План
1. Страховатермінологія. Поняття та умови, що пов'язані з загальними умовами страхування
2. Страховийфонд
2.1. Поняттяпов'язані з процесом формування страхового фонду
2.2. Поняттяпов'язані з витраченням засобів страхового фонду
3. Поняттяпов'язані з функціонуванням міжнародного страхового ринку
4. Страховідоговори, порядок їх підготовки та укладання. Виконання договорів
5. Конкуренціята маркетинг страховика
Списоквикористаної літератури
1. Страхова термінологія. Поняття та умови, щопов'язані з загальними умовами страхування
В сучасних умовах в різноманітній літературі та практичній діяльності вУкраїні застосовується багато термінів, що несуть однакове інформаційненавантаження, проте мають різну назву, а тим паче різне позначення в актуарнихрозрахунках. Так наприклад, терміни «страховий платіж», «страховий внесок»,«страхова, премія» — виражають плату страхувальника страховику за покриттяризику страхування. Їх застосування залежить від виду страхування, вони немають смислових розбіжностей, але призводять до непорозумінь при їх практичномувикористанні.
Аналогічно і по відношенню до термінів „страховий поліс", „страховесвідоцтво", „страховий сертифікат", що засвідчують факт укладаннястрахового договору, є документами, що повинні містити загальні умовистрахування. Проте чіткого розмежування випадків застосування того чи іншого іззазначених термінів не існує.
Подібне стосується й термінів „страхова відповідальність", „страховепокриття", що означають зобов'язання страховика сплачувати страховевідшкодування або страхову суму за передбаченої умовами страхування сукупностіподій або окремої події. Зазначені страхові терміни мають однакове смисловенавантаження та застосовуються відповідно у майновому та особистомустрахуванні.
Невизначено позиції застосування таких понять, як „системистрахування", „системи страхової відповідальності", „системистрахового забезпечення", що однаково розуміються у зв'язку звикористанням тих чи інших методів страхування, для розподілу відповідальностіза ризик між суб'єктами страхових відносин з метою реалізації їх страхових інтересів.
/>У сучасній страховій науці окремі поняття мають різнівизначення. Наприклад, термін «страхова сума» визначається улітературі та законодавстві як:
—сума, в межах якої згідно з договором страхування страховик несевідповідальність;
—грошовасума, на яку застрахований об'єкт страхування;
—грошова сума, в межах якоїстраховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату принастанні страхового випадку (згідно з законодавством).
А термін „страховий інтерес" має значення:
· матеріальноїзацікавленості у страхуванні об'єктів, до яких страхувальник має стосунок яквласник, орендар, перевізник;
· міри матеріальноїзацікавленості фізичної або юридичної особи у страхуванні.
Такий термін, як „страхова оцінка"використовується в контексті:
· критерію оцінки страховогоризику;
· матеріального еквіваленту(вартості) можливих матеріальних збитків або шкоди.
Страховик (страхова компанія, страхова організація) —це фінансова установа, яка в установленому порядку отримала ліцензію на здійсненнястрахової діяльності.
Страхувальники — це юридичні особи або дієздатнігромадяни, які уклали зі страховою компанією договір страхування.
Застрахована особа — це особа, об'єктом страхового захистуякої є життя, здоров'я, працездатність. Застрахована особа може бути одночасноі страхувальником.
Страховий ринок тлумачать по-різному. Поділяємо думку,що страховий ринок — це сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу єспецифічний товар — страхова і послуга. Учасниками страхового ринку єстрахувальники, застраховані особи, вигодонабувачі, страховики, перестраховики,товариства взаємного страхування, страхові (перестрахові) брокери, страховіагенти, актуарії, аварійні комісари, професійні об'єднання страховиків тастрахових посередників, а також інші учасники страхового ринку.
Об'єкт страхування (страховий об'єкт) — це життя, здоров'я, працездатність громадян, майно, матеріальніцінності, майнові інтереси фізичних та юридичних осіб.
Строк страхування — це період дії договорустрахування, встановлюється від декількох годин до декількох (значноїкількості) років.
Страховий портфель — це кількість чинних договорів страхування. Цефактична кількість застрахованих об'єктів.
Страхова відповідальність — це зобов'язання страховоїкомпанії сплатити страхове відшкодування страхувальнику за обумовлениминаслідками страхового випадку.
Страхова вартість — це вартість, що встановлюється при оцінці об'єктастрахування. Страхова вартість не може бути більшою за справжню вартість майнана день укладання договору страхування.
Страховий випадок — це подія, з настанням якої виникає обов'язокстраховика сплатити страхувальнику (застрахованій особі, вигодонабувачу)страхове відшкодування чи страхову суму.
Страховий ризик — це певна подія, що має ознакиймовірності та випадковості настання і у разі якої проводиться страхування.
Збиток страхувальника — це фактичний збиток, якийпоніс страхувальник у результаті настання страхового випадку.
Франшиза — це передбачена договором страхуваннячастина збитків, які у разі настання страхового випадку не відшкодовуютьсястраховиком. Це звільнення страховика від покриття збитку.
Страхова премія — це плата страхувальника страховикуза отримані послуги. Може сплачуватись одноразово чи у кілька строків,обумовлених договором страхування.
Страхове відшкодування — це грошова сума, якавиплачується страховиком при настанні страхового випадку відповідно до умовдоговору страхування.
Страхові резерви — це обов'язкові грошові фонди страховика, якіформуються за рахунок страхових премій для забезпечення гарантій виплатстрахових сум та страхових відшкодувань.
Страховий тариф (тарифна ставка, тариф-брутто, ставка-брутто) — це цінастрахового ризику. Страховий тариф є основою для розрахунку страхового платежу,а страховий платіж — основою формування страхового фонду. Тобто страховий тарифозначає встановлений розмір плати за страхові послуги.
Співстрахування означає, що об'єкт страхування можебути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальникакількома страховиками. Тобто один і той самий ризик у певних частках страхуютьдві або більше страхові компанії, видаючи при цьому спільний або окремі полісивідповідно до суми, що становить частку кожного страховика.
Перестрахування — це страхування одним страховиком (перестрахувальником, цедентом)частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика(перестраховика, цесіонарія).
2. Страховий фонд
Призначення страхового фонду не для споживання, не для накопичення, а длявідшкодування збитків в результаті настання страхового випадку.
Фонд самострахування — формується децентралізованим методом на рівнігосподарюючого суб'єкта, його мета — долання тимчасових труднощів та відшкодуваннявтрат в процесі виробництва при настанні страхового випадку шляхом цільовоговикористання власних ресурсів, переважно формується у вигляді натуральнихзапасів суб'єкта, але може мати й грошову форму.
Страховий фонд страховика — формується децентралізованим методом за рахунок внесків страхувальників, йогомета — організація страхового захисту у відповідності до встановлених правил таумов страхування шляхом виплати страхових сум страхувальникам при настанністрахового випадку, а також реалізація економічних інтересів страховика вотриманні прибутку. В сучасних умовах зазначений страховий фонд формуєтьсятільки, у грошовій формі та знімає суперечливість відносини між страхувальникомта страховиком, хоча й залишає відмінності у пріоритетах.
Мета страхового фонду — відновлення ситуації, її стабілізація, але непокращення. Тому, значення страхового фонду полягає ще й в тому, що в ньомуреалізуються певні економічні відносини процесу виробництва, він є факторомстабілізації економіки, сприяє економічному прогресу суспільства у якостіджерела інвестицій в економіку.
2.1. Поняття пов'язані з процесом формуваннястрахового фонду
Терміни, що пов'язні з формуванням страхового фонду, відображаютьнадходження страховика від страхової діяльності, а також доходи відінвестиційної діяльності, інших джерел, які визначені діючим законодавством.Зазначені терміни відображають також оперативне управління страховикомфінансовими ресурсами, що надані страхувальниками.
Актуарій розрахунки — розрахунки тарифів за будь-якимвидом страхування.
Актуарій розрахунки — сукупність технічних прийомів, математичнихрозрахунків та побудова страхових тарифів.
Страхова вартість — вартість., що її встановлюєстрахувальник, оцінюючи об'єкт страхування, критерій оцінки страхового ризику.
Страхове забезпечення — рівень страхової оцінки повідношенню до вартості майна, яке прийняте для цілей страхування
Страхова оцінка — критерії оцінки страхового ризику.
Страховий платіж (внесок, премія) — платастрахувальника страховику за покриття ризику страхування.
Страховий тариф — ставка страхових платежів з одиницістрахової суми за певний період. За економічним змістом є ціною страхового ризику.
2.2. Поняття пов'язані з витраченням засобівстрахового фонду
Терміни, що пов'язані з використанням страхового фонду, виражають правостраховика використовувати страховий фонд. Видатки страхового фонду мають цільовепризначення і використовуються для виплати страхових сум та страховихвідшкодувань.
Страховий акт — документ, що складається за наслідками огляду застрахованогооб'єкта, який постраждав в результаті настання страхової події.
Страхова виплата — грошова сума, що виплачується страховикомвідповідно до умов договору при настанні страхового випадку.
Страхова виплата — оплачений страховий збиток.
Страхова подія — подія, що передбачена договором страхуванняабо чинним законодавством, з настанням якої виникає обов'язок страховикавідшкодувати завдані цією подією збитки або виплатити страхове забезпеченнястрахувальнику.
Франшиза.
3. Поняття пов'язані з функціонуванням міжнародногострахового ринку
В міжнародних економічних взаємовідносинах страхові терміни використовуютьсябезпосередньо в договорах страхування, перестрахування; в договорахзовнішньоекономічної діяльності в торгівлі, що укладаються у відповідності доІнкотермс (Міжнародних правил тлумачення торгових термінів).
Абандон – відмова страхувальника від своїх прав на застраховане майно накористь страховика з метою отримання від нього повної страхової суми.
Аварійний комісар – уповноважена страховиком особа, що встановлюєпричини, характер, розмір збитків по застрахованому майну; за результатамипроведеної роботи складає аварійний сертифікат.
Аддендум – письмове доповнення до укладеного договору страхування таперестрахування, яке містить узгодження змін між сторонами до раніше домовленихумов.
Андеррайтер — висококваліфікований спеціаліст, який має особливіповноваження від керівництва страхової компанії приймати на страхуваннязапропоновані ризики, визначати тарифні ставки, конкретизувати умови договору страхування,виходячи із норм страхового права та економічної доцільності.
Біндер — тимчасова форма угоди між страхувальником і страховиком зприводу наступного укладання договору страхування.
Бордеро — документально оформлений перелік ризиків, щоприйняті на страхування, і які підлягають перестрахуванню; містить їх детальнухарактеристику.
Відкритий ковер — форма автоматичного страхування вантажів на тривалийчас без визначення будь-яких загальних лімітів чи обмежень.
Викупна вартість — сума, на яку може розраховувативласник полісу із страхування життя в разі припинення дії договору страхування.
Диспашер — спеціаліст в галузі міжнародного морськогоправа; складає розрахунки по розподілу витрат по аварії між судном, вантажем іфрактом; назначається судновласником.
Клаузула(застереження) — застереження, що вносяться в договір страхування- „кожний та будь-який збиток".
Ріторно — частина страхової премії, що утримана страховиком у разіприпинення (розірвання) дії договору без поважних причин.
Сюрвейер — зазвичай інспектор чи агент страховика, який здійснює оглядмайна, що приймається на страхування, до моменту укладання договорустрахування.
Шедула – основний розділ полісу страхування повітрянихсуден.
Шомаж — страхування втрати прибутку та іншихфінансових втрат, зумовлених призупиненням виробництва внаслідок настаннястрахового випадку.
4. Страхові договори, порядок їх підготовки таукладання. Виконання договорів
Договір страхування є правовим документом, який опосередковує процеснадання страхової послуги страховиком страхувальникові.
При укладенні договору страхування відносний клієнта та страхової компаніїбудуються за такою схемою (см. рис. 1)
Відносини починаються з того, що клієнт подає за формою, встановленоюстраховою компанією, письмову заяву, в якій має довести як свій інтерес в об'єктістрахування, так і волевиявлення до укладання договору страхування. Заявамістить перелік питань, на які має відповісти чесно та якомога точнішестрахувальник. Подану заяву страховик може прийняти або відхилити залежно відзмісту наведеної у ній інформації.
Отримавши заяву, страховик проводить андеррайтинг,тобто вирішує питання щодо прийняття цього об'єкта на страхування. Андеррайтинг— комплексна діяльність страховика з ідентифікації, аналізу, оцінки ризиків та визначенняможливості страхування, вибору оптимального страхового покриття, перевіркивідповідності ризиків збалансованості страхового портфеля.
/>
Рис.1 Схема відносин клієнта і страхової компанії при укладанні договору
Договір страхування укладається у письмовій формі. Уст. 981 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання письмовоїформи договору страхування такий договір є недійсним. Законодавством визначеніреквізити, які повинні міститися у договорі страхування:
· назва документа;
назвата адреса страховика;
· прізвище, ім'я, побатькові або назва страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та датинародження;
· прізвище, ім'я, побатькові, дата народження або назва вигодонабувача та його адреса;
· зазначення об'єктастрахування;
· розмір страхової суми задоговором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
· розмір страхової суми та(або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;
· перелік страховихвипадків;
· розміри страхових внесків(платежів, премій) і строки їх сплати;
· страховий тариф;
· строк дії договору;
· порядок зміни і припиненнядії договору;
· умови здійснення страховоївиплати;
· причини відмови устраховій виплаті;
· права та обов'язки сторіні відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
· інші умови за згодоюсторін;
· підписи сторін.
Законодавство встановлює певні зобов'язання як длястрахової компанії, так і для страхувальника під час укладання і дії договорустрахування.
Згідно з чинним законодавством, страховикзобов'язаний:
· ознайомити страхувальниказ умовами та правилами страхування;
· протягом 2-х робочих днів,як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодооформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодуваннястрахувальнику;
· при настанні страховоговипадку здійснити страхову виплату (страхове відшкодування) у передбаченийдоговором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчаснездійснення страхової виплати шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу,пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;
· відшкодувати витрати,понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання абозменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
· за заявою страхувальника уразі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшеннявартості майна переукласти з ним договір страхування;
· тримати в таємницівідомості про страхувальника та його майновий стан за винятком випадків,передбачених законодавством України.
Умовами договору страхуванняможуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.
Обов'язками страхувальника є:
· своєчасне внесеннястрахових платежів;
· при укладанні договорустрахування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, щомають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати йогопро будь-яку зміну страхового ризику;
· повідомити страховика проінші чинні договори страхування щодо цього об'єкта страхування. Згідно зі ст.989 Цивільного кодексу України, якщо страхувальник не повідомив страховика проте, що об'єкт уже застрахований, новий договір є недійсним;
· вживати заходів щодозапобігання та зменшення збитків, завданих унаслідок настання страховоговипадку;
· повідомити страховика пронастання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також й іншіобов'язки страхувальника.
Отже, дія договору страхування вимагає від сторін — страхувальника істраховика — дотримуватися встановлених норм, які вказують на їх права йобов'язки.
5. Конкуренція та маркетинг страховика
Маркетингова політика страховика — є невіддільною складовою стратегічної політикистраховика. Більш того, це не тільки засіб формування базових умов длявирішення страховиком конкретних завдань, а й механізм моделювання та аналізуситуацій, що прогнозуються чи поставлені за мету, яка має бути досягнена напевному етапі.
Маркетингова політика традиційно поділяється на такіосновні види:
· орієнтована па вибірпотенційного страхувальника, тобтона пошук окремих категорій громадян, умовно дібраних за певними ознаками — завидом трудової діяльності; відношенням до майна; регіоном проживання;
· орієнтована на окремі видистрахування чи групи страхових продуктів — медичне, від нещасних випадків, надання пакета страхових послуг тим,хто від'їжджає за кордон, і т. ін., або за порівняльною вартістю страховихпродуктів, сервісним обслуговуванням при їх реалізації, розслідуванні страховоїподії та виплаті страхових відшкодувань, забезпеченні асистансом,супроводженням ризику (наприклад, при страхуванні вантажоперевезеньзалізницею);
· орієнтована відносноконкретних каналів реалізації —наприклад, поширення страхових полісів на підприємствах, дібраних за певнимигруповими ознаками (транспортно-експедиційні, туристичні тощо).
Отже, у сфері діяльності служби маркетингу доцільновиокремити такі об'єкти першочергової уваги:
1) страхове поле (категоріїпотенційних клієнтів страховика та об'єктів страхування);
2) якісні показники страховихпродуктів (гарантії платоспроможності та надійності страховика);
3) канали реалізаціїстрахових продуктів (надають інформацію клієнтам, які приймають рішення щодоукладання договору страхування та надання переваги тому чи іншому страховикові;
4) формування споживчогопопиту (зв’язки страховика з громадськістю; реклама; стимулювання збуту чипродажу; роз'яснення специфіки виду страхування; матеріальні та моральні формизаохочення постійних клієнтів; залучення пріоритетних клієнтів до колаакціонерів страховика; формування «торговельної марки» страховика).
Організація служби маркетингу. Залежно від розмірів кадрового апарату страховикафункції служби маркетингу можуть покладатися безпосередньо на окремий підрозділз кількох співробітників або на одного фахівця.
Вивчення потенційних можливостей страхових компаній-конкурентів на даному страховому ринку проводиться зметою виявлення умов конкуренції і створення ділової стратегії поведінки наринку.
Список використаної літератури
1. Бондаренко О. П.Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. Осадець С. С., д-р,екон. наук, проф. – К.: КНЕУ, 1998 – 528с.
2. Александрова М. М.Страхування: Навчально-методичний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002 – 208 с.
3. Яворська Т. В. Страховіпослуги: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008 – 350 с.
4. Базилевич В. Д., БазилевичК. С. Страхова справа. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1997 – 216 с.
5. Ротова Т.А., Руденко Л. С.Страхування: Навч. посіб. – К.: Київ. нац… торг.-екон. ун-т, 2001. – 402 с.