Тема:
Економічна ефективність виробництва яловичини і шляхи їїпідвищення
План
Вступ
Розділ 1. Наукові основипідвищення економічної ефективності тваринництва
1.1 Суть економічноїефективності сільськогосподарського виробництва
1.2 Показники економічноїефективності виробництва яловичини і методика їх визначення
Розділ 2. Стан іекономічна ефективнісить виробництва яловичини у КСП «Україна
2.1 Виробничі ресурсигосподарства та їх використання
2.2 Динаміка поголів’я молодняку великої рогатої худоби,його продуктивність і валове виробництво продукції
2.3 Економічнаефективність виробництва яловичини
Розділ 3. Проектпідвищення економічної ефективності виробництва яловичини у КСП «Україна
3.1 Перспективи розвиткум’ясного скотарства
3.2 Зміцнення і розвитоккормової бази
3.3 Інтенсифікаціявиробництва яловичини
Висновки і пропозиції
Список використаноїлітератури
яловичинавиробництво сільскогосподарський
Вступ
Потреби населення України у м'ясі ім'ясопродуктах не задоволені. Присутність ряду штучних причин неефективноїроботи ринку м'яса, висока збитковість тваринництва в аграрних формуваннях,наявність стримуючих моментів в організації виробництва та реалізації м'ясаособистими підсобними господарствами одночасно з формуванням на селі інститутуприватної власності, а в найближчій перспективі — ринку землі, обумовлюютьнеобхідність дослідження нових, більш ефективних способів організаціївідтворювального процесу в м'ясопродуктовому підкомплексі країни.
В період проведення аграрних реформ у специфічнихумовах області не приділялося достатньої уваги обстеженню особистих підсобнихгосподарств відносно стану та перспектив виробництва тваринницької продукції.Дослідження питань ресурсо- та енергозбереження, ефективності способіворганізації виробництва у скотарстві в аграрних формуваннях не маликомплексного характеру, не визначалися нормативні затрати ресурсів, витрати наних. Необхідність прийняття практичних рішень економічних проблемфункціонування м'ясопродуктового підкомплексу обумовило використання данихспеціальних досліджень розвитку особистих підсобних господарств й економічноїоцінки способів організації виробництва у великотоварних аграрних формуваннях.
Виробництво м'яса великої рогатої худоби (ВРХ)відповідає вимогам повноцінного харчування населення, дозволяє раціональновикористовувати ресурсний потенціал і природні умови регіонів України. Томуйого ефективність необхідно розглядати з загальнодержавних позицій — до якогосуспільного ефекту воно призводить, і використовувати при характеристиці ринкум'яса поняття “народногосподарськаефективність”.
Гостра проблема сьогодення –недовиробництво, дефіцит м'ясної продукції, хоча через низьку купівельнуспроможність населення створюється видимість її перевиробництва.Недовиробництво –явище тимчасове. Протягом тривалого періоду при врегулюванні цін та доходівспоживачів крива сукупної пропозиції (щообмежується лише потребами споживачів) приймає вертикальний вигляд.
Низький попит на м'ясну продукцію призводить доадекватного рівня попиту на м'ясну сировину, пропозиція якої, через високузбитковість, постійно знижується. Передовий досвід показує можливості високоїефективності скотарства. Окрім отримання прибутку, воно має розвиватися в ціляхпокращення економіки агроформувань. Джерелами росту пропозиції м'яса єнедовикористання виробничого потенціалу м'ясопродуктового підкомплексу,незадоволені потреби населення та тенденція росту попиту на м'ясо ім'ясопродукти. Джерела росту попиту на м'ясо і м'ясопродукти — низький рівеньїх споживання (менше фізіологічного прожиткового мінімуму — 79,5% українців),тенденція підвищення реальних доходів населення.
Метадослідження полягає в узагальненні теоретичних і методологічних положень,пов’язаних із розробкою напрямів розвитку й удосконалення організації виробництвам’яса великої рогатої худоби, обґрунтування шляхів підвищення його економічноїефективності в умовах ринкових відносин. У відповідності до поставленої метивирішувалися такі завдання:
–узагальнити теоретичні, методологічні та практичні підходи щодо розробкинапрямів удосконалення організації й підвищення ефективності виробництваяловичини в нових умовах господарювання;
–здійснити системний аналіз виробництва й реалізації яловичини в господарствіКСП «Україна».
Розділ1. Наукові основи підвищення економічної ефективності тваринництва
1.1 Сутьекономічної ефективності сільськогосподарського виробництва
Впродовжостанніх років почастішали дискусії відомих вчених навколо сутності категоріїефективності, як в цілому, так і в сільськогосподарському виробництві зокрема.Всі їхні думки з приводу розкриття суті ефективності як економічної категоріїмають відповідне підґрунтя, але проблема в тому, що вони досить різняться міжсобою. У зв'язку з цим, в Україні досі немає чіткого трактування категоріїефективності, а також визначення її показників. Через це оцінка результатівфункціонування діяльності аграрних підприємств в сучасних ринкових умовах, намій погляд, має неповний, відносний характер.
Підчас визначення суті ефективності сільськогосподарського виробництва необхіднорозрізняти терміни «ефект» і «ефективність».
Термінефект (від лат. еffectus — дія, результат) у буквальному розумінні означаєрезультат будь-якого процесу. Тому нерідко категорію «ефективність» трактуютьяк «результативність».
Впершій українській економічній енциклопедії проф. Мочерний С.В такожхарактеризує ефективність як «здатність приносити ефект, результативністьпроцесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату довитрат, що забезпечили цей результат.» [1;508] Таке трактування відображаєзагальний підхід до визначення ефективності, яке математично відображають як впрямому, так і оберненому співвідношенні.
Однак,при такому підході поняття «ефективне виробництво» ще не означає що воно єнайбільш доцільне з позицій оптимальності рівня витрат чи суспільної корисностіпродукту. Адже результатом може бути продукт, який не має належної якості, невідповідає суспільним потребам або його виробництво вкрай негативно впливає нанавколишнє середовище, що згодом тягне додаткові витрати як для суспільства,так і для підприємства. Таке виробництво, ясна річ, ефективним назвати неможна.
Взагалі,на мій погляд, при оцінці ефективності будь-якого виробництва, насамперед слідбрати до уваги кінцеву мету, з якою воно здійснюється. Це в свою чергу вимагаєвизначення критеріїв ефективності.
Якщовиходити з позицій приватного інтересу, для підприємця, звичайно, кінцевоюметою буде максимізація його прибутку, і ефективним можна назвати виробництво,результатом якого є зростання прибутку при мінімізації витрат. Проміжнимицілями при цьому буде досягнення високого значення параметрів виробничихпроцесів, від яких залежить прибутковість.
Однак.в сучасних умовах розвитку соціально орієнтованого суспільства приватнийінтерес обов’язково повинен перебувати в гармонії з інтересом суспільним. І всвоїй кінцеві меті будь-яке виробництво має спрямовуватись на краще задоволеннясуспільних потреб. Особливо це стосується сільського господарства. відрезультатів функціонування якого безпосередньо залежить продовольча безпекадержави, якість харчування і, відповідно, здоров’я нації.
Томув сільському господарстві, як і в інших сферах економіки, забезпечення високоїекономічної ефективності повинно органічно доповнювати досягнення соціальнихрезультатів, соціального ефекту. Із соціальної сторони критерієм ефективностіна мікрорівні виступає частка прибутку підприємства, що спрямовується напокращення умов праці і відпочинку, задоволення соціальних потреб працівників,частка оплати праці у структурі собівартості; на макрорівні — підвищення рівняі якості життя населення, його здоров’я і тривалості життя,освітньо-культурного рівня тощо). Коли мова йде про соціальну ефективність тихчи інших видів продукції, мається на увазі значущість, яку ці види продукціїзаймають у забезпеченні продовольчої безпеки держави, збалансуванні раціонівздорового харчування. Тому з огляду на це державна підтримка розвиткусільського господарства повинна бути орієнтована на підтримку виробництва нелише економічно, але й соціально ефективних видів продукції.
Якнаслідок, всі зусилля виробників сільськогосподарської продукції повинні бутискерованими у двох напрямках: на ефективність і якість продукції, тобто на те,щоб отримувати максимальну кількість продукції високої якості при мінімальнихзатратах засобів і сировини. Наприклад, якщо сьогодні набуває поширеннявирощування генетично модифікованих сільськогосподарських культур, стійких дохвороб та шкідників, то економічний ефект за рахунок мінімізації витрат назасоби захисту буде очевидним, але враховуючи негативний плив такої продукціїна здоров’я людей, він буде знівельований вкрай негативним соціальним ефектом.
Виключноважливе значення має і екологічна сторона аграрного виробництва, пов’язана ізефективністю природокористування. Специфіка аграрного виробництва і, особливо,рослинницької галузі, що пов’язана із глибоким освоєнням земельних ресурсів,використанням хімічних та біологічних засобів захисту рослин, в кінцевомупідсумку призводить до руйнування природних екосистем, зменшення родючостіґрунту тощо Це в свою чергу тягне за собою не лише втрати продукції за рахунокприродного чинника, але й додаткові витрати на ліквідацію наслідківекологічного забруднення. Тому ефективним з позицій екології можна вважати лишетаке виробництво у якого еколого-економічний ефект (економічна вигода ізврахуванням вартості природоохоронних заходів, вартості природних ресурсів,втрат від нанесення шкоди довкіллю) є позитивним.
Такимчином, кінцеві результати аграрного виробництва знаходять своє відображення вкількості якісної, екологічно чистої і безпечної для здоров’я людини продукціїта економічній ефективності виробництва.
Намій погляд, попри співвідношення корисного ефекту і ресурсів, при визначенніефективності слід також враховувати критерії оптимальної і ступеня повнотизалучення ресурсів і виробництво. На сьогоднішній день ми можемо спостерігатиситуацію, коли частина площ чи обладнання сільськогосподарських підприємств невикористовується, працівники зайняті в режимі неповного робочого дня, а вструктурі посівних площ переважають найбільш прибуткові сільськогосподарськікультури. Тому навіть, якщо підприємство має високі показники рентабельності зарахунок окремих видів продукції, але в умовах неповної зайнятості ресурсів, то такевиробництво не можна вважати достатньо ефективним з позицій суспільства. Анераціональна структура виробництва, недотримання сівозмін в довготерміновійперспективі спричиняють негативний вплив на родючість ґрунту і урожайністькультур.
Томуефективність сільськогосподарського виробництва слід розглядати як максимальнеспіввідношення корисного ефекту і затрат виробництва за умов повного іоптимального використання наявних ресурсів
Економічнаі соціальна ефективність перебувають в органічному поєднанні. Якщо вдаєтьсядосягти високих соціальних результатів, то можна говорити про подальшепідвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Цеобумовлено тим, що задоволеність умовами праці, належне фізичне і моральнездоров’я людей створює додаткові стимули та умови для підвищення продуктивностіпраці і підвищення на цій основі ефективності виробництва.
1.2 Показникиекономічної ефективності виробництва яловичини і методика їх визначення
Ефективність виробництва яловичини характеризується системою такихпоказників:
Ø продуктивністьтварин — середньодобовим і річним приростом живої маси молодняка,
Ø живою масоюоднієї голови відгодівельного поголів'я при реалізації;
Ø затрати праці ікормів на 1 ц приросту живої маси;
Ø собівартістю 1 цприросту і 1 ц живої маси молодняка;
Ø ціною реалізації1 ц живої маси;
Ø прибутком зрозрахунку на 1 ц живої маси; рівнем рентабельності виробництва яловичини [1;35].
Специфічнимипоказниками економічної ефективності виробництва м’яса є вихід валової продукціїз розрахунку на 100 корм. од., на 1 грн. витрат на корми та витрати кормів (укормових одиницях) на виробництво 1 ц молока[13;102]. Перший з них визначаєтьсявідношенням обсягу валового виробництва м’яса ВРХ до витрат кормів унатуральному чи вартісному виразі. Другий показник є оберненим до нього. Крімних застосовують також показник окупності кормів, тобто покриття їх вартості зарахунок отриманої продукції.
Допоказників продуктивності праці належать:
а) вихід валової продукції на середньорічного працівника;
б) те ж, на 1 людино-годину та 1 людино-день;
в) затрати праці на виробництво одиниці продукції [3;234].
Першітри з них обчислюються відношенням обсягу валового виробництва яловичини довідповідної кількості людино-годин, людино-днів витрачених на виробництво даноїпродукції, або середньорічної кількості працівників. Затрати праці навиробництво одиниці продукції є оберненим показником до вищезазначених.
Рівеньекономічної ефективності виробництва яловичини можна визначити лише звикористанням системи взаємопов'язаних показників[13;11].
Основоюоб'єктивної оцінки господарської діяльності сільськогосподарських підприємств єприбуток від реалізації м’яса та рівень рентабельності, який визначають якпроцентне відношення прибутку до собівартості товарної продукції. Він залежитьвід собівартості одиниці продукції та реалізаційних цін.
Собівартістьвиробництва одиниці продукції – це виробничі витрати на одиницю продукції. Зурахуванням показника собівартості здійснюється спеціалізація сільськогогосподарства, тобто в кожній зоні, в кожному регіоні в першу чергу виробляєтьсятой вид продукції, який обходиться з найменшою собівартістю.
Рівеньрентабельності здебільшого обчислюють лише для товарної продукції,використовуючи інформацію про обсяг реалізованої продукції, грошові надходженнявід її реалізації та про собівартість товарної продукції. У господарствах, де єзбиткові галузі, крім рівня рентабельності, доцільно обчислювати показниквідношення виручки від реалізації продукції (в процентах) до її собівартості.Коли виробництво продукції рентабельне, цей показник буде на 100 % більший відрівня рентабельності, а якщо збиткове, то він буде менший від 100 % на рівеньзбитковості [5;45].
Надетальність і точність аналізу ефективності і прибутковості виробництва валовоїпродукції молока значно впливають ціни, у яких вона обчислюється. Длявизначення вартісних показників рівня продуктивності праці використовуютьпорівнянні ціни 2005 року. Однак для обчислення окупності витрат в скотарствітакі ціни непридатні. Для розрахунку окупності витрат необхідно валовупродукцію тваринництва визначити у фактичних цінах реалізації. Фактичну сумуприбутку також обчислюють як різницю між виручкою від реалізації продукціїтваринництва та її повною собівартістю.
Отже,вихід валової продукції на 1 грн. витрат є одним з підсумкових показниківефективності виробництва м’яса ВРХ [13;58].
Розділ2. Стан і економічна ефективнісить виробництва яловичини у КСП «Україна»
2.1Виробничі ресурси господарства та їх використання
Сільськегосподарство України як і інші галузі виробництва, опинилися у скрутномустановищі. Вихід з нього можливий після вирішення багатьох проблемструктурно-виробничого характеру в господарстві. У зв’язку із цим на першийплан висувається необхідність здійснення аналізу факторів економічногозростання, виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності виробничихресурсів.
Питаннявивчення ефективного використання виробничих ресурсів завжди було актуальним.Але останніми роками йому не надається належного значення. З цією метою важливоправильно і кількісно виміряти кожний вид ресурсів і об’єктивно йогооцінити.
Високопродуктивнеі раціональне використання виробничих ресурсів зводиться до вирішення важливогозавдання як підвищення продуктивності тварин. У скотарстві на продуктивністьвпливають наявність кормової бази, рівень годівлі та утримання тварин,збереження плоду.
Підвищенняефективності сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить і відполіпшення використання матеріальних ресурсів, збільшення фондовіддачі[2;132].
Сільськогосподарськепідприємство КСП «Україна» розташоване в селі Синяк, Вишгородського району,Київської області. Природно-кліматичні умови обумовлюються йогомісцезнаходженням в зоні Мішаних лісів.
Таксередньорічна кількість опадів в даному регіоні складає 527 мм, напрямок вітру переважно південно-східний, середня швидкість вітру 4.2 м/с, середнятемпература січня: -6,3°С, середня температура червня: +17,8°С, середня літнявологість повітря 72%, середня зимова вологість повітря 85%. Переважними є такітипи ґрунтів: сірі лісові, підзолисті. Таким чином, такі сприятливіприродно-кліматичні умови зумовлюють розвиток сільського господарства в даномурегіоні.
Неменш важливими для розвитку господарства є й такі показники, як наявністьресурсів та віддаленість від пунктів реалізації певних видів продукції. Крімтого, економічні умови виробництва характеризуються розмірами і організаційноюструктурою, спеціалізацією і галузевою структурою, інтенсивністю виробництва[3;83].
Проведемоаналіз основного засобу виробництва даного підприємства – земельних ресурсів утаблиці 2.1.:
Таблиця2.1.
Структураземельних ресурсів КСП «Україна»Угіддя 2007 рік 2008 рік 2009 рік Площа, га % Площа, га % Площа, га % Загальна земельна площа 614 100 614 100 614 100 Усього с/г угідь, в тому числі: 594,5 96,8 594 96,7 595 96,9 Рілля 508,2 82,7 508 82,7 508 82,7 Сіножаті і пасовища 86,3 14,1 86 14 87 14,2
Провівшикороткий аналіз складу земельних ресурсів підприємства (табл. 2.1.) можнасказати, що розораність земель у даному підприємстві сягає у 2007 році – 96,8,у 2008 році – 96,7, у 2009 році – 96,9, трансформації за наведені рокипрактично не спостерігається.
Даліпроведемо аналіз структури трудових ресурсів підприємства у таблиці 2.2.:
Таблиця2.2.
Трудовіресурси КСП «Україна» та ефективність їх використанняПоказники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року 1. Сер. облікова чис. прац., чол. — всього 27 31 29 107 у тому числі: в рослинництві 12 14 12 100 в тваринництві 15 17 17 113 2. Коефіцієнт викор. труд. ресурсів: 0,56 0,88 1 Збільшилось в 1,79 рази нормативний запас праці, люд.-год. 48600 55800 52200 107 фактична к-ть відпрац., люд.-год. 27277 48881 52378 Збільшилось в 1,92 рази 3. Трудова активність працівників по п-ву 1010,26 1576,81 1806,14 Збільшилось в 1,79 рази в тому числі: в рослинництві 1050,83 1696,87 2145,68 Збільшилось в 2,04 рази в тваринництві 3892,26 2905,17 2292,39 58,9
Проаналізувавшитрудові ресурси в КСП «Україна» та ефективність їх використання (табл… 2.2.),ми спостерігаємо збільшення чисельності працюючих на 7% у 2009 році, впорівнянні з 2007 роком, у тому числі в рослинництві чисельність працюючихзалишилась незмінною, а в тваринництві – відбулося збільшення на 13%. Трудоваактивність та коефіцієнт використання трудових ресурсів збільшились в 1,92рази. Це пояснюється ефективним та повним використанням трудових ресурсів.
Основніфонди – це матеріально-речові цінності, які діють в незмінній натуральній форміпротягом тривалого часу і втрачають свою вартість по частинам. Серед нихвиділяють основні виробничі фонди – засоби виробництва, які протягом тривалогочасу беруть участь у процесі виробництва, зберігають натурально-речову форму ічастинами переносять свою вартість на готовий продукт.
Рівеньоснащеності господарства основними фондами характеризують показники:
— фондозабезпеченість – вартість основних виробничих фондівсільськогосподарського призначення, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь
— фондоозброєність праці — вартість основних виробничих фондівсільськогосподарського призначення з розрахунку на одного середньорічногопрацівника.
Економічнаефективність використання основних фондів характеризується показниками:
— фондовіддача – вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основнихвиробничих фондів сільськогосподарського призначення
— фондомісткість – показник, зворотний фондовіддачі
— норма прибутку – процентне відношення прибутку до суми основних виробничихфондів сільськогосподарського призначення та оборотних засобів[8;69].
Отжерозглянемо забезпеченість підприємства виробничими фондами в таблиці 2.3.:
Провівшианаліз основних виробничих фондів в КСП «Україна» та ефективність їхвикористання (табл.2.3.), ми бачимо, що вартість ОВФ та фондозабезпеченістьзбільшились на 4%, фондоозброєність зменшилась на 3%, а фондомісткістьзбільшилась на 46%. Фондовіддача за аналізований період знизилася на 30%. Це викликано неефективнимвикористанням основних виробничих фондів. Краща фондозабезпеченість і вищафондоозброєність сприяють зростанню врожайності і підвищенні продуктивностітварин, що в свою чергу впливає на зниження собівартості продукції і збільшенняприбутку.
Таблиця2.3.
Основнівиробничі фонди КСП «Україна» та ефективність їх використанняПоказники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року Обсяг ОВФ с\г признач., грн 7045700 7027500 7311000 104 в т.ч.: на 1 га угідь, грн 11851,47 11830,81 12287,39 104 на 1 середньоріч. прац, грн 260951,85 226693,55 252103,45 97 Фондовіддача, грн 0,10 0,09 0,07 70 Фондомісткість, грн 9,55 11,31 13,94 146 Норма прибутку, % - 0,19 - *
Оцінюючизагальну діяльність підприємства, неможливо проминути показники економічноїефективності виробництва сільськогосподарського підприємства.
Підвищенняекономічної ефективності аграрних підприємств передбачає збільшення виробництваі підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшеннізатрат праці і коштів на одиницю продукції. Розв’язання цієї проблеминерозривно пов’язане з подальшою всебічною інтенсифікацієюсільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищенняврожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. Всучасних умовах сільськогосподарське виробництво повинно розвиватися переважнона основі інтенсифікації, що є основним напрямом підвищення його економічноїефективності[9;57].
Шляхипідвищення ефективності сільськогосподарського виробництва передбачаютькомплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі і підвищення їїродючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва;підвищення рівня забезпеченості господарств виробничими фондами та поліпшенняїх використання; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій таіндустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленоїпродукції; поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва наоснові міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; широкевикористання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці[8;45].
Розглянемопоказники економічної ефективності виробництва у КСП «Україна»:
Таблиця2.4.
Показникиекономічної ефективності виробництва у КСП «Україна»Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року 1. ВВП у співставних цінах з 2005 роком, грн 737468,15 621136,19 524463,04 71 на 1 га с/г угідь 1240,48 1045,68 881,45 71 на 1 середньорічного працівника 27313,64 20036,65 18084,93 66 на 1 люд.-год. 27,04 12,71 10,01 37 на 1 грн. виробничих витарат 0,59 0,42 0,25 42 Прибуток (збиток), грн -77500 15200 -170600 * на 1 га с/г угідь -130,36 25,59 -286,72 * на 1 середньорічного працівника -2870,37 490,32 -5882,76 * Рівень рентабельності (+), збитковості (-), % -12,27 1,84 -17,67 *
Проаналізувавшипоказники економічної ефективності виробництва у КСП «Україна», ми бачимо, щоВВП зменшилось на 29% за рахунок зменшення виробництва с/г продукції. ХарактеризуючиВВП на 1 га с/г угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд.-год., томожна сказати, що дані показники зменшились на 29%, 34%, 63% відповідно. Цепояснюється неефективним використанням с/г угідь у господарстві та зменшеннямпродуктивності праці. Щодо ВВП на 1 грн виробничих витрат, то цей показникпоказує окупність витрат. За даними таблиці у 2007 році на 1 грн виробничихвитрат припадає – 0,59 грн ВВП, а у 2009 році – 0,25 грн, тобто окупністьзменшилась на 58%. Отже, річні витрати виробництва не окуплюються вгосподарстві. Про це також свідчить те, що підприємство отримує збиток, хоча у2008 році підприємство отримало прибуток у розмірі 15200 грн, за рахунокприбуткового виробництва продукції рослинництва. Відповідно змінюється рівеньрентабельності.
Засвітовою тенденцією всі підприємства мають певну спеціалізацію, тобтопереважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції для якого вданому місці є відносно найкращі природо-економічні умови.
Дослідимоструктуру грошових надходжень від реалізації продукції в КСП «Україна»:
Вструктурі грошових надходжень від реалізації товарної продукції в КСП «Україна»у 2007 році провідне місце займає продукція тваринництва (91,72%), зокремаскотарство (29,15%). В 2008 році перше місце займає також скотарство (34,87%). І в 2009 році знову скотарство (37,61%).
В галузі рослинництва за останні 3 рокиспостерігається невелике зростання: з 8,28% до 13,73%.
Отжеспеціалізація – скотарство, при чому за останні 3 роки вона не змінювалася.
Таблиця2.5.
Структурагрошових надходжень від реалізації продукціїї в КСП «Україна»Продукція 2007 рік 2008 рік 2009 рік тис. грн % тис. грн % тис. грн % Зерно 45,7 8,24 112,4 13,39 96,6 12,16 Інша продукція ро-ва 0,2 0,04 - - 12,5 1,57 Всього по ро-ву 45,9 8,28 112,4 13,39 109,1 13,73 Продукція скотарства 161,6 29,15 292,6 34,87 298,9 37,61 в т.ч. ВРХ 161,6 29,15 292,6 34,87 298,9 37,61 Продукція свинарства 16,3 2,94 49,4 5,89 30,4 3,83 Інша продукція твар. 330,5 59,63 384,8 45,85 356,3 44,83 Всього по твар. 508,4 91,72 724,8 86,61 685,6 86,27 Всього по п-ву 554,3 100 839,2 100 794,7 100
2.2Динаміка поголів’я молодняку великої рогатої худоби, його продуктивність і валовевиробництво продукції
Продуктивністьтварин — це здатність їх організму забезпечувати одержання певної продукції завідповідний період часу. У різних видів тварин ця властивість виявляється порізному. Так у скотарстві її потрібно розглядати стосовно до його напрямків: умолочному — через надої на фуражну корову (добовий, річний), у м’ясному — однієї голови худоби.
Важливимифізіологічними функціями тварин, які мають велике значення для їхпродуктивності є енергія росту і темпи розвитку, скороспільність, окупністькормів, вихід продукції залежно від статево-вікових особливостей.
Основнимифакторами підвищення продуктивності тварин є забезпечення повноцінної годівлітварин на основі зміцнення кормової бази в господарстві, удосконаленнюселекційна-племінної роботи в напрямі якісного оновлення основного стада,підвищення питомої ваги породних тварин, обгрунтування збалансованості.
Однимз важливих факторів виробництва валової продукції скотарства є рівень поголів’ятварин, їх продуктивність. Поголів’я тварин групують за видами,статево-віковими групами, від яких залежить відтворення стада[7;90].
Розглянемодинаміку поголів’я ВРХ у КСП «Україна»:
Таблиця2.6.
Динамікапоголів’я ВРХ у КСП«Україна»Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року Середньорічне поголів’я, гол 390 283 284 73 Площа с/г угідь, га 594,5 594 595 100 Щільність поголів’я на 100 га с/г угідь, гол 66 48 48 73
Характеризуючидинаміку поголів’я ВРХ, можна сказати, що середньорічне поголів’я зменшилось на27%. Площа залишилась незмінною. Щодо щільності поголів’я ВРХ, то у 2009 роціна 100 га с/г угідь припадає 48 гол. Худоби, порівняно з 2007 роком, коли на 100 га с/г угідь припадає 66 гол., тобто щільність зменшилась на 27%, за рахунок того, що поголів’яхудоби інтенсивніше зменшилось, порівняно із незмінністю площі с/г угідь. Цепояснює те, що підприємство достатньо забезпечує тварин відповідними земельнимиугіддями.
Дослідимодинаміку товарного виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця2.7.
Динамікатоварного виробництва яловичини у КСП «Україна»Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року Виробництво продукції, ц 600 524 410 68 Реалізовано продукції, ц 359 424 432 120 Рівень товарності виробництва яловичини, % 60 81 105 Збільшилось в 1,75 рази
Зтаблиці 2.7. ми бачимо, що виробництво продукціїї яловичини з 2007 по 2009 рікзменшилось на 32%, а реалізація продукції на 20% збільшилась. Відповідно рівеньтоварності з 60% у 2007 році збільшився до 105 % у 2009 році. Тобтогосподарство стало реалізовувати більше продукції за рахунок того, щопідвищилась якість продукції.
2.3Економічна ефективність виробництва яловичини
Проблемапідвищення ефективності агропромислового виробництва – визначальний факторекономічного і соціального розвитку суспільства. Ефективність виробництва якекономічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, якавиявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якійреалізується, мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показуєкінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, атакож, сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття,як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів,здійснюваних у сільськогосподарському виробництві.
Економічнаефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів довитрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва –узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується увисокій результативності використання живої і уречевленої праці в засобахвиробництва.
Економічнаефективність тваринництва означає одержання максимальної кількості продукціївід однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництвоодиниці продукції. Ефективність тваринництва включає не тільки співвідношеннярезультатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також, якість продукції іїї здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищенняякості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої іуречевленої праці.
У сільськомугосподарстві підвищення економічної ефективності має велике значення не тількиу вирішення продовольчої проблеми, а й у підвищенні добробуту всього населення.Особливе значення набуває підвищення економічної ефективностісільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин і конкуренції,коли виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість та високу якість продукції[14;46].
Ефективністьвиробництва продукції скотарства характеризується системою показників,найважливішими з них є:
— надіймолока від корови;
— прирістживої маси однієї голови молодняка;
— витратикормів на виробництво 1 ц. молока; і приросту живої маси;
— собівартість1 ц. продукції;
— прибутокта рівень рентабельності.
Інтенсифікаціям’ясного скотарства,і насамперед, підвищення рівня годівлі, забезпечуютьдосягнення відповідної здавальної маси у більш стислі строки і значнепідвищення вгодованості худоби[11;78].
Проведемоогляд показників ефективності виробництва м’яса ВРХ у таблиці 2.8.:
Аналізуючидані таблиці 2.8., зазначимо що виробництво яловичини для підприємства булощорічним постійним збитком. Затрати праці за даний період на 1 ц приросту ВРХне змінилися. Витрати кормів збільшилися в 4 рази, з 8 ц.к.од. до 32 ц.к.од.,при нормі 10 ц.к.од. Це свідчить про нераціональне використання кормів вгосподарстві та про незабезпечення потреб тварин у високоякісних кормахвласного виробництва. У господарстві спостерігається збільшення виробничої іповної собівартості у 3,12 рази та 1,36 рази відповідно, за рахунок збільшеннявартості паливо-мастильних матеріалів, кормів, витрат на оплату праці та іншихзагально-виробничих витрат. Галузь скотарства є збитковою і тому підприємствоотримує збиток, хоча у 2009 році збиток порівняно з 2007 роком збільшивсь на28 800 грн і, відповідно, рівень збитковості зменшився на 8,24%. Ціназбільшилась за рахунок інфляції, державного регулювання та збільшення якості.
Таблиця2.8.
Показникиекономічної ефективності виробництва яловичини у КСП «Україна»Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року Затрати праці на виробництво 1 ц приросту ВРХ, люд.-год. 49,5 49,5 49,5 100 Витрати кормів на виробництво 1 ц приросту ВРХ, ц корм.од. 8 20 32 Збільшилось в 4 рази Виробнича собів. 1 ц приросту ВРХ, грн 344,67 635,5 1076,83 Збільшилось в 3,12 рази Повна собів. 1 ц приросту ВРХ, грн 733,43 830,19 993,98 136 Ціна реалізації 1 ц яловичини, грн 450,14 690,09 691,89 150 Прибуток (збиток) від реаліз. яловичини – всього, грн -101700 -59400 -130500 *
в т.ч. від реаліз.
1 ц яловичини,
грн -283,29 -140,09 -302,08 * Рівень рентабельності, % (-;+) -38,63 -16,88 -30,39 *
Розглянемо структуру виробничоїсобівартості яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця 2.9.
Структура виробничої собіварстостіяловичини у КСП «Україна»Статті витрат 2007 рік 2008 рік 2009 рік тис. грн % тис. грн % тис. грн % Прямі матеріальні затрати з них: 259,3 81,69 269,6 80,96 370,1 83,83 Корми 218,6 68,87 225,6 67,75 299,3 67,79 Нафтопродукти 16,0 5,04 26,0 7,81 27,2 6,16 Оплата послуг і робіт сторонніх орг. - - - - 4,5 1,02 Решта матеріальних витрат 24,7 7,78 18,0 5,41 39,1 8,86 Прямі витрати на оплату праці 25,5 8,03 36,0 10,81 38,4 8,69 Інші прямі витрати на загальновиробничі витрати, з них: 32,6 10,27 27,4 8,23 33,0 7,47 Амортизація необ. активів 8,9 2,8 7,8 2,34 6,8 1,54 Відрахування на соц. заходи 11,2 3,53 8,2 2,46 11,4 2,58 Решта ін. прямих та загальновиробничих витрат 19,5 6,14 11,4 3,42 14,8 3,35 Всього по п-ву 317,4 100 333,0 100 441,5 100
Заданими таблиці 2.9. видно, що виробнича собівартість за досліджуваний періодзбільшилась на 124 тис.грн. Це спричинено значним подорожаннямпаливно-мастильних матеріалів, кормів (особливо концентрованих) і прямі витратина оплату праці зросли, але незначно, а інші загально-виробничі витрати –практично залишились незмінними.
В загальній системі господарства кормова база — це сполучна ланкаміж рослинництвом і тваринництвом, що зумовлено специфічною двобічністю їхвзаємопов'язаних завдань — організації виробництва і використання кормів.
Основними принципами раціональної організації кормової бази є:
· кормова база повиннавідповідати напряму і спеціалізації тваринництва в даному господарстві;
· загальний обсяг кормовихресурсів повинен випереджати ріст поголів'я та його продуктивність;
· ефективне використанняземлі на основі оптимального поєднання польового і культурного лукопасовищногокормовиробництва з природним кормодобуванням;
· рівномірне і безперебійнезабезпечення біологічно повноцінними і високоякісними кормами протягом року;
· оптимальне задоволення потреби худоби в повноцінних кормах примінімальних затратах праці і засобів на одиницю корму[14;36].
Кормова база формується з різних видів кормів залежно від галузітваринництва і з урахуванням природно-економічних умов господарства. Загальнукількість кормів і окремих груп їх обчислюють у кормових одиницях. В Україні заодиницю загальної поживності кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.
Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністюхарактеризує структуру кормової бази господарства.
У багатьох сільськогосподарських підприємствах раціональнаорганізація кормозабезпечення тварин передбачає оптимальне поєднання двохосновних джерел надходження кормів:
· внутрішньогосподарських– польове і лукопасовищне кормовиробництво, кормодобування;
· негосподарських– поставки в межах міжгосподарської кооперації, обмін, купівля мінеральнихдобавок, преміксів і т. д.
За будь-якої схеми організації кормових джерел мета одна –ефективне забезпечення тваринництва різноманітними кормами[2;37].
Дослідимоструктуру кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця2.10.
Структуракормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»Види кормів 2007 рік 2008 рік 2009 рік ц к.од. % ц к.од. % ц к.од. % Концентровані 791 17,2 3339 32,38 3355 25,95 з них комбікорми 791 17,2 3339 32,38 3355 25,95 Грубі 2518 54,76 2756 26,73 4534 35,07 Соковиті 415 9,03 2530 24,54 2231 17,26 Інші 874 19,01 1686 16,35 2808 21,72 Всього кормів 4598 100 10311 100 12928 100
Розглядаючитаблицю 2.10. можна сказати, що на виробництво яловичини у 2007 році буловитрачено 4598 ц.к.од., а у 2009 році – 12928 ц.к.од., тобто за досліджуванийперіод спостерігається тенденція до збільшення. У 2007 році найбільшу питомувагу серед всіх видів кормів займають грубі – 54,76%, концентровані – 17,2%,соковиті – 9,03%, інші – 19,01%. А у 2009 році найбільш питому вагу серед всіхвидів комів займають також грубі – 35,07%, концентровані – 25,95%, інші –21,72%, соковиті – 17,26%.
Оцінимовитрати кормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця2.11.
Витратикормів для виробництва яловичини у КСП «Україна»Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року В-ти кормів на ви-во 1 ц яловичини, всього ц к.од. 8 20 32 Збільшилось у 4 рази у т.ч. концентрованих 1 6 8 Збільшилось у 8 разів В-ти кормів у розрах. на 1 голову, всього ц к.од. 12 36 46 Збільшилось у 3,83 рази у т.ч. концентрованих 2 12 12 Збільшилось у 6 разів
Дослідившивитрати кормів на виробництво яловичини, можна стверджувати про те, що у 2009році, порівняно з 2007 роком, витрати кормів на виробництво 1 ц яловичинизбільшилось в 4 рази, в тому числі концентрованих у 8 разів. Така ж тенденціяспостерігається і при витратах кормів на 1 голову ВРХ – збільшилось у 3,83рази, у тому числі витрати концентрованих кормів збільшились в 6 разів. Такідані вказують на неефективне використання кормів у господарстві,незабезпеченість господарства раціональною годівлею тварин, незабезпеченістьпотреб тварин у високоякісних кормах, що призводить до зменшення продуктивностіхудоби.
Дослідимовитрати кормів на 1 ц продукції яловичини та порівняння їх з зоотехнічними нормамиу КСП «Україна»:
Таблиця2.12.
Витратикормів на 1 ц продукції яловичини та порівняння їх з зоотехнічними нормами уКСП «Україна»Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року Зоотехнічні норми затрат кормів на 1 ц яловичини, ц.к.од. 10 10 10 * Фактичні затрати кормів на 1 ц ялов., ц.к.од 8 20 32 Збільшилось у 4 рази Перевитрати (-), економія (+) кормів на 1 ц яловичини, ц.к.од. 2 -10 -22 * Всього одержано вал. продукції, ц 600 524 410 68 Загальний обсяг економії (+) кормів / перевитрати (-) кормів, ц.к.од. 1200 - - * - 15240 9020 Додатково можна отримати яловичини за рахунок економії (+) / перевитрат (-) кормів, ц 150 - - * - 262 282
Порівнюючифактичні витрати на виробництво 1 ц яловичини із зоотехнічними нормами, ми бачимо,що у 2007 році була економія кормів на 2 ц.к.од., а у 2009 році були здійсненіперевитрати на 22 ц.к.од. Тобто, підприємство не працює на ефективневикористання кормів. І у 2009 році підприємство за рахунок неекономноговикористання кормів може отримати збитки у вигляді 282 ц яловичини.
Розділ3. Проект підвищення економічної ефективності виробництва яловичини
3.1Перспективи розвитку м’ясного скотарства
Узбільшенні виробництва яловичини і підвищення ефективності виробництва, важливемісце займає науково обгрунтоване перспективне планування основних напряміврозвитку скотарства. Перспективне планування напрямів розвитку тваринницькихгалузей тісно пов’язане з поглибленням спеціалізації сільськогосподарськоговиробництва.
Унашому випадку на перспективу збільшення виробництва, яловичини відбуватиметьсяяк за рахунок збільшення поголів’я так і за рахунок поліпшення його якіснихпоказників, тобто екстенсивно і інтенсивно.
Основоюдля визначення перспективних обсягів виробництва окремих видів скотарськоїпродукції е твердий план продажу продукції державі. Крім того, враховуєтьсявнутрішньогосподарські потреби.
Збільшувативиробництва яловичини необхідно забезпечувати за рахунок підвищенняпродуктивності праці. Важливими факторами її зростання і зниження собівартостім’яса є підвищення продуктивності худоби завдяки поліпшенню годівлі, племінноїроботи, а також застосування комплексної механізації виробничих, процесів[9;39].
Інтенсифікаціяяловичини проводиться виведенням нових продуктивніших порід худоби, підвищеннямпродуктивних якостей використовуваних тварин, впровадженням прогресивнихспособів відтворення стада, які дозволяють у короткий строк збільшити вихідпродукції. Інтенсифікація передбачає також забезпечення повноцінної годівлітварин Із застосуванням хімічних, біологічних препаратів. Впровадженнядосягнень зоотехнічної й ветеринарної науки, удосконалення засобів механізаціїферм утримання худоби.
Оцінкаефективності факторів і досягнутого рівня інтенсивності, а також вибірраціональних напрямів інтенсифікації виробництва, здійснених на основірозрахунку показників економічної ефективності. Висока економічна ефективністьінтенсифікації яловичини можлива лише тоді, коли темпи росту обсягу валовоїпродукції випереджують темпи витрат виробництва.
Тваринницькікомплекси на промисловій основі — це спеціалізовані господарства длявиробництва високоякісної скотарської продукції з мінімальними затратами працій коштів на базі машинної технології і принципу організації виробничихпроцесів. Машинна технологія охоплює складний комплекс питань, пов’язаних зусіма сторонами функції виробництва, основними з яких є високий рівень іконцентрації, інтенсивне кормовиробництво, що відповідає вимогам промисловоїтехнології, однорідність стада при високому рівні продуктивності тварин,комплексна електрифікація і автоматизація виробничих процесів, організаціяпраці на основі її спеціалізації управління машинами і обладнанням[11;74].
Новіпромислові методи виробництва яловичини становлять нові вимоги до системигодівлі: однорідність кормів за фізико-механічними властивостями, що створюєможливість комплексної механізації і автоматизації процесу годівлі.Ідентичність типу і складу раціону в літній і зимовий періоди, стабільністькормової бази, тобто повне забезпечення необхідної кількості та якості кормівнезалежно від погодних умов.
Впровадженнянової прогресивної технології виробництва продукції яловичини на промисловійоснові вимагає певної стандартизації всіх знарядь і засобів виробництва, в томучислі і головного знаряддя і засобу виробництва — самої тварини.
Головнівимоги яким повинні відповісти тварини в цих умовах є їх однорідність, певнастандартизація за такими ознаками, як жива вага, продуктивність,швидкість молоковіддачі, придатність до машинного доїння, швидкість поданнякормів, можливість функції чіткого регулювання процесів відтворення, щозабезпечують ритмічне одержання продукції, пристосованість їх до нових умовексплуатації на фермах промислового типу, стійкість проти інфекційнихзахворювань.
Виконанняцих вимог неможливе без підвищення ефективності селекційно-племінної роботи.Дальше удосконалення планових порід провадитиметься у напрямку: підвищенняпродуктивності якості м’яса, зниження витрат кормів на виробництво одиниціпродукції, створення стад, які б відповідали вимогам для використання нависокомеханізованих фермах[9;30].
Розрахуємоекономічну ефективність виробництва яловичини на перспективу до 2012 року:
Таблиця3.1.
Розрахунокекономічної ефективності виробництва яловичини на перспективу до 2012 року вКСП «Україна»Показники Фактичні показники Показники на перспективу Середньодобовий приріст, г 396 600 Валове виробництво, ц 410 621,96 Собівартість 1 ц, грн 993,98 720,28 Ціна 1 ц, грн 691,89 830,27 Прибуток 1 ц, грн -302,08 109,99 Рівень рентабельності, % -30,39 15,27
Розрахувавшиекономічну ефективність виробництва яловичини на перспективу до 2012 року,можна зробити висновок, що підприємство повинне спрямувати свою діяльність назбільшення продуктивності ВРХ на 204 г та зменшення собівартості 1 ц на 273,7грн. При цьому підприємство буде отримувати прибуток з 1 ц 109,99 грн і рівеньрентабельності збільшиться з 30,39% до 15,27%.
3.2 Зміцнення ірозвиток кормової бази
Корми— один з найважливіших видів матеріальних ресурсів, необхідних для виробництватваринницької продукції, оскільки продуктивність тварин на 50 – 80% залежитьвід факторів зовнішнього середовища, з яких найголовнішим є годівля.
Годівлямає велике значення. Тільки при забезпеченні тварин повноцінними кормами можназабезпечити їх високу продуктивність.
Відгодівлі залежить не тільки кількість, а й якість продукції. При відгодівлікорів застосовують зелені корми, відходи технічного виробництва: борошняного,цукрового; комбікорми.
Напрактиці згодовують концентровані корми у вигляді пійла. Чим кращі грубі ісоковиті корми, тим менше потрібно кормів.
Організація кормової бази включає певну систему виробництва івикористання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площкормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготуваннякормів[7;58].
Використовується багато різноманітних кормів, які за походженнямподіляють на такі групи: рослинні, корми тваринного походження і мінеральні.Корми рослинного походження, в свою чергу, поділяються на концентровані (зернофуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос,коренеплоди, бульбоплоди, баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома,полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).
Міцна кормова база передбачає виробництво різних видів кормівзалежно від галузі тваринництва, враховуючи при цьому природно-економічні умовигосподарства. Загальну кількість кормів і окремих їх груп обчислюють у кормовиходиницях.
За одиницю кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.
Співвідношення кормів за їх загальною поживністю характеризуєструктуру кормової бази господарства. Головне завдання кормової бази г це забезпеченняраціональної годівлі тварин збалансованими за всіма поживними речовинамикормами. При цьому в раціонах тварин має забезпечуватися оптимальнеспіввідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин,мікроелементів та вітамінів.
Повноцінність і збалансованість кормових раціонів — найважливішаумова підвищення ефективності годівлі та продуктивності тварин.
Відповідно до біологічних особливостей худоби кормові раціонизначно відрізняються за співвідношенням у них різних видів кормів. У раціонахгодівлі найбільшу питому вагу займають концентровані корми.
У кормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25%. У раціонахгодівлі ВРХ 19-20%кормівприпадає на силос, 18% — на сіно, сінаж і солому, до 30% — на зелені корми сіянихтрав, природних лук і пасовищ. У вівчарстві переважають пасовищні та грубікорми[3;61].
Рівень розвитку кормової бази визначається такими показниками:обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га кормової площі, на 1 умовну голову худоби (в цкорм. од.).
Основною умовою прискореного розвитку виробництва м’яса ВРХ вкраїні є створення міцної кормової бази в кожному господарстві. Саме цебезпосередньо визначає можливості збільшення поголів'я ВРХ і підвищення йогопродуктивності.
Створення міцної кормової бази в кожному господарстві передбачаєтаку систему і структуру виробництва кормів, яка б повністю забезпечувалапротягом року поголів'я ВРХ якісними і повноцінними кормами.
Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їхвиробництва та використання в тваринництві. Створення кормової бази в кожномупідприємстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, якаповністю забезпечує поголів'я різноманітними, якісними і повноцінними за поживністюкормами [2;78].
При вирощуванні і відгодівлі молодняку ВРХ треба мати необхіднукількість кормів, багатих на перетравні поживні речовини.
Основнимнапрямом дальшого розвитку скотарства і підвищення його економічноїефективності є інтенсифікація виробництва яловичини на основі зміцненнякормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексноїмеханізації і автоматизації виробничих процесів та переведення галузі наіндустріальні технології, широкого використання спеціалізованих порід худоби,пристосованих до машинної технології, удосконалення організації і оплати праців умовах колективного підряду і орендних відносин.
Сучаснийрівень виробництва кормів у господарствах України є недостатнім. Збільшенняобсягів виробництва кормів повинна забезпечити інтенсифікація польовогокормовиробництва на основі підвищення врожайності сільськогосподарськихкультур, зокрема кормових, шляхом поліпшення культури землеробства, більшефективного внесення добрив, підвищення рівня механізації виробничих процесів,застосування матеріальної зацікавленості в кормовиробництві [8;63].
Головнимнапрямком збільшення виробництва біологічно повноцінних кормів, як основногофактора інтенсифікації тваринництва є підвищення врожайності зернофуражних ікормових культур. У середньому з гектара ріллі необхідно одержувати не менше35-40ц – на Поліссі [10;98].
Особливуувагу слід звернути на максимальне збільшення виробництва високобілковихконцентрованих кормів за рахунок зернових і зернобобових культур, а такожтрав’яного борошна з бобових багаторічних трав, соковитих – за рахуноксіножатей, комбінованого силосу, коренеплодів.
Прогресивнатехнологія заготівлі, зберігання та підготовки кормів до згодовування включаєнасамперед: консервування вологого зерна, приготування комбікормових силосу зконсервантами, виробництво трав’яного борошна із стабілізаторами каротину,заготівлю вітамінної сінної січки, досушеної активним вентилюванням,брикетування та гранулювання кормів, приготування монокорму, будівництвотипових силосних споруд, безстінних чи механізованих циліндричнихскиртоутворювачів з активним вентилюванням.
Інтенсифікаціяскотарства ставить нові вимоги перед кормо виробництвом: в кормах необхіднопідвищити вміст протеїну, біологічно активних речовин, поліпшити їх засвоюваність.Заготівлю і зберігання кормів слід організувати так, щоб протягом усього рокумаксимально зберегти їх поживні якості і біологічну цінність [16;58].
Істотнезначення має підготовка кормів до згодовування: подрібнення, запарювання таздобрення грубих кормів, дріжджування, використання кормових сумішей тощо.Значний ефект має впровадження прогресивних способів заготівлі кормів:приготування сінажу, застосування при суміші сіна активного вентилювання,виробництво білково-вітамінного трав’яного борошна.
Годівлятварин повинна бути збалансованою за всіма елементами живлення – енергією,перетравним протеїном, незамінними амінокислотами, мінеральними речовинами івітамінами [12;64].
3.3 Інтенсифікаціявиробництва яловичини
Основнимнапрямом подальшого розвитку скотарства і підвищення його економічноїефективності є інтенсифікація виробництва яловичини на основі зміцненнякормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексноїмеханізації та автоматизації виробничих процесів і переведення галузі наіндустріальні технології, широкого використання високопродуктивнихспеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної потокової технології,тощо.
Узагальненимпоказником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, якийвідображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основнихвиробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахункуна га с/г угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації іхарактеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва.
Важливимпоказником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничівитрати на гектар с/г угідь. Річні витрати с/г виробництва включають частинувартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартістьпродукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі і оплатупраці. Цей показник залежно від об’єкта інтенсифікації може характеризуватирівень інтенсивності с/г виробництва підприємства або окремих його галузей[7;68].
Рівеньінтенсивності с/г виробництва визначають також вартістю основних виробничихфондів на гектар с/г угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю,втілену в основних засобах виробництва.
Длярівня інтенсивності с/г характерні затрати живої праці з розрахунку на гектарс/г угідь. Інтенсифікацію с/г виробництва здійснюють на основі використання наоснові досягнень НТП, що сприяє впровадженню комплексної механізації іавтоматизації виробничих процесів.
Донатуральних показників рівня інтенсивності виробництва яловичини належать:
- витрати кормів з розрахунку на 1 фізичну голову худоби;
- рівень комплексної механізації і автоматизації виробничихпроцесів;
- витрати на племінну роботу;
- породний склад стада та ін[6;66].
Розрахуємоосновні показники рівня інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Досліджуючипоказники рівня інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна», можназробити висновок, що виробничі витрати на 1 голову ВРХ збільшились у 2009 році,порівняно з 2007 роком у 1,91 раз, а затрати праці на 1 голову ВРХ – зменшилисьна 7%. Витрати кормів у 2009 році, порівняно з 2007 роком, збільшились в 3,83рази.
Таблиця3.2.
Розрахунокпоказників рівня інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року Вихідні дані Поголів’я ВРХ, гол 390 283 284 73 Річні виробничі в-ти в-ва яловичини, грн 317400 333000 441500 139 Затрати праці на ви-во яловичини, люд.-год. 29700 25938 20295 68 Розрахункові дані
Припадає на 1 гол. ВРХ:
— річних виробничих в-т, грн 813,85 1176,68 1554,58 Збільшилось в 1,91 рази — затрат праці, люд.-год. 76 92 71 93 В-ти кормів на 1 гол. ВРХ, ц к. од. 12 36 46 Збільшилось в 3,83 рази Щільність поголівя на 100 с/г угідь, гол 66 48 48 73
Основнірезультативні показники інтенсифікації с/г – це вартість валової продукції,валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га с/г угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається упідвищенні врожайності с/г культур або продуктивності окремих видів худоби.
Розрахуєморезультативні показники інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»:
Таблиця3.3.
Розрахунокрезультативних показників інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року Середньодобовий приріст ваги ВРХ, г 421 507 396 94 ВВП в розрахунку на 1 голову ВРХ, грн 1022,63 1230,77 959,62 94
Проаналізувавширезультативні показники інтенсифікації виробництва яловичини у КСП «Україна»(табл… 3.3.), ми бачимо, що середньодобовий приріст ваги ВРХ зменшився на 6%,так само як і ВВП в розрахунку на 1 голову ВРХ. Це пояснюється неефективнимвиробництвом продукції.
Економічнуефективність інтенсифікації с/г виробництва характеризують такі показники:
- продуктивність праці;
- фондовіддача;
- окупність виробничих витрат;
- собівартість продукції;
- норма прибутку;
- рівень рентабельності;
- окупність додаткових витрат.
Окупністьдодаткових витрат – це вартість додаткової валової продукції сільськогогосподарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікаціївиробництва.
Підвищенняекономічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягаютькомплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсівна основі впровадження досягнень НТП[5;35].
Розрахуємопоказники економічної ефективності інтенсифікації виробництва яловичини у КСП«Україна»:
Розрахувавшипоказники економічної ефективності інтенсифікації виробництва яловичини (табл..3.4.)можна зробити висновки, що ВВП на 1 люд.-год. залишилось незмінним протягомтрьох років. Собівартість 1 ц яловичини збільшилась на 36%, а збиток на 1голову ВРХ збільшився в 1,76 рази. Окупність виробничих витрат зменшилась на51%. Це пояснюється тим, що витрати підвищились і вони не окуплюються.
Таблиця3.4.
Розрахунокпоказників економічної ефективності інтенсифікації виробництва яловичини у КСП«Україна»Показники 2007 рік 2008 рік 2009 рік 2009 рік у % до 2007 року Вихідні дані ВВП ВРХ, грн 398826 348308,04 272531,1 68 Затрати праці на ви-во яловичини, люд.-год. 29700 25938 20295 68 Річні виробничі в-ти на ви-во яловичини, грн 317400 333000 441500 139 Розрахункові дані
ВВП, грн:
— на 1 люд.-год. 13,43 13,43 13,43 100 Собівартість 1 ц яловичини, грн 733,43 830,19 993,98 136 Прибуток (збиток) з розрах.на 1 голову ВРХ, грн -260,77 -209,89 -459,51 Збільшилось в 1,76 рази Окупність виробничих в-т, грн 1,26 1,05 0,62 49 Окупність додаткових в-т, грн * 3,24 -0,7 * Рівень рентабельності, % -38,63 -16,88 -30,39 *
Висновкиі пропозиції
Наоснові проведеного аналізу ефективності виробництва продукції яловичини в КСП«Україна», можна зробити висновок, що для підприємства ця галузь є збитковою.Це пояснюється такими показниками:
— нераціональновикористовується кормова база та незбалансований раціон годівлі;
— низькапродуктивність тварин;
— зменшенняпоголів’я;
— низькийпородний склад тварин;
— поганазоотехнічна і ветеринарна профілактична робота, що є причиною захворювань ізагибелі тварин, особливо молодняка, що значно знижує продуктивність тварин івихід валової продукції скотарства;
— високасобівартість продукції;
— низькамеханізація виробничих, процесів і як результат — високі затрати праці невиробництво одиниці продукції;
— низькийрівень рентабельності.
Дослідившивитрати кормів на виробництво яловичини, можна стверджувати про те, що у 2009році, порівняно з 2007 роком, витрати кормів на виробництво 1 ц яловичинизбільшилось в 4 рази, в тому числі концентрованих у 8 разів. Така ж тенденціяспостерігається і при витратах кормів на 1 голову ВРХ – збільшилось у 3,83рази, у тому числі витрати концентрованих кормів збільшились в 6 разів. Такідані вказують на неефективне використання кормів у господарстві,незабезпеченість господарства раціональною годівлею тварин, незабезпеченістьпотреб тварин у високоякісних кормах, що призводить до зменшення продуктивностіхудоби.
Згіднопроведеного аналізу результатів діяльності КСП «Україна» ми бачимо, що рівеньрозвитку кормової бази є недостатком, що стримує інтенсифікацію галузітваринництва. Система годівлі має бути науково обґрунтованою і якнайповнішевідповідати умовам кормовиробництва.
Кормовабаза вимагає не тільки достатньої кількості кормів, але й повноїзбалансованості по перетравному протеїну. Адже повноцінність і збалансованістькормових раціонів забезпечує найважливішу умову підвищення ефективності годівлі- підвищення продуктивності тварин.
Збільшеннявиробництва кормів має грунтуватися на необхідності уточнення розміщенняпосівів культур з урахуванням регіональних, природних Та економічних умоврозвитку, розширення площі зернофуражних культур, підвищення їх урожайності, скорочення втрат набазі освоєння прогресивних технологій вирощування, збирання, переробки ізберігання кормів.
Розвитокяловичини залежить від використання продуктивного потенціалу тварин, що в своючергу визначається умовами утримання худоби, передусім і якістю кормів.
Восновному збільшення виробництва м’яса буде проходити завдяки заміні і введенняпоголів’я нових видів порід.
Длязниження собівартості продукції необхідно поглиблювати спеціалізацію,підвищувати продуктивність праці на основі застосування прогресивних форм іфункцій, впорядкування системи управління виробництвом, поліпшення використанняосновних і оборотних коштів, економія витрат.
Дляполіпшення роботи галузі яловичини необхідно завершити реконструкцію, провестинове будівництво і механізацію тваринницьких приміщень.
Проаналізувавшизатрати праці за даний період на 1 ц приросту ВРХ, ми бачимо, що вони не змінилися.У господарстві спостерігається збільшення виробничої і повної собівартості у3,12 рази та 1,36 рази відповідно, за рахунок збільшення вартостіпаливо-мастильних матеріалів, кормів, витрат на оплату праці та іншихзагально-виробничих витрат. Галузь скотарства є збитковою і тому підприємствоотримує збиток, хоча у 2009 році збиток порівняно з 2007 роком збільшивсь на28 800 грн і, відповідно, рівень збитковості зменшився на 8,24%. Ціназбільшилась за рахунок інфляції, державного регулювання та збільшення якості.
Щобзменшити затрати праці необхідно:
1)впровадити нові засоби механізації і автоматизації виробничих процесів;
2)зміцнення матеріально-технічної бази;
З)впровадження нових машин і обладнання;
4)створення багаторічних культурних насада єни;
5)удосконалення структури кормової бази;
6)поліпшення селекційно-генетичного потенціалу;
7)застосування інтенсивних технологій утримання худоби.
Проаналізувавшивиробництво продукції яловичини з 2007 по 2009 рік, ми бачимо, що вонозменшилось на 32%, а реалізація продукції на 20% збільшилась. Відповідно рівеньтоварності з 60% у 2007 році збільшився до 105 % у 2009 році. Тобтогосподарство стало реалізовувати більше продукції за рахунок того, щопідвищилась якість продукції.
Проаналізувавшисучасний стан виробництва продукції яловичини в господарстві, потрібноздійснити такі заходи:
1)необхідно довести чисельність поголів’я до кількості потенційно-можливої зурахуванням неявних приміщень і кормів;
2)поліпшення селекційно-генетичного потенціалу ВРХ, за рахунок введення новихпорід голів корів;
З)ліквідація яловості корів;
4)застосування та удосконалення інтенсивних технологій утримання і годівліхудоби;
5)необхідно впровадити інтенсивні технології заготівлі і зберігання кормів,створення міцної кормової бази;
6)підвищення рівня інтенсивності виробництва кормових і зернофуражних культур,дотримуючись оптимального співвідношення показників розвитку кормової бази,структури посівів зернових і кормових культур, підвищення їх врожайності;
7)впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів;
8)підвищення продуктивності праці за рахунок вдосконалення форм організаціївиробництва і праці.
Запровадженняцих заходів підвищить продуктивність тварин при зменшенні затрат праці на виробництвопродукції.
В часпереходу до нових умов господарювання на основі ринкових відносин для КСП«Україна» важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й скількивитрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість цієї продукції.Зниження собівартості збільшить прибутки господарства, підвищитьсярентабельність.
Вцілому, по Україні наявний занепад виробництва у цій сфері, національнівиробники не спроможні впроваджувати досягнення науки. До загальноїнестабільності і, як правило, збитковості галузі додається надто великий впливімпорту продукції, що просто вбиває національного виробника.
Вданій ситуації не можливо щось дійсно ефективно зробити без втручання держави,яка натомість не проводить дієвих заходів у наведеній сфері.
Підвищеннямита на імпорт продукції ВРХ, встановлення квот на ввезення яловичини дало бзмогу підприємствам більш ефективніше проводити діяльність у сфері виробництвам’яса ВРХ. Тому що поки держава зволікає «невидима рука» ринку може зробитинепоправне у національному виробництві.
Списоквикористаної літератури
1. Аграрна економіка: Підручник/ Семенда Д.К., Здоровцов О.І., КотикП.С., Школьний О.О., Бурляй О.Л., М.А. Коротєєв, Л.Ф. Бурик, А.П.Бурляй,А.І.Кисіль, К.Г. Гайдай: За ред… Д.К. Семенди та О.І.Здоровцова. – Умань, 2005– 318 с.
2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-гевид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. – 624с.
3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства.Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ,2001. – 528 с.
4. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. – 2-гевид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2004. — 495 с.
5. Семенда Д.К. Ролькормової бази у розвитку тваринництва// Економіка АПК, 2002, №2, с.24 – 27.
6. Наказ МіністерстваАграрної політики України „Про затвердження Методичних рекомендацій зпланування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)сільськогосподарських підприємств” № 132 від 18.05.2001 зі змінами// Інфодиск„Законодавство України” від 01.04.04, ліцензія №:15АЕ0Е76
7. Економіка підприємства. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
8. Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жабка,
М.М. Рудий, А.А. Чалий:за ред. П.П. Руснака. – Урожай, 1998. – 201 с.
9. Економіка сільського господарства. Коваленко Н.Я. – М.: ЄКМОС,1998р.
10. Данилевська О.Є.Економічні та зоотехнічні аспекти породної структури молочної худобиУкраїни//Економіка АПК, 2002, №3, с.35 – 41.
11. Опря А.Т.Статистика – К.: „Урожай”, 2002р.
12. Статистика.Підручник /Головач А.В. та ін. / – К.: Вища школа,
1996. – 623 с.
13. Чекотовський Е.В.Основи статистики сільського господарства. Навчальний посібник. К.: 2001
14. Правдюк А.Л.Державна реєстрація сільськогосподарських тварин і розвиток галузітваринництва//Економіка АПК. – 2008. — № 4. С.-98-102.
15. Сонячна М. М’яснукризу не зупинити? // Агробізнес сьогодні – 2008. — № 7. – с. -14-15.
16. Олійник В. М’яснасправа – не пріоритет? // Агробізнес сьогодні. – 2007 — № 5 – с – 28
17. Оляднійчук Н.В.Ефективність інноваційних технологій при виробництві яловичини // ЕкономікаАПК. – 2008 — № 3 – с. 55-60