Світовийфінансовий ринок та його економічний зміст.
ПЛАН
Вступ. 3
1. Сутність фінансового ринку. 4
2. Фінансові активи як складовафінансового ринку. 10
3. Процеси, які відбуваються нафінансовому ринку. 13
Висновок. 18
Список використаної літератури. 19
Вступ
Багатогранність, різноманітність імасштаби міжнародних ринків визначають в сучасних умовах важливість дослідженняпроблем, пов’язаних з аналізом та розробкою форм, методів, моделей та стратегійспівробітництва України з країнами світового господарства. Серед цілого рядусвітових ринків товарів та послуг (див. Додаток А) особливе місце займаєсвітовий ринок фінансових послуг, який в останні два десятиліття активнорозвивається і залучає все нових і нових учасників. Україна не стала винятком.Комерційні банки нашої країни активно залучаються в міжнародні фінансовівідносини і формують певні стратегії функціонування на ньому.
Для того, щоб перейти до розгляду комплексу конкретнихпроблем адаптації фінансової стратегії комерційних банків України до вимогсвітового господарства, необхідно визначити першопричини формування, етапирозвитку, основні принципи функціонування і методологію аналізу світового фінансовогоринку, розкрити зміст, специфіку його взаємодії з іншими ринками.
Світовий фінансовий ринок є одним з найменшдосліджених українськими економістами, що пояснюється: по-перше недостатністюінформації, яка становить фінансову таємницю; по-друге, недостатнім досвідомдосліджень світових ринків капіталів, товарів і послуг, а також формуваннямкадрового забезпечення таких досліджень. Крім того на світовому фінансовомуринку функціонують з одного боку — великі корпорації, банки, як продавціпослуг, з іншого - в основному, фізичні особи, що в свою чергу ускладнюєпроцес вивчення цього ринку.
1.Сутність фінансового ринку
Перш за все, слід сказати, що світовий ринок взагальному розумінні – сукупність національних ринків, пов’язаних між собоюстійкими товарно-грошовими відносинами. Він охоплює інтернаціональну сферуобміну країн світового співтовариства, базується на їх участі в міжнародномуподілі праці. Ступінь розвитку світового ринку визначається рівнем зрілостідержавно-відокремлених продуктивних сил, виробничих відносин та ступенем їхінтернаціоналізації. Історично світовий ринок передує формуванню світовогогосподарства, а потім стає однією із основних його структурних ланок.Інтернаціоналізація господарського життя веде до появи нових форм світового ринку. Зараз у світовому господарстві поряд з традиційним світовим ринкомтоварів існують ринки капіталу, робочої сили, валюти, цінних паперів,інтелектуальної власності, послуг та багато інших. Наша увага буде приділена світовомуфінансовому ринку, який визначається як сукупність економічних відносин міжсуб’єктами світового господарства з приводу надання фінансових послуг. В йогооснові лежить швидко зростаюча частина світового господарства – сфера послуг.Зараз частка всіх видів послуг у ВВП економічно розвинутих країн наближаєтьсядо 70%, у тому числі і у фінансовій сфері. Серед основних передумов створеннясвітового фінансового ринку є поглиблення міжнародного поділу праці, високийрівень розвитку продуктивних сил, зростання життєвого рівня у багатьох країнах.
В сучасних умовах світовий фінансовий ринокхарактеризується певними особливостями. Послуги в міжнародній торгівлінадаються і споживаються одночасно і не зберігаються. Фінансові ринки більшоюмірою, ніж інші, захищаються державами, оскільки знаходяться у їх власності абоконтролюються ними. Світові фінансові ринки послуг діляться на окремі, більшвузькі, ринки. Так, активно розвивається система фінансових послуг нагрошовому, валютному ринках, на ринках капіталів та цінних паперів.
На сучасному етапі розвитку економічної думки вфінансовій галузі здійснюється багато наукових досліджень, мета яких - розглядта встановлення взаємозв’язків між тими процесами, що відбуваються нафінансовому ринку. Теоретико-методологічні проблеми вивчення фінансового ринкупов’язані з відсутністю єдиного трактування основоположних фінансовихкатегорій, таких, як фінанси, фінансова система, фінансовий ринок, фінансовіпослуги тощо. В економічній літературі відсутня єдина концепція трактуванняекономічної сутності цих понять. Тому нашим завданням, перш за все, є уточнення цих понять для більш чіткого розуміння процесів, що відбуваються засучасних умов.
Термін „фінанси” досить різнопланове поняття, тому улітературних джерелах визначення йому дається по-різному. Фінанси – це системагрошових відносин із приводу руху фондів коштів. Фінанси є системоюімперативних (imperative — “наказових” – вимога, наказ, закон) грошовихвідносин. Фінанси – це планомірний рух фінансових фондів, які виражаютьвідносини з приводу необхідного, обов’язкового вилучення вартості та їхньоговикористання в суспільних інтересах. Фінанси – система грошових відносин, щозумовлена характером економічного ладу суспільства і його політичної надбудови– держави. Фінанси – це система грошових відносин, що виникають у процесірозподілу і перерозподілу на макрорівні валового внутрішнього продукту інаціонального доходу (на мікрорівні – виручки і прибутку) із приводу утворенняі розподілу, використання фінансових ресурсів (що найчастіше відбувається уфондовій формі) з метою задоволення суспільних інтересів і потреб. На думкуавтора, найбільш точно відбиває суть поняття наступне визначення: фінанси – цесистема грошових відносин, що виражають формування і використання грошовихфондів у процесі їх кругообігу.
Отже, характерні ознаки, які випливають з економічноїсуті фінансів: фінанси – це категорія розподільна; фінанси беруть участь увартісній формі розподілу; у процесі вартісного розподілу ВВП беруть участь нетільки фінанси, а й ціни, кредит, доходи домогосподарств у різних формах;фінанси завжди мають справу з рухом фінансових ресурсів. Мета їх функціонування– задоволення суспільних інтересів та потреб, до складу яких входять:загальнодержавні, галузеві, відомчі, корпоративні, колективні, групові,регіональні, місцеві, особисті, а також міжнародні, міждержавні та глобальніінтереси.
Поняття “фінансовий ринок” є дуже широким, оскількиохоплює не тільки фінансові зв’язки, але і значну кількість форм відносинвласності та їх перерозподілу. Плутанину в об’єктивність оцінки фінансовогоринку та його територіальної організації вносить той факт, що «фінансовийринок” намагаються замінити в літературі поняттям “грошового” або “кредитногоринку”, “інвестиційного ринку”.
З огляду на наведене вище, досить важко досліджуватитой сегмент загально ринкового простору, який, маючи історичне й економічнепідґрунтя, не знайшов чіткого визначення в економічній літературі як самостійнакатегорія.
Т.Райс і Б. Койлі відзначають, що для нормальногорозвитку економіки постійно потрібна мобілізація, розподіл і перерозподілфінансових засобів між її сферами і секторами. В ефективно функціонуючихекономіках цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів. Ринокфінансових ресурсів, на їх думку, — це загальне визначення тих ринків, депроявляється попит і пропозиція на різні платіжні засоби, а структура цьогоринку представлена кредитним ринком, ринком інструментів власності та валютнимринком. Ринок фінансових ресурсів може інтегрувати ринок інструментів власностіта частину кредитного ринку (ринок інструментів позики), яка, на думку авторів,може бути позначена в літературі як ринок цінних паперів.
А.А. Пересада, наводячи схему класифікації ринків,наголошує, що найбільш розроблені класифікації фінансових ринків, але єдиноїпринципової схеми не існує У його “спрощеному розумінні” “фінансовийінвестиційний ринок капіталу – це місце, де громадяни й організації, які хочутьвзяти гроші в борг, зустрічаються з тими, у кого є зайві гроші”.
Л.М. Красавіна при розгляді міжнароднихвалютно-кредитних і фінансових відносин, використовує поняття “світовогокредитного ринку” як специфічної сфери ринкових відносин, де здійснюється рух грошового капіталу між країнами на умовах повернення і сплати відсотків та формуєтьсяпопит і пропозиція. “Світовий фінансовий ринок” – це частина ринку позичковихкапіталів, де переважно здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, утому числі в євровалютах. Протиріччя полягає в наступному: у структурісвітового ринку позичкових капіталів, такого поняття, як “світовий кредитнийринок”, ми не знаходимо, а натомість розглядається світовий ринок позичковихкапіталів. Він, згідно із запропонованою автором класифікацією, включає:світовий грошовий ринок, світовий ринок капіталів, світовий фінансовий ринок.Грошовий ринок – це ринок короткотермінових позичкових капіталів, а риноккапіталів – це ринок середньо- і довгострокових капіталів, що включає іфінансовий ринок. На нашу думку, даний підхід не дає можливості об’єктивно судитипро економічну сутність таких понять, як “кредитний ринок”, “фінансовий ринок”,“ринок фінансових послуг” тощо.
К. Редхед, С. Х’юс при розгляді проблем управлінняфінансовими ризиками прив’язують її до “валютного і фондового ринку, а такожринку позичкових капіталів”, також мова йде і про фінансовий ринок, ринки акційта облігацій, при цьому розкриття економічного змісту ключових понять відсутнє.
Н.С. Рязанова розкриває зміст фінансового ринкунаступним чином: “Фінансовий ринок – це грошові відносини, що складаються впроцесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції напозичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах”.
І.А. Бланк відзначає, що “у найбільш загальномувигляді фінансовий ринок є ринком, на якому об’єктом купівлі-продажу виступаютьрізноманітні фінансові інструменти і фінансові послуги”.
Узагальнюючи методологічні підходи різнихдослідників, ми хочемо дати власне визначення „фінансового ринку”.
Фінансовий ринок - це складна економічна система, щоє:
— сферою прояву економічних відносин при розподілідоданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи. Підфінансовими активами розуміють грошові зобов’язання та інвестиційні цінності.Інвестиційні цінності – це інструменти утворення фінансових ресурсів (цінніпапери, валютні цінності, дорогоцінні метали, нерухомість та ін);
— сферою прояву економічних відносин між продавцями тапокупцями фінансових активів. На фінансовому ринку взаємодіють попит в особіпокупця фінансових активів і пропозиція в особі продавця цих активів. Кожний зних має свої інтереси, що можуть збігатися або не збігатися. При збігуінтересів відбувається акт купівлі-продажу, дарування, застави фінансовихактивів. А це означає реалізацію вартості і споживчої вартості, укладених уданих активах;
— сферою прояву економічних відносин між вартістю іспоживчою вартістю тих товарів, що обертаються на фінансовому ринку, — цефінансові активи. До них відносяться гроші, депозити, цінні папери,зобов’язання та борги, позичковий капітал, дорогоцінні метали і дорогоціннекаміння, об’єкти нерухомості.
Отже, фінансовий ринок для конкретного підприємця – цесукупність споживачів (покупців, вкладників), які зацікавлені в активах (тобтов продукції) і послугах, запропонованих цим підприємцем, і мають засоби купитиїх сьогодні або завтра. Підприємець залежить від свого ринку (від своєї “ніші” на ньому). Кожен підприємець багатий не тільки тим, що в нього є майно,фінансові активи, робітники, але й тим, що в нього є ринок, на якому реалізуєтьсяйого продукція, у т.ч. фінансові активи та послуги.
Отже, фінансовий ринок можна розглядати як відносиниміж населенням, виробниками і державою щодо перерозподілу вільних грошовихзасобів на основі повної економічної самостійності, механізму саморегуляціїринкової економіки, внутрішньогалузевого і міжгалузевого переливу фінансовихресурсів, та як систему економічних відносин, що виникають між його прямимиучасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги – фінансовіпослуги, пов’язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілуфінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктівнаціональної, регіональної та світової економіки.
Як економічна категорія фінансовий ринок виражаєекономічні відносини між суб’єктами економіки з приводу реалізації вартості таспоживчої вартості, вкладеної у фінансових активах. Ці економічні відносинивизначаються об’єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави,впливом політичних партій та кланів (особливо в сучасній Україні на стадіїстановлення цивілізаційної державності), які формують в остаточному підсумкусутність фінансового ринку, тобто зв’язки і відносини як на самому ринку, такі у його взаємозв’язку з іншими економічними категоріями. Економічні відносинита взаємозв’язки, які виникають на фінансовому ринку, визначаються об’єктивнимиекономічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребоюсуб’єктів економіки здійснювати заощадження та інвестиції, надавати та братигрошові кошти в борг. На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції,граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливостіфункціонування всіх суб’єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки.На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та цінифінансових активів.
2.Фінансові активи як складова фінансового ринку
На фінансовому ринку товаром виступають фінансовіактиви, що і є головною відмінністю даного ринку від інших.
Фінансові активи в системі національних рахунківкласифікуються у семи основних категоріях. До них належать: золото і спеціальніправа запозичення, готівка і депозити, цінні папери, крім акцій, позики, акціїта інший акціонерний капітал, страхові технічні резерви, інші рахунки до запитанняабо до сплати.
Фінансові активи включають також монетарне золото іспеціальні права запозичення міжнародного валютного фонду, утримувачі якихрозглядають їх як фінансові вимоги. Монетарне золото і спеціальні правазапозичення відносяться до активів, за якими не буває невиконаних зобов’язань.До монетарного золота відноситься золото у формі монет, злитків або брусків неменше ніж 995 проби. Право власності на монетарне золото належить центральному(національному) банку і центральному уряду. Отже, фінансові активи складаютьсяз фінансових вимог, що виставляються боржнику і надають право кредитору наодержання від нього платежу.
Автор віддає перевагу визначенню фінансових активів ізобов’язань як об’єктів, що мають вартість і знаходяться у власності економічнихсуб’єктів, від яких слід очікувати в майбутньому одержання прибутку або іншихдоходів.
Фінансові активи відповідають цьому визначенню якзасоби накопичення вартості. Володіння акціями та іншими цінними паперамиприносять їхнім володарям прибуток від власності, а також холдинговийприбуток. Одержують прибуток від власності власники більшості акцій. Кредиторамвиплачується відсоток за вкладами.
Характерною ознакою фінансових активів єобов’язковість вимог до інших інституційних одиниць, які, будучи позичальниками,несуть зобов’язання перед своїми кредиторами. Фінансові зобов’язання – цезобов’язання боржника перед своїм кредитором на оплату вимог, що йомувиставляються.
У цілому, фінансовий ринок (ринок фінансових послуг) –це узагальнена назва тих ринків, де проявляється попит і пропозиція на різніфінансові активи (фінансові послуги). Тобто поняття “фінансовий ринок” – цесаморегулююча система ринків, де концентрується попит та пропозиція на різніфінансові активи та послуги, що пов’язані з придбанням активів; це сфераекономічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування та реалізаціїпопиту і пропозиції фінансових активів.
Сутність та роль фінансового ринку в економіцібудь-якої держави найбільш повно розкривається в його основних функціях,основними з яких є:
— мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб,приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформаціяакумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал ;
— реалізація вартості, втіленої у фінансових активах,та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців,вкладників);
— перерозподіл на взаємовигідних умовах грошовихкоштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;
— фінансове обслуговування учасників економічногокругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво,розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільшефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;
— вплив на грошовий обіг та прискорення оборотукапіталу, що сприяє активізації економічних процесів;
— формування ринкових цін на окремі види фінансовихактивів;
— страхова діяльність та формування умов длямінімізації фінансових та комерційних ризиків;
— операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансовихактивів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю;
— кредитування уряду, місцевих органів самоврядуванняшляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;
— розподіл державних кредитних ресурсів і розміщенняїх серед учасників економічного кругообігу тощо.
Фінансові ринки забезпечують таку взаємодію покупцівта продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни нафінансові активи, що врівноважують попит і пропозицію на них. На фінансовомуринку кожен із інвесторів має певні міркування щодо доходності та ризиковостісвоїх майбутніх вкладень у фінансові активи. При цьому, звичайно, враховуєтьсяіснуюча на фінансовому ринку ситуація: мінімальні процентні ставки та рівніпроцентних ставок, що відповідають різним рівням ризику. Емітенти фінансовихактивів для того щоб бути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнутьзабезпечити інвесторам необхідний рівень доходності їх фінансових вкладень. Утакий спосіб на ефективно діючому фінансовому ринку формується рівноважна цінана фінансовий актив, яка задовольняє й інвесторів, й емітентів, і фінансовихпосередників.
Фінансові ринки запроваджують механізм викупу уінвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищують ліквідністьцих активів.
Викуп у інвесторів фінансових активів забезпечуютьфінансові посередники – дилери ринку (див. Додаток Б), які в будь-який момент,коли це потрібно інвесторам, готові викупити фінансові активи, що їм належать.Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність вінзабезпечує фінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскількибудь-який інвестор може швидко і практично без втрат у будь-який моментперетворити фінансові активи на готівку.
Фінансові посередники завжди готові не тільки викупитифінансові активи, а й продати їх інвесторам у разі потреби. Здійснюючи напостійній основі викуп і продаж фінансових активів, фінансові посередники нетільки забезпечують ліквідність фінансових активів, що є в обігу на ринку, а й стабілізуютьринок, протидіють значним коливанням цін, які не пов’язані із змінами вреальній вартості фінансових активів та змінами в діяльності емітентів цихактивів. Крім того, здійснюючи великі обсяги операцій по інвестуванню тазалученню коштів, вони зменшують для учасників ринку витрати і відповідніризики від проведення операцій із фінансовими активами. Як на ринку акцій таоблігацій, так і на кредитному ринку саме посередники відіграють вирішальнуроль у переміщенні капіталів. Особливо помітна ця роль при фінансуванніпосередниками корпорацій, що мають не найвищий кредитний рейтинг, і кількістьяких є значною в усіх країнах світу. Фінансові посередники зменшують витратичерез здійснення економії на масштабі операцій і вдосконалення процедуроцінювання цінних паперів, емітентів та позичальників на кредитному ринку.
Механізм функціонування фінансового ринку забезпечуєвиявлення обсягу і структури попиту на окремі фінансові активи та своєчаснейого задоволення в межах всіх категорій споживачів, які тимчасово мають потребув залученні капіталу із зовнішніх джерел.
З організаційної точки зору, фінансовий ринок єсистемою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких виділяютьсяринки конкретних видів фінансових активів (сегменти).3.Процеси, які відбуваються на фінансовому ринку
На фінансовому ринку постійно відбуваються процесиакумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів середгалузей економіки. Передача фінансових ресурсів від одних суб’єктів ринку доінших відбувається через різні фінансові інструменти, які для інвесторів єфінансовими активами, а для тих, хто потребує інвестицій і виступає емітентомфінансових активів, є зобов’язаннями.
На фінансовому ринку здійснюється як пряме, так інепряме фінансування, яке передбачає участь фінансових посередників у процесахпереміщення капіталів від одних учасників ринку до інших. При прямомуфінансуванні інвестори беруть на себе значну частину ризиків і зазнають значнихвитрат по оцінці фінансових активів та їх емітентів. При непрямомуфінансуванні визначальну роль в інвестиційному процесі відіграють фінансовіпосередники, які забезпечують переміщення коштів від кредиторів допозичальників та зменшують ризики і витрати, пов’язані з інвестуванням коштів. Саменепряме фінансування відіграє провідну роль на ринку запозичень, оскількиосновним джерелом ресурсів для корпорацій та багатьох інших учасників ринкувиступають кредитні ресурси, які надаються фінансовими посередниками –комерційними банками, а не інвесторами. Якщо ж виходити з цієї точки зору, тоструктуру фінансового ринку можна зобразити наступним чином. Основнимисуб’єктами ринку виступають інститути позафінансової сфери, держава, населення,професійні учасники ринку – фінансові інститути та інститути інфраструктури, атакож іноземні учасники ринку.
Наявність багатьох типів фінансових ринків пов’язана зіснуванням різних підходів до їх класифікації. Розглянемо основні підходи і,відповідно, основні класифікації фінансових ринків.
1. За умови передачі фінансових ресурсів вкористування фінансовий ринок поділяють на ринок позикового і ринокакціонерного капіталу. На ринку позикового капіталу ресурси передаються наумовах позики на визначений термін та під процент за допомогою боргових ціннихпаперів або кредитних інструментів. На ринку акціонерного капіталу коштивкладаються на невизначений термін. При цьому інвестор отримує право начастину прибутку у вигляді дивіденду, право співвласності на активипідприємства і повністю поділяє підприємницькі ризики з іншими акціонерамипідприємства.
2.На грошовому ринку здійснюється короткостроковеінвестування коштів. На цьому ринку перебувають в обігу фінансові активи,термін обігу яких не перевищує одного року: короткострокові казначейськізобов’язання, ощадні та депозитні сертифікати, векселі, різні видикороткострокових облігацій тощо. На грошовому ринку корпорації залучають коштидля підтримки обігового капіталу в разі виникнення тимчасових короткостроковихпотреб у грошових коштах. Фінансові інститути, зокрема комерційні банки,залучають кошти на такому ринку для надання позичок іншим суб’єктам ринку тадля підтримки ліквідності на належному рівні. Короткострокові цінні папери наринку грошей більш ліквідні і характеризуються меншим коливанням цін, ніж на ринкукапіталів, тому здійснення інвестицій на грошовому ринку менш ризикове, ніж наринку капіталів.
Ринок капіталів призначений для довгостроковогоінвестування коштів в основний капітал. На ринку капіталів надаються середньо — та довгострокові кредити, перебувають в обігу середньо — та довгостроковіборгові цінні папери, а також інструменти власності – акції, для яких термінобігу не встановлюється. Емітуючи акції та облігації, залучаючи банківськікредити, корпорації формують на ринку капіталів фінансові ресурси, необхіднідля модернізації і розширення виробництва, впровадження нових технологій,освоєння виробництва нових видів продукції. Фізичні особи та будівельніорганізації залучають кошти для придбання та будівництва нерухомості. Фінансовіінститути формують власні фінансові ресурси, які перебувають у їх використанніпротягом усього періоду функціонування і забезпечують економічне зростання таекономічну стабільність фінансовому інституту.
В цілому на ринку довгострокових запозичень держава,підприємницькі структури і населення отримують за визначену плату вдовгострокове або безстрокове користування фінансові ресурси інших учасниківринку. Ринок капіталів розвивається більшою мірою в країнах з доситьвизначеними та сприятливими економічними перспективами. Становлення ринкукапіталів передбачає невисокі темпи інфляції, а також стабільність політичноїта економічної ситуації в країні.
3. Залежно від того, чи нові фінансові активипропонуються для продажу, чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють напервинний та вторинний ринки. Первинний ринок є ринком перших та повторнихемісій, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів середінвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки.Обов’язковими учасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів іінвестори.
На вторинному ринку мають обіг емітовані ранішефінансові активи. Операції на вторинному ринку не збільшують загальноїкількості фінансових активів і загального обсягу інвестицій в економіку.Важливі риси вторинного ринку – ліквідність, можливість поглинати значні обсягифінансових активів у короткий час при незначних витратах на проведенняоперацій. Основну частину операцій на вторинному ринку становлять операції,пов’язані з перерозподілом сфер впливу на ринку, та спекулятивні операції. Якправило, вторинний ринок визначає ціни на первинному ринку. Вторинний ринок длядеяких типів фінансових активів є досить обмеженим, для інших – практичновідсутнім. Для таких фінансових активів, як акції, ф’ючерси та опціони,характерним є не тільки розвинений вторинний ринок, а й наявністьспеціалізованих бірж для торгівлі цими активами. Вторинного ринку кредитів вУкраїні практично немає. В країнах з розвиненою ринковою економікою вториннийринок кредитів розвивається за рахунок впровадження фінансовими посередникамиінновацій на ринку інструментів позики, а саме внаслідок використання процедурисек’юритизації активів.
4. Залежно від місця, де відбувається торгівляфінансовими активами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Біржовийринок пов’язують із поняттям біржі як уособлений спосіб організованого ринку,що сприяє збільшенню мобільності капіталу та виявленню реальних ринкових цінактивів. Біржовий ринок є переважно вторинним ринком, оскільки на ньому вбільшості випадків відбувається торгівля емітованими раніше фінансовимиактивами. На позабіржовому ринку діють так звані торгово-інформаційні системи.Учасники таких систем – фінансові посередники – мають змогу ознайомитись зпопитом-пропозицією на фінансові активи та укласти угоди з тими посередниками,пропозиції яких їх зацікавлять.
На різних сегментах фінансового ринку біржовий тапозабіржовий ринки відіграють різну роль. Так, на валютному ринку торгівлявалютними ресурсами переважно зосереджується на позабіржовому міжбанківськомуринку. На ринку цінних паперів як біржовий, так і позабіржовий ринки маютьвелике значення. Організаторами торгівлі на біржовому ринку цінних паперіввиступають фондові та спеціалізовані біржі з торгівлі ф’ючерсними та опціоннимиконтрактами. На позабіржовому ринку торгівля цінними паперами здійснюєтьсячерез торговельно-інформаційні системи., які створюються торговцями ціннимипаперами відповідно до законодавства конкретної країни. Торгівля акціямивідбувається переважно на біржовому ринку, а облігаціями – на позабіржовому.
5. Якщо взяти за характерну ознаку для класифікаціїпоняття глобальності, можна здійснити поділ фінансових ринків на міжнародні танаціональні. Останні, у свою чергу, можуть бути поділені на ринки резидентів танерезидентів.
Ринок резидентів є ринком фінансових активів,емітованих резидентами на національному ринку. Ринок нерезидентів – це ринок,на якому нерезиденти емітують фінансові активи відповідно до законодавствапевної країни. Ринок нерезидентів в Японії називають “самурайським”, в Іспанії– “матадорським”. Цінні папери, емітовані на ньому, називають іноземнимицінними паперами. Ринки нерезидентів досить розвинені лише в окремих країнах,де державне регулювання сприяє розвитку таких ринків
На міжнародному фінансовому ринку активи, емітованіпоза юрисдикцією будь-якої однієї країни, пропонуються інвесторам багатьохкраїн. Учасниками міжнародного ринку виступають уряди, центральні банки,фінансові інститути, великі промислові корпорації, а також міжнародні фінансовіінститути та організації. Основними фінансовими інструментами, що мають обіг наміжнародному ринку, є єврокредити, єврооблігації, євроакції та похідніфінансові інструменти.
Висновок
Вітчизняний валютний ринок відокремлений і жорстко-регульований,його функціонування пов’язане із великою кількістю законодавчих та нормативнихактів, що стосуються валютного регулювання та валютного контролю, правил обігуіноземної валюти на території України, основ функціонування міжбанківського валютногоринку тощо. Фондовий та кредитний ринки також функціонують за своїми законами.Слід зазначити, що на розвинених фінансових ринках валютний ринок невиділяється окремо як складова фінансового ринку. Кредитний ринок виступає якспецифічна складова ринку інструментів позики.
Фінансовий ринок може бути як повністю сегментований,так і повністю інтегрований. Якщо ринок повністю сегментований, інвестор зоднієї країни не може вкласти кошти в цінні папери в іншій країні. При цьомуцінні папери одного ступеня ризику на різних ринках мають різну ставку доходу,що обумовлюється як сегментованістю ринків, так і різницею в курсах валют тавідмінностями в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринку інвесторможе інвестувати кошти будь-де. При цьому цінні папери одного ступеня ризикузабезпечують інвестору однаковий рівень доходу. Сьогодні фінансові ринкирізного рівня, а також ринки різних фінансових інструментів різною міроюінтегровані. Емітенти мають обмежені можливості щодо залучення більш дешевогокапіталу поза місцевим ринком, а інвестори – щодо вкладення коштів на ринкахінших країн та на міжнародному ринку.
Списоквикористаної літератури
1. Банківськеправо України: навч.посібник. авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л.,Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. / За заг. ред. Селіванова А.О. – К.:Видавничий дім “Ін Юре”, 2000.- 384 с.
2. Банківськіоперації: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.
3. Глобалізаціяфінансових ринків / О.Г. Білорус, Ф.В. Костенко та ін. – К., 1998. – 75 с.
4. ЄременкоО., Ковбасюк Ю. Кредитна діяльність Міжнародного валютного фонду. – Вісник НБУ.- №3. – 1999 р. – С. 58-62.
5. Жуков В.“Комерційні банки та інвестиційна діяльність” // Банківська справа. – 2000 р. — № 2 – С.59.
6. ЗагороднійА.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.: Т-во «Знання»,КОО, 2000. – 490 с.