Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи інтенсифікації сільськогосподарського виробництва
1.1 Поняття та сутність інтенсифікації сільськогосподарськоговиробництва
1.2 Система показників рівня ефективності виробництва
1.3 Фактори підвищення ефективності інтенсифікації виробництва тапереробки зерна
2. Умови та результати виробництва зерна на підприємстві
2.1 Коротка характеристика природно-економічних умов підприємства
2.2 Посівна площа зернових культур, технологічні вимоги до вирощування,урожайність та якість зерна
2.3 Основні показники рівня інтенсивності та ефективності інтенсифікаціївиробництва зерна
3. Обґрунтування основних шляхів підвищення економічної ефективностіінтенсифікації виробництва і переробки зерна на підприємстві
3.1 Обґрунтування проектних показників розміру посівної площі та їїскладу по видам культур зернових, їх урожайність та якості продукції
3.2 Обґрунтування рівня і складу витрат на вирощування зернових по їхвидам (на 100 га посіву), переробку і реалізацію продукту
Висновки та пропозиції
Джерела використаної літератури
Додатки
Вступ
Для кожного господарства відповідно доспеціалізації важливо встановити таку структуру засобів виробництва, яка бзабезпечувала найбільший вихід валової та товарної продукції при низькійсобівартості.
Визначення оптимального поєднання основнихі допоміжних галузей, промислових підприємств і промислів вимагає формуваннявідповідного виробничого потенціалу на основі досягнень науково-технічногопрогресу з метою підвищення ефективності його функціонування, використовуючиринкові механізми, що передбачає в сільському господарстві не простовикористання техніки, а й створення системи машин. Остання повинна враховуватиможливості й специфіку виробництва кожного виду продукції в їх поєднанні,виходячи з принципу максимального використання робочих машин, агрегатівтранспортних засобів. Дуже важливо також забезпечувати максимальну кількістьнеобхідних засобів виробництва в критичні строки з тим, щоб виконати всі роботив оптимальний період і не допустити втрат врожаю внаслідок, наприклад,несвоєчасної оранки, боронування або затримки під час посіву чи збиранняврожаю. Тому в сільському господарстві необхідна більш висока насиченість йогозасобами виробництва, більш висока фондо- і енергоозброєність праці.
У зв'язку з тим, що відтворення в аграрномусекторі економіки обумовлене природними процесами, роботи технологічного циклуз вирощування сільськогосподарських культур і догляду за тваринами розподіленіпротягом усього року з інтервалами, які визначаються природою, причому природніфактори значно коригують календарні плани проведення сільськогосподарськихробіт. Якщо в Україні в зоні Лісостепу посів ранніх зернових культургосподарства проводили з 1 по 5 квітня поточного року, то в наступному році ціроботи можуть виконуватись з 25 по ЗО березня або з 5 по 10 квітня залежно відпогоди, температури повітря, готовності ґрунту, швидкості й напрямку вітрутощо.
Тому сучасний менеджер повинен усвідомитинеобхідність прийняття нестандартних рішень, враховуючи різноманітні фактори зтим, щоб забезпечити своєчасне проведення сільськогосподарських робіт,пристосовуючи ритм виробництва до ритму природи. Так, якщо в промисловостінесвоєчасне виконання технологічних операцій впливає на затримку виготовленняпродукту, то в сільському господарстві це призводить до прямих значних втратвтіленої в неї праці, а це позначається на результативності функціонуванняпідприємств та можливостях нагромадження.
Метою даної роботи являється обґрунтуванняосновних шляхів підвищення економічної ефективності інтенсифікації виробництваі переробки зерна на підприємстві.
Відповідно до поставленої мети в роботібули визначені такі основні задачі:
дати загальну характеристику теоретичнихоснов ефективності інтенсифікації;
проаналізувати законодавчі акти та вимогищодо регулювання поставленого питання;
дати оцінку природно-економічних умовпідпрриємства;
розкрити основні показники рівняінтенсивності та економічної ефективності;
на основі аналізу висвітлити проблемипідвищення економічної ефективності інтенсифікації на підприємстві.
Інформаційну базу роботи склали законодавчіта нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативнідокументи, які регламентують діяльність сільськогосподарських підприємств вУкраїні. Була зроблена оцінка та аналіз звітності підприємства, яке було обранеоб'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайти нові шляхи підвищенняефективності інтенсифікації.
1. Теоретичні основи інтенсифікації сільськогосподарськоговиробництва
1.1 Поняття та сутність інтенсифікації сільськогосподарськоговиробництва
У сільськогосподарському виробництвіекономічний процес відтворення незалежно від його суспільного характеру завждипереплітається з природним. Тому раціональне управління в цій галузі вимагаєзнань і вмілого використання не лише економічних законів, а й законів природи.Тісний взаємозв'язок економічних процесів з природними зумовлює значний впливостанніх на результати господарської діяльності, що впливає на темпивідтворення.
Звідси можливість різкіших коливань темпівнагромадження порівняно з іншими галузями. Якщо в промисловості людина повністюможе впливати на процеси виробництва, то в сільському господарстві такаможливість обмежена, адже тут об'єктом діяльності людини є живі організми:рослини і тварини; біологічні процеси їх протікають за певними законами природиі об'єктивно вимагають пристосування всього ритму виробництва до ритму природи:до природного проходження виробничого процесу. У сільському господарствінеможливо прискорити виробничий процес, як у промисловості. Це пояснюється тим,що предмети праці знаходяться під впливом природних процесів, протікання якихвимагає певного часу. При цьому процес праці переривається на час, необхіднийдля протікання біологічних процесів в предметах праці. Наприклад, часвиробництва озимої пшениці становить 10 міс., а робочий період — місяць. Процеспраці переривається в проміжках між сівбою, внесенням добрив, веснянимборонуванням і збором урожаю. Звідси повільний оборот капіталу, зумовленийвеликою різницею між часом виробництва і робочим періодом.
Велика різниця між часом виробництва і робочимперіодом зумовлює таку особливість, як сезонність виробництва і використаннятрудових ресурсів і техніки. У певних межах її можна згладжувати виготовленнямінших продуктів, які мають неоднаковий час виробництва і робочий період.Йдеться про таке відтворення та організацію виробництва, що поєднує основні йдопоміжні галузі, промислові підприємства і промисли залежно від економічних іприродних умов.
На відтворення в аграрному секторіекономіки суттєво впливає родючість землі. В сільському господарстві земля єголовним засобом виробництва, при правильному використанні вона постійновідновлює свою родючість, більше того, якісно поліпшується. В результатірізниці в природних умовах, насамперед різної родючості землі, на відміну відінших галузей праця однакової кваліфікації та фондоозброєності дає різнірезультати, тобто продуктивність праці визначається тут передусімпродуктивністю природних факторів.
Отже, за інших рівних умов темпивідтворення залежать від природи і родючості землі. Вплив природних факторів нарезультати виробництва можна обмежити розвитком продуктивних сил. Йдеться проекономічну родючість, підвищення якої досягається через раціональневикористання землі, систематичне впровадження нових технологій, досягнень наукиі техніки, поліпшення культури землеробства тощо. Маючи таку властивість, якродючість, земля безпосередньо впливає на результативність виробництва, а таобставина, що вона підвищується, передбачає підвищення темпів відтворення.
Родючість ґрунтів, природні та біологічніпроцеси справляють значний вплив на спеціалізацію виробництва, на поєднанняокремих галузей сільського господарства. Оптимальне поєднання їххарактеризується відповідною технологією виробництва і, як наслідок, визначенимнабором засобів і предметів праці. У зв'язку з цим напрям капітальних івиробничих витрат в господарствах різної спеціалізації неоднаковий. Через цеоднією з найважливіших особливостей відтворення в аграрному секторі економіки єте, що формування виробничого потенціалу цієї галузі здійснюється відповідно доприродних і економічних умов, неоднорідність яких, наприклад, в Україніхарактерна не лише для грунтово-кліматичних зон Полісся, Лісостепу, Степу, а йдля окремих областей і районів.
Особливістю відтворення в аграрному секторіекономіки є те, що частина продукту виробництва може бути використанабезпосередньо для розширення виробництва як його умови, не набуваючи товарноїформи. Частина продукту може ввійти в наступному періоді як засіб виробництва,також не набуваючи товарної форми. Це обумовлено тим, що виготовлений продукт,у тому числі й додатковий, не відрізняється за своєю споживною вартістю відзасобів виробництва, які функціонують у процесі виробництва, що визначаєтьсяхарактером споживної вартості: входить вона у виробництва як його умова в певномупідприємстві, якому належить, чи буде реалізована. У зв'язку з тимнагромадження і розширене відтворення збігаються.
Можливість більш високих темпів відтворенняв сільськогосподарському виробництві випливає з особливостей його матеріальноїприроди. При відповідному розвитку біологічних наук і промисловостіпродуктивність сільського господарства зростатиме відносно швидше, ніж упромисловості, оскільки в сільському господарстві поряд з людиною об'єктивнодіють сили природи. Вміле використання їх на основі сучасної науково-технічноїреволюції є одним з важливих напрямів соціально-економічного прогресусуспільства.
Суб'єкти ринкового господарства, яківкладають капітал в сільське господарство, значною мірою обмежені вибором — щовиробляти, насамперед умовами природно-кліматичних зон. Загальним правилом єзональна спеціалізація культур і поєднання відповідних напрямів рослинництва ітваринництва. У зв'язку з тим на питання, що виробляти, можна відповісти —виробляти ті продукти, для яких найсприятливіші умови відповідно до зональноїспеціалізації і які мають найвищу врожайність. Наприклад, високі врожаїсоняшнику, рицини, коріандру можна одержати в районах Степу України. В Поліссіприродні умови для їх вирощування непридатні. Тут доцільно вирощувати картоплю,льон, кукурудзу на зелений корм тощо. Сумщина придатна для вирощуваннязернових. Вибір основних галузей необхідно вміло поєднувати з допоміжними, згалузями з переробки сільськогосподарської продукції, з промислами.
Земля як головний і обов'язковий засібвиробництва в аграрному секторі економіки обмежена в просторі. Обмеженістьземельного фонду сільськогосподарського призначення і зростаючі потреби впродуктах харчування обумовлюють необхідність тільки інтенсивного типувідтворення. Тим більше, що землі сільськогосподарського призначення постійноскорочуються. Ось чому інтенсифікація сільськогосподарського виробництва єбезальтернативним перспективним напрямом його розвитку.
Виходячи з цього в процесі відтворення фонднагромадження використовується для розширення виробництва інтенсивним шляхом,додатковими вкладеннями на одиницю земельної площі живої праці та капіталу.Проте здійснення цих витрат можливе лише на основі науково-технічного прогресу.Останній тісно пов'язаний з процесом нагромадження.
Реалізація наукових і технічних досягнень,новітніх технологій в дуже обмежених розмірах може проходити на основі простоговідтворення і впливати на продуктивність праці та ефективність виробництва. Всвоїй основі технічний і технологічний прогрес здійснюється в процесінагромадження, є його неодмінною умовою: збільшення засобів виробництва,підвищення їх технічної досконалості і поліпшення технології використаннязабезпечують докорінні зміни умов виробництва, розвиток якісно новихпродуктивних сил. Виходячи з цього темпи технічного і технологічного прогресувизначаються розмірами нагромадження. Найсуттєвіший в даному випадку зворотнийзв'язок: темпи технічного і технологічного прогресу виступають верхньою межеювеличини фонду нагромадження.
Тому додаткові вкладення праці й капіталупередбачають зміну технологічних способів виробництва, нову техніку ітехнологію. Щоб збільшити в значних розмірах капітал, необхідно винайти новімашини, нові системи рільництва, нові способи утримання худоби тощо, тобтоголовним для визначення економічної природи додаткових (послідовних) вкладень вземлю є не кількісна їх сторона, а якісна, тобто не тільки те, які розміризасобів виробництва і праці вкладені в землю, а за яких умов ці вкладенняздійснюються, на які технічні, технологічні й організаційні цілі.
Особливості відтворення в аграрному секторіекономіки визначаються тим, що технічний прогрес не обмежується рамкамимашинної техніки. Рослини і тварини виступають як предмети праці і знаряддяпраці, а земля є головним засобом виробництва. Тому одним з найважливішихнапрямів розвитку цієї галузі є виведення високоврожайних культур івисокопродуктивних тварин, впровадження у виробництво заходів, які забезпечуютьпідвищення родючості землі, що становить сутність агротехнічного і зоотехнічногопрогресу.
Підвищення технічної забезпеченостісільськогосподарського виробництва в поєднанні з використанням високоврожайнихкультур і високопродуктивних тварин є основою запровадження прогресивноїтехнології виробництва. Ці напрями технічного прогресу мають тіснийвзаємозв'язок. Якість сільськогосподарських робіт визначається досконалістютехніки, що впливає на врожайність культур і продуктивність тварин. В своючергу, нові, якісніші та врожайніші сорти культур вимагають досконаліших іефективніших машин, які слід використовувати в процесі виробництва. Цявідповідність забезпечує максимальний ефект прогресивної технологіївиробництва, що є основою швидких і сталих темпів відтворення.
Економічна ефективність – це досягненнямаксимального прибутку при мінімальних затратах виробництва.
Усі показники ефективності єрозрахунковими. Зрозуміло, що для їхнього обчислення потрібно мати необхіднусукупність первинних показників, які відображають реальні виробничі процеси тастан системи господарювання за всіма її напрямками. Основним джереломінформації комплексного економічного аналізу є дані оперативного обліку всіхвидів ресурсів і витрат, основних результатів та балансу підприємства за станомна відповідну дату.
Визначення економічної ефективностідіяльності має опиратися на власну методичну основу.
Проте в Україні не існує офіційної тазагально визначеної методики комплексної оцінки результатів діяльності.Натомість можна орієнтуватися на такі визначальні положення цієї методики.
Аналітична оцінка економічної й соціальноїефективності виробництва має базуватися на результатах комплексного аналізудіяльності господарства за певний час. Такий комплексний аналіз, що охоплюємоніторинг, фіксування фактичних (очікуваних) значень у динаміці й аналітичнуоцінку певної сукупності показників діяльності, варто проводити за напередвизначеною схемою, в кілька етапів (схема 1).
Об’єктами економічного аналізу більшостіпідприємств виробничого спрямування мають бути:
організаційно-технічний рівень і обсягвиробництва;
використання основних фондів і виробничихпотужностей, матеріальних ресурсів;
досягнутий рівень продуктивності праці;
собівартість продукції (поточні витративиробництва); прибутковість, рентабельність;
фінансовий стан і його стійкість.
опис-характеристика змін показниківдіяльності оцінюваного підприємства та інших підприємств галузі зарозрахунковий період;
чітко сформульовані висновки, що базуютьсяна результатах проведеного економічного аналізу;
виявлені у процесі аналітичної оцінкирезерви підвищення економічної ефективності виробництва та обґрунтованіпропозиції щодо їхнього практичного використання у найближчій перспективі.
/>
Схема 1. Основні етапи проведеннякомплексного економічного аналізу результатів діяльності підприємства
Побудова показників ефективностівиробництва базується на певних методологічних принципах. Основними з них є:
результати і витрати, що використовуються зметою формування відповідних показників ефективності виробництва, требапорівнювати як їхнє співвідношення або різницю;
результат діяльності, вимірюванийкількісно, має бути повним, тобто враховувати всі елементи, котрі вже не можутьповторюватись у подальших розрахунках;
поточні витрати не можуть мати у своємускладі будь-яких елементів результату;
усі показники ефективності виробництвадоцільно розподілити на два типи: ресурсні та витратні.
Інакше: варто виділяти окремо ефективністьвідповідно застосовуваних (сукупність уречевленої і живої праці) та споживаних(поточних витрат на виробництво продукції) ресурсів як специфічних форм виявузагальної ефективності виробництва.
Важливо усвідомлювати і знати, що міжокремими складовими (показниками) ефективності виробництва існує взаємозв’язок.
Економічна ефективність виробництва татиповий взаємозв’язок між його складовими.
Формування системи показників для оцінкиефективності має здійснюватися передусім залежно від направленості останньої.Як відомо, головна мета господаря полягає у тому, щоб максимально задовольнятипотреби вітчизняного ринку та отримувати достатні абсолютні й відносні величиниприбутку.
Сукупність вимірників ефективності вартооб’єднати у дві групи: перша – цілеоцінні показники; друга – показникивикористання ресурсів (схема 3).
/>
Схема 3 Система оцінних показниківефективності виробництва
1.2 Система показників рівня ефективностівиробництва
Найважливішим якісним показникомсуспільного виробництва є його ефективність. У найзагальнішому планіефективність означає ефективний розвиток кожної зі сфер суспільного відтворення(безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання), або народногосподарськуефективність, нерозривно пов'язану з рухом сукупного суспільного продукту,тобто ефективність виробництва цього продукту, ефективність його обміну тощо.
Розрізняють також соціальну й економічнуефективність. Соціальна ефективність — це відповідність господарськоїдіяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремоїлюдини. Інтегруючим показником соціальної ефективності є виробництво товарівнародного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період, переважноза рік.
Продуктивність праці визначають якспіввідношення продукту до кількості зайнятих у його виробництві за певнийпроміжок часу.
Обернений показник — трудомісткість —показує, скільки праці витрачається на виробництво одиниці продукції. Продуктивністьпраці — найважливіший показник прогресивності технологічного способувиробництва та відносин власності, який свідчить про використання робочої сили.За продуктивністю праці у промисловості Україна відстає від розвинутих країнсвіту майже в 5—6 разів, у сільському господарстві — в 7— 8 разів. Такевідставання в сільському господарстві означає, що один працівник у цій сфері врозвинутих країнах світу створює таку кількість продукції, якою можнапрогодувати до 130 осіб, а в Україні — менше 15.
Фондовіддача — відношення вартості продуктудо засобів праці (основних виробничих фондів). Вона виражає ефективністьвикористання засобів праці або показує, скільки виробляється готової продукціїна одиницю основних виробничих фондів. Щоб підвищити фондовіддачу устаткування,необхідно використовувати його у 2 — З зміни. Фондовіддача в матеріальномувиробництві України у 2001—2007 рр. знизилася майже на 35%.
Фондомісткість продукції — оберненийпоказник фондовіддачі.
Матеріаловіддача — відношення вартостіпродукту до предметів праці (матеріальних витрат). Зниження матеріаловитрат вУкраїні на 1 грн. дало б змогу додатково отримати десятки мільйонівнаціонального доходу.
Матеріаломісткість продукції — оберненийпоказник матеріаловіддачі.
Названі величини (продуктивність праці,фондовіддача і матеріаловіддача) — основні показники ефективності виробництва.З її підвищенням зростають продуктивність праці, фондовіддача іматеріаловіддача, поліпшується якість продукції. Водночас на практиці можнаспостерігати різноспрямований рух цих основних показників. Так, підвищенняякості продукції може супроводжуватися застосуванням дорожчих матеріалів, тобтозменшенням фондовіддачі (або зростанням фондомісткості). Тому для всебічноговизначення ефективності праці використовують інтегруючий показник, якийвраховує різноспрямованість руху окремих показників:
/> (1)
де Е — ефективність виробництва; Чц —чистий продукт з урахуванням його складу й якості; П — витрати живої праці; М —кількість витрачених матеріалів; Ф — витрати засобів праці (основних виробничихфондів); v — коефіцієнт приведення до єдиної розмірності, який дає змогуузагальнити витрати і вкладення.
Економічну ефективність слід розглядати якраціональне й ефективне використання не лише одного з факторів виробництва(наприклад, робочої сили), а й усіх виробничих факторів (речові факторивиробництва), управління виробництвом та ін., що передусім залежить від їхоптимального розподілу.
Економічну ефективність необхіднозіставляти із соціально-економічною оптимальністю, яка передбачає проведеннядержавою такої макроекономічної політики (за допомогою оподаткування кінцевихдоходів, соціальних витрат, кредитно-грошової політики та ін.), яка б негальмувала стимулів до праці, до підприємницької діяльності тощо, з одногобоку, і не породжувала бажання прожити лише за рахунок соціальних витратдержави — з іншого.
1. Одним із головних цілеоцінних показниківє рівень задоволення потреб ринку (I), який обчислюється зіставленнямвиготовленої і реалізованої товарної продукції (В) та визначеного у процесімаркетингового дослідження ймовірного попиту ринка (О).
I= В/О * 100% (2)
2. Важливим показником, що відбиває одну зчисленних цілей господарства, є валовий та чистий прибуток. Проте абсолютнавеличина такого показника лише обмежено характеризує діяльність господарства.Останню краще відображає коефіцієнт зростання валового прибутку (Квп), якийвизначається порівнянням фактичної і запланованої його величин (відповідно Пф іПп) за формулою
Квп = Пф/Пп (3)
За аналогічною формулою можна розрахуватитакож коефіцієнт зростання чистого прибутку.
3. Найбільш ретельно варто підходити допланування й визначення рентабельності як відносного показника прибутковостісистеми господарювання. Важливе значення для оцінки діяльності набуваєнасамперед рентабельність виробництва (Рв), для визначення якої треба порівнятиотриманий валовий (чистий) прибуток (Пв/ч) з сумою основних фондів (ОсФ) таоборотних фондів (ОбФ), тобто
Рв=Пв / (ОсФ+ОбФ)*100%. (4)
Поряд з рентабельністю виробництва вартотакож обчислювати рентабельність окремих виробів (Рт) як співвідношеннявалового прибутку (Пв) і собівартість товарної продукції (Стп), тобто заформулою
Рт=Пв/Стп*100%. (5)
4.Ефективність виробництва великою міроюзалежить від рівня використання трудових ресурсів. Найбільш вирогідно йогохарактеризує показник продуктивності праці (Вп), який визначають діленнямобсягу товарної продукції (Втп) на загальну кількість персоналу (Чп), тобто
Вп=Втп/Чп. (6)
5.Одним із головних чинникі будь-якогопроцесу виробництва завжди є основні фонди (технічні засоби праці у грошовомувиразі). Найбільш загальним і широкозастосовуваним показником використанняосновних фондів є фондовіддача (за обсягом продукції та отримуваним прибутком)
Фондовіддача за прибутком (рентабельністьосновних фондів) обчислюється за аналогічною формулою з тією різницею, що вчисельнику замість обсягу товарної продукції використовують величину валовогоприбутку (Пв), тобто
ФВп=Пв/ОсФ (7)
6.Для обчислення зарплатоємності продукції(ЗЄп) користуються показниками фонду заробітної плати (Фзп) та обсягу товарноїпродукції (Втп):
ЗЄп=Фзп/Втп (8)
Можна і варто розраховувати також оберненийпоказник – зарплатовіддачу (ЗВп), тобто обсяг виготовленої і реалізованоїпродукції на одну грошову одиницю заробітної плати.
7.Зрештою серед сукупності показниківвикористання ресурсів господарства виокремлюють поточні витрати на одиницютоварної продукції (ПВ), величину котрих розраховують діленням собівартостітоварної продукції (Стп) на загальний обсяг, тобто
ПВВ=Стп/Втп (9)
1.3 Фактори підвищення ефективностіінтенсифікації виробництва та переробки зерна
Економічна ефективність — це досягненнянайвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Економічнаефективність — конкретна форма вияву дії закону економії часу. Закапіталістичного способу виробництва узагальнюючим показником економічноїефективності є норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнахЗаходу головна мета — не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибуткуна одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника нормиприбутку.
У західній економічній літературі набулопоширення поняття «парето-ефективність» (від імені італійського економіста В.Парето), згідно з яким економічна ефективність національної економіки — цетакий її стан, за якого неможливо збільшити ступінь задоволення потреб хоча боднієї людини, якщо при цьому не погіршується становище інших членів суспільства.
Конкретнішими показниками економічноїефективності є продуктивність праці, матеріаловіддача і матеріаломісткістьпродукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки,енергомісткість продукції та ін.
Основні напрями зростання економічноїефективності при виробництві зерна в Україні — істотне зниження енергомісткості(витрати енергії на одиницю продукції в Україні майже в 3,5—5 разів перевищуютьаналогічні витрати у розвинутих державах світу, нафтопродуктів — у 8—10 разів),матеріаломісткості (витрати матеріалів та ресурсів в Україні на одиницюпродукції у 2—3,5 рази вищі, ніж аналогічні показники в країнах Заходу),зростання фондовіддачі тощо.
Ефективність суспільного виробництва —найважливіша узагальнююча характеристика результативності суспільноговиробництва, яка відображає відношення величини створених товарів і послуг досукупних витрат суспільної праці.
У найбільш загальній формі вона виражаєтьсяформулою: Результат /Витрати (11)
У масштабі народного господарстваефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням розмірівствореного впродовж певного часу національного доходу до витрат суспільноїпраці; у масштабах галузі, об'єднання, підприємства — відношенням величиничистої продукції до витрат суспільної праці в кожній із цих ланок народногогосподарства. Водночас для розмежування результатів ефективності намікроекономічному рівні виділяють категорію «виробнича ефективність».
Із зростанням інтернаціоналізаціїтехнологічного способу виробництва все більшого значення набуває ефективністьзовнішньоекономічної діяльності, що вимагає виокремлення в народногосподарськійефективності інтернаціонального аспекту, або категорії «інтернаціональнаефективність».
Між економічною і соціальною ефективністюіснує суперечність, яка є формою руху суперечності між виробництвом іспоживанням. Для того щоб ця суперечність сприяла соціально-економічномупрогресу суспільства, необхідно уникати як зрівнялівки у розподілі матеріальнихблаг, так і надмірної нерівності, тобто досягати оптимуму. За його відсутностіруйнуються стимули до праці, знижується ефективність суспільного виробництва,зростає прагнення змінити існуючий лад.
Ефективність суспільного виробництва —складна й багатопланова категорія, її окремі сторони вимірюють за допомогоюконкретніших показників. Для цього отриманий результат (національний доход, абочистий продукт) слід зіставляти з окремими факторами процесу виробництва.
2. Умови та результати виробництва зерна напідприємстві
2.1 Коротка характеристика природно-економічнихумов підприємства
Колективне господарство “Зоря” організованев 1987 році на базі колгоспу ім. Леніна. В 2008 р. відбулася реструктуризаціяКолективного господарства “Зоря” шляхом забезпечення всім членам КГ прававільного виходу з КГ разом з земельними частками (паями) і майновими паями. Насьогодні реформування повністю проведено, всі члени господарства мають земельнічастки та майнові паї, розмір яких залежить від професії, стажу робітника,розміру заробітної плати.
Колективне господарство “Зоря” організованоз метою забезпечення населення сільськогосподарською продукцією.
Розташоване підприємство недалеко відрайцентру, має з ним гарний зв’язок дорогами з твердим покриттям. Розташуванняземель поряд водосховища дає можливість розвивати землеробство.
Найближча залізнична станція Путивльзнаходиться в 5 км від господарства.
Серед обслуговуючих виробництво можнавиділити механічну майстерню. Для зберігання продукції збудовані 2 склади. Зметою безпосередньої переробки продукції на місцях її виготовлення на територіїгосподарства розташований консервний цех, що надає можливість отримувати нелише свіжі, але й консервовані овочі, натуральні соки. Але останній рік узв’язку з відсутністю грошових коштів консервний цех не працює.
Обрана організаційно-виробнича структурагосподарства є доцільною та сприяє більш ефективному управліннювиробничо-господарською діяльністю, оперативному управлінню та контролю завиробничими процесами в структурних підрозділах.
Район, де знаходиться Колективнегосподарство “Зоря”, розташований в північній частині Лівобережної України,яка в цілому характеризується помірним кліматом: літо тепле зі значноюкількістю опадів, зима не дуже холодна. Основними видами ґрунтів є чорноземиглибокі малогумузні. Таким чином, грунтово-кліматичні умови сприятливі длявирощування овочів (томатів, огірків) та зернових культур (пшениця, просо,ячмінь, гречка)
Про розмір і структуру землекористування КГ“Зоря” можна судити з таблиці 2.1.1
Таблиця 2.1.1
Склад і структура земельного фонду КГ “Зоря” Площа, га Структура, % Відхилення (+,-) га/% 2006 2007 2008 2009 2006 2007 2008 2009 Загальна площа 4594 4685,41 4235,91 4235,91 100 100 100 100 -358,09 в т.ч сільгосп – угіддя 4273 4278,21 4147,91 4147,91 93,0 91,3 97,9 97,9 -125,09/+4,9 з них рілля 3862 3867,41 3793,01 3793,01 90,4 90,4 91,4 91,4 -68,99/+1 сіножаті 34 36,3 28,88 28,88 0,8 1,0 0,7 0,7 -5,12/-0,1 пасовища 377 374,2 326,2 326,2 8,8 8,6 7,9 7,9 -50,8/-0,9 Площа лісу 213 213 - - 4,6 4,6 - - -213 Ставки і водойма 108 108 88 88 2,4 2,3 2,1 2,1 -20/-0,3 Господарські двори 86,2 88 88 88
За даними таблиці 2.1.1. видно, що загальназемельна площа, закріплена за господарством, зменшилась в 2009р. порівняно з 2006р.на 358,09 га. Це відбулося за рахунок реорганізації господарства тарозпалювання його земель в наслідок відокремлення паїв робітників. Загальнійрозмір сільгоспугідь скоротився на 125,09 га, як наслідок зменшення площ ріллі,косовищ і пасовищ на 68,99; 5,12 і 50,8 га відповідно. Поряд з цим вгосподарстві за аналізуємий період відбулася передача площ лісу, водоймищсільській раді, розмір яких складав 213 і 20 га відповідно.
В 2008р. паювання земель повністюпроведено, всі члени кооперативу мають земельні частки, розмір яких складає 0,9га. Кожний робітник має державний акт на право власності на землю. Майже всічлени кооперативу віддали свої паї в оренду господарству та отримують доходи –продукцію сільськогосподарського виробництва. Одним із показників використанняземельної площі є коефіцієнт використання пахотних земель, який обчислюєтьсявідношенням площі пахотної землі, яка знаходиться в обробці (площа під посіви,сади, городи), до загальної площі пахотних земель.
Використовуючи дані таблиці 2.1.1.розрахуємо інтенсивність використання земельного фонду:
Для аналізу інтенсивності використанняземельного фонду господарства розрахуємо такі показники :
Рівень освоєння земель:
2006 р.: 4273 /4594* 100% = 93,01 %
2007 р.: 4278,21/4685,41*100%=91,31%
2008 р.(2009р): 4147,91/4235,91*100%=97,92
Рівень розораності сільськогосподарських угідь:
2006 р. – 85,7%; 2007 р. – 90,39%; 2008 (2009)р– 91,44%.
Аналіз цих даних свідчить про інтенсивневикористання загальних ресурсів підприємства. В господарстві приділяється увагана забезпечення збереження земель.
Одним із головних резервів ефективногорозвитку сільського господарства є бережливе, раціональне використання землі.
Керівництво господарства повинно приділятиувагу до залучення нових земель в сільськогосподарський обіг.
Важливу роль має аналіз використаннятрудових ресурсів підприємства. Розрахунки таблиці дозволяють констатувати; щосередньо річна чисельність працівників зменшилась на 4,5 %. Причиною цього єпроведення реформування КГ та створення нової форми господарювання. Поряд з цимспостерігається зростання числа днів, відпрацьованих 1 робітником в 2009 р.порівняно з 2006 р., що свідчить про підвищення трудової активності робітниківза період дослідження.
Таблиця 2.1.2
Трудові ресурси та ефективність їхвикористанняПоказники 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р. у % до 2006 р. Середньорічна чисельність працівників, всього 155 155 159 148 95,5 В рослинництві 119 118 118 116 97,5 В тваринництві 2 3 3 4 200 Відпрацьовано, всього 281470 281490 277021 270292 96,0 1 працівником всього, люд. – год. 1816 1816 1742 1826 100,6 Річний фонд оплати праці, тис.грн.. 532,7 532,7 353,0 406,0 77,5 Вироблено валові продукції на 1 працівника, тис.грн.. 7,12 7,12 2,67 6,.51 91,5 Коефіцієнт використання трудових ресурсів 0,46 0,46 0,52 1,84 138.0
Як наслідок цього коефіцієнт використаннятрудових ресурсів зріс на 138 пунктів. Слід відмітити, що в господарствіспостерігається зниження продуктивності праці в звітному році порівняно збазисним періодом на 8,5 % в результаті скорочення виробництва валовоїпродукції, хоча, якщо порівнювати ці показники з 2007 р., то можна стверджуватипро значні позитивні зміни.
Аналізуючи дані таблиці, бачимо, що вструктурі як виробничих так і невиробничих основних фондів сталися зміни. Алеякщо доля виробничих фондів збільшилася на 2% (97,7 – 95,7), то доляневиробничих зменшилась на 2% (2,3 – 4,3).
Динаміку руху основних засобів показано втаблиці 2.1.3
Таблиця 2.1.3
Рух основних засобівОсновні фонди 2007 2008 2009 Відхилення у сумі, тис.грн питома вага у сумі, тис.грн питома вага у сумі, тис.грн питома вага у сумі, тис.грн % Виробничі 858,7 95,7 975,9 94,6 1120,6 97,7 +261,9 Невиробничі 38,3 4,3 55,3 5,4 26,2 2,3 -12,1 Всього 897,0 100 1031,2 100 1146,8 100
На підставі даних таблиці 2.1.3 розрахуємопоказники руху та технічного стану основних фондів, методику розрахунків якихнаведемо в таблиці 2.1.4.
Таблиця 2.1.4.
Аналіз руху та технічного стану основнихфондів.№ п/п Показник Алгоритм розрахунку Значення 1 Коефіцієнт оновлення Вартість фондів що надійшли/Вартість фондів на кінець року 0,191 2 Коефіцієнт вибуття Вартість фондів що вибули/Вартість фондів на початок року 0,190 3 Коефіцієнт приросту Вартість приросту / Вартість фондів на початок року 0,0008 4 Коефіцієнт зносу Сума зносу основних фондів/ Первісну вартість 0,474 5 Коефіцієнт гідності Залишкова вартість фондів /Первісну вартість фондів 0,526
Наступним етапом аналізу вважаєтьсязабезпеченість підприємства виробничими фондами. Узагальнюючими показникамиявляються рівень технічної озброєності та фондоозброєність.
Фондоозброєність розраховується відношеннямсередньорічної вартості основних фондів до середньоспискової чисельностіпрацівників.
Таблиця 2.1.5
Фондоозброєність підприємстваПоказники 2007р 2008р 2009р Відхилення +/- Вартість основних виробничих фондів, тис грн 858,7 975,9 1120,6 +261,9 Чисельність виробничого персоналу, чол 139 141 141 +2 Фондоозброєність 6,7 6,92 7,94 +1,77
З метою проведення більш детального аналізуефективності використання основних фондів розрахуємо вплив окремих факторів назміну фондовіддачі.
Таблиця 2.1.6
Фондовіддача підприємстваПоказники 2007р 2008р 2009р Відхилення +/- Обсяг виробництва. тис грн 7935,1 9661,3 15706,4 +7771,3 Вартість основних фондів, тис грн 858,7 975,9 1120,6 +261,9 Фондовіддача 9,24 9,9 14,02 +4,78
Фондовіддача у 2009 р збільшилась на 4,78грн, на що вплинуло збільшення обсягів виробництва на 7771,3 тис грн. тазбільшення вартості основних фондів на 261,9 тис грн..
Обсяги виробництва товарів і послуг,кінцеві результати діяльності підприємств будь-якої сфери, їх технічний рівень,умови праці, стан соціального розвитку колективів значною мірою залежать відтого, яка частина їх власних і залучених фінансових ресурсів вкладена в основнізасоби.
Таблиця 2.1.7
Стан матеріально-технічної бази підприємства.Показник 2007 р 2008 р 2009 р Темп зростання, % Власний капітал, тис грн 485,0 1287,6 715,3 147,5 Загальна сума власного і позикового капіталу 1639,6 1986,8 2098,7 128,0 Основні виробничі засоби за залишковою вартістю, тис грн 438,9 515,1 652,7 148,7 Інші основні засоби 38,3 39,6 - Питома вага активної частини основних засобів, % 92,0 92,9 100 +8,0 Знос основних виробничих засобів 419,8 476,5 494,1 117,7
Як видно з таблиці власний капітал зріс на47,5 %, але якщо порівнювати з попереднім роком, то бачимо значне йогозменшення – більше, ніж на 100 відсотків.
Таблиця 2.1.8
Результати виробничої діяльності Колективногогосподарства Показники 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2009 р. у % до 2006 р. 1 2 3 4 5 6 Вироблено валової продукції в співставних цінах 2006 р. всього, тис. грн 2186 2186 633 1100 50,3 в т.ч. на 100 га сільськогосподарських угідь 358,9 358,9 103.9 237,0 66,0 на 1 середньорічного працівника 7.12 7.12 2,,67 6.51 91,5 на 1 грн виробничих витрат 0,77 0,77 0,,33 1.03 133,7 на 100 грн основних виробничих фондів 9,2 9,2 3.1 12,6 137,0 Виробленої продукції всього, тис грн 2613,9 2613,9 835 1304 49,9 в т. ч. на 100 га сільськогосподарських угідь 429,2 429,2 137,1 281,0 65,4 на 1 середньорічного працівника 8,51 8,51 3,52 7,72 90,5 на 1 грн. виробничих утрат 0,77 0,77 0,48 1,14 148,0 на 100 грн основних виробничих фондів 11,02 11,02 4,07 14,9 135,1 Отримало валового доходу -322,8 -322,8 -1172 311 633,8 в т. ч. на 100 га сільськогосподарських угідь -53,0 -53,0 -192,4 67,0 120 Отримало чистого доходу, тис грн -984,6 — 984,6 — 150,7 — 27 957,6 в т. ч. на 100 га сільськогосподарських угідь -161,6 -161,6 — 247,5 — 5,8 155,8 на 1 середньорічного працівника — 3,21 — 3,21 — 6,36 — 0,16 3,05 отримано прибуток (+), збиток (-) -795,7 — 795,7 — 979 160 955,7 в т. ч. на 100 га сільськогосподарських угідь -130,6 — 130,6 — 160,8 34,5 165,1 на 1 середньорічного працівника -2,59 -2,59 — 4,13 0,95 3,55 Рівень рентабельності (+), збитковості(-),% -34.6 -34.6 — 79,7 -2,5 3,21 Норма прибутку, % — 3.9 — 3.9 — 4,9 4,6 8,5
Розрахунки таблиці свідчать, що виробництвовалової продукції в розрахунку на 100 га сільгоспугідь, 1 середньорічногопрацівника скористалося на 3,4 та 8,5% відповідно. Причиною цього є зменшеннявиробництва валової продукції на 49,7%: внаслідок зниження урожайностісільськогосподарських культур. Показник виробництва валової продукції на 100грн основних виробничих фондів на 1 грн. виробничих витрат зріс в звітному роціпорівняно з базисним періодом на 37 та 33,7%. Це пояснюється перевищеннямтемпів скорочення вартості основних виробничих фондів (8729: 32717,2 = 63,2%)та виробничих витрат (1214 :2887,8 = 57,9%). Таким чином, показникифондовіддачі та окупності витрат зростають, що є позитивним, отже виробничийпотенціал в господарстві використовується достатньо інтенсивно.
Поряд з цим вартість товарної продукції на100 га сільгоспугідь і 1 середньорічного працівника зменшується за період 2006– 2009 рр. на 34,6 та 9,5% відповідно при одночасному зростанні її розміру врозрахунку на 100 грн. основних виробничих фондів та 1 грн. виробничих витратна 35,1 та 48% відповідна. Це обумовлено скороченням обсягів виробництвапродукції в господарстві.
Галузеву структуру та рівень спеціалізаціїгосподарства розглянемо на основі даних про реалізацію товарної продукції втаблиці 2.1.9:
Таблиця 2.1.9.
Розмір и структура товарної продукціїгосподарстваВид продукції 2006 р. 2007 р. 2008 р. В середньому за 2006 – 2008 рр. виручка тис. грн. стуктура % виручка тис. грн. структура % виручка тис. грн. структура % виручка тис. грн. структура % 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Зерно 88,2 3,4 106 12,7 160 12,4 118,1 7,5 Овочі відкритого ґрунту 177,6 6,8 138 16.5 154 11,8 156,5 10,2 Овочі закритого ґрунту 1962,9 75,1 387 46,3 844 64,7 1064,6 69,4 Інша продукція 58,8 2,2 17 2,1 65 4,9 46,9 3,0 Разом по рослинництву 2287,5 87,5 648 77,6 1223 93,8 1386,1 90,1 Мед 5,1 0,2 - - 4 0,3 4,55 0,3 Разом по тваринництву 5,1 0,2 - - 4 0,3 4,55 0,3 Промислова продукція 143,3 5,5 - - - - - - Реалізація іншої продукції, робіт і послуг 178,0 6,8 187 22,4 77 5,9 147,3 9,6 Всього 2613,9 100 835 100 1304 100 1537,9 100
Як свідчать дані таблиці, найбільшу питомувагу в структурі товарної продукції господарства в середньому за 2006 – 2008рр. займають овочі закритого ґрунту — 59,4%. Значно менша частка припадає нареалізацію овочів відкритого ґрунту, зерна – 10,2 % та 7,5% відповідно. Питомавага іншої продукції займає 9,6%; з цим пов’язане надання господарством робіт іпослуг на сторону. По даним таблиці можна зробити висновок, що господарство маєовочевий напрям спеціалізації з розвиненим виробництвом овочів закритогоґрунту. Виходячи з того, що питома вага від реалізації основного виду товарноїпродукції в середньому більше 60%, можна стверджувати, що за аналізованийперіод спостерігається зменшення виручки від реалізації овочів закритого івідкритого ґрунту в 2,3 і 1,1 рази відповідно про одночасному збільшенні їїрозміру від продажу зерна – в 1,8 рази. Причиною цього є скорочення об’ємуреалізації овочів внаслідок зменшення валового виробництва цих культур. Якрезультат, питома вага від реалізації овочів закритого ґрунту скоротилася в75,1% в 2007р. до 64,7% в 2008 р. Цей факт свідчить, що процес поглибленняспеціалізації в господарстві не спостерігається, що є негативним і можепризвести до значних економічних збитків.
В цілому слід відмітити, що спеціалізація,яка фактично склалася в господарстві, є прийнятою, оскільки на підприємствісклалися сприятливі умови для виробництва овочів закритого ґрунтую. Але врезультаті використання застарілих засобів виробництва загальний валовий збіровочів скорочується. Враховуючи близькість розташування до обласного центру,який є основним споживачем овочів, особливо в зимовий період, спеціалізаціюгосподарства можна вважати обґрунтованою. Але при цьому необхідно звернутиувагу на поглиблення рівня спеціалізації за рахунок реконструкції,модернізації, придбання нових засобів виробництва.
2.2 Посівна площа зернових культур,технологічні вимоги до вирощування, урожайність та якість зерна.
Таблиця 2.2.1
Забезпечення земельними площами під зерновіВиди угідь 2008 р. 2009 р. Відхилення +, -
га Питома вага % га Питома вага % /> га % /> Загальна земельна площа 1200 1146 -54
Площа сільськогосподарських угідь під зернові 756 63,0 684 59,69 -72 -3,31
в т. ч.
Пшениця 426 56,35 380 55,56 -46 -0,79
Ячмінь 142 18,78 156 22,80 +14 +4,02
Просо 188 24,87 148 21,64 -40 -3,23
Озимі 242 20,17 202 17,63 -40 -2,54
Ярові 4 0,33 6 0,52 +2 +0,19
Інші 198 16,50 254 22,16 +56 +5,66
Порівнюємо загальну земельну площу взвітному (2009) та минулому (2008) роках. Визначили, що загальна земельна площазменшилась на 54 га, що, в свою чергу, привело до зменшеннясільськогосподарських угідь.
Зменшення земельної площі визвано тим, щочастка землі (а саме 10 га) було віддано під будівництво промисловогопідприємства, 4 га – під дачні ділянки, 40 га – фермерському господарству.
Пашня під пшеницю зменшилась на 46 га.
Питома вага сільськогосподарських угідь взвітному році склала – 59,69 %; в порівнянні з минулим роком площасільськогосподарських угідь зменшилась на 3,31%. Пашні під пшеницю (-0,79%) тапросо (-3,23%) зменшились, що є негативним.
Одним із головних резервів ефективногорозвитку сільського господарства є бережливе, раціональне використання землі.
Одним із показників використання земельноїплощі є коефіцієнт використання пахотних земель, який обчислюється відношеннямплощі пахотної землі, яка знаходиться в обробці (площа під посіви, сади,городи), до загальної площі пахотних земель.
Використовуючи дані таблиці 2.2.1.розрахуємо інтенсивність використання земельного фонду:
Коефіцієнт використання пахотних земельКолективного господарства “Зоря” дорівнює:
2008 р. – 0,563 2009 р. – 0,556.
З розрахунку видно, що коефіцієнтвикористання пахотних земель у 2009 р порівняно з 2008 р. зменшився на 0,007.
% освоєності, який дорівнює відношеннюплощі сільськогосподарських земель до загальної земельної площі.
2008 р – 63,00% 2009 р. – 59,69%
Аналізуючи дані, можна зробити висновок, щоземля використовується не інтенсивно і інтенсивність зменшилась на 3,31%.
Слід відмітити, що площа інших угідь займаєв 2008 р 16,5%, в 2009 р – 22,16 % (збільшення на 5,66%). Це свідчить прорезерви невикористованої площі в господарстві.
Керівництво господарства повинно приділяти увагудо залучення нових земель в сільськогосподарський обіг.
У Колективному господарстві “Зоря” показникрівня задоволення потреб ринку становить:
фактичний — 40,4% за планом — 39,9%.
Такі розрахункові показники свідчать проневисокий рівень задоволення потреб ринку продукцією господарства. Тому заналежного господарювання таке господарство матиме відчутні перспективизростання обсягу виробництва і розширення власної ринкової ніші, міцногозакріплення на ринку.
Для аналізуємого господарства (коефіцієнтзростання валового прибутку) К=813600/789000=1,031, тобто річне зростаннявалового прибутку становило 3,1% проти запланованого рівня.
У нашому прикладі (коефіцієнт зростаннячистого прибутку) Кчп=528840/5428550=0,974.
Отже чистий прибуток зменшився протягом року.
Рентабельність КГ ”Зоря ” становила:
за показниками валового прибутку – 20,0%проти 19,1% за планом;
за показниками чистого прибутку – 13,0%проти 13,2% за планом.
Рентабельність виробів (зерна) у КГ ”Зоря”становила:
Рт = 813600/3384000*100% = 24%, що на 0,5%більше запланованого рівня.
Користуючись вихідними даними робиморозрахунки:
за планом – Вп = 4151070/490 = 8472 грн
фактично – Вп = 4197000/465=9026 грн.
Отримані розрахункові рівні продуктивностіпраці свідчать про те, що заплановане завдання виконане на 106,5%(9026/8472*100%). Отже приріст продуктивності праці становить 6,5%. При цьомуважливо підкреслити, що продуктивність праці зросла переважно за рахунокзменшення кількості персоналу.
Зарплатоємкість продукції (зерна) у КГ“Зоря” становитиме:
ЗЄп = 542900/4197600 = 0,129 гривні проти0,138 гривні за планом.
зарплатовіддача (ЗВп), За наявнимивихідними даними вона дорівнює:
за планом – ЗВп = 4151070/571500 = 7,25грн; фактично – ЗВп = 4197600/542900 = 7,73 гривні.
Поточні витрати на одиницю товарноїпродукції (зерна) у КГ “Зоря” становитимуть:
за планом – ПВ = 33362070/4151070 = 0,881гривні; фактично – ПВ = 3384000/4197600 = 0,806 гривні.
Основними завданнями аналізу виробництва іреалізації продукції рослинництва є визначення виконання плану виробництвавалової та товарної продукції, її використання, впливу основних факторів наобсяг виробленої продукції, виявлення резервів збільшення валової та товарноїпродукції.
Показниками, які характеризують виконаннявиробничої програми рослинництва є валова та товарна продукція, врожайність.
Валова продукція – це сума матеріальнихблаг, створених у даному господарстві, а товарна продукція – та частина, яказастосовується для реалізації. Валова продукція являється величиною длярозрахунку показників продуктивності праці та економічної ефективностівикористання землі та техніки. Товарна продукція – це найважливіший показникдля характеристики роботи підприємства та вивчення фінансового станупідприємства.
Врожайність сільськогосподарських культурявляється важливим якісним показником землеробства. Вона визначається, яквідношення валового збору до посівної площі, тобто кількість продукції, якаприпадає в середньому на 1 га посіву.
На обсяг валової продукції рослинництваздійснюють вплив врожайність сільськогосподарської культури, розмір таструктура посівної площі.
Валовий збір визначається за формулою: ВЗ =в S, де
ВЗ — валовий збір сільськогосподарськоїкультури;
в — врожайність сільськогосподарськоїкультури;
S – розмір посівної площі, га.
Таким чином, для збільшення валового зборусільськогосподарської продукції потрібен, в першу чергу, зріст її врожайності.
В свою чергу, на врожайність впливаютьслідуючи фактори:
внесення мінеральних та органічних добрив;
зміна структури посівів;
посів нових, більш врожайних сортів;
комплекс агротехнічних заходів;
якість та строки проведення польових робіт.
При аналізі потрібно виявити вплив цихфакторів, розробити комплекс заходів по підвищенню валової, товарної продукціїта врожайності.
Таблиця 2.2.2
Виконання плану валового збору цукровогобуряка у КГ “ Зоря ” і вплив факторів на його зміни за 2009 рік.Назва культури Посівна площа (по плану), га Посівна площа (фактично), га Врожайність (по плану), ц/га Врожайність (фактично), ц/га 1. 2. 3. 4. 5. Зернові культури 684 684 350 231 Валовий збір (по плану), ц Валовий збір (фактично), ц % виконання плана Валовий збір з фактичної площі посіва при плановій врожайності ц Відхилення від плану,+,- ц Всього В т.ч. за рахунок змін
Площі посіву Врожайності
6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 133000 87780 66 133000 -45220 - -45220 /> /> /> /> /> /> /> />
Аналізуючи дані таблиці про виконання планувалового збору зернових у КГ “Зоря” за 2009 рік ми бачимо, що при незміннійплановій і фактичній посівній площі в 684 га валовий збір зменшився на 45220 ц,що на 34% менше, ніж було заплановано. Валовий збір зменшився за рахунокзниження врожайності з 350 ц/га до 231 ц/га (66% від запланованої.)