Інвестиційна діяльність комерційного банку та її вплив на його фінансовий стан

Міністерство освіти і науки УкраїниДніпропетровськийнаціональний університет імені Олеся Гончара
ЦЗВФН
Кафедра банківської справиДИПЛОМНА РОБОТАза освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр»
ІНВЕСТИЦІЙНАДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНОГОБАНКУТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЙОГОФІНАНСОВИЙ СТАН
Виконавець:
Студентка групи ЕІ-07-3В/>
О.Л. Рудніченко
Керівник роботи:
Доцент, к.е.н.
Л.О. Аксьонова
Дніпропетровськ
2010

Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ1. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ
БАНКІВЯК ДЖЕРЕЛО ЙОГО ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ І
ПРИБУТКОВОСТІ
1.1Інвестиційна діяльність банків України та її місце в розвитку суспільства
1.2Інвестиції: поняття, структура і форми інвестицій
1.3Класифікація банківських інвестицій в реальні активи та цінні папери
1.4Основи правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні
1.5Форми інвестиційної діяльності банку
Висновкидо першого розділу
РОЗДІЛ2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВУ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН БАНКУ НАПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ
2.1Аналіз інвестиційної діяльності ЗАТ «ОТП БАНК»
2.2Фінансові результати діяльності ЗАТ «ОТП БАНК»
2.3 Оцінка впливу інвестиційної діяльності ЗАТ «ОТП БАНК»на ліквідність банку
2.4 Аналіз інвестиційної діяльності ВАТ «Ощадбанк»
2.5Фінансові результати діяльності ВАТ «Ощадбанк»
2.6 Оцінка впливу інвестиційної діяльності ВАТ «Ощадбанк»на його ліквідність
2.7 Аналіз інвестиційної діяльності ВАТ «ПриватБанк»
2.8 Фінансові результати діяльності ВАТ «ПриватБанк»
2.9 Оцінка впливу інвестиційної діяльності ВАТ «ПриватБанк»на його ліквідність
Висновкидо другого розділу
РОЗДІЛ3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЙОГО ФІНАНСОВИЙ СТАН
3.1Державне регулювання інвестиційної діяльності банків як фактор стабілізаціїйого фінансового стану
3.2Впровадження нової технології трансформації пасивів для подальшого фінансуванняінвестиційних ресурсів
3.3Шляхи зниженняінвестиційнихризиківу банках України
3.4Застосування комп’ютерних технологій для удосконалення інвестиційної діяльностікомерційних банків
Висновкидо третього розділу
ВИСНОВКИ
Список використаних джерел
ДОДАТКИ

РЕФЕРАТ
Дипломна робота: 128 с., 38 рис., 8 табл., 43джер.,12додатків.
Об’єктом дослідження є банківська система України.
Предмет дослідження –механізм інвестиційної діяльностікомерційних банків в умовах ринкової трансформації економіки України.
Мета роботи –розробка шляхів удосконалення інвестиційноїдіяльності банку.
Методика (метод) дослідження –системний аналіз, науковеабстрагування, групування, індексів, графічний та інші.
Одержані наслідки та їх новизна – в роботі були розробленірекомендації щодо залучення комерційних банків до інвестиційної діяльності,такожщодо удосконалення інвестиційної діяльності банків.
Результати досліджень можуть бути застосовані – вдіяльності підрозділів банку, що займаються інвестиційною діяльністю.
Перелік ключових слів: ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНОГОБАНКУ, БАНКІВСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ, РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ.
RЕSUMЕ
Thеgrаduаtіоnrеsеаrсhоfthе4-yеаr studеntRudnісhеnkоО.L. (DNU, Есоnоmісfасulty, DераrtmеntоfBаnkіng) іs «ІNVЕSTMЕNTАСTІVІTY ОF СОMMЕRСІАL BАNKS АND ІTS ІNFLUЕNСЕ ІS ОN HІS FІNАNСІАL STАTЕ».
Wоrk іntеrеstіng fоr rеsеаrсhоf іnfluеnсе оf іnvеstmеnt асtіvіty оn thе fіnаnсіаl stаtе оf bаnk аnd іmрrоvеmеntоf іnvеstmеnt асtіvіty оf соmmеrсіаl bаnks.
Gоt соnsеquеnсеs аnd thеіr nоvеlty– іn-рrосеss thеrе wеrе thе dеvеlореd rесоmmеndаtіоns іn rеlаtіоn tо brіngіng іnоf соmmеrсіаl bаnks tо іnvеstmеnt асtіvіty, аnd аlsо іn rеlаtіоn tо thе іmрrоvеmеntоf іnvеstmеnt рrосеss.
Bіblіоg. 43, Tаblеs 8, Іll.38.

ВСТУП
Актуальність теми. Насучасному етапі переходу економіки України до ринкової моделі проблемазалучення інвестицій та підйому на цій основі вітчизняного виробництва єцентральною, саме від її успішного рішення залежить напрямок і темпи подальшихекономічно-соціальних перетворень в Україні і в кінцевому результаті політичнастабільність суспільства. Рішення проблеми залучення інвестицій потребуєрозробки та впровадження в практику визначених стратегій реалізаціїінвестиційної діяльності, що ефективно забезпечує залучення і цільовевикористання інвестицій.
Саме кредитні установи у світовій практиці є значнимсегментом на ринку інвестування та відіграють значну роль у цьому процесі.Українські банки мають щенезначний досвід у здійсненні інвестицій, але з кожнимроком ці операції зростають. Такі дані підтверджуються не тільки цифровими показниками,а й значним зростанням відповідних служб та підрозділів у банківських установах.Поведінка комерційних банків на інвестиційному ринку значною мірою залежить відобраної ними інвестиційноїс тратегії, яка випливає із загальної стратегії банкуі має вплив на формування інвестиційної політики, вибір шляхів її реалізації,форм і методів управління ресурсами.
Загальні питанняфункціонування інвестиційного ринку, а також інвестиційної діяльностікомерційних банків займають досить вагоме місце в наукових дослідженнях як закордоном, так і в Україні. У цьому напрямі активно працюють такі фахівці:Аденьонов Т., Ачкасов А., Балацький О., Бергер Ф., Бірман Г., Бланк І.,Брітченко І., Вакарін С., Варнхейген М., Василик О.,     Версаль Н., ГладкихД., Данилов Ю., Джонк Майкл Дж., ГрінспенЕлан, Жуков Є., Іванов Н., КириченкоО., Кисельов В., Ковбасюк М., Луців Б., Міркін Я., Мовсесян А., Мороз А.,Пересада А., Редхед К., Шарп У., Шевчук В., Шклярук С., Юрій С. та інші.
Проте питання інтегрованоїоцінки поточних і перспективних напрямів, параметрів і співвідношенняінвестиційної діяльності комерційних банків у реальному і фінансовому секторах,визначення пріоритетних напрямів удосконалення системи її нормативно-правовогозабезпечення, загальних методологічних підходів до опрацювання системимаркетингового забезпечення розробки інвестиційної стратегії банку таобґрунтування перспективних напрямів її реалізації з урахуванням специфікитрансформаційного періоду та виходячи із завдань середньострокової перспективина сьогодні вивчені недостатньо. Викладене і стало основою вибору темидослідження, обґрунтування його мети та визначення завдань, які необхідновирішити відповідно до вимог практики.
Об’єкт дослідження. Об’єктомдослідження є банківська система України,  її діяльність в інвестиційній сферіекономіки.
Предмет дослідження. Предметомдослідження є механізм інвестиційної діяльності комерційних банків в умовахринкової трансформації економіки України.
Методологія і методикадослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали основнітеоретичні положення вітчизняної та зарубіжної фінансової науки в галузіінвестиційної діяльності комерційних банків. Для реалізації поставлених уроботі завдань використовувались загальнонаукові методи системного аналізу(1.1),наукового абстрагування, групування, індексів(1.2, 2.1), графічний та інші.Інформаційною основою дослідження є Закони України, Укази Президента України,Постанови Кабінету Міністрів України. Широко використані нормативно-методичніматеріали та статистична інформація Національного банку України(2.2), Асоціаціїукраїнських банків, окремих комерційних банків України, міністерств і відомств,підприємств, організацій, державної податкової адміністрації, різноманітнихсоціологічних центрів, а також монографії та інші наукові праці, видані вУкраїні та за кордоном.
Мета і завдання дослідження. Метою бакалаврськоїроботи є поглиблене дослідження економічної сутності інвестицій, з врахуваннямвітчизняного та зарубіжного досвіду розвитку інвестиційного процесу в сучаснихумовах та методичні підходи до оцінки інвестиційних ресурсів банку і на ційоснові розроблення шляхів оптимізації інвестиційного портфелябанку, обґрунтування пріоритетних напрямів удосконалення системинормативно-правового забезпечення та опрацювання загальних методологічнихпідходів до системи маркетингового забезпечення розробки інвестиційноїстратегії банку в умовах формування конкурентного середовища на інвестиційномуринку.
Досягнення поставленої мети зумовило розв'язання такихзавдань:
- розкрити суть та дати характеристикуінвестиційній діяльності банку;
- дослідити основні класифікаційні ознаки поділуінвестицій;
- розглянути методи інвестиційної політикикомерційних банків з метою ефективного формування інвестиційного портфеля;
- дослідити інвестиційну діяльність одногоз українських банків і її вплив на фінансові показники банку;
- оцінити перспективи розвитку інвестиційноїдіяльності комерційних банків вУкраїні;
- розробити рекомендації  щодо залученняукраїнських банків до інвестиційної діяльності ;

РОЗДІЛ 1. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ЯК ДЖЕРЕЛО ЙОГОФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ І ПРИБУТКОВОСТІ
 
1.1Дослідники інвестиційної діяльності банків
Питання інвестиційної активності банківостаннім часом є предметом дослідження провідних зарубіжних і українськихучених-фінансистів. Серед фахівців з питань банківської та інвестиційноїдіяльності внесок у розвиток теорії інвестиційної поведінки банків зробили такізарубіжні вчені, як Абрамов Р.І., Барирон К.Дж., Дерінг Х.-У., Іноземцев В.Л.,Львов Д.С., Макконел К., Максимо В.Енг, Рід Е., Ростоу В., Роуз П.С., СінкіДж., Усоскін В.М., Фабрічнов С.А. та інші. Значний внесок у розвиток теоріїінвестиційної і банківської діяльності належить вітчизняним економістам. Середукраїнських дослідників з даного питання слід назвати Губського Б.В, ДудченкаМ.А., Кириченка О.А, Лисицького В.І, Лук’яненка Д.Г, Луцишин З.О., МакогонаЮ.В, Матвієнка В.П, Мороза А.М, Новицького В.Є., Пересаду А.А, Плотнікова О.В.,Рогача О.І., Савлука М.І, Сича Є.М, Ющенка В.А. та інших.
Однак слід зазначити, що у вітчизнянійфінансово-економічній науці не достатньо повно висвітлені проблеми комерційнихбанків як суб’єктів міжнародної інвестиційної діяльності, тенденції таперспективи розвитку міжнародної інвестиційної діяльності вітчизняних банків.
Сучасна економічна ситуація в Українівизначила необхідність проведення відповідних досліджень не тількиінвестиційної діяльності загалом, але й інвестиційної діяльності комерційнихбанків зокрема. Свій внесок у цій галузі зробили Б. Л. Луців, Т. В. Майорова,А. А. Пересада та інші українські вчені, які займаються цими питаннями. Однакбільшість публікацій, віддаючи перевагу аналізові зарубіжного інвестиційногодосвіду чи адаптації західних моделей формування та управління інвестиційнимпортфелем, лише зачіпають тематику новітньої історії інвестиційного процесу вУкраїні, особливостей його становлення і тенденцій у банківському секторі, непропонують національних моделей банківського портфельного інвестування.
1.2Поняття і завдання інвестиційної діяльності комерційних банків. Інвестиційнаполітика банку
Головна функція банків на сьогоднішнійдень — надання кредитів. Але не всі банківські ресурси можуть бути розміщені увигляді позик, більша частина позик неліквідна — вони не можуть їх продатитоді, коли банку терміново будуть потрібні грошові кошти. Інша проблема полягаєв тому, що позики через велику імовірність їх неповернення позичальником, енайбільш ризиковими банківськими активами. Більше того, для малих і середніхбанків більша частина позик, що видається, пов'язана з окремими регіонами. Томузначне зменшення економічної активності в цьому регіоні погіршує якістькредитного портфеля банку. До того ж, весь доход банку по кредитам підлягаєоподаткуванню, що змушує банки шукати ефективні податкові «сховища» вперіоди, коли чисті надходження по наданим позикам е високими. Через піперечисленні причини банки почали займатись іншою формою активних вкладень — інвестиційною діяльністю.
У широкому розумінні слова підінвестиціями прийнято розуміти використання коштів з метою отримання доходу інарощування капіталу. З цієї точки зору фактично всі активні операціїкомерційних банків можуть розглядатися як інвестиції. Однак у світовій практиціпри класифікації активів комерційних банків поняття інвестицій застосовуєтьсяздебільшого у вузькому значенні слова, означаючи вкладення коштів банкамивиключно у цінні папери на тривалі періоди часу. Отримання доходу-одне іззавдань інвестиційної діяльності, яка повинна забезпечувати досягнення ще такихважливих цілей як безпека вкладень, їх ріст та ліквідність.
Вимоги щодо дохідності інвестицій, якправило, вищі ніж вимоги до дохідності позичкових операцій банку. Це пов'язано,насамперед, із строками вкладень коштів, оскільки цінні папери купуються банкомздебільшого на триваліші строки ніж ті, на які видаються кредити. У цьомувипадку платою за додатковий ризик тривалого вкладення капіталів е вищі доходиза цінними паперами. Це безумовно, не означає, що банки не можуть реалізуватицінні папери на вторинному ринку у випадку необхідності, але тоді рівеньдоходу, що може бути отриманий банком, значно знижується.
Високий рівень дохідності ціннихпаперів вступає у певне протиріччя з безпекою вкладів, тобто невразливістюінвестицій щодо потрясінь на ринку капіталів і стабільністю в отриманні доходу.Стосовно зростання капіталу, то його не завжди виділяють як пріоритетінвестиційної діяльності. Річ у тім, що дане завдання можуть забезпечити лишеокремі види цінних паперів здебільшого акції виробничих компаній передовихгалузей економіки, що швидко розширяють свою діяльність. У цьому випадку принезначній доходності забезпечується порівняно високий ріст капіталів. Крімтого, зростання вкладень у цінні папери може розглядатись і як вигіднішиймомент ніж, скажемо, зростання їх дохідності. Така вигідність може бутизумовлена, насамперед, особливостями оподаткування в країні, коли длякапіталізованої частини доходів, отриманих від інвестицій, встановлюютьсяподаткові пільги.
Ще однією важливою метою інвестиційноїдіяльності е забезпечення належного рівня ліквідності вкладених коштів, якавказує на можливість порівняно швидко і без втрат перетворити придбаніінвесторами цінні папери на безпосередні платіжні засоби. Реалізація даногозавдання е особливо важливою для комерційних банків, ліквідність яких — одна знайважливіших умов їх нормального функціонування. Зрозуміло, що знайти на ринкуцінні папери, які б відповідали усім цілям інвестування, практично неможливо,оскільки деякі з них вступають у взаємосуперечність. У зв'язку з цим комерційнібанки повинні, насамперед, визначити цільові пріоритети своєї інвестиційноїдіяльності, на основі чого здійснюється вибір тих видів цінних паперів, якінайбільше відповідають цілям банку.
Специфіка і закономірності первинного івторинного руху цінних паперів на ринку визначають особливості їх різноманітнихвидів та способи їх застосування з урахуванням характеру угод, закладених воснову емісії цінних паперів, порядку регулювання майнових прав або відносинпозики, відмінностей у порядку оформлення передачі цінних паперів і правахвласника при здійсненні операцій з ними, особливостей отримання доходу та рядуінших параметрів. Однак до інвестиційних можна віднести операції банків далеконе з усіма видами цінних паперів та і не всі види можливих з ними операцій.
Інвестиційними вважаються лише операціїбанку з акціями і облігаціями, тобто видами цінних паперів, які здебільшоговідзначаються масовим характером емісії та мають властивість обертатись навторинному ринку.
При цьому до інвестиційних відносятьсялише операції, для яких характерним е як вкладення банківського капіталу, так іотримання прибутку. Усі інші операції банків з цінними паперами, пов'язані з їхкупівлю — продажем за дорученням клієнта, зберіганням у спеціальних сховищах,управлінням на довірчій основі, заставою, участю у емісії цінних паперів таінші до без-посередньо інвестиційних операцій банку не належать, а е складовоючастиною посередницьких, трастових або позичкових операцій.
Основні етапи організації інвестиційнихоперацій комерційними банками можна подати в такій послідовності:
· вибір пріоритетних цілей інвестування,розробка на цій основі головних напрямків інвестиційної політики та механізмуїї реалізації;
· вибір стратегії інвестиційноїдіяльності;
· розробка основ диверсифікаціїінвестиційного портфеля за різними критеріями;
· здійснення інвестиційного аналізу івибір на цій основі конкретних фондових інструментів;
· безпосередні операції у формуванніпортфеля інвестицій та його регулярному оновленню.
Основою операцій, пов'язаних звкладенням коштів у цінні папери, е інвестиційна політика банку. Вищекерівництво банку і рада директорів несуть відповідальність за формуванняінвестиційної політики. Як правило, повинен бути підготовлений спеціальнийписьмовий документ. У ньому повинно бути визначено:
— основну мету політики;
— питома вага інвестиційних операцій вактивах банківського балансу;
— оптимальне співвідношення міжрозмірами боргових зобов'язань та обсягами коштів, що спрямовуються на різнівиди інвестицій;
— оцінку приблизного складу таструктури інвестиційного портфеля- види цінних паперів;
— механізм корегування складу портфеля;
— розрахунок можливих прибутків ізбитків від операцій з цінними паперами;
— порядок організаційного забезпеченняінвестиційної діяльності-умови переміщення і зберігання цінних паперів, веденняархівних матеріалів, розробка програмного забезпечення, визначеннявідповідальних за проведення інвестиційних операцій.
В цілому розробка інвестиційноїполітики передбачає вибір шляхів вкладення грошових ресурсів на певний періоддля забезпечення відповідного рівня дохідності і розширення операцій банку.Оскільки така розробка е організаційно оформленим процесом, для йогонормального здійснення банк повинен забезпечити такі передумови: наявністьнеобхідної інформації та надійних джерел її отримання;
відпрацьований процес затвердженняінвестиційної політики та її оперативного перегляду;
аналітичний апарат для оцінки затрат ірезультатів різних інвестиційних проектів та їх впливу на діяльність банку вцілому.
В основі інвестиційної політики кожногобанку лежить той чи інший вид стратегії, що застосовується при вкладенні коштіву цінні папери. Як правило, комерційні банки, вкладаючи капітали, орієнтуютьсяна проведення пасивних або активних інвестицій. Пасивна стратегія орієнтованана тривалі строки зберігання цінних паперів з метою отримання доходів відпроцентів за ними при мінімальному ризику. Активні інвестиційні операціїнавпаки, спрямовані на швидке отримання максимального прибутку у відноснокороткі строки, але це пов'язано із значно більшим ризиком. У результатіпереваги тієї чи іншої стратегії в інвестиційній діяльності визначаютьсяцільовими пріоритетами, яких дотримується банк.
За останні роки було розроблено рядальтернативних стратегій відносно розподілу строків інвестування, кожна з якихмає свої переваги та недоліки.
Політика рівномірного розподілу е одниміз найпопулярніших підходів до проблеми інвестиційного горизонту, особливосеред невеликих фінансових інститутів. Воно полягає у виборі деякогомаксимально допустимого строку: наступним інвестуванням у цінні папери в рівнійпропорції на кожному з декількох інтервалів в межах цього строку. Припустимо,що керівництво банком прийняло рішення не купувати облігацій або нот з строкамидії більше 5 років. Потім банк може вкласти 20 % свого інвестиційного портфеляв цінні папери, до погашення яких залишається рік або менше року, інші 20 % — вцінні папери, які будуть.гасити в інтервалі від 1 року до 2 років, інші 20 % — з інтервалом від 2 до 3 років і т.д. в межах п'ятирічного терміну (див. дод.)
Ця стратегія не максимізує дохід відінвестицій, але ц перевагою е зменшення відхилень доходу в ту чи іншу сторону,а також для її проведення не потрібно значних управлінських талантів. Більшетого, цей підхід, як правило, приносить інвестиційну гнучкість, тому цінніпапери весь час погашаються і забезпечують постійно надходження грошовихкоштів, якими банк скористатися при появі багатообіцяючих можливостей.
Інша розповсюджена стратегія-політикакороткострокового акценту — передбачає купівлю тільки короткострокових ціннихпаперів і розміщення всіх інвестицій в межах короткого проміжку часу.Наприклад, банківський інвестиційний менеджер може прийняти рішення-інвестувати100 %- фондів банку, які не задіяні в кредитних операціях і готівковихрезервах, в цінні папери, які погашаються через 2 роки або раніше. Цей підхідрозглядає інвестиційний портфель перш за все, як джерело ліквідності, а недоходу (дод. 2) Протилежний підхід підкреслює роль інвестиційного портфеля якджерело доходу. Банк може дотримуватись так званої стратегії довгостроковогоакценту, інвестуючи кошти в облігації з діапазоном строків погашення від 5 до10 років. Для забезпечення вимог, пов'язаних з ліквідністю, цей банк, можливо,буде в значній мірі користуватися позиками на грошовому ринку (дод. 2)
Об'єднання короткострокового ідовгострокового підходів до інвестицій складає стратегію «штанги», увідповідності з якою банк, з однієї сторони, вкладає більшу частину своїхзасобів в портфель короткострокових високоліквідних цінних паперів, а з іншоїсторони — в довгостроковий портфель облігацій при мінімальних або нульовихвкладеннях на проміжні строки. Короткостроковий портфель забезпечуєліквідність, а довгостроковий — дохідність [16,37]
Найбільш агресивною із всіх стратегійвизначення інвестиційного горизонту е підхід процентних очікувань. Вінпередбачає постійне оновлення цінних паперів, що зберігаються у банку, увідповідності з поточними прогнозами процентних ставок і економічної кон'юнктури.Цей підхід сукупної якості портфеля або процентних очікувань, передбачаєскорочення строків погашення цінних паперів, коли очікується ріст процентнихставок, і навпаки, збільшення строків, коли очікується падіння процентнихставок. Подібний підхід збільшує можливість значних капітальних приростів, алеі можливість значних капітальних збитків. Він потребує глибоких знань риночнихпроцесів, пов'язаний з великим ризиком, якщо очікування виявляться помилковими,і пов'язаний з великими витратами, так як потребує частого виходу на ринокцінних паперів.
Якщо е перспектива суттєвого виграшу наочікуваній віддачі або е можливість зниження ризику без значних втраточікуваної дохідності, банки без вагання торгують своїми не заставленимицінними паперами. Вони особливо агресивно настроєні, коли надходження покредитам малі і продаж цінних паперів, ринкова вартість яких зросла, збільшитьчистий дохід і прибуток акціонерів. Але оскільки втрати в результаті торгівліцінними паперами знижують чистий дохід до сплати податків, портфельні менеджерине люблять йти на подібні втрати, якщо не можуть довести раді директорів, щозбитки будуть компенсовані більш високими доходами по новим активам, купленимза рахунок надходжень від продажу цінних паперів. Взагалі, банки торгуютьцінними паперами, якщо:
а) очікуваний дохід після сплатиподатків може бути підвищений за допомогою ефективних стратегій податковогоуправління;.
б) можна зафіксувати більш високу нормудоходу на віддаленому кінці кривої доходності, коли планується падінняпроцентних ставок;
в) ці операції будуть сприятизагальному покращенню якості активів;
г) інвестиційний портфель може бутионовленим на користь цінних паперів більш високої якості без відчутних втраточікуваного доходу, особливо якщо загострюються проблеми, пов'язані з кредитнимпортфелем.

1.3 Операції комерційних банків ізцінними паперами
/>
Рисунок 6.1 — Класифікація операційкомерційних банків із цінними паперами
На базі приведеної класифікації можнавиділити наступні напрями
діяльності комерційних банків нафондовому ринку:
— операції з державними ціннимипаперами;
— купівля-продаж цінних паперів;
— депозитарно-реєстраторські функції;
— операції на ринку приватизації;
— випуск власних цінних паперів
— операції по довірчому управліннюкоштами клієнтів.
На ринку державних цінних паперів банкивиконують функції:
— інвестора,
— торговельного та платіжного агента,
— дилера та комісіонера,
— депозитарію державних цінних паперів.
Як торговцю цінними паперами банковіпритаманні такі функції:
— комісійна діяльність з ціннимипаперами інших емітентів;
— комерційна діяльність із власнимицінними паперами та паперами інших емітентів;
— управління фондовими портфелями надовірчих засадах.
Розвиток фондового ринку в Україніпризвів до необхідності роботи на ньому депозитаріїв та незалежнихреєстраторів. При здійсненні банками цих операцій можна виділити такі напрямияк: виконання депозитарно-реєстраторського обслуговування власних ціннихпаперів, депозитарне обслуговування клієнтів банку, виконання функційдепозитарію інвестиційного фонду або інвестиційної компанії та виконанняфункції незалежного реєстратора.
На ринку приватизації банки виконуютьфункції інвестиційного керуючого, агента фінансових посередників,обліково-розрахункове обслуговування клієнтів при проведенні приватизації,надання консалтингових послуг.
Функції банку як емітента зобслуговування власних цінних паперів полягають у:
— випуску цінних паперів;
— організації розміщення;
— забезпечення ліквідності;
виплаті дивідендів акціонерам і доходівза власними борговими зобов'язаннями;
— веденні реєстру за іменними ціннимипаперами.
Операції банків із цінними паперами щеможна поділити на балансові та позабалансові. У свою чергу, балансові операціїкласифікують на:
— пасивні операції;
— активні операції.
Позабалансові операції з ціннимипаперами розподіляються на:
— андерайтинг — операції, пов'язані зпервинним випуском і
розміщенням цінних паперів іншогоемітента;
— брокерські операції — виконаннябанками доручень клієнтів про
продаж (купівлю) цінних паперів;
дилерські операції — комерційнадіяльність банків з купівлі-продажу
цінних паперів від свого імені та засвій рахунок;
депозитарні операції — зберігання йуправління цінними паперами.

Розділ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВУ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН БАНКУ НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ
 
2.1Аналіз інвестиційної діяльності ЗАТ «ОТП БАНК»
У 2008 році Банк якпровідний професійний оператор фондового ринку успішно розвивав свою діяльністьі продовжив закріплювати свої позиції лідера серед кращих інвестиційних банківУкраїни. Значне зростання ліквідності ринку українських цінних паперів узвітному періоді дало змогу Банку збільшити обсяг операцій з цінними паперамибільш ніж у 2 рази. Тільки у 2008 році Банк провів власних операцій з ціннимипаперами та операцій для клієнтів на загальну суму майже 5,37 млрд. грн, тодіяк у 2006 та 2007 роках обсяг подібних операцій становив 1,3 млрд. грн та 1,9млрд. грн відповідно.
Послуги зберігачацінних паперів
ОTРBаnk понад 8років здійснює діяльність зберігача цінних паперів на фондовому ринку Українита пропонує клієнтам повний спектр послуг з відповідального зберігання ціннихпаперів і проведення операцій на рахунках у цінних паперах.

/>
Рис 2.1.1 Структурапортфеля цінних паперів «ОТП БАНК» станом на 31.12.2008
У своїй діяльності ОTРBаnkвикористовує досвід провідних західних фондових ринків з урахуваннямособливостей функціонування ринку цінних паперів України.
/>
Рис 2.1.2 Динамікаобсягу операцій з ЦП «ОТП БАНК»

Операції нафінансових(валютному та грошовому) ринках
У 2008 році ОTРBаnkпродовжував зміцнювати свої лідируючі позиції на вітчизняному грошовому тавалютному ринках.
Діяльність наміжнародному фінансовому ринку
Розвиток бізнесу тавстановлення відносин з міжнародними фінансовими установами та організаціями єодним з головних напрямів діяльності ЗАТ «ОТП Банк». Банк проводить активнуроботу з іноземними банками щодо пошуку можливих шляхів взаємовигідногоспівробітництва. Послідовні дії ЗАТ«ОТП Банк» на міжнародному фінансовомуринкудозволили йому зарекомендувати себеяк надійного партнера для міжнароднихфінансових організацій та іноземних інститутів, таких як Еurореаn Bаnkfоr RесоnstruсtіоnаndDеvеlорmеnt (ЕBRD), Іntеrnаtіоnаl Fіnаnсе Соrроrаtіоn (ІFС), Rаіffеіsеn ZеntrаlbаnkОstеrrеісh Аktіеngеsеllsсhаft (RZB), тощо.
Участь ЗАТ «ОТПБанк» у проектах міжнародних фінансових організацій свідчить про надійність істабільність Банку, а також є показником визнання успішної багаторічної історіїй досвіду роботи на міжнародному ринку капіталів.
Залучення коштіввід іноземних банків під покриття закордонних експортних кредитних агентств(ЕКА) також є пріоритетним напрямом діяльності в фондуванні насамперед черездовгостроковість і відносно низку вартість даного інструменту. ЗАТ «ОТП Банк»активно співпрацює з такими експортними кредитними агентствами, як Еulеr Hеrmеs(Німеччина),SАСЕ (Італія), СЕSСЕ (Іспанія), тощо. Також у2008 році ЗАТ «ОТПБанк» розпочав переговори про співробітництво з міжнародними форфейтинговимикомпаніями. Банк планує й надалі розширяти географію банків-партнерів, що дастьможливість нашим клієнтам активізувати діяльність і збільшувати кількість ринківзбуту своєї продукції.
Успішні результатироботи ЗАТ «ОТП Банк»на міжнародному фінансовому ринку в 2008році свідчать продовіру іноземних фінансових установ до Банку та його позитивну кредитнуісторію, а також говорять про сильну позицію фінансової групи на ринку й гарні перспективиїї подальшого розвитку.
Дочірні компанії. ОТП Капітал
Компанія ОTРСаріtаlбула заснована в липні 2007 року з метою впровадження на українському ринкупослуг з управління активами інвестиційних і пенсійних фондів.
На початку 2009року під управлінням ОTР Fund Mаnаgеmеnt було сконцентровано понад 5,2 млрд.євро. Клієнти ОTРGrоuр мають змогу інвестувати вільні кошти в більш ніж 37фондів, управління активами яких здійснюють професійні сертифікованіспеціалісти з великим досвідом роботи на фондовому ринку.
Маючи на метівпровадження високоякісних інвестиційних послуг для клієнтів ОTРGrоuр вУкраїні, компанія ОTРСаріtаl зосередила зусилля на створенні інвестиційних продуктів,що поєднують в собі європейський досвід інвестування ОTРGrоuр і високістандарти обслуговування клієнтів ОTРBаnk.
Наприкінці 2007року було завершено реєстрацію перших двох фондів під управлінням компанії ОTРСаріtаl:пайового інвестиційного фонду відкритого типу диверсифікованого виду «ОТПКласичний» та пайового інвестиційного фонду інтервального типудиверсифікованого виду «ОТП Збалансований».

/>
Рис 2.1.3. Структура інвестиційного портфеляфонду «ОТП Класичний»
Розміщенняінвестиційних сертифікатів цих фондів почалось 18 січня 2008 року. У березні2008 року було зареєстровано третій інвестиційний фонд – корпоративний фондзакритого типу недиверсифікованого виду «ОТП Динамічний». Розміщення акційфонду «ОТП Динамічний» розпочалось 31 березня 2008 року.
Три інвестиційніфонди під управлінням ОTРСаріtаl презентують три різні інвестиційні стратегії,надаючи інвесторам можливість формувати диверсифікований та збалансованийінвестиційний портфель:
●● фонд«ОТП Класичний» має консервативну інвестиційну стратегію. Активи фондуінвестуються насамперед в інструменти з фіксованою дохідністю (депозититаоблігації), забезпечуючи низький рівеньризику для інвесторів. Крім того,інвестиції в цей фонд мають високий рівень ліквідності, адже зворотній викупсертифікатів фонду здійснюється компанією ОTРСаріtаl кожного робочого дня.
●● фонд«ОТП Збалансований» пропонує інвесторам зважену інвестиційну стратегію, якапередбачає як інвестування в інструменти з фіксованою дохідністю, так іпридбання акцій, складова яких може досягати 40%
портфеля фонду.Збалансованість цих компонентів дозволяє запропонувати
інвесторам вищу,ніж у відкритому фонді, дохідність при середньому рівні ризику інвестицій.Зворотній викуп сертифікатів фонду здійснюється щоквартально. За необхідностідостроково повернути інвестиції сертифікати фонду можна продати на вторинномуринку цінних паперів.
●● фонд«ОТП Динамічний» презентує агресивну інвестиційну стратегію, спрямовану напридбання акцій, що мають найвищий потенціал зростання. Фонд має довгострокову(5 років) стратегію, яка мінімізує вплив тимчасових спадів фондового ринку накапітал інвесторів й компенсує високий рівень інвестиційного ризику можливістюотримати значний інвестиційний прибуток.
Станом на31.12.2008 року в інвестиційних фондах під управлінням ОTР Саріtаl булозосереджено понад 5 млн. грн.

/>
Рис. 2.1.4. Структура інвестиційногопортфеля фонду «ОТП Збалансований»
Одним з пріоритетів роботи компанії ОTРСаріtаlє публічність й максимальна відкритість перед інвесторами. У травні2008 рокурозпочав роботу веб-сайт компаніїwww.оtрсаріtаl.соm.uа, який міститьдетальну інформацію як щодо самої компанії, так і щодо її інвестиційнихпродуктів. На сайті щоденно оновлюється інформація щодо вартості цінних паперіві обсягу активів інвестиційних фондів. У щомісячних і щотижневих інвестиційнихпублікаціях фахівці ОTРСаріtаl коментують події, які вплинули на розвиток світовоїі вітчизняної фінансової системи та звітують про результати діяльностіінвестиційних фондів ОTР за відповідний період.

/>
Рис 2.1.5. Структура інвестиційногопортфеля фонду «ОТП Динамічний»
Крім того, на сайтіпрацюють опція зворотного зв’язку та опція запису на консультацію, завдяки якимвідвідувачі можуть отримати кваліфіковані відповіді на свої запитання, а такождомовитись про зустріч з фахівцем в зручному для них відділенні ОTРBаnk.
2.2 Фінансові результати діяльності ЗАТ «ОТП БАНК» станом на 31 грудня2008 року.
За результатамичотирьох кварталів 2008 року прибуток банку після сплати податків становив 76,6млн. грн.

/>
Рис 2.2.1. Динаміказростання прибутку ЗАТ «ОТП БАНК»
За січень-грудень2008 року загальний дохід банку досяг 2,4 млрд. грн., що в 2,5 рази вище, ніжза попередній рік. Прибуток від операційної діяльності зріс більш ніж у 3 разиі становив 1,6 млрд. грн. При цьому обсяг сформованих резервів на покриттякредитних ризиків збільшився у 8 разів і перевищив 1,4 млрд. грн. Податок наприбуток, сплачений банком, становив 117,7 млн. грн.[17]
Загальні активибанку у звітному періоді досягли 33,7 млрд. грн. Кредитний портфель зріс вдвічі- до 31,2 млрд. грн., зокрема, обсяг кредитів, наданих юридичним особам,збільшився на 80% — до 14,9 млрд. грн., фізичним особам — на 121% (до 16,8млрд. грн.).
Кошти, залучені відюридичних осіб і міжнародних організацій, становили 25,6 млрд. грн. Депозитифізичних осіб збільшилися на 10% — до 2,8 млрд. грн.
Власний капіталбанку з початку 2008 року зріс на 89% і досяг 2,5 млрд. грн. Статутний капіталу звітному періоді було збільшено більш ніж втричі — до 2,1 млрд. грн.[17]

/>
Рис 2.2.2. Динаміказростання обсягу активів ЗАТ «ОТП БАНК»
За результатамичотирьох кварталів 2008 року прибуток банку після сплати податків становив 76,6млн. грн.
За січень-грудень2008 року загальний дохід банку досяг 2,4 млрд. грн., що в 2,5 рази вище, ніжза попередній рік. Прибуток від операційної діяльності зріс більш ніж у 3 разиі становив 1,6 млрд. грн. При цьому обсяг сформованих резервів на покриттякредитних ризиків збільшився у 8 разів і перевищив 1,4 млрд. грн. Податок наприбуток, сплачений банком, становив 117,7 млн. грн.
Загальні активибанку у звітному періоді досягли 33,7 млрд. грн. Кредитний портфель зріс вдвічі- до 31,2 млрд. грн., зокрема, обсяг кредитів, наданих юридичним особам,збільшився на 80% — до 14,9 млрд. грн., фізичним особам — на 121% (до 16,8млрд. грн.).
Кошти, залучені відюридичних осіб і міжнародних організацій, становили 25,6 млрд. грн. Депозитифізичних осіб збільшилися на 10% — до 2,8 млрд. грн.
Власний капіталбанку з початку 2008 року зріс на 89% і досяг 2,5 млрд. грн. Статутний капіталу звітному періоді було збільшено більш ніж втричі — до 2,1 млрд. грн.

/>
Рис 2.2.3. Динаміказростання капіталу ЗАТ «ОТП БАНК»
2.3 Оцінка впливу інвестиційної діяльності ЗАТ «ОТП БАНК» наліквідність банку
Статистика ліквідності виконується зметою отримання інформації для забезпечення управлыння нею, тому ліквідністьоцінюється за допомогою ряду показників, серед яких НБУ виділив 3 коефіцієнталіквідності:
1. Норматив миттєвої ліквідності:
Н4= />,
де Кк-кошти в кассі банку, Ккр-коштина кореспондентському рахунку, Пзоб-поточні зобов’язання банку, щовраховуються на рахунках до запитання.
Нормативне значення цього коефіцієнтуне менше 20%. Розрахуємо цей показник для досліджуваного банку (тис.грн):
2. Норматив поточної ліквідності:

Н5=/>,
де Апв- активи первинної і вторинноїліквідності, до яких відносяться: грошові кошти, банківські метали, кошти накореспондентських рахунках в НБУ та інших банках, строкові депозити, розміщенів інших банках, боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ, боргові цінніпапери, що знаходяться в портфелях «на прдаж» і «до погашення» і виданнікредити.
З-зобов’язання банк зі строкомпогашення до 31 дня включно.
Нормативне значення цього показника Н5≥40%.
Для досліджуваного банку цей показникстановить:
3. Норматив короткострокової ліквідності:
Н6= />,
де Ал – ліквідні активи банку, до якихвідносять всі активи за виключенням: вкладень в асоційовані дочірні компаніїосновних коштів і нематеріальних активів, начислених доходів до отримання,довгострокових активів для продажу та інших активів банку.
Зк –зобов’язання банку зі строкомпогашення до 1 року.
Н6≥20%
Для забезпечення дослідженняліквідності найбільше значення моють Н5 і Н6, оскільки Н4відображає властивості банку покривати свої зобов’язання за рахуноквисоколіквідних активів лише в досліджуваний момент.
Розрахуємо також для ЗАТ «ОТП БАНК»наступний фінансовий показник:
Загальна ліквідність характеризуєтьсявідношенням зобовязань банку незалежно від строку їх виконання до активівнезалежно від строку їх надходження. Розраховується цей норматив якспіввідношення загальних активів (А) до загальних зобовязань банку (З):
К зл = А / З * 100%
Значення цього нормативу має бути неменше 100 %.
Таблиця 2.3.1Аналіз ліквідності ЗАТ «ОТР Банк» Норматив миттєвої ліквідності Н4 Норматив поточної ліквідності Н5 Норматив короткострокової ліквідності Н6 Загальна ліквідність Кзл 2005 31,5% 62,1% 40,5% 113,1% 2006 37,3% 60,5% 92,4% 111,2% 2007 36,6% 56,9% 92,9% 111,7% 2008 44,8% 61,3% 84,1% 110,4% 2009 45,6% 61,8% 95,1% 112,3%
/>
Рис.2.3.1.Динаміка нормативу Н4 ЗАТ «ОТР Банк»

/>
Рис.2.3.2.Динаміка нормативу Н5 ЗАТ «ОТР Банк»
/>
Рис.2.3.3.Динаміка нормативу Н6 ЗАТ «ОТР Банк»
/>
Рис.2.3.4.Динаміка нормативу Кзл ЗАТ «ОТР Банк»
Показники фінансового стану товариства,розраховані за даними балансу ЗАТ «ОТР Банк», свідчать про його ввідноснустабільність та ймовірність подальшого існування як суб’єкта підприємницької діяльності.Товариствомає значний запас ліквідності, що свідчить про спроможність підприємства щодопогашення зобов’язань.

2.4 Аналіз інвестиційної діяльності ВАТ «Ощадбанк»
У 2008 році ВАТ«Ощадбанк» залишався найбільшим оператором ринку державних цінних паперівУкраїни. Номінальна вартість портфеля державних цінних паперів станом на01.01.2009 склала 13 698, 6 млн. грн., депозитних сертифікатів НБУ 1 000 000тис. грн., номінальна вартість портфеля корпоративних облігацій 660,14 млн. грн.,з них корпоративних цінних паперів, що рефінансуються НБУ, 551,64 млн. грн.[15]
Формування портфеляцінних паперів, емітентами за якими є корпоративні суб'єкти господарювання,здійснювалося за рахунок боргових цінних паперів-облігацій, які мали найбільшийпопит на ринку цінних паперів.
Процентні доходиВАТ «Ощадбанк» за 2008 рік від вкладень у цінні папери склали 257430,5 тис. грн.У 2008 році ВАТ «Ощадбанк» вийшов на внутрішній ринокіз розміщенням власних цінних паперів облігацій серії «А» на суму 300млн. грн., дохідність яких склала 10,25%, та серії «В» на суму200 млн.грн. із дохідністю 10,5%. Процентні витрати за цією операцією склали у 2008році32 450,1 тис. грн.
Протягом звітногороку відділ вкладень внедержавні цінні папери департаменту корпоративногобізнесу проводив роботу за такими напрямами:
1. Управлінняпортфелем цінних паперів на продаж та до погашення.
Балансова вартістьпортфеля цінних паперів на продаж станом на 01.01.2009 склала 143 807тис.грн.,з яких облігації підприємств 119 529тис.грн., прострочені векселі 643 тис. грн.,акції і паї 23 635 тис. грн. За 2008 рік обсяг вкладень в облігації підприємству портфелі на продаж було збільшено на 9% за рахунок придбання облігацій номінальноювартістю 10 316 тис. грн. Балансова вартість портфеля до погашення станом на01.01.2009 склала 377 973тис.грн. Портфель складався з облігацій підприємств361 843 тис. грн., облігацій внутрішніх місцевих позик 15 377 тис. грн. та простроченихвекселів 753тис.грн. Протягом2008 року портфель до погашення було збільшено у3,6 разу за рахунок придбання облігацій номінальною вартістю 267 000 тис. грн. Облігаційпогашено на 2 580 тис. грн.
Середня дохідністьза облігаціями в портфелях на продаж та до погашення склала 14,55 % річних. Обсягне дохідних активів у 2008 році зменшено на 2 307 тис. грн., або на 11%, за рахунокпродажу пакета акцій (112 тис.грн.) та списання з балансу банку вкладень вакції, які втратили ознаки активу (2 195 тис.грн.).У портфелі інвестицій васоційовані та дочірні компанії обліковуються вкладення в акції та паї номінальноювартістю 261 тис.грн. Станом на01.01.2009 їх балансова вартість складає 0 грн.
2. Посередницькадіяльність з цінними паперами У 2008 році ВАТ «Ощадбанк» здійснив організаціювипуску та розміщення облігацій внутрішньої місцевої позики Краматорської міськоїради загальною номінальною вартістю15 000 тис.грн.
3. Управлінняіпотечним покриттям звичайних іпотечних облігацій на виконання договору,укладеного у 2008році між ВАТ «Ощадбанк» та Державною іпотечноюустановою, банк виконував функції з управління іпотечними покриттям звичайних іпотечнихоблігацій Державної іпотечної установи серій А, В, С, D, Е, F, G, а саме здійснювавконтроль за веденням реєстру іпотечного покриття, розміром, станом,складом, характеристиками іпотечних активів; за своєчасністю і повнотоювиконання емітентом грошових зобов'язань за облігаціями; здійснював представництвоінтересів власників облігацій у відносинах з емітентом та іншими особами.
4. Виконанняфункцій уповноваженого банку зі здійснення розрахунків з учасниками інвестиційнихфондів Відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України від06.05.2000 № 766 «Про затвердження Порядку депонування коштів, несплаченихучасникам інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній, що ліквідуються,в зв'язку з непред'явленням цими учасниками до викупу в установлений термін належнихїм інвестиційних сертифікатів інвестиційних фондів та інвестиційнихкомпаній»ВАТ «Ощадбанк» визнано уповноваженим банком зіздійснення розрахунків з учасниками інвестиційних фондів. Протягом 2008 рокуВАТ «Ощадбанк» було укладено 4 договори про депонування призначенихдля виплат за інвестиційними сертифікатами коштів на рівні центрального апаратута 1 договір на рівні регіональних управлінь і за депоновано 476 тис.грн. Сума виплаченихкоштів у звітному році склала 45тис.грн. У зв'язку із закінченням термінувиплати задепонованих коштів 1 463 тис.грн. було перераховано до державногобюджету України.
Станом на01.01.2009 загальна сума залишків депонованих коштів склала 5 822 тис.грн.
5. Здійсненняфункцій уповноваженого банку з видачі та погашення приватизаційних цінних паперів.Оскільки ВАТ «Ощадбанк» є уповноваженим
банком з видачі тапогашення приватизаційних цінних паперів, здійснювалась координація роботиустанов банку з обслуговування процесу приватизації житла з використаннямжитлових чеків.У 2008 році для здійснення приватизації житла з використаннямжитлових чеків відкрито депозитні рахунки на суму 691 тис.грн.
Депозитарна діяльність зберігачацінних паперів
ВАТ «Ощадбанк» пропонує клієнтам-юридичнимособам послуги зберігача цінних паперів (відкриття та ведення рахунку у ціннихпаперах, зберігання цінних паперів, обслуговування операцій, отримання доходівза цінними паперами).
Ощадбанк надає клієнтам:
— інформаційні та консультаційні послугищодо кон'юнктури ринку, умов обігу цінних паперів, іншу необхідну інформацію;
— інші послуги, пов'язані зпереміщенням цінних паперів.
Цінні папери
ВАТ “Ощадбанк” має багаторічний досвідроботи на ринку цінних паперів та здійснює діяльність на фондовому ринку напідставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серіїАБ № 218398 від 20.06.2005р. на здійснення професійної діяльності на ринкуцінних паперів :
— діяльність по випуску та обігу ціннихпаперів;
— депозитарна діяльність зберігачацінних паперів.
ВАТ “Ощадбанк” надає повний спектрпослуг на фондовому ринку, передбачений чинним законодавством України, таздійснює наступні операції :
— операції з облігаціями :
купівля-продаж облігацій за дорученнямклієнта;
андеррайтинг корпоративних облігацій;
підтримка котирування в торговихсистемах;
— операції з векселями :
купівля-продаж векселів за дорученнямклієнта;
врахування векселів;
авалювання векселів;
інкасування векселів;
доміціляція векселів;
— операції з акціями :
купівля-продаж акцій за дорученнямклієнта;
Постановою правління ВАТ „Ощадбанк”№418 від 18.12.2007р. було прийнято рішення про здійснення відкритого(публічного) розміщення облігацій за такими параметрами: характеристикаоблігацій – звичайні, прості, іменні; серії облігацій — серія „А” та серія „В”;загальна номінальна вартість випуску — 500 000 000 (п‘ятсот мільйонів) гривень(серія „А” — 300 000 000,00 та серія „В” – 200 000 000,00); відсотковий період– 91 день, загальна кількість облігацій – 500 000 штук (серія „А”- 300 000 шт.та серія „В” – 200 000 шт.); процентна ставка – змінна, для серії „А” на перший– шостий процентні періоди встановлюється на рівні 10,25% річних, для серії „В”на перший – десятий процентні періоди встановлюється на рівні 10,5% річних; строкобігу облігацій серії „А” – 3 роки, серії „В” – 5 років.
Термін погашення ощадних (депозитних)сертифікатів, емітованих банком в більшості це І квартал 2009 року, а частковоуже закінчився.
2.5 Фінансові результати діяльності ВАТ «Ощадбанк» станом на 31 грудня2008 року
 
Не дивлячись на суттєве погіршеннямакроекономічної ситуації в банківській системі України у четвертому кварталі2008 року, втрати довіри вкладників банків внаслідок неможливості виконуватизобов’язання перед клієнтами окремими банками, що входять до першої групикомерційних банків України, введенням в дію постанов Національного банкуУкраїни від 13.10.2008 № 319 та від 04.12.2008 № 413, банк виконав встановленіна 2008 рік фінансові цілі та досягнув наступних результатів.
Чисті активи банку за 2008 рікзбільшились в 3 рази, або на 38 791 063 тис. грн. і їх обсяг на 31.12.2008становив 58 081 969 тис. грн. Таке значне нарощення активів у 2008 роцівідбулось за рахунок збільшення наприкінці року обсягу державних цінних паперівна 11 770 000 тис. грн., якими акціонером банку було поповнено статутнийкапітал банку, та кредитування підприємства НАК „Нафтогаз” в обсязі 17 925 560тис. грн.

/>
Рис 2.5.1. Динаміка активів ВАТ «Ощадбанк»,тис.грн.
Структура пасивів банку змінилась у бікзростання частки балансового капіталу з 11,4% до 27%, та зменшення часткизобов’язань банку з 88,6% до 73%.
Балансовий капітал за 2008 рікзбільшився на 13 492 344 тис. грн., або в 7,1 разу, і становив 15 690 764 тис.грн. Структура власного капіталу змінилась у бік зростання частки статутногокапіталу з 48,6%, на початок року, до 90,6% на кінець року. Його збільшеннявідбулось в основному за рахунок поповнення у 2008 році статутного капіталу банкуна 12 970 000 тис.грн. акціонером банку – державою. Таке поповнення капіталубанку значно покращило стан капіталізації банку і позитивно вплинуло на йогоплатоспроможність та стабільність.
Процентні зобов’язання склали 39 667260 тис. грн., або 68,3 % пасивів банку, з яких кошти фізичних осіб – 12 360530 тис. грн., кошти юридичних осіб – 3 654 592 тис. грн., зобов’язання передіншими банками та НБУ – 23 157 471 тис. грн., емітовані боргові цінні папери –494 667 тис. грн. та кошти залучені на умовах субординованого боргу в сумі 761706 тис. грн.

/>
Рис 2.5.2. Динаміка капіталу ВАТ«Ощадбанк», тис.грн.
Випереджаючими темпами порівняно іззагальними депозитами зростали строкові депозити клієнтів, зокрема: юридичнихосіб – в 1,9 разу, фізичних осіб – в 1,6 разу. Всього за 2008 рік обсягстрокових депозитів збільшився на 2 642 441 тис. грн., або на 63,7%, проте їхчастка в пасивах зменшилась на 9,8 в.п. та становила 11,7%. Частка депозитів навимогу в пасивах зменшилась на 33,8 в.п. і становила 15,9 %. Їх обсяг з початкуроку зменшився на 363 894 тис. грн., або на 3,8 %, і становив 9 221 452тис.грн.
Залишок депозитів фізичних осіб зріс на13,6 %, або на 1 480 791 тис.грн., та склав 31,2 % процентних зобов’язаньбанку, проте їх частка в пасивах зменшилась на 35,1 в.п. і становила 21,3 %.
Залишок депозитів юридичних осіб зрісна 27,9%, або на 797 756 тис.грн., проте його частка в пасивах зменшилась на8,5 в.п. і становила 6,3 %.
Регулятивний капітал банку за рікзбільшився в 7,3 разу, або на 13 747 193 тис. грн., і становив 15 916 118 тис.грн. Адекватність регулятивного капіталу на кінець дня 31.12.2008 склала35,71%.
Для структури чистих активів банку на31.12.2008 характерне зростання частки більш дохідних активів — кредитів,наданих клієнтам (зменшених на суму сформованих резервів), на 14,9 в.п., обсягяких на кінець звітного року досягнув 34 178 719 тис.грн. Частка цих кредитівсклала 58,8 % від обсягу чистих активів. При цьому частка коштів в інших банкахскоротилась в 4,5 разу — з 23,8% до 5,3%.
Дохідні активи банку з початку рокузросли в 3,4 разу, та становили 53 095 538 тис.грн., або 91,4% чистих активів.
Найбільшу суму чистих активів склалазаборгованість за кредитами, наданими юридичним особам, яка збільшилась на 24019 074 тис.грн. і досягла 27 387 141 тис. грн. Її частка в активах порівняно зпочатком року зросла на 29,7 в.п., і становила 47,2%.
/>
Рис 2.5.3. Динаміка чистого прибуткуВАТ «Ощадбанк», тис.грн.
Залишок заборгованості за кредитами,наданими фізичним особам з початку року зріс на 1 694 243 тис.грн., або на33,2%, і його обсяг на 31.12.2008 р. становив 6 791 578 тис. грн. Їх питомавага в чистих активах з початку року зменшилась на 14,7 в.п., та становила11,7%.
Для забезпечення надійності тастабільності, а також диверсифікації активів з метою зниження ризиків, значначастина залучених коштів розміщена в боргові цінні папери, що рефінансуютьсяНаціональним банком України або емітовані Національним банком України. Залишокза такими цінними паперами становив 15 401 912 тис.грн., або 26,5% чистихактивів.
Незважаючи на кризові явища нафінансовому ринку, банк постійно підтримував ліквідність на достатньому рівнідля забезпечення своєчасних розрахунків за дорученням клієнтів. За 2008 ріккошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України зросли в 2,4рази і на 31.12.2008 становили 1 357 055 тис. грн. Готівкові кошти табанківські метали в касах банку за 2008 рік збільшились на 160 855 тис. грн. іна кінець звітного року становили 1 255 909 тис. грн. Частка коштів накореспондентському рахунку та в касах банку в чистих активах склала 4,5%.
Обсяг чистого процентного доходу банкузріс на 72,6 % і становив 1 509 768 тис.грн. Комісійний дохід досягнув 778 654тис. грн., що на 211 059 тис. грн. більше, ніж за 2007 рік. Результат відторгівлі іноземною валютою та переоцінки іноземної валюти склав 146 094 тис.грн., що в 2,1 р. перевищує показник попереднього року. Інші операційні доходистановили 152 778 тис. грн.
Адміністративні та інші операційнівитрати банку склали 1 637 850 тис. грн.
Резерви на відшкодування можливих втратза активними операціями сформовано банком у повному обсязі, який становив 863 167тис.грн. Їх частка у чистих активах зменшилась на 1,3 в. п. і становила 1,5 %.
Обсяг чистого прибутку становив 305 238тис. грн., що в 1,5 р. більше, ніж за 2007 рік.
За показниками ефективності діяльностіза 2008 рік банк досягнув кращих результатів, ніж в середньому по банкахУкраїни, а саме: рівень рентабельності балансового капіталу становив 10,21 %,рентабельності статутного капіталу – 20 %, рентабельності активів — 1,26 %. Цевище, ніж в середньому по банках України, відповідно на 1,70 в.п., на 6,83 в.п.та на 0,23 в.п.
Прибутковість однієї акції зросла тасклала понад 292 тис.грн.
2.6 Оцінка впливу інвестиційної діяльності ВАТ «Ощадбанк» на йоголіквідність
Таблиця 2.6.1Аналіз ліквідності ВАТ «Ощадбанк» Норматив миттєвої ліквідностіН4 Норматив поточної ліквідностіН5 Норматив короткострокової ліквідності Н6 Загальна ліквідність Кзл 2005 39,5% 45,1% 18,5% 108,8% 2006 38,1% 50,5% 20,2% 118,3% 2007 44,7% 51,9% 20,9% 112,9% 2008 34,8% 48,3% 22,1% 137,0% 2009 35,6% 47,8% 21,1% 138,3%
/>
Рис.2.6.1.Динаміка нормативу Н4 ВАТ «Ощадбанк»

/>
Рис.2.6.2.Динаміка нормативу Н5 ВАТ «Ощадбанк»
/>
Рис.2.6.3.Динаміка нормативу Н6 ВАТ «Ощадбанк»
/>
Рис.2.6.4.Динаміка нормативу Кзл ВАТ «Ощадбанк»

Розрахованідля ВАТ «Ощадбанк» показники ліквідності свідчать про відносну стабільністьбанку, але він має невеликий запас ліквідності, а значить існує ризик виходукоефіцієнтів ліквідності за межі теоретичної норми данного показника.
2.7 Аналізінвестиційної діяльності ВАТ «ПриватБанк»
За умови отриманняписьмового Дозволу Національного банку України (№ 22-2 від 29.07.03р. року тадодатку до нього), банк також має право на:
— здійсненняінвестицій у статутні капітали та акції інших юридичних осіб;
— здійсненнявипуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
— перевезеннявалютних цінностей та інкасацію коштів;
— операції задорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку, зінструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках, з фінансовими ф'ючерсамита опціонами;
— довірчеуправління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичнимиособами;
— депозитарнудіяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;
— операції звалютними цінностями;
— емісія власнихцінних паперів;
— організаціякупівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
— здійсненняоперацій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг).
ü Брокерські послуги ПриватБанку
ПриватБанк пропонуєклієнтам, що здійснюють операції з акціями й облігаціями, скористатисяброкерськими послугами Банку (посередницькими послугами, пов'язаними зкупівлею-продажем цінних паперів на організованих і неорганізованих ринках).Банк надає брокерські послуги на всіх фондових біржах України, у системі ПФТС,на неорганізованому (позабіржовому) ринку.
/>
Рис 2.7.1. Доля ВАТ«ПриватБанк» на ринку інвестиційних послуг на кінець 2008 р., %
Під Брокерськимипослугами розуміють як здійснення операцій по купівлі або продажу ціннихпаперів, так і підготовку всіх документів, необхідних для проведення операції,надання клієнту інформації про поточні котирування, консультування клієнта щодоподаткових і правових аспектів операції.
Наявність у Банкупідрозділів Зберігача і Реєстратора дають можливість скоротити витрати часу наперереєстрацію цінних паперів.

/>
Рис 2.7.2.Зростання кількості рахунків по зберіганню ЦП у ЗАТ КБ «ПриватБанк»
ü Формування контрольних і блокуючихпакетів
Центр фондовихоперацій ПриватБанку пропонує клієнтам послуги по формуванню контрольних іблокуючих пакетів акцій українських підприємств, перетворених у процесіприватизації на акціонерні товариства
На підставівеличезного досвіду проведення кампаній по формуванню великих пакетів акційпідприємств, фахівці Центру фондових операцій розроблять оптимальну стратегіюформування пакету, що враховує специфіку розміщення акцій у процесіприватизації, а також можливості викупу частини акцій у процесі торгів набіржах, у ПФТС, на позабіржовому ринку
ПриватБанк здатнийз мінімальними витратами організувати скупку акцій у фізичних осіб на всійтериторії України. У рамках програми по формуванню великих пакетів Банк бере насебе всі переговори з реєстратором акцій, з контролюючими і податковимиорганами
При необхідностіБанк надає консультації по проведенню зборів акціонерів і участі в роботіконтролюючих органів на підприємствах
ü Приватизаційні аукціони і конкурси
ПриватБанк пропонуєпослуги з підготовки й участі в приватизаційних конкурсах і аукціонах.Підготовка необхідних документів і безпосереднє представлення інтересів клієнтапередбачає виконання таких робіт:
1. Аналізінвестиційної привабливості підприємства
2. Аналіз структурикапіталу
3. Розробкапропозицій щодо подальшої спрямованості програми:
— доцільністьпридбання пакету акцій для наступного продажу;
— необхідність узміцненні придбаного пакета (формування контрольного, а значить і більшліквідного пакету акцій) шляхом організації скуповування акцій в акціонерів
— рекомендації ізсупроводу (корпоративному упрвлінню) придбаного пакету акцій (участь у Загальнихзборах акціонерів, обрання своїх представників у виконавчі і контролюючі органитовариства і т.п.).
4. Підготовка іподача документів, необхідних для участі в приватизаційному конкурсі
5. Підготовка планудовгострокових інтересів з розвитку підприємства
6. Підготовка іподача документів для одержання згоди на придбання акцій в Антимонопольнийкомітет України
7. Підготовка йузгодження з ФДІУ договору закупівлі-продажу пакету акцій
ü Інформаційно-аналітичне обслуговування     
СпеціалістиУправління активами надають наступну інформацію та послуги:
ЗначенняіндексівПФТС, РТС, NАSDАQ, NYSЕ за дві останні торговельні сесії;
Короткийаналітичнийогляд про тенденції розвитку закордонних фондових ринків (щотижня);
ü Корпоративне фінансування        
Послуги і продуктиУправління Корпоративних фінансів:
Способи залученняфінансових засобів. Залучення фінансового і стратегічного інвестора. Випускоблігаційної позики. Реалізація АДР — програм. Розміщення капіталу інвестора.Презентації послуг Управління.
Як структуруватипривабливі параметри облігаційної позики? Як успішнорозмістити облігації? Як підтримувати ліквідність облігацій на вторинномуринку? З відповідями на ці й інші питання, які необхідно знати потенційномуемітенту облігацій, ми пропонуємо ознайомитися в розділі
Путівник емітентаоблігацій
Путівникінвестора
Путівник інвесторанадає потенційним покупцям облігацій основні методичні аспекти прийняття рішеньпро інвестування в цінні папери, розкриває юридичні моменти операцій зоблігаціями і їхнім оподатковуванням.
Інформаційнаплощадка з купівлі — продажу бізнесу
Надання повногоспектра послуг по здійсненню покупки/продажу існуючого Бізнесу, за допомогоюоперативного розміщення інформації потенційних покупців/продавців наінформаційній площадці.
ü Депозитарні послуги  
- Департамент депозитарного обслуговування(Зберігач цінних паперів)
- Послуги емітентам цінних паперів
- Послуги власникам цінних паперів

/>
Рис 2.7.3.Зростання кількості ЦП на депозитарному обліку ПриватБанк, млрд.шт.
ü Послуги реєстратора 
У даний часРеєстратор ПриватБанк є найбільшим оператором ринку реєстраторських послуг вУкраїні, обслуговуючи більше 1 300 емітентів і понад 800 тисяч власників ЦП.
2.8 Фінансові результати діяльності ВАТ «ПриватБанк» станом на 31 грудня2008 року
Активи банкузбільшилися протягом року на 47,04% тасклали 80 165 465 тис. грн значною міроюзавдяки зростанню на 70,08% обсягу наданих кредитів. Таким змінам сприялоактивне просування банком різних видів кредитування
юридичних тафізичних осіб. За звітний рік зобов’язання банку збільшились на 46,49%та склали71 969 782 тис. грн.Ці зміни відбулися в основному за рахунок залучення банком:
 коштів клієнтів – збільшились на 19 187 372 тис.грн
 коштів банків – збільшились на 3 656 618 тис.грн
 коштів на умовах субординованого боргу –збільшились на 363 102 тис. грн
/>
Рис. 2.8.1.Динаміка активів ЗАТ КБ «ПриватБанк», тис.грн.
Власний капіталПриватБанку зріс на 52,08% та склав 8 195 683 тис.грн значною мірою завдякизбільшеннюСтатутного капіталу банку на 2 971 632 тис. грн за рахунок внесківакціонерів банку. За станом на кінець дня 31.12.2008 року сплачений Статутнийкапітал ПриватБанку склав 5 684 882 тис.грн. Чистий прибуток від діяльностібанку за 2008 рік склав 1 291 776 тис. грн.

/>
Рис. 2.8.2.Динаміка капіталу ЗАТ КБ «ПриватБанк», тис.грн
/>
Рис. 2.8.3.Динаміка чистого прибутку ЗАТ КБ «ПриватБанк», тис.грн.
Регулятивнийкапітал, розрахований за методикою Національного банку, збільшився протягомроку на 47,17%та становив 7 688 393 тис.грн.
2.9 Оцінка впливу інвестиційної діяльності ВАТ «ПриватБанк» на йоголіквідність
Таблиця 2.9.1Аналіз ліквідності ЗАТ КБ «ПриватБанк» Норматив миттєвої ліквідності Н4 Норматив поточної ліквідності Н5 Норматив короткострокової ліквідності Н6 Загальна ліквідність Кзл 2005 39,3% 45,1% 35,5% 111,0% 2006 48,9% 55,5% 38,2% 110,5% 2007 53,2% 87,2% 46,1% 111,0% 2008 40,8% 70,4% 26,9% 114,5% 2009 75,3% 47,8% 47,8% 107,6%
/>
Рис.2.9.1.Динаміка нормативу Н4 ЗАТ КБ «ПриватБанк»
/>
Рис.2.9.2.Динаміка нормативу Н5 ЗАТ КБ «ПриватБанк»

/>
Рис.2.9.3.Динаміка нормативу Н6 ЗАТ КБ «ПриватБанк»
/>
Рис.2.9.4.Динаміка нормативу Кзл ЗАТ КБ «ПриватБанк»
У «Приватбанку» всі нормативи булидотримані у 2005-2009 роках без порушень.
Отже, питома вага високоліквіднихактивів у робочих активах у 2005-2009 роках становить набагато більше занормативне значеня, що свідчить про достатність коштів, щоб покрити свої рн.’язання.
 
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
За останні роки простежується тенденціядо переорієнтації банків із вкладень у цінні папери на інвестиції у цінніпапери на продаж. Більшість інвестицій банків сьогодні здійснюється у формікредитів. У 2008 році українські банки переважно надавали кредити в поточнудіяльність позичальників, їх частка перевищувала 90 %. Обсяги кредитів вінвестиційну діяльність були незначними, а їх частка на початок 2009 р.Становила 9,9 % від загального кредитно-інвестиційного портфеля (КІП).
В табл. 2.1 наведена структура інвестиційногопортфеля першої п’ятірки українських банків станом на початок 2009р.[13].
Таблиця 2.1
Структура інвестиційно-кредитногопортфеля станом на 1.01.09, млн грн№ з/п Банк КІП Частка, % Міжбанк. Кредити Кредити юр.особ Кредити рн… Особ. Цінні папери Всього 431976,42 100 42647,26 224143,4 140404,48 24781,64 1 Приватбанк 43004,47 9,955 3887,65 18232,03 18740,37 2144,42 2 РайффайзенБанк Аваль 37366,24 8,65 1124,97 17665,38 17146,02 1429,87 3 УкрСиббанк 30546,31 7,071 1526,37 10983,92 17047,29 988,73 4 Укрсоцбанк 24778,42 5,736 461,11 10214,22 12513,04 1590,06 5 Укрексімбанк 22931,05 5,308 441,22 10214,22 966,53 1569,86
 
Таким чином, причинами низькоїефективності банківської системи України та її інвестиційної складової є такідві групи чинників:
1) внутрішньобанківські, до якихналежать недостатність ресурсів для проведення інвестиційних операцій, бажаннябанків максимізувати віддачу підвищенням процентної ставки за кредитами, високівимоги банків до забезпеченості інвестиційних кредитів;
2) зовнішні, такі як високий рівеньінфляції в економіці, система внутрішніх взаємних платежів, непрозорість ринкукапіталу, недовіра до банківської системи з боку клієнтів, недосконалістьзаконодавства, недостатня кількість платоспроможних позичальників.
Мною була проаналізована інвестиційнадіяльність трьох комерційних банків, а також динаміка їх фінансових показників.З кожним роком банки України розвиваються у напрямку інвестиційної діяльності,відповідно зростають і їхні фінансові показники. На рисунку 2.1. я зобразиладинаміку зростання активів досліджуваних банків за 2005-2008 рр. З діаграмивидно, що фінансові показники усих трьох банків (в тому числі активів) ростуть,але «ПриватБанк»розвивається стабільно і впевнено, має найбільші показники, прицьому з таблиці 2.1. можемо зробити висновки, що ЗАТ КБ «ПриватБанк» є найбільшактивним інвестором серед банків України. Найбільш стрімко зростають показники«ОТР Банку» через те, що цей банк веде дуже грамотну і активну інвестиційнуполітику, спираючись на зарубіжний досвід. Показники ВАТ «Ощадбанк» в ці рокиросли повільніше двох попередніх банків і лише в 2008 році наблюдався різкийстрибок показників вгору.
/>
Рис. 2.1. Динаміка активів досліджуванихбанків, тис.грн.
На мою думку цей ефект пояснюється тим,що через світову фінансову кризу довіра до недержавних банків у населеннязменшилася, а також державні банки отримали підтримку держави в цей важкий длябанківської системи час.
Всі три банківські структури являютьсобою відносно ліквідні і платоспроможні товариства, проте ВАТ «Ощадбанк», якийне досить активно займається інвестиційною діяльністю, знаходиться поряд змежею теоретичної норми показників ліквідності, а активні інвестори ЗАТ «ОТРБанк» і ЗАТ КБ «ПриватБанк» мають значні запаси ліквідності і спроможні щодопогашення зобов’язань.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЙОГО ФІНАНСОВИЙ СТАН
 
3.1Державне регулювання інвестиційної діяльності банків як фактор стабілізаціїйого фінансового стану
Становлення розвинутої ринковоїекономіки неможливе без створення умов для активізації інвестиційного процесу.Джерелом інвестицій як фактора економічного зростання є внутрішні та зовнішнівкладення. У зв'язку з цим необхідно розробити механізм, здатний забезпечити мобілізаціюкапіталу для інвестицій у реальний сектор.
Саме банк, на відміну від іншихфінансових установ, є універсальною організацією, що може надавати максимальнукількість і забезпечувати найкращу якість послуг в інвестиційній сфері. Але наукраїнському фондовому ринку професійна інвестиційно-банківська діяльність недостатньорозвинута, і це гальмує процес виходу підприємств на фондовий ринок.
Таким чином, розвитокінвестиційно-банківської справи стає необхідною і важливою передумовоюудосконалення інвестиційного механізму українського фондового ринку.
Значним джерелом інвестицій повиненстати ринок цінних паперів. Однак на сучасному етапі український фондовий ринокхарактеризується низькою ринковою капіталізацією, недостатньою прозорістю таліквідністю. Основний обсяг угод з цінними паперами укладається поза межамиорганізованого ринку.
Загальною проблемою вітчизняногофондового ринку залишається нестача внутрішніх інвестиційних коштів, тобтоголовним чином відсутність грошей у більшої частки населення. Стримуваннярозвитку фондового ринку відбувається за рахунок: недосконалоїнормативно-правової бази, нерозвиненості інфраструктури, недовіри вітчизнянихта іноземних інвесторів до вітчизняного фондового ринку, несприятливогоподаткового клімату для здійснення інвестицій у цінні папери.
Подальший розвиток цього ринку повиненздійснюватись за такими напрямами: продовження процесів приватизації такорпоратизації державних підприємств, прискорення процесу створення холдинговихкомпаній, більш поширене використання додаткових емісій акцій для залученнякоштів безпосередньо до підприємств, збільшення їх капіталу.
Таким чином, головними причинамиінвестиційної кризи в Україні за останнє десятиріччя були:
— млявість політичних (демократичних) іекономічних ринкових реформ;
— недосконалість і нестабільністьзаконодавства;
— постійне зниження обсягу внутрішніхнакопичень внаслідок падіння національного виробництва;
— репресивний характер податковоїсистеми, надмірне вилучення її каналами прибутку та інших ресурсів простого тарозширеного відтворення;
— слабкість матеріальної бази черезрозлад усіх галузей економіки та зруйнування ринку збуту товарів;
— мізерність фінансових ресурсів, втому числі внаслідок відходу держави з інвестиційної сфери і фактичногонебажання недержавних структур займатися виробничими інвестиціями;
— необґрунтовані надії на припливіноземних інвестицій;
— значні масштаби взаємних неплатежів.
Система державного регулюванняінвестиційної діяльності має досить складну структуру. Вона охоплює не тількизаходи (механізми) регулювання конкретних процесів, а й інструменти, тобтозасоби, регулювання, що використовуються окремими напрямами (складовими)економічної політики. А вся цілісна система регулювання спрямовується нареалізацію функцій життєдіяльності суспільства, які держава бере на себе. Томусистема державного регулювання інвестиційної діяльності повинна будуватися заієрархічним принципом: спочатку встановлюються функції системи, далі визначаютьсянапрями проведення економічної політики, що спрямовуються на реалізацію цихфункцій, потім здійснюється підбір інструментів втілення в життя цієї політикиі, нарешті, розроблюються заходи регулювання конкретних процесів.
Активне державне регулюванняінвестиційної діяльності необхідне державі з будь-якою системою господарювання.Першоосновою пожвавлення інвестиційної діяльності в умовах України є захистконкуренції і регулювання цін на інвестиції, державна підтримка інвестицій іпідприємництва з метою розвитку ринкових відносин і конкуренції в інвестиційнійсфері. Держава втручається в інвестиційну діяльність в країнах з різним рівнемринкових відносин, незалежно від форми власності інвестора. В теорії існує двапротилежних підходи щодо втручання держави в інвестиційний процес. В першомувипадку держава бере на себе якомога більше функцій інвестора (концентраціюкапіталу, забезпечення проектно-кошторисною документацією,матеріально-технічними ресурсами, розподіл доходів від інвестицій). В другому випадкудержава надає максимальну свободу інвесторам. При цьому держава впливає наінвестиційний процес через макроекономічні регулятори: податкову,амортизаційну, кредитну політику, систему санкцій і субсидій.
Для забезпечення сталого економічногорозвитку, інвестиційної привабливості національної економіки, окремих галузей ірегіонів держава через податкові пільги, пільгові кредити і державні субсидіїнамагається залучити вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Тому важливоюфункцією держави є спрямування інвестицій на розвиток економіки і повнузайнятість. 3 цією метою в країні заохочується створення підприємств зіноземними інвестиціями, міжнародних концернів і консорціумів.
В числі інших важливіших функційдержави в роботі визначені:
— створення правових основфункціонування ринку капіталу;
— формулювання стратегічних і тактичнихцілей та пріоритетів;
— регулюванню іноземних інвестицій івалютного ринку;
— дотримання спрямованості інвестиційна вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції;
— додержання соціальних цінностей;
— частковий перерозподіл доходівгалузей і виробництв та ін.
Наведені функції мають ту особливість,що вони не можуть виконуватися за допомогою ринкових важелів. З іншого боку,всі вони вкрай необхідні для ефективного розвитку суспільства. Саме томудержава повинна взяти на себе їх реалізацію за допомогою системи державногорегулювання.
Визначені функції державногорегулювання інвестиційної діяльності реалізуються засобами економічноїполітики. Економічна політика є стратегічною лінією дій, що проводиться Урядом,і конкретизується системою засобів і заходів у сфері управління економікою зметою надання визначеної спрямованості економічним процесам, згідно з цілями,завданнями і пріоритетами розвитку держави. В роботі обгрунтовані іупорядковані складові соціально-економічної політики, а також показано, щоекономічна політика охоплює всі проблеми створення і підтримки стабільногорозвитку економіки і позитивних зрушень у соціальній сфері. Вона складається зполітик нижчого рівня, що спрямовані на реалізацію цілей в окремих сегментахекономіки. Це макроекономічна політика, цінова, фінансово-бюджетна,грошово-кредитна, інвестиційна, структурна, зовнішньоекономічна та ін.
Цілі і принципи регулюванняінвестиційної діяльності випливають з загальнодержавної економічної політики іїї складової — інвестиційної політики.
Державна інвестиційна політика — цедіяльність держави, що спрямована на створення сприятливих нормативно-правовихта господарських умов для інвестування в основний капітал, формуванняпідприємствами та організаціями необхідних фінансових засобів дляінвестиційного розвитку, а також підтримка стійкої кон'юнктури на ринкахкапіталу та інвестиційних ресурсів. В цілому вона повинна бути спрямована навідтворення і збільшення основного капіталу на новій технологічній базі.
Цілі державного регулювання на кожномуісторичному етапі розвитку економіки залежать від багатьох обставин і, в першучергу, від ступеня загального розвитку економіки. Стратегічними цілямиінвестиційної політики для умов України визначені:
- створення сприятливого інвестиційногоклімату;
- залучення капітальних вкладень увиробництво;
- інвестиційне забезпечення структурноїперебудови економіки;
- мобілізація всіх джерел інвестиційнихресурсів та їх ефективне використання;
- забезпечення зростання валовоговнутрішнього продукту;
- створення умов для нарощуваннявнутрішніх інвестиційних ресурсів.
У відповідності з визначеними цілямиголовними завданнями інвестиційної політики є:
— збільшення обсягу інвестиційних ресурсівза рахунок всіх джерел фінансування (кредитні ресурси комерційних банків, коштиприватних та іноземних інвесторів, кредитні лінії, бюджетні та власні кошти);
— визначення пріоритетних напряміввикористання капіталовкладень, в тому числі державних в межах бюджету;
— забезпечення ефективного використаннякапітальних вкладень, удосконалення їх відтворювальної і технологічноїструктури.
Система державного регулювання включаєтакож визначення найважливіших соціальних, економічних та інших цілей і завданьна перспективу, в тому числі соціальних орієнтирів, основних пропорцій іструктурних зрушень, а також найбільш ефективної соціально-економічноїполітики, яка сприяє їх реалізації. При цьому визначення економічних цілей маєздійснюватись для країни в цілому, окремих її регіонів, сфер економіки,територіально-виробничих формувань, виходячи з нагальної необхідностізадоволення потреб суспільства, наявних ресурсів і визначених пріоритетіврозвитку.
Серед головних засобів або інструментівдержавного регулювання інвестиційної діяльності в дисертації виділені:
- закони і законодавчі акти;
- обсяги інвестицій в основний капітал,всього і за джерелами фінансування;
- обсяги інвестицій за призначенням:
— інвестиції виробничого призначення;
— інвестиції невиробничого призначення;
— інвестиції в житлове будівництво;
- обсяги підрядних робіт;
- інвестиції з місцевих бюджетів;
- обсяги капітальних вкладень;
- частка обсягів капітальних вкладень,спрямованих на розвиток виробничого потенціалу;
- обсяги незавершеного будівництва;
- введення в дію основних фондів, об’єктівсоціальної сфери (введення в експлуатацію закладів освіти, дошкільних закладів,лікарень, амбулаторно-поліклінічних закладів, введення в дію житла тощо);
- важелі кредитної і податкової політики;
- норми амортизаційних відрахувань;
- загальнодержавні капіталовкладення;
- комунальні капіталовкладення;
- прямі іноземні інвестиції;
- портфельні інвестиції;
- страхування інвестиційних ризиків;
- державна експертиза інвестиційнихпроектів;
- субсидії;
- кредити і державні гарантії;
- ставки податків (на продукти, наресурси, на прибутки, доход і майно);
- пільги з оподаткування;
- база оподаткування;
- санкції;
- імпортне мито;
- плата за надра та ін.
Всі форми втручання держави в економікуутворюють цілісну систему. Кожна модель державного регулювання є певнимсполученням елементів, які реалізуються у вигляді комплексу інструментів ізаходів економічної політики та відповідних державних установ, які розробляютьта реалізують ці заходи.
У своєї суті схема державногорегулювання інвестиційної діяльності для умов України передбачає:
— спрямування державної економічноїполітики на впровадження експортоорієнтованої моделі розвитку економіки;
— систематичне проведення моніторингу іаналізу основних показників інвестиційної діяльності;
— визначення пріоритетних напрямівінвестування, якісну розробку проектів і експертну оцінку об’єктівінвестування;
— визначення можливих джерелінвестування і оцінку їх ефективності;
— побудову механізму залученняінвестицій через проведення гнучкої податкової політики, перетворенняамортизаційних відрахувань в інвестиційне джерело, створення конкурентногоринкового середовища, створення привабливого інвестиційного середовища,формування та розвиток грошового і фондового ринків, розвиток іпотечного івексельного кредитування, сприяння інвестиційній спрямованості процесуприватизації, створення системи гарантій захисту прав іноземних інвесторів;
 - створення системи державногонагляду, залучення державного контролю, створення відповідногоінфраструктурного забезпечення.
Бюджетна політика – це інструментреалізації фінансової політики держави на основі централізації частиниприбутків суб'єктів господарської діяльності і розподілу їх відповідно допотреб і пріоритетів суспільства і задач підтримки стабільностімакроекономічної політики.
В умовах України у бюджетній політицінеобхідно:
- привести зобов'язання держави увідповідність з її ресурсами, забезпечити на цій основі реальну збалансованістьта бездефіцитність державного бюджету;
- здійснити заходи, які забезпечили бпрозорість бюджетного процесу та дієвий контроль за використанням бюджетнихкоштів на всіх рівнях;
- привести у відповідність з Бюджетнимкодексом реформу міжбюджетних відносин;
- забезпечити надходження до бюджетів усіхрівнів тільки у грошовій формі;
- перевести місцеві бюджети наказначейське обслуговування;
- врегулювати кредиторську заборгованістьдержавного бюджету;
- забезпечити своєчасність розрахунків заспожиті енергоносії на основі жорсткої політики енергозбереження у державнійсфері.
Надзвичайно актуальним є утвердженняефективної системи управління державним боргом України, створення умов для їївиходу на зовнішні ринки капіталу, продовження співпраці з міжнароднимифінансовими організаціями.
Державне регулювання економіки задопомогою використання податкових важелів в умовах України повинноспрямовуватись на забезпечення і підтримку збалансованого зростання, ефективневикористання ресурсів, стимулювання інвестиційної і підприємницької діяльності.Ефективною може вважатися тільки така податкова політика, яка стимулюєнагромадження та інвестиції.
У теорії і практиці податковогорегулювання розвинутих країн Заходу податкова політика в останні рокипроводилася згідно з кейнсіанською концепцією функціональних фінансів. Згідно зцією концепцією, величина видатків і норма оподаткування підпорядковуютьсяпотребам регулювання сукупного суспільного попиту, який повинен утримуватись нарівні, що забезпечує повне використання трудових ресурсів і капіталу за умовизбереження стабільних цін.
В умовах України у податкової політицінеобхідно забезпечити:
- відчутне зниження податковогонавантаження;
- розширення бази оподаткування за рахунокзбільшення масштабів виробництва;
- вирівнювання умов оподаткування для всіхплатників податків за рахунок скасування пільг (особливо тих, що надаються загалузевими та територіальними ознаками);
- створення ефективної та прозорої системиадміністрування податків, узгодженої із забезпеченням прав і обов'язківплатників податків та інших обов'язкових платежів.
Значний вплив на рівень інвестиційноїактивності проявляє грошово-кредитна політика держави, яка проводитьсяНаціональним Банком України і в рамках якої можуть застосовуватись інструментипрямого державного регулювання. В даному випадку об’єктом регулювання виступаєгрошова маса, яка у відповідних співвідношеннях з основними макроекономічнимипоказниками позитивно або негативно впливає на економічне зростання в країні тана рівень інвестиційної активності. Суб’єктом грошово-кредитної політикивиступає НБУ, який здійснює грошову емісію та за допомогою арсеналу засобів, асаме ставки рефінансування, норми обов’язкових резервів, операцій на відкритомуринку та валютних інтервенцій впливає на рішення суб’єктів господарювання продоцільність інвестування.
Грошово-кредитна політика – це повиннабути політика держави, спрямована на:
— оздоровлення всієї фінансової тагрошової системи України;
— зменшення темпів інфляції тастабілізацію споживчих цін;
— стабілізацію обсягів виробництва;
— підвищення реальних доходівнаселення;
— скорочення дефіциту державногобюджету;
— упорядкування торгово-платіжногобалансу;
— зменшення дотацій населенню тапідприємствам;
— наявність спеціальногостабілізаційного фонду для підтримки діє спроможності гривні.
Для економіки України проблемаструктурно-інвестиційних перетворень залишається однією з найгостріших. Вонапроводиться державою як безпосередньо шляхом розробки і фінансуванняінвестиційних програм різного рівня, так і опосередковано — за допомогою важелівнепрямого регулювання інвестиційної діяльності і, в першу чергу, в недержавномусекторі економіки. Останнє особливо важливо, тому що пріоритети використаннянедержавних коштів для реалізації значної частини державних перетворень хоча ідиктуються загальноекономічною ситуацією, але коригуються ринковою кон’юнктуроюі тому дуже часто не співпадають з загальнонаціональними інтересами, ацентралізованих державних коштів явно недостатньо для фінансування масштабноїструктурної перебудови.
Центральним завданням промисловоїполітики, як важливішої складової економічної політики держави, повинна статипідтримка тих виробництв, які поки що не вичерпали свого потенціалу розвитку інамагаються стати головними по випуску високоефективної вітчизняної продукції,спроможної зайняти стійке місце на внутрішньому і світовому ринках. У зв'язку зцим, суть промислової політики — це комплекс заходів, що забезпечуютьпідвищення конкурентоздатності вітчизняних підприємств, тобто створення нимиконкурентних привілеїв перед фірмами інших країн. При цьому в довгостроковійперспективі доцільно скерувати зусилля на розвиток конкурентних привілеїввисокого порядку — унікальної продукції і технології, висококваліфікованихфахівців, відомих торговельних марок продукції, високої репутації фірм, — длячого у вітчизняній промисловості маються певні передумови. Тому в роботіпропонуються наступні шляхи вдосконалення промислової політики:
— підтримка високотехнологічнихвиробництв, орієнтованих на внутрішній ринок. При цьому випуск даної продукціїповинен бути пов’язаний з розвитком стабільного ринку збуту;
— підтримка високотехнологічнихвиробництв, орієнтованих на зовнішній ринок;
— підтримка в необхідних розмірахсировинних виробництв, орієнтованих на внутрішній і зовнішній ринки;
— виробництво споживчих товарів длявнутрішнього чи зовнішнього ринку;
— виробництво продукціївиробничо-технічного призначення на основі технологій третього чи четвертоготехнологічних укладів для внутрішнього чи зовнішнього ринків.
Світовий досвід показує, що розвитокекономіки відбувається за рахунок нових наукомістких виробництв і галузей.Прискореними темпами в них обновляється основний капітал. Ці галузі івиробництва відрізняє низька матеріалоємність продукції, відбуваєтьсямініатюризація. Розвиток старих традиційних галузей усе в більшій мірівизначається застосуванням нових технологій, заснованих наінформаційно-електронній техніці.
Таким чином, фундаментальним положеннямсучасного промислового менеджменту є визнання того, що в даний часнауково-технологічним інноваціям слід приділяти вирішальну роль у формуванні іпідвищенні конкурентоздатності виробництва.
При визначенні заходів амортизаційноїполітики в роботі відзначено, що вона повинна бути спрямована на відшкодуваннязносу основного капіталу шляхом створення нормативно-правових і господарськихумов для відтворення і повернення раніше інвестованого капіталу, формуванняпідприємствами та організаціями власних фінансових засобів для відтворенняосновних фондів.
Метою амортизаційної політики слідвизначити напрями та механізми запровадження раціональних рівнів споживання,відшкодування та оновлення основного капіталу. Вона спрямовується на підвищенняфінансової заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій восновний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.
В числі інструментів амортизаційноїполітики в Україні необхідно більш ефективно використовувати норми амортизації(видові) по групах основних фондів та своєчасно проводити переоцінку основногокапіталу.
Ринкові реформи і структурніперетворення, які відбуваються в економіці України, потребують значнихінвестицій. Ситуація ускладнюється тим, що проблеми інвестування економікидоводиться вирішувати в умовах глибокої економічної кризи. Тому створеннясприятливого інвестиційного клімату в Україні є надзвичайно важливою проблемою.Інвестиційний клімат можна вважати одним з основних факторів ефективногосоціально-економічного розвитку.
Інвестиційний імідж держави визначаютьтакі макроекономічні фактори, як:
— політична стабільність;
— стан економіки і перспективи їїрозвитку;
— законодавче забезпечення;
— ступінь державного регулювання;
— податки і стимули для інвесторів;
— вартість робочої сили і природнихресурсів;
— вільний рух капіталу і прибутку;
— валютний ризик;
— наявність виробничої і ринковоїінфраструктури;
— інвестиційна активність населення.
В умовах обмеженості можливостейДержавного бюджету України доводиться відмовлятися від централізованихкапітальних вкладень, дотацій і відшукувати нові форми фінансування економіки.Зменшення власних нагромаджень підприємств, нестача довгострокових кредитіввітчизняних банків скорочують можливості використання внутрішніх ресурсів. Втакій ситуації залучення зовнішніх ресурсів розглядається як один із шляхівпідтримки національної економіки.
Державне регулювання у сфері іноземнихінвестицій має на увазі комплекс заходів, що здійснюються державнимиустановами, організаціями та гілками влади, спрямованими на створеннясприятливого клімату для іноземних капіталовкладень, надання гарантійінвесторам, формування сприятливого податкового поля, підтриманняінфраструктури тощо, тобто, мова йде про заходи, що сприяють залученню капіталуу конкретне підприємство, галузь, регіон або країну в цілому.
Згідно зазначеним підходам наведенийсклад, інструменти і механізми системи залучення інвестицій в економікуУкраїни. Вона передбачає: спрямування державної економічної політики назалучення інвестицій; проведення моніторингу і аналізу; визначення і оцінкуоб’єктів інвестування; визначення і оцінку джерел інвестування; інвестицій;створення системи інфраструктурного забезпечення; розроблення відповіднихінструментів і механізмів.
Пріоритетні напрямки іноземногоінвестування визначаються необхідністю переорієнтації виробництва на:підвищення життєвого рівня населення; випуск нових споживчих товарів;впровадження досягнень НТП, наукомістких та екологічно чистих технологій;збільшення експортного потенціалу України і зменшення залежності вітчизняноїекономіки від імпорту; створення оптимальної галузевої структури, якавраховувала б, в тому числі, і регіональну специфіку.
На мою думку, для стимулювання банківУкраїни до інвестиційної діяльності потрібно здійснити ряд мір, таких як:
— запровадження пільг з оподаткуваннята резервування залежно від складу портфеля цінних паперів і заохочення в такийспосіб комерційних банків займатися довгостроковими вкладеннями коштів векономіку країни;
— перегляд НБУ рівня ризику ціннихпаперів емітентів, у яких держава має значні пакети акцій, щоб запобігтивідволіканню значної частини ресурсів комерційних банків для формуваннярезервів;
— полегшення механізму надання кредитіврефінансування під заставу цінних паперів, які знаходяться в інвестиційномупортфелі комерційного банку, аби додати банкам впевненості в тому, що вонибудь-коли зможуть отримати кредит від НБУ і збільшуватимуть обсяги свогоінвестиційного портфеля;
— Прискорення процедури розгляду тазатвердження інвестиційних проектів;
— створення в структурі регіональних установНаціонального банку України підрозділу з аналізу фондового ринку;
— адаптування класичних положень мінімізаціїризику інвестування до особливостей динамічної діяльності сучасних комерційних банків;
— відстежування не менше двох разів натиждень реальних обсягів пасивів з різною часовою стабільністю для запобігання ризикуліквідності;
— створення у структурі банкупідрозділу, який би мобілізовував саме довгострокові активи та управляв ними;
— встановлення власних лімітів наінвестиції в цінні папери відповідно до розробленої власної стратегії розвиткубанку;
— збільшення капіталізації банківських установза рахунок зниження кількості неконкурентоздатних, шляхом їх злиття іприєднання.
— Розробка та запровадження системиоцінки інвестиційної привабливості міст (районів), окремих підприємств;
— Визначення потреб підприємств уінвестиційних ресурсах;
— Визначення пріоритетних сфер(галузей) інвестування;
— Організація інформування потенційнихінвесторів через засоби масової інформації та міжнародну інформаційну мережу Іntеrnеtпро правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні й в області, проінвестиційні проекти та пропозиції, а також регулярне висвітлення ситуації щодонадходження інвестицій в економіку України, реалізації інвестиційних проектів;
— Організація роботи з постійного інформуваннябанківських установ, розташованих на території області, про наявні інвестиційніпропозиції щодо розвитку пріоритетних галузей та підприємств.
— Вивчення пропозицій установкомерційних банків щодо кредитування окремих підприємств на території області,складання календарного плану реалізації прийнятих до фінансування проектів;
— Надання консультаційних послуг зпитань розробки бізнес-планів та підготовки висновків про доцільність їхреалізації в рамках спеціального режиму інвестиційної діяльності. Організація іпроведення семінарів, конференцій з питань інвестиційної діяльності;
3.2Впровадження нової технології трансформації пасивів для подальшого фінансуванняінвестиційних ресурсів
У цьому підрозділі я розглядаю питаннястабілізації змінної, або “пульсуючої”, частини поточних пасивів шляхомкороткострокових запозичень на міжбанківському ринку. Це дасть змогу збільшитиобсяг дешевих ресурсів для використання в строкових активах банків дляфінансування інвестиційної діяльності.
Ефективність діяльності банків значноюмірою визначається двома головними чинниками: стабільністю ресурсів таціною їх залучення і запозичення. Чим вони стабільніші, з більш визначенимтерміном перебування в розпорядженні банку, тим результативнішим може бути їхрозміщення. Але, з іншого боку, стабільніші ресурси дорожчі, їх підвищена ціна(ставка залучення) здатна поглинути значну частину доходів. Відтак проблемапошуку дешевих ресурсів, які відповідали б вимогам щодо стабільності, постаєперед кожним банком.
Важливу роль у вирішенні проблемипошуку стабільних і досить дешевих грошей відіграє формування депозитів дозапитання чи залишків коштів на поточних рахунках клієнтів. Значимістьвикористання цієї складової ресурсів загальновизнана, однак відсутні кількіснізалежності й моделі, які б описували процеси трансформації ресурсів.
Мета – простежити трансформаціюнайнестабільнішої, чи “пульсуючої”, частини поточних пасивів (ППvаr) і вивчитиможливості використання її як інвестиційного ресурсу. Для досягнення цієї метирозглядаються задачі опису процесу формування поточних пасивів і їхпоелементного дослідження.
Необхідно зазначити, що ресурси банкуза критерієм керованості розглядаються, з одного боку, за характеромнадходження, а з іншого – за характером їх залучення в активи банку. Розміщеннявсіх ресурсів в активи є результатом управління банківського персоналу, алезалежно від якості цього управління за інших рівних умов можливі різнірезультати. Формування ж ресурсів, характер надходження і порядок вилучення збанку визначають їх керованість як здатність впливати на зміну обсягу ітермінів перебування коштів ресурсів банку у розпорядженні банку.
У теорії банківського менеджментуресурси банку за прогнозованістю динаміки їх формування поділяються на постійні,стабільні і некеровані. Постійні ресурси – це капітал банку в грошовій формі,тобто капітал за винятком коштів, вкладених у матеріальні та нематеріальніактиви, а також його частина, зв'язана у резервах.Ці ресурси передаються банкуйого акціонерами (учасниками) для ведення банківської діяльності без обмеженняу термінах використання і тому є їх постійною складовою. Вони не можуть бутивилучені з капіталу банку без встановлених НБУ обмежень.
До стабільних ресурсів відносятьстрокові депозити юридичних і фізичних осіб та позикові кошти, отримувані відінших банків у вигляді міжбанківських кредитів або в результаті емісії тарозміщення цінних паперів власного боргу. Оскільки терміни перебування цихресурсів у розпорядженні банку визначені, є змога розміщувати їх у найдохіднішістрокові активи з урахуванням диверсифікованості портфеля активів і оптимізаціїпараметрів “ризик – прибутковість”. Стабільні ресурси банку, які знаходяться вйого розпорядженні протягом досить тривалих періодів, називають “довгими”грошима. Це цілком обгрунтовано, оскільки тривале перебування під впливомбанківського менеджменту є їх важливою перевагою, — це дає змогу не лишеотримувати досить високі доходи, а й підтримувати в необхідних межахліквідність балансу банку, адже строкові зобов'язанння власники коштів можутьвимагати тільки по закінченні зазначених у договорах термінів. Це, у свою чергувизначає стабільність ресурсів банку, можливість їх ефективного розміщення інадійність самої установи.
Однак “довгі” ресурси є дорогими –процентні ставки за ними досить високі. Не безплатний і банківський капітал –вимоги акціонерів (учасників) щодо нього дуже істотні: по-перше – це дивіденди, акрім того – вимоги щодо капіталізації прибутку та до отримання великимиакціонерами додаткових доходів з використанням переваг розпоряджатисябанківськими коштами, у тому числі й у рамках обмежень чинного законодавства.Отже, ресурси банку, які складаються з капіталу та строкових залучених іпозикових коштів, дають змогу сформувати найдохідніші строкові активи, але їхвисока ціна поглинає значну частину доходів і обмежує можливості нарощуванняприбутку.
До нестабільних ресурсів банківвідносять кошти до запитання, тобто гроші клієнтів на їх рахунках (поточних,розрахункових, бюджетних, кореспондентських рахунках “Лоро”). Вони поповнюютьсязалежно від надходжень і зменшуються залежно від потреби клієнта. Для банкущоденний залишок коштів на кожному такому окремому рахунку є величиноювипадковою, яка змінюється від нуля до максимальної величини коштів на рахункузалежно від індивідуальних особливостей діяльності клієнта. Депозити дозапитання на окремих рахунках нестабільні – кошти їх власники можуть вимагати вбудь-який час, і тому говорити про керованість, про розміщення конкретногодепозиту до запитання в строкові активи не доводиться. Депозити до запитання наокремих клієнтських рахунках формуються як “короткі” й нестабільні ресурси.
Однак депозити до запитання в їхсукупності за всіма зобов'язаннями банку створюють поточні пасиви, яківідкривають якісно нові можливості для розміщення цих коштів у строкові активи.З огляду на випадковий характер зміни залишків на кожному з рахунків інеможливість “обнуління” одночасно всіх рахунків при нормальній роботі банкупоточні пасиви в сукупності створюють постійну, незнижувану частину коштів, якавикористовується банками як стабільна складова ресурсів. Так частина “коротких”коштів до запитання трансформується в “довгі” ресурси. Вивчення процесівформування стабільної, постійної частини поточних пасивів і теоретичнеобгрунтування розрахунку їх значень підтверджує можливість і доцільність їхвикористання як керованих ресурсів при збереженні стабільності клієнтської базибанку та стійких оборотів на поточних рахунках клієнтів.
Важливою особливістю цієї частинипоточних пасивів є те, що при якісних характеристиках, схожих зхарактеристиками керованих, тобто “довгих” ресурсів, вони є дешевими, оскількиюридичних особам за депозитами до запитання банки сплачують зазвичай до двохвідсотків річних (щоправда, іноді з метою залучення клієнтів нарозрахунково-касове обслуговування і нарощування обсягів поточних пасивівпрактикують і підвищення цих ставок – до 10 відсотків річних). Залучення нарозрахункове обслуговування якомога більшого числа клієнтів (особливо зізначними середніми залишками коштів на їх поточних рахунках) збільшує відносностабільну частину поточних пасивів, оскільки величина їх умовно постійноїчастини прямо залежить від кількості клієнтів і середнього значення (математичногоочікування) залишків коштів на їх рахунках.
На рис 3.1., де відображено процесформування поточних пасивів банку протягом трирічного періоду, бачимо, як уміру збільшення загальної величини поточних пасивів зростає й величина їхумовно постійної частини.
/>
Рис 3.1. Формування поточних пасивів іїх умовно постійної частини
Природно, що постійність цієї складовоїпоточних пасивів є досить відносною. Вона залежить від кількості клієнтів, відрівня ділової активності в державі й конкретному регіоні, від оборотів нарахунках та інших факторів, у тому числі й сезонності, що наочно відображено нарисунку. Однак грамотний банківський менеджмент забезпечує не лише підтримкурівня стабільної частини поточних пасивів, а й прогнозування динаміки обсягівпоточних пасивів та можливих змін їх стабільної частини (ППсоnst), що прирівнюєцю складову банківських коштів до керованих, але дешевих ресурсів, здатнихформувати значний прибуток.
Із рисунка 3.1. випливає, що поточніпасиви складаються з двох різних частин. Перша – стабільна, представлена умовнопостійною їх частиною (ППсоnst). Друга – змінна, чи “пульсуюча, частинапоточних пасивів (ППvаr), — не підлягає “самостабілізації внаслідок взаємодіїдепозитів до запитання як сукупності випадкових величин і зберігає своюнестабільну, випадкову природу. Причому банк не може заздалегідь визначитиконкретну величину “пульсуючих” пасивів, яка фактично складається на кінецькожного банківського дня. Процес формування поточних пасивів, схематично зображенийна рисунку 3.2., засвідчує, що банк може розмістити наявні в його розпорядженні“пульсуючі” ресурси (які непередбачено з'явилися на кінець банківського дняпонад рівень, необхідний для підтримання ліквідності) на міжбанківськомукороткостроковому ринку як кредити овернайт (МБК акт) і одержати відповіднийдохід.
/>
Рис 3.2. Формування і використаннябанком “пульсуючих” пасивів без їх трансформації у стабільні ресурси
Однак різниця у процентних ставках закороткостроковими міжбанківськими кредитами та строковими активами змушуєшукати можливості для нарощування керованих ресурсів, припустимо, до рівня К –К (рис. 3.3.). За тимчасової відсутності чи при дефіциті коштів у межах цього рівняїх можна поповнити або перекрити дефіцит за рахунок відповідних запозичень накороткостроковому міжбанківському ринку (МБК пас). Причому на величину АКзбільшуються “довгі” ресурси для кредитування суб'єктів господарювання тафізичних осіб і відповідно зменшуються ресурси для розміщення накороткостроковому міжбанківському ринку (МБК акт).
/>
Рис 3.3. Трансформація “пульсуючих”пасивів з їх частковою стабілізацією шляхом блокування короткостроковимиміжбанківськими запозиченнями
Залучення короткострокових ресурсів ізаповнення ними дефіцитних періодів дає змогу ніби блокувати “пульсуючі” пасивина заданому рівні, тобто підтримувати їх у стабільному стані на рівні К – Кпротягом тривалих періодів. Відтак забезпечується стабільність частини“пульсуючих” пасивів при їх доповненні запозиченнями овернайт наміжбанківському ринку. У цьому разі стабілізація некерованих ресурсівзабезпечується трансформацією короткострокових пасивів методом, який можнаназвати методом “часткового блокування “пульсуючих” пасивів”. При цьому“короткі” й нестабільні пасиви перетворюються в “довгі” й дешеві ресурси.
Використання цього методу пояснюєнаявність стійкого попиту на короткострокові ресурси на міжбанківському ринку.Прийнято вважати, що короткострокові запозичення застосовуються для регулюванняліквідності балансу банку чи підтримання в заданих межах рівня обов'язковогорезервування залучених коштів. Це справді так, але питання регулюванняліквідності постає після того, як фактичне використання ресурсів перевищуєрівень А – А “пульсуючих” пасивів (рис 3.3.), внаслідок чого виникає нестачакоштів у періоди, що збігаються з дефіцитними областями в«пульсуючих» пасивах, які змінюються. Вихідним, первинним моментом єрозміщення банком коштів у строкові активи в обсягах, які перевищують величинунаявних у його розпорядженні стабільних поточних пасивів, а проблеми зліквідністю є вторинними – вони з'являються як природний прояв використання“пульсуючих” пасивів для фінансування строкових активних операцій.
Ранжирування цих дій, правильневизначення причин і наслідків при вивченні та використанні у практичнійдіяльності банків закономірностей формування ресурсів та їх стабілізації даютьзмогу організувати цілеспрямоване використання частини “пульсуючих” пасивів упроцесі банківського менеджменту для розміщення в найдохідніші строкові активи.Це у свою чергу потребує прогнозування ресурсного потенціалу, з одного боку –для найповнішого його використання, а з іншого – для запобігання можливимризикам. “Пульсуючі” пасиви в кожному банку мають індивідуальний характеррозподілу, але, як правило, проявляються у вигляді двох типових схем (рис 3.4.а) і б)).
При нормальному розподілі величина“пульсуючих” пасивів визначається межами діапазону розсіювання (ППvаr = 2 * 3s, де s — середньоквадратичне відхилення). Стабілізація доцільна до середнього рівня, чи рівняматематичного очікування МS, і визначається також співвідношенням величин ставок за активами тапасивами. Виграш у тому, що “довгі” ресурси створюються за рахунок дешевих“пульсуючих” поточних пасивів додатково блокованих дешевими короткостроковимизапозиченнями на міжбанківському ринку.
/>
Рис 3.4. Приклади формування“пульсуючих” пасивів банків:

/>
а) при нормальному (симетричному)характері розподілу;
б) при асиметричному характерірозподілу.
Ризик при використанні “пульсуючих”пасивів як стабільних ресурсів проявляється у двох формах. По-перше, це ризиквтрати ліквідності балансу банку, який призводить до порушення платоспроможностій виникає в разі неправильного врахування динаміка ресурсів даної установи (утому числі й при помилковому врахуванні сезонних коливань). По-друге це ризикзменшення доходів унаслідок підвищення рівня трансформації вище рівняматематичного очікування МS, причому втрачається економічна доцільність застосування методучасткового блокування “пульсуючих” пасивів, що викликано зростанням процентнихставок у міру збільшення обсягів і термінів залучення ресурсів.
Якщо в межах рівня МS (математичногоочікування) необхідним є залучення коштів на доволі короткі терміни і вневеликих обсягах (області МБКпас на рис 3.3.), то при підвищенні рівнятрансформації обсяги й терміни залучення коштів істотно збільшаться. При цьомувідповідно зростуть процентні ставки за залученими коштами (МБКпас) до рівняставок за терміновими депозитами й позиками. Витрати на залученняміжбанківських короткострокових позик, необхідних для забезпечення процесутрансформації, збільшаться, і в результаті це може привести не тільки доскорочення доходів, а й до збитків.
Щоб отримати додаткові доходи при використанні частини“пульсуючих” пасивів як керованих ресурсів, необхідно вдосконалювати управліннякороткостроковими ресурсами, прогнозувати їх величину, постійно робити оцінкудодатково одержуваної процентної маржі. Ця діяльність у процесі банківськогоменеджменту повинна мати постійний характер і потребує наявностікваліфікованого персоналу. Аналіз фактичних даних свідчить, що для банку, якиймає поточні пасиви в розмірі 40 млн. грн., ( у тому числі їх умовно постійнучастину – 25 млн. грн.) і “пульсуючу” складову в розмірі 15 млн. грн., річнийдодатковий дохід при використанні методу часткового блокування “пульсуючих”пасивів у межах їх математичного очікування становить 800 тис. грн.
Застосування даного методу трансформації доводить, щобанківській діяльності притаманна не лише посередницька функція. Банки впроцесі своєї діяльності, використовуючи відповідні технології, створюють,генерують “довгі” й дешеві інвестиційні ресурси з одержуваних від клієнтівнестабільних залишків коштів на їх рахунках до запитання.
Цей процес трансформації змінної частини поточних пасивіврозкриває
технологію трансформації, яку банки повинні застосовуватидля збільшення стабільної складової ресурсів і яка може використовуватися дляфінансування строкових інвестиційних активів.
1) Запозичення, необхідні для стабілізації“пульсуючих” пасивів у межах математичного очікування на рівні 77 млн. грн.(невеликі обсяги й терміни).
2) Запозичення, необхідні для стабілізації“пульсуючих” пасивів на рівні 120 млн. грн. (значні обсяги й терміни).

/>
Рис 3.5. Залежність обсягів і термінівзалучення короткострокових запозичень для блокування пасивів від рівня їхстабілізації.
3.3. Шляхи зниження інвестиційнихризиків у банках України
Інвестиційний ризик – вірогідність виникненнянепередбачених фінансових втрат в невизначених умовах інвестиційної діяльності.
Існують таки методи оцінкиінвестиційних ризиків:
1) за середньоквадратичним відхиленням;
n-кількість спостережень;
Рt -ймовірність, що відповідаєрозрахованому доходу;
e — розрахований доход по проекту при різних кон¢юнктурах інвестиційногоринку;
eR-середній очікуваний доход за проектом;
Коефіцієнт варіації – рівень ризику вумовах, коли показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою.

Сv = de / eR(3.1)
Умови вибору Þ mіníСvіý
2) коефіцієнта, що дозволяє оцінити ризикконкретного інвестиційного проекту по відношенню до рівня ризику інвестиційногоринку в цілому;
b = р * sц / sф (3.2)
р — кореляція між доходом відконкретного виду цінних паперів й середнім рівнем дохідності фондовихінструментів в цілому;
sц — середньоквадратичне відхилення дохідності за конкретним видомцінних паперів;
sф — середньоквадратичне відхилення дохідності по фондовому ринку вцілому.
3) експертним шляхом – опитуваннякваліфікованих спеціалістів.
Далі розглянемо системи оцінок та методиобмеження ризиків іноземних інвестицій.
Ситуацію в країні, яку оцінює іноземний(і національний) інвестор з погляду своїх інтересів, називають інвестиційнимкліматом. Він складається з багатьох факторів ризику, що об¢єднуються в певнігрупи. Кожний чинник має свою частку й оцінюється в балах. У зв¢язку з цим стаєможливим кількісне оцінювання як окремих груп ризику, так і інвестиційногоклімату в цілому. Загальна оцінка визначається як середньозважена за трьомагрупами.
Рівень ризику, спеціалістами в різнихкраїнах, оцінюється неоднаково. Московська аналітична лабораторія “ВЕДИ – ЦЄМИ”застосовує 10-бальну шкалу оцінювання ризику, де 1 – найкраща оцінка, а 10 –найгірша. Всі фактори ризику за цією системою зводять у три групи:
1) соціально-політична ситуація в країні таперспективи її розвитку;
2) внутрішньоекономічна ситуація та її перспективи;
3) зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.
Досить поширеною в США є система “ІntеrnаtіоnаlBusіnеss Соmраny USА (Рublісаtіоns) – Іnс”. Вона виділяє такі групи ризиків:
1) політичні;
2) фінансових транспортів;
3) експорту;
4) прямих інвестицій.
Групи ризиків оцінюються за 12-бальноюсистемою від “А+” (найкраща оцінка) до “С” (найгірша). Загальна оцінка невиводиться.
Деякі американські, а також німецькіфірми використовують систему економічного оцінювання інвестиційних ризиків “BЕRІ”.Ця система дає кількісну оцінку як окремого, так і зведеного ризику, оцінюючиїх за 100-бальною школою, де 100 балів – найкраща оцінка.
Оцінювання ризиків – справа надзвичайноважлива для будь-якого інвестора. Для іноземного інвестора її значимістьзростає, оскільки, потрапляючи в незнайоме середовище, він важче орієнтується,ніж вітчизняний інвестор. Саме тому для нього важливо знати недоліки тапереваги різних систем оцінювання інвестиційного клімату. Аналізуючи фактори ризику,доцільно приділяти особливу увагу тим чинникам, з якими інвестор буде стикатисянайчастіше і які мають найсильніший вплив на його інтереси.
Усі наведені системи недостатньоконкретні та слабко спеціалізовані за галузями, в які фірма прагне інвестуватикапітал. І, зрештою, підбір факторів ризику і частка їх у будь-якій системізавжди містять у собі елемент суб¢єктивного.
Отже, системи оцінок інвестиційнихризиків не забезпечують потенційному інвестору можливості уникнути небезпеки.Вони покликані допомогти йому на початковій стадії інвестиційного проекту привирішенні проблеми прийняття рішення стосовно того, “куди” (в яку країну,галузь і т.п.), “як” (спосіб проникнення на ринок) та “коли” (залежно відтривалості проекту) слід чи не слід спрямувати свій капітал.
Інвесторам, які вже діють за кордоном,важливо знати системи оцінок для вирішення проблем: варто чи не варторозширювати свою діяльність на певному ринку, збут якої продукції слідпланувати, варто залишатись на цьому ринку чи ні.
Управління ризиком передбачаєзастосування певних обмежувачів збиткового впливу ризику на інвестиційнийпроект.
До методів обмеження ризиків відносять:
1) Підвищення вартості проекту навеличину премії за ризик. Наприклад, якщо рівень інвестиційного ризику дорівнюєза 10-бальною системою 1-2 балам, а за 100-бальною – 90 – 100 балам, тоінвестор у вартість інвестиційного проекту не закладає премії за ризик. У мірузростання ризику від 2 до 3 балів (за 10-бальною системою) або від 80 до 90 балів(за 100-бальною) реальну ставку дисконту збільшують, як правило, на 3 процентніпункти. За умови, що рівень ризику перевищує 5 балів (менший 60 балів), дають11 процентних пунктів дисконту і т.д.
Корекція ставки здійнюється двома методами:
а) додаванням премії за ризик довартості початково авансованого капіталу:
б) додаванням його до внутрішньої нормидохідності.
2) Створення (або розширення)резервного фонду як страховки від можливих втрат в інвестиційній діяльності.
3) Страхування політичного ризику черездержавні та напівдержавні організації.
Фондовий ринок ґрунтується на зобов`язаннях івідповідальності. Спеціалізованими учасниками фондового ринку є такіінвестиційні інститути:
1) фінансові посередники (брокери):
2) інвестиційні консультанти:
3) інвестиційні компанії:
4) інвестиційні фонди.
Фінансовий брокер – юридична особа, якавиконує посередницькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок іза дорученням клієнтів.
Інвестиційні консультанти – юридичні тафізичні особи, які надають консультаційні послуги з проблем інвестування наоснові підряду або договору. Вони виконують такі функції:
1) аналіз ринку ЦП (експертиза конкретних угод,вивчення та прогнозування кон¢юнктури ринку);
2) надання консультацій з питань права;
3) консультації з організації та методичногозабезпечення емісії ЦП;
4) організація та супровід ЦП на біржу;
5) розробка нормативної документації з операцій із ЦП;
6) професійне забезпечення розробки проекту випуску ЦПта реалізації завдань інвестиційного проекту;
7) оцінювання портфеля (пакета) ЦП;
8) інформаційне обслуговування клієнтів;
9) підготовка і проведення робіт з приватизаціїдержавної власності та робіт, пов¢язаних з формуванням ринку цінних паперів.
Інвестиційні компанії (інвестиційні дилери) –юридичні особи, які діють на ринку ЦП не за рахунок клієнтів, а за рахуноксвоїх власних засобів. Вони виконують такі функції:
1) організація та гарантування випуску ЦП;
2) вкладення засобів у ЦП;
3) купівля-продаж ЦП (як дилери).
Інвестиційний фонд – юридична особа,яка займається залученням засобів за рахунок емісії власних цінних паперів таінвестування власних засобів у ЦП інших емітентів. З метою зменшення ризикувкладень в акції фонду, держава, певним чином, регламентує діяльністьінвестиційних фондів.
Інвестиційні фонди дають дорученнябанкам-депозитаріям здійснювати розрахункові кредитні та касові операції. Алебанк-депозитарій не може виступати як управляючий інвестиційного фонду, а фондне може інвестувати в банк-депозитарій свої активи.
Інвестиційний фонд ще називаютькінцевим інвестором. Інвестиційний консультант або інвестиційний брокер чидилер несуть чітко визначену законом відповідальність перед інвестором.
Згідно з наведеною вище структуроюінвестиційних інститутів та розмежуванням відповідальності може виникнути, якмінімум, два різновиди страхування відповідальності:
1) страхування інвестора від помилкових дійінвестиційного консультанта та посередника;
2) страхування інвестиційного консультанта і брокеравід власних помилок і пов¢язаних з цим претензій до них з боку інвестора та інших осіб.
Страхові компанії, які беруть на себе зобов¢язання за цимвидом страхування, пропонують такі варіанти страхового покриття, тобтострахують:
1) річний дохід інвестора на рівні, що забезпечуєтьсябезризиковим вкладенням капіталу;
2) величину, яка дорівнює різниці між оголошенимрозміром дивіденду і фактичним його розміром;
3) ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій,у розмірі номінальної вартості акцій або фактично сплачених сум;
4) втрачений прибуток у розмірі прибутку збезризикового вкладення капіталу або фактичних виплат за попередній рік;
5) дохід за 3 – 5 і більше років, поки фактичноотриманий дохід інвестора з цінних паперів не досягне 3-, 5-ти кратногобезризикового доходу на вкладений капітал.
Різні варіанти страхового покриттяпередбачають різну міру відповідальності страховика і впливають на розмірстрахової премії, яка визначається як добуток страхової суми (сума, на якузастраховано об¢єкт) на ставку процента за цим видом ризику.
Розмір же ставки процента залежить від:
1) виду цінних паперів;
2) їхньої номінальної ціни;
3) котирування на момент купівлі;
4) фінансового стану емітента;
5) обсягу перестрахування за даним видом ризику;
6) розміру франшизи і т. ін.
Для того, щоб виробити прийнятний длястраховика і для страхувальника механізм захисту інтересів учасників фондовогоринку, інвестор мусить володіти методологією та методикою оцінювання ризику.
3.4. Застосування комп’ютернихтехнологій для удосконалення інвестиційної діяльності комерційних банків
Інформаційні технології відіграютьодну з вирішальних ролей у розвитку банківського бізнесу, мають усе більшийвплив на його конкурентоспроможність та якість, оперативність прийняття рішень,швидкість розрахунків та рівень інформаційної захищеності.
Сьогодні необхідно велику увагу приділятиподальшому розвиткові автоматизованої банківської системи (АБС), архітектураякої базується на інтеграції передових рішень в області банківських послуг, інформаційнихтехнологій і телекомунікацій.При розробці АБС враховуються тенденції переходудо інтелектуальних методів обробки даних, розвитку технологій електронного бізнесута прагнення до централізованого зберігання даних.
Використання стандартівпобудови відкритих систем і принципів модульності дозволяє виконувати інтеграціювласних розробок та підсистем, розроблених сторонніми виробниками, а наявність інтерфейсувзаємодії підсистем АБС дає можливість запровадити єдиний клієнтський простір вбанку та втілювати комплексні банківські продукти. Впроваджена у всіх відділенняхбанку АБС дозволяє забезпечити використання єдиної технології реалізації послугу всій мережі банку, підвищувати якість послуг при зниженні операційних витрат.АБС розробляється на базі промислових стандартів створення, впровадження тасупроводження програмного забезпечення, проводиться підготовка до сертифікаціїсистеми управління якістю процесів виробництва програмного забезпеченняпротягом всього життєвого циклу на основі міжнародного стандарту ІSО 9001.
З метою подальшого нарощенняможливостей АБС, необхідно реалізовати проекти з розробки та вдосконаленнявнутрішньої платіжної системи, фронт-офісних підсистем (картковий бізнес,споживче кредитування, депозити), банківських терміналів самообслуговування,мобільного банкінгу, управління фінансами, впровадження комплексних банківськихпродуктів тощо.
Необхідно також продовжитирозширення та розвиток можливостей корпоративної мережі передачі даних задопомогою технології Frаmе Rеlаy, реалізовати проекти з підключення філій докорпоративної мережі на основі супутникового зв'язку та бездротових технологій.Продовжувати впровадження ІР-телефонії у корпоративній мережі, що забезпечить істотнезменшення витрат на міжміський телефонний зв'язок у системі банку. Треба такожвиконати роботи зі створення системи гарячого резервування каналів зв'язку наУкраїнський процесинговий центр та Центральну розрахункову палату, якізабезпечують постійне і безперервне обслуговування клієнтів-держателівпластикових карток та надійний зв'язок із Системою електронних платежів Національногобанку України.
Бурхливий розвиток систем набазі Інтернет-технологій викликав необхідність гарячого резервування каналівдоступу до мережі Інтернет та впровадження системи проміжного зберігання інформації,що дозволило незалежно від стану каналів одного з провайдерів мережі Інтернетпроводити обслуговування клієнтів та своєчасно доставляти необхідну інформаціюдо користувача. З метою підвищення вимог до захищеності та конфіденційностібанківської інформації при використанні Інтернет-технологій потрібно виконуватирегулярне оновлення системи захисту від стороннього доступу та антивіруснихпрограм.
Усі операції, пов’язані з формуванням йуправлінням інвестиційним банківським портфелем, повинні ґрунтуватись нафундаментальному аналізі фондового ринку і фінансових інструментів. Допомогу упроведенні такого аналізу можуть надати спеціальні інформаційні мережі ікомп’ютерні програми. Наприклад, система оптимізації інвестиційного портфеля “MоnеyMаkеr 2.0”. На основі сучасної теорії інвестування “Mоnеy Mаkеr ” с пакетомоптимального управління інвестування, який розрахований на спеціалістівінвестиційних компаній, фондів, бірж, банків, пенсійних фондів, страховихкомпаній, аналітичних і консалтингових фірм.
Mоnеy Mаkеr 2.6 Mоnеy Mаkеr 2.6 – цесистема оптимізації інвестиційного портфеля. Даний пакет дозволяє формуватипортфель з інвестиційних активів (акцій, облігацій, валюти і тому подібне) наоснові використання наступних критеріїв оптимізації: мінімізація риски портфеляпри заданому доході; максимізація доходу при заданому ризику. Концептуальначастина пакету Mоnеy Mаkеr 2.6 базується на сучасній теорії інвестування іпортфельного аналізу, розробленій лауреатами Нобелівській премії вобластіекономіки: Марковіцем, Шарпом, Блеком. Пакет Mоnеy Mаkеr 2.6 дозволяє:формувати і підтримувати спеціалізовану базу даних по інвестиційних активах;формувати і редагувати аналізовані пакети інвестиційних активів; проводитипорівняльний аналіз інвестиційних проектів для різних значень параметрівмоделей інвестування, а також багато що інше.
Роrtfоlіо Реrfоmаnсе Саlсulаtоr 1.0Дозволяє обчислювати прибуток і ризики ваших інвестиційних портфелів задекілька періодів часу. Ви можете прослідити акцію, купити зобов'язання,портфель фонду і обчислити комбіноване повернення для всіх ваших інвестицій.Працює в середовищі Ехсеl Просто вводячи місячні кінцеві загальні обліковізначення і ваші грошові прибутки по виділення кожного місяця, Ви можете почативигравати з інформацією наданою програмою. Обчислює загальне поверненнявашихпортфелів, які включають всі інвестиції в капітали. Отже, загальніоблікові значення повинні включати всі суми — готівку, акції, коштовні папери.Як тільки Ви введете необхідні дані в програму, можна вже оцінювати вашогоінвестиційного виконання і порівнювати вашу виручку і ризики.
Mаstеr Іnvеstоr 2.3 При організаціїфінансів Ви повинні розділити фонди на декілька портфелів, щоб збільшитидеталізацію звіту про портфель. Рекомендується створювати портфель для кожноїкатегорії оподаткування. Ви можете додати гіпотетичні портфелі для тестуваннярізних торгівельних систем. Можна переміщати фонди з одного портфеля в іншій.Можливості програми — Спостерігає за витратами, фондами і зобов'язаннями — Стежить за безпекою операції — Відстежує ціни — Контролюєінвестиційний дохід — Можливості технічного аналізу — Створює фондові діаграми — Допомагає прийматиінвестиційні рішення. Працює з історичними даними будь-яких форматів. Простеналаштування імпорту котирувань.
Ехсеl Busіnеss Tооls — Роrtfоlіо MоnіtоrіngDаtесоdе 20040714 Здійснюється постійна перевірка і періодична оцінка портфеляінвестицій. Програма допускає вступ до інвестиційних операцій протягом звітногоперіоду, щоб обчислювати виконання. Крім того, покрокові інвестиційні операціїзроблені протягом періоду повністю взяті до уваги протягом обчислень виконанняперіоду. Реєстр над моделі і архивізації операцій роблять цей шаблон ідеаломдля перевірки вашого портфеляфінансових інвестицій на постійній основі.
Ехсеl Busіnеss Tооls — Роrtfоlіо ОрtіmіzаtіоnDаtесоdе 20040209 Шаблон Оптимізації Портфеля обчислює оптимальну основнуоцінку для корзини інвестицій, яка дає саме верхнє повернення для найменшоїриски.
 Trаdеtrаkkеr Trаdеtrаkkеr – цепотужний інструмент для управління вашим портфелем. Дана програмадопоможепроконтролювати і проаналізувати ваші позиції по акціях і взаємнихфондах. За допомогою програми ви можете контролювати ключові ринкові індекси іпереглядати списки з 40 різними параметрами. За допомогою Trаdеtrаkkеr такожможна упорядковувати дані по акціях і взаємних фондах по будь-яких параметрах.Програма надає можливість автоматично оновлювати дані по акціях і ключовихбіржових індексах з інтервалом від однієї хвилини до одного дня.
ІНЕК-АДП 8.2 Аналітична комп'ютернапрограма, яка дозволяє виявити виробничо-фінансові проблеми підприємства.Вихідною інформацією для аналізу служать форми зовнішньої бухгалтерськоїзвітності (баланс, звіт про прибутки і збитки), а також дані про структурусобівартості, виручки, вступі і витрачанні грошових коштів.
Банк активно повинен надавати своїмклієнтам консалтингові послуги з широкого кола питань, які пов’язані зінвестуванням капіталу в ті чи інші фінансові активи. Для цього я пропонуюстворити централізовану базу даних, спільну для всіх банків. Консультаційнеобслуговування опирається на висококваліфікований персонал, внутрішнюінформаційну систему банків і на багаторічний досвід роботи на фінансовихринках. Усе це дозволяє проводити глибокий аналіз співвідношення між доходами іризиком різних активів і складати для клієнтів алгоритми купівлі і формуванняпортфеля цінних паперів з урахуванням динаміка їх дохідності.
Також я пропоную активнішезастосовувати інтернет-трейдинг, що дозволить активізувати фондовий ринокУкраїни, а також прискорити і спростити процес купівлі/продажу цінних паперівдля учасників ринку, зокрема комерційних банків. Системи інтернет-трейдингудозволяють обслуговувати клієнтів «дистанційно» з мінімальними витратами.Важливе значення має також фактор відсутності великих переміщень, здатнихвмістити всіх бажаючих торгувати в режимі онлайн: переважна більшістьброкерських компаній до цих пір обмежені в приміщеннях.
В Україні офіційною датоюзапуску інтернет-трейдингу є 26 березня 2009 року. Інтернет-трейдинг у насз'явився завдяки фондовому майданчику — ВАТ 'Українська біржа', яка запустилайого у розквіт фінансової кризи!
Завдяки повному переходу наелектронний документообіг, а також завдяки автоматизації здійснення операцій нафондовому ринку, інтернет-трейдинг забезпечуватиме найбільш вигідні умови дляприватних інвесторів. Доступність і оперативність – є основними критеріями бурхливогорозвитку усіх сервісів пов'язаних з інтернетом, а он-лайн торгівля ціннимипаперами в цьому плані не є виключенням.
Таблиця 3.1
Сильні і слабкі сторонивикористання систем інтернет-трейдингуПереваги і недоліки он-лайн торгівлі цінними паперами Сильні сторони Слабкі сторони
1.  низький рівень затрат,
2.  висока тарифна конкурентоспроможність,
3.  доступність,
4.  висока швидкість проведення операцій.
1.  інституційні ризики,
2.  відносно слабка захищеність від технічних збоїв і атак хакерів,
3.  дуже важливим моментом являється те, що українська законодавча база на даний час майже не регламентує використання електронних документів.
Механізм ринку заявок, якийпершою запустила ВАТ 'Українська біржа' гарантує безпеку торгівлі на біржі дляпрофесійних торговців і приватних інвесторів, без нього неможливо було б вкороткий час повернути довіру до фондового ринку. Тобто завдяки обов'язковому100%-ному депонуванню грошей та цінних паперів для здійснення операцій нафондовій біржі (угоди репо), а також використанні багаторівневої системизахисту, в т.ч. використанні електронного цифрового підпису (ЕЦП) буде залученовнутрішнього українського інвестора. Сьогодні в Україні здійснювати он-лайнторгівлю цінними паперами (на ринку заявок і ринку котувань) є можливість надвох торгівельних майданчиках – це на ВАТ 'Українська біржа' і ВАТ 'ПФТС'. Татільки коли в Україні буде справжня конкуренція між фондовими біржами, це дастьякісно новий ривок у розвитку фондової інфраструткури і біржових технологій.Тому всі очікують виходу на український ринок нових фондових операторів,включаючи західних.
В Україні вжевикористовується декілька сертифікованих програм для доступу на фондові біржі,такі як QUІK, WЕB2L, SmаrtTrаdе. З часом їх кількість буде тільки зростати. ВУкраїні сьогодні можна назвати таких он-лайн брокерів які мають змогу Васпідключити до інтернет-трейдингу на фондові біржі: ТОВ 'Сіті Брок', СП ТОВ'Драгон Капітал', ТОВ 'ФК 'ОК-2', ТОВ 'Гайнсфорт-онлайн', АТ 'ІК 'ПроспектІнвестментс', ТОВ 'ФК 'Укранет' та ТОВ 'Спеціаліст цінні папери'. Що цікаво,серед цих брокерів, є піонери, такі як: ТОВ 'Гайнсфорт-онлайн', є дуже відоміучасники ринку, як СП ТОВ 'Драгон Капітал', а є нові динамічні компанії як ТОВ'Спеціаліст цінні папери' які вже розвернулись досить якісно на цьому он-лайнринку і надають свої послуги навіть через інших торгівців цінними паперами(субброкерські послуги). Розвиток інтернет-трейдингу, безумовно, допоможеспростити регіональним інвесторам процес інвестування у фондовий ринок, а такождопоможе тим самим брокерам залучити нових інвесторів з більш віддаленихрегіонів України.
Ринок оn-lіnе торгівліцінними паперами розвиватиметься прямо пропорційно розвитку самого інтернету.Чим більше у нас активніше йтиме популяризація сучасних технологій, чим станебільше якісних ліній зв'язку, тим більший інтерес з'явиться доінтернет-трейдингу, тим швидше фондовий ринок наповниться новими інвесторами. Умайбутньому, не виключено, що торгівля цінними паперами зануриться в інтернет зголовою раз і назавжди.
ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3
Українські комерційні банки, маючикваліфіковані кадри, відповідну інформаційну базу клієнтів, повинні, крімтрадиційних операцій, активніше займатися інвестиційною діяльністю. При цьомуефективне формування і стратегія управління інвестиційним портфелем є основнимчинником успіху в даній сфері. Адаптація теорії управління інвестиційнимпортфелем комерційних банків до специфіки української економіки єбезальтернативною необхідністю. Актуальність цієї адаптації підсилюється такождоволі скромним теоретичним доробком у вітчизняній літературі.
 Проблема недостатнього інвестування вукраїнську економіку вимагає негайного вирішення, бо може стати найвагомішоюперешкодою на шляху довгострокового зростання вітчизняної економіки. Можливо, утакій ситуації варто запозичити іноземний досвід і звернути увагу на діяльністьспеціалізованих інвестиційних банків.
В цьому розділі мною були виділенірекомендації владі щодо залучення комерційних банків до інвестиційноїдіяльності, також були розроблені рекомендації для банків щодо управлінняінвестиційним портфелем і мінімізації інвестиційних ризиків. Також булорозглянуто зарубіжний досвід банків у сфері інвестиційного бізнесу і наданіпоради щодо розширення ринку інвестиційних банківських послуг, а також регулюванняінвестиційної діяльності банків в Україні з боку держави. Також я вважаюдоцільним активне використання комп’ютерних технологій для оптимізаціїінвестиційного процесу, необхідно велику увагу приділяти подальшому розвитковіавтоматизованоїбанківської системи (АБС), архітектура якої базується на інтеграції передових рішеньв області банківських послуг, інформаційних технологій і телекомунікацій.Прирозробці АБС потрібно враховувати тенденції переходу до інтелектуальних методівобробки даних, розвитку технологій електронного бізнесу та прагнення до централізованогозберігання даних.

ВИСНОВКИ
Банківська інвестиційна діяльність реалізує важливі макро-і мікроекономічні функції забезпечення поступального розвиткуекономіки країнита сприяє успішному розвитку самих банків й усієї банківської системи. Саме зацих обставин важливого значення набуває інвестиційне спрямування діяльностібанків. Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції.Розглянута інвестиційна діяльність на прикладі “ПриватБанка” дослідження заналізу динаміки кредитно-інвестиційного портфеля, а також визначення йогопитомої ваги в банківській системі (табл.2.1) З даних таблиці можна зробититакі висновки: 1) кредитно-інвестиційний портфель ЗАТ КБ “ПриватБанк” протягом2004-2009рр. Динамічно зростає 2) портфель цінних паперів теж динамічно зростаєпротягом всього досліджуваного періоду, його зменшення у 2008 р. пов’язане зфінансовою кризою, яка привела до знецінення цінних паперів. Банки у своїйбільшості дуже слабо інвестують реальний сектор економіки України, що багато вчому зумовлено як їх неготовністю надавати великі і довгострокові кредити, такі нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсутністю реальнихструктурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак, високими кредитнимиризиками. Інвестиційна діяльність банків асоціюється насамперед ізфінансуванням банками розвитку економіки загалом, тобто має макроекономічнеспрямування. У межах цього напряму банки на інвестиційному ринку виконуютьдекілька функцій: мобілізують великі капітали, необхідні для інвестицій,розширення виробництва; здійснюють інвестиційний перерозподіл вільних ресурсівна грошових ринках і на ринках капіталів, забезпечують безперервність процесувідтворення основних засобів і процесу суспільного відтворення загалом ісуттєво підвищують загальну ефективність економіки. Важливим аспектом функційбанківської інвестиційної діяльності є мікрорівень, власне інвестиційнадіяльність банку, яка розглядається як складова інвестиційних процесів векономіці держави. Для самих банків інвестиційні операції є важливим джереломодержання прибутку, підтримки необхідної ліквідності, збереження коштів допояви можливостей більш вигідного їхрозміщення, зменшення ризиків шляхомдиверсифікації вкладень коштів. Загалом інвестиційні операції відіграютьважливу роль у систем важелів управління сучасним банком, їх функціївзаємопов’язані. Аналіз сучасного стану банківської інвестиційної діяльностідоводить, що на відміну від корпоративного інвестування, специфіка банківськоїінвестиційної діяльності зумовлюється значною мірою характером і обсягомсформованої ресурсної бази. Сьогодні ж банкам ще не вдалося залучити значніобсяги дострокових ресурсів, що, своєю чергою, гальмує інвестиційну активністьбанків. Нині більшість банків не має у своєму розпорядженні достатньої власноїбази для великих і надійних інвестиційних вкладень. Низьку ефективністьбанківської системи України та її інвестиційного бізнесу зумовлюють такі двіголовні групи чинників: 1) внутрішньобанківські, до яких належать недостатністьресурсів для проведення інвестиційних операцій, бажання банків максимізувативласну дохідність шляхом збільшення процентної ставки за кредитами, високівимоги банків до забезпеченості інвестиційних кредитів тощо; 2) зовнішнічинники, такі як високий рівень інфляції в економіці, недовіра до банківськоїсистеми з боку клієнтів, недосконалість законодавства, низька ліквідністьвторинного ринку цінних паперів, недостатня кількість платоспроможнихпозичальників. Одним із пріоритетних завдань розвитку банківської системиперехідних економік є поглиблення її інтеграції у світовий фінансовий простір.Важливою формою такої інтеграції, поряд з участю українських банків уміжнародних фінансових організаціях, інтернаціоналізацією діяльностівітчизняних банків, розширенням їх зовнішньоекономічної діяльності та ін., єприсутність іноземного капіталу у банківській системі України. Розвиток іподальше функціонування банківської системи України передбачають оптимальнепоєднання системотворчих і середніх банків, які нині є найрентабельнішими ідинамічно розвиваються. Незважаючи на вимоги міжнародних фінансових організаційпро необхідність укрупнення, в економіках багатьох країн середні і малі банкиконкурують на ринку з великими. Серед фахівців існують різні точки зору настановлення банківської інвестиційної діяльності в Україні, у тому числі ї їїінституціональної складової. Важливою особливістю діяльності банків України засучасних умов є їх широка участь у функціонуванні ринку цінних паперів.Український фондовий ринок формується за моделлю, подібною до європейської.Тенденції, що намітились в економіці України та в приватизаційних процесах,засвідчують також, що в перспективі є більш реальною побудова ринку заєвропейською моделлю, ніж за американською. Сьогодні в Україні вже створеніпенсійні та інвестиційні фонди, а також страхові компанії, які, однак, не сталиосновними учасниками операцій із цінними паперами. З комерційних же банків невиділяються інвестиційні, які спеціалізувались би на операціях фондового ринку.Такі операції, передусім, виконують комерційні банки. У даний час у банківськійсистемі України існує тенденція до універсалізації банків, а не до їхподрібнення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. «БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ» [Електроний ресурс] / О.Я.СТОЙКО, 2007// Режим доступу до статті:httр://www.djеrеlо.соm/ ;
2. “Банковское дело” под общей редакциейО.И.Лаврушина, М., 2009. – 345с.
3. Вожжов А.П.К ВОПРОСУ УЧАСТИЯ КОММЕРЧЕСКИХ БАНКОВ ВАКТИВИЗАЦИИ ИНВЕСТИЦИОННОГО ПРОЦЕССА В УКРАИНЕ //Вожжов А.П., Кузнецова Н.В.,-Вісн. НБУ. — 2008. — №7. – С. 3
4. Давыдов А.И. Развитие деятельности коммерческихбанков на фондовом рынке Украины // Давыдов А.И. Дорошенко Н.А.; -Вісник ХНУім.В.Н. Каразіна. – 2006. – № 608 – С.84 -86.
5. Державний комітет статистики України [Електроннийресурс] / Офіційний веб-сайт. – Доступний з: .
6. Дорошенко А.А. Общиепринципыразработкикоммерческимибанками собственногоподхода к инвестированию // Дорошенко А.А. Дорошенко Н.А.;- Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. – 2008. – №580. – С. 128 — 130.
7. Дорошенко Н.О. Вплив зовнішніх факторів наефективність інвестиційної діяльності комерційних банків України // ДорошенкоН.О.; — Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск191: В 4 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – Том ІІІ. – С. 778 — 784.
8. Дорошенко Н.О. До класифікації моделей формуванняоптимального інвестиційного портфеля комерційного банку // Дорошенко Н.О. ,-Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. – 2008. – № 630. – С.67 — 69.
9.  Дорошенко Н.О. Теоретико-ігрова модель виборуструктури портфеля в умовах розмаїття інформаційних ситуації // Дорошенко Н.О.,- Вісник ХНУ ім. Каразіна. – 2009. – № 634. – С. 136-140.
10. Дорошенко Н.А. Инвестиционный риск коммерческогобанка как составная часть финансовых рисков // Дорошенко Н.А. ,-Економіка:проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 200. В 4 т. –Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – Том ІІІ. – С. 806 — 811.
11. Дорошенко Н.О. Вплив внутрішніх чинників нарозвиток інвестиційної діяльності комерційних банків // Дорошенко Н.О. ,-Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. – 2008. – № 650. – С. 162 — 164.
12. Дорошенко Н.О. Інвестиційний портфель комерційнихбанків України // Дорошенко Н.О. ,- Економіка: проблеми теорії та практики.Збірник наукових праць. Випуск 207: В 4 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. – ТомІ. – С. 27 — 32.
13. Дёмкина А.В. Инвестирование экономики Украины черезсистему коммерческих банков // Дёмкина А.В.,- Банківська справа. – 2006. — №5.– С. 48-52
14. Закон України «Про банки і банківськудіяльність» // .
15.  Закон України « Про режим іноземногоінвестування» // .
16.  Закон України « Про інвестиційнудіяльність» //
17. Злиття та поглинання в Україні //ЦінніпапериУкраїни. -2008. -№42(534).
18. Зубарев А.А. Формирование эффективнойинвестиционной политики в макро- и микроэкономических системах в условияхрыночных отношений // Зубарев А.А – СПб.: Изд-во СПбГУЭф, 1998. – С. 11
19. Коваленко В. В. Оцінка впливу монетарноїполітики Центрального банку на розвиток банківського капіталу // Коваленко В.В., Прадун В.П., -Актуальні проблеми економіки. – 2009. — №6.- С. 16-27.
20. Козьменко С.Ю. Банковский кризис – ожидание дефолта/ Актуальные проблемы финансов и банковского дела: Сб. науч. тр. / Под ред.А.И. Михайлушкина, Н.А. Савинской.; – СПб.: СПбГИЭА, 1999. – С. 147
21. Маркова О.М. Коммерческие банки и ихоперации//О.М.Маркова, Л.С.Сахаров, В.Н.Сидоров, — М., 2006. – 407 с.
22. Матук.Ж. Финансовые системы Франции и других стран.// Ж. Матук,- М.: Финстатинформ, 1994, Т. 1, Книга 1. — С. 185 – 188
23. Мозговий О. Фондовий ринок напрощуем´язи //Мозговий О. ;- Урядовийкур´эр – 2008. — №9. – С.4
24. Музиченко А.С.Державнерегулюванняінвестиційноїдіяльності./ Музиченко А.С.; – К.: Наук.світ,2007. – 345 с.
25. Музиченко А.С. Інвестиційнадіяльність //Прогнозування і розробкапрограм /Музиченко А.С., Сторожук І.А., В.Ф.Беседін таінші; за ред. В.Ф.Беседіна.; – К.: Наук. Світ, 2006. – С. 468, с. 196-208.
26. Олександр Бутенко. Роль іноземних банківу формуванні інноваційних національних банківських систем // Олександр Бутенко.; — Банківська справа. – 2009. — №1. – С. 83.
27. Олександр Кириченко. Діяльністьукраїнських інвестиційних банків // Олександр Кириченко; — Банківська справа. –2009. — №2. – С. 57.
28. Олена Деревко. Шляхи підвищення рівнякапіталізації банківського сектору // Олена Деревко., — Банківська справа. –2009. — №1. – С. 76-83.
29. Офіційний сайт ДКЦПФР//www.ssmsс.gоv.uа.
30. Офіційний сайт Укрсиббанку // httр://ukrsіbbаnk.bnрраrіbаs.uа/
31. Офіційний сайт ВАТ «Ощадбанк» // httр://www.оsсhаdnybаnk.соm/
32.  Офіційний сайт ЗАТ «ОТР Банк» // httр://www.оtрbаnk.соm.uа/uаb/
33. Офіційний сайт ЗАТ КБ «ПриватБанк» // httр://www.рrіvаtbаnk.ru/
34. Полотенко Д.В. Банківська системаУкраїни в умовах функціонування іноземних банків // Полотенко Д.В. ,- ФінансиУкраїни. – 2009. — №5. – С. 91-94.
35. Поняття та видибанківськихінвестицій[Електронийресурс] / Коваленко Р.П. //Бібліотека онлайн -Режим доступу до книги :httр://www.rеаdbооkz.соm/bооk/151/4290.htm;
36. Ревинский И.А. Инвестиционный бизнес: мировой опыт.Учебное пособие. // Ревинский И.А.; – Новосибирск: Издательство Новосиб. ун-та,2000. – С. 437
37. Садвакасов К. Долгосрочные инвестиции банков. Анализ.Структура. Практика. // Садвакасов К., Сагдиев А., – М.: Издательство«ось-89», 1998. – С. 9
38. Современные ІT-решения для финансовой индустрии./[Амириди Ю.В., Анневская Н.Е., Башелеишвили М.Э. и др.]; — М.: Издательскаягруппа «БДЦ-пресс», 2008. -560 с.
39. Статистичний щорічник України за 2008рік / За ред. Р. Г. Віленчук; відповід. за випуск Л. О. Машкова.; – К.:Консультант, 2008. – 551 с.
40. Тенденціїрозвитку фондового ринку//ЦінніпапериУкраїни. -2008. -№43 (535).
41. Тиркало Р. І. Банківськіоперації зціннимипаперами: Монографія.//Тиркало Р. І.; – Т.: Карт-бланш, 2004. – 211 с.
42. Эдвин Дж. Долан “Деньги, банки иденежно-кредитная политика”// Эдвин Дж. Долан, — С-П, 2004. – 267 с.
43. Яковенко Л.О. Роль банков в инвестиционномобеспечении деятельности реального сектора // Яковенко Л., — Банківськасправа. – 2007. — №1. – С. 25-27

Додаток А
/>
Додаток Б
/>/>
Додаток ВВАТ«Ощадбанк» Консолідований баланс
за 2006 рік (тис.грн.)
Рядок
Найменування статті
2006 рік
2005 рік
1
2
3
4  
Активи     1 Кошти в Національному банку України та готівкові кошти банку 1 190 245 1 718 706 2 Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, і цінні папери, емітовані Національним банком України 1 893 438 3 819 552 3 Кошти в інших банках 2 371 876 1 684 474 4 Цінні папери в торговому портфелі 5 Цінні папери в портфелі на продаж 21 423 26 465 6 Кредити та заборгованість клієнтів 4 111 623 1 614 697 7 Цінні папери в портфелі до погашення 172 284 8 Інвестиції в асоційовані компанії 179 185 9 Гудвіл при консолідації 329 329 10 Основні засоби та нематеріальні активи 1 686 901 505 970 11 Нараховані доходи до отримання 40 801 51 959 12 Відстрочений податковий актив 13 Інші активи 93 951 85 843 13.1 У тому числі активи небанківських установ 309 92 14 Довгострокові активи, призначені для продажу 7 730 7 552
15
Усього активів
11 590 780
9 515 732
 
Зобов'язання     16 Кошти банків 913 811 338 728 16.1 У тому числі кредити, які отримані від Національного банку України 12 864 17 Кошти клієнтів 8 440 596 8 283 402 18 Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком 492 372 19 Боргові цінні папери 20 Нараховані витрати до сплати 137 383 110 681 21 Відстрочені податкові зобов'язання 293 395 2 820 22 Інші зобов'язання 13 706 4 106 22.1 У тому числі зобов'язання небанківських установ 374 373
23
Усього зобов'язань
9 799 383
8 740 109  
Власний капітал та частка меншості     24 Статутний капітал 722 000 703 000 25 Капіталізовані дивіденди 1 000 1 000 26 Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників) 27 Емісійні різниці 28 Накопичені курсові різниці 29 Резерви та інші фонди 12 508 11 349 30 Резерви переоцінки, у тому числі: 899 570 29 867 30.1 Резерви переоцінки необоротних активів 899 570 29 867 30.2 Резерви переоцінки цінних паперів 31 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) минулих років 11 051 10 343 32 Прибуток/Збиток за звітний рік 145 265 20 057 33 Усього власного капіталу материнського банку 1 791 394 775 616 34 Частка меншості 3 7
35
Усього власного капіталу та частка меншості
1 791 397
775 623
36
Усього пасивів
11 590 780
9 515 732 “28” квітня 2007 року
В.о. голови правління
ВАТ “Ощадбанк” Гулей А.І. (підпис) (прізвище, ім’я, по батькові) Руснак В.П., 247-86-20 Головний бухгалтер — директор департаменту Костенко Г.С.  
Додаток ДВАТ«Ощадбанк»Консолідований баланс
на 31 грудня 2008 року(тис.грн.)
Ря-док
Найменування статті
При-мітки
Звітний рік
Поперед-ній рік
1
2
3
4
5
АКТИВИ 1 Грошові кошти та їх еквіваленти 4 5 302 199 3 814 235 2 Торгові цінні папери 5 - - 3 Інші фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах 6 - - 4 Кошти в інших банках 7 376 572 2 430 638 5 Кредити та заборгованість клієнтів 8 34 248 672 8 483 748 6 Цінні папери в портфелі банку на продаж 9 12 059 374 403 633 7 Цінні папери в портфелі банку до погашення 10 3 811 207 2 345 339 8 Інвестиції в асоційовані компанії 11 - - 9 Інвестиційна нерухомість 12 - - 10 Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток 249 74 11 Відстрочений податковий актив - - 12 Гудвіл 13 - - 13 Основні засоби та нематеріальні активи 14 2 114 292 1 686 883 14 Інші фінансові активи 15 116 478 91 213 15 Інші активи 16 53 285 35 488 16 Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття 17 - - 17 Усього активів 58 082 328 19 291 251
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ 18 Кошти банків 18 23 165 213 2 144 856 19 Кошти клієнтів 19 16 322 498 13 943 202 20 Борговіцінніпапери, емітовані банком 20 501 619 294 21 Інші залучені кошти 21 - - 22 Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток 9 235 5 942 23 Відстрочені податкові зобов'язання 32 369 266 292 882 24 Резерви за зобов'язаннями 22 6 622 1 248 25 Інші фінансові зобов'язання 23 1 184 393 172 331 26 Інші зобов'язання 24 39 721 12 080 27 Субординований борг 25 793 276 520 270 28 Зобов'язання, що пов'язані з довгостроковими активами, призначеними для продажу (чи групами вибуття) 17 - - 29 Усього зобов'язань 42 391 843 17 093 105
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ 30 Статутний капітал 26 14 211 516 1 069 000 31 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 306 219 207 862 32 Резервні та інші фонди банку 27 1 172 750 921 284 33 Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам) банку 15 690 485 2 198 146 34 Частка меншості - - 35 Усього власного капіталу та частка меншості 15 690 485 2 198 146 36 Усього пасивів 58 082 328 19 291 251 «21» квітня 2009 року
Голова правління
ВАТ “Ощадбанк” Гулей А.І. (підпис) (прізвище, ім’я, по батькові)
Заднепровський К.Г.
(278-60-22) Головний бухгалтер — директор департаменту бухгалтерського обліку Костенко Г.С. (прізвище виконавця, номер телефону) (підпис) (прізвище, ім’я, по батькові)

Додаток Е
/>

Додаток Ж
/>
ДодатокЗЦінні папери у портфелі ВАТ «Ощадбанк» напродаж станом на 2008 р. (тис.грн.)Рядок Найменування статті Звітний рік Попередній рік 1 Боргові цінні папери 12 055 594 410 242 1.1 Державні облігації 11 829 794 60 849 1.2 Облігації місцевих позик - - 1.3 Облігації підприємств 225 157 341 361 1.4 Векселя 643 8 032 2 Акції підприємств та інші цінні папери з нефіксованим прибутком: 23 635 22 942 2.1 Справедлива вартість яких визначена за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах - - 2.2 Справедливавартістьякихвизначена за розрахунковим методом - - 2.3 За собівартістю (справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо) 23 635 22 942 3 Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж (19 855) (29 551) 4 Усього цінних паперів на продаж за мінусом резервів 12 059 374 403 633