ЗМІСТ
Вступ
1.Теорія неокласичногосинтезу
Висновок
2.Теорія економіки ринків
Висновок
Література
Вступ
Врефераті розглядаються питання економічної теорії:
1. Теорія неокласичного синтезу;
2. Теорія економіки ринків.
Мета реферату – ознайомитися з зазначеними темами, розглянутиісторію виникнення зазначених теорій, зробити висновки.
1. Теорія неокласичного синтезу
Поява у 30-ті роки XX ст. концепції державного регулюванняекономіки Дж.-М. Кейнса справила значний вплив на розвиток економічної думки таекономічної політики. Водночас, незважаючи на те що кейнсіанство тривалий часзберігало свої позиції, Кейнсу так і не вдалося створити цілісної теорії циклу.Його послідовники не виявили динаміки основних компонентів ефективного попиту,не розглянули значної частини автономних інвестицій, не пов'язаних з рухомнаціонального доходу. Вони аналізували економіку з позицій макроекономічних,народногосподарських величин. Однак вивчення потребували і мікроекономічнікатегорії. Традиційна економіка характеризувалася інертністю, пасивністю. їїрезультати були пов'язані з величезними затратами через втручання політичноївлади в економічний процес. Тому необхідні були зміни.
Принцип неокласичного синтезу запропонував Д.-Р. Хікс у 1937р. ще до того, як на основі теорій економічного зростання відбулося органічнепоєднання кейнсіанського і неокласичного напрямів економічної теорії. Згодомцей підхід був остаточно обґрунтований П.-Е. Самуельсоном.
Самуельсон (Samuelson) Поль-Ентоні (нар. 1915) — американськийекономіст, лауреат Нобелівської премії (1970). Народився в м. Гера (штат Індіана,СІНА). Диплом Чиказького університету отримав 1935 року, а через рік — диплом Гарвардськогоуніверситету. У двадцятип'ятирічному віці викладав у Массачусетськомутехнологічному інституті (у 1966 р. повернувся сюди професором економіки). Засновник у цьомуінституті факультету економікс.
У 1941 р. П.-Е. Самуельсон став доктором економіки, одночасно засвою дисертацію «Основи економічного аналізу (Операціональне значенняекономічної теорії)» отримав премію імені Д. Уеллса. Поєднував викладацькудіяльність з роботою консультанта різних державних установ. Як член КомісіїСІНА з реконструкції готував переведення після Другої світової війнипромисловості на цивільні рейки. У 1947 р. опублікував працю «Основи економічногоаналізу». Саме з цьогочасу почалося тривале протистояння в економічній науці «математиків»і «літераторів». Потяг до чіткої математичної мови дав змогу вченомупоєднати вищу математику з економічним аналізом, що стало основою прирозробленні статичної й динамічної теорії та основ стабільності економічних систем.До сфери інтересів ученого входить широке коло проблем: від теорії вартості — до проблем міжнародноїторгівлі.
У 1952 р. обраний президентом Міжнародного економетричноготовариства. У 1958 р. у співавторстві з Р. Дорфманом і Р.-М. Солоу опублікувавпрацю «Лінійне програмування і економічний аналіз».
Протягом 1961 —1968 pp. — радник з економічних питань президентів Дж.Кеннеді й Л.Джонсона, брав активну участь у розробленні економічної програми урядудемократів.
У 1961 р. обраний президентом Американської економічної асоціації(у 1947 р. ця асоціаціянагородила його медаллю імені Дж.-Б. Кларка), а в 1968 р. — головою Міжнародної економічної асоціації.
П.-Е. Самуельсон — автор найпопулярнішого в західних країнахпідручника «Економікс». Це головна праця вченого, де розкрито системуйого поглядів. Підручник став класичним, перекладений на десятки мов, витримав 16 видань.
Член Американської академії мистецтв і наук, Британськоїакадемії наук, Національної академії наук США, Американського економетричного товариства. Йомуприсвоїли почесні вчені ступені університети Гарварда, Чикаго, Індіани,Мічигану, Кейо, Південної Каліфорнії, Пенсільванії, Рочестера, Східної Англії,Північного Мічигану, Массачусетсу, Католицького університету Лувена.
У 50—60-ті роки XX ст. у західній економіці вдалося пом'якшити кризи. Цьому сприялопоширення кейнсіанських рецептів економічного регулювання, що зазнали певнихмодифікацій. Представники кейнсіанства змістили акценти в бік проблеми темпів,факторів зростання, альтернативи між зайнятістю та інфляцією. Під впливомсуперечливої взаємодії ринкового механізму з монопольним регулюванням західніекономісти дійшли висновку про необхідність поєднання кейнсіанськихрекомендацій щодо регулювання з неокласичними теоретичними положеннями про стимулюваннявиробництва, внаслідок чого було розроблено теорію неокласичного синтезу.
Неокласичний синтез — теорія, яка поєднує кейнсіанськеінтегрування матеріального і грошового секторів економіки з метою одночасноговизначення грошового доходу і відсоткової ставки з класичною установкою на те,що тенденції до рівноваги за повної зайнятості може перешкоджати тількинегнучкість системи.
Для цієї теорії характерне використання різних способівекономічного аналізу, економіко-математичних методів. Математичні моделі тарозрахунки допомагають уточнити логічні обґрунтування, виявити функціональнівзаємозв'язки, перевірити висновки і передбачення.
Вчений запропонував поєднати ринкове регулювання з державнимвпливом на економіку, а саме: в період глибокого спаду використати бюджетніважелі, а за умови піднесення — кредитно-грошові. П.-Е. Самуельсон порівнює ознаки ринковоїта адміністративної економіки і віддає перевагу ринковому механізму, щоздатний, на його думку, автоматично підтримувати економіку в стані рівноваги.Він зазначає, що ринкова економіка підпорядкована дії природних сил і вона єекономікою суворого порядку. Однак на певному етапі стає необхідним втручаннядержави, яке має бути ефективним, стабільним і справедливим. Ця необхідністьзумовлена виникненням монополій, нечесною конкуренцією, загостреннямекономічних і соціальних суперечностей. Дії держави мають бути спрямовані протимонополізації економіки, на підтримку стабілізаційних заходів щодо пом'якшенняділового циклу, стримування безробіття та інфляції, стимулювання економічногозростання. П.-Е. Самуельсон підтримує впровадження державних програмперерозподілу національного доходу з метою ліквідації соціальних негараздів.
Аналізуючи механізми ринкової економіки, її здатність досаморегулювання з неокласичних позицій, вчений указує, що, крім функційзабезпечення ефективності та справедливості, держава має здійснювати також імакроекономічне регулювання стабільності за методом Дж.-М. Кейнса та його послідовників.На його думку, ринковий механізм визначає ціни та обсяги виробництва, а державарегулює ринок з допомогою податків, державного субсидування та іншихекономічних методів.
Значну увагу П.-Е. Самуельсон приділяє кейнсіанській моделірегулювання економіки, узагальнює і доповнює висновки кейнсіанської теорії.Проаналізувавши ефект мультиплікатора(здатність приросту чи скороченнясукупного попиту зумовлювати n-кратний порівняно з ним приріст або зменшеннязагальних обсягів виробництва і національного доходу), він робить висновок:зростання купівельної спроможності може впливати на коливання інвестицій(ефективного попиту), що матиме своїм наслідком коливання в розвитку економікиу циклі кон'юнктури. У праці «Взаємозв'язок між мультиплікатором іпринципом акселерації» (1939) вчений подав різні варіанти взаємодіїмультиплікатора і акселератора (зв'язок між зміною попиту і спричиненою нимзначно більшою зміною інвестицій). Із введенням до аналізу коефіцієнтівмультиплікації й акселерації західна економічна наука зайняла вихідні позиціїдля розроблення теорій і моделей економічного зростання.
Крім того, П.-Е. Самуельсон торкнувся невирішених проблемкейнсіанського аналізу, серед яких — достовірність інформації щодо станукон'юнктури. Регулюючі дії держави ґрунтуються на цій інформації, але їїнедостатня достовірність може спричиняти розбалансування економіки і посиленнякон'юнктурних коливань замість того, щоб їх пом'якшити. Він також наголошує, щокейнсіанська модель не враховує впливу зовнішньоекономічних зв'язків настабільність розвитку.
Відповідно до кейнсіанської моделі безробіття та інфляція єявищами несумісними, але з 70-х років спостерігається явище стагфляції(наявністьвисокого рівня інфляції та безробіття). П.-Е. Самуельсон аналізує його природута визначає способи подолання з монетарних позицій. Він доходить висновку, щодля налагодження господарського механізму необхідно сприяти функціонуваннюринкової економіки на рівні її основної ланки — підприємства. Вчений зазначив, що безрозуміння того, від чого залежить цикл ділової активності суб'єкта, неможливімакроекономічні узагальнення.
У межах макроекономічного аналізу П.-Е. Самуельсондосліджував проблему попиту та пропозиції як факторів ділової активності. Вінсформулював основи теорії споживчої поведінки, яка, на його думку, регулюєпопит на товари і через нього — обсяги виробництва, граничні та сумарні витрати. Вченийдосліджує вплив конкуренції на ділову поведінку фірм, конкурентної пропозиціїна граничні витрати, аналізує форми конкурентної боротьби, вплив монополізаціївиробництва на стабільність економічного стану фірми. П.-Е. Самуельсон доходитьвисновку про малу ефективність законодавчого втручання держави у процесформування монополій та наголошує на доцільності використання економічнихважелів.
За теорією неокласичного синтезу, світова економічна системає сталою, незалежно від спрямування національних політичних курсів. Вонафункціонує за законами ринкової економіки, які відображають зіткненняекономічних інтересів. Тому умовою її успішного розвитку є досягнення ринковоїрівноваги за мінімального міждержавного регулювання. З огляду на це доцільним єобмеження протекціоністського втручання, яке перешкоджає вільному руховікапіталів.
Школу неокласичного синтезу вирізняє різноманітність тематикидосліджень:
— проблеми економічного зростання;
— розвиток теорії загальної економічної рівноваги;
— аналіз безробіття та заходи щодо його регулювання;
— сфера теорії та практики оподаткування;
— розвиток методів економіко-математичного аналізу і можливостіїхнього застосування в політології.
Складність управління змішаною економікою зумовлена природоюдвох форм власності: приватною, що підпорядковується законам ринкової конкуренціїта стихійного ціноутворення, і державної, керованої на основі державногозаконодавства. П.-Е. Самуельсон розробив концепцію економічних стабілізаторів(механізмів): автоматичних, ринкових (попит, пропозиція, ціни, прибуток,відсотки тощо) і регульованих державою (оподаткування, держзамовлення,інвестиції, субсидії тощо). На його думку, за продуманої комбінації такихстабілізаторів держава може сприяти зростанню виробництва.
Висновок
Економічну теорію середини 60-х років характеризують якнеокласичний синтез. Він виник саме тому, що існуюча понад півстоліттянеокласична макроекономіка не змогла створити послідовної та корисної теорії, ібув кроком вперед. Теорія неокласичного синтезу П.-Е. Самуельсона узагальнилатогочасні досягнення економічної теорії, об'єднала різні школи та напрямизагальною ідеєю макроекономічної рівноваги.
Неокласичнийсинтез націлює на пошук узгоджених висновків між різними концепціями, школамита напрямами. Як і неокейнсіанство, його було використано у практиці державногорегулювання економіки багатьох розвинутих країн, передусім США. Із середини 50-хроків XX ст. і впродовж наступних двох десятиріч він був панівною системоюпоглядів.
2. Теорія економіки ринків
Тривалий час теорія та економічна практика формувалисянавколо загальної моделі ринкової економіки Л. Вальраса, який вважав, що всуспільстві існує єдиний ринок з єдиною системою цін (незалежно від того, єрівновага чи немає), однаковою для всіх економічних клієнтів. Зміна цін наресурси приводить до пропорційної зміни цін на споживчі товари, зростаннядоходів — до пропорційногозростання цін, що вплине лише на обсяги грошової маси, але не змінить пропорційобміну, а отже, не впливатиме на рівновагу та стабільність економічної системи.Тому, на думку Л. Вальраса, обсяги грошової маси, яка обслуговує обмін, немають значення. Економічна рівновага досягається тоді, коли сукупний попитдорівнює сукупній пропозиції.
Нереалістичність такої економіки як єдиного глобальногоринку, де вся економічна інформація є доступною для будь-кого, довів у своїхнаукових дослідженнях М.-Ф.-Ш. Алле.
Алле (Allais) Моріс-Фелікс-Шарль (нар. 1911) — французький економіст, лауреатНобелівської премії (1988). Народився в Парижі. Навчався у Політехнічній школі таНаціональному гірничому інституті. Здобув освіту інженера і фізика. Поїздка до США під час Великої депресіїстала переломним моментом у його житті. Побачивши закриті фабрики, натовпибезробітних, людське горе, він зрозумів, що повинен присвятити себе економіці.
Маючи добру технічну освіту, в 1936 р. М.-Ф.-Ш. Алле влаштувався надержавну інженерну службу. Працював контролером у Національному гірничомууправлінні, керував у місті Нанті службою гірничої промисловості.
У 1943—1948 pp. — директор Бюро документації і статистики гірничоїсправи. У цей період починається його активна економічна діяльність.Опрацювавши дослідження Л. Вальраса, В. Парето, І. Фішера, написав фундаментальнупрацю «В пошуках економічної дисципліни. Чиста економіка» (1943), у якій вінвисловлювався за викуп землі державою.
Будучи професором з 1944 р., М.-Ф.-Ш. Алле читав лекції вНаціональному гірничому інституті. Паралельно викладав курс економічної теоріїв Інституті статистики Паризького університету. До кінця 80-х років він — директор Центруекономічного аналізу, водночас до 1970 р. очолював групу соціально-економічнихдосліджень. У 1947—1980 pp. — член Національного комітету з науковихдосліджень.
З 1941 р. він проводив дослідження в п'яти взаємопов'язанихгалузях: теорії максимальної ефективності економіки, теорії міжчасових процесівруху капіталу, теорії прийняття рішень в умовах невизначеності, теорії динамікигрошового обігу, теорії випадкового і екзогенних фізичних впливів.
ТворчістьМ.-Ф.-Ш. Алле багатогранна: праці з фізики, соціології, історії цивілізації.Однак саме економіка майже шістдесят років є предметом його професійнихінтересів, саме в цій галузі знання він досяг важливих результатів. Це «Загальнатеорія надлишків» (1981), «Автопортрети: одне життя, одна праця» (1989), «Боротьбаза Європу» (1994), «Економіка як наука» (1995) та ін.
М.-Ф.-Ш. Алле — почесний член Американської економічноїасоціації, член Національної академії наук США. Нагороджений орденом Пальмової гілки академії,золотою медаллю Національного центру наукових досліджень та орденом Почесноголегіону Франції. Почесний доктор Гронінгемського університету.
Досліджуючи цю проблему, М.-Ф.-Ш. Алле запропонував теорію нановій основі, виходячи з поняття «надлишок», розробленого тавикористаного у праці «В пошуках економічної дисципліни. Чиста економіка»,а також нову модель — модель економіки ринків.
Модель економіки ринків — система правил, що забезпечуютьпоступову еволюцію економіки шляхом реалізації всіх можливих надлишків аж достану максимальної ефективності.
У моделі М.-Ф.-Ш. Алле суспільне господарство постає як сукупністьлокальних ринків, для яких характерні власні замкнуті системи ціноутворення. Цесистема ринків для різних товарів, причому один і той самий товар можепродаватися і купуватися на різних ринках. У ній немає єдиної системи цін, актиринкового обміну здійснюються не всі відразу, а безперервно. Вчений допускаємножинність ринків і велику кількість систем цін як відображення реальної змінидо економічного оптимуму.
Загальноекономічна рівновага, на думку М.-Ф.-Ш. Алле,залежить від співвідношення попиту і пропозиції грошової маси, а рівновага налокальному ринку залежить від співвідношення попиту і пропозиції товарів. Отже,економічна рівновага всієї системи залежить від стану окремих, локальних,ринків. Учений формулює економіко-математичну залежність, яка дає змогупрогнозувати вплив окремого ринку на суспільну економіку, а також знайти рівеньзалежності локального ринку від системи національних та міжнародних ринківзагалом. Він пише: «У рамках комплексної економіки, в якій децентралізаціярішень є однією з необхідних умов її ефективності, єдино можливий спосібрегулювання цін і доходів у кінцевому підсумку може спиратися тільки нарегулювання грошової маси. Але якщо регулювання темпу зростання грошової масиприймається як принцип регулювання рівня цін і заробітної плати, то економіказможе функціонувати лише в тому випадку, якщо заробітна плата і ціни встановлюютьсятак, що забезпечується ефективна рівновага попиту і пропозиції, а це, в своючергу, вимагає від усіх суб'єктів економіки згоди на дотримання фундаментальнихправил поведінки у децентралізованій економіці ринків. Однак така згода ємислимою лише тоді, коли розподіл доходів, що забезпечується функціонуваннямекономіки ринків, є прийнятним в етичному плані. Все це підводить нас дореалізації реформи податкової системи і встановлення податку на капітал. Алеякщо чиста рента на капітал не стягується, значить, розподіл доходів заправилами економіки ринків відкидається, і це нехтування породжує інфляцію».
Причини коливання загального рівня цін М.-Ф.-Ш. Алле вбачав уфункціонуванні грошової сфери, тому він робить висновок, що циклічне коливаннямає грошову природу. У праці «Економіка і відсоток» вчений наголошує,що відсоток, по суті, є ціною капіталу, встановленого на ринках. На грошовомуринку відсоток встановлюється як ціна використання грошей, що перебувають вобігу, а на ринку капіталів — як ціна використання капіталу. Причому обидва ці ринки частозначною мірою переплітаються один з одним. Він також обґрунтував можливіпозитивні, негативні та нульові величини відсоткових ставок, вважаючи ідеаломнульову відсоткову ставку, бо навіть у період інфляції власники грошових фондівпогоджуються надавати позики, оскільки зростає ризик знецінення капіталу. У ційпраці М.-Ф.-Ш. Алле поєднав удосконалену ним модель загальної рівноваги заналізом сукупного капіталу та теорією інвестицій, з теорією економічного зростання,а також запровадив модель теоретичної детермінації попиту.Вонаґрунтується на фундаментальному рівнянні грошової динаміки, а також наспадкоємному формулюванні попиту і пропозиції на гроші. Модель дає змогувиражати коливання валових витрат, виходячи з різниці між попитом і пропозицієюгрошей, причому гроші є функціоналами минулих варіацій валових витрат. Значнуувагу економіст приділив дослідженню досягнень максимальної ефективностіекономіки.
Вважаючи монетарне регулювання економіки універсальнимзасобом, вчений зводив свої практичні рекомендації до кредитного контролю. Віннаполягав на жорсткому регулюванні державою грошової маси та ставки відсотка(виступав за двохвідсотковий рівень інфляції). На його думку, економіка, щопобудована на інфляційних шоках та бюджетному втручанні держави, з часом станерозбалансованою, і механізми ринкового саморегулювання зупиняться остаточно.М.-Ф.-Ш.Аллезауважував, що державне втручання в економіку за кейнсіанською схемою може матилише тимчасовий ефект. Бюджетні витрати з часом перестануть виконуватистимулюючу та стабілізуючу функції. Навпаки, у межах суворої монетарноїполітики проблему інвестування держава може розв'язати з допомогою договірногопланування: добре знаючи скільки і чого необхідно виробляти, підприємець безризику інвестуватиме капітали у виробництво.
У теорії економіки ринків (вчений замінив поняття «економікаринку», «ринкова економіка» поняттям «економіка ринків»)він подав своєрідне бачення динаміки господарської системи. У ній М.-Ф.-Ш. Алле зробив спробувстановити систему правил, що забезпечують поступову еволюцію економіки: шляхомреалізації всіх можливих надлишків — до стану максимальної ефективності. Він вказує,що тим самим теорія оптимуму звільняється від нереалістичних, на його погляд,математичних гіпотез, таких, як гіпотеза загальної випуклості, що суперечитьусім даним спостереження і тягне за собою абсурдні наслідки.
Продовженням розвитку цієї теорії є праця "Єдина Європа.Шлях до процвітання" (1959), у якій він подав перспективу інтеграційногопроцесу в Західній Європі, коли ліквідація митниць, зняття заборони напересування капіталів і людських ресурсів забезпечать можливість вільногоінвестування капіталів, знаходження роботи для всіх трудящих залежно від їхуподобань і здібностей. Тобто вчений змалював картину розвитку вільних ринковихвідносин, що базуються на принципах необмеженої конкуренції між незалежнимиспоживачами і виробниками.
Коло наукових розробок М.-Ф.-Ш. Алле охоплює також питанняприкладної економіки (зокрема, з енергетичної політики, транспортних тарифів)та економічної політики. Його рекомендації щодо способів контролю за рівнемцін, тарифів на електроенергію, інші державні соціальні послуги, нормиефективного витрачання ресурсів з урахуванням попиту і пропозиції широковикористовувалися у Франції в державному секторі економіки в 50—60-ті роки XXст.
Висновок
Отже,М.-Ф.-Ш. Алле створив власну теорію загальної рівноваги, видозмінивши основніідеї математичної школи і наповнивши її чіткішим, точнішим та переконливішимматематичним апаратом. Йому вдалося довести, що модель ринкової рівноваги Л.Вальраса та його послідовників була хибною, оскільки ґрунтувалася на ідеїстворення абсолютно штучних і відірваних від життя математичних моделей зпереважанням математичного формалізму. Його ж модель є наближеною до розумінняреальних основ функціонування сучасної економіки з урахуванням дії НТП, щопороджує нові ринки шляхом оновлення технологій та постійних інновацій.
Література
1. Абрамова, М. А. Экономическаятеория / М.А. Абрамова, Л. С. Александрова. – М.: Юриспруденция, 2001. – 400с.
2. Архипов, И. И.Экономика: учебник для вузов / И. И.Архипов, А. К. Большаков. – М.: Проспект,2006. – 840 с.
3. Корниенко, О. В.Экономическая теория: практикум / О. В. Корниенко. – Ростов н/Д: Феникс,2008. – 320 с.
4. Макконнел, К. Р.Экономикс: принципы, проблемы и политика / К. Р. Макконне, С. Л. Брю. – М.:Республика, 2003. – 486 с.
5. Микроэкономика:учебное пособие для вузов / под ред. М. И. Плотницкого.- Минск: Новое знание,2005.
6. Мицкевич, А. А.Сборник заданий по экономике с решениями / А. А, Мицкевич. – М.: Вита-Пресс,2001. – 592 с.
7. Экономическаятеория для студентов вузов. Серия «Шпаргалки». — Ростов н/Д, Феникс,2005 – 192с.