Фондова біржа

Кабінет міністрів України
Національний університет біотехнологій і природокористування
Кафедра економічної теорії
Курсова робота з політичної економії
на тему:
«Фондова біржа»
Виконала:
студентка 1 курсу 1 групи
економічного факультету
за спеціальністю
економіка підприємства
Четверня Д.І.
Перевірила:
Гойчук О.І .
Київ — 2009

План
 
Вступ
1.  Суть біржі, її значення та функції
2.  Механізм біржової торгівлі цінними паперами
2.1.          Структура біржі, її принципи
2.2.          Порядок торгівлі на біржі
3.  Фондовий ринок в Україні
Висновок

Вступ
 
Як ми знаємо,ринок становить систему товарно-грошових відносин виробників і споживачівматеріальних благ, що керується економічними законами попиту, пропозиції таконкуренції.
Сучасний світхарактеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктамипраці, торгівля стали суспільною необхідністю. Також важливу роль відіграє упроцесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесунакопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того якгорошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити начастину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасововивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засобивиробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позичковихкапіталів кредитно-фінансовими інститутами і ринком цінних паперів. Структураринку позичкових капіталів складається в основному із двох елементів:кредитно-фінансових інститутів та ринку цінних паперів.
Виникненнята обіг капіталу, представленого у цінних паперах, тісно пов'язаний ізфункціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбуваєтьсякупівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів)відбувається ніби-то роздвоєння капіталу. З однієї сторони, існує реальнийкапітал, представлений виробничими фондами, з іншої — його відображення уцінних паперах.
Появацього різновиду капіталу пов'язана з розвитком потреби у залученні все більшогооб'єму кредитних ресурсів внаслідок ускладнення та розширення комерційної тавиробничої діяльності… Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися наоснові позичкового капіталу, так як купівля цінних паперів означає не що інше,как передачу частини грошового капіталу у позику.
Головнимзавданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів являється, насамперед,забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цихпідприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу.
Самеслово «фонд» широко використовується для визначення різних за змістомекономічних понять, але найчастіше — для визначення суми грошових абоматеріальних цінностей, що мають цільове призначення (основні та оботорніфонди, фонд заробітної плати, фонд розвитку виробництва, фонд накопичення,амортизаційний фонд, пенсійний фонд і т.д.). Так само називають і сукупність ціннихпаперів. Відтак ринок, на якому обертаються (продаються й купуються) цінніпапери, називається фондовим.
Самецінні папери різних типів, видів і різновидів, економічні суб'єкти, ринковатехнологія, інфраструктура та ін. є атрибутами фондового ринку. Кожний з цих атрибутівможна покласти в основу класифікації. Цих класифікацій існує велика кількість.Зокрема, класифікація за технологією обороту цінних паперів має «первиннийринок» і «вторинний ринок». Первинний ринок — це ринок, на якомувідбувається їх оборот. Класифікатором ринку цінних паперів є так звана система«чотирьох ринків». «Перший ринок» — фондова біржа.«Другий ринок» — позабіржовий ринок, на якому відбувається оборотцінних паперів, не зареєстрованих на біржі. «Третій ринок» — позабіржовий ринок з реєстрацією цінних паперів через посередників.«Четвертий ринок» — позабіржовий ринок, на котрому операціїздійснюються через комп'ютерну систему.
У курсовійроботі ми детально розглянемо ринок цінних паперів, його структуру, основирегулювання, місце у національному господарстві та роль у суспільномувідтворенні взагалі.

1. Суть біржі, її значення та функції
Першабіржа була заснована в Антверпені (Бельгія) в 1531 р., потім Ліанська (Франція)в 1549р., Лондонська (Великобританія) в 1566 та ін. У 1608 році головною біржоюсвіту стає Амстердамська (Нідерланди), на якій вперше з'явилася торгівля зазразками і пробами фактично при відсутності товарів на біржі. На Амстердамськійбіржі вперше також у біржовий оборот були введені акції та облікації і розпочалисяспекулятивні біржові торги цінними паперами. Петро І побував на Амстердамськійбіржі, і створив у Петарбурзі першу Російську біржу в 1703 році. Але тількичерез100 років, у 1820 р. на ній починають котируватися акції та облігації.ВУкраїні біржі виникають у 1834р. в Кременчуці, в 1848р.- в Одесі, в 1870р.- вХаркові. Основна частина операцій з фондовими цінностями була зосереджена наПетербурзькій біржі, де котирувалися 312 різних видів акцій, а також облігаціїдержавних займів. Характерною рисою російських бірж була відсутністьспекуляції. В 1917р. угоди з цінними паперами були заборонені. У період НЕПубіржова торгівля була відновлена, в 1923 р. стали утворюватися фондові відділипри товарних біржах, де проводилися операції з державними цінними паперами,зарубіжною валютою, акціями акціонерних товариств тощо.
Центромсвітової торгівлі, є Нью-Йоркська фондова біржа, клієнтами якої є біля 1760компаній, з них більше 100-зарубіжних. Членами біржі є 530 фірм, понад 10 тис.організацій, що тримають 3,5 мільйона доларів у цінних паперах. Друга зарозмірами Токійська фондова біржа. Електронна фондова біржа розташована вЖеневі, де система купівлі-продажу цінних паперів повністю автоматизована.Комп'ютерна система забезпечує здійснення до трьох мільйонів угод в день.
Фондовабіржа (від латинського bursa-гаманець) постійно функціонуючий ринок, на якомуздійснюється торгівля цінними паперами, тобто фондова біржа – це місце депродаються і купуються цінні папери. «Вартість товару оцінюється відповідно довідстані, на яку його перевезено, часу, який на це затрачено та ступеня ризику,з цієї точки зору ні купівля, ні продаж товару не можуть бути несправедливими» [1]. Процескуплі-продажу цінних паперів регулюється правилами та нормами, розробленимиробочими органами біржі, які в однаковій мірі обов'язкові і для продавців, ідля покупців цінних паперів.Фондові біржі виникли у ХV ст. у зв'язку з обігомторговельних векселів у Західній Європі. У другій половині ХІХ ст… коли великіпідприємства стали набувати форми акціонерних компаній. На грошовому ринкуз'явилися акції і облігації.
Фондовабіржа є ринком, з допомогою якого здійснюються довгострокові вкладення капіталув різні галузі, що дає перетворювати довгострокові інвестиції в гроші шляхомкуплі-продажу цінних паперів.На фондовій біржі обертаються раніше випущеніцінні папери, купівля і продаж яких відбувається на основі їх біржового курсу,залежного від співвідношення попиту та пропозиції. Біржові котирування(зареєстровані біржові курси) публікуються в біржових бюлетенях. Курс ціннихпаперів залежить від таких чинників, як доходність, позичковий процент(банківська процентна ставка), ціна на золото, деякі товари та нерухомість, діїспекулянтів. Кожнабіржа має свій список цінних паперів, якими їй дозволено торгувати. Цінні папери,будучи фіктивним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курсвизначаються доходами у вигляді дивідендів по акціях або відсотків пооблігаціях і рівнях позичкового відсотку. Товаром на фондовій біржі виступаютьцінні папери, ціною цих товарів-курси цінних паперів, що є чутливим барометромекономічного життя суспільства. Значення фондової біржі для ринкової економікивиходить за рамки організованого ринку цінних паперів.Фондова біржа зробилапереворот у проблемі ліквідності капіталу, оскільки в міру розвитку організаційна біржі для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акціїкапітал) мають такий же ліквідний характер, як і готівка, тому що акції вбудь-який момент можуть бути продані на біржі.
Функціямифондової біржі є:
·         створення постійно діючого ринку;
·         визначення цін;
·         поліпшення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну,умови обігу;
·         підтримка професіоналізму торгових і фінансових попередників;
·         віроблення правил;
·         індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.
Біржазабезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозівмістити усіх, хто хотів би продати або купити цінні папери. На допомогу їмприходять попередники – ті, хто бере на себе функцію проведення біржовихоперацій. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, тобто на позабіржовомуринку.
Біржіорганізовуються, як правило, у формі акціонерних товариств, які не ставлять замету отримання прибутку. Якщо засновниками є державнні та інші заклади, вонимають пріоритетне право брати участь у діяльності біржі. Засновник біржівизначає статутний капітал, кількість місць, умови членства біржі. Членамибіржі можуть бути як юридичні особи, так і фізичні, громадяни, інвестиційнікомпанії, фірми. Для того щоб, стати членом біржі, треба купити місце, тобтоотримати право на торгівлю в біржовій залі, мати там свого представника,здійснювати операції з цінними паперами, які занесені в котирувальний листокбіржі. Котирування – визначення ринкової ціни (вартості) цінних паперів шляхомспівставлення пропозиції ціни на продаж і пропозиції ціни на купівлю. Ринковаціна майже завжди відрізняється від номінальної вартості цінного паперу, тобтоціни, за якою цей цінний папір випущенний. Для акцій з «голубими корінцями»-(відангл. «blue chips») акції найбільш престижних і високодохідних компаній,власники таких акцій отримують сталий і досить високий прибуток у виглядідивідендів, такі акції легко продаються і купуються, тобто вони є ліквідними.
Фондовабіржа мобілізує кошти підприємств, населення, банків для подальших вкладень урізні галузі народного господарства.Фондові біржі є двох видів:
1.                    біржа як замкнена корпорація торгуючих, доступна лише для їїчленів і вільна від впливу держави;
2.                    Біржа як відкритий ринок (Англія, США), вільний для доступу всіхбажаючих торгувати, що знаходиться під наглядом держави (Австрія, Франція).
Місцена біржі має стартову ціну яка встановлюється при її організації, а потімскладається залежно від попиту і пропозиції на місце. Біржа забезпечуєконцентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не може вмістити усіх, хтохотів би продати або купити цінні папери. Ті, що беруть на себе функціюпроведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть і набіржі, і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржі. Напозабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладаєтьсяфункція концентрації попиту і пропозиції. У просторі посередники роз'єднані,але вони зв'язані між собою та утворюють єдине ціле, постійно вступаючи вконтакт один з одним. На американському позабіржовому ринку таких посередниківназивають дилерами. Вони можуть діяти подвійно: за свій рахунок стають напевний час власниками паперів і одержують прибуток як різницю між курсамипокупки і продажу або працюють за певний відсоток від суми операції, тобто закомісійну винагороду, приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продажуакцій. Посередники, що працюють тільки за комісійні, іменуються брокерами. Комісійні– винагорода брокеру (брокерській конторі) за продаж чи купівлю цінних паперів.Комісійні сплачує клієнт, чиє замовлення виконував брокер. Оскільки на фондовійбіржі мають право торгувати лише брокери, то особи, які не є членами біржі, ахочуть продати чи купити на біржі цінні папери, мають звернутися у брокерськуконтору. Щоб стати брокером, потрібно закінчити спеціалізовані курси, успішноздати іспит та отримати дозвіл (ліцензію) Державної комісії з цінних паперів тафондового ринку на право здійснення операцій з продажу та купівлі ціннихпаперів. Після цього він має акредитуватися, тобто зареєструватися, на фондовійбіржі і отримати від біржі відповідне посвідчення – дозвіл на роботу нафондовій біржі. Кожний брокер повинний беззаперечно виконувати правила фондовоїбіржі і порядок проведення торгів. За порушеня правил керівництво біржі можевжити до брокера штрафні санкції – вилучення з торгів, призупинення дії дозволуна участь у торгах на певний час, накладання штрафу та інше.
Принципибіржової діяльності:
ü  Особиста довіра між брокерами і клієнтом
ü  Гласність біржових операцій
ü  Прозорість розрахункових операцій
ü  Регулювання діяльності членів біржі через фінансові,адміністративні й торговельні правила біржі на основі чинного законодавства.

2. Механізм біржової торгівлі цінними паперами
 
2.1 Структура біржі, її принципи
Нормальнуроботу фондової біржі забезпечують такі органи: робочі органи, виконавчі,контролюючі, вищі.
Доробочих органів фондової біржі наежать:
v  Розрахункова плата, що проводить розрахункові операції з клієнтамибіржі за кінцевими угодами та контролює виконання угод;
v  Біржовий арбітраж- веде юридичні консультації членів біржі(дилерів), брокерів, вирішує спірні питання, що виникають у процесі укладання івиконня угод про купівлю-продаж цінних паперів;
v  Реєстраційний комітет відповідає за котирування, збір інформаціїпро дух і публікує її в біржовому бюлетені;
v  Комітет правил біржової торгівлі- розробляє і змінює правилаторгівлі, контролює її дотримання;
v  Групи брокерів- виконують посередницькі функції при укладенні угодна біржі.
Виконавчіоргани фондової біржі – це біржовий комітет, до складу якого входять: рададиректорів, президент, віце-президент.
Контролюючіоргани біржі представленіконтрольною комісією, що контролює виконавчі органи.
Вищіоргани біржі – це загальні збори членів біржі, які стверджують усі питанняроботи біржі.
Керівництвобіржею здійснює рада директорів на основі статуту біржі. У статуті зазначеносклад членів біржі, умови членства, порядок створення біржових органів, функціїбіржі, управлінські структури тощо. Для повсякденного керівництва біржею рададиректорів призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всімавидами діяльності біржі здійснюють біржові комітети.
Коштибіржі формуюються за рахунок пайових, вступних і щорічних членських внесків,гарантійних внесків, зборів з біржових операцій, зборів за надані послуги,штрафи за порушення правил торгівлі. Порядок витрачення коштів біржівизначається загальними зборами членів біржі.Біржі, як правило, — не комерційніструктури, тобто безприбуткові, а тому звільнені від сплати податків наприбуток.
2.2 Порядок торгівлі на біржі
Післяконсультації з брокером клієнт вирішує цілу низку своїх проблем: діє він сам чинаймає брокера, купує цінні папери чи продає, інвестує чи грає і на яку сумувін вирішує витратити на всі ці операції. Потім клієнт знайомиться з біржовимбюлетнем за минулий біржовий день, з якого дізнається дані про максимальну імінімальну ціну угод на ті цінні папери, які його цікавлять, і стан ринкупротягом біржового дня із врахуванням кількості укладених угод. Після цьогоклієнт заповнює заяву на торги, куди заносить передбачливу максимальну,мінімальну чи середню ціну продажу або купівлі, найменування і кількість ціннихпаперів, дату складання заяви або строк її виконання. Біржа пропонує клієнтуброкера або продає місце на біржі. Якщо клієнт наймає брокера, то останнійвиводить інформацію про попит чи пропозицію на табло в залі біржі. Якщо набіржі в данний момент лише один контрагент, то відбувається звичайний торг припосередництві брокера. Якщо ж контрагентів декілька, то можливі дві ситуації:
-    зниження ціни при наявності одного покупця і декількох продавців;
-    підвищення ціни при одному продавцю і декількох покупцях;
-    у разі, якщо клієнт має місце на біржі, він сам виводить заяву натабло і шукає контрагентів або користується послугами брокера за плату.
Привизначенні ціни діють слідуючі правила: при купівлі не можна називати ціну яканижче запропонованої; при продажу не можна називати ціну вище запропонованої.
Процесторгівлі відбувається в торговій залі біржі, яка розбита на секції, або ями, вяких здійснюються торги певним видом цінних паперів. Торгівлю ведуть кількаброкерів, на одязі яких позначені цифри, букви для посильних, які доставляютьнакази брокерам від клієнтів. Отримавши через посильного розпорядження клієнта,брокер записує ціни на спеціальних бланках. Коли ціни виходять за доступні дляброкера рамки, він розриває свої картки і підкидає вверх. Це означає, що роботанад цим розпорядженням поки що безрезультатна.
Якщоугода здійснена, брокер заносить на свій бланк номер свого контрагента, часздійснення угоди, місяць і число, ліквідаційну ціну і обсяг продажу чи купівліцінних паперів. Ці дані негайно передаються наглядачам біржі в ямі, а тізаносять їх в комп'ютерну систему. Інформація про ціну надходить на табло біржів торговій залі, передається на інші біржі і біржовим службам всіхінформаційних компаній.
Цінапопиту на акцію – це ціна, запропонована покупцями.
Цінапропозиції – це ціна, яку пропонує продавець.
Різницяміж цими визначеннями називається «спред».
Котирувальнаціна – це фактична (середня)ціна за біржовими угодами за певний період часу (напочаток біржового дня, його середину, за весь день).
Котирування– це виставлення ціни і її фіксування в момент здійснення угоди на біржі, атакож аналіз ринкової інформації, що характеризує кон'юнктуру ринку. Прикладпростого способу визначення курсу акцій: дивіденди за акцією, номінальноївартості 100 грн. – 12%. Комерційний банк платить за вклад на депозит – 10%.Курс />акції =/>=120 грн. Такевизначення правильне для достатньогодовгого часу. На кожний конкретний моментреальний курс залежить від попиту і пропозиції на ринку цінних паперів. Акції,що включаються в котирувальний список, називаються списковими. До акційпред'являються такі вимоги:
-    спеціальна комісія біржі вивчає ступінь зацікавленості до даногопідприємства чи фірми;
-    біржа вивчає ділову активність, репутацію та стабільність фірми;
-    вивчається виробнича програма;
-    фірма повинна мати прибуток;
-    оцінюється мінімальна вартість фірми на ринку;
-    публікується фінансовий звіт;
-    надається повна інформація про фірму;
Уразі задоволення взаємних вимог біржа підписує з фірмою офіційну угоду пролістинг, де відображуються взаємні зобов'язання сторін на продаж чи купівлюцінних паперів та їх випуск. Цінні папери, які пройшли процедуру допуску нафондову біржу, заносяться у спеціальний список – біржовий реєстр. Фондова біржає барометром ринкової економіки, який чутливо реагує на всі явища державногосуспільного життя. Обсяг обігу цінних паперів на біржі безпосередньо залежитьвід економічного стану країни, від запасів грошових коштів у населення. Фондовубіржу називають кровоносною системою ринкової економіки, що дає змогу змінювативласників з метою одержання максимального прибутку від цього руху грошовихнакопичень.
Формальнобіржові угоди можна укладати за однією акцією, але традиційно додається пакетакцій (100штук). Привілейовані акції продаються по 10-15 штук.
Усівиди угод на біржі поділяються на дві групи: касові і термінові.
Прикасових угодах цінні папери переходять до покупця негайно і він оплачує їх утриденний строк. Касові угоди обслуговують стратегію інвестора, який укладаєгрошові кошти підприємству під реальний товар.
Терміновіугоди бувають двох видів: на «медіо»; на «ультімо».
Угодана «медіо» виконується 15 числа місяця, угода на «ультімо» в кінці місяця(30-31 числа). Особливістю термінової угоди є те, що продавець цінних паперівпередає їх після укладення угоди, а покупець оплачує їх не зразу, а черезпевний строк. За цей час курс може змінитися і покупець буде мати акції більшоївартості, ніж він заплатив згідно з угодою. Якщо клієнт приймає рішення статигравцем, він укладає через брокера іншу угоду і продає акції за вищим курсом.

3. Фондовий ринок в Україні
Проблемааналізу фондового ринку трагзитивної економіки має важливе теоретичне йпрактичне значення. У теоретичному плані особливості фондового ринкутранзитивної економіки не одержали комплесного відображення в сучасній науковійекономічній літературі. Як показує огляд літературних джерел, багато вчених-економістівзосереджують увагу на окремих сторонах функціонування вітчизняного ринку ціннихпаперів. Так, С. Архієреєв у своїй роботі «Трансакційні витратиінституціоналізації фондового ринку» досліджує трансакційні витрати, що маютьмісце на фондовому ринку, крім того, він проводить розподіл категорій «фондовийринок» та «ринок цінних паперів»[2].О.Шестицький аналізує основні причини виникнення віччизняного фондового ринку[3]. М.Назарчуканалізує стан і проблеми організованого ринку цінних паперів, проводить детальнийаналіз подібностей та розходжень між фондовими біржами та позабіржовимиторгово-інформаційними системами[4].
Усучасній економічній літературі не одержала комплексного дослідження проблемаумов виникнення й становлення вітчизняного ринку цінних паперів. Дослідженнязазначеної проблеми потрібно проводити з використанням наукового методу«історичне й логічне».
Метоюстатті є проведення порівняльного аналізу умов виникнення й становленняфондових ринків економічно розвинених країн і вітчизняного ринку цінних паперівта визначення етапів розвитку українського фондового ринку.
Усвітовій практиці потреби розвитку економіки обумовили еволюцію фондовогоринку: його зростання, становлення, виникнення його сегментів й інститутіввідбувалося на тлі соціально-економічного зростання.Виникнення й першочерговийрозвиток фондових бірж західних країн було обумовлено об'єктивними потребамиміжнародної торгівлі, що швидко розвивалася в епоху великих географічнихвідкриттів. Традиційні причини формування ринку цінних паперів досить докладноохарактеризовані в економічній літературі минулих років. У їхньому складі:
·         поява надлишку коштів, в яких є інвестиційна потреба[5] [6][7];
·         збільшення кількості рантьє, які бажають одержувати прибуток віднаявного в них капіталу, а ніж займатися господарською діяльністю;
·         виникнення відповідних соціально-економічних інститутів – фондовихбірж, які в конкурентній боротьбі з іншими аналогічними інститутамизабезпечують перетворення вільних грошей в інвестиції.
Фондовий ринок може стабільно функціонувати тільки тоді, коливільні кошти легко перетворюються в ціння папери і на них відповідно формуютьсяпопит та пророзиція. Надлишки грошей, що утворюються на підприємствах та в організаціях,використовуються ними, у першу чергу, для внутрішніх інвестицій. Традиційноосновним джерелом коштів, які можуть функціонувати на ринку цінних паперів,вважаються заощадження населення. Утворення ж надлишків коштів населенняможливе тільки за умови досить високого рівня розвитку виробництва, колизабезпечується стабільне перевищення доходів населення над сукупнимплатоспроможним попитом. Це є найважливішою й необхідною умовою виникненняфондового ринку.
Другою передумовою виникнення ринку цінних паперів єнаявність стійкого попиту на кошти у вигляді цінних паперів. Означений попитвиникає в тому випадку, якщо вичерпані всі традиційні джерела надходженнякоштів й їх недостатньо для покриття зростаючих витрат бюджету. Подібнаситуація спостерігалася в розвинених європейських країнах на початку XVII-XVIII століть у часирозвитку перших акціонерних товариств, «нові відкриття й досягнення в галузінауки й техніки дають похтовх розвитку великого промислового виробництва,значно прискорюючи темпи його концентрації, й збільшують потребу в кредиті»[8]. Перерахованіпередумови сприяли розвитку ринку цінних паперів як цілісної постійно діючоїсистеми. Саме тоді період відбувається поділ ринку цінних паперів на сегментиза типами цінних паперів (облігацій і акцій). Інвестиційні якості ціннихпаперів вплинули на методи державного контролю та склад професійних учасниківринку. Поступово формується правова база фондової діяльності й відбуваєтьсявизначення статусу ринкових інститутів.
Що стосується вітчизняного фондового ринку, то його поява невикликана посиленням процесів концентрації й централізації капіталу як цевідбувалося в економічно розвинених країнах. Становлення й розвиток фондовогоринку України відбувалося в несприятливому соціально-економічному середовищі йне було органічним результатом розвитку економіки. У вітчизняній економіці намомент виникнення фондового ринку вільні кошти, як джерела інвестиційнихресурсів практично були відсутні. Із цього приводу ще А. Сміт у своїй роботі«Дослідження про природу й причини багатства народів» писав: «Коли запаси,якими володіє людина, не перевищують кількості, достатньої тільки на їжу длянеї протягом декількох днів і тижнів, вона рідко думає про здобування з нихякогось доходу»[9].Фондова біржа як механізм перетворення коштів в інвестиції не зіграла якоїсьпомітної ролі в акумулюванні вільних грошей населення й підприємств. Українавиявилася абсолютно не готовою до появи фондового ринку ні з погляду кадрового складу,ні з погляду розуміння процесів, що відбуваються на ринку цінних паперів.Специфіка становища фондового ринку в країні в період переходу до ринковоїекономіки характеризується тим, що він практично зовсім не мав передумов длярозвитку всередині одержавленої економічної системи. Це відрізняє його відінших сегментів народного господарства, таких, як банківська справа,страхування, промисловість, які й раніше функціонували, хоча й трохи на іншихзасадах. Український фондовий ринок, створений адміністративним шляхом, не бувзатребуваний до початку «великої» приватизації. Починаючи з 1991 року, вУкраїні починається процес роздержавлення власності, який став основнимпоштовхом для створення фондового ринку України. У постанові Верховної РадиУкраїни «Про концепції функціонування й розвитку фондового ринку України»сказано, що «приватизація повинна стати одним з основних джерел появи ціннихпаперів у процесі розвитку фондового ринку».[10] Головні цілі приватизації істотновідрізняються від цілей створення фондового ринку. До 1997 року основними цілямиприватизації були:
·          формування ринкових відносин;
·          роздержавлення системи керування економікою як спосіб знайтиефективного власника підприємства;
·          формування соціальної верстви приватних власників як основи новогосуспільно-політичного й економічного ладу.
З 1997 року головним завданням приватизації, закріпленим вдержавній програмі приватизації на 1997 рік, є поповнення бюджету, пов'язане знеобхідністю повернення Україною взятих раніше великих іноземних кредитів івиплати відсотків по них. Однак фахівці відзначають подвійний впливприватизації на становлення фондового ринку України: з одного боку, реформасприяла створенню умов виникнення цінних паперів, з іншого – гальмувала розвитокфондового ринку, тому що приватизаційні сертифікати не берталися й мали дуженизький номінал, що не могло забезпечити формування повноцінного власникаприватизаційних об'єктів[11].
Таким чином, український фондовий ринок був створенийпрактично за рахунок приватизаційних коштів, без істотної участі заощадженьнаселення. В умовах нерозвиненого вітчизняного фондового ринку приватизація,прямо пов'язана з акціонуванням підприємств, послужила поштовхом формуванняфондового ринку, оскільки створила умови для участі на цьому ринку підприємстві населення. Вплив приватизації на формування фондового ринку, оскількистворила умови для участі на цьому ринку підприємств і населення. Впливприватизації на формування фондового ринку здійснюється по декількох напрямках:прямим (поява приватизаційних сертифікатів) і непрямим чином (створення сприятливогоекономічного середовища для існування й розвитку ринку цінних паперів шляхомстворення відкритих акціонерних товариств на основі державних підприємств, щопідлягають приватизації ).
Тобтоприватизація – початковий етап відродження фондового ринку України,перетворення цінних паперів у фінансовий інструмент, доступний широким верствамнаселення.
СтвореннюУкраїнської фондової біржі УФБ передували певні умови:
ü  політичні – проголошення Україною політичної незалежності, якубуло закріплено в грудні 1991р. результатами всенародного референдуму;
ü  економічні – становлення України на шлях ринкових перетворень,роздержавлення, створення певної законодавчої бази для проведення економічнихреформ;
ü  соціальні – розширення недержавного сектора господарювання, приватнихбізнесових структур;
ü  психологічні – розуміння необхідності розбудови національногоринку цінних паперів виявило фахівців і ентузіастів, тобто тих, хто бажав мативласну справу, більші доходи.
Зародженняв Україні ринкових відносин розпочалося з відкритих товарних бірж. У 1989-1990рр. спостерігався справжній біржовий бум. В Україні в 1991р. діяло близько 60товарних бірж. В цей період акціонування перебувало в зародковому стані, амоделі приватизації були переважно уявними, об'єктом академічних диспутів, томуфункціонування товарних бірж було достатньо вагомою підставою і відігралопозитивну роль на початковому етапі становлення фондової біржі.
Напочатку 1991р., за відсутності державної програми створення національного ринкуцінних паперів, провідні комерційні банківські установи, вчені-економісти,фахівці Міністерства економіки, які дотримувалися концепції єдиної національноїфондової біржі, розпочали роботу щодо створення Української фондової біржі(УФБ).
Апаратуправління біржі розпочав діяльність 2 січня 1992р., а вже 6 лютого відбулисяперші торги УФБ.На перших етапах розвитку УФБ виконувала функції фондової,валютної і кредитної торгівлі, що наближало її до фінансово-інвестиційногоцентру світового рівня. Поступово функції валютної і фондової біржірозмежовувалися, що сприяло зародженню інфраструктури ринку цінних паперів вУкраїні.
Уквітні 1992р.УФБ розпочала роботу за всіма напрямами, запланованими вустановчих документах, відповідно до Концепції УФБ: організувала торги; почалаформувати мережі регіональних філій; видала збірник нормативних дркументів іматеріалів; активно спрямувала й безпосередньо організувала навчання йпідготовку брокерів, інших фахівців ринку цінних паперів; вела пропагандистськута роз'яснювальну роботу серед населення. Протягом першого року діяльності набіржі було організованого 31 торг, на яких здійснювалися операції по 197позиціях.
Ужовтні 1993р. біржовими спеціалістами було розроблено, а Біржовою радоюзатверджено «Тимчасові правила допуску котирування цінних паперів (лістинг) наУФБ», що дало можливість розпочати організацію великомасштабного лістингуцінних паперів.
УФБналагодила міжнародні контакти з представниками Нью-Йоркської фондової біржі,Лондонської, Берлінської, Болгарської, Угорської, Азербайджанської,Московської. Найпродуктивнішим стало співробітництво з Товариством Французькихбірж. Було підписано угоду між урядоми України та Франції, за якою французькоюстороною надавалася допомога на загальну суму 25 млн. франків та методичне іпрограмне забезпечення діяльності УФБ.
Важливимзавданням УФБ є формування нової економічної філософії, цивілізованоїпідприємницької моралі, а тому сама біржа є прикладом цього. УФБ дбає прозахист інтересів цінних паперів. За їх правилами працівникам бірж, учасникамторгів забороняється поширення хибних чуток, розголошення комерційних таємниць.
Зметою запобігання шахрайству і виникненню на фондовому ринку кримінальногосередовища створено спеціальний підрозділ біржі, який здійснює нагляд задотриманням чинного законодавства та внутрішніх біржових положень щодозбереження комерційної і конфеденційної таємиці та охорони прав клієнтів. Протетака структура не перешкоджає відкритості біржі, широкому інформуванню прорузультати її діяльності.
Середнаселення біржа веде певну роз'яснювальну роботу, пропонує цінні папери як одиніз засобів підвищення добробуту, можливість стати власником чи співвласникомпідприємства або нерухомості.
УФБ здійснює багатопланову роботу: відпрацювання механізмубіржової діяльності, процедури лістингу та аудиторської експертизи, комп'ютерноїсистеми розрахунків підготовки кадрів, розвитку міжнародних зв'язків, створенняринкової інфраструктури.
Періодизаціяфондового ринку України проведена на основі аналізу кон'юнктурної ситуації,відповідно до якої визначені хронологічні границі чотирьох етапів становлення йрозвитку вітчизняного ринку цінних паперів.
Підготовчий етап (1988-1991) характеризуєтьсяповною відсутністю професіоналів і нерозумінням суті процесів, що відбуваютьсяна фондовому ринку ні населенням, ні чиновниками, що керують цим процесом. Цейперіод можна назвати періодом «хаотичного розвитку ринку цінних паперів вумовах анархії» у зв'язку з відсутністю законодавчої бази й уседозволеності усфері економічного поводження учасників фондового ринку.
Перший етап (1991-1994) характеризуєтьсяперіодом переходу роботи із ціннии паперами в цивілізоване русло у зв'язку зпоявою законодавчих актів, на які можна було опиратися під час роботи нафондовому ринку. На ринку з'явилися перші ліцензовані фінансові брокери. Саме вцей період, що характеризується пожвавленням і підняттям економіки, з'являютьсятакі необхідні структури, як Позабіржова фондова торговельна система й Державнакомісія із цінних паперів і фондової біржі.
Другий етап (1994-1998) можна назвати етапомприватизаційних сертифікатів на фондовому ринку України. 26 листопада 1994 рокувідповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення правгромадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», приватизаційнісертифікати набули значення цінних паперів. На ринку з'явились першіпо-справжньому масові досить ліквідні цінні папери. Приватизаційний сертифікатвідповідав вимогам класичного ліквідного цінного документа, він вільнокупувався й продавався фізичними і юридичними особами, як за готівку, так і забезготівковий розрахунок, податки щодо угод його купівлі-продажу нестягувалися. Цей цінний папір був у кожного жителя України, і кожний повиненбув кудись його «прилаштувати», з'явилася величезна армія продавців на ринку ціннихпаперів. З іншого боку, з'явилася армія покупців — керівники акціонернихтовариств, які хотіли одержати в управління й власність підприємства. Цей етапзавершився у зв'язку із закінченням сертифікатної приватизації 24 лютого 1999року.
Третій етап (1999-2006) характеризуєтьсязначним збільшенням місткості ринку та його переходом до категорії фондовихринків, що розвиваються, початком активної діяльності інститутів спільногоінвестування й широкого залучення фізичних осіб до інвестиційної діяльності навторинному ринку цінних паперів. Акції українських емітентів починаютьпродаватися на фондових біржах розвинених європейських держав, попит на них, якна потенційно нові активи зростає. На цьому етапі відбувається не розширення, авдосконалювання законодавчої бази вітчизняного фондового ринку: застарілізакони, які не відповідають часу, замінюються на нові. Зокрема, Закон «Процінні папери й фондову біржу» 1991 року замінений Законом «Про цінні папери йфондовий ринок» 2006 року, Закон «Про господарчі товариства» доповнюєтьсяЗаконом «Про акціонерні товариства», другий проект якого розглянуто у ВерховнійРаді й готується до прийняття.
Таким чином, запропонована нами періодизаціявиникнення фондового ринку України дозволяє визначити особливості сучасногоетапу його розвитку, а також виявити особливості механізму взаємодії ринковихчинників в умовах транзитивної економіки.
Дослідження етапів розвитку фондового ринкуУкраїни, зокрема останнього етапу надало можливість виявити наступніособливості вітчизняного ринку цінних паперів:
a   висока концентраціявласності у сфері руху фіктивного капіталу, що проявляється в закріпленнівеликих пакетів акцій (контрольних або блокуючих) у руках окремих людей;
a   перевага торгів на неорганізованому ринку;
a   перевага торгів на позабіржовому ринку;
a   високий ступінь концентрації торгівлі цінними паперами в столицікраїни — місті Києві;
a   професійні учасники ринкуобслуговують обмежене коло інвесторів, а не широкі верстви населення, як векономічно розвинених країнах
a   фондовий ринок України є віддзеркаленням структури національноїекономіки: на ньому переважають акції сировинних компаній, а не компаній,орієнтованих на продукти високих технологій, як це має місце на розвиненихфондових ринках.
Вивчення законодавчоїбази регулювання ринку цінних паперів України за весь час існування незалежноїУкраїни дозволило виділити чотири етапи його еволюції:
— підготовчий етап;
— етап початку першихемісій цінних паперів і появи перших законів, що регулюють ринок;
— етап ранжируванняукраїнських акцій і появи закону, що визначає статус і функції державногооргану контролю й нагляду за фондовим ринком;
— етап завершенняеволюції фондового ринку й відновлення чинного законодавства.
ПравилаУкраїнської фондової біржі складаються з восьми розділів:
Упершому розділі — «Біржові установи» — послідовно викладено статус і функціїсаме біржі, функції її керівної структури і порядок застосування Правил. Уцьому розділі розкрито також засади біржової діяльності стосовно клієнтів івсіх учасників ринку, встановлено види послуг, що надаються біржі і статусброкерської контори УФБ – єдиного повноважного посередника на біржовому ринку.
Удругому розділі – «Допуск і вилучення цінних паперів» — розглянуто механізм цихпроцедур, систему допуску цінних паперів до котирування за групами (К1, К2, К3)та порядок публікації обов'язкових повідомлень у пресі.
Утретьому розділі – «Організація ринку цінних паперів» — розкрито біржовийпроцес від оформлення замовлення на купівлю чи продаж цінних паперів до їхкотирування.
«Операціїщодо взяття підприємств на контроль і купівлю контрольного пакету» — розкриваєспецифіку придбання великих партій цінних паперів, які надають пріоритетнеправо голосу в управлінні окремими акціонерними товариствами.
Назваі зміст п'ятого розділу – «Особливі операції» — його положення спрямовані назахист інтересів учасників ринку. Охарактеризовано процедуру пропозиціївідкритого продажу цінних паперів.
Ушостому розділі – «Угоди і торги «з голосу»» — встановлено види біржових угодта процес їх укладання; види доручень, які одержують брокери; вимоги доучасників торгів, що випливають з необхідності захисту ринку від зловживань.Розкрито порядок ведення торгів цінними паперами, формування їх біржовогокурсу, подано перелік цінних паперів, що котируються на УФБ, обумовлено правилаведення розрахунків і обліку. Також передбачено санкції за порушення Правил.
Сьомийрозділ – «Терміни, які використовуються в Правилах» — містить розгорнутуінтерпретацію понять біржового ринку цінних паперів.
Восьмий– «Завершальний розділ» — визначає конкретну галузь і напрями застосуванняПравил і їх зв'язок з іншими нормативними актами. Він логічно завершує Правила.
Отже,Правила УФБ містять необхідний регламент операцій з цінними паперами і даютьцілісну характеристику біржового сектора фондового ринку.

Висновок
 
Обранамодель централізованого ринку цінних паперів є найоптимальнішою для України.Централізований ринок означає його цілісність, прозорість, урегульованість збоку держави і конкурентоспроможність. Основними його елементами є єдинанаціональна фондова біржа, єдиний Централізований депозитарій цінних паперів таєдиний кліринговий банк.
ВУкраїні – вперше серед країн СНД – було створено законодавчу базу дляцивілізованого процесу зародження ринкових відносин у сфері обігу ціннихпаперів: акцій, облігацій, казначейських зобов'язань, векселів, а такожвизначено статус фондової біржі як організаційно оформленого ринку, на якомуздійснюється торгівля цінними паперами.
Основнимдокументом, що регламентує торгівлю фондової біржі є закон «Про цінні папери іфондову біржу». Згідно з цим законом Міністерством фінансів і Національнимбанком України були розроблені документи щодо реєстру випуску цінних паперів. Зметою організації національного ринку цінних паперів на УФБ створено всінеодхідні для її діяльності структурні підрозділи. Розроблені «Правила УФБ» — нормативний акт, що регламентує здійснення операцій з цінними паперами на біржіта в її філіях.
Яксвідчить національна та світова практика, знання нормативних актів УФБ неухильнедотримання їх правил учасниками торгів є запорукою успішного бізнесу на ринкуцінних паперів і отримання прибутку на засадах високого професійного рівня.
ДіяльністьУФБ регламентують її Статус та Правила. Статус визначає внутрішній устрій іорганізаційні засади біржі, Правила встановлюють і регламентують принципи їїдіяльності.
Фондовий ринок України передбачає на стадії становлення і заразйого ще некоректно прирівнювати до ринків розвинутих країн світу. Проте насьогодні «Правила УФБ» відповідають загальносвітовим засадам біржової торгівліі регламентуюють біржову діяльність на підставі зрозумілих і прозорихпринципів, що утворюють рівноправні можливості для усіх учасників ринку,забезпечуюють відкритий характер торгівлі цінними паперами завдяки достатній ідоступній інформації.
Перспективами подальших досліджень у даному напрямку єдослідження інституціональних аспектів діяльності фондового ринку й, першучергу, правової бази вітчизняної фондової діяльності, які безпосередньовпливають на ефективність функціонування ринку цінних паперів.

Список використаної літератури
1.   Уоррен Едвардес «Ключові фінансові інструменти», 2003.
2.   Архієреєв, С.І. Трансакційні витрати інституціоналізації фондовогоринку /С. І. Архієреєв. — X.: ХНУ, 2005. — 247 с.
3.   . Шестацький Ю.О, Становлення фондового ринку України / О.Шестацький //Банковське право. — 2001. — № 6. — С. 57-58.
4.   Назарчук, М. Фондові біржі на ринку цінних паперів України:проблеми й перспективи розвитку / М. Назарчук. — Донецьк: Південно-Схід, Лтд,2002. — 140 с..
5.   Маркс, К. Капитал / К. Маркс. — М.: Изд-во полит. лит., 1978. — Т. З, ч. 2. -С. 886-887.
6.   Энгельс, Ф. Биржа / Ф. Єнгельс // Маркс, К. Капитал. — М.: Изд-вополит.лит.,1978. — Т. З, ч. 2. — С. 990-991
7.   Владигеров, Т. Фиктивный капитал / Т. Владигеров. — М.: Изд-во иностр. лит., 1963.-542с.
8.   Маркс, К. Капитал / К. Маркс. — М.: Изд-во полит. лит., 1978. — Т. З, ч. 2. -С. 886-887.
9.   Сміт А., Исследование о природе и причинах богатства народов /А.Смит.-М.: Ось-89,1997.-257с.
10. Про Концепціюфункціонування та розвитку фондового ринку України: Постанова Верховної РадиУкраїни: [від 22 вересня 1995 р.].
11.  Річний звіт за2004 рік Першої фондової торговельної системи України.
12. П. І. Бондаренко «Фондовабіржа», Харків,2004.
13. Бившев Р.А.,Волошина О.О. «Етапи становлення та розвитку фондового ринку України», ВісникДонНУЕТ №3(39)2008.
14. В.В. Оскольський,В.В. Одинцов «Фондова біржа від А до Я»/К: УФБ, 2001.
15. Владигеров, Т.Фиктивный капитал / Т.Владигеров. — М.: Изд-во иностр. лит.2007, 1963.-542 с.
16. Мобиус, М.Руководство для инвестора на развивающихся рынках: [пер. с англ.] / М. Мобиус. — М.:Атон 2006, 1995. — 224 с.
17. «Про цінні паперита фондову біржу: Закон України // Відомості Верховної Ради, 1992.