КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХСПРАВ
Навчально-науковий інститутзаочного та дистанційного навчанняЖитомирське відділення
Контрольна робота
з предмету: “Основиекономічної теорії”
Товарне виробництво: загальніекономічні основи, мета та еволюція
студентки 3-го курсуЖитомирського відділення
навчально-наукового інститутузаочного
та дистанційного навчанняКНУВС
Карпінської Ніни ВікторівниЗалікова книжка № 07-22 КЖТВаріант №2
Житомир –– 2009
План Вступ
1. Товарнаформа виробництва: генезис, сутність, основні риси
2. Еволюціятоварного виробництва, його характеристика в сучасних умовах
Висновки
Список використаної літератури
I. Вступ
Загальновизнано, що людство не може існувати, не виробляючипевні матеріальні блага і послуги і не споживаючи їх, тобто процес виробництваі споживання –– першооснова відтворення (поновлення) самого життя людства.
Проте процес виробництва може відбуватись у конкретній,історично визначеній суспільній формі. Така форма відбиває, з одного боку,рівень розвитку суспільного поділу праці, що, в свою чергу, визначає структуруй організаційну побудову продуктивних сил суспільства, а з другого –– ступіньзрілості економічних відносин між людьми в суспільстві, форми економічнихзв'язків між ними в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживаннярезультатів виробництва.
Слід зауважити, що на ступінь зрілості економічних відносин,які складаються між людьми, істотно впливає структура економічних відносинвласності, механізм їх реалізації і передусім –– відносин власності на засобивиробництва. Остання обставина набуває особливого значення завдяки тійвизначній ролі, яку відіграють відносини власності на засоби виробництва векономічній системі будь-якого суспільства взагалі і процесі виробництвазокрема, бо той, хто привласнює засоби виробництва, визначає сферу виробництва,здійснює управління виробництвом та привласнює його результати.
Метою написання контрольної роботи є всебічне вивченнятоварної форми суспільного виробництва, її походження (генезису), розвитку тасьогодення.
Структура контрольної роботи складається з двох питань Впершому з них розглянуто сутність товарного виробництва, його генезис таосновні риси. Друге питання висвітлює еволюцію товарного виробництва через йогорозвиток в двох етапах: простому та розвинутому, а також характеризує існуваннятоварного виробництва на сучасному етапі.
1. Товарна форма виробництва:генезис, сутність, основні риси
Загальновизнано, що передумови щодовиникнення і подальшого розвитку товарного господарства створюються в глибокудавнину, в часи повного панування натурального господарства і насамперед вонизв'язані з процесом суспільного поділу праці, який пройшов декілька етапів.
Перший етап мав місце тоді, коли від землеробства відокремлюється тваринництво(скотарство). Цей момент слід розглядати як визначну подію в історіїрозвитку людської цивілізації, що відбиває наслідки дії загальногоекономічного закону — закону економії робочого часу. Людина усвідомлює, щоне універсальна праця приносить кращі результати (є більш продуктивною навітьза умови використання примітивних знарядь праці), а спеціалізована, коли увагаі зусилля працюючого зосереджуються на конкретному виді діяльності, навиготовленні окремого продукту. В процесі такої праці людина має змогу значнопідвищувати свою майстерність, поступово удосконалювати знаряддя праці, набуваєпевних навичок, узагальнює їх і, як підсумок, досягає кращих результатів. Це, всвою чергу, веде до більш-менш регулярного виготовлення такої кількостіпродукції, яка перевищує власні потреби виробника і його родини. Такзакладаються матеріальні підвалини для регулярного обміну результатами праціземлероба (зерно, овочі) на результати праці скотаря (м'ясо, шкіри).
Пізніше (у рабовласницькому суспільстві) відбувається другий значнийподіл праці –– від землеробства і тваринництва відокремлюється ремісництво,яке (знову ж таки шляхом обміну продуктами –– результатами праці землероба іскотаря) поглиблює розвиток товарного господарства, зміцнює його позиції.Правда, обмін здебільшого має прямий характер (продукту на продукт),тобто відбувається шляхом так званого бартеру.
І, нарешті, під час третього значного суспільного поділу працівиділяється прошарок людей (купці), які безпосередньо вже не займаютьсявиробництвом, їх пряма функція –– здійснення обміну результатами праці міжрізними підрозділами (сферами) суспільного виробництва. Тим самим вонизвільняють і землероба, і скотаря, і ремісника від необхідності витрачати часна реалізацію своєї продукції, і останні мають змогу зосередити свою увагувиключно на виробництві, що, безперечно, веде до підвищення продуктивності їхпраці. Обмін, який здійснюють купці, як правило, вже супроводжується появоюособливого товару — грошей, які виконують роль загального еквівалента.
Оскільки суспільний поділ праці —явище об'єктивне, постійне, неперервне (перманентне), бо воно обумовлене, якуже зазначалось, дією загального економічного закону економії робочого часу,то, як наслідок, в суспільному виробництві крім загального типу поділу праці,про який уже йшла мова вище, відбувається частковий (виділяються окремі галузі,підгалузі і т.д.), а в межах окремої виробничої одиниці (майстерні, фабрики,заводи) ––одиничний поділ праці, коли виробництво застосовує предметну,подетальну, агрегатну, технологічну спеціалізацію.
Безперечно, що безпосередньою матеріальною основою виникнення тарозвитку товарного виробництва є загальний та частковий поділ праці, щообумовлює єдино можливий шлях взаємозв'язку окремих сфер виробництва,перетворення їх у сукупний відтворювальний комплекс –– обмін продуктів праці яктоварів.
Проте, виявляється, що для виникненнята подальшого розвитку товарного виробництва такої умови як суспільний поділпраці, спеціалізація виробників на виготовленні окремих товарів недостатньо.
Необхідно, щоб виробник був економічно незалежним, економічно уособленим(відокремленим), щоб він мав змогу самостійно вирішувати, яку самепродукцію йому виробляти, які засоби виробництва і ресурси використовувати, яквиробляти, а також привласнювати результати виробництва. Водночас виробникповинен нести повну відповідальність за своїми зобов'язаннями, обумовленимипроцесом виробництва.
Така економічна уособленість (відокремленість) виробників можлива лише занаявності приватної власності, насамперед, приватної власності на засобивиробництва. Саме ця форма власності дозволяє людині самостійно, на власнийризик вирішувати всі питання, пов'язані з організацією та здійсненнямвиробництва конкретного товару (групи товарів), найбільш повно реалізувати своїздібності, проявити ініціативу і як наслідок –– відчути себе справжнімгосподарем. Ось чому процес становлення і розвитку товарного господарстванерозривно пов'язаний з появою і розвитком приватної власності. Ця обставина ажніяк не принижує ролі інших форм власності –– колективної, державної, протевони повинні розглядатися в історичному аспекті як похідні від приватної.
Отже, товарне виробництво являє собою таку суспільну формугосподарства, в умовах якої продукти виготовляються не для власного споживаннявиробником та членами його родини, а для споживання іншими виробниками, тобтовоно спрямоване на задоволення суспільних потреб, і реалізація цих продуктіввідбувається на ринку шляхом купівлі-продажу.
Воно докорінно відрізняєтьсявід натурального господарства, є його антиподом і характеризується такимирисами як:
1) товарне господарство — господарство відкритого типу: виробникипостійно прагнуть збільшити обсяги своєї діяльності, розширити кордони обмінурезультатами своєї праці (товарами);
2) межі товарного виробництва і обміну неухильно розширюються, то вонопоступово охоплює всі сфери життєдіяльності людини, товарами стають всіпродукти праці, товаром стає навіть сама здатність людини до праці –– робочасила;
3) товарне виробництво сприяєреалізації власного інтересу кожної людини, яка бере участь у ньому; більш тоговоно стає передумовою реалізації здібностей людини, дозволяє їй відчути себеособистістю;
4) змагальність (конкуренція) виробників в умовах товарного виробництвапостійно вимагає від них удосконалювати знаряддя праці, використовувати новіпредмети праці, накопичувати передовий досвід та обмінюватись ним, здійснюватипошук нових форм організації виробництва і все вищезазначене підпорядкуватиєдиній меті –– зменшенню витрат виробництва, підвищенню продуктивності праці зметою збільшення прибутку (доходу);
5) товарне виробництво –– виробництводинамічне, воно створює найбільш сприятливі умови для використання досягненьНТП, новітніх технологій, а це — неодмінна гарантія його подальшого розвитку,історичної перспективи;
6) товарна формаорганізації суспільного виробництва не тільки сприяє прискореному розвиткупродуктивних сил, а й закладає матеріальні основи для прогресивних змін унадбудові суспільства, бо ця система за своєю суттю демократична і вимагає, щобїї обслуговували також демократичні інститути державного управління, втомучислі ті, які спрямовані на захист прав і свобод людини.
2. Еволюція товарного виробництва, йогохарактеристика в сучасних умовах
Товарна форма організації суспільного виробництва –– система відкрита,динамічна, спрямована на постійне зростання обсягів виробництва та розширеннямеж її застосування. Цей процес слід розглядати як еволюційний (в перекладі згрецької «еволюція» –– розгортання, розвиток), тобто як такий, щохарактеризується поступовістю розвитку даної форми при збереженні її якості впроцесі кількісних змін.
Еволюція товарної форми господарства відбувається під впливом такихчинників, як :
1) постійне зростання людських потреб (ця закономірність обумовлена дієювідповідного об'єктивного закону);
2) поглиблення суспільного поділу праці, що обумовлено дією іншогоекономічного закону — закону економії часу;
3) кількісні та якісні зміни в розвитку продуктивних сил суспільства, щобезпосередньо пов’язано з розвитком науки і техніки, тобто науково-технічнимпрогресом;
4) подальший розвиток відносин приватної власності, що, в свою чергу,привело до її модифікації в різні види колективної власності (в кооперативну, аособливо –– в акціонерну).
В історичному аспекті прийнято виділяти два етапи еволюційного розвиткутоварного виробництва, яким відповідають два його основних типи — простеі розвинуте. Останнє ще називають:
– загальним, бо товарне виробництвоохоплює всі сфери, товаром стає навіть сама здатність людини до праці — робочасила;
– капіталістичним, що відбиває провідну роль уньому такої категорії, такого відношення як капітал;
– підприємницьким, де головну роль відіграєпідприємець –– власник засобів виробництва, який, здійснивши найм робочої сили,організує виробництво, керує ним і привласнює його результати.
І просте, і розвинуте товарне виробництво слід розглядати як дві стадії,два рівня його розвитку, а тому характеристику цих рівнів товарного виробництвадоцільно здійснити, по-перше, з точки зору їх загальних рис, а по-друге, зточки зору їх відмінностей.
Отже, до загальних рис слід відносити такі:
1) в основі виникнення і розвитку простого та розвинутого товарноговиробництва є суспільний поділ праці, а також економічна відособленість(відокремленість) виробників (за умови існування приватної власності);
2) економічною формою зв'язку між виробниками виступає ринок, девідбувається реалізація вироблених товарів шляхом купівлі-продажу;
3) наявність конкурентного середовища;
4) виробник (працівник) повинен бути особою вільною.
В той же час просте і розвинуте товарні виробництво мають рядвідмінностей, які характеризують ці типи за його зрілістю, розвинутістю, асаме:
1) просте товарне виробництво базується, на загальному та галузевомуподілі суспільної праці, а розвинуте –– на одиничному та операційному;
2) просте товарне виробництво функціонує за умови, що в межах економічноївідособленості виробник є одночасно і власником засобів виробництва іпрацівником, а розвинуте — цілком ґрунтується на праці найманих працівників,які відділені від засобів виробництва (знарядь праці, землі) і повністюекономічно залежні від власника засобів виробництва (підприємця), бо останнійкупує їхню здатність до праці — робочу силу;
3) мета простого товарного виробництва —задоволення власних потребвиробника, і він реалізує не всі товари, а залишає частку для власногоспоживання, тоді як в умовах розвинутого реалізуються всі товари і його мета ––отримання прибутку;
4) якщо в умовах простого товарного виробництва використовується, якправило, нескладна техніка і переважно ручна праця, то при розвинутому ––система машин, конвеєрні та автоматизовані лінії, комп'ютерна техніка, новітнітехнології, в т.ч. так звані «генні інженерії».
В класичному вигляді розвинуте (капіталістичне, підприємницьке) товарневиробництво існувало до 60-70 рр. XIX ст. (його ще називають товарнимвиробництвом вільної конкуренції), а згодом у зв'язку з посиленням процесуконцентрації і централізації капіталу, який «підштовхувався»науково-технічним прогресом та еволюцією відносин власності (від приватної до різнихвидів колективної, в т.ч. акціонерної) помітну роль стали відігравати різнівиди монополістичних об'єднань (картелі, трести, концерни, корпорації тощо).Так розвинуте товарне виробництво перейшло у монополістичну стадію розвитку.
Поява таких об'єднань –– явище, цілком об'єктивне, закономірне, проте їхдіяльність –– пряма загроза конкуренції, а конкуренція є неодмінною умовоюіснування самої товарної (ринкової) форми господарства. Єдиний реальний шляхзапобігти руйнуванню конкурентного середовища і тим самим самої ринковоїсистеми — це обмежити та взяти під контроль діяльність монополістичнихоб'єднань. І цю функцію бере на себе держава як єдиний інститут, який має дляцього всі необхідні важелі, в т.ч. такі загальновизнані, як правові. До того ж,держава сама виступає як значний господарюючий суб'єкт, що займає монопольнестановище в деяких галузях економіки (енергетика, транспорт, виробництвоозброєння тощо) і як наслідок –– розвинуте товарне виробництво переходить унаступну стадію –– державно-монополістичну або стадію регульованого капіталізму(кінець XIX –– початок XX ст.).
Проте викладений погляд на подальшу еволюцію розвинутого товарноговиробництва не єдиний. У західній економічній літературі розвинуте товарневиробництво характеризується як індустріальне, а починаючи з 60-х років XXстоліття — як постіндустріальне суспільство. Перехід від індустріального допості постіндустріального суспільства, на думку вчених-економістів — цевсесвітньо-історичний стрибок від панування матеріального виробництва до пануваннясфери послуг, нематеріального виробництва.
Це суспільство характеризують як постекономічне, постматеріальне:
1) в індустріальному суспільстві провідна роль належаламатеріально-речовим елементам виробництва, а людина була живим придаткоммашини, в постіндустріальному суспільстві провідна роль повною мірою переходитьдо людини, вона стає безпосереднім носієм інформаційно-інтелектуальноїтехнології;
2) в індустріальному суспільстві уречевлена праця панувала над людиною, упостіндустріальному –– головна роль переходить від уречевленої, минулої працідо безпосередньої живої праці. За цих умов долається відчуження людини і їїпраці і на зміну приходить вільна особистість, для якої характерне переміщенняїї ціннісної орієнтації від матеріального добробуту до рівня життя і якрезультат –– матеріальне багатство, яке віками було панівною формою багатства,поступається багатству людської особистості. Вважається, що теоріяпостіндустріального суспільства розкриває історичний процес розвиткуцивілізації, що вона є методологічним ключем для аналізу сучасного світу.
Проте такий аналіз буде неповним, якщо не врахувати процес глобалізації,який набрав сили в останні 25 років і який створив для людства безпрецедентніможливості для подальшого розвитку, але водночас висунув серйозні проблеми.Аналіз цього явища підводить до висновку, що воно стало реальністю, з якою слідрахуватись і до якої треба вносити корективи та вдаватись до заходів впливу зтим, щоб забезпечити й економічне зростання, і досягнення соціальних цілей. Відмовитисьвід участі в глобалізації не може собі дозволити жодна країна, щоб не бутивідкинутою на узбіччя соціального прогресу.
Процес глобалізації розглядається як результат розвитку продуктивних силта інтернаціоналізації всіх сфер соціального життя, налагодження безпосередніхсталих зв'язків між суб'єктами різних країн, внаслідок чого виробничий процес водній країні стає складовою частиною процесу, який відбувається вінтернаціональному або світовому масштабах, коли світова економіка стає єдинимринком, єдиною виробничою зоною. Це означає перехід від системи переростаннявідкритого національного господарства, і тому жодна країна не має праваупустити шанс зайняти відповідну «нішу» в цьому господарстві.Особливо це стосується країн, які відносно недавно стали на шлях ринковихперетворень.
Висновки
Передумови щодо виникнення іподальшого розвитку товарного господарства створюються в глибоку давнину, вонизв'язані з процесом суспільного поділу праці, який пройшов декілька етапів:
Перший етап –– від землеробства відокремлюється тваринництво (скотарство), щовідбиває наслідки дії загального економічного закону — закону економії робочогочасу.Спеціалізована праця приносить кращі результати ніж універсальна. Це, в свою чергу, веде добільш-менш регулярного виготовлення такої кількості продукції, яка перевищуєвласні потреби виробника і його родини. Так закладаються матеріальні підвалинидля регулярного обміну результатами праці землероба (зерно, овочі) нарезультати праці скотаря (м'ясо, шкіри).
Другий поділ праці –– від землеробства і тваринництва відокремлюєтьсяремісництво,яке (знову ж таки шляхом обміну продуктами –– результатами праці землероба іскотаря) поглиблює розвиток товарного господарства, зміцнює його позиції.Правда, обмін здебільшого має прямий характер (продукту на продукт), тобтовідбувається шляхом так званого бартеру.
Третій значний суспільний поділ працівиділяється прошарок людей (купці), які безпосередньо вже не займаються виробництвом, а лишеторгівлею з метою звільнення від цієї функції всіх інших.
Крім загального поділу працівідбувається частковий (виділяються окремі галузі, підгалузі і т.д.), а в межахокремої виробничої одиниці (майстерні, фабрики, заводи) ––одиничний поділпраці, коли виробництво застосовує предметну, подетальну, агрегатну,технологічну спеціалізацію. Матеріальна основа товарного виробництва загальнийта частковий поділ праці. Основою вважається приватна власність на засобивиробництва, а інші форми власності похідні від неї.
Товарне виробництво являє собою таку суспільну форму господарства, в умовах якоїпродукти виготовляються не для власного споживання виробником та членами йогородини, а для споживання іншими виробниками, тобто воно спрямоване назадоволення суспільних потреб, і реалізація цих продуктів відбувається на ринкушляхом купівлі-продажу.
Риси товарного виробництва:
– суспільнийподіл праці;
– товарнегосподарство — господарство відкритого типу;
– охоплюєвсі сфери життєдіяльності людини (праця теж товар);
– опосередкованізв’язки між виробником та споживачем;
– економічнасвобода у виборі товарів та партнерів;
– виробництводля обміну в розрахунку на вигоду;
– економічнаконкуренція виробників.
Генезис (процес виникнення, походження товарного виробництва) обумовленийтакими явищами, як, суспільний поділ праці та економічна уособленість(відокремленість) виробників, появою та розвитком приватної власності, зокремаприватної власності на засоби виробництва. Товарне виробництво являє собоюякісно нову форму суспільного виробництва –– форму відкриту, динамічну,постійно націлену на задоволення суспільних потреб, бо тільки таким чином можебути реалізована мета виробників суспільного продукту — отримання прибутку(доходу). Ця мета товарного виробництва може бути реалізована за умови зниженнявитрат виробництва на основі самовдосконалення, використання досягненьнауково-технічного прогресу та передового досвіду. Відбуваються докорінні змінив самому продукті як результаті виробництва; він набуває нових властивостей ––стає товаром.
В історичному аспекті прийнято виділятидва етапи еволюційного розвитку товарного виробництва, яким відповідають двайого основних типи — просте і розвинуте (загальне/ капіталістичне/підприємницьке).
Просте товарне виробництво –– виробництво, щоґрунтуєтьсяна загальному, галузевому поділі праці за умови, що виробник є власникомзасобів виробництва і працівником, ручна праця, мета: задоволення власнихпотреб виробника.
Розвинене товарне виробництво ґрунтується на операційному,одиничному поділі праці та праці найманих працівників, відділених від засобіввиробництва, використовується складна технологія, збільшення обсягувиробництва, жорстка конкуренція та стихійність, криза надвиробництва, мета:отримання прибутку.
В класичному вигляді розвинуте товарневиробництво (товарне виробництво вільної конкуренції) існувало до 60-70 рр.XIX ст., а далі перейшло через поширення монополістичних об’єднань у монополістичнустадію розвитку. Монополістичні об’єднання створюють загрозу для існуванняконкуренції –– основної умови діяльності товарного (ринкового) виробництва,тому держава обмежує та контролює діяльність монополістичних об’єднань.
Державно-монополістична або стадія регульованого капіталізму (кінець XIX — початок XXст.) з’являється через монопольне становище держави в деяких економічних галузях.
У західній економічній літературі розвинуте товарне виробництвохарактеризується як індустріальне, а починаючи з 60-х років XX століття— як постіндустріальне (постекономічне, постматеріальне) суспільство.Перехід від індустріального до постіндустріального суспільства — це стрибок відпанування матеріального виробництва до панування сфери послуг, нематеріальноговиробництва. Тут провідна роль належить людині, а не засобам виробництва; живійпраці, а не уречевленій; провідним є багатство людської особистості, а нематеріальне багатство.
Отже, і подальший розвиток товарногогосподарства в розвинутих країнах в напрямку становлення постіндустріальногосуспільства, і процес глобалізації свідчать про те, що еволюція товарної формигосподарства триває.
Список використаної літератури
1. ГальчинськийА.С. Основи економічної теорії. –– К.: Вища школа, 1995.
2. Економічнатеорія /Під ред. Предборського В. А. –– К.: Кондор, 2003 –– 492 с.
3. Кейнс Дж.М. Общаятеория занятости, процента и денег. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1978.
4. МаршаллА. Принципы экономической науки. В 3 т. Пер. с англ. –– М.: Прогресс, 1993.
5. МочернийС.В. Основи економічної теорії. –– Тернопіль: АТ “Тарнекс”, 1993.
6. Основиекономічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. /Г.Н.Климко,В.П.Нестеренко. –– К., Вища школа, 1997.
7. НіколенкоЮ.В., Лемківський А. В., Євтушенський В. А. Основи економічної теорії.Підручник: У 2 кн. –– К: Либідь, 1998. –– 272с.