Ринок цінних паперів в ринкові інфраструктурі

ЗМІСТ Вступ. 3-1. Ринок цінних паперів, його зміст і призначення. 1.1 Суть і принципи функціонування 6-1.2 Основні характеристики 8-2. Структура ринку цінних паперів 13-3. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні 24-4. Особливості існування фондового ринку в Україні. 4.1

Сучасний стан та тенденції розвитку 28-4.2 Шляхи покращення функціонування ринку цінних паперів 33-37 Висновки 37-39 Список використаної літератури 40-41 ВСТУП В системі ринкових відносин важливе значення належить ринку цінних паперів, який є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу

і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин. Ринок цінних паперів України, як і ринок в цілому, знаходиться на стадії формування і сьогодні розвивається досить динамічно, тому виникає об

єктивна необхідність аналізу теоретичних основ його функціонування і розробки практичних заходів для управління його розвитком, що є логічним обґрунтуванням для прийняття потенційними інвесторами рішень про здійснення операцій на цьому ринку, що, безумовно, буде сприяти підвищенню інвестиційної активності на ньому і його подальшого розвитку.

Цей процес відбувається в умовах серйозної економічної кризи і тому в значній мірі створює труднощі в його становленні та вивчені. В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого становлення. З січня 1992 року працює Українська фондова біржа УФБ з Центральним депозитарієм цінних паперів, мережею філій та брокерських контор по всій території

України. З грудня 1993 року на біржі введена в дію система електронного обігу цінних папері. Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, торговців цінними паперами, інвестиційних фондів і компаній. Збільшується число емітентів, які зареєстрували випуск своїх цінних паперів у Міністерстві фінансів України, невпинно зростає загальний обсяг їх емісії. В квітні 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив

Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні . Указом Президента України від 25 травня 1994 року Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій законодавчо закріплене переміщення фінансових активів у дематеріалізованій формі та створення всеукраїнського Національного депозитарію на базі Центрального депозитарію цінних паперів

УФБ. В той же час подальший розвиток національного ринку цінних паперів стримується рядом об єктивних та суб єктивних факторів. Найголовнішими з них є ? кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці ? слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів ? відставання

існуючої законодавчої та нормативно-правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому ? нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність операцій з похідними від цінних паперів ? відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення ? відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до фондового ринку. Значний внесок у вирішення проблеми функціонування ринку цінних паперів здійснили

такі вчені О.М. Мозговий, В.В.Оскольський, М.О. Бурмака, В.В. Корнєєв, Г.В. Карпенко, Г.М.Терещенко та інших вітчизняні дослідники. Але бурхливий розвиток світового фондового ринку, що супроводжується появою нових фінансових інструментів і технологій у сфері обігу цінних паперів, змушує постійно повертатись до зазначеної теми, здійснюючи моніторинг усіх змін і нововведень на ринку цінних паперів

України з метою вироблення ефективніших рекомендацій щодо покращення умов його функціонування й регулювання. Метою роботи є аналіз стану і розвитку фондового ринку в Україні в умовах становлення ринкових відносин. Предметом дослідження є проблеми відтворювального та інвестиційного процесів в Україні. Об єктом дослідження є фондовий ринок України.

Теоретико-методологічною основою курсової роботи є використання сучасних досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці стосовно проблем функціонування фондового ринку. Статистичну базу дослідження становлять дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держкомстату та економічних і політичних періодичних видань. В цій роботі будуть розглянуті основні аспекти ринку цінних паперів в

Україні, його структура, інструменти та шляхи вирішення проблем на сучасному етапі. 1. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ЙОГО ЗМІСТ І ПРИЗНАЧЕННЯ 1.1 Суть і принципи функціонування Важливою складовою фінансового ринку виступає ринок цінних паперів - у широкому розумінні така його частина, на якій за незначний час створюються необхідні умови та відбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-

економічному просторі держави з урахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій цінних паперів різними емітентами. У вузькому ж розумінні, ринок цінних паперів, як правило означає взаємодію, що відбувається на ринку між його суб єктами з приводу випуску цінних паперів. У Законі України Про цінні папери і фондову біржу дано їх визначення цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики,

визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Вся існуюча система інститутів фондового ринку представляє собою інфраструктуру ринку цінних паперів. Вона визначає основний порядок практичних дій учасників ринку

і юридичні аспекти оформлення операцій. В даний час на Україні створені і працюють 25 територіальних управлінь Державної комісії по цінним паперам і фондовому ринку Комісії , а також відділення в Севастополі і Кривому Розі , які безпосередньо підзвітні територіальним управлінням

Комісії. Процеси реформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки і зумовлюють створення фондового ринку, як складової частини ринкових відносин, що забезпечує вільний обмін коштів у формі цінних паперів. Фондовий ринок має сприяти обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів. Він дає змогу самостійно оцінувати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмеження монополізму.

Створення ринку цінних паперів України вимагає врахування відомих принципів та стандартів функціонування, таких як ? соціальна справедливість забезпечення створення рівних можливостей і спрощення умов доступу інвесторів та позичальників до ринку фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб єктів ринку цінних паперів ? надійність захисту інвесторів створення необхідних умов для реалізації

інтересів суб єктів фондового ринку та забезпечення їх майнових прав ? урегульованість створення гнучкої та ефективної системи регулювання фондового ринку ? контрольованість створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів ? ефективність максимальна реалізація всього потенціалу фондового ринку в мобілізації та розміщенні фінансових ресурсів

у перспективні сфери національної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб населення ? правова упорядкованість створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб єктів ? прозорість, відкритість забезпечення надання інвесторам повної і доступної інформації, що стосується умов випуску

і обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб єктів фондового ринку ? конкурентність забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності емітентів і ринкових посередників, створення умов для змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умов контролю дотримання правил добросовісної конкуренції учасниками фондового ринку.

Цілісність ринку забезпечується функціонуванням єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної фондової біржі і клірингу розрахунків за цінними паперами. Принцип цілісності потребує впровадження єдиних основних правил щодо ціноутворення на ринку цінних паперів на всій території України. Ефективне функціонування фондового ринку та зниження собівартості операцій, що здійснюються на ньому, залежить від досягнення вироблених світовим досвідом орієнтирів

у стандартах щодо клірингу та розрахунків за цінними паперами, їх реєстрації та перереєстрації. Для достатньої прозорості має забезпечуватися широке інформування про доходність операцій з цінними паперами та ризики пов язані як з емітентами, так і з діяльністю посередників на фондовому ринку. Отже, дотримання усіх зазначених принципів і стандартів функціонування фондового ринку, зокрема, та ринку цінних паперів, загалом, дозволить створити

діловий та прозорий ринок, на якому будуть не лише функціонувати різні види цінних паперів, а й відбуватися процеси, що справлятимуть позитивний вплив не тільки не фінансовий ринок, а й на розвиток економіки всієї країни. Основні характеристики Головнимкритерієм,увідповідностідоякогоо днігрошові документивважаютьціннимипаперами,аіншіні ,єзаконодавче закріпленняїхнього переліку.Тутслідпам ятатидеякі моменти. По-перше,убільшостікраїніснуютьнормативн іправові перелікиціннихпаперів,тобтоперелікигрошо вихдокументів,

які маютьюридичнийстатусцінногопаперу.По-дру ге,якправило, вонизакріплюютьсявзаконах,тобтоактах,які мають найвищу юридичну силу. По-третє, переліки цінних паперів можуть бути вичерпними та відкритими.ЗаконУкраїни Процінніпапериіфондовубіржу в редакції1991-1992роківміститьвичерпнийпе релік 1 пайові цінні папери посвідчують участь їх власника у статутному капіталі крім інвестиційних сертифікатів , надають власнику право на участь в управлінні емітентом

і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітентів. До пайових цінних паперів відносять акції, інвестиційні сертифікати 2 боргові цінні папери посвідчують відносини позики і передбачають зобов язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов язання. До них належать облігації підприємств, векселі, облігації місцевих позик, казначейські зобов язання України, ощадні депозитні сертифікати, державні облігації

України. 3 іпотечні цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До них відносять іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН 4 приватизаційні цінні папери посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду 5 похідні цінні папери,

механізм випуску та обігу яких пов язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та або товарних ресурсів 6 товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому утримувачу право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Цінні папери за порядком їх розміщення видачі поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи,

яка бере на себе відповідні зобов язання емітент . До них належать акції,облігації підприємств, інвестиційні сертифікати, облігації місцевих позик, державні облігації України, іпотечні сертифікати,іпотечні облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю, казначейські зобов язання України. За суб єктами цінні папери бувають ? державні ? місцевих органів влади муніципальні ? корпоративні приватні боргові й пайові цінні папери господарських товариств.

Можуть випускатися як державними, так і недержавними підприємствами залежно від їх організаційно-правової структури ? українським законодавством передбачено, що емітентами цінних паперів можуть бути й фізичні особи. Щодо ознак, то найголовнішими є такі 1. Цінний папір має документальний характер, тобто є документом офіційного характеру, виконаним за встановленою формою, що містить необхідний мінімум відомостей

певного характеру реквізити , за істинність яких особа - укладач документа несе встановлену законом відповідальність. 2. Цінний папір засвідчує майнове право або відносини позики. 3. Реалізація втіленого в цінному папері права можлива тільки при пред явленні оригіналу самого документа, що означає зв язок вираженого в папері права з самим документом. 4. Передавання втіленого в папері майнового права допускається тільки при передаванні самого паперу.

5. Відмова від виконання зобов язання, вираженого цінним папером, можлива при доказовості недобросовісності держателя або при виявленні підробки. Особливими властивостями цінних паперів є ? ринковість здатність цінних паперів купуватися та продаватися на ринку, виступати як самостійний платіжний засіб, а також бути об єктом інших відносин дарування, позики, спадщини тощо ? дохідність виступає як засіб нагромадження та збереження багатства.

Як будь-яке багатство, цінні папери мають вартість - номінальну встановлюється емітентами довільно за емісії - ринкова вартість цінних паперів на ринку - балансову котра є бухгалтерським відображенням забезпеченості цінних паперів капіталом емітента - розрахункову визначається за допомогою фінансових розрахунків ? ліквідність швидко перетворюється на гроші без великих втрат для власника ? ризикованість задають власникам грошових втрат через зменшення своєї дохідності під впливом

різноманітних факторів ? спекулятивність можливість стати об єктом спекуляцій ? стандартність відповідність зовнішнього оформлення єдиним законодавчо встановленим вимогам, а також однаковість правових наслідків для суб єктів ринку щодо операцій з цінними паперами окремих груп і видів. Доцільно розглянути здатність цінних паперів виконувати в процесі ринкової взаємодії певні

функції. До основних можна віднести 1 мобілізаційну. Суть цієї функції полягає в тому, що підприємство, організація чи держава на певній стадії свого розвитку досягає такого моменту, коли починає відчувати нестачу коштів. З метою покращення фінансового стану приймається рішення про випуск того чи іншого цінного паперу. Таким чином за короткий проміжок часу організація-емітент може мобілізувати значні

кошти на розвиток власної діяльності. Ця функція передує іншим і, по суті, є визначальною. Адже, якщо організація, що здійснює випуск цінних паперів, зокрема акцій, протягом 6-ти місяців не підпише 60 від загального випуску, останні визнаються недійсними 2 управлінську. Не всі цінні папери, які випущені і знаходяться в обігу на ринку , виконують цю функцію. До числа тих з них, яким вона властива, належать акції, пайові свідоцтва, сертифікати з часткою,

інвестиційні сертифікати тощо. У контексті фондового ринку управлінська функція означає наявність у власника зазначеного вище виду цінного паперу і можливість брати участь в управлінні емітентом. Найчастіше в таких випадках йдеться про реалізацію права на участь у загальних зборах акціонерів, голосуванні, внесенні пропозицій, висуванні кандидатур до складу виборчих керівних органів емітента правління, спостережну раду 3 запозичувальну. Вона виконується лише борговими цінними паперами різноманітні види облігацій,

свідоцтва про заборгованість, векселі, комерційні папери та деякі інші документи , частка яких на ринку є однією з найбільших. Суть її така емітент здійснює випуск даних цінних паперів з метою запозичення грошей чи отримання кредиту у їх власника. Водночас останній надає позику , тобто дає її в борг емітенту шляхом оплати вартості боргового цінного паперу 4 розрахункову.

Цінні папери, які функціонують на ринку, можуть виступати засобом розрахунку платежу . Іншими словами вони виконують одну із функцій грошей, тобто ними можна сплачувати вартість робіт, послуг або товарів. Також слід зазначити, що вартість акцій може оплачуватися іншими акціями або борговими цінними паперами 5 забезпечувальну. У ряді випадків при виконанні певних зобов язань існує ймовірність або ризик того, що вони можуть бути

не виконані. З метою його зменшення боржник покупець може передати свої цінні папери кредитору продавцю під заставу як гарантію того, що у випадку невиконання ним своїх зобов язань відповідні збитки кредитора будуть відшкодовані за рахунок вартості вказаних цінних паперів. Якщо боржник виконає свої зобов язання, то вони або право на них повертається покупцеві 6 перерозподільна. Вона полягає в тому, що на вторинному ринку відбувається своєрідний перерозподіл капіталу між різними

галузями господарства, забезпечуючи розвиток тих чи інших галузей, акції або інші цінні папери яких користуються найбільшим попитом. Пізніше цінні папери з метою залучення коштів перепродаються, забезпечуючи переливання грошових ресурсів ї однієї сфери діяльності в іншу. Перелік зазначених функцій не є остаточними. З розвитком ринку цінних паперів з являтимуться й

інші функції, які підкреслюватимуться ще раз характерні тенденції розвитку тих або інших ринків. 2. СТРУКТУРА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ У структурі фондового ринку існує багато різновидів ринків, на яких можуть укладатися угоди щодо купівлі-продажу цінних паперів. Насамперед виділяють первинний та вторинний ринки рис. 2.1 Первинний ринок Вторинний ринок Рис. 2.1 Організаційна структура ринку цінних паперів

Первинний ринок це ринок, на якому цінні папери продаються та купуються вперше. На такому ринку взаємодія між емітентами та інвесторами може бути безпосередньою або здійснюватись за допомогою посередників брокерів та дилерів . Первинний ринок цінних паперів виконує наступні головні функції ? організація випуску цінних паперів ? їхнє первинне розміщення ? трансформація відносин власності. Вторинний ринок це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери.

Тут відбуваються зміна власника цих паперів. З погляду організації вторинний ринок поділяється на централізований і децентралізований. Формою централізованого ринку цінних паперів є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не всі, а лише ті, що допущені до обігу біржовими комітетами. Децентралізований ринок це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери.

Він складається із значної кількості брокерсько-дилерських фірм, розкиданих по всій території. До головних функцій, виконуваних вторинним ринком цінних паперів, належать ? забезпечення належних умов для купівлі, продажу і здійснення інших операцій з цінними паперами після їх первинного розміщення ? перерозподіл капіталів у найбільш ефективні виробництва і залучення інвестицій для розвитку підприємств. Вторинний ринок цінних паперів за місцем проведення

торгів поділяють на два сектори біржовий та позабіржовий ринки. На біржовому ринку торгівля цінними паперами здійснюється на фондових біржах. Цей ринок характеризується високим рівнем організації, що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, що перебувають в обігу. Він повинен забезпечувати можливість швидко, впорядковано та ефективно укладати угоди купівлі-продажу

цінних паперів. Біржі посідають особливе місце в інфраструктурі сучасної ринкової економіки. Високоефективні біржові технології динамізують національні і міжнародні товарні, фондові і валютні ринки, уніфікують, роблять доступними і надійними складні виробничо-фінансовими операції великої кількості підприємств і організацій. Досліджуючи біржовий ринок, важливо розуміти його як постійно еволюціонізуючий

і багато в чому саморегульований механізм акумуляції і перерозподілу товарних і фінансових ресурсів, що пройшов шлях від укладання локальних товарних угод до сучасних технологій переважно термінових контрактів. Саме у структурах біржової торгівлі сформувався специфічний високоліквідний ф ючерсний ринок, на якому через фінансові інструменти реалізується більше половини операцій.

Разом з тим, поява нових біржових продуктів та інструментів не руйнує традиційні оригінальні риси біржі відкритість і конкурентність при заключенні угод. Навіть при здійсненні чисто спекулятивних операцій ризик переноситься на тих, хто хоче ризикувати. Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності вона дотримується статуту біржі, у якому визначаються порядок керування біржею, склад її членів, умови їхнього прийому, порядок утворення

і функції біржових органів. Для повсякденного керівництва рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах комп ютери , біржових індексах, опціонах. Число і їхній склад змінюються від біржі до біржі, але ряд із них обов язковий. Це комітет або комісія з лістингу, що розглядають заявки на включення акцій у біржовий

список комітет по процедурах торгового залу, що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі торгові сесії і стежить за дотриманням інструкцій із діяльності в торговому залі, а також в інших випадках. Фінансовий ринок потребує не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот. Такою організацією є фондова біржа. Фондова біржа - спецiалiзована органiзацiя, яка об

єднує професійних учасників ринку цінних паперів у одному примiщеннi для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту й пропозиції та підвищення лiквiдностi ринку в цілому. Фондова біржа являє собою організований ринок цінних паперів. При цьому значимість цього дуже важливого інституту в різних країнах далеко не однозначна. Як підкреслює шведський професор Андерс Ослунд, якщо в

США і Великобританії велика частина власного капіталу підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії їхня питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств Німеччини ѕ узагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу. А на варшавській фондовій біржі біля 25 біржового обороту цінних паперів припадає на операції іноземних інвесторів. Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів

розвивається більш високими темпами. У той же час можна побачити тенденцію росту обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів у порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів. На біржі проводяться і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д. Це говорить про те, що у країні не створений ринок цінних паперів на первинному рівні. Позабіржовий ринок охоплює сукупність операцій з цінними паперами, які здійснюються поза фондовою біржею.

Це можуть бути як цінні папери, що не допущенні до торгів на фондовій біржі, так і ті, що є предметом біржових операцій. Міра організації позабіржового ринку є значно меншою у порівнянні з біржовим ринком. Історично позабіржовий ринок передує біржовому. У країнах з ринковою економкою бiржi природно виростали із вуличного ринку в міру того, як збільшувалися масштаби фондових операцій, множилися емітенти цінних

паперів, вдосконалювалася техніка брокерської справи. Інфраструктуру позабіржового ринку складають iнвестицiйнi фонди, iнвестицiйнi компанiї, довiрчi товариства, холдингові фірми, страхові компанії, iншi незалежні торговці цінними паперами, які згідно з Законом України Про цiннi папери i фондову біржу здійснюють посередницьку комiсiйну та комерційну дiяльнiсть з цінними паперами, а також аудиторські та консалтингові органiзацiї.

Одна частина торговців входить до складу Української Асоцiацiї торговців цінними паперами, друга - до Української Асоцiацiї довірчих товариств, iнвестицiйних фондiв i компанiй, які репрезентують їх iнтереси в державних органах та поза ринкових сферах. Одночасно незалежні фiнансовi посередники можуть утворити iншi асоцiацiї, спілки, об

єднання для координації роботи, проведення спільних дій. Позабіржовий ринок цінних паперів не є альтернативою, а доповнює й розширює біржовий ринок як на вторинному, так i, що особливо важливо, на первинному рiвнi. Первинне розміщення цінних паперів різних компанiй може проводитися шляхом підписки, відкритого продажу або аукцiонiв. При цьому можуть використовуватися можливості комунiкацiйної мережі акціонерного товариства

Центральний депозитарій , яке створене в м.Києві групою торговців цінними паперами. При переході УФБ до засад вільного асоційованого членства будь - який фінансовий посередник зможе стати членом бiржi, тим самим розширюючи сферу своєї дiяльностi та маючи можливість включитися у систему електронного обігу цінних паперів. При бажанні торговці цінними паперами можуть стати учасниками Центрального депозитарію цінних паперів Української фондової бiржi.

Членство в депозитарії допоможе їм у врегулюванні усіх позабіржових угод при первинному розмiщеннi цінних паперів, операціях з емiсiями iнвестицiйних фондiв відкритого типу, перепоставцi між депонентами, а також забезпечити розрахунки поставка проти оплати на взаємоузгоджену дату. Окрім вказаної класифікації ринок цінних паперів може бути структурований за нижчою ознакою рис. 2.2 ЗА КАТЕГОРІЯМИ ЕМІТЕНТІВ ЗА ТЕРМІНОМ ОБІГУ ЗА

ТЕРИТОРІЄЮ Рис. 2.2 Загальна класифікація ринку цінних паперів У залежності від технології торгівлі цінними паперами виділяють наступні види цінних паперів простий аукціонний, подвійний аукціонний, безперервний аукціонний, стихійний,дилерський, онкольний. Простий аукціонний ринок передбачає торгівлю шляхом аукціону, при якому у конкурентні відносини вступають лише покупці цінних паперів. На подвійному аукціонному ринку змагання відбуваються не тільки між покупцями

за право придбати окремі цінні папери, але й між продавцями за право реалізувати їх. Безперервний аукціонний це ринок, на якому цінні папери продаються за ціною, що визначається і постійно змінюється в результаті співвідношення між попитом і пропозицією. Саме на такому ринку здійснюється біржова торгівля цінними паперами. На стихійному ринку цінних паперів правила здійснення угод

і вимоги до фондових інструментів та учасників ринку не встановлюються. Цей ринок не є достатньо прозорим, передбачає стихійну і довільну торгівлю цінними паперами. Онкольний ринок цінних паперів передбачає торгівлю, при якій протягом деякого часу здійснюється накопичення заявок доручень на придбання або продаж цінних паперів за певною ціною, після чого відбуваються торги, на яких залежно від попиту

і пропозиції, задовольняються заявки. Дилерським ринком цінних паперів вважається ринок, на якому останні продаються за ціною, що визначається на основі ціни продавця дилера . Також виділяють грошовий ринок і ринок капіталів. Грошовий ринок цінних паперів це ринок, на якому здійснюють обіг короткострокові цінні папери. Часовим критерієм зазвичай вважається рік. Тобто фінансовими

інструментами грошового ринку є зобов язання, термін погашення яких не перевищує цього проміжку часу. Ринок капіталів це ринок, на якому емітуються та обертаються довгострокові облігації та акції. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення короткострокових потреб суб єктів економіки, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах і служить найважливішим джерелом довгострокових інвестицій для урядів, корпорацій та банків.

Усю сукупність цінних паперів можна умовно поділити на дві групи. До першої належать свідчення про власність насамперед акції, акціонерні сертифікати, опціонні свідоцтва, фінансові ф ючери, ордери, варанти, коносаменти тощо. Другу групу цінних паперів утворюють облігації, векселі, чеки, різні державні боргові зобов язання тощо. Цінні папери можуть використовуватись для розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів

і кредитів. Випускає їх юридична особа, яка зобов язується виконувати обов язки, що випливають з умов випуску цінних паперів. Емітент повинен усі зобов язання, що виникають у зв язку з випуском цінних паперів виконувати в строк і в порядку, передбаченому законодавчими актами. Права та обов язки щодо цінних паперів виникають із моменту їх передачі емітентом одержувачу чи його уповноваженій особі.

Охарактеризуємо кожен із видів цінних паперів, що можуть випускатися і перебувати в обігу в Україні. Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку в формі дивідендів, а також на участь в розподіл майна у випадку ліквідації товариства. Акція має, по-перше, номінальну вартість, яка довільно встановлюється при створенні акціонерного товариства

і фіксується на бланку акції. По-друге, балансову вартість, що враховується як частка від ділення чистої вартості активів акціонерного товариства на кількість випущених і розповсюджених акцій. По-третє, курсову ринкову вартість акцій, яка зумовлюється попитом і пропозицією на ринку цінних паперів, тобто поточна ціна акцій на фондовій біржі чи в позабіржовому обігові. Акції можуть бути іменними та на пред явника, безплатними, привілейованими

і звичайними простими . Обіг іменних акцій обліковується в книзі реєстрацій, яка ведеться акціонерним товариством. У ній систематично записуються дані про час придбання кожної такої акції, прізвище власника, а також кількість акцій на руках у кожного акціонера. Щодо акцій на пред явника, то в книзі реєструється тільки їхня загальна кількість. Безплатні акції випускаються з метою розподілу

їх серед акціонерів, як правило, пропорційно кількості акцій, що їм уже належать. Сума випуску привілейованих акцій обмежена десятьма відсотками всього статутного фонду акціонерного товариства. Ці папери надають їхнім власникам майнове право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у відшкодуванні своєї долі капіталу при ліквідації акціонерного товариства. Прості акції - це акції, прибуток від яких повністю зумовлюється чистим доходом підприємства та його

дивідендною політикою. Діаграма 1 Обсяг зареєстрованих Комісією випусків акцій у 2004-2008рр, млрд. грн Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого процента якщо інше не передбачено умовами випуску . Облігації відрізняються від акцій головним чином тим, що

їх власник не є членом акціонерного товариства, а відтак і не має права голосу на зборах акціонерів. Як і акції, облігації можуть бути іменними та на пред явника, знаходитися у вільному обігу та з обмеженнями. Крім того, розрізняють процентні та безпроцентні цільові облігації. Прибуток із процентних облігацій виплачується відповідно до умов

їхнього випуску, якими передбачаються розміри та строки виплати процентів. Номінальна вартість облігації повертається власникові після її погашення. Прибуток з облігацій цільових позик безпроцентних не виплачується. Власнику такої облігації після настання обумовленого строку надається можливість придбати відповідні товари. Діаграма 2 Обсяги зареєстрованих Комісією випусків облігацій підприємств у 2004-2008 рр млрд.

грн Державне казначейське зобов язання - вид цінних паперів на пред явника, що на добровільних засадах розповсюджуються серед населення, свідчать про внесення їхніми власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Казначейське зобов язання випускаються на такі строки ? до одного року короткострокові ? від 1 до 5 років середньострокові ? від 5 до 10 років довгострокові .

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що надає його власнику право по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні проценти. Має місце випуск сертифікатів як іменних, так і на пред явника. Проте в обіг на ринок можуть надходити тільки сертифікати на пред явника, адже продаж відчуження іменних сертифікатів, за законодавством,

є недійсним. Діаграма 3 Обсяг зареєстрованих випусків інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів у 2004-2008 рр млрд. грн Вексель - цінний папір документ , який засвідчує безумовне грошове зобов язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя векселедержателю . У всьому світі за питомою вагою основу обігу цінних паперів складають акції та облігації.

Крім акцій та облігацій, досить розповсюдженим об єктом торгівлі на фондовому ринку є також депозитні свідоцтва та варанти. Депозитне свідоцтво - це цінний папір, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, котрі зберігаються в одному із банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частину активів цієї корпорації у випадку

її ліквідації. Депозитні свідоцтва надають можливість доступу корпорацій на іноземні фондові ринки, а іноземні громадяни, замість купівлі акцій зарубіжних підприємств, мають змогу придбати їхні субстити у вигляді депозитних свідоцтв. Варанти становлять специфічний вид цінних паперів, котрі випускаються разом з привілейованими акціями та облігаціями й дають власникові право на купівлю простих акцій за обумовленою ціною протягом встановленого

періоду як правило, кілька років . Цей інструмент дозволяє акціонерному товариству знизити процент регулярних виплат по облігаціях чи привілейованих акціях, бо надає можливість інвесторам одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у випадку її зростання порівняно з обумовленою у варанті. Спекулятивними об єктами фондової торгівлі є також опціони і ф ючерси.

Опціон - це угода контракт між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний сертифікат, а інший - купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон опціон на купівлю , або ж продати їх опціон на продаж . Існують два різновиди опціонів американський , який можна реалізувати протягом всього терміну контракту, і європейський , котрий реалізовується на певну дату.

Проте в обох випадках головною особливістю опціону є те, що його власник одержує право купити чи продати акції за попередньо погодженими умовами, а продавець контракту бере на себе зобов язання по його виконанню. Ф ючерс - також є контрактом, згідно з яким особа, що уклала його, бере на себе зобов язання після закінчення певного строку продати клієнтові або купити в нього відповідну кількість фінансових

інструментів за обумовленою ціною. Однак, на відміну від опціону, розрахунок після закінчення строку ф ючерсного контракту є обов язковим. Ф ючерсні операції на сьогодні є основним видом товарних і валютних ринках світу. Важливо додати, що з середини 70-х років у зв язку із зростанням амплітуди коливань процентних ставок на ринках

інструментів позики об єктами ф ючерсних угод стали також різноманітні види боргових зобов язань від казначейських векселів із найтривалішим строком погашення 12 місяців до довгострокових облігацій корпорацій. Депозитні сертифікати, варанти, опціони, ф ючерси широко розповсюджені на фондових ринках Заходу. Передбачається також, що фіктивний капітал другого порядку - інвестиційні сертифікати - скоро з являться на фондового ринку

України. Вони можуть бути як іменними, так і на пред явника. Номінальна вартість одного сертифіката повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам. В умовах розвитку процесу приватизації в Україні інвестиційні сертифікати мають стати одними із найпопулярніших похідних цінних паперів. 3. ДЕРЖАВНЕ

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ Ринок цінних паперів є надзвичайно складною та унікальною системою, де переплітаються інтереси держави, населення, суб єктів підприємницької діяльності. Ефективне і стабільне його функціонування можливе за умови державного впливу з допомогою законів, правил і спеціальних органів на діяльність емітента, інвесторів та фінансових посередників.

Підтримання рівноваги взаємних інтересів учасників ринку цінних паперів забезпечується шляхом його державного регулювання. Державне регулювання ринку цінних паперів передбачає належне впорядкування відносин з приводу випуску, розміщення та їхнього обігу, яке здійснюється в межах компетенції уповноваженими державними органами відповідної країни шляхом використання нормативно-правових актів, запровадження контролю за дотриманням норм цих актів учасниками фондового ринку, включаючи державу.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою ? реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних ? створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства ? одержання учасникам інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності

емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін ? забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів ? гарантування прав власності на цінні папери ? захист прав учасників фондового ринку ? інтеграція у європейський та світовий фондові ринки ? дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства ? запобігання монополізації та створення умов для розвитку

добросовісної конкуренції ? контролю за прозорість та відкритістю ринку цінних паперів. Регулювання первісного ринку цінних паперів спрямоване на підтримання єдиного порядку випуску і обігу цінних паперів шляхом реєстрації. Діаграма 4 Контроль за вторинним ринком здійснюється через ліцензування учасників професійного ринку, інвестиційних інститутів та через механізми оподаткування операцій з цінними паперами.

Діаграма 5 Кількість проведених перевірок та виявлених порушень вимог Закону України Про запобігання та протидію легалізації відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом у 2004-2008рр. Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України визначено, що головним принципом його регулювання є першочергова реалізація загальнонаціональних інтересів

і забезпечення гарантій та безпеки інвестиційної діяльності економіки України, а сама система регулювання повинна виконувати такі функції ? визначення ключових напрямів розвитку фондового ринку та ролі учасників цього ринку ? створення для учасників ринку сприятливого законодавчого та регулюючого оточення ? створення перешкод та встановлення відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації ринку, його руйнування, недобросовісної конкуренції та омани

інвесторів, маніпулювання цінами та шахрайства з фінансовими ресурсами, в тому числі по довірчих операціях. Концепція державного регулювання ринку цінних паперів кожної країни залежить від історії розвитку її фондового ринку, ступеня централізації управління. Державне регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів має відповідне законодавче забезпечення. В його основу покладені конституційні положення щодо створення

і функціонування фінансового ринку. З метою впорядкування фондового ринку та підвищення дисциплінованості його учасників, підтримання довіри до нього та його динамічного розвитку держава здійснює регулювання ринку цінних паперів у таких формах ? прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів ? регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов язків учасників ? контролю за системами ціноутворення ? видачі спеціальних дозволів ліцензій на здійснення професійної діяльності

та забезпечення контролю за нею ? заборони та зупинення на певний термін до одного року професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством ? контролю за діяльністю осіб, що обслуговують випуск та обіг цінних паперів ? реєстрації випуску емісії цінних паперів та інформації про їх випуск емісію ? створення системи захисту прав

інвесторів і контролю за їх дотримання емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів ? контролю за достовірністю інформації, що подається емітентам та особам, які здійснюють професійну діяльність на цьому ринку, контролюючим органам ? встановлення правил та стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням ? контролю за дотриманням антимонопольного законодавства ? проведення інших заходів щодо державного регулювання

і контролю за випуском та обігом цінних паперів. Фондовий ринок України ще перебуває на стадії становлення та активно розвивається, тому на нинішньому етапі державної політики перед органами регулювання стоять такі важливі завдання, як подолання роздрібненості функцій органів, що регулюють ринок створення жорсткої регулятивної інфраструктури та її правової бази для обмеження ризиків введення

єдиної загальноприйнятої класифікації цінних паперів гармонізація українських і міжнародних стандартів організації податкового законодавства щодо інвестицій упорядкування, систематизація правової бази тощо. 4. ОСОБЛИВОСТІ ІСНУВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ 4.1 Сучасний стан та тенденції розвитку Реформування економіки

України, перехід на ринкові принципи господарювання посилює актуальність наукових досліджень у сфері грошового обігу. Фінансовий ринок посідає ключове місце в ринковій економіці як механізм, що забезпечує акумуляцію й перерозподіл капіталу. Сьогоднішній стан розвитку вітчизняного ринку цінних паперів, з одного боку, віддзеркалює історичні тенденції розвитку, з другого залежить від напрямків розвитку міжнародних фондових ринків. У свою чергу, зміни на світових ринках цінних паперів відбуваються надзвичайно швидко

та потребують адекватного реагування з боку регулюючих структур. Успішне здійснення економічних реформ можливе тільки за умови здатності фінансового сектора до ефективної мобілізації та перерозподілу інвестиційних ресурсів. Вдала реалізація інвестиційної політики в Україні безпосередньо залежить від становлення та налагодження функціонування фондового ринку, бо саме тут спрацьовують ті фінансові

інструменти, що сприяють обігу і раціональному розміщенню фінансових ресурсів, створюють умови для розвитку конкуренції і обмеження монополізму, трансформують грошові заощадження у капіталовкладення, стимулюють структурну перебудову економіки, залучають широкі верстви населення до управління власністю. Створення вітчизняного ринку цінних паперів є процесом складним і суперечливим, супроводжується низкою протиріч, що особливо поглиблюються відсутністю достатнього досвіду,

обмеженістю науково-методичних розробок, недостатністю нормативно-правової бази і, нарешті, кризою політичного та соціально-економічного життя суспільства. Однак розвиток ринку цінних паперів в Україні уже базується на серйозних дослідженнях і розробках. Насамперед, створено систему його законодавчого регулювання, в основі якого покладена Конституція України. Розвиток ринку цінних паперів

є індикатором лібералізації економіки та успішного проведення ринкових реформ, створює важливий компонент сучасного механізму економічного регулювання, надає економіці певної гнучкості й мобільності, забезпечуючи можливість швидкого переливу ресурсів із одних галузей в інші та здійснення структурної перебудови виробництва. Характерною рисою світових економічних відносин стає

інтенсивний розвиток фінансової глобалізації із залученням національних економік до світового ринку капіталу, посилення їх взаємозалежності. Ці процеси мають подвійний вплив на економіку з одного боку, скасування обмежень на приплив капіталу дає змогу повніше задовольнити потреби суб єктів господарювання у фінансових коштах і стимулює інвестиційний процес, з другого - ускладнюється утримання стабільного обмінного курсу, підвищується

вразливість економіки до негативного впливу зовнішніх факторів, обмежуються можливості центрального банку у здійсненні незалежної монетарної політики. Розвиток ринку у 2000-2007 роках стимулювався, з одного боку, стабільним розвитком економіки країни, зростанням обсягів ВВП, промислового виробництва, з другого - сприятливими зовнішніми факторами зростанням попиту на світових ринках на продукцію основних українських експортерів, зростанням цін на продукцію

металургії, а також усіх фондових індексів. Перелічені фактори призвели до чергового припливу спекулятивних іноземних капіталів за підсумками 2007 року індекс ПФТС зріс на 135,4 - найвищий показник у Європі і другий у світі. 2008 рік завершив черговий етап розвитку ринку цінних паперів України, що розпочався у 2005 році і впродовж якого вітчизняний ринок привернув увагу широкого кола

іноземних та вітчизняних інвесторів. Підвищення інвестиційної привабливості країни та активне входження зовнішнього капіталу на український ринок максимально позитивно позначились на його біржовому сегменті, який протягом останніх чотирьох років збільшився більше ніж в 5 разів та досяг свого піку в 2008 році. Наприкінці 2008 року макроекономічні процеси в країні характеризувались певною нестабільністю, на що відповідно відреагував і національний фондовий ринок.

Фондовий ринок України зазнав погіршення показників ліквідності, що пов язано з внутрішніми ризиками та впливом ситуації на світовому фінансовому ринку. Зокрема, за підсумками 2008 року спостерігається втрата позицій основних українських індексів фондового ринку, значне зниження біржового курсу акцій блакитних фішок . Починаючи з вересня у зв язку із ціновою нестабільністю неодноразово призупинялися торги на фондовій

біржі ПФТС. У 2009 році головними стримуючими чинниками для інвестиційної активності на фондовому ринку залишаються як внутрішні, так і зовнішні фактори, зокрема спостерігається вплив загальносвітової фінансової кризи. За підсумками 2008 року найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступали такі види цінних паперів, як акції, облігації підприємств та

інвестиційні сертифікати. Протягом 2008року обсяг випуску акцій, зареєстрованих центральним апаратом Комісії, становив 46,83 млрд. грн що порівняно з 2007 роком більше на 14,89 млн. грн. На обсяги випуску акцій активно впливає банківський сектор, який нарощує власний капітал. Емітентами продовжувалось залучення коштів шляхом запозичень через боргові цінні папери. Комісією зареєстровано 774 випуски облігацій підприємств на суму 28,45 млрд. грн.

Обсяг зареєстрованих облігацій підприємств зменшився на 16 млрд. грн. порівняно з даними за 2007 рік. Обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 65,37 млрд. грн що порівняно з даними за попередній рік більше на 34,25 млрд. грн. або у 2,1 рази . Також активно продовжувалась реєстрація випусків акцій КІФ, обсяг яких збільшився порівняно на 3,41 млрд. грн. або у 1,6 рази та становив 8,89 млрд. грн.

Комісією зареєстровано протягом зазначеного періоду 15 випусків облігацій місцевих позик на загальну суму 974,0 млн. грн. Отже, згідно вище сказаного можна зробити висновки, що складним і не передбачуваним виявився 2008 рік для ринків цінних паперів стрімкий ріст у попередній період змінився неочікуваним затяжним спадом, глибина, тривалість та наслідки якого можна буде оцінити з часом. Результати 2008 року перевершили найпесимістичніші прогнози аналітиків та експертів з різних країн.

Ключові фондові індикатори світу впали на 32-49 , російські індекси ММВБ та РТС провалилися на 67 та 73 відповідно. Український лідер ПФТС з лідерів росту 2007-го перетворився на лідера падіння 2008-го і з результатом -74,33 завершив цей рік на рівні 301,42 пункту. За словами члена ДКЦПФР Миколи БУРМАКИ, минулого 2009 року вітчизняна економіка перебувала під впливом

світової фінансової кризи, яка позначилася і на функціонуванні фондового ринку. Незважаючи на це, ряд показників ринку цінних паперів все ж таки мали позитивну динаміку. При цьому переважна частка іноземних інвесторів залишилася на фондовому ринку України. Діаграма 6 Розподіл зареєстрованих Комісією обсягів випуску цінних паперів у 2009 році Сьогодні в нашій країні функціонує близько 30 тис. акціонерних товариств 9,6 тис. відкритих та 20,4

тис. закритих. За минулий рік кількість АТ скоротилася на 1360. Близько 150 АТ вже привели свою діяльність у відповідність до Закону Про акціонерні товариства . З них близько ста реорганізувалися у публічні товариства переважно банківські установи , а решта у приватні. За станом на початок 2010 р. ДКЦПФР було видано 1 806 ліцензій професійним учасникам фондового ринку на провадження професійної

діяльності, в тому числі 737 ліцензій на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами 297 на провадження депозитарної діяльності зберігачів цінних паперів 367 на провадження діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів 389 на провадження діяльності з управління активами інституційних інвесторів 10 на провадження діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів три на провадження розрахунково-клірингової діяльності й три ліцензії на провадження депозитарної діяльності

депозитарію цінних паперів. Таблиця 1 Кількість професійних учасників, які мали ліцензії на певні види професійної діяльності на фондовому ринку у 2004-2008 рр. Найменування професійних учасників Кількість професійних учасників Станом на 31.12.2004 Станом на 31.12.2005 Станом на 31.12.2006 Станом на 31.12.2007 Станом на 31.12.2008 Торговці цінними паперами 795 805 779 815

Зберігачі 161 180 214 256 Реєстратори 361 354 372 380 Компанії з управління активами 159 224 326 411 Депозитарій 1 2 2 2 Кліринговий депозитарій 1 1 1 2 Організатори торгівлі на ринку цінних паперів фондові біржі на ТІС 10 10 9 11 Усього 1394 1488 1576 1703 1877 Кількість професійних учасників фондового ринку з урахуванням суміщення декількох видів професійної діяльності на початку поточного року становила 1 476, в тому числі 297

учасників є торговцями-зберігачами 124 банки , серед них 33 учасники є торговцями-зберігачами-реєстраторами 24 банки 3 депозитарії мали ліцензію на розрахунково-клірингову діяльність. Варто зазначити, що сьогодні найбільш цікавим інструментом для іноземних інвесторів є єврооблігації українських емітентів, що приваблюють багатьох своєю безхмарною дохідністю. Єврооблігації дають більше ліквідності

і є менш ризикованими, ніж акції. Крім цього, інвестор не несе ризики національної валюти, оскільки прибутковість по них виплачується в доларах. 4.2 Шляхи покращення функціонування ринку цінних паперів Фондовий ринок має значні можливості для подальшого розвитку. За роки свого існування в Україні він довів перспективи і масштаби вигод, що їх можна отримати на регульованому ринку цінних паперів.

Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду можливих шляхів покращення функціонування ринку цінних паперів, зазначимо, що він існує в конкретній економічній системі, і якою б досконалою не була законодавча база, яка регулює ринок цінних паперів, якою розгалуженою не була його інфраструктура, який би не був сприятливий податковий клімат для суб єктів ринку, без загального розвитку економіки, підйому виробництва, зростання загальної заможності

населення, він неспроможний розвиватися та вдосконалюватися. Одним із основних чинників ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні повинно бути формування прогресивної нормативної бази. Зазначимо, що прийняття Закону України Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні позитивно відзначилось на розвитку фондового ринку, він заповнив багато

пробілів в законодавстві, сприяючи тим самим формуванню сучасних механізмів його розвитку та разом з тим, шляхи вирішення багатьох проблем цього ринку, притаманних саме Україні, з прийняттям цього Закону не тільки не прояснились, а й стали ще туманнішими. Це відбулося тому, що з формальної точки зору, модель розвитку фондового ринку визначена у відповідних нормативних актах,а в реалістичність вона є досить примарною.

Перш за все слід відзначити загальний недолік всіх офіційних документів, який полягає в тому, що вони не в повній мірі враховують перехідний характер української економіки. А в перехідних економічних системах діють зовсім інші механізми впорядкування суспільного життя, ніж в розвинутих, і тому механічне перенесення схем та моделей, які добре працюють в нормальній економіці, в наших умовах не дають очікуваних результатів. В

Україні фактично не має правової держави нормативна база значно відстає від реальних процесів. Особливо це проявилось в перші роки незалежності, коли спостерігались афери з довірчими товариствами. Після завершення ваучерної приватизації стало відомо, що значна частина власності держави розділена неправильно, кримінальним чином та попала в руки вузького кола наближених осіб, і держава безсила змінити ситуацію. Настає питання про прийняття комплексного

Закону України Про оподаткування на ринку цінних паперів , який об єднує взаємоузгодженні норми, стосовно оподаткування на ринку цінних паперів основними видами податків податком на прибуток підприємств, подоходним податком, ПДВ, державним митом або прийняття єдиним пакетом комплексу поправок до існуючих законодавчих актів. Тенденція комп ютеризації біржової

і позабіржової торгівлі пов язана з тим, що учасники і регулятори зарубіжних ринків цінних паперів усвідомлюють, що це може призвести до значних результатів. Вказані ринки будуть функціонувати швидше, більш упорядковано, дешево й ефективно. Комп ютерне забезпечення має велике значення, зважаючи на величезну кількість учасників, цінних паперів, які знаходяться в обігу, а також угод, що здійснюються щодня.

І хоча обсяги торгів на українському ринку цінних паперів не можна порівняти з обсягами торгів в інших країнах, для України це питання є досить важливим. Позитивним кроком буде впровадження в Україні прямого комунікаційного зв язку з фондовими біржами та торгівельно-інформаційними системами, оскільки конче необхідно отримувати інформацію про хід торгів в режимі реального часу.

Всі процеси на ринку цінних паперів будуть сприйматися учасниками у вигляді інформації. У відповідний проміжок часу вони будуть знати, хто продає цінні папери та за якою ціною. Сучасна структура фондового ринку України характеризується пріоритетним розвитком акціонерного капіталу і домінуючим положенням інституційних інвесторів. Процес становлення і розвитку фондового ринку в Україні тісно пов язаний з процесами приватизації, які сприяють створенню

акціонерних товариств, що активно відбувається в 2007-2009 рр а також розвитку фондового ринку. В умовах економічної кризи, яка призвела до стагнації фондового ринку в Україні, через центри сертифікатної приватизації найбільш ефективно відбувається розподіл цінних паперів приватизованих підприємств, оскільки придбання об єктів проходить на конкурсних засадах. Для подальшого ефективного розвитку фондового ринку в

Україні необхідно здійснити ряд першочергових заходів - забезпечити зосередження торгівлі цінними паперами тільки на організаційно оформленому біржовому та позабіржовому ринках - розширити сферу діяльності інвестиційних інвесторів в Україні шляхом удосконалення нормативної бази діяльності інститутів спільного інвестування - створити систему спеціалізованих організацій інфраструктури фондового ринку, зокрема національного депозитарію, зберігачів цінних паперів та розрахунково-

клірингових установ - забезпечити сприятливі умови для обігу цінних паперів іноземних емітентів на території України і цінних паперів резидентів за її межами - поліпшити механізм залучення вільних коштів суб єктів господарювання через систему внутрішніх місцевих позик - удосконалити законодавчу й нормативну бази оподаткування операцій із цінними паперами на первинному та вторинному ринках.

Проте, поки не будуть врегульовані хиби ринку цінних паперів законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і конкуренції, з іншого боку, то залишається лише сподіватися на покращення ситуації в даному питанні. А це можливо лише при одночасному налагодженні економіки України у всіх її сферах без винятку. І лише після цього ринок цінних паперів зможе адекватно й органічно

влитися в налагоджену економіку. В першу чергу ринкові перетворення повинні відбутися в інвестиційній сфері, яка грає ключову роль в економіці. Комплекс галузей і виробництв, які утворюють інвестиційну сферу повинен забезпечити стабілізацію економіки. Суттєво на процес відтворення повинен вплинути інвестиційний ринок, який в Україні тільки-тільки починає формуватися та розвиватися.

Нові організаційно-правові відносини між суб єктами інвестиційної діяльності вимагають глибоких теоретичних та практичних знань для ефективного здійснення інвестицій у всьому розмаїтті їх форм фінансових, реальних, інтелектуальних інновацій. З розвитком ринкових відносин в Україні найголовніша державна задача інвестиційної політики

є закріплення зв язків кредитної системи з кінцевими результатами розширеного промислового виробництва. В цих умовах істотно поширюються роль та функції суб єктів кредитної системи в підвищенні ефективності інвестицій, скороченні термінів їх окупності, зростання прибутків на об єктах, які були введені в дію, оборотності інвестиційного капіталу та реінвестуванні. Безперечно в світі відбуваються процеси концентрації капіталу.

Але це не адміністративні, а економічні процеси. Фактом є концентрація ринку цінних паперів на декількох світових фондових біржах, а також їх подальше об єднання, як наприклад, нещодавно оголосили про об єднання Лондонська та Франкфуртська біржі. Можливо, що і Україна піде цим шляхом, але тільки після того, як мине криза в економіці та відновиться купівельна

спроможність населення. ВИСНОВКИ Метою нашої роботи було викладення структури ринку цінних паперів на Україні та його основних функцій. Його інструментарій є складним і багатоманітним, тому ми дали характеристику основним видам цінних паперів, аналіз структури ринку, описала історичну еволюцію та сучасні характеристики ринку цінних паперів. При написанні роботи ми розглянули основні етапи формування фондового ринку.

В роботі була надана характеристика сучасного стану ринку цінних паперів на Україні, виходячи з якої можна зробити висновок, що подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об єктивних та суб єтивних факторів. В умовах становлення національного фондового ринку великого значення набуває необхідність безумовного підтримання його фінансової безпеки. При цьому слід наголосити, що безпека фондового ринку безпосередньо

пов язана з бюджетною, борговою та інвестиційною безпекою держави, особливо з огляду на недостатньо контрольований розвиток сегмента державних цінних паперів, а також із фінансовою безпекою численних юридичних і фізичних осіб. Необхідним кроком має бути переорієнтація державних облігацій на фінансування окупних інвестиційних проектів у пріоритетних напрямках, які підтримуються державою.

Мається найперше на увазі встановлення меж для розподілу залучених ресурсів на фінансування дефіциту державного бюджету. Але поки не будуть врегульовані недоліки ринку цінних паперів законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і конкуренції що ми бачимо в розвинутих країнах , з іншого боку, то залишається лише сподіватися на покращення ситуації в даному питанні.

А це можливо лише при одночасному налагодженні економіки України у всіх її сферах без винятку. І лише після цього ринок цінних паперів зможе адекватно й органічно влитися в налагоджену економіку. В першу чергу ринкові перетворення повинні відбутися в інвестиційній сфері, яка грає ключову роль в економіці. Комплекс галузей і виробництв, які утворюють інвестиційну сферу повинен забезпечити стабілізацію економіки.

Суттєво на процес відтворення повинен вплинути інвестиційний ринок, який в Україні тільки починає формуватися та розвиватися. Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливо без ефективної структурно-інвестиційної політики перетворення економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату. Ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем

і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Ми вважаємо, що основними напрямами розвитку фондового ринку України є 1. удосконалення механізмів захисту прав інвесторів 2. розвиток інструментів ринку цінних паперів шляхом законодавчого регулювання питань обігу похідних фінансових інструментів та іпотечних цінних паперів 3. удосконалення практичного використання і застосування методики визначення справедливої ринкової вартості фінансових

інструментів 4. удосконалення прав обліку в депозитарній системі 5. розробка та впровадження на ринку цінних паперів концепції електронного документообігу 6. розвиток інвестиційної структури шляхом законодавчого врегулюваня питань діяльності недержавних пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування 7. встановлення вимог щодо оцінки ризиків під час організації діяльності торгівлі з цінними паперами, впровадження підходів щодо вимірювання

і управління ризиками з боку професійних учасників ринку цінних паперів 8. встановлення надійної системи протидії використання інсайдерської інформації та маніпулювання цінами шляхом встановлення обмежень та відхилення ціни заявки від останньої угоди 9. удосконалення вимог до професійних учасників встановлення обов язків формування резервних фондів на умовах диверсифікації за рахунок активів 10. популяризація ринку цінних паперів серед широкого кола населення та

інвесторів. Фондовий ринок України поки що перебуває в тіні інших секторів економіки. Пересічні громадяни сьогодніохочіше вкладають свої кошти в банки, аніж у цінні папери. Однак фахівці прогнозують, що вже найближчим часом фондовий ринок піде в ріст . Як тільки ситуація в світі нормалізується, глобальна криза закінчиться, у інвесторів знову з явиться бажання вкладати вільні грошові кошти в цінні папери на українському фондовому

ринку. А ось коли закінчиться криза - це уже друге питання. Враховуючи кількість невирішених питань, можна впевнено сказати, що український фондовий ринок найближчим часом не ввійде до світових фінансових ринків. Все таки будемо сподіватись, що діяльність державних органів влади буде стимулювати розвиток українського фондового ринку. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Закон України Про цінні папери

і фондову біржу 2. Закон України Про ринок цінних паперів 3. Закон України Про акціонерні товариства 4. Закон України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні 5. Ковальова Н. М. упоряд Правове забезпечення діяльності на ринку цінних паперів України. К 1997. 6. Роїна О. М. упоряд Цінні папери та фондовий ринок в

Україні нормативно-правове регулювання. К Видавничий дім Скіф , КНТ, 2008. 7. Труба В. І. Правове регулювання цінних паперів в Україні. К 1999. 8. Пілецький В. Т. Ринок цінних паперів. Навч. посібник. Донецький держ. технічний університет. Дон ДТУ, 2005. 9. Пальчевич Г. Т. Ринок цінних паперів.

Навч. Посібник. Кіровоград Маків, 2002. 10. Гаршина О. К. Цінні папери . Навч. посібник для студентів спеціальностей Фінанси , Економіка підприємства . К Видавничий дім Слово , 2004. 11. Мандрул О. Г Шевчук І. А. Ринок цінних паперів. Навч. посібник. К 1998. 12. Демківський А. В. Вексельна справа.

Навч. посібник. К Либідь, 2003. 13. Прямков О. В. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни Ринок цінних паперів . Миколаїв, НУК, 2008. 14. Лютий І. О Гриценко Т. В Любкіна О. В. Ринок боргових цінних паперів в Україні суперечності та тенденції розвитку монографія.

К Центр учбової літератури, 2008. 15. Загорський В. С. Ринок цінних паперів принципи організації і механізм функціонування. К 1995. 16. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. К А.Л.Д Віра Р, 1998. 17. Парсяк В. Н Зельдіс В. В. Ринок цінних паперів. Маркетингові дослідження.

К 2007. 18. Фондовий ринок України проблеми, тенденції і перспективи Цінні папери України газета . 4 598 4 лютого 2010. 19. Жупаненко В. Світові фінансові ринки посткризові виклики та загрози для України Ринок цінних паперів України. 5-6 2009. 20. Ільченко В. Ринок державних цінних паперів у сегментарному поділі фінансового ринку

Ринок цінних паперів України. 1-2 2009. 21. Ільченко В. Сучасний стан вітчизняного ринку державних цінних паперів Ринок цінних паперів України. 5-6 2009. 22. Сучасний стан та тенденції розвитку фондового ринку в Україні Ринок цінних паперів України. 7-8 2009. 23. А. Г. Загорний. Акції. Акціонерні товариства термінологічний словник.

К. Кондор, 2007. 24. Основні напрямки розвитку державного регулювання фондового ринку в Україні у 2009 році Ринок цінних паперів України. 7-8 2009. 25. Діяльність та організаційна структура державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Ринок цінних паперів України. 7-8 2009.