Міністерство Освіти України Луцький Державний Технічний Університет ДОПОВІДЬ НА СТУДЕНТСЬКУ КОНФЕРЕНЦІЮ
на тему:“Валютний ризик в діяльності банківської системи”
Виконав: ст. гр. ФК-21
Стефанюк Д.В.
Керівник: Голячук Н.В. Луцьк 2000 Вступ
Ризик— це характерна ознака діяльності будь-якого виробника, у томучислі банку, що відбиває можливі несприятливі наслідки у випадку неуспіху. Ризик виражається можливістюодержання таких небажаних результатів, як втрата прибутку або виникнення збитків.
До ризикусхильні практично усі видибанківських операцій.
Аналізуючи ризики комерційних банків на сучасномуетапі, потрібно враховувати:
— кризовийстанекономіки перехідного періоду, що виражається не тільки падінням виробництва, фінансовою нестійкістюбагатьох організацій, але і знищенням ряду господарськихзв'язків; політичною нестійкістю;
— незавершеність формування банківської системи;
— відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією;
— інфляцію, що переходить у гіперінфляцію та ін.
Ризики виникають у зв'язкуз рухом фінансових потоків і виявляються на ринкахфінансових ресурсів в основномуу виглядіпроцентних, валютних, кредитних, комерційних, інвестиційних ризиків. Поняття валютного ризику
Валютні ризики єчастиною комерційних ризиків, до яких схильні учасники міжнародних економічних відносин.
Валютний ризик— це ризик втрат при купівлі-продажі іноземної валюти за різними курсами.
Даний ризик, або ризик курсових втрат, пов'язанийз інтернаціоналізацією ринкубанківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських організацій і диверсифікацієюїхньої діяльності, і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів.
При цьому змінакурсів валют по відношеннюодин до одного відбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв'язкузі зміною внутрішньої вартості валют, постійним переливомгрошових потоків із країни в країну, спекуляцією і т.д. Ключовим чинником, щохарактеризуєбудь-яку валюту єступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів. Довірадо валюти — складний багатофакторний критерій, що складається із кількохпоказників, наприклад: показник довіри до політичного режиму, ступеня відкритості країни, лібералізації економіки і режиму обмінного курсу, експортно-імпортного балансу країни, базових макроекономічних показників і віри інвесторів у стабільність розвитку країни в майбутньому.
На сьогоднішнійдень у світовій практицііснує кількатипів режимів валютних курсів в залежності від специфіки кожної конкретної країни. Тип валютної системи можна умовно визначити за деяких характеристиками :
1)Тип країни з закритим ринкоммає такіхарактеристики: тенденцію до закритості економіки й економічноїінформації, жорсткі обмеження для інвесторів і експортно-імпортних операцій, переважно державну форму економіки, директивну форму визначення режиму валютного курсу. Курс валюти такої країни непередбачуваний, інвестори й імпортери звичайно намагаються уникати угодв такій валюті, реальні розрахунки по товарообігу проводятьсяу валюті третіх країн. Ринокподібних валют звичайно дуже вузький (або взагалі не існує).
2)Країни з пріоритетом фіксованого курсу при значномуекономічномупотенціалі. Звичайно курси валют таких країн жорстко фіксовані стосовно «авторитетної» валюти і єпідходящими для здійснення експортно-імпортних операцій і інвестицій. Макроекономічні показники звичайно не впливають або дуже слабо впливають на курс національної валюти таких країн.
3)Існує також дуже широке коло країн із порівняно вільною але не стабільною економікою, курс валют таких країн важко прогнозований і може залежати від випадкових чинників: політичноїнестабільності, непередбаченої економічноїполітикиуряду, міжнародноїнеконкурентноздатності, інфляційнефінансування дефіциту держбюджету, недостатності рівня валютних резервів у томучислі і від макроекономічних показників. Інвестування в подібну валюту звичайно ризикований захід і імпортери схильні використовувати валюту третіх країн у розрахунках по товарообігу з такими країнами.
4)Країни зі стабільною економікою, що дотримуються пріоритету вільного плавання курсу національної валюти. Найважливіша характеристика таких країн: розвитаринкова економіка, економічнийдобробут, прогнозована політика уряду, жорсткий контроль грошової маси, процентних ставок і інфляції в країні. Інвестиції в дані валюти менш рисковані, експортно-імпортні операції відбуваються з використанням саме цих валют. Курс валют активно реагує на зміну макроекономічних показників економіки у таких країнах.
Валютний ринокзавжди характеризується своєю нестійкістюі непередбаченістю. Це пояснюєтьсянадзвичайно швидкою реакцією учасників валютного ринкуна політичні й економічні зміни у світі, а також значною мірою може бути пов'язанезі спекуляціями.--PAGE_BREAK--
Валютний ризик — це ризик втрат, обумовленийнесприятливою зміною курсів іноземних валют у ходіздійснення угодпо їхнійкупівлі-продажу. Валютні операції підрозділяють на «касові» і «термінові». Риноккасових операцій потребуєоплати на протязі двох робочих днівіз дня виконанняконтракту, тому невиконання зобов'язань менш ймовірне. До таких угодвідносять овернайт. До термінових угодналежать: форвард, ф’ючерси, опціони.
Ризик несплати по термінових валютних операціях залежить від кредитоспроможності інвестора і термінуконтракту. Чим більший цей термін, тим вища можливістьзміни курсу і несплати.
Зміст термінових видівугодтакий:
1) Форвард.
Форвардноюугодоюназивається така угода,при якій курс встановлюється в даний час, а обмін валютами відбувається в майбутньому.
Якщо єреальна можливість виникнення валютного ризику в майбутньому, він покривається форварднойугодою.
Банк займаєфорварднуюпозицію у випадку, якщо клієнт продає або купує іноземну валюту по форварду, тобто з обміном валют на майбутню зафіксовану дату, а також, якщо самбанк продає або купує іноземну валюту по форвардуз метою отримання прибутку. Проте тут є присутнім ризик зміни цін, що може призвестидо збитків банку.
2) Опціонні операції.
Опціон — це угодаміж покупцем і продавцем, що надаєпокупцюправо — але не зобов'язання — купувати валюту в продавця опціону або ж продавати її.
Опціон єодним із варіантів повного покриття валютних ризиків. Його можна використовувати як страховку, використовуючи при несприятливих змінах курсу. У порівнянні з форвардом, опціон дає кращий захист від можливих ризиків, тому що покупець опціону лишаєза собою право вибору здійснення або нездійснення угоди.
3) Ф’ючерси.
Ф’ючерсні контракти укладають на спеціальних біржах і, на відміну від форвардногоконтракту, ф’ючерсне передбачає реальну купівлю-продаж валюти. Позиція по ф’ючерсуліквідується за допомогою зустрічних контрактів. Ризик по ф’ючерсаммінімізується за рахунокможливості покрити зобов'язання по першомуф'ючерсномуконтрактушляхом здійснення зустрічної оберненоїугоди.
Валютні ризики можна структуризуватиу такий спосіб:
а) кредитний ризик — ризик, обумовленийнебажаннямабо неможливістю клієнта або контрпартнерарозрахуватися за своїми обов'язками;
б) конверсійний ризик — ризики валютних збитків безпосередньо по конкретних операціях.
Управління валютним ризиком.
Валютні ризики управляються в банках різноманітними методами. Першим кроком до управліннявалютними ризиками всередині структури банку євстановлення лімітівна валютні операції. Так, наприклад, дуже поширені таківидилімітів:
ліміти на іноземні держави (встановлюються максимально можливі суми для операцій на протязі дня з клієнтами і контрпартнерамив сумі з кожної конкретної країни);
ліміти на операції з контрпартнерамиі клієнтами (встановлюється максимально можлива сума для операцій на кожного контрпартнера, клієнта або групу клієнтів);
ліміт інструментарія(встановлення обмежень по використовуваних інструментах і валютам із визначенням списку можливих до торгівлі валют і інструментів торгівлі);
ліміт збитків (встановлюється максимально можливий розмір збитків, після досягнення якого всі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками). У деяких банках такий ліміт встановлюється на кожний робочий день або окремий період часу (один місяць), у деяких банках він підрозділяється на окремі видиінструментів, а в інших може також встановлюватися на окремих ділерів.
Крім лімітів у світовій практицізастосовуються такіметоди зниження валютних ризиків :
— взаємний залік купівлі-продажу валюти по активуі пасиву, так званийметод «метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти з розміруїї відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики.
— використання методу «неттінга», що полягаєв максимальномускороченні кількості валютних операцій за допомогою їх укрупнення. З цією метою банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти.
— придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають зміни і останню інформацію. продолжение
--PAGE_BREAK--
— ретельне вивчення й аналіз валютних ринків.
Також, для обмеження валютних ризиків застосовується страхування.
Страхування— це процес зменшенняризику можливих втрат. Фірма може прийняти рішеннястрахувати усі ризики, не страхувати нічого або щось вибірково.
Відсутність страхування може мати двіпричини. По-перше, фірма може не знати про ризики або можливості зменшенняцих ризиків. По-друге, вона може вважати, що обмінні курси або процентні ставки будуть залишатися незмінними або змінюватися в її користь. У результаті фірма буде спекулювати: якщо її очікування виявляться правильними, вона виграє, якщо ні — вона понесе збитки.
Страхування всіхризиків — єдиний засіб їх цілком уникнути. Проте фінансовідиректори компаній віддають превагу вибірковому страхуванню. Якщо вони вважають, що курси валют або процентних ставок зміняться несприятливодля них, то страхують ризик, а якщо зміни будуть в їхню користь — лишаютьризик непокритим.
Ще одним методом управління валютним ризиком єаналіз змін курсіввалют. Такий аналіз буває фундаментальним і технічним.
Фундаментальний аналіз зміникурсів валют заснований на припущенні, що основні зміни курсів відбуваються під дією макроекономічних чинниківрозвитку економік країн-емітентів валюти. Аналітики, що прираховують себе до фундаменталістів, уважно відслідковують базові показники макроекономічного розвитку окремих країн і прогнозують зміникурсів валют у довгостроковій перспективі.
Технічний аналіз заснований на положенніпро те, що макроекономічні показники в короткостроковій і середньостроковій перспективі мало відбиваються на змінахкурсів валют. Більше того, курси валют можна з винятковою точністю прогнозувати тільки за допомогою методу технічного аналізу, основою якого єматематична система. Технічний аналіз простежує тенденцію коливань курсів валют і дає сигнали до купівлі та продажу. Висновок
Роль комерційногобанкув операціях з іноземною валютою — це бути посередником між клієнтом і ринкоміноземної валюти. Іншимисловами, політика захисту від ризику повинна поширюватися і на операції на валютномуринку. Менеджмент повиненутримуватися від ризиків, встановити ліміт денної позиції на рівні, що відбиває нормальні, необхідні для клієнтів операції. Банківський бізнес, у найпростішій формі — це розміщення прийнятнихкредитів і інвестицій та притягненнядепозитів, він не включає не пов'язанийіз цим ризик. Банк повиненмати ефективну систему контролю з метою спостереження за щоденною діяльністю управліннявалютними операціями.