Вступ
Структурна перебудоваекономіки в розвинутих країнах світу передбачала перехід до енергозаощаджуючих,матеріалозаощаджуючих і працезаощаджуючих технологій. Так, у СШАматеріалоємкість виробництва в нових галузях у 80-х роках була на 27% нижчою,ніж у традиційних.
Така перебудовасупроводжувалася переходом до нового технологічного способу виробництва, яким єавтоматизоване виробництво (в основі його лежать електронно-обчислюванатехніка існуючі виробничі системи, формування працівника нового типу,модифікація пріоритетних цілей розвитку суспільства та ін.).
Говорячи пронеобхідність структурної перебудови економіки України та шляхи виходу її зкризи, слід врахувати позитивний досвід розвинутих країн, які здійснили ранішеструктурні перетворення, зокрема — Японії. Не маючи власних запасів сировиннихта енергетичних цінностей, японська промисловість у період другої половини 50-х- початку 70-х років розвивалася по шляху використання переважно екстенсивнихфакторів зростання, створення наукомісткої структури виробництва виявився вкрайболючим, особливо для енерго- і матеріаломістких галузей, рентабельність іконкурентноспроможність яких у результаті підвищення витрат виробництва булопідірвано. У результаті проведених заходів через 10 років після«нафтового шоку» матеріаломісткість промисловості скоротилася на 40%,питома нафтомісткість валового національного продукту знизилася у 2,6 раза, авитрати на НДДКР відносно ВНП досягли рівня 2,47%, вперше перевершивши рівеньСША (2.7%).
Теоретичним та прикладнимпроблемам здійснення структурної перебудови економіки, ролі держави в цьомупроцесі приділяється велика увага. Особливої актуальності вони набули протягомостаннього десятиліття під впливом інтенсивних структурних змін як в розвиненихкраїнах, так і в перехідних економіках. Методологічні основи аналізуекономічної структури та структурних змін в економіці закладені в роботах такихвидатних економістів, як К. Маркс, Л. Вальрас, Дж.Б. Кларк, В. Парето, Є.Домар, Р. Харрод, Л. Канторович, В. Немчинов, В. Леонтьєв, Р. Солоу, Е. Денісон,Дж. Кендрік, Л. Пазінетті, К. Фрімен.
Метою роботи є розробкатеоретичних положень щодо структурної перебудови економіки України, необхіднихдля подолання технологічної відсталості та досягнення рівноправних економічнихзв`язків з постіндустріальним світом.
У відповідності допоставленої мети були визначені наступні завдання:
— визначити суть та завданняструктурної перебудови економіки;
— проаналізувати структурні зміни векономіці України;
— запропонувати напрямки подоланняструктурної кризи в економіці України та пріоритети її структурної перебудови.
Об`єктом дослідження єструктурні зміни в економіці та роль держави в цих процесах.
Предметомдослідження є особливості структурної перебудови перехідних економік підвпливом нових вимог до міжнародної конкурентноздатності, зумовленихпостіндустріальними змінами в економіці провідних країн світу.
Розділ 1. ЕкономікаУкраїни в докризовий період
перебудоваекономіка постіндустріальний
Так, якщо на початку 90-хроків ХХ ст. приріст світового виробництва становив 2,9 %, а в 2007 р. – 4,9 %[17], то обсяги операцій на світовому фінансовому ринку зростали щороку на15-20%[15]. Разом із тим, частка угод на валютному ринку, пов'язаних іззовнішньоторговельними операціями та довгостроковим оборотом капіталу,скоротилася з 15%[16] до 5-7%[3] за відповідного зростання спекулятивнихтрансакцій. Посиленню зазначених диспропорцій значною мірою сприялилібералізація валютно-фінансових відносин; активне впровадження на фінансовихринках великої кількості нових фінансових інструментів, спрямованих наприскорення обороту й отримання швидких прибутків; зміни в цільових орієнтаціяхбанківських установ – зниження частки кредитів, наданих промисловимпідприємствам, на користь кредитування споживчих витрат домогосподарств іпотреб комерційних структур, що зумовило послаблення залежності банків відфункціонування промислового сектора економіки.
Розвиток фінансовогосектора економіки України в докризовий період характеризувався:
— зростанням кількіснихпоказників (збільшення кількості учасників фінансового ринку та обсягів їхкапіталу, зобов'язань і активів, зростання обсягів фінансових операцій та появавеликої кількості новихфінансових послуг, приплив значних обсягів іноземногокапіталу тощо);
— якісними змінами (послабленнябар'єрів входження на ринок для іноземних компаній, лібералізація валютнихвідносин та посилення залежності функціонування різних сегментів фінансовогоринку від валютно-курсового чинника, розбудова необхідної інфраструктури таудосконалення відповідної законодавчої бази тощо);
— нерівномірністюкількісного і якісного розвитку певних сегментів вітчизняного фінансового ринку(домінування й динамічний розвиток банківського сегмента, прискорений розвитокфондового ринку, значні коливання у показниках розвитку сегментів страховихпослуг і небанківських кредитних установ, а також нерівномірність розподілупослуг у регіонах країни).
Розширення експансіїтранснаціонального капіталу фінансового ринку України супроводжувалосязростанням заборгованості споживчого, корпоративного й державного секторів.Уливання у вітчизняну економіку короткострокових кредитних коштів із-за кордонудозволяло тривалий час утримувати високі темпи її зростання. Проте, історіяфінансових криз у різних країнах на межі ХХ-ХХІ ст. показує, що домінуваннякороткострокових фінансових операцій зумовлює посилення спекулятивногохарактеру руху капіталу та вразливості національної економіки до зовнішніхвтручань, а рух і накопичення віртуальної вартості є передумовами кризовихявищ, за яких відбувається корекція вартості фінансових активів і приведенняцінових пропорцій у відповідність із реальними. До того ж, як зазначають автори[3] (і ми поділяємо їх думку), капітал, який надходив в Україну у формііноземних короткострокових кредитів комерційним банкам в умовах штучногостворення сприятливого клімату для імпортного виробника, використовувавсянеефективно.
Ринок країни переповнивсядешевими товарами ажіотажного попиту, фінансуючись за рахунок надзвичайнодорогих споживчих кредитів. У результаті відбулося зростання корпоративногозовнішнього боргу; значно прискорилися темпи інфляції; знецінення національноївалюти; подорожчання фінансових ресурсів для корпоративних клієнтів навнутрішньому і зовнішньому ринках [3]. Отже, реалії функціонування вітчизняноїекономіки переконливо свідчать про необхідність застосування більш виваженихпідходів при розробці механізмів фінансового забезпечення процесів модернізаціївітчизняної економіки, зокрема в частині стимулювання банківських установ доспрямування капіталу на задоволення попиту на інвестиційні товари.
Розвиток реальногосектора економіки України, у свою чергу, відбувався в умовах загостреннясуперечностей між національними й інтернаціональними структурами в процесіреалізації стратегічних державних інтересів і можливостей отриманнянадприбутків великими транснаціональними корпораціями; посилення глобальноїконкуренції, яка спонукала компанії до розширення масштабів їх діяльностітемпами, що відповідають або випереджають темпи зростання ринку; зростаючогодефіциту енергетичних і матеріально-сировинних ресурсів і посиленнядиспропорцій у їх розподіліміж країнами; погіршення економічних (зростання цін,збільшення в структурі витрат виробництва частки трансакційних й авансованихвитрат, зниження норми прибутку тощо) та інституційних (вплив політичнихпріоритетів, штучні обмеження конкуренції з боку інтегрованих виробничихструктур тощо) умов промислового використання основних виробничих ресурсів;нарощування панівних позицій розвинутих країн на глобальних ринках товарів,послуг, на яких усе більшого значення набували не стандартні матеріальні блага,а послуги, науково-технічні розробки, а також складні технічні комплекси наіндивідуальні замовлення [1, 5, 7].
Посилення диспропорцій урозподілі капіталу між фінансовим та реальним сектором економіки Україниобумовило асинхронність їх розвитку та загострення низки суперечностей, щопривело до рецесії промислового виробництва.
Аналізуючи перебіг подійфінансової кризи, слід відзначити надзвичайну роль іноземного спекулятивногокапіталу в дестабілізації вітчизняних фондового і валютного ринків. Так, напершому етапі кризи, який розпочався в 2007 р., коли на світових фондовихринках відбулося перше падіння фондових індексів провідних банків та фінансовихкомпаній, приватний капітал, що завжди чуттєвий до загроз економічноїстабільності, перейшов із ринків розвинених країн, які демонструвалиуповільнення зростання, до країн з економіками, що розвиваються. Як наслідок,фондовий ринок України продемонстрував стрімке зростання, відбулося суттєвезростання надходжень іноземної валюти до країни, що сприяло збільшенню обсягуоперацій на міжбанківському валютному ринку, зростанню на міжбанківськомувалютному ринку курсу гривні до долара США, збільшенню міжнародних резервів.Разом із тим, на готівковому сегменті ринку попит на іноземну готівку перевищивпропозицію, а гривня подешевшала.
/>
Погіршенняситуації на світових ринках внаслідок розгортання світовоїфінансово-економічної кризи значно погіршило динаміку економічного зростання вУкраїні. Пік негативних змін припав на останній квартал 2008 р. Починаючи зжовтня, в Україні спостерігався негативний показник помісячного зростання ВВП.Найбільш глибоке падіння ВВП було зафіксовано у листопаді – 14,4 % в порівнянніз аналогічним місяцем 2007 р. В грудні спад виявився дещо меншим (-9,9 %), щопов’язано в основному з уповільненням темпів зниження виробництва упромисловості. Як наслідок, приріст ВВП знизився до 2,1 % на рік, у порівнянніз 2007 р. динаміка зростання зменшилася майже в 3,5 разу і виявилася найнижчимпоказником після 1999 року (рис. 1).
Найбільшого ударувід кризи зазнала українська промисловість, обсяги виробництва якої в 2008 р.скоротилися порівняно з 2007 р. на 3,1 % (в 2007 р. було зростання на 10,2 %),у т. ч. в металургії – на 10,6 %, хімічній промисловості – на 6,2 %, щопов’язується насамперед зі звуженням попиту на світових ринках. Зниженнявартісних обсягів експорту в ІV кварталі 2008 року склало порівняно з ІVкварталом 2007 року 15 %. Сповільнення приросту виробництва почало фіксуватисяще в червні, а вже у вересні промисловість увійшла в стадію технічної рецесії.В ІV кварталі промислове виробництво скоротилося у порівнянні з аналогічнимперіодом попереднього року майже на 25 %. Піком падіння став листопад, колипромислове виробництво скоротилося порівняно з листопадом 2007 р. на 28,6 %(рис. 2). Повільне відновлення промисловості почало спостерігатися лише вгрудні, що пов’язане з відновленням зростання експортних поставокметалопродукції, які порівняно з листопадом збільшились на 22,4 %.
/>
На другому етапікризи, що тривав упродовж першої половини 2008 р., падіння фондових ринківсвіту зумовило переорієнтацію фінансових потоків із одних активів в інші,зокрема сировинні та енергетичні, що одразу стимулювало істотне зростання цінна сировинні ресурси (у тому числі метал). Через переважання на валютному ринку пропозиції танеобхідність зниження інфляційного тиску курсовій динаміці було надано більшоїгнучкості – вона супроводжувалась формуванням розбіжностей між офіційним іринковим курсами гривні. З метою усунення цих дисбалансів 22.05.2008 р. гривнюбуло зміцнено на 3,96%[18]. За висновками фахівців Національного інститутупроблем міжнародної безпеки, у цьому періоді актуалізувалися такі загрозиекономічної безпеки, як невідповідність іноземного інвестування економікиУкраїни потребам структурної перебудови, монополізація іноземним капіталомстратегічних галузей економіки України через приватизацію стратегічнихпідприємств, регіональні та галузеві диспропорції в надходженні прямихіноземних інвестицій.
На третьому етапі кризи,який розпочався в ІІІ кварталі 2008 р., обсяги пропозиції іноземної валюти навалютному ринку України скоротилися (через зниження зовнішнього попиту й,відповідно, цін на продукцію експортноорієнтованих видів економічноїдіяльності), що посилювало попит на іноземну валюту на внутрішньому ринку йчинило тиск на обмінний курс гривні до долара США [18]. За таких умов зрослиобсяги спекулятивних валютних операцій банківських установ, що змусило НБУзапровадити низку заходів у сфері валютно-курсової політики, які відіграливажливу стабілізуючу роль, що дозволило в подальшому скасувати ряд обмежень заопераціями на валютному ринку.
Одним із важливихчинників подолання в Україні негативних наслідків сучасної фінансової кризистала відмова від фактичної прив'язки обмінного курсу гривні до долара США.
Розділ 2. Розробка концептуальних основструктурної політики України
Економіка Українимає високий ступінь відкритості, що обумовлює взаємне проникнення явищ іпроцесів, які відбуваються в національній та світовій економіках, зокремаструктурних змін, пов'язаних із формуванням виробничо-технологічних системнового технологічного укладу, здійснення яких потребує значних ресурсів таконцентрації капіталу. Розробка концептуальних основ структурної політики України, реалізація якої забезпечить формування оптимальної та ефективної структури економіки країни, адекватної змінаму зовнішньому середовищі, має ґрунтуватися на аналізі тенденцій розвитку світової економіки та оцінці диспропорцій її розвитку у вітчизняних умовах. Це дозволить визначити стратегічні можливості нашої країни стати одним із центрів концентрації світового капіталу, зайняти активнупозицію в процесі змін у міжнародному поділіпраці, а, відповідно, використовуючи можливості кризового періоду, зміцнити свої позиції в глобальному економічномуй політичному просторі.
Проблема обґрунтуванняконцептуальних основ структурної політики України в сучасних умовах сталапредметом багатьох дискусій, що ведуться як на національному, так і нанаднаціональному рівнях. Детальному аналізу особливостей сучасного етапурозвитку економіки України, визначенню проблем та перспектив розвитку їїфінансового та реального секторів присвятили праці такі відомі науковці таекономісти, як О. Амоша, В. Вишневський, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Диба, І.Дорошенко, Л. Збаразька, С. Науменкова, Ю. Уманців, А. Чухно, О. Школьник[1-10] та інші. Протягом 2009-2010 рр. своє бачення структурної перебудовиукраїнської економіки виклали експерти Конференції ООН з питань торгівлі тарозвитку (UNCTAD), МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій, атакож представники українського політикуму [11-14]. Однак дослідження, науковірозробки й пропозиції цих учених та експертів не охоплюють усіх аспектівпроблеми, зокрема питання формування й застосування фінансових механізмівреалізації структурної політикиУкраїни.
Мета дослідження полягаєв обґрунтуванні фінансових домінант структурної перебудови економіки України напідставі аналізу особливостей функціонування світової економіки й дифузії увітчизняні умови глобальних фінансових дисбалансів.
Розвиток світовоїекономіки протягом кількох десятиліть, що передували сучасній глобальній кризі,характеризувався накопиченням колосальних диспропорцій усередині провіднихекономічних держав і між ними [11]. Посилення міжкраїнової соціально-економічноїнерівномірності, накопичення значних дисбалансів у фінансовій сфері, виникненнясуттєвих відмінностей у галузевій структурі економічних систем та іншідиспропорції знижували стійкість та ефективність світової та національнихекономік, оскільки їх ефективне функціонування, як і будь-яких інших систем,можливе тільки за наявності певного набору взаємопов'язаних і взаємодоповнюючихелементів, що входять до їх складу, та за умови забезпечення їх пропорційності.
Основними тенденціямирозвитку світової та національних економік у докризовий період, що свідчать пропорушення принципу пропорційності, були асинхронність розвитку та дедалібільший відрив фінансової сфери від реального сектора економіки; нестійкістьспіввідношення між накопиченням і споживанням й зростання дисбалансів міжобсягами заощаджень та інвестицій; зміна спрямованості та структуритранскордонних потоків капіталу; тривала незбалансованість рахунків поточних такапітальних операцій [5; 15].
Асинхронний розвитокфінансового та реального секторів економіки призвів до загостреннясуперечностей у їх функціонуванні й поглиблення розриву між ними (гіпотеза«decoupling hypothesis»). Як зазначає академік А. Чухно,грошово-фінансова система, по суті, відірвалася від виробництва, що проявилосяу величезному зростанні фіктивного капіталу, тобто цінних паперів, унарощуванні спекулятивних процесів [8].
Розділ 3.Успішне здійснення структурної перебудови
Незважаючи насуттєві відмінності можливостей японської та української економіки, принципововажливим є використання японського досвіду вирішення стратегічних завданьструктурної перебудови виробництва, високої ефективності державного регулюванняструктурних зрушень, особливо в умовах кризового стану економіки країни.
Не маючиможливості сформувати найближчим часом замкнуту структуру економіки, Українаповинна зосередити увагу на розвиток транспорту — перш за все через вигіднегеографічне положення, наявність міжнародних автострад, ліній електропередачі,газопроводів, харчової та переробної промисловості, оскільки багато регіоніваграрно орієнтовані; промисловості будматеріалів — враховуючи наявністьрізноманітної будівельної сировини і металургії з переорієнтацією галузі напрогресивніші види плавки металу; курортів, використовуючи потенціал наявних рекреаційнихзон (Крим, Карпати) і розвиваючи нові.
Успішнездійснення структурної перебудови можливе за умови стабільної роботипідприємства, наявності вільно переміщуваних капіталовкладень. Тому у першучергу необхідна стабілізація економіки, відтворення нормального функціонуваннявиробництва.
Необхіднопідкреслити, що структурна перебудова національної економіки повинназдійснюватися у відповідності з довгостроковою державною програмою, розробкаякої є важливим завданням українських економістів, у співдружності з вченимиінших галузей науки і працівниками урядових органів.
Для виходуекономіки України з глибокої структурної кризи необхідно насампередобґрунтувати програму структурної перебудови, виокремити пріоритетнінауковомісткі галузі промисловості й здійснити комплекс заходів що до їхдинамічного розвитку, провести інтеграцію старих галузей (з погляду доцільностііснуючих обсягів виробництва на застарілій технологічній основі), технічнопереозброїти їх, закрити нерентабельні підприємства та ін.
Кабінет МіністрівУкраїни визначив основні групи науково-технічних і виробничих пріоритетівпромислової політики, які орієнтовані на певне подолання структурних криз:розвиток фундаментальних наукових досліджень, розробка нових матеріалів ітехнологій їх обробки, біотехнологія, фізика низьких температур, ядернідослідження, електрозварювання, космічна техніка, нові джерела енергії таекологічний захист тощо. Однак у цій програмі обділено увагою галузіпаливно-енергетичного комплексу, найбільш енергомісткі галузі, відродженняелектронної, легкої та інших пріоритетних галузей. У 1999р. прийнято новупрограму, розраховану до 2010р., хоч не виконано попередньої.
Насамкінець слідвідзначити, що в Україні, по суті, ще не створено необхідних умов дляструктурної перебудови економіки. Недостатньо розвинуто ринкові структури імеханізми, необхідні для переміщення капіталу, робочої сили з доходних галузейв інші. Оскільки процес структурних перетворень проходитиме поетапно і займедосить тривалий час, доцільно використовувати перехідні форми господарювання,ефективні засоби державного регулювання структурних зрушень. Досвід інших країнпідтверджує, що структурні трансформації, поряд з ринковими механізмами,обов'язково регулюються державою.
У іншій кризовійситуації першочерговим завданням державного регулювання структурної перебудовиє недопущення повної деіндустріалізації виробництва і розпорошення наявногонауково-технічного потенціалу по дрібних приватних структурах, які не в змозізабезпечити єдину стратегічну лінію на модернізацію економіки країни.
Прогноз обсягіввиробництва ВВП, млрд. грн. (ціни 2005 р.)
/>
Рис.3. Прогноздинаміки споживання первинних ресурсів, рівнів структурного та технологічного енергозбереження до2030 року, млн. т у.п.