Міністерствоаграрної політики України
Миколаївськийдержавний аграрний університет
Кафедрагодівлі та розведення
сільськогосподарськихтварин
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з дисципліни«Годівля сільськогосподарських тварин»
натему «Годівля корів» (завдання № 71)
Виконав:
студент ІІІ курсу 5 групи
денної форми навчання
Калугін А.Г.
Номер і дата реєстрації
проекту на кафедрі___________________
Дата захисту проекту ________________
Оцінка ____________________________
Миколаїв- 2006
1. Оглядлітератури
1.1 Якість і поживнацінність зерна
Якість і поживнацінність зерна залежать від багатьох причин. При оцінці зерна визначають:натуру, колір, запах, блиск, смак, вологість, чистоту, кислотність, зараженістьгрибами і шкідниками.
Натура зерна —один з якісних показників, виражається його масою в об'ємі 1 л. Зерно може бути високо-, середньо- і низконатурне. У сприятливих умовах вегетації і прибране воптимальні терміни, воно має вищу натуру в порівнянні із зерном, вирощеним вумовах засухи або прибраним в недостиглому стані.
Природні длякожного виду колір і блиск зерна указують на те, що воно добре визріло,прибрано і зберігається за сприятливих умов. Темні плями, матовий відтінокуказують на його псування, що може бути викликано поганими умовами прибирання,зберігання і поразкою грибами або бактеріями.
Кондиційне зерно маєслабковиразний запах, характерний для кожного виду. Зерно, що зберігається зсильно пахучими продуктами, може придбати запах цих речовин. Затхлий, пліснявийзапах указує на псування зерна і непридатність його до згодовування тваринамбез спеціальної підготовки. Зерно із затхлим запахом повинне бути добрепровітрено і просушено. Пліснявіле зерно необхідно вимити і термічно обробити.
Оселедцевий запаху зерна може бути при забрудненні його спорами головешки. Нудотно медовий запахуказує на пошкодження зерна кліщами. Запах полину, часнику — результатзасміченості зерна цими рослинами.
Смак зерна — одинз показників його якості. Наприклад, зерно пшениці на смак солодкувато—прісне,зерно вівса має невеликий присмак гіркоти. Зерно, засмічене полином, має гіркийсмак. Солодкуватий смак набуває пророслого або пошкодженого в період прибираннязаморожуваннями зерно, згірклий смак — при окисленні жирів.
Вологість зерназалежить від погодних умов при прибиранні, ступені стиглості, рівномірностідозрівання. За несприятливих погодних умов прибирання зерно може мати підвищенувологість, яка сприяє його інтенсивному диханню, розігріванню при зберіганні,значній втраті резервних вуглеводів, скороченню термінів зберігання і кінецькінцем поразці грибами і псуванню. При вологості зерна 10—12 % воно можетривало зберігатися. Для олійних культур вологість не повинна перевищувати6—8%. Зерно вологістю 16—18% необхідно досушувати перед закладкою назберігання. Зерно з вищою вологістю консервують хімічними препаратами абосилосують. [6]
Поживна цінністьзернових кормів залежить від ступеня їх засміченості. У зерні можутьзустрічатися домішки: мінеральні (пісок, галька, грудки землі), органічні(листя, стебла, колоски, мітелки, насіння, шкідливих і отруйних бур'янів) ізернові, такі, що складаються з битих, роздавлених, пророслих і запліснявілихзерен, а також зерен інших культур.
У фуражному зернідопускається вміст: пісок— не більше 0,7—1 %, головешки, куколі і плевелип'янкого (разом або окремо)—0,25%, в’язелі і гірчаки — 0,04 %, металевихдомішок — не більше 50 мг/кг.
Зерно, що міститьбільше 2 % насіння шкідливих і отруйних рослин, вважається недоброякісним.Шкідники (кліщі, довгоносик, комори, моль, комори, хлібний точильник), комор,завдають великого збитку при зберіганні зерна. Перед згодовуванням зернатваринам необхідно перевірити його на пошкодженість шкідниками, комор. Ураженезерно перед згодовуванням знешкоджують.
1.2 Зерна злаків і бобових
Корм для всіхвидів сільськогосподарських тварин. Його склад і поживність по видах культурприведені в таблиці 1.2.1
Вміст протеїну взернах злаків складає в середньому близько 10 — 14% з коливаннями від 8 до 20 %залежно від вигляду, сорту і умов зростання. Протеїн на 85—90 % складається збілків; небілкові азотисті речовини представлені аспарагіном і вільнимиамінокислотами.
Таблиця 1.2.1
Хімічнийсклад та поживна цінність зерен злаківЗерно Зміст % У 1 кг корму Води Протеїну Жиру Клітковини БЕР Золи Кормових одиниць Перетравного протеїну Кукурудза 13 10,4 4,1 2,2 68,7 1,6 1,34 78
Овес 13 11,0 4,7 9,8 58,2 3,4 1,00 85
Ячмінь 13 10,1 2,1 4,0 68,0 2,8 1,21 81
Жито 13 12,3 2,0 2,4 68,4 1,9 1,18 102
Пшениця 13 13,1 2,3 2,7 67,2 1,7 1,20 117
Сорго 13 11,2 2,8 3,0 67,8 2,2 1,18 90
Просо 13 11,1 3,7 9,2 56,6 9,2 0,95 79
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Амінокислотнийсклад протеїну різних зернових кормів неоднаковий (табл. 1.2.2).
Із злакових зернокукурудзи найбідніше протеїном, зокрема лізином, триптофаном і гліцином.
Вміст жиру взернах злаків невисокийі складає від 2 % у пшениці до 5 % у вівса. Жириконцентруються у зародку зерна (до 10—17 %), а в ендоспермі їх всього -1 — 2%;вони представлені в основному тригліцеридами неграничних жирних кислот —лінолевої і олеїнової, які при відгодівлі свиней надають розм'якшуючу дію насвиняче сало. Тому в останній місяць відгодівлі багаті жиром зерна кукурудзи івівса замінюють кормами з меншим змістом жиру — ячменем, житом, пшеницею абокорнеклубнеплодами.
Таблиця1.2.2
Вмістнезамінних амінокислот в зерні злаків, г/кгПоказники Кукурудза Овес Ячмінь Жито Пшениця Сорго Просо Тритікале Сірий протеїн % 10 10,9 11,6 12,3 14,0 11,2 11,0 15,1 Лізин 2,9 3,6 4,4 4,4 3,9 2,8 2,4 4,1 Метонін 1,9 1,6 1,8 1,7 2,1 1,1 2,6 1,3 Гістідин 2,1 1,9 2,4 2,7 2,9 2,4 1,9 3,2 Триптофан 0,8 1,4 1,6 1,1 1,8 1,0 1,5 1,4 Трионін 3,5 3,5 3,7 3,8 3,9 3,0 3,6 2,4 Валін 5,4 5,9 5,9 6,1 6,0 5,1 5,3 3,9 Аргінін 4,1 6,6 5,2 5,8 7,0 3,7 3,2 5,4 Лейцин 12,2 7.8 7,7 7,4 9,4 14,2 10,6 5,9 Ізолейцин 4,6 5,0 4,9 5,2 5,9 5,6 4,3 3,1 Фенілаланін 4,8 5,5 5,9 5,8 6,9 4,8 5,3 4,7
У зернах,покритих плівками (овес і ячмінь), зміст клітковини значно вище, ніж в зернахбез плівок (голозерні культури). Голозерні сорти вівса поки широко неупроваджуються у виробництво через, порівняно невисокої врожайності. Підвищенимвмістом клітковини відрізняється також зерно проса.
Загальний вміст мінеральних речовин взернах злаків коливається від 1,5 до 5 %; у золі переважають солі фосфорноїкислоти і калій, а кальцію дуже мало (табл. 1.2.3).
Таблиця 1.2.3
Вмістмакроелементів в зерні злакових, г/кг кормуЗерно Ca P Mg K Na S Cl Кукурудза 0.5 5.2 1.4 5.2 1.3 1.0 0.5 Овес 1.5 3.4 1.2 5.4 1.8 1.3 1.4 Ячмінь 2.0 3.9 1.0 5.0 0.8 1.3 2.4 Жито 0.9 2.8 1.1 4.8 0.1 0.9 0.7 Пшениця 0.8 3.6 1.0 3.4 0.1 1.2 0.4 Сорго 1.2 3.0 1.8 3.5 0.4 0.9 0.9 Просо 0.9 5.1 1.2 4.4 0.1 1.0 0.8
По складумікроелементів зернові корми також неоднакові (табл. 1.2.4).
Таблиця 1.2.4
Вмістмікроелементів в зерні злакових, мг/кгЗерно Fe Co Cu I Mn Zn Кукурудза 303 0.02 2.19 0.11 11.1 19.5 Овес 41 0.07 4.86 0.1 56.5 22.5 Ячмінь 50 0.25 3.42 0.22 22.3 21.4 Жито 63 0.08 6.86 0.09 35.4 20.0 Пшениця 40 0.03 4.87 0.06 37.5 19.0 Сорго 50 0.21 2.96 0.08 28.4 2.6 Просо 40 0.03 16.56 0.02 17.9 35.0
У більшості зерензлаків дуже мало каротину; помітні кількості (до 5 міліграм в 1 кг) виявляються лише в жовтих сортах кукурудзи. Значно багатше зернові корми токоферолами (135мг/кг), тіаміном (2,5—5 мг/кг),рибофлавіном (0,5— 0,8мг/кг), нікотиновою (8—60 мг/кг) і пантотеновою (7—11 мг/кг) кислотами; у зерні відносно багато холіну (0,4—1 мг/кг); у зернахвівса і ячменю виявлені кобаломіни (2,6 мкг в 1 кг), які по своїй фізіологічній дії наорганізм тварини єаналогами вітаміну В12.
По енергетичній цінностіпровідне місце належить зерну кукурудзи; у 1 кг сухого зерна міститься 1,3корм. од.,перетравністьорганічної речовини досягає 90 %. Проте зерно кукурудзи бідно протеїном, лізином, окремими макро- імікроелементами, а також деякимичинниками вітамінного живлення. Томучергове завдання подальшого розвитку зернового господарства в нашійкраїні — розширення виробництва зернабобових культур, сої, гороху.
При сумісному згодовуванні зерен злаків і бобів, мають різний хімічний склад, вони проявляютьв живленні тварини взаємодоповнюючу дію. При годуванні такими сумішамизнижуються витрати корму на формування ворганізмі тварини одиниці продукції; економіка виробництва продуктів тваринництва помітно поліпшується.
Зерна бобіввідрізняються високим вмістом протеїну, але, за винятком сої, бідні жиром(табл. 1.2.5).
Зерна бобовихкультур містять більше амінокислот, ніж зерна злакових Перетравлюється протеїнбобів тваринами значно гірше за протеїн злаків.
При згодовуванніу великій кількості зерна бобових культур у тварин в шлунково-кишковому трактіспостерігається зайве газоутворення. Пояснюється це наявністю в зернах бобовихспецифічних речовин, що ускладнюють перетравлення білків. У сої інгібіторамитравних протеолітичних ферментів є гемаглютиніни, уреаза, ліпоксидаза, сапоніниі естроген.
Таблиця 1.2.5
Хімічнийсклад та поживна цінність зерен бобовихЗерно Зміст % У 1 кг корму Води Протеїну Жиру Клітковини БЕР Золи Кормових одиниць Перетравного протеїну Горох 13 22,2 1,9 6,4 54,1 2,8 1,17 195 Бобі 12 27,3 1,6 7,7 48,2 3,2 1,15 237
Соя 11 34,5 17,4 5,7 26,8 4,6 1,38 290
Люпин 15 33,4 4,8 14,3 29,0 3,7 1,07 230
Віка 14 25,8 1,3 5,3 50,6 3,0 1,16 200
Чину 13 26,9 1,2 5,3 50,8 3,0 1,06 220
Чечевіця 13 24,6 1,3 4,3 53,6 3,1 1,18 212
Жир зерен бобівпорівняно багатий холестерином і лецитином. За змістом мінеральних речовинзерна бобів дещо багатше за голозерні злаки.
У зерні бобів міститьсябільше окремих мікроелементів (кобальту, йоду, молібдену і цинку), ніж в зернахзлаків, але менше марганцю.
У зернах бобівміститься незначна кількість каротину; у них в порівнянні із зернами злакових в1,5 разу більше рибофлавіну, в 2 рази тіаміну і пантотенової кислоти і в 3—4рази холіну.
Безазотистіекстрактні речовини зерен бобів, окрім крохмалю, містять ще полісахаридгалактан.
В годівлі всіхвидів сільськогосподарських тварин зерна бобів використовують тільки якбілковий доповнювач до вуглеводних корм; краще поєднання виходить з двох високоенергетичнихзернових кормів — сої і кукурудзи.
При згодовуваннігороху, вики і чечевиці свиням від них одержують хороший приріст маси і щільнезернисте сало. Застосування люпину в кормових цілях обмежується їх гіркимсмаком, який обумовлений присутністю в них шкідливих для тваринних алкалоїдів —люпину і спартеїну. У практиці годування використовують сорти з малим вмістом алкалоїдів,які також вимагають спеціальних прийомів знешкодження перед згодовуванням. Селекціонерипрацюють над виведенням безалкалоїдних сортів люпину.
Змінна кількістьалкалоїдів міститься в зернах кормової чини, які можуть викликати у тварин, особливоу коней, при непомірному згодовувані цього корму захворювання — латинізм. [1]
1.3 Підготовка зерна до згодовування та потреба в ньому тварин
Цілі зерна,особливо з твердою, багатою клітковиною оболонкою, недостатньо повноперетравлюються тваринами. Подрібнення полегшує розжовування, живильні речовинистають доступнішими для дії на них слини і травних ферментів.
Зерна дроблять,сплющують і розмелюють з подальшим відсівом плівок або без нього. Ступіньподрібнення зернових кормів знаходиться в тісній залежності від особливостітравлення різних видів сільськогосподарських тварин і від віку.
Свині кращевикористовують зерно дрібного помелу з розміром частинок менше 1 мм. Суха речовина ячменю дрібного помелу перетравлюється на 18% краще, ніж цілісного зерна; перетравністьлізину цілісного зерна у свиней складає 32—36 %, а ячмінної муки— 72%.Поросятам в молочний період рекомендується давати цілісні підсмажені зернаячменю або кукурудзи. При термічній обробці гинуть гриби, частина крохмалюзерен декстринізуються, вони набувають своєрідного аромату і солодкуватогосмаку, подібного скориночці хліба.
Велика рогатахудоба і вівці добре використовують зерно, приготоване у вигляді дерті зрозміром переважаючих в помелі частинок від 1,5 до 4 мм. Телятам і ягнятам в підсосний період готують дерть з вівса з відсівом плівок; відсіяні плівкизгодовують дорослим жуйним тваринам. Молодняку на відгодівлі за останній часстали згодовувати цілісні зерна ячменю в плющеному вигляді. Жуйним нерекомендується давати велику Кількість пшеничної муки. Клейковина пшениці утворює липку масу і можепорушити проходження корму по стравоходу і хімусу через книжку і сітку в сичуг.
Коням і лошатамзерна звичайно згодовують в цілісному або роздробленому вигляді. Старим коням зпоганими зубами дають плющене зерно. Перетравність сухої речовини вівса у конейз цілісних зерен на 4—8 % нижче, ніж з плющеного і роздробленого.
Травний апаратзерноїдних птахів краще пристосований, ніж у інших сільськогосподарськихтварин, до живлення цілісним зерном. Але в сучасних індустріальних підприємствахтакої можливості немає тому, що приготування біологічно повноцінних сумішей зцілісних зерен пов'язано поки з технічними труднощами. Всі зернові корми назаводах подрібнюються, змішуються з іншими подрібненими добавками, ретельноперемішуються, потім зволожуються і на спеціальних установках перетворюються награнули, що імітують за своїми розмірами пшеничне зерно.
Курчатам, індикамі перепелам згодовувати крупні гранули недоцільно. Перед згодовуванням їх зновпотрібно подрібнити і перетворити на крупу з розміром частинок, зручним дляспоживання.
Для підвищеннябіологічної цінності і смакових якостей подрібнених зернових кормів їх можна піддавати дріжджуванню або осолоджуванню.
Для підвищеннябіологічної повноцінності цілісного зерна застосовують пророщування абоприготування з нього гідропонного корму. Ці два прийоми дозволяють одержуватизерно або молоді рослини, в яких дещо більше критичних незамінних амінокислот(лізину, метіоніну і ін.) і каротину.
При пророщуваннізамоченого зерна в теплих приміщеннях через 3—4 діб його можна згодовуватидорослому птаху або іншим тваринам разом з паростками. Якщо зерно пророщуватина штучних живильних середовищах протягом 12—15 днів, то зелена частина рослинповинна бути відокремлена від залишків зерна і корінців; останні можуть бутизгодовані жуйним тваринам.
Для пророщуванняі виробництва гідропонного корму необхідно застосовувати зерно високою схожістю(не нижче 80%); зерна, несхожості, знаходячись у вологому середовищі, швидкопліснявіють і можуть зіпсувати всю партію корму.
Економічнірозрахунки і практичний досвід показали, що дорогий гідропонний корм як джерелокаротину і повноцінного протеїну з великою вигодою для господарства може бутизамінене при годуванні птаха і інших тварин трав'яною мукою.
Термічну обробкуподрібненого зерназлаків звичайноне застосовують;вариво зерензлаків не покращує перетравності і не може замінити, підготовку їх дозгодовування шляхом помелу.
Вариво іпропарювання зерен бобів сприяють руйнуванню інгібіторів протеаз, щомістяться в них, і підвищенню перетравності протеїну цих кормів. Приприготуванні кормів з соєвих бобів зараз широко застосовується сухе просмаженняочищених і подрібнених зерен при температурі 130— 150°С. Обов'язковому варивуабо запарюванню підлягають зерна люпину і кормовий чини, що містять шкідливідля тварин алкалоїди.
Відходи, одержаніпри очищенні зерна з високим вмістом насіння смітних рослин, битого і ураженогогрибами зерна, також необхідно перед згодовуванням тваринам піддати термічній обробці в запарниках або сушильних агрегатах.
Зерна олійнихкультур застосовуються в кормових цілях тільки після витягання з них масел. Унепереробленому вигляді використовують насіння льону, з якого готуютьлікувальні слизисті відвари для тварин при порушенні процесів травлення.
1.3.1 Плющення.
Для підвищенняпоживності як сухого, так і вологого зерна застосовують плющення. Оптимальнавологість зерна при цьому — 23—25%. Зазор між вальцями плющилки, якийзабезпечує оптимальну товщину пластівців, має бути 0,4—0,6 мм.
При обробці зернаперед плющенням сухою парою якість плющення підвищується, але тривалістьзберігання такого зерна невелика — 24 рік. Це пояснюється тим, що жири зернаскладаються переважно з ненасичених кислот (олеїнова, лінолева), які швидкоокислюються і гіркнуть.
Коровам з різноюпродуктивністю згодовують 4,5— 8 кг плющеного зерна пшениці та ячменю на головуза добу, що становить 5,4—9,6 корм. од. і 600—900 г перетравного протеїну.Наявність плющеного зерна в раціонах корів-рекордисток — важливий чинникпідтримання високої продуктивності. Згодовування зерна, пропареного водяноюпарою при атмосферному тиску 9,81 Па протягом 10—12 хвилин, з наступнимплющенням, сприяє збільшенню приросту маси молодняку великої рогатої худоби йсвиней на 5 %, витрати кормів на 1 кг приросту при цьому зменшуються відповіднона 9 і 6 %. [3]
При відгодівлібаранчиків переваг за продуктивною дією зерна сухого плющення порівняно з розмеленим зерном ячменю не виявлено. У раніше проведених дослідженнях О. П. Дмітроченка і П. Д.Пшеничного також не було встановлено підвищення продуктивної дії зерна сухогоплющення при згодовуванні жуйним. Проте при відгодівлі молодняка великоїрогатої худоби та овець на відкритих майданчиках переваги сухого плющення зернапорівняно з розмеленим полягають у зменшенні механічних втрат зернофуражу принавантажуванні, транспортуванні та роздаванні його тваринам.
Приволого-тепловій обробці зерна й нагріванні до температури 60—75 °С відбуваєтьсяжелатинізація крохмалю як результат розриву оболонок крохмальних зерен.Внаслідок цього поживні речовини стають доступнішими для тварин, що збільшує ефект перетравності до 13 %. Крохмаль желатинізується в межах 30—60% при поєднанні гідротермічної обробки і плющення зерна. Найвищого ступеняжелатинізації (до 100 %) досягають екструзією пропареного зерна. Тонкажелатинізація крохмалю відбувається також при обробці зерна гарячим повітрям(108 °С) протягом 2 хв і наступному плющенні. Змінюються й білки. Одночасно діятепла, вологи і тиску спричиняє розрив водневих і навіть пептидних зв'язків. Цепризводить до денатурації білка й підвищеного використання азоту. Згодовуваннязерна, підданого волого-тепловій обробці, викликає специфічні процесибродіння в рубці, при яких зростає вміст пропіонової кислоти у рубцевійрідині (Максаков В. Я- та ін., 1985).
Засвоєннятваринами крохмалю обробленого зерна супроводжується кращим використанням азотута енергії. При згодовуванні обробленого зерна ефективність відгодівлі жуйнихпідвищується на 5, а свиней — на 10— 12 %. Витрати концентрованих кормів привирощуванні бичків зменшуються на 9—10, а при відгодівлі свиней — на 6 %. [4]
1.3.2 Флакування
Флакування —виготовлення пластівців під дією парі і тиску. Зерно надходить у парову камеруй піддається дії насиченої парі до досягнення вмісту вологи в ньому 18—20 %.Година перебування зерна в камері залежить від його виді й вологості. Середнятривалість експозиції кукурудзи—10—20 хв, сорго—15—30, ячменю, пшениці і вівса— 6—10 хв. Після обробки парою зерно пропускають через вальці, нагріті дотемператури 100 °С.
Комбінована діявологи, високої температури й тису зумовлює значні фізичні та хімічні зміни зернапід дією парі відбувається же латинізація. Ступінь останньої — важливий фактор,що визначає підвищення кормової цінності готового продукту. Надмірнажелатинізація може негативно вплинути на продуктивність тварин, ефективністьвикористання кормі, а також викликати у них ацидоз. Оптимальною вважається 30—50 %-на желатинізація. Зерно кожна піддавати дії парі під тиском перед подачеюна вальці. Таку обробку називають флакуванням під тиском. Тривалість експозиціїцілого зерна під дією парі 1—2 хв. Одержані пластівці мають температуру 93 °С івологість 16—20 %. Товщина їх залежить від зазору між вальцями. Худобі навідгодівлі при рівні концкормів у раціоні понад 90 % краще згодовувати тонкіпластівці. Це порівняно з використанням грубих збільшує приріст живої маси на4—5 %, а ефективність використання корму — на 8—10%. Якщо а раціонах меншеконцкормів (60—80 %), тонкі пластівці мають незначну перевагу над грубими абовона не спостерігається зовсім.[8]
Ефективністьвикористання пластівців на 5—10 % вища, ніж подрібненого або роздробленогозерна. Якщо в раціонах високий рівень концкормів, добове споживання кормутваринами буде на 5—10 % вищим при заміні роздробленого чи подрібненого зернана пластівці сорго. Проте при заміні дробленої чи подрібненої кукурудзи накукурудзяні пластівці добове споживання корму знижується на 5—10 %.Згодовування зерна ячменю, обробленого способом флакування, сприяє підвищеннюпродуктивності баранчиків на відгодівлі на 9 %.
1.3.3 Підсмажуваннязерна
Підсмажуваннязерна грунтується на інтенсивному нагріванні його сухим повітрям, під дієюякого відбуваються фізико-хімічні зміни в структурі зерна. При цьому значнозростають поживність, засвоюваність та інші показники. Підсмажування надаєзерну приємного смаку, кольору й аромату, що сприяє кращому поїданню його. Обробленезерно сорго збільшується в об'ємі у 9—13 разів, пшениці і ячменю — в 1,5 разу.На ступінь декстринізації крохмалю під годину нагрівання великою міроювпливають вихідна вологість зерна, тривалість обробки й температура нагрівногоагента.
Найбільша декстринізаціякрохмалю відбувається яровини нагріванні зерна ячменю вологістю 20—25 % інаступному підсмажуванні при температурі 250 °С протягом 2,5 хв. Вміст сирогопротеїну в не такому разі змінюється. Підвищення температури підсмажуваннякукурудзи від 80 до 104°С впливає на вміст перетравної й обмінної енергії ізначно збільшує засвоєння азоту свиньми, що ростуть. Підсмажування зерна притемпературі 124°С зменшує доступність лізину на 11 %.
Підсмажуваннязерна застосовують у свинарстві для підгодівлі поросят-сисунів. Як правило,використовують ячмінь, який у такого вигляді має добрі смакові якості й кращезасвоюється. Середньодобові прирости поросят, що одержували в раціоні 33 %підсмаженого ячменю, збільшувалися на 5 %, а витрати корму на 1 кг приросту живої маси зменшувалися на 10 %.
1.3.4 Осолоджування.
При осолоджуваннічастина крохмалю, що є у кормі, під дією тепла і ферментів перетворюється насолодовий цукор, кількість якого досягає 10—12 %. Здійснюють осолоджування у приміщеннікормоцеху при температурі 18—20 °С у спеціальних місткостях. Дрібно розмеленийкорм насипають у місткість кулею не більше 50 см, заливають гарячою водою (85— 90 °С) з розрахунку 2—2,5 л на 1 кг сухої маси, ретельно перемішують, накривають брезентом і залишають на З—4 рік. Для кращогозберігання тепла (60—65 °С) на брезент насипають куля тирси завтовшки 2—3 см.Для поліпшення осолоджування до корму після охолодження до температури 65 °Сдодають 2—3 % (від початкової маси) подрібненого солоду, виготовленого зпророслого ячменю. Через 3—4 рік осолоджування закінчується, корм має солодкийсмак, його відразу ж використовують, щоб він не прокис. Згодовують осолодженийкорм переважно поросятам, а також свиням на відгодівлі у кількості, що неперевищує половини даванки концкормів. Іноді для підтримання апетитуосолоджений корм дають молодняку великої рогатої худоби і коровам.
Осолоджуваннязастосовується для поліпшення смаку крохмалистих прісних кормів шляхомперекладу частини крохмалю в цукор (мальтозу) дією діастази зерна абоспеціально доданого солоду.
Для осолоджуваннямелене зерно заливають 2— 2,5 частин гарячої води, ретельно перемішують іпротягом 4 ч підтримують температуру 55—60°С. Після осолоджування вміст цукру взерні збільшується з 0,5—1 до 8—12 %.
Цей спосібтрудомісткий і вимагає великих витрат енергії, тому застосовується тільки вокремих господарствах.
1.3.5 Мікронізація зерна
Мікронізаціязерна полягає в інфрачервоному опроміненні (довжина хвиль 2—5 мк). Інфрачервоніпромені проникають у зерно і створюють інтенсивну вібрацію молекул. При цьомувиникає тертя, в процесі якого виробляється внутрішнє тепло і за рахуноквипаровування води підвищується тиск. Під дією інфрачервоного проміння, щовимірюється десятками секунд, зерно стає м'яким, бубнявіє й розтріскується.Крохмаль при цьому набрякає і желатинізується. Це руйнує структуру сирогокрохмалю, він переходити у стадію, близьку до перетворення його на цукор, щоробить енергію зерна доступнішою для засвоєння тваринами. Усі ці процесивідбуваються швидко. Тривалість опромінення зерна коливається поклад відтемператури й культури.
1.3.6 Екструзіязерна.
З метоюпідвищення перетравності та ефективності використання поживних речовин зерна вгодівлі сільськогосподарських тварин застосовують різні фізичні методи йогообробки. У виробництві найбільш поширений технологічний прийом екструдуваннязерна, що забезпечує підвищення доступності вуглеводів та протешу для організмутварин, а також чинник дії на антипоживні речовини зерна гороху, сої та іншихкультур. Зокрема, в бобах сої міститься ряд факторів антипоживного і токсичногохарактеру. Це інгібітори трипсину та хімотрипсину, що спричиняють гальмуванняпроцесу ферментації протешу, а також негативно впливають на стан здоров'ятварин. У нативній сої є гемаглютиніни (лектини), названі так за їхню здатністьаглютинувати еритроцити крові у різних видів тварин. Встановлено, що інгібітортрипсину викликає гіпертрофію підшлункової залози, а гемаглютиніни проявляють ворганізмі токсичну дію, пригнічують інтенсивність зростанню тварин. Обробказерна сої температурою, тиском інфрачервоними променями, парою формальдегіду,мікронізацією та екструзією знешкоджує антипоживну та токсичну дію речовин.
Ефективністьвикористання екструдованого зерна злакових і бобових культур у годівлі корів,молодняка великої рогатої худоби на відгодівлі та свиней підтвердженачисленними експериментальними дослідженнями. Проте використання екструдованихзернових концкормів у годівлі цих груп тварин може обмежуватися тією причиною,що процес екструдування потребує великих витрат енергії — у середньому на 1 тзерна 500 МДж, тоді як на подрібнення — в п'ять разів менше. Тому енергетичнівитрати при екструдуванні повинні покриватися за рахунок енергії додатковоодержаної продукції тваринництва. Підвищення продуктивності тварин забезпечитьпозитивний баланс енергії. Дослідами В. Р. Гуглі та інших (у 1985 р.) доведено,що введення в раціон корів у зимовий період 5 кг екструдованого ячменю сприяло збільшенню середньодобових надоїв на 1,1 кг При такому рівні підвищення молочної продуктивності витрати енергії на екструзію 5 кг ячменю покриваються енергією додатково одержаного молока. При зростанні надоїв на 0,5—0,7 кгбаланс енергії буде від'ємним і повинний покриватися за рахунок інших джереленергії.
Корові дослідноїгрупи дещо менше поїдали силосу й трав'яного борошна з люцерни, але сморідкраще перетравлювали годуй. Тому різниця за поживністю раціонів між групамибула практично відсутня.[5]
Віщаперетравність основних поживних речовин раціону в групі корів, яким згодовувалиекструдований ячмінь, свідчить про багатогранну позитивну роль його у процесітравлення, обміні речовин в організмі та в оплаті корму продукцією.
За висновками Ю.У. Засухи, В. К. Кононенка та інших (1986), годівля рано відлучених поросяткомбікормами, до складу яких входять екструдовані горох з пшеницею та горохокремо, збільшує середньодобові прирости живої маси на 7—16 %. У тієї ж годинаекструдувати ячмінь для поросят недоцільно, оскільки при наявності його укомбікормі ріст тварин сповільнюється, а витрати корму зростають порівняно зтим молодняком, якому згодовували горох і пшеницю. Вікорістання комбікорму зекструдованим горохом та пшеницею і тільки горохом зменшує витрати корму наодиницю приросту живої маси на 0,5 — 15,5%, що дає змогу на 1 ц приростуекономити 0,2 — 0,5 ц концентрованих кормів. [2]
1.3.7 Гранулюванняцілого зерна.
З метою економіївитрат енергії на підготовку кормів до згодовування в деяких країнах розробленотехнологію виготовлення гранул з цілого зерна ячменю, вівса, гороху високоївологості (16—25 %). У процесі виготовлення гранул в суміш добавляють інші необхіднікомпоненти. Поклад від вологості зерна і розмірів гранул (3,1—7,9 мм)потужність лінії —200—350 кг гранул за годину. У балансових дослідах на свиняхне спостерігалось різниці в перетравності органічної речовини, протеїну таінших речовин у складі таких гранул порівняно з гранулами з подрібненого зерначи борошна. Інтенсивність зростанню тварин і оплата корму в обох варіантахдосліду булі однаковими. Середньодобові прирости при згодовуванні гранул зцілого зерна становили 736—764 г, тоді як при використанні гранул з борошна —746—766 г, оплата корму — відповідно 2,62—2,54 і 2,60—2,54 кг/кг. [7]
1.3.8 Дріжджуваннязерна.
Дріжджі —природні концентрати вітамінів групи В, які мають особливі1 значення призгодовуванні молодняку всіх видів сільськогосподарських тварин. Якщо порівнятидані за вмістом вітамінів у складі зерна кукурудзи, дріжджів і трав'яногоборошна, то видно, що в дріжджах їх значно більше.
Дріжджі — багатеджерело провітаміну D. ВітамінD за дефіцитністю можнапоставити на перше місце серед інших вітамінів. Навіть у кращих за вмістомвітаміну Про корми, таких як сіно, молоко і риб'ячий жир, його незначнакількість. Вітамін D відіграєважливу роль у мінеральному обміні та в запобіганні захворюванню тварин нарахіт. Особливо він необхідний для молодняку всіх видів сільськогосподарськихтварин і птиці.
Вміст вітаміну D у дріжджах можна збільшити до 110—120 тис. ІО на 1 г шляхом опромінення їх ультрафіолетовим промінням, тоді як у високоякісному риб'ячому жирі йогоміститься 100 ІО.[10]
У дріжджах є рядферментів та інших біологічно активних речовин, які поліпшують обмін речовин ворганізмі тварини. Комплекс факторів у дріжджах зумовлює підвищенняінтенсивності зростанню тварин, повніше використання кормів, стійкість молоднякапроти захворювань, підвищення плодючості та вмісту жиру в молоці корів. Отже,це — високопоживний дієтичний корм для всіх видів тварин та птиці.
Характерноюфізіологічною особливістю більшості дріжджів є їх властивість викликатиспиртове бродіння цукрів, при якому відбувається розпад цукрів на спирт тавуглекислий газ. Утворення спирту зумовлено діяльністю ферментного комплексу. Спиртовебродіння особливо інтенсивне у анаеробних умовах, оскільки внаслідок бродіннядріжджі одержують необхідну їм енергію для життєвих процесів. На противагуцьому в аеробних умовах (за наявності кисню) при продуванні повітря дріжджі незброджують, а окисляють вуглеводи, спирт при цьому майже не утворюється,посилюються синтетичні процеси, дріжджі розмножуються і при аерації середовищанагромаджується значно більше біомаси, ніж в анаеробних умовах. За умовидотримання технології дріжджування вміст протеїну підвищується в 1,5—2 рази.
Ефективністьдріжджування залежить від кількості вирощених дріжджових клітин на одиницюкормової маси. Високоякісними вважаються такі дріжджі, концентрація дріжджовихклітин у яких становить 60—260 мли. у 1 мл.
Добредріжджуються корми, багаті крохмалем Т (кукурудза, овес, ячмінь), декількагірше — пшениця і висівки. Суть процесу полягає в тому, що при розмноженнідріжджів ними використовуються небілкові азотисті з'єднання зерна для синтезуповноцінних білків власних кліток. У дріжджованому кормі підвищується змістбіологічно активних речовин, ферментів, вітамінів і естрогену.
В даний часдріжджування зернових кормів рекомендується застосовувати не тільки для свиней,але і для молочної худоби, позитивний ефект ох згодовування дріжджованих корміввисокопродуктивній молочній худобі в зимових і пасовищних умовах одержаний впідмосковному колгоспі «Ленінський промінь». [9]
Суть технологіївиробництва дріжджів полягає в створенні найсприятливіших розуму дляінтенсивного зростанню та швидкого розмноження у живильному середовищі йодержанні найбільшої кількості дріжджових клітин, які потім стають джерелом протеїновихта вітамінних кормів для тварин.
Поживнимсередовищем для дріжджів є цукор та продукти гідролізу білка, а також аміачнісолі (джерело азоту), мінеральні речовини. Тому в кормову масу переддріжджуванням вносять диамонійфосфат та мікроелементи. У виробництві набулапоширення рідка комбінована закваска «Саратовська-3».
У ряді господарств виготовлення рідких кормових дріжджів — значний резерв підвищення продуктивності тварин. Так, в Усть-Лабинському районі Краснодарського краю на міжгосподарському підприємстві «Прогрес» по вирощуванню та відгодівлі молодняка великої рогатоїхудоби використовують для годівлі худоби високоякіснікормові дріжджі і за рахунок цього, особливо в зимовийперіод, середньодобовий приріст живої маси молодняказбільшується на 80—100 г. Цех по дріжджуванню в господарстві розширюється допотужності 30 т рідких дріжджів за добу.Дріжджі є важливим фактором збереженнямолодняка.[7]
Література:
1. БакановВ.Н., Меньки В.К. Кормление сельскохозяйственных животных.-М.: Агропромиздат, 1989. — 511 с.
2. БогдановГ.А. Довідник по годівлі сільськогосподарських тварин – 2-є вид.; К.: Урожай,1986- 495 с.
3. БогдановГ.А. та інш. Кормление сельскохозяйственных животных.-М.: Агропромиздат, 1990.- 624с.
4. ЖаданА.М. Кормление сельскохозяйственных животных.-М.:Колос, 1977.
5. Калашников А.П.Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных.-М.: Агропромиздат, 1986.-352 с.
6. Корма:Приготовление, хранение, использование: Справочник/ В.В. Щеглов, Л.Г.Боярський. – М.: Агропромиздат, 1990. — 255с.
7. КуликМ.Ф., Бабійчук М.В., Хіміч В.В. Раціональне використання зерна у годівлісільськогосподарських тварин. – К.: Урожай, 1988.— 88 с.
8. Максаков В.Я. Годівля сільськогосподарськихтварин.-К.: «Урожай», 1987.-168 с.
9. Менькин В. К. Кормление животных. -2-еизд., перераб. и доп.-М.: Колос, 2004.— 360 с.
10. ПроваторовГ.В. Годівля сільськогосподарських тварин.-Суми: ВТД „Університетська книга”,2004.-510 с.