КУРСОВА РОБОТА
Тема: «Недержавнесоціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвиткув Україні»
Вступ
Головнамета реформування у сфері пенсійного забезпечення України – підвищення рівня державнихта недержавних гарантій у пенсійному забезпеченні громадян.
Актуальністьтеми курсової роботи полягає в аналізі необхідності впровадження системинедержавного пенсійного страхування на фоні кризи в солідарній системідержавного пенсійного страхування в Україні.
Предметомкурсової роботи є результати впровадження в Україні з 2004 року трирівневоїсистеми пенсійного забезпечення.
Об’єктдослідження – система недержавного пенсійного забезпечення України.
Метароботи – аналіз поточного стану недержавних пенсійних фондів, їх роль танеобхідність в сучасному пенсійному забезпеченні громадян України, виявленняосновних проблем і шляхів розвитку системи недержавного пенсійного забезпеченняв Україні.
1.Сутність та законодавче поле недержавного пенсійного страхування в Україні
1.1Пенсійні системи в розвинутих ринкових країнах світу
Практичне реформуванняпенсійної системи в Україні пробудило у суспільстві інтерес до світовогодосвіду розв'язання цієї надзвичайно важливої соціальної проблеми.
Нині у світі існує трибазові стратегії пенсійного забезпечення: солідарна, накопичувальна і змішана [15].
Солідарна стратегія передбачає солідарні відносини між поколіннями працівників – тобтотих, хто працює нині і утримує пенсіонерів, з одного боку, і пенсіонерів, зіншого. Свого часу нинішні пенсіонери, коли вони працювали, утримувалипопереднє покоління пенсіонерів.
Принципова особливістьсолідарної державної пенсії в Україні полягає у тому, що жінка або чоловікпрацювали, щоб заробити пенсію, 35 або 40 років і, ставши пенсіонерами,отримують її на рівні приблизно однієї третини своєї колишньої зарплати. Цявеличина закладена у нормативах відрахувань до Пенсійного фонду України:щомісяця до ПФУ роботодавці відраховують 32% фонду оплати праці, а саміпрацівники (майбутні пенсіонери) – 1%-2%. Коли пенсіонер помирає, родичіотримують останню пенсію на похорони. І все.
Накопичувальна стратегія передбачає наявність державних, корпоративних і особистихнакопичувальних пенсійних програм, за допомогою яких формується майбутня пенсіягромадянина.
Принципова особливістьнакопичувальної пенсії в тому, що вона є приватною власністю пенсіонера, якиймає право розпоряджатися нею на власний розсуд. Як правило, її заповідаютьспадкоємцям.
Тому доречно наголосити наможливості формування спадкових накопичувальних пенсій у рамках родини. І це нефантастика. В Україні сьогодні офіційно зареєстровано близько 100 недержавнихпенсійних фондів. За оцінкою автора, вже нині понад п'ять тисяч українськихпенсіонерів крім державної пенсії отримують свої накопичені пенсії.
Змішана стратегія передбачає комплексне використання в пенсійній моделі елементівсолідарної та накопичувальної стратегій, а також систем пенсійного страхування.
Нині солідарна інакопичувальна стратегії в чистому вигляді використовуються досить рідко(Україна, Чилі, Казахстан тощо). А от змішана стратегія – повсюдне явище усвіті [15].
Проведемо короткий аналіз,систематизацію і стислий опис різних стратегій і моделей пенсійногозабезпечення в світі, з тим, щоб врешті дійти до розуміння, якою має бутипенсійна система в Україні.
Радянська (діюча українськадо 2004 року) солідарна модель. Цеприклади класичної солідарної стратегії пенсійного забезпечення. Її сутністьрозкрита вище при поясненні принципів солідарної стратегії.
Російсько-польськасолідарно-накопичувальна модель пенсійногозабезпечення – класичний приклад змішаної стратегії. До речі, керівництвомУкраїни саме ця модель взята за базову для формування власної пенсійноїсистеми, в якій будуть присутні всі три рівні – солідарний, страховий інакопичувальний. Така система добре перевірена на практиці. До речі, другий(страховий) рівень в цій моделі дуже схожий на солідарний рівень, адже грошіцього рівня теж належать державі.
Американськанакопичувально-солідарна модель (США,деякі країни Латинської Америки, Португалія). Середній американець маєможливість забезпечити собі три пенсії: державну, приватну корпоративну іприватну індивідуальну.
Сукупна податкова ставка нафонд заробітної плати за умови функціонування американської моделі пенсійноїсистеми становить 15,3%. Її в рівних частках сплачують роботодавець і працівник
Пенсійний податок маєсукупну ставку 10,7% і також сплачується в рівних частках компаніями(роботодавцями) і працівниками.
При реалізації пенсійнихпрограм другого рівня учасники (юридичні та фізичні особи) мають правосамостійно обирати інвестиційні проекти, куди фонди зобов'язані спрямувати їхніпенсійні внески. До того ж при відкритті особистого пенсійного рахунку (ОПР) єпевні особливості. Так, не оподатковуються щорічні внески на суму, що неперевищує 2 тис. доларів (можна відкрити ОПР на дитину з моменту їїнародження). Крім того, якщо гроші знімаються з ОПР до досягнення 59,5 років,доводиться платити прибутковий податок.
Німецьканакопичувально-солідарна (виробнича) модель має ті ж три рівні. Особливість німецької моделі у тому, що напідприємстві створюється самоврядний структурний підрозділ, який займаєтьсякорпоративними та особистими пенсійними програмами працівників. Накопиченікошти йдуть на відновлення та модернізацію виробництва. Ця модель функціонує вАвстрії, Бельгії, Франції, Греції, Швеції та інших країнах.
Японськанакопичувально-солідарна модель. Вонавельми своєрідна, оскільки ввібрала в себе багатовікові традиції японськогосуспільства. Її так і хочеться назвати «умовно-накопичувальною» тому, що де-юре– це солідарна модель, а де-факто – накопичувальна, в якій держава «своєрідно» взялана себе функції недержавного пенсійного фонду. Мимоволі згадуєш фразу, що сталаприказкою: «Схід – справа тонка». Деяким аналогом японській може служитипенсійна система США для урядових чиновників.
У Японії основою пенсійноїсистеми є державне соціальне забезпечення, яке фінансується з бюджету, алезабезпечене за рахунок пенсійних внесків самих працівників та роботодавців. Узв'язку зі старінням населення та зростанням кількості пенсіонерів в Японіїфункціонує дворівнева модель. Основу базової пенсії складають пенсійні внескизастрахованих громадян, підприємців і дотації держави (приблизно третинабазової пенсії). Розмір базової пенсії у законодавчій формі встановлюєтьсящорічно 1 квітня в фіксованому обсязі. Розмір пенсії достатній для задоволенняосновних потреб. Джерелом фінансування додаткових пенсій другого рівня є внескироботодавців і працівників, але виступають вони в формі додаткових пенсій:державної та корпоративної. Ця модель характерна також для Великобританії,Австралії та для деяких країн Північної Європи.
Чилійська накопичувальнамодель. Введена А. Піночетом у1981 р. Ця модель мала виключити вплив держави і політики на системупенсійного забезпечення. Чилійська пенсійна програма розрахована на 40 років.Наприкінці цього терміну розмір пенсії має сягнути 400 доларів США. Модельдворівнева. Перший рівень – це обов'язкове відрахування працівником 10%заробітної плати до одного з приватних пенсійних фондів, які жорсткоконтролюються державою. Другий рівень – це страхування на випадок настанняінвалідності чи втрати годувальника (3% від заробітної плати). За 20 роківреалізації цієї моделі рівень пенсії в Чилі досяг 200 доларів США. Цю ж модельвзяли за основу Аргентина, Перу, Колумбія та Казахстан.
Казахська накопичувальнамодель. Запроваджена у Казахстані з1 січня 1998 року. Її відмінністю від чилійської моделі є те, першим рівнемслужать обов'язкові щомісячні пенсійні внески у обсязі 10% заробітної плати додержавного Пенсійного фонду. Другий рівень – це 14 недержавних пенсійнихфондів, які реалізують індивідуальні та корпоративні накопичувальні пенсійніпрограми. На другий рівень припадає майже дві третини в загальній суміпенсійних накопичень.
Згідно з законами України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [1] та «Про недержавнепенсійне страхування [5], виконавча та законодавча гілки влади вже визначилися –в Україні реалізується російсько-польська модель пенсійної системи (табл. 1.1).
Ознайомлення з даними «Стратегіїі моделі пенсійного забезпечення в світі» (табл. 1.2) дозволяє не тількипогодитися, але і підтримати це рішення, оскільки. воно враховує те, що майжетретина населення України – це пенсіонери, які одержують «солідарну» пенсію.
Таблиця 1.1. Характеристикипенсійної системи в Україні
Діюча в період 1991–2003 років [2]
1. Це солідарна система (вона спирається на ідею солідарності поколінь – працюючого і пенсійного.
2. Працююче покоління віддає третину свого заробітку пенсіонерам.
3. Пенсія формується за рахунок відраху-вань до ПФУ:
– роботодавця – 32% ФОП;
– працівника – 1–2% брутто/заробітної плати.
4. Розмір і своєчасність виплати пенсії напряму залежить від кількості працюючих, кількості пенсіонерів та своєчасності сплати внесків до ПФУ.
5. Фактично і юридично – це державна пенсія, розмір якої становить 30–35% середньої заробітної плати.
Діюча з 1 січня 2004 року [1]
1. Має набрати чинності 3‑рівнева пенсійна система, де:
– 1‑й рівень – державне пенсійне забезпечення;
– 2‑й рівень – обов'язкове пенсійне страхування з правом приватної власності на накопичені кошти;
– 3‑й рівень – накопичувальні пенсійні системи:
2. корпоративні НПФ; профе-сійні НПФ; відкриті НПФ;
страхові компанії; банки (пенсійні депозитні рахунки).
3. Пенсія має формуватися з таких джерел:
– державна пенсія
+ додаткова страхова пенсія
+ накопичувальна пенсія.
Обсяг такої «потрійної» пенсії має сягнути 65–70% середньої заробітної плати працівника.
Аналіз даних таблиці 1.1 обнадіюєтим, що передбачається не сліпе копіювання, а творче засвоєння і вдосконаленнясвітового досвіду (таблиця 1.2). В українському варіанті моделі пенсійногозабезпечення передбачається, зокрема, суми пенсійного страхування вНакопичувальному фонді державного управління (2‑й рівень) зробитивласністю українських пенсіонерів із правом передачі у спадок.
Таблиця 1.2. Стратегії та моделіпенсійного забезпечення [14]Стратегія Модель Рівні пенсійної системи 1 2 3 1. солідарна радянська державна пенсія (солідарна) немає Немає 2. солідарно-накопичувальна російсько-польська державна пенсія (солідарна) обов'язкове страхування накопичувальна (корпоративна, особиста) 3. накопичувально-солідарна американська державна пенсія (солідарна) трудова (корпоративна) накопичувальна (особиста) німецька (виробнича) державна пенсія (солідарна) трудова (корпоративна) накопичувальна (особиста) 4. Умовно-накопичувальна японська базова пенсія додаткова державна та корпоративна - 5. накопичувальна чілійська обов'язкова накопичувальна пенсія обов'язкове страхування (3%) - казахська обов'язкова накопичувальна пенсія в державному пенсійному фонді добровільна накопичувальна пенсія -
В таблиці 1.3 наведеніосновні макропоказники обсягів пенсійного забезпечення в розвинутих ринковихкраїнах світу та в Україні. Як показує аналіз даних таблиці 1.3 – низькі пенсіїв Україні – це наслідок дуже низького рівня ВВП, який навіть у 2007 році недосяг рівня ВВП України 1990 року (у порівняльних цінах).
Таблиця 1.3. Видатки на соціальнийзахист та пенсії за віком у відсотках до ВВП станомна 2001 рік [14]Країна Витрати на пенсії за віком (% від ВВП) Бельгія 8,6 Данія 10,6 Франція 10,2 Німеччина 7,6 Греція 10,6 Ірландія 5,0 Італія 11,5 Люксембург 8,6 Голландія 9,8 Португалія 5,5 Іспанія 6,4 Великобританія 10,0
Середній показник:
8,7
Україна
9,0
Джерело(крім України): Комісія Європейського Союзу.
Як показуєаналіз даних, наведених в таблиці 1.3, рівень відносних видатків на соціальнийзахист та пенсії за віком у відсотках до ВВП в Україні відповідає середньомупоказнику у Європі, одначе рівень фактичної пенсії не являється купівельно-спроможним,тобто рівень ВВП в Україні не відповідає європейському співвідношеньню допрожиткового мінімуму на макрорівні.
1.2Сутність побудови 3‑х рівневої структури системи пенсійного страхуванняУкраїни (2004–2007 роки)
Згідно з Законом України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування «[1] (далі Закон №1058) з 1січня 2004 року система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьохрівнів.
Перший рівень – солідарнасистема загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі – солідарнасистема), що базуєтьсяна засадах солідарності і субсидування таздійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштівПенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом №1058.
Другий рівень – накопичувальнасистема загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі – накопичувальнасистема пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштівзастрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витратна оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовахта в порядку, передбачених законом.
Третій рівень – системанедержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільноїучасті громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопиченьз метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку,передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Перший та другий рівнісистеми пенсійного забезпечення в Україні становлять системузагальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівнісистеми пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувальногопенсійного забезпечення.
1.3Законодавче поле створення системи недержавного пенсійного страхування вУкраїні
ЗаконУкраїни «Про недержавне пенсійне забезпечення» [5] (далі закон №1057) визначаєправові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійногозабезпечення в Україні, як системи пенсійного страхування 3‑го рівня, тарегулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.
Система недержавногопенсійного забезпечення – це складова частина системи накопичувальногопенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участіфізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванніпенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійногозабезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійногострахування пенсійних виплат.
Недержавне пенсійнезабезпечення здійснюється:
– пенсійними фондамишляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів тавкладниками таких фондів;
– страховимиорганізаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії,страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;
– банківськимиустановами відповідно до цього Закону та законодавства про банківськудіяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитнихрахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної длявідшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, щовстановлюється згідно із законом.
Суб’єкти недержавногопенсійного страхування можуть бути розділені на 3 структурні одиниці: основнаінфраструктура, учасники пенсійного страхування та структури забезпеченнянедержавного пенсійного страхування.
Недержавне пенсійнезабезпечення здійснюється на принципах [5]:
– законодавчоговизначення умов недержавного пенсійного забезпечення;
заінтересованості фізичнихосіб у недержавному пенсійному забезпеченні;
– добровільностістворення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннямифізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб;
– добровільної участіфізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору видупенсійної виплати, крім випадків, передбачених цим Законом;
– добровільностіприйняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користьсвоїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;
– економічноїзаінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїхпрацівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;
– неможливостінеобґрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системинедержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщороботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;
– рівноправності всіхучасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;
– розмежування тавідокремлення активів пенсійного фонду від активів його засновників іроботодавців – платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній зуправління активами, страхових організацій з метою унеможливлення банкрутствапенсійного фонду;
– визначення розмірупенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих наіндивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;
– гарантування фізичнимособам реалізації прав, наданих їм цим Законом;
цільового та ефективноговикористання пенсійних коштів;
– державногорегулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавногопенсійного забезпечення;
– відповідальностісуб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм,передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
– державногорегулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду зайого здійсненням.
Основні види недержавнихпенсійних фондів наведені на рисунку 1.2.Особливості функціонування недержавних пенсійних фондів [5]:
1. Недержавні пенсійні фондистворюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержанняприбутку для його подальшого розподілу між засновниками.
2. Недержавне пенсійнезабезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадженняпенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом,забороняється.
3. Активи пенсійного фонду(пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійнихвнесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.
4. Дозволяється приєднаннята злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Забороняється проводитиреорганізацію будь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а такожприєднання, злиття пенсійних фондів різних видів.
5. Пенсійний фонд має власненайменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова «недержавнийпенсійний фонд» або «пенсійний фонд», та яке відрізняється від найменуваньбудь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України.
6. Єдиним органом управлінняпенсійного фонду є рада пенсійного фонду (рада фонду).
7. Пенсійний фонд не можебрати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю з недержавного пенсійногозабезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями третіхосіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками тавкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених цим Законом.
2.Аналіз розвитку недержавного пенсійного страхування в україні у 2005–2007 роках
2.1Основні результати діяльності НПФ на ринках небанківських фінансових послугУкраїни за 2005–2007 роки
Згіднообзорній інформації Держфінпослуг України «Результати розвитку ринківнебанківських фінансових послуг України за 12 місяців 2007 року» [16]:
1.Загальна кількість небанківських фінансових установ в Україні становила:
– на31.12.2005 року – 1 745 з загальним обсягом активів 25,2 млрд. грн;
– на31.12.2006 року – 1907 з загальним обсягом активів 32,7 млрд. грн.;
– на31.12.2007 року – 1938 з загальним обсягом активів 45,2 млрд. грн.;
2.Загальна кількість недержавних пенсійних фондів в Україні становила:
– на31.12.2005 року – 79 з загальним обсягом активів 0,046 млрд. грн.;
– на31.12.2006 року – 96 з загальним обсягом активів 0,142 млрд. грн.;
– на 31.12.2007 року – 99 з загальним обсягом активів 0,281 млрд. грн.;
Таблиця2.1. Основніпоказники діяльності фінансових установ – учасників ринку небанківськихфінансових послуг України у 2005–2006 роках
/>
Враховуючиобсяг активів банківської системи України станом на 31.12.2007 року – 619 млрд.грн., частка небанківського сектору на фінансовому ринку України становитьвсього 7,0%, а частка НПФ – 0,05% (рис. 2.1, 2.2).
Такимчином, станом на початок 2008 року НПФ в Україні не відіграють ніякої ролі нафінансовому ринку держави, хоча темп росту активів НПФ за 2007 рок становить +98%,а темп росту активів всього небанківського сегменту фінансового ринку України(страхові компанії, кредитні спілки, фінансові лізингові та факторинговікомпанії, фінансові компанії по торгівлі цінними паперами, ломбарди та НПФ)становить +38%.
/>
Рис. 2.2. – Динамікаобсягів активів небанківських фінансових установ, млн. грн. [16]
/>
Рис. 2.3. –Питома вага активів НПФ на фінансовому ринку України станом на 31.12.2007 [16]
Найбільшдинамічним серед ринків небанківських фінансових послуг залишається ринок недержавногопенсійного забезпечення. Про це свідчить стрімке зростання не лише активівнедержавних пенсійних фондів, а й число їх учасників, а також обсяги пенсійнихвнесків та виплат.
На кінець ІІІ кв.2006 року загальна кількість учасників недержавних пенсійних фондів заукладеними контрактами, в тому числі в НПФ, які діяли до року, зросла порівняноз початком року на 56,6% і становила 138 398 фізичних осіб, з них майже 83%учасники «нових» НПФ.
Серед усіхучасників НПФ 24 818 осіб (18%) є безпосередніми вкладниками, на користь 201особи (0,1%) пенсійні контракти укладено третіми особами (подружжя, діти,батьки), та 113 379 осіб (81,9%) є учасниками відповідно до пенсійнихконтрактів, укладених вкладниками-юридичними особами.
/>
Рис. 2.4. –Динаміка кількості учасників НПФ у 2005–2006 роках [18]
На кінець 2007року учасниками недержавних пенсійних фондів за укладеними контрактами є 278,7тис. фізичних осіб, що на 44% більше, ніж на кінець 2006 року (протягом року досистеми недержавного пенсійного забезпечення долучилось 85,4 тис. учасників).
Зарезультатами 12 міс. 2007 року структура розміщення пенсійних активів занапрямами інвестування суттєво не змінилась (рис. 2.5). Як видно з рисункапереважаючими напрямами інвестування пенсійних активів залишаються депозити вбанках (40% інвестованих активів), акції (26%) та облігації (25%) підприємств,які є резидентами України.
/>
Рис. 2.5.– Динаміка основних показників системи НПФ України [16]
/>
Рис. 2.6. – Структураінвестованих на 30.06.07 пенсійних активів [17]
/>
Рис. 2.7. – Структураінвестованих на 31.12.07 пенсійних активів НПФ [16]
Суттєвимфактором, що впливає на розмір інвестиційного доходу є також те, що розмірзалучених пенсійних внесків є незначним для забезпечення можливості здійсненнядиверсифікації пенсійних активів у доходні фінансові інструменти. Крім того,такий інструмент, як державні цінні папери, цінні папери місцевих рад, якосновні інструменти вкладення пенсійних коштів, не має широкого попиту середуправляючих компаній у зв’язку з низьким рівнем доходності.
На кінець 2007року витрати, відшкодовані за рахунок активів пенсійного фонду, складали 15128,6 тис. грн., або 5,43% загальної суми активів пенсійних фондів. Основначастина витрат, що відшкодовується за рахунок пенсійних активів, припадає наоплату послуг адміністратора (7 880,6 тис. грн., або 52,1% від загальної сумивитрат), включаючи оплату рекламних та агентських послуг, пов'язаних ізфункціонуванням пенсійного фонду, та витрат на оприлюднення інформації про йогодіяльність. При цьому середнє по НПФ значення тарифів на оплату послугадміністратора складає 3,36% від пенсійних внесків, що на 2,64 процентнихпункта менше граничних тарифів на оплату послуг адміністратора, визначенихзаконодавством.
Як і в попередніроки, серед учасників НПФ більшість складали особи віком від 40 до 55 років –41,9% (2005 р. – 44,2%, 2006 р. – 43%). Разом з тим слід відзначитизбільшення частки вікової групи старше 55 років – 9,3% (13,3% у 2005 році, 7% у2006) та зростання частки учасників НПФ віком до 25 років – 15,1% (8% у 2005році, 14% у 2006), що можна розцінювати як прояв підвищення довіри людей доперспективності системи недержавного пенсійного забезпечення, яка ще перебуваєв стадії свого становлення (рис. 2.8).
/>
Рис. 2.8. – Розподілучасників НПЗ за віковими групами у 2007 році
Основні показникидіяльності недержавних пенсійних фондів свідчать про поступове збільшення увагидо них з боку роботодавців та населення дотримання лімітів витрат на їхобслуговування, що забезпечує подальший розвиток накопичуваної системипенсійного забезпечення в Україні.
На кінець 2007 року до Державного реєстру фінансових установбуло внесено інформацію про 96 недержавних пенсійних фондів (НПФ) та 50адміністраторів НПФ (табл. 2.2).
Таблиця 2.2. Кількість НПФ та адміністраторів НПФ у Державномуреєстрі фінансових установ станом на 01.01.2008 року [19]
/>
Таблиця 2.3. Кількість компаній по управлінню активами НПФ табанків-зберігачів активів НПФ в Україні станом на 01.01.2008 року [19]
/>
Загальний розподіл пенсійних фондів по регіонах Українизалишається відносно сталим. Найбільша кількість недержавних пенсійних фондів зареєстрованав м. Києві – 64 з 96.
/>
Рис. 2.9. – Розподіл недержавних пенсійних фондів по регіонамУкраїни станом на 31.12.07 [19]
Активами недержавних пенсійних фондів управляють 44 компаніїз управління активами, з яких 16 уклали договори на обслуговування з декількоманедержавними пенсійними фондами. За даними Державної комісії з цінних паперівта фондового ринку України усього видано 283 ліцензії на управління активами.Також надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення 29зберігачів.
В цілому Держфінпослуг станом на 31.12.07 видано 40 ліцензійна провадження професійної діяльності з адміністрування НПФ. 13 адміністраторівнадають послуги більш ніж одному фонду.
Збільшився вплив нерезидентів на розвиток адміністраторівнедержавних пенсійних фондів. Станом на 31.12.07 частка нерезидентів устатутному капіталі адміністраторів НПФ становила 26,2% від загального обсягустатутних капіталів адміністраторів НПФ порівняно з 19,5% у 2006 році(Нідерланди – 49,9 млн. грн., Британські Віргінські острови – 17,8 млн. грн.,Латвія – 7,7 млн. грн., Словенія – 6,5 млн. грн., Мальта –3,6 млн. грн., Канада– 3,0 млн. грн.).
З зареєстрованих 9 адміністраторів недержавних пенсійнихфондів з часткою іноземного капіталу у статутному фонді 5 адміністраторів – зі 100%іноземним капіталом.
Ринок недержавного пенсійного забезпечення залишаєтьсянайбільш динамічним серед ринків небанківських фінансових послуг. Про цесвідчить стрімке зростання всіх основних показників діяльності НПФ (табл. 2.4).
Таблиця 2.4. Динаміка основних показників діяльностінедержавних пенсійних фондів України за 2005–2007 роки [19]
/>
Про збільшення інтересу до недержавного пенсійногозабезпечення у 2007 році свідчить зростання кількості учасників НПФвідповідно до укладених контрактів: протягом року вона зросла на 85,4 тис. осіб (на 44%)і на 31.12.07 складала 278,7 тис. осіб (рис. 2.10).
/>
Рис. 2.10. –Динаміка кількості учасників НПФ в Україні у 2005–2007 роках [19]
Основним фактором формування пенсійних активів у перші рокифункціонування залишаються пенсійні внески, сплачені вкладниками до недержавнихпенсійних фондів.
Метою інвестування пенсійних активів є насамперед збереженняпенсійних заощаджень громадян. Стратегія інвестування недержавних пенсійнихфондів є більш консервативною, ніж у інших фінансових установ. Це вимагає відуправителів коштів вкладення пенсійних активів у більш стабільні види активів.
Сукупний дохід, отриманий від інвестування пенсійних активівстаном на 31.12.07, склав 68 060,1 тис. грн. при сумі залучених внесків 234399,3 тис. грн. Саме у 2007 році було залучено пенсійних внесків на суму 120921,5 тис. грн., а сукупний дохід за цей же період становив 44 723,5 тис. грн.
Суттєвим фактором, що впливає на розмір інвестиційногодоходу, є те, що розмір залучених пенсійних внесків поки що є незначним длязабезпечення можливості здійснення диверсифікації пенсійних активів у найбільшдоходні фінансові інструменти. Такі інструменти, як державні цінні папери,цінні папери місцевих рад, у зв’язку з низьким рівнем доходності поки що немають широкого попиту як інструменти вкладення пенсійних коштів.
На кінець 2007 року витрати, відшкодовані за рахунок активівпенсійного фонду, складали 15 128,6 тис. грн., або 5,43% загальної суми активівпенсійних фондів.
Основна частина витрат, що відшкодовується за рахунокпенсійних активів, припадає на оплату послуг адміністратора (7 880,6 тис. грн.,або 52,1% від загальної суми витрат), включаючи оплату рекламних та агентськихпослуг, пов'язаних із функціонуванням пенсійного фонду, та витрат наоприлюднення інформації про його діяльність. При цьому середнє по НПФ значеннятарифів на оплату послуг адміністратора складає 3,36% від пенсійних внесків, щона 2,64 процентних пункту менше граничних тарифів на оплату послуг адміністратора,визначених законодавством.
Витрати на сплату винагороди за надання послуг з управлінняактивами пенсійного фонду становлять 6 019,9 тис. грн. (39,8% від загальноїсуми витрат).
Оплата послуг зберігача, який здійснює відповідальнезберігання активів пенсійного фонду – 444,2 тис. грн. (2,9% від загальної сумивитрат).
Крім того, до витрат, що були відшкодовані за рахунок активівпенсійних фондів, відноситься оплата послуг, пов’язаних із здійсненням операційз пенсійними активами, які надаються третіми особами – 606,8 тис. грн. (4,0%від загальної суми витрат), оплату послуг з проведення планових аудиторськихперевірок пенсійного фонду – 59,2 тис. грн. (0,4%), оплату інших послуг – 117,9тис. грн. (0,8%).
Основні показники діяльності недержавних пенсійних фондівсвідчать про стабільну роботу нових для суспільства фінансових інститутів,відсутність вагомих порушень з їх боку, що в свою чергу забезпечує поступовезбільшення уваги до них з боку роботодавців та населення, подальший розвитокнакопичуваної системи пенсійного забезпечення в Україні.
Основні показники діяльності недержавних пенсійних фондів урозрізі регіонів України наведено у табл. 2.5.
Таблиця 2.5. Основні показники діяльностінедержавних пенсійних фондів, у розрізі регіонів України станом на 01.01.2008року [19]
/>
/>
Рис. 2.11. – Структура витрат, відшкодованих за рахунокактивів НПФ на 31.12.07 [19]
2.2 Контроль Держфінпослуг за діяльністю НПФ
Протягом 2007 року Держфінпослуг було проведено 83 перевірки суб’єктів недержавного пенсійногозабезпечення (недержавних пенсійних фондів (НПФ) та адміністраторів НПФ) напредмет дотримання ними вимог чинного законодавства у сфері недержавногопенсійного забезпечення та законодавства у сфері запобігання та протидіїлегалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, у тому числі[19]:
– 21 комплексна перевірка діяльності адміністраторівнедержавних пенсійних фондів;
– 2 комплексні перевірки діяльності недержавнихпенсійних фондів, які були створені до набрання чинності Закону України «Пронедержавне пенсійне забезпечення» та прийняли рішення про реорганізацію впенсійні фонди, створені відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійнезабезпечення»;
– 10 перевірок питань додержання вимог Закону України «Прозапобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочиннимшляхом» та інших нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидіїзапровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, тафінансуванню тероризму;
– 41 безвиїзна позапланова тематична перевірканедержавних пенсійних фондів;
– 8 перевірок достовірностіінформації, що міститься у документах, наданих суб'єктом нагляду для отриманняліцензії, при розгляді поданої ним заяви про видачу ліцензії;
– 1 позапланова тематичнавиїзна перевірка адміністратора недержавного пенсійного фонду.
За результатами проведених перевірок, а також за результатамирозгляду документів Держфінпослуг застосовано 125 заходів впливу, з яких 37 – у вигляді штрафів, 80 – у виглядірозпоряджень на усунення порушення.
Серед порушень, що були виявлені протягом 2005–2007 років упроцесі перевірок діяльності фінансових установ у сфері недержавного пенсійногозабезпечення, типовими порушеннями є порушення вимог розділу 10 Положення проДержавний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг,а саме неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Держфінпослуг про виникненнязмін та/або доповнень до документів, поданих для внесення до Державного реєструфінансових установ та/або неповідомлення або несвоєчасне повідомленняДержфінпослуг про накладення санкцій іншими органами державної влади.
Типовим є також порушення вимог частини першої статті 48Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» щодо виключностінапрямків використання пенсійних активів, а саме: встановлення у договорах про адміністрування,про управління активами недержавних пенсійних фондів і про надання послугзберігача сплати пені пенсійним фондом за невиконання або неналежне виконаннязобов’язань за відповідним договором.
Крім того, поширеним є порушення вимог частини третьої статті42 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» щодо вимогивідшкодовувати пенсійним фондом особі, що здійснює управління активами, оплатупослуг, пов’язаних з здійсненням операцій з активами пенсійного фонду, якінадаються третіми особами, на підставі документів, які підтверджують фактичноздійснені витрати, одночасно з виплатою винагороди за управління активамипенсійного фонду.
До проблемних питань державного регулювання ринків фінансовихпослуг відносилось посилення дисципліни недержавних пенсійних фондів увідношенні виконання рішень Держфінпослуг про застосування заходів впливу.
3.Перспективи розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні
3.1Динаміка зростання рівня пенсій та фінансові проблеми забезпечення доходноїчастини солідарної пенсійної системи 1 рівня в Україні
З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗаконУкраїни «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [1], якийреалізує пенсійну реформу в Україні на 1-му (солідарний) та 2-му(накопичувальний)рівні.
Характерними ознаками розвитку пенсійноїсистеми періоду 2004–2008 років є наступне:
– продовження практично монопольногоіснування тільки першого (солідарного) рівня пенсійної системи України ззбереженням всіх джерел зборів в бюджет Пенсійного Фонду України, призначенихна 2-му етапі розвитку (1998–2003 роки);
– перехід до «прив’язки» мінімальноїпенсії до рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, якийзаконодавчо регулюється щорічними законами України про Державний бюджет;
- відповідного зростання в 3,2 рази абсолютного рівнясередньомісячної пенсії по Україні з 182,2 грн./міс (30,0% від середньомісячноїзаробітної плати) у 2004 році до рівня 590,8 грн./міс (43,7% відсередньомісячної заробітної плати) у 2007 році з суттєвим зростанням відносногорівня між середньомісячною пенсією та середньомісячною заробітною платою (Рис. 3.1);
– досягнення відносних показниківобсягів загальних доходів Пенсійного Фонду України у 2005–2007 роках на рівні13,8 – 14,8% від обсягу ВВП, що вперше за період 1992–2004 років перевищилорівень відносних показників обсягу загальних доходів Пенсійного Фонду України у1991 році на рівні 11,3% від обсягу ВВП;
– різке зростання дотацій ПенсійномуФонду України з Державного бюджету України в 4 рази у 2005 році та в 7 разів у2008 році відносно рівня дотацій 2003 року.
– підвищення пенсій згідно новомузакону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» привелодо суттєвої нестачі власних коштів Пенсійного Фонду України, що потребуєзначних дотацій з Державного бюджету України. Так в загальному бюджету доходівПенсійного Фонду на 2008 рік в 141 млрд. грн. частка надходжень з Державногобюджету -2008 становить 34 млрд. грн.;
Рис. 3.2.Динаміка абсолютного росту номінальних доходів Пенсійного Фонду України з всіхджерел надходження в 1996–2008 роках.
3.2Демографічна проблема в наповненні власних доходних джерел 1-го солідарногорівня Пенсійного Фонду України
Негативна демографічна ситуація в Україніпо прогнозам приводить до підвищення відсоткової частини пенсіонерів середнаселення України з рівня 11% у 1959 році до рівня 19% у 1997 році та допрогнозного рівня 27% у 2026 році, при цьому відсоткова частина населення впрацездатному віці з рівня 55% у 1959 році знижується по прогнозам до 52% у2026 році, а частка молоді до 20 років знижується з рівня 34% у 1959 році дорівня 21% у 2026 році. Враховуючи масову трудову міграцію працездатногонаселення (на рівні 7,5 млн. чол.) в Європу, наповнення солідарного фондуПенсійного Фонду України за рахунок зборів з фонда оплати праці підприємств тапрацівників в Україні становиться все більше проблематичним.
Оскількипоказник динаміки росту номінального ВВП України в умовах гіперінфляції 1992–1995років та інфляційного стрибка 1997–1998 року не є об’єктивним, в дипломномудосліджені використані показники реального ВВП України у 1991–2007 роках зврахуванням інфляційного дефлятора, які показали, що відносний рівень реальногоВВП у 2007 році становить тільки 75,6% від ВВП 1991 року (в порівняльних цінах1990 року). Таким чином реальний рівень доходів Пенсійного фонду України впорівняльних цінах 1991 року становить тільки 10,4%, що нижче рівня реальнихдоходів Пенсійного фонду України 11,3% у 1991 році. Враховуючи, що кількістьпенсіонерів в Україні у 1991 році становила 12,1 млн. чоловік, у в 2007 році –13,41 млн. грн., скорегований рівень доходів Пенсійного Фонду України в цінахта кількості пенсіонерів 1991 року становить всього 9,4% від реального ВВП 1991року. Тобто реальна купівельна спроможність середньої пенсії у 2007 роціскладає всього 83% від реальної купівельної спроможності середньої пенсії у1991 році.
Таблиця 3.1. Розподілнаселення України за віком у 1990–2007 роках Розподіл населення за віком на початок року, тис. осіб у тому числі у віці: 0–14 років 15–24 років 25–44 років 45–64 років 65 і понад років
1990 51556,5 11084,2 6935,2 14513,2 12849,3 6174,6
1991 51623,5 11029,5 7002,9 14764,5 12497,5 6329,1
1992 51708,2 10951,4 7055,0 14879,3 12314,3 6508,2
1993 51870,4 10915,4 7118,7 15006,7 12139,3 6690,3
1994 51715,4 10767,7 7146,1 14973,0 11965,3 6863,3
1995 51300,4 10528,7 7159,6 14727,0 11924,0 6961,1
1996 50874,1 10246,0 7164,4 14578,3 11826,4 7059,0
1997 50400,0 9952,4 7131,7 14435,2 11827,9 7052,8
1998 49973,5 9624,5 7117,9 14325,9 11878,6 7026,6
1999 49544,8 9206,0 7202,0 14226,8 12008,4 6901,6
2000 49115,0 8781,0 7275,9 14092,2 12147,0 6818,9
2001 48663,6 8373,3 7325,5 13992,0 12128,8 6844,0
2002* 48240,9 7949,9 7381,2 13851,5 12079,7 6978,6
2003 47823,1 7569,5 7457,8 13726,8 11875,5 7193,5
2004 47442,1 7246,3 7478,6 13590,9 11757,0 7369,3
2005 47100,5 6989,8 7455,7 13460,6 11687,2 7507,2
2006 46749,2 6764,7 7366,7 13342,8 11707,8 7567,2
2007 46465,7 6606,4 7266,8 13249,5 11739,9 7603,1