--PAGE_BREAK--
2. Страхування продукції рослинництва
Рослинництво найбільше з усіх галузей сільськогосподарського виробництва піддається впливу несприятливих природнокліматичних умов, які прийнято поділяти на дві групи:
постійні, тобто звичайні для даної місцевості фактори — короткий вегетаційний період, середньорічні коливання температури повітря, низька якість ґрунту та ін.;
незвичайні, випадкові відхилення від нормальних умов розвитку рослин: ранні заморозки, град, посуха, повінь, довготривала відсутність опадів.
Дія першої групи факторів нейтралізується за допомогою фінансування необхідних витрат на вирощування швидкозріючих сортів зернових та інших культур, здійснення витрат на покращання якості ґрунтів, впливу на ціну через механізм надбавок та інших методів. Щодо другої групи, то тут неабияку роль відіграє система грошових фондів, яка створюється безпосередньо страховими компаніями. Тому для реалізації завдання щодо поширення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності було прийнято ряд законодавчих актів, які передбачають здійснення такого виду страхування в обов'язковій формі.
Системи гарантійного захисту сільськогосподарських підприємств від природно-кліматичних умов діють у багатьох країнах і функціонують кілька десятків років. Варто зауважити, що в більшості розвинутих країн держава у страхуванні врожаю сільськогосподарських культур відіграє неабияку роль. У страхових компаніях з участю держави концентруються значні фінансові кошти, що дає змогу охопити страхове поле і не залишити без уваги серйозні страхові ризики.
Головним об'єктом страхування в аграрних господарствах є вирощування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. Під таке виробництво відведено більш як половину території України. Воно відбувається переважно під відкритим небом, і на результати господарювання істотно впливають коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які ще важко спрогнозувати.
Згідно з чинним законодавством в Україні, починаючи з 1990 року страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і приватних господарствах було лише добровільним, а в державних підприємствах залишалося обов'язковим. З реформуванням аграрного сектору економіки питома вага державних підприємств у виробництві продукції рослинництва й тваринництва різко скоротилась. У державній власності залишилися переважно господарства при аграрних наукових і навчальних закладах і деяких відомствах, які переважно використовують продукцію для внутрішніх потреб (насіннєві господарства) або реалізації її зі стягненням високого акцизу на користь бюджету. Тривалий час спеціального положення про обов'язкове страхування посівів сільськогосподарських культур не було. Діяли умови страхування, затверджені ще в 1977 році Мінфіном СРСР для радгоспів. Та оскільки кооперативні та державні сільськогосподарські підприємства впродовж десяти років незалежності України були здебільшого неплатоспроможними, страхових внесків вони не сплачували. Тому страхування майна державних підприємств, незважаючи на його обов'язковість зазвичай не здійснювалося.
Суб'єкти обов'язкового страхування. Уже сама назва зазначеного документа чітко визначає, хто може бути страхувальником за обов'язковою формою страхування. Що ж до страховиків, то ними можуть виступати юридичні особи, які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур.
Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, а у сільськогосподарських товаровиробників усіх інших форм власності — урожаю зернових культур і цукрових буряків.
Страхові ризики. До них належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, селеві потоки, засуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.
Відповідальність страховика починається з миті:
а) появи сходів озимих культур восени, інших культур (крім багаторічних сіяних трав) — навесні, культур, посіяних у парниках або теплицях — будь-якої пори року;
б) посадки однорічних культур і картоплі, а також посадкових культур у парниках і теплицях;
в) забарвлення бутонів культур у садах та ягідниках;
г) викидання суцвіття у виноградниках;
д) входу в зиму багаторічних сіяних трав;
є) появи весняних гонів інших багаторічних культур, зокрема й у розсадниках.
Відповідальність страховика зберігається до закінчення збирання врожаю, але не пізніше визначеного терміну збирання врожаю в цій місцевості.
Страховий випадок — завдання страхувальнику з числа державних підприємств прямих збитків унаслідок часткової або повної загибелі врожаю всіх сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, а в господарствах інших форм власності — урожаю зернових культур і цукрових буряків унаслідок прямої дії страхових ризиків.
Існує перелік культур, урожай яких не може бути об'єктом страхування. До них належать: природні сінокоси й пасовища; культури, посіяні на зелене добриво; культури, які впродовж трьох років поспіль жодного разу не дали врожаю; підпокривні і безпокривні багаторічні трави; посіви багаторічних насаджень, які розміщені поза зоною офіційного землевпорядкування.
Страхова сума визначається в розмірі вартості врожаю, яку обчислюють шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні п'ять років на ціну 1 ц продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), і на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.
Щодо багаторічних насаджень страхова сума визначається у такому самому порядку, як і щодо сільськогосподарських культур з урахуванням площі, зайнятої під насадження у тому самому році, що й збирання врожаю. За умови чіткої періодичності плодоношення багаторічних насаджень середня врожайність визначається за показниками п'яти років. У разі, коли господарство вирощує культуру менш як три роки, у розрахунок вартості врожаю береться планова врожайність на поточний рік, але не вище, ніж середня врожайність у цьому адміністративному районі за останній рік. На наш погляд, зазначений тут порядок визначення страхової суми дещо відрізняється від традиційного. Страхова сума має відображати максимальний розмір відшкодування за договором страхування. Це межа відповідальності страховика перед страхувальником. Отже, щоб остання відповідала цьому призначенню, страхова вартість має бути скорегована на рівень страхового покриття. За цим видом страхування він становить 70 % страхової вартості.
Страхові тарифи. Урядом затверджені максимальні розміри страхових тарифів у розрізі видів (груп) сільськогосподарських культур. Вони диференційовані для АР Крим і всіх областей України. Розмір тарифів коливається за культурами та областями від 6 до 9,5 %.
Страхові платежі. Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню за договором обов'язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф (у %) і відсоток страхового покриття (якщо цей фактор не враховано під час визначення страхової суми). У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень і неотримання страхового відшкодування впродовж двох і більше років страхувальник має право на зменшення розміру базового страхового тарифу на 10 %.
Строки сплати страхових премій. Страховий платіж перераховується на поточний рахунок страховика (або вноситься готівкою в його касу) в повному обсязі чи двома частинами. Платіж у повному обсязі чи першої частини в розмірі не менше як 50 відсотків визначеної суми сплачується зразу ж після дати укладення договору обов'язкового страхування, другої — не пізніше трьох місяців з початку дії договору.
Загальний збиток. Таким є втрата врожаю зернових та інших застрахованих сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, що зумовлена настанням страхового випадку. Цей показник обчислюється шляхом множення різниці між урожайністю з гектара, визначеною в договорі страхування з врахуванням розміру страхового покриття, й фактичною врожайністю з гектара в поточному році на площу посіву (насаджень) та на ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу за фактичну ціну певної продукції на мить виплати страхового відшкодування.
Якщо після загибелі сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснювався їх пересів (пересадження), для визначення загального збитку також ураховується вартість одержаного врожаю за рахунок підсіву (пересіву, пересадження), визначена за цінами поточного року.
Розмір загального збитку визначається після оприбуткування врожаю, виходячи з вартості неотриманого чи недоотриманого врожаю.
Страхове відшкодування. Відшкодуванню підлягає лише сума, яка не перевищує прямого збитку. Він визначається страховиком у відсотках до розміру загального збитку, який зафіксовано у відповідних актах обстеження після настання кожного страхового випадку.
Якщо страхувальник на день страхового випадку не сплатив страхові платежі у розмірі, визначеному договором (є прострочена заборгованість з платежів), то прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі сплачених страхових платежів.
Для отримання відшкодування страхувальник упродовж трьох днів після визначення суми збитку подає страховику заяву на страхове відшкодування. Крім заяви, для вирішення питання про виплату страхового відшкодування необхідні такі документи:
договір обов'язкового страхування;
акт огляду стану посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, складений страховиком за участю страхувальника;
документ, що підтверджує настання страхового випадку. Ним може бути довідка, отримана від гідрометеорологічної служби, органів державного пожежного нагляду, станції захисту рослин, карантинної служби тощо;
копії статистичних звітів, первинних бухгалтерських документів щодо здійснення посіву, пересіву культур та їх збирання;
дані про оприбуткування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.
Після розгляду зазначених документів представник страхової компанії за участю представника страхувальника складає страховий акт. Він поряд з названими документами є підставою для вирішення питання про виплату страхового відшкодування.
Страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник:
ужив навмисні дії, що призвели до настання страхового випадку;
свідомо подав неправдиві відомості про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку;
отримав повне відшкодування збитків від особи, винної у їх завданні;
порушив агротехнічні вимоги до вирощування сільськогосподарської культури та правил протипожежної безпеки;
мали місце інші випадки, передбачені чинним законодавством.
Рішення про виплату страхового відшкодування або відмову в його виплаті страховик повинен прийняти впродовж 10 днів з дати отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін з дня його прийняття повідомляє заявника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмова у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.
Сума страхового відшкодування має бути перерахована страховиком на рахунок страхувальника впродовж 10 робочих днів з часу прийняття рішення про таку виплату. За порушення цього терміну страховик сплачує пеню.
Добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур
Потреба в такому страхуванні не відпаде навіть тоді, коли всі господарства будуть охоплені обов'язковим страхуванням. Справа в тім, що врожай не всіх культур підлягає обов'язковому страхуванню. У недержавних господарствах, яких переважна більшість, лише на добровільних засадах може бути застраховано врожай соняшнику, льону, картоплі, овочів, кормових культур, багаторічних насаджень.
За умови додаткового добровільного страхування може бути також розширено перелік страхових подій на об'єктах, що охоплюються обов'язковим страхуванням.
Правила добровільного страхування визначені кожною страховою компанією, яка отримала відповідну ліцензію на такий вид страхування.
Наприклад, НАСК «Оранта» пропонує декілька програм добровільного страхування сільськогосподарських формувань.
Перша з них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур.
Механізм застосування цього страхування близький до описаного вище порядку обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур. Проте тут ширший перелік сільськогосподарських культур, врожай яких може бути застрахований, і більший перелік страхових подій. Це позначається й на страхових тарифах, які значно вищі, ніж за обов'язкового страхування.
Об'єктом страхування тут є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визначається порівнянням врожайності цієї культури з гектара за поточний рік і середньої її врожайності за попередні п'ять років.
Страхові ризики. Цей вид страхування передбачає страхове покриття на випадок втрати врожаю внаслідок таких подій: замо-розку, ожеледі, вимерзання, граду або удару блискавки, землетрусу, лавини, земельного зсуву, пожежі, бурі, урагану, бурану, зливи, повені, посухи (зневоднення земель), епітофітійного розвитку хвороб і розмноження шкідників рослин, протиправних дій осіб (крадіжки, хуліганські дії стосовно рослинницьких насаджень, руйнування теплиць тощо).
Страховим випадком визнається завдання прямих збитків майновим інтересам страхувальника, пов'язаних з неотриманням або недоотриманням урожаю сільськогосподарських культур унаслідок однієї чи кількох зазначених вище подій, якщо вони передбачені договором страхування.
Під повною загибеллю сільськогосподарських культур слід розуміти знищення чи пошкодження більш як 70 % рослин на ділянці, на якій спостерігалася дія страхових ризиків, зазначених у страховому договорі. Це має бути підтверджено відповідним актом, підписаним представниками страховика та страхувальника. Факт настання страхових ризиків визначається компетентними органами: Українським Гідрометцентром, підрозділом Міністерства з надзвичайних ситуацій, Державною службою рятування, Службою захисту рослин, підрозділом Міністерства внутрішніх справ.
Винятки зі страхування. Подія, що мала місце, не може бути визнаною страховим випадком, якщо вона настала внаслідок:
захворювань рослин, якщо їх поширення не визнане епіфітотією;
вторинних хвороб;
впливу ядерного вибуху, радіації чи радіоактивного зараження;
техногенних аварій, будь-якого забруднення або зараження навколишнього середовища;
воєнних дій, а також маневрів чи інших військових заходів;
продолжение
--PAGE_BREAK-- громадянської війни, народних заворушень, страйків, локаутів, конфіскацій, арештів, націоналізації, терористичних актів;
вилучення або знищення застрахованого майна за розпорядженням державних органів;
невиконання (або часткового виконання) страхувальником умов і строків технологічної карти, інших агротехнічних правил і вимог агротехніки;
невиконання (або часткового виконання) страхувальником рекомендацій страховика або уповноваженого ним експерта, правил і приписів органів пожежного нагляду, енергонагляду, інших компетентних органів в зазначені строки;
порушення страхувальником установлених правил зберігання вогненебезпечних і вибухонебезпечних речовин і предметів чи інших правил експлуатації, визначених для інших категорій майна.
Страхова сума визначається як вартість майбутнього врожаю шляхом множення середньої врожайності в господарстві страхувальника (для новостворених — середня урожайність в районі) за попередні п'ять років на площу посівів сільськогосподарських культур та вартість метричної одиниці (ц, т) врожаю відповідної сільськогосподарської продукції.
Страхова сума (СС) щодо кожної, застрахованої за цим договором сільськогосподарської культури розраховується за формулою:
СС = Ц* S * Вср,
де Ц — ціна узгодженої зі страхувальником вартості метричної одиниці врожаю застрахованої сільськогосподарської культури (грн); S — площа сільськогосподарської культури, що приймається на страхування (га); Вср — середня урожайності сільськогосподарської культури в господарстві (районі) за попередні п'ять років (ц/га).
Страховий тариф для кожної застрахованої сільськогосподарської культури визначається актуарно. Він фіксується в додатку до договору.Тарифні ставки з добровільного страхування витрат на вирощування сільськогосподарських культур залежно від виду страхової події наведена у таблиці 1.
Франшиза. За цим видом страхування встановлюється безумовна франшизи в відсотках від страхової суми щодо кожної застрахованої сільськогосподарської культури.
Договір страхування набуває чинності з миті надходження страхового платежу на поточний рахунок чи до каси страховика та діє до кінця строку збирання врожаю застрахованої сільськогосподарської культури, установленого для неї агротехнічними вимогами у відповідному регіоні, але не пізніше 20 дня, що йде за датою початку збиральних робіт відповідної сільгоспкультури, установленої чинними нормами.
Права та обов'язки сторін — загальні. Вони визначені Законом України «Про страхування» і висвітлені в другому розділі цього підручника.
Таблиця №1.
Тарифні ставки (частка від страхової суми, %) з добровільного страхування витрат на вирощування сільськогосподарських культур залежно від виду страхової події
Сільськогосподарські культури
Вимерзання
Град, злива, буря, затоплення
Пожежа
Загальний тариф
Озимі
4,0
2,5
0,5
7,0
Ярі зернові
−
4,5
0,5
5,0
Зернобобові
−
5,0
0,3
5,3
Кукурудза
−
4,5
0,2
4,7
Цукрові буряки
−
5,0
5,0
Соняшник
−
4,5
0,5
5,0
Інші технічні культури
−
5,0
0,3
5,3
Овочеві та баштанні
культури
−
5,5
5,5
Насінники овочевих та інших культур
−
5,5
0,5
6,0
Однорічні сіяні трави
−
4,0
4,0
Багаторічні сіяні трави
3,5
2,5
6,0
Умови здійснення виплати страхового відшкодування. Для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен надати страховику такі документи:
заяву на виплату страхового відшкодування з посиланням на номер договору, докладним описом страхових випадків;
договір страхування з усіма додатками;
документи відповідних компетентних органів, які підтверджують факт та/чи причину настання ризиків;
інші документи, необхідні для встановлення факту настання страхового випадку та розміру страхового відшкодування.
Після повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку, страховик за участю страхувальника та інших компетентних осіб проводить огляд пошкоджених (загиблих) посівів і складає акт оцінювання збитку урожаю сільськогосподарської культури.
Підставою для виплати страхового відшкодування є страховий акт. Він оформлюється страховиком в 15-денний термін (враховуються робочі дні) на підставі письмової заяви страхувальника і документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, його причини та обставини, а також розмір збитків.
Розмір прямого збитку, завданого посівам застрахованих сіль-госпкультур, визначається загалом щодо застрахованих площ як частина запланованого врожаю, що втрачена внаслідок впливу страхових ризиків, зазначених у договорі, й встановлена згідно з оцінюванням збитку, зафіксованим в актах первинного та вторинного (після граду) огляду пошкоджених посівів, а також за результатами контрольного збирання чи визначення біологічної врожайності.
Розмір страхового відшкодування за кожною із застрахованих сільгоспкультур (СВ) обраховується в суті збитку, зменшеного на розмір франшизи, відповідно до формули:
СВ = (Вср-Вф)*S*Ц-ФБ,
де Вср — середня врожайність застрахованої сільгоспкультури за договором (ц/га); Вф — фактична врожайність застрахованої сільськогосподарської культури за договором (відповідно до актів огляду пошкоджених посівів і результатів контрольного збирання, ц/га); S — площа застрахованих посівів і-тої сільгоспкультури (га); Ц — ціна відшкодування, що дорівнює узгодженій зі страхувальником вартості метричної одиниці врожаю, застрахованої і-тої сільгоспкультури (грн/ц); ФБ — франшиза безумовна, встановлена для і-тої сільгоспкультури (грн).
Контрольне збирання — збирання врожаю з площі в один га з наступним зважуванням та перерахунком на стандартні показники щодо засміченості та вологості для відповідної сільськогосподарської культури.
Якщо значення СВ, розраховане за формулою, менше або дорівнює нулю, то страхова виплата за сільськогосподарську культуру не здійснюється.
У разі повної загибелі застрахованих сільськогосподарських культур розмір страхового відшкодування розраховується як різниця між розміром страхової суми та розміром франшизи. При цьому дія договору страхування щодо загиблих застрахованих посівів припиняється після виконання страховиком своїх зобов'язань.
Якщо посіви визнані повністю загиблими, а страхувальник приймає рішення про збирання фактично сформованого на загиблій дільниці врожаю, із страхового відшкодування утримується вартість одержаної продукції згідно з її вартістю, вказаною в договорі.
Сума страхових виплат за кожну із застрахованих сільгоспкультур не може перевищувати страхову суму за відповідну сільськогосподарську культуру, вказану в додатку до договору страхування.
Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком упродовж 15-ти робочих днів з дня складання страхового акта.
Якщо розмір страхової суми становить певну частку вартості майбутнього врожаю застрахованої сільськогосподарської культури, зазначеної в додатку до договору страхування, то розмір страхового відшкодування визначається у такій само частці від завданих страхувальником збитків.
Якщо порушено кримінальну справу щодо настання страхового випадку й ведеться розслідування обставин, що призвели до його настання, страховик має право відстрочити термін прийняття рішення про виплату страхового відшкодування до закінчення розслідування або судового розгляду.
Відмова у виплаті страхового відшкодування. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених законодавством України, а також у разі, якщо:
страхувальник без поважних причин не повідомив страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку у встановлений договором термін та не представив необхідних документів від компетентних органів чи не допустив представника страховика на місце події, що має ознаки страхового випадку, у зв'язку з чим не можна визначити причини і розмір збитку;
страхувальник учинив навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку, або не вжив заходів, спрямованих на запобігання страхового випадку й зменшення розміру збитку;
страхувальник повідомив свідомо неправдиві відомості про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку;
страхувальник у встановлені строки не розпочинав збирання вирощеного врожаю;
страхувальник суттєво порушив агротехнічні норми вирощування сільськогосподарських культур або умови страхування, передбачені договором та правилами, що спричинило та зумовило виникнення збитків;
страхувальник порушив рекомендації страховика або уповноваженого ним експерта, правила та приписи органів пожежного нагляду, енергонагляду, інших компетентних органів, спрямовані на зменшення збитків;
страхувальник не вжив заходів з урятування застрахованих сільгоспкультур під час і після страхового випадку, забезпечення збереження його залишків і запобігання їх подальшого пошкодження;
рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування повідомляється страхувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови в п'ятнадцятиденний термін з миті надходження всіх документів.
Останніми роками з'явилися також погоджені з уповноваженим органом державного страхового нагляду програми страхування врожаю сільськогосподарських культур СК «Лемма», СК «Кредо-класик», СГ «ТАС», СК «АСКА» та деяких інших страховиків. Усі вони ще не мають такого широкого застосування, як програми НАСК «Оранта».
Під час страхування кількісних втрат врожаю сільськогосподарських культур на випадок прямої дії ризиків відповідальність страховика встановлюється в межах 70 % страхової суми. Решту, по суті, становить власне утримання ризику. Така велика фран-шиза не може бути покрита резервним фондом господарства. Крім того, не всі аграрії створюють такі фонди. Значні відхилення допускаються під час розрахунку планової врожайності, ігноруються втрати, зумовлені інфляцією.
Є спроби визначати планово-нормативну суму витрат страхувальника на вирощування культури згідно з технологічною картою. Це ускладнює процес страхування. Особливо такий порядок незручний для малих і середніх господарств, які не мають можливості утримувати фахівців для виконання складних планових розрахунків і здійснення моніторингу дотримання технології польових робіт. Водночас навіть незначне порушення технологічної карти може бути підставою для відмови страховика у відшкодуванні збитків.
Існує проект страхування сільськогосподарських культур на основі врахування агрокліматичної ймовірності сільськогосподарських ризиків з огляду на території України та бонітет грунтів. Цей, на перший погляд, «справедливий підхід» до розкладки ризиків також викликає сумніви. Його вадою є заниження розміру відповідальності страховика. Останній несе відповідальність за втрати врожаю, якщо вони перевищують 30 % загального обсягу продукції. Отже, більшість господарств буде позбавлена можливості претендувати на страхові відшкодування за частково загиблий врожай.
Таким чином, методологія страхування врожаю сільськогосподарських культур ще потребує серйозного вдосконалення. Вона повинна ґрунтуватися на використанні кращого зарубіжного досвіду. Останній передбачає суттєву державну складову в формуванні страхового захисту аграріїв.
3. Страхування сільськогосподарських тварин
Принциповою особливістю страхування сільськогосподарських тварин є відшкодування збитків лише у випадку загибелі тварини. Як відомо, при страхуванні іншого майна можливе відшкодування збитків, що настали внаслідок часткового пошкодження майна.
Як правило страхування проводиться не у повній вартості тварин, що примушує власника бути більше зацікавленим у збереженні поголів'я.
Диференціацію ставок страхових платежів при страхуванні тварин слід пов'язувати не з територіальною належністю того чи іншого сільгоспвиробника (як при страхуванні посівів), а з рівнем його господарювання, зокрема з додержанням технологічних вимог утримання й відгодівлі тварин, з ефективністю проведення ветеринарно-профілактичних та інших заходів. Найпростішою формою такого обліку є зіставлення конкретної ставки страхового платежу з показниками фактичного падежу тварин за попередній період.
На основі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин поділяють на три групи:
продуктивна худоба;
молодняк;
племінні і високоцінні тварини.
Продуктивна худоба складає основну групу і вважається застрахованою на випадок загибелі внаслідок стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі і дії електричного струму.
Молодняк тварин потребує особливого догляду і може бути застрахований лише від стихійних лих, пожеж та електричного струму.
Для останньої групи тварин застосовують більш високий обсяг страхової відповідальності, враховуючи падіж тварин від інфекційних та загальних захворювань, нещасних випадків.
Страхування продуктивних сільськогосподарських тварин, що є приватною власністю громадян, проводиться як обов'язкове, так і добровільне.
Тварини приймаються на страхування в договірній сумі, але не вищій за балансову вартість. Страховими ризиками зі страхування тварин є інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибух, стихійне лихо, обвал, сель, нещасний випадок, ожеледиця, попадання під рухомий транспорт, під дію електричного струму та вимушений забій (знищення) за розпорядженням ветеринарної служби.
Страхова сума встановлюється за заявою страхувальника, але не більше ринкової вартості тварини на день укладання договору чи балансової вартості.
Тварини страхуються за двома варіантами:
страхування від хвороби, пожежі, урагану, електроструму, замерзання, укусу змій, отруйних комах, травм, викрадення;
всі ризики, що є в першому варіанті, плюс напад диких звірів та вимушений забій.
Страхувальнику відшкодовується тільки прямий збиток (загибель, падіж або вимушений забій), але не відшкодовується втрата продукції, яка є непрямим збитком. При загибелі тварин цей збиток рівний балансовій вартості тварин, що загинули. Якщо індивідуальний облік балансової вартості тварин не ведеться, то вона визначається як середня за всіма тваринами даного виду. При вимушеному забої великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, коней, верблюдів, а також домашньої птиці, збиток визначається в розмірі різниці між їх балансовою вартістю і сумою, отриманою від реалізації придатного в їжу м'яса. Якщо м'ясо повністю непридатне для вживання, то збиток обчислюється як при падежу. При падежу або вимушеному забої пушних звірів збиток визначається з врахуванням зміни вартості шкірок у результаті інфекційної хвороби, стихійного лиха чи пожежі. Ціна реалізованої шкірки встановлюється на основі відповідних довідок заготівельної організації.
продолжение
--PAGE_BREAK--За договором можуть бути застраховані: свині, хутрові звірі і кролі — після досягнення ними чотиримісячного віку; домашня птиця яйценосних порід — п'ятимісячного; птиця в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів, — одномісячного; ВРХ, вівці, кози шестимісячного віку; коні — після одного року.
Договір вступає в силу після сплати страхувальником страхової премії повністю або частково, не менше 50% відповідної суми, але не пізніше 30 днів після його підписання.
Договір набуває чинності:
у разі внесення платежу готівкою — з наступного дня після його сплати;
у разі безготівкового розрахунку — з дня надходження страхового платежу на рахунок страховика.
Страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування за застрахованих тварин:
у разі викрадення, загибелі від стихійного лиха і нещасних випадків — з дня початку дії договору;
у разі загибелі тварин від хвороби — після закінчення 10 днів від дня початку дії договору.
В разі настання страхового випадку страхувальник повинен у добовий термін заявити про загибель тварин спеціалісту ветеринарної служби, страховику, а при викраденні — в органи міліції.
Після одержання заяви страховик на підставі висновків спеціаліста та двох свідків у триденний термін складає акт за ф. № 26-ТВ, який є основою для виплати відшкодування.
Договір такого страхування укладається на один рік. Страхову вартість визначають на підставі балансової вартості тварин, але не вище ринкової. Максимальний страховий тариф сягає нині 5 %.
Розмір збитків та одночасно розмір страхового відшкодування визначається як різниця між страховою сумою кожної тварини та вартістю придатних (у разі її загибелі) для використання м'яса, шкіри тощо. Якщо ветеринарний працівник визнає м'ясо та шкіру вимушено забитої тварини непридатною для використання, страхове відшкодування виплачується в розмірі страхової суми.
Усі інші сільськогосподарські тварини можуть бути застраховані на добровільних засадах. Такі послуги може надати будь яка страхова компанія, що має на це відповідну ліцензію.
Існує низка винятків із страхових випадків. До них, зокрема, віднесено події, зумовлені навмисними діями або грубою необережністю страхувальника та третіх осіб, терористичні акти, військові дії, акти громадянської непокори, конфіскація тварин, арешт страхувальника; використання ним тварин не за призначенням; неякісного та несвоєчасного проведення профілактичних ін'єкцій і щеплень; планового забою тварин, визнаних непридатними для подальшого господарського використання, або в результаті проведеної селекції чи забою з господарських міркувань; недбалості під час годівлі через відсутність корму, годівлі невідповідним або неякісним кормом, невиконання зооветеринарних правил утримання тварин; порушення умов використання технологічного та інженерного обладнання, недотримання техніки безпеки тощо.
Страхова сума визначається за домовленістю між сторонами страхового договору в межах дійсної вартості застрахованих тварин на мить укладення договору чи внесення змін до нього.
У разі, коли страхова сума виявиться більшою за дійсну вартість тварин, договір діє лише в тій частині страхової суми, яка не перевищує дійсну вартість застрахованих тварин.
Якщо впродовж дії договору страхування вартість тварин, прийнятих на страхування, збільшилася, то страховик несе зобов'язання пропорційно відношенню страхової суми, встановленої для таких тварин в договорі страхування, до нової вартості тварин, або Договір страхування підлягає переукладенню чи внесенню в нього змін.
У разі здійснення виплати страхового відшкодування страхова сума вважається зменшеною на розмір виплати.
Франшиза. Сторони страхового договору можуть передбачити умовну або безумовну франшизу.
Страховий тариф і страхова премія. Базові страхові тарифи встановлюються залежно від вікової групи тварин, їх господарського призначення, умов утримання, характеру страхового ризику, форми власності страхувальника. Так, у НАСК «Оранта» визначені такі базові тарифи для страхування: ВРХ — 2 %, овець і кіз — З, свиней і бджіл — 4, птиці та хутрових звірів — 5 % їхньої дійсної вартості.
Страхова премія розраховується за кожним страховим ризиком або групою ризиків, виходячи з величини страхової суми, базового тарифу та поправочних (підвищувальних і знижувальних) коефіцієнтів. Вони залежать від наявності факторів, що впливають на ступінь надійності страхувальника (Кі), строку сплати страхових платежів (К2), обсягу власного покриття страхувальником (франшизи) (К3), строку дії договору страхування (К4). За багаторазового страхування та за умови відсутності виплат страхового відшкодування впродовж одного, двох, трьох і більше років можливе застосування знижувального коефіцієнту К5.
У разі внесення у договір страхування додаткових умов, що мають істотне значення для оцінювання ризику або інших нестандартних умов, попередньо розрахований страховий платіж корегується шляхом множення на підвищувальний (від 1,1 до 5,0) або знижувальний (від 0,99 до 0,7) коефіцієнт, узгоджений сторонами.
Господарства, що впродовж двох і більше років безперервно страхували тварини й не отримали страхового відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів. Страхувальнику також надається місячний пільговий термін для укладення нового договору, незалежно від того, отримав він страхове відшкодування чи ні.
Страхова премія сплачується безготівковим перерахуванням на поточний рахунок страховика чи готівкою в сумі та терміни, передбачені договором страхування.
У разі розстрочки страхового платежу страховик несе зобов'язання за укладеним договором страхування в межах періоду страхування, за який сплачено страхову премію.
За несплати чергової частки страхової премії дія договору страхування припиняється з наступного дня після закінчення періоду страхування, за який сплачено страхову премію.
За часткової сплати чергової частки страхової премії страховик несе зобов'язання пропорційно відношенню сплаченої страхової премії до загальної суми цієї чергової частки страхової премії.
Коли страховий випадок стався до сплати чергової частини премії, страховик у разі визначення розміру відшкодування вираховує суму несплаченої страхової премії.
Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо свідчать, що страховики відійшли від шаблонного, непосильного та неефективного застосування принципу «страхування від усіх бід». Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує значного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, натуральними та грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками та їхніми партнерами, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи та звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків.
У більшості країн Західної Європи застосовується лише добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), які тісно взаємодіють з національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу. Можна сподіватися, що в перспективі й в Україні захист сільськогосподарських товаровиробників також здійснюватиметься на засадах, притаманних для країн з розвинутою системою страхування.
4. Страхування будівель, споруд та іншого майна в сільському господарстві
Страхування будівель, споруд та іншого майна здійснюється на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, удару блискавки, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, зливи, граду, зсуву, незвичайних для даної місцевості снігопадів, селів, припинення постачання електроенергії (спричинене страховою подією). Засоби транспорту страхуються на випадок ДТП. Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.
Договір страхування укладається на підставі письмової заяви сільськогосподарського підприємства. Невіддільною частиною договору є розрахунок вартості майна та страхових платежів. Договір може бути укладений на все майно або на окремий його вид. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству, а саме: будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інше майно.
За додатковими договорами може бути застраховане майно, отримане підприємством згідно з договором майнового найму (якщо вонс не застраховане у наймодавця) або прийняте від інших підприємств чи населення для перероблення, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо; майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.
Договір страхування всього майна може бути укладеним на таких засадах: на балансову вартість, на договірну вартість, на певну частку (відсоток) вартості.
Майно, що надійшло до страхувальника в період дії договору, вважається автоматично застрахованим, а те, що вибуло — вилученим з: страхового захисту без зміни страхової суми і страхового платежу.
Якщо майно страхується на час проведення експериментальних чи дослідницьких робіт або експонування на виставці, то воно вважається застрахованим з моменту, коли взяте з постійного місця перебування для упакування і транспортування до місця випробування або експонування. Страховий захист на таке майно поширюється на період його тимчасового складування, випробування, експонування та зворотного транспортування до того моменту, поки не буде встановлено на постійне місце перебування в пункті, визначеному в договорі.
Не приймаються на умовах добровільного страхування:
гроші готівкою та дорогоцінні метали;
акції, облігації та інші цінні папери;
рукописи, креслення та інші документи, бухгалтерські та ділові книги;
технічні носії інформації, комп'ютерних та аналогічних систем (магнітні плівки, касети, магнітні диски та ін.);
майно, що зберігається у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові.
Для оцінювання основних фондів застосовується їхня повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу. Товарно-матеріальні цінності власного виробництва, а також придбані підприємством, оцінюються в розмірі фактичної собівартості або в цінах, що діяли на день укладання договору з урахуванням зносу, а об'єкти незавершеного будівництва — в розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку.
Згідно з чинним законодавством договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника, в якій описується майно, яке приймається на страхування, зазначається його місцезнаходження і призначення, вказуються збитки, які мали місце та їх причини. Ці дані дають змогу правильно визначити ступінь ризику, розмір страхової премії та врегульовувати спірні питання щодо відшкодування збитку.
Страхувальник подає окремо заяву про добровільне страхування майна, що належить підприємству, і заяву про добровільне страхування майна згідно з договором майнового найму. Якщо договір страхування укладається щодо частини майна, то до заяви додається опис відповідного майна.
Якщо страхувальник подав завідомо неправдиві відомості, то страхова компанія має право визнати такий договір недійсним або, якщо це передбачено правилами страхування, зменшити розмір відшкодування збитку та відмовити у його виплаті.
За умови, що після укладання договору страхування зі застрахованим майном відбулися зміни (наприклад, реконструкція, заміна обладнання та ін.), то про них необхідно повідомити страхову компанію. Якщо страхувальник страхує майно, яке вже застраховано в інших страхових компаніях, він має повідомити нову страхову компанію про чинні договори та зазначити страхову суму, оскільки страхова сума не повинна перевищувати страхової вартості.
Договір страхування укладається, як правило, на рік і оформляється видачею страхувальникові страхового полісу, який починає діяти наступного дня після сплати нарахованих платежів (усієї суми або визначеної договором певної її частини).
5. Актуальні проблеми розвитку сільськогосподарського страхування в Україні
Сільськогосподарське виробництво – одне з найбільш ризикованих напрямів господарської діяльності. Непередбачуваність природних умов та мінливість обсягів збору врожаїв, зміна заходів державної політики щодо регулювання аграрних ринків, коливання цін на сільськогосподарську продукцію є основними факторами, що впливають на зміни в доходах сільськогосподарських товаровиробників.
Страховий захист сільськогосподарського виробництва скрізь у світі є оптимальним способом забезпечення безперервності, збалансованості і стабільності розвитку аграрного ринку та одним із ефективних методів повернення збитків в аграрному секторі, оскільки страхові компанії заздалегідь формують необхідні резерви для майбутніх виплат, не вдаючись до зовнішніх і внутрішніх позик. Основна мета страхування сільськогосподарських ризиків – це часткова чи повна компенсація суб’єкту господарювання втрат через несприятливі, в основному, природні явища. Об’єктивна економічна необхідність використання страхування в сільському господарстві пояснюється недостатніми можливостями держави і ринку забезпечити широку маневреність фінансовими ресурсами господарюючих суб’єктів.
У 2007 році в Україні за програмою субсидованого страхування застраховано близько 2,4 млн га посівів, тоді як в 2006 р. — близько 668,3 тис. га, а в 2005 р. — 390,6 тис. га [13].
Рис. 3. Площа застрахованих посівів за програмою субсидованого страхування за 2005- 2006 рр.
Загалом, на цьому ринку торік укладено 4397 угод (1330 — в 2006 р.), страховики отримали 117,12 млн грн премій, з них субсидії становили 47,77 млн грн. На ринку діяли 62 страхові компанії, з яких на 21 компанію припадало 95% угод, 85% застрахованих площ, 55% отриманих премій (Див. Рис. 4.)
Вартість страхування озимих культур в середньому дорівнювала 40-45 грн/га, ярових — 80-120 грн/га, середня тарифна ставка становила 4,54%.
Частка мультиризикового страхування становила 90% (85% всієї застрахованої площі), а частка індексу урожайності дорівнювала 10% (15% застрахованої площі). Страхувалися, в основному, площі, засіяні пшеницею, рапсом, ячменем. Обсяг страхування овочів, фруктів, винограду — дуже малий[13].
основні показники страхової діяльності за 9 міс.2007р. та 9 міс. 2006р.
Валові надходження страхових платежів (премій, внесків)
Структура валових премій по видах
ЧИСТІ страхові премії (валові премії за мінусом премій сплачених на внутрішнє перестрахування)
Структура чистих премій по видах
Рівень валових страхових виплат
РІВЕНЬ ЧИСТИХ СТРАХОВИХ ВИПЛАТ
СТРАХОВІ ВИПЛАТИ (валові)
СТРАХОВІ ВИПЛАТИ (ЧИСТІ) 2006
Частки страхових премій, які сплачуються перестраховикам
у тому числі перестраховикам – нерезидентам
та перестраховикам-резидентам (внутрішнє перестрахування)
Частки страхових премій, які сплачуються перестраховикам
у тому числі перестраховикам – нерезидентам
та перестраховикам-резидентам (внутрішнє перестрахування)
тис. грн.
%
тис. грн.
%
%
%
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
3 кв. 2007
3 кв. 2006
3 кв. 2007
3 кв. 2006
3 кв. 2007
3 кв. 2006
3 кв. 2007
3 кв. 2006
3 кв. 2007
3 кв. 2006
3 кв. 2007
3 кв. 2006
3 кв. 2007
3 кв. 2006
3 кв. 2007
3 кв. 2006
3 кв. 2007
3 кв. 2007
3 кв. 2007
3 кв. 2006
3 кв. 2006
3 кв. 2006
Страхування врожаю с/г культур і багаторічних насаджень державними с/г підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків с/г підприємствами всіх форм власності
715,2
3 441,8
0,006%
0,035%
674,1
3 335,1
0,0%
0,054%
271,9%
11,4%
288,5%
11,8%
1 944,8
391,9
1 944,8
391,9
41,1
0,0
41,1
106,7
0,0
106,7
продолжение
--PAGE_BREAK--