/>
/>
Дарвінізм, матеріалістична теорія еволюції органічного світу, заснована на переконаннях Ч. Дарвіна. Дарвінізм довів реальність еволюції і переконливо пояснив механізм еволюційного процесу. Створенню дарвінізму передували концепції ряду вчених, що проголошували змінність видів (трансформізм), але що не зуміли розкритипричини і механізми еволюції. Зтрансформістівлише Ж. Б. Ламарк розробив логічно послідовну систему поглядів, яка однак, давала в цілому ідеалістичнепояснення еволюційного процесу. Роботунад своєю теорією Дарвін почавв 1837, перший її нарис був написаний в 1842, післячого Дарвін продовжував збирати і аналізувати нові факти. Він спирався на дані палеонтології, порівняльної анатомії, ембріології, систематики, біографії і геології, широко використав досягнення практики сільського господарства, особливо селекції. Важливу роль в формуванні поглядів Дарвіна зіграло вченняЧ. Лайєля про геологічну еволюцію Землі, зокрема висунений Д. Геттоном і Ч. Лайєлем принцип актуалізму, згідно з яким на Землів минулому діяли ті ж чинники, що і в наш час. Основні положеннятеорії Дарвін виклаву 1859 в книзі «Походження видів, шляхом природного відбору, або збереженняобраних порід в боротьбі за життя», розвинув в подальшихтрудах— «Зміна тварин і рослин під впливом одомашнення» (1868) і «Походження людини і статевий добір» (1871). Назва «Дарвінізм» запропоновано А. Уоллесом, який незалежно від Дарвіна дійшов близьких висновків.
Рушійними силами еволюції Дарвін вважавспадковумінливість і природний добір. Він упершепоставив в центрі уваги еволюційної теорії не окремі особини, а види і внутрішньовидовіугрупування, в протилежність аргонізмоцентричномупідходу ранніх трансформістів(властивому і Ламарку). Дарвінзібрав численні докази мінливості організмів і в природі, і в умовах одомашнення. Він виділив дві основні форми мінливості: невизначену і визначену, зраджуючи основне значення в еволюції невизначеної мінливості. Пізніше було з'ясовано, що певна мінливість (модифікації) неспадкова. В умовах одомашнення на основі спадковоїмінливості організмів шляхом штучного відбору людина створила численні породи домашніх тварин і сортикультурних рослин. Аналогічно Дарвін прийшов до висновку, що і в природних умовах діє чинник, що направляєеволюцію організмів, — природний відбір. Дарвінпоказав, що в природі організмам будь-якого видувластива постійна боротьба за існування, що складається зїх взаємодій з чинникамизовнішньої середи(абіотичнимиі біотичними) і внутрішньовидової конкуренції. Боротьба за існування звичайно приводитьдо загибелі значного числа особин в кожному поколінні будь-якого видуі до вибіркової участі особнів в розмноженні. Неминучим результатом спадковоїмінливості організмів і боротьби за існування єприродний добір — переважне виживання і участь в розмноженні найбільш пристосованих особнів кожного виду. Слідствамиприродного відбору євидоутворення, що супроводитьсязакріпленням адаптації, дивергенція і прогресивна еволюція. Пристосованістьорганізмів до навколишнього середовища носить відносний характер. Окремий випадок природного добору — статевий відбір, що забезпечує розвиток ознак, пов'язаних з функцією розмноження. Дарвінізм упершедав наукове, логічно послідовне і матеріалістичне розв'язання найважливіших проблем еволюційного вченняі підірвав позиції метафізичних і ідеалістичних уявленьв біології — креаціонізму, віталізму та інших. Післяопублікування теорії Дарвіна еволюційні ідеї набули широкого поширення. Однак класичний дарвінізм залишив невирішеним ряд важливих питань(суть спадковості, механізми виникнення спадкової і неспадкової мінливості і їх еволюційна роль, суть і структура біологічного вигляду). На початку 20 ст. вважали, що еволюцію можна пояснити мутаціями без участі природного відбору. Це дало початокновій науці — генетиці, менделізмі мутаційна теорія, спочаткубули сприйняті як вчення, що цілком замінюють дарвінізм. Синтез дарвінізму і генетики ставсяв 20-30-х роках 20 ст. Склалася так звана синтетична теорія еволюції, що концентрує увагу в основному на процесах мікроеволюціїі видоутворення. Новітнійетап розвитку дарвінізму характеризується використанням даних молекулярної біології для більш глибокого розуміння механізмів спадковоїмінливості, практичні застосування основних його положеньдо проблем антропогенноїзміни біосфериі управлінняживимиприродними ресурсами.
Критика дарвінізму в різний час велася рядом вчених з позицій автогенезуі інших концепцій, що мають автогенезтичнезабарвлення. У основі неприйняття дарвінізму окремими вченими лежать нерозуміння діалектичних співвідношень випадкових і закономірних явищ і процесів в еволюції і непевного характерудій природного добору, забуття цього пристосувальногохарактеруеволюції, ігнорування цілісності організму. Найважливіші положеннядарвінізму витримали випробування часом і зберегли своє значення в сучасному еволюційному вченні. Синтетична теорія еволюції, що розвиває дарвінізм на сучасному етапі, на думку ряду вчених приділяєще недостатньо уваги процесам еволюційних перебудов онтогенезуі еволюційній ролі відмінності кореляційних систем в цілісному організмі, організація і спрямованість еволюційного процесу, що виявляється лише на рівні мікроеволюції. Сучасний дарвінізм продовжує розвиватися, асимілюючи новітнідосягнення всіх областей еволюційної біології.