КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з предмету: «ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»
План
1. Способи боротьби з шумом на підприємствах, їх характеристика
2. Службапожежної безпеки, її права та обов’язки. Завдання системи пожежної охорони
Список використаної літератури
1. Способиборотьбиз шумом на підприємствах, їххарактеристика
Шум — одна знайпоширеніших виробничих шкідливостей, яку дуже складно усунути. При триваломувпливі шуму не тільки знижується гострота слуху, але й погіршується роботацентральної нервової і серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, органівдихання, виникають запаморочення і функціональні зміни нервової системи, втома,ослаблення пам'яті та уваги. Шум може стати причиною виробничого травматизму тазниження продуктивності праці: так, підвищення рівня шуму на 10 дБ зменшує продуктивністьпраці на 10%. Увесь комплекс змін, який відбувається в організмі людини при триваломувпливу шуму, розглядається як так звана «шумова хвороба».
Шумом називаєтьсязвук, що порушує тишу, постійно заважає слуховому сприйняттю і може призводитидо порушення здоров'я. Шум навколишнього середовища — це рівень звуку, який звичайнийдля певного місця — цеху, заводу, вулиці тощо. Він виникає від цільного впливукількох джерел шуму, що можуть знаходитися на різних відстанях.
Звуковий тиск — це різниця між моментальними значеннями повного і середнього тисків, якііснують у збуреному середовищі
У виробничихумовах часто шум має непостійний характер. Для цих умов найбільш зручнозастосовувати середні величини, які звуться еквівалентним (по енергії) рівнемзвуку Lem, що характеризує середнє значення енергії звуку в дБ А. Цей рівеньвимірюється спеціальним інтегруючим шумоміром або розраховується.
Для вимірюваннярівнів звукового тиску і звуку використовують таку апаратуру: вимірювач шуму тавібрації ВШВ-1 (вимірювач шуму та вібрації); шумомір типу ПІ-71 з октавнимифільтрами ОФ-5 і ОФ-6; шумомір PS 1-202 з октавними фільтрами OF-101 фірми RFT(Німеччина); шумоміри типу 2203, 2209 з октавними фільтрами типу 1613 фірми«Брюль і К'єр» (Данія).
У шумомірі звук,який сприймається мікрофоном, перетворюється на електричні коливання, якіпосилюються, проходячи крізь коригуючі фільтри і випрямник, а потімреєструються стрілковим або самописним приладом. Для прикладу наведемо нормидопустимих рівнів шуму.
На підприємствахвимірювання шуму на робочих місцях повинно проводитись не менше одного разу нарік.
Існують такіспособи боротьби з шумом механічного походження:
— зменшення шумута вібрації безпосередньо в джерелах їх виникнення, застосовуючи обладнання, щоне утворює шуму, замінюючи ударні технологічні процеси без ударними,застосовуючи деталі із матеріалів з високим коефіцієнтом внутрішнього тертя(пластмаса, гума, деревина та ін), підшипники ковзання замість кочення, косозубі та шевронні зубчасті передачі замість прямозубих, проводячи своєчаснеобслуговування та ремонт елементів, що створюють шум та ін.;
— зменшення шумута вібрації на шляхах їх розповсюдження заходами звуко- та віброізоляції, атакож вібро- та звукопоглинання;
— зменшенняшкідливої дії шуму та вібрації, застосовуючи індивідуальні засоби захисту тазапроваджуючи раціональні режими праці та відпочинку
Способи зменшенняшумів аеродинамічного та гідродинамічного походження:
— зменшенняшвидкості руху повітря та рідин, що забезпечує їх ламінарний режим течії;
— встановленняглушників, що вміщують звукопоглинаючі матеріали і поглинають звукову та коливальнуенергію, що потрапляє на них;
— встановленняглушників, що подрібнюють потоки, зменшуючи таким чином їх енергію; спрямуванняпотоку у зворотному напрямку, що дає змогу взаємопоглинатися енергіям потоківпрямого та зворотного напрямків, які контактують через перетинку.
Одним знайпростіших та економічно доцільних способів зниження шуму є застосуванняметодів звукоізоляції та звукопоглинання.
Звукоізолюючікожухи, екрани, стіни, перетинки виготовляють із щільних твердих матеріалів,здатних запобігати розповсюдженню звукових хвиль (метал, пластмаса, бетон,цегла). Ефективність звукоізоляції характеризується коефіцієнтомзвукопровідності х.
Для одношаровихзвукоогороджуючих конструкцій величина звукоізоляції може бути визначена задопомогою коефіцієнта звукопровідності. Для дифузійного звукового поля, в якомувсі напрямки розповсюдження прямих і відбитих звукових хвиль рівноймовірні,величина звукоізоляції R може бути розрахована за формулою:
101g 1/т, дБ,
де т = Епро,/Епад- коефіцієнт звукопровідності перешкоди, де Епрон- енергія звукової хвилі, щопроникла через звукоогород-жуючу конструкцію, Вт,
Епад — енергіязвукової хвилі, що падала на звукоогороджуючу конструкцію, Вт.
Звукопоглинання.Пористі та волокнисті конструкції та матеріали, здатні поглинати падаючу на нихенергію звукових хвиль, яка в цьому випадку витрачається на приведення в рухповітря в масі конструкції або на деформацію волокон. Відношення енергіїзвукової хвилі, що поглинає пористий матеріал, до енергії падаючої звуковоїхвилі називають коефіцієнтом звукопоглинання а.
Звукопоглинаючимиматеріалами є поліуретан, мінеральна вата, супертонке скловолокно, пористийбетон, перфоровані гіпсові плити — акміґран та ін., що мають коефіцієнтзвукопоглинання а > 0,2. Звукопоглинаючі та звукоізолюючі матеріали зазвичайвикористовують разом.
Для захисту відшуму, що випромінюється в діапазоні високих та середніх звукових частот,застосовуються акустичні екрани.
Це щити,облицьовані зі сторони джерела шуму звукопоглинаючим матеріалом товщиною неменше 50-60 мм. їх призначення — зниження інтенсивності прямого звуку абовідбитого шуму, що спрямовується на працівника. Екран є перепоною, за якоюутворюється акустична тінь із низьким рівнем звукового тиску.
Захист від шумубудівельно-акустичним методом потрібно проектувати на підставі акустичногорозрахунку, який дозволяє визначити в розрахункових точках очікувані рівнізвукового тиску і зіставити з нормованими.
Визначення рівнязвукового тиску в розрахункових точках проводять згідно з будівельними нормамиі правилами «Нормы проектирования. Защита от шума».
Для зниження шумувсередині промислових приміщень проводять їх акустичну обробку, яка полягає врозміщенні на внутрішніх поверхнях приміщень звукопоглинаючих матеріалів.
Ефект від їхвикористання досягається за рахунок зменшення енергії звукових хвиль.
Боротьба заеродинамічним та гідродинамічним шумом
Для поглинанняаеродинамічних та гідродинамічних шумів застосовують такі типи глушників:активні й реактивні.
Активні глушникизастосовують у вигляді облицювальних матеріалів зсередини повітро- тарідинопроводів, які поглинають імпульсні коливання повітря та рідин, щовиникають при їх турбулентній течії. Реактивні глушники налаштовуються нанайбільш інтенсивну складову шуму за частотою шляхом розрахунку та розміщенняелементів глушника, які відбивають енергію.
При цьомудосягяється зниження шуму на 20-30 дБ. Для отримання ефективного зниження шумув широкому діапазоні частот застосовують комбіновані глушники.
Боротьба зелектромагнітним шумом
Електромагнітнийшум виникає при взаємодії феромагнітних мас і змінних магнітних полів. Цей шумхарактерний для обладнання із електроприводом. Зниження шуму електромагнітногопоходження досягається шляхом конструктивних змін в електричних машинах.
У тих випадках коливикористано всі методи боротьби з шумом, але бажаного ефекту немає,застосовують засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) органів слуху.
Найпростішійзасіб захисту вiд шуму — ватний тампон, а найефективніший — так звані берушi(«бережи вуха»; «береги уши»- росiйською). Останні знижуютьсприйняття зовнішнього шуму у 4-6 разів. Але ці ЗIЗ мають подразнюючий вплив наслуховий апарат. Засобом захисту можуть також стати заглушки у виглядіантифонів, які виконуються з гуми, пластмаси та інших матеріалів. Але вонималозручні, бо щільне (з натиском) прилягання їх до вуха викликає почуття болю.
Найширшезастосовуються проти шумні навушники, які зручні в експлуатації і добреослаблюють шум у високочастотній частині спектру, а також шоломи, що закриваютьбільшу частину голови і, як правило, попутно захищають її не тільки від шуму, ай від холоду, ударів. Їх доцільно використовувати для захисту людини відособливо інтенсивного шуму, коли він сприймається не тільки безпосередньо органомслуху, але й організмом у цілому.
2. Службапожежної безпеки, її права та обов’язки. Завдання системи пожежної охорони
Пожежна безпекаоб'єкта — стан об'єкта, за якого з регламентованою імовірністю виключаєтьсяможливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів,а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Основниминапрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі тамінімізація її наслідків. Об'єкти повинні мати системи пожежної безпеки,спрямовані на запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінностінебезпечних факторів пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До такихфакторів, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, належать: полум'я та іскри, підвищенатемпература навколишнього середовища, токсичні продукти горіння й термічногорозкладу матеріалів і речовин, дим, знижена концентрація кисню.
Вториннимипроявами небезпечних факторів пожежі вважаються: уламки, частини зруйнованихапаратів, агрегатів, установок, конструкцій; радіоактивні та токсичні речовиниі матеріали, викинуті зі зруйнованих апаратів та установок; електричний струм,пов'язаний з переходом напруги на струмопровідні елементи будівельнихконструкцій, апаратів, агрегатів внаслідок пошкодження ізоляції під дієювисоких температур; небезпечні фактори вибухів, пов'язаних з пожежами;вогнегасні речовини.
Системи пожежноїбезпеки — це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованихна запобігання пожежі та збитків від неї.
Відповідно доГОСТ 12.1.004-91 пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системоюзапобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системоюорганізаційно-технічних заходів.
Системи пожежноїбезпеки мають запобігти виникненню пожежі і впливу на людей небезпечнихфакторів пожежі на необхідному рівні. Потрібний рівень пожежної безпеки людейза допомогою зазначених систем, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, не повинен бутименшим за 0,999999 відвернення впливу на кожну людину, а допустимий рівеньпожежної небезпеки для людей не може перевищувати 10~6 впливу небезпечнихфакторів пожежі, що перевищують гранично допустимі значення на рік у розрахункуна кожну людину.
Об'єкти, пожежіна яких можуть призвести до загибелі або масового ураження людей небезпечнимифакторами пожежі та їх вторинними проявами, а також до значного пошкодженняматеріальних цінностей, повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечуютьмінімально можливу імовірність виникнення пожежі. Конкретні значення такоїімовірності визначаються проектувальниками та технологами.
Метою пожежноїбезпеки об'єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинниминормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі — обмеження її розповсюдження,своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.
Основнимивихідними даними при розробці комплексу технічних і організаційних рішень щодозабезпечення потрібного рівня пожежної безпеки в кожному конкретному випадку єчинна законодавча і нормативно-технічна база з питань пожежної безпеки,вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничомуциклі, кількість вибухопожежонебезпечних матеріалів і речовин і особливостівиробництва. На основі цих вихідних даних визначаються такі критеріївибухопожежонебезпеки об'єкта, як категорії приміщень і будівель за вибуховою іпожежною небезпекою, а також класи вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон.Саме залежно від категорії приміщень та будівель і класу зон за вибуховою іпожежною небезпекою, відповідно до вимог чинних нормативів, розробляютьсятехнічні і організаційні заходи і засоби забезпечення вибухопожежної безпекиоб'єкта.
Забезпеченняпожежної безпеки — невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життята здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природногосередовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки єКонституція, Закон України «Про пожежну безпеку» та інші закони України,
постановиВерховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети,постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органівдержавної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийнятів межах їх компетенції.
Згідно зПоложенням про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування тареєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки, затвердженим наказомМВС України 07.12.96 №833, створено Державний реєстр нормативних актів з питаньпожежної безпеки (НАПБ), до якого включено близько 360 найменувань документів,які поділені на 8 груп різних рівнів та видів: загальнодержавні, міжгалузеві,галузеві нормативні акти, нормативні акти міністерств, інших центральнихорганів виконавчої влади, міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки,державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки, галузеві стандартиз питань пожежної безпеки, нормативні документи в галузі будівництва з питаньпожежної безпеки.
Окрім документів,що увійшли до вищезгаданого реєстру, існує низка нормативних актів спеціальногопризначення, окремі розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Середтаких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правилабудови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», яківизначають вимоги до типу виконання електрообладнання, що має використовуватисьу відповідних умовах залежно від класу пожежонебезпечних і вибухонебезпечнихзон.
Основні положенняЗакону України «Про пожежну безпеку»
Закон України«Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економічні та соціальні основизабезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державнихорганів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їхдіяльності та форм власності.
Згідно з Законом,забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншоїдіяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій тапідприємців, всього населення України. Це повинно бути відображено у трудовихдоговорах (контрактах) і статутах підприємств, установ та організацій,посадових інструкціях тощо.
Забезпеченняпожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх власниківі уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
Забезпеченняпожежної безпеки в житлових приміщеннях державного, громадського житловогофонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачіві власників, а в житлових будинках приватного житлового фонду та іншихспорудах, на дачах і садових ділянках — на їх власників або наймачів, якщо цеобумовлено договором найму
Власникипідприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі — власники),а також орендарі зобов'язані:
— розроблятикомплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати передовідосягнення науки;
— забезпечуватидотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконаннявимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;
— організовуватинавчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їхзабезпечення;
— у разівідсутності нормативних актів вимог, необхідних для забезпечення пожежноїбезпеки, вживати відповідні заходи, погоджуючи 'їх з органами державногонагляду;
— утримувати всправному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку,обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
— створювати, уразі потреби, відповідно до встановленого порядку, підрозділи пожежної охоронита необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;
— подавати навимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежноїбезпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;
— здійснюватизаходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж івикористання з цією метою виробничої автоматики;
— своєчасноінформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, системпротипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздівна своїй території;
— проводитислужбове розслідування випадків пожеж.
Обов'язки сторінщодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені удоговорі оренди.
Відповідно достатті 6 Закону, громадяни України, іноземні громадяни та особи безгромадянства, які перебувають на території України, зобов'язані:
— виконуватиправила пожежної безпеки, забезпечувати
будівлі, які їмналежать за правом особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж іпожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;
повідомлятипожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів для її ліквідації,рятування людей і майна.
Закон відводитьважливу роль у справі попередження пожеж і мінімізації їх наслідків навчаннюпрацівників, усього населення України з питань пожежної безпеки.
Навчальні планизагальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладів, вищих навчальнихзакладів, закладів підвищення кваліфікації і підготовки кадрів повинніпередбачати вивчення питань пожежної безпеки.
Організація тазабезпечення навчання населення за місцем проживання покладається Законом намісцеві органи державної виконавчої влади та підпорядковані їм житловіустанови.
Закон передбачаєобов'язкове навчання усіх працівників при прийнятті на роботу і періодично впроцесі роботи. Форми навчання (інструктажі, попереднє спеціальне навчання,протипожежний техмінімум тощо) регламентуються Законом залежно від категоріїпрацівників, особливостей виконуваної роботи та функціональних обов'язків.
Допуск до роботиосіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежноїбезпеки, забороняється.
Новоствореніпідприємства починають свою діяльність після отримання дозволу в органахдержавного пожежного нагляду.
Експертизапроектів щодо пожежної безпеки та видача дозволу на початок роботи підприємстваздійснюється органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленомуКабінетом Міністрів України. Ці органи також беруть участь у прийнятті об'єктівв експлуатацію.
Забороняєтьсязастосування в будівництві та виробництві матеріалів та речовин, на які немаєданих щодо пожежної безпеки.
У статтях 14-18викладені мета, завдання, види пожежної охорони та їх функції.
Пожежна охоронастворюється з метою захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективноїта державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпекина об'єктах і в населених пунктах.
Основнимизавданнями пожежної охорони є:
— здійсненняконтролю за дотриманням протипожежних вимог;
— запобіганняпожежам і нещасним випадкам на них;
— гасіння пожеж,рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф істихійного лиха.
Забороняєтьсявикористання пожежної охорони для виконання завдань, не передбачених цимЗаконом.
Пожежна охоронаподіляється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.
Державна пожежнаохорона створюється в містах, інших населених пунктах, на промислових об'єктахнезалежно від форм власності у порядку, що визначається Кабінетом МіністрівУкраїни.
Державна пожежнаохорона складається з підрозділів, апаратів управління та допоміжних служб, атакож пожежно-технічних навчальних закладів і науково-дослідних установ.
Державна пожежнаохорона є одночасно самостійною протипожежною службою цивільної оборони, атакож службою, яка в межах своєї компетенції виконує мобілізаційну роботу.
На об'єктахміністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, перелік якихвизначається Кабінетом Міністрів України, створюються підрозділи відомчоїпожежної (пожежно-сторожової) охорони, які здійснюють свою діяльність згідно зположеннями, погодженими зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади.
Підрозділивідомчої пожежної охорони, що мають виїзну пожежну техніку, залучаються догасіння пожеж у порядку, який встановлюється державною пожежною охороною.
У місцевихнаселених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони, органамимісцевої державної адміністрації створюються місцеві пожежні команди.
На підприємствах,в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежамта організації їх гасіння можуть створюватися з числа робітників, службовців,інженерно-технічних працівників та інших громадян добровільні пожежні дружини(команди).
З метою об'єднаннязусиль трудових колективів, вчених, фахівців пожежної охорони та окремихгромадян у галузі забезпечення пожежної безпеки можуть створюватись асоціації,товариства, фонди та інші добровільні протипожежні об'єднання громадян, якіздійснюють свою діяльність згідно з чинним законодавством України.
За порушеннявстановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод длядіяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їхприписів винні посадові особи, інші працівники підприємств, установ,організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чиннимзаконодавством.
Громадськийконтроль за дотриманням вимог актів законодавства з питань пожежної безпекиздійснюється добровільними пожежними дружинами (командами) та протипожежнимиоб'єднаннями громадян у межах їхньої компетенції.
Списоквикористаної літератури
1. Система стандартов безопасности труда.– М.: Из-во стандартов, 1975-1989.
2. Гігієнічнакласифікація праці за показниками шкідливості і небезпечності факторіввиробничого середовища // Охорона праці. – 1998. — №6.
3. ЗаконУкраїни про “пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 р. // ВідомостіВерховної Ради України. 1994. — №5.
4. Правилаустройстваэлектроустановок ПУЭ. – М.: Энергоиздат, 1998. – 640 с.
5. Строительныенормы и правила СНиП. – М.: Стройиздат, 1976-1991.
6. Правилабезпечної експлуатації електроустановок споживачів ДНАОП 0.00-1.21-98. – к.:Основна, 1998. – 380 с.
7. Охоронапраці: Конспект лекцій для студентів фахів 7.09710 “Технологія громадського харчування” / Укладачі: Г.А. Бублик, О.М. Краснова.– К.: КДТЕУ, 2000. – 129 с.