Dengi i kredit (ua)

Процентна політика НБУ та оцінка її ефективності Зміст Процентна політика НБУ та оцінка її ефективності 1. Сутність процентної політики центрального банку 2 2. Облікова ставка 3. Процентні ставки, за якими надаються кредити овернайт 4. Ставка рефінансування 5. Процентні ставки, за якими

Національний банк України проводить операції репо 6. Процентні ставки, за якими Національний банк проводить депозитні операції з банками 7. Процентна ставка центрального банку як інструмент грошово-кредитного регулювання 8. Ефективність процентної політики 9. Розвиток процентної політики в Україні 9 Список використаної літератури 1. Сутність процентної політики центрального банку

Процентна політика центрального банку — це інструмент грошово-кредитної політики, який є широко відомим і застосовується центральними банками практично всіх розвинених країн. Дія цього інструмента полягає в установленні і періодичній зміні центральним банком процентної ставки, за якою він здійснює рефінансування комерційних банків. Офіційна процентна ставка центрального банку часто називається обліковою, або дисконтною. [1, ст.

448] Процентна політика НБУ здійснюється відповідно до "Положення про процентну політику Національного банку України" від 18 серпня 2004р. №389. Процентна політика Національного банку - регулювання Національним банком попиту та пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних

ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб'єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій. [4, ст. 74-75] В Україні процентна політика Національного банку реалізується через установлення ним таких процентних ставок: — облікова ставка; — ставки, за якими НБУ надає кредити овернайт; — ставка рефінансування; — ставки, за якими НБУ проводить операції репо; — ставки, за якими

НБУ проводить депозитні операції. [1, ст. 453-455] 2. Облікова ставка Облікова ставка є важливим інструментом грошово-кредитної політики, сутність якої полягає у зміні відсотків за кредитами, що їх центральний банк надає комерційним банкам. Історично поняття облікової ставки пов'язане з діяльністю центрального банку з переобліку векселів, представлених комерційними банками. У сучасних умовах зміст операцій центрального банку з рефінансування

означає не лише купівлю векселів (переобліковий кредит) чи позики під заставу цінних паперів (ломбардний кредит), а й надання всіх видів кредитів комерційним банкам. Можна виділити дві групи причин, які впливають на рівень облікової ставки центрального банку: — причини, обумовлені загальними тенденціями розвитку національної економіки; — причини, пов'язані з рішеннями центрального банку щодо грошової сфери. Перша група причин

є первинною щодо другої, оскільки розвиток секторів економіки впливає на рішення центрального банку в грошово-кредитній сфері. Маніпулювання обліковою ставкою, яке здійснюється центральним банком, слід розглядати як запобіжний активний важіль впливу на попит і пропозицію на грошовому ринку. Головними з-поміж факторів першої групи є такі: — фаза економічного циклу; — інфляція; — міжнародний рух капіталу.

До факторів другої групи, що впливають на рівень облікової ставки, відносять: — проведення центральним банком політики «дорогих» або «дешевих» грошей; — вирівнювання платіжного балансу; — запобігання девальвації національної валюти. Встановлення облікової ставки центрального банку здійснюється за такими принципами: — визначення облікової ставки на рівні, що перевищує темпи інфляції. Цей принцип полягає в тому, що додатне значення реальної облікової ставки

є інструментом антиінфляційної політики. Водночас це дає змогу запобігти втратам комерційних банків від знецінення їхніх активів. Суттєвий вплив на рівень реальної процентної ставки справляє фактор часу. З проведенням короткострокових операцій банківські установи мають можливість забезпечити вищий позитивний рівень процентної ставки. З проведенням довгострокових операцій можливою є ситуація, за якої темпи інфляції в наступні періоди виявляться вищими, ніж під час укладання угод.

Через це кредитори за довгостроковими операціями намагаються встановлювати більшу інфляційну премію з метою страхування від інфляції. Це викликає перевищення рівня довгострокових процентних ставок над короткостроковими; — встановлення облікової ставки у межах коридору ринкових процентних ставок за кредитами та депозитами. Облікова ставка є нижньою межею ставки за активними операціями, що обумовлено необхідністю отримання

прибутку кредитними установами; — встановлення облікової ставки за умов стабільності на грошовому ринку і сталості інфляційних процесів на рівні, близькому до ставок на міжбанківському ринку. Це дозволяє центральному банку ефективніше впливати на динаміку процентних ставок на інших сегментах грошового ринку і запобігати використанню зі спекулятивною метою кредитів рефінансування. — визначення облікової ставки на рівні, що забезпечує рівновагу попиту

і пропозиції на грошовому ринку. Це дозволяє не лише з'ясувати реальну вартість кредитів, а й сформувати в економіці раціональні вартісні співвідношення, які запобігають виникненню диспропорцій у національній економіці. [3, ст. 467-468] Офіційна облікова ставка - це плата, яку бере центральний банк при купівлі в комерційних банків цінних паперів до настання термінів їх оплати. Офіційна облікова ставка є орієнтиром для ринкових ставок за кредитами.

Встановлюючи офіційну облікову ставку, центральний банк визначає вартість залучення кредитних ресурсів комерційними банками. Що виший рівень офіційної облікової ставки, то вища вартість кредитів рефінансування центрального банку. Тобто політика зміни облікової ставки є варіантом регулювання якісного параметру грошового ринку - вартості банківських кредитів. [2, ст. 66] Розмір облікової ставки розглядається Комітетом

НБУ з монетарних питань і затверджується Правлінням Національного банку. [1, ст. 454] 3. Процентні ставки, за якими надаються кредити овернайт Національний банк з метою згладжування тимчасових коливань ліквідності банків, оперативного регулювання грошово-кредитного ринку здійснює операції з підтримання короткострокової (миттєвої) ліквідності банків строком на один робочий день (кредити овернайт). [4, ст.

81] Процентні ставки, за якими надаються кредити «овернайт», Національний банк оголошує щоденно. За оголошеними ставками наступного робочого дня банки можуть отримати кредит «овернайт» для миттєвої підтримки їх ліквідності через постійно діючу лінію рефінансування. НБУ оголошує дві процентні ставки: — за кредитами «овернайт», що надаються під забезпечення державними цінними паперами. Вона має бути не нижчою від облікової ставки

НБУ плюс один процентний пункт; — за бланковими кредитами «овернайт». Вона має бути не нижчою, ніж облікова ставка НБУ плюс два процентні пункти. [1, ст. 454] 4. Ставка рефінансування Ставку рефінансування Національний банк України встановлює у разі проведення тендерів на розміщення кредитів. Порядок визначення ставки рефінансування залежить від типу тендера, через який

НБУ здійснює рефінансування банків: кількісний чи процентний. При проведенні кількісного тендера Національний банк наперед установлює (фіксує) процентну ставку, за якою банки можуть одержувати кредит. При проведенні процентного тендера НБУ визначає рівень процентної ставки виходячи з попиту на кредит з боку комерційних банків, запропонованих ними ставок, стану грошового ринку та цільових орієнтирів грошово-кредитної політики.

Ставка рефінансування не може бути нижчою, ніж облікова ставка НБУ. [1, ст. 454] На процентному тендері заявки банків задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи із найвищої, і далі поступово до закінчення запропонованого Національним банком обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків. На процентному тендері ціна відсіку (ставка рефінансування) серед запропонованих банками процентних

ставок не може бути нижчою, ніж облікова ставка. [4, ст. 82 5. Процентні ставки, за якими Національний банк України проводить операції репо Процентні ставки, за якими Національний банк України проводить операції репо, визначаються залежно від порядку проведення операцій. За умови безпосередньої домовленості з комерційним банком про проведення операцій репо

Національний банк, визначаючи процентну ставку, орієнтується на облікову ставку, процентні ставки за кредитами і депозитами на міжбанківському ринку, на дохідність за державними цінними паперами. За умови проведення операцій «прямого» репо з іноземною валютою процентний дохід визначається виходячи з процентної ставки, яку оголошує НБУ за кредитами овернайт під забезпечення державними цінними паперами. Якщо ж Національний банк проводить тендер заявок банків на участь в операціях репо, то процентну ставку

він визначає, відбираючи для задоволення ті заявки, які є для цього найбільш прийнятними за обсягами операцій або за ціновими параметрами (при проведенні операцій «прямого» репо — отримання більшого процентного доходу згідно з умовами, запропонованими в заявках, при проведенні операцій «зворотного» репо — зменшення своїх процентних витрат). [1, ст. 455] 6. Процентні ставки, за якими Національний банк проводить депозитні операції з банками

Процентні ставки, за якими Національний банк проводить депозитні операції з банками, визначаються залежно від порядку залучення коштів. У разі залучення коштів банків шляхом емісії депозитних сертифікатів НБУ при проведенні аукціонів з розміщення сертифікатів визначає процентну ставку (ставку відсікання) виходячи з попиту на сертифікати з боку комерційних банків, запропонованих ними ставок, стану грошового ринку та цільових орієнтирів грошово-кредитної політики.

Заявки банків на придбання сертифікатів Національний банк задовольняє починаючи з заявки з найменшою процентною ставкою. За умови проведення аукціону з оголошенням загального обсягу коштів, що залучаються Національним банком без визначення ціни залучення, банки самостійно пропонують процентну ставку, за якою вони погоджуються вкласти кошти в депозитний сертифікат. [4, ст. 83-84] Залучаючи кошти банків на депозитні рахунки шляхом укладення з ними депозитних договорів,

Національний банк щоденно до 17 год. оголошує процентні ставки. За оголошеними ставками, що диференціюються залежно від строку депозитів, комерційні банки можуть наступного робочого дня розмістити кошти на депозитних рахунках у НБУ. Процентна ставка за депозитами овернайт є найважливішою процентною ставкою, що визначається Національним банком за своїми депозитними операціями. [1, ст.455] 7.

Процентна ставка центрального банку як інструмент грошово-кредитного регулювання Регулювання облікової ставки відсотка використовується як засіб неадміністративного впливу на масу грошей, що знаходиться в обігу. Коли комерційний банк бере в Центральному банку позику, він виписує на себе боргове зобов'язання, яке за чинною практикою гарантується не резервною позицією своїх активів, а державними цінними паперами, що знаходяться в його розпорядженні.

Внаслідок цього отримана позика повністю використовується як надлишковий резерв. Це надає банкові-боржникові можливість відкривати додаткові кредитні рахунки населенню та юридичним суб'єктам у повному обсязі без відповідного забезпечення резервної позиції. [5, ст. 279] Офіційна облікова ставка є орієнтиром для ринкових ставок за кредитами. Встановлюючи офіційну облікову ставку, центральний банк визначає вартість залучення кредитних ресурсів

комерційними банками. Що вищий рівень офіційної облікової ставки, то вища вартість кредитів рефінансування центрального банку. Тобто політика зміни облікової ставки є варіантом регулювання якісного параметру грошового ринку вартості банківських кредитів. Разом із тим різний рівень офіційної облікової ставки стимулює також переміщення "гарячих грошей", тобто капіталів, які шукають прибуткового застосування, з країн

із низькими ставками до країн, де ставки високі, що значно впливає на стан балансу руху капіталів і на платіжний баланс різних країн. Отже, зміна офіційної облікової ставки використовується і як метод валютного регулювання. Регулювання облікової ставки відноситься до ринкових інструментів грошово-кредитного регулювання. Механізм регулювання за допомогою змін офіційної облікової ставки доволі простий, що і є причиною його широкого використання як у розвинутих країнах, так

і в тих, що розвиваються. Наприклад, якщо центральний банк ставить за мету зменшення кредитних можливостей комерційних банків - він підвищує облікову ставку, роблячи тим самим дорожчими кредити рефінансування. Якщо ж метою центрального банку є розширення доступу до кредитів комерційним банкам - він знижує рівень облікової ставки, проте центральному банкові не завжди вдається досягти наміченої мети. Наприклад, підвищення облікової ставки центрального банку не буде ефективним, якщо на грошовому ринку

в даний момент спостерігається тенденція зниження вартості кредитів у результаті їх значної пропозиції, оскільки у цьому випадку комерційні банки використовуватимуть дешевші кредити міжбанківського ринку, ніж дорогі кредитні кошти центрального банку. Якщо ж офіційна облікова ставка центрального банку вже до її пониження знаходилася на рівні, що нижчий від ринкового, то здешевлення й без того дешевих кредитів

призведе до відповідної реакції грошового ринку. Шляхом маніпуляцій офіційною обліковою ставкою центральні банки впливають на стан не лише грошового, але й фінансового ринку. Наприклад, зростання офіційної облікової ставки призведе до підвищення ставок за кредитами і депозитами на грошовому ринку, що у свою чергу обумовить зменшення попиту на цінні папери й збільшення їх пропозиції. Попит на цінні папери падає як з боку небанківських закладів, оскільки більш привабливими

стають депозити, так і з боку кредитних інститутів, оскільки при дорогих кредитах вигіднішим стає пряме фінансування. Пропозиція цінних паперів у свою чергу зростає. Таким чином, підвищення офіційної ставки призводить до пониження ринкової вартості цінних паперів. Зниження офіційної облікової ставки, навпаки, здешевлює кредити й депозити, що призводить до протилежних процесів: підвищується попит на цінні папери, зменшується

їх пропозиція, зростає ринкова вартість. Отже, облікова політика центрального банку є механізмом безпосереднього впливу на ліквідність кредитних інститутів шляхом змін вартості кредитів рефінансування, що опосередковано чинить вплив на економіку країни у цілому. Практикою грошової політики доведено, що зміни облікової ставки здійснюються відповідно до розвитку окремих фаз економічного циклу. Вона підвищується в періоди економічного росту

і залишається, як правило, незмінною в періоди депресії та спаду. Тому виникає проблема "запізнень" у здійсненні необхідних корекцій облікової ставки. Це пояснюється недостатньою виразністю початкових етапів фаз економічного циклу та іншими об'єктивними й суб'єктивними чинниками. У деяких країнах використовують механізм автоматичної корекції облікової ставки щодо вексельного курсу на цінні папери скарбниці.

Наприклад, із 1980 р. у Канаді банківська облікова ставка щотижня автоматично змінюється таким чином, що зберігає незмінне перевищення на 0,25 % визначеної на останніх торгах середньої ставки процента за тримісячними скарбничими векселями. [4, ст. 75-77] Механізм регулювання облікової ставки та її вплив на економіку виглядає таким чином (рис. 7.1.). Рис. 7.1. Вплив політики облікової ставки центрального банку на грошово-кредитну сферу

Іншим каналом впливу політики облікової ставки центрального банку є зміна індивідуальних господарських рішень ринкових суб'єктів. Так, наприклад, підвищення облікової ставки, з одного боку, призводить до зростання ставок за кредитами, що обмежує можливості підприємств фінансувати інвестиційні проекти, а з іншого - викликає зростання ставок за депозитами, що, своєю чергою, веде до скорочення споживчих витрат

домашніх господарств. Обидві тенденції обумовлюють зниження основного макроекономічного індикатора - валового внутрішнього продукту і навпаки (рис. 7.2.). Рис 7.2. Вплив політики облікової ставки центрального банку на основні макроекономічні показники Ще один аспект використання політики облікової ставки полягає в тісному зв'язку національного фінансового ринку з міжнародним. Так, зокрема, підвищення облікової ставки стимулює надходження

іноземних інвестицій до країни. Зниження ж облікової ставки призводить до відпливу капіталу за межі країни туди, де мають місце вищі процентні ставки. Крім того, цей інструмент грошово-кредитної політики може використовуватися для впливу на зростання конкурентоспроможності як вітчизняних банків, так і всіх національних підприємств. [3, ст. 468-470] 8. Ефективність процентної політики Процентна політика — це

інструмент грошово-кредитної політики, адекватний ринковій економіці. Оцінюючи ефективність цього інструменту, слід відзначити, що це — досить гнучкий інструмент регулювання, йому властива зворотність дії (тобто можливе як підвищення, так і зниження облікової ставки). Водночас результати застосування цього інструменту грошово-кредитної політики важко спрогнозувати, тобто важко точно визначити, яким чином

(наскільки) треба змінити облікову ставку, щоб викликати бажані зміни у грошовій базі. Крім того, заходи процентної політики не завжди адекватні наміченим цілям. Наприклад, центральний банк може прийняти рішення про зниження облікової ставки з метою збільшення обсягів рефінансування і розширення грошової бази, але він не може змусити комерційні банки збільшити свої резерви шляхом рефінансування у центральному банку.

Порівняно з операціями на відкритому ринку, за допомогою яких центральний банк має можливість оперативно, виходячи з власних намірів, змінювати грошову базу, процентна політика є менш значущим інструментом грошово-кредитної політики. [1, ст. 451] 9. Розвиток процентної політики в Україні Регулювання грошового ринку в Україні через процентну політику Національного банку відбувалося досить складно.

В умовах високих темпів інфляції, що супроводжували початкові стадії реформування національної економіки, грошово-кредитна політика, яку проводив Національний банк України (зокрема, його процентна політика), була фактором зростання пропозиції грошей та розкручування інфляційної спіралі. У 1991—1994 pp. з дозволу Верховної Ради НБУ повністю фінансував дефіцит державного бюджету.

Крім того, за завданням уряду він надавав кредити комерційним банкам для підтримки неефективної діяльності вітчизняних підприємств, більшість з яких була потенційними банкрутами. Кредити Національний банк надавав за пільговою процентною ставкою, що була нижчою від рівня облікової ставки, і тим більше нижчою від рівня інфляції. Так, у 1993 р. середня облікова ставка, установлена НБУ, дорівнювала 190 % річних, а фактична ставка, за якою

Національний банк видавав кредити, — 68,5 % річних при рівні інфляції 10 156%. Поступова відмова від емісії грошей як джерела фінансування дефіциту державного бюджету, введення в дію ринкових механізмів рефінансування комерційних банків (запровадження кредитних аукціонів, відмова від адміністративного розподілу кредитів між банками), установлення облікової ставки на позитивному рівні відносно темпів інфляції, адміністративне регулювання процентних ставок комерційних банків — усі

ці заходи дали змогу упродовж 1995—1997 pp. дещо сповільнити темпи зростання грошової маси та інфляції, знизити облікову ставку НБУ та процентні ставки комерційних банків. У 1997 р. облікова ставка (середня) була встановлена Національним банком на рівні 24,5 %, при рівні інфляції 10,1 %. У 1998 р. у зв'язку з фінансовою кризою ситуація на грошовому ринку

України різко погіршилася, що поставило під загрозу стабільність гривні. Національний банк України змушений був протягом року кілька разів підвищувати облікову ставку, в результаті чого вона зросла до 82 % на кінець року. У 1999—2004р. в Україні спостерігалася в цілому позитивна динаміка основних макроекономічних показників — зростання реального обсягу ВВП, сповільнення темпів інфляції, курсова стабільність.

Ситуація, що склалася на грошовому ринку, дала змогу НБУ поступово знижувати облікову процентну ставку. Зниження облікової ставки зумовило і зниження процентної ставки за кредитами, наданими комерційними банками в реальний сектор економіки. Проте, незважаючи на зусилля НБУ, вартість банківських кредитів все ще залишається високою

і більше ніж удвічі перевищує облікову ставку НБУ. Повільне зниження процентної ставки за кредитами комерційних банків пояснюється такими факторами: — зберігалися високі ризики неповернення кредитів; — відносно висока інфляція; — акумуляція значних фінансових ресурсів на рахунках Держказначейства. [1, ст. 451-452] У перспективі роль процентних ставок у досягненні цілей економічної

політики держави повинна істотно зрости. Завданням Національного банку має стати створення умов для поступового пониження загального рівня процентних ставок в економіці, особливо процентних ставок за кредитами реальному сектору економіки до рівня, що стимулює зростання платоспроможного попиту на позичкові ресурси. [2, ст. 66-68] Список використаної літератури 1. Центральний банк та грошово-кредитна політика:

Підручник / Кол. авт.: А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна, М.І. Савул та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М.Ф. Пудовкіної. – К.: КНЕУ, 2005. 2. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчально-методичний посібник для студентів денної та заочно-дистанційної форм навчання /

Б.П. Адамик. – Тернопіль, 2005. 3. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник / В.О. Романи шин, Ю.М. Уманців. – К.: Атака, 2005. 4. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник / Любунь О.С Адамик Б.П Іванець

І.В. За редакцією О.С. Любуня. – 2-ге вид перероб. і доп. – К.: Університет економіки та права «КРОК», 2005. 5. Теорія грошей: Навчально-методичний посібник / А. Гальчинський. – 4-те вид змінене і доповнене. – К.: Видавництво Соломії Павличко «основи», 2001.