Зміст
Вступ
1. Розвиток малого бізнесу в зарубіжних країнах.
2. Зарубіжна практика створення малихпідприємств.
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
На сучасному етапіУкраїна переживає складний процес докорінного реформування свого правопорядку ійого адаптації до нових соціально-економічних умов. Перехід до нового типуекономічних відносин є неоднозначним і суперечливим. Особливо багато проблем узаконотворчій практиці виникає при вирішенні питань регулювання підприємницькоїдіяльності в умовах перехідного до ринкової економіки періоду.
Сфера підприємницькоїдіяльностіпредставляє собою специфічний механізм соціально-економічного життясуспільства, який стимулює розвиток конкуренції, запровадження великимикомпаніями нової техніки і технології виробництва, покращення ефективностівиробництва та економіки країни в цілому. Політика держави у регулюванніпідприємницької діяльності полягає в збалансуванні інтересівдержави та бізнесу, оптимальних умов для підприємницької діяльності тазбільшення конкурентоздатності малого підприємництва.
Від розвитку підприємствзалежить функціонування економіки країни в цілому, однак в Україні поки що нерозроблена чітка стратегія регулювання та не обґрунтована програма розвиткуцієї форми господарювання, недосконалою є система фінансування таматеріально-технічного забезпечення становлення і розвитку бізнесу,невідпрацьованими залишаються правові й організаційні питання діяльності фірм.Тому для розширення підприємницької діяльності та стійкого розвитку в умовахекономічної ситуації країни дуже важливим є аналіз світового досвіду діяльностіпідприємств та можливість його використання в Україні.
1. Розвиток малого бізнесу в зарубіжнихкраїнах
Малийбізнес представляє собою найбільший прошарок дрібних власників, які визначаютьсоціально-економічний рівень розвитку країни. В країнах ЄС функціонує більше 20мільйонів підприємств малого і середнього бізнесу, які виробляють більшеполовини загального обсягу ВВП, а число зайнятого населення на підприємствахмалого бізнесу становить близько 70 % від всього зайнятого населення ЄС. УЄвросоюзі малі та середні підприємства становлять 99 % усіх підприємств тазабезпечують 65 млн. людей робочими місцями. Найбільша кількість малихпідприємств припадає на торгівлю, будівництво та харчову промисловість. Системарегулювання та підтримки малого бізнесу в Європі почала формуватися у 70-тіроки минулого століття, при якій було ліквідовано адміністративні бар’єри длямалого бізнесу, внесено зміни до оподаткування податком на додану вартість, усоціальну політику держав, а також скориговані умови фінансування малогобізнесу. Також була розроблена Європейська хартія для малого бізнесу Європи,яка надає значні переваги фінансового, технологічного, інформаційного такадрового забезпечення для розвитку малого бізнесу. Державна підтримка малогобізнесу здійснюється через спеціальні програми, які фінансуються із Структурнихфондів Євросоюзу, Фонду регіонального розвитку, Соціального фонду, а такожчерез діяльність конкретних держав [17].
Досвідзарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що малий бізнес маєпевні переваги, що дає змогу йому домінувати на деяких ринках. Він оперативнореагує на зміни споживчого попиту, добре пристосований до обмежених ринків іринків, де інновації і персональні взаємовідносини є дуже важливі, надає економіціпотрібної гнучкості, характеризується високою швидкістю обігу авансованогокапіталу, робить внесок у формування конкурентного середовища. Крім того, малийбізнес надає робочі місця тисячам і навіть мільйонам громадян, він простий уформуванні і управлінні, швидко реагує на можливості, оскільки характеризуєтьсямобільністю у прийнятті рішень під впливом кон'юнктури ринку, потребуєпорівняно невеликого початкового капіталу, в багатьох країнах користуєтьсядержавними пільгами. Але малий бізнес має і недоліки: він не завжди має рівнийдоступ до ресурсів, особливо до фінансових, а невеликі розміри діяльності недають змоги успішно використовувати переваги масштабності, вирішувати питанняпро внутрішню спеціалізацію. За цих умов серед підприємств малого бізнесу дужевисокий рівень банкрутства. На думку західних спеціалістів, мала фірма з 20 абоменшим числом працівників має тільки один шанс із трьох протриматися більшечотирьох років. Більшість банкрутств пов'язують із поганим управлінням.
Розвитокмалого бізнесу на Заході відбувається швидкими темпами за рахунок активноїдержавної підтримки на всіх рівнях влади. Малий бізнес в розвинених країнахпредставляє собою середній клас, який є основою для стабільного розвиткуекономіки будь-якої країни. Основний вплив на розвиток і стимулювання малогобізнесу зі сторони державних органів у Франції сконцентровано на підвищеннякваліфікації управлінського персоналу малих фірм та створення законодавчихгарантій по попередженню їх від банкрутства. В Іспанії в разі нестачі власнихкоштів уряд надає фінансову допомогу малим підприємствам. Країни Азії, щорозвиваються (Тайвань, Сінгапур, Індонезія) саме за рахунок стрімкого розвиткупідприємств малого бізнесу здійснили економічний ривок та увійшли до перелікунайбільш розвинутих країн останніх років [3].
Порозвитку підприємств малого бізнесу Сінгапур займає 5-те місце у світі зарахунок надання пільг в оподаткуванні (особливо у перші роки створенняпідприємства), постійного зниження відсотків по кредитам, які надаються малим підприємствам,великої кількості пільгових програм кредитування, державного фінансуваннянавчання та підвищення кваліфікації робітників, які зайняті у сфері малогобізнесу. Завдяки такій підтримці в Сінгапурі функціонує близько 140 тисячпідприємств малого і середнього бізнесу, що становить 90 % від усіх підприємствкраїни, які забезпечують приріст ВВП на рівні 5-6 % на рік [16].
Малийбізнес у Китаї розвивається душе стрімко і успішно, що підтверджується значнимиобсягами виробництва дешевих товарів, які виробляються саме на підприємствахмалого бізнесу. Уряд Китаю прийняв рішення про переорієнтацію економіки країниз ресурсомістких виробництв на підприємства малого бізнесу, а також підтримуєрозвиток підприємств у сфері розробки програмного забезпечення і виробництваелектротоварів. Значна увага також приділяється розвитку інноваційнихтехнологій, 65 % патентів та більше 80 % виробництва нової продукції припадаєна підприємства малого бізнесу. Більше 50 % податкових надходжень та більше 60% обсягу експорту також є заслугою підприємств малого бізнесу [11]. Регулюваннярозвитку малого бізнесу в Китаї здійснює Національна комісія по розвитку іреформуванню, яка приймає рішення про стимулювання створення і розвитку деякихвидів малих підприємств, здійснює контроль за проведенням тендерних аукціонів,які дозволяють малим підприємствам отримувати державні замовлення на поставкутоварів і послуг.
ВІндії налічується 3 млн. підприємств малого бізнесу, на яких працює до 80 %найманих працівників всієї індійської промисловості. Основними сферамидіяльності малих підприємств є фермерське господарство, інформаційна татехнологічна сфери. Важливу роль в розвитку підприємств малого бізнесу відіграєдержавна підтримка, яка здійснюється на федеральному та регіональному рівнях,програми підтримки малих підприємств розроблені на 5-10 років плановою комісієюІндії, в яких державна підтримка полягає у розвитку експортної діяльності малихкомпаній, наданні податкових та митних пільг, субсидій, зниженням орендних ставокта пільгове фінансування.
ВЯпонії питома вага підприємств малого бізнесу становить близько 40 %, якіфункціонують в галузях будівництва, легкої промисловості та сфери послуг. Пільгина розвиток малого бізнесу залежать від статусу підприємства та видудіяльності. Державна підтримка малого бізнесу полягає у наданні державнихсубсидій та кредитів для розвитку підприємства, держава виступає поручителемпри отриманні кредиту в банку, навчання спеціалістів за рахунок державнихкоштів у спеціально створених центрах та безкоштовне кваліфікаційнеконсультування підприємців. Законодавство Японії жорстко регулює ринковувартість на всі види продукції, уряд контролює необґрунтоване підвищення цін насировину, матеріали, готову продукцію і послуги, що дає хороші умови для розвиткумалого бізнесу в країні.
Особливістьдержавного регулювання малого бізнесу в Японії проявляється у тимчасовомухарактері підтримки розвитку окремих галузей або сфер діяльності, які в данийчас мають велике значення для розвитку країни або знаходяться у несприятливихумовах господарювання. В майбутньому напрями державної підтримки змінюютьсязалежно від пріоритетів в бізнесі. За рахунок концентрації зусиль на підтримцівідповідних сфер діяльності уряд досягає швидких високих результатів ростуекономіки та збалансування різних галузей економіки країни. Малим підприємствамнадається допомога в отриманні державних замовлень на поставку товарів іпослуг, питома вага яких в обсязі державних замовлень становить 45 %, в обсязіінших підприємств і організацій – 32 %.
Японіядосяглаекономічних висот завдяки розвитку МП. Після 1952 року, в промисловості таторгівлі спостерігалося бурхливе розширення конкуренції і створення нових фірм.Великі відомі на світовому рівні концерни становлять тут тільки вершинуекономічного айсбергу, а його основна частина – МП. На них припадає близько 55% реалізованої продукції промисловості, коло 60 % обсягів промисловості.Функціонує 6,5 млн. невеликих підприємств, або 90 % від загальної їх кількості,працюють близько 40 млн. людей. Зайнятих у малому бізнесі 85 % працездатногонаселення Японії створює майже 90 % валового національного продукту [1].Правове положення МП в Японії регулюється системою спеціальних законів устатусі МП та пільгових (всього 12), а також положеннями про пільги для МП вподатковому, зовнішньоторговому та галузевому законодавстві.
ВАмериці розвиток малого бізнесу розпочався у період великої депресії, в умовахзниження обсягів виробництва, масового звільнення робітників, знеціненнягрошової одиниці. Усвідомивши важливість розвитку малого і середнього бізнесудля економіки країни вже на початку 50-х років уряд держави почав формуватисистему регулювання та підтримки малого бізнесу, в 1953 році створеноспеціалізоване агентство – Американська адміністрація підтримки малого бізнесу,яка протягом багатьох років здійснює технічну та фінансову підтримкубізнесменів-початківців. В рамках адміністрації діють три різні програмикредитування підприємств малого бізнесу: поповнення оборотного капіталу,придбання землі, майна або обладнання та мікрокредитування, де адміністраціявиступає гарантом перед банком зі сторони держави.
Вданий час 50 % ВВП (12 трильйонів доларів) створюється саме на підприємствахмалого бізнесу. З 28 млн. підприємств малого бізнесу в США (це 70 % робочихмісць) лише 7 млн. фірм наймають найманих працівників, всі інші – працюютьсамостійно, хоча і мають значні прибутки. Середній річний дохід підприємствмалого бізнесу становить від 4 до 28 млн. доларів. Малі підприємства СШАекспортують товарів і послуг на 300 мільярдів доларів на рік, що становитьблизько 30 % всього експорту країни. Незважаючи на потужність та великі розміриобсягів малого бізнесу в США держава постійно допомагає та підтримує розвитоктаких підприємств. Велика кількість федеральних програм підтримки малогобізнесу працюють з 40-х років минулого століття, основними положеннями яких є:доступ до капіталу, освіта, допомога в отриманні державних замовлень (23 % відусіх замовлень) та захист у судах і на рівні законодавства [13].
СШАєкраїною з найвищим рівнем підприємницької активності в світі. Для оцінки цьогорівня Національна комісія по підприємництву розробила спеціальний індекс, якийстановить суму частки дорослого населення країни у віці від 18 до 64 років,залученого в створення нових фірм за 12 місяців. Цей індекс повноїпідприємницької активності в США становить 12,7 %, в Бразилії –16 % (високийіндекс МП в Бразилії експерти пояснюють наявністю в цій країні аграрногосектора), Південній Кореї – 13,7 %, Канаді – 7,9 %, Італії – 5,7 %,Великобританії – 5,2 %, Німеччині – 4,7 %, Франції – 2,2 %, Японії – 1,3 %.
Розквітмалого бізнесу у США забезпечує значною мірою належна підтримка з боку держави.Конгресом США ще у 1953 році на правах федерального відомства було створеноАдміністрацію у справах малого бізнесу. На кінці 80-х – початку 90-х роківПравління США провело через Конгрес ряд законодавчих актів та поправок до них.Ці акти відобразили радикальні зміни державної науково-технічної політики США[12].
Цікавийдосвід адміністрації малого підприємництва в сфері податкового стимулювання МП.Він полягає в поетапному зменшенні податкових ставок та пониженні прогресивнихподаткових стягнень при достатньо вузькій податковій базі та широкій сферізастосування податкових пільг, що спонукає забезпечити прилив інвестицій впромисловість, сферу послуг, торгівлю. Зменшення ставки податку залежнорозмірів підприємництва є одним з повсякденно використовуваних методівподаткових стягнень в МП. У США діють пільгові ставки податку на доходи до 16тис. дол., 15 % – податок на перші 50 тис. дол. і 25 % – на наступні 25 тис.Понад цю суму діє максимальна ставка – 34 %. Також діє прогресивнеоподаткування прибутку: до 25 тис. дол. –15 %; 25-30 тис. дол. – 18 %; 50-75тис. дол. – 30 %; 75-100 тис. дол. – 40 % [3]. Таким чином,реалізується роздільний підхід до малого підприємництва за принципом – чимменше підприємство, тим більше податкових пільг.
Ефективнасистема підтримки МП існує у Великобританії. Держава активно використовуєінструменти бюджетної, податкової і кредитної політики для стимулювання цьогосектора економіки. Для підприємств малого бізнесу знижено ставки прибутковогоподатку: при стандартній ставці 35 % ставка для малих підприємств становить 27% [16, С.19]. Разом із зниженням ставки податку на прибуток малих підприємствзменшено податок на інвестиції в нові сфери малого бізнесу, особливо пов'язаніз високим ступенем ризику. Крім того, приватна ініціатива стимулюється наданнямподаткових знижок, спрощенням фінансової процедури злиття і поділу фірм,зниженням всіх ставок індивідуального подоходного податку, підвищенням порогузарплати, яка підлягає оподаткуванню за найвищою ставкою.
УФранції94 % підприємств належать до категоріїмалих з чисельністю працюючих до 9 осіб. Політика підтримки підприємницькихорганізацій у цій країні базується на використанні багатьох важелівекономічного, організаційного і правового характеру. Завдання держави вуправлінні підприємницькими структурами обумовлено захистом інтересівсуспільства в цілому. Вони не обмежуються тільки економічними інтересами, авключають також соціальний і політичний аспекти. Соціальне значення державноїполітики стосовно підтримки підприємництва тісно пов'язана із забезпеченнямзайнятості населення, створенням нових робочих місць, а також з розподіломприбутків і багатств. Новостворені малі фірми у Франції на три рокизвільняються від сплати податків. Для стимулювання впровадження малимипідприємствами енергозберігаючих технологій податкові ставки на їх інвестиціїзменшені на 40-50 % [9, С.54]. Передбачається також можливість відстрочкисплати низки податків при тимчасових фінансових труднощах.
УНімеччині(на території колишньої ФРН) з 1978 р.здійснюється спеціальна управлінська програма «Загальна концепціянауково-технічної політики в співвідношенні з МП», передбачається сприянняв галузях наукових досліджень, фінансування ризикової діяльності, покращенняумов передачі технології, покращення умов передачі технологій, забезпеченнянауковими кадрами.
Щобоптимізувати податкові платежі, переважна більшість підприємств обирає такуорганізаційно-правову форму господарювання як «товариство з обмеженоювідповідальністю». Аналіз підприємницької активності, проведенийцентральним банком Німеччини у грудні 2001 року, засвідчив, що завдякиуспішному розвитку підприємств малого бізнесу та зростанню їх доходів, вонибули цілком спроможні збільшити власні кошти в середньому на 25 %. Проте середсуб'єктів малого бізнесу, заснованих у формі товариств з обмеженоювідповідальністю (в Німеччині частка сягає майже 60 %), темпи зростання обсягіввласних коштів становили 2,5 % [10, С.56] .
Зарубіжнийдосвід переконливо свідчить, що підприємства малого бізнесу стабільно таефективно працюють в розвинених країнах світу завдяки державній підтримці навсіх рівнях влади. Держава, в свою чергу, отримує зростання обсягів виробництвапродукції, зниження напруженості на ринку праці, збалансування різних галузейекономіки, гармонічну співпрацю великого і малого бізнесу, формуваннясереднього класу підприємців, розв’язання соціальних проблем, підвищенняконкурентоздатності національних товарів, зростання надходжень до державногобюджету за рахунок податків.
2. Зарубіжна практика створення малихпідприємств
Якпоказує досвід розвинених країн, малий бізнес успішно розвивається за умовипостійної та ефективної державної підтримки, в умовах оптимальногоспіввідношення розвитку великого, середнього і малого бізнесу. У нашій країнімалому підприємництву поки що не приділяється належної уваги, фактично нерозроблена чітка концепція і всебічно не обґрунтована програма розвитку цієїформи господарювання, недосконалою є система фінансування таматеріально-технічного забезпечення становлення і розвитку малого бізнесу.Багато в чому невідпрацьованими залишаються правові й організаційні питаннядіяльності мікрофірм.
Дляактивізації розвитку малого бізнесу в нашій країні (незалежно від того,наскільки добре чи погано він розвивається) потрібна дієва і активна підтримкадержавних органів на всіх рівнях, доступ до дешевих кредитних ресурсів, інформаційната технічна підтримка підприємців на всіх етапах розвитку підприємства. Взарубіжних країнах підприємства малого бізнесу досить стабільно розвиваються,отримують значні прибутки та мають можливість конкурувати на міжнародних ринкахтоварів і послуг (це особливо відчутно у США, Китаї, країнах Азії).
Одниміз вирішальних факторів при визначенні сектору підприємств малого бізнесу євстановлення критеріїв, за якими визначають які підприємства можуть відноситисядо малих, середніх або великих. В світовій практиці визнані різні критеріївіднесення підприємств до розряду малих підприємств. Чим вищий розвитокекономіки країни, тим вищі критерії щодо кількості працюючих осіб, обсягівдоходу та суми балансу для підприємств, які мають право вважатися малимипідприємствами. Це пов’язано з тим, що держава надає значні кошти для підтримкита розвитку малого бізнесу країни, а тому менш розвинені країни, які не маютьвільних коштів для розвитку економіки та підтримки малих підприємств знижуютькритерії віднесення підприємств до розряду малих, що, відповідно, зменшуєобов’язки держави щодо підтримки і надання пільг підприємствам малого бізнесу.
Якпоказує світова практика, критерії віднесення підприємств різних форм власностідо підприємств малого бізнесу можна поділити на кількісні та якісні. Докількісних критеріїв відносяться чисельність працюючих, розмір статутногокапіталу, річний обсяг обороту, доходу або прибутку, а до якісних критеріїввідноситься відношення власника підприємства до участі в управлінні підприємствомта ступінь його контакту з персоналом.
Заданими Світового банку загальне число критеріїв, за якими визначаютьпідприємства малого бізнесу більше 50, однак, практично у всіх країнахвизначальним критерієм виступає чисельність працюючих на підприємстві зазвітний період, залежно від цього підприємства поділяються на дрібні (1-9осіб), малі (10-100 осіб) та середні (200-500-1000 осіб) [8]. В деяких країнахтакож додається обмежувальний кількісний критерій річного обсягу виручки,прибутку, валюти балансу та ін., а також враховується критерій віднесенняпідприємства до відповідної сфери діяльності (виробництво, торгівля, сферапослуг, будівництво та ін.). Іноді також враховується територіальнаприналежність підприємства до конкретної території та місцезнаходження такогопідприємства, або враховується критерій автономності діяльності малогопідприємства чи його співпраця з великим підприємствами або промисловимигрупами. Виділяють також сімейні, молодіжні та жіночі малі підприємства.Класифікація малих підприємств здійснюється в більшості випадків незалежно відправової форми підприємства.
ВСША перший федеральний закон про малий бізнес, прийнятий в 1953 р., взагалі немістив ніяких кількісних критеріїв, обмежуючись лише відміченого роду якіснимихарактеристиками. В даний час до малих підприємств відносяться підприємствакількість працівників якого не перевищує 500 осіб (у роздрібній торгівлі до 100осіб) і обсягом річного обороту не більше 5 млн. доларів (підприємства послуг іроздрібної торгівлі – до 1 млн. доларів) [2].
ВКанаді критерії віднесення до підприємств малого бізнесу поділяються залежновід сфери діяльності: невиробничий сектор – до 49 осіб з обсягом річногообороту до 5 млн. дол., виробничий сектор – до 99 осіб з обсягом річногообороту до 10 млн. дол. До розряду середніх підприємств в Канаді відносятьсяпідприємства з чисельністю працюючих до 499 осіб з обсягом річного обороту до50 млн. дол.
ВЯпонії для визначення критеріїв віднесення до підприємств середнього або малогобізнесу враховуються два показники: чисельність працюючих та статутний капітал.До підприємств середнього бізнесу відносять підприємства промисловості,транспорту та будівництва з статутним капіталом до 100 млн. єн (≈ 1200тис. дол.) та чисельністю персоналу до 100 осіб, підприємства оптової торгівліз капіталом до 30 млн. єн (≈ 370 тис. дол.) та чисельністю персоналу до300 осіб та роздрібна торгівля з статутним капіталом до 10 млн. єн (120 тис.дол.) та чисельністю персоналу до 50 осіб. До підприємств малого бізнесу відносятьпідприємства виробничого сектору з чисельністю до 20 осіб, а у торгівлі і сферіпослуг – до 5 осіб. До мікропідприємств відносяться підприємства промисловостіта інших сфер з чисельністю до 5 осіб, а у торгівлі та сфері послуг – до 2 осіб[5, С.36].
ВІндії чисельність працюючих взагалі не виділяється (у зв’язку з перенасиченнямринку праці), а критерієм, що враховується при визначенні малого підприємства єрозмір основного капіталу, який не повинен перевищувати 3,5 млн. рупій (≈70тис. дол.).
Вкраїнах ЄС з 1 січня 1995 р. до малих підприємств відносилися підприємства, зкількістю зайнятих працівників до 50 чол., річним оборотом не більше 4 млн. екюі сумою балансу не більше 2 млн. екю. З метою державної підтримки в окремихкраїнах ЄС встановлювались власні показники віднесення підприємств до розрядумалих. З 2005 року прийняті єдині критерії віднесення підприємств до малого тасереднього бізнесу на території країн ЄС. Середніми підприємствами вважаютьсяпідприємства з кількістю працівників від 50 до 249 осіб, щорічним оборотом небільше 50 млн євро та балансом підприємства до 43 млн. євро. Малимипідприємствами вважаються підприємства з кількістю працівників від 10 до 49осіб, щорічним оборотом та обсягом балансу до 10 млн. євро. Мікропідприємствамивважаються підприємства з кількістю працівників до 10 осіб і щорічним оборотомі обсягом балансу до 2 млн. євро [17].
УФранції додатковим критерієм віднесення підприємств до розряду малих єбезпосередня участь власника у забезпеченні управління підприємством на основійого постійного прямого контакту з працівниками та наявність більше 50 %капіталу підприємства у власності власника. У Швейцарії малим підприємствомвважається фірма з чисельністю працюючих до 200 осіб та річним оборотом небільше 20 млн євро. В Німеччині введені більш жорсткі критерії по відношенню домалих фірм: чисельність працюючих не повинна перевищувати 9 осіб і річнийоборот компанії не більше 700 тис. євро.
Длянадання фінансової підтримки малому бізнесу власні критерії віднесення фірм докатегорії малого бізнесу встановлюють Міжнародні та світові організації.Наприклад, Міжнародна Організація Економічної Співпраці (ОЕСР) визначаєпідприємства з числом зайнятих до 19 чол. як «дуже малі», до 99 чол. як «малі»,від 100 до 499 чол. як «середні» і понад 500 чол. як великі.
Востанні роки в рамках ЄС здійснюється системна підтримка малого і середньогобізнесу, яка орієнтується на трьох основних базисах, які приймають участь устворенні і підтримці малого бізнесу: на конкретну особу, фірму та суспільство.
Залежновід розвитку країни та економічної ситуації в конкретний проміжок часукількісні критерії віднесення до підприємств малого бізнесу періодичнозмінюються.
Висновки
Отже, аналізсвітового досвіду розвитку і державної підтримки малого бізнесу свідчить, щодля ефективної діяльності всіх галузей народного господарства вкрай необхідносформувати цілісну систему державної підтримки розвитку малого підприємництва,створити високоякісне правове поле та усунути невідповідність національнихкількісних критеріїв визначення суб’єктів малого бізнесу показникам, щозастосовуються розвиненими країнами.
Діяльність ізналагодження результативного й ефективного механізму формування та реалізаціїдержавної політики підтримки малого бізнесу в Україні, безсумнівно, вимагаєтворчого запозичення та використання світових досягнень у цій сфері, насампереддосвіду країн з розвинутою ринковою економікою.
Необхідністьпідтримки малих підприємств в усьому світі вважається обов’язком держави, томущо вони поступаються великим підприємствам за можливостями модернізації,маркетингових досліджень, фінансових ресурсів, конкурентоспроможністю товарів іпослуг.
Сприяти розвиткумалого бізнесу можна лише шляхом поєднання та комбінування різних форм, методіві засобів регулювання й підтримки, головними серед яких є:
· державна підтримка виробництва іреалізації продукції, що передбачає надання державних замовлень, обладнання улізинг на пільгових умовах, митних пільг, сприяння експорту товарів і послуг наміжнародні ринки, зниження орендних ставок;
· фінансово-кредитна підтримка, щопередбачає надання прямих гарантованих позик на розвиток і розширеннядіяльності, розробка пільгових програм кредитування, зниження відсотковихставок за кредитами, державна гарантія отримання кредитів, цільовесубсидіювання і бюджетне фінансування галузей економіки у відповідності зпріоритетами економічної політики держави;
· сприятлива податкова політика, щопередбачає пільгове оподаткування діяльності та зниження податковогонавантаження на суб’єктів малого підприємництва;
· інформаційно-консультативна підтримкастворення і розвитку підприємств малого бізнесу, навчання спеціалістів тапідвищення кваліфікації робітників за рахунок державних коштів у спеціальностворених центрах, безкоштовне кваліфікаційне консультування підприємців.
Перспективирозвитку малих підприємств в Україні дуже великі, однак необхідно використатипозитивний досвід розвинутих країн для забезпечення сталого розвитку малогопідприємництва як невід'ємного сектора ринкової економіки та створення новихробочих місць.
Списоквикористаних джерел:
малий бізнес державна підтримка
1. Абрамов Е., Певзнер А., Родионов А.,Хачатуров Ю. Малый бизнес в Японии //Экономика ижизнь. — 2008. — № 34.
2. Анализ законодательствиностранных государств в области регулирования вопросов внутренней торговли[Электронный ресурс]. — Режим доступа: www.market-ekb.ru/win/download/69/.
3. Анализ мирового опыта финансированиямалого бизнеса [Електронний ресурс] //Научные публикации филиала Российскогогосударственного социального университета в г. Красноярске. – Режим доступу: kraspubl.ru/content/view/136/56/1/1/.
4. Бушев А. Ю. Коммерческое правозарубежных стран: учеб. пособие / А. Ю. Бушев, О. А. Макаров, В. Ф. Попондопуло; за ред. В. Ф. Попондопуло.— СПб.: Питер, 2004. — 288 с.
5. Васильев В.И. Опытсоздания и деятельности малых и средних предприятий в развитых капиталистическихстранах и странах СЭВ. М.: ФинКом, 2007. -36 с.
6. Зверев А. Организацияи регулирование розничной торговли в Германии / А. Зверев // Экономист. — 2010.— № 2. — С. 62–70.
7. Колісник Г. М. Світовийдосвід підтримки і розвитку малого та середнього бізнесу. Фінансовий бізнесплюс// Наук. вісник ЛНУ ім. Івана Франка/ За ред. проф. С. К. Реверчука. –Львів, 2009. – 179 с.
8. Критерії суб’єктів малого підприємництва[Електронний ресурс] /Економічний портал. Національна економіка. – Режимдоступу: econ-house.ru/nacionalna-ekonomika/.
9. Кужель О. Економічні засади державноїрегуляторної політики у сфері господарювання: світовий досвід та вітчизнянапрактика // Економіст. – 2008. – № 7. – С. 50-57.
10. Майборода В. Рольбанківського сектору Німеччини у сприянні розвитку малих і середніх підприємств//Вісник НБУ. – 2009, № 3. – С. 54-57.
11. Малий бізнес: закордонний досвід[Електронний ресурс] /Національний інститут системних досліджень проблемпідприємництва. – Режим доступу: www.nisse.ru/business/article/article_1141.html.
12. Малый бизнес – фундамент экономики США[Електронний ресурс] /«Деловая пресса». – 2008. – № 7 (359). – Режим доступу: www.businesspress.ru/newspaper/.
13. Малый бизнес: США [Електронний ресурс]/Малый бизнес: Кредитование малого бизнеса. – Режим доступу: www.kreditbusiness.ru/usa.html.
14. Мельник Л.Ю., Сафронов С.О. Основиекономічної теорії та підприємництва. – Дн-к: Січ, 2007. – 461 с.
15. Основні показники розвитку малихпідприємств [Електронний ресурс] /Держ. ком. статистики України. – Режимдоступу: www.ukrstat.gov.ua
16. Петров Р. А. Сближение законодательств окомпаниях Украины с законодательством Европейского Сообщества / Р. А. Петров //Перспективы сближения хозяйственного законодательства Украины с правомЕвропейского Сообщества. — Донецьк: Правовые чтения Донецкого государственногоуниверситета, 2008. — С. 17–23.
17. Система поддержки малого и среднегобизнеса в ЕС [Електронний ресурс] /Малый бизнес в России и за рубежом. – Режимдоступу: www.smallbiznes.net/Business.php.