Розрахунок економічного ефекту від впровадження роботів

Міністерство освіти і науки України
Вінницький національний технічний університет
Інститут ІнАКСУ
Факультет ФЕЛТ
Кафедра економіки промисловості та організаціївиробництва
РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ ВІД ВПРОВАДЖЕННЯ РОБОТІВ
Курсова робота
з дисципліни «Економіка і організація виробництва»
Вінниця 2009

Анотація
Завданнякурсової роботи – вивчення основних закономірностей в організації виробництвата організації виробничого процесу, а також закріплення навиків застосуваннясистемного підходу до вирішення задач організації виробництва, оволодінняметодикою організаційних розрахунків.
Дана курсова роботамістить вивчення основних закономірностей в організації виробництва таорганізації виробничого процесу, а також закріплення навиків застосуваннясистемного підходу до вирішення задач організації виробництва, оволодінняметодикою організаційних розрахунків.

ЗМІСТ
ВСТУП
1 ТАРИФНА СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ. ОСНОВНАМЕТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
1.1  Характеристика тарифноїсистеми оплати праці на підприємстві
1.2  Основна мета управлінняперсоналом та завдання які необхідно вирішити для її досягнення
2 РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ГВС
2.1 Розрахунок календарно-плановихнормативів гнучкої виробничої
системи
2.2 Розрахунок необхідної кількостіобладнання
2.3 Розрахунок тривалості технологічногоциклу та величини незавершеного виробництва
2.4 Розрахунок чисельності виробничого персоналу
2.5 Розрахунок величини капітальних вкладень
2.6 Розрахунок собівартості продукції, щовипускається
2.7 Розрахунок величини річногоекономічного ефекту
ВИСНОВКИ
Списоквикористаної літератури
Додаток A
Додаток Б

ВСТУП
Насучасному етапі розвитку промисловості характеризуються високим рівнемтехнічного потенціалу, високими темпами науково-технічного прогресу, значнимиобсягами виробництва, наявністю великої кількості підприємств, які випускаютьтисячі найменувань різних видів продукції. Розвиток машино- таприладобудування, як і інших галузей промисловості, значною мірою залежить відрівня досконалості організації виробництва. Дана курсова робота має за метупрактичне засвоєння знань теоретичного курсу лекцій з дисципліни “Організаціявиробничої діяльності підприємства”, а також оволодіння студентами загальних принципівта положень організації виробництва, які ґрунтуються на формах власності, щоіснують в народному господарстві.
Завданнякурсової роботи полягає в порівнянні економічних та експлуатаційниххарактеристик виробництва на дільницях з гнучкими автоматизованими системами,найважливішим фактором економічної ефективності яких є використання основноготехнологічного обладнання, яке управляється за допомогою ЕОМ, а також промисловихроботів для автоматизації допоміжних операцій та дільниць, на яких встановленообладнання з ЧПК.
Наоснові порівняння показників робиться відповідний висновок щодо ефективностірозробки та впровадження даного методу в виробництво.
В ційкурсовій роботі потрібно за допомогою проведення розрахунків показатиекономічну перевагу гнучкого автоматизованого виробництва в порівнянні з іншимобраним способом організації виробництва.

1 ТАРИФНА СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ. ОСНОВНА МЕТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
 
1.1     Характеристика тарифної системи оплати праці на підприємстві
Основоюправового регулювання оплати праці є тарифна система, яка являє собою системудержавних нормативів, що встановлюють вихідні розміри оплати праці. Задопомогою тарифної системи здійснюється диференціація оплати праці залежно відскладності, ступеня шкідливості, важкості, інтенсивності, суспільної значущостіпраці й кваліфікації працівника.
Основнимиелементами тарифної системи є: тарифні ставки, тарифні сітки, схеми посадовихокладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифніставки (погодинні, денні, місячні) виражають розмір оплати праці на різнихвидах робіт за одиницю часу (година, день, місяць) залежно від кваліфікаційногорозряду працівника.
ПостановоюКабінету Міністрів України «Про єдині тарифні умови оплати праціробітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями і посадами»були затверджені тарифні умови, які були рекомендовані сторонам Генеральноїтарифної угоди як предмет колективних переговорів. Вони були затвердженіТарифною угодою 1993 р. Згідно з даним актом розмір тарифної ставки (окладу) Ітарифного розряду визначається на рівні встановленого державою мінімальногорозміру заробітної плати.
Потрібноврахувати, що тарифні ставки робітників-відрядників, праця яких є більшінтенсивною, ніж праця робітників-погодинників, встановлюються в більш високомурозмірі (приблизно на 7-8%).
Тарифніставки також можуть збільшуватися залежно від шкідливих умов праці. Так,наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 р. №982«Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зонібезумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів»передбачено, що в період з 1 січня 1998 р. до 1 січня 2000 р. особам, якіпостійно працюють у зоні відчуження, провадиться доплата у розмірі тарифноїставки (посадового окладу).
Тарифнасітка — шкала (схема), за допомогою якої здійснюється співвідношення в оплатіпраці працівників залежно від складності роботи та їх кваліфікації, тобтозабезпечується більш висока оплата праці за більш складну роботу.
ПостановоюКабінету Міністрів України від 2 лютого 1993 р. запропонована Єдина тарифнасітка оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними)професіями і посадами. Тарифна сітка складається з розрядів, тарифнихкоефіцієнтів і груп тарифних коефіцієнтів.
Тарифнийрозряд — це показник ступеня складності роботи, що виконується, і рівнякваліфікації працівника. Тарифна ставка І розряду встановлює розмір оплатипраці найпростішої роботи: чим складніший вид роботи, тим вищий тарифнийрозряд.
Задопомогою тарифної сітки встановлюється співвідношення тарифних ставок міжрозрядами. Тарифні ставки (оклади) інших, більш високих, розрядів і групвизначаються множенням тарифної ставки (окладу) І розряду на тарифнийкоефіцієнт відповідного розряду груп тарифних коефіцієнтів.
Однакцим не вичерпуються можливості диференціації тарифної сітки. Кожному з II по XIтарифний розряд відповідає 2 групи, а з XII по XV — 3 групи тарифнихкоефіцієнтів. Виходячи з цих груп, для кожного тарифного розряду встановлюютьсявідповідно 2 або 3 фіксованих розміри тарифних ставок (окладів). Конкретнийрозмір фіксованих тарифних ставок (окладів) працівникам одного розрядувстановлюється на підприємствах, в установах, організаціях з урахуваннямрезультатів роботи.
Задопомогою тарифної сітки визначається співвідношення тарифних ставок крайніхрозрядів (тобто діапазон тарифної сітки). У цей час діапазон тарифної сітки запершою групою тарифних коефіцієнтів між І і XV розрядом становить 1:4,01. Цеозначає, що працівник, який працює за XV розрядом матиме тарифну ставку у 4,01раза більшу, ніж працівник І розряду.
Досвідкраїн з розвиненою ринковою економікою свідчить про активне використаннятарифної системи як інструмента диференціації оплати праці. Застосовуються їїрізні модифікації. Складові елементи тарифної системи визначаються конкретноюфірмою на договірній основі між роботодавцями і найманими працівниками здотриманням державних гарантій і умов угод, під дію яких підпадає та або іншафірма. Переважно застосовується єдина тарифна сітка для робітників, фахівців іслужбовців. У цьому виявляється уніфікую-чий підхід до тарифікації різнихкатегорій працюючих, зниження конфронтації між «синіми» і «білими»комірцями при формуванні тарифних умов оплати праці на виробничому рівні.
Характерноюрисою сучасного підходу до тарифної системи є збільшення діапазону тарифноїсітки. Так, в американській автомобільній корпорації застосовується23-ступінчата тарифна сітка (Зарубіжний досвід матеріального стимулюванняперсоналу // Україна: аспекти праці. — 1998. — №1. — С.17). Це дозволяє ширшевраховувати кваліфікацію працівників, результативність їх праці.
ВУкраїні праця службовців оплачується на основі схем посадових окладів. Однакновою межею є прагнення уніфікації підходу в організації праці робітників іслужбовців. Так, вказаною постановою Кабінету Міністрів України №74 від 2лютого 1993 р. затверджений єдиний перелік загальних (наскрізних) професійробітників і службовців з віднесенням до розрядів єдиної тарифної сітки, атакож Перелік посад службовців загальних (наскрізних) професій, діапазонтарифних розрядів від І до XV. Таким чином застосовується XV — розрядна єдинатарифна сітка для робітників і службовців професій, що є загальними у народномугосподарстві.
Тарифікаціяробіт і робітників проводиться на підприємстві. Присвоєння робітникукваліфікаційного розряду або його підвищення провадиться за заявою працівника,яка розглядається кваліфікаційною комісією. Комісія перевіряє теоретичні знанняробітника і здачу проб. Рішення про присвоєння приймає власник абоуповноважений ним орган за погодженням з профкомом. За грубе порушеннятехнологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршенняякості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на І розрядтерміном до 3 місяців. Поновлення розряду провадиться в порядку присвоєння.Працівнику гарантується збереження присвоєного розряду. Розряд входить в умовитрудового договору. Отже, він може змінюватися лише за угодою сторін. Якщопрацівник не справляється з роботою за присвоєним йому розрядом, власникповинен запропонувати йому іншу, менш кваліфіковану, роботу з присвоєннямвідповідного розряду. За незгодою працівника власник має право розірватитрудовий договір за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Загальнаперетарифікація розрядів може мати місце лише в зв'язку з докорінними змінами ворганізації виробництва, наприклад, при зміні профілю підприємства, введеннінового тарифно-кваліфікаційного довідника. Подібні випадки є змінами істотнихумов праці й повинні провадитися за правилами ч. 3 ст. 32 КЗпП. Працівникповинен бути попереджений про такі зміни за 2 місяці. Якщо працівник не згоденпродовжувати роботу в нових умовах праці, то він може бути звільнений за п. 6 ст.36 КЗпП.
Конкретнийрозмір окладу службовця встановлюється власником відповідно до посади ікваліфікації працівника при укладенні трудового договору (контракту). Зазагальним правилом власник в односторонньому порядку не може знизити посадовийоклад. Зниження можливе лише за результатами атестації і в межах«вилки» окладу за даною посадою, передбаченою штатним розкладомпідприємства.
Працівникмає право вимагати оплати за роботу, що фактично виконується, якщо він занаказом вважається на іншій посаді. Тарифно-кваліфікаційні довідники (ТКД)являють собою систематизовані переліки робіт і професій, що використовуються навиробництві.
ТКД єелементом тарифної системи і виконують роль своєрідного зразка, еталонапрофесійних вимог за різними посадами і роботами. Такі вимоги поділяються натри групи: вимоги теоретичних знань, вимог практичних навиків, ступінькваліфікаційної підготовки (рівень освіти, необхідний мінімальний стаж роботи).
Застосовуютьсядва види ТКД: загальний і галузевий. За Допомогою загального ТКД забезпечуєтьсяєдність у тарифікації однорідних робіт, що виконуються працівниками наскрізнихпрофесій, незалежно від відомчої належності та форми власності підприємства.Галузеві ТКД містять переліки всіх професій (робіт), які застосовуються в данійгалузі, та їх кваліфікаційні характеристики. У цей час в Україні ведетьсяактивна підготовка нормативно-правових актів у цій сфері. Це надзвичайнотрудомістка робота, оскільки науково-технічний прогрес постійно спричиняєвиникнення нових професій і спеціальностей. Змінюється, ускладнюється змісттрадиційних професій. З 1 січня 1996 р. був введений у дію Класифікаторпрофесій ДК 003-95, затверджений наказом Держстандарту України від 27 липня1995 р. №257; затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від22 жовтня 1996 р. №441 Класифікатор України «Класифікація видівекономічної діяльності ДК 009-96»; затверджені випуски 07, 11, 16, 57, 25,61, 05, 35 Довідників кваліфікаційних характеристик професій працівників;випуск 01 Довідника «Професії працівників, які є загальними для всіх видівекономічної діяльності». Всього планується 88 випусків Довідника.
Вимогиза конкретною посадою, роботою знаходять свою конкретизацію в трудовомудоговорі, в посадовій інструкції, що затверджується власником.
Не можнане помічати тенденції, властивої ринковим відносинам, до розширення змістутрудового договору. Не випадково в ст. 21 КЗпП трудовий договір визначений якугода про роботу без вказівки на професію, спеціальність, посаду. Іншимисловами, розширені права власника щодо визначення кола обов'язків, об'єму іхарактеру роботи конкретного працівника. Інша посада може і не«вписатися» в централізовані переліки і характеристики. Очевидно, цеприродний стан речей, і з цим не можна не погодитися. До чого призводить прагненнявсе передбачати наперед в трудових відносинах? До ігнорування встановленихправил. І всім відомі випадки з практики, коли працівник перебуває на однійпосаді, а виконує абсолютно інші функції, або працівник за родом роботи реальнообслуговує грошові або товарні цінності, а власник не має права укласти з нимдоговору про повну матеріальну відповідальність через те, що такої посади(роботи) не передбачено у централізованому переліку, затвердженому ще за часівСРСР у 1977 р. У сучасних умовах, коли визнані права власників, централізованікваліфікаційні характеристики за своїм юридичним значенням повинні носитирекомендаційний характер. Завершуючи виклад питання про тарифну систему,потрібно звернути увагу ще на одне питання. Як відомо, основними напрямамисоціальної політики на 1997-2000 роки передбачене підвищення частини тарифу всередній заробітній платі до 50-60%, що, на думку авторів реформи, приведе дозростання продуктивності праці. Питання це не однозначне. Досвід індустріальнерозвинених країн свідчить про політику індивідуалізації доходів найманихпрацівників, котра базується на оцінці заслуг, що приводить до помітногозниження тарифної частини заробітку і зростання змінної частини зарплати. Улітературі приводяться дані про те, що зростання зарплати якраз здійснюється зарахунок індивідуалізованої її частини, в якій враховуються ділові якості,індивідуальні результати праці. Наприклад, у Франції на цю частину доводилося3/4 приросту оплати праці у керівників і фахівців, 2/3 — у майстрів і майже 50%- у робітників (дані на 1991 р.) (Колот А. Зарубіжний досвід матеріальногостимулювання персоналу // Україна: аспекти праці. — 1998.- №1. — С. 19).
Зправових позицій в цьому випадку ми стикаємося з проблемою встановленняпоказників оцінки якості й результатів праці. На Заході за власником визнаютьсяширокі права щодо самостійного вирішення питання про оплату праці конкретногопрацівника. У нас же не було прийнято відходити від централізованогонормативно-правового регулювання. З переходом до формування ринкових відносин вУкраїні неминуче станеться розширення прав власника в оплаті праці. Воно ізараз вже має місце на приватних підприємствах. По суті той правовий механізморганізації оплати праці, про який йде мова, не застосовується в приватному секторі.І це факт, з яким не можна не рахуватися. Однак не можна штучно поширюватидосвід країн із ринковою економікою, що склалась, на Україну, де ці відносинище тільки знаходяться в зародковому стані. Принаймні на перехідному етапідержава повинна зберегти контрольні механізми захисту прав працівників наоплату праці.
1.2     Основна мета управління персоналом та завдання які необхідновирішити для її досягнення
Змінив економічній і політичній системах у нашій країні надають широкі можливості йводночас становлять серйозні загрози для кожної особистості, сталості їїіснування, вносять суттєвий рівень невизначеності в життя практично кожноїлюдини. Менеджмент персоналу в такій ситуації набуває особливого значення,оскільки дає змогу реалізувати, узагальнити цілий спектр питань адаптаціїіндивіда до зовнішніх умов, урахування фактора особистості в побудові системиуправління персоналом організації.
Діяльністьбудь-якої організації залежить від конкретних особистостей. Люди визначаютьпридатність оснащення і технології, встановлюють для себе обсяг функцій,обов'язкових для виконання, пристосовують до своїх можливостей структуруорганізації Тому працівники є центральним і головним елементом у будь-якійсистемі управління та в будь-якій виробничій системі.
Людинав організації (виробничій системі) виконує роль керівника (суб'єкта управління)і виконавця (об'єкта управління) Працівники організації виступають об'єктомуправління, оскільки вони є продуктивною силою, головною складовою частиноюбудь-якого виробничого процесу. Тому планування, формування, розподіл,перерозподіл і раціональне використання людських ресурсів на виробництвіскладає основу менеджменту персоналу і з цієї точки зору розглядаєтьсяаналогічно до управління матеріально-речовими елементами виробництва. Разом ізтим персонал — це, насамперед люди, які характеризуються складним комплексоміндивідуальних якостей, серед яких соціально-психологічні відіграють основнуроль. Здатність персоналу одночасно виступати об'єктом і суб'єктом управління —головна специфічна особливість менеджменту персоналу [1]. Методологіяуправління персоналом передбачає розгляд сутності персоналу організації якоб'єкта управління і процесу формування поведінки індивідів, яка відповідаєцілям і завданням організації, методів і принципів управління персоналом.
Отже,слід зазначити, що на будь-якому підприємстві існує технологія (сучаснастратегія) управління персоналом, що визначає такі шляхи підвищенняефективності управління [2]:
— відносно добре розвинена система адаптації до зовнішнього і внутрішньогосередовища (індивідуальне планування кар'єри, підготовка й перепідготовкаперсоналу, стимулювання професійного зростання і ротації кадрів);
— гнучкі системи організації робіт (гуртки якості, автономні робочі групи);
— системи оплати, побудовані на принципах всебічного врахування персональноговнеску (у т. ч. й самими працівниками) і (або) рівня професійної компетентності(знання, вміння, навички, які реально опанували працівники);
— підтримання високого рівня участі окремих працівників і робочих груп у розробцій прийнятті управлінських рішень, які стосуються їхньої повсякденної роботи,застосування практики делегування повноважень підлеглим;
— функціонування розгалуженої системи організаційної комунікації, яка забезпечуєдво- і багатосторонні вертикальні, горизонтальні й діагональні зв'язки ворганізації.
Участьлюдини в суспільних і виробничих відносинах визначається її бажаннями,можливостями й мотивацією або спонуканням до вирішення поставлених перед неюцілей. Тож ефективне управління персоналом неможливе без розуміння мотивів іпотреб людини з метою правильного використання стимулів до праці. У той же часу кожній організації існують свої унікальні вимоги до співробітників. Певнідодаткові вимоги висуваються з огляду на специфіку корпоративної культуриорганізації: фахівець, який відмінно працює, в «агресивному» або «м'якому»середовищі, швидше за все не буде ефективно працювати в іншій компанії з іншимиметодами і принципами ведення бізнесу.
Методassessment center (центр оцінки) допомагає керівництву організацій оцінитиособистісні якості працівників та їх здатність проявній себе в тих або іншихситуаціях Це метод який включає в себе процедури моделювання певних відміннихситуацій, у результаті яких оцінюються спеціально підготовленими консультантамипевні навички і поведінка працівника [3]. Метод assessment center, як правило,застосовується або у випадку прийому на роботу, або для розвитку і визначенняпотенціалу співробітника з метою рекомендації на вищу посаду. Даний метод передбачаєвикористання наступних методик; інтерв'ю з експертом, в результаті якогозбирається інформація щодо знань і досвіду роботи співробітника; тестування(діагностика індивідуально-психологічної, ділової, професійної компетентності);ділова гра; інтерв'ю за компетенціями; індивідуальний аналіз конкретнихситуацій (case-study). Консультанти упродовж робочого дня спостерігають задосліджуваним співробітником у визначених ситуаціях і виставляють йомуінтегровані оцінки за певною системою критеріїв.
Заданими консалтингової агенції Hudson Global Resources, саме такий підбірметодик дає можливість максимально достовірно оцінити здібності, досвід,знання, особистісні якості й аспекти поведінки людини в різних ролях.Оригінальною є і методологія оцінки, згідно з якою за досліджуванимспівробітником спостерігають два консультанти, у кожного з яких є стандартнаформа переліку якостей (компетенцій), необхідних роботодавцю (наприклад,властивість впливати на людей або ефективно спілкуватися), і поведінковихіндикаторів із кожної компетенції (наприклад, вміння ефективно спілкуватисязалежить від здатності аргументувати свою позицію, вислуховувати співрозмовниката ін). Якщо оцінки консультантів не співпадають, то вони відтворюютьпроведений експеримент і приходять до єдиної думки.
Заданими Британського психологічного товариства, достовірність результатів центруоцінки персоналу є найвищою — 65-70 % (для порівняння — традиційне інтерв'ю — 5-19 %, перевірка рекомендацій — 23 %, моделювання робочої ситуації — 54 %,поведінкове інтерв'ю -48-61 %) [4]. Недоліком методу assessment center є йоговисока вартість. Використання цього методу може бути ефективним при оцінцірівня розвитку персоналу організації, бо дозволяє найбільш достовірнопроаналізувати відповідність особистих якостей менеджера рівню відповідальностіта повноважень посади. При наборі співробітників у практиці компаній, якправило, використовуються традиційні методики оцінки і відбору персоналу.Одночасне використання методу assessment center із традиційними методикамидозволяють підтвердити або спростувати отримані дані, оцінити рівень ризиків,пов'язаних з прийняттям рішення щодо розвитку трудової кар'єри.
Кардинальнізміни в економіці України в останні роки вимагають всебічного аналізугосподарського механізму управління, зокрема персоналом. Це пов'язано зізростанням ролі персоналу організації в умовах становлення ринкових відносин.
Потрібнінові методи і форми регулювання трудового потенціалу, адекватні сучасному етапуекономічного розвитку і використанню робочої сили, складному процесу формуваннядійового механізму стимулювання підвищення продуктивності праці та економіїробочої сили.
Основнамета управління персоналом в умовах трансформації економіки — поєднанняефективного навчання персоналу, підвищення кваліфікації і трудової мотиваціїдля розвитку здібностей працівників, стимулювання їх до виконання робіт вищогорівня.

2 РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ГВС2.1Розрахунок календарно-планових нормативів гнучкої виробничої системи
Розрахуємо ефективний фонд часу роботи обладнання.Календарний фонд часу складає 365 днів у році.Номінальний фонд часу роботи обладнання визначається за формулою1.1.
/>, (1.1)
де /> — числокалендарних та вихідних днів у році.
/> (днів)
Цей же фонд в годинахвизначається за формулою 1.2.
/> (1.2)
де />,/> — число повних тапередсвяткових днів (249 та 5 днів відповідно);
/>,/> — тривалістьповної та передсвяткової робочої зміни (8 та 7 год. відповідно).
/> (год.)
Річнийефективний фонд часу роботи обладнання (при роботі обладнання в одну зміну)розраховуємо за формулами 1.3 та 1.4.

/>, (1.3)
/>, (1.4)
де /> — коефіцієнтпродуктивності обладнання, (/>=0,85).
/> (год)
/> (днів)
Дійсний (ефективний) річний фонд робочого часуодного виробничого робітника визначається на підставі складання балансуробочого часу. При цьому прийнято, що робота здійсняється 5 днів на тиждень, атривалість робочого дня 40¸5=8 год.
Числопартій деталей за базовим (б) та проектним (п) варіантом розраховуємо заформулою 1.5.
/>, (1.5)
де Н– номенклатура деталей, що обробляються;
/> — числозмін роботи обладнання.
/>=3×2216,75×2=1300,5 (шт.)
Розмірпартії деталей відповідного j-го найменування визначаємо за формулою 1.6.
/>, (1.6)

де /> — річний обсягвипуску продукції j-го найменування.
/>=/>=233,01 (шт.)
Числопереналагоджень обладнання в рік визначається за формулою 1.7.
/> (1.7)
/>=1300,5 (шт.)
/>=1300,5(шт.)
Розрахунокрічного фонду часу проводиться за формулою 1.8.
/> (1.8)
Розрахованийрічний фонд часу, який витрачається на переналагодження обладнання зводимо доТаблиці 1.
Таблиця1 – Витрати часу на переналагодження обладнанняОперація Базовий варіант Проектний варіант tнб, хв. Пперб, шт. Тнб, год. tнп, хв. Пперп, шт. Тнп, год. Токарна 1 13,5 1300,5 293 7,5 1300,5 163 Токарна 2 10,5 1300,5 228 7,5 1300,5 163 Токарна 3 10,5 1300,5 228 7,5 1300,5 163 Фрезерна 14,4 1300,5 312 14,4 1300,5 312 Шліфувальна 14,7 1300,5 319 14,7 1300,5 319 Всього 1379 1118
Періодчергування партій деталей визначимо за формулою 1.9.
/> (1.9)
/>= />»8
/>=/>»82.2Розрахунок необхідної кількості обладнання
Числоодиниць обладнання розраховуємо за формулою 2.1.
/>, (2.1)
де н– номенклатура деталей, що обробляються;
Nj –програма випуску деталей j-го найменування, шт;
tonj– сумарний оперативний час на обробку деталей j-го найменування, хв;
Тні –час, витрачений на переналадку обладнання на і-й операції, год;
Fe –ефективний фонд часу роботи обладнання в одну зміну, год;
Кзм –число змін роботи обладнання;
Кв –коефіцієнт виконання норм часу.
Розрахунокзводимо до відповідних таблиць.

Таблиця2 – Розрахунок необхідної кількості обладнання (базовий варіант)
Розрахункові
показники
Програма
випуску
виробів, Nj
шт. Трудомісткість робіт по операціях, нормо-год.
Операція
1
Операція
2 Операція 3
Операція
4
Операція
5
/>
/>
/>
/>
/> Виріб 1 101010,00 6734,0 292,61 7070,7 227,59 7070,7 227,59 11111,1 312,12 12121,20 318,62 Виріб 2 101010,00 6734,0 7070,7 7070,7 11111,1 12794,60 Виріб 3 101010,00 6734,0 7407,4 7407,4 11279,5 12794,60 Всього 20494,61 21776,39 21776,39 33813,77 38029,02 Річний ефективний фонд часу роботи обладнання (Fe), год. 1723 1723 1723 1723 1723 Розрахункове число одиниць обладнання(Ср) 5,9 6,3 6,3 9,8 11,0 Прийняте число одиниць обладнання (Спр) 6 7 7 10 11 Коефіцієнт завантаження робочого місця (Кз) 0,99 0,90 0,90 0,98 1,00
Таблиця3 — Розрахунок необхідної кількості обладнання (проектний варіант)
Розрахункові
показники
Програма
випуску
виробів, Nj
шт. Трудомісткість робіт по операціях, нормо-год.
Операція
1
Операція
2 Операція 3 Операція 4 Операція 5
/>
/>
/>
/>
/> Виріб 1 101010,00 5892,25 162,56 6060,60 162,56 6060,60 162,56 10269,35 312,12 11447,80 318,62 Виріб 2 101010,00 5892,25 6228,95 6228,95 10269,35 12121,20 Виріб 3 101010,00 5892,25 6228,95 6228,95 10269,35 12121,20 Всього 17839,31 18681,06 18681,06 31120,17 36008,82 Річний ефективний фонд часу роботи обладнання (Fe), год. 1723 1723 1723 1723 1723 Розрахункове число одиниць обладнання (Ср) 5,18 5,42 5,42 9,03 10,45 Прийняте число одиниць обладнання (Спр) 6 6 6 10 11 Коефіцієнт завантаження робочого місця (Кз) 0,86 0,90 0,90 0,90 0,95
Необхіднечисло одиниць транспортних засобів визначається за формулою 2.2.
/> , (2.2)
де KТ– число транспортних операцій, що здійснюються над кожною деталлю, КТ = 4;
Q –маса одиниці j-го типорозміру деталі, кг;
q –вантажопідйомність транспортних одиниць, кг, q=200 кг;
Kвк –коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортних засобів, Квк = 0,6;
Lср –середня відстань між двома пунктами перевезення, м (Lcp=100 м);
Vcp –cередня швидкість руху транспортного засобу, м/хв (90 м/хв);
tз іtр – час на завантаження та розвантаження транспортного засобу,
хв. (5хв.);
Необхіднакількість електрокарів для перевезення заготовок зі складу і готових виробів насклад за базовим варіантом за проектом:
Kбек=/> (шт.)
Розрахуємонеобхідну кількість промислових роботів(ПР).
Дляпроектного варіанта визначаємо кількість верстатів, що їх може обслуговуватиодин промисловий робот, за формулою 2.3.
/> , (2.3)
де tота tв – відповідно основний та допоміжний час на виконання операції повиготовленню j-го типорозміру виробу, хв.
Cоб/>(верстата)
За нормою обслуговування визначаємо необхіднукількість роботів для здійснення технологічного процесу, враховуючи встановленукількість обладнання на дільниці за формулою 2.4.
/> (2.4)
/> (робот)
2.3 Розрахуноктривалості технологічного циклу та величини незавершенного виробництва
Тривалістьтехнологічного циклу визначається за формулою 3.1.
/>, (3.1)

де Pj– розмір партії деталей j-го найменування;
tonij– оперативний час на виконання і-ї операції по виготовленню j-го типорозміру;
tкор– мінімальний оперативний час, необхідний для кожної пари суміжних операцій(якщо операція виконується на декількох верстатах, то ділиться на ton числоверстатів);
m –число операцій, що входять до технологічного процесу.
/>
/>
/>
/>/>
/>Величинанезавершеного виробництва визначається за формулою 3.2.
/> (3.2)
/>
/>
/>
/>
/>
/>
Внормо-годинах величина незавершеного виробництва визначається за формулою 3.3.
/> (3.3)
/>
/>2.4Розрахунок чисельності виробничого персоналу
Чисельність операторів,які здійснюють спостереження за роботою технологічного обладнання, за проектомвизначається за формулою 4.1.
/> (4.1)
де l — коефіцієнт, щовраховує затрати часу оператора на спостереження за роботою обладнання, (l=0,15);
a — коефіцієнт, щовраховує затрати часу оператора на обслуговування робочого місця (a=0,07);
b- коефіцієнт, щовраховує затрати часу оператора на відпочинок та власні потреби (b=0,03);
m – число операційтехнологічного процесу;
н – номенклатура деталей;
Fep – ефективний фондчасу роботи оператора;
Kв – коефіцієнт виконаннянорм, (Kв =1).
/>
За базовим варіантомчисельність даних операторів розраховується за формулою 4.2.
/>, (4.2)
де Ноб – норма обслуговування,(Ноб=1)
/> (чол.)
/> (чол.)
/> (чол.)
/> (чол.)
/> (чол.)
Чисельність наладчиківрозраховується за формулою 4.3.
/>, (4.3)
де Тні – сумарний час напереналадку обладнання на кожній і-й операції при переході від однієї партіїдеталей до іншої, год.;
ТТС – час, щовитрачається на тестопрограми та профілактику, год.(ТТС =1).
/> (чол.)
/> (чол.)
Чисельність робітників,що виконують наладку інструменту, розраховується за формулою 4.4.
/>, (4.4)
де tін – середній часналадки одиниці інструменту, год. (tін =0,75);
h – середнє числоінструментів в наладці за операціями на одну партію деталей, шт. (h =5);
Ппер – число переналадокобладнання при переході від обробки однієї партії деталей до іншої.
/> (чол.)
Чисельність складальниківпристосувань визначається за формулою 4.5.

/>, (4.5)
де tск – середній часскладання-розбирання одного пристосування (tск =2 год.);
h – середнє числокомпонентів в пристосуванні за операціями на одну партію деталей, шт. (h =5).
/> (чол.)
Чисельність міжопераційних транспортних робітників розраховується за формулою 4.6.
/>, (4.6)
де m – кількість операційтехнологічного процесу, що обслуговуються вручну, (m=5);
tmp – час, щовитрачається на транспортування однієї деталі.
/> (чол.)2.5Розрахунок величин капітальних вкладень
Повні капітальнівкладення в виробничі фонди за базовим варіантом та проектом ГВС в загальномувипадку визначаються за формулою 5.1.
/> , (5.1)
де Kоб – початковавартість технологічного обладнання, грн.;
Kmp – початкова вартістьтранспортних засобів, грн.;
Ke – початкова вартістьенергетичного обладнання оснастки великої вартості, вимірювальних тарегулювальних приладів, грн.;
Kск – вартістьматеріального складу цеху, грн.;
Kін – вартістьвиробничого та господарчого інвентарю, грн.;
Kпу – вартість програмуправління, грн.;
Kбуд – вартість будівлі,що її займає дільниця, грн.;
Kпр – передвиробничівитрати з урахуванням фактору часу, грн.;
Oс – вартість оборотнихзасобів, грн..
/>
/>2.6Розрахунок собівартості продукції, що випускається
Витрати на матеріалирозраховуються за кожним видом матеріалів за формулою 6.1.
/>, (6.1)
де Ні – витрати матеріалуі-го найменування, кг,
Ці – вартість матеріалуі-го найменування, грн./кг,
Кі – коефіцієнттранспортних витрат, Кі =1,14,
Ві – маса відходів і-гонайменування, кг,
Цв – вартість відходіві-го найменування, грн./кг,
N – кількість видівматеріалів.
Проведені розрахункизводимо до Таблиці 4.

Таблиця4 – Витрати на матеріалиНайменування матеріалу, марка, тип, сорт
Ціна за 1
кг, грн. Витраче-но, кг Величина відходів, кг Ціна відходів, грн./кг Відходи, що повторно використо-вують, грн. Вартість витраченого матеріалу, грн. СТ.3 0,986 1,2 0,1 0,074 0,0074 1,34 0,986 1,3 0,1 0,074 0,0074 1,45 0,986 1,4 0,1 0,074 0,0074 1,56 Всього на один виріб 4,35 Всього на річну програму 439393,5
Електрична енергія надільниці витрачається на живлення електродвигунів, електронагрівальнихприладів, апаратури та на освітлення приміщення.
Витрати на силовуелектроенергію розраховується за формулою 6.2.
/>, (6.2)
де W – встановленапотужність обладнання та транспортних засобів, кВт;
Це – вартістьелектроенергії, грн. (Це=0,4);
Kвч – коефіцієнт, щовраховує використання двигунів за часом;
Kвп – коефіцієнт, щовраховує використання двигунів за потужністю;
Kз – середній коефіцієнтзавантаження обладнання (Kз= 0,96; Kз=0,79);
J – коефіцієнт, щовраховує втрати електроенергії в мережі;
h — ККД обладнання.
/>
/>
Витрати на основнузаробітну плату робітників (Зр) визначається за формулою 6.3.
/>, (6.3)
де Чрі – чисельністьробітників за окремими видами робіт;
n – число робіт за видамита розрядами;
Кс – коефіцієнтспіввідношень, який установлений в даний час (Кс =3);
Сі – погодинна тарифнаставка робітника відповідного розряду, який виконує відповідну роботу,грн./год.
Сі визначається заформулою 6.4.
/>, (6.4)
де Мм – мінімальнамісячна оплата праці, грн. (Мм = грн.);
Кі – тарифний коефіцієнтробітника відповідного розряду та професії;
Тр – число робочих днів вмісяці (Тр =22);
Тзм – тривалість зміни,(Тзм =8 год.)
Тарифний коефіцієнт Кі допоміжнихробітників можна визначити як середній тарифний коефіцієнт за формулою 6.5.
/> (6.5)
Розрахунки заносимо дотаблиць 5.

Таблиця5 – Величина витрат на основну заробітну плату робітників за базовим варіантомНайменування робіт
Чисельність
робітників,
чол.
Розряд
роботи
Тарифний
коефіцієнт
Погодинна
тарифна
ставка, грн.
Величина
оплати на
робітника,
грн.
Фонд оплати праці,
грн. Токарна 1 16 5 1,0 3,097 22476,96 134861,8 Токарна 2 16 5 1,11 3,43 24952,62 174668,3 Токарна 3 16 5 1,33 4,11 29838,6 208870,2 Фрезерна 34 5 1,55 4,8 34775,4 347754 Шліфувальна 30 5 1,78 5,51 40002,6 440028,6 Налагоджувальні 1 5 2,0 6,19 44939,4 44939,4 Інструментальні 4 5 2,0 6,19 44939,4 179757,6 Складальні 11 5 2,0 6,19 44939,4 314575,8 Транспортні 11 5 2,0 6,19 44939,4 1258303,2 Всього 3496234,8
Додаткова заробітна платаробітників розраховується за формулою 6.6.
/>, (6.6)
де Ндод – норма нарахуваннядодаткової заробітної плати (Ндод =10…12%)
/>
Визначимо нарахування назаробітну плату робітників.
Збори на обов’язковедержавне пенсійне страхування визначаються за формулою 6.7.
/>, (6.7)
де Нпс – норманарахування (33,2%).
/>
Збори на обов’язковесоціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначаютьсяза формулою 6.8.
/>, (6.8)
де Нссвп – норманарахування (1,5%).
/>
Збори на обов’язковесоціальне страхування на випадок безробіття визначаються за формулою 6.9.
/>, (6.9)
де Нссб – норманарахування (1,3%).
/>
Збори на обов’язковесоціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійнихзахворювань визначаються за формулою 6.10.
/>, (6.10)
де Нсснв – норманарахування (1,%).
/>
Загальна величинанарахувань визначається за формулою 6.11.
/> (6.11)
/>
Розрахуємо витрати наамортизацію основних фондів.
В спрощеному виглядіамортизаційні відрахування по кожному виду обладнання можуть бути розрахованіза формулою 6.12.
/>, (6.12)
де Ц – балансова вартістьобладнання, грн .;
На – норма амортизації, %за рік;
Т – термін використанняобладнання, цілі місяці.
Законодавство Українивизначає такі норми амортизації: електронні, оптичні, електромеханічні приладиі інструменти, електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони,мікрофони, рації, конторське обладнання і т. д. –10% на квартал або 40% на рік.Все інше обладнання – 6% на квартал або 24% на рік, інше (будівлі, спорудитощо)- 8% на рік.
Всі проведені розрахункиамортизаційних відрахувань зводимо до Таблиці 6.
Таблиця6 – Величина амортизаційних відрахуваньНайменування обладнання Вартість, грн. Норма амортизації, (кварт.) % Термін використання обладнання, міс. Амортизаційні відрахування, грн. б п б п Транспортні засоби 1580,8 5390 40 12 1375,9 4691,456 Технологічне обладнання 44480 32890 24 12 29640,5 21917,2 Енергетичне обладнання 6017,5 9521 24 12 4009,9 6344,6 Матеріальний склад 3210 15679 8 12 910,4 4446,7 Виробничий та господарський інвентар 1750 1580 40 12 1523,2 1375,2 Будівля, яку займає дільниця 54380 69459 8 12 15422,6 19699,1 Програми управління 1105 2000 60 12 1076,7 1948,8 Всього 53959,2 60423,0
Загальновиробничі витратиохоплюють: витрати на управління організацією, оплата службових відряджень,витрати на утримання, ремонт та експлуатацію основних засобів, витрати наопалення, освітлення, водопостачання тощо. Загальновиробничі витратирозраховуються за нормативами, що їх встановлено відповідно до інших статей,які утворюють собівартість виробу.
Так, змінні загальновиробничівитрати розподіляються на кожний об’єкт пропорційно встановленій базірозподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
Постійні розподіленізагальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт пропорційновстановленій базі розподілу, виходячи з нормальної потужності підприємcтва.Постійні нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до складуреалізованої продукції в період їх виникнення.
В загальному виглядівеличину загальновиробничих витрат можна спрогнозувати за нормативами повідношенню до основної заробітної плати робітників, які виготовляють цюпродукцію.
Витрати на утриманняобладнання розраховуємо за формулою 6.13.
/>, (6.13)
де Но – норма нарахування(110-120)
/>
Цехові витрати заформулою 6.14
/>, (6.14)
де Нц – норма нарахування(60-70)
/>
Величинузагальновиробничих витрат розраховуємо за формулою 6.15.
/>, (6.15)
де Нзв – норманарахування (0,9)
/>
Сума всіх статей витратутворює виробничу собівартість виробів.
Результати розрахунківвсіх видів витрат зводимо до таблиці 7.
Таблиця7 – Собівартість обробки деталей річного випускуСтаття витрат Умовне позначення Базовий варіант Проектний варіант 1 2 3 4 1. Основні матеріали за відрахуванням відходів М 439393,5 439393,5 2. Витрати на електроенергію Ве 90731,92 48803,85 3. Витрати на амортизацію основних фондів А 53959,2 60423,0 4. Витрати на основну заробітну плату виробничих робітників Зр 3496234,8 3496234,8 5. Додаткова заробітна плата робітників Здод 341413,5 341413,5 6. Збори на обов’язкове державне пенсійне страхування Зпс 1136907 1136907 7. Збори на обов’язкове соціальне страхування
/> 51677,6 51677,6 8. Збори на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття
/> 44787,2 44787,2 9. Збори на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків
/> 34451,7 34451,7 10. Витрати на утримання й експлуатацію обладнання
/> 3569322,735 3569322,735 11. Цехові витрати
/> 2017443,285 2017443,285 12. Загальновиробничі витрати
/> 2948570,955 2948570,955 13. Позавиробничі витрати
/> 2805158,76 2787427 Всього
/> 17030052,16 16976856 2.7Розрахунок величини річного економічного ефекту
Розрахуємо суму проведенихвитрат:
— за базовим варіантом заформулою 7.1.
/>, (7.1)
де С1 – собівартість продукціїпри застосуванні старого технологічного процесу, грн.;
К1 – додаткові капітальнівкладення на модернізацію технологічного процесу, модернізацію дільниці, грн.;
Ен — нормативнийкоефіцієнт ефективності капітальних затрат (Ен = 0,22).
/> (грн.)
— за проектом за формулою7.2.
/>, (7.2)
де С2 — собівартістьпродукції при застосуванні модернізованого технологічного процесу, грн.;
К2 – додаткові капітальнівкладення на модернізацію технологічного процесу, модернізацію дільниці, грн..
/> (грн.)
Розрахуємо величину річногоекономічного ефекту за формулою 7.3.
/> (7.3)
/>
Якщо технологічний процес1 (базовий) удосконалюється (модернізується), внаслідок чого з’являєтьсяудосконалений техпроцес 2 (проектний), то в цьому випадку ведеться розрахунокдодаткових капітальних вкладень на модернізацію техпроцесу, а також зменшеннясобівартості продукції, що буде виготовлятися при застосуванні модернізованоготехпроцесу в порівнянні з базовим.
Механізм порівняннядодаткових капітальних вкладень та економії на собівартості продукції зводитьсядо розрахунку терміну окупності додаткових капітальних вкладень за формулою7.4.
/> , (7.4)
де С – зменшеннясобівартості продукції, грн.
/> (року)
Оскільки термін окупностіТ є рівним нормативному, тобто дорівню 4/>5 років, то модернізаціятехнологічного процесу економічно не виправдана.
ВИСНОВКИ
Вході виконання даної курсової роботи вивчено основні закономірності ворганізації виробництва та організації виробничого процесу, закріплено навикизастосування системного підходу до вирішення задач організації виробництва тазасвоєно методику організаційних розрахунків.
Забазовим та проектним варіантами розраховано календарно-планові нормативи:ефективний фонд часу роботи обладнання; кількість та розмір партій деталейвідповідного найменування; число переналагоджень обладнання за плановий періодчасу; річний фонд часу, який витрачається на переналагодження обладнання;періодичність чергування партій деталей; число одиниць обладнання заваріантами; тривалість виробничого циклу обробки партії деталей; величинунезавершеного виробництва; число одиниць транспортних засобів; чисельністьвиробничого персоналу.
Враховуючивідповідні статті калькуляції, було визначено собівартість виготовленняпродукції за базовим (С1 = 17030052,16 грн.) та проектним (С2 = 16976856 грн.)варіантами. Оскільки собівартість обробки деталей річного випуску проектноговаріанту менша ніж базового, то це означає, що проектний варіант виправдовуєвкладені інвестиції. Тобто проектний варіант організації виробництва заподаними початковими даними є економічно вигідним.
Отже, економічно вигіднимє другий варіант організації виробництва, який передбачає розробку гнучкоїавтоматизованої дільниці, яка укомплектована роботизованими комплексами таверстатами з ЧПК.
Список використаної літератури
1. Методичні вказівки до виконання курсової роботи “Організаціявиробничої діяльності підприємства” з дисципліни “Організація виробництва” длястудентів спеціальності ”Менеджмент організацій”/В.В. Кавецький, В.О.Козловський. – Вінниця: ВДТУ, 2003 – 36 с.
2. Плоткін Я.Д., Янушкевич О.К. Організація і плануваннявиробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. видання. – Львів: Світ,1996. – 352с.
3. Организация, планирование и управление машиностроительнымпредприятием: Учеб. пособие для вузов/Н.С.Сачко, И.М. Бабук, В.И. Демьянов и др.; Подред. Н.С. Сачко, И.М. Бабука. – Мн.: Выш. шк., 1988. – 272 с.
4. Методические указания к выполнению курсовых работ по курсу«Организация, планированье и управление предприятием» для студентовспециальностей 0701, 0705/Козловский В.А. – Винница: ВПИ, 1983. – 40с.
5. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу “Організаціята планування виробництва” для спеціальностей 12.01; 12.02 всіх форм навчання/П.К.Білокур, П.Г. Білоконний. – Вінниця: ВПІ, 1991. – 68с.
6. Козловський В.О., Білоконний П.Г. Основи організаціївиробничого процесу: Навч. посібник. – К.: УМК ВО, 1991. – 172с.
7. Организация, планирование приборостроительного производства иуправление предприятием/Под общ. ред. В.А. Петрова. –Л.: Машиностроение, 1987.
8. Организация, планирование и управление деятельностьюпромышленного предприятия/Под. ред. С.М. Бухало. – К.: Выща школа, 1989.
9. Плоткін Я.Д. Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент: Навчальнийпосібник; Збірник вправ. – Львів: Державний університет «Львівськаполітехніка», 1999.
10. Галузева угода на 2003 рік//Єдність, №1-2 (75-76) січень2003.-С.5
Додаток А
Початкові дані длярозрахункуПоказники Умовне позначення Варіант 1 (б) Варіант 2 (п) Число змін роботи обладнання Кзм 1 1 Річний обсяг випуску продукції, шт N 39924 39924 Кількість найменувань виробів Н 6 6 Передвиробничі витрати з врахуванням фактору часу, грн Кпр 6300 29650 Початкова вартість транспортних засобів, грн Кmр 1580,8 5390 Початкова вартість технологічного обладнання, грн Коб 44489 32890 Початкова вартість енергетичного обладнання оснастки великої вартості, вимірювальних та регулювальних приладів, грн Ке 6017,5 9521 Вартість матеріального складу цеху, грн Кск 3210 15679 Вартість виробничого та господарчого інвентаря, грн Кін 1750 1580 Вартість програм управління, грн Кпу 1105 2000 Вартість оборотних засобів, грн Ос 1270 1170 Вартість будівлі, що її займає дільниця, грн Кбуд 54380 69459 Встановлена потужність обладнання та транспортних засобів, кВт W 128 76,5 Коефіцієнт, що враховує використання двигунів за часом Квч 0,75 0,75 за потужністю Квп 0,5 0,45 Коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в мережі j 1,15 1,15 ККД обладнання h 0,80 0,80 Час, що витрачається на транспортування, завантаження та розвантажування однієї деталі, хв tmp 0,6 0,6
Додаток Б
Техніко-економічніпоказники деталей, що обробляютьсяВиріб Марка матеріалу Норма витрат, кг. Маса деталі, кг. Оптова ціна, грн./кг матеріалу відходів 1 СТ.3 1,2 1,1 986 74 2 1,3 1,2 3 1,4 1,5
Технологічний маршрутвиготовлення виробуОперація Розряд роботи
Номенклатура
виробів Варіант 1 Варіант 2 Обладнання Витрати часу Обладнання Витрати часу to tв tоп tн to tв tоп tн Токарна 1 3
1
2
3
Верстат
16Б16ФЗ-31
3,0
3,0
3,0
1,0
1,0
1,0
4
4
4
4,5
4,5
4,5
Роботизо-ваний комплекс
16Б16Т1-03
3,0
3,0
3,0
0,5
0,5
0,5
3.5
3,5
3,5
2,5
2,5
2,5 Всього 9,0 3,0 12,0 13,5 Всього 9,0 1,5 10,5 7,5 Токарна 2 5
1
2
3
Верстат
16Б16ФЗ-31
3,1
3,1
3,3
1,1
1,1
1,1
4,2
4,2
4,4
3,5
3,5
3,5
Роботизо-ваний комплекс
16Б16Т1-03
3,1
3,1
3,3
0,5
0,5
0,5
3,6
3,6
3,8
2,5
2,5
2.5 Всього 9,5 3,3 12,8 10,5 Всього 9,5 1,5 11 7,5 Токарна 3 5
1
2
3
Верстат
16Б16ФЗ-31
3,1
3,1
3,3
1,1
1,1
1,1
4,2
4,2
4,4
3,5
3,5
3,5
Роботизо-ваний комплекс
16Б16Т1-03
3,1
3,2
3,2
0,5
0,5
0,5
3,6
3,7
3,7
2,5
2,5
2.5 Всього 9,5 3,3 12,8 10,5 Всього 8,8 1,5 11 7,5 Фрезерна 4
1
2
3
Верстат
Фрезерний 6720ВФ2
4,5
4,5
4,5
2,1
2,2
2,2
6,6
6,6
6,7
4,8
4,8
4,8 Верстат фрезерний 6720ВФ2
4,5
4,5
4,5
1,6
1,6
1,6
6,1
6,1
6,1
4,8
4,8
4,8 Всього 13,5 6,5 19,9 14,4 Всього 13,5 4,8 18,3 14,4 Шліфуваль-на 6
1
2
3 3М152МВФ2-01
5,0
5,4
5,4
2,2
2,2
2,2
7,2
7,6
7,6
4,9
4,9
4,9 3М152МВФ2-01
5,0
5,4
5,4
1,8
1,8
1,8
6,8
7,2
7,2
4,9
4,9
4,9 Всього 15,8 6,6 22,4 14,7 Всього 15,8 5,4 21,2 14,7