Аграрна політикаБілорусі
Зміст
Вступ
1.Цілі, завдання та економічний механізм аграрної політики
2.Динаміка агропромислового комплексу Білорусі як об'єкта державного регулювання
2.1Характеристика агропромислового комплексу Стародорожського району
3.Реалізація проектів і програм, що стимулюють розвиток АПК
3.1Державна програма відродження та розвитку села
3.1.1Інформація про виконання програми в Стародорожському районі
4.Проблеми агропромислового комплексу
Висновок
Списоквикористаних джерел
Вступ
Головні принципидержавної політики нашої країни визначені Президентом Республіки Білорусь А.Г.Лукашенко. Сильна, ефективна державна влада, політична стабільність у нашійкраїні — найважливіші умови державного курсу на еволюційне та поступальнийрозвиток національної економіки.
Послідовний курсдержави на реформування економіки не дозволив скластися в Білорусі олігархічнимструктурам, не привів до масового безробіття і зубожіння людей. Білорусь першоюз країн СНД відновила рівень промислового виробництва 1990 року і випереджаєкраїни СНД за рейтингом індексу розвитку людського потенціалу.
Білорусь є нетільки розвиненою індустріальною країною, але має і значну аграрну складову.Коріння народу — матеріальні та духовні знаходяться в селі. В усі роки, в томучислі економічно складні, держава допомагала селі і продовжує підтримуватисільського виробника.
Це стосується ікадрового потенціалу. Принцип наступності дозволив не тільки зберегти освітнюсистему для кадрів агропромислового комплексу, успадковану після розвалу СРСР,а й вибудувати на її основі нову, відповідальну високим сучасним стандартам.Планомірність державного курсу полягає і в всілякої підтримки талановитоїучнівської молоді, студентів, в тому числі аграрних вузів. Створений не маєаналогів на території СНД Спеціальний Фонд Президента Республіки Білорусь щодосоціальної підтримки обдарованих учнів та студентів.
Один з елементівдержавної аграрної політики — створення умов для жителів сільської місцевості,які гостріше за інших відчувають: нерозвиненість соціальної інфраструктури,транспортних послуг, побутового обслуговування. Здійснюється робота з введеннядержавних соціальних стандартів по всій країні з обов'язковим урахуваннямрегіональних особливостей, щоб рівень соціального захисту, постачання громадянпродовольством, теплом, комунікаціями, транспортом, побутовими послугами,робота установ освіти, охорони здоров'я, культури та інші гарантіїполіпшувалися.
Особливу увагудержава приділяє питанням розвитку малих міст. У них передбачаються прискоренийрозвиток будівництва житла та сфери послуг, створення нових робочих місць.Регіональна економічна політика передбачає забезпечення зростання добробутунаселення незалежно від місця його проживання, підвищення рівня комплексногорозвитку продуктивних сил і конкурентоспроможності економіки регіонів. При загальномузростанні рівня добробуту населення найважливішим завданням стає випереджаючезбільшення доходів населення і поліпшення умов проживання мешканців тихрегіонів, де ці показники нижчі, ніж у середньому по країні.
Буде проводитисяцілеспрямована політика стимулювання розміщення нових підприємств, філій іцехів діючих виробництв, а також розширення сфери підприємництва, пов'язаного зобслуговуванням населення, сільським господарством, переробкоюсільськогосподарської продукції та випуском продукції з місцевої сировини.
Завданнязміцнення економіки Білорусі як фундаменту добробуту народу висунула в числонайважливіших пріоритетів зовнішньої політики економічну дипломатію,нарощування експортного потенціалу країни. Важливим напрямкомзовнішньоекономічної діяльності стало залучення до Білорусі іноземнихінвестицій. Збільшений обсяг міжнародних зв'язків, завдання інтеграціїбілоруської економіки в систему сучасних світо господарських зв'язків таефективного використання наявного вітчизняного науково-технічного потенціалу,настійно вимагають відновлення основних виробничих фондів, впровадженняновітніх технологій.
Провідноюустановкою білоруської державності та її ідеологічної платформи є оптимальнепоєднання централізованих гарантій та індивідуального трудового вкладу впроцвітання держави. Тільки ефективну працю може бути джерелом економічного тасоціального успіху особистості і держави.
Метою цієїроботи є вивчення аспектів державної аграрної політики, аналіз отриманихпоказників у результаті її впровадження на прикладі роботи організацій,господарств і підприємств Стародорожського району.
Ми розглянемотак само перспективи розвитку аграрної галузі з урахуванням глобальних змін усучасній світовій економіці, позначимо не тільки позитивний досвід, а й основніпроблеми аграріїв.
Основне завданнятакого аналізу — намітити і виробити шляхи, які допоможуть підвищитиефективність та обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, знайтиоптимальні управлінські та кадрові рішення для виконання цих завдань.
політика державаагропромисловий комплекс
1. Цілі, завдання таекономічний механізм аграрної політики
Проведенняцілеспрямованої державної політики сприяє підвищенню ефективності використанняресурсів, раціонального розміщення сільськогосподарського виробництва, поліпшеннязабезпечення населення продовольством, а промисловість сировиною, стабілізаціюринків сільськогосподарської продукції та продовольства, підтримку і захисттоваровиробників агропромислового комплексу, стимулювання товарообміну,підвищення життєвого рівня сільського населення.
Аграрна політика- це сукупність принципів і методів державного впливу на економікуагропромислового комплексу, економічні відносини, розвиток сільськоїінфраструктури в інтересах населення країни, забезпечення політичної стабільностіта продовольчої незалежності.
Мета аграрноїполітики — забезпечення динамічного розвитку всіх сфер АПК (ресурсо — забезпечення, сільське господарство, харчова та переробна промисловість,торгівля). Аграрна політика слугує для реалізації наступних завдань:забезпечити продовольчу безпеку країни; сприяти вирішенню соціально-економічнихпроблем населення, що проживає в сільській місцевості; розвивати формивласності в аграрному секторі; розвивати ринкові відносини і методи їхекономічного регулювання; сприяти формуванню, розвитку та регулювання аграрногоринку держави; погоджувати зовнішньоекономічні відносини з країнами — торговимипартнерами, активізувати процес науково-технічного співробітництва в аграрнійсфері, включаючи селекцію і насінництво, підвищення родючості ґрунтів, племіннасправа, розробку прогресивних технологій і технічних засобів для рослинництва,тваринництва, меліорації, землеустрою, інших галузей АПК; здійснюватипідготовку та реалізацію інвестиційних проектів, орієнтованих на прискореннявіддачі вкладених коштів і підвищення конкурентоспроможності продукції АПК;координувати діяльність у галузі наукових досліджень, розробки прогнозіврозвитку АПК, підготовки кадрів для аграрної науки і сільськогосподарськихвузів, інших наукових і навчальних установ республіки; видавати наукові праці,навчальні посібники, рекомендації сільськогосподарському виробництву,організовувати семінари, конференції, демонстрації нової техніки і технології;сприяти обміну досвідом у вирішенні регіональних соціально-економічних програм;приступити до поетапного створення інформаційної системи з використаннямможливостей Інтернету та інших способів обміну інформацією між суб'єктамиаграрного ринку; створювати умови для забезпечення екологічної безпеки АПК.
Основниминапрямками аграрної політики держави є: розвиток аграрного ринку, визначеннязаходів щодо його регулювання; вироблення бюджетної, кредитно-фінансової,митної, цінової, податкової, страхової політики, що сприяє розвиткузовнішньоекономічних відносин; стимулювання попиту і пропозиції насільськогосподарську продукцію та продовольство; визначення, з урахуваннямміжнародних зобов'язань, узгоджених позицій у зовнішньоекономічних відносинах;розвиток науково-технічного співробітництва та інформаційного забезпечення,створення економічних умов для здійснення взаємовигідних інвестиційнихпроектів; координація в галузі підготовки і перепідготовки кадрів, підвищенняприбутковості сільськогосподарських товаровиробників; поліпшення умов праці вАПК; вирішення соціально — економічних проблем населення, що проживає всільській місцевості; вдосконалення нормативно-правової бази, пов'язаної зфункціонуванням загального і внутрішнього ринку сільськогосподарської продукціїта продовольства, основних видів спеціальних матеріально-технічних ресурсів,науково-технічним співробітництвом, соціальним становищем працівників аграрногосектора.
Економічниймеханізм аграрної політики спрямований на узгодження бюджетної, податкової,митної, кредитної, цінової політики, системи страхування в АПК. Цілкомобґрунтованою є необхідність здійснення фінансової підтримки на аграрному ринкуіз спеціального фонду підтримки сільгоспвиробників. Так як у більшої частинивиробників виникне нагальна потреба у здійсненні вкладень, які неможливо здійснитиза рахунок власних коштів.
Податковерегулювання на національному рівні пов`язане з удосконаленням податковоїсистеми, яка сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва.
Один з напрямківроботи — створення сприятливих умов для кредитування аграрного сектора,формування єдиної цінової політики, що сприяє максимальному здешевленнюпродуктів харчування для городян і гнучкого регулювання цінових відносин напродовольчому ринку.
Система імеханізм регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробниківздійснюються з урахуванням конкретних умов виробництва та фінансовихможливостей держави та прийнятої моделі економічних відносин.
Проводитьсяцілеспрямована фінансова підтримка товаровиробників АПК з метою освоєння новихтехнологій, розвитку ринкової інфраструктури, здійсненняконсультативно-інформаційної діяльності, а також таких напрямків, як селекціята насінництво, племінна справа, захист рослин, проведення меліоративних,ветеринарних, фіто санітарних та інших заходів.
Підтримкаагропромислового комплексу проводиться на базі цільових програм. Найбільшийінтерес представляє інвестування найбільш перспективних проектів, щопередбачають збільшення виробництва зерна, м'ясо-молочної та іншоїсільськогосподарської продукції та продовольства.
Здійснюють державнеуправління в галузі АПК: Президент Республіки Білорусь, Уряд РеспублікиБілорусь, Міністерство сільського господарства і продовольства, місцеві Радидепутатів, виконавчі і розпорядчі органи, інші державні органи відповідно дозаконодавчих актів РБ.
2. Динаміка розвиткуагропромислового комплексу Білорусі як об'єкта державного регулювання
Агропромисловийкомплекс (АПК) — сукупність пов'язаних між собою суспільним поділом працігалузей економіки, що забезпечують відтворення продуктів харчування і промисловихпредметів споживання із сільськогосподарської сировини у відповідності зпотребами суспільства і попитом населення.
Агропромисловийкомплекс Білорусі включає: сільське господарство (рослинництво і тваринництво),переробну промисловість (харчова, борошномельно-круп'яна, комбікормова,первинна обробка льону), обслуговуючу сферу (виробничо-технічне, меліоративне,землевпорядне, наукове, агрохімічне, ветеринарне, будівельне, торгове та іншівиди обслуговування). Пріоритетами в розвитку АПК Білорусі є тваринницький,льняній, зерновий, буряко — цукровий і масло — рослинний комплекси.
Основнийкомплексо утворюючої галуззю агропромислового комплексу є сільськегосподарство. І хоча у валовому внутрішньому продукті країни частка сільськогогосподарства становить менше 8%, значимість галузі велика з урахуванням їїсоціальної ролі. Повністю забезпечується продовольча безпека країни. Завозитьсяв основному тільки продукція, яка в силу природно-кліматичних умов у країні непроводиться.
У результатівпровадження в системі АПК комплексу заходів з підтримки сільськогогосподарства за останні чотири роки зросло виробництво основних видівпродовольчої продукції. У країні зберігається і розвивається великесільськогосподарське виробництво. Прийняття Кодексу про землю створило умовидля раціонального використання сільськогосподарських земель.
В даний часбільш динамічно йде реформування збиткових господарств, більшу підтримкуотримали фермерські та особисті підсобні господарства.
На одного жителяБілорусі припадає 0,9 га сільськогосподарських угідь і 0,6 га ріллі. Площісільгоспугідь, що знаходяться в державній власності, становлять 7,37 млн. га(80,9% від загальної площі), землі сільськогосподарського призначення громадян- 1,34 млн. га.
Сільськегосподарство спеціалізується на виробництві продукції тваринництва (молоко,м'ясо), а також на вирощуванні льону та картоплі. Широкомасштабне розвитокотримало обробіток зернових та овочевих культур, цукрових буряків, ріпаку такормових культур.
Серед країн СНДБілорусь посідає третє місце (після Росії і Україні) з виробництва льону.
Переробнапромисловість включає великі підгалузі м'ясної, молочної, харчосмакової,рибної, борошномельно-круп'яної, комбікормової промисловості і первинноїобробки льону. У ній функціонує 4701 підприємство і виробництво, зайнято 131,8тис. працюючих.
З 2001 року вБілорусі почалося зростання обсягів виробництва продукції. Темпи зростаннявалової продукції сільського господарства в 2007 році склали 99% до рівня 1990року, рівень рентабельності — відповідно 5,2%, а питома вага збитковихорганізацій скоротився до 1,3%. Неухильну тенденцію нарощування обсягів маютьтакі культури, як цукрові буряки, ріпак, овочі.
У 2000 році буловнесено мінеральних добрив на 1 га в 2 рази більше, ніж у 1995 р. У 2007 роціна 1 га орних земель внесено 87% мінеральних добрив від рівня 1990 р. Спостерігаєтьсястабільне зростання виробництва сільськогосподарської продукції, який значноюмірою зумовлений зміцненням матеріально-технічної бази сільгосппідприємств. Уструктурі виробництва з невеликою перевагою переважає рослинництво.
Результатироботи за 2009 року свідчать про стійку тенденцію подальшого підвищенняпродуктивності як землеробства, так і тваринництва.
Створено базудля подальшого сталого розвитку аграрної галузі, що забезпечила зростаннявиробництва практично всіх видів сільськогосподарської продукції: наповненийвнутрішній продовольчий ринок, виробництво основних видів сільськогосподарськоїпродукції в розрахунку на душу населення значно перевершує рекомендований Міністерствомохорони здоров'я Республіки Білорусь рівень споживання; експорт за цей періодзбільшився в 2, 2 рази (за експертними оцінками в цьому році він досягне об'єму1,8 млрд. доларів США); позитивне сальдо у зовнішньоторговельній діяльності попідприємствах Мінсільгосппроду в 2008 році оцінюється в 630 млн. доларів.
За виробництвомв розрахунку на душу населення основних видів сільськогосподарської продукції,крім зерна, Білорусь на нинішньому етапі розвитку посідає перше місце середкраїн СНД, з виробництва м'яса зрівнялася з Німеччиною, а молока — приблизновдвічі перевищує основні розвинені в аграрному відношенні країни Європи та США.
У першомупівріччі нинішнього 2009 року виробництво промислової продукції вагропромисловому комплексі Білорусі виросло в порівнянних цінах на 10,7% впорівнянні з аналогічним періодом минулого року за даними Міністерствасільського господарства і продовольства Білорусі.
Приріст обсягівпромислового виробництва в зернопереробної галузі склав 12,4% до відповідногоперіоду минулого року, хлібопекарської — 9,1%, м'ясної — 12,7%, молочної — 8,3%, машинобудівної — 28%, льонообробний — більше 30%.
Співвідношеннязапасів готової продукції і середньомісячного обсягу виробництва промисловоїпродукції за вказаний період склало 64,3%, що на 5,7% більше в порівнянні заналогічним періодом минулого року. При цьому в молочній галузі рівень запасівпродукції зріс до 78,2%, зернопереробної — до 66,9%. У той же час протягомчервня нинішнього року в м'ясній галузі запаси скоротилися в порівнянних цінахпрактично на 10 процентних пункту, їх рівень склав 48,5%.
ОрганізаціїМінсільгосппроду ведуть роботу по збільшенню поставок молочної та м'ясноїпродукції на експорт. Основним споживачем цієї продукції, як і раніше, виступаєРосія. У нинішньому році в прогнозні баланси попиту і пропозиції на м'ясо там'ясопродукти, молоко та молокопродукти Союзної держави внесені зміни заструктурою та обсягами поставок окремих видів білоруської продукції наросійський ринок. Так, по м'ясу і м'ясопродуктах обсяги експорту збільшено на30 тис. т за рахунок нарощування поставок яловичини. У червні-грудні 2009 рокубілоруські підприємства планують поставити в Росію 27,1 тис. т олії тваринного,65,8 тис. т сирів і сиру, 1,1 тис. т сухого знежиреного молока.
У січні-травнінинішнього року організації Мінсільгосппроду Білорусі поставили на експортпродукції на суму 623,8 млн. доларів, що становить 98% до січня-травня 2008року. Темп зростання експорту перевищив темп зростання імпорту на 18,7процентного пункту. За п'ять місяців зовнішньоторговельне сальдо заМінсільгосппроду склалося позитивним у сумі 295,5 млн. доларів і виросло на32,6% в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року.
2.1 Характеристикаагропромислового комплексу Стародорожського району
Агропромисловийкомплекс району представлений 14 сільськогосподарськими організаціями, двомазаводами з переробки сировини — Стародорожскій виробнича ділянка відкритогоакціонерного товариства (далі — ВАТ) «Слуцький сироробний комбінат», комунальневиробниче унітарне підприємство «Стародорожський плодоовочевої завод», і однієюобслуговуючою організацією — ВАТ «Стародорожський райагросервіс ». Тригосподарства, що знаходяться на території району, — товариство з обмеженоювідповідальністю (далі — ТОВ) «Профітагро», ТОВ «Агрофірма« Фалічі »і ТОВ«Шапчіци-агро »- передані у відання організацій-інвесторів м. Мінська згідно зУказами Президента Республіки Білорусь від 19 березня 2004 р. № 138 і від 14червня 2004 р. № 280. Одна організація веде сільськогосподарське виробництво направах філії «Підсобне сільське господарство« Сінегово »ВАТ« Стародорожськийрайагросервіс ». Юридичний статус 9 господарств — сільськогосподарськівиробничі кооперативи (далі — СВК). Одна організація функціонує у формікомунального сільско господарського унітарного підприємства (далі — КСУП)«Пруси». Крім цього, на території району розташовані землі 5 селянських(фермерських) господарств.
Товарневиробництво сільськогосподарської продукції в районі ведеться на 48,1 тис. гасільгоспугідь, з них 28,7 тис. га ріллі (59,7%), 19,2 тис. га лучних угідь(40%), 0,2 тис. га садів (0,3%). Бал кадастрової оцінки сільськогосподарськихугідь складає 26,2, в тому числі ріллі 28,1. За механічним складом в ріллінайбільшу питому вагу мають супіщані ґрунти — 46%. Піщані ґрунти займають 33%ріллі, 21% — торф'яно-болотні. Середньорічна чисельність працівниківсільськогосподарських організацій у 2008 р. склала 2141 людини.
Товарнапродукція тваринництва становить більше 86% у сукупному обсязі виручки відреалізації, тому досягнутий рівень виробництва даної галузі багато в чомувизначає фінансово-економічний стан сільгосп організацій. В якості основнихфакторів розвитку тваринництва в 2009 році виступають: зміцнення кормової бази,нарощування поголів'я худоби, створення необхідних умов утримання тварин зарахунок проведення реконструкції приміщень.Назимово-стійловий період 2009-2010 рр… заготовлено 49 тис. тонн кормовиходиниць трав'яних кормів, або в середньому по 20,2 ц к. од. на 1 умовну голову.За 10 місяців 2009 р. чисельність ВРХ збільшилася на 618 гол. до аналогічногоперіоду 2008 р., у тому числі корів — на 315 гол. Телят отримано в кількості9911 гол. Разом з тим, є реальні резерви в плані нарощування чисельностіпоголів'я тварин. Ще не на належному рівні організована робота з відтвореннядійної череди — у розрахунку на 100 корів і телиць за 10 міс. отримано по 73телят, у той час як за аналогічний період 2008 р. — 81 голова.
Поліпшення умовутримання тварин на дорощуванні та відгодівлі дозволило забезпечитисередньодобові прирости молодняку ВРХна рівні 538 грам, в той час як за 10 міс. 2008 продуктивність тварин становила520 грам. За рахунок проведеної роботи щодо збалансованого годівлі таполіпшення умов утримання середньодобові прирости на ремонтні телички досяглитехнологічного рівня — 573 грами.
На наявнірезерви економії витрат вказує той факт, що за 10 міс. 2009 р. в цілому посільгосп організацій області ступінь окупності витрат виручкою складає 71%, а вгосподарствах району — лише 66%. За рівнем продуктивності працісільськогосподарські підприємства району займають 9 місце серед 22 районівобласті.
3. Реалізація державнихпроектів і програм, що стимулюють розвиток АПК
Продовольчабезпека держави гарантується національними проектами та державними програмами,прийнятими відповідно до законодавства Республіки Білорусь і затвердженихПрезидентом Республіки Білорусь, Радою Міністрів Республіки Білорусь.Реалізація програм, що стимулюють розвиток аграрного сектора, дозволить оновитисоціальну і виробничу сфери, забезпечити умови сталого розвитку сільськоїтериторії, підвищити доходи населення, престижність проживання на селі, а такожполіпшити демографічну ситуацію. Розглянемо цілі та завдання деяких з них.
Розвиткуагропромислового комплексу сприяє реалізація ряду масштабних програм. Особливоїувагиз боку держави потребують проблеми розвитку малих міст, вирішити які покликанаПрограма розвитку малих і середніх міст. У ній передбачаються прискоренийрозвиток будівництва житла та сфери послуг, створення нових робочих місць.Проводиться цілеспрямована політика стимулювання розміщення нових підприємств,філій і цехів діючих виробництв, а також розширення сфери підприємництва,пов'язаного з обслуговуванням населення, сільським господарством, переробкоюсільськогосподарської продукції та випуском продукції з місцевої сировини. МетоюПрограми «Збереження і використання меліорованих земель на 2006 — 2010 роки» єзабезпечення зростання продуктивності меліорованих земель, на яких виробляєтьсябільше третини продукції рослинництва, підвищення їх стійкості несприятливихпогодних умов за допомогою здійснення заходів щодо відновлення і збереженнямеліоративних систем, ефективному використанню їх технічних можливостей.Програма орієнтована на виробництво екологічно чистої сільськогосподарськоїпродукції, охорону ґрунтів і ґрунтового покриву від деградації, а водних джерелвід виснаження і забруднення, створення сприятливих умов для життя і працісільського населення, забезпечення високорентабельного і конкурентоспроможногосільськогосподарського виробництва. Основною метою Державної програми «Якість»на 2007 — 2010 роки, що забезпечує реалізацію політики держави у сфері якості,є створення умов, що сприяють створенню конкурентоспроможних вітчизнянихтоварів, подальшому насиченню споживчого ринку якісними безпечними енергоефективними товарами, впровадження у промислове виробництво сучасних методів іформ управління якістю, оздоровлення навколишнього середовища, економіїматеріальних та енергетичних ресурсів.
Державнакомплексна програма модернізації основних виробничих фондів Білоруськоїенергетичної системи, енергозбереження та збільшення частки використання вреспубліці власних паливно-енергетичних ресурсів у 2006-2010 роках затвердженаУказом Президента Республіки Білорусь № 399 від 25.08.2005. Основна метаДержавної програми — визначення заходів, термінів їх реалізації і необхіднихінвестицій, що дозволяють забезпечити енергетичну безпеку країни, позитивнудинаміку відновлення основних фондів, надійне та ефективне енергопостачання галузейекономіки та населення при дотриманні екологічних вимог. Реалізація цієїДержавної програми дозволить підвищити рівень енергетичної безпеки РеспублікиБілорусь і надійність роботи енергосистеми в цілому; збільшити кількістьробочих місць і податкові відрахування в республіканський і місцеві бюджети;збільшити обсяг виробництва і споживання місцевих видів паливно-енергетичнихресурсів. Детальніше зупинимося на розгляді Державної програми відродження тарозвитку села на 2005-2010 роки, затвердженої Указом Президента РеспублікиБілорусь від 25 березня 2005 р. № 150.
3.1 Державна програмавідродження та розвитку села на 2005-2010 роки
Доручення щодостворення масштабної програми, покликаної врятувати село, вивестиагропромисловий комплекс на новий рівень і зробити сільське життя більшпривабливою, Президент Республіки Білорусь А.Г. Лукашенко дав у вересні 2003року. Сільські регіони займають близько 90% території країни. У них проживаєблизько 30% населення. Саме сільські жителі забезпечують продовольчу безпекунашої держави. Крім того, село — джерело і сховище національних традицій,білоруської мови, фольклору, народної творчості. Зберегти і розвинути цеджерело — важливе державне завдання.
Основнимизавданнями Програми є: відродження і розвиток соціальної та виробничої сфербілоруського села, забезпечення умов для сталого ведення сільськогосподарськоговиробництва, підвищення доходів сільського населення, створення основ дляпрестижності проживання в сільській місцевості та покращення демографічної ситуаціїна селі, забезпечення ефективного виробництва сільськогосподарської продукціїта продовольства в обсягах, достатніх для внутрішнього ринку і формуванняекспортних ресурсів.
Система заходів,представлена упрограмі, складається з двох розділів — соціального і виробничого.
Провідникамисоціальних стандартів на селі визначені агромістечок. На їх основіпередбачається сталий соціально-економічний розвиток сільських територій,спрямоване на формування необхідних умов для життя населення. Протягом2005-2010 років передбачено створення 1481 агромістечок.
У виробничійсфері досягнення до 2010 року запланованих обсягів сільськогосподарськоговиробництва та його рентабельності в 18-20% базується на тринадцятипріоритетних напрямках. Серед них: вдосконалення спеціалізаціїсільськогосподарського виробництва, техніко-технологічне переоснащення галузі,підвищення продуктивності меліорованих земель, розвиток переробноїпромисловості, вдосконалення організаційно-економічної структури АПК,вдосконалення професійної підготовки кадрів, підвищення родючості грунтів,розвиток рослинництва і тваринництва.
Програмавідрізняється також значними обсягами фінансування. На відродження і розвитоксела планується виділити 69800 млрд. рублів. Державне щорічне вкладення коштівтільки в АПК зросте в 1,5 рази в порівнянні з 2004 роком.
Як підкресливнапередодні Глава держави на нараді за проектом Державної програми відродженнята розвитку села, на чільне місце повинен бути поставлено людину з йоготурботами і потребами, а соціальний аспект стане пріоритетним при реалізаціїдокумента.
3.1.1 Інформація провиконання районної Програми відродження та розвитку села в Стародорожськомурайоні
На виконанняДержавної програми відродження та розвитку села на 2005 — 2010 роки вСтародорожському районі розроблена і затверджена рішенням сесії районної Радидепутатів від 24 грудня 2004 року № 88 районна Програма соціально-економічногорозвитку та відродження села Стародорожського району на 2005-2010 роки (далі — Програма).
За підсумкамиреалізації основних положень Програми за 5 років район впорався з встановленимипараметрами виробництва молока — 253,2 тис. тонн при завданні 226,7 тис. тонн(або 111,7%), реалізації м'яса — 25,8 тис. тонн при завданні 23,3 тис. тонн(110,6%), вирощування овочів — відповідно 64,0 тис. тонн і 36,0 тис. тонн(177,7%), обробітку ріпаку — 11,2 тис. тонн при завданні 7, 5 тис. тонн(148,7%). Разом з тим, не в повному обсязі район впорався з виробництвом зернаі картоплі, виконання програмних параметрів по яких склало відповідно 92,7% і88,8%.
За очікуванимпідсумками роботи за 2009 рік рівень виробництва сільськогосподарськоїпродукції в громадському секторі зросте у порівнянні з аналогічним періодомпопереднього року на 105%. Продукції рослинництва буде вироблено на суму 36,7 млрд.руб., Або 102% до минулорічного. Вартість продукції тваринництва в порівняннихцінах складе 53,7 млрд. руб., Що вище показника 2008 р. на 107,2%.
Сільгосппідприємствамипроводилася робота по оптимізації структури посівних площ, впровадженнясучасних технологій обробки грунту та догляду за культурами. У результаті ваграрному секторі сформована система сівозмін, що забезпечує достатню кормовубазу тваринництва та отримання товарної продукції. Відповідно до заходів, у2009 році під кукурудзу було відведено 9,8 тис. га, що дозволило заготовити135,9 тис. тонн силосу і намолотити 5,7 тис. тонн зерна кукурудзи. Відвирощування ріпаку на запланованій площі сільгосп організацій отримали понад2,3 млрд. руб. виручки. Картоплю і льон вирощувалися на площах, передбаченихзаходами. При цьому прибирання льону була повністю механізована. З метоюзбільшення виходу зеленої маси було додатково введено в обіг 2,2 тис. гамалопродуктивних лучних угідь, на яких висівали однорічні трави. Крім того, наплощі понад 1,8 тис. га ріллі зроблені підсів багаторічних трав і закладкабагатокомпонентних пасовищ. Більш ніж на половині посівних площ польові роботибули проведені з використанням комбінованих широкозахватних агрегатів, а такожагрегатів, які суміщають підготовку ґрунту та посів. Завдяки цьому весняний таосінній посів були проведені в оптимальні терміни і з належною якістю.
Сільгоспорганізацій краще спрацювали в плані підтримки родючості ґрунту.Агромеліоративних заходів і реконструкція меліоративних систем проведені на всійзапланованій площі — відповідно 339 га і 355 га. Провапнованих 2,9 тис. гакислих ґрунтів при встановлених в Програмі 2,8 тис. га. Органічних добриввнесено в обсязі 375 тис. тонн. що на 60 тис. т перевищує показник попередньогороку. Господарствами району закуплено комплексні мікродобрива та засоби захистурослин в обсягах, визначених заходами. Тільки по мінеральних тукам незабезпечені передбачені Програмою параметри — замість 11,8 тис. т д. р. внесено8,7 тис. т д. р.
У зв'язку зізбільшенням поголів'я великої рогатої худоби та необхідністю створення належнихумов для їх утримання в 2009 р. господарствами району проведені реконструкція ітехнічне переоснащення 14 тваринницьких приміщень. Подальше нарощуваннявиробництва сільськогосподарської продукції пов'язане з освоєнням прогресивнихтехнологій на основі застосування високопродуктивної техніки. У 2009 р.господарствами за рахунок різних джерел придбано 117 одиниць техніки.
Реалізаціязаходів Програми відродження безпосередньо залежить від рівня професійноїпідготовки та якісного складу кадрового потенціалу. У зв'язку з цим в поточномуроці пройшли підвищення кваліфікації на базі Білоруського державногоаграрно-технічного університету 10 фахівців і керівників організацій АПКрайону.
Одне з основнихнапрямків реалізації Програми відродження — облаштування виробничо-соціальнихоб'єктів агро містечок. За 5 років в 13 введених агро містечок за рахунокрізних джерел на ці цілі використано понад 32 мільярдів рублів. За рахунокбюджетних коштів придбано устаткування для молочнотоварних ферм (молокопроводи,охолоджувачі молока, транспортери, кормороздавачі, причепи). На асфальтуваннятериторій міх дворів, ферм, зернотоків витрачено понад 3,5 млрд. руб.
У планістворення належних соціально-побутових умов та покращення якості життясільського населення в районі реалізується комплекс заходів по житловомубудівництву, розширенню сфери побутових послуг, розвитку мереж комунікації таоб'єктів інженерної інфраструктури. Починаючи з 2005 р. у сільськогосподарськихпідприємствах зведено 246 нових житлових будинки, проведена реконструкція 63квартир. За 2005-2009 роки в сільських населених пунктах відремонтовано 84 кмдоріг, на укладання твердого покриття витрачено 4,2 млрд. руб. грошових коштів.Загальна протяжність Мережі водопостачання в агро містечок 2009 р. склала 7,3км.
Протягом 5 роківрайонним вузлом електричного зв'язку виконана значна робота по телефонізаціїсільського населення: мережу зв'язку в населених пунктах зони дії АТС розширенадо 1209 номерів. У 2009 році кількість абонентів збільшилася до 1360 чоловік. Побутовеобслуговування сільського населення здійснюється через 11 комплекснихприймальних пунктів (далі — КПП). На поточний ремонт КПП під вводяться агромістечок витрачено 54 млн. крб. В даний час на комплексних приймальних пунктахє сучасні робочі місця приймальника, перукаря, фахівців з ремонту швейнихвиробів і побутової техніки. Згідно з графіками організовано виїзнеобслуговування жителів віддалених сіл, що входять у зону обслуговування КПП.
Таким чином, попереважній більшості позицій Програми відродження та розвитку села за 2008 ріквідзначається виконання затверджених виробничих показників і заходів усоціально-побутовій сфері.
4. Проблемиагропромислового комплексу
Разом з тим, ваграрній галузі існують і проблеми. Основною проблемою агропромислового сектораекономіки можна вважати низький рівень рентабельності сільськогосподарськоговиробництва. Наприклад, за підсумками роботи за 9 міс. 2009 р. рентабельністьвід реалізації продукції в цілому по сільськогосподарським організаціям районусклала (-0,5%).
Причиниекономічних труднощів в аграрній сфері багатобічні, частина з них маютьоб'єктивний характер, наприклад, постійне подорожчання матеріальних таенергетичних ресурсів, що імпортуються в республіку або виготовляютьсявітчизняною промисловістю з імпортної сировини і комплектуючих виробів.
Азотні іфосфорні добрива в республіці виробляються з імпортної сировини. Практичнонемає власного виробництва діючої речовини для пестицидів. Близько 90% паливно-мастильнихматеріалів в країні виробляється з нафти, що імпортується. Немає власного газу.Тому ціновий механізм на ввезену в республіку продукцію складно піддаєтьсярегулюванню на національному рівні. Проте неефективна робота деяких підприємстваграрного сектора країни пояснюється і недостатнім професіоналізмом частиникерівників і фахівців, вибором у ряді сільськогосподарських організаційнеправильних стратегічних підходів, недосконалістю застосовуваних технічнихрішень і технологій як у рослинництві, так і в тваринництві.
Виходячи знинішнього стану внутрішнього і зовнішніх продовольчих ринків і необхідностісуттєвого підвищення конкурентоспроможності білоруської продукції слідневідкладно удосконалити спеціалізацію галузі з урахуванням ефективного іраціонального використання природних і трудових ресурсів, накопиченого істворюваного в перспективі виробничого потенціалу [9, c. 26]. Проведений аналізсвідчить, що до теперішнього часу направляються в АПК бюджетні кошти частовикористовується недостатньо ефективно, тому що більша їх частинавикористовується не на створення інноваційної інфраструктури, а на вирішенняпоточних завдань: обслуговування кредитів, здешевлення сільськогосподарськоїтехніки, компенсації зростання цін на основні матеріальні ресурси(нафтопродукти, добрива, засоби захисту), а також на придбання матеріальнихресурсів, які безоплатно або за зниженими цінами передаються сільгоспорганізацій. На прямі інвестиції спрямовується не більше чверті виділенихкоштів.
Існуючий порядокдержавної підтримки породив утриманство кадрів. Сьогодні певна частинакерівників і фахівців у матеріальному та фінансовому забезпеченні сподіваютьсяна державу, ігноруючи заходи щодо підвищення ефективності власного виробництва.Тому пріоритетне використання консолідованого бюджетного фонду підтримкисільгоспвиробників — фінансування великих окупаємих об'єктів на основібізнес-планів, що пройшли сувору державну експертизу.
З державноїточки зору, було б доцільним Національному банку Республіки Білорусь диференціювативідсоткові ставки за кредито отримувача, знизивши їх для агропромисловогокомплексу та підвищивши для галузей, що мають короткий за часом оборот капіталу[4, c. 17].
Сьогодні АПКпредставлений розрізненими суб'єктами господарювання, не зв'язаними єдиноюідеологією в ланцюзі виробництво — переробка — реалізація. У більшій мірі в їхдіяльності передбачаються вузько корпоративні цілі. Взаємовідносини міжпартнерами частіше будуються на принципах отримання вигоди за рахунок інших, щозавдає шкоди аграрної галузі в цілому.
Для реальногонадання пріоритету економіці в АПК основним показником варто встановитиприбуток з урахуванням умов господарювання. Він буде найбільш об'єктивнохарактеризувати рівень господарювання на землі і ділові якості керівників іфахівців.
Висновок
Агропромисловийкомплекс — найважливіший міжгалузевий комплекс сфери матеріального виробництва,сформований на базі агропромислової інтеграції. Результати роботиагропромислового комплексу країни за останні роки свідчать про стійку тенденціюподальшого підвищення продуктивності як землеробства, так і тваринництва, щоговорить про ефективність напрямів державної аграрної політики.
Системадержавного регулювання в республіці складається з урахуванням того, що насьогоднішній день ще не створено умов для регулювання діяльності аграрногосектору за допомогою ринкового механізму. Його формування повинно бутиеволюційним і, отже, охопить тривалий проміжок часу. Необхідність підтримкиструктурних пропорцій, міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв'язків вимагаєдієвого втручання держави, при цьому розширює сферу застосуванняадміністративних методів регулювання [2, c. 530].
Для впровадженняв Білорусі досягнень науково-технічного прогресу вкрай важливо надатисільськогосподарським товаровиробникам можливість вести прибутковий бізнес. Цеозначає необхідність вдосконалення механізму ціноутворення. Закупівельні ціниповинні покривати середньогалузеві або нормативні витрати на виробництвопродукції. При цьому, розробляючи регламенти, важливо враховувати рівеньсамостійності господарюючих суб'єктів [4, c. 16].
Разом з тим вроботі АПК спостерігається ряд проблем, для вирішення яких необхідноконсолідувати зусилля фахівців на місцях, вчених, державних структур.Безініціативність деяких виробників призводить до низької ефективностісільгоспвиробництва.
Для вирішенняцієї проблеми голова держави дав доручення продовжити формуванняагропромислових холдингів, включивши до них сільгосп організацій молочної,м'ясної та пивоварної галузей. Приклад таких гігантів, як агрокомбінат«Дзержинський» і «Снів», кожне з яких об'єднало понад 5 сільгосп організацій,показав: агропромисловий холдинг адаптований до ринкової економіки і працює зрентабельністю мінімум 30%.
Потрібно такожудосконалити практику кредитування аграрної галузі з урахуванням тривалості їївиробничих циклів.
З урахуваннямсвітової практики необхідно удосконалити організаційну структуруагропромислового комплексу республіки.
Необхіднопродовжити спільну роботу з пошуку нових рішень по еволюційному реформуванняАПК з метою підвищення рентабельності виробництва, що гарантує продовольчубезпеку країни і суттєвий внесок в експортний потенціал Білорусі.
Список використанихджерел
1.Абрамова І.Є. Пошук моделі співвідношення державного та регіонального рівнів урозвитку аграрного сектора Росії в сучасних умовах / / Вісник аграрної наукиДону. 2008. № 3. — 0,4 д.а.
2.Антонова Н.Б. Державне регулювання економіки. — Мн.: АУП, 2002. — 775 с.
3.Білорусь в цифрах: статистичний збірник. — Мн.: Нац. стат. комітет, 2009. — 96с.
4.Гусаков В.Г. Основні концептуальні підходи перспективної організації сільськогогосподарства / / Вісті НАН Білорусі. Серія аграрних наук. — 2008. — № 4. — С.12-19.
5.Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Інновації та підготовканаукових кадрів вищої кваліфікації в Республіці Білорусь та за кодоном» / Заред. І.В. Войтова. — Мінськ: ДУ «Беліса», 2008. — 316 с.
6.Сушко В. Аналіз особливостей і тенденцій розвитку сільськогосподарськихвиробників Білорусі / / Директор. — 2008. — № 8. — С.75-81.
7.Рилько Д., Дем'яненко В. Проблеми і протиріччя розвитку світовоїагропродовольчої сісіеми / / Світова економіки та міжнародні відносини. 2000. №8. С. 47.
8.Чешков М.А. Про бачення світу, що глобалізується. / / Світова економіка і міжнароднівідносини. 1999. № 6. С. 46 (54).
9.Шапіро С.Б. Актуальні проблеми агропромислового комплексу Білорусі / / ВістіНАН Білорусі. Серія аграрних наук. — 2008. — № 4. — С.20-27.