Кафедра міжнародної економікиКонтрольнаробота
з дисципліни:
«Міжнароднірозрахунки і валютні операції»
Зміст
1.Порядокздійснення банком факторингових операцій. Основні сторони, що приймають участьв угоді. Основи визначення вартості факторингу
2.Механізмроботи банків з дорожніми чеками
Списоклітератури
1.Порядокздійснення банком факторингових операцій. Основні сторони, що приймають участьв угоді. Основи визначення вартості факторингу
Однією з найпоширеніших міжнароднихпосередницьких послуг комерційних банків у даний час є факторинг — викупплатіжних вимог у постачальника товарів (послуг). Мета факторингу — усуненняризику, що є невід'ємною частиною будь-якої кредитної операції. У країнах ізрозвиненою ринковою економікою серйозна увага приділяється дотриманню термінівплатежів. Дальність факторингових компаній і факторингових відділів банків самеі покликана вирішувати проблеми ризиків і термінів платежів у відносинах міжпостачальниками і покупцями та надавати цим відносинам більшої стійкості.
Слово «factor» у перекладі занглійського означає агент, посередник. З економічної точки зору — цепосередницька операція. Факторинг — це комісійно-посередницька діяльність,пов'язана з поступкою банкові клієнтом-постачальником неоплаченихплатежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послугиі, відповідно, права одержання платежу по них, тобто з інкасуваннямдебіторської заборгованості клієнта одержанням коштів по платіжних документах).Банк стає власником неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їхньоїнесплати, хоча кредитоспроможність боржників попередньо перевіряється.Відповідно до договору банк зобов'язується оплатити суму переданих йомуплатіжних вимог незалежно від того, чи сплатили свої боргиконтрагенти-постачальники. У цьому полягає відмінність між факторингом ібанківською гарантією. При банківському гарантуванні банк зобов'язується увипадку несплати клієнтом у термін належних сум здійснити платіж за свійрахунок. Метою ж факторингового обслуговування є негайне інкасування; коштів(або одержання їх на визначену у факторинговому договорі дату) незалежно відплатоспроможності платника. У нашій країні негайно або через 2-3 дніпостачальник одержує від факторингового відділу банку визначений відсоток відсуми вимог.
Джерелами формування коштів дляфакторингу є власні кошти банку (прибуток, фонди), залучені і позикові кошти.Співвідношення між власними і невласними коштами встановлюється правліннямбанку. Крім того, якщо у факторингового відділу виникає потреба у залученнінадпланових кредитів для виконання своїх зобов'язань, то банк може надати йомукороткостроковий кредит. Господарські органи також можуть виділитифакторинговому відділу тимчасово вільні кошти на певний строк за плату, щовизначається в договорах за згодою сторін. Існують також і інші засобизалучення коштів для діяльності факторингового відділу, наприклад, притягненнятермінових депозитів або випуск і продаж облігацій із фіксованим річнимприбутком.
Основою факторингових операцій єдоговір факторингу.
У договорі оговорюються умовиздійснення факторингових операцій, у тому числі реквізити платіжних вимог,частка сум платежу від суми по операціях факторингу, розмір компенсаційноївинагороди, умови розірвання факторингового договору й інші умови задомовленістю сторін. Також у ньому оговорюється відповідальність кожної ізсторін у випадку невиконання або неналежного виконання узятих на себезобов'язань. При цьому вони відповідають один перед одним. Якщо факторинговийвідділ не може виконати прийняті зобов'язання, то майнову відповідальність несебанк, при якому він створений. Але сам відділ не несе відповідальності заневиконання договірних зобов'язань по поставках.
Види факторингу
Договором факторингу визначаєтьсявид факторингу (рис. 1).
За видами здійснюваних операційрозрізняють два види факторингу — конвенційний широкий) і конфіденційний(обмежений). Історично першим; виник конвенційний факторинг. У сучасних умовахце — універсальна система фінансового обслуговування клієнтів, що включаєбухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками і покупцями, страхове кредитування,представництво і т.д. За клієнтом зберігається тільки виробнича функція. Такасистема дозволяє підприємству-клієнту скорочувати витрати виробництва іреалізації продукції.
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>
Рис. 1. Види факторингу
Таке факторне обслуговуваннязвичайно створюється з «дисконтуванням фактур». Це означає, що банк купує усвого клієнта право на одержання грошей від покупців, при цьому відразу жзараховує на його рахунок біля 80% вартості вивантаження, а іншу суму — вобумовлений термін незалежно від надходження грошей від дебітора. По суті цекредит під товари відвантажені, за які клієнт сплачує оговорений відсоток.
У останні роки широке поширенняодержав конфіденційний факторинг, що обмежується виконанням тільки деякихоперацій: поступка права на одержання грошей, сплата боргів і т.п. Він є формоюнадання постачальникові — клієнту факторингу — кредиту під товари відвантажені,а покупцеві — клієнту факторингу — платіжного кредиту. За проведення факторинговихоперацій клієнти вносять передбачену з договорі на обслуговування плату, що засвоїм економічним змістом є відсотком за кредит.
За ступенем інформованості дебіторавідрізняють відкритий і закритий факторинги. При відкритому факторингові дебіторсповіщений про те, що в угоді бере участь факторинговий відділ. У випадку жзакритого факторингу дебіторові не повідомляють про наявність факторинговогодоговору (але в даний момент можливість його використання в Україні чиннимзаконодавством не передбачена).
Механізм факторингової операції таїї учасники
Як правило у факторинговихопераціях беруть участь три сторони (рис.2):
- факторингова компанія (або факторинговийвідділ банку), тобто спеціалізована установа, що купує рахунки-фактури у своїхклієнтів;
- клієнт (постачальник товару, кредитор) —промислова або тортова фірма, що уклала угоду з факторинговою компанією;
- підприємство (позичальник) —фірма-покупець товару.
Здійсненню факторингової угодипередує серйозна аналітична робота. Отримавши заявку від підприємства,факторингова компанія вивчає протягом 1-2 тижнів економічний і фінансовий станпотенційного клієнта, характер його ділових зв'язків. Для цього необхідноодержати таку інформацію: чи виробляє фірма продукцію, що користується попитом,або чи надає вона послуги високої якості, чи виконує роботу на високому рівні;які темпи зростання виробництва і чи стійкі їх перспективи; наскількикваліфікований управлінський персонал фірми; чи налагоджений внутрішнійконтроль; наскільки твердо визначені умови торгівлі з контрагентами.
/>
Рис. 2. Організація факторинговоїоперації та її учасники
— аналіз (аудит) платоспроможності(кредитоспроможності);
— купівля платіжних вимог;
— оплата продукції;
— поставка товару (послуг);
— оплата вимог.
Проте, слід враховувати, щофакторингові операції не проводяться:
- по боргових зобов'язаннях приватнихосіб;
- по вимогах, запропонованих бюджетниморганізаціям;
- по зобов'язаннях госпорганів, знятихбанком із кредитування або оголошених неплатоспроможними;
- по зобов'язаннях філій або відділеньгоспорганів;
- якщо оплата роботи проводиться поетапноабо авансом у випадку компенсаційних або бартерних угод по договорах пропродаж, відповідно до яких покупець має право повернути товар протягомвизначеного часу, а також за умови післяпродажного обслуговування.
Якщо підприємство стало клієнтом:факторингової компанії, то клієнт спрямовує факторинговій компанії всірахунки-фактури, виставлені на покупців. По кожному документу клієнт повинендістати згоду на оплату (за аналогією з акцептом платіжних вимог). Факторинговакомпанія вивчає всі рахунки-фактури, визначаючи при цьому платоспроможністьпокупців. Це продовжується від 24 часів до 2-3 днів. Факторингова компанія можеоплатити рахунок у момент настання терміна платежу або достроково. У останньомувипадку вона виконує функції банку, тому що дострокове надання коштів клієнтовірівноцінне видачі йому кредиту. Найважливішою послугою тут є гарантія платежуклієнтові. Ця гарантія охоплює повний обсяг внутрішніх і міжнародних операцій:факторингова компанія зобов'язана оплатити клієнтові всі акцептованірахунки-фактури навіть у випадку неплатоспроможності боржників.
Крім того, банк зазначаємаксимальну суму по операціях факторингу, у межах якої постачання товару абонадання послуг може проводитися без ризику неотримання платежу. У договорі наздійснення факторингових операцій повинен бути обговорений засіб розрахункуобмежуючої суми й окреслені обставини, за яких факторинговий відділзобов'язаний здійснювати платіж на користь постачальника.
У світовій практиці зазвичайвикористовуються три методи встановлення обмежуючих сум:
Визначення загального ліміту.Кожному платнику встановлюється періодично поновлюваний ліміт, у межах якогофакторинговий відділ автоматично оплачує платіжні вимоги, що йому передаються.
Визначення щомісячних, лімітіввідвантажень. У даному випадку встановлюється сума, на яку протягом місяця можебути відвантажено товарів одному платнику.
Страхування по окремих угодах. Цейметод використовується, коли специфіка діяльності продавця припускає не серіюрегулярних постачань товарів тим самим покупцям, а ряд одноразових угод навеликі суми з постачанням на визначену дату.
Факторинг припускає постійнівідносини між банком і постачальником, оскільки вимагає спостереження іконтролю за фінансовим станом постачальника, а також платоспроможністюпокупців.
Визначення вартості факторинговоїпослуги
У світовій практиці вартістьфакторингових послуг складається з двох елементів: комісії і відсотків,стягнутих при достроковій оплаті поданих документів.
Комісія встановлюється у відсоткахвід суми рахунку-фактури (звичайно на рівні 1,5-2,5%). Збільшенню обсягу угодивідповідають розрахунок і сума комісії. Процентна ставка за кредит, як правило,на 1-2% вище ставок грошового ринку (ринку короткострокових кредитів). Зазвичайбанк оплачує одноразово 80-90% вартості рахунку-фактури; 10-20% — це резерв, щобуде повернутий після погашених дебітором усієї суми боргу. Наприкінці кожногомісяця банк підраховує належні йому комісійні відсотки, а також виявляє залишокнеінкасованих фактур, на який виписується рахунок і передається клієнтові.
Існує ряд причин, за якихфакторинговому відділу невигідно попередньо оплачувати повну вартість борговихзобов'язань. Насамперед, можливо виникнення спірних моментів і помилок урахунках. Якщо постачальник припиняє свою діяльність, або з будь-яких причинпорушує умови факторингового договору, то факторинговий відділ не має іншогострахового покриття попередньо оплачених сум, окрім самих платіжних вимог.Таким чином, різниця в 10-20% вартості рахунків-фактур необхідна для того, щобпри необхідності можна було компенсувати попередньо оплачені суми. Це цілкомвідповідає і факторинговій практиці країн із ринковою економікою.
У вартість факторингових послугвключається плата за обслуговування (комісія) і плата за надані р кредит кошти.
Плата за обслуговування стягуєтьсяза звільнення від необхідності вести облік, за страхування від появи сумнівнихборгів і розраховується як певний відсоток від суми рахунків-фактур. Розмірцієї плати може варіюватися в залежності від масштабів виробничої діяльностіпостачальника і надійності його контрактів, а також від експертної оцінкифакторинговим відділом ступеня ризику неплатежу і складності стягнення коштівіз покупців; у середньому на вітчизняному ринку комісія встановилася на рівні0,5-3% від вартості рахунків-фактур. Проте комерційні банки визначають розмірплати за домовленістю з конкретним клієнтом по кожному договору, тому ставкаплати за обслуговування може виявитися і вищою (5% і більше). Розмір плати заобслуговування може, визначатися не тільки у відсотках від суми платіжнихвимог, але і шляхом встановлення фіксованої суми.
Плата за надані в кредит кошти.Якщо проводиться попередня оплата, то розмір плати розраховується за період міжвикупом платіжної вимоги і датою інкасування. Плата за кредит у більшостікраїн, зазвичай на декілька процентних пунктів перевищує ставки, застосовуванібанками при короткостроковому кредитуванні підприємств. Це пов'язано знеобхідністю компенсації додаткових витрат і ризику факторингового відділубанку. Американські банки, що купують право на стягнення боргу, одержуютьвинагороду у вигляді комісійних за послуги плюс позичковий відсоток ізщоденного залишку виплаченого клієнтові авансу проти неінкасованих рахунків.Відсоток стягується із дня видачі авансу до дня погашення заборгованості.Комісійні залежать від торгового обороту клієнта, ступеня ризику й обсягунеобхідної конторської роботи. На ступінь ризику, прийнятого на себе банками,впливає платоспроможність боржників клієнта, тоді як обсяг конторської роботи,пов'язаний в основному із середнім розміром фактурних сум. І, якщо, наприклад,ставка комісійної винагороди складає 1,5%, а період оборотності дебіторськихрахунків 30 діб, то комісійні досягають 15% річних від розміру заборгованості(1,5% х 12 міс = 8%).
2.Механізм роботибанків з дорожніми чеками
Дорожній чек (подорожній) — стандартнийгрошовий документ, який виписують в місцевій або іноземній валюті івикористовують при поїздках, закордонних подорожах для оплати товарів іотримання в банку готівки.
Подорожній чек є платіжним засобом,який містить в своєму найменуванні Travellers Cheques (подорожній чек),найменування банка, який випустив чек (банка-емітента), підписи йогоуповноважених посадових осіб, номер чека в правому верхньому куті, а також двіспеціально відведені строки для підпису власника чека: перший підписпроставляється при купівлі чека в присутності робітника банка чи фірми, якапродає подорожні чеки, другий підпис власник проставляє при отриманні готівкичека.
Подорожні чеки не мають строкудавності. Чеки оплачуються тільки початковому власнику, зразок підпису якого єна чекові. Оплата подорожнього чека здійснюється тільки в повній сумі, частковаоплата чека не припускається.
Банки України приймають до оплатичеки American Express, Tomas Cook, Visa, Citicorp в доларах США і німецькихмарках. Дорожні чеки в інших валютах, як і подорожні чеки, які пред'являються третьоюособою, приймаються тільки на інкасо.
Під час обслуговування міжнароднихподорожніх чеків банківським працівникам слід дотримуватися таких правил:
1.Переконайтеся, що подорожні чекипідписані один раз. На чеках не повинно бути слідів спроби стерти або дописатиякий-небудь підпис.
2.Попрохайте клієнта розписатися увашій присутності ще раз. Якщо другий підпис був вже поставлений, попрохайтерозписатися ще раз на звороті чека.
3.Звірте підписи на чекові. Якщовони викликають сумніви, звірте підписи на чекові з підписом у паспорті абоіншому документі, який посвідчує особу. Також можна попрохати пред'явитиквитанцію про придбання чеків. У випадку яких-небудь сумнівів не видавайтеготівку зразу, а зв'яжіться з головною конторою.
Подорожні чеки American Express,виписані на уповноваженого представника клієнта, тобто в чекові мається двапідписи клієнта, і в графі Pay this Cheque to the Order of— прізвище, ім'я накого виписаний чек — приймаються тільки на інкасо.
Прийнявши подорожні чеки, робітникбанку проставляє в спеціально відведеному місці дату і штамп з написом«Bank________» і оформляє наступні бухгалтерські документи: видатковий валютнийордер для видачі готівки клієнтові та прибутковий валютний ордер на приходчеків в касу.
Наприкінці XX ст. популярними сталитакі подорожні чеки: VIZA, American Express, Thomas Cook, Citicorp та інші. Всіці чеки — іменні, схема роботи з ними така: при купівлі чека покупець ставитьсвій підпис у відведеному для цього місці, при одержанні готівки за нього — віншому. Коли підписи збігаються, клієнт може отримати готівку. Як правило, заобмін чеків на місцеву валюту банки стягують певний процент — комісійні дляпокриття своїх витрат, розміри яких можуть значно відрізнятися в різних банках.
Подорожні чеки дуже зручні длявикористання. Передусім при перетині кордону дорожніх чеків не потрібенспеціальний дозвіл, що необхідне при використанні валюти готівкою.
Установи комерційних банків, щоздійснюють продаж чеків, щотижня (або в інший термін часу) складають звіт прообсяг продаж за формою, наведеною в табл.1.
Звіт про продаж чеків, правилаздійснення операцій з ними та інші довідкові матеріали) зберігаються в окремомудосьє банку.
Операції з продажу та купівлідорожніх чеків іноземних банків можуть провадитися лише за наявності в банкуабо його філіях уповноважених на здійснення даних операцій відповіднихнормативних і контрольних матеріалів.
Таблиця 1 Звіт про продані чеки затиждень
(Продавець)______________________________________________
з «____» по «____»_____________ 200 р. Tomas Cook American Express USD DEM USD DEM Вхідний залишок Продано: понеділок вівторок середа четвер п'ятниця Всього за тиждень продано Вихідний залишок
Виконавець:_______________________
(прізвище, ім'я по батькові)
Нормативні, контрольні та довідковіматеріали по дорожніх чеках зберігаються у спеціальних папках по країнах абобанках-емітентах протягом трьох років.
Філії банку здійснюють операції зкупівлі-продажу дорожнім чеків за наявності дозволу головної контори банку.
Оплата чека — відповідальнаоперація для банку. Чеки можуть бути підроблені, мати різні дефекти. Ризик,зв'язаний з видачею й оплатою чеків, може бути істотно знижений завдякигарантійної чекової картки (check guarantee card). Вона свідчить про те, що:
— клієнт банку може одержатиготівку по чеку в межі до 50 ф.ст. за один раз у будь-якіму відділенні даногобанку (а не тільки в тім, де ведеться рахунок клієнта);
— чек, виданий клієнтом, будеоплачений незалежно від стану його рахунка і наявності на ньому достатньоїсуми.
Наявність гарантійної чековоїкартки відкриває великі можливості для зловживань, тому що оплата чекагарантується банком. Тому банки намагаються видавати картку тільки тимклієнтам, що довели свою чесність і відповідальність в операціях з банком.
Чекове звертання з необхідністюпороджує взаємні претензії банків один до одного. Наприклад, клієнт банку Азаплатив чеком у 100 дол. клієнту банку Б. Той здав чек у банк Б на інкасо.Одночасно інший клієнт банку Б виписав чек на 90 дол. на користь клієнта банкуА, і останній здав його у свій банк для стягнення. Виникають взаємні вимоги: Аповинна Б 100 дол., а Б повинний А 90 дол. Природно, що суму в 90 дол. можназарахувати й обмежитися сплатою залишку в 10 дол. На практиці цей заліксполучений з великими технічними складностями, тому що вимоги один до одного увеликому фінансовому центрі мають десяток і більш банків. У цій ситуації безспеціальних розрахункових організацій не обійтися. З цією метою створюютьсяклірингові, чи розрахункові палати (clearing house), що виконують взаємнізаліки вимог банків один до одного.
Можливі кілька способів клірингу(безготівкового заліку):
- усередині одного банку;
- через місцеві розрахункові палати;
- через мережу банків-кореспондентів;
- через розрахункову мережу центральногобанку.
На рис. 3 зазначена частка кожногоспособу в загальному середньорічному обороті по чеках у США.
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Рис.3 Можливі способи клірингу
/>
Список літератури
1. Арчакова, О. Деякі особливостінаціонального регулювання валютного ризику [Текст] / О. Арчакова // Финансовыериски. — 2007. — N 2. — C.67-73
2. Банковское дело [Текст]: учебник /Финансовая академия при правительстве РФ; ред. О. И. Лаврушин. — Изд. 4-е,стер. — М.: КНОРУС, 2006. — 768 с.
3. Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання[Текст]: навчальний посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк.- Херсон: Олді-плюс, 2004. — 272 с.
4. Валютне регулювання [Текст]: навчальнийпосібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. — Херсон:Олді-плюс, 2004. — 272 с.
5. Віднійчук-Вірван, Л.А. Міжнароднірозрахунки і валютні операції [Текст]: навчальний посібник / Л. А.Віднійчук-Вірван. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 214 с.
6. Єпіфанов, А.О. Операції комерційнихбанків [Текст]: навчальний посібник / А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, І. В.Сало. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. — 523 с.
7. Михайлів, З.В. Міжнароднікредитно-розрахункові відносини та валютні операції [Текст]: навчальнийпосібник / З. В. Михайлів, З. П. Гаталяк, Н. І. Горбаль; Мін-во освіти і наукиУкраїни, Нац. ун-т «Львівська політехніка». — Львів: Львівськаполітехніка, 2004. — 244 с.
8. Про систему валютного регулювання івалютного контролю [Текст]: декрет / Україна. Кабінет Міністрів. — [Б. м.: б.и.], 1993. — Б. ц.
9. Резнікова, О.О. Удосконалення чинноїсистеми валютного регулювання [Текст] / О.О. Резнікова // Фінанси України. — 2001. — N 7. — C.16-22
10. Руденко, Л.В. Міжнародні кредитно-розрахунковіта валютні операції [Текст]: підручник / Л. В. Руденко. — Вид. 2-ге, перероб.і доп. — К.: ЦУЛ, 2007. — 632 с.
11. Хомутенко, В.П. Фінансизовнішньоекономічної діяльності [Text]: навчальний посібник / В. П. Хомутенко,В. В. Немченко, І. С. Луценко. — К.: ЦУЛ, 2009. — 474 с.