Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні

Зміст
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретико-економічніпередумови виникнення недержавних пенсійних фондів в Україні
1.1 Необхідність створення недержавногопенсійного фонду в Україні
1.2 Суть, структура і функціональнізавдання НПФ в Україні
1.3 Державне регулювання діяльностіНПФ в Україні
РОЗДІЛ 2. Аналіз функціонування системинедержавного пенсійного забезпечення в Україні
2.1 Основні принципи діяльності таособливості функціонування НПФ
2.2 Динаміка розвитку недержавногопенсійного забезпечення
2.3 Аналіз інвестиційної діяльністіНПФ
РОЗДІЛ 3. Стратегії та перспективирозвитку НПФ в Україні
3.1 Стратегії розвитку системинедержавного пенсійного забезпечення.
3.2 Шляхи вдосконалення системи НПЗ вУкраїні та перспективи його розвитку
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
Курсова работа присвяченатеоретичним, методичним і практичним питанням формування державної політики всфері діяльності недержавних пенсійних фондів.
Актуальність темидослідження. Одним із найважливіших здобутків України протягом останніх кількохроків є реформування пенсійної системи з метою підвищення рівня соціальногозахисту населення. Необхідність структурного реформування системи пенсійногозабезпечення населення країни є очевидною, виходячи з такихсоціально-економічних факторів, як: зростання демографічного навантаження;неспроможність традиційної солідарної системи, що базується на принципіперерозподілу, забезпечити необхідні фінансові ресурси для виплати гіднихрозмірів пенсій; соціальна несправедливість існуючої системи; низькийкоефіцієнт заміщення, тобто співвідношення розміру пенсії із заробітною платою.
У сферіпенсійного забезпечення зміни проявилися в запровадженні приватного(недержавного) пенсійного забезпечення, яке функціонує в багатьох державахсвіту. У свою чергу, це спричинило появу якісно нових суб’єктів права —недержавних пенсійних фондів (далі — НПФ), яким властивий особливийцивільно-правовий статус, що пояснюється специфікою виду їхньої діяльності.Можна говорити про те, що законодавча модель НПФ ставить перед доктриноюцивільного права завдання переосмислення й розвитку традиційних правовихконструкцій, таких як: природа юридичної особи, правосуб’єктність юридичноїособи, управління юридичною особою тощо.
Об'єктомдослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу цивільно-правовогостатусу НПФ.
Предметомдослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правовіакти України та інших держав, які регулюють цивільно-правовий статус НПФ,практика їх застосування.
Метоюроботи є обґрунтування організаційно-економічного механізму державногорегулювання діяльності НПФ в Україні, а саме передбачається вирішення такихзавдань:
розглянутитеоретичні концепції створення систем пенсійного забезпечення;
визначитисоціально-економічну природу та особливості недержавного пенсійногозабезпечення, тенденції його становлення та розвитку в системісоціально-економічних відносин;
обґрунтуватироль держави в регулюванні діяльності НПФ;
здійснитианаліз соціально-економічних передумов розвитку НПФ в Україні; виявити причини,що його гальмують, та обґрунтувати заходи, які доцільно впровадити у системідержавного регулювання;
рекомендаціїщодо сприяння та розвитку добровільного пенсійного забезпечення;
розробитипідходи до побудови системи моніторингу соціально-економічних індикаторів(показників) діяльності НПФ.
Зазначу, що різні аспекти пенсійного забезпечення розглядаються у працяхвітчизняних та зарубіжних економістів. Вагомий внесок у формування національноїконцепції пенсійного забезпечення зробили: С. Березіна, М. Вінер, В. Геєць, В.Гордієнко, Ю. Драбкіна, Б. Зайчук, С. Злупко, В. Колбун, Е. Лібанова, Б.Надточій, Ю. Палкін, М. Папієв, І. Сахань, С. Сивак, Б. Сташків, Н. Тихоненко,Фалін Г.І., Цвєтков В.В., Цисар І.Ф., Четиркін Є.М. та інші.

РОЗДІЛ 1. Теоретико-економічні передумови виникненнянедержавних пенсійних фондів в Україні 1.1 Необхідність створеннянедержавного пенсійного фонду в Україні
У80-90-х роках у світі відбулися суттєві зміни у системі приватного пенсійногозабезпечення. Значна частина традиційних пенсійних планів (програм) ізфіксованими виплатами була трансформована у суто накопичувальні плани(програми) з фіксованими розмірами внесків.
Чиннасолідарна система пенсійного забезпечення не відповідає сучасним потребам і маєцілу низку серйозних проблем. Так, здійснювані сьогодні пенсійні виплатинедостатні для забезпечення навіть мінімально допустимого рівня життя осібпохилого віку, а середня трудова пенсія становить трохи більш як 40%прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У трудовій пенсії нівелюєтьсядиференціація, пов'язана зі стажем роботи і розмірами попереднього заробітку.Високі ставки обов'язкових відрахувань до Пенсійного фонду (33,2% дляроботодавців) посилюють процес тінізації економіки. Загалом пенсійна системамає, по суті, адміністративно-розподільчий характер, де за рахунок внесків напенсійне страхування здійснюються окремі види соціальних виплат, які не залежатьвід участі у фінансуванні пенсійного забезпечення.
Реформування пенсійного забезпечення, що відбувається в Україні,спрямоване на створення трирівневої системи і передбачає удосконаленнянинішньої розподільчо-солідарної системи (перший рівень), створеннязагальнообов'язкової накопичувальної системи (другий рівень) та поступовезапровадження елементів добровільної накопичувальної системи (третій рівень).
Важливою умовою успішної реалізації пенсійної реформи є розвитокнедержавного пенсійного забезпечення як складової частини системинакопичувального пенсійного забезпечення. Воно ґрунтується на засадахдобровільної участі громадян, роботодавців та їхніх об'єднань у формуванніпенсійних накопичень із метою отримання додаткових до загальнообов'язкового державногопенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань таінвестиційного доходу, нарахованого на них.
Визначальними умовами розвитку системи недержавного пенсійногозабезпечення в Україні є створення належної і цілісної законодавчої бази тапобудова дійової регулятивної системи, державні гарантії захисту внесків ідоходів на інвестиції від розкрадання та втрат при банкрутстві.
Недержавна пенсійна система є безпечним, а у більшості випадків іпільговим засобом забезпечення після виходу на пенсію більш високого життєвогорівня, ніж той, що його спроможна забезпечити лише солідарна система.
Інша, не менш важлива функція недержавної пенсійної системи полягає втому, що вона, як підкреслюють багато дослідників, є джерелом довгостроковихінвестицій, необхідних для економічного розвитку країни. Акумулюючи заощадженнянаселення у межах пенсійних програм та інвестуючи їх у акції, облігаціїпідприємств, державні цінні папери, венчурні фонди тощо, пенсійні фондизабезпечують довгострокове фінансування економіки і держави.
ВУкраїні назріла нагальна потреба у створенні та розвитку недержавних пенсійнихфондів як обов'язкового елемента системи недержавного пенсійного забезпечення.Ці фонди, з одного боку, мають надати змогу ефективно й цивілізовано залучатикошти громадян і роботодавців на формування додаткових пенсійних заощаджень длязабезпечення достойного життя після виходу на пенсію, а з другого – статиджерелом довгострокових інвестицій для реального й інноваційного секторівекономіки, що сприятиме загальному економічному розвитку країни.
Отже,створення пенсійного фонду, як державного так і недержавного є необхіднимелементом фінансової системи будь-якої країни, і Україна не є винятком.

1.2Суть, структура і функціональні завдання НПФ в Україні
Недержавнийпенсійний фонд–це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додатковунедержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ –це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до фонду, а вкладники – цеособи, які здійснюють такі внески (сам учасник, його роботодавець, професійнеоб’єднання або члени сім’ї).
НПФстворюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом
України«Про недержавне пенсійне забезпечення». НПФ має статус неприбуткової установи,тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу міжзасновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляєтьсятільки між його учасниками.
Пенсійнівнески стають власністю учасника фонду одразу після їх зарахування на рахунок вНПФ, незалежно від того, хто їх платив – сам учасник, його роботодавець абородичі. Пенсійні кошти не можуть бути вилучені з фонду іншими особами абоперерозподілені між іншими учасниками фонду. Учасник НПФ має праворозпоряджатися своїми пенсійними коштами згідно з законодавством, тобтопротягом періоду накопичення – переводити до іншого НПФ, а за певних підстав –отримувати у вигляді пенсійних виплат. Пенсійні кошти учасника можутьуспадковуватись його спадкоємцями.
НПФне може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством пробанкрутство. Ліквідація НПФ може бути проведена за спеціальною процедурою підконтролем Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Прицьому пенсійні накопичення громадян переводяться за вибором учасників до іншихНПФ, страхових організацій або банківських установ, які надають послуги знедержавного пенсійного забезпечення.
Органомуправління НПФ є рада фонду, яка контролює поточну діяльність НПФ і вирішуєосновні питання його роботи (зокрема, затверджує інвестиційну деклараціюфонду). Рада фонду створюється в кількості не менше 5 осіб, яких можутьпризначати засновники фонду, а у випадку корпоративного фонду також іроботодавці-платники, і таким чином впливати на діяльність та інвестиційнуполітику фонду. Рада підзвітна зборам засновників НПФ – вищому органууправління НПФ, або засновнику, якщо фонд створено одним засновником.
НПФдля виконання своїх функцій використовує послуги інших юридичних осіб –адміністратора, компанії з управління активами (КУА) і банка-зберігача.
Радафонду вибирає такі компанії, укладає з ними договори про обслуговування фонду іконтролює їх роботу. Вкладники перераховують пенсійні внески на рахунок НПФ,відкритий у зберігачі. Адміністратор НПФ обліковує інформацію про суми внесківта інвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахунках учасників. КУАпримножує кошти, що надходять, шляхом їх інвестування в акції, облігації таінші інвестиційні продукти. Але КУА не має прямого доступу до пенсійних коштів.
Усіоперації з пенсійними коштами здійснюються через зберігач, який після перевіркивідповідності вимогам з інвестування перераховує гроші на придбання різнихфінансових інструментів.
Інвестиційнийдохід, за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду,розподіляється між учасниками та обліковується на рахунку кожного учасника.Отриманий дохід повторно інвестується, в результаті чого кошти НПФ зростають запринципом складного відсотка. Така структура НПФ була передбачена з метою недопущеннявтрати пенсійних накопичень і забезпечення «прозорості» діяльностіфондів. НПФ юридично відокремлений від засновників, роботодавців — вкладників ікомпаній, які надають послуги. Тому навіть у разі банкрутства або ліквідаціїбудь-якої з цих компаній, в тому числі й зберігача, пенсійні кошти не будутьвтрачені.
Первые НПФпоявились в Украине в 2004 году. К 1 января текущего года их число уже достигло109. В 2008 году количество участников негосударственных пенсионных фондовувеличилось до 482,5 тысячи, а общая сумма пенсионных взносов достигла 582,9миллиона гривен.
Під час реформиздійснено низку важливих для дальшого розвитку пенсійної системи перетворень.
У солідарнійсистемі:
— забезпеченопризначення пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку;
— запровадженорозмежування джерел фінансування пенсій за різними пенсійними програмами міжбюджетом Пенсійного фонду України та державним бюджетом;
— дещо зменшенообсяг пільг зі сплати страхових внесків, зокрема з травня 2009 року здійсненізаходи щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України фізичнимиособами – підприємцями та членами їх сімей, які приймають участь у впровадженнітакими суб’єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними втрудових відносинах, на рівні не меншому мінімального розміру страхового внескуна кожну особу;
— законодавчорозмежовано системи справляння податків та справляння страхових внесків;
— передано доПенсійного фонду України функції з призначення і виплати пенсій і грошовогозабезпечення від Міноборони, Держприкордонслужби, УДОУ, органів управлінняінших військових формувань, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, МВС,Держспецзв’язку, ДПА, Державного департаменту України з питань виконанняпокарань,  МНС, Мінтрансзв’язку та органів судової влади;
— в управлінніПенсійним фондом України беруть участь представники сторін соціального діалогу(по три представника від  профспілок та об’єднань роботодавців);
— встановленомінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність, що дозволило виконати в повному обсязі нормистатті 46 Конституції України.
Основні проблеми формування НПФ пов’язані з недостатнім ступенеммакроекономічної стабільності держави, низьким рівнем ефективності діяльності підприємств,капіталізації фінансового ринку та доходів населення.
Причини низького темпу розвитку недержавного пенсійного забезпечення вУкраїні:
- низькийрівень доходів населення,
- низькапоінформованість як працівників, так і роботодавців,
- недостатнязацікавленість роботодавців у фінансуванні недержавних пенсійних програм дляпрацівників,
- обмеженийвибір фінансових інструментів, придатних для інвестування в них пенсійнихкоштів,
- відставаннярозвитку ринку капіталу від потреб інституційних інвесторівта недостатньонизькі адміністративні затрати системи через невеликий обсяг нагромадженихактивів.
Статтею 1 ч. 15 Закону України „Про недержавнепенсійне забезпечення” вперше на законодавчому рівні визначено НПФ. Це юридичнаособа, створена відповідно до Закону, що має статус неприбуткової організації(непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно зметою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду зподальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплатиучасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.
На мою думку, варто погодитися із тим, що як суб’єктправовідносин, НПФ можна розглядати водночас у кількох ракурсах:
— як юридичну особу, що єучасником відносин у сфері господарювання, має статус неприбуткової організаціїта функціонує, не переслідуючи мети отримання прибутку;
— як фінансову установу,що автоматично залучає НПФ до суб’єктів фінансового права;
— як суб’єктівінвестиційної діяльності;
— як важливу складовуланку системи соціального забезпечення та учасника правовідносин соціальногозабезпечення. До цього додамо, що оскільки вагому частину в недержавномупенсійному забезпечення займають майнові відносини, засновані на юридичнійрівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, суб’єктинедержавного пенсійного забезпечення, у тому числі НПФ, є суб’єктами такожцивільного права.
З урахуваннямвищенаведеного і враховуючи найбільш істотні ознаки НПФ, можна визначити НПФ якюридичну особу, створену у формі непідприємницького товариства (неприбутковоїорганізації), що функціонує та провадить діяльність виключно з метоюнакопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду іздійснення учасникам пенсійних виплат на підставах і в порядку, встановленихзаконом, а також забезпечує адміністрування, зберігання пенсійних активів тауправління ними.
1.3Державне регулювання діяльності НПФ в Україні
Головною метою державної політики у сфері пенсійного забезпечення вУкраїні є реалізація ефективної та зрозумілої пенсійної реформи, прямованої назабезпеченнягідного рівня життя людей похилого віку та інших категорійгромадян, які втратили працездатність, адекватного їх життєвим потребам,створення дієвих механізмів захисту прав та інтересів таких громадян,забезпечення прозорості пенсійної системи.
Для досягнення поставлених завдань урядом проводяться заходи відповідно до пенсійної реформи, складовою якої є подальший розвиток недержавногопенсійного забезпечення.
Виділяютьдва концептуальних підходи щодо втручаннядержави у формування та розвиток системи недержавногопенсійного забезпечення, один з яких зводить цевтручання до мінімуму, тому що недержавне пенсійнезабезпечення розглядається як саморегулювальнасистема в ринковій економіці.
Завданняуряду – створення інституціональних основрегулювання цих схем. Інший концептуальний підхід базується на гарантуванні державою ефективної діяльності НПФ, у неможливленні втрати коштів вкладниками та прийнятті всіх ризиків. Саме такий шлях обрала для себе Україна.
Останнімчасом прийнято ряд законодавчих актів інормативних документів щодо діяльності НПФ. Однак процес їх створення таподальшого розвитку в Україні дещоуповільнюється, тому що недостатньо досвіду тавідсутні системні наукові дослідження,розробки й запровадження ефективнихрегулювальних і стимуляційних заходів, які на цьомуетапі становлення НПФ є не тільки особливоактуальними, а й складними.
Такимчином, НПФ на початку їх розвитку перебувають у досить складних умовах івнаслідок цього можуть не набути здатності суттєвого впливу на ефективність функціонування економічної системи. Необхідність розробленняобґрунтованої політики держави щодо формування механізмів добровільногопенсійного страхування, посилення державного контролю й регулювання такихфондів зумовлена також негативними результатами діяльності трастів та НПФ у1990-х рр., що за сучасних умов є одним із суттєвих факторів недовіри населеннядо будь-яких фінансових інститутів. Ураховуючи важливу соціальну роль інституту недержавногопенсійного забезпечення, необхідність збереження пенсійних коштів і створення умов для їх примноження, передбачено тринапрями захисту пенсійних коштів учасників недержавного пенсійногозабезпечення, а саме:
1)законодавчі обмеження:
— установлено вимоги щодо диверсифікації напрямівінвестування пенсійних активів;
— заборонено нецільове використання пенсійних активів;
— установлено вимогу розмежування та відокремленняактивів пенсійного фондувід активів йогозасновників і роботодавців
–платників, адміністратора пенсійного фонду (далі – АПФ), компанія з
управлінняактивами (далі – КУА), страхових організацій з метою унеможливлення банкрутстваНПФ.
— НПФне може бути проголошений банкрутом і ліквідований за законодавством про банкрутство;
2)системні вимоги:
— установлено високі вимоги до порядку створення,ліцензування та функціонування адміністратора, КУА, зберігача;
— забезпечується чіткий розподіл функцій нагромадження,зберігання та управління активами НПФ, а також внутрішній контроль за діяльністю суб’єктів, які надають послуги НПФ;
3)регуляторні заходи:
— виконання суб’єктами НПЗ своїх обов’язків контролюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольним комітетомУкраїни, НБУ
— діяльність у сфері НПЗ мають право здійснювати тільки суб’єкти,працівники яких мають відповідну кваліфікацію й отримали кваліфікаційнесвідоцтво.
Державнийнагляд та контроль у сфері недержавногопенсійного забезпечення:
1) задіяльністю недержавних пенсійних фондів,страхових організацій та банківських установздійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;
2) задіяльністю осіб, що здійснюють управлінняактивами недержавних пенсійних фондів, тазберігачів здійснює Державна комісія із цінних паперів та фондового ринку;
3)контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції у сфері недержавного пенсійного забезпечення здійснює Антимонопольний комітет України.
4)контроль за діяльністю зберігачів НПФ,банківських установ, що відкривають пенсійнідепозитні рахунки, здійснює Національний банк України.
У квітні 2003 р. була створена Державна комісія з регулювання ринківфінансових послуг України як центральний орган виконавчої влади зі спеціальнимстатусом у сфері регулювання ринків фінансових послуг, перед яким поставленіосновні завдання, що полягають у проведенні єдиної та ефективної політики усфері надання фінансових послуг, розробленні та реалізації стратегії розвиткуринків фінансових послуг, здійсненні державного нагляду за наданням фінансовихпослуг та додержанні законодавства у цій сфері.
Відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, якийнабув чинності 1 січня 2004 р., державний нагляд та контроль у сфері недержавногопенсійного забезпечення, а саме за діяльністю недержавних пенсійних фондів,страхових організацій та банківських установ здійснює Держфінпослуг. Як органдержавного нагляду та контролю в цій сфері, Держфінпослуг оприлюднює перелікюридичних осіб, які здійснюють діяльність у сфері недержавного пенсійногозабезпечення, здійснює обмін інформацією, яка є необхідною для державногонагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення з відповіднимидержавними органами, зокрема, з Державною комісією із цінних паперів тафондового ринку.
До основних напрямів регулювання у сфері недержавного пенсійногозабезпечення належить реєстрація недержавних пенсійних фондів (з видачею їмвідповідного свідоцтва), ліцензування юридичних осіб, що будуть надаватипослуги з адміністрування пенсійних фондів, аналіз ефективності діяльності всіхсуб’єктів системи недержавного пенсійного забезпечення. Відповідно до ЗаконуУкраїни “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,одержаних злочинним шляхом”, нормативно-правових актів Держфінпослуг та згідноз планом перевірок фінансових установ, з урахуванням їх специфіки,Держфінпослуг проводить роботу з інвентаризації установ та здійснення нимифінансового моніторингу.
Для подальшого формування ефективної, надійної системи недержавногопенсійного забезпечення необхідно вдосконалити законодавство, яке регулюєдіяльність акціонерних товариств, з метою захисту прав акціонерів та підвищеннярівня корпоративного управління; удосконалити законодавство з питаньнедержавного пенсійного забезпечення в частині надійності зберігання танагромадження пенсійних внесків, захисту їх від ризику. Також необхідноопрацювати питання звільнення від оподаткування податком на додану вартістьпослуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів та оподаткування виплатіз системи недержавного пенсійного забезпечення і внести пропозиції зудосконалення податкового законодавства; здійснювати емісії цільових середньо-та довгострокових облігацій внутрішньої цільової державної позики, забезпечившиінвестиційну привабливість зазначеного інструменту для формування активівпенсійних фондів.
Світовапрактика показує необхідність виокремлювати дваконцептуальні підходи до регулювання державою розвитку тафункціонування системи НПЗ. Так, у країнах з ринковоюекономікою домінує постійний процессаморегуляції ринку, тому державне регулюванняв таких країнах зводиться до мінімуму. Щостосується України, то на сьогодні державне регулювання й державні наглядовіфункції мають бути зосереджені на створенніта дотриманні правових основ для захистуінтересів споживачів фінансових послуг і розвиткуконкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

РОЗДІЛ 2. Аналіз функціонування системи недержавногопенсійного забезпечення в Україні
 
2.1 Основні принципидіяльності та особливості функціонування НПФ
недержавнийпенсійний фонд соціальний
Організаційна структурапенсійного фонду відрізняється від решти фінансово-кредитних установ і непередбачає акціонерної чи корпоративної форми власності. Як уже зазначалося, їхзасновують приватні корпорації, які фактично є їхніми власниками. У разі, колипенсійний фонд передають в управління до траст-відділів комерційних банків абострахових компаній, він має назву незастрахований. На практиці саме незастрахованіфонди є найпотужнішими інвесторами. У разі, якщо корпорація укладає угоду зістраховою компанією, згідно з якою остання отримуватиме пенсійні внески йзабезпечуватиме в подальшому виплати пенсій, пенсійний фонд є застрахованим.
Пасиви пенсійних фондівформуються за рахунок відрахувань корпорацій, підприємств і внесківпрацівників. Робітники й службовці здійснюють відрахування із заробітної платиі отримують пенсії при досягненні пенсійного віку. Таким чином, пенсійні фондимають у своєму розпорядженні грошові ресурси довготермінового характеру іздійснюють фінансування економіки й держави шляхом вкладень у державні йприватні цінні папери. Майже 80 % активів пенсійних фондів становлять акції таоблігації приватних підприємств, при цьому майже 30 % активів — це простіакції, що дає змогу пенсійним фондам активно впливати на політику корпорацій.
Поряд із приватнимиінтенсивно розвиваються державні пенсійні фонди, які створюються переважно нарівні центрального уряду й місцевих органів влади. Грошові ресурси цих фондівформуються за рахунок коштів бюджетів різних рівнів і внесків працівників.Активні операції цих фондів здебільшого спрямовані в державні цінні папери, щовможливлює фінансування державного боргу, та в невеликій кількості — в цінніпапери корпорацій пенсійних фондів.
НПФстворюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом
України«Про недержавне пенсійне забезпечення». НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для йогоподальшого розподілу між засновниками фонду.
Весьотриманий фондом інвестиційний дохід розподіляєтьсятільки між його учасниками. Пенсійні внескистають власністю учасника фонду одразу після їх зарахування на рахунок в НПФ, незалежно від того, хто їх платив – самучасник, його роботодавець або родичі.Пенсійні кошти не можуть бути вилучені з фонду іншими особами або перерозподілені між іншими учасниками фонду.
Учасник НПФ має право розпоряджатися своїми пенсійними коштами згідноз законодавством, тобто протягомперіоду накопичення – переводити до іншого НПФ,а за певних підстав – отримувати у вигляді пенсійних виплат.
Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями. НПФ не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Ліквідація НПФ може бутипроведена за спеціальною процедурою під контролемДержавної комісії з регулювання ринків фінансовихпослуг України. При цьому пенсійні накопичення громадян переводяться за вибором учасників до інших НПФ, страховихорганізацій або банківських установ, які надаютьпослуги з недержавного пенсійного забезпечення.
НПФ можуть бути трьох видів залежно від складу їх засновників таучасників: корпоративні, професійні та відкриті. У назві кожного фонду зазначається його вид.
КорпоративнийНПФ створюєтьсяюридичною особою-роботодавцем або кількомаюридичними особами-роботодавцями для своїх працівників. Роботодавці — платники можуть приєднатися до діючогокорпоративного фонду, підписавши договір про участь з радоюкорпоративного НПФ, що простіше і швидше,ніж створення нового фонду. Підприємства, якіпланують створити корпоративний фонд (або стати роботодавцями — платниками), повинні працювати беззбитково протягом не менше одного року до створення фонду (або до приєднання дофонду). Вимога щодо фінансової спроможностіпов’язана із зобов'язанням роботодавців сплачувативнески до корпоративного НПФ за всіх своїх працівників.
Водночастільки для засновників корпоративного НПФ передбачено можливість використовувати активи такого фонду дляінвестування у свою діяльність – дозволено інвестувати вцінні папери таких засновників до 5% від активівНПФ (до 10% протягом перших 5 років після створення фонду), за умови їх відповідності вимогам законодавства.
Щодо інших підприємств (зокрема, платників корпоративного НПФ, вкладниківпрофесійного чи відкритого фондів) – дозволено інвестувати до 5% пенсійнихактивів певного НПФ в цінні папери одного емітента, якщо вони відповідаютьзаконодавству. Учасникамикорпоративного НПФ можуть бути тільки наймані працівники підприємств, які є роботодавцями-засновниками або платникамитакого фонду. Тому у разі виходу відповідногороботодавця із складу засновників чи розірвання договору про участь у корпоративному НПФ, або при звільненні працівника, такий учасник фонду повинен вийти з корпоративного фонду іперевести свої накопичення до іншого НПФ.
Вкладникамикорпоративного фонду також можуть бути працівники роботодавців — засновників та платників.
Професійні НПФ можуть створювати об'єднання юридичних осіб-роботодавців,об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, чи фізичні особи,пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть статитільки люди, у яких ознаки їх професійноїдіяльності співпадають з ознаками, визначеними в статуті фонду (наприклад, працівники металургійної галузі). Перевагоюучасників професійного фонду є те, що вони можуть залишатисяв професійному фонді при зміні місця роботи,якщо працюватимуть у тій же галузі, не змінюючи професії.
Вкладникамипрофесійного фонду можуть бути професійні об’єднання, роботодавці та фізичні особи, визначені відповідно до статутутакого фонду.
ВідкритіНПФ можутьстворюватися будь-якими юридичними особами, незалежновід прибутковості підприємств. Заснування відкритих НПФ заборонено юридичним особам, діяльність яких фінансується за рахунокдержавного чи місцевих бюджетів. Учасниками відкритого фонду можуть бути будь-які фізичніособи незалежно від місця та характеру їхроботи. Причому, учасники можуть залишатисяу такому фонді також і після припинення сплати внесків на їх користь.
Вкладникамивідкритого НПФ можуть бути сам учасник, його подружжя, діти, батьки або роботодавець учасника. Юридична особа може створити лише один корпоративний чи один професійний НПФ. Така юридична особа може бути засновникомодного або більше відкритих пенсійних фондів.
НПФ для виконання своїх функцій використовує послуги інших юридичних осіб– адміністратора, компанії з управління активами (КУА) і банка-зберігача. Рада фонду вибирає такі компанії,укладає з ними договори про обслуговування фондуі контролює їх роботу. Вкладники перераховують пенсійнівнески на рахунок НПФ, відкритий у зберігачі.Адміністратор НПФ обліковує інформацію про суми внесків та інвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахункахучасників. КУА примножує кошти, що надходять, шляхомїх інвестування в акції, облігації та інші інвестиційніпродукти. Але КУА не має прямого доступу до пенсійних коштів.
Усі операції з пенсійними коштами здійснюються через зберігач, який післяперевірки відповідності вимогам з інвестування перераховує гроші на придбаннярізних фінансових інструментів. Інвестиційний дохід, за вирахуванням адміністративних витратна обслуговування фонду, розподіляєтьсяміж учасниками та обліковується на рахункукожного учасника. Отриманий дохід повторно інвестується, в результаті чого кошти НПФ зростають за принципом складного відсотка.
Такаструктура НПФ була передбачена з метою недопущення втрати пенсійних накопичень і забезпечення «прозорості»діяльності фондів. НПФ юридично відокремлений відзасновників, роботодавців — вкладників і компаній, які надають послуги. Тому навіть у разі банкрутства аболіквідації будь-якої з цих компаній, в томучислі й зберігача, пенсійні кошти не будуть втрачені.
Пенсійні схеми корпоративного та професійного пенсійних фондівпогоджуються з представниками трудових колективів відповідних юридичнихосіб-роботодавців, і до колективних договорів вносяться відповідні зміни.
Пенсійнасхема
Пенсійнасхема – це документ НПФ, який визначає умови недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду, зокрема стосовносплати внесків та які пенсійні виплати можна отримати. Фонд може використовуватиодну чи кілька пенсійних схем, наприклад:
окремо для вкладників – юридичних осіб і вкладників – фізичних осіб;залежно від періодичності сплати пенсійних внесків (щомісячно, щоквартально,один раз на рік тощо).
Усі українські недержавні пенсійні фонди можуть використовувати пенсійнісхеми з визначеними внесками, за якими розмір внесків визначають у договірномупорядку, але не обіцяють ні певного розміру майбутніх пенсій, ні певноговідсотка дохідності по внесках. За усіма пенсійними схемами данного фонду буде однакова дохідність, що визначається зарезультатами інвестування. Однак договір фонду з КУА може передбачати, щоб дохідністьбула не нижче офіційного індексу інфляції, з метою захисту пенсійних коштів відзнецінення. Зобов’язання роботодавців припиняються з завершенням сплативнесків, і їм не доведеться додатково фінансувати майбутні пенсії своїхпрацівників у тому випадку, якщо наприклад, відповідний НПФ отримає невисокийінвестиційний дохід.
Пенсійнівнески
Пенсійнівнески до НПФ сплачуються у порядку та розмірах, встановлених пенсійним контрактом. Пенсійні фонди дозволяють гнучковраховувати фінансові можливості вкладників, оскільки можназмінювати розміри та періодичність сплативнесків відповідно до умов обраних пенсійних схем, а також за певних умов тимчасово або повністю припиняти їх сплату.
Мінімальнийрозмір пенсійних внесків може встановити рада НПФ – на рівні не вище 10% мінімальної зарплати у розрахунку намісяць. Максимальний розмір внесків не обмежується, але, як правило, не перевищує межі податкових пільг. Так, підприємство, якесплачує пенсійні внески на недержавне пенсійне забезпеченнянайманого працівника, може відносити на валовівитрати суми таких внесків у розмірі до 15% зарплати працівника за рік, але не більше граничної суми податкової соціальної пільги,тобто суми прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб, помноженої на 1,4. Крім того, пенсійні внески не включаютьсядо фонду оплати праці, тобто на них не здійснюютьсяобов'язкові соціальні нарахування.
Крімроботодавця, працівники також можуть добровільно сплачувати внески за власний рахунок до НПФ будь-якого виду. Для їх заохоченнясплату внесків доцільно організувати черезбухгалтерію підприємства, і в роздруківках про заробітну плату зазначати суми внесків, сплачені за рахунок підприємстваі самого працівника. У зазначених вищемежах працівникам надаються пільги із сплатиподатку з доходів фізичних осіб.
До корпоративногоНПФ роботодавці — засновники та платники зобов'язані платити внески за всіх своїх працівників. Вони можутьтимчасово припиняти сплату внесків на строк до одногороку. Розміри внесків роботодавців до корпоративногофонду встановлюються у відсотках відносно суми зарплати працівників і можуть бути визначені як:
•однаковий відсоток на користь всіх працівників; або
•відсотки, диференційовані за прогресивною шкалою залежно від:
1)віку,
2)стажу роботи працівників на даному підприємстві,
3)віку та стажу одночасно (комбінований варіант перших двох варіантів),
– ізвстановленням для кожної визначеної роботодавцем групи працівників однакового відсотка відрахувань відносно суми їхзарплати.
Однакставки внесків до корпоративного НПФ не можуть залежати від посади чи іншихкритеріїв. Зазначені способи встановленнярозмірів внесків не призведуть до зрівнялівки,оскільки розміри внесків розраховуються від суми зарплати кожного працівника, ане загального фонду оплати праці. За допомогою диференційованого підходу довизначення внесків роботодавці можуть підвищити ефективність кадрової політики.
Сплатавнесків до професійного НПФ для його засновників не є обов'язковою, алеу разі прийняття ними рішення про сплату внесків діють принципи, аналогічні корпоративномуНПФ.
Розмірпенсійних внесків до корпоративного або професійного НПФ, що сплачуються закошти засновників цих фондів та роботодавців — платників, може визначатися уколективному договорі.
Приучасті у відкритому НПФ роботодавці можуть самостійно вирішувати, заяких працівників сплачувати внески і в якому розмірі, коли починати і припинятисплату таких внесків.
Пенсійнівиплати
Додатковунедержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсії з НПФ незалежить від трудового стажу, на відміну від державної пенсії, а залежить відсуми коштів учасника, накопичених в НПФ. Пенсійні накопичення учасника НПФформуються за рахунок пенсійних внесків та доходу від їх інвестування завирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду. Чим нижчеадміністративні витрати, тим більшою буде сума накопичень. Але у будь-якомуразі оплата послуг обслуговуючих компаній не може перевищувати встановленихграничних розмірів.
Часткаінвестиційного доходу, що додається до суми внесків, значною мірою залежить відтривалості участі в НПФ – чим раніше стати учасником фонду, тим більшу сумупенсійних коштів можна накопичити. При цьому в НПФ можна робити порівняноневеликі періодичні внески.
НПФможе виплачувати пенсію на визначений строк, а також одноразову виплату упередбачених випадках. Крім того, учасник, досягнувши пенсійного віку, можеперерахувати пенсійні кошти з НПФ до страхової організації і отримувати довічнупенсію. Учасник НПФ самостійно визначає свій пенсійний вік та строк виплатипенсії. Пенсійний вік може бути меншим або більшим від загального пенсійноговіку для державної пенсії, але не більш ніж на 10 років, тобто для жінок – це45-65 років, а для чоловіків – 50-70 років.
Строквиплати пенсії на визначений строк може становити 10 або більше років, і прирозрахунку пенсії сума накопичених пенсійних коштів розподіляється на весьстрок.
2.2 Динамікарозвитку недержавного пенсійного забезпечення
Протягом ІІ кварталу 2009 року в Державному реєстрі фінансових установкількість недержавних пенсійних фондів зменшилася на 1, кількістьадміністраторів, що мають ліцензію на здійснення діяльності з адмініструванняНПФ, збільшилась на 2.
Основніпоказники діяльності НПФ та темпи їх приросту наведені в таблиці. 2.1.

Таблиця2.1
Динаміка основнихпоказників діяльності недержавних пенсійних фондівНедержавні пенсійні фонди 2006 2007 2008 1 квартал 2009 2 квартал 2009 Темпи приросту, % 2 квартал 2009/1 квартал 2009 1 2 3 4 5 6 7 Загальна кілкість укладених пенсійних контрактів (тис.шт.) 41,50 55,90 62,30 61,90 62,20 0,50 Кількість учасників за укладеними пенсійними контрактами (тис.осіб) 193,30 278,70 482,50 488,80 492,20 0,70 Загальни активи НПФ (млн.грн.) 137,00 281,00 612,20 660,70 734,00 11,10 Пенсійні внески (млн.грн.), у т.ч. 119,70 234,40 582,90 628,40 669,70 6,60
 - від фізичних осіб 5,30 14,00 26,00 27,30 28,70 5,10
 - від юридичних осіб 108,20 220,40 556,80 601,00 640,90 6,60
 - від фізичних осіб-підприємців 0,02 0,04 0,10 0,10 0,10 0,00 Пенсійні виплати (млн.грн.) 4,00 9,10 27,30 40,10 52,90 31,90 Кількість осіб, що отримали/отримують пенсійні виплати (тис.осіб) 3,90 5,50 10,90 13,20 16,80 27,30 Сума інвестиційного доходу (млн.грн.) 23,40 68,10 86,80 106,00 153,10 44,40 Сума витрат що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів (млн.грн.) 6,10 16,60 31,60 35,30 39,20 11,00 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Станомна 30.06.09 адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 62 154 пенсійні контракти з 48 483 вкладниками, зяких 2 293 вкладники, або 4,73%, – юридичніособи, а 46 189 вкладників, або 95,27%, – фізичніособи.
Накінець ІІ кварталу 2009 року кількість учасників НПФ відповідно до укладених контрактів становила 492,2 тис. осіб, протягомкварталу вона зросла на 3,4 тис. осіб, або на 0,5%.
Як ів попередні роки, станом на 30.06.09 серед учасників НПФ більшість становили особи віком від 40 до 55 років, а саме 42% (2005р.– 44,2%, 2006р. — 43%, 2007р. – 41,9%, 2008р. –42,5%) (рис. 2.2.1).
/>
 
 
 
 
 
 
 
 
Рис. 2.1 Розподіл учасників НПФ за віковимигрупами на 30.06.09
Разоміз зростанням учасників НПФ зростають і обсяги сплачених пенсійних внесків. Так, станом на кінець ІІ кварталу 2009року всіма вкладниками недержавних пенсійнихфондів було сплачено 669,7 млн. грн. пенсійнихвнесків. Але тут слід зазначити великий вплив на динаміку приросту пенсійних внесків фонду КНПФ Національного банкуУкраїни (обсяг сплачених пенсійних внесків доКНПФ НБУ становить 57% від загального обсягусплачених внесків до НПФ протягом ІІ кварталу 2009 року). Загалом по системі НПЗ серед вкладниківспостерігається тенденція до скорочення аботимчасового припинення сплати внесків на користь своїх учасників, що спричинена нестабільною економічною ситуацією,яка на даний час має місце в країні.
Пенсійнівиплати станом на 30.06.09 склали 52,9 млн. грн., збільшившись за ІІ квартал 2009 року на 31,8%, при цьому одноразові – на 32,6%. 16 012 учасників та 820 спадкоємців, тобто близько3,4% учасника від загальної їх кількості отрималипенсійні виплати. Станом на кінець 2008 року пенсійні виплати складали 27,3 млн. грн.
Загальнийобсяг активів, сформованих пенсійними фондами, станом на 30.06.09 становить 734млн.грн. Всього за ІІ квартал 2009 року активи недержавних пенсійних фондів зросли на 11,1%.
Поквартальнадинаміка загальних активів і їх темпів приросту у 2007-2009рр. наведена втаблиці 2.2.
 
Таблиця2.2
Динаміка загальнихактивів НПФ та щоквартальні темпи приросту у 2007-2009 рр.
Показник
30.09.07
30.12.07
31.03.08
30.06.08
.30.09.08
31.12.08
31.03.09
30.06.09 Х 30.12.07/30.09.07 31.03.08/30.12.07 30.06.08/31.03.08 30.09.08/30.06.08 31.12.08/30.09.08 31.03.09/31.12.08 30.06.09/31.03.09 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Загальні активи НПФ (млн. грн.) 229,8 280,6 404,0 480,8 551,1 612,2 660,7 734,0 Темпи приросту щоквартальні (%) Х 22,1 44,0 19,0 14,8 10,9 7,9 11,1
Яквидно з наведеної вище таблиці, темпи приросту активів уповільнюються. Так, якщо за І квартал 2008 р. активи НПФрізко зросли на 44% з 280,6 до 404 млн. грн.(насамперед через надходження внесків до КНПФНаціонального банку України та ВНПФ «Емерит – Україна»), то у ІІ кварталі 2008р. темп приросту уповільнився, склавши 19%, уІІІ кварталі темп приросту складав 14,8%, у IVкварталі склав 10,9%, а за І квартал 2009 рокусклав лише 7,9%, але в той же час у ІІ кварталі 2009 року приріст пенсійних внесків дещо збільшився та склав 11,1%. Надалі слідочікувати подальшого уповільнення темпівприросту активів НПФ.

Уцілому структура консолідованого портфеля недержавних пенсійних фондів та напрямки інвестицій його активів має вигляд (рис. 2.2).
/>
Рис. 2.2 Структура консолідованого портфеляінвестованих на 30.06.09 пенсійних коштів
Узагальній структурі інвестиційного портфеля НПФ активи розподіляються таким чином:
— частка корпоративних облігацій у абсолютному виразі збільшилась з 130321,3 до 134600,4 тис. грн., в той час як їх частка вконсолідованому портфелі зменшилася з 19,7% до 18,3%.При цьому термін погашення по облігаціяхвизначений у межах від 06.05.09 до 30.11.15;
— 46,1%, або 338 258,7 тис. грн. розміщено на банківських депозитах (в одному чи декількох банках). При цьому мінімальна ставка задепозитами становить 6,0%, а максимальна – 35,0%(ВАТ «АКБ «Капітал»).
Перевищеннязагалом по системі дозволеної законодавством норми 40% спричинене в першу чергу початком роботи двох великих фондів:КНПФ «Національного банку України» та ВНПФ«Емерит-Україна», які ще не встигли привестиструктуру активів до норм, визначених законодавством, і майже всі активи розміщені на депозитних банківськихрахунках. Станом на 31.03.2009 з метоюзабезпечення схоронності активів та капіталупостановами правління НБУ було призначено тимчасову адміністрацію в 17 банківських установах. У семи з нихзнаходяться грошові кошти учасників 42 недержавнихпенсійних фондів (далі — НПФ) на загальну сумублизько 44,9 млн. грн., що складає 7 % від загальної вартості активів усіх НПФ.
Введення тимчасової адміністрації в більшості випадків автоматичнопризводить до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто«заморожує» використання активів НПФ компаніями з управління активами надепозитних рахунках банків з метою подальшого інвестування, пенсійних виплатучасникам НПФ тощо.
Заслуговуєуваги зростання частки державних цінних паперів у сукупному портфелі НПФ з 9,9% (65,2млн.грн.) на кінець І кварталу 2009р. до 11,7% (85,7млн.грн.) на кінець ІІ кварталу 2009р. Прицьому також зросла дохідність за ОВДП з 7-8% у 2007 до15-16% у 2008 – початку 2009р. Це може сприятипідвищенню довіри до державних цінних паперів проти корпоративних при погіршенні економічної ситуації в країні.
Однакчастка державних цінних паперів у сукупному портфелі НПФ залишається ще низькою. Така ситуація в Україні пов’язана зтим, що державні цінні папери не орієнтованіна інституціональних інвесторів, маючи рівеньдохідності до недавнього часу, нижчий від рівня інфляції.
Починаючиз 2007 року в портфелях деяких НПФ з’явилися іпотечні цінні папери, їх частка станом на кінець І кварталу 2009р. вцілому складає менше 0,1%, проте це дуже далеко домаксимально дозволенногозаконодавством рівня –40% від загальної вартості активів.
Такожу ІІ кварталі 2009 року проти І кварталу в консолідованому портфелі НПФ дещо збільшилась частка акцій українськихемітентів з 7,2% до 7,8% (з 47,5 до 57,5 млн. грн.),що може свідчити про початок позитивних зрушеньна фондовому ринку України.
Зазначені тенденції в інвестуванні активів недержавних пенсійних фондівсвідчать про переорієнтацію компаній, що управляють активами, на більш надійніфінансові інструменти, передбачені законодавством з недержавного пенсійногозабезпечення. Такими інструментами насамперед є державні цінні папери,банківські метали та депозитні рахунки в комерційних банках, про що свідчитьзростання їх часток в інвестиційному портфелі пенсійних фондів.
Суттєвим фактором, що впливає на розмір інвестиційного доходу, є такожте, що розмір залучених пенсійних внесків є незначним для забезпеченняможливості здійснення диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансовіінструменти. Крім того, такий інструмент, як державні цінні папери, цінніпапери місцевих рад, як основні інструменти вкладення пенсійних коштів, не маєширокого попиту серед управляючих компаній у зв’язку з низьким рівнемдохідності.
За період існування пенсійних фондів загальна сума інвестиційного доходусклала 153,1 млн. грн., або 22,9% від суми сплачених внесків, збільшившисьпротягом ІІ кварталу 2009 року на 47 млн. грн., або на 44,3%.
Однак слід зауважити, що інвестиційний дохід КНПФ Національного банкуУкраїни станом на 30.06.09 склав близько 40 % від інвестиційного доходу всіхпрацюючих НПФ. Протеінвестиційна діяльність більшості НПФ протягомІІ кварталу 2009 року характеризується незначним прибутком. Це, насамперед, зумовлено скрутним становищем на фондовому ринкуУкраїни, що призводить до істотного падінняринкової вартості акцій українських емітентівв інвестиційних портфелях НПФ.
Витрати,що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, зросли на 11,2% і в цілому за час існування пенсійних фондів складають39,2 млн. грн. та залишаються в межах нормативів,встановлених законодавством з недержавногопенсійного забезпечення.
Витрати,що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів млн. грн.:
-витратина оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду 15,9;
-винагородаза надання послуг з управління активами пенсійного фонду 20,3;
-оплатапослуг зберігача 1,4;
-оплатапослуг з проведення планових аудиторських перевірок пенсійного фонду 0,2;
-оплатапослуг торговців цінними паперами (посередника) 1,2;
-оплатаінших послуг, які не заборонені законодавством з питань НПЗ 0,2.
Найбільші витрати припадають на оплату послуг з управління активамипенсійного фонду і складають 20,3 млн.грн., або 51,8%. Витрати на оплату послугз адміністрування НПФ – 15,9 млн.грн., або 40,5 %.
Починаючи з IV кварталу 2008 рокуспостерігається перевищення винагороди за надання послуг з управління активамипенсійного фонду над витратами на оплату послуг з адміністрування пенсійногофонду, що свідчить про падіння динаміки росту пенсійних внесків учасників, якіє базою для нарахування винагороди з адміністрування НПФ.
Натомістьчастка витрат на оплату винагороди з управління активами зростає одночасно зі збільшенням чистої вартості активів НПФ.
У цьому контексті слід зазначити, що в економічних умовах сьогодення КУАвигідно не враховувати ринкову вартість цінних паперів, штучно збільшуючирозмір винагороди, що і спостерігається в діяльності окремих НПФ.
На цей час Держфінпослуг запропоновано поновити роботу групи, якастворена у Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківськоїдіяльності, для опрацювання пропозицій до проекту Закону України „Про внесеннязмін до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” (реєстраційнийномер 0882 від 23.11.2007) з урахуванням антикризових заходів стосовноподальшого забезпечення стабільної діяльності суб’єктів недержавного пенсійногозабезпечення при підготовці до другого читання (проект звернення до ВерховноїРади України направлено до Кабінету Міністрів України листом від 01.06.2009 №783/09-2).
Зокрема,законопроектом пропонується внесення таких змін:
розширенняповноважень регулятора фінансових ринків у частині зняття вимог щодо рівня рейтингуінструментів, у які можуть розміщуватися активи пенсійних фондів, та в частині встановлення напрямівта граничних рівнів інвестування активівнедержавних пенсійних фондів, а також вимог до розміщення цих активів;
усуненнямножинності органів державного регулювання у сфері нагляду за суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення.
Також продовжується робота над реалізацією Стратегії розвитку пенсійноїсистеми, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.12.2005№ 525-р.
14.07.2009 Держфінпослуг був схвалений для оприлюднення проектрозпорядження „Про затвердження Змін до Положення про провадження діяльності задміністрування недержавного пенсійного фонду”, спрямований на формуванняєдиного підходу щодо розрахунку чистої вартості одиниці пенсійних внесків.
2.3 Аналізінвестиційної діяльністі НПФ
 
Порядокздійснення інвестиційної діяльності недержавними пенсійними фондами,передбачений законопроектом “Про недержавне пенсійне забезпечення”.
Праворозпорядження пенсійними активами має компанія з управління активами., якінадано право здійснювати інвестування коштів з метою отримання доходу накористь учасників пенсійного фонду. Інвестиційна політика недержавногопенсійного фонду повинна відповідати вимогам закону та бути оприлюднена у форміінвестиційної декларації. Інвестиційна декларація – документ, який визначаєосновні напрями інвестиційної політики недержавного пенсійного фонду.Інвестиційна декларація пенсійного фонду є обов’язковим додатком до йогостатуту і підлягає обов’язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперівта фондового ринку протягом 60 календарних днів з дня реєстрації пенсійногофонду.
Недержавнепенсійне забезпечення банківською установою здійснюється шляхом відкриттяпенсійних депозитних рахунків для накопичення коштів у межах суми, гарантованоїФондом гарантування вкладів фізичних осіб, встановленої законодавством. Коштизберігаються на рахунках, які матимуть особливий статус — пенсійних депозитнихрахунках.
Пенсійнідепозитні рахунки – вкладні рахунки фізичних осіб, що відкриваютьсябанківськими установами з урахуванням умов, установлених цим Законом, для накопиченняпенсійних заощаджень. У разі перерахування коштів на такі рахунки фізична особаодержує значні податкові пільги. Кошти на пенсійних депозитних рахунках можутьбути використані особами, на ім’я яких вони відкриті, для оплати договорустрахування довічної пенсії, пенсії на визначений строк або використані дляодноразової пенсійної виплати.
Підставою дляздійснення пенсійних виплат може бути:
1) досягненняучасником фонду пенсійного віку;
2) встановленняінвалідності учаснику фонду;
3) смерть учасникафонду.
На відміну віднедержавних пенсійних фондів, комерційні банки беруть на себе зобов’язання понарахуванню на користь учасника, який вкладає кошти на пенсійний депозитнийрахунок, процентного доходу.
Держава обмежуєінвестиційну діяльність, активи НПФ можуть бути:
— банківськідепозити і ощадні сертифікати не більше 40%;
— іпотечні цінніпапери не більше 40%;
— банківськіметали не більше 10%;
— облігаціїрезидентів України не більше 40%;
— цінні паперинерезидентів не більше 20%;
— акціїрезидентів України не більше 40%;
— цінні папери,гарантовані Радою Міністрів АР Крим і облігації місцевих позик не більше 20%;
— цінні паперигарантовані КМУ не більше 50 %;
— цінні папериодного емітента (за винятком коштовних паперів, гарантованих Кабінетом МіністрівУкраїни) не більше 5%.
Забороненіінвестиції
•    Цінніпапери, що не пройшли лістинг ФБ або ТІС (для НПФ виняток становлять коштовніпапери, гарантовані державою, органами місцевої самоврядування або третімиособами, тобто насамперед — це державні і муніципальні облігації)
•    Цінні папериІСИ (для НПФ виключення – ДКЦПФР може вирішити; тоді акції КИФ підпадають підспільний ліміт в 40% на внутрішні акції, а інвестиційні сертифікати ПІФ — до5%, або ДКЦПФР встановить вищий ліміт)
•    Векселі
•    Похідніцінні папери
•    Цінні паперизв'язаних осіб (охоронця, КУА адміністратора, аудитора, інвестиційного радника,і др.); але дозволене самоїнвестірованіє для корпоративних НПФ — 5%, причомупротягом перших 5 років — 10%
У проблемнихбанках зависло 7% активів недержавних пенсійних фондів України. Про цеповідомляє Banknews. Недержавні пенсійні фонди розмістили на депозитах вкомерційних банках 338,3 млн. грн. своїх активів (46,1%). Мінімальна ставка подепозитах складає 6% річних максимальна — в банкі АКБ “Капитал” — 35%.
42 недержавнихпенсійних фонда в 7 проблемних банках розмістили депозити на суму 44,9 млнгрн., що складає 7% від спільної суми активів пенсійних фондів (734 млн.грн.).

Таблиця 2.3
Перелік банківських установ з тимчасовою адміністрацією, на рахунках якихрозміщені грошові кошти НПФ№ п/п
Назва банку
Грошові кошти
(станом на 30.06.09
(грн.)) 1 ТОВ «Укрпромбанк» (пост. Правління НБУ від 20.01.2009 №19/БТ) 28 355 328,20 2 ВАТ КБ «Надра» (пост. Правління НБУ від 10.02.2009 №59) 9 893 263,14 3 АБ «Банк регіонального розвитку» (пост. Правління НБУ від 23.03.2009№157 2 788 527,48 4 ВАТ КБ «Причорномор'я» (пост. Правління НБУ від 30.01.2009 №37) 2 737 969,08 5 АКБ «Київ»(пост. Правління НБУ від 09.02.2009 №53) 604 332,00 6 АКБ «Трансбанк» (пост. Правління НБУ від 28.02.2009 №97) 262 630,14 7 ВАТ «Родовід Банк» (пост. Правління НБУ від 18.03.2009 №142) 211 801,59
РАЗОМ
44 853 851,63
Наша країна змушенаперебудовувати свою пенсійну систему у відповідності з нею, така ситуація неможе задовольняти. Не заспокоюють навіть темпи зростання, адже вони вимірюютьсямайже з нульової відмітки. Якщо не збільшимо їх в рази, вони забезпечать намохоплення системою недержавного пенсійного забезпечення тих верств населення,для кого і створена система, тільки через десятки років. Лише через багатороків накопичені такими темпами пенсійні кошти можуть стати вагомим внеском вінвестиційний ресурс країни. Коли йдеться про елементи довіри, в жодному разіне можна ігнорувати елементи, які дехто відносить до суто технічних.
Зокрема, питання облікукоштів та інвестиційного доходу, створення надійних програмних продуктів тощо.Українські пенсійні фонди повинні працювати і мати імідж, який можнапорівнювати зі швейцарським годинником чи з японським авто. Тому тут постаєнеобхідність акцентувати увагу на всіх деталях, які створюють в кінцевомурезультаті такий імідж.
Вже сьогодні необхідновзятися за запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності таінвестування. Саме з цих, для декого, можливо, й технічних речей, і розпочинаєтьсянадійна робота ринку, створюється необхідна прозорість та довіра у відносинахміж споживачем пенсійних послуг та інститутами, що їх надають.
Для нас надзвичайноважливо, щоб саме такі ідеї, саме такі міркування, були покладені в основу тихзмін законодавства, які опрацьовані робочою групою при ВРУ. Об’єднатися навколоспільного розуміння необхідності забезпечення ефективної, прозорої, надійної татакої, яка дбає не лише про економічну ефективність ринкового суб’єктудіяльності, а в першу чергу дбає про інтереси учасників недержаних пенсійнихфондів, роботу всіх обслуговуючих установ. Держава здійснює жорсткий контроль,регулярно проводяться аудиторські перевірки за станом пенсійних активів. Таксамо існує обмеження інвестиційної діяльності.
Слідуючи законодавству,НПФ не мають права вкладати свої активи в один інвестиційний проект, вонивкладаються в декілька. Це робить для забезпечення мінімального ризику втратиактивів, що вкладаються, це є основною перевагою недержавних пенсійних фондів.Інформація про роботу пенсійного фонду конфіденційна.
Підводячи підсумокздійсненим, починаючи з 1 січня 2004 року, заходам з реформування пенсійноїсистеми, стає очевидним необхідність як значної активізації процесів подальшогопроведення реформи, так і їх корегування з урахуванням накопиченого досвіду тасоціально-економічного стану в країні. При цьому головним напрямом подальшогореформування пенсійної системи нині має стати значне посилення ролінакопичувальних складових пенсійної системи як фактору диверсифікації джерелдоходів, забезпечення належного рівня заміщення заробітної плати пенсією тамобілізації довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних для модернізаціївітчизняної економіки і, як наслідок, зростання бази справляння страховихвнесків. Таким чином, впровадження пенсійної реформи у повному обсягузабезпечить зростання і стабільні виплати пенсій, стане потужним чинникомінвестування вітчизняної економіки.

РОЗДІЛ 3. Стратегії таперспективи розвитку НПФ в Україні
3.1 Стратегії розвиткусистеми недержавного пенсійного забезпечення
У 1991 роцікраїна розпочала перехід до розбудови пенсійної системи, заснованої настрахових засадах. На базі Пенсійного фонду України було створено систему зборуі розподілу страхових внесків роботодавців та громадян на пенсійні виплати. Цестало початком переходу до традиційних в країнах з розвинутою ринковоюекономікою принципів організації пенсійного забезпечення.
Під час реформиздійснено низку важливих для дальшого розвитку пенсійної системи перетворень.
У солідарнійсистемі
— забезпеченопризначення пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку;
— запровадженорозмежування джерел фінансування пенсій за різними пенсійними програмами міжбюджетом Пенсійного фонду України та державним бюджетом;
— дещо зменшенообсяг пільг зі сплати страхових внесків, зокрема з травня 2009 року здійсненізаходи щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України фізичнимиособами – підприємцями та членами їх сімей, які приймають участь у впровадженнітакими суб’єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними втрудових відносинах, на рівні не меншому мінімального розміру страхового внескуна кожну особу;
— законодавчорозмежовано системи справляння податків та справляння страхових внесків;
— встановленомінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність, що дозволило виконати в повному обсязі нормистатті 46 Конституції України.
Сплата страховихвнесків фізичними особами суб’єктами підприємницької діяльності на особливихумовах, обумовлює звуження їх прав у системі загальнообов’язкового державногопенсійного страхування.
У системінедержавного пенсійного забезпечення від початку діяльності її учасниками стали491,1 тис. осіб, сумарна вартість активів недержавних пенсійних фондів на 1липня 2009 року становила 732,2 млн. гривень.
Аналізздійснених, починаючи з 1 січня 2004 року, заходів з реформування пенсійноїсистеми та міжнародного досвіду свідчить про необхідність коригування процесівподальшого проведення реформи з урахуванням накопиченого досвіду тасоціально-економічного стану в країні. При цьому напрямами подальшогореформування пенсійної системи нині мають стати зростання бази справляннястрахових внесків, поліпшення фінансового стану Пенсійного фонду України тазабезпечення середньо- та довгострокової стабільності пенсійної системи, зпоступовим переходом до посилення ролі накопичувальних складових пенсійноїсистеми як фактору диверсифікації джерел доходів, забезпечення належного рівнязаміщення заробітної плати пенсією та мобілізації довгострокових інвестиційнихресурсів, необхідних для модернізації вітчизняної економіки.
Мета і строкиреалізації Концепції
Метою Концепції єефективне і системне реформування пенсійної системи, спрямованої на забезпеченнястабільного функціонування пенсійної системи, гідного рівня життя людейпохилого віку та інших категорій громадян, які втратили працездатність,адекватного їх життєвим потребам, створення дієвих механізмів захисту прав таінтересів таких громадян, забезпечення прозорості пенсійної системи.
Концепціюпередбачається реалізувати протягом 2010 — 2017 років у два етапи, а саме:
перший етап – з2010 року до 2013 року,
другий етап  –  з2014 року до 2017 року.
РеалізаціяКонцепції супроводжуватиметься проведенням ефективноїінформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення, роботодавців, профспілок,об’єднань громадян та юридичних осіб.
Один з шляхівудосконалення пенсійної системи та дальшого проведення пенсійної реформи — Формуванняефективної, надійної системи недержавного пенсійного забезпечення.
Для цьогонеобхідно:
1) розширитинапрями інвестування пенсійних активів за сприятливих умов на фондовому ринкута макроекономічної стабільності;
2) уніфікуватипорядок оцінки пенсійних активів та визначення розміру пенсійних накопичень всистемі недержавного пенсійного забезпечення та обов’язковій накопичувальнійпенсійній системі, впровадження щоденного розрахунку чистої вартості  пенсійнихактивів та щоденного розрахунку вартості одиниці пенсійних внесків (активів) заєдиною методикою;
3) привестипрограми добровільного пенсійного забезпечення, діяльність яких регулюєтьсяокремим законодавчим актом, у відповідність до вимог Закону України “Пронедержавне пенсійне забезпечення”;
4) визначитипослуги із адміністрування недержавних пенсійних фондів послугами ізнедержавного пенсійного забезпечення та поширення на них діючої системиоподаткування, передбаченої для аналогічних послуг;
5) прирівнятиодноразову виплату із системи недержавного пенсійного забезпечення за порядкомоподаткування до пенсії на визначений строк, що виплачується з недержавногопенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, що визначенізаконодавством;
6) сприяти емісіїцільових середньо- та довгострокових облігацій внутрішньої державної позики;
7) запровадитиміжнародні стандарти інвестиційної діяльності та звітності для суб'єктівсистеми накопичувального пенсійного забезпечення та механізмів корпоративногоуправління в системі недержавного пенсійного забезпечення;
8) здійснитизаходи по запровадженню обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;
9) уніфікуватиструктури, правила та вимоги щодо функціонування обов'язкової і добровільноїскладових системи накопичувального пенсійного забезпечення;
10) активізуватиучасть роботодавців у системі додаткового пенсійного забезпечення;
11) здійснитидодаткові заходи щодо захисту коштів системи накопичувального пенсійногозабезпечення від знецінення, втрат та інших ризиків
12) забезпечитирозробку та сприяння впровадженню обов'язкових професійних пенсійних програмдля окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із особливо шкідливими іособливо важкими умовами праці, що дають право на призначення пенсій за вікомна пільгових умовах або за вислугу років, із одночасним здійсненням заходівщодо створення роботодавцем безпечних для здоров’я робочих місць, та для тихпрацівників, яким роботодавець не в змозі забезпечити або не забезпечивбезпечних та нешкідливих умов праці.
Етапиреалізації Концепції
На першомуетапі (2010-2013 роки) передбачається вжити заходів щодо:
— запровадженнядієвого механізму підвищення призначених пенсій шляхом удосконалення механізмуіндексації пенсій з метою усунення диспропорцій у розмірах пенсій, призначениху різні роки (з 2011 року);
— забезпеченнядиференціації розміру мінімальної пенсійної виплати залежно від набутогострахового стажу;
— запобіганнянесвоєчасному проведенню розрахунків за нарахованими страховими внескамипідприємствами, установами та організаціями з органами Пенсійного фондуУкраїни, недотримання законодавства у сфері пенсійного страхування посадовимиособами підприємств, установ та організацій;
— внесеннязаконодавчих пропозицій про скорочення невиправданих пільг зі сплати страховихвнесків – 2010 рік, а також про єдині принципи пенсійного забезпечення та наданнястипендій працівникам культури, освіти, охорони здоров’я, соціальногозабезпечення та деяким іншим категоріям осіб;
— забезпеченнястабільності фінансування пенсійних виплат, ефективного та раціональноговикористання пенсійних коштів, удосконалення методів фінансового планування,звітності та контролю за їх витрачанням;
— внесення зміндо законодавства в частині удосконалення порядку перерахунку пенсії у зв’язкуіз ростом середньої заробітної плати та діючого порядку перегляду розмірівпенсій із урахуванням індексу споживчих цін з метою усунення відставання – 2010рік;
— вдосконаленнямеханізму обчислення заробітної плати для окремих категорій працівників ізурахуванням особливого характеру їх роботи;
— забезпеченняпрозорості та прогнозованості пенсійної системи і механізмів управління нею;
— легалізаціїзаробітної плати;
— опрацюванняпитання про розширення джерел фінансування пенсій, призначених на пільговихумовах та недопущення збільшення фінансового навантаження на роботодавця;
— оптимізаціїмаксимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страховівнески, та максимального розміру пенсій;
— підвищення назаконодавчому рівні вимог до компаній з управління активами, що здійснюютьуправління пенсійними активами;
— створенняінформаційно-технічної бази для функціонування обов’язкової накопичувальноїпенсійної системи;
— обмеженняпридбання або додаткового інвестування пенсійних активів у цінні папери,випущені юридичними особами, які пов’язані із засновниками недержавнихпенсійних фондів;
— забезпечитигарантований захист пенсійних активів;
— сприяннярозвитку недержавного пенсійного забезпечення;
— внесення зміндо законодавства щодо формування складу правління Пенсійного фонду України наоснові паритетного представництва сторін соціального діалогу та перетворенняПенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію;
— опрацюванняпитання щодо встановлення державних гарантій виплати пенсій застрахованимособам із обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;
— удосконалення регулюванняу сфері недержавного пенсійного забезпечення шляхом розширення повноваженьорганів, які здійснюють нагляд за діяльністю недержавних пенсійних фондів умежах повноважень, визначених законами;
— запровадженняекономічних стимулів для сплати пенсійних внесків;
— забезпеченнярозмежування функцій органів виконавчої влади щодо державного регулювання танагляду в системі накопичувального пенсійного забезпечення, зокрема в частиніпосилення ролі центрального органу виконавчої влади в сфері економіки щодо їївпровадження та розвитку.
На другомуетапі (2014 — 2017 роки) передбачається:
— завершитиреалізацію заходів з підготовки до запровадження обов’язкової накопичувальноїпенсійної системи та її поетапного запровадження;
— здійснитипоступовий перерозподіл страхових внесків між найманими працівниками тароботодавцями із одночасним запровадженням механізму гарантованогокомпенсуючого підвищення заробітної плати найманому працівникові;
— забезпечитирівноправність громадян в пенсійній системі – єдині для всіх правилапризначення пенсій;
— звільнитибюджет Пенсійного фонду України від не властивих йому виплат;
— запровадитиуніфіковану законодавчу базу пенсійної системи;
— забезпечитирозвиток накопичувальної системи пенсійного забезпечення;
— впровадити обов’язковіпрофесійні пенсійні програми для працівників, зайнятих на робочих місцях, наяких неможливо уникнути впливу шкідливих факторів виробничого середовища.
— Пенсійнареформа повинна реалізовуватись через широке громадське обговорення її основнихнапрямів і постійний зворотній зв’язок з тими, кому належить жити за майбутнімпенсійним законодавством.
— З метоюзабезпечення розробки, фінансово-економічного обґрунтування та широкогогромадського обговорення проекту нового пенсійного законодавства Урядом будеутворено колегіальний дорадчо-консультативний орган.
Результатамиреалізації Концепції повинні стати:
1. фінансовастабільність пенсійної системи;
2. забезпеченняконституційного рівня пенсійних виплат і дотримання положень Європейськогокодексу соціального забезпечення та конвенції Міжнародної організації праці промінімальні норми соціального забезпечення № 102 в частині пенсійногозабезпечення;
3. запровадженнясправедливого механізму зростання пенсійних виплат;
4. створеннясправедливої, прозорої пенсійної системи;
5. поступовийперерозподіл навантаження зі сплати страхових внесків між роботодавцем тапрацівником із одночасним гарантованим підвищенням заробітної плати найманомупрацівникові, що забезпечить контроль за перерахуванням страхових внесків збоку застрахованої особи – майбутнього пенсіонера;
6. правоверегулювання пенсійної системи, що здійснюватиметься виключно пенсійнимзаконодавством;
7.   розвитокнедержавного пенсійного забезпечення.
Впровадження впенсійній системі накопичувальної складової дасть змогу забезпечити:
— можливістьпримножити страхові внески громадян та передати накопичений капітал у їхвласність з правом його успадкування, а також підвищити індивідуальнузацікавленість громадян у сплаті страхових внесків  (кожен накопичує для себе);
— формуванняджерел довгострокових інвестиційних ресурсів для національної економіки;
— запобіганнязростанню фіскального навантаження на роботодавців у частині соціальнихнарахувань на фонд оплати праці.
Ризики призволіканні із реалізацією заходів, визначених Концепцією із подальшимреформуванням пенсійної системи призведе до:
— незабезпеченняфінансової стабільності у солідарній системі, що позбавить можливостіпідвищувати рівень пенсійного забезпечення;
— відстроченнязапровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;
— постійногопідвищення дотацій з Державного бюджету України до Пенсійного фонду України.
Фінансуваннязаходів із реалізації Концепції планується здійснювати за рахунок коштівПенсійного фонду України, державного бюджету, міжнародних  та вітчизнянихдонорських і благодійних організацій та інших джерел.

3.2 Шляхи вдосконаленнясистеми НПЗ в Україні та перспективи його розвитку
 
Нинішнійрік став серйозним випробуванням для фондового ринку. Економічна криза та її наслідки захопили сьогодні не тільки підприємства, фінансовіустанови, а майже кожногоукраїнця. Падіннявітчизняного фондового ринку продовжується і несе суттєві загрози для інвесторів.
Недосконалість законодавчої бази, нерозвиненість організованого ринкуцінних паперів, низький рівень фінансової обізнаності населення посилили впливкризових явищ на діяльність недержавних пенсійних фондів.
Захист пенсійних накопичень та їх примноження за рахунок інвестиційногоприбутку з метою здійснення майбутніх пенсійних виплат учасникам знаходиться вруках фінансових установ, які здійснюють управління активами НПФ. Отже, самевід того, як працюють ці установи, як
будують відносини з фондом і як контролюються, значною мірою залежитьспроможність фонду здійснювати пенсійні виплати.
Держфінпослуг,Ради НПФ, КУА і недержавно-пенсійна громадськість (USAІD та Світовий банк) докладають чималих зусиль для розвитку накопичувальноїпенсійної системи і, особливо, НПФ в Україні, а досягнення мізерні. Є дві групи проблем, які гальмуютьхід пенсійної реформи, формування накопичувальної пенсійної системи танедержавного пенсійного забезпечення. Перша – в корпоративному середовищі, кудивходять НПФ, КУА тощо, друга — в державному.
Щодо корпоративнихпроблем, то, хоча ринок послуг НПФ ще зовсім невеликий, і водночас простір длядій неймовірно широкий для всіх та й інтереси нібито у всіх спільні, алеєдності серед його учасників недостатньо.
Візьмемо, наприклад,ставлення до запровадження єдиного порядку визначення чистої вартості одиниціпенсійних внесків. Наявність такого порядку посилить довіру до системи НПФ, бо дасть змогувкладникам порівнювати діяльність різних фондів, бути в курсі того, щовідбувається з їхніми пенсійними грошима, і на цій основі приймати обгрунтованірішення. Та і світовий досвідзасвідчує: немає іншого шляху для завоювання довіри вкладників, ніж відкритістьінформації та зрозуміла система оцінки результатів роботи фондів.
Положення про порядоквизначення чистої вартості активів НПФ, яке не відповідає ні вимогам, ніпотребам ринку ще з моменту його затвердження в 2004 році. Зміну його зміступоставлено в залежність від доопрацювання аналогічного Положення з визначеннявартості чистих активів ІСІ (інститутів спільного інвестування), поправки доякого вже майже чотири роки не може прийняти Державна комісія з цінних паперіві фондового ринку.
Крім того, слід приділитиувагу й збільшенню пропозиції якісних інструментів інвестування для пенсійнихфондів. Оскільки їхні активи мають довгостроковий характер, а акції більшстійкі до інфляції, ніж боргові інструменти, варто дозволити підвищити часткуакцій в портфелі НПФ принаймні до 50 відсотків. Збільшення активів НПФ тазапровадження обов'язкової накопичувальної системи потребують підвищення якостіакцій, які Фонд держмайна виставляє на біржу. ПФ можуть інвестувати лише вакції елітних емітентів, тоді як Фонд майна пропонує сьогодні для продажу черезбіржу низькоякісні цінні папери.
Треба також дозволитипенсійним фондам купувати цінні папери ІСІ. В усьому світі є така практика, ботим самим зменшуються ризики управління коштами. До того ж ці фондидиверсифіковані і з них завжди НПФ може вийти.
Тепер про проблемидержавного рівня. Вперше про НПФ і створення в Україні трирівневої пенсійноїсистеми йдеться в указі Президента від 1998 року. Та через десятиріччяскладається враження, що досі у високих державних інституціях панує думка:пристойну пенсію можна отримувати в рамках існуючої державної Солідарноїсистеми. Варто лише її реформувати, збільшити ресурси Пенсійного фонду,справедливо призначити державні пенсії. Але в країнах Європи ще на початку 90-хроків минулого століття зрозуміли, що державна пенсія може забезпечити лишепрожитковий мінімум. А все інше має бути за рахунок другого і третього рівнів,розвиток яких є такими ж пріоритетними, як і наповнення Солідарної пенсійноїсистеми.
Протягом останніхроків, замість комплексного розвитку всієї пенсійної системи йде однобокенарощування ресурсів Пенсійного фонду (і це чомусь називають пенсійноюреформою). Та грошей уфонді не вистачає. І це при тому, що в Україні, зокрема, один із найвищих усвіті обов'язковий збір до ПФ — 35,2 відсотка. А середня пенсія за віком трохибільша третини середньої зарплати тоді, як у Європі, де реально діє трирівневапенсійна система, — мінімум 70 відсотків. Якщо ж врахувати гроші, які видають у«конвертах», то, за даними Мінекономіки, це співвідношеннястановитиме 14 відсотків.
Встановившидоходи Пенсійного фонду на рівні майже 80 відсотків доходів Державного бюджетута направляючи на фінансування дефіциту поточні податкові надходження, державаспотворює пропорції й так слабкої економіки. Від макрофінансових диспропорційстраждає все суспільство. До речі, всі економічні кризи в Україні розпочиналисяз негараздів у державних фінансах. Отже пенсійна політика має орієнтуватися напомірне зростання державної пенсії при випереджаючих темпах збільшення пенсійіз накопичувальної пенсійної системи і, особливо — з її приватної складової.
Місце НПФ вструктурі пенсійного забезпечення, на мій погляд, можна розглядати в двохаспектах:
1)  формуванняфінансових ресурсів та рух грошових потоків у цій системі;
2)  аналізактивності клієнтів сфери НПЗ.
Механізм рухугрошових потоків в пенсійній системі через НПФ відіграє ключову роль уформуванні інвестиційних ресурсів для внутрішнього економічного розвиткукраїни. Запроваджувана нова пенсійна система повинна перерозподілити рухгрошових потоків таким чином, щоб сформувати основні виплати та внески черездругий та третій рівні.
Солідарна(загальнообов'язкова) пенсійна система на сучасному етапі становлення формує всобі основні пенсійні ресурси у вигляді обов'язкових внесків громадян та їхроботодавців. Високі ставки внесків змушують останніх приховувати фактичнийфонд оплати праці, зеншуючи тим самим надходження до бюджету Пенсійного фонду,який стає дефіцитним. Виникає потреба компенсувати недостатність коштів навиплату пенсій сучасним пенсіонерам через Державний бюджет України.Запровадження другого та третього рівнів повинне вирішити проблему низькихпенсій та надати можливість громадянам отримувати пенсії, відповідні їхзаробіткам в період трудової діяльності.
Зрілістьсистеми недержавного пенсійного забезпечення можна визначити за ступенемрозповсюдження послуг серед середніх та малих підприємств, а також  фізичнихосіб. За даними Держфінпослуг максимальна кількість укладених пенсійнихконтрактів НПФ саме з фізичними особами. Але на сучасному етапі розвиткупенсійної системи, вони не є визначальними пайовиками фондів, оскільки середнясума пенсійних внесків на один укладений контаркт від фізичних осіб значноменьша ніж від юридичних. Разом з тим, в умовах початкового етапу формуванняфінансових ресурсів пенсійні фонди позиціонують себе переважно на великихвкладників, якими є юридичні особи.
Шляхивдосконалення системи НПЗ:
•Необхідно вдосконалити відповідну регуляторну базу, спираючись на вже отриманийдосвід впровадження НПФ.
•Досягнення оптимального для учасників фондів співвідношення між рівнями ризиківі прибутковістю в інвестиційних портфелях НПФ — шляхом внесення урядових зміндо регуляторної бази в рамках ширшої програми розвитку ринків капіталу.
•Слід скасувати регуляторні обмеження на операції з валютою і розглянутиможливість запровадження управління ризиками та розважливого вкладання коштів,підпорядкованого детальніше розробленому регулюванню, що має передбачатиінвестування в ліквідні інструменти з низьким рівнем ризику, які перебувають вобігу на розвинутих ринках.
•Регулятори повинні дозволяти здійснювати інвестиції лише в такі активи, дляяких можна застосовувати методи оцінювання вартості, єдині для всіх фондів.
•Підвищення рівня управління інвестиційним портфелем фонду — завдяки: (a)дозволу вкладання коштів у деривативи лише у перспективі і в цілях хеджування,(b) запровадженню в законодавстві загальних положень про управління ризиками та(c) накладенню обмежень на частки акціонерного капіталу, які може утримуватиНПФ.
•Дотримуватися граничних допустимих обсягів інвестицій, шляхом моніторингудотримання законодавчо встановлених обмежень щодо інвестування пенсійнихактивів, який має ґрунтуватися на їх середньомісячних значеннях.
•.Вирішитипитання низького рівеня прозорості НПФ в Україні шляхом запровадженняобов`язковості використання суб`єктами НПЗ міжнародних стандартів фінансовоїзвітності (МСФЗ), а також введення практику оприлюднення НПФ інформаційнихпроспектів.
•Вирішити наявність непрозорої конкуренції шляхом посилення захисту правспоживачів що будується на принципах:
— зрозумілості / прозорості — щоб споживачі, тобто учасники схеми, могли розуміти даний пенсійнийпродукт та розрізняти його серед інших подібних заощаджувальних продуктів;
— простоти – щобспоживачі, тобто учасники схеми, могли робити обґрунтований вільний вибір зметою забезпечення максимального прибутку у довгостроковій перспективі тазалишатися відповідальними за свій вибір.
Атакож неупередженість та об`єктивність державного органу, що здійснює контрольта нагляд за суб`єктами НПЗ.

ВИСНОВОК
 
В результаті комплексногодослідження розвитку недержавних пенсійних фондів в Ураїні зроблені наступнівисновки та пропозиції:
1. НПФ – юридична особа,яка має статус неприбуткової організації (непідприємницької організації),функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійнихвнесків на користь учасників. Проведення пенсійними фондами інших видівдіяльності, не передбачених законом України «Про недержавне пенсійнезабезпечення» забороняється. Активи пенсійного фонду формуються за рахуноквнесків до пенсійного фонду і інвестиційного прибутку від інвестуванняпенсійних активов. По видам НПФ розділяються на: відкриті, корпоративні іпрофесійні. Єдиним органом управління НПФ є Рада фонду (для здійснення контролюза поточною діяльністю фонду і вирішення основних питань пов'язаних здіяльністю фонду).
2. Відсутність насьогодні сильної і цілеспрямованої державної політики щодо формування тарозподілу доходів населення викликає значні труднощі на шляху зменшеннядиференціації суспільства за доходами, подолання бідності, зміцнення позиційсереднього класу (питому вагу якого у поточному десятиріччі передбачено довестидо 45-50%), а відповідно, і розвитку системи недержавного пенсійногозабезпечення, яка створюється з огляду на достатньо високий рівень доходівзначної частини населення.
3. Длястановлення НПФ, запровадження нових методологічних принципів пенсійної системита формування економічних основ накопичення пенсійних активів як складного,багатоаспектного, довготривалого процесу необхідним є забезпечення реалізаціїскладових механізму державного регулювання діяльності НПФ за такими блоками:соціально-економічний, організаційний та правовий. Вони передбачаютьвдосконалення нормативно-правової бази, забезпечення реалізаціїсоціально-економічного розвитку, впровадження систем ліцензування тасертифікації, норм та тарифів, консалтингу інвестиційних проектів НПФ,забезпечення адміністративного контролю, аудиту та захисту конкурентногосередовища тощо.
4. Основниминапрямами державного регулювання інвестиційної діяльності НПФ визначенопідвищення інвестиційної привабливості існуючих фінансових інструментів, длявкладення пенсійних активів; прийняття нормативно-правового акту щодо спрощенняпорядку здійснення валютних операцій пенсійними фондами; започаткування вУкраїні діяльності незалежних рейтингових агенцій, які б здійснювали оцінку(присвоєння рейтингу) корпоративних та муніципальних цінних паперів;розроблення законодавчої бази роботи фінансових ринків; запровадження обмеженьза ступенем ризику об’єкта інвестування НПФ; розширення напрямів інвестуванняпенсійних активів шляхом удосконалення умов випуску існуючих та запровадженнянових видів фінансових інструментів, захищених насамперед від впливу інфляції.
5. Контроль наднедержавними пенсійними фондами більший, ніж над звичайними фінансовими інститутами. Для них існують свої нормативи, звітність, є регуляторний орган – Державнакомісія із регулювання ринків фінансових послуг. Контроль також здійснюютьДержавна комісія з цінних паперів та фондового ринку,Антимонопольний комітет України, НБУ. Ураховуючи викладене, можна констатувати,що Держфінпослуг, зокрема Департамент нагляду за недержавними пенсійними фондами, сприяєстворенню дієвої системи недержавного пенсійного забезпечення, системи, яка гарантувала б отримання громадянами додаткових до загальнообов’язкового пенсійного страхуваннявиплат.
6. Нанормативному рівні створена жорстка система гарантій захисту інтересівучасників недержавного пенсійного забезпечення:
— суворий контрольз боку держорганів;
— щорічнийнезалежний аудит діяльності НПФ;
— нагляд задіяльністю НПФ з боку Ради Фонду;
— розподіл функційі розмежування коштів учасників;
— ліцензуваннядіяльності всіх компаній, які обслуговують НПФ;
— диверсифікаціяінвестиційного портфеля;
— періодичназвітність та оприлюднення інформації про діяльність Фонду.
6.Розвиток цивілізованого ринку та створення умов для діяльності компаній зуправління завжди були пріоритетними завданнями дляУкраїнської асоціації інвестиційного бізнесу. Асоціація активно працює надзапобіжними заходами щодо недопущення, насамперед,дефолтів за цінними паперами, які знаходяться у портфелях НПФ.
7. Зменшення впливу кризових явищ буде здійснюватися шляхом запровадженнянових фінансових інструментів, в тому числі державних, які матимуть плаваючуставку доходності. Завдякизусиллям УАІБ, яка своєчасно зреагувала на ситуацію у банківському секторі,пов’язану із забороною Нацбанку достроково повертатидепозити, для відкритих інвестиційних фондів та пенсійних фондів було зробленовиняток і дозволено достроково розриватидепозити.
8.Аналіз стану ринку НПЗ в Україні свідчить про певний динамізм розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення й активний інтерес з боку професійних учасників фінансовогоринку до оволодіння новими видами діяльності. Кількість НПФ за 2009 р. станом на 30.06.09р. збільшилася до 109 установ, сумарний дохід від інвестування активів на кінець другого кварталу 2009 р. становив майже 44,4млн грн. Що стосується географічного розташування, то воно залишається нерівномірним (85%кількості фондів створено в Києві).
Всім зрозуміло, що криза тимчасова, а пенсійна реформа, турбота промайбутнє – постійні. Нині, як ніколи, необхідна підтримка держави відносно якроботи НПФ, так і подальшого розвитку пенсійної реформи. Це стосується якмасштабної роз’яснювальної роботи про функціонування НПФ, подальшогореформування пенсійної системи, так і запровадження заходів, які допоможуть НПФпережити кризовий період.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
1. Закон України «Про загальнообовязковедержавне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
2. Закон України «Про недержавне пенсійнезабезпечення» від 9 липня 2003 р. № 1057-ГУ
3. Закон України «Про пенсійнезабезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХП
4. Закон України «Про збір на обов'язковедержавне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР
5. Закон України «Про загальнообовязковедержавне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, Науково-практичнийкоментар, «АТВ», Киїів, 2005.
6. Борис Надточій, Лариса Демчук, Пенсія вУкраїні, коментар до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійнестрахування», Київ, Юрінком Інтер, 2007.
7. Бурков Ю. Сучасна система накопичення //Фінансові послуги. — 2006.-№ 2.
8. Вісник Пенсійного фонду Україниhttp://www.vpf.spov.com.ua/
9. Городецька Л.О. Мухіна Л.Ф. Реформуванняпенсійної системи в   Україні: сутність, основні напрямки. — К., 2006.
10.  В.І.Грушко, Н.В. Грушко, О.В. Бевзенко, О.В. Красота, С.М. Лаптєв, О.С. Лубунь,І.І. Рулік, К.В. Павлюк, К.В. Рясна, Т.І. Шпильова, Пенсійна система України,навчальний посібник, за редакціею доктора економічних наук, професора ГрушкаВ.І., Київ, Кондор, 2006.
11.  ЗайчукБ. О., Никитенко В. С., Семендяєва В. І. Система пенсійного забезпечення:сьогодні і завтра. — К.: Формат, 2004.
12.  КриволаповА. І., Орел М. О., Печера С. І., Шалаєва Л. Ю. Пенсійному фонду України — 15років. — К.: Спеціалізоване державне підприємство Пенсійного фонду України,2006.
13.  ЛуговенкоН. Соціальні функції пенсійного забезпечення // Вісник Національної академіїдержавного управління при Президентові України (укр.).- 2005.
14.  НадточійБ.О. Платоспроможність Пенсійного фонду // Фінанси України (укр.).- 2005
15.  ПартинГ.О., Тивончук О.І. Пенсійні фонди як учасники фінансового ринку // ФінансиУкраїни. – 2005. – № 9.
16.  ПриваловЮ., Саєнко Ю., Сапєлкін Ю. Пенсійна реформа в Україні: тенденції таперспективи. — К.: ПЦ «Фоліант», 2005.
17.  Ринокстрахування в Україні. Збірник статей / Київ, березень 2004. — Інститутекономічних досліджень та політичних консультацій, Німецька консультативнагрупа з питань економічних реформ при Уряді України.
18.  СіржукР. Пенсійна реформа в Україні //Цінні папери України. – 2005.
19.  Л.І.Харитонова, Пенсійна реформа в України, навчально-методичний посібник,«Юридична література», Одеса, 2006
20.  ХорошаєвЄ.С. Сучасний стан пенсійної реформи України. //Держава і право: Зб. науковихпраць. Юридичні і політичні науки. Вип.34.