Ефективність кредитування на прикладі Маріупольського відділення "Індекс-банк"

Міжнародний Слов’янськийУніверситет
Дипломна робота
на тему: Ефективність кредитування наприкладі
Маріупольського відділення„Індекс-банк”.

ЗМІСТ
Введення
I. Роль ізначення банківського кредитування в діяльності підприємств
1.1Стані розвиток банківського кредитування в сучасних умовах
1.2Формуваннякредитних ресурсів комерційних банків і напряму їх використання.
1.3Видикредитів комерційних банків і умови їх видачі підприємствам
1.4Принципибанківського кредитування
1.5Етапипроцесу кредитування
1.6Визначеннякредитоспроможності підприємств позичальників
II. Аналізкредитних ресурсів банку, ефективність кредитних операцій банку на прикладі «Індекс – банка»
2.1Характеристика діяльності комерційного банку « Індекс – банка»
2.2 Аналізкредитних ресурсів досліджуваного банку
2.3 Аналізорганізації кредитування позичальників банку
2.4 Аналізкредитного портфеля банку
2.5 Аналізефективності кредитних операцій банку
III. Підвищенняефективності і вдосконалення кредитування
3.1Підвищенняефективності банківського кредитування підприємств.
3.2Вдосконаленнякредитних операцій суб'єктів господарювання в банку.
Висновок
Перелікпосилань

ВВЕДЕННЯ
Кредитграє важливу роль в економіці України, особливо в період становлення в нійринкової інфраструктури і здійснення структурної перебудови народногогосподарства. Він сприяє прискоренню роздержавлення власності, допомагаєшвидшому перерозподілу грошових коштів, який дає можливість в стислі терміниздійснити переорієнтацію виробництва і оздоровити економіку.
Сьогоднів Україні функціонують підприємства, організації і господарські суспільства,засновані на різних формах власності. Це створює різнобій і складнощі ворганізації кредитних відносин між банками, з одного боку, і підприємствами,організаціями і суспільствами з іншою. В умовах ринкової економіки змінився характеркредитних договорів, коли активну роль стали виконувати обидва їх суб'єкта напаритетних основах, що вимагає зміцнення правового поля діяльності кредитора і кредитуутримувача.
Наявністьтоварного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування і функціонуваннякредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутомгосподарювання. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесівідтворення відбуваються відрив моменту відчуження товару від отриманнягрошового еквівалента, відносне відділення руху грошової форми вартості відтоварної форми, виконання грошима функції засобу платежу і виникають кредитнівідносини. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, тоді споживачіматеріальних цінностей на момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів,що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли ж рух грошовихпотоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу накопичуютьсятимчасово вільні грошові кошти. Виникає суперечність між безперервним вивільненнямгрошей в круговороті оборотних коштів і потребою в постійному використанніматеріальних і грошових ресурсів на користь прискорення процесу відтворення. Цясуперечність може бути прибрана за допомогою кредиту, який має можливістьодержувати кредиту утримувачем грошові кошти, потрібні для оплати матеріальнихцінностей і послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.
Отже,кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошовихвідносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин.
Неодмінноюекономічною передумовою існування кредиту є функціонування виробників наосновах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можутьвиникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюютькруговороту або якщо той, хто хоче скористатися кредитом, не має постійногодоходу. Вартість, яка передається кредитором одержувачу кредиту, віддаєтьсятільки на певний час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотка.Тобто, за кредитною угодою кредиту утримувачу переходить в тимчасовекористування тільки споживча вартість грошей або речей без зміни їх власника.Засоби кредиту утримувача повинні вивільнятися в розмірі, що забезпечуютьповернення кредитору не тільки кредиту, але і відсотків за користування їм. Безотримання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотка у кредиторазацікавленості не позичатиме гроші. Варто відзначити, що у ряді випадків кредитможе бути повернений кредитору третьою особою гарантом, поручителем або страховиком,якщо позичальник не в змозі сам це зробити. Якщо надана в позику вартість докредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну суть.

1. РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ БАНКІВСЬКОГОКРЕДИТУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
1.1Стан і розвиток банківського кредитування в сучасних умовах
Кредитнаполітика це діяльність банку як кредитора, що здійснює розміщення позиковогокапіталу відповідно до власних і суспільних інтересів.
Доелементів кредитної політики відносяться мета і завдання кредитної політики;вибір напряму кредитування; технологія здійснення кредитних операцій; контрольв процесі кредитування.
Метакредитної політики виражає кінцевий результат діяльності банку, витікає з йогопризначення задовольняти потреби клієнтів в отриманні додаткових грошовихкоштів. Ці засоби, одержані на поворотній основі, забезпечують життєдіяльністьпідприємств, організацій, інших юридичних і фізичних осіб, створюють умови длябезперервності виробничого процесу. Банк, будучи партнером своїх клієнтів,допомагає розвитку діючих і нових організацій, виробництву нових продуктів,сприяє виконанню державних програм з розвитку галузей народного господарства,нових виробництв і регіонів. При цьому банки реалізують і свої власні цілі яккомерційне підприємство інтереси отримання прибутку.
Завданнякредитної політики мають більш приватний характер:
-вониможуть бути пов'язані з поліпшенням складу банківських кредитів
-необходимостьюприскорення їх оборотності, підвищення питомої ваги забезпечених позик і т.д.
Вибірнапряму кредитування витікає з мети кредитної політики, забезпечує їївиконання. Цей елемент є частиною стратегії банку. Банки можуть концентруватисвої зусилля на кредитному обслуговуванні організацій певних галузей народногогосподарства, спеціалізуватися на кредитуванні головним чином фізичних осіб,міжбанківських кредитах, більшою мірою розвивати міжнародні кредитні операції іін.
Неменш важлива в кредитній політиці і технологія здійснення кредитних операцій.Досвід показує, що банки не можуть порушувати певні правила, допускативільності відносно економічних і юридичних норм, це неминуче приводить донегативних наслідків. Банки в цих випадках не можуть затребувати свої кредити,добитися своєчасного отримання позикового відсотка і т.п.
Істотнимелементом кредитної політики є і здійснюваний банком контроль в процесікредитування. «Золоте» правило «довіряй і перевіряй»,повинно бути узято на озброєння будь-яким банком як кредитним інститутом.
Кожнийз перерахованих елементів тісно пов'язаний з іншими. Порушення одного з нихнеминуче приводить до утруднень або до збитків від кредитної діяльності. Банк,наприклад, не може ставити мета кредитування, не здійснюючи спостереження,контроль, перевірку того, як вона реалізується. Позика може бути добреоформлена, проте якщо мета або напрям кредитування були вибрані невірно, то ценегативно позначиться на ефективності кредитної операції.
Банк,будучи самостійною кредитною установою, здійснює свою кредитну політику зурахуванням ряду чинників. Чинники, що впливають на кредитну політику, можнаумовно розділити на зовнішні і внутрішні.
Дозовнішніх чинників відносяться: політичні і економічні умови; рівень розвиткубанківського законодавства; стан міжбанківської конкуренції; ступіньрозвиненості банківської інфраструктури і ін. Нестабільність політичноїситуації в країні може стримувати кредитні вкладення банків, сприяти відпливукапіталів за межу.
Кредитнуполітику банку багато в чому визначає характер його спеціалізації. Банк можеспеціалізуватися не на кредитних, а інших (наприклад, валютних) операціях; тодіі кредитна політика буде менш масштабною, стриманою. Якщо банк спеціалізуєтьсяна обслуговуванні потреб певної галузі, то його кредити виявляться пов'язанимибільшою мірою з нею, а не з організаціями інших галузей.
Важливадія на кредитну політику надає Методи регулювання кредитних операцій наявністьу банку спеціально навченого персоналу. Персонал, зайнятий на кредитнихопераціях, повинен володіти знаннями не тільки техніка їх оформлення. Вінповинен володіти методами економічного аналізу кредитоспроможності клієнтів,ефективності заходу, що кредитується, оцінки застави, інших форм забезпеченняповоротності кредиту. Персонал, що працює з позичальниками, найбільшкваліфікована частина банківських кадрів, що пройшли спеціальне навчанняправилам, стандартам і технології здійснення кредитних операцій.
Кредитнівідносини і ринок кредитних ресурсів -есть органічна комора ринкової економіки.Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у сфері національноїекономіки, де вони можуть бути використані найефективніше. У команднійекономіці колишнього СРСР через банки проводився розподіл виділених державоюкредитів на підставі централізованого плану. У ринковій економіці кредитнівідносини реалізуються шляхом діяльності незалежних конкуруючих між собоюкомерційних кредитних установ, саме існування яких прямо залежить відкредитоспроможності їх клієнтів.
Важливимстимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних засобів наринку кредитних ресурсів. Комерційні банки є самостійними і незалежними впроведенні кредитної політики.
Слідзазначити, що на відміну від грошового обороту (безготівкового і наявного) усфері кредитування відсутні детальні, централізований розроблені Національнимбанком України (НБУ) інструкції.
 Купуючиресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам(фірмам), комерційні банки здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки.За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується організація як поточногогосподарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу(основних фондів), створеннядодаткових виробничих потужностей і цілих промислових об'єктів.
 Об'ємикредитування народного господарства, з одного боку, не повинні перевищуватипевну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних процесів, а зіншого боку, повинні забезпечувати стимулювання розвитку національноговиробництва.
Ефективністьпроведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрівкредитних відносин, серед яких найважливішими є — величина позикового відсотка;умови доступності позики для вітчизняних господарських суб'єктів; рівенькредитного ризику; період надання позики і тому подібне. Параметри кредитуванняповинні будуватися так, щоб стимулювати кінцеві результати господарськоїдіяльності товаровиробників.
УУкраїні в сучасних умовах актуальною є проблема реформування системикредитування суб'єктів господарської діяльності. Йдеться, в першу чергу, проорієнтацію банківського сектора на першочергове кредитування пріоритетних внародногосподарському плані виробництв. Для виходу української економіки зкризи кредитні відносини повинні бути підпорядковані пожвавленню інвестиційнійі інноваційній діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень іекономічному зростанню.
1.2Формування кредитних ресурсів комерційних банків і напряму їх використання
Комерційнібанки займають особливе місце в ринковій економіці у зв'язку з покладеними наних суспільно-корисними функціями. Тісними нитками вони переплетені зі всімасуб'єктами ринкових відносин, акумулюючи і перерозподіляючи тимчасово вільнігрошові кошти підприємств, організацій, установ, населення і держави.
Яккредитна установа банк працює в основному не з своїми, а з чужими грошима, цепідсилює його відповідальність за найбільш раціональне, з позицій самого банкуі його клієнтів, розміщення сформованих ресурсів. Комерційні банки зберігаютьвнески багатьох людей, які можуть їх вилучити у разі потреби. Банки можутьвідмовити в кредиті або надати його приватним обличчям і діловим колам, вонимають найпряміше відношення до задоволення потреби суспільства в грошах. Вонисприяють накопиченню капіталу не тільки активно втручаючись на всі бокигосподарському життю, але і безпосередньо беручи участь в діяльності функціонуючогокапіталу, або здійснюючи контроль за ним. Завдяки банкам діє механізм розподілуі перерозподілу капіталу по сферах і галузях виробництва, який в значній мірізабезпечує розвиток народного господарства залежно від об'єктивних потребвиробництва.
Фінансуючидодаткові потреби підприємств промисловості, транспорту, сільськогогосподарства в інвестиціях, розширенні виробництва, банки мають можливістьвпливати на створення прогресивної відтворювальної структури народногогосподарства.
Такимчином, інтереси банків переплітаються з інтересами суспільства, а належневиконання банками перерахованих найважливіших суспільних функцій припускаєрегулювання їх діяльності з боку держави. Особливе значення має регулюваннядіяльності банку з приводу формування і розміщення банківських ресурсів,оскільки, як кредитний інститут, банк оперує в основному чужими грошима. У тойже час банки є комерційними структурами, що діють в ринкових умовах а, отжеповинні мати в своєму розпорядженні певну самостійність в управлінні своїмиресурсами. Відмічене пояснює необхідність управління пасивами комерційногобанку як на макро так і на мікро рівні.
Накожному з цих рівнів використовуються як адміністративні, так і економічніметоди.
Доадміністративних методів відносяться прямі обмеження або заборони, щовстановлюються Національним банком відносно кількісних і якісних параметрівдіяльності банків. При використанні адміністративних методів дії найширшезастосовуються наступні інструменти:
— квотування окремих видів пасивних і активних операцій;
— введення стель (або лімітів) на видачу різних категорій позик і залученнякредитних ресурсів;
— обмеженнянавідкриття філіалів і відділень і т.д.;
— лімітаціярозмірукомісійної винагороди, тарифів на надання різних видів послуг, процентних ставок;
— визначення номенклатури операцій, видів забезпечення, а також переліку банків,допущених до окремих видів операцій і т.д.(так зване контингентування).Національний банк управляє пасивами комерційних банків, використовуючи дванабори інструментів.
Першагрупа інструментів:
— це операції Національного банку на грошовому ринку. Національний банк здійснюєці операції в трьох сферах грошового ринку. Це ринок кредитних ресурсів, ринокцінних паперів і валютний ринок.
Національнийбанк може проводити: політику збільшення пасивів комерційних банків; політикукредитної експансії, або зменшення пасивів; політику кредитної рестрикції.
Наринку кредитних ресурсів Національний банк використовує два інструменти:
— встановлення лімітів кредитів, що надаються комерційним банкам і уряду;
— змінення рівня дисконту, тобто відсотка, який стягує Національний банк закредити, що надаються їм.
Першийінструмент ефективний тим, що він відразу надає дію на формування пасивівкомерційних банків. Але цей інструмент має і вельми істотний недолік. Він невраховує об'єктивної потреби господарства в грошових ресурсах, із-за чого можевиникати або перекредитование господарства, що веде до інфляції, або не докредитування, що веде до виникнення неплатежів.
Другийінструмент — дисконт — має економічний характер, оскільки враховує закон попитуі пропозиції, що діє на ринку кредитних ресурсів. Збільшуючи дисконтНаціональний банк зменшує попит на кредитні ресурси і, тим самим, зменшуєрозмір вільного резерву комерційних банків і їх потенційну можливістьстворювати нові пасиви. Знижуючи дисконт Національний банк збільшує попит, а,отже, і розмір вільного резерву комерційних банків, що приводить до зростаннягрошових коштів на пасивних рахунках комерційних банків. Дисконтна політикаНаціонального банку України в даний час організовується через регулюванняоблікової ставки (ставки рефінансування комерційного банку). Її підвищенняскорочує попит на кредит Національного банку України з боку акціонерного банку,а зниження стимулює об'єми кредитування комерційного банку. Облікова ставка єорієнтиром при встановленні депозитного відсотка, що впливає на вартістькредитних ресурсів банка і їх доступність для клієнтів при розміщенні ресурсівв позикові операції. В цілях регулювання об'єму кредитних ресурсів Національнийбанк України визначає і змінює умови кредитної політики і кредитів під облік ізаставу векселів.
Операціїна ринку цінних паперів є найбільш використовуваним інструментом управлінняпасивами в країнах з розвиненими ринковими відносинами. Це пов'язано з тим, щобанки, будучи кредиторами держави і, виконавцями державного бюджету, володіютькрупними портфелями цінних паперів. У вітчизняній практиці цей інструментрегулювання об'єму ресурсів комерційних банків ще не одержав розвитку, оскількиринок державних цінних паперів в Україні почав формуватися по суті лише зберезня 1995г. Не дивлячись на це, багато банків живо відреагували на переваги,закладені в ОВГЗ. Розширюючи об'єми продажів через закриті аукціони, НБУ, якгенеральний агент МФУ по емісії ОВГЗ, робить вплив на об'єми банківськихресурсів, вільні до розміщення на кредитному ринку. На макроекономічному рівніпри цьому розв'язуються наступні 3 завдання:
1.поповнюються доходи бюджету;
2.скорочуються емісійні каналу покриття дефіциту бюджету;
3.скорочуються вільні резерви комерційних банків, а, отже, і об'єми кредитнихресурсів, що дозволяє використовувати операції з ОВГЗ для регулювання грошовогообороту країни.
Національнийбанк може виступати на фондовому ринку як продавець і покупець. Продаючи цінніпапери комерційним банкам або їх клієнтам, Національний банк зменшує вільнірезерви комерційних банків і, тим самим, скорочує їх емісійні можливості постворенню нових депозитів. Купуючи цінні папери, Національний банк збільшуєвільні резерви комерційних банків, а, отже, і їх можливості по створенню новихгрошей на пасивних рахунках.
Такаж картина спостерігається і на валютному ринку. Національний банк, будучинайбільшим власником валюти, продає її комерційним банкам, проводячи політику кредитноїрестрикції, або купує валюту у банків, проводячи політику кредитної експансії.
Другийнабір інструментів грошово-кредитного регулювання зв'язаний з використаннямнорм і нормативів, що встановлюються Національним банком, і обов'язкових длявиконання комерційними банками. До таких нормативів, перш за все, відноситьсянорма обов'язкових резервів комерційних банків, що підлягають зберіганню вНаціональному банку України.
Вонавстановлюється від розміру привернутих ресурсів комерційних банків. У нашій країніця норма неодноразово змінювалася.
Виходячиз цього, Національний банк, проводячи політику кредитної експансії, можезменшити цей норматив, і, тим самим, комерційні банки дістануть великіможливості створювати нові гроші на пасивних рахунках. Навпаки, проводячиполітику кредитної рестрикції
Національнийбанк може збільшити норматив, скоротивши таким чином, можливості комерційнихбанків створювати( гроші на пасивних рахунках. Так само можутьвикористовуватися і інші нормативи, обов'язкові для виконання комерційнимибанками. В даний час норма обов'язкових резервів складає 16% (1.02.2000г.) відпривернутих в національній і іноземній валюті
Важливимінструментом управління пасивами на макро — рівні є встановлення комерційнимбанкам ряду нормативів, що регламентують їх діяльність по залученню ірозміщенню банківських ресурсів. Оскільки об'єктом розгляду даної дипломноїроботи є управління пасивами на рівні комерційного банку, а не на макро — рівніми вкажемо лише ті нормативи, які обов'язкові для дотримання комерційнимибанками в частині формування їх ресурсної бази.
1.3Види кредитів комерційних банків і умови їх видачі підприємствам
Вданий час найпоширенішим видом кредиту є банківський. При такому кредитуванніпідприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківський кредиткласифікують за такими ознаками:
1.Цільова спрямованість.
2.Термін кредиту.
3.Вид процентної ставки.
4.Валюта кредиту.
5.Види обслуговування.
Залежновід мети кредит може надаватися на:
— фінансування оборотного капіталу;
— фінансування основного капіталу;
— викуп приватизованого підприємства.
Чиннеукраїнське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриттязбитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутнихфондів банків, для внесення платежів до бюджету і позабюджетних фондів.
Неможуть одержати кредити підприємства:
— проти яких збуджено справа про банкрутство (окрім кредитування підприємствфінансової санації);
— під увязнені ними контракти, які не передбачають захист позичальника відможливих втрат, пов'язаних із затримками в постачаннях товарів;
— коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.
Залежновід терміну розрізняють: короткостроковий, середній терміновий, довгостроковийкредити.
Залежновід процентної ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою іфіксованою процентною ставкою.
Позикиз фіксованою процентною ставкою підприємствам надаються переважно за умовстабільної економіки. Іноді такі позики підприємство може одержати і за умов інфляції,але тільки на дуже короткий термін. Через економічну нестабільністьпідприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою процентною ставкою.Ставки по таких позиках залежать від рівня процентної ставки на міжбанківськікредити і офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємствапереважно намагаються одержати в банках позики з фіксованою процентною ставкою
Підприємстваможуть одержувати в банках кредити, як в національній, так і в іноземнійвалюті. Для отримання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторівпідприємство повинне мати відповідний дозвіл Національного банку України.
Кредитуванняв іноземній валюті має особливість, яка полягає в тому, що прогнозованінадходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валютисьогодні, не можуть вважатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливірізкі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємстваздійснюється в іноземній валюті.
Видачапідприємству позики в іноземній валюті, як і в національній, здійснюєтьсябанком тільки за відсутності простроченої заборгованості за раніше виданимипозиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.
Кредитв іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансуваннякапітальних вкладень, придбання-устаткування, сировини, матеріалів. Зокрема,підприємство може передбачити часткове використання виданого кредиту на такіцілі:
— оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з валютою,які здійснюються відповідно кредитному договору підприємства з іноземноюфірмою;
— оплата витрат, на відрядження, працівників підприємства за межу у межахвстановлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджуєтьсяконтрактом;
— уплата мита, страхових і митних внесків, які встановлені державою — експортеромі віднесені за умовами контракту на імпортера; оплата транспортних витрат умежах діючих тарифів або документально підтверджених витрат на транспортуванняекспортної продукції.
Часомбанки відмовляють підприємству у видачі кредитів в іноземній валюті. Так, банкможе відмовити підприємству в позиці для спекулятивних операцій, оскільки такіоперації мають надвисокий ступінь ризику.
Підприємстваможуть одержати різноманітні види кредитів і послуги кредитного характеру.
Терміновийкредит — це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитноїугоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем вкінці терміну.
Кредитналінія — це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах,які не перевищують заздалегідь обумовлену суму.
Кредитналінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити і на коротшийперіод. Відкрита кредитна лінія дає можливість сплатити за рахунок кредитубудь-які розрахункові документи, передбачені в кредитній угоді, що полягає міжпідприємством і банком. Протягом терміну дії кредитної лінії підприємство можеколи-небудь одержати позику без додаткових переговорів з банком і іншихформальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству впозиці в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршення фінансовогостану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам ізстійким фінансовим положенням і доброю репутацією. На прохання підприємстваліміт кредитування можна переглядати.
Розрізняютьдва види кредитних ліній: сезонну і постійно відновлювальну. Сезонну кредитнулінію відкривають через періодичну браки оборотних коштів, пов'язаних зсезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі.Така лінія може бути відкрита, наприклад, цукровому заводу для формуваннязапасів цукрового буряка або овочевій базі для створення запасів овочів назиму. Кредити овочевій базі і цукровому заводу погашаються за рахунок виручкивід реалізації продукції. Погашення боргу і відсотків здійснюється одноразовимплатежем. У разі відкриття сезонної кредитної лінії банк у обов'язковомупорядку вимагає від підприємства забезпечення.
Відновлювальнакредитна лінія може бути відкрита підприємству, тоді, коли воно відчуваєпостійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданомуоб'ємі.
Відновлювальнакредитна лінія надається на термін, який не перевищує один рік. Особливістьвідновлювальної кредитної лінії полягає в тому, що підприємство, погасивши частинукредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду діїкредитної угоди. У зв'язку з цим підприємство повинне примусити банку основніфонди або надати якусь іншу гарантію.
Вданий час комерційні банки України відкривають кредитні лінії, як правило,сільськогосподарським підприємствам і підприємствам переробних галузейнародного господарства.
Овердрафт- короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понадзалишок його засобів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої сумишляхом дебетування його рахунку.
Дляпідприємства в комерційному банку може відкриватися спеціальний позичковийрахунок — контокорент (итал. сonto. corrente — поточний рахунок) — єдинийрахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентномурахунку відображаються, з одного боку, погашення кредиту банка і інші платежі здоручення підприємства, з іншого — засоби, які поступають на користьпідприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит і інші надходження).Контокорент — це поєднання позикового рахунку з поточним, і він може матидебетове і кредитове сальдо.
Підприємствоможе підтримувати комерційні відносини багато партнерів, і в нього постійновиникають грошові зобов'язання і вимоги. Банк бере на себе здійсненнярозрахунків за поточними вимогами і зобов'язаннями підприємства і з цією метоювідкриває йому контокорентний рахунок. Грошові зобов'язання, які маєпідприємство, можуть в певний час перевищувати його фінансові можливості. Узв'язку з цим виникає потреба в отриманні контокорентного кредиту.
Якщопідприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходитьза встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають терміном«овердрафт».
Подебетовому сальдо контокорентного рахунку банк за використані їм засоби платитьпідприємству відсотки, як правило, у розмірі ставки на внески до запитання. Покредитовому сальдо — навпроти, підприємство платить банку відсотки в розмірі,передбаченому кредитною угодою. Відкриваючи контокорентний рахунокпідприємству, банк визначає ліміт кредиту, який може бути протягом рокупереглянутий за згодою сторін. Ліміт кредитування може бути збільшений, якщопідприємство переконає банк в доцільності такого рішення (плановане збільшенняоб'ємів виробництва і тому подібне)
 Ліміткредиту за контокорентним рахунком залежить від розміру необхідного кредиту,можливості підприємства погашати його, щоденного об'єму реалізації продукції,міри довіри банку до свого клієнта.
Колипідприємство робить перевитрати за контокорентним рахунком, то банк може:
— переглянутиліміт кредиту (за наявності об'єктивних причин);
— стягнути штраф;
— відмовити у контокорентному кредиті.
Використанняконтокорентного кредиту пов'язане з великими витратами для підприємства. Відсоткиза користування позикою за контокорентним рахунком є найвищими в банківськійпрактиці.
Контокорентнийкредит може використовуватися для:
— фінансування придбання засобів виробництва, готової продукції, виробничихзапасів;
— подоланнятимчасовихфінансових труднощів.
Характерніособливості контокорентного кредиту:
— встановлення ліміту кредитування;
— можливість відміни кредитної угоди коли-небудь.
Зіншого боку, контокорентний кредит має певні переваги дляпідприємства-позичальника:
— відсотки за кредит налічуються лише за фактичні дні користування;
— кредитними засобами підприємство може скористатися коли-небудь без укладеннядодаткової кредитної угоди.
Кредитпід облік векселів (обліковий кредит) — це короткостроковий кредит, якийбанківську установу надає пред'явнику векселів, враховуючи (скупа) їх донастання терміну виконання зобов'язань за ними і плативши пред'явникуномінальну вартість векселів за мінусом дисконту.
Перевагитакого кредиту для підприємства:
— гарантія того, що кредити, які надає підприємство своїм контрагентам, можутьбути рефінансовані в банку за вигідною процентною ставкою;
— в зв'язку з наявністю солідарної відповідальності за векселем, банки невимагають додаткових гарантій від підприємств;
— такий кредит покращує умови ліквідності суб'єкта господарювання. Наданняоблікового кредиту здійснюється на підставі поданої підприємством заяви надисконтування векселів. Банк ретельно перевіряє репутаціюпідприємства-векселедавця, а також підприємства-пред'явника векселя. Коли їхфінансовий стан є позитивним, банк дисконтує векселі. При цьому він залишає засобою право повернути ті векселі, які викликають підозру.
Розмірі термін дії вексельного кредиту залежить від терміну пред'явленого векселя.Термін, на який видається вексель, не може перевищувати 90 днів.
Погашеннявексельного кредиту здійснюється в день оплати векселя платником (трасантом).Коли трасант неплатоспроможний, відповідальність за зобов'язаннями несепред'явник векселі і інші особи, що мають солідарну відповідальність за цимвекселем.
Всіоперації з обліку векселів здійснюються банком на підставі договору, поміщеногоз підприємством-власником векселя.
Дляукладення договору про облік векселів підприємство подає в банк такі документи:
— заява;
— оригінали векселів, що пропонуються до дисконтування;
— два ксерокопії кожного векселя (лицьова і зворотна сторона);
— реєстр векселів;
— копії засновницьких документів фірми-власника векселя;
— баланс і звіт про фінансові результати за останній звітний період;
— довідка про операції за основним поточним рахунком пред'явника векселя;
— документ, що підтверджує товарний характер векселя.
Припозитивному рішенні банк і власник векселя укладає договір. Предметом договорує порядок і умови придбання банком прав за векселем через його оплату донастання терміну платежу.
Змістдоговору:
1.Предметдоговору.
2.Праваі обов'язки сторін.
3.Порядокрозрахунків (вказівка термінів переліку банком пред'явнику облікової вартостівекселів).
4.Відповідальністьсторін (наголошуються штрафні санкції у разі невиконання банком і пред'явникомумов договору).
5.Особливіумови (наголошується порядок зміни умов договору, рішення суперечок між банкомі пред'явником векселя).
6.Терміндії договору.
7.Юридичніадреси і реквізити сторін.
Дисконтуючивексель в банку, власник векселя робить іменний індосамент на користь банку,указуючи реквізити індосанта. Передавальний напис підписує керівник і головнийбухгалтер, юридичні особи-індосанта і підтверджують його друком.
Докредитних гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать:
— акцептний кредит;
— авальний кредит.
Акцептнийкредит — це позика, яка передбачає акцептацію банком інкасованоїпідприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає врозпорядження банку вексель до терміну його оплати.
Особливістьакцептного кредиту полягає в тому, що банк дає підприємству не гроші, агарантію сплатити вексель в певний термін. При цьому банк стає першим боржникомі з економічного погляду виконує умовне зобов'язання, тобто здійснює оплатувекселя лише тоді, коли підприємство не виконує свої зобов'язання.
Акцептнийкредит має короткостроковий характер і використовується для фінансуванняоборотних коштів підприємства і переважно у сфері зовнішньої торгівлі. Цейкредит дешевше для підприємств як порівняти з дисконтним, оскільки вони платятьбанку лише комісійні за акцепт векселя.
Навідміну від дисконтування векселів акцептний кредит надається векселедавцю(платнику за векселем) — звідси і його інша назва — векселедаваемого — івиступає як гарантійна послуга. У світовій банківській практиці ця операціяздійснюється за класичною схемою: кредитна угода оформляється з використаннямперевідного векселя, де одержувач засобів указує платника, який повиненакцептувати вексель, тобто дати згоду здійснити платіж. Підприємство виставляєвексель на банк, тобто банк стає трасатом. Банк акцептує вексель при умові, щодо настання терміну платежу за векселем підприємство внесе в банк суму,необхідну для його погашення. Позичальник (векселедавець) може використовуватиакцептуючий банком вексель як платіжний засіб для придбання товарів, оплатисвоїх зобов'язань перед іншими кредиторами, розрахунків з іншим банком.
Дисконтуваннявекселя може бути здійснено в банку, який його акцептував. В цьому випадку банкстає не тільки гарантом, але і безпосередньо кредитором підприємства. Оскількиумовою акцептуючого кредиту є грошове покриттясумивекселя позичальником до настання терміну погашення векселя, банки ставлятьвисокі вимоги до надійності підприємств. Якщо підприємство не виконало своїзобов'язання перед банком-гарантом, банк згідно з вексельним правом виставляєзворотну вимогу до векселедавця з наступним примусовим стягненням боргу зпідприємства-позичальника. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептнукомісію.
Узв'язку з ненадійним фінансовим станом більшості підприємств в Україніакцептний кредит не придбав широке застосування.
Можеіснувати інша схема надання кредиту. Наприклад, в Росії поширена практика,відповідно якій підприємство укладає угоду з банком. Згідно з угодоюпідприємство одержує прості векселі, виписані банком на нього. Ця схемавідрізняється від класичної. Банк фактично є боржником, а не трасатом, як вкласичному варіанті, і за відмови клієнта перерахувати необхідну суму повиненправо не регресної вимоги, а вимоги згідно з укладеною угодою. Ця схема єпростішою для суб’ктів господарювання.
Авальнійкредит — це позика, коли банк бере на себе відповідальність за обязательствамипідприємства у формі поручительства або гарантії. Підприємства — получателя платежу,як і за акцептного кредиту, одержує від банку-гаранта умовне платіжнезобов'язання. Якщо власник векселя вносить протест у зв'язку з несплатоювекселя, банк-аваль погашає всю суму векселя за платника.
Покредиту, аваля, банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, щовипливають з гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім того, за наданийкредит стягується відсоток за діючими ставками.
Принциповарізниця між авальним і акцептним кредитами полягає в характері відповідальностібанку. За надання кредиту, аваля, без огляду на його суть як вексельногопоручительства, банк несе тільки субсидіарная (додаткову) відповідальність,тобто вимога може бути обернена на нього тільки за невиконання їїпідприємством. По акцептному кредиту банк несе солідарну відповідальність івимогу, на вибір кредитора, може бути обернений як на підприємство, так і набанк.
Дляпідприємств, які інтенсивно використовують векселі, еластичнішою формоювексельного кредиту є позики, що видаються під заставу векселів. Банки можутьвідкривати підприємствам спеціальні позикові рахунки і відображати на них сумунаданої позики, забезпечену прийнятими векселями. Позики оформляються безвказівки терміну або до настання терміну погашення векселів, що приймаються взаставу.
Векселіприймаються (депонуються) як забезпечення не за їх повною вартістю, а за 60 — 90% їх номіналу залежно від кредитоспроможності підприємства, що примушуєвекселі, і надійності самих векселів.
Погашенняпозики під векселі робить саме той, хто користується кредитом, після чого банкповертає йому векселі на суму погашеного боргу. Якщо від самого підприємствагроша не поступають, то на погашення позики обертаються суми, які поступають воплату векселів.
Допослуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належитьфакторинг — система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальниктоварів переуступає короткострокові вимоги за торговими операціями комерційномубанку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплатиборгових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема облікуреалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його відкредитного ризику.
Уоснову факторингової операції покладений принцип придбання банкомрахунок-фактура підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобтопередачу банку постачальником права вимагати платежів з покупця продукції.
Згідноз конвенцією про факторингові операції 1988 роки операція вважаєтьсяфакторинговою тоді, коли вона задовольняє принаймні два з чотирьох умов.
1.Наявністькредитування у формі оплати позикових зобов'язань.
2.Облікдебіторської заборгованості підприємства — постачальника.
3.Інкасуваннядебіторської заборгованості підприємства — постачальника
4.Страхуванняпідприємства-постачальника від кредитного ризику.
Підприємствувідкривається факторинговий рахунок, де здійснюється облік всіх операцій зфакторингу. Факторингом більше користуються малі і середні підприємства,оскільки їм частіше бракує оборотних коштів.
Класифікаціяфакторингових операцій дана табл. 1.1

Таблиця1.1 — Класифікація факторингових операційОзнаки класифікації Види факторингових операцій 1.Місцезнаходження суб'єктів факторингових операцій
1.1 Внутрішній факторинг
1.2 Зовнішній факторинг 2.Ступінь обхвату факторингових продукції, що реалізується.
1.1 Оплата всієї реалізованої продукції
1.2 Оплата частини реалізованої продукції 3.Спосіб повідомлення дебіторів підприємства 3.Спосіб повідомлення дебіторів підприємства 4.Форма взаємовідношення підприємства і банку
4.1 Факторинг з правом регресу
4.2 Факторинг без права регресу 5.Полнлта надання послуг
5.1 Повний факторинг
5.2 Частковий факторинг 6. Порядок оплати розрахункових документів постачальника
6.1 Факторинг з попередньою оплатою
6.2 Факторинг без попередньої оплати
Внутрішнійфакторинг передбачає, що постачальник, його контрагент і банк знаходиться в тійже країні.
Зовнішнійфакторинг передбачає, що одна із сторін факторингової угоди знаходиться закордоном.
Конвенційний(відкритий) факторинг — це тип факторингу, коли підприємство-постачальникповідомляє підприємство-покупець про те, що права на отримання оплати перезданібанку або факторинговій компанії.
Конфіденційний(закритий) факторинг передбачає, що ніхто з контрагентів постачальника не знаєпро переуступку їм прав на отримання оплати банку або факторингової компанії.
Факторингз правом регресу дозволяє банку (факторингової компанії) повернутипідприємству-постачальнику розрахункові документи, від оплати яких відмовивсяпокупець, і вимагати повернення підприємством-постачальником засобів.
Факторингбез права регресу означає, що банк (факторингова компанія) бере на себе весьризик щодо платежу.
Повнефакторингове обслуговування включає, окрім суто факторингових послуг, і наданняряду інших: аудиторських, обліку дебіторської заборгованості, повногоуправління борговими зобов'язаннями і тому подібне. Частковий факторинг — цеоплата банком (факторинговою компанією) лише рахунок-фактур постачальника.
Факторингз попередньою оплатою передбачає негайну оплату розрахункових документівпостачальника, як тільки їх буде надано банку (факторингової компанії).
Факторингбез попередньої оплати — це такий вид факторингу, коли банк (факторинговакомпанія) зобов'язується сплатити передані йому постачальником розрахунковідокументи лише в день оплати документів боржником.
Факторинговіпослуги банк не надає:
— по платіжним зобов'язанням бюджетних організацій;
— по платіжним зобов'язанням збиткових і неплатоспроможних підприємств;
— по платіжним зобов'язанням господарських організацій, оголошенихнекредитоспроможними;
— по компенсаційним або бартерним угодам;
— по договорам, умови яких застерігають право покупця повернути товар протягомпевного часу, а також за договорами, які вимагають від продавця здійсненняпісля продажного обслуговування;
— підприємствами, що мають велику кількість дебіторів, заборгованість кожного зяких є незначною.
Практичносуть факторингу зводиться до такого. Банк купує у підприємства-постачальникаправо на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції (робіт,послуг) і перераховує постачальнику 70-90% суми коштів за відвантаженупродукцію у момент представлення всіх необхідних документів. Після отриманняплатежу від покупця банк перераховує продавцю залишок засобів (30-10%) замінусом відсотків за факторинговий кредит і комісійної винагороди.
Передукладенням факторингової угоди банк вивчає підприємства-постачальника з поглядувідповідності таким вимогам.
1.Продукціяповинна бути високої якості і мати попит на ринку.
2.Постачальникповинен мати стійкі темпи зростання виробництва і дотримувати чітко встановленіумови продажу продукції.
3.Підприємствоповинне бути фінансово стійким і мати добру репутацію.
Дляздійснення факторингових операцій постачальник подає в банк такі документи:
1)заява;
2)балансна останню звітну дату;
3)копіїрозрахункових документів, виданих на покупця;
4)іншідокументи на вимогу банку.
Укладаючифакторингову угоду, підприємство повідомляє банку (факторинговій фірмі) такідані:
— найменування, адреса кожного платника і умови торгівлі з ним;
— суму боргових вимог, що переуступають;
— суму боргу кожного платника (з урахуванням сум за рахунками-фактурами, смутокнедоїмок);
— дані про умови платежів для кожного платника або щодо різних видів рахунків;
— іншу інформацію, необхідну для інкасації боргових вимог, зокрема листування зплатником, інформацію про здійснені заходи щодо стягнення належних сум.
Платняза факторингове обслуговування залежить від виду факторингу, фінансового станупідприємства-позичальника, масштабів і структури його виробничої діяльності інадійності покупців. Визначаючи платню за факторинг, враховують відсоток закредит і середній термін обороту засобів банку в розрахунках з покупцем.
Факторинговіпослуги банку (факторингової компанії) мають для підприємств такі переваги.
1)велика гарантія стягнення (інкасування) дебіторської заборгованості покупця;
2) наданняпродавцюкороткострокового кредиту;
3)зменшення кредитних ризиків продавця;
4)продавець має можливість оперативно поліпшити своє фінансове положення,оскільки оплата за продукцію (роботи, послуги) здійснюється банком(факторинговою компанією) протягом 2-3 днів з моменту укладення факторинговоїугоди.
Недолікомфакторингу для підприємства є вища вартість цієї послуги порівняно із звичайнимкредитом.
УУкраїні факторингове обслуговування підприємств не набуло поширення у зв'язку знизьким рівнем платіжної дисципліни в народному господарстві.
Умовиі порядок отримання банківського кредиту.
Підприємстваодержують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру,забезпечення, платності.
Принциптерміновості означає, що кредит повинен бути погашений в певний термін.Дотримання цього принципу відкриває кожному окремому підприємству можливостідля отримання нових банківських кредитів, а також дає можливість уникнутисплати банку підвищених відсотків за невчасне погашення суми позики. Якщопідприємство порушує терміни погашення, то банк застосовує до нього штрафнісанкції і може відмовити в повторній видачі кредиту.
Принципповернення як найтісніше пов'язаний з принципом терміновості. Кредит повиненбути погашений в строк, визначений кредитною угодою. Розрізняють: термінові,пролонговані і прострочені кредити.
Терміновікредити підприємства повертають своєчасно в певний термін.
Пролонгованікредити з'являються в підприємства за тимчасового браку коштів з причин, що незалежать від результатів його діяльності, і за згоди банку відстрочити термінпогашення.
Простроченікредити виникають тоді, коли в підприємства немає засобів для їх погашення. Наявністьтаких кредитів свідчить про скрутний фінансовий стан підприємства. Джереломсплати відсотків за простроченими кредитами є прибуток підприємства післясплати податків.
Кредитнадається підприємству на строго певну мету. Залежно від цілей розрізняють:
1. Кредит для фінансування оборотногокапіталу;
2. Кредит для фінансування основногокапіталу;
3. Кредит для фінансування торговихпосередницьких операцій.
Принципзабезпечення кредиту означає наявність в підприємства юридично оформленихдокументів, що гарантують своєчасне повернення кредиту:
•залоговезобов'язання;
•договір-гарантія;
•договір-поручительство.
Використаннязастави як форми забезпечення повернення кредиту здійснюється згідно із закономУкраїни «Про заставу». Примушувати можна майнові права і майно, яке може бутивідчужено залогодержателем і на яке може бути обернене стягнення.
Заставамайна може здійснюватися передачею товаророзпорядчого документапідприємством-позичальником кредитору. Застава цінних паперів можездійснюватися передачею їх заставодержателю в депозитне володіння. Майно, якезнаходиться в загальній власності підприємств, передається в заставу тільки зазгодою всіх співвласників. Заміна предмету застави відбувається за узгодженняміз заставодержателем.
Ризиквипадкової втрати предмету застави несе, як правило, власник закладеного майна.Законом або договором передбачається перебування закладеного майна у володіннізаставодержателя, застави утримувача або третьої особи.
Державнепідприємство, за яким закріплено право державного володіння, самостійноздійснює заставу майна за винятком суцільного майнового комплексу підприємстваі його структурних підрозділів, будинків і споруд, застава яких походить здозволу і на умовах, узгоджених з органом, уповноваженим управляти відповіднимдержавним майном.
Удоговорі застави повинно бути позначено найменування, місцезнаходження сторін,суть забезпеченого заставі вимоги, розмір і термін виконання зобов'язання,опис, оцінка і місцезнаходження майна, а також інші умови. Договір заставиполягає у письмовій формі. Коли предметом застави є нерухоме майно, транспортнізасоби, товари в обороті або переробці, договір застави нотаріальнопідтверджується. Нотаріальне засвідчення здійснюється: договори заставинерухомого майна за, місцезнаходженням нерухомого майна; договори заставитранспортних засобів — за місцем реєстрації цих засобів; договори заставитоварів в обороті — за місцем знаходження підприємства.
Зверненнястягнення на закладене майно підприємства може відбутися з рішення суду,арбітражного суду, третейського суду, а також в безперечному порядку на основівиконавчого напису нотаріусів.
Дляукладення договору застави підприємства — заставодержателя повинно передатибанку (заставодержателю) такі документи:
а)договір страхування і страхове свідоцтво;
б) доказизгодиоргану, який управляє майном, на укладення договору, а також доказу, що органиприватизації і трудовий колектив були повідомлений про цей факт;
в)витяги з книги запису застав;
г)установчі документи, свідоцтво про реєстрацію і нотаріально засвідчені зразкипідписів своїх службових осіб.
Принципплатності означає, що підприємство повинне внести в банк певну платню закористування кредитом.
Відсотки,які платить підприємство за користування короткостроковими банківськимикредитами, відносять на собівартість продукції. Відсотки за кредит, узятий накапітальне будівництво або реконструкцію, підприємства платять за рахунокприбутку, який залишається у розпорядженні підприємства.
Витратипідприємств на оплату відсотків за кредит відносять до складу валових витратвиробництва і звернення, що зменшує суму оподатковуваної податком прибули.
Процентніставки за кредит встановлюються комерційними банками на договірних основах зпідприємствами-позичальниками їх рівень залежить від загальної економічної кон’юнктурыі чинників, які формують попит і пропозицію на ринку позикових засобів, а такожрегулюючих дій держави на цьому ринку. У Україні на рівень відсотків по кредитукомерційних банків значно впливають процентні ставки за кредитні ресурси, яківстановлює Національний банк.
Комерційнібанки застосовують різні процентні ставки залежно від вигляду і об'єктукредиту, терміну кредитування, фінансового стану позичальника, міри кредитногоризику, наявності або браку гарантій своєчасного повернення боргу.
Виникненнякредитних відносин між підприємствами і банками можливо за таких умов.
1.Учасникикредитної угоди повинні бути юридичними особами і функціонувати на принципахкомерційного розрахунку.
2.Підприємство(позичальник) або повинен бути власником майна, або володіти правом накористування і розпорядження їм.
3.Необхіднанаявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певноготерміну.
4.Кредиторповинен бути так само зацікавлений у видачі кредиту, як підприємство — в йогоотриманні, тобто повинні співпадати економічні інтереси суб'єктівгосподарювання.
Банк-кредиторв процесі оцінки діяльності підприємства – позичальникаставитьтакі вимоги:
•підприємство повинно бути кредитоспроможним;
•підприємство повинно забезпечувати зростання об'ємів виробництва і реалізаціїпродукції (робіт, послуг);
•відношення суми зобов'язань, включаючи суму кредиту, що планується одержати, досуми власного капіталу повинен складати не більше 70:30;
•інвестиційнийпроектпідприємства-позичальника повинен бути таким, що фінансово окупається і непередбачати виробництво з високим екологічним ризиком;
•кредит повинен бути забезпечений. Як застава використовуються акції, нерухоме(будівлі, комплексне технологічне устаткування) і рухоме (автотранспортнізасоби, механізми) майно, виробничі та інші активи, що належатьпідприємству-позичальнику і можуть бути прийняті в забезпечення згідно з чиннимзаконодавством України. Відповідно умовам, що їх ставлять більшість українськихбанків, дисконтована вартість застави повинна складати не менше 200% від сумизобов'язань позичальника. За оцінювання майна, що передається в заставу,враховується його ліквідності.
Напершому етапі підприємство і банк веде переговори на предмет можливогоукладення кредитної угоди. По позитивних наслідках переговорів банк готовийприйняти документи підприємства для розгляду.
Надругому етапі підприємство звертається в банк і подає йому документи, необхіднідля визначення юридичного статусу, фінансового стану підприємства, оцінкипроекту, аналізу можливості його успішної реалізації, забезпечення кредиту,зокрема:
•клопотання підприємства;
•копії засновницьких документів (статут, засновницький договір) і змін ідоповнень до ним (якщо такі були);
•бізнес-план проекту і додавання до нього або техніко-економічне обгрунтування;
•баланси підприємства, звіти про фінансові результати за останні три рокидіяльності;
•перелік і розрахунок вартості майна, що передається банкові в заставу, звизначенням його залишкової балансової вартості, року будівництва або випуску,місцеположення.
Перелікінших документів, що необхідні для проведення поглибленого аналізу фінансовогостану позичальника:
— анкета позичальника;
— засвідчені підприємством, а за необхідності — нотаріально засвідчені копіїконтрактів, які будуть сплачені за рахунок кредиту. Умови платежу за цимиконтрактами повинні передбачати переважно акредитивну форму розрахунків абооплату за фактично одержаний товар і лише в окремих випадках — попередню оплату(остання забороняється імпортних контрактів);
— копії контрактів, які підтверджують, що виручка від них забезпечує окупністьпроекту;
— річний звіт, баланс підприємства і форми бухгалтерської звітності № 2, 3 заостанні три роки діяльності, звіту про дебіторську кредиторську заборгованістьна останню звітну дату. При короткостроковому кредитуванні додатково додаються:фінансова звітність за останні 4 квартали; щоквартальний об'єм продажупродукції за останній рік;
— по вимозі банку можуть подаватися розшифровки дебіторської і кредиторськоїзаборгованості з обов'язковою вказівкою термінів її виникнення і погашення. Занаявності простроченої кредиторської заборгованості необхідно повідомитиконкретні заходи, спожиті для її погашення;
— розрахунок щомісячного грошового потоку на термін надання кредиту (за всімавидами діяльності);
— звіт про проведення перевірок аудиторськими фірмами, якщо такі проводилися;
— перечень майна, що передається в заставу, і розрахунок його вартості звизначенням залишкової балансової вартості, роки будівництва або випуску, місцеположення,характеристик і відповідні документи, які підтверджують право власності намайно;
— документи, що підтверджують повноваження осіб, які представляють інтересипідприємства-позичальника;
— нотаріально засвідчені копії ліцензій на право здійснення статутної діяльності(у разі потреби).
Якщопозичальник не є клієнтом банку-кредитора, то на вимогу банку він додатковонадає:
— довідку про рух засобів на всіх рахунках або виписування з рахунківпідприємства позичальника, засвідчені банком, який обслуговує підприємство (зпоточного і валютних) за останні 6-12 місяців;
— довідку податкової інспекції або банку, що обслуговує позичальника, про бракобов'язкових до сплати документів;
— довідку про брак заборгованості за банківськими кредитами і про терміни поверненняпідприємством-позичальником раніше одержаних кредитів;
— нотаріально засвідчені зразки підписів і відбитки друку.
Погоджуючисьна видачу довгострокового кредиту на будівництво нових об'єктів, розширеннядіючих потужностей, їх реконструкцію або технічне переоснащення, банк вимагаєвід підприємства вкладення його власних засобів, як правило, в розмірі від 10до 30% вартості проекту.
Прицьому підприємство подає до установи банку документи згідно із стандартнимпереліком документів для довгострокового кредитування.
Банкмає право вимагати від підприємства представлення проектної кошторисноїдокументації для здійснення експертизи проектних рішень щодо будівництва.
Дляпідприємств, які є надійними і постійними клієнтами банку, перелік документівможе бути і менше.
Кредитуваннявитрат з будівництва, реконструкції або технічного переоснащення здійснюєтьсявідкриттям підприємству не поновлюваної кредитної лінії. Кредитуванняпочинається лише після використання підприємством-позичальником власнихзасобів, передбачених на ці заходи.
Натретьому етапі банк:
— вивчає формальну і неформальну інформацію про підприємство;
— оцінює його ділову репутацію і імідж;
— аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження йогофінансового стану і визначає міру ризику;
— визначає перспективи розвитку підприємства;
— перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту. Для надання кредитуважливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника.
Кредитоспроможністьпідприємства оцінюється на основі системи показників, які відображаютьрозміщення і джерела оборотних коштів, результати фінансової діяльності. Вибірпоказників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специфікиі інших чинників.
Підчас аналізу кредитоспроможності враховується також наявність або відсутність уминулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і терміни наданняпозики.
Комерційнийбанк здійснює оцінку фінансового стану підприємства перед наданням йому позики,а далі — щокварталу.
УУкраїні критерії оцінки фінансового стану підприємства – позичальникавизначаються кожним комерційним банком самостійно.
Комерційнібанки розробляють показники додаткової оцінки підприємств-позичальників залежновід основного виду діяльності і форм власності.
Наоснові проведеного аналізу системи основних показників діяльності комерційнимбанком визначається клас надійності підприємства-позичальника.
Дляпідприємства, що одержує кредит, важливо знати, на які аспекти його діяльностібанк звертатиме особливу увагу.
А)Фінансові коефіцієнти
Дофінансових коефіцієнтів належать:
— коефіцієнтзаборгованості;
— коефіцієнт ліквідності;
— коефіцієнти оборотності;
— коефіцієнтиприбутковості.
Коефіцієнтзаборгованості показує, наскільки діяльність підприємства фінансується за рахунокпозичених засобів. Цей коефіцієнт розраховують діленням загальноїзаборгованості на власний капітал. Частина позичених коштів дає уявлення прокредитоспроможність підприємства і рівень фінансового ризику, який можутьвипробувати кредитори: якщо нижчий коефіцієнт, то краще вони захищені від втрату разі, коли підприємство різко скоротить об'єм активів або зазнає збитки.
Коефіцієнтліквідності свідчить про здатність підприємства виконати короткостроковізобов'язання. Розраховують цей коефіцієнт діленням ліквідних активів накороткострокову заборгованість.
Коефіцієнтиоборотності свідчать, наскільки ефективніше підприємство використовує своїактиви.
«Оборотностідебіторської заборгованості в днях» показує середню кількість днів, необхіднихдля погашення дебіторської заборгованості.
«Оборотностітоварно-матеріальних запасів в днях» показує середню кількість днів, необхіднихдля того, щоб шляхом реалізації продукції перетворити товарно-матеріальнізапаси на гроші.
Коефіцієнтиприбутковості показують загальну ефективність (результативність) діяльностіпідприємства.
Коефіцієнтвитрат показує прибутковість підприємства щодо об'ємів реалізації продукції.Для його розрахунку чисту виручку від реалізації після відрахування витрат наосновну діяльність ділять на чисту виручку від реалізації. Зниження коефіцієнтавитрат може указувати на зниження цін на продукцію або на меншу ефективністьвиробництва.
Окупністьінвестицій або активів свідчить про здатність підприємства ефективнішевикористовувати активи для отримання прибутку. Для розрахунку показникаприбуток після сплати податків ділять на загальні активи.
Окупністьвласного капіталу показує загальну ефективність отримання прибутку за допомогоюкапіталу, вкладеного акціонерами в дане підприємство (прибуток акціонерногокапіталу, відображеного в балансі). Для розрахунку коефіцієнта прибуток післясплати податків ділять на акціонерний капітал. Якщо підприємство має великийоб'єм позичених засобів, високий показник окупності власного капіталу, цесвідчить про надмірний фінансовий ризик, який воно узяло на себе.
Аналізуючистан і ділову активність підприємств, ці коефіцієнти порівнюють з показникамиконкурентів і визначають зміни, що відбулися протягом певних періодів (динамікузмін).
Б)Рух грошових коштів
Звітпро рух грошових коштів відображає прилив і відтік засобів підприємства запевний період.
Припливі відтік засобів можна розділити на три «категорії, залежно від видівдіяльності підприємства:
— виробнича діяльність;
— інвестиційна діяльність;
— фінансова діяльність.
Даніпро рух грошових коштів допомагають:
— оцінити можливість підприємства накопичити в майбутньому засоби для виплатиосновного боргу за кредитом, відсотків і дивідендів;
— визначити потреба підприємства в зовнішньому фінансуванні.
Даніпро рух засобів допомагають зрозуміти суть фінансових операцій підприємства,виявити дисбаланс у використанні ресурсів і вжити відповідні заходи.
Аналізруху грошових коштів показує, як формувалися грошові потоки у минулому. Алеможливість погасити заборгованість залежить від майбутніх грошових потоків.Тому необхідною є система, що дає можливість прогнозувати рух грошових коштів івизначити об'єм необхідного фінансування наступного року.
Негативнийрух грошових коштів означає, що підприємству необхідний кредит у межах набутогонегативного значення.
Позитивнийрух грошових коштів означає, що підприємство буде потенційне мати можливістьзменшити існуючу заборгованість.
Рішенняпро надання або відмову в наданні кредиту залежить від того, наскільки банкдовіряє підприємству і наскільки він задоволений прогнозом.
В)Оцінка ділового середовища підприємства
Впроцесі кредитування банк проводить аналіз ділового середовища, що в ньомупрацює підприємство, і пов'язаного з цим ризику.
Деякіпідприємства працюють в нестійкий секторах економіки і, можливо, в результатіцього знаходяться на межі банкрутства. Інші підприємства працюють в стабільнихсекторах економіки.
Аналізінформації про ділове середовище підприємства-позичальника здійснюється зурахуванням таких показників:
— форма власності;
— вид діяльності;
— ринки і клієнти позичальника;
— конкуренція;
— поставщики;
— виробничі потужності;
— керівництво і організація;
— сильні і слабкі сторони підприємства-позичальника.
1.Формавласності Форма власності указує на міру ризику у разі втрати платоспроможностіабо банкрутства підприємства, а також на те, хто при цьому нестиме фінансовувідповідальність (наприклад у вигляді гарантії).
2.Виддіяльності. Вивчаються перспективи розвитку галузі, в якій працюєпідприємство-позичальник.
Тривалийуспіх певного роду діяльності залежить від терміну випуску продукції,використання нових технологій або розширення ринку збуту.
3.Ринкиі клієнти позичальника. Визначаються сильні і слабкі сторони позиціїпідприємства на ринку порівнянням результатів декількох минулих років і оцінкоюперспектив розвитку в майбутньому.
Товариі послуги, що проводяться підприємством-позичальником, реалізуються на певнихринках відповідним клієнтам. Від них залежить майбутній рух грошових коштівпідприємства-позичальника.
4.Конкуренция.Підприємств позичальника повинно мати уявлення про свою конкурентоспроможність.
Діяльністьконкурентів робитиме вплив на майбутнє положення на ринку, на розмір власноїчастини ринку і прибутковість діяльності підприємства-позичальника.
Підприємства– позичальника повинно мати таку інформацію:
— назви основних вітчизняних і закордонних конкурентів;
— сильні і слабкі сторони їх продукції, цін, їх позиції на
ринку;
— порівняльнапозиція підприємства-позичальника і його конкурентів на ринку: сильна — середня- слабка;
— зміни продукції або технологій, що очікуються на підприємстві позичальника;
— концентрація підприємств на ринку, де працює позичальник.
5.Поставщики.Для виробництва товарів і послуг підприємству необхідна сировина і щокомплектують, які купують у постачальників.
Банкизвертають увагу на надійність постачальників і наявність в
підприємствасировини.
6.Виробничіпотужності. Виробничі потужності — це основні засоби, необхідні підприємствудля ведення основної діяльності.
Банкможе вимагати даних про виробничі потужності позичальника з метою оцінки їхякості.
7.Керівництвоі організація.
Банкможе вимагати від підприємства такої інформації:
Керівництво
— основні обов'язки керівників підприємств;
— кваліфікація і професійний досвід;
— наявністьвакансій серед керівних посад підприємства;
— вживаннясучасних методів управління, наприклад, наявність бізнес-плану і маркетинговоїконцепції, налагодженої системи ведення бухгалтерського обліку і методівконтролю, порядок ухвалення рішень і звітності.
8.Сильніі слабкі сторони підприємства-позичальника.
Сильністорони:
— добре відоме на ринку, має високий імідж і власну торгову марку;
— продукція і послуги має стійкий попит, мають
добріперспективи на майбутнє;
— сучасне устаткування і технології і тому подібне.
Слабкісторони:
— неконкурентоспособні ціни;
— традиційно невисока якість продукції;
— продукція і послуги має невеликий попит і має не дуже добрі перспективи намайбутнє;
— дуже сильна конкуренція;
— труднощіу отриманні сировини або велика залежність від одного постачальника і томуподібне.
Напідставі оцінки кредитоспроможності позичальника і ефективності комерційноїугоди (проекту) банк ухвалює рішення про доцільність видачі підприємствукредиту і укладає з ним кредитний договір.
Неодмінноюумовою висновку банком кредитного договору є надання підприємством застави.Перевага віддається заставі рухомого і нерухомого майна. Угода про заставуполягає між підприємства – заставника і банком-заставодержателем у письмовійформі і передбачає деталізацію заставних вимог: їх розмір, терміни виконаннязобов'язань з повернення кредиту і сплати відсотків за нього, склад (опис) івартість заставленого майна, вид застави (заставлене майно залишається взаставник або передається у володіння заставодержателя), місце знаходженняпредмету застави, зобов'язання із страхування заставленого майна і томуподібне.
Такіформи забезпечення, як поручительство або гарантії юридичних осіб,використовуються лише за надання кредиту надійним підприємствам або у разіухвалення в забезпечення гарантій Уряду України, надійних банків і томуподібне. Документи, що свідчать про забезпечення, підприємство подає в банк доотримання кредиту.
Змісткредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньомууказується мета кредитування, умови, порядок надання і погашення позики, спосібзабезпечення кредиту, процентні ставки за кредит, права і відповідальністьсторін і інші умови.
Відповіднодоговору банк бере на себе зобов'язання надати підприємству певну суму грошовихкоштів в обумовлений термін. Підприємство зобов'язується: використовуватиодержані кошти на відмічені в договорі цілі; своєчасно погасити позику;сплатити відсотки і надати можливість банку контролювати цільове використаннякредиту, а також його забезпечення.
Кредитнийдоговір, як правило, містить такі розділи:
І.Загальні положення.
II.Права і обов'язки позичальника.
III.Права і обов'язки банку.
IV.Відповідальність сторін.
V.Порядок рішення суперечок.
VI.Термін дії договору.
VII.Юридичні адреси сторін.
Загальніположення: найменування сторін; предмет договору — вид кредиту; сума і розмірпроцентної ставки; умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитом(застава, гарантія, поручительство); порядок надання і погашення кредиту;порядок нарахування і сплати відсотків за кредит.
Праваі обов’язки  позичальника
2.1Права підприємства-позичальника:
1)вимагативід банку кредиту в об'ємах і в строк, відмічений в договорі;
2)достроково погасити заборгованість (за наявності фінансових можливостей);
3)упразднитьдоговір у разі невиконання банком умов договору.
2.2Обов'язки підприємства-позичальника:
1)використовуватиодержаний кредит на цілі, обумовлені договором;
2)повернуть наданий кредит у встановлений термін;
3)своєчасно платити банку відсотки за користування кредитом;
4)своєчасно надавати банку баланс і інші документи для здійснення контролю запозикою;
5)забезпечити достовірність даних, наданих для отримання кредиту, і можливістьконтролю за його використанням;
6)інформувати банк про зміни організаційно-правової форми підприємства;
7)друге (згідно з договором).
Праваі обов'язки банку
3.1Права банку:
1)проводить перевірку забезпечення наданого кредиту і його цільовоговикористання;
2)припинятивидачу нових позик і пред'являти претензії відносно раніше наданих у разіпорушення підприємством умов кредитного договору, а також виявленнянедостовірної звітності, недоліків у веденні бухгалтерського обліку, затримкисплати відсотків за кредит;
3)стягуватиз підприємства за пролонгацію кредиту відповідна комісійна винагорода;
4)переглядатипроцентні ставки за користування кредитом у разі зміни рівня облікової ставкиНБУ;
5)здійснюватинарахування і стягнення компенсації за невикористаний кредит (у разі офіційноївідмови підприємства від кредиту або його частини протягом терміну діїдоговору).
3.2Обов'язки банку:
1)надаватипідприємству кредит в об'ємах і в терміни, обумовлені договором;
2)інформувати підприємство про факти і причини дострокового стягнення банкомкредиту;
3)інформувати підприємство про зміни в нормативних актах з питань кредитування ірозрахунків, введених черговим рішенням Національного банку.
IVВідповідальності сторін
Уразі порушення підприємством узятих на себе зобов'язань банк може:
1)припинитиподальшу видачу кредиту;
2)вимагатийого дострокового повернення;
3)зміньшити суму кредиту, обумовлену договором;
4)збільшитипроцентну ставку за кредит;
5)заневчасне повернення кредиту і відсотків стягнути пеню в розмірі, обумовленомудоговором, але не більше двократного розміру офіційної облікової ставки НБУ.
Підприємствоможе вимагати від банку відшкодування збитків, що виникли в результатіпорушення зобов'язання надати кредит або надання його не в повному об'ємі.
Принеповному використанні кредиту підприємство сплатить кредитору неустойку урозмірі платні банку за привернуті кредитні ресурси і неодержаної маржі взвітному періоді.
Післяукладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, наякий зараховується відповідна сума кредиту.
Кредитинадаються підприємствам: у безготівковій формі — оплатою платіжних документів зпозикового рахунку як в національній, так і в іноземній валюті, переказомкоштів на поточний рахунок підприємства, якщо інше не передбачене кредитнимдоговором; у наявній формі для розрахунків по сільськогосподарській продукції,що здається.
1.4Принципи банківського кредитування
Якостіпозичальника. Як підкреслювалося вище, банк оперує в основному позиковим (тобточужим) капіталом, значна частина якого може бути затребувана власниками (вкладниками)в короткі терміни і без попереднього повідомлення. Розглядаючи заявку наотримання позики, банк завжди повинен враховувати перспективу погашеннязобов'язань перед вкладниками. Тому перш ніж видати кредит, необхідно оцінитипов'язаний з ним ризик і, в першу чергу, вірогідність непогашення позики встрок. Збереження основної суми боргу такий один з головних принципів, якийзавжди повинен дотримуватися при проведенні банком кредитних операцій.
Кожназаявка на отримання кредиту піддається детальному і всесторонньому аналізу длявиявлення ступеня ризику, пов'язаного з видачею позики. Ризик по кредитунеобхідно оцінити можливо більш повно вже в самий момент звернення позичальникав банк. Якщо в ході попереднього обстеження банк не одержить задовільної відповідіна ключові питання, пов'язані з видачею позики, заявку слід беззастережновідкинути. Ні наявність солідного забезпечення, ні які-небудь інші позитивнічинники не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позика в основі своїй не єобгрунтованою.
Разомз тим, необхідно мати на увазі, що лише небагато заявок на кредит єбездоганними зі всіх точок зору. Професійна підготовка керівників і рядовихпрацівників банку і полягає в тому, щоб дати зважену оцінку сильних і слабкихсторін передбачуваної операції і прийняти обгрунтований ризик, який в тому абоіншому ступені присутній в кожній кредитній операції.
Порядністьі чесність. Це ключові якості клієнта, що мають для банку першорядне значення.Банк не повинен надавати кредит особі (або компанії), якщо ця особа (абокерівництво фірми) не заслуговує довіри, т, е. якщо є ознаки, що позичальник небуде скрупульозний дотримуватися умов кредитної угоди. Чесний клієнт прикладемаксимум зусиль, щоб погасити узяті зобов'язання, в якому б скрутному становищівін не опинився. Ненадійний клієнт погашатиме борги банку, якщо у нього євільні грошові кошти, Коли ж виникають труднощі, він припиняє виплатузаборгованості і відсовує банк в кінець черги.
Приоцінці позичальника банк приділяє велику увагу його особистому життю,особливостям його «життєвого стилю». Банк вважає за краще мати справу зклієнтом, який володіє будинком і проживає в ньому протягом ряду років; якийнечасто міняє місце роботи, одружений, має сім'ю, дітей і т.д. Це служить, якправило, свідоцтвом благонадійності і дає певну гарантію, що клієнт неприпинить виплату боргу в не екстремальній ситуації.
Прирішенні питання про позику для банку істотно, чи має він справу з своїмколишнім клієнтом, для якого він відкрив рахунок і який вже одержував ранішепозику в цьому банку, чи ж це незнайома людина, що вперше звернулася в банк.Якщо клієнт вже одержував позику і у банку не було до нього претензій, цеістотно підвищить його шанси на отримання нового кредиту. Якщо він некористувався кредитом, але має депозитний рахунок в банку, то наявністьсолідного залишку на рахунку і регулярний переклад сум із цього приводу такожможе свідчити про його високу платоспроможність. При першому зверненні клієнтабанк повинен провести ретельне обстеження стану справ майбутнього позичальникаі використовувати максимум можливої інформації про його особисті якості іматеріальне положення.
Професійніздібності майбутнього позичальника особливо важливі, якщо йдеться про керівникафірми, охочого одержати позику на ділові цілі. Ці здібності пов'язані з йогоумінням управляти підприємством, орієнтуватися на ринку і забезпечуватиприбутковість фірми.
Компетенціякерівника складається з декількох якостей:
— наявністьсолідної професійної підготовки у вибраній сфері комерційної діяльності;
— організаторськіякості;
— здібності ухвалювати обгрунтовані рішення;
— вміння поводитися з людьми, з підлеглими;
— знання роботи всіх ділянок свого підприємства, а також інших підприємствгалузі.
Вікі стан здоров'я клієнта. Якщо позичальник молодий і не має достатнього досвідув комерційній діяльності, видача йому крупної позики пов'язана з підвищенимризиком. Те ж відноситься до літніх людей, працездатність яких понижена із-завіку або важкої хвороби. У останньому випадку важливо знати, чи є наступник, якийзможе прийняти на себе зобов'язання по позиці у разі відходу від справ абосмерті клієнта. Ці чинники необхідно враховувати не тільки у разі персональноїпозики, але і при переговорах з керівництвом фірми: банк повинен бутиупевнений, що у старезного глави фірми є заступник, готовий узяти на себеуправління справами.
Матеріальнийаспект платоспроможності характеризує здатність клієнта погасити борг зарахунок власних засобів. Якщо йдеться про персональну позику, банк спробуєоцінити розмір особистого майна клієнта; при діловій позиці, крім особистогостану керівника фірми і його компаньйонів, банк буде ретельним чиноманалізувати фінансове положення фірми на основі її балансу і супутніхдокументів.
Особистебагатство позичальника складається з нерухомого і рухомого майна. Наявністьсолідної нерухомості (земля, будови) є сприятливим чинником для отриманняпозики. Відомості про нерухомість містяться в кадастрі де указується вид майна,його статус, стан і місцеположення. При цьому банкіра, природно, цікавить впершу чергу не номінальна вартість нерухомості, а її реальна цінність, бопродаж нерухомості у разі банкрутства часто є непростим завданням. Для оцінкимайна банкір може удатися до експертизи фахівця.
Рухомемайно може включати внески (термінові) клієнта, цінні папери, благородніметали, коштовності, картини і т.д. Це майно теж потребує ретельної оцінки.
Зрозуміло,банк більш охоче видає позику клієнту, який володіє солідним станом, маєнерухомість і цінні папери, чим особі, яка не має майна і цілком покладаєтьсяна поточні доходи.
Оцінкаматеріального положення фірми (юридичної особи) припускає ретельне обстеженняїї фінансового стану за декілька років і отримання додаткової інформації про їїдіяльність. При цьому банк особливо уважно стежить за тим, чи має фірмазобов'язання перед іншими кредитними установами. Наприклад, якщо будівлі, якимиволодіє фірма, вже закладені, це серйозно підриває її платоспроможність.
Основніумови кредитної операції. До ключових параметрів позики відносяться:
— мета кредиту;
— сума;
— порядок погашення;
— строк;
— забезпечення;
— винагородакредитора.
Метакредиту. Перше питання, яке цікавить банк: «Для чого береться позика?». Метакредиту залежить від категорії позичальника. Якщо ця приватна (фізичне) особа,то звичайно воно бере споживчу позику на покупку нерухомості (будинок,квартира), товарів тривалого користування (автомобілі, холодильники і т. д.) чиж персональний кредит для погашення боргів, виплати внесків за навчання, оплатипоїздок за кордон і т. д.Если ж йдеться про підприємців, то цілі позики істотноміняються: їм потрібен капітал для фінансування капітальних витрат (будівництвабудівлі, ремонту нерухомості), покупки устаткування, сировини і матеріалів,виплати заробітної платні персоналу, погашення термінових зобов'язань і т.п.
Метакредиту служить важливим індикатором ступеня ризику, пов'язаного з видачеюпозики. Банк, наприклад, уникає видачі позик для спекулятивних операцій,оскільки погашення залежить від результату сумнівних, а іноді і забороненихзакону операцій і, отже, несе високий ризик. При видачі кредиту фірмі банквраховує частоту банкрутств в даній галузі, і, природно, проявляє обережністьвідносно підприємств, що діють в нестабільних галузях.
Видаючикредит акціонерної компанії, банк повинен переконатися, що кредит береться длявиконання цілей, передбачених статутом фірми.
Метавизначає і форму кредиту. Так, якщо позичальник за допомогою позики прагнеподолати короткочасний розрив між надходженням засобів і платежами, то найбільшвідповідною формою кредиту є овердрафт. Фінансування капітальних витрат вимагаєінших форм кредитування, наприклад термінової позики.
 Сумакредиту. Банк повинен перевірити обгрунтованість заявки відносно суми кредиту.Важливо з самого гойдала правильно визначити необхідну суму кредиту, бо інакшебанк неминуче зіткнеться з проханням про збільшення кредиту при настаннікризової ситуації. Небезпека полягає в тому, що банку доведеться вибирати міждвома однаково неприємними альтернативами: надати додатковий кредит чи жвтратити ті гроші, які вже були видані в позику. Тому банк, одержавширозрахунки клієнта, повинен сам дати оцінку необхідної суми кредиту, внісшинеобхідні корективи. Так, наприклад, якщо клієнт просить видати «проміжнупозику» для покупки нового будинку і має намір погасити її за рахунок виручкивід продажу старого будинку, він може не врахувати всіх витрат, пов'язаних зцією операцією ((консультування, оформлення паперів, переїзд, посередницькіпослуги і т. д.). Банк повинен поправити розрахунок клієнта, щоб захистити себевід майбутніх несподіванок.
Практикапоказує, що в основу заявки на кредит позичальник кладе найбільш оптимістичнийваріант розрахунків і занижує суму кредиту, вважаючи, що її легше буде одержатиу банку. Так, якщо клієнт банку просить кредит на покупку нової автомашини, віннеобгрунтовано завищує оцінку старої машини, виручку від продажу якої вінзбирається внести як перший внесок автомобільному ділеру. Це може привести донездатності погасити позику. Іноді позичальник, навпаки, просить у банку завищенусуму, розраховуючи, що якщо його прохання не буде задоволене, він згодомпонизить суму заявки.
Банкзобов'язаний упевнитися, що у фінансуванні операції, на яку піде кредит, берутьучасть засоби самого клієнта. Ця обов'язкова умова видачі кредиту. Бажано, щоббанк і клієнт брали участь у фінансуванні операції в рівних частках, хоча, якправило, банк видає кредит на велику суму. Так, при споживчій позиці банкоплачує від 2/3 до 3/4 вартості речі, що купується. При кредитуванні діловихпідприємств частка участі банку істотно коливається залежно від вигляду ітерміну кредиту, одержаного банком забезпечення і т.д. Проте і тут участьзасобів позичальника у фінансуванні операції є обов'язковою умовою.
 Погашеннякредиту. При видачі кредиту повинен бути ясно визначене джерело його погашення.Є два головні джерела за рахунок надходження доходів або від продажу активів.Банк повинен перевірити, чи відповідають умови, запропоновані клієнтом, йогореальним можливостям.
Уопераціях банку з індивідуальним позичальником здатність останнього погаситикредит найчастіше залежить від величини і регулярності одержуваного доходу. Якгарантія акуратного погашення позики банк може зажадати перекладу заробітноїплатні позичальника на його поточний рахунок в цьому банку. Кредитоспроможністьділового підприємства, у свою чергу, залежить від величини і регулярностіотримання прибутку. При цьому важливо встановити характер ділових зв'язківфірми. Якщо основний дохід поступає від одного — двох контрагентів абопов'язаний з якоюсь однією крупною операцією, ризик непогашення кредитуунаслідок не надходження доходу істотно зростає. Що стосується реалізаціїактивів (нерухомості, цінних паперів і т. п.) як методу погашення позики, тоосновна небезпека полягає в тому, що виручка від продажу їх може бути значноменше, ніж необхідно для погашення боргу. Банк завжди повинен враховуватиможливі помилки і брати з клієнта зобов'язання про погашення не відшкодованоїчастини боргу за рахунок власних засобів.
Термінпозики. Чим триваліший термін позики, тим вищий ризик, тим більше вірогідністьтого, що виникнуть непередбачені труднощі і клієнт не зможе погасити боргвідповідно до договору. Комерційний банк, виходячи з характеру привернутихзасобів, повинен обмежувати свою кредитну діяльність в сфері середньо- ідовгострокових операцій, щоб забезпечити необхідну ліквідність балансу ізадовольняти вимоги вкладників. Тому позики строком до трьох років вважаютьсянайбільш прийнятними для комерційного банку. Разом з тим, із зростанням питомоїваги термінових внесків і розвитком ринку міжбанківських кредитів банки всебільш розвивають практику видачі середньострокових кредитів діловим фірмам (настрок до 6—7 років) і довгострокового кредитування індивідуальних позичальниківна покупку або ремонт житлових будинків (на термін 8—25 років).
 Забезпечення,Важливим елементом кредитної операції, є те, які активи позичальник зможезакласти як забезпечення кредиту. При цьому необхідно підкреслити, що кредитповинен видаватися на певну мету, для фінансування конкретної господарськоїоперації, а не в обмін на забезпечення як таке. Забезпечення це остання лініяоборони для банку і рішення надати позику завжди повинно базуватися надостоїнствах проекту, що самого фінансується, а не на привабливостізабезпечення. Якщо сама основа кредитної операції пов'язана з підвищенимризиком, було б великою помилкою видати кредит під хороше забезпечення,використавши його як джерело погашення боргу. Тому питання забезпечення повиннерозв'язуватися вже після того, як кредитна операція визнана прийнятною длябанку.
Беззабезпечення кредит може надаватися лише в тих випадках, коли джерело погашенняпозики високо надійне.
Винагорода.Винагорода банку за кредит складається з двох основних елементів: відсотка попозиці і комісії за відкриття кредиту. Відсоток по позиці, як правило,визначається шляхом нарахування надбавки до базової ставки. Базова ставкавстановлюється кожним банком індивідуально. Надбавка залежить від характерупозики і ступеня ризику, пов'язаного з нею. Наприклад, в сучасному англійськомубанку позика крупним фірмам, що підтримують постійні зв'язки з банком,видається по базовій ставці або з надбавкою в 2— 272%, а по позикахіндивідуальним позичальникам надбавка до базової ставки складає 4—5% залежновід наявності забезпечення і інших чинників.
1.5Етапи процесу кредитування
Процескредитування можна розділити на декілька етапів, кожний з яких вносить свійвнесок в якісні характеристики кредиту і визначає ступінь його надійності іприбутковості для банку:
— розглядзаявки на отримання кредиту і інтерв'ю
змайбутнім позичальником;
— вивчення кредитоспроможності клієнта і оцінка ризику по
позиці;
— підготовка і укладення кредитної угоди;
— контроль за виконанням умов угоди і погашенням кредиту.
Заявкаі інтерв'ю з клієнтом. Клієнт, що звертається в банк за отриманням кредиту,представляє заявку, де містяться початкові відомості про необхідну позику:мета, розмір кредиту, вигляд і термін позики, передбачуване забезпечення.
Банквимагає, щоб до заявки були прикладені документи і фінансові звіти, що служать обгрунтуваннямпрохання про наданніпозики і пояснюючі причини звернення в банк. Ці документи необхідна складовачастина заявки. Їх ретельний аналіз проводиться на подальших етапах, післятого, як представник банку проведе попереднє інтерв'ю із заявником і зробитьвисновок про перспективність операції.
Доскладу пакету супровідних документів, що представляються в банк разом іззаявкою, входять наступні:
1.Фінансовийзвіт, що включає баланс банку і рахівниць прибутків і збитків за останні 3роки. Баланс складає на дату (кінець року) і показує структуру активів,зобов'язань і капіталу компанії. Звіт про прибутки і збитки охоплює річнийперіод і дає докладні відомості про доходи і витрати компанії, чистомуприбутку, розподілі її (відрахування в резерви, виплата дивідендів і т. д.).
2.Звітпро рух касових надходжень заснований на зіставленні балансів компанії на двідати і дозволяє визначити зміни різних статей і рух фондів. Звіту дає картинувикористання ресурсів, часу вивільнення фондів і утворення дефіциту касовихнадходжень і т.д.
3.Внутрішніфінансові звіти характеризують детальніше фінансове положення компанії, змінаїї потреби в ресурсах протягом року (поквартально, щомісячний).
4.Внутрішніуправлінські звіти. Складання балансу вимагає багато часу. Банку можутьпотрібно дані оперативного обліку, які містяться в записках і звітах,підготовлених для керівництва компанії. Ці документи стосуються операцій іінвестицій, зміни дебіторської і кредиторської заборгованості, продажів,величини запасів і т.д.
5.Прогнозфінансування. Прогноз містить оцінки майбутніх продажів, витрат, витрат навиробництво продукції, дебіторської заборгованості, оборотності запасів,потреби в грошовій готівці, капіталовкладеннях і т.д. Є два види прогнозу:оцінний баланс і касовий бюджет. Перший включає прогнозний варіант балансовихрахунків і рахівниць прибутків і збитків на майбутній період, другий прогнозуєнадходження і витрачання грошової готівки (по тижнях, місяцях, кварталах).
6.Податковідекларації. Це важливе джерело додаткової інформації. Там можуть міститисявідомості, не включені в інші документи. Крім того, вони можуть характеризуватипозичальника, якщо буде виявлено, що він ухиляється від сплати податків зчастини прибутку.
7.Бизнес-планы.Багато кредитних заявок пов'язані з фінансуванням підприємств, що починають,які ще не мають позики і пояснюючі причини звернення в банк. Ці документинеобхідна складова частина заявки. Їх ретельний аналіз проводиться на подальшихетапах, після того, як представник банку проведе попереднє інтерв'ю іззаявником і зробить висновок про перспективність операції.
Доскладу пакету супровідних документів, що представляються в банк разом іззаявкою, входять наступні.
1.Фінансовийзвіт, що включає баланс банку і рахівниць прибутків і збитків за останні 3роки. Баланс складає на дату (кінець року) і показує структуру активів,зобов'язань і капіталу компанії. Звіт про прибутки і збитки охоплює річнийперіод і дає докладні відомості про доходи і витрати компанії, чистомуприбутку, розподілі її (відрахування в резерви, виплата дивідендів і т.д.
2.Звітпро рух касових надходжень заснований на зіставленні балансів компанії на двідати і дозволяє визначити зміни різних статей і рух фондів. Звіт дає картинувикористання ресурсів, часу вивільнення фондів і утворення дефіциту касовихнадходжень і т.д.
3.Внутрішніфінансові звіти характеризують детальніше фінансове положення компанії, змінаїї потреби в ресурсах протягом року (поквартально, щомісячний).
4.Внутрішніуправлінські звіти. Складання балансу вимагає багато часу. Банку можутьпотрібно дані оперативного обліку, які містяться в записках і звітах,підготовлених для керівництва компанії. Ці документи стосуються операцій іінвестицій, зміни дебіторської і кредиторської заборгованості, продажів,величини запасів і т.д.
5.Прогнозфінансування. Прогноз містить оцінки майбутніх продажів, витрат, витрат навиробництво продукції, дебіторської заборгованості, оборотності запасів,потреби в грошовій готівці, капіталовкладеннях і т.д. Є два види прогнозу:оцінний баланс і касовий бюджет. Перший включає прогнозний варіант балансовихрахунків і рахівниць прибутків і збитків на майбутній період, другий прогнозуєнадходження і витрачання грошової готівки (по тижнях, місяцях, кварталах).
6.Податковідекларації. Це важливе джерело додаткової інформації. Там можуть міститисявідомості, не включені в інші документи. Крім того, вони можуть характеризуватипозичальника, якщо буде виявлено, що він ухиляється від сплати податків зчастини прибутку.
7.Бизнес-планы.Багато кредитних заявок пов'язані з фінансуванням підприємств, що починають,які ще не мають фінансових звітів і іншої документації. В цьому випадкупредставляється докладний бізнес-план, який повинен містити відомості про ціліпроекту, методах ведення операцій і т.д.
Заявкапоступає до відповідного кредитного працівника, який після її розглядупроводить попередню бесіду з майбутнім позичальником власником абопредставником керівництва фірми. Ця бесіда має велике значення для вирішенняпитання про майбутню позику: вона дозволяє КИ не тільки з'ясувати багатоважливих деталей кредитної заявки, але і скласти психологічний портретпозичальника, з'ясувати професійну підготовленість керівного складу компанії,реалістичність його оцінок положення і перспектив розвитку підприємства, роботикомпанії; він повинен сконцентрувати увагу на ключових, базових питаннях, щопредставляють найбільший інтерес для банку. Рекомендується розподілити питання4—5 групам.
Вивченнякредитоспроможності і оцінка ризику. Після бесіди повинен ухвалити рішення: чипродовжувати роботу з кредитною заявкою або відповісти відмовою. Якщопропозиція клієнта розходиться в якихось важливих аспектах з принципами іустановками політики, яку проводить банк у області кредитних операцій, тозаявку слід рішуче відкинути. При цьому необхідно пояснити заявнику причини, пояких кредит не може бути наданий. Якщо ж КИ за підсумками попереднього інтерв'ювирішує продовжити роботу з клієнтом, він заповнює кредитне досьє і направляєйого разом із заявкою і документами, представленими клієнтом, у відділ поаналізу кредитоспроможності. Там проводиться поглиблене і ретельне обстеженняфінансового положення компанії-позичальника. При цьому КИ повинен вирішити, хтоз працівників відділу краще підходить для проведення експертизи. Наприклад,якщо йдеться про оцінку забезпечення, запропонованого клієнтом, то потрібенвисновок досвідченого аналітика, оскільки оцінка майна представляє складнупроцедуру. Якщо ж потрібно одержати відомості у кредитного агентства, то цимможе зайнятися менш кваліфікований працівник. Ефективність роботи КИвизначається його умінням давати доручення тим службовцям банку, які найкращимчином підходять для цього.
Прианалізу кредитоспроможності використовуються різні джерела інформації:
— матеріали, одержані безпосередньо від клієнта;
— матеріали про клієнта, наявні в архіві банку;
— відомості, що повідомляються тими, хто мав ділові контакти з клієнтом (йогопостачальники, кредитори, покупці його продукції, банки і т. д.);
— звіти та інші матеріали приватних і державних установ і агентств (звіти прокредитоспроможність, галузеві аналітичні дослідження, довідники по інвестиціяхі т. п.).
Експертивідділу кредитоспроможності перш за все звертаються до архівів свого банку.Якщо заявник вже одержував раніше кредит в банку, то в архіві є зведення прозатримки в погашенні боргу або інших порушеннях.
Важливівідомості можна одержати у банків і інших фінансових установ, з якими мавсправу заявник. Банки, інвестиційні і фінансові компанії можуть надати матеріалпро розміри депозитів компанії, непогашеної заборгованості, акуратності воплаті рахунків і т.д. Тортові партнери компанії повідомляють дані про розміринаданого їй комерційного кредиту, і за цими даними можна судити про те, чивикористовує клієнт ефективно чужі засоби для фінансування оборотного капіталу.
Відділкредитоспроможності може також звернутися до спеціалізованих кредитних агентстві одержати у них звіт про фінансове положення підприємства або фізичної особи(у разі персональної позики).
Аленайбільшою популярністю серед зовнішніх джерел інформації користуються запити уінших банків, обслуговуючих даного клієнта, і у його торгових партнерів. Цівідомості особливо цінні, оскільки вони засновані на минулому досвіді прямогоспілкування з даною компанією.
Слідвраховувати, що умисне спотворення або неналежне використання конфіденційноїінформації може завдати істотної шкоди сторонам, що беруть участь. Особливонебезпечно розголошування одержаних відомостей. Скажімо, якщо клієнтдізнається, що банк одержав невтішний відгук про нього від його постачальника,він швидше за все відмовиться від послуг цього постачальника. Якщо ж випадок зрозголошуванням конфіденційної інформації дістане широкий резонанс, банку вженіхто не представить відомостей такого роду.
Томув діловому світі неухильно дотримуються правила передачі конфіденційноїінформації.
Упершому кодексі, який був прийнятий в 1916 р., декларуються базисні норми іпринципи обміну інформацією, такі як конфіденційність і точність запитів івідповідей, неприпустимість розкриття джерела інформації без дозволу,обов'язкова вказівка мети запиту і суми операції, про яку йде мова. Якщо банкведе переговори з клієнтом про відкриття рахунку, він не повинен звертатися завідомостями до свого конкурента, приховуючи при цьому мету отриманняінформації. Коли банк хоче одержати відомості у зв'язку з судовимпереслідуванням, що ведеться або передбачуваним, це повинно бути чіткообумовлено, вказано в запиті. Всі листи про кредитоспроможність повинні матипідпис відповідної особи.
Запитможе бути зроблений в письмовій або усній формі. Письмовий варіант стоїтьдорожче і вимагає більшого часу. Проте багато банків і комерційні фірмивіддають перевагу цьому способу, оскільки при телефонному контакті важковстановити дійсного одержувача інформації.
Прививченні заявки на кредит КИ може провести інспекцію фірми на місці іпоговорити з ключовими посадовими обличчями. Дуже важливо з'ясувати рівенькомпетенції людей, що очолюють фінансові, операційні і маркетингові служби,адміністративний апарат. Під час відвідин фірми можна з'ясувати багатотехнічних питань, які не торкнулися під час попереднього інтерв'ю, а такожскласти уявлення про стан майна, будівель і устаткування компанії, про звички іповедінку співробітників і т.д. Підготовка до укладення договору. У разісприятливого висновку банк приступає до розробки умов кредитного договору. Цейетап називається структуризацією позики В процесі структуризації банк визначаєосновні характеристики позики:
— вид кредиту;
— суму;
— строк;
— спосіб погашення;
— забезпечення;
— ціна кредиту;
— інші умови.
Структуризаціяможе зробити серйозний вплив на успіх кредитної операції. Якщо банк визначив вдоговорі перенапружені терміни погашення позики, то позичальник може залишитисябез капіталу, необхідного для нормального функціонування. В результаті випускпродукції не ростиме згідно первинним позначкам. Навпаки, якщо банк надастьдуже ліберальні умови виплати боргу (скажімо, якщо грошові кошти для погашенняпіврічної позики будуть одержані протягом одного місяця), то позичальник будетривалий час безконтрольний використовувати одержаний кредит.
Неправильневизначення суми кредиту теж може викликати серйозні проблеми. Якщо сумазанижена (наприклад, замість необхідних 300 тис. дол. одержано 100 тис. дол.),то позичальнику незабаром буде потрібно ще 200 тис. дол., і первинна позика небуде погашена в строк. У зворотній ситуації (видано 100 тис. дол., колинеобхідно 200 тис.) клієнт матиме в своєму розпорядженні зайві суми і витратитьїх на фінансування витрат, не передбачених кредитним договором.
Першийкрок, який повинен зробити КИ, розробляючи умови майбутньої позики, визначитивид кредиту. Це залежить від мети кредиту, характеру операцій, для фінансуванняяких береться позика, можливості і джерел погашення кредиту. Ми вже говорили,що комерційні позики можуть бути використані для фінансування оборотногокапіталу і для фінансування основних фондів компанії. Засоби для погашенняпозики в цих двох випадках акумулюються по-різному. Якщо позика береться дляфінансування запасів або дебіторської заборгованості, то засоби, необхідні дляїї погашення, утворюються після продажу цих запасів або оплати рахунківпокупцями продукції. У другому випадку позика застосовується для покупкиустаткування, будівель і т. п., і кошти для погашення кредиту будуть одержані впроцесі тривалої експлуатації цих елементів основного капіталу. Ясно, що прифінансуванні запасів або дебіторської заборгованості клієнт потребуєкороткострокового кредиту, що погашається протягом декількох місяців, тоді як вдругому випадку кредит повинен відповідати термінам служби устаткування івідповідно мати триваліший термін від 1 до 25—30 років.
Банкпропонує клієнту той вид кредиту і ті умови погашення, які найбільшою міроювідповідають характеру операції, лежачої в підставі позики. У першому випадкуце може бути сезонна позика, поновлювана кредитна лінія, перманентна позика дляпоповнення оборотного капіталу, в другому — термінова позика, лізингова угода,позика під заставу і т.п.
Погашенняпозики може проводитися одноразовим внеском після закінчення терміну аборівномірними внесками впродовж всього періоду дії кредиту. У останньому випадкурозробляється шкала погашення відповідно до термінів оборотності капіталу.
Великаувага приділяється питанню про вартість кредиту, куди входять визначенняпроцентної ставки, розмір компенсаційного залишку на рахунку, комісії за видачуі оформлення кредиту і т.д.
Привизначенні ставки за кредитом повинні враховуватися різні чинники: вартість длябанку привернутих засобів (депозитів і недепозитних джерел); надійністьпозичальника і ступінь ризику, пов'язаний з позикою; витрати по оформленню іконтролю за погашенням кредиту; характер відносин між банком і позичальником іряд інших моментів.
Фахівцібанку при визначенні ставки за кредитом виходять з розрахунку необхідноїмінімальної норми прибутковості по позиці, яка розраховується по наступнійформулі:

Необхіднанорма прибутковості = Граничні витрати + Цільовий прибуток = Дохід по позиці — Витрати по позик — Чиста сума використаних коштів
де:
— граничні витрати визначаються як вартість для банку короткостроковихпривернутих засобів (звичайно береться ринкова ставка по тримісячних депозитнихсертифікатах);
— цільовий прибуток накидка до базової процентної ставки (для позик з високимризиком 5—6%, з низьким ризиком 2%);
— дохід по позиці сума процентних платежів, комісія за відкриття кредиту і зарозробку умов позики;
— витрати по позиці прямі і непрямі витрати по видачі, обслуговуванню і погашеннюпозики;
— чиста сума використаних клієнтом коштів
— це середня сума заборгованості по кредиту протягомвсього періоду дії позики мінус суми, внесені позичальником, мінусрезервні залишки у федеральному резервному банку.
Прирозрахунку процентної ставки по позиці банк враховує всю гамму своїх взаємин зклієнтом. Якщо ці відносини не обмежуються разовим отриманням кредиту, а маютьширші масштаби (наприклад, клієнт зберігає крупний стабільний залишок напоточному рахунку, користується послугами інвестиційного і трастового відділів,має кредитну картку банку і т.п.), банк одержує додатковий дохід. Природно, вінпрагне зберегти і зміцнити ці відносини і може встановити більш пільговийвідсоток по позиці.
Крімтого, як вже мовилося, в ціні кредиту необхідно враховувати ступінь ризикованоїоперації, в першу чергу — ризик непогашення позики. Для цього банкизастосовують рейтингову оцінку кредитів шляхом нарахування окулярів по напередприйнятих критеріях.
Колиробота по структуризації позики закінчена, КИ повинен ухвалити принципове рішення:чи перейти до остаточних переговорів про укладення кредитної угоди абовідмовити у видачі позики. Необхідно ще раз підкреслити, що якщо на одній ізстадій обстеження і підготовки матеріалів стає ясно, що якісь важливіхарактеристики позики (мета, сума, забезпечення, умови погашення) невідповідають політиці банку у області кредитування і прийнятим стандартам, слідвідмовитися від надання кредиту. Тому, закінчивши структуризацію позики, КИповинен ще раз оцінити всю наявну інформацію (архіви, матеріали, інтерв'ю зпозичальником, звіти про кредитоспроможність, балансові коефіцієнти і т. д.) іухвалити остаточне рішення відповідності позики. Якщо висновок позитивно, торобота переходить в стадію переговорів про остаточні умови кредитної угоди,після чого проект договору повинен бути представлений позиковому комітету банкудля затвердження.
Переговорипро умови кредитної угоди. КИ повинен представити клієнту пропозиції за умовамимайбутнього кредиту — процентной ставці, комісії за відкриття кредиту, забезпеченнюі т.п. Його пропозиції можуть істотно відрізнятися від тих умов, які містилисяв заявці клієнта.
Щобпонизити вірогідність помилки і забезпечити об'єктивність думок, банк звичайновстановлює межі повноважень окремих посадовців по укладенню кредитних оборудок.Ліміт цей залежить від суми кредиту і від інших чинників. У деяких банках КИлише розробляє умови позики і готує всі матеріали, право ж твердження належитьвищій адміністрації і до судного комітету, що складається з директорів ідосвідчених кредитних працівників. У інших банках КИ може ухвалювати рішення повсіх кредитних заявках, які він готує, з подальшим твердженням в позиковомукомітеті.
Убільшості банків прийнятий проміжний варіант: менш досвідчені КМ можутьухвалювати рішення по заявках з невеликою сумою; у інших випадках рішенняухвалюється посадовцем вищого рангу або позиковим комітетом.
Післядосягнення згоди з основних питань операції, готується документ, що підсумовуєумови кредиту. Цей документ повинен бути представлений позиковому комітету длязатвердження. На засіданні комітету КИ приводить аргументи на користь операції,відзначаючи її сильні і слабкі сторони. Якщо угода містить деталі, невідповідні нормальній практиці банку, КИ повинен їх обгрунтувати.
Документуванняпозики і підписання кредитного угод.
Документаціяпо позиці має виключно важливе значення, оскільки відсутність якихосьматеріалів або їх неправильне оформлення можуть привести до крупних втрат уразі непогашення кредиту і інших недобросовісних дій позичальника. Банк повинензберігати в кредитному досьє наступні документи:
— свідоцтво повноважень осіб, що підписали кредитний договір від імені компанії;
— документи, підтверджуючі отримання позики;
-документи,розпорядження заставою, що дають право (якщо по позиці одержано забезпечення).
Юридичнимсвідоцтвом повноважень посадовців на підписання кредитної угоди служить такзвана резолюція акціонерної компанії, де перераховуються посадовці компанії,яким дозволяється одержувати позики, здійснювати заставу майна і т.д. В документіуказується найменування і адреса компанії і прізвища осіб, що діють від іменікомпанії.
Свідоцтвомправа вимоги боргу по позиці служить боргове зобов'язання клієнта, деуказується прізвище і адреса позичальника, найменування банку, дата видачі ісума позики і термін її погашення. При амортизації позики періодичними внескамиуказуються суми і терміни цих платежів. У борговому зобов'язанні приводитьсятакож розмір процентної ставки, і у разі ставки, що змінюється, до якогопоказника грошового ринку вона «прив'язана». За наявності забезпечення повиннобути дано короткий його опис.
Кредитнаугода є розгорненим документом, що підписується обома сторонами кредитноїоперації і що містить докладний виклад всіх умов позики.
Йогоосновні розділи:
— свідоцтво і гарантії;
— характеристика кредиту;
— умови, що зобов'язали;
— забороняючиумови;
— невиконанняумов кредитної угоди;
— санкції у разі порушення умов.
Розділ«Свідоцтва і гарантії» підтверджує, що позичальник:
— має сертифікат про інкорпорацію;
— має повноваження укладати кредитні договори і підписувати боргові зобов'язання;
— не має заборгованості по податках;
— має право розпоряджатися активами;
— не має активів в заставі окрім відомих банку;
Урозділі «Характеристика позики» детально висловлюються умови кредиту, а самевид позики, сума, процентна ставка, шкала погашення і забезпечення. Вказані всіучасники операції, робиться посилання на боргове зобов'язання і документ прозабезпечення кредиту.
Урозділі «Обмежуючі умови» сформульовані правила, яких повинен дотримуватисяпозичальник протягом всього періоду дії позики:
— підтримуватипевний рівень оборотного капіталу;
— підтримуватистабільний рівень акціонерного капіталу;
— дотримувативстановлену величину балансових коефіцієнтів (коефіцієнта ліквідності і т. д.);
— регулярно представляти фінансові звіти, підготовлені з дотриманням всіхзагальноприйнятих бухгалтерських правил;
— регулярно сплачувати податки і інші зобов'язання, які у разі несплати можутьпривести до накладення арешту на майно;
— утримувати в порядку і забезпечувати необхідний ремонт будівель і устаткування;
— забезпечити працівникам банку можливість обстежувати бухгалтерські книгикомпанії на предмет виявлення їх ідентичності даним, приведеним в звітах;
Урозділі «Заборонні умови» вказані дії, які не повинні проводитисяпозичальником:
— не продавати або закладати активи (крім випадків, коли, це потрібно длянормальної роботи компанії);
— не купувати акції або облігації (за винятком зобов'язань федерального уряду);
— не виплачувати винагороди службовцям і дивідендів акціонерам вище обумовленогомаксимуму;
— не проводити опційних операцій з акціями компанії або інших операцій звідстроченим відшкодуванням засобів;
— не видавати гарантій по боргах інших підприємств;
— не розширювати систему участі в інших підприємствах;
— не брати участь в злитті і поглинаннях;
— не проводити таких змін в керівних органах компанії
яківплинули б на її політику.
Урозділі «Невиконання умов кредитної угоди» приводяться випадки, які слідтрактувати як «невиконання» або «порушення» договору:
— несплата чергового платежу по позиці;
— порушення однієї з обмежуючих або таких, що забороняють умов;
— об’ява банкрутства або ліквідації справи;
— смерть позичальника.
Урозділі «Санкції у разі порушення умов угоди» перераховується наступне:
— вимоганегайного погашення всієї суми боргу і відсотків, що залишається, по ній;
— вимогадодаткового забезпечення або гарантій;
— право банка погасити борг, що залишився, за рахунок засобів, що є на поточномурахунку позичальника.
Невсі кредитні угоди містять всі вказані розділи і пункти, але деякі моментихарактеристика кредиту, обов'язку кредитора і позичальника, що розуміється підпорушенням договору обов'язково присутні в документі про кредитну операцію.
Угодупідписують представники банку і компанії, а якщо потрібне гарант. Після цьогокомплект всіх документів передається клієнту, а інший комплект з супровіднимидокументами йде в кредитне досьє банку. Потім в це досьє підшиваються всі звітикомпанії, листування, записи телефонних переговорів і т.д.
1.6Визначення кредитоспроможності підприємства позичальників
Нацьому етапі розгляду кредитного проекту і оцінки кредитоспроможності іфінансового стану позичальника працівника філіалу банку здійснюються вивченнясуб'єкта і об'єкту кредитування і оцінку ризиків по позиці на підставі такихджерел інформації:
— офіціально наданих позичальником в банк документів;
— матеріалів щодо клієнта, одержаних з архівів банку (за наявності«кредитної історії» клієнта);
— відомостей,які можуть бути одержані від служби безпеки банку, об контрагентів потенційногопозичальника, податкових адміністрацій, інших банка різних статистичнихвідомостей із загальних збірок, довідників, зведення преси.
Кредитнийпрацівник здійснює:
— експертизу кредитного проекту;
— аналіз фінансового стану клієнта;
— прогнозний аналіз грошового потоку клієнта.;
— підготовку схеми руху кредитних засобів.
Експертизакредитного проекту проводиться з метою визначення його окупності і можливостісвоєчасного погашення кредиту разом з відсотками в результаті отриманняекономічного ефекту від впровадження (здійснення) проекту в терміни, яківідповідають термінам кредитування. На цьому етапі здійснюється детальнийаналіз кредитних заявок, тобто:
— визначається мета кредитування (на нове виробництво або на те, що існує, напокриття оборотних або основних коштів) і термін відвернення ресурсів;
— перевіряється коректність розрахунку суми кредиту шляхом аналізутехніко-економічного обгрунтування разом з відповідними документами;
— перевіряється обгрунтованість термінів погашення кредиту (детальніший аналізздійснюється при прогнозному розрахунку грошових потоків клієнта;
— детально аналізуються доходи, які передбачаються від кредитної угоди, івитрати, пов'язані з кредитним проектом
відповідністьрівня процентної ставки за кредитом рівню ризику
якийнесе банк (витрати по залученню ресурсів, формуванню страхового резерву,страхуванню ризику неповернення кредиту).
Длярозгляду довгострокових проектів обов'язкове здійснення
банкомтехніко-економічної експертизи.
Аналізфінансового стану клієнта на підставі «Методики оцінки фінансового стану івизначення класу позичальника»- проводиться з метою оцінки йогоплатоспроможності. Слід звернути увагу, що оцінка кредитного проектуздійснюється не тільки з урахуванням наявного у наявності фінансового станузамовника, а з прогнозуванням майбутніх змін, керуючись принципом«середніх» очікувань. Тобто обраховується «оптимістичний „прогноз, коли обставини складаються в якнайкращому варіанті, і “якнайгірший»прогноз і приймається середнє значення.
Принаданні кредиту під поруку або гарантію необхідно здійснювати також аналізфінансового стану поручителя або гаранта.
Основнимджерелом інформації для аналізу фінансового стану потенційного позичальника єйого бухгалтерські звіти.
Врезультаті розгляду звітів визначаються кількісні параметри, які характеризуютьгосподарську діяльність позичальника:
— ліквідність;
— економічну і фінансову стабільність;
— прибутковість (рентабельність);
— перспективи грошових потоків.
Першітри параметри характеризуються системою фінансових коефіцієнтів — коефіцієнтиліквідності, покриття, забезпечення власними засобами, дохід на капітал таінші.
Коефіцієнтабсолютної (термінової) ліквідності визначається відношенням суми залишків постаттях грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми залишківпо непогашених кредитах і поточній кредиторській заборгованості. Вінхарактеризує наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайнопогашені швидко ліквідними грошовими коштами і цінними паперами, тобтоздатність позичальника швидко розрахуватися за своїми зобов'язаннями.
Коефіцієнтзагальної ліквідності визначається відношенням загальної суми поточних активівдо загальної суми фінансових і поточних зобов'язань. Бажано, щоб цей коефіцієнтперевищував одиницю. Таким чином, визначають, буде, чи досить в підприємствавсіх оборотних коштів для повної ліквідації своїх боргових зобов'язань.
Коефіцієнтплатоспроможності визначається відношенням суми поточних активів до сумипоточних зобов'язань. Це дає можливість визначити спроможність підприємстващодо погашення їм своїх короткострокових зобов'язань.
Різницяміж сумами поточних активів і поточних зобов'язань визначає величину оборотного(робочого) капіталу. Цей показник свідчить про те, наскільки господарськадіяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами.
Падіннякоефіцієнтів ліквідності в порівнянні з попередньою звітною датою свідчить пропогіршення фінансового стану підприємства.
Допоказників економічної стабільності відносяться оборотність запасів,оборотність дебіторської заборгованості, оборотність кредиторськоїзаборгованості та інші.
Зворотністьзапасів визначається відношенням суми середніх залишків запасів до виручки відодноденної реалізації продукції. Цей коефіцієнт відображає забезпеченістьвиробничого циклу необхідними оборотними коштами.
Зворотністьдебіторської заборгованості обчислюється відношенням суми середніх залишківдебіторської заборгованості до виручки від одноденної реалізації. Цеспіввідношення свідчить про швидкість вивільнення засобів з дебіторськоїзаборгованості.
Зворотністькредиторської заборгованості визначається відношенням суми середніх залишківкредиторської заборгованості до одноденних витрат на придбання запасів.Показник відображає швидкість погашення кредиторської заборгованості.
Неменш важливими в аналізі є коефіцієнти фінансової стабільності і фінансовоїнезалежності (автономії), коефіцієнт маневреності власних засобів.
Коефіцієнтфінансової стабільності визначається відношенням суми власних коштів допозикових. При отриманні високого коефіцієнта (більше одиниці) не варто нацьому заспокоюватися і припиняти аналіз. Високий коефіцієнт фінансовоїстабільності сам по собі не є ознакою повного благополуччя.
Коефіцієнтфінансової незалежності обчислюється відношенням суми власних коштів до валютибалансу.
Зворотнимдо коефіцієнта стабільності є коефіцієнт співвідношення привернутих і власнихзасобів, який характеризує розмір привернутих засобів на 1 гривну власнихзасобів.
Коефіцієнтманевреності власних засобів характеризує ступінь мобільності використаннявласних засобів.
Важливимпоказником, який характеризує ефективність діяльності
підприємстває рентабельність виробництва.
Рентабельністьвизначається як співвідношення прибули до об'єму реалізації або другомукількісному показнику.
Підчас проведення експертизи кредитного проекту і здійснення аналізу фінансовогостану клієнта кредитний працівник повинен звернути увагу на необхідністьнапряму на здійснення кредитного проекту власних засобів позичальника.
Необхіднонадавати перевагу кредитним проектам, на здійснення яких позичальник направляєне менше 30% власних засобів, тобто співвідношення банківського кредиту івласних засобів позичальника у вартості кредитного проекту складає 70% на 30 %.
Прогнознийаналіз грошових потоків клієнта на період кредитування до повного погашеннякредиту разом з відсотками «Прогноз грошових потоків позичальника»проводиться для доповнення аналізу фінансового стану клієнта і визначення,джерел погашення кредиту. Аналіз руху грошових коштів позичальника є найбільшважливим для кредитного аналізу, оскільки надходження грошових коштів єбезпосереднім джерелом погашення кредиту.
Аналізгрошових потоків клієнта має на увазі оцінку кредитного ризику на підставі звітнихпоказників. Він побудований на порівнянні надходжень і витрат за даний період.
Стійкеперевищення надходжень над витратами протягом певного періоду дозволяєоцінювати клієнта як кредитоспроможного. У разі різких коливань такогоперевищення або у разі зворотного співвідношення — перевищення витрат наднадходженнями — ризик неповернення кредиту підвищується.
Потрібноаналізувати рух засобів з питань прозорості розрахунків; стани платежів вреальних грошах і порядку бартеру; стани грошових надходжень в національній івільно-конвертованій валютах; об'єму кредитування в національній івільно-конвертованій валютах; напрям засобів через свої дочірні абопосередницькі фірми, в яких комерційних банках мають рахунки дочірні іпосередницькі фірми; мотиви відкриття рахунків в цих банках; об'єм напрямузасобів на рахунок основного позичальника кредиту;
відповідностірозміру кредиту розміру грошових надходжень на рахунок, відкритий в банку, якийнадає кредит; якою мірою кредитні засоби осідають на рахунках інших комерційнихбанків, які обслуговують дочірні і посередницькі фірми позичальника.
Підгрошовими потоками підприємства необхідно розуміти надходження і платежігрошових коштів і їх еквівалентів за певний проміжок часу. Грошові коштивключають засоби в касі підприємства і на рахунках в банках, які можуть бутивикористані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є фінансовіінвестиції в підприємство.
Еквівалентамигрошових коштів можна вважати також розміщення вільних грошових коштів увигляді депозитних сертифікатів на короткий термін.
Аналізруху грошових коштів позичальника проводиться станом на сьогодні, аналізуєтьсяминулий період і прогнозується їх рух на майбутній. Аналітичний прогноз можебути зроблений в декількох варіантах, заснованих на певних гіпотезах.Наприклад, може бути передбачений як максимальний об'єм реалізації, так імінімальний.
Рухгрошових коштів необхідно вивчати в зіставленні із звітом про фінансовірезультати, про рух грошових коштів і з балансом. Прогноз грошових потоків надходженьі витрат порівнюється з фактичними даними за минулий період. Наприклад, прирозгляді можливості надання кредиту на 6 місяців, аналізується минулий періодне менше 6 місяців.
Уразі очікування високого рівня інфляції в період, на який запрошується кредит,всі розрахунки необхідно коректувати на очікуваний рівень інфляції. Слідврахувати, що очікуваний рівень інфляції знецінить власні засоби підприємства,яке приведе до відповідного погіршення фінансового стану.
Метабанку в роботі з підприємствами, яким надається кредитна підтримка забезпечитиуспішне виконання проекту, який кредитується, зокрема за рахунок концентраціїзасобів на рахунках його партнерів в Промінвестбанку.
Цедозволить виключити ризик нестабільності інших банків, які задіяні в розрахунках.Для цього переважною умовою надання кредиту повинна бути наявність упозичальника основних поточних рахунків в установі банку, яка надає кредит.Вказані рахунки повинні бути задіяні для проходження із-за них основнихгрошових потоків клієнта і перерахування позичкових коштів (за товари, послуги)переважно контрагентам, які обслуговуються в установах Промінвестбанку, тобтовідкриття поточних рахунків його партнерів по бізнесу в установахПромінвестбанку. При розгляді кредитного проекту необхідно прослідкуватигрошові потоки між позичальником і його дочірніми і посередницькимиструктурами. З метою не допустити відвернення засобів позичальника черездочірні і посередницькі структури, працівник обслуговуючий позичальникаустанови банку повинен постійно контролювати грошові взаємини між ними.

2. АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ БАНКУ,ЕФЕКТИВНІСТЬ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ « ІНДЕКС – БАНК»
2.1Характеристика діяльності комерційного банку «Індекс- банка»
Маріупольськевідділення «Індекс — банка» на сьогодні є одним з пріоритетних і стабільнихвідділень нашого регіону.
Історіябанку починається в 1993 р. – 10 лютого Національним банком з номером 149зареєстрований банк як суспільство обмеженою відповідальністю «Комерційний банк«Золотий лев». З перших днів підстави Банк активно розвивається і нарегіональному рівні. Вже в кінці 1993 р. Через обмеження, пов'язані з формоювласності,17 листопада 1993 р. Банк реорганізований в Акціонерне суспільствовідкритого типа.
До1996 р. істотно змінилися економічні умови, Банк значно виріс, одержав хорошурепутацію в Західній Україні. Перед Банком встали нові цілі і завдання, зокрема– розвитку регіональної мережі в інших регіонах. Змінилася і назви Банку – 28жовтня 1996 р. Зареєстровані зміни і доповнення до Статуту Банку у зв'язку іззмінами назви на Акціонерне суспільство « ІНДУСТРІАЛЬНО – ЕКСПОРТНИЙ БАНК».
Логічнимпідтвердженням розвитку Банку, зростання його фінансових показників і вихід на загальнонаціональнийринок встало рішення на зміну місцезнаходження Банка.19 листопада 1999 р.Загальними зборами акціонерів Банку було ухвалено рішення про перекладголовного офісу АТ « Індекс – Банк» в місті Києві. А 10 лютого 2000 р. Головнийофіс Банку почав роботу в столиці.
Подальшаісторія Банку була відмічена цілий ряд подій, які відображають його становленняяк банк національного масштабу. У лютому 2002 р. Банк стає членом платіжноїсистеми VISA International, а в липні 2002 р. – єдиним в Україні банком, якийобслуговує карти російської платіжної системи « Золота Корона». Впродовж 2002р. Банк активно розширює свою регіональну мережу – відкрито сім балансовихфіліалів і 59 відділень.
У2003 р. Банк сконцентрував свої зусилля на оптимізацію технологій і розробокнових продуктів. Серед значних досягнень цього року – входження банку якофіційного члена в міжнародні платіжні системи MasterCard і отримання ліцензіїна емісію карт MasterCard Gold, Standart i Maestro. Банк розробляє низькуінноваційну продукцію як для ринку приватних осіб, так і для підприємців. Крімтого, розвивається регіональна мережа Банку – протягом року відкрито двабалансові філіали і 20 відділень.
2004рік став для Банку роком визнання — Банк одержав міжнародний рейтинг Moody’sB2/NP для депозитів в іноземній валюті і рейтинг Е+ з фінансовою потужністю (FSR).Привласнення рейтингу, це результат значних досягнень Банку. Банк активнорозробляє нові продукти, зокрема унікальні («Депозитна ЛІНІЯ»). Впродовж 2004г.Банк зберіг встановлений раніше темп розвитку фінансових показників – одна зякнайкращих банківських систем України.
У2005г. АТ « ІНДЭКС – БАНК» зберіг положення активного учасника кредитуванняреального сектора національної економіки. 2004г. визначився значним зростаннямоб'єму кредитного портфеля суб'єктів господарювання.
У2005г. Банк, як і в 2004г., не обмежувався кредитуванням певного сектораекономіки, а, навпаки намагався, співробітничав зі всіма економічними агентами,незалежно від напряму їх діяльності, дякуючи чому диверсифікація кредитногопортфеля збережена. Пріоритетними галузями в кредитуванні, як і раніше, булаоптова і роздрібна торгівля, сільське господарство і харчова промисловість.Високими темпами впродовж минулого року росла заборгованість по кредитах,видана підприємствам торгівлі, сільського господарства.
Порівняноз 2004г. їх частина в структурі кредитування видів економічної діяльностівиросли і складали відповідно 43 і 16% проти 34 і 12%.
Впродовж2005г.Банк запропонував клієнтам широкий спектр короткострокових ідовгострокових інструментів кредитування в національній і іноземній валюті.Більшість кредитів, як і раніше, надана в національній валюті – 377,7 млн. грн.Проте їх частина в загальному об'ємі кредитного портфеля 2005г. Зменшилася ісклала 62,9% проти 76,2% в 2003г.
Усфері кредитування суб'єктів господарювання в 2005г. спостерігалася стійкатенденція до зростання довгострокового кредитування. За рік об'єм вимог Банкупо довгострокових позиках виріс в 2,3 разу і на початки 2005г. складав 328,2млн. грн., що складає 54,6% загального об'єму кредитного портфеля.
Збільшенняоб'єму кредитного портфеля, зміни в його структурі відбувалося завдяки впровадженнюв 2005г. нових банківських продуктів і послуг. Банк проводив фінансуванняшляхом надання кредитування на придбання транспортних засобів, які були вексплуатації, а також водного транспорту. З метою удосконалення процедурикредитування були розроблені процедури кредитування довгостроковихінвестиційних проектів, надання банківських гарантій і інших документарнихоперацій.
Ум.Маріуполі відділення було відкрито Донецьким філіалом АТ «Індекс-Банка» 1 січня2004г. Відділення виконує функції по фінансуванню і кредитуванню будівництввиробничого і невиробничого призначення.
2.2Аналіз кредитних ресурсів досліджуваного банку
Основнадіяльність АТ «Індекс-Банка» полягає в залученні грошових коштів і наданні їх впозику або інвестування в цінні папери, на основі чого формуються доходи банкуі задовольняються різноманітні потреби підприємств, організацій і населення.Засобом залучення ресурсів є пасивні операції банку.
Банківськіресурси формуються на основі операцій комерційного банку в результаті якихвідбувається збільшення засобів, що знаходяться на пасивних рахунках.
Пасивніоперації комерційних банків можуть здійснюватися у формі:
— відрахуваньвід прибутку банків на формування або збільшення їх фондів;
— кредитів, одержаних від інших юридичних осіб, зокрема комерційних банків,Національного Банку України, іноземних банків;
— депозитних операцій;
Існуєбезліч різних класифікацій ресурсів комерційних банків, побудованих на основіпевних критеріїв.
Власнізасоби АТ «Індекс-Банка» складаються із статутного фонду, а також утворюваних впроцесі банківської діяльності, резервного і інших фондів.
Довласних засобів прирівнюється прибуток, який до її розподілу знаходиться вобороті комерційного банку і використовується як банківський ресурс.
Тимчасововільні засоби бюджетів на рахунках в АТ «Індекс-Банка», якщо він притягуєтьсядо касового виконання державного бюджету, утворюються в результаті їх поточноговиконання, тобто від моменту надходження доходів на рахунки в банку до моментуїх використання.
Важливимбанківським ресурсом є засоби клієнтів на рахунках в комерційному банку ізасоби в розрахунках: залишки засобів на поточних рахунках підприємств,організацій і установ всіх форм власності; засоби, що депонують з метоюзабезпечення гарантії платежу при акредитивній формі розрахунків, домициляциивекселів, розрахунках чеками, засоби в розрахунках між установами одногокомерційного банку; засоби бюджетних і громадських організацій; засобиспеціальних фінансово-кредитних інститутів.
Добанківських ресурсів відносяться грошові заощадження населення, які формуютьсяза рахунок скорочення поточного особистого споживання і призначаються длязабезпечення його потреб в майбутньому або у разі перевищення поточних доходівнад витратами як результат зростання доходів.
Крімтого, до банківських ресурсів відносяться залишки на поточних рахунках фізичнихосіб, призначені для виплати заробітної платні підприємствами своїм робочимчерез мережу ощадних кас комерційних банків; залишки на спеціальних рахункахдля розрахунків через дебетові пластикові картки безготівковим шляхом фізичнимиособами.
РесурсамиАТ «Індекс-Банка» є також кредити, надані іншими банками на міжбанківськомуринку, а так само придбані у іноземних банків, в Національному Банку України накредитному аукціоні, шляхом переобліку або перезастави векселів. Крім того, доцієї категорії відносяться засоби інших банків, що знаходяться на їхкореспондентських рахунках в комерційному банку.
Вцілях залучення кредитних ресурсів безбалансовими відділеннями проводитьсявиплата заробітної платні і інших платежів за допомогою пластикових карток рядунайбільших підприємств — клієнтів відділення.
Кількістьвідкритих рахунків — 5905 шт. Відділенням проводиться обслуговування пенсійнихвнесків. Кількість відкритих пенсійних рахунків на 01.01.2005г. — 50 шт.
Нарешті,до ресурсів АТ «Індекс-Банка» відносяться інші грошові кошти, які утворюються врезультаті проведення ними інших видів пасивних операцій, зокрема пов'язаних земісією і розміщенням власних цінних паперів (облігацій, депозитнихсертифікатів і інших).
Залежновід місця мобілізації банківських ресурсів їх підрозділяють на мобилізуємісамим комерційним банком і придбані у інших банків. На місці комерційнимибанками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян ідепозити підприємстві і організації. Для оперативного задоволення додатковихпотреб в грошових коштах АТ «Індекс-Банк» привертає ресурси, мобілізованііншими банками.
Зпогляду джерел освіти ресурси комерційних банків діляться на власні іпривернуті.
Статутнийфонд АТ «Індекс-Банка» формується на основі випуску і розміщення своїх акцій.
Узагальному об'ємі банківських ресурсів частка власних засобів залишаєтьсянезначною, вони грають важливу роль при проведенні активних операцій лише напервинному етапі діяльності банку при формуванні статутного фонду і дозбільшення розміру привернутих ресурсів до величини достатньої для проведенняяк можна більшого спектру пасивних і активних операцій. Таким чином, основнемісце в структурі банківських ресурсів відводиться привернутим засобам, всукупності об'єднуючим засоби. Мобілізуємі банком на місці і запозичені у іншихкомерційних банків всередині і поза своєю системою, в Національному БанкуУкраїни або на ринку цінних паперів через випуск і розміщення власних абопродажу придбаних фондових інструментів.
Процесформування ресурсів у відділенні « Індекс – банка» необхідно почати з виявленнярозміру власних і привернутих засобів, а також визначення їх частини уформуванні загальної суми балансу.
Яквласні, так і привернуті ресурси відділення відображаються накореспондентському рахунку, відкритому в Національному банку України. Цеактивний рахунок, тому ресурси відображаються по дебету цього рахунку, авкладення засобів – по кредиту.
Складемотаблицю 2.1., яка характеризує структуру ресурсів аналізованого банку за станомна почало роки останніх двох років.
Таблиця2.1-Аналіз склад і структура ресурсів відділення « Індекс – Банка» (у тис.грн.)
  на 01.01.2005г.
  сума, тис. грн. уд. вага, %
сума, тис. грн.
на 01.01.2004г уд. вага, %
  1 2 3 4 5 6
  1.Власні засоби 1358,3 9,1 3042,2 14,7 1683,9
  2.Привернуті засоби 13544,4 90,9 17690,4 85,3 4146,0 — поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності 4265,3 28,6 6867,3 33,1 2602,0
  — термінові депозити всього: 4974 33,4 6393 30,8 1419
  з них: — юридичних осіб 625 4,2 1500 7,2 875
  — фізичних осіб 4349 29,2 4893 23,6 544
  — засоби до запитання фізичних осіб 1874,5 126 2849,5 13,7 975
  — кредиторська заборгованість 190 1,3 350 1,7 160
  — кредитні ресурси, привернуті в системі «Індекс – банка» 2240,6 15 1230,6 5,9 -1010,0
  Разом: 14902,7 100 20732,6 100 5829,9
  /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Власнізасоби банку важлива і невід'ємна частина фінансових ресурсів банку. За рахуноквласних засобів відділення «Індекс – банка» покривало від 9,1% в 2004г. до14,7% в 2005г. загальної потреби кредитних ресурсів. Для кредитних ресурсів тенденціябула зворотною. Якщо питому вагу привернутих засобів в загальній сумі ресурсівза станом на 01.01.2004г. склало 90,9%, то за станом на 01.01.2005г. він склав85,3%.
Змінирозміру власних засобів, яке відбувалося у відміченому періоді, було слідствомполітики капіталізації прибули., яка в свою чергу направлена на розвиток імодернізацію банківської справи, впровадження передових технологій і методівроботи відділення.
Найбільшапитома вага в структурі привернутих ресурсів, як в 2004г, так і в 2005г.складають залишки грошових коштів на рахунки юридичних осіб ( на01.01.2004г.они складали 4265,3 тис. грн. або 28,6 %, на 01.01.2005г.відповідно 6867,3 тис. грн. або 33,1% ) і на рахунках термінових депозитівюридичних і фізичних осіб 33,4% на 01.01.2004г., 30,8% — на 01.01.2005г.
Купувальнікредитні ресурси за аналізований період знизилися на 1010 тис. грн. або на 45,1%, що позитивно відобразилося на фінансових результатах банку… Засоби нарахунках фізичних осіб ( внески населення ) збільшилися на 1519 тис. грн. абона 24,4 %, що свідчить про довіру населення до відділення банку. Таким чином вцілому по відділенню за звітний період зростання ресурсів склало 5829,9 тис.грн. або 39,1 %, що дозволило додатково видавати кредити і одержати доходи увигляді відсотків.
Структуравласних засобів неоднорідна по кількісному складу і в перебігу 2-х роківмінялася ( табл. 2.2.).
Таблиця2.2- Аналіз структури власного капіталу Маріупольського відділення АТ «Індекс –Банка» (у тис. грн.) 01.01.2006 01.01.2007 Відхилення в тис. грн. Показники Сума, тис. грн. Уд. вага % Сума, тис. грн. Уд. вага % 1. Основний капітал всього: 2348,6 93,4 2897,4 58,7 548,8 Зокрема — статутної фонд 1358,3 54 1358,3 44,6 -  - результати минулих років 484,2 19,4 493,4 7,5 9,2 — прибуток або збиток, чекаючий згоди 503,1 20 1045,7 15,8 542,6 3.Додатковий капітал, всього: 165,4 6,6 2036,6 41,3 1871,2 — резерв по кредитних операціях 19,2 0,8 236,2 3,6 217 — результат переоцінки 146,2 5,8 1800,4 27,2 1654,2 — результати поточного року - - - - - Разом: 2514 100 4934 100 4843
Якбачимо, з таблиці власні засоби банку сформовані з основного і додатковогокапіталу. Основний капітал склав за станом на 01.01.2006г. 2348,6 тис. грн. або93,4% в загальному об'ємі капіталу; за станом на 01.01.2007г. 2897,4 тис. грн.або 58,7% в загальному об'ємі капіталу. Приріст основного капіталу склав 548,8тис. грн. або 23,4% приріст відбулося за рахунок напрацьованого прибутку.
Убалансі відділення засобу статутного фонду відсутні, оскільки запропонованийбанк не є юридичною особою, а отже і не формує статутною капітал (облікздійснюється в головному управлінні в м. Києві )
Вперіод зростання банку необхідний додатковий капітал, щоб мати підтримку ізахист від ризику, пов'язаного з проведенням активних операцій. У відділенні«Індекс – банка» додатковий капітал складається з резерву по кредитнихопераціях і результатів переоцінки. Які склали 236,2 тис. грн. або 3,6% і1800,4 тис. грн. або 27,2% загальних об'ємів власного капіталу банку відповіднона 01.01.2006г. і 01.01.2007г. В цілому за 2 роки приріст власних засобівсклало 2420 тис. грн.
Однимз основних функцій сучасного банку є залучення ресурсів і їх розміщення наумовах дотримання вимог які пред'являється Національним банком України поекономічних нормативах і резервуванні. Комерційнібанки здійснюють кредитні вкладення за рахунок кредитних ресурсів. У відділенні« Індекс – банка» ресурси сформовані за рахунок:
— мобілізуємих ресурсів на місці;
— ресурсів придбаних в системі «Індекс-банка» в України;
— других ресурсів.
Розглянемосклад привернутих ресурсів відділення «Індекс — банка» (таблиця 2.3.)
Таблиця2.3 — Склад і структура привернутих ресурсів Маріупольського відділення «Індекс – банка» 01.01.2006г. 01.01.2007г. Сума, тис. грн. Уд. вага % Сума, тис. грн. Уд. вага % 1.Засоби до запитання, всього: 6392,8 47,2 10066,8 57 — суб'єктів господарської діяльності 4265,3 31,5 6867,3 38,8 — засоби фізичних осіб. 1874,5 13,8 2849,5 16,1 — кредиторська заборгованість 190 1,4 350 2,1 2.Депозити 4974 36,7 6393 36,1 -краткострокові депозити физ. Облич. 4349 32,1 4893 27,7 — краткострокові депозити юр. облич. 625 4,6 1500 8,5 3.Кредитні ресурси, придбані в «Індекс – банці» 2240,6 16,5 1230,6 7 Разом 13544,4 100 17690,4 100
Яквидно з табл. 2.3. об'єм привернутих засобів за аналізований період виріс на4146 тис. грн. або на 30,6%, зокрема за рахунок зростання залишків на рахункахклієнтів на 2602 тис. грн. або на 61% і приросту внесків фізичних осіб на 1519тис. грн. або на 24,4%.
Утакий час відбулося зниження придбаних ресурсів на 1010 тис. грн. У структуріресурсів найбільшу питому вагу займають ресурси суб'єктів господарськоїдіяльності 57% в 2007г. і 47,2% в 2006г.; внески населення відповідно 43,7% і46%; депозити юридичних осіб в 2007г. склали 1500 тис. грн. або 8,5% і 625 тис.грн. в 2006г. або 4,6%. Таким чином в структурі привернутих засобів основнихзмін не відбулося.
Зметою залучення кредитних ресурсів безбалансовими відділеннями проводитьсявиплата заробітної платні і інших платежів за допомогою пластикових карток рядупідприємств – клієнтів відділення. Відділенням також проводиться обслуговуванняпенсійних внесків. Для закріплення клієнтури банку і залучення грошової готівкивсіма безбалансовими відділеннями здійснюється прийом комунальних платежів на123 поточних рахунках.
2.3Аналіз організації кредитування позичапльників банку
Процедуранадання кредиту.
Процедуранадання кредитів складається з трьох етапів. На підготовчому етапі кредитнийпрацівник вивчає можливість надання кредиту. Кредитний працівник проводитьпереговори з потенційним позичальником (для юридичних осіб — з керівниками абовідповідальними працівниками) для отримання інформації про: особливостях йогогосподарської діяльності, ринків збуту продукції або послуг, оцінює рівенькомпетенції і порядності керівництва позичальника, його наміри про використаннякредиту і його поворотності. Під час переговорів кредитний працівник повиненвизначити мету кредитування, погодити з позичальником вид кредиту і умови йогонадання (суму, платню, термін, забезпечення), визначити можливі шляхиповернення кредиту і виконання всіх інших умов кредитного договору.
Післяпереговорів для отримання повнішої картини про діяльність потенційногопозичальника кредитний працівник разом з представником служби безпеки банкуповинен його відвідати і перевірити інформацію, одержану під час переговорів,переконатися в наявності закладеного майна, час перевірки на місці з складаннямвідповідного акту, підписаного двома сторонами.
Якщопозичальник вже кредитувався у відділенні банку, кредитний працівник повиненознайомитися з попередніми кредитними справами для вивчення кредитної історії.Далі кредитний працівник консультує позичальника про формування пакетудокументів для розгляду кредитного проекту і забезпечує перевірку наданихдокументів, «випадку отримання їх від позичальника.
Позичальникповинен надати наступні документи:
1.Звернення позичальника у відділення банку за кредитом.
2.Заявана отримання кредиту.
3.Клопотаннявласника господарського суспільства на отримання кредиту.
4.Балансиза попередні роки і квартали поточного року, а також на останню звітну дату.
5.Копіїконтрактів і договорів, які складають основу кредитного проекту:
— підтверджуютьцільове використання кредиту
— свідчатьпро узгодження термінів надходження і розміру виручки від реалізації зтермінами повернення і розміру кредитів і відсотків.
Длярозгляду можливості надання довгострокових кредитів додатково надають:проектно-кошторисну документацію, розглянуту і затверджену в установленомупорядку, контракт на будівництво, документи на право землекористування, проекттехнічного переозброєння діючого підприємства.
Наетапі розгляду кредитного проекту і оцінки кредитоспроможності і фінансовогостану позичальника працівника філіалу банку здійснюють вивчення суб'єктів іоб'єкту кредитування і оцінку ризиків на підставі наступної інформації:
— офіційно представлених в банк документів;
— матеріалах про клієнта, одержаних з архіву банку (за наявності кредитноїісторії « клієнта»);
— інформації, яка може бути одержана від служби безпеки банку, від контрагентівпотенційного позичальника, податкових адміністрацій, інших банків;
— різних статистичних інформацій.
Кредитнийпрацівник здійснює:
1.Експертизукредитного проекту;
2.Аналізфінансового стану клієнта;
3.Прогнознийаналіз грошового потоку клієнта;
4.Підготовкусхеми руху кредитних засобів.
Експертизакредитного проекту проводиться з метою визначення його окупності і можливостісвоєчасного погашення кредиту разом з відсотками в результаті отриманняекономічної ефективності від здійснення проекту, які відповідають термінамкредитування. На цьому здійснюється детальний аналіз кредитних заявок т. е:
— Визначаєтьсякредитування (на нове виробництво або на те, що існує, на покриття оборотнихабо основних коштів)
— Перевіряєтьсякоректність розрахунку суми кредиту шляхом аналізу техніка – економічного обгрунтуванняразом з відповідними документами
— Перевіряєтьсяобгрунтованість термінів погашення кредиту (детальніший аналіз здійснюється припрогнозному розрахунку грошових потоків клієнта)
— Детально аналізуються доходи, які передбачаються від кредитної угоди, івитрати, пов'язані з кредитними проектами, відповідність рівня процентноїставки і рівнем ризику, які несе банк (витрати по залученню ресурсів,формування страхового резерву, страхування ризику не повернення кредиту)
Аналізфінансового стану клієнта (позичальник, поручитель, гарант ) поводиться з метоюоцінки його платоспроможності, фінансової стійкості і ефективності діяльності.Слід звернути увагу, що оцінка кредитного проекту здійснюється не тільки зурахуванням дійсного фінансового стану позичальника, а з прогнозуванняммайбутніх змін, керуючись принципом « середніх» очікувань.
Принаданні кредиту під поручительство або гарантію необхідно здійснювати такожаналіз фінансового поручителя або гаранта.
Оцінкафінансового стану позичальника здійснюється при наданні кредиту, щокварталу, надату перенесення заборгованості на рахунок пролонгованої, простроченоїсумнівної заборгованості або визнання заборгованості безнадійності.
Основнимджерелом інформації для фінансового аналізу потенційного позичальника є йогофінансова і бухгалтерська звітність.
Врезультаті розгляду звітів визначаються кількісні параметри (фінансовікоефіцієнти), які характеризують господарську діяльність позичальника, зокрема:
— платоспроможність(ліквідність);
— фінансову стійкість;
— оборотипорахунках, динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості;
— прибутковість, рентабельність;
— перспективи грошових потоків.
Платоспроможністьхарактеризується коефіцієнтом ліквідності (миттєво, поточної, загальної),фінансова стійкість – коефіцієнтами маневреності, незалежності.
Прогнознийаналіз грошових потоків клієнтів на період кредитування до повного погашеннякредиту разом з відсотками проводиться для доповнення аналізу фінансового стануклієнта і визначення джерел погашення кредиту. Аналіз руху грошових коштівпозичальника є найбільш важливим для кредитного аналізу, оскільки надходженнягрошових коштів є безпосереднім джерелом погашення кредиту.
Метоюаналізу грошових потоків є оцінка кредитного ризику на підставі звітнихпоказників. Він заснований на порівнянні надходжень і витрат на даний період.Стійке перевищення надходжень над витратами впродовж вказаного періоду дозволяєоцінювати клієнта як кредитоспроможного. У разі коливань такого перевищення абоу разі зворотного співвідношення – ризик безповоротності кредиту підвищується.
Підгрошовим потоком підприємств розуміються надходження і платежі грошових коштіві їх еквівалентів на певний проміжок часу. Рух грошових потоків необхідновивчити в зіставленні із звітом про фінансові результати, про рух грошовихкоштів і по балансу. Прогноз грошових потоків надходжень і витрат порівнюєтьсяз фактичними даними за минулий період.
Підготовкасхеми руху кредитних засобів. Мета банку в роботі з підприємствами, якимнадається кредитна підтримка – забезпечити успішне виконання проекту, якийкредитується, зокрема за рахунок концентрації засобів на рахунках йогопартнерів в Індекс банку. Це дозволить виключити ризик нестабільності іншихбанків, які задіяні в розрахунках.
Прирозгляді кредитного проекту необхідно постежити грошових потоки міжпозичальником дочірніми і посередницькими структурами. З метою не допуститивідтоку засобів позичальниками через дочірні і посередницькі структури.
Припонятті позитивного рішення про надання кредиту (відкриття кредитної лінії) нанаступному етапі здійснюється оформлення кредитної документації працівникамифіліалу банку: укладення кредитного договору і договору виконання обов'язківпозичальника за кредитним договором (договору застави, гарантії, страхуванні).
Впродовжвсього терміну кредитування до повного погашення кредиту працівники банкуздійснюють супровід кредитних проектів, тобто контроль за виконаннямпозичальником умов кредитного договору. Кредитний працівник забезпечує повнотукредитної справи у складі обов'язкових документів і відповідає за йогозбереження.
Збалансованезбільшення об'ємів активів і поліпшення їх якості необхідна умова стабільногофункціонування і розвитку їх якості необхідна умова стабільного функціонуванняі розвитку комерційних банків, їх позитивного впливу на розвиток економікиУкраїни.
Темпизростання об'ємів активів в течії 2005г. були високими. Структура активівВідділення за станом на початки двох років приведена в таблиці 2. 5.
Табл.2.5 — Структура активів Відділення АТ «Індекс — банка»Показники 1.01.2006г. Уд. вага % 01.01.2007г. Уд. вага % 1 2 3 4 5 Кредити 8949 52,7 5217 23,5 Засоби в касі 750 4,4 1653 7,3 Засоби в банках - - - - Цінні папери 700,1 4,6 - - Основні засоби і нематеріальні активи 900 5,3 3125 14,5 Продані ресурси 5198 30,6 11331 50,4 Інші активи 17 0,1 28 0,1 Резерви під можливі збитки -326,8 -1,9 -247 -1,1 Обов'язковий резерв НБУ 721 4,2 1200 5,3 Разом: 16988,3 100 22497 100
Середнійрозмір сукупного позиковій заборгованості складав 6539,0 тис. грн. Порівняно з2006г. середній об'єм кредитних вкладень зменшився на 4,2%. Сукупнапозикова заборгованість на 01.01.2007г. складала 8949тыс. грн., що на 41,1%менше ніж на 01.01.2007г. (5277 тис. грн.).
Заперіод 2007г. філіалом видано 403,4 млн. грн. кредитів юридичним особам і 1,3млн. грн. фізичним особам. Пріоритетним клієнтам філіалу було наданокредитована суму 333,3 млн. грн. зокрема ВАТ " Індекс — банка" — 296,3 млн. грн.
Заборгованістьпо короткострокових кредитах на 01.01.2008г. склала 3155,6 тис. грн. або 59,8%, довгостроковим кредитам 2121,4 тис. грн. або 41,2 %. В порівнянні з01.01.2007 р. заборгованість по короткострокових кредитах зменшилася на 3311,9,по довгострокових кредитах збільшилася на 1771,4 тис. грн.
Зменшенняоб'єму короткострокового кредитування пов'язане з не завантаженістю кредитноїлінії ВАТ " Індекс — банка "
На01.01.2008г. кредитами банку користувалися 23 суб'єкти господарської діяльностіі 751 фізична особа. Кожна видача кредиту проводилася після укладеннякредитного договору і договору застави після попереднього аналізу фінансовогостану позичальника, показників його платоспроможності і кредитоспроможності зурахуванням напряму позикових засобів в систему Індекс банку. У разі недолікуповноважень філіалу на проведення кредитної операції, видача проводилася вмежах повноважень Донецького філіалу «Індекс — банка».
Кредитивидавалися на виробничі потреби підприємств для підтримки поточної діяльності,покупці устаткування, виплату заробітної платні, поточні потреби населення. Експертизакредитних проектів супроводжувалася економічним аналізом показниківкредитоспроможності позичальників, джерел повернення і забезпечення кредиту.
Ускладі заборгованості на 01.01.2008 р. кредити в промисловість займають 53,8 %або 2839,4 тис. грн.
ВАТ" Індэкс-банк " впродовж 1 півріччя 2006г. активно користувавсякредитами в режимі кредитної лінії і овердрафту. Підприємству видано 304,6 тис.грн. кредитів (у 2006 г.- 80 тис. грн), погашено — 304,6 тис. грн. Об'єктамикредитування були матеріальні запаси, виробничі витрати, виплата заробітноїплатні і інші потреби підприємства. За станом на 01.01.2008г. підприємствувідкритий ліміт авалірованія податкових векселів на суму 3000 тис. грн.,кредитна лінія в сумі 2500 тис. грн. Заборгованості по кредитних і авалірованимвекселям на 01.01.2007г. ВАТ " Индэкс-банк" не має. В даний часпідприємство користується кредитами в дол. США в системах банків з іноземнимкапіталом з процентною ставкою 9- 9,5 % річних.
Запідсумками роботи в 2007г. об'єм реалізованої продукції ВАТ " Индэкс-банк" в порівнянні з минулим роком збільшився на 58 % з 5127,5 млн. грн. до8102,8 млн. грн.
Величинаоборотного капіталу ( ліквідність балансу ) скоротилася на 95,7 млн. грн. ісклала 985,8 млн. грн. Коефіцієнт загальної ліквідності, не дивлячись назниження з 2,44 до 1,96 свідчить про достатність ліквідних засобів упозичальника для виконання всіх своїх зобов'язань. Коефіцієнт фінансовоїнезалежності склав 0,35, що свідчить про автономність підприємства і говоритьпро те, что фінансування діяльності підприємства за рахунок позикових засобівздійснюється в допустимих межах.
Сумавласних оборотних коштів скоротилася з 1081,5 до 985,8 млн. грн., частина їх увалюті балансу скоротилася з 29,3 % до 23,1 %, а частина позикових збільшиласяз 20,3 % до 24,1 %.
Результатитестування ( згідно методики оцінки фінансового стану і визначення класупозичальника ) дозволили віднести ВАТ " " до класу «А »,кредити класифікувати як стандартні.
Середняплатня ВАТ " Індекс-банк" за користування кредитами в 2007 роціскладала 19,7 % річних, залежно від ринку кредитних ресурсів, цільовоїспрямованості кредиту, а також облікової ставки Національного банку України ібанків конкурентів.
Порівняльнийаналіз показників ВАТ «Індекс-банк» до і після кредитування представлена втаблиці 2.6
Таблиця2.6 — Порівняльний аналіз показників ВАТ «Індэкс-банк» після кредитування.Назва статті
До 1.01.2006г.
Кредитування млн. грн.
Після 01.01.2007г.
кредитування в млн. грн. Відхилення 1.Об'єм реалізованої продукції 5127,5 8102,8 2975,3 2.Запаси і витрати 483,6 375,3 -858,9 3.Власні оборотні кошти 1081,5 985,8 -95,7 4.Коефіцієнт покриття 1,52 1,67 0,15 5.Коефіцієнт ліквідності 2,44 1,9 -0,54
Таблицясвідчить про зростання об'єму реалізованої продукції, збільшенні прибули іполіпшенні показників ліквідності і платоспроможності
Розглядаючидинаміку зростання показників діяльності позичальника, можна зробити висновокпро ефективність використання наданих кредитів відповідно до запропонованогокредитного проекту.
Поверненнябанківських позик є одним з головних принципів сучасного банківськогокредитування. Економічну основу повернення кредиту складає круговорот фондівучасників виробничого процесу, а, також закони функціонування кредиту. Укредитних взаєминах участь беруть кредитор і позичальник. У нашому випадкукредитор Маріупольське відділення «Індекс – банка», надаючи кредит, виступаєорганізатором кредитного процесу. Тому він вибирає відповідні умови кредитноїугоди для своєчасного і повного повернення заборгованості. Поверненнябанківської позики пов'язане з кредитоспроможністю позичальника, з ринковоюкон'юнктурою, з інфляційними процесами і ін.
Всякредитна заборгованість відділення забезпечена заставою майна і майнових прав.Звернення стягнення на закладене майно не здійснювалося. У таблиці 2.7.відображена структура форм забезпечення кредитів, використовуваних відділенням.
Таблиця2.7 — Структура форм забезпечення кредитів Маріупольського відділення АТ«Індекс — банка» Кредиторська заборгованість тис. грн. Вид забезпечення Без забезпечення На Застава Гарантія Страхування 01.01.2006г. 5277 23753,7 1345,8 2149,4 - 01.01.2007г. 6817,5 27906,5 - - -
Насьогодні заставні відносини відділення врегульовані настільки, що дозволяютьповністю забезпечення виконання кредитних договорів. Для захисту інтересівбанка і регулювання кредитних ризиків відділення бере в забезпечення тількивисоколіквідне майно і майнові права, реальна вартість яких перевищує сумукредиту як мінімум в 2 рази. При цьому відділення регулярно проводитьпереоцінку заставного майна, виходячи із зміни кон'юнктури ринку. Привизначенні ліквідної вартості застави в даному відділенні використовуєтьсякоефіцієнт 0,5 – 0,3 від оцінної вартості застави, причому до уваги берутьсяціни, що склалися на ринку.
Увідділенні використовуються два види забезпечення:
1.  Застава
2.  Поручительстватретьої особи.
Співвідношенняцих видів забезпечення в загальному об'ємі укладених кредитних договорів зюридичними обличчями приведено в таблиці 2.8.

Таблиця2.8 — Кількість укладених кредитних договорів Маріупольського відділення АТ«Індекс — банка» 2006г. 2007г. Кількість договорів всього 30 36 Застава 30 36 Поручительство 3 4
Зтаблиці ми бачимо, що основним засобом забезпечення є застава. Як в 2006г., такі в 2007г. інших форм забезпечення не використовувалося. У 2006г. з 36договорів 4 (у 2006г. відповідно з 30 договорів 3) додатково були забезпеченідоговорами поручительства фінансово – стійкими підприємствами.
Заставає однією з надійніших форм забезпечення кредиту. Продаж банком закладеноївласності дозволяє покрити борг у разі неповернення позичальником кредиту.Застава повинна заохотити позичальника щодо своєчасного погашення боргу. Річ утому, що звичайно клієнти розглядають банк як джерело дешевих засобів.Наявність застави дисциплінує позичальника, примушує його відноситися до своїхобов'язків шанобливо.
Увідділенні питанням застави займається фахівець із застави. Його основнимиобов'язками є:
1.  Перевірканаявності застави.
2.  Перевіркавстановлюючих право документів.
Узв'язку з тим, декілька відповідає застава вимогам банку, визначається розмір ітермін кредитування. Застава повинна забезпечити не тільки повернення кредиту,але і сплату відповідних відсотків по ньому. Необхідно також враховувати і те,що ринкова вартість заборгованого майна може зменшуватися, тому вартістьзастави повинна перевищувати розмір кредиту.
Найбільшпривернутою формою застави у відділенні є нерухомість. Співвідношення різнихформ застави відображене в таблиці 2.9.

Таблиця2.9 — Співвідношення форм застави в Маріупольському відділенні АТ «Індекс — банка»Застава 2006г., % 2007г., % Нерухомість 40 45 Майнові права 25 30 Товари в обігу 25 22 Транспорт 10 3 Разом 100 100
Напідставі таблиці 2.9. складемо діаграму співвідношення різних форм застави наякій бачимо, що перше місце в загальному об'ємі забезпечення займаєнерухомість, на другому місці – майнові права, на третьому – товари в обігу,найменшу ж питому вагу має рухоме майно.
/>
Рис.2.1 — Структура видів застави.
Розглянемоперший вид застави, що упроваджується відділенням – нерухомість майна. Якзастава тут виступають земельні ділянки, виробничі і сільськогосподарськібудівлі, удома, квартири, комунікації. Земля є надійною заставою, оскільки невтрачає своєї вартості, а навпаки збільшує в ціні. Але в нерухомості є і своїнедоліки. Так, іноді виникають труднощі реальної оцінки її вартості, значнаформальність при оформленні заставної, складнощі при реалізації і ін. Як бачимопо таблиці 2.9. в 2006г. і в 2007г. нерухомість має приблизно однаковунайбільшу питому вагу в загальному об'ємі кредитів, забезпечених заставою. У2006г. – це 40%, а в 2007г. – 45%. Це пояснюється тим, що нерухомість є сомой ліквідноюформою застави.
Окрімдокументів, вказаних в загальному переліку, при заставі нерухомості сліддодатково надати наступні документи (таблиця 2.10.).
Таблиця2.10 – Перелік додаткових документів при заставі нерухомого майна.Документ Вимоги до документа Встановлюючий право документ Оригінал з реєстраційним написом БТИ Технічний паспорт Оригінал
Довідка – характеристика
Довідка характеристика з БТИ
Орігинал
Орігинал Свідоцтво про право власності Оригінал (видається виконкомом або органом приватизації )Оригінал (видається виконкомом илиорганом приватизації) Рішення місцевого органу державної влади і самоврядування в затвердженні акту ухвалення в експлуатацію і оформлення документів в праві власності на об'єкт нерухомого майна Оригінал (документ необхідний у разі, коли об'єкт новопостороенный, перебудований що реконструюється) Рішення місцевого органу державної влади і самоврядування про відведення земельної ділянки и/или акт про право власності на земельну ділянку Оригінал Акт експертної оцінки Оригінал Довідка від державної нотаріальної контори, в районі якої знаходиться нерухомість у відсутності арешту або відчуження Оригінал Розшифровка основних засобів Оригінал з підписами першого керівника, головного бухгалтера і друком Книга записів застави Оригінал (книга повинна бути пронумерована, прошнурована, підписана керівником і головним бухгалтером, що скріпляє друком) Узгодження співвласників Завірене нотаріально Документ, який підтверджує, що майно застраховане Оригінал Опис майна, яке є предметом застави Оригінал Дозвіл Госькомімущества або вищестоящої організації Оригінал (надається, якщо заставник – державне підприємство) /> /> />
Наступнийвид застави – товари в обороті. Застава товарів в обороті означає, щопозичальник може реалізувати закладені цінності за умови одночасного погашеннявідповідної частини боргу або зміни вибуваючих товарів іншими на рівнозначнуабо велику суму. Позичальник повинен забезпечити відповідний облік і збереженнязакладених товарів, за що несе відповідальність перед банком. Невелика питомавага застави товарів в обігу у відділенні пояснюється тим, що дуже складнопрослідкувати кількість товарів в певний момент. У зв'язку із змінами умов наторговій біржі в 2004г. застава товарів і звернень була 25%, а в 2005г. у зв'язкуз поліпшенням умов продажу нерухомості її відсоток знизився на 3%.
Окрімдокументів, вказаних в загальному переліку, при заставі у вигляді товарів вобігу позичальник повинен надати наступні документи (таблиця 2.11).
Таблиця2.11 — Документи при заставі товарів в оборотіДокумент Вимоги до документа Договір або рахунок, по якому був придбаний товар Оригінал Платіжні документи, якими оплачувався договір або рахунок Оригінал Накладні, складські посвідчення, митні декларації Оригінал Картки складського обліку Оригінал (книга повинна бути пронумерована, прошнурована, підписана керівником і головним бухгалтером, скріпляє друком) Розшифровку балансу Оригінал Узгодження співвласників Завірене нотаріально Акт ухвалення – передачі товарів, які є предметом застави Підписаний двома сторонами і завірений друком Дозвіл Госькомімущества або вищестоящої організації Оригінал (представляється, якщо налогодателем виступає державне підприємство або в статуті вказано на необхідність цього дозволу) Страховий поліс Оригінал
Далійдуть майнові права. Об'єктом застави в цьому випадку виступають: праваорендаря на будинки, споруди; права замовника за договором підряду; правакомісіонера за договором комісії і ін. Розглянемо заставу майновихправу відділенні. З таблиці 2.10. ми бачимо, що застава майнових прав займає другемісце у ряді всіх видів застави. Банк небажано бере цей вид застави, тому що вУкраїні поки що не існує стабільної законодавчої бази, в повному об'ємізахищаючі права банку при отриманні майнових прав позичальника. Також цей видзастави потребує складання великої кількості документів. Але з кожним рокомзастава майнових прав набуває всього велику популярність (2006г. -25%, 2007г. — 30%). Це пояснюється відновленням законодавчої бази і поліпшенням економічногостану в Україні.
Останнійвид застави, використовуваний у відділенні — це забезпеченість рухомим майном.Як застава використовуються наступні види рухомого майна: машини, устаткування,інвентар, транспорт, механізми (для виробничих, сільськогосподарських і іншихфірм), особисті автомобілі і інші товари тривалого користування (дляіндивідуальних позичальників). Заставна на рухоме майно дає право банку у разінеплатежу продати з торгів заставне майно.
У2006-2007г. відділення брало в заставу тільки транспорт. Це пояснюється,по-перше, клієнтурою банку, а по-друге, тим, що застава у вигляді транспортубільш ліквідна в порівнянні з іншими видами рухомогомайна. Але і тут є негативні сторони, наприкладтранспорт, після надання його під забезпечення залишається в користі позичальника,а також він схильний до зносу,який веде зменшенню його вартості.
Другоюформою забезпечення повернення банківських позик після застави в даномувідділенні є поручительство третьої особи, як гаранту поверненнякредиту.
Увідділенні кредити під гарантії видаються тільки надійним клієнтам збездоганною кредитною репутацією і платоспроможністю. Поручительство дає банкуможливість мати відразу двох дебіторів на свої вимоги. В цьому випадку правовівідносини кредитора і позичальника є основними, а кредитора і поручителя — додатковими. В цьому випадку кредит оформляється двома договорами:
— кредитним договором;
— договором поручительства.
Завдякироботі, що проводиться, щодо забезпечення кредитів відділення знижує кредитнийризик, і веде прибуткову кредитну політику в цілому.
2.4Аналіз кредитного портфеля банку
Кредитнийпортфель – це сукупність всіх позик, представлених банком з метою отриманнядоходу.
Динамікакредитних вкладень показана на мал.

/>
Рис.2.2- Динаміка кредитних вкладень маріупольського відділення «Індекс — банка»
Короткостроковікредитні вкладення в 2006г., як в попередні роки, були основним напрямомрозміщення ресурсів.
Проаналізуємокредитний портфель відділення за терміном кредитування. Класифікація кредитіввідділення за терміном використання зображена в таблиці 2.12.
Таблиця2.12 — Класифікація кредитів Маріупольського відділення АТ «Індекс — банка» 01.01.2006г. Уд. Вес % 01.01.2007г. Уд. Вес % Кредити 8399 100,0 3729 100,0 Короткострокові 7949 94,6 3724,8 99,9 Довгострокові 450 5,4 420 0,1
Заборгованістьпо короткострокових кредитах на 01.01.2007г. склала 3553,7 тис. грн., а подовгострокових кредитах – 175,3 тис. грн. І збільшилася в порівнянні з01.01.2006г. по короткострокових кредитах на 4395,3 тис. грн. (на 01.01.2007г.– 7849 тис. грн.), по довгострокових – на 274,7 тис. грн. (на 01.01.2007г. –450 тис. грн.) (рис.2.3., 2.4.).

/>
Рис.2.3 — Структура кредитного портфеля по термінах використання на 2006г.
/>
Рис.2.4 — Структура кредитного портфеля по роках використання за 2007г.
Узагальному об'ємі виданих за 2006г. кредитів (61156,4 тис. грн.) 84% або51371,4 тис. грн. доводилося на промисловість, а 13,7% або 8378,4 тис. грн. наторгівлю, в 2007г. ці показники дорівнювали відповідно 98,9% на промисловість,0,7% на торгівлю, 0,4% кредитування фізичних осіб ( мал. 2.5.)

/>
Рис.2.5 — Кредитна заборгованість по галузях економіки
Увідділенні основним напрямом кредитування є промисловість.
Поформах власності найбільшу суму кредиту у відділенні на 01.01.2007г. складаєзаборгованість підприємств колективної форми власності 8108,3 тис. грн. або95,8%.
Виходячиз передбачених норм створений страховий резерв для покриття можливих збитків покредитних операціях на 01.01.2007г. в сумі 174205,6 грн. під нестандартнузаборгованість, і в сумі 41792 грн. під стандартну заборгованість у зв'язку знедостатнім покриттям застави.
Кредитування– один з найприбутковіших напрямів вкладення засобів, проте воно пов'язане звеликим ризиком не повернення. По ступеню ризику позикова заборгованістьвідділення на 01.01.2005г. складається із стандартних, під контролем,субстандартних кредитів (таблиця 2.13.)
Таблиця2.13 — Класифікація кредитів Маріупольського відділення АТ «Індекс — банка» заступенем ризику на 01.01.2007г.Група кредитів згідно з класифікацією ризику Об'єм групи ризику в загальній заборгованості на 01.01.2007г. % Стандартні 67,7 Під контролем - Субстандартні 25,4 Сумнівні 6,9 Безнадійні - Разом: 100,0
Уструктурі кредитного портфеля в 2007г. на 10,7 відбулося збільшення питомоїваги нестандартної заборгованості в порівнянні з 2006г., безнадійних кредитів,простроченої заборгованості немає. Кредитний портфель банку складається знадійних кредитополучателей, що забезпечує своєчасне повернення кредиту ісплату відсотків за його користування (мал. 2.6)
/>
Рис.2.6 — Класифікація кредитної заборгованості кредитного портфеля по ступенюризику.
2.5Аналіз ефективності кредитних операцій банку
Забезпеченняприбуткової діяльності одна з найважливіших проблем сучасної банківськоїсистеми. Аналіз доходів і витрат банку дає можливість вивчення діяльностікомерційного банку, а отже, і оцінки ефективності кредитних операційМаріупольського відділення АТ «Індекс – банка» проаналізуємо доходи і витративід цього виду послуг одночасно з аналізом ліквідності балансу банку і наоснові отриманих результатів зробимо висновки щодо надійності відділення вцілому.
Проаналізуємозагальну суму доходів відділення за 2006г і 2007г., які поступили відпроведення особистих видів банківських операцій. За 2007г. відділенням одержанодоходів на суму 3726,5 тис. грн. або 16% більше в порівнянні з 2006г. ( 2006г.– 3213,5 тис. грн.) на 5,9% більше в порівнянні з планом ( план -3517,8 тис.грн.). Частина кожного виду доходів в їх загальній сумі характеризуєтьсянаступними даними ( мал. 2.7. і 2.8.).
/>
Рис.2.7. Структура доходів Маріупольського відділення « Індекс- банка» за 2006г.
/>
Рис.2.8. — Структура доходів Маріупольського відділення «Індекс- банка» за 2007г.
Стабільнийі ритмічний приріст доходів відділення говорить про його результативну роботу ів кваліфікованому управлінні.
Помалюнках ми бачимо, що основну суму доходів формують процентні доходи іскладають 68,4% всіх доходів. У зв'язку з вузьким кругом виконаних послугвідділення має підвищений ступінь ризику, оскільки дуже збільшується йогозалежність від конкретної економічної ситуації ( наприклад, різка змінапроцентних ставок, неплатежі по позиках і ін.). Головним джерелом отриманнядоходів процентні доходи в 2006г.2053,4 тис. грн., в 2007г. 2548,9 тис. грн., втому числі процентні доходи по кредитах суб'єктів господарювання складали в 2006г.2123 тис. грн.( 90,1% від загальних доходів), в 2007г. 2937,4 тис. грн. ( 93,8%від загальних доходів) або 63,9% від загальних доходів в 2006г. і 68,4% відзагальних доходів в 2007г.
Всібанки при розробки кредитної політики враховують такий чинник, як прибуток.Маріупольське відділення «Індекс – банка» не є виключенням. План прибули за2007г. виконаний на 105,7%.
Яквже наголошувалося найбільшу питому вагу в загальному об'ємі доходів увідділенні займають доходи від проведення кредитних операцій, тобто процентнідоходи. Тому не можна обійти таку нішу, як процентна політика банку. Упроцентних ставках за кредитами відображаються як специфіка кожної окремоївиданої позики, так і співвідношення попиту і пропозиції на ринках взаємообразнихкапіталів. На рівень процентної ставки за кредитами впливає ступінь ризику поданій позиці, її розмір, термін, засіб погашення і тому подібне. Крім того,процентна ставка залежить від рівня конкуренції між банками і іншими джереламизасобів, а також від облікової ставки Національного банку України, оцінкибанками і позичальниками перспектив економічного розвитку ( ефект очікування ).
Процентніставки по позиках у відділенні забезпечують рентабельну роботу відділення івстановлюються залежно від пріоритетності галузі, ступеня ризику і вартостікредитних ресурсів. Простроченої по відсотках у відділенні не було.
Разомз тим процентна ставка за кредитами залежить і від процентної ставки подепозитах.
Середняпроцентна ставка по пасивах в 2006г. склала 3,8% річних ( по всіх видах валют).Середня процентна ставка по активах в 2007г. склала 18,6% річних ( по всіхвидах валют). Це свідчить про те, що у відділенні ведеться ефективна процентнаполітика.
У2007г. відділення здійснювало по авалірованню податкових векселів, доміцилірованихвідділенням банку і під заставу майнових прав. Аваліровано векселів в 2007г. насуму 129,7 тис. грн., отримань комісійних доходів склав 14,7 тис. грн.
Випадківпред'явлення векселедержателем податкових векселів в банк, як авалю не було.Схема розрахунків з використанням векселів в 2004г. на погашення кредитіввідділенням не застосовувалося. Під заставу векселів кредити не надавалися.

3. Підвищення ефективності і вдосконаленнякредитування
3.1Підвищення ефективності банківського кредитування підприємств
Уоснову реалізації кредитних відносин лежать об'єктивні економічні інтереси їхучасників: комерційних банків, з одного боку, і юридичних і фізичних осіб зіншою.
Умовоюефективності реалізації кредитних відносин є забезпечення об'єднання цихінтересів: вони лежать в площині компромісів між ефективністю надання кредитубанками і ефективністю використання і повернення його боржниками. Чим меншекредитні відносини відповідають об'єктивним економічним інтересам банку іпозичальника, тим нижче будуть результати функціонування кредитного механізму.
Навідновлення справжнього призначення кредиту великий вплив мають зміни, яківідбуваються в банківській системі, створення, у зв'язку з цим кредитногоринку, де пропозиція кредиту поступає від вільних, економічно-самостійних,рівних між собою в правах акціонерних комерційних банків.
Принципироботи, умови діяльності цих банків повністю відповідають суті, призначенню іролі кредиту в розвиненому товарному виробництві.
Кредитнівідносини базуються на повністю надійних правових і економічних інтересах їхсуб'єктів.
Правовіінтереси мають подвійний характер. З одного боку, кредитори, користуючисьпривернутими засобами клієнтів для видачі позик, мають правові зобов'язанняперед ними на весь період кредитування. У випадку не повернення абопрострочення позики несуть правову відповідальність перед клієнтами. З іншогобоку, боржники, одержуючи кредит на тимчасове використання, несуть юридичнувідповідальність перед кредитором за терміновість її повернення і оплату відсотківза користування. У реальній практиці і позичальники, і кредитори свою правовувідповідальність і зобов'язання можуть по черзі міняти, тобто боржниками можутьстати кредитори, а кредитори — боржниками. Реалізація правових зобов'язань івідповідальності проводиться підписанням кредитного договору між боржником ікредитором.
Практичнареалізація правової сторони кредитних відносин пов'язана право дією суб'єктів,так і з правовим полем їх діяльності.
Отже,якщо правова сторона характеризує зобов'язання і відповідальність за встановленнякредитних відносин, то економічна створює базу для взаємовигідного економічногоспівробітництва між кредитором і боржником.
Економічніінтереси суб'єктів кредитного механізму, на перший погляд можуть не співпадати,але і банки-кредитори, і господарські суб'єкти-позичальники — є комерційнимиструктурами, основною метою яких виступає максимальна величина прибули.Об'єднання їх економічний інтересів полягає у виробничій необхідності,комерційної доцільності і у фінансовій можливості в кредитних відносинах, як збоку кредитора, так і з боку боржника.
Активізаціяпідприємницької діяльності ринкових суб'єктів різних організаційно-правовихформ вносить пожвавлення в процес пошуку альтернативних джерел фінансування їхдіяльності, в т.ч. банківських кредитів. Створення сприятливогопідприємницького клімату істотно залежить від заходів банківських установ,покликаних давати взаємовигідні кредитні послуги суб'єктам господарювання дляпідтримки їх ділової активності.
Погіршенняостанніми роками фінансового стану окремих банків невиконання ними економічнихнормативів, банкрутство деяких з них, — все це перш за все викликано збитками вкредитній діяльності. Виникли вони слідстві несплати відсотків за користуваннякредитами і не повернення самих кредитів, головною причиною чого єнедоскональна система оцінки кредитних проектів і відсутність ефективноїсистеми внутрішнього контролю за ризиками, властиві кредитним операціям.
Заразв більшості банківських установ (особливо в структурних підрозділах банків — філіалах, відділеннях) кредитний процес на всіх етапах здійснюється в межаходного кредитного підрозділу.
Досвідсвідчить, що організаційна структура, за якою функції кредитного процесу концентруютьсяв одному підрозділі, не може забезпечити ефективної системи організації івнутрішнього контролю за проведенням кредитних операцій — перш за все черезвідсутність розмежування функцій аналізу і подальшого супроводу кредитнихпроектів.
Прирішенні питань, пов'язаних з підвищенням ефективності кредитних операцій,важливе значення має удосконалення організаційної структури підрозділів банку,які забезпечують виконання кредитного процесу.
Запропонованаорганізаційна структура кредитного процесу, заснована на розподілі функціїаналізу, супровід кредитних проектів і їх обліку між окремими структурнимипідрозділами, це є дієвим способом збільшення ефективності кредитних операцій.З її впровадженням, во-перших очікується збільшення об'єму кредитних операцій,в других по суті удосконалиться система внутрішнього контролю за всіма по всіхвластивих кредитних операціях ризикам, що в свою чергу дасть можливістьпонизити їх рівень, а також поліпшити структури кредитного портфеля і зменшитичастину проблемної заборгованості. Це сприяє скороченню витрат банків на формуваннярезервів для відшкодування можливих збитків по кредитних операціях.
Діючасистема кредитування залежить як від ресурсів комерційного банку, так і відвстановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків і вимогщодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів. Ці нормативирегламентують максимально допустимий об'єм привернутих засобів, розміррезервних фондів, граничну суму видачі кредиту, який робить кредитний механізмзалежним від ліквідності балансів комерційних банків.
Сучаснасистема кредитування в Україні базується на нових методах і формахкредитування. Нині принципово змінився підхід банків до організації кредитнихвідносин: відбувся перехід від проектного кредитування до кредитуваннясуб'єкта, тобто кредитування юридичної або фізичної особи; до уніфікаціїметодів кредитування клієнтів незалежно від їх галузевого підпорядкування іформ власності. Зараз кредити беруть участь в процесі приватизації державнихорганізацій і управлінні державним боргом. Склалася система багатоваріантногокредитування, коли позичальники і банки, користуючись своїм правом, вибираютьнайбільш прийнятну для них форму: кредити, які постійно перебувають в оборотіпозичальника, або разові, які покривають тимчасовий розрив в платіжномуобороті.
Втой же час сучасна система кредитування не відмовляється і від традиційнихзагальних принципів, які гарантують повернення банківської позики. У світовійпрактиці і дотепер найбільш надійним поважають заставне право (зокрема іпотека,застава, поручительства і гарантії, система страхування), яке надає можливістьбанкові мінімізувати кредитний ризик.
Кредитв умовах переходу економіки України до ринку є формою руху позичковогокапіталу, тобто грошового капіталу, який надається у вигляді позики. Кредитзабезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає відносиниміж кредиторами і позичальниками. З його допомогою вільні засоби підприємств,приватного сектора держави акумулюються, перетворюючись на позичковий капітал,який передається за платню в тимчасове користування.
Кредитв ринковій економіці необхідний, перш за все, як еластичний механізмпереливання капіталу з одних галузей в інші і згладжування норми прибули. Віннадає можливість подолати обмеженість індивідуального капіталу. В той же часкредит є необхідним інструментом (засобом) для підтримки безперервностікруговороту фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізаціїтоварів, що є особливо важливим в умовах становлення в Україні ринковихвідносин.
Залежновід форми руху вартості виділяються дві форми кредиту товарна і грошова. Утоварній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями міжпродавцями і покупцями, коли останні одержують товари або послуги звідстроченням платежу комерційний кредит, продаж товарів і надання послугнаселенню в кредит і тому подібне.
Комерційнийкредит надається постачальником покупцю
тоді,коли товаровиробник прагне реалізувати проведений товар, але у покупця немаєгрошей для його придбання. У такому разі товар може бути добровільно переданийпостачальником покупцю в кредит, а сама передача може оформлятися борговимзобов'язанням векселем.
Сфератоварної форми кредиту незначна, пригнічуюча його частина надається іпогашається в грошовій формі. Грошовий кредит
виступає,перш за все, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтамивиникають не тільки при отриманні останнім кредиту, але і при розміщенні нимисвоїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках.Банківський кредит обслуговує не тільки звернення товарів, але і накопиченнякапіталу. Розповсюдження кредитних відносин в грошовій формі відкрило кожному,хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створивсприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигіднихзв'язків між країнами і тому подібне.
Кредитнівідносини між фізичними особами не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто,оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть привести до їхрозвитку в спотвореному вигляді.
Зовнішньоекономічнікредитні відносини, коли суб'єктами кредитного
угодивиступають держави, банки і окремі господарські суспільства, регулюються якнормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

3.2Вдосконалення кредитних операцій суб'єктів господарювання в банку.
УМаріупольському відділенні АТ «Індекс — банка» застосовуються тільки традиційніметоди кредитування, такі як облік векселів, короткостроковий кредит і кредитналінія. Відсутні найбільш перспективні, на мій погляд операції: факторингові,які істотно спрощують і удосконалюють організацію кредитних відносин.
Овердрафтмає такі основні переваги:
 -економія засобів і часу, пов'язаних з оформленням звичайних позик;
— оплата клієнтом тільки фактичного користування кредитом у зв'язку з щоденнимнарахуванням відсотків на суму непогашеного залишку;
 -можливість періодичного перегляду порядку надання послуг з овердрафту призбільшенні або зменшенні числа пільг;
 -загальна економія засобів унаслідок короткочасного і перехідного характеру кредиту.
Цейметод може привести до збільшення клієнтури відділення. Нині можливостіорганізації кредитування у формі овердрафт повинні бути обмежені вузьким кругомклієнтів, які користуються найбільшою довірою банка і надійність фінансовогостану і кредитоспроможність яких не викликає сумніву. Проте, в перспективі, заумов стабілізації економічної ситуації, цей метод може стати достатньопоширеним в практиці відділень.
Якприклад приведемо розрахунок окупності ресурсів при кредитуванні в режиміовердрафт (таблиця 2.14).
Таблиця2.14 — Розрахунок окупності кредитних ресурсів при кредитуванні в режиміовердрафт1.Проланные кредитні ресурси (вільні ресурси) 3787,5 тис. грн. 2.Средняя процентна ставка по проданих ресурсах 10% річних 3.Середній розмір кредитної заборгованості 3512,1 тис. грн. 4.Середня процентна ставка за кредитами 47% річних 5.Ліміт кредитування відділення 5000,0 тис. грн. 6.Вільний (від традиційного кредитування) ліміт кредитної заборгованості 1487,9 тис. грн. 7.Фактичний прибуток при платні за ресурси (3787,5 * 10%) 379,0 тис. грн.
8.Розрахунковий прибуток – прибуток від кредитування в режимі овердрафт(1487,9 * 47% )
 - прибуток від продажу залишку кредитних ресурсів (3787,5 – 1487,9 =2299,6; 2299,6 * 10%)
929,0 тис. грн.
699,0 тис. грн.
230,0 тис. грн. 9. Додатково можливий прибуток відділення від кредитування в режимі овердрафт 550,0 тис. грн.
Діяльністьвідділення зосереджена переважно на роботі з юридичними обличчями. На мою думкуце є тимчасове. В процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вагаоперацій з фізичними обличчями – суб'єктами підприємницької діяльностінеодмінно ростиме, тому банківські установи повинні це враховувати. Як свідчитьсвітовий досвід, банківські операції з фізичними обличчями складають біля третинизагального об'єму всіх операцій, які проводять фінансово – кредитні установикраїн з ринковою економікою.
 Запідсумками попередніх років виробнича діяльність майже половини підприємствУкраїни була збитковою, а пригнічує мало прострочену заборгованість. У такійситуації не кожен банк готовий і здатний ефективно проводити надзвичайноризиковані операції. Зростання товарного виробництва, на мій погляд, більшоюмірою залежить не від можливостей брати кредити, а від створення в країнівідповідних економічних умов і належної правової бази, які стимулювали бекономічну активність товаровиробників. Проте далі не всі положення до законіввраховують інтереси банків у разі кредитування вітчизняних товаровиробників.
Дуженевигідними для банків є і порядок проведення аукціонів з реалізацієюзакладеного майна, затвердженою ухвалою Кабінету Міністрів України № 1448 від22,12,1997г. Відповідно до цього документа термін отримання банком засобів дляпогашення боргу може досягати 3 – 3,5 місяця, а для проведення аукціону необхіднаприсутність не менше двох реальних покупців, яких ускладнює можливості банкувикористовувати належним чином своє заставне право. У разі реалізаціїзакладеного майна не через аукціон перед банком предстає проблема пошукутретьої сторони, весь він не має право на торгову діяльність.
Втой же час позичальник у разі погашення кредитів банку за рахунок реалізаціїзакладеного майна вимушений виплачувати ПДВ і податок на прибуток, що як завждипотребує залучення додаткового майна для повного погашення боргу, тобтозаздалегідь передбачаються втрати банку і його боржника.
Передбаченимуказом Президента України порядок здійснення податкової застави і блокуванняпідприємств – боржників, а також заборону переуступки паралізують кредитнуроботу банку, значно підвищують ризик непогашення кредитів і відсотків за ними.Тому без попереднього вжитих заходів, які б могли максимально зменшити взаємнузаборгованість господарських суб'єктів і банків, не стоїть наїдяться напозитивні результати, які міг би дати згаданий указ.
Длязбільшення прибутковості відділення необхідно упровадити такий вид послуги відкредитування як платню за супроводи кредитного проекту, складання кредитнихдоговорів і договорів застави.

Висновок
Проведенийаналіз свідчить, що кредитна система у відділенні в 2006-2007г. розвиваласядостатньо динамічно.
Маріупольськевідділення АТ «Індекс — банка» приділяло належні уваги забезпеченню своєїнадійності і фінансової стійкості шляхом формування в необхідному об'ємірезервів по активних операціях зменшення об'ємів проблемних позик, ризикованихоперацій, зміцнення стабільності ресурсної бази за рахунок збільшення числадовгострокових привернутих засобів юридичних і фізичних осіб.
Незважаючина те, що кредитні операції є найбільш ризикованими в банківській діяльності увідділенні за весь час існування не було жодного випадку віднесення кредиту нарахунок прострочених позик. Цей факт, на мій погляд, в першу чергу свідчить пробагатий досвід фахівців відділення, якісний підхід до аналізу фінансового станупозичальника, до оформлення кредитних договорів по забезпеченню поверненнякредитів, ретельному аналізу грошових потоків для виявлення джерел погашеннякредитів, особистий підхід до конкретного позичальника.
Піклуючисьпро подальше підвищення надійності, фінансової стабільності і підвищенняконкурентоспроможності, відділенню необхідно зосередити сили на головних, намою думку, напрямах розвитку:
— нарощування капіталу і зниження рівня ризиковане банківських операцій;
— зменшення об'ємів наданих кредитів які не обслуговуються позичальниками абоможуть бути ними повернені;
— поліпшення якості активів, зокрема, кредитного портфеля, формування резервів покредитних операціях в необхідному об'ємі;
— підвищення рівня професіоналізму керівництво і фахівців відділення;
— інтенсивніше застосування нетрадиційних форм кредитування з метою поліпшенняякості обслуговування;
 -підвищення прибутковості банківських операцій, орієнтація на доходи відкредитування і зниження витрат за рахунок підвищення технологічності і комп'ютеризаціїбанківських операцій;
— підвищення довіри до відділення банку;
— впровадження і підвищення ефективності стратегічного прогнозування, бізнесу –планування і ефективності менеджменту.
— нарощування ресурсної бази шляхом залучення грошових коштів фізичних іюридичних осіб на депозитні рахунки.

Висновок
Кредитє невід'ємним елементом ринкового господарства, який безпосередньо впливає напроцеси розширеного відтворення як на мікрорівні, так і на рівні окремогопідприємства. Кредити прискорюють процес відтворення на всіх етапах виробництварозподілу, обліку і споживання. За їх рахунок формуються основні фонди іоборотні кошти, здійснюються розрахунки між товаровиробниками, збільшуєтьсяоб'єм грошової маси в обігу, прискорюються процеси реального накопичення,виробничого і соціального розвитку підприємств.
Головнасфера банківської діяльності – кредитування. Правовідносини в галузікредитування регулюється і положенням «Про кредитування», затвердженою ухвалоюПравління Національного банку України № 246.
Нормидіючого Цивільного кодексу і положеннями Цивільного кодексу України, вступилищодо кредитування відповідає вимогою сьогоднішнього дня. Законодавчезабезпечення кредитних відносин придбало особливу актуальність.
Середосновних чинників, які обусловлюють необхідність невідкладного ухвалення ЗаконуУкраїни «Про банківський кредит» на мою думку такі:
— У Україні продовжується процес перебудови правої держави і цивільногосуспільства, економічною основою яких є тільки ринкова економіка. Одним з їїпріоритетів якраз і є створення законодавчої бази для розвитку кредитнихресурсів, а також сприятливих умов для залучення засобів в економіку України;
— в процесі трансформації української економіки введено в дію немало нормативно –правових актів щодо кредитування. Деякі з них недостатньо обгрунтовані, а деякі– протистоять один одному.
Зурахуванням всіх важливих аспектів, відображених в даній роботі, дійдемо довисновку, що кредит – це в першу чергу економічна категорія, якійпередбачається акумуляція тимчасово вільних засобів бюджету, централізованихдержавних позабюджетних фондів, суб'єктів господарювання і населення, які потімнадаються позичальниками (державі, юридичним і фізичним особам) на основахповернення, терміновості, сплати, цільового використання і реальногозабезпечення.
Убанків з'являються клієнти, які мають позитивну і тривалу кредитну історію. Накожного такого позичальника в банках встановлюється — кредитний ліміт, в рамкахякого позичальник в міру необхідності і кредитується. Перевага надається клієнтам,які працюють на експорт, а також — торговим підприємствам.
Алене все так просто навіть з вказаними вище категоріями клієнтів. Процентніставки українських банків переважно дуже високі, непосильні в усякому разі длябільшості позичальників. Тому все частіше комерційні банки пропонують своїмклієнтам різноманітні нестандартні форми кредитування.
Останнімчасом українські банки ретельніше стежать за рухом засобів клієнта, прагнучигарантувати повернення позики. Істотно змінилася суть і такого поняття, якзастава. Сучасні банкіри вважають її необхідною, але недостатньою умовоюповернення кредиту. Тому цікавляться перш за все ліквідністю застави. Анайбільш обачні взагалі відмовляються від використання нерухомості як застави,адже це пов'язано з великими проблемами, які виникають після введення банку в прававолодіння нерухомістю у разі неповернення позичальником кредиту.
Аналізвизначень функцій кредиту, зроблених в роботі, дає можливість бачити такі триосновні функції кредиту:
— перерозподілзасобів;
— заміщення наявних засобів кредитними операціями;
— контроль за використанням кредитних засобів.
Сутьрозподільної функції полягає в тому, що за рахунок тимчасово вільних засобіводних юридичних і фізичних осіб задовольняються тимчасові потреби в засобахінших юридичних і фізичних осіб. Специфічною особливістю цієї функції є те, щодякуючи їй перерозподіляється не тільки вартість, створена в поточному періоді,але і вартість, створена в періоді минулому.
Функціязаміщення наявних засобів, кредитними операціями обумовлена специфікоюорганізації грошового звернення, зокрема його функціонуванням переважно вбезготівковій формі. Тим часом грошові кошти суб'єктів господарюваннязберігаються в банках, дякуючи чому створюються умови для заміни наявних засобівв обігу кредитними операціями.
Контрольнафункція кредиту є також універсальною, тому, що в ефективному кредитномувикористанні запозичених засобів і своєчасному їх поверненні зацікавлені нетільки кредитори, але і позичальники.

Перелік посилань
1. Закон України „Про Національний банкУкраїни«від 20 05.99 № 679-Х IV, зі змінами та доповненнями (1.03.02. №1416-IV).
2. Закон України „Про банки ібанківську діяльність“ від 07.12.00. № 2121 -III, зі змінами тадоповненнями (22.06.04. № 1828-IV).
3. Закон України „Про заставу“від 2.10.92. № 2654-XII, зі змінами та доповненнями (18.11.03. № 1255-IV).
4. Закон України „Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом“ від 12.05.04. №I713-IV.
5. Закон України „Про господарськітовариства“ від19.09.91. зі змінами та доповненнями (19.02.04. № I519-IV).
6. Закон України „Про іпотеку» від05.06.03.№898- IV.
7. Закон України „Про забезпечення вимогкредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.03. № 1255- IV, зі змінами ідоповненнями (24.06.04.).
8. Закон України „Про іпотечнекредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечнісертифікати" від 19.06.03. № 979-IV.
9. Закон України „ Про фінансово-кредитнімеханізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"від 19.06.03. № 978-IV.
10. Цивільний кодекс України від 16.01.03.№435-IV, зі змінами і доповненнями (12.05.04. № 1713-FV).
11. Господарський кодекс України від16.01.03. № 463-IV.
12. Положення " Про порядок формуваннята використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитнимиопераціями", затверджене постановою Правління Н БУ № 279 від 06.07.00, зізмінами та доповненнями (27.08.04. №411).
13. Інструкція про порядок регулюваннядіяльності банків в Україні: Затверджено постановою Правління НБУ № 368 від28.08.01., зі змінами і доповненнями (15.09.04. № 443).
14. Методичні вказівки з інспектуваннябанків «Система оцінки ризиків»: Затверджено постановою ПравлінняНБУ№104 від 15.03.04.
15. Аленьєв І.В., Захарчук О.В., Рим Н.Н.Банківський маркетинг: Навч. посібник. — Львів: Л БК,1999.-96 с.
16. АчкасовА.И.Активные операции коммерческих банков. — М.:Издательство «Консалтинг», 1994.—80 с
17. Банкии банковские операции. Учебник для вузов/ Е.Ф. Жуков, Л.М.Максимова, О.М. Марковаидр.; Пол ред. проф. Е.Ф. Жуков.- М.: Банки и биржи,ЮНИТИ, 1997.-471 с.
18. Банківська енциклопедія/ Піл ред. д.є.н., професора А.М. Мороза, — К.: Віпол, 1993.-336с.
19. Банківське право України: Навч. посібниккол.авт.: Жуков A.M… Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. га ін.; Зазаг.ред. А.О. Селіванова.-К.: 2000-384 с.
20. Банківський менеджмент: Навч. Посібникдля вищ. навч. закладів/О. Кириченко, I. Пленко, А. Ятченко-К.: Основи,1999.-671 с.
21. Банківські операції. Збірник виробничихситуацій з навчальної дисципліни «Банківські операції» Керівник авт.кол. А.М. Мороз. — К.: КНЕУ,1998 р.-308 с.
22. Банковскиеоперации. Часть П. Учетно-ссудныеоперации и агентские услуги:чебноепособие Под ред. О.И. Лаврушина.- М.: ИНФРА, 1996 г.-208с.
23. Банковскиеоперации: Учебное пособие. Под ред.О.И. Лаврушина.ЧастьІ.-М.: ИНФРА-1995г.-96с.
24. Банковскийпортфель /Ю.И. Коробов., Ю.Б.Рубин., В.И. Солдаткин и другие.— Моск-ва:«Соминтэк», 1994.-746 с.
25. Банковскоедело. Учебник./ Под ред. проф.В.И. Колесникова, Л.П. Кроливецкой.- М.: Финансыи статистика, 1995г.-480с.
26. Банковскоедело: стратегическое руководство./Под ред. Платонова В. — М.: Изд-воАО«Кон-салтбанкир», 1998. — 432 с.
27. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О.,Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське: Навч.посібник.-К.: Атіка, 1999.—400с.
28. Брігхем Є.Ф. Основи фінансовогоменеджменту. — К.: «Молодь», 1997- 1002с.
29. Онішенко В.О. Основи банківської справи:Навч. посібник.- Полтава: ПДТУ, 1999 р. 163 с
30. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвитокпопиту та пропозиції в Україні. — К: Скарби, 1998.-288 с.
31. Введениев банковское дело/ Под рея Гюнтера Асхауэра: Учебное пособие—Москва:Научная книга, 1996.-640 с.
32. ВерсальH.I., Олексієнк С.М. Кредитний ризик якважлива складова ризиків банківської діяльності.//Фінанси України.— № 8. — С 86-95.
33. Волохов В.І. Оцінка ефективностікредитної діяльності банків//Фінанси України — 2003. №4 С 115-124.
34. Вступ до банківської справи/За ред.Савлука М.І.:- Київ: Лібра, 1998. — 344 с
35. Г.С. Панова. Банковское обслуживаниечастных лиц.-М.: АОДИС,1994.-352с.
36. Головач А.В. Банківська статистика.:Опорний конспект лекцій.-К.: МАУП, 1999- 124с.
37. Гроші та кредит: Підручник/За ред.проф.Б.С. Івасіва. — К.: КНЕУ, 1999. -404 с.
38. Деньги. Кредит. Банки: Учебник длявузов./ Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. — М.: ЮНИТИ, 2000.-622 с.
39. Іванов В.М. Гроші та кредит: Курс лекцій.-К.:МАУП, 1999.-230 с.
40. Карманов Є.В. Банківське право України:Навч. посібник. — Харків: Консум, 2000. — 464 с
41. Ковальчук А.Т. Банківський кредит:правові засоби повернення. — К.: Знання, 2001. — 150 с.
42. Козюк В.В. Центральний банк ігрошово-кредитна політика. — Тернопіль: Джура, 1999.- 260 с
43. КочетковВ.М.Основы управления современным коммерческим банком: Учеб. пособие. — К.:МАУП, 1998.-72 с.
44. Краткосрочноекредитование: современные формы: Учебное пособие.-К.,1996.
45. Кручок С.І. Іпотечне кредитування:європейська практика та перспективи розвитку Курилин Б.И.Безопасность банковских операций: Оценка и минимизация рисков.- К., 1995.
46. в Україні. — К.: Урожай, 2003.-208 с.
47. Маркова О.М., Сахарова Л.С, Сидоров В.Н.Коммерческие банки и их операции: Учеб. пособие.-М.: Банки биржи, ЮНИТИ,1995.-288 с.
48. Матвіснко П.В. Промінвестбанк векономічнійсистемі України,- К.: Наукова думка, 2000.— 112с.
49. Олексієнко М.Д. та ін Кредит і кредитніправові відносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання.-К., 1996.
50. Операції комерційних банків/Р. Коцовська,В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк.- 3-тє видання — К.:Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003.-500 с.
51. ПавлюкС. М. Кредитні ризики тауправлінняними// Фінанси України.-2003.-№11.-С. 105.
52. Роуз П.С. Банковский менеджмент.-М.: Дело,1997.-768 с
53. Чайковський Я. Робота комерційних банківз проблемними кредитами//Банківська справа №6.-2001.-С 50-53.
54. Шевченко Р.І. Банківські операції:Навч.- метод.посібник для самосійного вивчення дисципліни.-К.: КНЕУ,20в0.-160с.