Реферат
на тему:
«Н.М.Максимович-Амбодик –
видатний вчений-педіатр-акушер-гінеколог”
План
Становлення Максимовича-Амбодика як вченого.
Головні віхи життя вченого.
Досягнення Н.М.Максимовича-Амбодика.
Список використаної літератури
1/>.Максимович(Амбодик), Нестор Максимович — акушер (1744 — 1812), професор у Петербурзьких госпіталях і повивальному інституті. Син священика, учився в Київській духовній академії, по закінченні курсу (1768) направлений у Петербурзьку госпітальну школу.
У 1770 р. після закінчення Петербурзької госпітальної школи він був спрямований по особливої стипендії на медичний факультет Страсбурзького університету, у якому в 1775 р. захистив докторську дисертацію «Про печінку людини» («Dehepate humano»). Отримав ступінь доктора медицини.
Після повернення до Петербурга почав викладання акушерства в адміралтейському і військово-сухопутному госпіталях (1776).
У 1784 р. у Петербурзькій повивальній школі почав викладати Нестор Максимович Максимович-Амбодик — перший український професор повивального мистецтва (1782), один з основоположників наукового акушерства, педіатрії і фармакогнозії в Росії та Україні.
2.Повернувшись в Росію, Н.М.Максимович-Амбодик організував викладання повивальної справи на високому для свого часу рівні: придбав акушерський інструментарій, лекції супроводжував демонстраціями на фантомі й у постелі породілей.
Фантом жіночого таза з дерев'яної лялькою-дитиною, а також прямі і вигнуті сталеві щипці («кліщі») з дерев'яними рукоятками, срібний катетер та інші інструменти були виготовлені по його власних моделях і малюнках.
Тому «батьком російського акушерства» варто вважати не кого-небудь з іноземців, обмежену роль яких підкреслював М.В. Ломоносов, а Нестора Максимовича-Амбодика (1744-1812).
Одержавши гарну освіту і захистивши дисертацію, він у 1781 році призначається «професором повивального мистецтва» у Петербурзьку акушерську школу, а через 3 роки — викладачем родопомічного закладу при виховному будинку.
На відміну від ряду іноземних акушерів, уже перші представники нашого вітчизняного акушерства були широко освіченими вдумливими лікарями, що застосовували акушерські операції лише після критичної оцінки всіх особливостей пологів на основі твердого переконання, що мимовільно пологи закінчитися не можуть.
Н.М. Максимовичу-Амбодику належить наступний вислів, що яскраво характеризує обережний, вдумливий підхід батька вітчизняного наукового акушерства до питання про ведення пологів: "… Вміла і моторна бабка і розсудливий лікар, не про пошук марної собі слави, але про загальну користь що печуться, більше можуть зробити при пологах одними своїми руками, чим всіма іншими штучними знаряддями [інструментами]".
На противагу цьому погляду доречно згадати, що в той же час у Геттінгенській клініці «Озіандера” (1753-1822) операція накладення щипців застосовувалася в 40% (!) пологів».
Очоливши Петербурзьку «повивальну школу», Н.М. Максимович-Амбодик ставить перед собою 3 мети:
1) Зробити медичну освіту доступною для росіян — для цього він першим ввів викладання російською мовою.
2) Поставити викладання на високий рівень, що відповідає сучасному розвитку акушерства. Вперше були введені демонстрації акушерських прийомів на фантомі, зробленому по його проекту.
3) Створити навчальний посібник з акушерства російською мовою, що відбиває сучасні знання в області повивального мистецтва.
3.Талановитий і освічений перекладач, він перевів на російську мову безліч медичних книг, сприяючи цим популяризації медичних і природничо-наукових знань.
Максимович-Амбодик був першим російським (по тих часах, а за національністю – українцем) ученим-акушером, патріотом, а також суспільним діячем, що відстоював авторитет і достоїнство вітчизняних лікарів перед іноземцями: «Лікар-співвітчизник, як друг, шанується для болящого і краще, і надійніше, і вірніше, ніж невідомий пришлець і іноземець, якому і властивості, і рід життя хворого невідомі».
Цікаво відзначити, що Максимович-Амбодик підкреслював, що лікар повинен знайомитися не тільки з хворобою, але і з «родом життя хворого».
Н. Максимович-Амбодик виступав за те, що б у критичних ситуаціях на перше місце ставити порятунок матері, а не плоду.
У 1784 році Максимович-Амбодик видав свою капітальну працю: «Мистецтво сповивання, чи наука про повитушину справу» — кращий підручник XVIII століття російською мовою, без якого було б немислимо успішний розвиток у Росії акушерства і наукова підготовка акушерських кадрів.
По цьому підручнику навчався ряд поколінь російських та українських акушерів. Його капітальна праця «Мистецтво сповивання чи наука про повитушину справу» з'явився першим оригінальним російським посібником з акушерства і педіатрії.
Н.М.Максимович-Амбодик вперше почав викладання акушерства російською мовою. Одним з перших у Росії він застосував акушерські щипці.
Цікаво писав про Максимовича В.Пікуль: «Першим з росіян вчених акушерів я назву Нестора Максимовича, що збагатив своє прізвище латинською приставкою «Амбодик». Син українського священика, він сам поїхав учитися в Європу, а стипендію княгині Голіциної став отримувати вже в Стразьбурському університеті. Амбодик повернувся на батьківщину із самим утішним атестатом, але в Росії іноземці бідували його по військових госпіталях, поки він не вчинив їм скандалу:
— Та що ви мене при солдатах містите, коли ніхто з них родити не збирається? Не заради солдатів готував я себе до мистецтва повивального, от і визначіть мене по потребі.
У столиці він став навчати акушерок, читав наукові лекції російською мовою, що тоді вже здавалося нечуваною зухвалістю, він першим ввів у практику накладення акушерських щипців при важких родах. Лекції його завжди були публічними, їх відвідували багато жінок, а щоб не ображати їхньої соромливості, Максимович-Амбодик замовив скульптору «фантом» жіночого таза, з лона якого наочно з'являвся макет дитини, виточений з дерева.
У 1782 році Нестор Максимович став професором «повивального мистецтва», його школа згодом виросла в Повивальний інститут. Нарешті, з'явилася книга Максимовича за назвою «Мистецтво повивання, чи Наука про повитушину справу» — перша в Росії капітальна праця про жіноче Здоров'я. Ознайомившись із цією книгою, я сказав собі:
— Який там акушер? Так може писати тільки поет…
Я не помилився. Максимович-Амбодик оспівав свою справу у віршах, ратуючи в них за здоров'я матері і дитини. Він був невтомний у своїх працях, і при ньому гінекологія міцно спаялася з розвитком російської педіатрії. Жінкам він казав:
— Мила моя! Створити дитя так родити його — це лише початок справи, на те і дурна здатна. А ви маєте зберегти себе, пам'ятати, що молоко ваше найкраща годівля у світі. Навчіться правильно сповивати і удягати своє чадо, як гуляти з ним, чим годувати, не забувайте про дитячі забави…
Ви думаєте, що Максимович-Амбодик став головним у своєму інституті? Нічого подібного: приїжджі лікарі і явні шарлатани тримали його в «чорному тілі», а начальником інституту став віденський пройдисвіт Йосип Моренгейм».
Вся діяльність Максимовича-Амбодика була перейнята високим патріотизмом, любов'ю до науки і невичерпною енергією у вихованні вітчизняних кадрів лікарів-акушерів і акушерок. Н. М. Амбодик був ученим-енциклопедистом. Йому належить заслуга в створенні медичної російської термінології.
Він був автором декількох словників (хірургічного, анатомо-фізіологічного і ботанічного).
Ним був написаний перший оригінальний російський посібник з акушерства в 6 частинах з чудовим атласом. Це був кращий посібник до середини XIX сторіччя. У ньому Н. М. Амбодик докладно освітив усі питання акушерства на сучасному йому рівні знань, а також торкнувся деяких елементів гінекології (анатомії, фізіології, патології жіночого організму і гігієни жінки).
Слід зазначити вказівки в керівництві Н. М. Амбодика «про перстний дотик» при внутрішнім дослідженні жінки — обрізанні нігтів і миття рук, що не згадувалося в посібниках з акушерства більш пізнього часу.
У XVIII столітті професії лікаря, що шукало лікувальні засобу в рослинному світі, і ботаніка часто сполучалися в одній особіі.
Один з видатних російських медиків XVIII століття доктор медицини проф. Н. М. Максимович-Амбодик був також автором і першого російського підручника по ботаніці за назвою “Ботаніки первісні підстави” (1785). Він писав, що “рослини подають йому надійні засоби до відрази, полегшенню і запобіганню себе від хворобливих припадків і немощів, які в людському роду трапляються”. У 1789 р. була закінчена його монографія — чотиритомна праця “Лікарське веществословие чи опис цілющих рослин, у врачевстві уживаних”, що служила лікарським порадником, що пропагує застосування лікарських рослин, “особливо в російських межах зростаючих”.
Н. М. Максимович-Амбодик, якого вважають основоположником вітчизняної фітотерапії, надавав лікарським рослинам надзвичайно велике значення при лікуванні багатьох захворювань.
Він висловив передову по тому часу думку: “чим більше з природою згідно буде лікування хвороб, що приключаються людському роду, тим більших успіхів від лікарської науки і користі від уживаних лік надалі очікувати можна”'.
Список використаної літератури:
Історія вітчизняного акушерства. – К., 1988.
Медична енциклопедія. У 4-х томах.
История медицины. – М., 1989.