ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему:“Розвиток ринку страхових послуг вУкраїні”
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУВ УКРАЇНІ
1.1 Страховий ринок тайого структура
1.2 Роль посередників настраховому ринку
1.3 Об'єднаннястраховиків та його функції
1.4 Державне регулюваннястрахової діяльності
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІНА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1 Загальнахарактеристика страхового ринку України
2.2 Аналізфінансово-економічних показників діяльності страхового ринку України
2.3 Особливостіпроведення перестрахувальних операцій
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОГОРИНКУ В УКРАЇНІ
3.1 Зарубіжний досвідфункціонування страхових ринків
3.2 Проблеми таперспективи розвитку страхового ринку України
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
/>ВСТУП
Актуальність теми дослідження.Побудоваринкової моделі економіки шляхом проведення економічних реформ, відновленняприватних засад у господарюванні і формування приватного підприємництвазумовили посилення уваги до інституту страхування як соціально-економічногомеханізму захисту господарської діяльності від руйнівної дії стихійного лиха,нещасних випадків, несприятливих змін ринкової кон’юнктури тощо. Крім того, небезпекавказаних факторів може зашкодити матеріальним об’єктам життєдіяльності фізичнихосіб.
Як засвідчує аналіз історії та сучасного становленняінституту страхування, воно є обов’язковим елементом кожної економічної і соціальної системисуспільства. Без розвинутої системи страхування економіка успішно функціонуватине може. Майнове страхування має стати одним із основних механізмів поновленняпорушених майнових інтересів осіб у випадках непередбачуваних природних,техногенних та інших явищ, що позитивно впливає на зміцнення фінансів держави.
Особливо актуальною є проблема формування таподальшого розвитку страхового ринку для країн із перехідною економікою,зокрема, для України, де в ХХІ столітті відбуваються кардинальні зміни векономічній системі. Процеси ринкової трансформації національної економікизумовлюють необхідність проведення наукового дослідження міжнародного ринкустрахування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду угалузі страхування для подальшого розвитку ринку страхування України, щозабезпечить успішне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національноїекономіки, подальшу інтеграцію у світове господарство.
Дослідження проблеми розвитку страхування охоплюєекономічні, правові і соціальні аспекти та має вкрай важливе значення як зтеоретичної, так і з практичної точок зору.
Створення сприятливих умов для розвиткустрахування в Україні потребує проведення глибоких теоретичних досліджень танадання наукових рекомендацій, які можуть стати важливим чинником ефективногофункціонування національного страхового ринку. Дослідження механізмувикористання потужного потенціалу страхування у ринковій економіці дозволить повнішевикористовувати його в умовах України.
Дослідженню страхових правовідносин, зокремамайнових, були присвячені праці представників дореволюційної доби. Зокрема цероботи В.Р.Ідельсона, Д.І.Мейєра, Г.Ф.Шершеневича тощо. Правові питаннямайнового страхування в економічних зв’язках радянського періоду часткововисвітлювалися: Є.Н. Гендзехадзе, К.О. Граве, Л.А. Лунцем, О.С.Іоффе,
В.К. Райхером, В.І.Серебровським, В.М. Яковлєвимта ін.
Значний внесок у розв’язання проблем страхових правовідносинбув зроблений представницею сучасного періоду М.Я.Шиміновою. Також, питаннямстрахових правовідносин було присвячено праці В.В. Аленичева, Д.А. Петрова, Є.О.Суханова.
В останні роки відчувається значна зацікавленість українськихвчених-правознавців правовими проблемами страхових правовідносин. Аналізустрахових правовідносин присвячені праці Є.М. Білоусова, В.В. Луця,
В.П. Янішена.
В дослідженні було опрацьовано монографії, зокрема, — В.Д.Базилевича, О.Д.Василика, А.А. Гвозденка, О.Д.Заруби, М.С. Клапківа, Ф.В.Коньшина, Л.І. Рейтмана, С.С.Осадця та ін., присвячені страхуванню в сферіекономіки.
Разом з тим теоретичні проблеми становлення і розвиткустрахових майнових правовідносин в Україні висвітлені недостатньо і потребуютьпоглибленого вивчення, що посилює актуальність обраної теми.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження євивчення умов для забезпечення ефективного функціонування національного ринкустрахових послуг у період становлення ринкової економіки, адаптація світовогодосвіду у галузі страхування відповідно до національних особливостей,становлення в Україні цивілізованого страхового ринку, що забезпечить успішнездійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, подальшуінтеграцію у світове господарство, розвиток світової економіки та міжнароднихвідносин.
Реалізація мети дослідження обумовлюєнеобхідність вирішення таких завдань:
— виявлення сутності й функцій страхування уринковій економіці, обґрунтування необхідності страхового захисту та визначенняролі категорії страхування у системі економічних відносин;
— висвітлення структури страхування та механізмувзаємодії його суб’єктів у ринковій економіці;
— характеристика міжнародного ринку страхуванняза макроекономічними показниками, висвітлення практики страхування у країнах ізринковою економікою для практичного застосування в умовах України;
— визначення на основі порівняльно-правовогоаналітичного дослідження систем правового забезпечення та методів впливу державина страховий ринок основних напрямів удосконалення національного законодавства,його адаптації та гармонізації до європейських норм і стандартів, вдосконаленняспособів і форм державного регулювання страхової діяльності в Україні ;
— систематизація структури, оцінка сучасногостану й тенденцій розвитку національного ринку страхування в умовах переходу доекономіки ринкового типу, визначення форм і напрямів страхової діяльності, щонайбільше відповідають сучасному соціально-економічному стану, потребам державита усіх ринкових суб’єктів.
Об’єктом дослідження є сукупність фінансово-економічнихвідносин розвинутих країн світу. Як у теоретичному, так і в практичному планідослідження, насамперед, орієнтоване на вирішення найбільш актуальних проблемта визначення шляхів розвитку страхування в Україні у період переходу доекономіки ринкового типу на основі адаптації світового досвіду у галузістрахування відповідно до особливостей національного ринку.
Предмет дослідження – страхування в умовахринкової економіки, шляхи адаптації світового досвіду з позиції реалізаціїнаціональних інтересів України.
Методологічноюосновою дослідження є діалектичний метод пізнання, метод теоретико-емпіричногоаналізу, метод порівняння макроекономічних показників та системний підхід довивчення економічних процесів та сукупності фінансово-економічних відносин, щовиникають із приводу надання та одержання страхового захисту, порівняльніекономічно-правові аналітичні дослідження.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ 1.1 Страховий ринок та його структура
Існування повноцінного ринку страхування є важливою умовоюдля підвищення добробуту населення та сталого економічного зростання. В Україніцей сектор знаходиться на ранній стадії свого розвитку і має деякі проблеми.Тому подальший його розвиток має набути пріоритетного значення в економічній тасоціальній аспектах політики держави.
Проведення економічної реформи і структурноїперебудови економіки обумовлює необхідність подальшого розвитку національногострахового ринку як складової частини фінансового ринку України, що сприяєстворенню підґрунтя для стійкого економічного зростання і забезпечуєвідшкодування збитків у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та іншихнепередбачених подій, що негативно впливають на добробут населення, діяльністьсуб'єктів господарювання і держави.
У сучасній економіці через страхуванняреалізується державна політика соціально-економічного захисту населення, а такожформуються значні інвестиційні ресурси.
Розвиток страхового ринку і використання його вінтересах сталого розвитку національної економіки в умовах її інтеграції усвітове економічне співтовариство та посилення процесів глобалізації є важливимкомпонентом національної безпеки. Міжнародна кооперація в страхуванні сприяєфункціонуванню таких секторів економіки, як міжнародна торгівля, перевезення,авіація, космонавтика і туризм.
Сучасний страховий ринок формується в умовахпоступового підвищення базових макроекономічних показників, зокрема зростаннявалового внутрішнього продукту, низькі темпи інфляції, стабільністьнаціональної валюти, що дає змогу забезпечити динамічний його розвиток. Крімпозитивних макроекономічних показників, існують такі передумови розвиткунаціонального страхового ринку:
· поступове зростання доходів населення з тенденцією до подоланнянизького рівня платоспроможності;
· підвищення заінтересованості юридичних та фізичних осіб у захистісвоїх майнових інтересів;
· збільшення кількості прибуткових підприємств;
· законодавче запровадження обов'язкового страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
· розвиток ринків фінансових послуг (у тому числі фондового ринку)та формування національної системи іпотечного кредитування;
· запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення.
Однак існують також негативні чинники, якістримують розвиток ринку страхових послуг:
· недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;
· низький рівень співвідношення страхових платежів з відрахуваннямплатежів, переданих на перестрахування українським страховикам, і валовоговнутрішнього продукту, незначна клієнтська база страховиків, а такожзосередження страхової діяльності переважно на майновому страхуванні юридичнихосіб;
· нерозвиненість довгострокового страхування життя, недержавногопенсійного забезпечення та відсутність правового регулювання діяльностістраховиків у сфері обов'язкового медичного страхування;
· недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування;
· велика кількість страхових компаній з низьким рівнемкапіталізації, а також слабкий розвиток національного перестрахового ринку;
· використання страхового ринку суб'єктами господарювання дляоптимізації оподаткування та витоку коштів за кордон;
· недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страховогоринку;
· низький рівень страхової культури населення.
Для визначення економічного змісту поняття«страховий ринок» до-цільно використовувати системний підхід.Будь-який ринок – це система, що складається зі взаємопов'язаних елементів,відносин, організованих для до-сягнення певної мети. Ця система володієпритаманними їй властивостями та кількісними характеристиками, і головнезавдання системного підходу при визначенні поняття «страховий ринок»полягає у розгляді всіх складових рин-ку, орієнтації на аналізі взаємозв'язкуелементів. У спеціалізованій літературі зі страхування пропонується значнакількість визначень «страховий ринок» (Таблиця.1.1). Оскількистрахування це відносини, пов'язані з формуванням і вико-ристанням цільовихфондів грошових коштів, часто зміст страхового ринку ототожнюється здослідженням тільки економічної основи страхування.
Таблиця 1.1
Підходи до тлумачення поняття «страховийринок»Автори Визначення страхового ринку Коментар
І. Краснова
В.В. Шахов
В.Б. Гомелля
Певний економічний простір, де
формуються попит на специфічну
послугу, народжується пропозиція
цієї послуги та створюються умо-
ви для реалізації послуги.
Зроблено акцент на визна-ченні страхування як части-
ни економічних відносин. Підкреслено, що визначаль-
ним чинником існування
страхового ринку є наявність
страхової послуги.
О.А. Гвозденко
Сукупність економічних відносин
з купівлі-продажу страхової пос-
луги, що виражається в захисті
майнових інтересів фізичних та
юридичних осіб при настанні стра-
хових випадків за рахунок грошо-
вих внесків страхувальників.
Зроблено акцент
на визначенні поняття
«страхова послуга».
В.В. Шахов,
Б.Ю. Сербінов-
ский,
Т.А. Ротова,
Л.С. Руденко
Форма організації грошових відно-
син з формування та розподілу
страхового фонду для забезпечен-
ня страхового захисту суспільства,
а також сукупність страхових ор-
ганізацій, які беруть участь в на-
данні відповідних послуг.
Страховий ринок, перш за все, визначається сукупністю страхових організацій, які беруть участь у розподілі страхових фондів іформують
грошові відносини у цій галузі. Не порушено питання про існування потреби у страховій послузі та її специфіку.
Л.Е. Рейтман, Т.А. Ротова, Л.С. Руденко
Система економічних відносин,
складова сфера діяльності страхо-
виків і перестраховиків на певній
території по наданню відповідних
страхових послуг страхувальни-
кам. Гнучка система страхових
послуг пристосована до інтересів
страхувальників.
Визначає ринок як систему економічних відносин і ро-бить акцент на тому, що сама система страхування визна-чає попит та пропозицію, до
того ж ця система змі-
нюється за інтересами попи-
ту. Визначення вказує на те-
риторіальні межі страхового
ринку.
А.К. Шихов
Сфера специфічних відносин, що
виникають між страхувальниками,
які потребують через можливе ви-
падкове настання несприятливих
подій страхового захисту своїх
майнових інтересів, і страховика-
ми, що забезпечують його за раху-
нок використання ними страхових
фондів, сформованих із сплачува-
них страхувальниками грошових
внесків.
Основний акцент робиться на розкритті суті страхової
послуги та економічних від-
носинах, що виникають при
цьому. Це визначення як-
найповніше розкриває понят-
тя страхового ринку. Недолік
наведеного визначення –
прагнення звести в одному
визначенні в сукупності еко-
номічні, правові та страхові
аспекти.
Ю.М. Жу-равльов
Система економічних відносин,
яка становить сферу діяльності
страховиків і перестрахувальників
в даній країні, групі держав та в
міжнародному масштабі по надан-
ню відповідних страхових послуг
страхувальникам. Разом з тим ав-
тор виділяє і термін «обмежений
страховий ринок». Якщо страху-
вання або перестрахування не мо-
жуть бути розміщені на страхово-
му ринку якої-небудь іншої країни
повністю, то такий ринок є обме-
женим.
Акцентується на територі-
альних межах страхового
ринку. А.В. Криворуч-ко
Сфера фінансово-економічних від-носин між страховиками і страху-
вальниками з надання страхових послуг і захисту майнових інтере-
сів юридичних осіб і громадян, а також зі здійснення відповідної фінансової діяльності у межах чинного законодавства з боку комерційних страхових компаній і фірм чи державних організацій.
Акцентується на фінансовій
діяльності в межах страхово-
го ринку.
Л.О. Орленюк-
Малицька,
О.Д. Вовчак,
Т.А. Ротова,
Л.С. Руденко,
В.Д. Базилевич
Особлива сфера грошових відно-
син, де об'єктом купівлі-продажу є
специфічна послуга – страховий
захист і на якому формуються по-
пит та пропозиція на цю послугу.
Акцентується на розкритті
суті страхової послуги –
страхового захисту. /> /> /> /> /> />
З наведеної табл. 1.1. бачимо, що загалом страховий ринокрозглядають в економічній літературі як систему суспільних, економічних,фінансово-еко-номічних чи грошових відносин, особливу соціально-економічнуструктуру, економічне середовище функціонування страховиків, економічнийпростір, сукупність страхових компаній, форму взаємозв'язку між учасникамистрахо-вих правовідносин, частину фінансового ринку, окрему сферу послуг, формуфункціонування сукупного страхового фонду.[7,c.23]
Інакше кажучи, в широкому розумінні страховийринок є сукупністю економічних відносин з приводу купівлі-продажу страховихпослуг, тобто ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками тастрахувальниками і тут здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. Прицьому необ-хідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільноїпотреби страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об'єктивною основоюстрахового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності наданнягрошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій. При цьомуосновними законами його функціонування є економічні закони попиту і пропозицій,закон вартості, накопичення капіталу, закон додаткової вартості, законконкуренції.
Поряд з цим, страховий ринок є складовоюфінансового ринку, що представляє особливе соціально-економічне середовище, деоб'єктом купівлі-продажу є страховий захист, формується попит і пропозиція нанього, а сукупність всіх його суб'єктів функціонує в системі економічних, фінансових, договірних,інформаційно-консультаційних та інших відносин, що обумовлені необхідністюстрахової послуги і виникають між ними на всіх етапах її надання.
Проте розглянуті вище визначення не повною міроювідбивають справжню сутність страхового ринку. На мою думку, страховий ринок –це система стійких економічних відносин між покупцями (споживачами,виго-донабувачами), посередниками і продавцями, а також страховиками ірегуля-торними органами, пов'язаних із формуванням попиту, пропозиції та цінина прямий страховий захист і перестрахування, які матеріалізуються устрахо-вих, перестрахувальних і супутніх послугах у певній країні, групі країнчи міжнародному масштабі, що піддається регулюванню.
Страхова галузь розвинених країн забезпечує дієвусистему захисту майнових прав та інтересів усіх громадян і підприємств,підтримання соці-альної стабільності суспільства, економічної безпеки держави,а також є важ-ливим фінансовим інструментом регулювання національної економікий по-тужним джерелом акумулювання коштів для їх подальшого довготерміново-гоінвестування в народне господарство.
Окремі фізичні особи, підприємства та суспільствов цілому стикаються в повсякденному житті з такими різноманітними ризиками, якхвороба, автомобільні аварії, пошкодження майна, втрата врожаю або припиненнявиробничого процесу. Існування економічних ризиків створює незручності,економічну небезпеку та непевність.
Непередбачені та незаплановані події не тількизавдають прямих втрат (пошкодження машин через пожежу), але також і непрямихвтрат, зокрема, якщо збитки призводять до зупинки діяльності. Наприклад, підприємство,яке зазнало втрат, може не мати достатньо ресурсів для надолуження втраченого ізбанкрутувати, внаслідок чого клієнти та постачальники зазнають ще більших збитків.
Однак ризиком можна управляти. Політика держави (регулювання,нагляд) має надзвичайний вплив на абсолютний рівень ризику в суспільстві таспосіб управління ним. Уряд може допомогти уникнути ризику, наприклад,заборонивши шкідливі виробничі процеси. Крім того, шляхом налагодження належноїсистеми дорожнього руху (світлофорів) та проведення кампаній, спрямованих нагарантування безпечних умов праці, держава може запобігти та зменшити втрати,пов’язані з такими ризиками, як нещасні випадки з фізичними особами. Цесприятиме зменшенню частоти та розміру збитків, що покращить економічнийдобробут суспільства.
Завдяки особистим та державним зусиллям ризики можуть бутизначно скорочені, хоча їх повне усунення є неможливим та небажаним. Страхуванняє найкращим способом для вирішення проблем, створених залишковим ризиком.Купуючи страховий поліс, індивіди можуть перекласти ризик зі своєї сім’ї абоорганізації на страховика. Фінансовий тягар тих, хто зазнав втрат,відшкодовується із загального фонду, тобто з коштів, зібраних з потенційнихпретендентів (власників полісів). Крім того, страхування дозволяє враховуватинеминучі ризики, пов’язані з інвестиційними проектами, які є прийнятними чинеприйнятними для людей. Врахування цих поширених ризиків ведення бізнесу таінвестиційних рішень є вирішальним для інновацій, розвитку та економічногозростання економіки.[43, c. 232]
Існують значні переваги функціонування страхового сектора,які стосуються всіх верств населення та секторів економіки. Але потрібно такожпам’ятати про витрати, пов’язані зі страхуванням.
Механізм страхування — це визначальний метод, який дозволяєуправляти та керувати ризиком в раціональний та вичерпний спосіб.[33, c. 38]
Страхування дозволяє людям обирати, які ризики є прийнятнимидля них, а від яких вони б хотіли себе захистити. Ефективний сектор страхуваннянадає значні вигоди домогосподарствам, підприємствам, комерційним діячам,державі та фінансовому сектору.
Наприклад, домогосподарства отримують вигоди через такіособисті види страхування, як страхування життя, здоров’я та майна.Задовольняючи бажання безпеки та забезпечуючи гарантований рівень доходу,страхування може сприяти підвищенню якості життя. Такий вид обов’язковогострахування, як страхування цивільної відповідальності власників транспортнихзасобів, створює необхідну систему соціального захисту. Він може захиститипотерпілих у випадку неплатоспроможності особи, винної в дорожньо-транспортнійпригоді. Страхування враховує наслідки ризикової поведінки шляхом встановленнястрахової премії відповідно до індивідуального ризику (встановлення ціниризику). Це дозволяє застрахованим людям раціональніше ставитись до ризиків таможе допомогти їмуникнути надмірно ризикових дій та рішень. Індивіди мають значні економічні стимули длязменшення їх ризику та контролювання можливих втрат. З метою уникнення високихстрахових премій водії автомобілів заохочуються до запобігання нещаснихвипадків та вдосконалення умов безпеки своїх автомобілів. Більш того страховікомпанії самі зацікавлені допомогти клієнтам запобігти та зменшити втрати.Ймовірним є ініціювання різних попереджувальних заходів (більш безпечнихавтомобілів чи виробництв) або запровадження програми контролю за втратами.
Страхування сприяє розвитку підприємництва, виробництва іторгівлі та надає їм стабільності. Багато видів товарів та послуг виробляютьсята надаються за умови доступності відповідного виду страхування. Підприємцівпевненіше вкладатимуть кошти в інноваційні проекти, якщо зможуть отримативідповідний страховий захист. Наприклад, фармацевтична компанія не будерозробляти і продавати вигідний продукт без доступу до страхуваннявідповідальності. За таким же принципом страхування дозволяє керівникамвиробництва врахувати ризик пошкодження виробничого обладнання, що збільшитьінвестування в нього. Крім того, страхування сприяє збільшенню довіри доекономічних агентів. Страхування товарів, платежів та транспортування полегшуєкомерційну діяльність та торгівлю. З іншого боку, споживачі заохочуються докупівлі таких дорогих товарів, як автомобілі чи нерухоме майно. Таким чином,страхування полегшує комерційну діяльність, стимулюючи споживання,підприємництво та інновації. Більш того, страхування майна та відповідальностіможе зменшити втрати від зупинки або навіть повної ліквідації фірми у випадкунепередбачуваних обставин. Воно може мінімізувати додаткові видатки, щовиникають в результаті фінансових негараздів.
Страхування також допомагає запобігти значним втратамкапіталу і надає стабільності підприємницькій діяльності та економіці в цілому.
Страхування може значно знизити державні видатки. Страховикиможуть частково замінити державні програми страхування (такі як страхуванняранньої смерті та інвалідності). Це зменшує навантаження на систему соціальноїдопомоги, залишаючи уряду ресурси для найсуттєвіших і найнеобхідніших цілейсоціального захисту. Більш того, страхування може пом’якшити негативнийекономічний вплив від природного лиха (такого як втрата сільськогосподарськихкультур), зменшуючи потребу в фінансовому втручанні держави.
Нарешті, страховий ринок відіграє значну роль для розвитку таефективного функціонування фінансового сектора. Страхові компанії є фінансовимипосередниками. Вони зменшують трансакційні витрати, пов’язані з рухом коштіввід тих, хто заощаджує, до позичальників, шляхом накопичення значних коштівтисячі платників страхових премій. Страхування життя допомагає мобілізувати таспрямувати суми заощаджень на інвестиції в корпоративні та державні облігації,іпотеку та акції.[28. c, 39]. В усьому світі страхування життя стало головнимджерелом довготермінового фінансування, яке є особливо важливим для економік,фінансові ринки яких перебувають на стадії розвитку і які потребують інвестиційв проекти, спрямовані на розвиток інфраструктури.
Відповідно очікується, що ефективний страховий ринок:
— значно зменшить рівень ризику та втрат і збільшитьобізнаність людей про ризик;
— покращить якість життя, забезпечить соціальний захист тадопоможе державному сектору;
— сприятиме комерційній діяльності та підприємництву,стабілізуватиме економіку;
— прискорить мобілізацію капіталу та його ефективнеінвестування через фінансові ринки.
Хоча страхування надає надзвичайні переваги, його економічніта соціальні витрати можуть бути значними та мають бути взяті до уваги. Перш завсе, страховики заморожують економічні ресурси та спричиняють видатки на продажта адміністрування. Крім того, страхування може призводити до нечесної танеобміркованої поведінки (моральні збитки). Гарантоване фінансове відшкодуванняможе призвести до шахрайства або до завищених позовів та недбалого ставлення допотенційних втрат. Дорожньо-транспортна пригода може бути фальсифікована, ашкода може бути перебільшена задля отримання більшої страхової виплати відстрахової компанії. Також можуть існувати значні соціальні та економічнівитрати, якщо регулювання та нагляд за страховими компаніями є недостатнім. Безсильного регулювання та конкурентного середовища власники страхових полісів небудуть захищені від неплатоспроможності та несумлінної поведінки страхових компаній.Вони будуть не в змозі захистити свої права та будуть примушені платити занадтовисокі страхові премії. Страхування може також використовуватися для такихзлочинних цілей, як відмивання грошей, уникнення оподаткування або нелегальнезбагачення.
Порівнюючи витрати та вигоди страхування, можна дійтивисновку, що соціальні та економічні переваги страхування переважаютьпотенційні витрати. У зв’язку з цим, обов’язком держави залишаєтьсязабезпечення цієї передумови. Тільки за умови існування відповідного регулюваннята правової системи з належним наглядом можна контролювати і мінімізувативитрати, пов’язані зі страхуванням./> 1.2 Роль посередників на страховому ринку
На сьогодні можна з упевненістю зазначити, що з кожним рокомзростає довіра населення до страхування як інституту реального захисту майновихта соціальних інтересів громадян. Свідченням цього є постійне збільшенняактивів страхових компаній, кількість страхових відшкодувань та підписанихугод. Проте потенціальні можливості вітчизняного страхування значно більші івимагають свого розвитку. Цьому могла б сприяти масова пропаганда можливостейгалузі, консалтингу послуг тощо. Але засобами рекламних акцій це питання невирішити. Назріла необхідність створення посередницького ринку між страховикамиі потенційними клієнтами.
Страховий посередник діє на страховому ринку поряд зістрахувальником і страховиком. Страхова індустрія використовує різні типипосередників та їхні комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати:персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства,відділення зв’язку, агентства нерухомості, автосалони тощо.
Закон України «Про страхування» від7 березня 1996 р. № 85-96-ВР надає такевизначення посередників: «Страховики можуть здійснювати страхову діяльністьчерез страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).[2, c. 78]. При цьомузазначає, що:
Страхові агенти – це громадяни або юридичні особи, які діютьвід імені та за дорученням страховика, виконують частину його страховоїдіяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів,виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страховоговідшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересахза комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.
Страхові брокери – це громадяни або юридичні особи, якізареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності таздійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені напідставі доручень страхувальника або страховика.
Страховим посередникам в Україні заборонено працювати накористь іноземних страховиків, іноземним страховим посередникам дозволяєтьсяпрацювати на українському страховому ринку тільки через представництво, яке єплатником податку, або через створене ними дочірнє підприємство.
Діяльність страхових агентів і страхових брокерів багато вчому збігається, але юридичний статус таких осіб різний.
Страхові брокери (обов’язкова державна реєстрація):
· юридичніособи, суб’єкти підприємницької діяльності, офіційно зареєстровані в державномуреєстрі страхових брокерів України;
· громадяни-підприємці,офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України;представництвах іноземних страхових брокерів, зареєстровані в Україні якплатники податку та в державному реєстрі страхових брокерів України.
Страхові агенти (обов’язкова реєстрація відсутня):
· юридичніособи – суб’єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльністьна страховому ринку – виключний вид діяльності (страхові агентства);
· юридичніособи – суб’єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльністьна страховому ринку – не виключний вид діяльності (туристичні агентства,консалтингові фірми, транспортні й експедиторські організації, юридичні конторитощо);
· громадяни-підприємці,що працюють зі страховою компанією на підставі агентської угоди;
· фізичніособи, які працюють страховими агентами за контрактом із страховою компанією;
· страховікомпанії – резиденти, що продають страхові послуги іноземних страховиків наумовах агентської угоди;
· спеціалізованіоб’єднання страховиків із правом реалізації страхових послуг учасниківоб’єднання;
· представництваіноземних страхових агентів – юридичних осіб, зареєстровані в Україні, якплатники податку;
· представникиіноземних страхових агентів фізичних осіб – суб’єктів підприємницькоїдіяльності.
Слід також окреслити відмінності міжстраховими посередниками. Страховий агент є уповноваженим страховика і діє згідноз агентською угодою на визначеній території. Страховий брокер, навпаки, єуповноваженим страхувальника або страхової компанії, що бажає перестрахуватиризики за взятими на себе зобов’язаннями. Клієнт доручає брокерові здійснювативсі необхідні дії, пов’язані з управлінням своїми договорами страхування(перестрахування) і розміщенням їх у страховій компанії на вибір брокера.Незалежність брокера від страховика або перестраховика (тобто від другоїсторони угоди) – ключова відмінність брокера від агента. Саме незалежністьброкера є гарантом того, що він, обираючи страхову компанію для свого клієнта,керується виключно інтересами останнього.
Страхові агенти діють від імені та за дорученням страховика.Страхові агенти беруть на себе частину обов’язків страховика. Через нихстраховик може здійснювати укладання договорів страхування, має можливістьотримувати страхові платежі. Також вони забезпечують надання страховоговідшкодування у разі настання страхового випадку.
Агент може виконувати:
· підготовкудоговорів страхування;
· укладеннядоговорів страхування;
· обслуговуваннядоговорів страхування;
· оформленнядокументів для виплати відшкодування виплати страхових сум і відшкодувань.
Є кілька типів страхових агентів. В Україні страховимиагентами є переважно фізичні особи, що працюють у тій чи іншій страховійкомпанії.
Роль агентів виконують також транспортні підприємства приздійсненні обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків натранспорті. Вони збирають страхові внески під час продажу пасажирам проїзнихквитків, а потім перераховують їх до страхових компаній.
З розвитком нових видів страхування в нашій державі рольагентів починають виконувати банки та поштові відділення з продажу полісівобов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортнихзасобів та інших видів страхування. З огляду на зарубіжний досвід можнапередбачити, що найближчим часом і банки залучатимуться до продажу полісів зістрахування життя.
На практиці можна спостерігати розвиток відносин «страховакомпанія – страховий агент» від простих до складних форм. Уже згадувалисястрахові агенти – фізичні особи (іноді їх називають «прямими агентами»), щопрацюють у штаті конкретної страхової компанії. У зарубіжних страховихкомпаніях є більш прогресивна та гнучка структура – страхові агенти – фізичніособи, які працюють на умовах контракту з однією («мономандатні страховіагенти») або кількома («багатомандатні страхові агенти») страховими компаніями.Такі агенти мають постійні зв’язки зі своїми клієнтами.[25, c. 13].
Поява інституту страхових брокерів на Україні – наслідоквступу нашої країни на шлях ринкових відносин, інтеграції в європейськеспівтовариство. З одного боку, західні компанії прагнуть вийти на нові ринки, іУкраїна в цьому розумінні представляє для них великий інтерес. З іншого боку, –український страховий ринок переймає західні технології. Особлива роль прицьому надається страховому брокеру, який є об’єднуючою ланкою між страховоюкомпанією і клієнтом. Факт залишається фактом – потенційний клієнт вимагаєграмотної та повноцінної консультації. Така практика інших країн (зокрема,високорозвинених), і Україна не є виключенням. Більш того, сюди можна додати«особливості національного страхування»: наш менталітет і події недалекогоминулого.
Як представник свого клієнта страховий брокер має спеціальнізнання «ринку страхування», тобто знає межі можливостей широкого кола страховихкомпаній. Саме ці знання, які потрібні клієнту і які він розраховує одержативід страхового брокера, стають важливим аргументом на користь страховогопосередництва. Ось чому розумний покупець страхового полісу бажає, щоб йомузапропонували різні варіанти. На страховому ринку існує велика кількістьнапрямів діяльності, де можна скористатись послугами страхового брокера.Наприклад, працівники підприємства можуть висловити бажання мати додатковупенсійну програму, тому що державне пенсійне забезпечення, на жаль, єнедостатнім. Страховий брокер може допомогти в розробці пенсійного плану дляцілого заводу й розміщенні програми в надійній (щодо фінансів) страховійкомпанії.
Страхові брокери, як і страхові агенти, поділяються на кількатипів. Брокерами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (брокерськіконтори з найманим персоналом). Великі корпорації можуть мати свого так званого«кептивного брокера».
Найвідоміші в усьому світі брокери мають акредитацію настраховому ринку Ллойда і можуть розміщувати на ньому страхові ризики (такзвані брокери Ллойда). Процедура розміщення ризиків у Ллойді не є унікальною,але вона – найдавніша. У загальних рисах її можна уявити за такою схемою.Брокер готує сліп. На цьому сліпі він розміщує всю необхідну інформацію щодоконкретного страхування під такими рубриками:
· найменуваннястрахувальника, перестрахувальника;
· предмет(інтерес) страхування, перестрахування;
· тип(наприклад, факультативне перестрахування);
· клас(страхові ризики);
· лімітвідповідальності (страхова сума, франшиза);
· датата період;
· премія(ставка або сума);
· загальніумови та винятки;
· спеціальніумови (гарантії);
· брокераж;
· андеррайтинговаінформація.
Щоб отримати ціну для конкретногоризику, який брокер бажає розмістити в Ллойді, він показує сліп таандеррайтингову інформацію так званому андеррайтеру-лідеру. Після докладноговивчення всієї інформації, яка пов’язана з конкретним ризиком, призначаєтьсяціна. Якщо клієнт брокера погоджується на таку ціну, лідер формально приймаєризик і ставить на сліпі свій штамп та зазначає частку (відсоток) ризику, якувін на себе бере. Частина ризику, що залишилась, розміщується серед іншихандеррайтерів./>
1.3 Об'єднання страховиків та його функції
У багатьох країнах світу страховикистворюють свої професійні об'єднання (асоціації), які ставлять за мету захищатий обстоювати інтереси своїх членів, вживати погоджених заходів у разі, коли цихінтересів торкнуться дії або наміри органів влади, співробітничати з будь-якиміншим об'єднанням, що має споріднений напрямок діяльності.
Результатом першої угодиміж страховиками вважають утворення в 1791 році Союзу Лондонських товариствстрахування від вогню.
За своїм статусомоб'єднання страховиків не повинні здійснювати комерційну діяльність.
Для країн із розвиненимстраховим ринком намітилася тенденція до злиття дрібних і середніх об'єднаньстраховиків.
З 1985 року ефективнопрацює Асоціація британських страховиків (АБС), яка виникла внаслідок злиттякількох організацій. Близько 440 компаній, що охоплюють 95 % всього страховогобізнесу країни, активно підтримують цю асоціацію. АБС ставить перед собоюзавдання підвищити рівень суспільного усвідомлення місця страхування векономічній і соціальній структурі Великої Британії. І це в країні, страховийбізнес якої розвинений надзвичайно. У штаті АБС налічується понад 270експертів, консультантів та інших висококваліфікованих фахівців. Крім АБС, тутдіє ще багато інших об'єднань страховиків і їхніх посередників.
Такі об'єднання успішнофункціонують і в інших державах — членах Європейського союзу. Останніми рокамистрахові об'єднання сформувалися і в більшості країн СНД.
З початком формуваннястрахового ринку в Україні постала потреба координувати дії страховиків збагатьох питань, що становлять спільний інтерес. Страховики можуть створюватиспілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захистуінтересів своїх членів та виконання спільних програм, якщо їх утворення несуперечить чинному законодавству.
Найбільшим об'єднаннямвітчизняних страховиків є ліга страхових організацій України (ЛСОУ). Вона дієна принципах добровільності і самоуправління. Це незалежна некомерційнаорганізація. ЛСОУ є юридичною особою.
Ліга має у своєму складіпонад 100 членів — страхових організацій, але не є щодо них вищою організацією.Рішення Ліги мають характер рекомендацій. Вона не несе відповідальності за зобов'язаннямисвоїх членів.
Головні завдання ЛСОУтакі: сприяти опрацюванню рекомендацій з методології страхування; готуватипропозиції з питань вдосконалення страхового законодавства; брати участь векспертному оцінюванні проектів нормативних актів, програм та інших документіву галузі страхування. З цією метою створено ряд комісій, які працюють надпідготовкою відповідних пропозицій. Певна увага приділяється підвищеннюкваліфікації кадрів для членів Ліги, що сприяє формуванню розвиненоїінфраструктури страхового ринку в Україні.
Великого значення ЛСОУнадає захисту інтересів своїх членів у державних і громадських організаціях.
Згідно зі своєю метоюЛіга проводить конференції, семінари та інші заходи науково-практичногохарактеру, організовує обмін досвідом серед своїх членів, а також сприяєознайомленню їх із практичними надбаннями страховиків інших країн,використовуючи для цього різні засоби інформації. При ЛСОУ на правах юридичноїособи працює Навчально-інформаційний центр.
Вищим органом управлінняє з'їзд членів ЛСОУ. Він скликається правлінням Ліги не рідше як один раз нарік. З'їзд вважається повноважним, якщо на ньому присутні не менш ніж половиначленів Ліги. З'їзд може розглядати будь-які питання, що стосуються діяльностіЛіги. До виключної компетенції з'їзду належать затвердження статуту Ліги івнесення до нього змін і доповнень, обрання і відкликання членів правління,ревізійної комісії, а також при потребі — припинення діяльності Ліги.
У період між загальнимизборами керівництво роботою Ліги покладається на правління. Воно приймаєрішення з усіх питань, крім тих, що безпосередньо належать до компетенціїз'їзду. Члени правління працюють у Лізі на громадських засадах. Повсякденнекерівництво роботою Ліги покладено на президента та виконавчу дирекцію на чоліз генеральним директором.
Ліга утримується зарахунок внесків своїх членів, критерії визначення яких затверджуютьсязагальними зборами її членів. Зараз внески диференційовано залежно від сумистрахових премій, отриманих конкретним членом ЛСОУ. Крім того, Ліга можеотримувати доходи від навчальної, консультаційної, видавничої діяльності, атакож від відсотків за зберігання коштів на рахунках у банку.
Ліга самостійно плануєсвою діяльність та визначає перспективи розвитку залежно від потреб страховогоринку, зростання прибутків її членів.
Зазначимо, що за останніроки ЛСОУ серйозно підвищила свій імідж. Наслідками її роботи практичнокористуються всі страховики, проте серед членів Ліги офіційно перебувають лишеменш як половина. З огляду на досвід сусідів, зокрема Польщі, варто було бзаконодавче визначити обов'язковість членства у ЛСОУ всіх страховиків ідозволити відносити членські внески на витрати компаній з ведення страховоїсправи.
ЛСОУ може створюватифілії, відділення, представництва.
Нещодавно зареєстрованоАсоціацію професійних страхових посередників України, її завдання — створювати нормальніумови для розвитку брокерської та агентської діяльності у страхуванні. Безтаких посередників страхувальникам і страховикам важко реалізувати свої інтереси.Проте кількість членів АПСПУ ще надто мала (на кінець 2001 року — 18 членів).Заважають деякі законодавчі неузгодження, недовіра страхувальників тастраховиків до цього нового для нашого суспільства інституту. Між тим світовийдосвід показує, що належним чином підготовлені брокери здатні суттєво сприятикомплексному управлінню ризиками клієнта, включаючи здійснення договірногопроцесу щодо страхового забезпечення ризиків, експертизи ризиків та наданнядопомоги в отриманні справедливих страхових виплат.
Створено Авіаційне іМорське страхові бюро. На них покладено функції координації зусиль компаній,які здійснюють відповідні види страхування, спрямовані на організаціюперестрахування ризиків, опрацювання методичного забезпечення страховиків. Такіоб'єднання мають сприяти збільшенню внутрішнього ринку в цих видах страхування,більш обґрунтованому розміщенню ризиків, зміцненню фінансової надійностістраховиків, опрацюванню разом із зацікавленими відомствами системи заходівщодо зменшення авіаційних та морських пригод.
Згідно із закономстрахові об'єднання, як уже зазначалося, не можуть здійснювати страховудіяльність. Виняток нині становить Моторне (транспортне) страхове бюро України(МТСБУ), яке хоча безпосередньо не продає страхові послуги, але у визначенихзаконодавством випадках здійснює страхові виплати за рахунок централізованихстрахових фондів.
МТСБУ створено 1994 року.Тепер членами МТСБУ є понад 70 страхових компаній.
Основні завданняоб'єднання такі:
• гарантуванняплатоспроможності страховиків—членів МТСБУ щодо страхових зобов'язань іззазначеного виду страхування;
• укладення угод зуповноваженими організаціями інших країн про взаємне визнання договорів настрахування цивільної відповідальності власників транспортних засобів таврегулювання питань щодо відшкодування втрат і забезпечення виплат страховоговідшкодування постраждалим третім особам;
• управлінняцентралізованими страховими резервними фондами;
• забезпечення бланкамиполісів;
• виплата компенсацій уразі заподіяння шкоди водіями, особу яких не з'ясовано, а такожводіями-інвалідами, котрі експлуатують спеціально обладнані автомобілі.
Істотно зросла роль МТСБУпісля червня 1997 року, коли Україну було прийнято до Міжнародної системи«Зелена картка».
При МТСБУ створені фондстрахових гарантій, що має забезпечувати платоспроможність Моторного бюро підчас взаєморозрахунків з іноземними партнерами, та фонд захисту потерпілих,призначений для розрахунків із третіми особами у випадках, зумовлених чиннимзаконодавством. Кошти цих
фондів розміщуються зурахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності.
Одна з форм добровільнихстрахових об'єднань — страхові пули (СП), які не є юридичною особою. Вонистворюються страховиками, щоб забезпечити фінансову стабільність страховихоперацій на умовах солідарної відповідальності учасників пулу за виконаннязобов'язань згідно з договорами страхування, укладеними з учасниками пулу.[24, c. 98] В Українівже працює кілька страхових пулів. 1.4 Державне регулювання страхової діяльності
Рівень захисту споживачів на українському страховому ринкузалишається незадовільним. Існуючі проблеми стосуються Закону України “Прострахування”, вирішення страхових суперечок та умови продажу страхових полісів.Хоча багато було зроблено в напрямку вдосконалення законодавства з питаньстрахування, все ще залишається багато недоліків в Законі України “Прострахування”. Погано визначено деякі правові концепції, окрім того існуютьсуперечливі моменти між різними законодавчими актами, які контролюють питаннястрахування. Загалом, власники страхових полісів майже не знають своїх прав ічасто не можуть ними скористатися. Одним з обов’язків цивільних судів євирішення всіх суперечок, пов’язаних зі страхуванням. Проте, суди перевантаженііншою роботою, є повільними та не мають достатнього досвіду в трактуванністрахового законодавства. Часто важко передбачити і зрозуміти, як приймалося течи інше рішення. На жаль, все ще не існує такої альтернативної інституції длявирішення суперечок.
Страхові агенти, як посередники, є найважливішимипредставниками страхових компаній. На відміну від страхових брокерів, агенти непідлягають реєструванню та нагляду. Оскільки вони не потребують ліцензування,рівень кваліфікації та надійності сильно відрізняється між різними агентами.
Отже, як власники полісів, так і потенційні страхувальникичасто залишаються незахищеними від сумнівної поради та угоди.
Державна політика щодо розвитку страхового ринкуґрунтується на зміцненні ринкових засад діяльності його учасників тавикористанні переважно непрямих методів впливу на процеси, що відбуваються усфері страхування, шляхом удосконалення нормативно-правової бази ізапровадження міжнародних принципів та стандартів державного регулювання танагляду.
Стратегічні завдання з підвищення конкурентоспроможностінаціональних страхових компаній та страхових посередників повинніспрямовуватися на створення стабільного страхового ринку, що здатнийконкурувати в умовах глобалізації та забезпечувати Україні гідне місце насвітовому ринку. При цьому важливим є створення умов для розширення спектрастрахових послуг, сприяння концентрації страхового ринку.
Удосконалення системи правового забезпеченнярозвитку страхового ринку та державного регулювання і нагляду за діяльністюйого учасників сприятиме створенню конкурентного середовища на страховому ринкута рівних умов для діяльності страховиків, що дасть змогу підвищити якістьстрахових послуг та знизити їх вартість.
Одними з пріоритетних напрямів розвиткустрахового ринку є особисте страхування, довгострокове страхування життя,участь страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення тазапровадження обов'язкового медичного страхування, що сприятиме підвищенню роліприватного сектору у виконанні соціальних програм та зменшенню видатківдержавного бюджету. Держава надасть підтримку розвитку соціально значущих видівстрахування шляхом запровадження відповідної стимулюючої податкової політики,зменшення кількості обов'язкових видів страхування і посилення державногонагляду за їх впровадженням і здійсненням, удосконалення нормативно-правовоїбази щодо запровадження обов'язкового страхування цивільної відповідальностівласників транспортних засобів.
Держава забезпечить нормативно-правову базурегулювання і нагляду за діяльністю учасників страхового ринку з метою захистуінтересів споживачів страхових послуг за такими напрямами:
· удосконалення системи ліцензування страхової діяльності, а такожзапровадження ліцензування перестрахової діяльності;
· запобігання неплатоспроможності (банкрутству) страховиків;
· здійснення послідовного переходу Державної комісії з регулюванняринків фінансових послуг до пруденційного нагляду;
· впровадження нових інформаційних технологій з управління страховоюдіяльністю та звітності учасників страхового ринку в електронній формі;
· запровадження консолідованого нагляду за діяльністю страховиків,що входять до фінансових груп;
· удосконалення нормативно-правової бази з регулювання та нагляду заформуванням і розміщенням страхових резервів;
· формування сприятливих умов для розвитку страхового посередництва;
· розвиток систем внутрішнього контролю за діяльністю страховиків тасприяння становленню прозорої системи корпоративного управління.
Формування стабільного страхового ринку потребуєоб'єктивного інформування всіх його учасників про основні умови, вимоги таризики у процесі їх діяльності. Для підвищення рівня страхової культуринаселення необхідно забезпечити прозорість діяльності учасників страховогоринку та запровадити програми інформування населення через засоби масової інформаціїпро стан та перспективи страхового ринку, переваги отримання страхових послуг.
Для подальшого розвитку страхового ринку тазапобігання необґрунтованому витоку коштів за кордон необхідно зміцнитинаціональний перестрахувальний ринок і вдосконалити нагляд за перестраховоюдіяльністю.
Інтеграція страхового ринку України в міжнародніринки фінансових послуг потребує підвищення конкурентоспроможності національнихстраховиків, поетапного впровадження міжнародних стандартів бухгалтерськогообліку та фінансової звітності. З метою захисту національного страхового ринкудержава здійснюватиме заходи поетапного та зваженого допуску на ринок філійіноземних страховиків відповідно до міжнародних договорів України, створюватимеумови для забезпечення взаємообміну інформацією між Державною комісією зрегулювання ринків фінансових послуг та органами страхового нагляду інших країнпро діяльність страховиків, їх філій, страхових посередників та страхових груп(страхових холдингів).
Стимулювання розвитку страхового ринку потребуєудосконалення системи оподаткування страхової діяльності (перестрахування).
Розвиток страхового ринку вимагає забезпеченняйого достатньою кількістю кваліфікованих працівників. Для цього необхідностворити систему фахової підготовки і сертифікації фахівців із страхування тасистеми підвищення їх кваліфікації, а також забезпечити державну підтримкупроведенню науково-дослідних робіт у сфері страхування та підготовці фахівцівдля страхового ринку. Потребує подальшого розвитку актуарна діяльність та створенняв Україні системи підготовки та сертифікації актуаріїв.
Перший спеціальний нормативний акт, щорегламентує страхування, був прийнятий тільки в 1993 р. Навряд чиможна говорити про яку-небудь його істотну роль і піддавати серйозному аналізу,тим більше, це був навіть не закон, а Декрет Кабінету Міністрів “Прострахування”, хоч і мав статус законодавчого акта. Положення урядовогоДекрету були дуже узагальненими і викликали набагато більше питань, ніж даваливідповідей на актуальні питання в роботі починаючих українських страховиків.Правова недосконалість Декрету призвела до того, що на вітчизняному страховомуринку, немов гриби після дощу, з'явилася маса страхових фірм різного калібру.Відповідно до Декрету, створити подібну фірму було вкрай просто. Для цьоговсього-на-всього слід було зареєструвати фірму в організаційно-правовій форміхоча б ТОВ, а також внести в статутний фонд 5000 дол. США. При цьому, у випадкунастання страхових ризиків цих грошей не вистачило б навіть на те, щоб узяти насебе ризик по страхуванню одного автомобіля. Вимоги до резервного страховогофонду були дуже ліберальними і були спрямовані явно не в захист прав споживача.До 1996 р. число страховиків на Україні досягло 800. Правда, їхні сумарніактиви ледь дотягали до активів Держстраху УРСР навіть кінця 80-х рр… Отже, ідовіра з боку громадян до таких страховиків було вкрай низькою.
Так і розвивався страховий ринок України в перші роки свогозародження: стихійно, намагаючись перерозподілити залишки радянських страховихфондів, дорватися до державних замовлень і за рахунок цього вижити в умовахвельми сильної конкуренції.
Прийняття в 1996 р. Закону “Про страхування” зробиловітчизняний страховий ринок більш цивілізованим. Головним перетворенням сталопідвищення розміру мінімального статутного фонду страхової компанії і прив'язкайого до поточного офіційного курсу євровалюти (у ті часи вона мала назву екю).Відповідно до Закону, статутний фонд страховика повинний був дорівнювати неменш 100 тис. екю. Закон передбачав обов'язкову перереєстрацію страховиків.Такі міри закономірно призвели до того, що кількість страхових компаній різкоскоротилася. Відверті “аферисти від страхування” змушені були припинити своюдіяльність, а багатьом страховикам, щоб вижити, довелося об'єднатися для збільшеннясвоїх фінансових можливостей. Законом були також підвищені вимоги до страховихрезервних фондів компаній, а також були детально урегульовані окремі видистрахування. Крім того, поступово стала формуватися підзаконна нормативна база.Раніш це було неможливо хоча б по тій простій причині, що був відсутній закон.З розвитком законодавства також одержала імпульс у розвитку інфраструктурастрахування. Для захисту своїх інтересів страховики стали об’єднуватися васоціації. У 1997 р. була створена найбільш впливова страхова асоціація –Ліга страхових організацій.
У результаті проведеної реорганізації чисельність страховиківна той час скоротилася до 244-х компаній. Однак, на думку більшості експертів,незважаючи на таке ринкове різноманіття, де-факто в сфері страхування працювалоне більш 50 страховиків, і цього було явно недостатньо, щоб використовувативесь потенціал ринку, і появи на ньому конкурентного середовища. Сформованеположення обумовлене, насамперед, слабким розвитком вітчизняного страхового ринку.З одного боку, наші страховики не в змозі сьогодні задовольнити всю потребусуспільства в страхуванні, їхніх засобів недостатньо, щоб хоча б на половинупокрити всі існуючі на ринку ризики. До того ж, таке страхування проводитьсялише при участі іноземних брокерів.
З іншого боку, багато страховиків відзначають наявністьнецивілізованої конкуренції. Наприклад, для України характерна ситуація, колистрахова компанія одержує гарантований ринок, працюючи “під крилом” великоїдержавної структури. Страхувальники приходять до неї “по розпорядженню”, тобтоза розпорядженням застрахуватися саме там. Природно, що в цю сферу вже немаєдоступу навіть тим, хто може запропонувати більш якісний і дешевий страховийпродукт.
Така “відомчість” не тільки заважає розвиткові здоровоїконкуренції, але і здатна завдати шкоди самим страховикам. Адже вони, якправило, займаються переважно продажем дуже обмеженої кількості страховихпослуг, для яких не мають поки ринку збуту. У той же час стійкість страховоїкомпанії обумовлює наявність широкого кола клієнтів по багатьом видампропонованих послуг. Тільки в такому випадку діє механізм перерозподілу засобівусередині фірми. При ньому збитки по одному виду страхування покриваються зарахунок відсутності страхових випадків по іншому.
Аналогічна ситуація ймовірна й у тих страхових компаній, щостворені визначеною фірмою і страхують винятково її ризики. Звичайно, задопомогою створення власної компанії фірмі вдається не випустити з оборотукошти. Однак, великомасштабні страхові випадки одночасно можуть завдати великоїшкоди як фірмі, так і її страховоій компанії.
Життя не стоїть на місці. Закон “Про страхування” у редакції1996 р. швидко вичерпав свій потенціал, і виникла актуальна потреба вудосконаленні низки його положень. Наприклад, виникла насущна потреба вреформуванні страхових резервів, регульованих значно застарілим урядовимположенням. Тим більше, норми цього положення на той момент не виконував ніхто, навіть державна НАСК“Оранта”. Наприклад, НАСК “Оранта” розміщає свої кошти в основному набанківських депозитах, придбає державні цінні папери, вкладає гроші внерухомість, виробничі фонди. На нерухоме майно свої резерви використовуютьтакож багато інших страховиків. Крім того, створюються також дочірні структури,що вносять гроші в статутні фонди інших підприємств.
Удосконалення закону також вимагали зобов'язання України, щовиходять з підписаного в 1994 р. Угоди про партнерство і співробітництво зЄвросоюзом. Таким чином, з одного боку, потреби внутрішнього росту, а з іншогобоку, — євростандарти призвели до появи в 2001 р. Закону “Про страхуванняв Україні” у новій редакції.
Визначну роль у розвитку вітчизняного страхування зігралазатверджена урядом Програма розвитку страхового ринку від 14 вересня1998 р. У ній передбачалося дозволити пряму присутність іноземногостраховика в Україні в середині 2000 р. Погодьтеся, досить сумнівне положення,особливо, у світлі очевидної слабкості вітчизняного страховика. Ще більшесумнівів викликає те, що зазначена програма була прийнята саме тоді, колипочала розвертатися масштабна кампанія по підтримці вітчизняного виробника.
Відповідно до Закону “Про страхування”, іноземні страховикивправі створювати на Україні тільки спільні підприємства зі своїми українськимиколегами з 49%-вою часткою власної участі.[1] Вітчизняні страховики тільки булопочали звикати до того, що їхні іноземні конкуренти з'являться на українськомуринку через 2 роки. Однак, потім хтось підказав нашим чиновникам заглянути в Угоду пропартнерство і співробітництво між Україною і країнами ЄС і виявилося, що „судний день” наступить набагатораніше: 16 червня 1999 р.
Перед іноземними страховими компаніями відкриваються дійсновеликі можливості в тих нішах страхового ринку, де ще не ступала ногавітчизняного страховика. Насамперед, це страхування життя, майна громадян,страхування виробничих ризиків. Одним словом, найбільш капіталомісткі сектористрахового ринку.
Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄСмістить ряд досить жорстких положень, що вимагають виконання ряду зобов'язань,у тому числі і зобов'язань по страхуванню. Наприклад, в галузі страхуваннявстановлюється 5-річний перехідний період, протягом якого Україна повинна“адаптувати своє страхове законодавство або умови здійснення страховоїдіяльності страховиками, їхніми дочірніми підприємствами, а також філіями країнЄвросоюзу”. Іншими словами, ці умови повинні бути не гірші, ніж Україна надаєтретім країнам або своїм національним страховикам. Це говорить про те, що з 17червня 1999 р. повинні бути зняті всі обмеження, для того щоб страховикикраїн-членів Євросоюзу могли тут засновуватися і здійснювати свою діяльність.
Міцно зайняти лідируючі позиції на фінансових ринкахвітчизняним страховикам дозволила фінансова криза у 1998 р. На відміну відінших фінансистів, страховики швидко оправилися від кризи. У результаті,починаючи з 1998 р. середньорічне зростання валових показників страхуванняскладає 80%, ринок страхових послуг щорічно росте майже вдвічі. Однак,настільки стрімке зростання причин для самозадоволення не дає: питома вагастрахування у ВВП України, як і раніше, залишається низькою. Наприклад, у2003 р. питома вага страхування у ВВП склала близько 3,5%. Правда, цебільше, ніж у минулі роки: у 2000 р. – 0,9%, у 2002 р. – 2%. Томупотенціал для росту страхового ринка України значний. До того ж, вітчизнянимстраховикам ще тільки має бути завоюватися довіра у споживачів.[36]
На думку багатьох фінансових аналітиків, у порівнянні зіншими видами підприємництва, страхування на Україні є однією з інвестиційнопривабливих галузей національної економіки. Розширення кола бажаючих заробитина почутті страху людини не зменшилося навіть після збільшення нормативустатутних фондів страховиків. Відповідно до законодавства, компанії, щозаймаються майновим страхуванням, до кінця поточного року повинні нароститисвій статутний фонд із 0,5 до 1 млн. євро. Страховим компаніям, що здійснюютьстрахування життя, слід ще більше наростити свої фінансові “мускули”: з 0,75 до1,5 млн. євро. У такій законодавчій новації, успішно випробованої в банківськійсистемі, безумовно, є позитив. Однак, на практиці далеко не всі страховикиздатні потягнути такий фінансовий тягар, тому на страховому ринку зновуочікується велике скорочення. Переважна більшість компаній по обсягах власнихактивів є малими і середніми, найчастіше не здатні вчасно сплачувати своїмклієнтам страхові відшкодування.
Серед страховиків навіть є такі, хто не тільки затримуєвиплату відшкодувань, але і взагалі не здійснює таких виплат. За данимиправоохоронних органів, на сьогодні діє кілька таких “ділків”. У цілому ж усвітовій практиці 10-12% виплат здійснюється по помилкових страхових випадках.На Україні ж, по оцінкам експертів Ліги страхових організацій, це відбуваєтьсяв 16-18% випадках. Як бачимо, 16% — це навіть не кожен п'ятий страховик, і тимбільше, не всі страхові компанії країни. Тому говорячи про дотриманнязаконності на страховому ринку, завжди варто уникати будь-яких узагальнень,бути максимально конкретним, конструктивним і перекривати потрібно саме тіньовісхеми або ж схеми тіньовиків, замість того, щоб зазіхати на долю легальногострахового бізнесу. До речі, на Україні на такий пагубний шлях постійноноровить збитися Держфінпослуг,всупереч устояній закордонній практиці, що втручається в ті сфери, у які державаз ринковою економікою ніколи не дозволить собі втрутитися. Безумовно, наукраїнському страховому ринку є несумлінні компанії. Звичайно, їх мало, алевони кидають тінь недовіри на законослухняних суб'єктів страхового ринку.
З кінця 90-х рр. рідна держава страховиків раптом згадала простраховий ринок і зажадала втрутитися в нього. Дійшло навіть до того, що в2001 р. для цих цілей був створений окремий орган — Держкомісія порегулюванню ринку фінансових послуг, що відразу ж стала заявляти про свої апетитине тільки на страховий пиріг, але і на інші ринки.
У принципі, жодного негатива в створенні зазначеної Комісіїнемає, аналогічні органи успішно функціонують у багатьох економічно розвинутихкраїнах. Інша справа, що статус української Держкомісії дотепер чітко невизначений. Через що, вона часто стала втручатися туди, куди в демократичнихкраїнах держава не втручається. У результаті, між Держкомісією і страховикамистали часто відбуватися конфлікти.
Навряд чи на Україні хто-небудь буде стверджувати про досконалістьі прогресивність законодавства про страхування. Тому тема удосконалення цьогозаконодавства є майже не єдиним фактором, що поєднує позиції, з одного боку, із іншого боку, — страховиків. Інша справа, те, що Держфінпослуг пропонуєзмінити в законодавстві, для страховиків не зовсім прийнятно.
Визнаючи проблему надмірної насиченості ринку страховихпослуг дрібними страховиками, для її вирішення фахівці пропонують уже випробуваний спосіб:підвищити розміри мінімального статутного фонду страхової компанії. Вобґрунтування приводиться закордонний досвід. Наприклад, у Японії мінімальнийстатутний капітал СК складає 7,69 млн. дол. США, у Південній Кореї — 18,75 млн.дол. США, а в Китаї — 60,4 млн. дол. США. Навряд чи в цій ситуації можна сліпокопіювати іноземний досвід, без врахування економічної ситуації в кожнійконкретно узятій державі і стану ринку страхування. Тим більше, в Українірозмір мінімального статутного фонду не є статичним показником і прив'язаний недо долара, як у деяких країнах, а до євровалюти.
Однак підвищення обов'язкових витрат у бюджетах СК на цьомуне закінчилися. З 5 березня 2004 р. Держфінпослуг підвищила розмір платиза ліцензії. У результаті, на даний момент 360 страховикам уже видано понад 600ліцензій, у середньому, 1 СК придбала 16 ліцензій.
Правда, на цьому комплекс заходів для скорочення учасниківстрахового ринку обіцяє не закінчуватися. В даний час у стінах ВР Українизнаходиться законопроект, що передбачає процедуру обов'язковогопереліцензування страховиків. Іншим законопроектом передбачається внесення зміні доповнень до чинного закону “Про страхування” щодо скорочення переліку видівобов'язкового страхування з 41 до 13.
Однак, головною “місією” в становленні вітчизняногострахування можна повноправно вважати боротьбу з перестрахуванням. Вобґрунтуванні своєї позиції пан Суслов доходить до того, що, слухаючи йоговеликі виступи, складається враження, начебто саме перестрахувальники вивезливсі капітали з України за роки її незалежності і якщо тільки страховимкомпаніям заборонити здійснювати перестрахувальну діяльність, то відтіккапіталу закордон відразу ж припиниться. Хоча аналізуючи цей досвід, усе-такиварто визнати: питома вага перестрахування в економіці країн, що розвиваються,вище, ніж у розвинутих державах. До того ж, з відмиванням грошей борютьсяправоохоронні, а не регулювальні органи. Держава в ході боротьби з відмиваннямгрошей використовує не абстрактні методи, а переслідує конкретних порушників,не обмежуючи при цьому волю діяльності сумлінних учасників ринку — такапрактика країн з ринковою економікою.
Аналізуючи діяльність Держфінпослуг на страховому ринку, можна часто спостерігатите, що багато проблем регулюються в “ручному” режимі, ступінь державногорегулювання ринку страхування вище, ніж це повинно було б бути в країні зринковою економікою. Звичайно, у такого надмірного державного втручання є своєвиправдання: страхове законодавство України та інфраструктура поки ще не зовсімрозвинута. Разом з тим, ніколи не слід зловживати зазначеними факторами івживати всіляких заходів по приведенню страхового ринку під відповідністьсвітовим стандартам, зокрема, євростандартам.
Світова практика виробила два принципових підходи додержавного регулювання страхового ринку. Кожний з них реалізується в рамкахвизначеної системи права – континентальної (романо-германської) іангло-американської.
У рамках континентальної системи діє тверде регулюваннястрахової справи, що характеризується детальною регламентацією всіх сторіндіяльності страховиків і систематичним контролем за дотриманням законодавствапри проведенні страхових операцій. Для зазначеної моделі характерні такі формирегулювання, як затвердження органами страхового нагляду страхових тарифів абовстановлення рамок коливання тарифів, затвердження змісту типових форм договорівстрахування, перевірка виконання бізнес-планів, нагляд за поточними операціями,регулярні перевірки страхових компаній.
У рамках англо-американської системи права будуєтьсяліберальна модель регулювання страхування. У рамках цієї моделі основна увагаприділяється контролю фінансового стану компаній на основі вивчення їхньоїзвітності. У ліберальній моделі страхування відсутня тверда регламентаціястрахових операцій, а також твердження страхових тарифів. Ліберальна модель маєдвох різновидів — децентралізовану і централізовану.
Децентралізована модель державного регулювання (США)відповідає принципам економічного федералізму. Кожен штат має автономнустрахову систему і, відповідно, власний орган страхового нагляду, що встановлюєнормативи страхової діяльності в штаті і контролюючій звітності функціонуючих уштаті страховиків. Єдиного органу страхового нагляду децентралізована модель непередбачає. На федеральному рівні регулюються лише окремі ділянки діяльностістрахових компаній, основні ж регулюючі дії здійснюються органами страховогонагляду в штатах. При децентралізованій моделі велика частина нормативів івимог до страховиків не уніфікована.
Централізована модель страхування (Великобританія)характеризується єдністю системи регулювання. У цій системі діє єдиний органстрахового нагляду. Усі страховики в країні підкоряються загальним правилам інормативам. Британська модель була прийнята за основу при створенніуніфікованої системи регулювання на рівні Євросоюзу.[44, c. 138]
Система регулювання страхування в ЄС об’єднує саморегулюванняі державне регулювання. Саморегулювання здійснюється міжнародними об'єднаннямистраховиків, в основному, Європейським комітетом зі страхування, створеним у1953 р.
Вітчизняним євроінтеграторам варто пам'ятати, що уніфікаціявимог у директивах ЄС зовсім не означає відмовлення від національних системрегулювання страхового ринку. Наприклад, у ЄС за національними органамистрахового нагляду залишене виключне право нагляду за вітчизняними й іноземнимистраховиками, що функціонують у країні, контроль їхнього фінансового стану.Слід також зазначити, що директиви ЄС — це інструмент прямого регулювання, аленепряме економічне регулювання цілком здійснюється на рівні національнихсистем. Тому в ЄС кожна країна на основі однієї зі згаданих вище моделейрозвиває свою унікальну систему страхування, що у чомусь подібна з “чистими”моделями, а в чомусь має власну неповторність.Висновки до першого розділу
Перший спеціальний нормативний акт, щорегламентує страхування, був прийнятий тільки в 1993 р. Навряд чиможна говорити про яку-небудь його істотну роль і піддавати серйозному аналізу,тим більше, це був навіть не закон, а Декрет Кабінету Міністрів “Прострахування”, хоч і мав статус законодавчого акта. Положення урядовогоДекрету були дуже узагальненими і викликали набагато більше питань, ніж даваливідповідей на актуальні питання в роботі починаючих українських страховиків.Правова недосконалість Декрету призвела до того, що на вітчизняному страховомуринку, немов гриби після дощу, з'явилася маса страхових фірм різного калібру.
Прийняття в 1996 р. Закону “Про страхування” зробиловітчизняний страховий ринок більш цивілізованим. Головним перетворенням сталопідвищення розміру мінімального статутного фонду страхової компанії і прив'язкайого до поточного офіційного курсу євровалюти (у ті часи вона мала назву екю).
Визначну роль у розвитку вітчизняного страхування зігралазатверджена урядом Програма розвитку страхового ринку від 14 вересня1998 р. У ній передбачалося дозволити пряму присутність іноземногостраховика в Україні в середині 2000 р.
Сучасний етап функціонування національногострахового ринку потребує удосконалення системи правового забезпечення йдержавного регулювання страхової діяльності (удосконалення законодавчої танормативної бази, прийняття низки законів та нормативно-правових актів, щорегламентували б права та обов’язки ринкових суб’єктів та врегулювали механізмиздійснення страхування), удосконалення порядку оподаткування страховоїдіяльності, впорядкування сукупності видів страхування та вирішення іншихзавдань. Формування розвинутого ринку страхових послуг в Україні забезпечитьсприятливі умови для ринкової трансформації та стабільний розвиток національноїекономіки, розвиток світової економіки та міжнародних відносин.
/>РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 2.1 Загальна характеристика страхового ринкуУкраїни
Останні кілька років класичний страховий ринок України динамічнорозвивався, показуючи кожен рік 30-40% зростання.Незважаючи нависокі темпи зростання кількісних показників, інституційні та функціональніхарактеристики вітчизняного страхового ринку в цілому не відповідають реальнимпотребам держави та європейським стандартам. Зокрема, частка премій українськихстраховиків складає біля 0,2 % загальних премій в Європі. У середньому на душунаселення в Україні припадає лише 52 євро страхових премій, що значно менше,ніж в інших європейських країнах (наприклад, у Німеччині – 1250 євро та уПольщі – 120 євро). У 2007 р. показник співвідношення валових страхових премійі валового внутрішнього продукту в Україні становив усього 2,5 % (чистих премій– 1,7 %), тоді як у провідних країнах цей показник дорівнює 8-16 %. Обсягистрахових премій за договорами страхування життя складали лише 4,3 % їхзагального обсягу, у той час як в країнах Європейського Союзу цей видстрахування є домінуючим.
Відставання якіснихпараметрів вітчизняного страхового ринку та гальмування інвестиційноїактивності страхових компаній зумовлені низкою хронічних, накопичених проблем:
§ недосконалістюнормативно-правового регулювання у сфері страхування, недостатньоювідповідністю чинного законодавства вимогам європейських стандартів;
§ недостатністю ліквіднихфінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів(особливо гострою є проблема забезпечення довгострокових зобов‘язань задоговорами страхування життя);
§ низьким рівнем капіталізаціївітчизняних страховиків (недокапіталізованість страхових компаній унеможливлюєстрахування масштабних ризиків в енергетичній, екологічній та фінансовійсферах, стримує розвиток аграрного та медичного страхування);
§ непрозорим державнимрегулюванням;
§ непрозорістю фінансовоїзвітності страхового сектору;
§ відсутністю якісноїстатистичної інформації в страховому секторі;
§ низьким рівнем послуг, щонадаються окремими страховиками та наявністю випадків шахраювання;
§ вкрай низьким рівнемрозвитку ринку страхування життя та інших видів особистого страхування;
§ недотриманням законодавстваз агрострахування, низьким рівнем розвитку сфери страхування екологічних такатастрофічних ризиків;
§ недосконалимнормативно-правовим врегулюванням діяльності страхових посередників, актуаріївта аварійних комісарів.
До вищезазначених проблем додались негативні явища,обумовлені світовою фінансовою кризою. На відміну від банківського сектору тафондового ринку, які одні з найперших постраждали від світової фінансовоїкризи, страховий сектор напряму не був сильно вражений наслідками кризи (про щосвідчить позитивна динаміка у 2008 р.). Проте загальний вплив фінансової кризив середньо та довгостроковому періоді матиме вкрай негативний вплив навітчизняний страховий ринок.
В ціломупо страховому ринку України в 2009 р. скорочення об’ємів страхових платежівможе скласти 20-35 %. Скорочення платежів відбудеться за рахунок:
§ скорочення каналів збуту, що раніше давали гарантованіпотоки клієнтів (автострахування, страхування банківських ризиків у сферахспоживчого та іпотечного кредитування, страхування через туристичні компанії);
§ скорочення витратпідприємств на медичне та накопичувальне страхування своїх співробітників зметою оптимізації структури витрат;
§ скорочення обсягів страхування життя внаслідок втрати довіринаселення до фінансового ринку загалом та страхового зокрема.
Фінансова криза вже завдаласерйозного удару класичному страховому ринку. За оперативними даними,скорочення страхових платежів складає близько 30 %. Рівень збитковості багатьохстраховиків, особливо тих, що мали значну частку банківського страхування усвоєму портфелі, перетнув критичну межу 100 %.
Внаслідок накопиченихпроблем, а також негативних наслідків світової фінансової кризи, у випадкупасивної державної політики та якщо не буде вжито належних системних кроків,очікуються:
§ зменшення суми страховихпремій у 2009 р. порівняно з 2008 р. на 30 %; різке скорочення обсягівактивів страховиків (до двох разів);
§ зниження показниківліквідності та платоспроможності нижче рівня регуляторних вимог;
§ поширення демпінгу настраховому ринку унаслідок посилення загрози банкрутства;
§ хвиля шахрайств, пов’язанихз неможливістю погашення кредитів;
§ ймовірне банкрутство 50 %страхових компаній класичного ринку.
За прогнозами експертів страхового ринку, розвитокподій за таким сценарієм може призвести до виходу зі страхового ринку Україниокремих іноземних інвесторів та зниження суверенного рейтингу України,невиплати або несвоєчасних виплат страхових відшкодувань 320 тис. фізичних та50 тис. юридичних осіб на суму понад 2 млрд грн., звільнення персоналустрахових компаній. Негативні тенденції посилюються неефективними,непослідовними діями або бездіяльністю окремих органів державної влади, що, якправило, полягають в протекціоністській політиці щодо певних сегментівфінансового ринку чи окремих їх суб’єктів.
З позитивних тенденцій, прогнозованих на 2009 – 2011рр., можна виділити:
Страхові компанії, які переважно розвивалися за рахунокстрахування КАСКО автомобілів, які купувалися в кредит, почнуть розвивати іншівиди страхування і активно просувати їх на ринок;
Зростання страхової культури та підвищення свідомостістрахувальників. З-за невиконання своїх зобов'язань, компаніями, які зовнівиглядали цілком надійно, відбудеться зміна критеріїв вибору страховоїкомпанії.
Страхувальники будуть приділяти менше увагизовнішнім ознакам (наприклад, оформлення офісу, реклама) і звертати увагу набільш суттєві критерії (фінансові показники, репутація, рейтинг компанії,партнери, досвід роботи на ринку) Це дасть додатковий поштовх до розвиткукомпаній, орієнтованих на класичний ринок;
Звільнення значної кількості кадрів на страховомуринку, призведе до оздоровлення кадрового потенціалу та рівня професіоналізмустрахових компаній, за рахунок можливості відбору кращих кадрів, а так самочерез перехід досвідчених фахівців у стабільні класичні компанії;
Після монополізації ринку, укрупнення компаній істабілізації ринку в 2010-2011 році передбачається суттєві зміни взаконодавстві України. Найбільш великі компанії будуть лобіювати свої інтересив законодавчої і виконавчої влади з метою:
Привести у відповідність рівень затвердженихтарифів з фактичною збитковістю по ряду обов'язкових видів страхування;
Отримання можливості реалізовувати новіобов'язкові види страхування, на законодавчому рівні систематизувати питання,що стосуються страхового шахрайства, єдиної бази клієнтів, перестрахування,оподаткування, частини законодавства, що регулюють відповідальністьстрахувальника і страховика та ін.
Якісна регуляторна політика вдосконалить правила настраховому ринку, дасть більше можливостей для всіх учасників страхового ринкувести бізнес і розвиватися;
Спад страхування в 2009 році дасть поштовх страховимкомпаніям до пошуку нових ринкових ніш, які вимагатимуть нові продукти, послугита рівень сервісу. Більше увагу буде приділено юридичним особам, розвиткуагентської мережі, малому та середньому бізнесу;
Значне посилення штрафних санкцій за недотримання вимог правилдорожнього руху дозволило знизити на 30-40% кількість ДТП, що в свою чергу позитивновпливає на збитковість страхових компаній. Це компенсує зростання цін назапасні частини автомобілів і обслуговування на СТО, які є найбільш істотними у видатковій частині страховиків;
Після стабілізації обстановки на фінансових ринках на страховому ринку залишаться сильнібренди, які за сприятливої загальноекономічної ситуації швидко відновлять темпизростання ринку.
В цілому можна зазначити, що незважаючи на зниження темпівзростання страхового ринку в 2009 році можна припускати його стабілізацію в2010-2011рр. та швидке відновлення втраченого обсягу платежів.
В Україні це буде залежати від наявності та обсягу ресурсів,правильності їх використання і рішучих дій з боку держави в страховій сфері. Ввипадку, якщо Україна буде використовувати винятково внутрішні резерви таеволюційний шлях розвитку, то вихід із рецесії буде тривалим, якщо будутьвикористані перевірені технології, додаткові ресурси і високопрофесійніфахівці, то це значно прискорить процес відновлення страхового ринку.[53, c. 87]
На мою думку, зміниться і ставлення самих страховиків до своєї позиції на ринку.Фінансова криза покладе кінець епохи проектів, побудованих на принципахшвидкого отримання прибутку, створення швидких «проектів під продаж»і тому подібного. Після багатьох років стрімкого зростання економіки за рахунокпозикового капіталу, зараз перед страховиками стоїть завдання знову привеститемпи зростання у відповідність з ключовими показниками економіки, привестисвої, значно роздуті витрати, навчиться оперативно реагувати на ринковуситуацію і приймати правильні управлінські рішення.
В основному, швидкий розвиток страхових компаній відбувся за рахунок коштівотриманих від страхування заставного майна (автомобілі та майно).Я думаю, що страховики вподальшому будуть більш обережно будувати стратегії свого розвитку і при цьомуприділять значну увагу тим факторам, які можуть критично впливати на бізнес.Вельми вірогідні також диверсифікація каналів продажів, освоєння непов'язанихсегментів ринку, перегляд обсягу формуються резервів та умов перестрахування.
Отже, криза має створити сприятливі умови дляформування та відродження базових принципів системного та еволюційного розвиткустрахового бізнесу, які побудовані на довгострокових зважених стратегіях та шляхах поступового розвитку.
2.2Аналіз фінансово-економічних показників діяльності страхового ринку України
Страховий ринок України впершому кварталі 2009 року розвивався в умовах складної ситуації в реальномусекторі економіки та при загальному спаді виробництва. За результатами 1 кв.2009р. в більшості показників страхової діяльності відмічалися темпи спаду(таблиця 2.1), у порівнянні до 1 кв. 2008 року динаміка показників свідчила протакі тенденції:
• на 18,8% знизилася кількістьукладених договорів (крім н/в),
при цьому кількість договорів,укладених з фізичними особами, знизилася на 11,4%, а договорів з юридичнимиособами — на 43,2%;
• до 5% знизилисястрахові виплати-відшкодування: валові страхові виплати-відшкодування впали на2,3%; чисті страхові виплати – на 5%;
• більш як удвічі, ніжстрахові виплати, скоротилися обсяги страхових премій: на 12,7%знизилися валові страхові премії; на 15,3% — чисті страхові премії;
• на 21,2% зрослизагальні активи, з них активи, визначені законодавством для покриттястрахових резервів, — на 16,8%;
• на 15% зросли страховірезерви, при цьому технічні резерви — на 10,4%, а резерви зі страхування життя — на 47,0%;
• на 9,1% знизилисяобсяги перестрахування, в тому числі обсяги премій, сплачених навнутрішньому ринку на 7,1%, на зовнішньому -на 17,8%;
• на 4,1% (або на 19 компаній) збільшиласькількість страхових компаній.
Таблиця 2.1
Динаміка основнихпоказників діяльності страховиків у 1 кварталі 2007-2009рр.Показники 1кв.2007 1кв.2008 1кв.2009 Темпи приросту 1кв.08/1кв.07 1кв.09/1кв.08 Кількість договорів страхування, укладених протягом звітного періоду, одиниць Кількість договорів, крім договорів з обов‘язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, у тому числі: 3 863 376 5 991 606 4 862 694 55,1% -18,8% — зі страхувальниками – фізичними особами 3 099 471 4 789 295 4 241 989 54,5% -11,4% — зі страхувальниками – юридичними особами 686 125 1 095 283 622 424 59,6% -43,2% Кількість договорів з обов‘язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті 26 095 241 159 532 848 130 094 399 511,3% -18,5% Страхова діяльність, млн.грн. Валові страхові премії 3505,8 5 360,0 4 677,2 52,9% -12,7% Валові страхові виплати 774,0 1 543,1 1 507,2 99,4% -2,3% Рівень валових виплат, % 22,1 28,8 32,2 30,4% 11,8% Чисті* страхові премії 2459,3 3715 3 148,2 51,1% -15,3% Чисті* страхові виплати 674,1 1 469,8 1 396,5 118,0% -5,0% Рівень чистих виплат, % 27,4 39,6 44,4 44,5% 12,1%
* Чисті страхові преміїта виплати – скориговані валові страхові премії (або виплати), що за мінусомкоштів з внутрішнього перестрахування(премій/виплат відповідно), для виключенняподвійного рахункуПерестрахування, млн.грн. Сплачено на перестрахування, у тому числі: 1 296,2 2023,7 1 840,4 56,1% -9,1% — перестраховикам-резидентам 1 046,5 1 645,0 1 529,0 57,2% -7,1% — перестраховикам-нерезидентам 249,7 378,7 311,4 51,7% -17,8% Виплати, компенсовані перестраховиками, у тому числі: 122,1 116,2 168,4 -4,8% 44,9% — перестраховиками-резидентами 22,2 42,9 110,7 93,2% 157,9% — перестраховиками-нерезидентами 99,9 73,3 57,7 -26,6% -21,3% Отримані страхові премії від перестрахувальників-нерезидентів 18 57,7 37,4 220,6% -35,2% Виплати, компенсовані перестрахувальникам-нерезидентам 110 294,06 224,4 167,3% -23,7% Страхові резерви, млн.грн. Обсяг сформованих страхових резервів, у тому числі: 5 537,50 8 443,5 9 713,3 52,5% 15,0% — резерви зі страхування життя 673,00 1 080,8 1 588,4 60,6% 47,0% — технічних резервів 4 864,5 7 362,7 8 124,9 51,4% 10,4% Активи страховиків та статутний капітал, млн.грн. Загальні активи страховиків 23 967,8 32 691,2 39 636,4 36,4% 21,2% Активи, визначені ст. 31 Закону України „Про страхування” 16 089,0 19 490,8 22 774,9 21,1% 16,8% Обсяг сплачених статутних фондів 8 655,6 11 065,1 12 967,5 27,8% 17,2%
Станом на 31.03.2009кількість страховихкомпаній (СК) становила 477 компаній (таблиця 2.2), що в порівнянні з1кв.2008 р. на 19 компаній більше (або на 4,1%). У тому числі на 6 збільшиласякількість СК «life» — до 75 компаній, та на 15 — СК«non-life», до 402 компаній. За 1 кв.2009 року не було включеножодної компанії з іноземними інвестиціями.[6]
Таблиця 2.2
Кількість страхових компаній станом на31.03.2009
/>
На кінець 1 кв.2009 року за даними (Таблиці 2.3)кількість філій, дирекцій та відділень продовжила зростати в порівнянні заналогічним періодом 2008 року. Разом з тим, обсяги надходжень страхових премійзначно скоротилися (на 26,5%), тоді як обсяги страхових виплат та відшкодуваньнавпаки зросли (на 128,0%).
Таблиця 2.3
Структурні підрозділистраховиків у розрізі областей та їх
показники діяльностіМісцезнаходження Кількість філій по областях
Кількість дирекцій
по областях
Кількість відділень
по областях Кількість представництв по областях Страхові платежі (премії, внески), млн.грн
Страхові виплати та
страхові відшкодуван ня, млн.грн. Вінницька область 55 5 32 7 18,5 7,6 Волинська область 52 6 24 6 15,9 4,8 Дніпропетровська область 120 11 42 15 65,5 24,6 Донецька область 93 14 46 13 62,1 25,6 Житомирська область 45 7 27 5 12,5 5,5 Закарпатська область 43 6 22 7 21,0 6,3 Запорізька область 92 12 46 8 45,7 18,1 Івано-Франківська область 48 5 26 8 14,8 4,9 Київська область 47 3 35 3 22,8 10,9 Кіровоградська область 41 5 23 6 10,1 6,0 м. Київ 106 15 39 10 256,9 154,6 Луганська область 94 6 37 12 31,9 468,2 Львівська область 102 8 48 9 48,0 19,6 Миколаївська область 48 7 26 5 18,9 8,0 Одеська область 77 9 54 11 47,0 22,9 Полтавська область 60 7 37 9 19,1 7,1 Рівненська область 44 5 25 6 16,3 3,8 Сумська область 43 5 26 5 10,3 3,2 Тернопільська область 40 5 24 5 11,7 3,6 Харківська область 69 6 42 9 35,2 17,0 Херсонська область 46 6 27 6 12,5 5,6 Хмельницька область 49 6 31 9 13,2 5,6 Черкаська область 46 6 26 8 14,8 6,9 Чернівецька область 32 4 14 5 8,7 3,6 Чернігівська область 62 5 27 4 12,8 4,5 Автономна Респ.Крим 78 14 33 9 29,9 12,6 в т.ч. м. Севастополь 12 5 2 2 6,8 3,6 Всього за 1 кв.2009р. 1632 188 839 200 876,2 861,0 порівняння дані за 1 кв.2008 року: Всього за 1 кв.2008р. 1379 172 674 203 1 191, 8 377,6 Відхилення (1кв.2009 – 1кв.2008) 253 16 165 -3 -315,6 483,5
Загальна (валова) сумастрахових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахуванняризиків (від страхувальників та перестрахувальників), за січень-березень 2009року становила 4 677,2 млн. грн., з них:
1 529,0 млн.грн. (32,7%)становило внутрішнє перестрахування;
37,4 млн.грн. (0,8%) — премії, які надійшли від іноземних страховиків (перестрахувальників),
решту – 3 110,7 млн.грн.(66,5%) становили премії від страхувальників.
Сума чистих страховихпремій(валові премії за мінусом премій з внутрішнього перестрахування)становила 3 148,2 млн.грн. (67,3% від валових страхових премій).
У порівнянні з аналогічним періодом 2008 рокуобсяги надходжень валових та чистих страхових премій у 1 кварталі 2009 рокубули значно меншими (рис.2.1)
/>
Рис.2.1 Динаміка страхових премій у 1 кв.2007-2009рр.
За видами страхування найбільше уповільнення увалових страхових преміях спостерігалося за видами страхування іншими, ніжстрахування життя (Таблиця 2.4), що перш за все пов’язане з падінням надходженьз автострахування та інших майнових видів страхування (Таблиця 2.5).
Таблиця 2.4
Валові страхові премії з видів страхування,надходження за якими у 1 кварталі 2009 року були найвищими та їх порівняння заналогічним періодом 2008 рокуВиди страхування (ТОР) 1 кв.2008 1 кв.2009 Темпи приросту валових премій млн.грн. Питома вага млн.грн. Питома вага наземного транспорту (автострахування) 1 181,9 22,1% 842,7 18,0% -28,7% кредитів (у т.ч. відповідальності позичальника за непогашення кредиту) 249,4 4,7% 793,0 17,0% 218,0% страхування майна (іншого, ніж у п.5-9 закону) 750,4 14,0% 672,8 14,4% -10,3% фінансових ризиків 917,6 17,1% 486,7 10,4% -47,0% від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ 506,1 9,4% 428,9 9,2% -15,2% обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за звичайними договорами) 367,4 6,9% 344,9 7,4% -6,1% страхування життя 232,7 4,3% 206,9 4,4% -11,1% медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) 195,4 3,6% 206,8 4,4% 5,8% вантажів та багажу (вантажобагажу) 350,8 6,5% 192,8 4,1% -45,0% Всього по вказаних видах страхування 4 751,7 88,7% 4 175,6 89,3% -12,1% Всього по ринку (всі види страхування) 5360,0 100,0% 4677,2 100,0% -12,7%
За даними (Таблиці 2.4),найбільші обсяги страхових премій надходять за договорами автострахування.
Концентрація ринку у 1 кварталі 2009 року щодочастки перших СК (Тор) за надходженнями валових страхових премій представлена у(Таблиці 2.5) Так, незважаючи на велику кількість компаній, реально на ринкуосновну частку валових премій акумулюють 50 СК «non-life» (78,8%премій) та 10 СК «life» (83,1% премій).
Таблиця 2.5
Надходженнями валових страхових премійПерші (Тор) страхування життя страхування «не-життя»
Надходження
премій
(млн.грн.) Частка на ринку %
Надходження
премій
(млн.грн.) Частка на ринку % Тор 3 116,7 56,1% 787,3 17,6% Тор 10 172,6 83,1% 1 692,5 37,8% Тор 20 194,2 93,5% 2 519,8 56,3% Тор 50 207,8 100,0% 3 525,8 78,8% Тор 100 х х 4 128,8 92,3% Тор 200 х х 4 428,5 99,0% Всього 207,8 100,0% 4 474,3 100,0%
Страхові премії за видами страхування за 1 кв.2008 р. та 1 кв. 2009 р. (обсяги, структура та темпи приросту) представлені у(Таблиці 2.6).За даними цієї таблиці, традиційно, значну частку в ринку (взагальних валових преміях з усіх видів страхування) займали види добровільногомайнового страхування, а саме – 67,3% у 1 кв. 2009р. (74,6% у 1 кв. 2008р.).
Таблиця 2.6
Страхові премії за видами страхування за 1 кв.2008 р. та 1 кв. 2009 р. (обсяги, структура та темпи приросту)
/>
Відстрахувальників-фізичних осіб у 1 кв.2009р. надійшло страхових премій 1 335,8млн.грн. (28,6% від загальних валових премій). Близько половини всіх премій відгромадян (43,4%) становили премії від страхування наземного транспорту (579,8млн.грн.). А також, з інших видів (найбільші надходження від громадян)-страхування обов‘язкової цивільної відповідальності власників транспортнихзасобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами) надійшло 293,8 млн.грн.(22,0% відповідно), а також сукупно за видами добровільного особистогострахування – 162,2 млн.грн. (12,1% відповідно).
Виплачено страховихвиплат-відшкодувань страхувальникам-фізичним особам у 1 кв.2009р. 749,2млн.грн. (49,7% від загальних валових виплат). Основна частина виплат (73,0%)здійснена за договорами страхуванням наземного транспорту (547,2 млн.грн.). Зістрахування обов‘язкової цивільної відповідальності власників транспортнихзасобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами) фізичним особам виплачено109,5 млн.грн. (14,6% відповідно).
Рівень страхових виплат за договорами, укладенимиз фізичними особами, постійно зростає та за результатами 1 кварталу 2009 рокустановив 56,1% (рис.2.2), в основному внаслідок збитковості автострахування, дебуло виплачено відшкодувань 94,4% у співвідношенні до отриманих премій з цьоговиду.
/>
Рис.2.2 Страхуванняфізичних осіб (премії, виплати, та рівень виплат) у 2007-2008рр. та у 1 кв.2007-2009рр.
Загальна (валова) сумастрахових виплат за договорами страхування та перестрахування засічень-березень 2009 року становила 1 507,2 млн.грн.
Основну частину валовихстрахових виплат здійснено за такими видами страхування:
— 681,7 млн.грн. (або45,2% від загальних виплат) із страхування наземного транспорту;
— 350,6 млн.грн. (або23,3% відповідно) із страхування фінансових ризиків;
— 144,6 млн.грн. (або9,6%) із страхування обов‘язкової цивільної відповідальності власниківтранспортних засобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами).
Обсяг чистих страховихвиплат (валові виплати, зменшені на суму виплат перестрахувальникам-резидентам)становив 1 396,5 млн.грн.
Рівень страхових виплат:рівень валових виплат – 32,2%, рівень чистих страхових виплат – 44,4%, рівеньвиплат фізичним особам – 56,1%.
У порівнянні заналогічним періодом 2008 року, обсяги валових та чистих страхових виплат у 1кварталі 2009 року були значно меншими (рис.2.3). Так, темпи приросту валовихстрахових виплат у 1 кв.2009 знизилися на 2,3% порівняно до 1 кв.2008 року, ачистих до -5%.
/>
Рис.2.3 Динаміка страхових виплат у 1 кв.2007-2009рр.
Рівень валових страхових виплат (відношеннявалових виплат до валових премій) за 1 кв. 2009 року становив 32,2% (Таблиця2.7). Високий рівень валових страхових виплат (більше 30%) спостерігавсясукупно за видами у формі: добровільного особистого страхування – 48,7% (за 1кв.2008р. – 37,4%), добровільного майнового страхування – 33,4% (за 1 кв.2008р.– 32,1%), а також державного обов‘язкового страхування – 100% (за 1 кв.2008р.–94,7%).
Таблиця 2.7
Рівень страхових виплат за видами страхуванняВиди страхування Рівень страхових виплат Рівень валових виплат Рівень чистих виплат 1 кв.08р. 1 кв.09р. 1 кв.08р. 1 кв.09р. 1 2 3 4 5 Cтрахування життя 3,1% 6,8% 3,1% 6,8% Види страхування інші, ніж страхування життя, у тому числі: 30,0% 33,4% 42,0% 47,0% Добровільне особисте страхування 37,4% 48,7% 38,7% 52,6% Добровільне майнове страхування 32,1% 33,4% 48,4% 51,7% — в тому числі страхування фінансових ризиків 52,6% 72,0% 119,8% 141,7% Добровільне страхування відповідальності 3,6% 4,8% 8,1% 7,4% Недержавне обов'язкове страхування 18,8% 28,6% 19,7% 30,0% — в тому числі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів 26,3% 36,2% 27,0% 37,0% Державне обов'язкове страхування 94,7% 100,0% 94,7% 100,0% ВСЬОГО (всі види страхування) 28,8% 32,2% 39,6% 44,4%
За січень-березень 2009року на перестрахування сплачено 1 840,4 млн.грн. (у 1 кв.2008р. — 2 023,7млн.грн.), з них:
• перестраховикам-нерезидентам- 311,4 млн.грн.
(у 1 кв. 2008р. — 378,7млн. грн.),
• перестраховикам-резидентам- 1 529,0 млн.грн. (у 1 кв.2008р. — 1645,0 млн. грн.).
У співвідношенні довалових страхових премій частка перестрахування станом на 31.03.09 становила39,3% (у 1 кв.2008р. — 38,0%) (рис.2.4 ):
— часткаперестраховиків-нерезидентів — 6,7% (у 1 кв.2008р. 7,1%);
— частка перестраховиків-резидентів — 32,7% (у 1кв.2008р. -30,9%).
/>
Рис.2.4 Частки страхових премій, сплачених наперестрахування у співвідношенні до валових страхових премій поквартальнопротягом 2008 -2009рр.
На (рис.2.5) представлено структуруперестрахування ризиків у нерезидентів за 1 квартал 2009 року. Від загальноїсуми сплачених часток страхових премій на перестрахування нерезидентам (311,4млн.грн.), найбільше сплачено до Сполученого королівства Великобританії (41,%із сплаченого нерезидентам або 130,4 млн.грн.); Німеччини (17,5% або 54,4млн.грн.) та Російської Федерації (9,7% або 31,3 млн.грн.).
/>
Рис.2.5 Країни перестрахування ризиків унерезидентів станом на 31.03.2009 (в млн.грн. та в %)
Активи таінвестиційна діяльність страховиків
За 1 квартал 2009 року впорівнянні з 1 кварталом 2008 року зберігалася позитивна динаміка зростанняактивів страховиків (Таблиця 2.8), зокрема загальні активи страховиків зрослина 21,2%.
Таблиця 2.8
/>
Зростання обсягівстрахової діяльності стало одним із факторів росту страхових резервів таактивів (рис.2.6).
На 31.03.2009 величинаактивів становила:
— загальних активів 39,6мільярдів гривень, що на 6,9 млрд.грн. перевищує показник станом на 31.03.2008;
— активів, які визначеністаттею 31 Закону України „Про страхування”, 22,8 мільярдів гривень, що на 3,3млрд.грн. перевищує показник станом на 31.03.2008.
/>
Рис.2.6 Динаміка активівта страхових резервів за 2007-2008рр. та на кінець 1 кварталу 2007-2009рр.
Інвестиційнадіяльність страховиків
Загальний обсягсформованих страхових резервів станом на 31.12.08 становив 9 713,3 млн.грн., втому числі:
— резерви зі страхуванняжиття – 1 588,4 млн.грн.;
— технічні резерви – 8124,9 млн.грн.
Розміщення страховихрезервів має здійснюватися у відповідності до статті 31 Закону України „Прострахування”, якою визначено перелік активів за відповідними категоріями.Станом на 31.12.08 обсяг активів за визначеними законом категоріями становив 22774,9 млн. грн., з них 9 713,3 млн. грн. становлять активи на покриттястрахових резервів.На (рис.2.7) наведена структура загальних активів за визначенимизаконом категоріями.
/>
Рис.2.7 Структура активівза визначеними законом категоріями станом на 31.03.2009
У (дод.1 тадод.2)представлено напрямки інвестування коштів страхових резервів активамивідповідних категорій у розрізі технічних резервів та резервів зі страхуванняжиття.
2.3 Особливості проведення перестрахувальнихоперацій
Ринок прямого страхування – це сфера укладаннядоговорів страхування між страховими організаціями (страховиками) та їхнімиклієнтами (страхувальниками).[31, c. 162]
Вибираючи страхову компанію, клієнтам (фізичнійособі або організації) слід ураховувати багато чинників: репутацію страховика,суми страхових премій і порядок їхньої сплати, наявність ліцензії, розмірвласних засобів і сплаченої частки статутного капіталу компанії-страховикатощо. І лишедеякі клієнти, особливо під час страхування великих або складних ризиків,цікавляться, чи укладатиме страховик договір перестрахування, і якщо так, то зким і на яких умовах. Між тим, підґрунтям фінансової стійкості страховиків єнаявність у них не тільки сплаченого статутного капіталу і страхових резервів,а й системи перестрахування.
Саме тоді, коли йдеться про об’єкт страхування, що має високустрахову вартість або пов’язаний з підвищеною небезпекою (космічні, екологічні,великі промислові ризики тощо), один страховик не завжди в змозі забезпечитистрахувальникові надійний страховий захист. Тому для створення збалансованогострахового портфеля, підвищення фінансової стійкості і гарантованого виконаннявсіх своїх зобов’язань він звертається до послуг перестрахувального ринку.
Правові засади проведення перестрахування в Українівизначають Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»від 4 жовтня 2001 р. № 2745-III та постанова КабінетуМіністрів України «Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій зперестрахування» від 24 жовтня 1996 р. № 1290.
Окремі питання перестрахування регулюють також нормативніакти Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринківфінансових послуг (державного органу нагляду за фінансовими ринками таустановами) та інші відомчі нормативні акти.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Прострахування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР (далі – Законпро страхування) перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом,перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частинисвоїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика)резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика,згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.[2]
Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування,затверджене постановою Кабінету Міністрів України від24 жовтня 1996 р. № 1290 (далі – Положення проперестрахування) визнає перестрахування необхідною умовою для забезпеченняплатоспроможності страховиків та надійності, безпечності і диверсифікованостірозміщення страхових резервів страховика у випадку, коли:
· страховикбере на себе страхові зобов’язання в обсягах, що можуть перевищувати можливостіїх виконання за рахунок власних активів;
· страховасума за окремим об’єктом і видом страхування перевищує 10% суми сплаченогострахового фонду і створених страхових резервів на останню звітну дату;
· перестрахуванняє передумовою здійснення інших видів діяльності (міжнародні перевезення,експлуатація об’єктів підвищеного ризику, великомасштабні інвестування тощо).[32,c.72]
Таким чином, страхується підприємницький ризик самогостраховика: він укладає договір страхування із страхувальником, за що одержуєвід нього відповідну страхову премію, і потім «підстраховує» себе на випадоквиплати, розділивши ризик з перестраховиком і сплативши перестрахувальну премію(можливе утримання з перестраховика перестрахувальної комісії).
Процес передачі ризику в перестрахування називаєтьсяперестрахувальною цесією. Страховик (страхова компанія), який бере на себеризик за договором страхування і передає його у перестрахування, іменуєтьсяперестрахувальником, а приймаючий – перестраховиком.[26,c. 96]
Законодавство допускає послідовне укладання двох або кількохдоговорів перестрахування: взявши на себе ризик першого страховика –перестрахувальника, перестраховик у свою чергу може передати його іншомуперестраховику і далі по ланцюжку. При цьому кожний перестрахувальник можепередавати ризик повністю або частково, залишаючи собі частину ризику – такзване власне утримання.
Подальша передача ризику називається ретроцесією. Відповідноперестраховика, який бере ризик у перестрахування і передає його в подальшеперестрахування, іменують ретроцедентом, а приймаючого – ретроцесіонером.
При настанні страхового випадку страхувальник звертається завиплатою до свого страховика, який, відповідно до закону, здійснює належну йомувиплату в повному обсязі. Таким чином, інтерес страхувальника цілкомзадовольняється. Після цього перший страховик – перестрахувальник вимагаєвідшкодування частки збитків перестраховиком (перестраховиками), який у свою чергу,виплативши все, що відповідає його зобов’язанням перед першим страховиком,звертається до свого ретроцесіонера і т.д.
Кожному клієнту страхових компаній слід знати, щовідповідальним за виплату страхового відшкодування перед ним залишається тойстраховик, який безпосередньо уклав з ним договір страхування (ст. 12Закону про страхування).[1] Перестраховики лише гарантують першому страховикувідшкодування своїх часток у його збитку, вони не вступають у відносини зклієнтом. Останній може й не знати про їхнє існування.
Тому, на перший погляд, усі питання, пов’язані зперестрахуванням ризиків, не мають особливо турбувати страхувальника абозастраховану особу (вигодонабувача). Але, на практиці іноді виникають ситуації,коли клієнту до укладання договору з тією чи іншою страховою компанією доцільнообговорити саму можливість та умови перестрахування або позначити свої перевагий побажання при виборі перестраховика.
Прямий страховик у деяких випадках повідомляє клієнту, в якихвідомих і надійних перестраховиків перестраховуватиметься його ризик.Зазначимо, що в таких ситуаціях при невиплаті страховиком відшкодуваннястрахувальник не має права пред’являти вимоги безпосередньо до перестраховиків.
Для клієнта, що уклав договір страхування, важливим є тойфакт, що страховик добровільно перестраховує прийняті ризики в соліднихстрахових або перестрахувальних компаніях. Адже при укладанні договоруперестраховик зазвичай ретельно вивчає реальний стан справ перестрахувальника.
Крім того, якщо страхувальник має намір більш докладновивчити майбутній перестрахувальний захист, йому необхідно звернути увагу надва моменти.
По-перше, процес перерозподілу частини страховоївідповідальності за каналами перестрахування іноді може починатися ще доукладання договору прямого страхування, тобто на етапі проведення переговорівміж страхувальником і страховиком (так зване попереднє розміщення ризику). Упевних випадках, коли страхується великий ризик або особливо небезпечнийоб’єкт, це просто необхідно. Умови, на яких перестраховик згоден укластидоговір перестрахування, можуть істотно позначитись на умовах прямого договорустрахування. Здебільшого це стосується суми страхової премії, порядку їїсплати, а також обов’язків клієнта.
По-друге, істотною умовою надійності перестрахувального захистує правильний вибір перестраховиків, критеріями якого можуть слугувати:
· розмірстатутного капіталу та інших власних засобів перестраховика;
· спеціалізація;
· платоспроможністьі фінансова стійкість перестраховика;
· станстрахових резервів і їхнє розміщення;
· структураактивів і рівень їхньої ліквідності;
· положенняв рейтингах за різними показниками (зокрема, за надходженнями, виплатами,обсягом активів);
· репутаціяна перестрахувальному ринку;
· відомостіпро своєчасність виплат страхових відшкодувань за іншими договорамиперестрахування;
· досвідроботи на ринку;
· персональнийавторитет керівників і провідних спеціалістів;
· участьу великих перестрахувальних пулах;
· наявністьзв’язків з міжнародними перестрахувальними організаціями;
· ступіньрозвитку регіональної мережі представництв (для закордонних перестраховиків)тощо.
Важливим показником при перестрахуванні є розмір власногоутримання страховика (тієї частини застрахованого ризику (частини страховоїсуми), зобов’язання за якою страховик залишає за собою, а іншу частину (понадвласне утримання) передає в перестрахування або ретроцесію).
Чинниками, що впливають на розмір власного утримання, крімособистих засобів страховика, є також тип ризиків, прийнятих на страхування,їхня схильність до кумуляції, ймовірність настання страхового випадку,максимально можлива й найбільш імовірна величина передбачуваного збитку,регіональна специфіка, прийняті на даному ринку середні тарифи й лімітивідповідальності за кожним видом об’єктів тощо.
Визначення розміру власного утримання має важливе значення.Якщо він буде занадто великим, то при настанні вже одного – двох страховихвипадків під сумнівом опиниться можливість функціонування всієї страховоїкомпанії, їй доведеться відшукувати ресурси для покриття збитків. Якщо він будевстановлений на занадто низькому рівні, страховик необґрунтовано обмежить своїможливості щодо прийняття ризиків на страхування і, відповідно, збору страховихпремій.
Однак слід пам’ятати, що страховик, який перестраховує майже100% прийнятого ризику, залишаючи мінімальне власне утримання або не залишаючийого взагалі, навряд чи заслуговує на довіру. Це означає, що в нього невистачає особистих засобів, і тому власне утримання, розмір якого за законом неможе перевищувати 10% власних засобів, виходить невеликим (у цьому випадкустрахувальнику необхідно замислитись, чи варто мати справу з фінансовонеспроможним страховиком, оскільки існує небезпека, що він не матиме змогишвидко виплатити повну суму відшкодування, яку зможуть йому відшкодувати тількиперестраховики), або ж така позиція є продуманою політикою страховика, якийзаробляє гроші не на страхуванні як такому, а на одержанні перестрахувальноїкомісії, тобто фактично виступає як посередник на користь великихперестраховиків, зокрема закордонних (у цьому випадку для страхувальника,можливо, дешевше обійдуться послуги іншого страховика).
Загалом, на погляд страхувальників, участь їхніх страховиківу перестрахуванні забезпечує високу якість наданих страхових послуг,своєчасність і повноту відшкодування збитків. Перестрахування сприяє підвищеннюнадійності страховика, а отже, й довіри до нього його клієнтів.
Слід зазначити, що перестрахувальні відносини є договірними.
Договір перестрахування має низку специфічних рис, яких немаєні в торговельних, ні у фінансових, ні в інших договорах. Вони виникають ізспецифіки угоди перестрахування.
Договір перестрахування ґрунтується на двох основнихпринципах – відшкодування збитків і доброї волі.
Перший принцип передбачає обов’язок перестраховика під часнастання страхового випадку виплатити перестрахувальнику відшкодуваннявідповідно до частки своєї участі і тільки в тому випадку, якщо той виплативналежне страхове відшкодування страхувальнику.
Принцип доброї волі передбачає обов’язок перестрахувальникадо укладення договору перестрахування надати перестраховику повну й достовірнуінформацію про ризик, що перестраховується, а також інформувати його про всізміни у ступені ризику впродовж усього терміну перестрахування. Порушення цьогообов’язку може стати основою для відмови перестраховика від виплати своєїчастки страхового відшкодування.
Німецькимперестраховикам не потрібно одержувати дозвіл на здійснення перестрахування.Цей факт є загально відомим. Часто відсутність обов’язку одержувати дозвілсприймається як відсутність нагляду. Однак це твердження є невірним та потребуєроз’яснень.
Висновки до другого розділу
Комплексний аналізекономічної природи, функцій та взаємодії суб’єктів страхового ринку,визначення сутності об’єктів страхування показав, що страховий ринок являєсобою багаторівневу структуровану систему зі складним механізмом взаємодії йогосуб’єктів, на які спрямований страховий захист. Вивчення структури сучасногострахування, основних його форм і видів дозволяє виявити певні закономірностісучасного стану та тенденції розвитку страхового ринку, має велике значення длятеорії й практики страхової справи.
Страховий ринок України зростає як за розміром, так і заскладністю. Середньорічний темп зростання страхових премій протягом останніхтрьох років склав 42%. Крім того багато було зроблено в сфері законодавства тарегулювання, що сприяло прискоренню зростання сектора. Незважаючи наобнадійливий розвиток, страховий ринок все ще залишається слаборозвиненим таіснує значна потреба в подальшому його вдосконаленні.
Ринок переважно працює з юридичними особами. Існує високезосередження на страхуванні комерційної та промислової власності, що у 2006році склало 76,9% всіх страхових премій. Страхові поліси переважно купуютьсяіноземними інвесторами та великими міжнародними корпораціями, які працюють вУкраїні. В свою чергу, страхування фізичних осіб майже нерозвинене. В Українівідзначається низька страхова культура. Крім того, компанії інвестують незначнікошти в просвітницькій маркетинг та розвиток ринку індивідуальних страховихполісів. В результаті велика частина населення досі нічого не знає проконцепцію та переваги страхування. Регуляторна та інституційна системастрахового ринку була значно удосконалена.
Зростання основнихпоказників діяльності страховиків за 2008 рік вказувало на збереження тенденційщодо зростання ділової активності у порівнянні з 2007 роком. Проте у другійполовині року темпи росту показників діяльності уповільнилися під впливомзагальної фінансової кризи.
Комплексний аналіз міжнародного ринку страхуванняза такими макроекономічними показниками, як співвідношення обсягу страховоїпремії до валового внутрішнього продукту, сума страхової премії у розрахунку надушу населення, обсяг страхової премії у масштабах регіональних й міжнародногострахових ринків, свідчить про те, що страхування – важливий секторнаціональних економік. Акумульовані через страхування кошти є одним із головнихджерел залучення великих інвестицій до національної економіки.
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ ВУКРАЇНІ
3.1Зарубіжний досвід функціонування страхових ринків
Комплексний, системний аналіз структури світовогоринку страхування за макроекономічними показниками свідчить про нерівномірністьйого розвитку в різних регіонах світу. Наприклад, у 1995 році понад 59 % всіх страховихнадходжень належало Японії та США, 29 % — державам Європейського Союзу, часткарешти країн світу становила близько 12 %, у тому числі частка України – лише0,01 %. Отже, на міжнародному страховому ринку домінують індустріальнорозвинені регіони Північної Америки, Європи та Японія, частка яких складаєблизько 90 % від загальної суми страхових платежів за всіма видами страхування.Високих темпів зростання за зазначеним показником (за всіма видами страхування,особливо за договорами по страхуванню життя) досягли Швейцарія та Франція – 39% (49 % за договорами по страхуванню життя) та 31 % (38 %) відповідно. Українах із ринковою економікою частка страхування складає до 12 % від валовоговнутрішнього продукту, тоді як в Україні цей показник менше 1 %. Проте найбільшшвидко зростаючі страхові ринки становлять країни Азії і Латинської Америки тадержави з перехідною економікою Центральної та Східної Європи.
Страхова справа в більшості країн світурозглядається як окрема галузь економічної діяльності, до якої входятьрізноманітні за формами власності організації-страховики. Співвідношення міждержавними й приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою таекономічної політики держави. В багатьох країнах світу певне розповсюдженнямають товариства взаємного страхування.
Загальноприйнятим у світовій страховій практиці єподіл страхування на Life assurance (страхування життя) і “Non – life (General)insurance” (загальні види). Міжнародні статистичні дані свідчать проте, що домінуючим є особисте страхування, що поділяється на страхування життя,страхування ануїтетів (ренти), страхування пенсій, страхування від нещаснихвипадків.[38, c. 34] Певне розповсюдження має індустріальне страхування.Особливою популярністю у більшості країн із ринковою економікою користуєтьсямедичне страхування. Медичні послуги надаються в обов’язковій і добровільнійформі, вибір якої залежить від таких чинників: культурно-історичних,соціально-економічних, демографічних умов, рівня захворюваності та іншихфакторів, що характеризують загальний стан здоров’я і рівень медичногообслуговування в тій чи іншій країні.
Пенсійне забезпечення у більшості країн світуздійснюється за рахунок державних пенсійних систем, недержавними пенсійнимифондами, страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями. Значначастка населення країн з ринковою економікою надає перевагу у системіпенсійного забезпечення послугам приватних страхових компаній.
Світовий досвід доводить необхідністьзастосування майнового страхування, яке забезпечує мінімізацію широкого коларизиків, та страхування відповідальності. У більшості країн світу здійснюється,як правило, обов’язкове страхування власників ряду джерел підвищеної небезпекита професійної відповідальності певних категорій фахівців. В основу всіх видівстрахування відповідальності покладено норми національних законодавств таміжнародного права. Рівень розвитку страхування відповідальності прямо залежитьвід розвитку національних економік та досконалості правових інститутів.
Законодавство більшості країн з ринковоюекономікою передбачає обов’язкове страхування цивільної відповідальностівласників транспортних засобів. Приєднання України до міжнародної системистрахування цивільної відповідальності власників транспортних засобів “Зеленакартка” дозволяє забезпечити достатні умови для реалізації програми ЄС щодостворення європейської спільної системи обов’язкового страхування цивільноївідповідальності власників транспортних засобів. Зарубіжна практика здійсненнястрахування від нещасних випадків на транспорті свідчить про застосування, якправило, принципу саме страхування відповідальності. За умов посиленняпідприємницьких ризиків достатнього поширення у країнах із ринковою економікоюотримали такі види страхування, як страхування відповідальності роботодавця зашкоду, завдану життю, здоров’ю працівника; страхування професійноївідповідальності; страхування відповідальності виробника за якість продукції,практика здійснення яких повинна враховуватися при впровадженні зазначенихвидів в Україні.
Основні підходи до страхування в зарубіжнихкраїнах зводяться до його ролі у різних сферах виробництва тафінансово-кредитної системи. В загальних рисах розглянемо досвід організації і особливості настрахових ринках страхової системи в зарубіжних країнах на прикладі окремих держав. Так, страхування в СШАотримало значний розвиток через необхідність зниження економічних ризиків.Страхування здійснюють приватні страхові компанії, страхові кооперативи, уряд.Приватні страхові компанії — одна з найбільш потужних ланок американськоїфінансово-кредитної системи. Разом з тим в США немає єдиної для держави системистрахування. Кожний штат має власне страхове законодавство. При цьому, страхові організаціїмають широкі повноваження в розробці власної страхової політики, визначеннірозмірів платежів, практики їх відрахування і відшкодування збитків, що єспецифічною особливістю американського страхового ринку.
У Франції закон 1982 р. про страхування майнабудь-яких осіб від наслідків стихійних лих передбачає, що держава повиннавідпрацьовувати спеціальні «плани ризику», в яких будь-яка територія була бвіднесена до тієї чи іншої зони небезпеки за вірогідністю схильності до тих чиінших стихійних лих. При цьому відшкодування витрат від стихійного лиха нездійснюється в районах, які оголошені «зонами ризику», непридатними длябудівництва та іншої діяльності через підвищену небезпеку. Також не відшкодовуються витратиу випадках порушення встановлених в даному районі правил попередження наслідківстихійного лиха. Проте всі будівлі чи види діяльності, які існували в районі дооголошення його «небезпечним» чи до розробки відповідних правил, підлягаютьстрахуванню навіть тоді, коли не відповідають цим умовам.
В Японії страхуванняздійснюється приватними страховими компаніями, державними організаціями ікооперативами. При цьому приватні компанії і державні організації зайнятіпошуком найбільш прибуткових сфер для вкладання коштів, які накопичені відстрахових внесків. Вони діють на національному і міжнародному рівнях, і їхньою метою єзростання власних доходів. Тому вони страхують тільки «надійних» партнерів.Кооперативні жорганізації взаємного страхування зорієнтовані не на збільшення власногоприбутку, а на задоволення потреб членів кооперативу. Кооперативні страховіорганізації приймають всіх фермерів без виключення, гарантуючи кожномукомпенсацію в обумовлених контрактом випадках. Кооперативне страхуванняконтролюється всіма членами кооперативу і тому розвивається раціонально. Малівнески роблять кооперативні страхові організації більш привабливими для страхувальників, що посилює їхконкурентні позиції на національному ринку страхування.
Розглянемо страховийринок Німеччини, що характеризується динамічним розвитком. Щорічний прирістобсягу надходження страхових платежів складає в Німеччині 10%. Особистестрахування в структурі національного страхового ринку займає 37%. Медичнестрахування, що користається трохи меншою популярністю, чим в інших країнахЗахідної Європи, складає близько 12% загального обсягу надходження страховихплатежів. Майнове страхування займає 51% національного страхового ринку вНімеччині.
Страховики в Німеччині не мають права займатисяякою-небудь іншою діяльністю, крім страхування.
Федеративний пристрій Німеччини є важливимчинником у розвитку каналів просування страхових послуг безпосереднімспоживачам. Регіональні страховики підтримують свою фізичну присутність у всіхфедеральних землях Німеччини.
Страхова справа в самій Німеччині сильнозарегульована. В даний час діє закон про державний страховий нагляд 1983 р.Усідіючі в Німеччині національні й іноземні страхові компанії підлягаютьобов'язковому державному нагляду з боку Федерального відомства нагляду задіяльністю страхових компаній.
Страховий бізнес Великобританії протягом багатьохроків концентрується в Лондоні як світовому фінансовому центрі. НайбільшийЛондонський міжнародний страховий ринок обслуговує фінансові потоки ряду країні компаній. Авторитет Лондонського міжнародного страхового ринку спирається назначний кадровий потенціал фахівців страхового ринку, високорозвиненуінфраструктуру ринку, а також присутність тут широко відомої за межамиВеликобританії страхової корпорації «Ллойд».
У Лондоні розташовані чи представлені дочірніструктури найбільших страхових компаній світу. Тут сконцентровані такожцентральні офіси всіх найбільших міжнародних страхових і перестрахувальнихброкерів. Працюють найстарші (засновані в 1760р.) і найбільш авторитетнікласифікаційні товариства – Регістр судноплавства «Ллойд». У Лондоні розташованіштаб-квартири ряду міжнародних страхових організацій, а також деякі структуринаціонального страхового ринку (інститут Лондонських страховиків, інститутдипломованих страховиків і ін.), діяльність яких носить міжнародний характер.
Страхові компанії Великобританії не мають правазайматися яким-небудь іншим видом бізнесу, окрім страхування. Базова структураЛондонського міжнародного страхового ринку – корпорація «Ллойд» представлена400 страховими синдикатами, що поєднують фізичних осіб – андеррайтерів,безпосередньо здійснюючих страховий бізнес корпорації. Андеррайтери несутьвідповідальність по зобов'язаннях згідно з договорами страхування в рамках синдикату.Динамічні і рухливі структури синдикатів утворюють економічне середовищеміжнародного страхового ринку в системі корпорації «Ллойд». Кожен синдикатпредставлений на цьому ринку через лідируючого андеррайтера, який безпосередньоприймає ризики на страхування в синдикаті від посередника – брокера «Ллойда». Членство корпоративноїструктури «Ллойда» відкрито для всіх громадян (резидентів) Великобританії таіноземців.
Страхові компанії сплачують податок на прибутоквід страхової діяльності, а також податок на майно. У деяких випадках страховіоперації обкладаються гербовим збором, однак, обсяг цих операцій дужеобмежений.
Необхідно звернути увагу на посилення тенденцій попроникненню іноземних страхових структур на страхові ринки колишніх республікСРСР та країн Східної Європи, в тому числі і український ринок у формі різнихспільних страхових компаній. Наприклад, в Україні створені такі компанії, як українсько-американськеАСТ «Росток», українсько-шведська СК у формі ЗАТ «АКВ Гарант», українсько-ірландськеАСТ ЗТ «Гала СКД», українсько-бельгійська СК «Союзспецстрах».В цілому, для наших умов маєінтерес в системі страхування розвинутих країн національна система координаціїі функціонування страхових організацій при провідній ролі держави у розробціпрограм і стратегії розвитку страхування, у практиці страхування і розвиткукооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємногострахування, які успішно конкурують на страховому ринку багатьох держав зтрадиційними страховими компаніями. В більш широкому плані в нашій державі, по сутістоїть питання розвитку страхового захисту як окремого напряму державногорегулювання розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях народногогосподарства, тобто шляхом прийняття спеціальних законів, визначенняобов’язкових видів страхування, регламентації діяльності страхових організацій.
Сучасний етап розвитку світової економіки йміжнародних відносин характеризується посиленням інтеграційних процесів, щопризводять до формування спільних стандартів й у галузі страхування. Функціонуваннястрахових систем різних країн Європи характеризується постійним взаємозв’язкомі взаємодією. Інтеграція України у сучасний європейський економічний таправовий простір передбачає адаптацію та гармонізацію національногозаконодавства з нормами й стандартами правової системи Європейського Союзу, щопотребує формування розвинутого ринку страхування, сприяння економічнійдіяльності всіх ринкових суб’єктів, розширення правової бази, застосуванняметодів впливу держави на страховий ринок, що відповідають європейськимстандартам. Вирішення цих проблем забезпечить прискорення процесу переходунаціональної економіки у ринкову, розвиток світової економіки та міжнароднихвідносин.3.2 Проблеми та перспективи розвитку страховогоринку України
Становлення України як незалежної, демократичної країни зринковою економікою створило умови для виходу країни на міжнародний ринокстрахових послуг. Формування нової системи господарювання в Україні вноситьпринципові зміни в організацію страхової справи.
Варто зазначити, що у сучасних економічних умовах страхування– чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років маєстабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Але, незважаючи наномінальне зростання обсягів страхового ринку, ця галузь забезпечує сьогодніперерозподіл незначної частини внутрішнього валового продукту.
Динаміка основних параметрів за останні роки свідчить прозміцнення тенденцій до зростання обсягів страхового ринку. Серед позитивнихчинників – стійке зростання капіталу та обсягів активів, що є необхідною умовоюстабільного функціонування і розвитку страхового ринку.
До позитивних результатів розвитку також можнавіднести реальне зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування,структурні зміни на користь добровільного страхування і його довгостроковихвидів, підвищення показників фінансової надійності страховиків, формуванняфінансових груп за їх участю. Зростає загальна сума страхових платежів, отриманихстраховиками України. Збільшується кількість договорів страхування(перестрахування), укладених за сприяння страхових брокерів.
Позитивною тенденцією є зростання величини сформованихстрахових резервів. Страховики здійснюють інвестиції власних коштів, у томучислі коштів страхових резервів, головним чином через розміщення їх у цінніпапери, грошові кошти на рахунках у банках, у банківські метали, в економікуУкраїни за визначеними законодавством напрямами.
Високий потенціал росту страхового ринку України викликаєінтерес у іноземних страховиків – потенційних покупців, число яких постійнозростає. Прихід іноземних компаній здійснюється шляхом створення новихстраховиків або придбання значної частки вже існуючих, очікуючи прибутки відзростання компанії.
Вагомою перешкодою розвитку страхового ринку України будесвітова фінансова криза, що негативно впливає на усі сфери життя суспільства.Переважно її вплив виявлятиметься в скороченні обсягів страхування заставногомайна, автострахуванні, страхуванні будмонтажу та інших угод, де кредитнефінансування відіграє істотну роль.
Формування стабільного страхового ринку потребує об’єктивногоінформування всіх його власників про основні умови, вимоги та ризики у процесіїх діяльності. Для підвищення рівня страхової культури населення необхіднозабезпечити прозорість діяльності учасників страхового ринку та запровадитипрограми інформування населення через засоби масової інформації про стан таперспективи страхового ринку, переваги отримання страхових послуг.
Для подальшого розвитку страхового ринку та запобіганнянеобґрунтованому витоку коштів за кордон необхідно зміцнити національнийперестрахувальний ринок і вдосконалити нагляд за перестраховою діяльністю.
Інтеграція страхового ринку України в міжнародніринки фінансових послуг потребує підвищення конкурентоспроможності національнихстраховиків, поетапного впровадження міжнародних стандартів бухгалтерськогообліку та фінансової звітності.
Формування в Україні сучасної соціальноорієнтованої страхової індустрії дозволить державі:
1. Зменшити навантаження на державний бюджет в частині відшкодуваннянепередбачених втрат, зумовлених факторами природно-техногенного характеру, зарахунок грошових ресурсів страхових резервних фондів страхових організацій;
2. Вирішити окремі проблеми соціального забезпечення (виплата пенсійнихнакопичень, утримання в зв’язку із втратою працездатності чи смертюгодувальника, із безробіття, компенсація медичних витрат) в умовах ринковоїекономіки;
3. Залучити збереження населення та організацій до обігу національноїекономіки на довгостроковій основі.
Таким чином, основною метою страховогоспівтовариства є формування повноцінної, стійкої, функціональної національноїстрахової індустрії, здатної стати реальним інструментом захисту інтересівгромадян, економічних агентів та держави.
Державна політика розвитку вітчизняної страховоїіндустрії має базуватися на зміцненні ринкових основ діяльності її учасників івикористанні безпосередньо непрямих методів впливу на процеси, які відбуваютьсяв сфері страхування, шляхом вдосконалення нормативно-правової бази івпровадження пруденційного нагляду, міжнародних принципів і стандартівдержавного регулювання. При цьому важливим є створення умов для розширенняспектру страхових послуг і інвестиційної політики, сприяння концентраціїстрахового ринку.
Для подальшого розвитку вітчизняної страховоїіндустрії необхідно укріпити національний перестраховий ринок і вдосконалитинагляд за перестраховою діяльністю.
Додатковим механізмом гарантування фінансовоїстабільності страховиків є співстрахування – страхування того ж ризику спільнодекількома страховиками (страховий пул). За допомогою співстрахуваннязабезпечується страхування великих чи малознайомих і нових ризиків. Враховуючице, необхідно розробити нормативно-правову базу, яка б регламентувала умовиздійснення співстрахування страховими (перестраховими) пулами, в тому числіпорядок укладення договору співстрахування, визначення розміру страховогоризику, розподілу відповідальності, організації взаєморозрахунків тощо.
Одними із пріоритетних напрямів розвитку вітчизняногострахового ринку є масові види страхування: страхування життя і пенсійнестрахування, автострахування, страхування майна громадян, медичне страхування,страхування подорожуючих і ін.
Тому найважливішим завданням держави на даномуетапі є вдосконалення нормативно-правової бази з ціллю захисту інтересівспоживачів страхових послуг, розвиток інфраструктури і підвищення фінансовоїнадійності страховиків. Це можна здійснити за рахунок розвитку на страховомуринку незалежного страхового посередництва, банкассюранс, асистуючи послуг,нових інформаційних технологій управління, міжнародних стандартівбухгалтерського обліку і фінансової звітності, систем внутрішнього ізовнішнього контролю страхової і фінансової діяльності, сприяння становленняпрозорої системи корпоративного управління. Враховуючи те, що діяльністьінвестиційних суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення є ринковою,держава також має забезпечити конкурентний ринок цих послуг, в тому числі,визначити умови участі в ньому компаній по страхуванню життя.
Демографічна ситуація, зі збільшеною часткою внаселенні старших вікових груп, скороченням чисельності населення, переходу нанакопичувальну систему в пенсійному забезпеченні, включаючи самостійнеформування громадянами пенсійних накопичень, потребує активного залученнястрахових компаній в систему додаткового пенсійного забезпечення шляхомрозвитку колективного і індивідуального пенсійного страхування. Створеннястимулів для розвитку довгострокового страхування життя, включаючи пенсійнестрахування, має передбачати створення системи гарантій застрахованим і їхспадкоємцям в отриманні накопичених коштів. Розвиток страхування життя веде нетільки до спеціалізації страховиків, але і до створення інституту актуаріїв іпояви законодавчих основ, які б регулювали їх діяльність, пов’язану зрозрахунками страхових тарифів, страхових резервів і страхових обов’язків,аналізу і прогнозуванню інвестиційних програм.
Тому розвиток системи страхування життя має статиодним із основних завдань держави.
По-перше, проблема вилучення інвестиційнихзасобів і ресурсів для реалізації процесу ведення особистого страхування,включаючи страхування життя є першочерговою проблемою.
По-друге, особисте страхування компенсує дефіцитдержавних соціальних гарантій. Довгострокове особисте страхування (в тому числіпенсійні ануїтети) гарантує отримання додаткового доходу, незалежного відрозміру державних виплат, в тому числі із старості та із інвалідності. Ринокстрахування життя знижує навантаження на витратну частину бюджету, зменшуючивитрати держави на соціальне забезпечення громадян. Завдяки цьому державаотримує можливість сконцентровувати ресурси на захист соціально вразливих щаблівсуспільства.
По-третє, розвиток особистого страхуванняпотребує великих людських ресурсів і глибоких наукових досліджень, веде достворення нових робочих місць.
З цією метою повинна бути проведена класифікаціявидів страхування і визначені особливості організації і здійснення страхуванняжиття і пенсій.
Потребує розгляду питання щодо створення сприятливихумов для сплати страхових внесків громадянами і роботодавцями, а такожстраховими організаціями, які здійснюють страхування життя, відповідно практикикраїн з розвиненою системою страхування.
Поряд з цим необхідно розробити заходи порозширенню сфери і об’ємів добровільного медичного страхування, добровільногострахування від нещасних випадків. Ці види страхування мають стати важливимелементом «соціального пакету», який надається роботодавцем своїм робітникам,за рахунок вдосконалення правового регулювання і включення витрат ізстрахування (їх частини) до собівартості товарів і послуг. Визначаючим факторомрозвитку страхових організацій, які займаються діяльністю із особистогострахування, є наявність повноцінного вітчизняного ринку довгострокових ціннихпаперів.
Існуюча система оподаткування споживачівстрахових продуктів, в тому числі послуг по страхуванню життя, практично нестимулює використання населенням послуг страхового ринку. Тому необхіднорозглянути питання перенесення витрат, в повному чи фіксованому розмірі, пов’язаних із особистимстрахуванням, яке здійснюється як населенням, так і роботодавцями.
Досвід країн Європейського Союзу показує, що, недивлячись на достатньо високий рівень розвитку ринку страхування життя ірозуміння населенням необхідності укладення договорів страхування, механізмирозвитку страхування життя в цих країнах встановлені законом.
У деякихі європейських країнах із оподаткованоїбази фізичної чи юридичної особи (роботодавця) можуть виключатися такі видивитрат:
— страхові внески, які виплачуються за договором,що передбачає виплати довічних ануїтетів і за договору, укладеному роботодавцемна користь робітників;
— страхові внески, що виплачуються заіндивідуальним договором ануїтетом, при страхуванні від нещасних випадків,страхуванні здоров’я, якщо річний прибуток страхувальників менший ранішевстановленої суми чи встановленого ліміту витрат із страхування, який будевідніматися від оподаткованого прибутку;
— страхові внески, які виплачуються за договороміндивідуального страхування життя, страхування здоров’я та від нещаснихвипадків.[20,c. 19]
В умовах, коли страхування для більшостіекономічних агентів є одним із основних механізмів гарантії захисту від різнихвидів ризиків, наявність податкових обмежень, пов’язаних з виплатою страховихвнесків (включаючи внески на соціальне страхування), негативно впливає як нарозвиток страхового ринку в цілому, так і на економічних агентів, якіпотребують страхового захисту.
Як показує досвід країн з розвиненою ринковоюекономікою, механізм обов’язкового страхування широко використовується державоюв цілях гарантування соціальної стабільності і прискореного розвитку економіки.Відповідно, необхідно визначити перспективи обов’язкового страхування ваграрній, екологічній і соціальній сферах, а також обґрунтувати введення новихвидів обов’язкового страхування. При цьому система обов’язкового страхуванняповинна бути направлена на захист найбільш значущих майнових інтересів державиз метою підвищення ефективності захисту економіки від великих ризиків змінімальними витратами бюджетних коштів.
Здійснення обов’язкового страхування маєбазуватися на принципі формування страхових резервів винятково для цілейкомпенсації збитків постраждалим особам, а не для фінансуванням заходів,покриваючих безгосподарність організацій і неорганізованість громадян. Слідвиключити випадки прийняття законодавчих актів без їх попередньої глибокоїфінансово-економічної експертизи, проведення розрахунків, які б підтверджувализдатність вирішити проблеми страхового захисту, а саме в обов’язковій формі іна запропонованих умовах. Тому першочерговими завданнями у сфері розвиткуобов’язкового страхування є прийняття основ обов’язкового страхування, які бвключали принципи і вимоги до їх здійснення, оптимізація переліку об’єктів, якіб підлягали обов’язковому страхуванню, а також посилення контролю за наявністюдіючих полісів обов’язкового страхування у осіб визначених законодавством.
Важливою проблемою є визначення механізму участісфери страхування в системі довгострокового іпотечного кредитування як в якостігаранта наслідків різних ризиків, так і в якості інституціонального інвестора,а також створення ефективної системи страхування інвестиційних ризиків.
Сучасні тенденції по введенню міжнароднихнормативних вимог свідчать про підвищення важливості актуарної діяльності, асаме:
-актуарна професія і практика зближаються на глобальномурівні, особливо всередині ЕС (директива ЕС «Про взаємне визнання дипломів»), зконкретними міжнародними вимогами до освіти і підготовки актуаріїв;
-нові міжнародні правила обліку (міжнародні стандартибухгалтерського обліку іфінансової звітності) базуються наактуарній техніці і сприяють гармонізації міжнародного обліку, тобто актуарнійоцінці резерву збитків;
-модель Solvency II повністю базується на актуарій техніці іздійснює вплив на ризик-менеджмент в середині компанії, взаємодія міжкомпаніями і регулюючими органами, а також процес регулювання зі сторони влади.
Таким чином, в сучасних умовах актуарії єскладовою частиною системи пруденційного нагляду, а їх сертифікаційнадіяльність повинна включати складання та подання в Держфінпослуг обов’язкового щорічногоактуарного звіту відносно оцінки зобов’язань страхової компанії, підтвердженняадекватності розміру страхових тарифів і платежів, розрахунку нормативногозапасу платоспроможності і розміру регулятивного капіталу, підтвердженняметодів формування страхових резервів, виявлення адекватності активів, оцінкиризиків і інвестиційної політики страховика, стрес-тестування майбутнього фінансовогостану страховика, інформування правління і спостережливої поради страховика, атакож Держфінпослуг про виявлення фактів, які б вказували на злочин чипорушення положень законодавства.
Зовнішній аудит призначений мати великезначення в підвищенні надійності страхових компаній, посиленні дисципліни настраховому ринку, вдосконаленні системи корпоративного управління івнутрішнього контролю. В зв’язку з цим доцільно перевести національні стандартиаудиту в частині страхування у відповідність з вимогами міжнародної практики,підвищення вимог до репутації і досвіду роботи аудиторів і аудиторських фірм настраховому ринку, розвиток практики використання адекватних заходів впливу доаудиторів за помилки, які б ввели в оману споживачів страхових послуг і інвесторів;підвищення ролі саморегулюючих професіональних організацій в допущенніаудиторів на страховий ринок і контроль якості аудиту.
Подальший розвиток страхового ринку Українипотребує вдосконалення системи професійної підготовки, сертифікації і підвищеннякваліфікації спеціалістів галузі, а також забезпечення державної підтримкинауково-дослідних робіт із проблемних питань страхової діяльності, поліпшенняякості інформування населення через засоби масової інформації про стан іперспективи розвитку страхового ринку, про переваги і недоліки тієї чи іншоїстрахової послуги.
Отже, актуальність питання розвитку страховогоринка України обумовлює необхідність розробки державної політики ефективногорозвитку страхування у поєднанні з загальнонаціональними економічнимипріоритетами.
Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблемрозвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численнінедоліки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієїсистеми страхування.
Висновки до третього розділу
Ринок страхування вУкраїні має значний потенціал, використання якого стримується відсутністюдержавної концепції розвитку цієї галузі, кризовими явищами в економіці,недосконалістю нормативно-правової бази, низьким рівнем добробуту населення і,як наслідок, незначним платоспроможним попитом на страхові послуги. Важливими стримувальними чинниками є такожнедостатній рівень страхової культури серед громадян та низький рівень довіри дострахових компаній.
Уряд і представникипровідних страхових компаній України мають спільно працювати для забезпеченнясоціального захисту населення та ефективного використання заощаджень громадян для інвестуванняекономіки України. Одним із чинників, що заважають конструктивній співпраці,є відомчо-корпоративні інтереси, які гальмують процес зменшення державної монополії устраховій галузі, встановлення стабільних і прозорих «правил гри» на страховому ринку.
Стратегічними напрямамиреформування системи страхування в Україні та заходами, що сприятимуть її розвитку,на думку опитаних експертів, є наступні.
1. Створеннянормативно-правової бази для розвитку страхового ринку:
а) нормативно-правовевизначення видів, механізмів, норм, стандартів страхування, в т.ч. страхування життя;
б) законодавчерозмежування між обов'язковими та добровільними видами страхування;
в) внесення змін доЦивільного кодексу щодо впровадження матеріальної відповідальності заспричинені збитки третім особам;
г) невідкладне прийняттязапропонованих страховиками змін до Закону України «Про страхування».
2. Підвищенняефективності державного регулювання страховою діяльністю:
а) концептуальневизначення орієнтирів розвитку страхового ринку в Україні, етапів та механізмів йогонаближення до європейських стандартів;
б) усунення відомчихбар'єрів на страховому ринку, впровадження тендерного механізму визначенняоператорів з обслуговування обов'язкових видів страхування;
в) зниження податковоготиску на діяльність по страхуванню життя, надання підприємствам права відноситистрахові внески по страхуванню життя працівників до собівартості продукції;
г) підвищенняплатоспроможності населення з метою сприяння розвитку накопичувальних видів страхування;
д) підвищенняефективності роботи органів державного нагляду за страховою діяльністю,вдосконалення механізмів реалізації їх функцій;
е) розмежуванняповноважень держави та акціонерних страхових компаній щодо обов'язкових тадобровільних видів страхування
3. Гармонізація відносинна страховому ринку:
а) надання дозволустраховим компаніям тримати страхові резерви у твердій валюті,
а також розміщувати цірезерви на депозиті Національного банку України на прийнятних умовах;
б) підвищенняконкурентоздатності вітчизняних страхових компаній шляхом усунення їх дискримінації на ринкуперестрахування;
в) стимулюванняконцентрації капіталів страхових компаній, вдосконалення їх структури шляхом усунення надмірнихобмежень на придбання ними акцій інших страхових компаній.
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дає змогу зробити певнівисновки і узагальнення стосовно страхової діяльності в Україні.
Офіційне тлумачення терміна в Україні наведено вЗаконі «Про страхування»: «Страхування — це видцивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян таюридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначенихдоговором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, щоформуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цихфондів».
Перший спеціальний нормативний акт, щорегламентує страхування, був прийнятий тільки в 1993 р. Навряд чиможна говорити про яку-небудь його істотну роль і піддавати серйозному аналізу,тим більше, це був навіть не закон, а Декрет Кабінету Міністрів “Прострахування”, хоч і мав статус законодавчого акта. Положення урядовогоДекрету були дуже узагальненими і викликали набагато більше питань, ніж даваливідповідей на актуальні питання в роботі починаючих українських страховиків.Правова недосконалість Декрету призвела до того, що на вітчизняному страховомуринку, немов гриби після дощу, з'явилася маса страхових фірм різного калібру.
Прийняття в 1996 р. Закону “Про страхування” зробиловітчизняний страховий ринок більш цивілізованим. Головним перетворенням сталопідвищення розміру мінімального статутного фонду страхової компанії і прив'язкайого до поточного офіційного курсу євровалюти (у ті часи вона мала назву екю).
Життя не стоїть на місці. Закон “Про страхування” у редакції1996 р. швидко вичерпав свій потенціал, і виникла актуальна потреба вудосконаленні низки його положень. Таким чином, з одного боку, потребивнутрішнього росту, а з іншого боку, — євростандарти призвели до появи в2001 р. Закону “Про страхування в Україні” у новій редакції.
Визначну роль у розвитку вітчизняного страхування зігралазатверджена урядом Програма розвитку страхового ринку від 14 вересня1998 р. У ній передбачалося дозволити пряму присутність іноземногостраховика в Україні в середині 2000 р.
Варто зазначити, що у сучасних економічних умовахстрахування – чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх роківмає стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Але, незважаючи наномінальне зростання обсягів страхового ринку, ця галузь забезпечує сьогодніперерозподіл незначної частини внутрішнього валового продукту.
Основною метою розвитку страхового ринку єпідвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичнихосіб, зменшення витрат держави на попередження і ліквідацію наслідків стихійнихлих, катастроф, техногенних аварій, формування ефективних ринкових механізмівзалучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунокзабезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуваннямміжнародного досвіду, застосуванням сучасної ринкової інфраструктури тафінансових інструментів.
Під час фінансової кризи в Україні, ще більш загостриласьконкуренція, знизились можливості щодо якісного відбору привабливих ризиків довласного страхового портфелю. Все це сприяло до створення незбалансованогопортфелю страховика, виникненню можливих небезпек: від зниженняплатоспроможності, порушення фінансової стабільності, стійкості страховика до йогобанкрутства.
Основні симптоми світової фінансової кризи щодовітчизняного ринку страхових послуг проявились у інвестиційному сегменті, колистраховики і перестраховики, як інституціональні інвестори втратили можливістьнадійно вкладати страхові резерви. Другим симптомом виявилась банківська криза,більшість банків використовувались страховиками, як окремий потужний каналнадання страхових послуг. З обмеженнями на видачу нових кредитів, заставнемайно, яке зазвичай страхувалось страховиком, як привабливий і вигідний об’єкт страхуваннябуло втрачено. Згодом, тісно пов'язаний з ринком страхування, перестрахувальнийринок також зазнав стрімкого падіння.
Ринки страхових та перестрахувальних послуг розвинутих країн,в слід за курсами акцій більшості міжнародних страхових компаній переживаютьстрімке падіння. В цих умовах, вже не вісім, а двадцять найбільших країн світузібрались, щоб відпрацювати спільну стратегію заходів щодо подолання негативнихнаслідків світової економічної кризи. По оцінкам аналітиків видання FinancialTimes Українська економіка знаходиться в кращому стані ніж у її західнихсусідів Угорщини, Словакії. Не зважаючи на це лідери світового страховогосектору згорнули проекти по інвестуванню у вітчизняний страховий ринок. Проте,стратегічні інвестори країн СНД, а саме Росії, Казахстану проявляютьзацікавленість у придбанні часток капіталу вітчизняних страховиків. Донедавна країниекспортери нафти і газу у зв’язку з зростанням цін на сировину, знаходились вбільш привабливому становищі, ніж інші сектори промисловості, отримуючи значнінадприбутки. Але останнім часом намітилась стійка тенденція до зниженнясвітових цін на газ та нафту, і це не може не хвилювати основних нафтовихекспортерів.
Зовнішня кон’юнктура на світовому перестрахувальному ринкупродовжує перебувати у м’якій фазі. Це означає, що ціни на переукладання на2009 рік на більшість облігаторних перестрахувальних договорів будуть зниженніна 5-10% порівнянно з цінами 2008 року.
У вітчизняного страхового ринку були внутрішні причини,ризики які реалізувались, низкою протиріч, які не вирішились, а призвели дофінансової кризи. По-перше, це протиріччя між високими темпами зростаннястрахових премій і відносно низькою капіталізацією страховиків. По-друге,протиріччя між високими темпами зростання страхової премії та низькоюрентабельністю страхових операцій, яка є наслідком неправильної методології приоцінці фінансових результатів діяльності страхових організацій. По-третє,протиріччя між високими темпами розвитку і не розвинутою системою продажівстрахових послуг. По-четверте, протиріччя між високими темпами розвиткустрахових організацій і відсутністю ефективних форм управління, яке в значніймірі породжено дефіцитом кваліфікованих фахівців, та відсутність пріоритетногоінтересу з боку акціонерів страхової компанії до її результатів.
Слід зазначити, що сучасні тенденції ринківстрахування та перестрахування в Україні в умовах світової і національної фінансовоїкризи відображають інституціональну парадигму сучасної економіки. Це означає,що поряд з економічними факторами впливу на страховий ринок діє низка неекономічних, зокрема політичні, етичні, етнічні, соціальні чинники, яківизначають поведінку та мотивацію основних суб’єктів страхового ринку –страхувальників, страховиків, перестраховиків, їх засновників та державнийуповноважений орган з регулювання страхової діяльності.
З метою покращення ситуації на страховому ринку на мою думкудоцільно реалізувати низку системних різнопланових заходів, спрямованих наусунення як хронічних проблем, так і тих, що спричинені фінансовою таекономічною кризами. Особливий акцент необхідно зробити на активізаціїінвестиційного потенціалу страхового ринку.
Враховуючи, що в Україні вільні кошти страховиків,в силу специфіки вітчизняного законодавства та інституційних особливостейстрахового ринку, не в повній мірі трансформуються в інвестиційні ресурси,вирішення хронічних проблем лежить, в першу чергу, в правовій площині. Правовеполе, в рамках якого функціонує страховий ринок потребує реформування іприведення його до європейських стандартів. Зокрема, в рамках реформування страховогоринку, підвищення рівня якості послуг на страховому ринку, а також підвищенняйого інвестиційного потенціалу доцільно реалізувати наступні заходинормативно-правового, організаційно-методологічного та інформаційногохарактеру:
§ формування чіткої концепціїреформування галузі, удосконалення державного регулювання ринку, зокрема всегментах обов’язкового та медичного страхування; своєчасну та широку адаптаціюукраїнського страхового ринку до світових вимог фінансового регулювання танагляду, активну співпрацю з європейськими та міжнародними організаціями;
§ створення правових умов дляповноцінного впровадження інвестиційного та пенсійного страхування;
§ розробка моделі державноїпідтримки розвитку аграрного страхування, яка має передбачати прийняттяспеціального закону та узгоджені дії страховиків і держави щодо покриттяризиків, які існують в аграрній сфері та не можуть бути покриті в інший спосібна звичайних ринкових засадах;
§ впровадження міжнароднихстандартів ведення бухгалтерського обліку і аналітики діяльності страховихкомпаній;
§ створення єдиноїсаморегулівної організації, членами якої повинні бути всі страхові компанії,робота якої повинна бути зосереджена на захисті прав споживачів страховихпослуг, забезпеченні добросовісної конкуренції на ринку, розвитку страхуванняна принципах транспарентності, введенні норм етики між всіма учасниками ринку,а також створенні централізованої бази даних про шахрайство на страховомуринку, доступ до якої матимуть всі страховики;
§ створення незалежного інститутуекспертизи договорів і страхових випадків, а також діючої системи контролю надфінансовим станом страхових компаній;
§ забезпечення формуванняінвестиційних інструментів для розміщення довгострокових страхових резервів;
§ удосконалення методологіїстрахових і перестрахувальних операцій за участю страхових посередників;
§ розробка національноїпрограми інформування населення про страхові послуги з метою підвищення загальногорівня страхової культури;
§ формування страховоїкультури громадян та підвищення фінансової грамотності учасників страховогоринку;
§ створення так званоїпретензійної бази даних, через яку кожен страхувальник, який повинен одержативиплату, проходитиме перевірку щодо кількості та частоти страхових випадків, щосприятиме виявленню недобросовісних страхувальників та зможе своєчаснопопередити масові незаконні виплати;
§ впровадження системимікрострахування для незаможних верств населення, державна підтримка соціальнозначущих видів страхування;
§ удосконалення моніторингудіяльності страховиків та посилення контролю за дотриманням страховиками вимогщодо забезпечення платоспроможності, фінансової стійкості, розміру чистихактивів, статутного капіталу та осіб, що володіють значною часткою капіталустраховиків;
§ гарантування захистузаконних прав громадян-власників страхових полісів на отримання страховихвиплат, у тому числі шляхом створення і розвитку інститутів досудового захисту,зокрема, діяльності фінансового омбудсмена та підтримки громадських об'єднаньстрахувальників;
§ сприяння створенню фондівстрахових гарантій, у тому числі за договорами страхування життя;
§ впровадження нормативівдостатності капіталу у спосіб, що утруднює псевдострахування;
§ розробка та реалізаціязаохочувальних заходів для страховиків, що добровільно дотримуються у своїйдіяльності стандартів прозорості та підвищених вимог до платоспроможності івпровадженні міжнародних стандартів фінансової звітності;
§ розробка нормативно-правовихактів, які б урегулювали порядок діяльності страхових агентів і консультантівта аварійних комісарів та запровадили їх реєстрацію;
§ удосконаленнянормативно-правового регулювання діяльності актуаріїв, завершення створення вУкраїні системи підготовки та сертифікації актуаріїв з поступовою передачею цихфункцій саморегулівній організації;
§ запровадження стимулюючоїподаткової політики для розвитку особистого страхування, довгостроковогострахування життя, в тому числі інвестиційного, участі страховиків у системінедержавного пенсійного забезпечення, обов'язкового медичного страхуванняшляхом віднесення частки внесків з цих видів страхування на валові витратиюридичних осіб та удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб;
§ забезпечити розроблення тавпровадження додаткових актів законодавства, що сприятимуть запобіганнювикористання страхового ринку для проведення протиправних і сумнівних операційта шахрайства, включаючи відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.
Усунення наслідків економічної та фінансової кризвимагає негайних заходів тактичного характеру, спрямованих на усуненнязагрозливих тенденцій, що спостерігаються на страховому ринку, недопущеннязменшення інвестиційного потенціалу та платоспроможності страховиків тарозгортання глибокої кризи страхового ринку. Основними з цих заходів єнаступні:
забезпечення дієвогомеханізму безперешкодного повернення депозитних коштів страховикам, як таких,що є коштами страхових резервів страховиків і спрямовуються на виплатистрахових відшкодувань, зокрема, надання рефінансування комерційним банкам назазначені цілі;
забезпечення наявностістрахового покриття майна, що перебуває у заставі в комерційного банку, на весьперіод дії кредитного договору;
підвищення інституційноїспроможності та статусу Держфінпослуг, забезпечення концентрації її обмеженихресурсів на ключових проблемах, зокрема — надання Держфінпослуг на періодфінансової кризи повноважень з протидії демпінгу на страховому ринку таштучному зниженню платоспроможності страховиків;
впровадження Держфінпослугметодики щомісячного моніторингу фінансового стану страховиків з метою вжиттязаходів щодо попередження їх банкрутства;
надання Державною податковоюадміністрацією України роз’яснення на основі законодавства про страхування таоподаткування щодо оподаткування курсових різниць та інвестиційного доходу;
забезпечення Міністерствомвнутрішніх справ України дієвого постійного контролю за наявністю полісівобов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників;
перегляд, з урахуваннямнаслідків фінансової кризи, вимог та переліку цінних паперів та іншихфінансових інструментів, у які можуть розміщуватися резерви страхових компаній;
заборона надання кредитівкомерційними банками під заставу майна, щодо якого не забезпечено наявністьстрахування протягом всього періоду дії кредитного договору та відсутностідоговору страхування життя позичальника протягом всього періоду дії кредитногодоговору;
перегляд обмеження щодообсягу певних категорій активів, які приймаються для представлення технічнихрезервів страховиків, а саме щодо коштів на поточних, депозитних рахунках вбанківських установах, а також зняття обмежень щодо розміщення грошових коштівв одному банку, перегляд на період фінансової кризи вимоги до рівня рейтингубанківської установи;
створення сприятливих умовщодо купівлі страховиками іноземної валюти для проведення розрахунків зклієнтами іноземною валютою та формування резервів у тих валютах, в якихстраховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов’язаннями;
посилення контролю застраховиками, які затримують страхові виплати (страхове відшкодування) тапритягнення їх до відповідальності, в тому числі шляхом позбавлення відповіднихліцензій;
забезпечення правових,організаційних та матеріально-технічних умов для оприлюднення Держфінпослугпоказників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про доходи та витратистраховика, показників діяльності за видами страхування та інших показників, щодозволяють встановити реальний фінансовий стан страховиків;
запровадження попередньоїекспертизи за участю страховиків, об’єднань страховиків проектівнормативно-правових актів на етапі їх розроблення до офіційного оприлюдненняДержфінпослуг;
ініціювання створення НБУспільно з Держфінпослуг робочої групи для опрацювання узгодженого проектуспільного рішення щодо узгодження заходів з державного регулювання убанківських та страхових сферах у період фінансової кризи.
Реалізація наведенихрекомендацій має, на мою думку, зберегти та, у середньостроковій перспективі,зміцнити фінансовий потенціал страхового ринку України, що створить сприятливепідґрунтя для активізації інвестиційної активності страхових компаній у періодпосткризового відновлення економіки.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Прострахування» № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.
2. Прострахування: Закон України від 1996 р.Відомості Верховної Ради (ВВР). — 1996. — N 18. — С.78
3. Про затвердження Порядкупогодження договорів перестрахування з перестраховиками — нерезидентами: НаказДержавної комісіїї з регулювання ринків фінансових послуг України 21 січня 2005р. № 19.
4. Про проект ЗаконуУкраїни про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питаньстрахування: Постанова Верховної Ради України від 29 листопада 2001 р. №2852-III.
5. Про погодженняпроекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепціїрозвитку страхового ринку України до 2010 року»: Розпорядження Державноїкомісії з регулювання ринків фінансових послуг України 28 грудня 2004 р. №3200.
6. Про підсумкироботи Держфінпослуг та стан справ у небанківському фінансовому секторі Україниу І кварталі 2009 року: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринківфінансових послуг України від 11 квітня 2009 р. № 5618.
7. Базилевич В.Д.Страховий ринок України. — К.: Товариство «Знання», КОО. — 1998. — 374 с.
8. БазилевичВ.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 2005.- 352с.
9. БазилевичВ.Д., Розвиток страхового ринку України – стратегічний фактор капіталоутворення// Фінанси України – 2001 — № 6 – с.43-49
10. Бондар І.Сучасний страховий ринок України // Вісник академії економічних наук України. — 2003. — №2. – С.12 – 15.
11. БорисоваВ.А., Огаренко О.В. Організаційно-економічний механізм страхування. — Суми:Довкілля, 2001. — 194 с.
12. Василишин Р.Д.,Кашенко О.Л., Борисова В.А. Економічні основи страхування. — Суми: Довкілля, 2007.— 412 с.
13. Внукова Н.М.,Успаленко В.І., Временко Л.В., Кондратенко Д.В. Страхування: теорія тапрактика: Навч.-метод. посібник // Наталія Миколаївна Внукова (заг.ред.). — Х.:Бурун Книга, 2004. — 371с.
14. Внукова Н.М.,Прудкий А. Оценка эффективности страхового предпринимательства вУкраине.―«Финансовые услуги» №7-9 2006.
15. Вовчак О.Д. Страховіпослуги: Навч. посіб. // О.Д.Вовчак, О.І.Завійська. — Л.: «Компакт — ЛВ», 2005. — 656 с.
16. Волошина А.П.Перспективи розвитку українського ринку перестрахування, ― К.: Знання,2007.- 44с.
17. ГаманковаО.О., Артюх Т.М., Горянська С.В., Мурашко О.В., Кривошлик Т.Д. Страхування:Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2000. — 118 с.
18. Гарматій Т. Проблемирозвитку ринку страхових послуг в Україні // Фінанси України – 2001 — № 10 –с.19-23
19. Гарматій Т.Проблеми розвитку страхового ринку України. ―«Банківська справа», №52006.
20. Гутко Л. Страховий ринокУкраїни: стан, проблеми розвитку та шляхи їх вирішення // Економіка. Фінанси.Право. — К., 2006. — № 7. — С. 19-24.
21. Залетов О.А.Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А. д-р екон. наук), – К.: МА «BeeZone», 2002 – 452 с.
22. Заруба О.Д.Основи страхування: Навч. посібник для студ. екон. спец. — К.: УФМБ, 1995.— 180 с.
23. Івашина Г.Страховий ринок України перехідного періоду.— «Банківська справа», № 7 2005.
24. Кінащук Л.Л.Страхування: теорія та практика проведення. — К.: Атіка, 2004. — 111 с.
25. Криклій А. С.Ринок страхування життя в Україні: тенденції та європейський досвід //Економіка та держава.-2008.-№5.-с. 13.
26. Мних М.В.Перестрахування: Посіб. — К.: Знання, 2004. — 96 с.
27. Мних М.В.Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: Підручник. – К.: ЗнанняУкраїни, 2006.- 284с.
28. Мних М.В.Страхування та його роль у забезпеченні соціального захисту населення //Фінанси України. – 2007. — №6. – с. 39-45
29. Нанюк І.С.,Маруженко Д.С. Визначення категорії «Фінансова стійкість страхових компаній» //Фінанси України. – 2006. № 11. – 77-90с.
30. Павленко О.Український страховий ринок: можливості фінансування росту // Фінансовий ринокУкраїни. – 2007. — №10. – С.11-12.
31. Плиса В.Й.Страхування: Довідник — Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. —197 с.
32. ПостініковаІ. Перестрахування. // Ж-л «Страхова справа».-2007. – № 4(4), с 72-73
33. Осадець С.С.Страхування: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002 – 599с.
34. Ричков В.М.Правове регулювання страхування в Україні: Навч.- метод. посібник. — Чернівці:ЧНУ, 2003. — 76 с.
35. Ротова Т.А.,Руденко Л.С. Страхування: Навч. посіб. — К.: КНТЕУ, 2001. — 400 с.
36. Рынок страхования Украины: тенденции и перспективы/ Princeton Parmners Group, 2005. – [Електронний ресурс] – Режим доступа: marketing.rbc.ru/rev_short/1220535.shtml
37. Самойловський А. Л.Пропозиції щодо вдосконалення страхового ринку України // Фінанси України. — 2008.- № 5
38. Субачов І.І.Розвиток страхового ринку в Україні як фактору фінансової стабільностіекономіки // Фінанси України. — 2000. — № 11.
39.Страховийбізнес України: Довідник 2009 // Ukrainian Insurance
Business: Guide2009
40. Страховийбізнес України — (Керівник С.Подий), — Видавництво “Логос”, 2001.
41. Страхування:Підручник // Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. — Вид. 2-ге,перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2005. — 599 с.
42. Таркуцяк А.О.Страхування: питання і відповіді: Навч. посібник / Європейський ун-т. К.:Видавництво Європейського ун-ту, 2002. — 256 с.
43. Таркуцяк А.О. Страховіпослуги: Навч. посіб. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. — 584 с. 27
44. Ткаченко Н.В.Страхування: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл..- К.: Ліра, 2007.– 270 с.
45. Турбина К. Е.Регулювання перестрахувальних операцій ( світовий досвід) // Економіст.- 2000. — № 6.
46. Тринчук В. Перспективирозвитку страхового ринку у зв’язку зі вступом України до СОТ // Страховасправа. — К., 2005. — С. 46-56. 28.
47. Федоренко В.Г. “Страховий та інвестиційний менеджмент”. Підручник. Київ. МАУП.– 2002 р.
48. Фещенко В.В. “Енциклопедія страхування” ―Київ.2008 р.
49. Фурман В. М. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхирозв’язання // Фінанси України. — 2004.- №12.– С.32 – 38.
50. Фурман В.М. Страхування:теоретичні засади та стратегія розвитку: Монографія. — К.: Вид-во «Науковадумка», 2006. — 334 с. 29.
51. Штефюк П.Л.,Штефюк Т.Ю. Страхування: Навч. посібник // Буковинський держ.фінансово-економічний ін- т. — Чернівці: Прут, 2001. — 168 с.
52. Щеглова Е. Страховыеритейлеры // Инвест-Газета, 31 мая. – 2009.
53. Ярошенко С.П. Проблемистановлення та розвитку страхового ринку життя в Україні // Формування ринковихвідносин в Україні.- 2008.-№4. -с. 87
54 .www.dfp.gov.ua. Державнакомісія з регулювання ринків фінансових послуг України.
Додаток1
/>
Додаток2
/>