ДЕРЖАВНАМИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯМИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
ЕКОНОМІЧНИЙФАКУЛЬТЕТ
Кафедрименеджменту зовнішньоекономічної діяльності
КУРСОВАРОБОТА
ЗДИСЦИПЛІНИ«ПОЛІТИЧНАЕКОНОМІЯ»
натему:
«Розвитоктоварно-грошових відносин в Україні»
Виконала:
студент гр.ЕО08-3
Чернець ОльгаАндріївна
Науковийкерівник:
старшийвикладач
Єдинак В.Ю.
м.Дніпропетровськ
2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 «СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ТОВАРНО-ГРОШОВИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ »
1.1 Історія становлення грошової системи в Україні
1.2 Структура грошової системи
1.2.1 Сутність національної грошової системи
1.2.2 Особливості функціонування Національного банку України
РОЗДІЛ 2 «АНАЛІЗ ТОВАРНО-ГРОШОВИХ ВІДНОСИН ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ»
2.1 Аналіз кон’юнктури товарно-грошових відносин
2.2 Особливості інтеграції України у світову економіку
2.3 Позиції України у світовій організації торгівлі
ВИСНОВКИ
Список використаної літератури
ВСТУП
Одним із найдавніших явищ суспільства, відіграваючих важливу роль у господарській діяльності людини та привертаючих до себе пильну увагу науковців на всіх етапах розвитку людства вважаються гроші.
Вчені — економісти довгий час не могли вирішити проблему походження й сутності грошей.З приводу цього відомий англійський політик минулого століття У.Гладтсон говорив,що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися втому, що таке гроші. Одні економісти стверджували, що гроші — результат угоди,свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші«впроваджуються» державою в якості інструменту для виміру цін товару.Треті вважали, що золото й срібло є грішми за своєю природою, незалежно відхарактеру суспільних відносин. Четверті взагалі не вбачали різниці між товарамий грішми. Проте, жодна з цих теорій не давала дійсного наукового з'ясуванняприроди грошей як економічної категорії. В дійсності ж гроші не є результатомсуб'єктивних дій людей та державних органів. Вони виникли в процесіоб'єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості — мінової вартості.
Історично, першіакти обміну виступали у вигляді обміну одного товару на інший. Припустимо, 1вівця обмінювалася на 1 кам'яну сокиру. Спочатку це був випадковий, епізодичнийобмін у первісних людей. Так, подібні відносини спостерігав відомий українськиймандрівник Міклухо-Маклай у папуасів Нової Гвінеї. «У папуасів берегаМаклая, — писав він, — немає ні торгівлі, ні впорядкованого обміну. Якщодекілька жителів прибережного села відправляються в інші прибережні села, наострови або до жителів гір, то вони забирають з собою все, що в них є в надлишку,й несуть з собою у вигляді подарунка. При поверненні вони отримують відповідніподарунки, які складаються з продуктів, що є в тому селі».
Тобто, на ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу обставин (наприклад, вдале полювання, рибалка) з’являлись деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Розвиток суспільного поділу праці, зокрема виділення скотарства і землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Поступово із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали відігравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одних місцевостях була худоба, в інших – зерно, в третіх – хутро тощо. У одного й того ж народу в різні часи, на різних місцевих ринках і у різних народів в один і той же час існували різні найбільш ходові товари, які виконували роль загального еквіваленту. Врешті-решт, у процесі історичної еволюції товарного виробництва і товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до грошової форми обміну.
Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися.
Очевидно, все це можна пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому для визначення їх сутності необхідно з’ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства.
Сьогодні посилюється тенденція до створення й подальшого розвитку високо інтегрованих економічних просторів, які об’єднують країни, близькі за географічним положенням, рівнем економічного та культурного розвитку. На даний час і Україна все більше входить у світову економіку. Але без відновлення місткості внутрішнього ринку як найкращого способу поширення позитивного ефекту, без розвитку виробництва товарів народного споживання і сфери послуг, що стимулюватимуть прискорене капіталотворення для послідовної реалізації динамічних структурних пріоритетів, країні буде важко інтегруватися у світовий економічний простір. Тому актуальною є проблема вирішення як в середині країни, так і на міжнародному рівні товарно-грошових відносин.
Міжнародний досвід свідчить про те, що успіх в економіці, соціальному і культурному розвитку досягають тільки ті країни, які спроможні забезпечити високу якість продукції та послуг, формування на цій основі конкурентних переваг і зростання умов життя.
Таким чином, з’ясуємо аналіз сучасного стану економіки країни, зокрема, проаналізуємо процеси внутрішньої трансформації, розглянемо особливості товарного та грошового обігу, та визначимо напрями та форми взаємодії національного народного господарства зі світовим.
РОЗДІЛ 1 «СТАНОВЛЕННЯ ІРОЗВИТОК ТОВАРНО-ГРОШОВИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ»
1.1 Історія становленнягрошової системи України
Сучаснігроші в Україні мають свою передісторію. У Київській Русі в обігу були такзвані кунні гроші хутра або шкіри хутрових тварин куниці і білки. У XI-XII ст.з розвитком торгових відносин в князівській Україні розвивається виготовленняметалевих грошей в формі срібних злитків гривні. Відомі київська гривня — шестикутний злиток і чернігівська гривня — ромбоподібний злиток. Обидві гривнімістили по 196 грамів срібла, яке дорівнювало 7,5 кунних грошей. У XII ст.з'являється золота гривня, в якій містилося 4,4 грами золота, яке дорівнювало50 кунним грошам. У кінці XIII ст. з'явився срібний злиток, який дорівнювавполовині срібної гривні, він отримав назву карбованець. З розпадом КиївськоїРусі припинився обіг національних грошових знаків [7].
Вдругенаціональні гроші з'являються з відродженням української державності на початкуXX ст.
Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець. Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки — купюру вартістю 100 карбованців на суму 53250 тисяч карбованців. «100 карбованців» подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на території України — українською, російською, польською та єврейською (івритом).
З випуском сто карбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України.
Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року «самостійною, ні від кого не залежною державою») Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні. Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським).
Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави — карбованець.
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
Раднаркомом на землях Радянської України були запроваджені «більшовицькі тисячки». Це становище спричинило до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця. 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти [6].
Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917—1920 років — гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви «сотий», «резана», але врешті було віддано перевагу звичній уже «копійці».
Післяпроголошення Акту про незалежність в Україні все ще були в обертанні російськічервонці. У Бішкеку (Киргизстан) сталася зустріч глав держав СНД, на якійрозглядався проект угоди про єдину грошову систему та про обіг рубля як законногоплатіжного засобу. Але Україна не схвалила угоди. Справа в тому, що подекількох причинах, в тому числі об'єктивного характеру, наприклад, черезвисоку вартість енергоносіїв, економіка України загалом втратилаконкурентоспроможність в межах СНД. Про це свідчить хоч би той факт, що вУкраїні рівень середніх цін був вище в порівнянні з іншими державами. ЯкщоУкраїна залишилася б в рублевій зоні, перед нею поставили б вимогу припинитибудь-які самостійні кроки в сфері бюджетної, грошово-кредитної політики іоплати праці, і на першому етапі підпорядкували б справу емісійно-кредитногорегулювання Центральному банку Росії, на другому міждержавному емісійномубанку, який здійснював би регулювання єдиної грошової системи. Це означало б,що жодної позики своїм підприємствам Україна протягом 1992-1993 рр. вже незмогла б видати, і як наслідок розорення маси підприємств металургійної,вугільної і інших галузей промисловості, тобто всіх тих, які мають рівеньвитрат вище, ніж в інших республіках СНД.
КерівництвуУкраїни стало зрозуміло, що альтернативи виходу з рублевої зони не було.Підписання угоди про єдину грошову систему призвело б до надзвичайно важкихнаслідків для економіки України, спричинило б подальше зниження і без того дуженизького життєвого рівня, різко загострило б соціально-політичне становище.
10січня 1992 року в Україні почалася грошова реформа. В готівковому обертанніз'явилася перехідна національна валюта — український карбованець (купон). Йогозавданням було захистити споживчий ринок України від напливу російських рублівз Росії і інших країн СНД. У міждержавних розрахунках на кордонах СНДпродовжували використати російський рубель, який негативно впливав на економікуУкраїни. Функціонування російського рубля паралельно з купоном продовжувалосядо 12 листопада 1992 року. З цього дня спеціальним Указом Президента Українифункціонування рубля в грошовому обігу було припинено. Так завершився першийетап грошової реформи.
Однакпозитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав. Крім того,тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функційринкового господарства — функцію накопичення. А без реалізації цієї функції неможна подолати кризу виробництва, зупинити інфляцію, вирішити складні питанняприватизації, проблеми платіжного балансу.
Череззатримку з введенням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнароднийпрестиж України [8].
25серпня 1996 року Президент України підписав Указ «Про грошову реформу вУкраїні», по якому:
1) з2 вересня 1996 року в обіг вводиться національна валюта України — гривня і їїсота частина — копійка;
2) вобіг були випущені банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень ірозмінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісіяукраїнських карбованців була припинена;
3)українські карбованці підлягали обміну на гривні (банкноти і розмінну монету)по курсу 100 000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн. українськихкарбованців обмінювалися на гривні готівкою, а більше за 100 млн. крб.зараховувалися на внески в банках з правом їх вільного використання в гривнях;
4) з2 по 16 вересня 1996 року на території в готівковому звертанні функціонували ігривня і український карбованець, який поступово вилучався із обігу;
5) з24.00 16 вересня 1996 року функціонування українського карбованця в готівковомуобігу припинилося.
Єдинимзаконним засобом платежу на території України стала гривня. З цього моментупочалося формування сучасної грошової системи України [9].
Такимчином, Україна на шляху до становлення власної грошової системи пройшла певніетапи її еволюції: від первісних кунних грошей, до теперішньої широкорозвиненої, упорядкованої, визнаної на міжнародному рівні грошової системи.
1.2 Структура грошової системи України
1.2.1 Сутність національної грошової системи
Грошовасистема — це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певнійкраїні й законодавчо закріплена державою. Сутність грошової системи випливає зїї призначення, структури, обумовленої рівнем розвитку грошових відносин, їхадекватністю ступеню зрілості ринкової форми суспільного виробництва, а, отже,й динаміки співвідношення елементів (складових) грошової системи. Вонапередбачає рушення готівки і здійснення безготівкових розрахунків в процесізвертання товарів, виробництва і надання послуг, здійснення різних платежів ітому подібне (Таблиця 1,2) [8].
Таблиця 1
Становлення сучасноїгрошової системиТипи загальних еквівалентів Форма грошей Грошова система Товарний Товари (худоба, хутро, прикраси) Товарно-грошова Металево-чеканний Благородні метали в формі монети Металево-грошова Емісійний (вексельно-депозитний) Кредитні гроші Кредитно-грошова
Таблиця 2
Структурасучасних грошейДержавні Приватні Готівкові Безготівкові (депозитні) Банкноти центрального емісійного банку Поточні рахунки в комерційних банках
Білонна монета
10% Квазі-гроші (термінові ощадні рахунки) 90%
Українідоводилося національну грошову систему створювати з самого початку, оскількита, що до цього існувала, не була національною. Національна грошова системавключає:
· назвугрошової одиниці;
· міру цін;
· видидержавних грошових знаків;
· порядокемісії грошей;
· регламентаціюбезготівкового звертання;
· державніоргани по регулюванню грошового обігу.
Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України (НБУ). Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня.
Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ і публікується в пресі. Фіксований масштаб цін відсутній. Видами грошей, що мають закону платіжну силу, є банкноти і металеві монети, що забезпечуються всіма активами Національного банку України. Крім готівки функціонують і безготівкові гроші (у виді засобів на рахунках у кредитних установах). Виключним правом емісії готівки, організації і їхнього обертання і вилучення володіє НБУ.
З метою регулювання економіки НБУ залучає такі інструменти:
· ставки облікового відсотка;
· норми обов'язкових резервів кредитних установ;
· операції на відкритому ринку;
· здійснює регламентацію економічних нормативів для кредитних заснувань.
Для здійснення касового обслуговування кредитних заснувань, а також
інших юридичних осіб, на території України створюються розрахунково-касові центри при територіальних головних управліннях НБУ. Ці центри формують оборотну касу по прийомі і видачі готівки, а також резервні фонди грошових банківських квитків і монет.
Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот і монет у сховищах НБУ і мають важливе значення для організації і централізованого регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в оборотній касі лімітується і при перевищенні ліміту надлишки грошей передаються з оборотної каси в резервні фонди. Об'єктивна потреба в резервних фондах обумовлена необхідністю:
· задоволення потреб економіки в готівці;
· відновлення грошової;
· маси в обігу в зв'язку з приходом у негодність окремих банкнот;
· підтримки обов'язкового покупюрного складу грошової маси в цілому по країні і регіонам;
· скорочення витрат на перевезення і збереження грошових знаків.
Готівка випускається в обіг на основі емісійного дозволу — документа, що дає право НБУ підкріплювати оборотну касу за рахунок резервних фондів грошових банкнот і монет.
Звідси можна зробити висновок, що існування незалежної держави неможливе без створення власної грошової системи, ведучу роль у якій займає Національний банк України [9].
1.2.2 Особливості функціонування Національного Банку України
Особливемісце в грошовій системі займає Національний банк України. Він виконує ряд специфічнихфункцій:
· єемісійним центром країни, тобто в його обов'язк входять підготовка заходів івипуск державних банкнот;
· служитьофіційним сховищем (скарбницею) золотовалютних ресурсів і інших скарбів країни;
· виступає«банком банків», тобто здійснює операції тільки з банками, які входять внаціональну кредитну систему;
· представляєінтереси України в міжнародних валютно-фінансових організаціях;
· є центромрегулювання кредитно-грошовий сфери;
· виконуєобов'язки «банку уряду».
Навідміну від інших банківських інститутів НБУ не ставить прибутковість метоюсвоєї діяльності, він прагне до стабільності кредитно-грошовий сфери. НБУ єавтономним державним інститутом, юридичною особою, він підлеглий законодавчомуоргану України і працює згідно з власним статутом [12].
Сьогодніоднією з головних напрямів діяльності НБ України і всієї банківської системи єробота з готівкою. Головними задачами її є проведення єдиної політики держави вгалузі касових і емісійних операцій в установах НБ України, комерційних банків,методологічний напрям і аналіз організації касової роботи в банках,забезпечення готівкою потреб грошового обігу, організація інкасації, збереженняі перевезення цінностей. НБУ займається дизайном грошових знаків, їхвиготовленням, використанням грошей в звертанні, а також вилученням зношенихпаперових грошей для подальшої їх утилізації. При ведучій ролі Національногобанку України в напрямі демонополізації виробництва з метою поліпшення існуючихекономічних відносин сформована широка мережа банківських установ [10].
Зметою регулювання готівкових операцій створені законодавча і нормативна бази. У1994-1995 роках розроблені і затверджені Правлінням НБУ такі нормативнідокументи: Інструкція «По організації емісійно-касової роботи в установахбанків України», «Про організацію роботи по готівковому звертанню установамибанків України», «Порядок ведення касових операцій в народному господарствіУкраїни». Разом з Мінфіном, Мінекономіки і Мін’юстом України були розробленіпроекти Указів Президента України, направлені на скорочення готівковогозвертання, встановлення фінансових санкцій за порушення діючих правил веденняоперацій з готівкою. Правління НБ України затвердило Програму комплексноїавтоматизації грошового обігу в Україні, яка направлена на введення сучаснихбанківських технологій[11].
22березня 1994 року відбулося відкриття Банкнотної фабрики НБ України. У світіз'явилося 68-е підприємство по виготовленню паперових грошей. Найбільш сучаснеобладнання і новітні технології, які має Банкнотна фабрика, створені задопомогою 77 іноземних фірм з 11 країн світу. Відтепер всі українські банкнотидрукуються тільки на Банкнотній фабриці, що зекономило нашій державі більше за10 млрд. доларів[13] .
Отже,в Україні створена національна грошова система, яка обертається як вготівковому, так і безготівковому вигляді, функціонують розрахунково-касовіцентри, керування та регулювання грошовою сферою здійснює Національний БанкУкраїни.
РОЗДІЛ 2 «АНАЛІЗТОВАРНО-ГРОШОВИХ ВІДНОСИН ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ»
2.1 Аналіз кон’юнктури товарно-грошових відносин
Невід’ємною рисою існування економіки держави є ринкова система. Ринок формує певні механізми взаємодії між його суб’єктами, найголовнішими з яких є взаємодія «товаровиробник-покупець». У процесі цих відносин виявляється ефективність усіх сфер економіки і діяльності кожного підприємства зокрема.
При вивченні кон’юнктури ринку країни здійснюється систематичне спостереження за всіма економічними показниками, динаміка яких відображає зміни у співвідношенні попиту і пропозиції, а також дозволяє виявити причини цих зрушень. Ці дані досліджує та аналізує Міністерство економіки України та Державний комітет статистики. Узагальнена інформація надходить у вигляді статистичних показників, які представлені в однаковій формі, що включають ідентичні показники по роках [14].
Як відомо,сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, якіможе забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереженняпоказують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійнопереривається періодами економічної нестабільності [17].
Під впливомскладних неоднозначних світових процесів в минулому році опинилася і Україна.Прояви кризових явищ в галузях економіки, спричинені недостатнім і несвоєчаснимурахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами уметодах господарювання та іншими причинами почали значно гальмувати розвитоккраїни. Темпи виробництва почали різко уповільнюватися, намагання стримати спадвиробництва екстенсивними методами не призвело до позитивних результатів.
Розглянемосоціально-економічний розвиток України у 2008 році.
В цілому можнавиділити 2 періоди розвитку:
— до липня – іззагалом позитивними тенденціями, що формувались в
умовахсприятливої зовнішньої кон’юнктури;
— починаючи зсерпня — різка зміна тенденцій розвитку.
І період. За підсумками січня-липняреальне зростання ВВП становило 6,5%, промислового виробництва 7,3%.
Високими темпамизростало виробництво у видах діяльності, продукція яких має інвестиційнеспрямування. Лідером росту залишалось машинобудування – 28,7%. При цьомуосновні експорто-орієнтовані галузі демонстрували висхідні тренди. Обсягиметалургійного виробництва збільшились на 3,5%, хімічного – на 5,2%.
Позитивнадинаміка розвитку економіки супроводжувалася збільшенням прибутковостівиробництва. Отриманий підприємствами фінансовий результат від звичайноїдіяльності до оподаткування на 86% перевищував обсяги за відповідний період2007 року і становив 91,2 млрд. грн.
Враховуючи, щоприбуток є основним джерелом фінансування інвестицій, відбулось подальшерозширення інвестиційних процесів. У І півріччі інвестиції в основнийкапітал реально збільшились на 8,2%.
Економіка Українизалишалась привабливим об’єктом капіталовкладення і для іноземних інвесторів.Так, у І півріччі приріст іноземного капіталу у 2,7 раз перевищивпоказники відповідного періоду попереднього року.
Зважаючи назбільшення обсягів виробництва у промисловості та підвищення купівельноїспроможності населення, досить активно розвивались суміжні види економічноїдіяльності – торгівля і транспорт. Розширення внутрішнього попиту булодоповнене посиленням експортної складової завдяки сприятливій кон’юнктурі насвітовому ринку металопродукції та продукції хімічної промисловості, щоспостерігалася до липня, а також збільшенню попиту на продукцію машинобудуваннята пожвавленню темпів інвестування в економіках, що розвиваються.
В умовахсприятливої зовнішньої кон’юнктури експорт товарів збільшився на 46,6%. Тривалатенденція прискореного зростання імпорту товарів – в 1,6 рази. Це пов’язано ізпостійно зростаючим споживчим попитом населення, збільшенням ціни наімпортований природний газ та світових цін на нафту, а також із зростаннямінвестицій в оновлення основних фондів та впровадження енергозберігаючих технологій.
ІІ період. У серпні відбулась різказміна тенденцій розвитку [20].
Внаслідокскорочення світового попиту на українську продукцію та обвальне падіння цін насировинних ринках основні українські експортери фактично втратили зовнішніринки збуту (Рис. 1) [22].
/>
Рис. 1. Динамікасередньомісячних світових цін на чорні метали у 2007-2008 роках за 8 регіонамисвіту, дол. США за тонну
Відповідно,починаючи з серпня, простежується тенденція до уповільненнязовнішньоекономічної активності.
Останні двамісяці за даними Держмитслужби має місце стійка тенденція скорочення вартіснихобсягів як експорту, так і імпорту. При цьому у листопаді динаміка падінняімпорту була вищою за динаміку скорочення експорту: експорт скоротивсяпорівняно з жовтнем на 2,2 млрд. дол. США, імпорт – на 2,7 млрд. дол. США. Цепризвело до зменшення від’ємного сальдо товарного балансу до 0,9 млрд. дол. СШАпроти 1,5 млрд. дол. США у жовтні.
Як наслідоксвітової рецесії, у серпні-листопаді вперше, починаючи з жовтня 2002 року,відбулось різке скорочення обсягів виробництва в експортоорієнтованих галузях:у вересні 2008 року до відповідного періоду 2007 року падіння в металургіїстановило 17%, у жовтні – 35,6%, а вже у листопаді – 48,8 %, хімічній танафтохімічній промисловості – відповідно 19,2% та 35,2%. Скорочення виробництвацих галузей по ланцюгу міжгалузевих зв’язків потягнуло за собою падіння увиробництві коксу та продуктів нафтоперероблення – на 22,3 % у вересні до відповідногоперіоду 2007 року, 43,9 % у жовтні та 11,6% у листопаді, добуванні кориснихкопалин (крім паливно-енергетичних) – на 20,6% та 60,2%.
В цілому обсягивиробництва у промисловості скоротились у вересні на 4,5%, у жовтні – на 19,8%, у листопаді – на 28,6%.
Як наслідок, запідсумками 11 місяців було зафіксовано падіння кумулятивного показника обсягівпромислового виробництва на 0,7%, а динаміка зростання ВВП уповільнилась до3,6% з 5,8% за січень-жовтень (Рис.2) [21].
/>
Рис. 2. Темпи приросту (зниження) ВВП та промисловості у 2008році(кумулятивно, відсотків до відповідного періоду попереднього року).
Об’єктивнооцінюючи причини такої потужної корекції розвитку, слід зазначити, що вонизнаходяться не лише у площині скорочення попиту на зовнішніх ринках, хочапогіршення зовнішньої кон’юнктури стало каталізатором негативних тенденцій.
Скороченняобсягів виробництва також відбувається під дією суттєвого скороченнявнутрішнього попиту. Так, через зменшення попиту з боку основних споживачівметалопродукції – машинобудівної галузі (у жовтні до жовтня 2007 рокувиробництво зменшилось на 11,2%, а у листопаді – вже на 38,8%) та будівництва(за січень-листопад обсяг будівельних робіт скоротився на 13% проти 9,6% засічень-жовтень) падіння у металургії наприкінці року є більшим, ніж можна булоочікувати лише через втрату зовнішніх ринків.
Крім того,негативні тенденції спостерігались не лише у виробничій сфері, але і у іншихгалузях економіки, зокрема, торгівлі, яка є індикатором ділової активності.
Скоротився дорівня 32,74 млрд. дол. США рівень міжнародних валютних резервів. В умовахвалютної дестабілізації, погіршилася ситуація на ринку банківських послуг.
Якщо усерпні-вересні спостерігалась тенденція одночасного зростання обсягів залученихдепозитів від населення (які складають понад 60% загального обсягу депозитів)та наданих кредитів, то у жовтні спостерігалось значне зниження.
По ланцюгуміжгалузевих зв’язків падіння у промисловості викликало гальмування зростання узалежних видах економічної діяльності, а саме у торгівлі та транспорті. Прирістїх випуску не перевищив 0,7 та 8%, в той час як за підсумками 11 місяців2008 року зростання становило відповідно 2 та 9,9 % [21].
Отже,проаналізувавши стан соціально-економічного розвитку країни в минулому році,чітко прослідковується спад в усіх сферах економіки. Мінекономіки, складаючипрогноз макропоказників на 2009 рік також враховували складну економічнуситуацію, припускали високо ймовірне ускладнення ситуації на початку року,пов’язаного із вичерпанням певних резервів та новими зовнішніми і внутрішнімизбуреннями.
У вхідні умовипрогнозу закладено:
— відновлення вженаприкінці І або на початку ІІ півріччя 2009 року зростання світових цін наметали, проте повністю це не компенсує падіння середньорічного рівня цін;
— поступовийвихід з рецесії світової економіки, зважаючи на впровадження країнами ще у 2008році заходів з нівелювання проявів світової кризи;
— більшефективний запуск механізму відновлення внутрішнього ринку через активізаціюспоживчого та інвестиційного попиту за рахунок реалізації комплексуантикризових заходів, в тому числі з використанням коштів бюджету, та зурахуванням проведення індексації заробітної плати.
Серед іншихприпущень, що закладені у прогнозні розрахунки виділяють зовнішні та внутрішні.
Зовнішні:
— поступовеприведення ціни на природний газ до транзитно-скоригованих міжнародних рівнів.Тобто, головним критерієм проведення тарифної політики у сфері природнихмонополій закладається зниження дотаційності та подолання інфраструктурнихобмежень росту, зважаючи на те, що у попередніх роках вони нарощувались;
— падіннясередньорічної світової ціни на нафту до рівня 60-70 доларів США за барельпроти 98 доларів, очікуваних у середньому за 2008 рік;
— уповільненнязростання світової економіки до 2,2 % проти 3,7 % очікуваних у 2008 році.
Внутрішні:
— підвищенняграничного рівня цін (тарифів) на природний газ для всіх категорій споживачів;
— подальшеприведення податкового законодавства до стандартів ЄС;
— підвищеннямінімальної заробітної плати;
— концентраціябюджетних видатків, в першу чергу, на фінансуванні суспільно важливих проектівз модернізації житлово-комунального господарства, розвитку інфраструктури(транспортної, комунальної), організації та проведення фінальної частиничемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні;
— очікуванняврожаю зернових на рівні 45 млн. тонн.
В цілому запідсумком 2009 року прогнозується скорочення промислового виробництва на 2,1% (Таблиця 3).
Таблиця 3
Приріст обсягіввиробництва за основними видами промислової діяльності, відсотків допопереднього року
2007 рік
звіт
2008 рік
очікуване
2009 рік
Прогноз Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів 10,0 -2,0 1,0 Хімічна та нафтохімічна промисловість 6,2 -3,6 -5,0 Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів 8,3 -10,0 -8,0 Машинобудування 28,6 12,5 1,5
Найбільш суттєвепадіння обсягів виробництва прогнозується у хімічному виробництві, виробництвіінших неметалевих мінеральних виробів та металургійне виробництво.
Найбільшівтрати понесе хімічна промисловість, оскільки для підприємств цієї галузі(насамперед, аміачного виробництва) газ є технологічною сировиною. На фоніпогіршення цінової кон’юнктури на зовнішніх ринках у 2009 році прогнозуєтьсязменшення обсягів виробництва у хімічній та нафтохімічній промисловості на 5%(порівняно із очікуваним скороченням виробництва на 3,6% у 2008 році) [20], [21].
Зростання випускупослуг торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистоговжитку прогнозується на рівні 4,1 відсотка, діяльності транспорту та зв’язку –3,6 відсотка (порівняно з 2008 роком) [20],[21].
Зменшеннямобсягів промислового виробництва[1] у 2009 році, а саме у такихгалузях як виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення, металургійномувиробництві та виробництві готових металевих виробів, хімічному виробництві,які є основними споживачами послуг оптової торгівлі, безпосередньо вплине назменшення обороту підприємств оптової торгівлі[2].
Але, зважаючи натенденції останніх років, роздрібна торгівля за рахунок збереження достатньовисокої позитивної динаміки росту буде визначальною у формуванні загальноїдинаміки випуску торгівлі.
У товарнійструктурі роздрібного товарообороту передбачається скорочення питомої вагинепродовольчих товарів при зростанні частки вітчизняних товарів в роздрібномутоварообороті. Це пояснюється тим, що певне скорочення реальних наявних доходівнаселення та обмеження споживчого кредитування зменшать можливість придбаннятоварів тривалого використання. За таких умов населення буде збільшувати попитна продовольчі товари, що і буде спричиняти збільшення їх частки у структуріроздрібного товарообороту[20].
В процесі здійсненнясвоєї діяльності підприємство зазнає впливу ряду внутрішніх та зовнішніхекономічних загроз, які можуть призвести до негативних наслідків. Під впливомглобалізаційних світових тенденцій та світової фінансової кризи управлінціпідприємства змушені диверсифікувати ринки збуту своєї продукції шляхомздійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).
Ще одним стимулюючимфактором виходу підприємств на зовнішні ринки є державна підтримка ЗЕД. Адже вданому випадку державні інтереси співпадають з інтересами власниківпідприємств. Держава зацікавлена в збільшенні експортних потоків, що дозволятьпокращити сальдо платіжного балансу та залучити в національну економікуіноземну валюту, яка потрібна їй для проведення ефективної власної монетарноїполітики [20].
Згідно статистичних данихв Україні з 2000-го року по 2005 рік спостерігалося позитивне торгівельнесальдо, проте, починаючи з 2006 року сальдо стає від’ємним і у 2008 роцідосягло значення -13,5 млрд. дол… США. Поряд з цим спостерігається чіткатенденція до збільшення експортних та імпортних потоків у вартісному вимірнику,але темпи зростання імпорту є більшими порівняно з темпами приросту експорту.Так експортні потоки збільшилися у чотири рази, а імпортні потоки – у шістьразів (Рис.3) [21].
/>
Рис.3. Торговіоперації України в період з 2000 року по 2008 рік
Стійка динаміка експортно-імпортних операцій змінилася під впливомсвітової фінансової кризи, яка розпочалась у 2008 році, і не обійшла стороною йнашу країну.
Так,у січні-лютому 2009 року обсяг експорту зовнішньої торгівлі товарами Українистановив 5,2 млрд. дол. США і зменшився порівняно з відповідним періодом 2008р. на 27%, а обсяг імпорту – 5 млрд. дол. і зменшився на 34 %. Позитивне сальдозовнішньої торгівлі товарами становило 200 млн. дол. (за січень-лютий 2008 р. –негативне 500 млн. дол.).
Падіння вартісних обсягівекспорту відбувалось насамперед за рахунок фізичних обсягів через зниження зовнішньогопопиту, що в тому числі мало наслідком різке падіння промислового виробництва.Падіння експортних поставок відбувалось за всіма товарними групами, крімпродукції АПК.
Падіння обсягівімпорту було спричинено значним зниженням внутрішнього попиту, обмеженням кредитування,падінням обмінного курсу гривні [20].
Таким чином, якісний розвиток економіки може бути забезпечений, якщо суттєво підсилити свою роль у виробництві і використанні новітніх знань, що дозволить домінувати у світових процесах.
2.2 Особливості інтеграції України у світову економіку
Для ефективного включення в світовий економічний простір українським підприємствам необхідно виконувати певні умови. Перш за все, виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною на зарубіжних ринках. Це може бути досягнуто, розробивши стратегію просування національної експортної продукції на світовому ринку [19].
Така стратегія повинна полягати не в простому нарощуванні обсягів експорту, а в сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг та стабільному розширенні і якісному поліпшенню на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку. Для цього необхідно мати чітку концепцію економічної політики, яка сприяла б розширенню експорту лише в поєднанні із загальними цілями макроекономічної політики [15].
Матеріальною основою стратегії просування продукції українських підприємств на зарубіжних ринках є експортний потенціал країни.
Загальновідомо, що Україна має великий експортний потенціал. Якщо площа країни становить 0,4% загальної світової суші і численність населення 0,8% загальносвітової кількості людей, то в Україні виробляється 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Розвідані запаси корисних копалин України приблизно оцінюються в 7 трлн дол. У світовому виробництві марганцевої руди частка України становить 32%.
Українські підприємства експортують близько 30% глин та 18% каолінів, що видобуваються.
Крім того, Україна має конкурентоспроможні технології в аерокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнології, регулюванні хімічних, біохімічних та біофізичних процесів. Великий потенціал мають також агропромисловий та енергетичний комплекси України. Але поряд з цим існує досить велике технологічне відставання в харчовій промисловості, ряді галузей машинобудування, виробництві інформаційно-обчислювальних систем тощо [16].
Досягнення цього можливе лише за умови проведення відповідної експорторозширюючої політики, коли поруч з розвитком традиційного експорту розвиватимуться й потенційні експортні галузі відповідно до тенденцій на світовому ринку. Цього можна досягти при сприянні у структурній політиці виробництву товарів високого ступеня переробки шляхом використання провідних технологій, які дозволять ефективніше використовувати наявні ресурси [3].
На основі аналізу класифікації факторів, що впливають на конкурентоспроможність країни, визначено основні напрями формування стратегії українських підприємств на міжнародних ринках:
· наука і технологія — з одного боку, Україна має певні наукові й технічні розробки, а з іншого – досить велике відставання в деяких галузях, насамперед в харчовій;
· капіталовкладення — для подолання технологічного відставання необхідні відповідні капіталовкладення, які значною мірою, можуть бути досягнуті за рахунок іноземних інвестицій. Важливішими заходами є: кредити, позики та гранти міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо; прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств; портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів;
· інфраструктура та інформація — експортери мають низький рівень кваліфікації і інформованості щодо ситуації на міжнародних ринках. В результаті, дуже часто це призводить до невиправданого заниження цін і проведення демпінгових торговельних операцій на світовому ринку, що веде до відповідної реакції з боку інших держав і створює для наших експортерів імідж «нечесних конкурентів»;
· фактор робочої сили – Україна має досить великий науково-технічний потенціал та велику кількість дешевої кваліфікованої робочої сили, але залишається проблема «відтоку умів», яка може бути успішно вирішена лише шляхом створення сприятливих умов для кваліфікованих кадрів [4].
Для забезпечення умов підвищення конкурентоспроможності необхідно розробити чітку державну стратегію досягнення конкурентоспроможності національної економіки України, яка відповідала б її ресурсотехнологічному рівню. У зв'язку з цим, слід переосмислити традиційні підходи щодо цілей та умов формування національної моделі відкритої економіки. Така модель може бути створена на основі врахування очевидних кореляційних взаємозв'язків внутрішньої та зовнішньої макроекономічної політики. Так, структурна перебудова позначається на параметрах конкурентної продукції, а розширення експорту є позитивним фактором її проведення. Вирішити цю проблему можна лише на основі системного підходу. Такий підхід може бути реалізований на основі послідовної структурної політики, яка орієнтована на реалізацію національних переваг, забезпечення економічної безпеки України, прискорення її інтеграції у світову економічну систему. Для цього необхідно створити сприятливі передумови для досягнення конкурентних переваг в усіх детермінантах „національного конкурентного ромбу”, визначити конкурентоспроможні галузі (підприємства), організувати процес раціонального використання коштів державного бюджету на поетапному перетворенні цих галузей у галузі, які мають реальні конкурентні переваги. Необхідні умови для підвищення конкурентоспроможності українських корпорацій можуть бути створені в результаті проведення більш чіткої фіскальної та грошово-кредитної політики, податкової політики та активної інвестиційної політики, яка гарантує досягнення макроекономічної стабілізації. Україна залишається непривабливою для прямих іноземних інвестицій. Дають взнаки традиційні фактори інвестиційної непривабливості — недостатні надійність і авторитетність законодавчої бази, порівняно низька рентабельність галузей і конкретних об'єктів інвестування, перепони адмінстративно-бюрократичного характеру тощо [2].
Серед внутрішніх умов досягнення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств не останню роль відіграє соціальний фактор. Для працівників вітчизняних підприємств, які виробляють конкурентоспроможну продукцію на експорт, повинні бути створені такі умови, за яких вони відчували б позитивний вплив на свій рівень життя результатів цієї діяльності [18].
Щодо зовнішніх умов міжнародної конкурентоспроможності продукції українських підприємств, то на їх формування можуть впливати як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники.
Об'єктивні чинники виникають під дією загальних закономірностей розвитку міжнародного ринку. Найважливішим з них є конкретна ситуація на ринку тієї чи іншої продукції. А тому нашим підприємцям необхідно вивчати цю ситуацію і в своїх діях пристосовуватися до неї.
Суб'єктивні чинники повністю залежать від дії вітчизняних підприємців на міжнародному ринку. Тут найважливішим чинником може бути позитивний імідж вітчизняного підприємства, надійність його як партнера і висока якість його продукції [4].
2.3 Позиції України у рамках Світової організації торгівлі
Одним ізпріоритетів зовнішньоекономічної політики України, що розглядається яксистемний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньоїторгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залученняіноземних інвестицій є співробітництво України в рамках Світової організаціїторгівлі (СОТ).
Багатостороннюміжнародну торговельну систему, у центрі якої знаходиться СОТ, у широкомурозумінні можна визначити як сукупність міжнародних правил, яких мають дотримуватисякраїни в торговельних відносинах між собою. Правила ці спрямовані на всебічнесприяння відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ служить як форумом дляпереговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок міжкраїнами-членами.
Основнимипринципами і правилами СОТ є:
· торгівлябез дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) уторгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземногопоходження;
· регулюванняторгівлі переважно тарифними методами;
· відмовавід використання кількісних і інших обмежень;
· транспарентністьторговельної політики;
· врегулюванняторговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д.
Після вступу доСОТ країна отримує рівні з усіма членами організації права, що практичноозначає припинення її дискримінації на зовнішніх ринках [1].
Процес приєднанняУкраїни до системи ГАТТ/СОТ почався 30 листопада 1993 р., коли доСекретаріату ГАТТ було направлено офіційну заяву Уряду про намір країниприєднатися до ГАТТ. Робочу групу з питань розгляду заяви України створено 17грудня 1993 р. Наступним кроком відповідно до процедури стало представлення нарозгляд Робочої групи Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України.
Процес приєднанняУкраїни до СОТ тривав більше 14 років .
5 лютого 2008року на засіданні Генеральної Ради СОТ було підписано Протокол про вступУкраїни до СОТ. Відповідно до типової процедури приєднання до СОТ післязасідання Генеральної Ради Протокол про вступ України до СОТ з додатками маєбути ратифіковано Верховною Радою України.
10 квітня 2008року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про ратифікацію Протоколупро вступ України до Світової організації торгівлі”. Таке рішення підтримали411 народних депутатів.
16 квітня МЗСофіційно нотою повідомив Генерального директора СОТ стосовно завершеннявнутрішньодержавних процедур набуття членства в СОТ. Таким чином, через 30днів, 16 травня 2008 р. Україна набула членства у Світовій організаціїторгівлі. Світова організація торгівлі як організація практично не бере безпосередньоїучасті у переговорних процесах між країнами щодо взаємного доступу на ринкитоварів і послуг. Такі рішення приймаються індивідуально і тільки міжпредставниками зацікавлених сторін. Разом з тим правила СОТ є гнучкими і передбачаютьвикористання надання пільг, зокрема для країн, які тільки увійшли у СОТ. Самевід вміння проводити національну митну політику, вести переговори і відстоюватинаціональні інтереси залежить те, на яких умовах вступають нові країни уСвітову організацію торгівлі і як вони будуть проводити своюзовнішньоторговельну діяльність [3].
Серед заходів щодо захисту та підтримки національного товаровиробника,можливість застосування яких передбачена в межах угод СОТ, слід виділити такі:
· введеннятимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу;
· підвищенняімпортного мита та застосування кількісних обмежень
імпорту;
· обмеженняімпорту сільськогосподарської продукції;
· Угода просубсидії та компенсаційні заходи і Угода про застосування
антидемпінгових та компенсаційних заходів як ефективний
інструмент боротьби зі заниженням цін на імпортовані товари.
Розглянемо, як приклад, проведення політики захисту внутрішнього ринкувітчизняних виробників і споживачів на прикладі Польщі, а саме:
· у разіввозу продукцію з країн, з якими немає угод про співробітництво або відсутнісертифікати походження продукції, встановлюється тарифна ставка, що становитьвід 20 до 100%, а на деяку продукцію сягає 395% (група 22.08 ТН ЗЕД – спиртетиловий);
· для країн,з якими укладені двосторонні угоди (до них належить і
Україна), діє пільгова тарифна ставка, що майже в 3 рази менша, ніж упершому випадку;
· длякраїн-членів СОТ, які також є членами ЄС, NAFTA, CEFTA, та країн, з якимиукладені угоди про вільну торгівлю, встановлюються менші пільгові ставки, ніждля країн, що не входять до складу СОТ [4].
Таким чином, набуваючи членства в СОТ, а також CEFTA, Україна матиме щебільші пільги (за деякими позиціями товарів тарифна ставка становитиме 0%), щосприятиме економії коштів і призведе до підвищення обсягів випуску продукції таїї експорту.
Практика митного регулювання при входженні країн Центрально-СхідноїЄвропи до СОТ з огляду на необхідність трансформації тарифів та інших змін уторговельному режимі (що є умовою вступу кожної країни до СОТ) засвідчила, щовнутрішні економічні умови поліпшуються для одних секторів економіки тапогіршуються для інших.
Вступ до СОТ передбачає зниження тарифних і нетарифних обмежень длянадходження імпортних товарів на внутрішній ринок, що посилить конкуренцію, якучимало вітчизняних підприємств неспроможні будуть витримати. Однак, членство вСОТ не позбавляє країну певних інструментів захисту внутрішнього ринку(наприклад, фінансування дослідницької діяльності в сільському господарстві,забезпечення продовольчої безпеки тощо).
Протекціонізм та обмеження торгівлі в процесі входження у СОТ посилюють ібудуть посилюватися у найближчому майбутньому внаслідок тиску з боку секторівекономіки, які не мають переваг на конкурентному міжнародному ринку (наприклад,сільське господарство). Членство в СОТ вимагатиме від України зниження тарифівна імпорт продуктів сільськогосподарського виробництва [3].
Зі вступом України до СОТ, митна політика держави повинна спрямовуватисяяк на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію «тіньових» потоківімпорту, так і на захист національного товаровиробника. Зважаючи на те, що вмежах Європейського Союзу передбачено тарифний захист для окремих секторівекономіки, Україні необхідно ввести селективні тарифні обмеження для тихгалузей, які можуть зазнати найбільших витрат у процесі лібералізації ринку.Передусім до таких галузей належать сільське господарство таавтомобілебудування. Крім цього, оскільки Україна є транзитною державою,важливим аспектом торговельного режиму є прозорість і передбачуваність митноїполітики в транспортній галузі, тому до застосування митно-тарифного захисту уцій сфері слід підходити вкрай обережно [2].
Головним державним пріоритетом сьогодні є підтримка галузей, якізастосовують конкурентоспроможні технології, мають високу додану вартість і єперспективними на світовому технологічному ринку. Така підтримка повиннавідповідати стратегії національного інноваційного розвитку та її довгостроковимцілям. Для ефективної реалізації цієї політики доцільно застосовувати весьспектр інструментів захисту внутрішнього ринку, що активно використовується вмежах Європейського Союзу. Це, передусім, митний контроль, квотування тасертифікація для обмеження імпорту неякісної продукції, яку здатні виготовлятивітчизняні підприємства тощо. Надання державної підтримки підприємствам упридбанні іноземних ліцензій і технологій дасть можливість швидко модернізуватинаціональне виробництво та здобути технологічні переваги на міжнародних івнутрішніх ринках.
Таким чином, вступдо СОТ означає для України:
- інтеграціюдо міжнародної ринкової економіки, створення правових засад для стабільного іпередбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі;
- доступдо міжнародного механізму вирішення торгових спорів;
- створеннясприятливого клімату для іноземних інвестицій;
- більшширокий вибір товарів і послуг;
- отриманняУкраїною статусу повноправного учасника міжнародної торгівлі, що збільшить їїможливості брати участь у регіональних союзах і об’єднаннях.
В свою чергу необхідно забезпечувати максимальний ефект від проведеннямитної політики та ефективно використовувати додаткові можливості від входженняУкраїни до СОТ, а також мінімізувати можливі втрати і негативні наслідки у разівідкриття своїх кордонів для товарів країн-членів СОТ.
Членство України у СОТ не матиме значного впливу на темпи зростанняімпорту, оскільки існуючий рівень тарифного захисту вітчизнянихтоваровиробників більше, ніж на 80% відповідає рівню зобов’язань, взятих в рамках переговорногопроцесу зі вступу України до СОТ.
Водночас зазначений фактор сприятиме зменшенню втрат від антидемпінговихрозслідувань та послабить тарифні бар’єри для експорту вітчизняної продукції назовнішні ринки.
В умовах членства у СОТ певним ризиком є те, що внаслідок зростаючоїконкуренції між іноземними та національними компаніями може зменшитися часткадеяких видів продукції вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. Однак заумови поступового підвищення конкурентоспроможності продукції та високих темпіврозвитку внутрішнього ринку обсяги реалізації зростатимуть[5].
Таким чином, є достатні підстави для висновку про те, що Україна має шанси для поліпшення своїх позицій на світовому ринку. Але для створення корпорацій та підприємств, які б тривалий час тримали лідерство у світовому виробництві, необхідно визначити стратегію, націлену на формування високої конкурентної якості продукції й технічну новизну. Конкурентоспроможність продукції на міжнародному ринку визначається різними чинниками, дію яких обов’язково слід враховувати при виході підприємства на міжнародний ринок. Домінуюча роль при цьому належить державі.
Отже, для України важливо визначитися зі своєю роллю в глобалізованому суспільстві та формувати для цієї мети відповідну політику та перспективу.
В Україні є достатні стартові умови для того, щоб поступово інтегруватися в загально цивілізаційні процеси. Так як вона має потужний науково-технічний, інтелектуальний потенціал, висококваліфіковану робочу силу, що є визначальним у системі сучасного виробництва.
Головним напрямомреалізації економічної моделі України в умовах глобалізації є широкомасштабна,всеохопна її модернізація, яка повинна забезпечити розвиток не самих по собівиробничих потужностей, а започаткувати технологічні перетворення сучасногорівня і масштабів, органічно включити економіку України у світо господарські,глобальні процеси з метою повнішого використання зовнішніх ресурсів тарозширення ринків збуту продукції власного виробництва.
ВИСНОВКИ
Отже, сучасні гроші в Україні мають свою передісторію. У Київській Русі в обігу були так звані кунні гроші хутра або шкіри хутрових тварин куниці і білки. У XI-XII ст. з розвитком торгових відносин в князівській Україні розвивається виготовлення металевих грошей в формі срібних злитків гривні.
Вдругенаціональні гроші з'являються з відродженням української державності на початкуXX ст.
Проголосивши своїмТретім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки,Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютоюбуло визначено український карбованець.
Після введеннякупюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду нате, а також на деякі політичні причини Центральна Рада 1 березня 1918 року прийнялазакон про запровадження нової грошової одиниці — гривні.
Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави — карбованець.
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
Раднаркомом на земляхРадянської України були запроваджені «більшовицькі тисячки». Це становищеспричинило до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслідком якоїстало введення в обіг радянського червінця.
25серпня 1996 року Президент України підписав Указ «Про грошову реформу вУкраїні». Єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня. Зцього моменту почалося формування сучасної грошової системи України.
Грошова система — це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні йзаконодавчо закріплена державою. Сутність грошової системи випливає з їїпризначення, структури, обумовленої рівнем розвитку грошових відносин, їхадекватністю ступеню зрілості ринкової форми суспільного виробництва, а отже, йдинаміки співвідношення елементів (складових) грошової системи. Вона передбачаєрушення готівки і здійснення безготівкових розрахунків в процесі звертаннятоварів, виробництва і надання послуг, здійснення різних платежів і томуподібне.
Грошова система Українифункціонує відповідно до закону про Національний банк України (НБУ).
Навідміну від інших банківських інститутів НБУ не ставить прибутковість метоюсвоєї діяльності, він прагне до стабільності кредитно-грошовий сфери. НБУ єавтономним державним інститутом, юридичною особою, він підлеглий законодавчомуоргану України і працює згідно з власним статутом.
Для ефективного включення в світовий економічний простір українським підприємствам необхідно виконувати певні умови. Перш за все, виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною на зарубіжних ринках. Це може бути досягнуто, розробивши стратегію просування національної експортної продукції на світовому ринку.
Така стратегія повинна полягати не в простому нарощуванні обсягів експорту, а в сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг та стабільному розширенні і якісному поліпшенню на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку. Для цього необхідно мати чітку концепцію економічної політики, яка сприяла б розширенню експорту лише в поєднанні із загальними цілями макроекономічної політики.
Матеріальною основою стратегії просування продукції українських підприємств на зарубіжних ринках є експортний потенціал країни. Досягнення цього можливе лише за умови проведення відповідної експорторозширюючої політики, коли поруч з розвитком традиційного експорту розвиватимуться й потенційні експортні галузі відповідно до тенденцій на світовому ринку. Цього можна досягти при сприянні у структурній політиці виробництву товарів високого ступеня переробки шляхом використання провідних технологій, які дозволять ефективніше використовувати наявні ресурси.
Для забезпечення умов підвищення конкурентоспроможності необхідно розробити чітку державну стратегію досягнення конкурентоспроможності національної економіки України, яка відповідала б її ресурсотехнологічному рівню. У зв'язку з цим, слід переосмислити традиційні підходи щодо цілей та умов формування національної моделі відкритої економіки. Така модель може бути створена на основі врахування очевидних кореляційних взаємозв'язків внутрішньої та зовнішньої макроекономічної політики.
Серед внутрішніх умов досягнення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств не останню роль відіграє соціальний фактор. Для працівників вітчизняних підприємств, які виробляють конкурентоспроможну продукцію на експорт, повинні бути створені такі умови, за яких вони відчували б позитивний вплив на свій рівень життя результатів цієї діяльності.
Щодо зовнішніх умов міжнародної конкурентоспроможності продукції українських підприємств, то на їх формування можуть впливати як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники.
Об'єктивні чинники виникають під дією загальних закономірностей розвитку міжнародного ринку. Найважливішим з них є конкретна ситуація на ринку тієї чи іншої продукції. А тому нашим підприємцям необхідно вивчати цю ситуацію і в своїх діях пристосовуватися до неї.
Суб'єктивні чинники повністю залежать від дії вітчизняних підприємців на міжнародному ринку. Тут найважливішим чинником може бути позитивний імідж вітчизняного підприємства, надійність його як партнера і висока якість його продукції.
Одним ізпріоритетів зовнішньоекономічної політики України, що розглядається яксистемний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньоїторгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залученняіноземних інвестицій є співробітництво України в рамках Світової організаціїторгівлі (СОТ).
Багатостороннюміжнародну торговельну систему, у центрі якої знаходиться СОТ, у широкомурозумінні можна визначити як сукупність міжнародних правил, яких маютьдотримуватися країни в торговельних відносинах між собою. Правила ці спрямованіна всебічне сприяння відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ служить як форумомдля переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок міжкраїнами-членами.
Після вступу доСОТ країна отримує рівні з усіма членами організації права, що практичноозначає припинення її дискримінації на зовнішніх ринках.
Процес приєднанняУкраїни до системи ГАТТ/СОТ почався 30 листопада 1993 р., коли доСекретаріату ГАТТ було направлено офіційну заяву Уряду про намір країниприєднатися до ГАТТ.
Процес приєднанняУкраїни до СОТ тривав більше 14 років.
5 лютого 2008року на засіданні Генеральної Ради СОТ було підписано Протокол про вступУкраїни до СОТ. Відповідно до типової процедури приєднання до СОТ післязасідання Генеральної Ради Протокол про вступ України до СОТ з додатками маєбути ратифіковано Верховною Радою України.
10 квітня 2008року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про ратифікацію Протоколупро вступ України до Світової організації торгівлі”.
Таким чином, набуваючи членства в СОТ, а також CEFTA, Україна матиме щебільші пільги (за деякими позиціями товарів тарифна ставка становитиме 0%), щосприятиме економії коштів і призведе до підвищення обсягів випуску продукції таїї експорту.
Невід’ємною рисою існування економіки держави є ринкова система. Ринок формує певні механізми взаємодії між його суб’єктами, найголовнішими з яких є взаємодія «товаровиробник-покупець». У процесі цих відносин виявляється ефективність усіх сфер економіки і діяльності кожного підприємства зокрема.
При вивченнікон’юнктури ринку країни здійснюється систематичне спостереження за всімаекономічними показниками, динаміка яких відображає зміни у співвідношенніпопиту і пропозиції, а також дозволяє виявити причини цих зрушень. Ці данідосліджує та аналізує Міністерство економіки України та Державний комітетстатистики.
Як відомо,сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, якіможе забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереженняпоказують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійнопереривається періодами економічної нестабільності.
Під впливомскладних неоднозначних світових процесів в минулому році опинилася і Україна.Прояви кризових явищ в галузях економіки, спричинені недостатнім і несвоєчаснимурахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами уметодах господарювання та іншими причинами почали значно гальмувати розвитоккраїни. Темпи виробництва почали різко уповільнюватися, намагання стримати спадвиробництва екстенсивними методами не призвело до позитивних результатів.
В процесіздійснення своєї діяльності підприємство зазнає впливу ряду внутрішніх тазовнішніх економічних загроз, які можуть призвести до негативних наслідків. Підвпливом глобалізаційних світових тенденцій та світової фінансової кризиуправлінці підприємства змушені диверсифікувати ринки збуту своєї продукціїшляхом здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).
Ще одним стимулюючимфактором виходу підприємств на зовнішні ринки є державна підтримка ЗЕД. Адже вданому випадку державні інтереси співпадають з інтересами власниківпідприємств. Держава зацікавлена в збільшенні експортних потоків, що дозволятьпокращити сальдо платіжного балансу та залучити в національну економікуіноземну валюту, яка потрібна їй для проведення ефективної власної монетарноїполітики.
Українаробить лише перші кроки на шляху до формування досконалої товарно-грошової системи. Розуміння сутності товарно-грошових явищ, їх взаємозв'язків, єнеобхідною умовою забезпечення стабільності товарно-грошової системи. Як наслідок цього постаєнеобхідність вдосконалення сучасної інфраструктури цієї системи та інших її аспектів з метою ефективної побудови економіки України.
Списоквикористаної літератури
1. КучерЛ.М. Особливості регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в умовахСОТ// Економіка АПК.-2005. — №5. — С.144-151.
2. КозикВ.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. – К.:Знання, 2008. — 406с.
3. БліхарМ.М. Митна політика країн ЦСЄ у контексті інтеграції до СОТ: реалії таперспективи України // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — №7. — С.3-8.
4. Лахно С.Чотири стратегічні переваги членства України в СОТ/ Український центр міжнародноїінтеграції // www.kraina2.org.ua.
5. Павел Ф.,Бурковський І., Селіцька Н., Мовчан В. Економічний вплив вступу України до СОТ.Попередні результати розрахунків на основі моделі загальної рівноваги /Український центр міжнародної інтеграції // eu.prostir.ua.
6. ЄвнухО.Т. Інформаційна сутність грошей та їх роль у формуванні економіки // Банківська справа. — 2004. — №3. — С.24-34.
7. ПортнойМ.А. Теорія денег, кредита и финансов //www.emcon.ru.
8. ЧухноА.А. Природа сучасних грошей, кредиту та грошово-кредитної політики // Фінанси України. — 2007. — №1. — С.3-16.
9. СєріковА.В., Криворучко Г.В. Сутність грошей: нетрадиційний погляд // Актуальні проблеми економіки. — 2008.- №9. — С.184-189.
10. ГаничА.М. До питання про активізацію венчурного фінансування в Україні // Інвестиції. — 2007. — №21. -С.31-35.
11. КузнєцоваА.Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності: Монографія / Інститутекономічного прогнозування НАН України та ін. – Л.: Львів. банків. ін-т НБУ,2005. — 367с.
12. ЧерваньовД.М., Рейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України.– К.: Знання, КОО, 2002. — 514с.
13. ВасильєваТ.А. Взаємодія держави і банків при формуванні національної мережі венчурнихфондів в Україні // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — №4. — С.204-212.
14. БланкІ.О., Ситник Г.В. Управління фінансами підприємств. — К.: Київ. Нац. торг-ек.ун-т, 2006. — 780с.
15. ЕгоровП.В., Андреева А.А. Диагностикауправления финансовой деятельностью предприятия: Монография. – Донецк:Юго-Восток ЛТД, 2005. — 202с.
16. КоробовМ.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. – К.: Знання, 2002. –294с.
17. Мец В.О.Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. –К.: Вища школа, 2003. – 278с.
18. А.М.Поддєрьогін. Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ, 2002. — 571с.
19. ОбущакТ.А. Основні методичні напрямки оцінки фінансового стану торговельнихпідприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2008. — №12. – С.99-106.
20. www.me.gov.ua – сайт Мінекономіки.
21. www.kmu.gov.ua – сайт Держкомстату.
22. www.metaltorg.ua – сайт торгівельної системи «Metaltorg».