Вступ
Актуальністьобраної теми полягає в тому, що валютні операції банків займають важливе місцесеред статей прибутку сучасного банку, але питання здійснення зазначенихоперацій є досить складним і потребує детального вивчення. Сьогодні банк можезапропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів іпослуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів ізалишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської кон’юнктурі.Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються впрактиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнароднихрозрахунків чи трастові операції).
Дана роботаставить на меті розглянення саме валютних операцій, необхідність їх здійснення,їх місце серед інших банківських операцій. Велика увага приділяєтьсязаконодавчому регулюванню, щодо операцій, здійснюваних банками з валютнимицінностями як на національному, так і на міжнародному рівні.
Предметомдослідження є процес управління валютними операціями у банку.
Об’єктомдослідження є особливості організації управління валютними операціями вбанку.
Завдання полягаєв аналізі літератури, періодичних видань, наукових журналів, статистичнихзбірників, досліджень вітчизняних та зарубіжних фахівців з проблематики управліннявалютними операціями. Цей аналіз потрібен для з’ясування сучасних процесів, яківідбуваються в Україні у сфері валютного регулювання та контролю, з’ясуваннімісця Національного банку України та банків в регулюванні цих процесів. Також,аналіз ставить на меті пошук перспективних напрямків покращення механізмувалютного регулювання та контролю.
1. Організація валютних операцій комерційного банку1.1 Валютний ринок та його структура
Успішнийрозвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, наякому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічніконтрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини – не мали б іноземноївалюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворитиодержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніхзобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.
Протена валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів,а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютнихризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводитьвалютний ринок за межі простого придатка до міжнародних розрахунково-платіжнихвідносин і надає йому статусу відносно самостійної економічної структури.
Засвоїм економічним змістом валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якомуурівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.
За своїмпризначенням і організаційною формою валютний ринок – це сукупність спеціальнихінститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільнопродати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.
Валютнийринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит іпропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.
Об'єктомкупівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні – для резидентів,коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні – длянерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту.Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктомкупівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності.
Суб'єктамивалютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичніособи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерськікомпанії, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти таорганізаційно забезпечують операції купівлі-продажу.
Спільнимдля всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїхоперацій. Одни з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо післязавершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержуютьзгодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленоюна ринку валютою, наприклад підприємці.
Захарактером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб'єктами валютного ринкує:
· підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєїкомерційної діяльності (імпортери, експортери);
· інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютніцінності з метою одержання процентного доходу;
· спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержаннядоходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Нимиможуть бути юридичні та фізичні особи;
· хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захистувід несприятливої зміни валютного курсу;
· посередники: банки, брокерські контори, біржі тощо.
Провіднемісце серед посередників валютного ризику займають банки. Оскільки вони ведутьрахунки (національні й інвалютні) та мають розвинуті системи телекомунікацій,їм дуже зручно виконувати доручення клієнтів з купівлі-продажу валюти. Томубанки постійно торгують валютою всередині країни і за її межами якбезпосередньо один з одним, так і через валютні біржі. Торгівлю вони, ведуть засвої кошти і за кошти клієнтів. Для цього банки повинні одержати ліцензію відсвого центрального банку.
Попиті пропозиція на валютному ринку мають ту особливість, що об'єктом таінструментом купівлі-продажу тут є гроші різної національної належності. Томупопит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національної валюти, апропозиція іноземної валюти є одночасно попитом на національну валюту. Протеколи мова йде про національні валютні ринки, то під попитом мається на увазіпопит на іноземну валюту як бажання купити певну її суму, а під пропозицією – пропозиціяіноземної валюти як бажання продати певну її суму.
Ціноюна валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даноївалюти в грошових одиницях іншої валюти. Валютний ринок має власнуінфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечуютьоперативний зв'язок між усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих країн,а й у світовому масштабі.
Валютнийринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародніринки та світовий ринок. Вони розрізняються за масштабами і характером валютнихоперацій, кількістю валют, що продаються-купуються, рівнем правовогорегулювання тощо.
Національнівалютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічнимпростором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством.Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведеніобмеження на валютні операції (валютні обмеження). Такі ринки регулюютьсяскоріше за все міждержавними угодами, домовленостями самих учасників цихринків, традиціями. Розміщуються вони переважно у містах із вдалим географічнимположенням та з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківськихфінансових структур, комерційних компаній, яким потрібно здійснювати платежі нашироких просторах світового ринку. Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх,Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін.
Розвитокновітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливістьпоєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатнийфункціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географічним розміщеннямокремих ринків: з початком доби відкриваються азіатські ринки Токіо, Гонконгу,Сінгапура, після їх закриття починають працювати ринки європейські – Франкфурта,Парижа, Лондона, а під кінець їх роботи відкриваються ринки американськогоконтиненту – Нью-Йорка, Лос-Анджелеса тощо. Завдяки цьому будь-який суб'єктвалютного ринку може в будь-який час доби купити-продати валюту, оперативнозв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі. Щоденніобороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США ішвидко збільшуються, що свідчить про величезні розмахи валютних потоків насвітовому ринку.
Валютнийринок можна класифікувати і за іншими критеріями:
· за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринокдепозитно-кредитних операцій;
· за територіальним розміщенням: європейський,північноамериканський, азіатський та ін.;
· за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринокопціонів тощо;
· за формою валюти, якою торгують: ринок безготівковихоперацій, ринок готівки.
Ринокконверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовимелементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі,переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей,представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови дляформування зовнішньої ціни грошей – їх валютного курсу.
Ринокдепозитно-кредитних операцій – це досить специфічний сектор валютного ринку, наякому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученнібанками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банкамиінвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операційна цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.
Валютнийринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічнароль. Основними його функціями є:
· забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політикидержави;
· створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасногоздійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками тасприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;
· забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;
· формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти ірегулювання валютного курсу;
· страхування валютних ризиків;
· диверсифікація валютних резервів.
Названіфункції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютнихоперацій. Стан кон'юнктури валютного ринку виявляється у зміні співвідношенняміж попитом і пропозицією окремих валют, що, у свою чергу, є ключовим чинникомвпливу на валютний курс. Тому чинники, що визначають кон'юнктуру валютногоринку, одночасно є і чинниками зміни валютного курсу.
Питаннявалютно-курсової політики України завжди перебувають у центрі уваги уряду,банків, населення країни. Проте вони й досі залишаються не розв'язаними,складними і дискусійними, передусім через невизначеність шляхів здійснення цієїполітики в умовах перехідної економіки.
1.2 Валютний курс та фактори, що на нього впливають
Валютнийкурс– співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується дляобміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.
Якбудь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи – паритетукупівельної спроможності валют – під впливом попиту та пропозиції валюти.Співвідношення такого попиту та пропозиції залежить від багатьох чинників, яківідображають зв'язок валютного курсу з іншими економічними категоріями – вартістю,ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін.
Розрізняютькон'юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютнийкурс. Кон'юнктурні чинники пов'язані з коливаннями ділової активності,політичної та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними),здогадками та прогнозами.
Порядз кон'юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на попит тапропозицію валюти, тобто на динаміку її курсу, впливають і відноснодовгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої національноїгрошової одиниці у валютній ієрархії. Серед цих чинників можна назвати такі:
1. Зростання національного доходу. Цей чинник зумовлюєпідвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувативідплив іноземної валюти.
2. Темпи інфляції. Співвідношення валют за їх купівельноюспроможністю (паритет купівельної спроможності) є своєрідною віссю валютногокурсу, тому на валютний курс впливають темпи інфляції. Чим вищі темпи – інфляціїв країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Такутенденцію звичайно можна простежити в середньо – та довгостроковому плані.Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетомкупівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.
3. Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяєпідвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї збоку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію дозниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземнувалюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. У сучасних умовах зріс впливміжнародного руху капіталів на платіжний баланс і відповідно на валютний курс,оскільки конкурентом валютного ринку є ринок цінних паперів – акцій, облігацій,векселів, короткострокових депозитів.
Українах, що розвиваються, ринок цінних паперів може гальмувати зростання курсуіноземної валюти, відволікаючи вільну грошову готівку від обміну на ВКВ.
4. Різниця процентних ставок у різних країнах. Вплив цього фактора навалютний курс зумовлюється двома основними обставинами. По-перше, змінапроцентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рухкапіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулюєприплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у томучислі і національних, за кордон. По-друге, процентні ставки впливають наоперації валютних ринків та ринків позичкових капіталів.
5. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курсякої-небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки завчаснопродають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютніринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсовихспіввідношень. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції тастихійного руху «гарячих» грошей.
6. Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнароднихрозрахунках. Наприклад, той факт, що 60–70% операцій євробанків виконується вдоларах, визначає масштаби попиту на цю валюту та її пропозицію. На курс валютивпливає і ступінь її використання в міжнародних розрахунках.
7. Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках. Вонавизначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а такожрозглянутими вище чинниками які впливають на валютний курс, причому дилеривраховують не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельноїспроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, а йперспективи їх динаміки.
8. Валютна політика. Співвідношення ринкового та державногорегулювання валютного курсу впливає на його динаміку. Формування валютногокурсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти, якправило, супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринкускладається реальний валютний курс – показник стану економіки, грошового обігу,фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулюваннявалютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з завданьвалютно-економічної політики.
9. Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентомвалютному ринку. Фондовий ринок може залучати іноземну валюту безпосередньо, атакож «відтягувати» кошти в національній валюті, які могли б бути використаніна валютному ринку для купівлі іноземної валюти.
Коливаннявалютного курсу впливають на співвідношення експортних та імпортних цін,конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств. Різкі коливання валютногокурсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, зокремавалютно-кредитних та фінансових, відносин, викликають негативнісоціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн.
Призниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники, експортериабо отримують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, якаподорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають можливістьпродавати товари за цінами, нижчими від середньосвітових. Але одночаснозниження курсу національної валюти впливає на подорожчання імпорту, що стимулюєзростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та споживання або розвитокнаціонального виробництва товарів замість імпортних. Зниження валютного курсускорочує реальну заборгованість у національній валюті та збільшує тягарзовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним стає вивезенняприбутків, процентів, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валютікраїн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються длязакупівлі товарів за внутрішніми цінами і наступного їх експорту.
Припідвищенні курсу національної валюти внутрішні ціни стають меншконкурентоспроможними, ефективність експорту знижується, що може призвести достагнації експортних галузей національного виробництва. Імпорт, навпаки,розширюється. Стимулюється приплив у країну іноземних та національнихкапіталів, збільшується вивезення прибутків на іноземні капіталовкладення.Зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в обезціненій іноземнійвалюті.
Розходженнядинаміки курсу та купівельної спроможності валюти впливає на розвитокміжнародних економічних відносин. Якщо внутрішнє інфляційне знецінення грошейвипереджає зниження курсу валюти, то за інших рівних умов заохочується імпорттоварів з метою їх продажу на національному ринку за високими цінами. Якщозовнішнє знецінення валюти випереджає внутрішнє, яке викликається інфляцією, товиникають умови для валютного демпінгу – масового експорту товарів за цінами,нижчими від середньосвітових з метою витіснення конкурентів на зовнішніхринках.
Наслідкиколивань валютного курсу залежать від валютно-економічного потенціалу країни,її експортної квоти, позиції в міжнародних економічних відносинах. Валютнийкурс є об'єктом боротьби між країнами, національними експортерами таімпортерами, джерелом міждержавних незгод.
Обмінний курсгривні залежить від трьох основних чинників:
1. співвідношення рівнів внутрішніх та зовнішніх цін. За інших рівнихумов підвищення внутрішніх цін відповідно до теорії паритету купівельноїспроможності призводить до здешевлення національної валюти, тобто до підвищенняїї курсу по відношенню до інших валют;
2. характеру та інтенсивності торговельних потоків. Втрата або значнезменшення обсягів експортних ринків призводить до скорочення експорту,збільшення дефіциту платіжного балансу та знецінення національної валюти, що, всвою чергу, при конкурентоспроможності товарів на світових ринках створює умовидля збільшення обсягів експорту, скорочення дефіциту платіжного балансу таподорожчання національної валюти;
3. інтенсивності перетоку капіталів. Підвищення відсоткових ставок навнутрішньому фінансовому ринку сприяє залученню іноземного капіталу таподорожчанню національної валюти.
Встановленняі використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валютздійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою ПравлінняНаціонального банку України від 12 листопада 2003 року №496. Національний банкУкраїни встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнароднихрахункових одиниць (СДР, євро тощо), який використовується резидентами Українита нерезидентами для всіх видів платіжно-розрахункових операцій в іноземнихвалютах, у тому числі з бюджетом і митницею, для бухгалтерського обліку цихоперацій та при аналізі зовнішньоекономічної діяльності.
НБУвніс зміни до положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземнихвалют і курсу банківських металів, прив'язавши офіційний курс гривня-долар докурсу на міжбанківському ринку. Відповідна постанова НБУ була зареєстрована вМіністерстві юстиції України і набрало чинності 28 листопада 2008 року (ДодатокА).
Офіційнийобмінний курс гривні до долара США встановлюється як середньозважений курс міжкурсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківськомувалютному ринку. Крім того, може враховуватися співвідношення попиту тапропозиції на іноземну валюту на валютному ринку України, стан міжнароднихринків іноземних валют та платіжного балансу країни, зміна обсягів валютнихрезервів НБУ та динаміка основних макроекономічних чинників.
Офіційніобмінні курси гривні до інших вільно конвертованих іноземних валют, які широковикористовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями тапродаються на головних валютних ринках світу, розраховуються на підставівстановленого офіційного курсу гривні до долара США та фіксингу Європейськогоцентрального банку і поточних крос-курсів відповідних валют до долара США наміжнародних валютних ринках.
Офіційніобмінні курси гривні до вільно конвертованих валют, які обмеженовикористовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та непродаються на головних валютних ринках світу, а також до неконвертованихіноземних валют встановлюються через крос-курси, розраховані на підставіофіційного курсу гривні до долара США та курсів національних валют до долараСША, встановлених центральними банками держав СНД та Балтії, а також поточнихкрос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках, якіпублікує газета «Financial Times».Схоже, долар знов почав займати лідируючі позиції всвітовій торгівлі, розумах фінансистів і гаманцях простих громадян. Глобальнакриза, що розвертається, показує, що саме цій валюті віддають перевагу інвестори,а значить, всі останні регіональні грошові одиниці втрачають у вазі протидолара. В найближчому майбутньому ця тенденція збережеться, тому американськийдолар, швидше за все, залишиться найбільш відповідною валютою для інвестицій.
Щобвідповісти на питання, чому зміцнюється «зелений», повернемося всього на двамісяці назад – 15 вересня найбільший американський інвестбанк Lehman Brothersзвернувся до суду із заявою про банкрутство і з проханням про захист відкредиторів. Банкрутство Lehman Brothers стало шоком, який обрушив усі ринки, щорозвиваються. Річ у тому, що цей американський банк був найважливішим гравцемна ринку своєрідних коштовних паперів – кредитних дефолтних свопів (Cds/cdx) – страховоквід банкротства емітентів єврооблігацій і позичальників синдикованих кредитів.
Фактично, ізсмертю Lehman Brothers інвестори втратили страховку всіх позицій, відкритих наринках, що розвиваються. Це і стало початком глобального результату капіталів.Більшість країн Східної Європи, Африки і Азії утримують свої валюти в прив'язцідо долара, тому нескладно здогадатися, куди поверталися засоби – гроші бігли векономіку США. Хедж-фонди прагнули погасити свою заборгованість передамериканськими інвестбанкамі, в яких позичали гроші на інвестиційні проекти. Так само діяли інайбільші банки Євросоюзу і Британії, що займали долари у своїх американськихколег для інвестицій в ринки, що розвиваються. Тепер, коли долар требавіддавати, ціни на євро і фунт падають.
Вітчизнянийвалютний ринок в жовтні пережив спочатку девальвацію гривни на 45%, а потім – іїї ревальвацію на 25%: якщо до 28 жовтня курс гривни до долара зашкалював завідмітку 7,25 грн../$1, то вже до 1 листопада Нацбанк підняв гривну до 5,88грн../$1. Глава Національного банку Володимир Стельмах до цих пір так і не даввідповіді на питання, що цікавить всіх – «А що, власне, це був за фортель?». З Інститутськоюпрозвучали якісь невиразні натяки на брак валюти на погашення зовнішніх позикнаступного року і на необхідність зупинити імпорт, який перевищив всякі розумнімежі. У відповідь Центробанк отримав паніку населення, стрімкий відтікгривневих і валютних вкладів з банківської системи і подальший дефіцит валюти вобмінних пунктах.
Купитисьогодні валюту в банках непросто. Для оплати кредитів банки продають її з комісією2–2,5% суми обміну. На «чорному» ринку курс долара вже піднявся до рівня 6,1–6,2грн../$1. По такому ж курсу перераховують американську валюту іінтернет-магазини.
Причинивалютного дефіциту лежать на поверхні: банкам не вистачає грошей на проведенняплатежів. Для того, щоб збити ажіотажний попит на американську валюту, Нацбанкповторює практику початку року, коли банки були посаджені на голодний пайок іне могли купувати валюту. Зараз ми можемо спостерігати рімейк весняних подій:на кореспондентських рахунках банків знаходиться близько 15 млрд. грн., тоді якоб'єм обов'язкових резервів на 1 листопада складав 12,7 млрд. грн.
Таким чином,банкам не вистачає гривни для здійснення масштабних платежів, тому вони неможуть купувати велику кількість валюти на міжбанку. Крім того, Нацбанк заразне продає своїм підопічним долари і євро з резервів. «Політика грошовогодефіциту, з одного боку, стримує кредитування, а з іншою – зменшує попит банківі клієнтів на валюту» – пояснює голова правління Укрсоцбанку Борис Тімонькин.Банкір відзначає, що Нацбанк не може активно використовувати $4,5 млрд.кредитних засобів МВФ для підтримки курсу гривни. Продаючи долари з резервів,Нацбанк вимиває з системи гривну, яка і так швидко покидає банки через відтіквкладів. Тому, щоб не допустити проблем з виконанням банками платежів, Нацбанкповинен всіляко мінімізувати витрачання засобів МВФ: гроші отримують переважноті банки і суб'єкти господарювання, яким личить термін розплачуватися позовнішніх позиках.
Банкіричекають, що ситуація уповільненого гривневого дефіциту збережеться на валютномуринку до кінця 2008 року.
1.3 Поняття валютнихоперацій та їх класифікація
Підвалютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані зпереміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.
Такимчином, валютні операції – це операції:
· пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, завинятком тих, що здійснюються між резидентами у валюті України;
· пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігуяк засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань,предметом яких є валютні цінності;
· пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням по територіїУкраїни та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютнихцінностей.
Розглянемодокладніше кожну групу операцій, що відносяться до валютних.
Конверсійніоперації:
· угоди з негайною поставкою типу «today», «tomorrow», «spot»;
· строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;
· угоди типу «swap»;
· валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний валютний.
Кореспондентськівідносини з іноземними банками:
· встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземнимибанками;
· самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків зіноземними банками;
· досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківськихоперацій по міжнародних розрахунках;
· робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавнихрозрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;
· встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнароднихбанківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центруміжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.
Відкриттята ведення валютних рахунків:
· відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам інерезидентам), фізичним особам;
· нарахування процентів по залишках на рахунках;
· надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно з рішеннямкерівництва банку);
· надання виписок у міру здійснення операції;
· оформлення архіву рахунку за будь-який проміжок часу;
· виконання операцій з розпорядження клієнтів відносно коштів наїхніх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземноївалюти за рахунок коштів клієнтів);
· списання сум, передбачених законодавством;
· контроль експортно-імпортних операцій.
Неторговіоперації:
· купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжнихдокументів в іноземній валюті;
· інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземнійвалюті;
· випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;
· купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;
· оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів;
· організація роботи і порядку проведення операцій в обміннихпунктах.
Операціїіз залучення та розміщення валютних коштів:
· кредитні;
· депозитні;
· з цінними паперами;
· лізингові;
· форфейтингові;
· факторингові.
Валютніоперації здійснюються на внутрішньому і міжнародному ринках. На внутрішньомуринку – з резидентами України у межах, встановлених нормативними актамиНаціонального банку України. На міжнародному ринку – з нерезидентами у межах,встановлених нормативними актами НБУ.
Валютніоперації поділяються на активні і пасивні операції. Пасивні операції –створення валютних резервів в іноземній валюті та прийом депозитів в іноземнійвалюті:
· продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентамиУкраїни і номінованих у національній валюті (включаючи власні цінні паперибанку);
· отримання кредитів в іноземній валюті від інших уповноваженихбанків.
Активніоперації – використання створених валютних резервів:
· видача кредитів в іноземній валюті;
· купівля за іноземну валюту цінних паперів, номінованих унаціональній валюті.
Здійсненнявалютних операцій вимагає спеціальної ліцензії НБУ. Існує два види ліцензій напроведення валютних операцій: індивідуальна та генеральна.
Індивідуальніліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютноїоперації на період, необхідний для здійснення такої операції.
Одержанняіндивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвілна її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієїоперації, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
Порядокнадання Генеральної ліцензії НБУ на право здійснення комерційними банкамиоперацій з валютними цінностями. Банки – юридичні особи, які здійснюють своїоперації на території України не менше ніж один рік, мають розмір статутногофонду і власних коштів, що встановлюються Національним банком України на правоздійснення операцій з валютними цінностями, повинні:
1)протягом одного року не мати зауважень від органів банківського нагляду таподаткової інспекції щодо виконання ними вимог чинного законодавства;
2)забезпечити відповідність проведення операцій технічним вимогам, які необхіднідля здійснення саме валютних операцій (згідно з Переліком технічних вимог докомерційних банків для здійснення операцій з валютними цінностями);
3)мати в штаті фахівців, рівень освіти яких відповідає кваліфікаційним вимогам,висунутим щодо здійснення валютних операцій;
4)звернутися до відповідного регіонального управління Національного банка Україниза рекомендаціями на отримання ліцензії додавши до заяви такі документи:
· копію нотаріально посвідченого Статуту та установчих документівбанку (з усіма змінами та доповненнями);
· перелік операцій, які банк має намір виконувати;
· опис структури установи та підрозділів, які здійснюватимутьвалютні операції, з переліком технічних засобів, що використовуватимуться вних;
· довідки про керівників установи, які здійснюватимуть нагляд заопераціями з валютними цінностями, та безпосередніх виконавців валютнихоперацій (бухгалтерів, касирів, брокерів, економістів та ін.), посвідченінотаріально або в установленому порядку у банку копії документів, якіпідтверджують відповідність рівня виконавців кваліфікаційним вимогам (дипломи,сертифікати та ін.)
· баланси установи на останню звітну дату та звіт про прибутки тазбитки;
· річний звіт банку;
· письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду навстановлення кореспондентських відносин (у тому разі, якщо банк має наміродержати ліцензію з правом самостійно встановлювати кореспондентські відносиниз іноземними банками).
Порядокі терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для їх одержання, атакож підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банкомУкраїни.
Відмовау видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді абоарбітражному суді.
Залежновід якості наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікаціїкерівників і виконавців валютних операцій НБУ може дозволити проведеннявалютних операцій.
2. Аналіз управління валютними операціями2.1 Економічна сутність, завдання та інформаційнабаза аналізу
2.1.1 Метааналізу валютних операцій
Операції звалютними цінностями та розрахунки в іноземній валюті посідаютьпровідне місце у банківському бізнесі. На сучасному етапі розвитку вітчизнянібанки не тільки обслуговують експортно-імпортні розрахунки суб’єктівпідприємницької діяльності, а й виступають безпосередніми учасниками операційна внутрішньому та міжнародних валютних ринках, забезпечуючи у такий спосібзміцнення ринкових перетворень у всіх сферах економіки. Провідна роль банків навалютному ринку обумовлюється значними обсягами операцій, що становлять близько90%, та спектром послуг, які забезпечують попит широкого кола суб’єктів.Особливістю діяльності банку у сфері валютних операцій є його функція агентавалютного контролю, що зобов’язує банк здійснювати контроль за дотриманнямвимог валютного законодавства.
Така багатограннаспрямованість банку у сфері валютних операцій визначає певні вимоги до системиінформаційного забезпечення, що використовується для підготовки і прийняттяуправлінських рішень. За валютними операціями ця система повинна забезпечуватинеобхідну інформацію для валютного регулювання та контролю, планування тастратегії, раціонального використання ресурсів.
Для однозначноготлумачення валютних операцій та валютних цінностей необхідне правильнерозуміння та використання термінів. Чинним законодавством, а саме ДекретомКабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютногоконтролю», визначено таке.
1) «валютніцінності»:
валюта України – грошові знаки увигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, щоперебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, атакож вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягаютьобмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, увнесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на територіїУкраїни;
платіжні документи таінші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти),боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати,ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземнійвалюті, валюті України та банківських металах;
іноземна валюта – іноземнігрошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебуваютьв обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземноїдержави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, алепідлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошовиходиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях,що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та іншихкредитно-фінансових установ за межами України;
банківські метали – це золото,срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих пробвідповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікатякості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;
2) «валютніоперації»:
o операції, пов’язані з переходом права власності на валютніцінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валютіУкраїни;
o операції, пов’язані з використанням валютних цінностей уміжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та іншихзобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
o операції, пов’язані з увезенням, переказуванням і пересиланням натериторію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межівалютних цінностей.
Різновидністьвалютних операцій банку базується на сутності операцій та їх особливостях івимагає певної класифікації. Практично, інвалютні операції можна поділити на такі групи:
o торговельні та неторговельні операції;
o поточні операції, що пов’язані з рухом капіталу, термінові операції;
o власні операції банку та операції, що здійснюються за дорученнямклієнтів.
Основноюметою аналізу валютних операцій є:
o забезпечення необхідною інформацією процесу управління таприйняття рішень стосовно операцій з іноземною валютою;
o забезпечення можливості розроблення аргументованої концепціїрозвитку банку, яка базується на комплексному підході до аналізу валютнихактивів та пасивів банку, зовнішнього та внутрішнього середовища, що дає змогупроводити діагностику та прогнозування банківської діяльності в цілому і навалютному ринку зокрема;
o формування лімітної політики банку;
o дотримання нормативів НБУ у сфері валютних операцій.
Основними завданнямианалізу валютних операцій, які забезпечують виконання даної мети, є:
o оцінювання діяльності банку на валютному ринку, його масштабностіта конкурентоспроможності;
o визначення достатності можливостей банку для повного таадекватного співвідношення обсягів валютних операцій зі ступенем прийнятогоризику і рівнем прибутковості;
o контроль показників валютного ризику, що забезпечуєтьсядотриманням установлених нормативів відкритої валютної позиції;
o оцінка ефективності формування та використання валютних ресурсів;
o визначення способів залучення валютних коштів на вигідних умовах;
o оцінювання прибутковості валютних операцій;
o обґрунтування доцільності здійснення тих чи інших валютнихоперацій банку;
o оцінювання ефективності впровадження нових банківських продуктів;
o визначення об’єктивних та суб’єктивних факторів, що впливають наздійснення валютних операцій.
Загальні напрямианалізу валютних операцій банку мають однакові підходи з тими, щозастосовуються до операцій у національній валюті. Винятком є ті валютніоперації, що не мають своїх аналогів серед операцій у національній валюті. Дотаких належать:
o торгівля іноземною валютою;
o конверсійні операції з готівковою іноземною валютою;
o розмін або обмін банкнот, номінованих в іноземній валюті;
o операції з дорожніми та іменними чеками в іноземній валюті;
o інкасо неплатіжних банкнот в іноземної валюті;
o надання дозволу на вивіз іноземної валюти за межі України;
o розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами;
o позабалансові валютні інструменти.
Аналіз цих операцій маєпевні особливості та потребує урахування обсягів, курсів, за якими вониздійснюються, вимог валютного законодавства тощо. Оцінка валютних активів тапасивів банку повинна базуватись на показниках їх структури, динаміки її змін,структури операцій, їх частки у загальній масі валютних операцій, визначенні їхприбутковості взагалі тощо.
2.1.2 Маркетинговаінформаційна система в банку
Тут мова йдепро управлінський інструмент, без котрого немислимо рішення завданнів розробкимаркетингової стратегії, планування маркетинг-микса і керування маркетингом убанку в цілому.
Для того щобвиконувати ці функції і не припускати дорогих помилок, необхідно всі рішенняприймати на підставі аналізу надійної фінансово-господарської інформації. Отже,з'являється необхідність у ще одній внутрибанківській функції, що полягає взборі, перевірці, переробці, аналізі, збереженні, розподілі і передачіусередині банку даних, необхідних для прийняття обгрунтованих фінансовихрішень. Цю функцію в банку звичайно здійснює відділ інформації або особливауправлінська інформаційна система Маркетингова інформаційна система (МІС). У їївходять організаційно пов'язані одиниці, що займаються збором внутрішньої ізовнішньої маркетингової інформації, аналізом і опрацюванням даних, їхнімзбереженням, передачею й охороною, а також наданням зведень керівництву банку.
Строго говорячи,інформація, доступна через МІС, потрібно не тільки маркетологам і керівникам,що приймають стратегічні рішення. Вона може бути затребувана будь-якимипідрозділами банку для цілей прогнозування і планування з урахуванням,зрозуміло, ієрархії доступу до окремих видів зведень. У ряді випадків окреміелементи МІС можуть через телекомунікаційні канали бути доступними також дляклієнтів або взагалі широких кіл, забезпечуючи тим самим виконання зобов'язаньперед товариством по забезпеченню відкритості і підзвітності банку.2.2 Аналіз валютної позиції банку
Одним із етапіваналізу є оцінювання валютної позиції банку та операцій, які впливають на їїстан. Для розрахунку показників, що характеризують валютну позицію банку,використовують оборотно-сальдовий баланс, звітні баланси, Звіт про дотриманняекономічних нормативів (форма 611), Розшифрування валютних рахунків (форма550).
Діяльність банківна валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземнійвалюті, пов’язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику),які виникають у зв’язку з використанням різних валют під час проведеннябанківських операцій.
Валютна позиція – цеспіввідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань (балансових іпозабалансових) банку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиціявважається закритою, у разі нерівності – відкритою. Відкрита позиція єкороткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, ідовгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.
При цьому довга відкритавалютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкритавалютна позиція – зі знаком мінус.
З метою зменшеннявалютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює нормативризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), утому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку(Н13–1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13–2).Одночасно банк на власний розсуд установлює внутрішні ліміти валютних позицій:
o ліміти на кожного дилера;
o ліміти на філії;
o ліміти за видами валют.
Розраховуючи нормативризику загальної відкритої валютної позиції, уповноважений банкприймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом напочаток минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів.Наприклад, для розрахунку нормативів розпорядження валютною позицією за 3-тєчисло звітного місяця береться розмір регулятивного капіталу, що розрахованийза даними балансу за станом за 1-ше число цього місяця.
Норматив ризику загальноївідкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком зазначаєтьсяу формі 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів».
Валютна позиціяуповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:
o купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти,поточні й строкові операції (на умовах «своп», «форвард», «опціон»та ін.), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах,незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
o одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витратта нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;
o купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностейза іноземну валюту;
o надходження коштів у іноземній валюті до статутного капіталу;
o погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті(списання якої здійснюється з відповідного рахунка витрат);
o інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог водній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числінаціональній, що призводять до зміни структури активів за незмінності пасивів,і навпаки).
До інших обміннихоперацій банку можна віднести операції прийняття або списання активу, якийвиступає забезпеченням заборгованості (застава, гарантія, порука), відображенняу обліку немонетарних статей балансу, купівля валюти для виконання зобов’язаньперед клієнтами за депозитними та кредитними операціями тощо. У межахустановлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої)валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:
o купівлю іноземної валюти для виконання зобов’язань переднерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), атакож для виконання власних зобов’язань за виданими гарантіями,поручительствами, векселями;
o купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валютидля виконання їхніх зобов’язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічнимидоговорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами(позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноваженихфінансових установ, а також від нерезидентів;
o купівлю іноземної валюти для виконання зобов’язань перед клієнтамиза неторговельними операціями. Операції з продажу готівкової іноземної валюти вкасі банку та в пунктах обміну іноземної валюти, що не пов’язані з виконаннямвищезазначених зобов’язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземноївалюти, купленої касою банку, та пунктом обміну іноземної валюти;
o купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів ітоварно-матеріальних цінностей;
o залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банкута розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальнихоперацій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);
o погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті(списання здійснюється з відповідного рахунка витрат);
o безготівкові розрахунки уповноважених банків з міжнароднимиплатіжними системами за платіжними картками тощо.
Уповноваженийбанк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним відНаціонального банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями івтрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/абоприпинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.
Департаментвалютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому тазовнішньому грошово-кредитних ринках визначає особливості щодо окремих напрямівдіяльності уповноважених банків, які пов’язані зі здійсненням операцій наміжбанківському валютному ринку України. У межах установленого нормативу ризикузагальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числіобмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13–1) таризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13–2), Департаментвалютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензуванняНаціонального банку можуть установлювати певні обмеження щодорегулювання окремих активних операцій із валютними цінностями уповноваженихбанків, що пов’язані з питаннями курсоутворення національної валюти тастворення чіткішого й прозорішого механізму контролю за валют ними операціямиокремих банків.
Норматив ризику загальноївідкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюється для обмеженняризику, пов’язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що можепризвести до значних втрат банку. Норматив ризику загальної відкритої(довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як відношеннязагальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютамиу гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.
Величина загальноївідкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіхдовгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (безурахування знака) за всіма іноземними валютами.
Аналіз валютноїпозиції та управління нею тісно пов’язані між собою. У процесі аналізувиявляються ті складові валютної позиції, що містять у собі можливістьотримання для банку як додаткових прибутків, так і збитків. Ці компоненти необхіднозгрупувати в однорідні групи й оцінити їх вплив на прибуток. Управліннявалютною позицією передбачає прийняття рішень щодо її зміни з метою досягненнязапланованого результату і безпосередньо реалізацію такого результату.
2.3Аналіз ефективності валютних операцій
Завершальниметапом аналізу валютних операцій є оцінка їх ефективності, яка здійснюєтьсячерез аналіз доходів та витрат банку від операцій з іноземною валютою.
На цьому етапі необхідновизначити, яка частка доходів від операцій в іноземній валюті у загальномуобсязі доходів банку та за якими операціями вони отримані. Аналогічніаналітичні процедури здійснюються за витратами від операцій в іноземній валюті.При цьому слід мати на увазі, що доходи та витрати від валютних операцій формуютьсяв національній та іноземній валюті. Відповідно до чинного законодавства банкузгідно із власними тарифами дозволяється утримувати комісійну винагороду віноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконуютьза дорученням клієнтів, пов’язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземнійвалюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарніоперації, операції з чеками, що прийняті на інкасо, операції з пластиковимикартками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнароднимплатіжним системам і міжнародним системам зв’язку за користування їхнімипослугами.
Ті доходи і витрати, щоотримані або нараховані банком в іноземній валюті, відображаються у балансібанку у валюті операції з одночасним перерахуванням їх у національну валюту заофіційним курсом на день здійснення операції. Облік доходів і витрат віноземній валюті здійснюється за окремими аналітичними рахунками технічногорахунка №3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», зодночасним їх відображенням на рахунках 6-го класу, що дає можливістьаналізувати їх у валюті операції та в еквіваленті за поточним офіційним курсомНБУ.
Розглянемо основні видидоходів від валютних операцій:
o проценти за наданими кредитами суб’єктам підприємницькоїдіяльності;
o проценти за міжбанківськими кредитами та депозитами;
o доходи від операцій із цінними паперами;
o проценти за кредитними картками;
o проценти за овердрафтами;
o комісійні доходи від операцій із чеками;
o комісійні доходи за переказами фізичних осіб;
o комісійні доходи за відкриття та ведення поточних і депозитнихрахунків клієнтів;
o доходи від операцій купівлі-продажу іноземної валюти;
o доходи за агентськими угодами.
Додатково можна визначатипитому вагу доходів у розрізі операцій та валют, з тим щоб визначитиприбутковість операцій у розрізі валют.
Розрахунок абсолютногоприросту та темпу приросту доходів від валютних операцій характеризує тенденціїу прибутковості валютних операцій.
Важливимпоказникомефективності використаннявалютних коштів банку є показникдохідності валютних операцій. Необхідно проаналізувати йогодинаміку порівняння з аналогічним показником за операціями у національнійвалюті, визначити, за рахунок яких факторів відбулися зміни абсолютного та відносногоприросту доходів від валютних операцій:
o приріст ресурсної бази;
o збільшення (зменшення) обсягів валютних операцій;
o зміни у клієнтській базі;
o тарифна політика;
o наслідки політичної та економічної ситуації у країні;
o зменшення (збільшення) вартості валютних ресурсів;
o зміни у кредитній, депозитній та курсовій політиці банку;
o структурні зміни у розміщенні чи залученні валютних ресурсів.
Аналогічно здійснюєтьсяструктурний аналіз витрат за операціями в іноземній валюті. При цьому необхіднопорівняти доходи і витрати банку від операцій в іноземній валюті в абсолютнійвеличині та у динаміці.
Завершальним етапоманалізу валютних операцій є розрахунок відносних показників дохідності тавитратності. Це:
– питомавага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;
– питомавага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку;
– доходивід валютних операцій на 1 грн валютних активів;
– доходивід валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;
– доходивід валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління);
– валютнівитрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.
Використаннявідносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльнийаналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх структурнихпідрозділів (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцінкизагальної тенденції їх зміни.2.4 Методи управління неторговими валютними операціями 2.4.1Обмінні операції з готівковою іноземною валютою
Існують«Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученнямфізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-закордону валюти», затверджені Правлінням НБУ від 17 січня 2001 року №18, якірегулюють перекази фізичних осіб за операціями неторговельного характеру і непоширюються на перекази, що пов’язані з підприємницькою та інвестиційноюдіяльністю.
Розглянемодокументи, які подає в банк фізична особа для здійснення переказу:
а)платіжне доручення в іноземній валюті, оформлене згідно з вимогами Положенняпро оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті абобанківських металах, заяв про купівлю/продаж іноземної валюти до банків;
б)документ, що ідентифікує особу (паспорт, посвідчення).
Щобздійснити переказ без відкриття поточного рахунку фізична особа подаєпрацівникові банку: заяву на переказ; документ, що ідентифікує особу (паспорт,або документ, що його замінює).
Дляодержання суми переказу з поточного рахунку фізична особа подає заяву на видачуготівки та документ, що ідентифікує особу. Ці грошові кошти, переказані вУкраїну із-за кордону, можуть бути виплачені фізичній особі в іноземній валютіабо у гривнях на підставі її заяви.
Переказиіноземної валюти за межі України з поточних рахунків в іноземній валютіфізичних осіб-нерезидентів здійснюється в межах залишку, що є на їх рахунках.Іноземна валюта, що переказана в Україну на користь фізичних осіб-нерезидентівабо резидентів, зараховується на їх поточні рахунки в іноземній валюті безобмежень сум.
3. Проблеми та перспективи розвитку валютних операцій у банкахУкраїни3.1 Проблеми на валютному ринку в сучасних умовах
Фінансовадопомога національним економікам в умовах кредитної кризи має на увазі введенняурядами різних виняткових заходів. У числі їх – пряме вливання ліквідності,видача гарантій по позиках, викуп акцій банків, викуп іпотечних зобов'язань,інвестиції в інфраструктуру і забезпечення інших потреб фінансового ринку.Україна – єдина країна, яка прібігла до зовнішніх позик для виходу з кризи.
СьогодніУкраїна немов повернулася в 90-ті роки минулого століття – курс валют міняєтьсящогодини, багато промислових підприємств на межі зупинки, а деякі вжевідправили своїх співробітників до неоплачуваної відпустки. У міськомутранспорті обговорюють масові скорочення працівників і урізування зарплатщасливчикам, що залишилися, а в інтернет-форумах сперечаються про те, який банкзбанкрутить першим і де зупиниться падаюча гривна. Загроза масового безробіттяі різкого зростання злочинності стала сповна відчутною, а головне – у багатьохвже немає упевненості в завтрашньому дні.
Якщовірити вітчизняним політикам і телевізійним новинам, то причиною нинішніхекономічних неладів в Україні є світова криза. Та варто копнути глибше – і стаєясно, що нас знову намагаються обдурити: необхідно все ж розділяти світовукризу і проблеми української економіки.
Глобальнаекономічна криза, яка фактично почалася кілька років тому, для широкої публікистав очевидний відносно недавно. Для більшості країн «золотого мільярда» (іперш за все для США) «економічний шторм» на даному етапі має ознаки фінансовоїсуперкризи, викликаної масовими втратами фінансових структур від спекулятивнихоперацій. Збитки досягають фантастичних величин, що викликає так званий ефектстискування ліквідності – «зайвих» грошей в банків немає, до того жамериканська валюта стає все «дорожчою».
Ситуаціяпосилюється кризою довіри: нікому не відомо, хто завтра стане банкротом, томунавіть крупним фінансовим структурам зайняти гроші дуже складно. І дорого. Цюпроблему вирішують центробанки провідних країн світу, надаючи кредитинаціональним фінансовим структурам. Але грошей все одно не вистачає, щовикликає результат фінансів з ринків, що розвиваються, у тому числі і зУкраїни.
Втім,світова криза, хоча він і заслуговує на окрему і грунтовну розмову, дотеперішніх економічних проблем України має лише опосередковане відношення.Корінь цих проблем – в тому, що «помаранчевими» побудована збиткова системафіктивного економічного зростання, яка характеризується надмірним вжиткомзовнішніх фінансових ресурсів при одночасній лібералізації внутрішнього ринку істворенні сприятливих умов для вступу імпортних товарів. Починаючи з 2005 р.економічне зростання нашої країни базується на вливанні зовнішніх фінансовихінвестицій, які в значній мірі використовуються на вжиток іноземних же товарів.Укупі з одночасною лібералізацією вступу імпорту на ринок це привело дострімкого зростання негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу. Результатом такоїполітики стали зовнішньоторговельний дефіцит, високий зовнішній борг,скорочення виробництва в багатьох галузях промисловості під пресом конкуренціїз аналогічними імпортними товарами, а також хвора залежність всієї економікивід зовнішніх валютних вступів.
Небезпекацього полягає в тому, що країна перестає бути економічно самодостатньою, а їїекономіка стає чутливої до зміни кон'юнктури зовнішнього ринку і до зменшеннявступів іноземних інвестицій.
Раночи пізно економіка «кредитного зростання» стикається з так званою пасткоюліквідності – ситуацією масового відходу іноземних інвестицій у зв'язку зрізким «дорожчанням» грошей на міжнародному фінансовому ринку, посилюваною, якправило, зниженням доходів від експорту у зв'язку із зміною кон'юнктури включових експортних галузях. Вихід тут один – дефолт.
Самез такою ситуацією зіткнулася нині Україна. З одного боку – масова втечакапіталів у зв'язку з процесами на глобальному фінансовому ринку, а з іншої – різкезменшення зовнішнього припливу валюти, що в сукупності поставило вітчизнянуфінансову систему на грань дефолта. Отже, в сучасних фінансово-економічнихбідах країни винна авантюрна і безвідповідальна економічна політика, щопроводилася в останні чотири роки.
Асвітова економічна криза лише зіграла роль детонатора. Але в той же час вінвиявився своєрідним дарунком для «помаранчевих», надавши їм можливість списатина нього їх власні помилки або ж наслідки явно антидержавних рішень, щопідривають економіку країни.
Втім,Україна не самотня в своїх теперішніх проблемах: доларова петля затягнуласядовкола багатьох країн, уряди яких ради віртуальних цінностей глобалізаціїнехтували елементарним здоровим глуздом в економіці. Хто скільки заплатить заминулу можливість витрачати більше запрацьованого, ми побачимо вже скоро: попрогнозах аналітиків, в багатьох країнах світу, у тому числі ісхідноєвропейських, дефолти вибухнуть вже найближчими місяцями.
У насоб'єктивні економічні проблеми посилюються черговою політичною склокою з тих,що стали вже звичними за чотири роки. Схоже, в останні місяці основнимкаталізатором розвитку кризисних процесів служить якраз політичний чинник.Принаймні, якщо проаналізувати алогічні дії Нацбанку у вересні-жовтні, якіфактично і стали причиною валютної паніки в країні, на розум приходить самечинник політичної доцільності.
Отже,у вересні НБУ зіткнувся з різким збільшенням попиту на валюту наміжбанківському валютному ринку. Багато аналітиків прогнозували це давно: данеявище обумовлене цілим рядом причин, у тому числі відпливом іноземного капіталуз українського ринку, а також закупівлею валюти. Зокрема, аналізуючиможливі сценарії розгортання кризи в Україні, ще в серпні відзначали, що докінця цього року «НБУ може зіткнутися з «азіатським дежавю» – масовими заявкамивід нерезидентів, а також українських банків і компаній на продаж гривні іпокупку валюти, що викличе необхідність валютних інтервенцій з резервівНацбанку і падіння курсу гривні». Але при цьому передбачалося, що всі суб'єктиринку поводяться раціонально. Раціональність в політиці НБУ полягає в тому, щонацрегулятор повинен був докладати зусилля по захисту фінансової системи,максимально довго утримуючи курс гривні за допомогою валютних інтервенцій, тодіяк уряд знаходив би дороги виходу з кризи.
Алевітчизняний Нацбанк повівся інакше: практично відмовився від валютнихінтервенцій і підтримки курсу гривні, епізодично виходячи на ринок з мізерноювалютною пропозицією (загальний об'єм валютних інтервенцій НБУ наміжбанківському ринку у вересні склав лише 150,3 млн. дол.). Як причини такоїповедінки керівництво НБУ називало небажання субсидувати валютних спекулянтів,що виходять з вітчизняного ринку, а також стимулювати приплив імпортних товарів,витрачаючи золотовалютні резерви (ЗВР).
Практичнареалізація цих благородних спонук Нацбанку через відмову від валютнихінтервенцій передбачено привела до паніки на фінансовому ринку, масовомувилученню українцями грошей з банківської системи і різкому збільшенню попитуна валюту. Адже різке падіння курсу гривні породжує наростаючі, як сніговийком, проблеми в банківській системі: з підвищенням курсу долара збільшуєтьсядоля проблемних валютних кредитів, а вкладники банків квапляться забрати свої депозити. Це спричиняє засобою труднощі з ліквідністю в банків, яким доводиться звертатися за допомогоюдо НБУ.
Гроші,зняті з банківських депозитів, населення намагається конвертувати у валюту, щоще більше підсилює тиск на курс гривні. До гри підключаються і експортери, якіпочинають притримувати валютну виручку, розраховуючи на подальше зростаннякурсу валюти, унаслідок чого ситуація на міжбанківському валютному ринкупродовжує погіршуватися.
Урезультаті Нацбанк був вимушений робити «героїчні» зусилля по порятункунаціональної фінансової системи, заборонивши дострокове розірвання депозитнихдоговорів, обмеживши об'єм кредитних операцій банків і жорстко контролюючипродаж ними готівкової валюти. Також НБУ для гасіння валютної паніки все ждовелося вийти з адекватними валютними інтервенціями, а українська владазвернулася до МВФ за здобуттям валютного кредиту. Але паніка наміжбанківському валютному ринку в останній тиждень жовтня все ж «загнала» курсдолара на відмітку вище 7 грн., а Нацбанк за результатами жовтня витратив навалютні інтервенції 4,1 млрд. дол. США зі своїх ЗВР.
Хто-хто,а фінансисти Нацбанку краще за інших повинні розуміти, що будь-яку паніку легкопогасити у зародку, чим боротися з ринковою стихією, що розгулялася, а вже тимбільше з повномасштабними наслідками такого «розгулу». Стоїло Нацбанку увересні витратити на валютні інтервенції лише третину суми оних в жовтні – іситуація на українському фінансовому ринку розвивалася б на порядок спокійніше. Томураціонального пояснення вересневим вирішенням НБУ немає. Адже відмовившись відадекватних валютних інтервенцій на міжбанківському валютному ринку у вересні іпочатку жовтня, наш національний регулювальник, всупереч одній з головних своїхзавдань – підтримці стійкості фінансової системи країни, власноручно влаштувавпаніку на валютному ринку, що фактично стала причиною екстремального зростанняпопиту на валюту і панічного вилучення вкладів з банківської системи.
Невжекерівництво Нацбанку, знаючи реальну картину стану справ в економіці України,скептично оцінює її подальші перспективи і тому відмовилося від захистунаціональної валюти? Мовляв, гривні все одно вже нічим не допоможеш, так навіщодаремно витрачати валюту… Така версія в світлі функцій національногорегулювальника представляється абсолютно неймовірною. Кваліфікація і досвідкерівництва НБУ також не дають підстав засумніватися в його компетентності. Тому єдинимвиразним поясненням події є політичний чинник.
Історіянаціональних банкротств багатьох країн говорить про те, що МВФ грає ключовуроль в системі фінансово-економічного поневолення держав транснаціональноюфінансовою олігархією. МВФ заставляє уряд країни приймати певну програмуфінансово-економічних заходів в обмін на відкриття кредитної лінії. Пропонованийфондом набір «рятівних» засобів, як правило, один і той же: урізуваннядержавних і соціальних витрат, масова приватизація, жорстка монетарна політикаі введення вільного обмінного курсу національної валюти, відмова держави відпротекціонізму і відміна державних субсидій.
Фактичнимнаслідком прийняття «стабілізаційного» пакету МВФ стають девальваціянаціональної валюти, знищення соціальної інфраструктури, різке падіння доходівнаселення, параліч промисловості і величезний зовнішній борг держави. Алеголовний результат діяльності фонду – перерозподіл національної власності накористь транснаціональних корпорацій (ТНК) і повне політичне підпорядкуваннякраїни-банкрота, яке стає можливим зважаючи на величезний кредитний вантажзовнішніх боргів.
Передпідписанням угоди про кредитування, Україні були висунуті попередні вимоги увигляді відмови від системи встановлення коридору валютного курсу, а надалімеморандумом був передбачений перехід до гнучкого обмінного курсу. Нацбанк небарившись приступив до виконання умов МВФ – і з 28 листопада обмінний курсгривні до долара США встановлюється за результатами торгів на міжбанківськомувалютному ринку. Втім, навіть якщо здорові сили в керівництві НБУ візьмуть верх інаціонального регулювальника спробує вийти з адекватними валютними інтервенціями,в умовах МВФ передбачена відповідна страховка. Йдеться про умови другого іподальших траншей кредиту МВФ, що жорстко обмежують можливість використаннязасобів з українських ЗВР. Таким чином, в разі виконання даних умов кредиту «Standby» долю гривні можна вважати вирішеною – її чекає потужна девальвація. Падіння курсунаціональної грошової одиниці спричинить катастрофічне збільшення доліпроблемних валютних кредитів в банківських активах, що стане смертним вирокомдля багатьох вітчизняних банків.
Тепергривня абсолютно беззахисна перед мінливостями долі. Перша ж атака валютнихспекулянтів, політичний скандал або просто панічні настрої валютних трейдерівможуть катастрофічно опустити курс української національної грошової одиниці. Авраховуючи останні тенденції в поведінці Нацбанку, наївно було б чекати віднього активних дій із захисту гривні.
Банкротствабанків у свою чергу паралізують національну економіку, виникне криза неплатежівзі всіма витікаючими наслідками. Втім, Нацбанк натякає на боротьбу з падіннямкурсу гривні шляхом вилучення частини грошової маси з ринку. Така політиказнаходиться в руслі умов кредиту МВФ – посилювання НБУ вимог, щопред'являються, до банків по формуванню їх резервів і по рефінансуванню(зокрема, заборона на беззалогове рефінансування і рефінансування під заставуакцій банків). Але спроби дії на валютний ринок через маніпулювання монетарнимиагрегатами спричинять подальше погіршення умов кредитування промисловихпідприємств, точніше – практично повне припинення такого кредитування. Фактичноце спроба створити вітчизняній економіці режим «грошового голодування».
А вконтексті останніх вимог МВФ по посилюванню фіскальної політики (по збільшеннюподаткового навантаження на підприємства і громадян) це приведе до вимиванняоборотних коштів підприємств, збільшення собівартості продукції, черговій кризінеплатежів і як наслідок – до хвилі банкротств підприємств.
Девальваціягривні, а також банківська і промислова кризи приведуть до масового безробіттяі катастрофічного знецінення всіх вітчизняних активів. Після цього у західних «інвесторів»з'явиться можливість за невелику частину від реальної вартості придбатибудь-яку власність в Україні.
Згідноз класичним сценарієм проведення національного банкротства, населеннякраїни-жертви також сповна повинне відчути всю «красу» кризи, і Україна – невиключення. В умовах надання кредиту МВФ передбачені відповідні позиції, якізмусять українців думати про елементарне виживання, а не про професійневдосконалення, розвиток свого бізнесу або нові наукові досягнення. Серед умов МВФ – недопущеннязростання реальних доходів населення в 2009–2011 рр., мораторій на підвищеннямінімальної зарплати до прожиткового мінімуму і заборону індексації соціальнихвиплат. Також українців хочуть «обрадувати» підйомом цін на житлово-комунальніпослуги, підвищенням цін на газ до рівня ринкових для теплокоммуненерго (до 1липня 2010 р.) і для населення (до кінця 2011 р.).
ДляУкраїни МВФ рекомендує – підвищення рівня фіскального тиску на економіку, режимфінансового голоду для вітчизняних підприємств, зниження держвитрат і доходівпрацівників бюджетної сфери. Наслідку всього цього зрозумілі вже зараз:реалізація Україною пропозицій МВФ в існуючій ситуації є не що інше, якекономічне самогубство країни. 3.2 Перспективи розвитку валютних операцій
Нажаль, наступного року перспективи курсу гривни вже не викликають оптимізму уфінансистів. Негативне торгівельне сальдо платіжного балансу за дев'ять місяців2008 років склало $11,5 млрд. – саме на стільки об'єм імпорту перевищує об'ємекспорту. Якщо раніше Україні удавалося закрити цю діру за рахунок іноземнихвалютних інвестицій і позик, то зараз такої можливості вже не буде.
Пооцінках швейцарського банку Credit Swiss, з $103 млрд. зовнішнього боргу українськихбанків, підприємств і держави в 2009 році доведеться повернути близько $38млрд. Ця сума більше резервів НБУ – золотовалютні резерви України неперевищують $35 млрд. навіть з врахуванням першого транша кредитних засобівМВФ.Навітьперший заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак погоджується зтим, що «в 2009 році курс гривни може трохи девальвувати вище 6 грн../$1».Правда, падаючі нафтові котирування вселяють надію на скорочення платежів заімпортні енергоносії.
Причиноюдля подальшої девальвації національної валюти стане падіння об'ємів експортутоварів металургії, хімії і машинобудування, виражене в грошах. Ціни на метална світових ринках впали на 30–40% і обіцяють знижуватися далі. Це веде доскорочення валютної виручки, що поступає на рахунки українськихкомпаній-експортерів. Одночасно скорочується і приплив в нашу країну прямихіноземних інвестицій. Ринок валютних позик також завмер – інвестори не хочутьризикувати своїми грошима, розуміючи, що брак валюти на українському ринку можепривести до банкротства підприємств і банків, що набрали велику кількістьзовнішніх боргів.
Врезультаті Україні нічим покривати дефіцит валюти, який зростає разом зприпливом на ринок імпортних товарів. І для підтримки стабільності гривнизалишаються лише валютні резерви НБУ. Втім, чиновники стверджують, щоНаціональний банк не витрачатиме всі резерви на стабільність курсу. «НБУ нейтиме проти тренда» – заявляє глава ради Нацбанку Петро Порошенко. Томуподальше ослабіння курсу гривни – це всього лише питання часу.
Власне,експерти сперечаються лише з приводу темпів девальвації. Міжнародний валютнийфонд вимагає від українського уряду, щоб середній обмінний курс гривни додолара наступного року досяг відмітки 7,4 грн../$1. Банкіри сподіваються, що НБУзможе в 2009 році утримувати долар в межах 6–6,3 грн../$1.
Висновок
Міністерствофінансів пропонує Національному банку припинити продаж банкам іноземної валютидля задоволення потреб в проведенні готівкових операцій, окрім зняття валютнихдепозитів і погашення валютних кредитів. Про це говориться в повідомленніпрес-служби Мінфіну із засланням на лист міністра фінансів Віктора Пінзеникакерівництву НБУ. «Пропонується припинити продаж валюти для потреб готівковихоперацій, окрім зняття валютних депозитів і погашення валютних кредитів», – цитуютьповідомлення Українські новіні. Міністр фінансів також пропонує Нацбанку ввестимоніторинг використання банками купленою в НБУ на межбанке іноземної валюти.
Такиймоніторинг, на думку Пінзеника, повинен включати аудит операцій з валютою длязадоволення потреб імпорту; надання банками НБУ інформації про використаннявалюти, купленої для потреб клієнтів (погашення валютних кредитів, зняттявалютних депозитів) для зіставлення об'ємів купленої і використаної навищезгадані цілі валюти.
Мінфінвважає, що в умовах кризи такі кроки дозволять мінімізувати існуючі іпотенційні фінансові проблеми банків.
Провідніекономісти світу виступають за реформу банківської системи На думку провіднихекономістів світу, глобальна фінансова криза породила необхідність модернізаціїбанківського регулювання, і однією з його цілей повинен стати захист реальноїекономіки від наслідків майбутніх банківських криз.
Список використаної літератури
1. Закон України №2121–3 від 7.12.2000 р. «Про банки ібанківську діяльність»
2. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович,М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича.– Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006.
3. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Київ: Видавничий центр«Академія», 2001, 320 с.
4. Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Товариство «Знання»,КОО, 2001, 255 с.
5. Дахно І.І. Ботрук Ю.А. Міжнародна економіка. Київ: МАУП, 2004,216 с.
6. Дубинский Александр «Валютный прогноз – 2009. Курс есть, валютынет» // Деньги.ua №48 (114) 27.11.2008
7. Ингульский Валентин «Харакири как способ антикризисной защиты Украины» // 2000, №49, 5–11декабря 2008
8. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічноїдіяльності. Київ: Знання-Прес, 2004, 384 с.
9. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародніекономічні відносини. Київ: Знання-Прес, 2004, 406 с.
10. Мороз А.М., Савлук М.І.,Пуховкіна М.Ф. Банківські операції. Київ: КНЕУ, 2004, 476 с.
11. Петрашко Л.П. Валютніоперації: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 204 с.
12. Примостка Л.А.«Аналіз банківської діяльності» /Монографія., К.: Либідь, 2005 р
13. Ярема О.Г. Станвалютного ринку України // Діло, №7, 2006, с. 15–20