Зміст
1.Система захисту прав споживачів
2.Захист прав споживачів у три кроки формаціядля споживачів
3. Практикавирішення проблем
Список використаної літератури
1.Система захисту прав споживачів
В умовахпереходу до сучасної моделі економіки на основі інноваційно-інвестиційногорозвитку, підготовки вступу до СОТ та інтеграції в європейський і світовийекономічний простір необхідно, в першу чергу, зберігаючи пріоритет національнихінтересів, у стислі терміни вдосконалити систему захисту прав споживачіввідповідно до досвіду розвинених країн. Якщо держава вміє захищати інтересисвоїх споживачів, то це є запорукою поваги до такої держави. Підвищення якостіі конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг, активне впровадження вУкраїні сучасних технологій, збільшення інвестиційних потоків – всі ці факторипозитивно впливають на динаміку економічного зростання країни.
Головнимзавданням органів державної влади є продовження процесу перетворення України назаможну європейську державу, основним пріоритетом якої є створення високихєвропейських стандартів життя населення. Забезпечивши на рівні технічногорегулювання гарантії безпечності продукції та послуг, створивши системупозасудового та судового розгляду скарг споживачів, країни Європейського Союзусконцентрували увагу на захисті споживача від небезпечних виробів та неякіснихпослуг через надання йому достатньої кількості об’єктивної інформації,відповідно до якої він зможе приймати свідоме рішення про їх вибір. Однак і цене позбавляє споживача усіх проблем: виріб може мати прихований недолік, недотримуються правила торгівлі тощо, чим порушуються права споживача.
З метоюпідвищення рівня забезпечення інтересів та захисту прав споживачів за останніроки в Україні розроблено та прийнято ряд законів, адаптованих до вимогзаконодавства ЄС, зокрема “Про внесення змін до Закону України “Про захист правспоживачів” і “Про внесення змін до Закону України “Про рекламу”. Створеновідповідні умови для функціонування в органах місцевого самоврядуванняструктурних підрозділів з питань захисту прав споживачів, налагоджуєтьсяспівпраця і взаємодія органів виконавчої влади з органами місцевогосамоврядування та громадськими організаціями споживачів.
В той же час,аналіз справ на споживчому ринку України свідчить про те, що кількість порушеньвимог законодавства у сфері захисту прав споживачів за останнє десятиріччя незменшується і становить понад 90% від загальної кількості перевірених суб’єктівгосподарювання. Споживчий ринок продовжує насичуватися сурогатами, неякісними,фальсифікованими та небезпечними для людей товарами, передусім харчовимипродуктами та алкогольними напоями. Не повною мірою реалізується право споживачана отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації протовари, роботи та послуги. Потребує розвитку можливість реалізації праваспоживачів бути почутим, відшкодовувати завдані збитки. Недостатньо задіянийпотенціал громадських об’єднань споживачів, яких в Україні налічується біляста.
Вони маютьзабезпечити правову підтримку і розгляд значної частини заяв тих громадян,котрі понесли втрати у зв’язку з придбанням недоброякісних продовольчих іпромислових товарів. На жаль, сьогодні це не відбувається внаслідок того, щодержава не створила умов для ефективної діяльності цих організацій. Тим самимпорушується 42 стаття Конституції, за якою «держава сприяє діяльності громадськихорганізацій споживачів».
Світовий досвідвказує, що найбільш ефективними механізмами залучення громадян до участі вгромадському русі є громадська поінформованість, громадські консультації,громадський контроль, аудит, моніторинг, механізм лобіювання та ін. Сучаснийрух споживачів є необхідною умовою забезпечення справедливого, безпечного істалого майбутнього споживачів.
Тож виписані вЗаконі права громадських організацій споживачів повинні бути визначені більшдетально та наповнені конкретним змістом. Зокрема, потрібно визнати законніінтереси цих організацій щодо внесення пропозицій до проектів законодавства прозахист прав споживачів, їх роль у зверненні зі скаргами в інтересах споживачів– в індивідуальному чи колективному порядку – до уповноважених органів. Такожмає бути підтверджена й розвинута важлива роль громадських організацій у галузіінформування та навчання споживачів. Відсутність механізму взаємодії тасоціального партнерства між державною владою й організаціями громадськогосектора гальмує демократичні процеси в суспільстві, соціально-економічний розвиток,вирішення гострих соціальних питань, у тому числі щодо захисту прав та інтересіввітчизняних споживачів.
Незважаючи наекономічні, правові, політичні труднощі, Україна намагається розв'язатипроблему ефективного захисту споживчого ринку та прав споживачів, якінагромадились за радянський і теперішній часи. Набутий, хоч і зовсім щеневеликий, вітчизняний досвід свідчить, що із зміною економічної ситуації,процесами глобалізації постає необхідність реалізації консолідованої з усімаучасниками ринкових відносин споживчої політики, постійному удосконаленнізаконодавства та фінансовому забезпеченні заходів у сфері захисту правспоживачів.
Мета і завданняПрограми
Метою Програми єсприяння реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Сьогоднішнійстан споживчої політики в Україні не може в повній мірі задовольнити споживача,тому розроблення Програми є вирішенням низки проблем, пов’язаних із захистомправ споживачів.
ЗавданнямиПрограми є:
• забезпеченняреалізації державного захисту прав споживачів на якісну та безпечну продукцію,послуги;
• здійснення надержавному рівні заходів щодо посилення біобезпеки захисту споживачів відпотенційних ризиків використання генетично модифікованих організмів;
• удосконаленнязаконодавчої та нормативно-правової бази у сфері захисту прав споживачів;
• забезпеченнядержавною підтримкою громадських організацій споживачів;
• забезпеченнякоординованої та інтегрованої співпраці органів виконавчої влади, органівмісцевого самоврядування та громадських організацій споживачів;
• підвищенняправової обізнаності та поінформованості громадян як споживачів.
З метоюрозв’язання завдань, визначених Програмою, передбачається здійснити планзаходів згідно з додатком.
Основні напрямиреалізації Програми
У рамках цієїПрограми захист прав споживачів здійснюється за такими напрямами:
розробленняконцепції державної політики захисту прав споживачів на довгостроковуперспективу у відповідності з Керівними принципами ООН;
розробленнянових та приведення чинних законодавчих та нормативно-правових актів увідповідність до документів ЄС у сфері захисту прав споживачів, тобтозабезпечення узгодженості законодавства між країнами, головним чином, шляхомвстановлення мінімальних вимог щодо конкретних аспектів захисту прав споживачів;
захиствнутрішнього ринку від небезпечних та неналежної якості товарів (робіт,послуг);
забезпеченнябезумовного дотримання правил надання житлово-комунальних та всіх видів платнихпослуг;
забезпеченнядотримання вимог рекламного законодавства;
проведенняінформаційно-просвітницької роботи щодо роз’яснень норм і положеньзаконодавства про захист прав споживачів та рекламного законодавства (виданнянавчально-методичних посібників, збірників нормативно-правових актів,періодичних матеріалів, організація веб-порталів з питань захисту правспоживачів); поширення серед населення, зокрема через систему закладів освіти,знань законодавства про захист прав споживачів;
покращанняматеріально-технічного та методологічного забезпечення досліджень товарів,сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів з метоюзапобігання та виявлення фальсифікації, проведення експертиз при вирішенніспоживацьких спорів тощо;
здійсненняпостійного контролю за безпекою та якістю товарів (робіт, послуг), щореалізуються на споживчому ринку;
стимулюваннязапровадження високих етичних норм поведінки із споживачем та доброчинноївиробничої практики підприємств;
підвищеннякваліфікації фахівців у сфері захисту прав споживачів;
забезпеченняучасті у міжнародних організаціях із захисту прав споживачів, тіснеспівробітництво з ними, підвищення рівня споживацьких знань.
Одним із шляхіввиконання Програми є розроблення в установленому порядку та виконаннярегіональних програм захисту прав споживачів.
Організаційнезабезпечення
Організаційнезабезпечення виконання Програми покладається на Держспоживстандарт, який є їїдержавним замовником.
Держспоживстандарт:
здійснюєзагальне керівництво роботою, пов’язаною з виконанням Програми;
залучає довиконання Програми інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органимісцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації наконкурсних засадах.
Фінансове забезпеченнявиконання Програми
Головнийрозпорядник, відповідно до програмних та прогнозних документів Уряду, під часскладання бюджетного запиту готує пропозиції з обґрунтуванням щодо обсягівбюджетних коштів, необхідних для виконання визначених Програмою заходів нанаступний бюджетний період.
Фінансовезабезпечення виконання Державної програми та регіональних програм здійснюєтьсяв установленому законом порядку.
Контроль завиконанням Програми
Міністерства,інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної РеспублікиКрим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації,відповідальні за виконання Програми, подають Держспоживстандарту до 1 березня,починаючи з 2009 року, інформацію про стан її виконання.
Держспоживстандартінформує до 1 квітня, починаючи з 2009 року, КабінетМіністрівУкраїни про результати виконання Програми. Кабінет Міністрів України напідставі поданої інформації здійснює коригування завдань Програми та обсягів їїфінансування.
Очікуванірезультати Виконання передбачених Програмою завдань забезпечить: насиченняспоживчого ринку якісною та безпечною продукцією, забезпечення гарантійспоживачам; гармонізацію законодавчої та нормативно-правової бази у сферізахисту прав споживачів з європейською; ефективну співпрацю органів виконавчоївлади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій споживачів; інформатизаціюорганів виконавчої влади та підприємств сфери захисту прав споживачів тазабезпечення прозорості їх діяльності для суспільства; обізнаність населеннящодо своїх прав як споживачів; збалансування інтересів учасників ринковихвідносин та забезпечення справедливих умов для споживачів. Програма захиступрав споживачів на 2008 – 2011 роки забезпечить послідовність і поетапність уреалізації важливих державних завдань безпосереднього впливу на якість життя ірівень добробуту кожної людини.
2. Захист прав споживачів утри кроки
Про права споживачів та їх захистнаписано немало. Та незважаючи на це, не зменшується кількість людей, якізвертаються до юристів із запитаннями «що робити якщо придбана ними річвиявилась неякісною, а продавець відмовляється її замінити чи повернутивиплачені за неї гроші?» Всі знають, що законодавством України передбаченояк гарантії якості товарів і послуг, які надаються громадянам, так і можливістьїх захистити. Та чи багато людей знає куди звертатись і що робити, якщо вонипотраплять у таку ситуацію? Призначенняцієї статті полягає у тому, щоб: по-перше, розповісти людям про їхні права якспоживачів (у т.ч. покупців, замовників тощо); по-друге, порадити що робити ікуди звертатись для відновлення своїх порушених прав споживача.
Отже, відповідно до ст. 3 ЗаконуУкраїни «Про захист прав споживачів» споживач має право на: 1)державний захист своїх прав; 2) гарантований рівень споживання; 3) належнуякість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування; 4)безпеку товарів (робіт, послуг); 5) необхідну, доступну, достовірну тасвоєчасну інформацію про товари (роботи, послуги): їх кількість, якість,асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця); 6) відшкодуваннязбитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а такожмайнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя іздоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбаченихзаконодавством; 7) звернення до суду та інших уповноважених державних органівза захистом порушених прав; 8) об'єднання в громадські організації споживачів(об'єднання споживачів). Як можна побачити, обсяг прав громадян передбаченодосить великий, але що ж є насправді?
Насправді є те, що люди досі купуютьтовари, які не відповідають вимогам якості, а коли вони намагаються їх обмінятиабо здати назад продавцеві, їм незаконно відмовляють.Така поведінка продавців зумовлена багатьма факторами: і їхньоюбезвідповідальністю, і сподіванням на безкарність… Але ж неможна робитипокупки, сподіваючись лише на чесноти продавців. Потрібно стимулювати їхнюзаконослюхняну поведінку своєю наполегливістю та активними діями, тому що лишетакими методами у наших продавців можна «виховати звичку» продаватиякісний товар.
Так, у ч. 3 ст. 12 Закону України«Про захист прав споживачів» чітко зазначено, що продавець (виробник,виконавець) зобов'язаний передати споживачеві товар (роботу, послугу), який заякістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а такожінформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виробником,виконавцем). Але що потрібно робити, якщо придбаний вами товар виявився все жтаки неякісним? Перший ваш крок повинен бути спрямований на перевіркурозрахункового документу (чек, квитанція, договір купівлі-продажу, накладнатощо) з позначкою про дату придбання, який повинен бути виданий продавцем.Такий документ буде доказом здійснення покупки саме у цього продавця. І якщо вине надасте його, продавець має усі законні підстави вважати, що неякісний товарбув придбаний не в нього і відповідно жодних дій по усуненню його недоліків чизаміни товару зроблено не буде. Саме тому під час покупки варто вимагати чек ізберігати його певний час (бажано до спливу гарантійного терміну товару),особливо якщо товар має значну цінність.
Якщо з розрахунковим документом всегаразд, потрібно переходити до другого кроку: направлення до продавця письмовоїзаяви із вимогою вчинити одну із зазначених у ч.1 ст.14 вищезгаданого законудій: а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їхвиправлення споживачем чи третьою особою;б) заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу,модифікації) належної якості; в) відповідного зменшенняйого купівельної ціни; г) заміни на такий же товар іншоїмарки (моделі, артикулу, модифікації) з відповідним перерахуванням купівельноїціни; д) розірвання договору та відшкодування збитків,яких він зазнав. Слід звернути особливу увагу на те, щозаяву бажано надсилати телеграмою або листом з повідомленням, або в іншийспосіб, але так, щоб ви мали на руках доказ отримання адресатом вашої вимоги. Уч.3 цієї ж статті встановлений обов'язок продавця (виробника) прийняти товарненалежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. А якщо вага товарубільша 5 кілограмів, то витрати на його транспортування можна покласти напродавця. Отримавши таку вимогу, продавець має 14 днів,щоб усунути недоліки товару, а якщо вимога стосується товару, який є внаявності заміна повинна бути здійснена негайно. Існує також дещо парадоксальнанорма закону, що дає продавцю 2 місяці (з часу відповідної заяви) на замінуречі, якої немає у нього в наявності.
Набагато доцільніше було б надатисторонам можливість домовитись про строк заміни речі, а у разі неможливостідосягнення такої домовленості — розірвати договір. Адже 2 місяці чекати назаміну, приміром, холодильника ставить у вельми незручне становище покупця.Небагато людей знає про те, що за кожний день затримкивиконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу,модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад встановленийтермін (14 днів) споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсоткавартості товару. А це положення може бути добрим стимулом для того, щобпродавець діяв якнайшвидше у вирішенні ваших проблем. Якщож він не захотів виконувати ваші вимоги, або ніяк не відреагував на них, вампотрібно буде зробити ще один крок — третій — подати заяву до суду.
В розгляді справ судом про захистправ споживачів є своя специфіка, яка дозволяє звертатись до суду всім і прицьому з мінімальними витратами. Так, у ч.5 ст.110 Цивільного процесуальногоКодексу зазначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися замісцем проживання споживача, а не як за загальним правилом — замісцезнаходженням відповідача. А також, у ст.24 Закону України «Про захистправ споживачів» зазначено, що споживачі звільняються від сплатидержавного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Таким чином можнасказати, що звернувшись до суду, окрім свого вільного часу, ви нічого невтрачаєте. І ще одне, звертаючись до суду, не забудьте вказати розмір моральноїшкоди, яку ви маєте право вимагати від продавця за клопоти, що були вамспричинені неякісним товаром та (або) процесом його заміни.
Але не слід забувати й про те, щопродавцю законодавство теж надає право захищати свої інтереси і ч.12 ст.14Закону України «Про захист прав споживачів» зазначає, що вимогиспоживача не підлягають задоволенню, якщо продавець доведе, що недоліки товарувиникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або йогозберігання. Тому використовувати товар слід з додержанням правил йоговикористання. Як бачимо, своїправа як споживача захистити можливо. І держава на законодавчому рівні створиламеханізм їх захисту. Можливо не такий ефективний, як хотілось би, але жфункціонуючий і, за умови додержання всіх вимог, досить результативний.Потрібно лише діяти. Кроки, перераховані в цій статі, неє єдиним вірним способом поновлення своїх прав споживача. Існує ще можливістьзвернення до органів місцевого самоврядування, до міліції та прокуратури,різних громадських організацій та об'єднань громадян. Але як свідчить практикабагатьох юрис-тів саме вищезапропонований варіант є найбільш ефективним інайменш збитковим для покупця.
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ СПОЖИВАЧІВ
Директивимістять широкий спектр вимог, які стосуються інфррмацію на етикетках. Харчовапродукція, наприклад, повинна містити повний перелік інгредієнтів, і вказуватинаявність потенційних алергенів (наприклад, горіхів). Існують також правилащодо опису продукції як «органічної», або використання регіональних назвпродуктів харчування, наприклад, сиру «пармезан» або «пармської» шинки. Усягенетично модифікована продукція повинна бути відповідним чином позначена.Подібнимже чином, велика домашня техніка повинна мати позначення стосовно споживанняелектроенергії у звичайних умовах. Законтакож вимагає надання конкретної цінової інформації. Зокрема,супермаркети не можуть указувати ціни лише за пакет харчових чи іншихпродуктів, але повинні вказувати також ціну за одиницю – тобтоповідомляти, як ціна пакету співвідноситься зі стандартною одиницею (наприклад,5,5 євро за 100 мл). Це дає змогу споживачам легко порівнювати вартість і цінинавіть у тих випадках, коли продукція продається у різних кількостях.Стандартизовануінформацію потрібно надавати також по відношенню до фінансових послуг, таких,як позики або кредитні картки. Відсоткові ставки, обраховані за стандартноюметодикою обчислення відсотків у річному вираженні (annual percentage rate –APR), повинні бути повідомлені споживачам до того, як вони поставлять свійпідпис. І в цьому випадку, споживачі отримують можливість порівнювати продукціюлегко та коректно.
У цьому випадкутакож існують особливі вимоги щодо пакетних (комплексних) турів; проспектиповинні надавати повну інформацію стосовно того, що пропонується – переїзду,розміщення, цін, планів оплати. Ці параметри не можна міняти після того, якзамовлення було зроблено. Майже звичним сталопитання покупців у магазинах «А це свіже?». Адже у відповідь майже завжди чуєшпозитивну репліку, а якщо й ні, то хто-небудь інший забуде запитати просвіжість і купить товар. У Законі України «Про захист прав споживачів» в статті6 сказано «Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачевіпродукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію». Буває,просиш продавця дати певний товар, а він говорить «я б вам не радила це брати».Зрозуміло, що продукт вже давно зіпсований і прострочений, але питання в тому,чому він все ще на полиці магазину? Виходить, продавець навіть не через страхбути покараним за продаж неякісної продукції, а скоріше з етичних міркувань нехоче продавати поганий товар покупцеві, щоб не нашкодити йому. Гірше виглядаютьсправи в супермаркетах, де запитати про якість товару нема в кого. Доводитьсягарненько і придивитися, і понюхати, і помацати. А це вже стає проблемою дляпокупця, який прийде пізніше, аби купити і з`їсти те, що вам не припало до душі.
Як жеж можна примусити працівників торгових мереж і їхніх власників не просто робитидобру справу, продаючи якісну продукцію, а боятися відповідальності занедобросовісну торгівлю? Відповідно до українського законодавства, якщо суб`єктгосподарювання порушив права споживача, він зобов`язаний задовольнити йоговимоги, а також сплатити штраф. Зокрема, за відмову споживачеві в реалізаціїйого прав, встановлених ч.1 ст. 8 і ч. 3 ст. 10 Закону «Про захист правспоживачів», накладається штрафна санкція в десятиразовому розмірі від вартостіпродукції, виходячи з цін, які діяли на час її придбання, але не менше двохнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Практика вирішення проблем
Отже,якщо вже ви придбали неякісний товар і маєте намір його повернути, спочаткутреба переконатися, чи залишився у вас чек на товар. Якщо ви його викинули абовтратили, то доводити що-небудь немає ніякого сенсу. Але, за словами головиправління Київської міської організації «Союз споживачів України» МаксимаПапуші, наявність чека, виявляється, теж не завжди є гарантією відшкодуваннязбитку. За його словами, магазини відомих роздрібних мереж часто не хочутьприймати назад у споживача неякісний або прострочений товар навіть за наявностічека на покупку. «Більш того, винахідливі співробітники заявляють, що покупецьпросто підмінив товар аналогічним з іншого магазину, але з закінченим терміномпридатності», — відзначив М.Папуша У свою чергу, за словами експерта у сферізахисту прав споживачів Оксани Кечур, випадків, коли за наявностірозрахункового документа, продавець не визнавав свого товару, на практиці дужемало. «Навпаки, частіше, продавці визнають свій товар, навіть за відсутностідокументів, які засвідчують факт продажу», — говорить експерт. Проте, навряд чице стосується товарів харчування, які без наявності чека ідентифікувати майженеможливо. Ще одне питання, яке хвилює клієнтів супермаркетів, стосуєтьсяякості товарів власного виробництва магазинів і супермаркетів, а такожможливості їхнього повернення. Такі продукти, як салати, кури-гриль або іншістрави, які готують у магазинах, часто роблять з неякісних продуктів. Засловами О.Кечур, ця продукція має короткі терміни зберігання (найчастіше їхрахують у годинах). «Як і з іншим товаром, з продуктами харчування неналежноїякості потрібно звертатися за місцем придбання в межах терміну придатностіданого продукту. Якщо ж ви отруїлися, то потрібно взяти медичний висновок», — говорить експерт. Якщо ваші вимоги про відшкодування грошей або про замінунеякісного товару якісним не були почуті, треба шукати правду у вищихінстанціях.
Суд: варіант перший, але зовсім не варіант М.Папуша розповів, що намагаючисьперевірити ефективність захисту прав українського споживача, організаціявирішила зробити це трьома шляхами: самостійним зверненням споживача до суду,зверненням споживача в Управління захисту прав споживачів України, а такожзверненням споживача в громадську організацію захисту прав споживачів. Йдучи досуду, організація «Союз споживачів України» від імені споживача підготувалавісім судових звернень щодо порушень з боку декількох торгових мереж. Але, засловами М.Папуші, на вирішення проблеми через суд витрачається дуже багато часута грошей. Наприклад, справа в суді першої інстанції може розглядатися півроку,і це ще не означає, що споживач виграє суд. «Ми подали позов ще восени минулогороку, а судове рішення було ухвалене тільки в червні-липні цього року», — повідомив експерт. Окрім цього, треба розуміти, що велика частина українськихспоживачів юридично необізнана і їм доведеться звернутися до фахівця. Засловами М.Папуші, послуги юриста для захисту інтересів споживача в суді можутьобійтися йому мінімум в 5-6 тис. грн., а то й більше. М.Папуша розповів, що підчас досліджень Укрметртестстандарту виявили невідповідність державнимстандартам України деяких видів ковбас із магазинів однієї роздрібної мережі.На компанію-продавця подали судовий позов за торгівлю неякісним товаром.Незважаючи на це, мережа магазинів так і не прибрала зі своїх полиць неякіснийтовар, ніяк не реагуючи на багаторазові звернення громадських організацій іпублічний лист-прохання із зібраними підписами декількох десятків покупців. Засловами М.Папуші, після річної судової тяганини суд не визнав незаконними діїмережі з продажу товарів незадовільної якості. «Я думаю, що на сьогодніукраїнський споживач через суди незахищений. Це – профанація. Можливо, суд ізахистить, але через декілька років», — сказав М.Папуша.
Варіант другий. Управління захисту прав споживачів України Існує й інший шлях, якимможе піти обурений покупець, – спробувати знайти правду в Управлінні захиступрав споживачів України (УЗПС). Заяви від споживачів УЗПС розглядає відповіднодо Закону України «Про звернення громадян». Якщо налаштуєтесь туди йти,потрібно написати заяву (скаргу, звернення) щодо неякісних товарів, але зробитице треба правильно. Окрім всіх реквізитів, передбачених в згаданому законі,необхідно додати копію розрахункового документа, тобто чек, який засвідчує фактпридбання товару. Якщо ж ви скаржитеся на товар, на який встановленийгарантійний термін, треба зробити копію технічного паспорта або іншогодокумента, який його замінює, з відміткою про дату продажу. Для здійсненняперевірки по суті звернення територіальні органи УЗПС направляють копіїзвернень споживачів до Держспоживстандарту, щоб той дав згоду напроведення перевірки. Для того, щоб були підстави для надання згоди, ви маєтетакож вказати місцезнаходження підприємства і назву суб`єкта господарювання.
Засловами О.Кечур, часто споживачі в своїх скаргах забувають вказати адресупідприємства або вказують неточні адреси. Щодо назви суб`єкта, то частоспоживачі навіть не знають, з ким їм довелося мати справу. «Якщо напідприємстві неможливо з`ясувати, хто там здійснює діяльність, тобто немає нівивіски, ні кутка споживача, в своїй скарзі до управління обов`язково потрібновказати на ці порушення. Оскільки перевірка за заявою споживача здійснюєтьсявиключно з питань, згаданих у ній», — відзначила О.Кечур. У свою чергу,М.Папуша сказав, що процес розгляду скарг в УЗПС дуже довгий. «Для того, щобУЗПС провело перевірку і вийшло на підприємство, їм необхідна згодацентрального органу виконавчої влади» — сказав експерт. Проте, він незаперечував, що в більшості випадків, коли УЗПС проводила перевірки, питанняпро заміну неякісного товару все-таки вирішувалося. Тим часом, є істотнийнедолік в роботі цього управління. М.Папуша розповів, що хоч УЗПС і проводитьперевірки, проте не може підтвердити те, що перевірений товар є неякісним,оскільки не одержує фінансування від держави на відбір зразків і проведенняекспертизи.
Варіант третій. Громадська організація захисту прав споживачів Звернення зі скаргою в Союззахисту прав споживачів України найефективніше рішення проблеми, на думкуМ.Папуши. За його словами, «на сьогоднішній день громадські організації маютьбільше прав, ніж державні службовці з УЗПС». «Союз захисту прав споживачівУкраїни може звернутися, окрім як в УЗПС, ще і в прокуратуру, тоді якдержслужбовець цього не може зробити», — сказав М.Папуша.
Окрімцього, голова правління «Союзу споживачів України» розповів, що їхняорганізація запропонувала Держспоживстандарту проводити закупівлі товарів, якіпідлягають перевірці, а також за засоби Союзу проводити експертизи,використовуючи лише державну спецтехніку і лабораторії. «Сьогодні українськийспоживач не має можливості захистити себе від неякісних продуктів черезобмежені фінансові можливості, які не дозволяють провести дорогі експертизи, атакож через недосконалу роботу судової системи України», — вважає член правлінняКиївської міської організації «Союз споживачів України» Олег Цильвік. На йогодумку, «тільки ретельність об’єднаних громадських організацій зможе допомогтизахистити споживчі права українців, і то не у всіх випадках». Продукція, якареалізується через маркети, і власна продукція маркетів, тобто кулінарія,салати і т.п., часто є недоброякісною, але виробник не думає про споживачів вгонитві за прибутком. «Якщо вони говорять «ми йдемо назустріч споживачеві», цене більше ніж реклама», — сказав О.Цильвік. По суті, ніби розібралися. Алезалишається головна проблема, яка ляже на плечі покупця, — як пройти черезпекло формальностей і деколи невідповідності написаних законів реаліям держави.А, оскільки, це не завжди спроможна зробити навіть громадська організація, чиварто говорити про складнощі, з якими доводиться зустрітися покупцеві?
Шукаючи правду всіма можливими шляхами...
О.Цильвікрозповів про те, як «Союз споживачів України» намагався провести перевіркуякості змащувальних матеріалів для автомобілів, і що з цього вийшло. «На двохзаправках однієї з великих мереж ми купили машинне масло і попросили документина нього. Виявилось, що на одній взагалі не було документів, а на іншій — далисертифікат офіційного дилера, який не поставляв мастило даній заправній станції»,- розповів О.Цильвік. За його словами, під час досліджень з’ясували, що мастилодо України потрапило незрозумілим шляхом. «Потім ми відправили близько 10запитів до різних органів, зокрема в прокуратуру, податкову, митницю,Держспоживстандарт. Здивувала реакція всіх органів, зокремаДержспоживстандарту», — відзначив О.Цильвік.
Звернувшисьдо УЗПС, на шляху вирішення проблеми стала недосконалість законодавства, згідноз яким, підприємство треба наперед попереджати про перевірки. «Звичайно ж,управління не виявило на момент перевірки того мастила, яке потрапилонезаконним шляхом до України, знайшли тільки з офіційними документами. Алечомусь взялися нам роз`яснювати, що мастило одного і того ж виробника, якийіснує в Україні, є якісним, незалежно від того, де воно виготовлене і ввезенедо України офіційно, чи ні», — розповів О.Цильвік. За його словами, до Україниофіційно поступає мастило тільки з турецького заводу, хоча продається іфінське, і німецьке. «Можливо, воно за якістю не поступається, але офіційно вУкраїні знаходитися не може, — відзначив експерт. — Постає питання про те, якимчином митниця пропускала ці мастила? Написала нам, що «розберуться,перевірять». А ось найінформативнішою, за словами члена громадськоїорганізації, була відповідь податкової. «Вони знайшли масу порушень, зокремавідсутність будь-яких супровідних документів, порушення ведення касовихоперацій», — сказав О.Цильвік. Проте, якщо вас що-небудь не влаштовує впридбаному товарі, не поспішаєте йти скаржитися у вищі інстанції, адже все однопростіше домовитися, продавці далеко не завжди такі страшні, як це здається. Впершу чергу потрібно звертатися до підприємств і заявляти їм свої вимоги.«Досить часто, придбавши неякісний товар, обурений споживач відразу йдескаржитися до управління, — говорить О.Кечур. — Іноді навіть в заяві доуправління висувають вимоги, такі як «поверніть мені засоби» або«відремонтуйте» і тому подібне, а безпосередньо до продавця навіть незвертаються». Лише в тому випадку, якщо продавець (виробник) неналежно реагуєабо не реагує взагалі на вашу заяву, варто звертатися в одну з перерахованихінстанцій.
Праваспоживачів
Окрім того, щоці права підтримують споживчі організації, їх підтримує (хоча і без переліку утакій формі) «Керівний документ із питань захисту прав споживачів»,затверджений у 1985 році та переглянутий у 1999-му.
· Право на безпеку.
· Право на отримання інформації.
· Право на споживчу освіту .
· Право на компенсацію.
· Право бути вислуханим.
· Право на вибір.
· Право на задоволення основних потреб.
· Право на здорове навколишнєсередовище.
Захистправ споживачів у ЄС
Списоклітератури
1. Армстронг, Г. Маркетинг. Загальний курс [Текст]:: пер. с англ /Гарі Армстронг, Ф. Котлер; Ун-т Північної Кароліни, Північно-Західний ун-т. — 5-те вид. — М., СПб.: Діалектика, 2007. — 608 с.
2. Багиев Г.Л.Маркетинг: учебник для студ. вузов, обучающихся по экон. спец. / ГеоргийЛеонидович Багиев (общ.ред.). – 3-е изд., перераб. и доп. – СПб.; М.; НижнийНовгород; Воронеж: Питер, 2007. – 733с.
3. Бєлявцев,М. І. Маркетинг [Текст]: навчальний посібник / М. І. Бєлявцев, Л. М. Іваненко; Мін-во освіти і науки України, Донецький національний університет. — К.:ЦНЛ, 2005. — 328 с.
4. Котлер, Ф.Основы маркетинга [Текст]: краткий курс: пер. с англ / Ф. Котлер. — новоеизд. — М.-СПб.-К.: Вильямс, 2007. — 656 с.
5. Маркетингдля магістрів [Текст]: навчальний посібник / ред. Ілляшенко. — Суми:Університетська книга, 2007. — 928 с.
6. Маркетинг уприкладах і завданнях [Текст]: навчальний посібник / ред. Ілляшенко. — Суми:Університетська книга, 2006. — 400 с.
7. Маркетинг:Стратегии, с которыми побеждают / Алена Мальцева (сост.). – К.: ИздательскийДом «Максимум», 2006. – 314с.
8. Новітніймаркетинг [Текст]: навчальний посібник / ред. Є. В. Савельєв. — К.: Знання,2008. — 420 с.
9. ІваніловО.С. Маркетинг: навч. посіб. для студ. ВНЗ. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. –Донецьк: [Східний видавничий дім], 2009. – 311с.
10. Павленко А.Ф., Решетнікова Ірина Леонідівна, Войчак Анатолій Володимирович, Куденко Н. В.,Бєляєв О. О., Оболенська Т. Є. Маркетинг: підручник / Державний вищийнавчальний заклад «Київський національний економічний ун-т ім. ВадимаГетьмана» / А.Ф. Павленко (наук.ред.). – К.: КНЕУ, 2008. – 600с.
11. Парсяк В.Н.Маркетинг: від теорії до практики: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл… –К.: Наукова думка, 2007. – 256с.