ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙУНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА
ІНСТИТУТМІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ
КАФЕДРАФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
ЗАВДАННЯ
попідготовці дипломної роботи спеціаліста
студентціРадченко Лілії Миколаївни
Інститутміжнародних фінансів група Ф-04-1 зс.
Темадипломної роботи
Управлінняфінансовими інвестиціямиРозділ Зміст завдання Термін виконання Теоретичні основи управління фінансовими інвестиціями 06.04.2009 р. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «АРЕАЛ» 12.06.2009 р. Інвестиційний проект ТОВ «АРЕАЛ» як напрямок розвитку його діяльності та підвищення ефективності. Управління реальними інвестиціями підприемства 01.06.2009 р.
АНОТАЦІЯ
на дипломну роботу за темою: «Оцінката управління операційною діяльністю комерційних підприємств» студентці РадченкоЛілії Миколаївни
Робота складається з вступу, трьохрозділів, висновків та додатків.
У першому розділі визначаютьсятеоретичні засади опеціййної діяльності підприємства.
В другому розділі проведен аналізфінансово-господарської діяльності підприємства.
В третьому надані обґрунтованіпропозиції щодо поліпшення операційної діяльності підприємства.
Робота викладена на _90_ сторінках,містить _18_таблиць, _15_ малюнків, _13_ сторінок додатків. Список використаноїлітератури містить 49__ найменувань.ANNOTATION
diploma work after a theme: «Estimationand management of business enterprises operating activity»
to student Radchenko to Lily ofMykola
Work consists of entry, threesections, conclusions and additions.
Theoretical principles of activity ofenterprise are determined in the first section.
In the second section is analysis financially economic toactivity of enterprise.
In the third the grounded suggestionsare given in relation to the improvement of operating activity of enterprise.
Work is expounded on _90_ pages,contains _18_tabl, _15_ pictures, _13_ pagesof additions. The list of the used literature contains 49__ names.
ЗМІСТ
Анотація… 2
Вступ… 4
Розділ 1. Теоретичні аспекти оцінки та управління операційноюдіяльністю підприємств… 8
1.1 Сутність і цілі операційної діяльності комерційногопідприємства… 8
1.2 Фінансовий леверідж… 14
1.3 Аналіз беззбитковості та поріг рентабельності, запасфінансової стійкості 18
1.4 Управління бюджетом підприємства… 26
Розділ 2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «АРЕАЛ»… 31
2.1. Характеристика діяльності підприємства… 31
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності… 34
Розділ 3 Інвестиційний проект ТОВ «АРЕАЛ» я к напрямок розвитку його діяльностіта підвищення ефективності. Управління реальними інвестиціями підприємства49
3.1 Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту ТОВ «АРЕАЛ» 49
3.2 Вибір форми фінансування інвестиційного проекту ТОВ«АРЕАЛ»… 57
3.3 Лізингова угода ТОВ «АРЕАЛ»… 60
3.4 Кредитна угода ТОВ «АРЕАЛ»… 70
3.5 Аналіз ефективності форм інвестування проекту ТОВ «АРЕАЛ»… 74
3.7 Розрахунок показників ефективності інвестиційного проекту… 80
Висновки… 83
Перелік використаних джерел… 88
Додатки… 91
ВСТУП
Актуальність теми дослідження полягаєв тому що, підвищення ефективності виробництва продукції (послуг) — одна ізголовних задач розвитку економіки в теперішньому кризовому стані України.Необхідною умовою їх вирішення є удосконалення прийняття управлінських рішень,в першу чергу економічно їх обґрунтовуючи. Під виробництвом, в основному,розуміють випуску продукції в результаті переробки сировини. Операційні(виробничі) системи мають більш ширше призначення, вони включають в себе нетільки виробництво продукції, а і надають послуги клієнтам (замовникам).
Уявлення операційної системипідприємства як складної управлінської системи, в якій техніко-економічніпроцеси відображаються в виді руху і перетворення інформації є найбільшперспективними для отримання ефективних результатів в рамках підходу до економічногообґрунтувань управлінських рішень, пов’язаних з менеджментом операційноїсистеми підприємства.
Метою дослідження є оцінка тауправління операційною діяльністю комерційних підприємств.
Об’єктом дослідження є конкретнепідприємство.
Предметом є менеджмент операційноїсистеми комерційних підприємств.
Менеджмент операційної системипідприємства є центральною ланкою управління, яка відноситься до виробництватоварів та послуг шляхом переробки необхідних ресурсів усіх видів (вхіднісистеми) і виробництво товарів та послуг (вихідні системи).
Функції операційного менеджментуможна поділити на технологічні і управлінські. Технологічна функція пов’язана зтехнологічною діяльністю, не має прямого відношення до управлінської функції.До управлінської функції відноситься необхідність використання матеріальних,фінансових і людських ресурсів.
При обробці фактичногостатистичного матеріалу використовувались методи техніко-економічного,статистичного аналізу, для визначення зв'язку між величиною операційною діяльністюкомерційних підприємств і розміром збитку. Практична цінність роботи полягає втому, що розроблена методика надає можливість для науково-обґрунтованоговідбору заходів управління до впровадження, а саме тому призводить до найбільшефективного використання досить обмежених коштів, які спрямовуютьсякомерційними підприємствами на управлінську сферу.
Для забезпечення ефективноїопераційної діяльності підприємства необхідно, щоб між структурнимипідрозділами було чітко розподілені обов’язки та відповідальність за вирішенняпитань і формування показників, від яких залежать результати діяльностіпідприємства.
Забезпечення ефективноїдіяльності підприємства можливе при чіткому розподілі обов’язків івідповідальності між структурними підрозділами підприємства та використаннісистеми показників для оцінки результативності їх роботи.
Для узгодженої діяльностівсіх відділів та служб підприємства необхідне застосування принципукомплексного управління діяльністю, створення відповідної організаційноїструктури, яка об’єднає існуючі відділи підприємства у функціональні підрозділиз окремих питань, керівники яких будуть підпорядковані безпосередньо директорупідприємства. Поділ всіх підрозділів підприємства за ознакою участі вуправлінні витратами підприємства та в управлінні забезпеченням результатівдіяльності підприємства.
Одна із необхідних системфункціонування операційного менеджменту є система управлінняматеріально-технічним забезпеченням. Вона значною мірою відображає початковустадію технологічного процесу — це виробництво та постачання необхіднихматеріалів, запасів сировини та напівфабрикатів — вхідні інформаційногопроцесу.
До обов’язківматеріально-технічного забезпечення входить своєчасна доставка в операційнусистему підприємства усіх видів ресурсів (сировини, матеріалів, комплектуючихвиробів, технологічного обладнання, інструментів, транспортних засобів, палива,тепло-електроенергії, води, тощо) в обсягах необхідних для нормальногофункціонування операційного процесу по виробництву необхідної продукції.
На вибір форми постачанняопераційної системи можуть впливати різноманітні фактори. Залежно від цихфакторів, операційна система забезпечує себе ресурсами через товарносировиннібіржі, аукціони, різні посередницькі підприємства і власним виробництвом комплектуючихвиробів та інше.
На великих підприємствахроботу по забезпеченню всіма видами ресурсів здійснює управління (відділи)матеріально-технічного забезпечення. При формуванні управлінської структуриматеріально-технічного забезпечення необхідно врахувати основні управлінськіфункції — це здійснення маркетингових досліджень ринку постачальників по видамресурсів, доступними цінами і простотою схем постачання та їх стабільністю;стратегічного (перспективного, поточного) прогнозування потреб в усіх видахресурсів; завчасна підготовка заявок на необхідні ресурси та подання їх упланові служби управління і здійснення управлінської діяльності з реалізаціїпланів забезпечення ресурсами (укладання необхідних контрактів, тощо);управління прийняттям, розміщенням, зберіганням, забезпеченням ресурсамиробочих місць; разом з технічними, планово-економічними, фінансовимиуправліннями проведення економічного обґрунтування норм запасів та контроль заїх станом; розроблення управлінських заходів щодо економії усіх видів ресурсів;управління оперативним обліком надходження усіх видів ресурсів, їх економічниманалізом використання та стимулювання поліпшенням їх використання; управлінняконтролем якості усіх видів ресурсів та термінів виконання їх замовлень.
Вирішення ключових длявласників бізнесу проблем вимагає вчасного впровадження тих систем управлінняопераціями, які відповідають їх галузі діяльності і рівню конкуренції — існуючому і прогнозованому. Екстенсивний розвиток веде практиків до надмірногоускладнення систем управління, в той самий час, як здоровий глузд дозволяє зменшими затратами отримувати значно кращі результати. З досвіду підприємств, девласноруч «розгрібають завали» невиконаних вчасно замовлень, — іззапровадженням комплексних систем управління класу ERP (Enterprise ResourcePlanning) ситуація абсолютно не покращується. В той самий час, запровадженнянових систем управління операціями дозволяє досить швидко повернути контрольнад процесами. Достатньо визначити дуже обмежене коло основних показників, впливаючина які можна управляти найскладнішими системами.
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИ ОЦІНКИ ТА УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ
1.1 Сутність і цілі операційноїдіяльності комерційного підприємства
Підприємства здійснюють свою діяльність на ринку в умовахжорсткої конкуренції. Ті з них, що програють у цій боротьбі, стають банкрутами.Для того, щоб не збанкрутувати, суб'єкти, що хазяйнують повинні постійновідслідковувати зміни ринкового середовища, напрацьовувати методи протидіїнегативним моментам для збереження своєї конкурентноспроможності.
Одним з інструментів дослідження ринку й збереженняконкурентоспроможності є аналіз фінансово-господарської діяльностіпідприємства, у тому числі й аналіз його фінансового стану. Порядок іінструментарій аналізу, який здійснюється з метою прийняття фінансових рішень,визначається самою логікою функціонування фінансового механізму підприємства.
Одним із найбільш простих, але ефективних видів фінансовогоаналізу, є операційний аналіз, що отримав назву CVP (cost-volum-profit, витрати- об'єм — прибуток).
Метоюаналізу операційноїдіяльності є відстеження залежності фінансових результатів бізнесу від витрат іоб'ємів реалізації продукції.
Основною задачеюаналізу CVP є одержаннявідповідей на важливі питання, що виникають у підприємців на всіх етапахгрошового обігу, наприклад:
1. Скількинеобхідно мати в наявності капіталу підприємству?
2. Якимчином мобілізувати ці кошти?
3. До якогоступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансовоговажеля?
4. Щодешевше: придбання чи оренда нерухомості?
5. До якогоступеня можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи перемінними іпостійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику,пов'язаного з діяльністю підприємства?
6. Чи вартопродавати продукцію за цінами нижче собівартості?
7. Чи робитибільш того чи іншого продукту?
8. Яквідібється на прибутку зміна об'єму реалізації?
Розподіл витрат і валова маржа
CVP-аналіз служить пошуку оптимальних, найбільш вигіднихпідприємству витрат. Він вимагає розподілу витрат на перемінні й постійні,прямі і непрямі, релевантні і не релевантні.
Перемінні витратизмінюються в цілому прямопропорційно об'єму виробництва продукції. Це можуть бути витрати на сировину йматеріали для основного виробництва, заробітна плата основних виробничихробітників, витрати на збут продукції й ін. Підприємству вигідно мати меншеперемінних витрат на одиницю продукції, оскільки так воно забезпечує собі,відповідно, й більше прибутку. Зі зміною об'єму виробництва загальні переміннівитрати зменшуються (збільшуються), у той же час на одиницю продукції вонизалишаються незмінні.
Постійні витратинеобхідно розглядати вкороткостроковому періоді, так називаному релевантному діапазоні. У цьомувипадку вони в цілому не змінюються. До постійних витрат можна віднести оренднуплату, амортизаційні відрахування, заробітну плату керівників і ін. Змінаоб'єму виробництва не робить ніякого впливу на розмір цих витрат. Однак уперерахунку на одиницю продукції ці витрати змінюються обернено пропорційно.
Прямі витрати — це витрати підприємства,пов'язані безпосередньо з процесом виробництва чи реалізацією товарів (послуг).Ці витрати можуть бути легко віднесені до конкретного виду продукції.Наприклад, сировина, матеріали, зарплата основних робітників, амортизаціяконкретних верстатів і інші.
Непрямі витратине зв'язані безпосередньо звиробничим процесом, їх не можна легко співвідносити з певною продукцією. Дотаких витрат можна віднести зарплату керівників, торгових агентів,теплоенергію, електроенергію для допоміжного виробництва.
Релевантні витрати — це витрати, що залежать відприйняття управлінських рішень.
Нерелевантні витрати не залежать від прийняттяуправлінських рішень. Наприклад, у менеджера підприємства є вибір: робитипотрібну деталь до механізму чи купити її. Постійні витрати на виробництводеталі складають 35 грн., а купити її можна за 45 грн. Виходить, у даномувипадку ціна постачальника — це релевантні витрати, а постійні витрати навиробництво — не релевантні витрати.
Проблема, зв'язана з аналізом постійних витрат навиробництві, полягає в тому, що необхідно розподілити їхню загальну величину навсю номенклатуру продукції. Існує кілька способів такого розподілу. Наприклад,сума постійних витрат щодо фонду часу дає ставку витрат на 1 годину. Якщо длявиробництва товару необхідно 1/2 години, а ставка 6 грн. за годину, то величинапостійних витрат на виробництво даного виробу дорівнює 3 грн.
Змішані витративключають елементи постійнихі перемінних витрат. Наприклад, витрати на оплату електроенергії, щовикористовують як для технологічних цілей, так і для освітлення приміщень. Прианалізі необхідно розділяти змішані витрати на постійні й перемінні.
Суми постійних і перемінних витрат являють собою загальнівитрати на весь об'єм продукції.
Загальні витратина виробництво продукції,робіт чи послуг можна представити і формулою:
3 = ПостВ + ПВВ х К0,
де
3 — загальні витрати на виробництво продукції;
ПостВ -постійні витрати;
ПВВ — питома вага перемінних витрат;
К0-кількість продукції.
Ігнорування особливостей поведінки витрат може негативновплинути на бізнес.
Таблиця 1.1
Поведінка змінних і постійних витрат при зміні об'ємувиробництва і незмінності інших факторівОб'єм виробництва Змінні витрати Постійні витрати Загальні На одиницю продукції Загальні На одиницю продукції Росте Збільшуються Незмінні Незмінні Зменшуються
Поведінка постійних і змінних витрат також можна представитиграфічно.
/>
Мал. 1.1 Поведінка постійний і змінних витрат.
Оскільки CVP-аналіз вимагає розподілу витрат на змінні йпостійні, то при аналітичних розрахунках необхідно відокремлювати одні витративід інших за допомогою проміжного фінансового результату діяльностіпідприємства. Цю величину називають маржінальним доходом (чи валовою маржею).
Маржінальній доход — це результат реалізаціїпродукції (товарів, послуг) після відшкодування перемінних витрат.
МД = ЧВ — ЗВ,
де
МД — маржінальний доход;
ЧВ — чистий виторг (без ПДВ і акцизного збору);
ЗВ — змінні витрати.
Маржінальний доход є важливим джерелом покриття постійнихвитрат і формування прибутку. Однією з головних цілей фінансового менеджменту ємаксимізація маржінального доходу.
На практиці використовується безліч методів оцінки витрат,але найбільш простими з них є методи:
· максимуму-мінімуму;
· візуальногоконтролю.
За 6 місяців 2007 р. підприємство «Супер» зробилопледи і понесло при цьому наступні витрати (табл. 1.2). Необхідно установити,які витрати необхідно передбачити в липні 2007 р., використовуючи два методирозподілу витрат.
Таблиця1.2
Залежність об’єму випуску від собівартості випускуМісяці Об'єм випуску (шт.) Собівартість випуску (грн.) Січень 20 1350 Лютий 10 800 Березень 30 1500 Квітень 25 1400 Травень 19 1000 Червень 22 1450
Перший метод максимуму — мінімуму найбільш простий, тому що з витратминулих досліджуваних періодів беруться найбільш високі і найбільш низьківитрати. Найбільш високий рівень витрат, виходячи з даних, приходиться наберезень:
1500 = ПостВ + ЗВ х 30
Найбільш низький рівень витрат приходиться на лютий:
800 = ПостВ + ЗВ х 10
Щоб вирішити систему двох рівнянь і знайти змінні витрати,віднімемо від першого рівняння друге й одержимо:
700 = 0 + ЗВ х 20
ЗВ = 700/20 ЗВ = 35 грн.
Отже, сума постійних витрат буде визначена в сумі 450 грн.
1500 = ПостВ + 35 х 30
1500 = ПостВ + 1050
ПостВ = 450 грн.
Тоді передбачені витрати в залежності від об'єму випускубудуть:
В = 450 + 35 х Д0
Другий метод візуального спостереження дозволяєодержати різні оцінки функціївитрат. Він суб'єктивний і, на відміну від попереднього методу, не обмежуєтьсяекстремальними точками. Цей метод має недолік, який полягає у тому, що недозволяє визначити точність оцінки.
Допустимо, що підприємство «Супер» у липні плануєзбільшити об'єм випуску продукції до 35 шт. Використовуючи вище розглянутіметоди, можна підрахувати очікувані витрати: метод максимуму-мінімуму — 450 +35 х 35 = 1675 грн. Метод максимуму-мінімуму передбачає перемінні витрати накожну додатково випущену одиницю продукції в сумі 35 грн.1.2Фінансовий леверідж
Ідеальні умови для бізнесу — сполучення низьких постійнихвитрат із високим валовою маржею. Операційний аналіз дозволяє установитинайбільш вигідне сполучення змінних і постійних витрат, ціни й об'ємиреалізації.
Процес керування активами, спрямований на збільшенняприбутку, характеризується у фінансовому менеджменті як леверідж (важіль). Цетакий процес, навіть несуттєва зміна якого приводить до істотних змінрезультативних показників.
Існують три види леверіджа, що визначаються шляхомперекомпонування й деталізації статей звіту про фінансові результати (мал.1.2).
/>
Мал. 1.2Схема взаємозв'язку доходів ілеверіджа.
Виробничий (операційний) леверідж — це потенційна можливістьвпливати на валовий прибуток шляхом зміни структури собівартості й об'ємувипуску продукції. Дія операційного важеля (леверіджа) виявляється в тому, щобудь-яка зміна виторгу від продажу продукції завжди породжує значну змінуприбутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних іперемінних витрат на формування фінансових результатів при зміні об'ємувиробництва. Чим вище рівень постійних витрат, тим більше сила впливуопераційного важеля. Сила впливу операційного важеля інформує про рівеньпідприємницького ризику.
Сила впливу операційного важеля розраховується як відношеннямаржінального доходу до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибуткудає кожен відсоток зміни виторгу від реалізації; визначається по формулі:
Свов = МД / П,
де
Свов — сила впливу операційного важеля;
МД — маржінальний доход;
П — прибуток.
Керівництво підприємства «Технологія» має намір зарахунок росту об'ємів продажів електротоварів збільшити виторг від реалізаціїна 10% (з 50 000 грн. до 55 000 грн.), не виходячи при цьому за межірелевантного періоду. Загальні змінні витрати складають для початковоговаріанта 36 000 грн. Постійні витрати дорівнюють 4 000 грн. Можна розрахуватисуму прибутку відповідно до нового розміру виручки від реалізації продукціїтрадиційним методом чи за допомогою операційного важеля.
Традиційний метод:
1. Початковий прибуток дорівнює 10 000 грн. (50 000 — 36 000 — 4 000).
2. Змінні витрати на запланований об'єм продукції зростуть на10%, тобто будуть рівні 39 600 грн. (36 000 х 1,1).
3. Новий прибуток: 55 000 — 39 600 — 4 000 = 11 400 грн.
Метод операційного важеля:
1. Сила впливу операційного важеля: (50 000 — 36 000 / / 10000) = 1,4.
Це означає, що 10% росту виторгу повинні принести прирістприбутку на 14% (10 х 1,4), тобто 10 000 х 0,14=1 400 грн.
Виходить, маємо однакові результати, використовуючи обидваметоди.
Сила впливу операційного важеля, як відомо, залежить відвеличини постійних витрат. Для підприємств, перевантажених громіздкимивиробничими фондами, високий рівень операційного важеля являє значну загрозу: вумовах економічної нестабільності, падіння купівельної спроможності клієнтів ідосить високої інфляції кожен відсоток зниження виторгу може обернутисякатастрофічним падінням прибутку й входженням підприємства в зону збитків.Менеджмент такого підприємства є заблокованим, тобто позбавленим варіантіввибору продуктивних рішень. Але все-таки існує вихід: сьогодні консалтинговіцентри Української Консалтингової Мережі пропонують курс «Антикризовекерування підприємством», опанувавши яким фінансові менеджери зможутьзнайти рішення щодо виходу підприємства з кризи. Цей курс був з успіхомвипробуваний у Хмельницькому Чернівецьким бізнес-центрами і ХмельницькимКонсалтинговим Центром "Інфо-Лайн". Навчання проходили представникивеликих промислових підприємств Хмельницького, які знаходяться зараз унесприятливому фінансовому положенні. У результаті навчання вони одержали ціннізнання й навички для вирішення конкретних проблем на своїх підприємствах.
Фінансовий леверідж — це інструмент, який впливаєна прибуток підприємства шляхом зміни структури й об'ємів довгостроковихпасивів. Дія фінансового важеля полягає в тому, що підприємство, якевикористовує позикові кошти, змінює чисту рентабельність власних коштів і своїдивідендні можливості. Рівень ефекту фінансового важеля вказує на фінансовийризик, пов'язаний з підприємством.
Оскільки відсотки за кредит відносяться до постійних витрат,то ріст у структурі фінансових ресурсів підприємства частки позикових коштівсупроводжується ростом сили операційного важеля й підвищенням підприємницькогоризику. Категорія, що узагальнює дві попередні, зветься виробничо-фінансовийлеверідж, для якого характерний взаємозв'язок трьох показників: виторгу, витратвиробничого й фінансового характеру і чистого прибутку.
Ризики, пов'язані з підприємством, мають два основнихджерела:
1. Сам впливопераційного важеля, сила якого залежить від питомої ваги постійних витрат у їхзагальній сумі і визначає ступінь гнучкості підприємства, генеруєпідприємницький ризик. Це ризик, пов'язаний з конкретним бізнесом у ринковійніші.
2. Нестійкістьфінансових умов кредитування, непевність власників акцій у поверненні вкладеньу випадку ліквідації підприємства з високим рівнем позикових коштів, по суті,сама дія фінансового важеля генерує фінансовий ризик.
Рівень приведеного ефекту = Силавпливу операційного важеля x Сила фінансового важеля.
Допустимо, що для підприємства «Технологія», прояке йшла мова в прикладі 2, сила впливу фінансового важеля дорівнює 1,5. Силавпливу операційного важеля, розрахованого в прикладі, дорівнює 1,4. Виходить,що рівень приведеного ефекту складає 1,5x1,4 = 2,1. Результат обчисленняпоказує на скільки відсотків зміниться чистий прибуток при зміні виторгу відреалізації продукції на один відсоток.
Дуже важливо те, що поєднання могутнього операційного важеляз могутнім фінансовим може виявитися руйнівним для підприємства, тому щопідприємницький і фінансовий ризики взаємно множаться, збільшуючи негативніефекти. Таким чином, задача по зниженню сукупного ризику, пов'язаного зпідприємством, зводиться, головним чином, до вибору одного з трьох варіантів:
1. Високийрівень впливу фінансового важеля в співвідношенні зі слабкою силою впливуопераційного важеля.
2. Низькийрівень впливу фінансового важеля в співвідношенні із сильним операційнимважелем.
3. Помірнірівні впливу фінансового й операційного важелів.
1.3 Аналіз беззбитковості тапоріг рентабельності, запас фінансової стійкості
Операційний аналіз часто називають аналізом беззбитковості.Аналіз беззбитковості виробництва є могутнім інструментом для прийняттяуправлінських рішень. Аналізуючи дані про беззбитковість виробництва, менеджерможе відповісти на виникаючі питання при зміні напрямку дій, а саме: який впливна прибуток буде мати зниження ціни реалізації, який необхідний об'єм продажівдля покриття додаткових постійних витрат у зв'язку з передбаченим розширеннямпідприємства, скільки людей необхідно найняти і тощо. Менеджеру у своїй роботіпостійно необхідно приймати рішення про ціну реалізації, перемінні і постійнівитрати, про придбання й використання ресурсів. Якщо він не зможе зробитидостовірний прогноз про рівень прибутків і витрат, його рішення можуть принеститільки шкоду компанії.
Таким чином, ціль аналізу беззбитковості діяльності-установити, що буде з фінансовими результатами, якщо певний рівеньпродуктивності чи об'єм виробництва зміниться.
Аналіз беззбитковості будується на залежності між змінамиоб'єму виробництва і змінами сукупного прибутку від продажів, витрат та чистогоприбутку.
Під точкою беззбитковості розуміється така точка об'ємупродажів, при якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції,тобто немає ні прибутку, ні збитку.
Для розрахунку точки беззбитковості можна використовувати 3методи:
· рівняння;
· маржінальногодоходу;
· графічногозображення.
Застосування цих методів розглянемо на прикладі.
Підприємство «Мир канцелярії» планує продаватиручки на ринку. Купує ці ручки підприємство за ціною 0,40 грн. за одиницю, апланує продавати за ціною 0,80 грн. за кожну. Одночасно за місяць підприємствоплатить за місце на ринку 90 грн. Скільки необхідно ручок продати, щоб досягтикритичної точки?
Метод рівняння ґрунтується на використанні для розрахунку формули:
П = В — ЗВ — ПостВ,
де
П — прибуток;
В — виторг;
ЗВ -змінні витрати;
ПостВ — постійні витрати.
або
П = (Ц х К0) — (ЗВ х К0)- ПостВ,
де
Ц — ціна за одиницю;
К0 — кількість одиниць.
Позначимо через Z кількість одиниць, яку необхідно продати,щоб досягти критичної точки.
0,8Z — 0,4Z — 90 = 0
0,4Z = 90
Z = 90/0,4 = 225 од.
Метод маржінального доходу.
Маржінальний дохід — це виторг, зменшений насуму перемінних витрат. Маржінальний доход на одиницю дорівнює ціні за мінусомпитомої ваги змінних витрат.
Мд = 0,8 — 0,4 = 0,4 грн.
Тб = ПостЗ / Мд,
де
Тб — точка беззбитковості;
Мд — маржінальний доход;
Тб = 90/0,4 = 225 одиниць
Графічний метод:
/>
Мал. 1.3 Складові графічного методу.
/>
Мал. 1.4 Графік аналізу поведінки затрат, прибутку та об'ємупродажів (СVP).
Виторг і змінні витрати змінюються прямо пропорційно щодофізичного об'єму, у той час як постійні витрати, незмінні при будь-якому об'ємів межах релевантного періоду.
Поріг рентабельності, запасфінансової стійкості
Розрахунок точки беззбитковості зв'язаний з розрахункомзапасу фінансової стійкості, тобто з'ясовує, як далеко «тікає»запланований виторг від точки беззбитковості (порога рентабельності).
Запас фінансової стійкості — це перевищення фактичного чистоговиторгу над точкою беззбитковості.
ЗФС = ЧП — Тб,
де Тб — точка беззбитковості.
За допомогою цього показника можна спрогнозувати прибуток.
П = ЗФС х Кмд,
де КМд — коефіцієнт маржінального доходу. Вінрозраховується як частка від розподілу маржінального доходу на чистий виторг.
Кмд = Мд/ЧП.
Таблиця 1.3
Розрахунок точки беззбитковості, запасу фінансової стійкості,прибутку й сили впливу операційного важеля.Показники Умовні позначки 1.Чистий виторг ЧП 2.Перемінні витрати ПЗ 3. Маржінальний доход
Мд
4.Коефіцієнт маржінального доходу(Мд/ЧП)
Кмд
5.Відсоток маржинального доходу (Мд/ЧВ) х 100%
% Мд 6. Постійні витрати
ПостВ
7. Точка беззбитковості (поріг рентабельності) (ПостВ/Кмд)
Тб 8. Запас фінансової стійкості (у гр. од.) ЗФС (гр. од.)
9. Запас фінансової стійкості (%) (Тб/ЧП) х 100% ЗФС (%)
10. Прибуток (ЗФС х Кмд) П
11. Сила впливу операційного важеля (Мд/П)
Свов
Зі збільшенням виторгу сила впливу операційного важеляслабшає а запас фінансової стійкості росте, а при зменшенні виторгу — зворотнакартина.
У реальному житті дуже часто виникають ситуації, що впливаютьна фінансовий результат. Мається на увазі зміна об'єму виробництва продукції,товарообігу, витрат і тощо. З цією метою менеджерами використовується аналіз чутливості.Інструментом аналізу чутливості є маржа безпеки, тобто величина виторгу, щознаходиться за критичною точкою. Її сума показує, до якої межі може упастивиторг, щоб уникнути збитків.
Допустимо, що фірма «Мир канцелярії», яка торгуєручками, купує їх не по ціні 0,40грн. за одиницю, а по 0,60грн., і продасть заціною 0,80 грн. У цьому випадку питомий маржінальний доход упаде з 0,40 грн. до0,20 грн., а точка беззбитковості (поріг рентабельності) підніметься в 2 рази.
Величина перемінних витрат залежить від об'єму продажів. Увипадку, коли зменшується об'єм продажів, як правило, зменшуються відпускніціни і збільшуються комерційні витрати, у той же час робиться спроба підвищитипродуктивність праці, заготовити матеріали по більш низьких цінах, підсилитиконтроль за витратами. Постійні витрати також не знаходяться в статичномустані. Через це менеджер безперервно аналізує поводження витрат і періодичновизначає критичну точку. Фінансовий результат у значній мірі залежить відоб'єму продажів.
Хмельницький Консалтинговий Центр "Інфо-Лайн", щомає досвід у проведенні аналізу беззбитковості для фармацевтичних підприємствХмельницького, хоче дати корисну пораду менеджерам – будьте обережні припроведенні CVP-аналізу! Оскільки не завжди збуваються первісні припущення, топри переміні умов виникає й імовірність зміни критичної точки і припустимогоприбутку.
Управління асортиментом продукції
Вирішуючи питання про те, якому з виготовлених товарів надатиперевагу, а виробництво якого товару скоротити, менеджеру необхідно врахувати,що:
· чимбільше валова маржа, тобто чистий виторг підприємства після відшкодуванняперемінних витрат, тим більше маса і приємніша динаміка прибутку;
· виробництвой продаж товарів завжди пов'язані з якимись обмежуючими факторами, залежнимивід характеру самого бізнесу й особливостей зовнішнього середовища.
Границі можливостей підприємства можуть бути обкресленіоб'ємом його основних виробничих потужностей, можливостями використання живоїпраці, джерелами сировинної бази, місткістю ринку збуту, ступенем напругиконкурентної боротьби, величиною рекламного бюджету і тощо. Але найбільшжорсткий обмежуючий фактор — час.
Практика бізнесу підтверджує те, що вибір придбаного товаруза допомогою критерію «максимальний коефіцієнт валової маржі до одиниціпродукції (співвідношення маржінального доходу до чистого виторгу) — максимальний прибуток» може привести до серйозних прорахунків. На жаль,навіть досвідчені фінансові аналітики нерідко помиляються й одержують прямізбитки замість очікуваного максимуму прибутку. Необхідно об'єднати двавищезгаданих принципи, засновуючи свій вибір на критерії «максимальнавалова маржа й фактори обмеження (про які згадувалося вище) — максимальнийприбуток».
Підприємство «Рось» виготовляє сорочки й штани. Упрогнозованому періоді може бути відпрацьовано 20 000 людино-годин. При цьомуза одну людино-годину є можливість пошити одну сорочку, чи три пари штанів.
Таблиця 1.4.
Залежність ціни реалізації, змінних витрат та валової маржиПоказник Сорочки Штани Ціна реалізації (грн.) 15 20 Змінні витрати на од. продукції (грн.) 6 16 Валова маржа на од. продукції 9 4 Коефіцієнт валової маржі на од. продукції 0,6 0,2
Менеджеру необхідно вирішити, який з товарів доцільнішевиготовляти підприємству. Відповідь зводиться до визначення того товару, якийза 20 000 людино-годин принесе підприємству максимальну валову маржу, авиходить, прибуток.
Розрахуємо величину валової маржі на 1 людино-годину:
· насорочки 9 грн. х 1 сорочка = 9 грн.
· на штани4 грн. х 3 пари штанів = 12 грн.
Відповідно, за 20 000 людино-годин:
· сорочки20 000 х 9 грн. = 180 000 грн. валової маржі
· штани 20000 х 12 грн. = 240 000 грн. валової маржі.
Таким чином, доцільніше підприємству «Рось»виготовляти не сорочки з великим коефіцієнтом валової маржі на одиницю виробу,як це видно з показників таблиці 4, а штани — із більшою сумою валової маржі налюдино-годину. Менеджер, прийнявши таке рішення, врахував поряд з іншими йобмежуючий фактор (можливості використання живої праці).
У фінансовому менеджменті підприємства також необхідновраховувати основні етапи теорії життєвого циклу товару. В асортиментнійполітиці необхідно враховувати наступні обставини:
1. Різнаеластичність попиту визначає різні типи поводження покупців при зміні ціни натовар. Тому динаміка виторгу від реалізації також залежить від рівняеластичності попиту.
2. Фінансовіцілі підприємства на різних етапах життєвого циклу товару різні. На етапірозробки нового товару підприємство піклується про підтримку своєїбеззбитковості в цілому. Витрати на розробку перекриваються прибутком відпродажу більш зрілих товарів. На етапах виведення товару на ринок і роступродажів головна фінансова ціль підприємства — це неухильне збільшенняприбутку. При цьому необхідно враховувати, що великий прибуток обертаєтьсявеликим податком на прибуток. Після переходу порога рентабельності при стрімкихтемпах нарощування прибутку стає небезпечною велика сила впливу операційноговажеля, багато проблем може доставити ріст дебіторської заборгованості, що можепривести до уповільнення оборотності коштів і виникнення погрозинеплатоспроможності підприємства. На етапі зрілості товару підприємствопідтримує достатню масу прибутку за рахунок скорочення витрат (в основному,постійних), сила впливу операційного важеля, як правило, знижується. На етапінасичення ринку й падіння попиту для підтримки прибутковості необхідно ще більшзначне скорочення витрат -, головним чином, перемінних, однак не слідпослабляти увагу і до поводження постійних витрат.
3. Визначаючиасортиментну політику підприємства, краще визначати набір товарів, доходи відяких мають різноспрямовану динаміку. Тоді капризи попиту менше будутьпозначатися на сукупному прибутку.
4. Виключатиз асортименту в першу чергу треба товари, які приносять незначний прибуток, томущо збільшення частки цієї продукції дасть перевищення приросту витрат надприростом доходу.
1.4 Управління бюджетом підприємства
Незважаючи на складні економічні умови, у яких знаходятьсяпідприємства сьогодні (нестача оборотних коштів, податковий прес, непевність узавтрашньому дні й інші фактори), усе-таки кожне підприємство повинне матистратегічний фінансовий план, бюджет на певний період: місяць, квартал, рік ібільше, для чого на підприємстві варто впровадити систему бюджетування.
Бюджетування — це процес плануваннямайбутньої діяльності підприємства й оформлення його результатів у виді системибюджетів.
Цілі бюджетування полягають у наступному:
· забезпеченняпоточного планування;
· забезпеченнякоординації, кооперації й комунікації між підрозділами підприємства;
· змуситименеджерів кількісно обгрунтовувати їхні плани;
· обгрунтуваннявитрат підприємства;
· утвореннябази для оцінки й контролю планів підприємства;
· виконаннявимог законів і контрактів.
Система бюджетування на підприємстві базується на концепціїцентрів і обліку відповідальності.
Центр відповідальності — це сфера діяльності, умежах якої встановлена персональна відповідальність менеджера за показникидіяльності, які він зобов'язаний контролювати.
Облік відповідальності — система обліку, яказабезпечує контроль і оцінку діяльності кожного центра відповідальності.Створення й функціонування системи обліку по центрах відповідальностіпередбачає:
· визначенняцентрів відповідальності;
· складаннябюджету для кожного центра відповідальності;
· регулярнескладання звітності про виконання;
· аналізпричин відхилень і оцінка діяльності центра.
На підприємстві, як правило, існує три типи центріввідповідальності: центр витрат, керівник якого відповідає за витрати, впливаєна них, але не впливає на доходи підрозділу, об'єм капіталовкладень і невідповідає за них; центр прибутку, керівник якого несе відповідальність нетільки за витрати, але і за доходи, фінансові результати; центр інвестицій,керівник якого контролює витрати, доходи, фінансові результати, а такожінвестиції.
Для правильного визначення відповідальності варто правильнорозподілити витрати підприємства на ті, які підлягають контролю і непідлягають. Для цього застосовуються нормативнівитрати (нормативи),щовстановлюються для певних умов діяльності і є цільовим рівнем витрат і основоюдля їхнього порівняння. В обліку під нормативами розуміють фінансові витрати наодиницю продукції. Різниця між бюджетами й нормативами полягає в тому, щонормативи визначаються на одиницю, а бюджети на загальний об'єм, а востаточному підсумку складаються на основі нормативних витрат. Обліквідповідальності на основі нормативних витрат показаний на малюнку:
/>
Мал. 1.5 Облік відповідальності на основі нормативних витрат.
Існує п'ять основних типів нормативів:
· «Базові»стандарти — не коректуються після їхнього визначення, якщо не відбуваєтьсяістотних змін у технічних характеристиках продукції чи процесі виробництва;
· «Поточні»стандарти — визначають величину витрат коштів для даного періоду часу.Передбачають постійне коректування на основі зміни технічних умов, цін ітарифів;
· "Ідеальні"стандарти — містять у собі нормативи тільки тих елементів витрат і на тімрівні, що приймаються й виникають в оптимальних умовах виробництва при найбільшсприятливих цінах;
· «Мотивуючі»стандарти — їх можна витримувати, якщо докладати розумних зусиль у нормальнихвиробничих умовах. Такі нормативи повинні давати можливість«напружуватися».
· «Реальні»стандарти — визначають нормативні витрати, які можна чекати при даних імовірнихумовах функціонування виробництва.
Процес підготовки основного бюджету підприємства можнарозділити на дві частини: складання операційного бюджету і фінансового бюджету.А вони, у свою чергу, складаються з безлічі функціональних бюджетів, що даютьможливість відслідковувати стан справ у всіх підрозділах. Основні зфункціональних бюджетів наступні:
· Бюджет продажів.
Містить інформацію про запланований об'єм продажів, ціну йочікуваний доход від реалізації кожного виду продукції. Центромвідповідальності є відділ маркетингу. Фактори, які впливають на прогнозуванняцього бюджету наступні: об'єм продажів минулих періодів, виробничі потужності,залежність від загальноекономічних показників, відносна прибутковість ринку,рекламна кампанія, цінова політика, конкуренція, сезонні коливання і тощо.
· Бюджет виробництва.
Це виробнича програма, яка визначає заплановану номенклатуруй об'єм виробництва продукції у бюджетному періоді. Для прогнозування цьогобюджету використовується формула:
Об'єм виробництва = Об'єм продажів + необхідний запас готовоїпродукції на кінець періоду — запас готової продукції на початок періоду.
· Бюджет витрат на оплату праці.
Плановий документ, у якому визначаються витрати на оплатупраці, необхідні для виробництва товарів чи послуг за бюджетний період. Вінпідготовляється виходячи з бюджету виробництва, даних щодо продуктивності працій ставок оплати праці основного виробничого персоналу.
· Бюджет виробничих накладних витрат.
Визначає накладні витрати, пов'язані з виробництвом продукціїчи послуг у бюджетному періоді. У ньому прогнозується об'єм усіх витрат,пов'язаних з виробництвом продукції, за винятком витрат на прямі матеріали йвитрат на оплату праці.
· Бюджет витрат на реалізацію й управління.
Документ, у якому приводяться витрати, пов'язані зі збутомпродукції у бюджетному періоді. Він прогнозує очікувані витрати на керування йобслуговування підприємства в цілому.
· Бюджетний звіт про прибуток.
Це форма фінансової звітності, що складається до початкупланового періоду і відбиває результат планованої діяльності. Він складаєтьсядля того, щоб врахувати виплати податку на прибуток у грошовому потоці.
· Бюджет коштів.
Плановий документ, що відбиває майбутні платежі й надходженнягрошей. Цей бюджет зводить усі негативні й позитивні грошові потоки йобов'язково враховує використання позикових фінансових коштів за умовинегативного грошового потоку.
· Бюджетний баланс.
Це форма фінансової звітності, яка містить інформацію промайбутній стан підприємства на кінець прогнозованого періоду. Бюджетний балансможе розкрити фінансові проблеми, рішенням яких керівництво не планувалозайматися. Бюджетний баланс також є інструментом контролю всіх інших бюджетів ідозволяє робити розрахунки різних фінансових показників.
Це тільки деякі з основних бюджетів, які складаються напідприємстві.
Робота над основним бюджетом складається з наступних основнихетапів:
· установленнязагальних цілей розвитку підприємства;
· прогнозуванняобґрунтованих об'ємів продажів.
· конкретизаціязагальних цілей і визначення задач для кожного окремого підрозділу. Підготовкавідділами й підрозділами оперативних бюджетів;
· аналізпідготовлених бюджетів вищестоящим керівництвом і їхнє коректування;
· підготовкаосновного бюджету.
Перевіркою стратегічних і фінансових планів займається, якправило, бюджетний комітет підприємства, який складається з менеджерів. Крімретельної перевірки планів, комітет дає рекомендації, усуває розбіжності івносить корективи в діяльність компанії.
На підставі усього вищесказаного можна зробити висновок, щовпровадження бюджетування дозволить підприємству заощадити фінансові ресурси,скоротити невиробничі витрати, досягти гнучкості в управлінні й контролі засобівартістю продукції.
РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АРЕАЛ»
2.1 Характеристика діяльності підприємства
Товариствоз обмеженою відповідальністю «Ареал» (код ЄРДПОУ 32192890) було зареєстровано16 квітня 1998 року у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (рішення № 60-РП).Засновниками підприємства є фізичні особи — громадяни України. Метою створенняпідприємства було одержання прибутку.
Предметомдіяльності підприємства є фінансово-господарська діяльність, пов'язана зіздійсненням оптової торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами, а такожвідповідним інструментарієм.
Підприємство має ліцензіюДержавного департаменту ветеринарної медицини України на здійснення діяльностіз оптової торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами.
Враховуючинапрям та обсяги діяльності, підприємство знаходиться на загальній системіоподаткування і є платником ПДВ (за ставкою 20%), податку на прибуток (заставкою 25%), плати за землю, податку з власників транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів, а також комунального податку.
Основними постачальникамипідприємства є вітчизняні (ЗАТ «Київський вітамінний завод», ЗАТ «Харківськабіофабрика») та європейські:
«Biovet Pulavi» — Польща, «PFIZER» — Швейцарія, «HUVERPHARMA» — Болгарія, біофармацевтичні підприємства і концерни:«Норвак»- Росія, «Мосагроген»- Росія,«БіоХімФарм»-Росія, «Pfizer»- США, «GedeonRichter»- Венгрії, Текро"- Чехія, «Nirbac»- Франція,«Adisso»-Франція, «Hover Pharma»- Болгарія, «BiovetFulavi»- Польща, «Гріндекс»- Латвія.
Питомачастка вітчизняних постачальників складає 37%, а закордонних – 63%. Такимчином, діяльність підприємства можна охарактеризувати як імпорто-орієнтовану.
Основними товарними позиціямипідприємства є:
1) Медикаменти: Агрижерм1000, Агрижерм 2000, Агрижерм 1510, Агритартр, Аквацид, Абревалтаб, Дермасептголубий, Моус 999, Транстанк (розфасовані у каністри по 5 кг), Агрисект Дельта, Манекс Аутосечант (у флакони ємністю 1л), Агрисан 140 (каністри по 22 л), Аквацид Спешл (каністра по 7кг), Ауто-Мосс (каністри ємністю 20л), кріплення для флакону.
2) Ветпрепарати: —
— вакцини: Астерион, Таурус,Комбовак, Мультикан;
— лікувально-профілактичні сироватки: Гискан, Глобкан,Полиферрин, Феррибион, Биокан, Метакам:
— протипаразитні засоби: Гиподектин, Новомек,Зальбен, Циперил, Акаромектин, Тронцил;
— антибактеріальні засоби:Энтросепт, Теразол, Римокс, Триприм.
Основнимипокупцями підприємства є сільськогосподарські підприємства Східного,Північного, Центрального та Південного регіонів України, які спеціалізуються натваринництві, найбільшими з яких є СФГ «Медок», ТОВ «Птахокомплекс Губін», ТОВСФ «Агроукрптаха», ТОВ «Агро-Овен», ПП СПФ «Агро» й ін.
Основнимиконкурентами підприємства на українському ринку є ТОВ «Триплекс», ТОВ «БіоТест Лабораторія»,ТОВ «Інвек». Разом з тим, дані підприємства мають свої ринки збуту (налагодженігосподарські зв'язки, які не перетинаються з основними споживачами ТОВ«Ареал»).ТОВ «Ареал» співпрацює зі своїми постачальниками на підставі Договорів(контрактів).
Зовнішньоекономічний договір(контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або йогопредставником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнароднимдоговором України чи законом.
Для підписання зовнішньоекономічногодоговору (контракту) ТОВ «Ареал» не потрібен дозвіл будь-якого органу державноївлади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків,передбачених законами України.
ТОВ «Ареал» має право укладатибудь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямота у виключній формі заборонені законами України.
Чинники,що впливають на організацію діяльності ТОВ «Ареал», доцільно розбити на двігрупи: зовнішні та внутрішні. Такий підхід зручний тим, що дозволяє пов'язатиїх із стратегічним менеджментом, основою якого є SWOT-аналіз. Перша частинацього аналізу — «сильні і слабкі сторони» підприємства — відтворюєвнутрішні чинники (табл… 2.1). Друга частина — «можливості тазагрози» — пов'язана із зовнішніми чинниками (табл… 2.2).
Таблиця2.1
Загальна характеристикасильних і слабких сторін ТОВ «Ареал»Потенційні внутрішні переваги Потенційні внутрішні недоліки
- налагодженні первинні зв’язки з виробниками-постачальниками;
- наявність власної транспортної служби і складів;
- надання допоміжних послуг і консультування;
- диверсифікованість діяльності;
- імідж надійного партнера;
- обслуговування широкого кола споживачів (великі і малі сільськогосподарські підприємства, фізичні особи);
- кадрова усталеність на підприємстві.
- нижчі за середні темпи зростання;
- відсутність чітко сформованої стратегії розвитку.
Таким чином, ТОВ «Ареал» маєдостатньо внутрішніх передумов для розширення своєї діяльності і зайняттяконкурентоспроможної позиції на ринку.
Зовнішніможливості та загрози для підприємства наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Загальні зовнішні можливостіта загрози для ТОВ «Ареал»Потенційні зовнішні можливості Потенційні зовнішні загрози
— розширення ринків збуту і обслуговування;
— розширення кола потенційних споживачів внаслідок пріоритетності розвитку сільського господарства та активізації захворюваності тварин
- негативні зміни курсу національної валюти (несприятливі для імпортера);
- фармацевтичні прориви;
— соціально-політична нестабільність
Таким чином, враховуючивнутрішні і зовнішні можливості і загрози, можна відзначити, що ТОВ «Ареал» маєряд конкурентних переваг і йому доцільно використовувати наступальну стратегіюшляхом просування на нові ринки, а також збільшення обсягів діяльності зарахунок спорідненої диверсифікації і гнучкого ціноутворення.2.2Аналіз фінансово-господарської діяльності
Фінансово-господарська діяльність ТОВ«Ареал» забезпечується наявними фінансовими ресурсами (капіталом) — яквласними, так і позиковими. Їх розмір і стан розміщення в активихарактеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основне джерелоаналізу фінансового стану. Валюта балансу відповідає на запитання про розмірфінансових ресурсів, якими володіє ТОВ «Ареал» на звітну дату, а динаміка цьогопоказника характеризує процес нарощування (або, навпаки, зменшення) фінансовогопотенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості ТОВ «Ареал» є постійнезростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів.
Аналіз фінансових результатівдіяльності ТОВ «Ареал» включає наступні основні елементи дослідження:
— зміна кожного показника зааналізуємий період («горизонтальний аналіз» показників фінансових результатівза звітний період);
— дослідження структури відповіднихпоказників і їх зміни («вертикальний аналіз» показників);
— зміна показників фінансовихрезультатів за звітний період («трендовий аналіз» показників).
В умовах ринкової економіки аналізфінансового стану ТОВ «Ареал» призначений для управління фінансовими потокамипідприємства і оцінки фінансової стійкості його ділових партнерів. Основнимизавданнями аналізу фінансового стану ТОВ «Ареал» є:
— загальне оцінювання фінансовогостану (виявлення наявності та розміщення засобів на підприємстві, встановленнязмін, що відбулися у їх складі та джерелах утворення за звітний період,оцінювання цих змін);
— структурний аналіз активів іпасивів;
— визначення та аналізплатоспроможності підприємства, перевірка виконання зобов'язань за розрахункамиз бюджетом, банками, кредиторами, а також використання засобів за цільовимпризначенням і забезпеченості ними;
— визначення та оцінювання показниківділової активності і платоспроможності підприємства;
— оцінювання показників фінансовоїстійкості (стабільності) підприємства;
— визначення та аналіз показниківприбутковості підприємства.
Основними джерелами інформації дляпроведення аналізу фінансових результатів діяльності ТОВ «Ареал» за 2006-2008рокиє документи його фінансової звітності: „Бухгалтерський баланс”(Форма № 1- додаток А), „Звіт про фінансові результати” (Форма №2 – додаток Б).
За даними таблиці 2.3 проведемоаналіз рівня ефективності господарської діяльності ТОВ «Ареал» за період2006-2008 роки.
Таблиця 2.3
Основні показники дохідності ТОВ«Ареал» за 2006 — 2008 рокиПоказники 2006 рік 2007 рік 2008 рік Відхилення, (+,-) абсолютне відносне, % 2007р. до 2006р. 2008р. до 2007р. 2007р. до 2006р. 2008р. до 2007р. 1 2 3 4 5 6 7 8 Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн 16642 16277 24803 -365 8526 97,8 152,4 Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн 13768 13554 20666 -214 7112 98,4 152,5
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг),
тис. грн 10784 11170 17046 386 5876 103,6 152,6 Адміністративні витрати, тис. грн 996 778 1322 -218 544 78,1 169,9
Витрати на збут,
тис. грн 1428 982 1667 -446 685 68,8 169,8
Чистий прибуток,
тис. грн 11,0 12,0 10,0 1,0 -2,0 112,1 83,3 Рентабельність (прибутковість) виробничих витрат 27,67 21,34 21,24 -6,33 -0,11 77,1 99,5 Рентабельність продаж 0,08 0,09 0,05 0,01 -0,04 113,9 54,7 Рентабельність активів 0,40 0,65 0,32 0,25 -0,33 163,0 49,1 Коефіцієнт окупності виробничих витрат, дол. од 1,28 1,21 1,21 -0,06 0,00 95,0 99,9 Адміністративні витрати на 1 грн. собівартості РП, 0,09 0,07 0,08 -0,02 0,01 75,4 111,3 Коефіцієнт окупності активів, дол. од. 1,48 1,37 1,53 -0,11 0,16 92,6 111,6 Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн 1986,8 2539 2710,0 552,20 171,00 127,8 106,7 Спрямовано на оплату праці, тис. грн 385,0 475,0 744,0 89,70 269,00 123,3 156,6 Фондовіддача 0,003 0,002 0,001 0,00 0,00 56,7 55,3 Чисельність працюючих, чол. 26 28 28 2,00 0,00 107,7 100,0 Продуктивність праці, тис. грн/чол. 640,1 581,3 885,8 -58,76 304,50 90,8 152,4 Середньомісячна зарплата 1 працюючого, грн. 1234,94 1413,69 2214,29 178,75 800,60 114,5 156,6
Примітка.Дані длярозрахунку коефіцієнтів і алгоритмрозрахунку дивись у додатках А, Б, В.
Яксвідчать дані таблиці 2.3, ТОВ «Ареал» на протязі 2006-2008 років нарощувалозагальний обсяг виробничої діяльності. Доход від реалізації товарів у 2006 роцісклав 16642 тис.грн, у 2007 році трохи скоротився до рівня 16277 тис. грн, абона 2,2%, але у 2008 році його зростання, по відношенню до 2007 року, склало52,4%.
Прицьому витрати ТОВ «Ареал» упродовж цього періоду теж зростали: з 10784 тис. грну 2006 році до 17046 тис. грн у 2008 році, тобто зросли на 58,1%.
Графічнаінтерпретація динаміки загального обсягу доходу від реалізації продукції та витратТОВ «Ареал» за 2006 — 2008 роки наведена на рисунку 2.1.
/>
Рис.2.1 Динаміка загальногообсягу доходу від реалізації
продукціїта витрат ТОВ«Ареал» за 2006 — 2008 рр., млн. грн.
Показникспіввідношення міждинамікою доходувід реалізації продукції та динамікою витрат визначає характер економічного зростання і є одним з показниківділової активності підприємства, який в даному разі визначає, що характер економічногозростання у 2006-2008 роках бувекстенсивний. Уперіоді 2006-2007 роки випереджаючими темпами росли витрати на реалізаціютоварів, а у 2007-2008 роках, темпи зростання доходу від реалізації товарів івитрат практично зрівнялися, що не є позитивним в діяльності ТОВ «Ареал». Цепідтверджує коефіцієнт окупності виробничих витрат, який скоротився з 1,28 у2006 році до значення 1,21 у 2008 році, тобто на 5,5%.
Нарисунку 2.2 наведена динаміка співвідношення доходу від реалізації товарів та витрат ТОВ «Ареал» у 2006 — 2008роках.
/>
Рис. 2.2 Динаміка співвідношення доходу відреалізації товарів
та витрат ТОВ «Ареал» у 2006 — 2008 рр., %
Аналіз основних показників дохідностіТОВ «Ареал» (таблиця 2.3) вказують на те, що за період, що аналізується,спостерігалося тенденція коливання основного показника діяльності підприємства- чистого прибутку, що характеризує його робу як не стабільну: у 2006 роцічистий прибуток склав 11,0 тис. грн., у 2007 році прибуток зріс до рівня 12,0тис. грн., або на 9,1%, а у 2009 році чистий прибуток скоротився, по відношеннюдо 2007 року, на 16,7% і скал на кінець року 10,0 тис. грн. (рис. 2.3).
/>
Рис. 2.3 Чистий прибуток ТОВ «Ареал»за 2006-2008 рр., тис. грн
За рахунок прибутку ТОВ «Ареал»зобов’язане погашати свої зобов'язання перед банками, бюджетом, своїмипрацівниками, страховими компаніями та іншими підприємствами-постачальниками,але таке скорочення одержаного прибутку у 2008 році спричинило появизаборгованості підприємства перед бюджетом (11,0 тис. грн), перед працівниками зоплати праці (55,0 тис. грн) та внескам по страхуванню (28,0 тис. грн), причому по двом останнім показникам, по відношенню до 2007 року, ця заборгованістьвідповідно зросла на 75,0% і 57,0%.
Для підтримки фінансової стійкостіпідприємства важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і йогорівня щодо вкладеного капіталу, або витрат підприємства, тобто рентабельності.Показникирентабельності – це відносні показники, які оцінюють результативність іекономічну доцільність функціонування підприємства. У широкому сенсі поняття«рентабельність» означає прибутковість. Підприємство вважається рентабельним,якщо результати від реалізації продукції покривають витрати виробництва(звернення) і, крім того, утворюють суму прибутку, достатню для нормальногойого функціонування.
Показники рентабельності ТОВ «Ареал» (табл… 2.3)свідчать про те, що упродовж 2006-2008 роки підприємство працювало з високимрівнем рентабельності виробничих витрат (27,67% у 2006 році та 21,24% у 2008році). Але при цьому, рентабельність продажу (чиста рентабельність) ТОВ «Ареал»не є високою. Так, у 2006 році вона складала лише 0,08 %, тобто після вирахуванняз отриманого доходу всіх витрат залишалося 0,8 коп. прибутку від кожної гривніпродажу, у 2007 залишалося вже 0,9 коп., а у 2008 році тільки 0,5 коп.
Рентабельність активів, що характеризує,наскільки ефективно ТОВ «Ареал» використовує свої активи для отриманняприбутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена вактиви підприємства, у 2006 році становить 0,40%, тобто кожна гривня активівпринесла підприємству прибуток 0,4 копійки, у 2007 році кожна гривня активівпринесла підприємству прибуток в розмірі 0,65 коп., а у 2008 році лише 0,32коп. Зростання прибутку з кожної гривни активів у 2007 році, по відношенню до2006 року, склало 0,25 коп. (62,5%). У 2008 році прибуток з кожної гривниактивів, по відношенню до 2007 року, скоротився на 0,33 коп. (майже у 2 рази).Така тенденція коливання показників рентабельності підприємства свідчить про нестабільну роботу ТОВ «Ареал» у досліджуваному періоді, про що свідчить також ікоефіцієнт окупності активів (1,48, 1,37 та 1,53 у 2008 році).
Нарисунку 2.4 наведена динаміка зміни коефіцієнтів рентабельності ТОВ «Ареал» за2006- 2008 роки.
Середньорічнавартість основних виробничих фондів (ОВФ) ТОВ «Ареал» за період 2006-2008 рокипритерпіла зміни — вартість ОВФ мала стабільну тенденцію до зростання. Якщо у2006 році середньорічна вартість ОВФ складала 1986,8 тис. грн, то вже у 2008році її вартість була 2710,0 тис. грн, тобто зросла на 723,2 тис. грн (36,4%).
Треба зазначити, що фондовіддача, щопоказує, наскільки ефективно підприємство використовує основні фонди, у цей жеперіод мала дуже мізерні значення (0,003 у 2006 році та 0,001 2008 році).
/>
Рис.2.4 Динаміка зміни коефіцієнтів рентабельності ТОВ «Ареал»
за2006-2008 рр., %
Трудові показники діяльності ТОВ«Ареал» упродовж досліджуваного періоду стабільні і мають позитивну тенденціюдо зростання:
- продуктивністьпраці одного працюючого зросла з 640,1 тис.грн у 2006 році до 885,8тис. грн у2008 році, або на 38,4%, при цьому за цей же період чисельність працюючихпрактично не зросла;
- наоплату праці працівникам підприємства було спрямовано у 2006 році 385,0 тис.грн, а у 2008 році ця сума склала вже 744,0 тис. грн, тобто зростання склало359,0 тис. грн, або 193,3%. Це сприяло підвищенню середньомісячної зарплати 1працюючого з 1234,94 грн у 2006 році до 2214,29 грн у 2008 році. Зростаннясклало 979,35 грн, або 73,5%.
Фінансові ресурси ТОВ «Ареал»практично на 50% складаються з власних коштів (таблиця 2.4). На кінець 2008року їх вартість склала 9260,0 тис.грн. Треба відмітити, що на протязі2006-2008 років спостерігається стійка тенденція до зростання власних коштівпідприємства: у 2006 році їх вартість складала 3108,9 тис.грн, у 2007 році — 6150,0тис. грн, тобто на кінець 2008 року, по відношенню до 2006 року, власні коштивиросли у 3 рази. Доля власних коштів підприємства у структурі капіталу у2006-2008 роках складає найбільшу питому вагу: у 2006 році це було лише 33,5%, в тому числі статутний капітал склав 33,0%, у 2008 році їх доля взагальних фінансових ресурсах підприємства зросла до 68,7%, а відсотокстатутного капіталу зріс до 68,2%, тобто власний капітал ТОВ «Ареал» на протязідосліджуваного періоду поповнювався за рахунок статутного капіталу.
Динаміка зміни складових власногокапіталу ТОВ «Ареал» за період 2006-2008 роки наведена на рисунку 2.5.
/>
Рис. 2.5 Динаміка складових власногокапіталу ТОВ «Ареал»
за період 2006-2008 рр., тис. грн