Житомирська філія Європейського університету
Регулювання валютного курсу в період фінансово-економічної кризи
Запорожець Т.Ю.
Науковий керівник Світлишина І.А.
Світова фінансова криза, що розпочалась у 2007році зачепила в тій чи іншій мірі економіки більшості країн світу. В тому числінаслідки кризи були відчутні і в Україні. В умовах глобалізації економічних процесів,швидкої інтеграції національних фінансових ринків валютний чинник стає одним з головнихелементів виходу як з фінансової так і економічної кризи.
Складовою частиною грошової системи країни є національнавалютна система як форма організації валютних відносин, формування якої в Україніще остаточно не закінчене. [3] Формування валютних курсів та їх регулювання відбуваєтьсяпід дією не тільки економічних, а й політичних чинників як міжнародного, так і внутрішньогохарактеру. Особливо відчутним вплив цих чинників став в умовах світової фінансовоїкризи. У країнах з незрілими ринковими відносинами, до яких відноситься й Україна,зовнішні та внутрішні чинники спричинили виникнення девальваційного шоку національнихвалют. Зокрема, румунський лей знецінився на 20%, російський рубль — на 12,3%, польськийзлотий — на 23%, українська гривня — на 41,9% [4]. Як свідчить аналіз, економічніметоди валютного регулювання, які наразі використовують центральні банки країн,в умовах стрімкого відтоку іноземного капіталу стали неефективними для запобіганнядевальвації валют.
Метою дослідження є визначення заходів щодо поліпшеннявикористання системи прямих валютних обмежень в Україні для стабілізації обмінногокурсу гривні в момент її стрімкого знецінення.
Проблемами ефективності застосування валютних обмеженьу практиці регулювання динаміки обмінного курсу, особливо під час фінансових криз,присвячено дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Зокрема, О. Береславськавважає, що «валютні обмеження є досить оперативним інструментом валютно-курсовогорегулювання. Вони можуть досить швидко встановлювати і відмінятися залежно від ситуаціїна валютному ринку».
Сучасні дослідження систем валютного регулюванняв багатьох країнах світу свідчать про те, що в індустріально розвинутих країнах,де національна валюта є повністю конвертованою, має високу ліквідність і виконуєфункцію засобу платежу на світових товарних та фінансових ринках центральні банкивикористовують прямі методи для підтримки необхідної курсової динаміки, основнимз яких є регулювання відсоткової ставки [5]. Валюти цих кран є стійкими до негативнихнаслідків фінансових криз, а якщо і відбувається певна девальвація національнихгрошей, вона суттєво не впливає на економічні процеси в державі.
У країнах з нерозвинутими ринковими відносинами(перехідні та трансформаційні економіки), де національні валюти є неповністю конвертованими,мають низьку ліквідність, а сфера їхнього обігу знаходиться тільки в межах держави,органи монетарної влади використовують, в основному, неринкові (адміністративні)методи її регулювання. Це пов'язано з тим, що неконвертовані валюти дуже вразливідо будь-яких світових та регіональних фінансових криз і мають тенденцію до знецінення.Особливо стрімка девальвація валют спостерігається в країнах, економіка яких є відкритоюі дуже чутливою до руху міжнародних потоків капіталу. Це стосується і України, валютаякої на сучасному етапі зазнала суттєвого знецінення. Основними чинниками цьогознецінення стали: стрімкий відтік іноземного капіталу, зменшення обсягів валютнихнадходжень в країну та зміною валютно-курсової політики Національного банку України.Відомо, що Міжнародний валютний фонд, надаючи стабілізаційний кредит у розмірі 16,4млрд. дол. США, основною вимогою висунув введення в Україні політики гнучкого курсоутвореннята обмеження втручання Національного банку України у формування його динаміки шляхомпроведення валютних інтервенцій [6]. Тобто мова йшла про введення певної лібералізаціївалютного ринку в країні. Проте, як засвідчує практика, лібералізація валютногоринку має різні наслідки для сильних міжнародних і внутрішніх (неконвертованих)валют. Сильна валюта тільки виграє від лібералізації: з усуненням різноманітнихбар'єрів відкриваються нові сфери її використання, завдяки чому країна-емітент можедозволити собі мати негативне сальдо платіжного балансу (наприклад, США). Внутрішнявалюта тільки програє від лібералізації: її курс стає залежним від надходжень україну іноземної валюти, вона вступає у нерівну конкурентну боротьбу з іноземнимивалютами не тільки у зовнішньоекономічній діяльності, але й у сфері внутрішніх розрахунків.Це дуже яскраво проявилося в Україні: за даними Національного банку України тількиза останній квартал 2009 р. рівень фінансової доларизації зріс до 29% з 22% на початкуроку [7].
Перехід до зменшення участі Національного банкуУкраїни на валютному ринку та формування курсу гривні під дією попиту та пропозиціїпризвели до появи спекулятивних атак на валютному ринку. Кошти у вигляді рефінансування,які надавав Національний банк України для підтримки ліквідності банківської системи,спрямовувалися на валютний ринок. Дані, наведені у табл.1 свідчать, що тільки задва місяці 2009 р. обсяги купленої валюти на міжбанківському ринку перевищили 3млрд. дол. США [3; 6]. Такий високий попит на валюту спричинив її різке знецінення.
З метою стабілізації курсу гривні Національнийбанк України був змушений ввести прямі обмеження на операції з купівлі-продажу валюти,а саме:
1. Прив'язати офіційний курс гривні до курсу готівковихпродажів, тобто останній не повинен відхилятися від офіційного на 1,5%.
2. Проводити аукціони з купівлі-продажу валюти.Заявки на купівлю валюти мають ціну відсікання, і якщо ціна перевищує курс, за якимНаціональний банк України продає валюту, заявка не задовольняється.
3. Виходити комерційним банкам на міжбанківськійринок тільки з нетто-продажем або нетто-купівлею іноземної валюти.
Разом з тим заходи Національного банку Українина шляху стабілізації курсу гривні були малоефективними і призвели до появи певногодефіциту іноземної валюти, у зв'язку з чим гривня продовжувала знецінюватися. Припинитипадіння курсу гривні стало можливим лише за обмеження рефінансуванні Національногобанку України, скорочення термінів надання кредитів і підвищення відсоткових ставокза ними.
Таблиця 1
Обсяг рефінансування банків№ Назва банку Обсяги рефінансування НБУ, млн.грн. Обсяги купівельної валюти на міжбанківському ринку, млн.дол. США Станом на 08.12.2009 Станом на 15.12.2009 жовтень листопад разом 1 ВАТ КБ «Надра» 7100,0 7100,0 99,1 438,3 537,4 2 ВАТ «Ощадбанк» 4600,7 4000,0 408,51 183,97 592,48 3 КБ «Приватбанк Дніпро» 3410,0 3410,0 332,9 296,7 629,6 4 ВАТ «Укрексімбанк» 632,0 1408,0 326,39 214,2 540,59 5 «Райфайзен Банк Аваль» 400,0 573,0 84,12 146,13 230,25 6 ТОВ «Укрпромбанк» 1348,0 1348,0 117,7 87,3 230,0 7 ВАТ АБ «Укргазбанк» 1228,5 1228,5 81,1 54,7 135,8 Всього 21408,2 21765,5 1534,52 1508,4 3042,92
Проведений аналіз дозволяє зробити висновки. Длястабілізації ситуації на валютному ринку є необхідністю проведення наступні заходів:
встановлення жорсткого контролю за коштами, якіотримують банки через канал рефінансування;
суттєво посилити роль валютних обмежень у системівалютного регулювання Національного банку України до моменту стабілізації ситуаціїна ринку;
обмежити розрахунки на території України в іноземнійвалюті. Єдиним засобом платежу повинна стати національна валюта.
Сучасні процеси валютного курсоутворення відіграютьзначну роль в економічному житті держави. В залежності від валютної політики цеможе як стимулювати так і стримувати економічний розвиток в країні та відповідновпливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце державина світовому ринку. Розбалансованість валютного ринку, негативне сальдо торговельногобалансу, високі темпи інфляції свідчать про те, що на сьогоднішній день залишаєтьсянерозв’язаною проблема проведення ефективної валютно-курсової політики і визначенняоптимального рівня валютного курсу. Для вирішення цих проблем необхідним є вибіроптимальної системи регулювання валютного курсу в сучасних умовах, що і стало об’єктомдослідження даної статті.
Під валютно-курсовою політикою ми розуміємо складовучастину валютної політики, що представляє собою законодавчо закріплені повноваженняНаціонального банку по здійсненню комплексу заходів у сфері регулювання, контролюй адміністрування валютного курсу, спрямованого на забезпечення його ефективноїдинаміки, для досягнення цілей грошово-кредитної політики держави [2]. Вона реалізуєтьсячерез державне регулювання валютного курсу і спрямовується на стабілізацію курсовихколивань, а також підвищення або зниження валютного курсу у відповідності до їїцілей та задач. Слід зазначити, що валютно-курсова політика не розглядається яксамостійний компонент програмних документів, а реалізується як складова валютноїполітики у межах заходів загальної монетарної політики [2].
Щодо поняття «валютний (обмінний) курс»,то це є вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у валюті іншої країни,групі валют або міжнародних грошових одиницях. Таким чином, обмінний курс є одниміз найбільш важливих елементів національної валютної системи, оскільки його рівеньвідображає динаміку основних макроекономічних показників розвитку країни і він самможе активно впливати на їх зміну.
Валютний курс є важливим елементом монетарної політики,він виконує активну функцію в грошово-кредитному механізмі і може виступати у такихкатегоріях як: інструмент, методи якого можна розподілити на ринкові та адміністративні;індикатор, тобто складова частина трансмісійного механізму, яка поряд з іншими параметрамивідображає стан економіки та монетарної сфери та використовується при аналізі економічноїта грошово-кредитної політики; монетарна ціль, для досягнення якої використовуютьзасоби грошово-кредитної у взаємозв'язку із заходами економічної політики.
Отже, згідно класифікації Міжнародного валютногофонду, існують такі види систем регулювання валютного курсу як: режим фіксованого,режим плаваючого, проміжний режим валютного курсу [8].
Режим фіксованого валютного курсу передбачає установленняНаціональним банком обмінного курсу національної валюти до певної іноземної валютиабо системі валют, відповідно, при обмеженій грошово-кредитної політики.
Деякі економісти вважають, що даний режим можнавикористовувати як головний інструмент антиінфляційної політики, але, на нашу думку,це твердження є помилковим, оскільки встановлення фіксованого курсу, який не відповідаєцілям підтримки зовнішньої рівноваги може призвести до підвищення реального валютногокурсу, погіршення платіжного балансу та підвищення ризику виникнення валютної кризи.
При режимі плаваючого валютного курсу визначальнимфактором курсоутворення є попит та пропозиція на національну та іноземну валюту[8]. В сучасних умовах даний режим для України має більше недоліків, ніж переваг,а саме: непередбачуваність валютного курсу та спекуляції на валютному ринку (наприклад,прихід у країну спекулятивних інвесторів, які мають на меті заробити на коливаннінаціональної валюти) і, як наслідок, може відбутися відповідне формування громадськоїдумки, що плаваючий курс гривні рівносильний слабкий валюті. Це продемонструвалиподії за жовтень — листопад 2008 року, коли попит на долар різко підвищився, щопризвело до значної девальвації національної валюти (гривня втратила близько 40%своєї вартості). Ще одним із недоліків є непрогнозованість зовнішньоторговельнихта інвестиційних потоків.
Як поєднання двох вищезазначених систем існує проміжнийрежим валютного курсу. Він представляє поєднання як державного регулювання, такі ринкової кон’юнктури. Але більшість провідних економістів і фахівців центральнихбанків різних країн дотримуються думки, що в умовах глобалізації економічних процесівіз високим ступенем інтеграції фінансових ринків усе більшого поширення набуваютьлише режими плаваючого та фіксованого валютного курсу.
Нині в Україні ведуться гострі дискусії щодо застосуванняоптимальної системи регулювання валютного курсу. Важливо також зауважити, що необхідновизначитися для досягнення якої макроекономічної мети має використовуватися одиніз режимів. Для вибору необхідного режиму існують певні критерії, які пов’язанііз структурними та інституційними характеристиками економіки:
1) рівень розвитку ринкових відносин та ступіньвідкритості економіки, що дозволяло б ефективно розподіляти ресурси та забезпечуватиавтоматичне відновлення економічних балансів;
2) ступінь дестабілізації економіки (на даномуетапі в Україні відбувається економічна криза, отже більш прийнятним буде використаннярежиму фіксованого валютного курсу);
3) рівень золотовалютних резервів країни, якийсклав за даними Національного банку на 01.12.08 − 32,7 млрд. дол. Оскількизолотовалютні резерви залишаються на нормальному рівні, то це є фактором виборуплаваючого курсу;
4) масштаб економіки є одним з найбільш розповсюдженихкритеріїв, що в даному випадку сприяє фіксації валютного курсу;
5) диверсифікація експорту, яка визначає структурузовнішньої торгівлі та обсяг валютних надходжень. Цей процес є актуальним для нашоїкраїни, тому що за січень — жовтень 2008 року негативне сальдо склало більш ніж14 млрд. дол. за даними Держкомстату. В цих умовах більш доцільним було б використанняплаваючого курсу;
6) рівень інфляції. Він визначає вибір режиму валютногокурсу в тому разі, якщо спостерігається істотна різниця між темпами зростання ціну країні та ціновою динамікою її головних зовнішньоторговельних партнерів. В Україніінфляція за 11 місяців 2008 р. склала 19,8% (за даними Держкомстату). Це є одиніз найбільших показників серед всіх країн Європи, тому з огляду на цей фактор можнавизначити, що було б ефективніше використання фіксованого валютного курсу;
7) можливість отримання зовнішніх позик для збільшеннявалютних резервів або проведення стабілізаційних заходів. Україна вже отримала першийтранш кредиту МВФ у розмірі 4,5 млрд. дол. (всього 16,4 млрд. дол.) та до кінця2008 року отримає кредит Всесвітнього банку у розмірі 500 млн. дол. Наявність можливостінадання нашій державі зовнішніх позик розглядається як аргумент на користь використанняплаваючого валютного курсу.
Таким чином, для відкритої економіки України зїї уразливістю до зовнішніх шоків, принципове значення має ефективне функціонуваннярежиму регулювання валютного курсу. Забезпечення стійкого економічного зростання,підвищення рівня життя населення потребує постійного вдосконалення валютної системикраїни. Необхідно зазначити, що вибір системи регулювання валютного курсу повиннийрозглядатися як в короткостроковій так і в довгостроковій перспективі, відповідновибір цілей, методів і інструментів режиму має бути заснований на багатоваріантнихрозрахунках, що будуть враховувати наслідки зміни для всіх суб’єктів економічногодіяльності.
Література
1. Горшкова Н. Валютно-курсова політика: практичний досвіді рекомендації // Вісник НБУ. — 2007. — №1. — С.62-66.
2. Дзюблюк О.В. Валютна політика. — К.: Т-во «Знання»,2007. — 422 с.
3. І.В. Корнєва // «Регулювання валютного курсу вумовах світової кризи» // Актуальні проблеми економіки №8 (98), 2009.
4. Монетарний огляд за І квартал 2008 рок. Національнийбанк України Департамент монетарної політики
5. Організаційно-правові основи біржової діяльності. БерлачА.І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А.І.Берлач, Н.А. Берлач, Ю.В. Ілларіонов. — К.: Фенікс, 2000. — 336 с. — Бібліогр.:с.332
6. www.bank.gov.ua // Статистика // Національний банкУкраїни
7. www.epravda.com.ua/news/494e21c8885f0/Економічна правда
8. Siebert H. International Exchange Rate Systems — Wheredo we Stand? // Kiel Working Papers. — 2006. — №1288, p.46.