дослідженьінноваційного забезпечення АПК, що говорить про значущість та важливістьдосліджуваної проблеми, як для всієї України, так і для її окремих регіонів. агропромисловийкомплекс інноваційний
Отже, мета роботи — оцінити існуючі можливості запровадження інноваційногопродукту в процес відтворення земельних ресурсів в аграрному секторіКарпатського макрорегіону.
НАЙВАЖЛИВІШІ ПЕРЕДУМОВИ ІННОВАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУВІДТВОРЕННЯ ЗЕМЕЛЬ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ КАРПАТСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ
Проголошення ринково орієнтованої моделі відтворювальногопроцесу в сільськогосподарському секторі економіки, а також прагнення Україниінтегрувати власну економіку до європейської зумовили потребу в трансформуванніхарактеру земельних відносин, які сприяли б запровадженню досягнень науки ітехніки в реальний сектор АПК. Це пов'язано, насамперед, зі зростаннямконкурентоспроможності аграрних товаровиробників, розширенням ринків збуту,поліпшенням якості сільськогосподарської продукції тощо. Значний вплив наперехід до інноваційної моделі відтворення має також вступ України до СОТ, якийкардинально розширив можливості присутності на вітчизняному аграрному ринку нелише національних, а й іноземних виробників сільськогосподарської продукції.
Оцінка й аналіз інноваційного забезпечення аграрного секторуКарпатського макрорегіону в цілому та відтворення земельних ресурсів зокрема засвідчують,що інноваційні продукти і потреба в їх запровадженні нині ще не стали длябільшості власників і користувачів земельних ресурсів негайною необхідністю.Більше того, земельні ресурси аграрного сектору досліджуваного регіонупродовжують деградувати. Одна з причин такого стану в тім, що ринковатрансформація економіки України майже не торкнулась основ інституційної моделі,яка збереглася з радянських часів. Основною структурною одиницею наукизалишаються великі науково-дослідні інститути, як правило, відокремлені відпідприємств і закладів вищої освіти. Ринковий механізм попиту та пропозиції усфері наукових і науково-технічних робіт майже не задіяний. Інакше кажучи,наука, наукові дослідження органічно не зв'язані зі споживачами інноваційнихпродуктів. Водночас відомо, що модель ринкової економіки може бути успішноюлише завдяки побудові економічних відносин, які поєднували б інтересипродуцентів нового та споживачів. Саме попит і пропозиція є тими чинниками,завдяки яким досягається ефективний результат діяльності як виробниківінноваційного продукту, так і його покупців. Отже, головною передумовоюзапровадження новітніх досягнень науки і техніки в аграрний сектор економіки вцілому і відтворення земельних ресурсів зокрема є налагодження стабільноговзаємовигідного зв'язку між науково-дослідними інституціями, вищими навчальнимизакладами і суб'єктами володіння й користування аграрними землями.
Зазначимо, що аграрний сектор економіки, на відміну від іншихїї сфер, має свої особливості щодо генезису та запровадження інноваційних продуктів.Насамперед йдеться про те, що інноваційна діяльність не є одиничним актомупровадження якої-небудь новації; це — цілеспрямована система заходів ізрозробки, впровадження, освоєння, виробництва, поширення і комерціалізаціїновацій.
У процесі запровадження інноваційних продуктів особливоважливе місце має відводитися земельним ресурсам. При цьому найбільшою складністю,на нашу думку, є те, що в даному випадку інноваційний продукт стосується безпосередньоживого організму, який нині до кінця не пізнаний. Саме тому економічнівідносини в суспільстві слід будувати у такий спосіб, щоб відтворення земельнихресурсів поєднувало інтереси не лише нинішнього, а й майбутніх поколінь. Уцьому зв'язку одним із найважливіших напрямів інноваційних процесів усільському господарстві є дослідження складу і стану ґрунтів у розрізі кожногоземельного угіддя, власника чи користувача земель. Інформація, з допомогою якоїнині оцінюється земля в сільському господарстві, міститься в земельномукадастрі. Разом із тим особливість існуючих кадастрових оцінок полягає в тому,що вони побудовані надокризовій рентній продуктивності рослинництва. Інакшекажучи, відомості щодо якісного складу земельних угідь в аграрному секторі економікизначно застарілі й тому не можуть бути використані як база для генезисуінноваційних продуктів.
Особливістьзапровадження новітніх досягнень науки в процес відтворення земельних ресурсівполягає також у тому, що в до- і післяреформений періоди зусилля науковців іпрактичних працівників спрямовувалися, в основному, на підвищення родючостіземель. А інноваційним заходам збереження, охорони та поліпшення земельнихугідь належної уваги не приділялося. Доречно зазначити, що, відповідно доКонцепції сталого розвитку як програмного документа, розробленого Світовоюспільнотою (Ріо-92), пріоритет у цьому питанні належить саме збереженню,поліпшенню та охороні земель сільськогосподарського призначення крізь призмуполіпшення екологічних показників, а також завдяки належному розв'язаннюекономічних і соціальних завдань.
Емпіричною складовою процесу запровадження інноваційних продуктів,на нашу думку, є розробка концепції, яка б чітко окреслила і визначиланайважливіші напрями імплементації новітніх досягнень науки і техніки в процесвідтворення земельних ресурсів. При цьому мають бути встановлені продуцентинововведень та їх споживачі, а розробниками повинні виступати науково-дослідніта виші навчальні заклади, де нині зосереджено значний науковий потенціал, інтелектуальніресурси, які можуть розширити трифакторну модель економічного розвитку«земля — праця — капітал», перетворюючи робочу силу на працю, землю йнадра — на умови виробництва, а заощадження — на інновації7.Споживачами інновацій, природно, повинні стати суб'єкти володіння такористування земельними ресурсами. Насамперед, це стосується великих і середніхсільськогосподарських підприємств, фермерських та орендних господарств,господарських товариств, виробничих кооперативів тощо. Саме ці суб'єкти веденняземельного господарства, зокрема в досліджуваному Карпатському макрорегіоні,нині найбільше потребують інноваційних продуктів. Саме вони володіють йоб'єктивними умовами для їх імплементації у відтворювальний процес. Крім того,тут є найважливіші передумови для запровадження новацій у процес відтворенняземельних ресурсів.
Разоміз тим можливості генезису новітніх досягнень науки і техніки науковимиінститутами, а також їх практичне запровадження нині гальмуються, насамперед,через відсутність у більшості з них фінансових ресурсів, оскільки інноваційнийпроцес стане дійовим лише завдяки його адекватному забезпеченню грошовимиресурсами. Аналіз забезпеченості коштами наукових інституцій та суб'єктівволодіння й користування земельними ресурсами в аграрному секторі засвідчує, щоу своїй абсолютній більшості ні перші, ні другі не мають достатнього обсягуфінансів для генезису наукового продукту та його прикладного запровадження. Уцьому зв'язку виникає потреба в пошуку зовнішніх джерел фінансування, середяких можуть бути бюджетні кошти відповідних рівнів, грошові ресурси банківськихта небанківських інституцій. У Карпатському макрорегіоні певною сумою коштівнині володіє населення. Воно накопичило ці ресурси, працюючи тривалий час замежами України в окремих країнах Європи, Азії та в Росії. Безперечно, що завідповідних умов люди можуть вкласти власні заощадження в розробку і запровадженняінноваційних продуктів не лише для власних, а й для суспільних потреб.Інноваційне забезпечення процесу відтворення земель в аграрному секторіКарпатського макрорегіону умовно можна подати як трикутник, в якому органічнопоєднуються інтереси трьох сторін: наукових інституцій як продуцентівінноватики, споживачів, які здійснюють практичне запровадження досягнень наукиу відтворювальний процес земельних ресурсів, і потенційні інвесториінноваційного процесу (рис.1).
/>
Рис.1. Схема генезису інноваційного продукту
Наші дослідження переконують, що лише за умови налагодженнятісного, взаємовигідного зв'язку між ланками наведеного трикутника можна будереально говорити про створення підґрунтя для запровадження інноваційної моделів процес відтворення земельних ресурсів АПК. Це аксіома, без якої інноватика в аграрномусекторі в умовах ринку не дістане адекватного розвитку. При цьому кожний зучасників органічно побудованого інноваційного процесу реалізує своюприсутність у ньому через власні інтереси, які слугують детермінантою всієївідтворювальної діяльності. Саме інтерес виступає мотивацією кожної зі сторінумовного трикутника до участі в розробці та запровадженні новітніх досягненьнауки і техніки.
Рольнауково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, а також закладів зпідготовки масових кадрів (коледжів, технікумів, професійних училищ тощо)полягає в безпосередній розробці наукових ідей, винаходів, новітніх технологій,прямо пов'язаних з генезисом, апробацією та дифузією інноваційних продуктів.Зрозуміло, що для цього їм потрібні фінансові ресурси, обсяг яких покривав бине лише потребу в заробітній платі, а й затрати на ту частину інноваційноїдіяльності, яка припадає, власне, на дану ланку. При цьому, на нашу думку,важливим є регулювання інноваційних розробок, які б наукові інституції та їхскладові направляли безпосередньо на потреби відтворення земельних ресурсіваграрного сектору. Насамперед ідеться про адресність, комплексність та цільовеспрямування наукових досліджень, які прямо стосуються землі. Земельні ресурсинині вимагають найпильнішої уваги не лише із суто споживацьких матеріальнихпотреб, а й з огляду на пристосованість інноваційних продуктів до розв'язанняпроблем збереження, поліпшення й охорони земельних ресурсів тощо. При цьомуодночасно необхідно налагодити оптимальне розв'язання екологічних і соціальнихскладових відтворювального процесу.
Запровадження інноваційного продукту для потреб земельногогосподарства в аграрному секторі Карпатського макрорегіону в першу чергу потребуєвстановлення пріоритетів, оскільки щодо наукових розробок, фінансування та ін.існують певні обмеження. Крім того, інформаційну базу наукових досліджень зкількісного і якісного складу земель було розроблено ще за часів радянськоїкомандно-адміністративної системи. Безумовно, за цей період відбулися значнізміни в організації процесу відтворення земельних угідь. Саме тому практичномузапровадженню інновацій мають передувати заходи з обстеження, накопиченняінформації та її відображення в сучасному земельному кадастрі, запровадженняпостійно діючого моніторингу земель і розробка заходів щодо їх поліпшення,збереження та охорони відповідно до світових і вітчизняних досягнень науки.Таким чином, задіяність інноваційних продуктів до земель у першу чергу залежитьвід фінансування, визначення пріоритетів наукових розробок і формуванняспоживача цих новацій.
В аграрному секторі безпосереднім покупцем інноваційногопродукту, як правило, можуть бути великі та середні власники і користувачіземельних ресурсів, а саме державні, приватні, корпоративнісільськогосподарські підприємства, господарські товариства, виробничікооперативи тощо.
Окремемісце в загальному переліку споживачів інновацій належить домогосподарствам,які ведуть власне земельне господарство з використанням новітніх досягненьнауки і техніки. Ми свідомо не відносимо до потенційних покупців інноваційнихпродуктів усі господарства населення, оскільки переважна їх частина ведутьвласне земельне господарство на базі примітивних, відсталих технологій. Ценасамперед пов'язано з фізичною немічністю (більшість із суб'єктів господарств— жінки глибокого пенсійного віку), відсутністю фінансів і сучасних професійнихзнань. Саме недостатня сформованість земельних господарств, що властивааграрному сектору Карпатського макрорегіону, негативно впливає на формуванняринку споживачів інноваційної продукції. Нині переважна частинасільськогосподарських угідь перебуває в підпорядкуванні дрібних господарствнаселення, які одержати земельні ділянки в результаті роздержавлення тапаювання цілісних земельних площ колишніх сільськогосподарських підприємств.Парадоксально, але саме земельна реформа, лейтмотивом якої був пошуксправжнього господаря, приватизація земель, нині гальмує формування споживачаінноваційних продуктів. Очевидно, що однією з найважливіших передумов, беззадоволення якої усі сторони умовного інноваційного трикутника не зможутьфункціонувати, є потреба в об'єднанні та укрупненні земельних ділянок (паїв)значної частини господарств населення. Це аксіома, яка потребує негайноговтілення, оскільки сподівання на те, що кожний дрібний власник земельного паюбез професійних знань і фінансових ресурсів зможе налагодити сучасне земельнегосподарство, яке забезпечуватиме відтворення земельних ресурсів з використаннямновітніх досягнень науки, не є виправданим. Дрібні земельні площі слідоб'єднувати і створювати на їх базі сучасні високотоварні сільськогосподарськіпідприємства, здатні вести земельне господарство на основі сучасноїсільськогосподарської техніки, новітніх технологій тощо.
Домінування в аграрному секторі Карпатського макрорегіонудомогосподарств, дрібноземелля, низька питома вага сільськогосподарських угідьу підпорядкуванні сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств —усе це нині унеможливлює запровадження інноваційного способу веденнягосподарства (табл.1).
Таблиця 1. Площа сільськогосподарських угідь у володінні та користуваннісуб'єктів господарювання в Карпатському макрорегіоні по областях, тис. га(станом на01.01.2010)Область Загальна площа сільгоспугідь Сільськогосподарські підприємства Фермерські господарства Господарства населення Інші суб'єкти господарювання Закарпатська 454,3 54,6 11,2 348,0 40,5 Івано-Франківська 633,5 88,3 20,1 390,5 134,6 Львівська 1269,7 205,1 51,6 797,6 215,4 Чернівецька 472,8 117,8 10,9 325,3 18,8 Разом по макрорегіону 2830,3 465,8 93,8 1861,4 409,3
Наведені нами дані переконливо засвідчують, що переважначастина(65,8 %) сільськогосподарських угідь в аграрному секторі Карпатського макрорегіонуперебуває у володінні та користуванні домогосподарств. Таким чином,запровадження інноваційного способу ведення господарства з метою відтворенняземельних ресурсів вимагає формування реального споживача, покупцяінноваційного продукту.
Особливо важливу роль при організації інноваційного процесувідіграють фінансові інституції, оскільки і наукові установи, і суб'єктиволодіння та користування землею зможуть реально втілювати новації тільки заумови належного фінансового забезпечення. Аналіз фінансування аграрного секторув цілому та відтворення земельних ресурсів зокрема засвідчує, що дана сферазавжди відчувала брак бюджетних коштів, оскільки слугувала донором для іншихгалузей національної економіки. Очевидно й те, що найближчим часом бюджеткраїни не спроможний забезпечити належне фінансування інноваційної моделівідтворення земельних ресурсів (це також стосується й фінансування продуцентівта споживачів інноваційних продуктів).
Організаціюналежного фінансування цих процесів в аграрному секторі доцільно розпочати зістворення Національного земельного банку. Його створення дасть можливість,по-перше, зосередити всі фінансові ресурси в єдиній спеціалізованій фінансовійінституції; по-друге, чітко окреслити пріоритетні напрями фінансування процесувідтворення земельних ресурсів; по-третє, забезпечити прозорість і доступністькредитів суб'єктам володіння та користування землею; по-четверте, реалізовувативласну державну аграрну політику; по-п'яте, забезпечити акумулювання коштівюридичних і фізичних осіб, нефінансових інституцій, а також населення;по-шосте, повністю забезпечити процес укрупнення дрібних земельних ділянок(паїв); по-сьоме, налагодити цільове використання фінансових ресурсів. Існуютьй інші переваги, які переконують у необхідності створення Національногоземельного банку України.
Дослідження інноваційного забезпечення процесу відтворенняземельних ресурсів у Карпатському макрорегіоні засвідчують, що нині в аграрномусекторі відсутня будь-яка конкретна, реальна концепція (програма) запровадженняновітніх досягнень науки і техніки. У більшості випадків розмови про інноваційнумодель відтворення завершуються її декгаративністю та популізмом. Разом із тимпроголошення ринково орієнтованої моделі економічного розвитку, посиленняінтеграційних і глобалізаційних процесів, вступ України до СОТ, загостренняконкуренції потребують інтенсифікації запровадження інноваційних продуктів увідтворювальний процес АПК. Слід зазначити, що нинішні можливості імплементаціїновітніх досягнень науки певною мірою гальмуються не сформованістю танеготовністю окремих ланок, діяльність яких безпосередню пов'язана зформуванням інноваційних відносин. У першу чергу це стосується науковихінституцій як продуцентів інноваційних продуктів. Такий стан справ такожзумовлюється відсутністю ринку споживачів інновацій, а також фінансовихустанов, які забезпечували б коштами всіх учасників інноваційного процесу. Самефінансова скрута є однією з найвагоміших причин, які стримують розробку ізапровадження новацій у відтворювальний процес земельних ресурсів. Розв'язанняфінансових проблем можна забезпечити шляхом заснування єдиної фінансовоїінституції — Національного земельного банку, здатного налагодити достатнє,прозоре і цільове фінансування наукових розробок та їх прикладне запровадження.Більше того, усі операції, пов'язані з володінням, використанням, охороною,поліпшенням і збереженням земель, організацією купівлі-продажу земельнихресурсів, а також інші важливі операції будуть підконтрольними єдиному банку,що дуже важливо в період становлення ринкових відносин в аграрному секторіекономіки.
ВИСНОВОК
Запровадженняінноваційних продуктів в аграрному секторі Карпатського макрорегіонугальмується також недостатньою сформованістю ринку споживачів новацій, а такожзначною подрібненістю земельних масивів. Господарства населення в своїйабсолютній більшості потенційно не можуть бути споживачами інноваційногопродукту, оскільки невеликі розміри земельних ділянок, фізична немічністьбагатьох власників і користувачів паїв, фінансова скрута, низький рівеньпрофесійних знань позбавляють мотивації до його запровадження. Саме тому однієюз передумов інноваційного забезпечення процесу відтворення земель в аграрномусекторі є вжиття заходів із об'єднання, укрупнення земельних паїв і створенняна їх базі сучасних високотоварних сільськогосподарських підприємств ринковоготипу, які б об'єктивно відчували потребу в організації відтворення земельнихресурсів на засадах новітніх досягнень науки і техніки.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Пахомов Ю. Біфуркаційнпй стан світосистемного ядранапередодні зміни світових діде рів // Економіка України. — 2010. — № 4. — С.13.
2. Фінанси України, №12, 2009, с.51-53
3. Підлісецький Г., Товстопят В. Економічні проблемитехнічного забезпечення сільського господарства // Економіка України. — 2010. —№ 11. — С. 81.
4. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року // Економіка АПК. — 2007. — № 11. — С. 4.