Міністерствоосвіти і науки України
Житомирськийдержавний технологічний університетКафедра економіки
КарпінськаНіна Вікторівна
студентка3 курсу, група ЗМО-07-1СКурсова роботаЕкономікапідприємстваПродуктивністьпраці персоналу підприємства
Керівник
/> (посада, прізвище таініціали) Захищено на кафедрі з
оцінкою_________________
“__”_____________200__р.
Підписи членів комісії
________________________ />Рецензент
(посада,прізвище та ініціали)
До захистудопущено
“__”_____________200__р.
Підписрецензента____________Житомир2009
Тема Продуктивність праці персоналу підприємства
ВступРозділ 1. Теоретичні основи продуктивності праціперсоналу підприємства
1.1.Продуктивність праці як економічнакатегорія
1.2.Показники рівня продуктивності праці
1.3.Фактори та резерви підвищенняпродуктивностіпраці
1.4.Програми управлінняпродуктивністю праці на підприємстві
Розділ 2. Продуктивність праці персоналу підприємства ТОВ «Гермес»
2.1. Економіко-організаційна характеристика ТОВ “Гермес”.
2.2. Мотивація праці працівників як фактор підвищення її продуктивності
2.3. Визначення показників рівня продуктивності праці та резерви її підвищення на ТОВ ВКФ“Гермес”
ВисновкиСписок використаної літератури
Додатки
Вступ
Практикагосподарювання на ринкових засадах підтверджу ту незаперечну істину, щорезультативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльностізалежить передусім від компетентності та творчої активності управлінськихкадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої базита соціальних аспектів господарювання.
На даному етапіпродуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризуєне тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівеньефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальнимнапрямком розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізаціявітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці.
Метою написаннякурсової роботи є вивчення продуктивності праці персоналу підприємства наприкладі ТОВ ВКФ “Гермес”. Структура курсової роботи складається з двохрозділів.
Першийрозділ визначає теоретичні основи продуктивності праці персоналу підприємства.В ньому розглянуто суть продуктивності праці як економічної категорії, вплив напродуктивність праці рівня екстенсивного використанняпраці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва. Данозагальну характеристику показникам рівня продуктивності праці: виробітку татрудомісткості. Детально розглянуто класифікацію факторів та резервівпідвищення продуктивності праці. Розглянуто визначення та складові елементипрограми управління продуктивністю праці на підприємстві, роль економістів таменеджерів на кожному з шести етапів.
Другий розділ визначає продуктивність праці персоналу на прикладіТОВ “Гермес”. В ньому значну увагу приділено економіко-організаційнійхарактеристиці товариства. Розглянуто організаційну структуру підприємства,основні показники економічної діяльності, дано характеристику активів тазобов’язань підприємства за балансом. Охарактеризовано доходи та витратипідприємства в розрізі елементів. Щодо мотивації праці як фактора підвищення її продуктивностірозглянуто суть мотивації працівників до підвищення продуктивності своєї діяльностіта два основних фактори мотивації: планування службової кар’єри й оплата праці.Детально розглянуто визначення показників рівня продуктивності праці на ТОВ ВКФ“Гермес” та резерви підвищення продуктивності праці.
Розділ1. Теоретичні основи продуктивностіпраці персоналу підприємства
1.1. Продуктивністьпраціяк економічна категорія
Основною проблемоюекономічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатіві витрат, що в загальному розумінні називаємо ефективністю.
Витративизначаються обсягом (вартістю) використанихекономічних ресурсів. Як відомо, економічні ресурси заведено поділяти на тривеликі групи:
1) робоча сила (трудовий потенціал, людський капітал);
2) компоненти природних ресурсів (земля та сировина);
3) компоненти засобів виробництва (фізичний капітал).
Відповідно окремо визначається ефективність використання робочоїсили, природних ресурсів або капіталу.
Результатихарактеризуються обсягамита вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вартості,прибутку, а також показниками конкурентоспроможності, якості життя, екологіїтощо. Найчастіше результати виражаються обсягами продукції або розміромприбутку. Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягомпродукції, то ми одержимо показники, які називаються продуктивністю,а якщо розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю(прибутковістю).
Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили єпродуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризуєспіввідношення результатів та витрат, у даному випадку — результатів праці тавитрат праці.
Продуктивність праціпоказує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благта кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праціозначає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.
У широкому розумінні зростання продуктивності праці означаєпостійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходженняможливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або йменших затратах праці. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшенняреального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічногозростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душунаселення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, тоекономічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системоюгосподарювання.
Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивностіпраці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників.Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвиткувиробництва.
За відомим визначенням К. Маркса, зростання продуктивності праціполягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частказатрат минулої праці (втіленої в засобах виробництва) — збільшується, але так,що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується.
На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівеньекстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічнийстан виробництва.
Рівень екстенсивного використання праці показує ступіньїї продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня принезмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чимменше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тимвищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивностіпраці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивниххарактеристик має чіткі межі: законодавчо встановлену тривалість робочого дня іробочого тижня.
Якщо протягом законодавчо встановленої тривалості робочого часуостанній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівняекстенсивного використання праці.
Інтенсивність праці характеризує ступінь їїнапруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини,витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі,а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальнаінтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягомробочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дняпри реально доступній для цієї людини якості харчування, медичногообслуговування, використання вільного часу тощо.
Отже, рівень екстенсивного використання праці та інтенсивністьпраці — це важливі фактори зростання продуктивності праці, які, однак, маютьчіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися безкінечно.
Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, єтехніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічногопрогресу. За кілька останніх десятиріч у розвинених країнах рівеньекстенсивного використання праці зменшився більше ніж удвічі, інтенсивністьпраці не зростала, а продуктивність збільшилася в кілька разів, що проявилося узначному зростанні добробуту і рівня споживання всіх верств працюючогонаселення. Тобто саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивністьпраці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше споживчих благменшою кількістю праці.
1.2. Показникирівняпродуктивності праці
Отже, продуктивність праці— це показник їїефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягупродукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількості праці, витраченої навиробництво цього обсягу, з іншого боку.
Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цихвеличин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток ітрудомісткість.
Виробіток— це прямий показникрівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт,послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, ірозраховується за формулою
В=V/ Т
деВ — виробіток;
V— обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);
Т — затрати праці на випуск відповідного обсягупродукції (робіт, послуг).
На підприємстві виробіток може визначатися різнимиспособами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції ізатрати праці.
Якщо обсяг продукції вимірюється натуральнимипоказниками (у штуках, тоннах, метрах тощо), то і відповідні показникипродуктивності праці називаються натуральними. Натуральні показники точні, дуженаочні й показові, проте вони мають суттєвий недолік: неможливість застосуваннядо різнорідної продукції. Якщо підприємство випускає кілька видів схожоїпродукції, обсяг випуску можна виразити в умовно-натуральних показниках,що приводять різну продукцію до одного виміру. Проте застосування цихпоказників теж дуже обмежене.
У ринковій економіці значення натуральних показниківпомітно зменшується, оскільки домінуючу роль в усіх аспектах економічного життявідіграють вартісні показники.
Вартісними називаємо показники виробітку, в яких обсяг продукції вимірюєтьсягрошовими одиницями. Ці показники найбільш універсальні, вони дають змогупорівнювати продуктивність праці при виробництві принципово різних благ. Якщоза обсяг продукції взяти вартісний показник чистої продукції, то буде врахованоі зростання якості продукції та її необхідність на ринку. Єдиним недолікомвартісних показників є те, що необґрунтоване завищення ціни продукціїмонополістами призводить до фіктивного зростання їх продуктивності праці, алеце вже проблема не економіки праці, а антимонопольного регулювання.
Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцяхпри виробництві різноманітної незавершеної продукції використовуються також трудовіпоказники, в яких для характеристики обсягу виробництва застосовуютьсянорми трудових витрат у нормо-годинах. Однак ці показники мають дуже вузькусферу застосування, оскільки вимагають суворої наукової обґрунтованостівикористовуваних норм.
Витрати праці при розрахунках її продуктивності можутьвимірюватися відпрацьованими людино-годинами, людино-днями і середньообліковоючисельністю персоналу. Однак усі ці показники вимірюють лише кількість праці,нівелюючи її якість. Іншими словами, у таких розрахунках робоча силанайкваліфікованіших конструкторів або управлінців додається до робочої силиохоронців та прибиральників. І знову універсальним показником кількостівитраченої праці може бути вартість витрат на утримання персоналу.
Поряд із серйозною критикою показникавиробітку товарної продукції на одного працівника, висувається ряд доводів пайого захист:
1) виробіток товарної продукції пов'язує простим і яснимспіввідношенням динаміку обсягу продукції і динаміку кількості працівників;
2) цей показник відображає до деякої міри підвищення якості праці якзбільшення продуктивності праці, тому що перше у багатьох випадках рівнозначнедругому за своєю споживчою вартістю.
У сучасній економічній літературі запропоновано використовуватипоказник продуктивності праці, який характеризує не обсяг продукції, а обсягвиробничої праці. Для цього рекомендують такі показники:
• чиста продукція;
• умовно чиста продукція.
Чиста продукція виражає собою знов створену напідприємстві вартість. Це товарна продукція за винятком матеріальних витрат іамортизації. Таким чином, чиста продукція містить у собі заробітну плату,нарахування на неї і прибуток.
Умовно чиста продукція відрізняється від чистоїпродукції включеням амортизації.
Перевага показники, чистої й умовно чистої продукції для вимірупродуктивності праці порівняно з товарною продукцією полягає в усуненні впливузміни матеріалоємності продукції на продуктивність праці.
Трудомісткість— це оберненийпоказник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочогочасу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), ірозраховується за формулою
ТМ=Т/V
деТМ — трудомісткість;
Т — затрати праці на випуск відповідного обсягупродукції (робіт, послуг);
V— обсяг виробництва продукції (робіт, послуг).
Трудомісткість продукції являєсобою витрати робочого часуна виробництво одиниці продукції в натуральному вираженні. Показниктрудомісткості має перевагу перед показниками виробітку:
• по-перше, він підбиває прямий зв'язок міжобсягом виробництва і трудовитратами;
• по-друге, застосування цього показника дає змогу пов'язатипроблему виміру продуктивності праці з факторами і резервами її збільшення;
• по-третє, він дає змогу зіставити витрати праці на однаковівироби в різних цехах і ділянках.
Для планування й аналізу праці на підприємствірозраховуються різні види трудомісткості.
Технологічна трудомісткість(Тт) відбиває усі витратипраці основних робітників: підрядників і погодинників. Розраховується дляокремих операцій, деталей, виробів.
Витрати праці допоміжних робітників відбивають трудомісткістьобслуговування виробництва(То), а витрати праці службовців — трудомісткістьуправління виробництвом(Ту).
Виробнича трудомісткість(Тв) включає усі витрати праціосновних і допоміжних робітників, тобто технологічну трудомісткість татрудомісткість обслуговування.
Повна трудомісткість(Тп) відбиває витрати працівсіх категорій персоналу підприємства на виготовлення одиниці кожного виробу.
1.3. Фактори та резерви підвищенняпродуктивності праці
Фактори зміни певного показника — це сукупність усіх рушійних силі причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно факторизростання продуктивності праці— це вся сукупність рушійних силі чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці. Оскільки, якзазначалося, зростання продуктивності праці має надзвичайно велике значення ідля кожного підприємства зокрема, і для суспільства в цілому, остільки вивченняфакторів і пошук резервів цього зростання стає важливим завданням економічноїтеорії і практики.
За рівнем керованості фактори підвищенняпродуктивності праці можна поділити на дві групи:
1) ті, якими може керувати суб'єкт господарської діяльності(управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотиваціяперсоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо);
2) ті, що перебувають поза сферою керування суб'єктагосподарювання (політичне становище в країні, рівень розвитку ринковихвідносин, конкуренція, НТП, загальний рівень економічного розвитку, якість ікількість трудових ресурсів країни, культура, моральність, соціальні цінності,наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо).
Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобамивиробництва, фактори зростання продуктивності праці за змістом можнаподілити на три групи:
1) соціально-економічні, що визначають якість використовуваноїробочої сили;
2) матеріально-технічні, що характеризують якість засобіввиробництва;
3) організаційно-економічні, що відбивають якістьпоєднання робочої сили із засобами виробництва.
До групи соціально-економічних факторів зростанняпродуктивності праці відносять усі фактори, що сприяють поліпшенню якостіробочої сили. Це насамперед такі характеристики працівників, як рівенькваліфікації та професійних знань, умінь, навичок; компетентність,відповідальність; здоров'я та розумові здібності; професійна придатність,адаптованість, інноваційність та професійна мобільність, моральність,дисциплінованість, здатність реагувати на зовнішні стимули і внутрішнє бажанняякісно виконувати роботу. До цієї групи факторів належать також такіхарактеристики трудових колективів, як трудова активність, творча ініціатива,соціально-психологічний клімат, система ціннісних орієнтацій.
До групи матеріально-технічних факторів зростанняпродуктивності праці відносять усі фактори, що сприяють прогресивним змінам утехніці і технології виробництва, а саме: модернізація обладнання; використаннянової продуктивнішої техніки; підвищення рівня механізації й автоматизаціївиробництва; упровадження нових прогресивних технологій; використання новихефективніших видів сировини, матеріалів, енергії тощо.
До групи організаційно-економічних факторів зростанняпродуктивності праці належать прогресивні зміни в організації праці,виробництва та управління. До них входять: удосконалення структури апаратууправління та систем управління виробництвом, повсюдне впровадження та розвитокавтоматизованих систем управління; поліпшення матеріальної, технічної ікадрової підготовки виробництва, удосконалення організації виробничих тадопоміжних підрозділів; удосконалення розподілу та кооперації праці, розширеннясфери суміщення професій і функцій, упровадження передових методів та прийомівпраці, удосконалення організації та обслуговування робочих місць, упровадженняпрогресивних норм і нормативів праці; поліпшення умов праці та відпочинку,удосконалення систем матеріального стимулювання.
За сферою виникнення і дії фактори зростанняпродуктивності праці поділяються на:
1) внутрішньовиробничі, що виникають і діють безпосередньо нарівні підприємства чи організації;
2) галузеві і міжгалузеві, пов'язані з можливістю поліпшеннякооперативних зв'язків, концентрації і комбінування виробництва, освоєння новихтехнологій і виробництв на рівні галузі або кількох суміжних галузей економіки;
3) регіональні, характерні для даного регіону (наприклад,створення вільної економічної зони);
4) загальнодержавні, які сприяють підвищенню продуктивності праців усій країні (наприклад, зміцнення здоров'я і підвищення освітнього рівнянаселення, раціональне використання трудового потенціалу тощо).
Важливим етапом аналітичної роботи на підприємстві с пошукрезервів продуктивності праці, розробка організаційно-технічних заходів щодореалізації цих резервів і їх безпосереднє впровадження. Підрезервамипідвищення продуктивності праці розуміють невикористані ще можливостіекономії витрат живої та уречевленої праці. Резерви використовуються і знову виникають під впливомнауково-технічного прогресу. Кількісно резерви можна визначити як різницю міжмаксимально можливим і реально досягнутим рівнем продуктивності праці вконкретний момент часу. Таким чином, використання резервів зростання продуктивностіпраці — це процес перетворення можливого у дійсне. Внутрівиробничі резервизумовлені удосконалюванням і найбільш ефективним використанням техніки іробочої сили, скороченням робочого часу, економією сировини й матеріалів,раціональним використанням устаткування.
Внутрівиробничі резерви містять у собі резервизниження трудомісткості, поліпшення й використання робочого часу, резервиудосконалення структури кадрів, економії предметів праці і економії засобівпраці.
Резерви підвищення продуктивності праці класифікують таким чином:
1. Підвищення технічного рівня виробництва:
· механізація йавтоматизація виробництва;
· упровадження нових видів устаткування технологічних процесів;
· підвищення якостісировини й матеріалів.
2. Поліпшення організації виробництва і праці:
· підвищення норм;
· зменшеннякількості працівників, які не виконують норми;
· спрощенняструктури управління;
· механізаціяоблікових та обчислювальних робіт;
· зміна робочогоперіоду.
3.Зміна зовнішніх, природних умов:
· зміна умов видобуткувугілля, нафти, руд, торфу;
· зміна вмісту корисних речовин.
4.Структурні зміни у виробництві:
· зміни часткиокремих видів продукції;
· змінатрудомісткості виробничої програми;
· зміна частки купованих напівфабрикатів і комплектних виробів;
· зміна часткинової продукції.
За часом використання резерви зростанняпродуктивності праці ділять на поточні й перспективні.
Поточні резерви можуть бути реалізовані в найближчомуперіоді і не потребують значних одноразових втрат. До них належать:
· краще використанняустаткування;
· ліквідація абоскорочення браку;
· застосуваннянайбільш раціональних і ефективних систем оплати праці;
· удосконалюванняорганізації праці на підприємстві і її нормування.
Перспективні резерви підвищення продуктивностіпраці зазвичай потребують перебудови виробництва, упровадження нових технологійі т. д. Для цього необхідні додаткові капітальні вкладення і терміни здійсненняробіт. Значення продуктивності праці визнається всіма країнами з розвинутоюринковою економікою. Низька продуктивність праці приводить до інфляції,повільних темпів зростання обсягів виробництва та безробіття.
Для найповнішого використання резервів зростанняпродуктивності праці на підприємствах розробляються програми управлінняпродуктивністю, у яких зазначаються види резервів, конкретні терміни і заходищодо їх реалізації, плануються витрати на ці заходи й очікуваний економічнийефект від їх упровадження, призначаються відповідальні виконавці.
1.4. Програмиуправління продуктивністю праці на підприємстві
Ураховуючи першочергову важливість підвищенняпродуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства, керівники іспеціалісти всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти івпроваджувати програми управління продуктивністю.
Ці програми на підприємстві охоплюють такі етапи:
1) вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності попідприємству в цілому і за окремими видами праці зокрема;
2) пошук та аналіз резервів підвищення продуктивності на основіінформації, одержаної під час вимірювання й оцінки;
3) розроблення плану використання резервів підвищенняпродуктивності праці, який повинен передбачати конкретні терміни і заходи щодоїх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефектвід їх упровадження, визначати відповідальних виконавців;
4) розроблення систем мотивації працівників до досягненнязапланованого рівня продуктивності;
5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всієюпрограмою, і регулювання їх виконання;
6) вимірювання й оцінка реального впливу передбачуваних заходів назростання продуктивності праці.
Отже, управління продуктивністю праці на підприємстві — цефактично частина загального процесу управління підприємством, що охоплюєпланування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Цяробота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту відпевної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність, з іншогобоку.
Розглянемо детальніше зміст діяльності економістів та менеджерівна кожному із названих етапів програми управління продуктивністю праці напідприємстві.
Вимірювання й оцінювання досягнутого рівня продуктивності на підприємстві вцілому і за окремими видами праці зокрема — вихідний етап програми. Йогоправильне і точне здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапіві всієї програми. Найважливіша вимога до економіста на цьому етапі —забезпечення достовірності і порівнянності показників. Щоб вимірятипродуктивність праці, потрібно зіставити кількість виробленої продукції абонаданих послуг з витратами на їх виготовлення. Можна зменшити кількість праціна досягнення певного корисного ефекту за рахунок збільшення кількостівикористаних засобів виробництва. Можна замінити більшу кількість меншкваліфікованої праці меншою кількістю вище кваліфікованої. Якщо при цьомукорисний ефект виробництва і сумарні витрати на персонал залишилися такимисамими, то показник виробітку в розрахунку на кількість витраченого робочогочасу зросте (бо підприємство використовує меншу кількість праці), але реальнийрівень виробітку залишиться таким самим (бо сумарні витрати на персонал дляодержання певного корисного ефекту залишилися такими самими). Тому завданнямекономіста є використання всіх можливих прийомів і методів для забезпечення достовірностіі порівнянності показників продуктивності праці на підприємстві.
Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивностіґрунтується на порівнянні інформації, одержаної під час вимірювання й оцінкидосягнутого рівня продуктивності по підприємству в цілому і за окремими видамипраці зокрема з наявною інформацією про максимально можливий рівеньпродуктивності праці на аналогічних роботах. Для пошуку резервів підвищенняпродуктивності праці слід заохочувати висококваліфікованих представників різнихспеціальностей, що володіють фундаментальністю і широтою поглядів та вміютьбачити перспективу.
Шукаючи й аналізуючи резерви, необхідно також враховувати їхкласифікацію за різними ознаками, щоб не обійти увагою жоден з можливихфакторів підвищення продуктивності праці. Слід ще раз підкреслити, що значнірезерви зростання продуктивності праці приховані не лише в процесібезпосереднього виробництва, а й у процесі його організації та управління.
Розробляючи план використання резервів підвищенняпродуктивності праці, необхідно забезпечити узгодження цілей та завданьпрограми. Для цього потрібно коротко і чітко сформулювати цілі, проранжувати їхзалежно від значення і черговості в часі. План повинен також включати конкретнізаходи з реалізації встановлених цілей, передбачати фінансування витрат на цізаходи. Важливим завданням економіста на цьому етапі є розроблення критеріїврезультативності програми, підрахунок очікуваного економічного ефекту відупровадження передбачуваних заходів. На кожен пункт плану мають бути визначенітермін виконання та відповідальні виконавці.
Розроблення систем мотивації працівників до досягненняза планованого рівня продуктивності є необхідною умовою реалізації програми.Менеджер завжди мусить пам'ятати, що для успіху справи слід намагатися зблизитиаж до ідентифікації цілі і завдання організації з особистими цілями і бажаннямипрацівників. Виграш від підвищення продуктивності праці повинен поділятися міжорганізацією, яка забезпечила його досягнення, і працівником, який йогодосягнув. Працівники повинні заздалегідь знати, як заплановані результати щодозростання продуктивності праці відіб'ються на реалізації їх особистихпрофесійних інтересів.
Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом івсією програмою, необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їхвиконання на початкових етапах, ще до того, як вони стануть надто складними.Вихідним моментом процесу контролю є встановлення конкретних, обмежених у часіцілей, які можна виміряти. У процесі контролю порівнюються фактичні й заданіпоказники продуктивності праці або їх складові, визначається масштаб допустимихвідхилень. При значному відхиленні менеджер приймає рішення про регулюваннясистеми. Слід пам'ятати, що контроль у будь-якій справі потрібен лише для того,щоб сприяти досягненню цілей. Надмірний, невдало продуманий контроль може датинебажані наслідки, зокрема спрямувати зусилля працівників на задоволення вимогконтролю, а не на досягнення цілей. Організовуючи контроль, важливо приділитиувагу зворотному зв'язку, реальності вимог, заінтересованості працівників,економічності контролюючих систем.
Вимірювання й оцінювання впливу реалізованих заходів на зростанняпродуктивності праці потрібна для того, щоб оцінити й порівняти ефективність їхупровадження і визначитися з пріоритетами на наступний період. Як і на першомуетапі, найважливішим завданням економіста тут є використання всіх можливихприйомів і методів для забезпечення достовірності і порівнянності показників.Визначивши найефективніші напрямки роботи щодо підвищення продуктивності,необхідно прийняти відповідні мотивуючі рішення і надалі зосередити увагу самена цих напрямках.
Отже, управління продуктивністю праці — це складне комплекснезавдання, однаково важливе для організацій будь-якої сфери діяльності ібудь-якого масштабу, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції.Реалізація цього завдання залежить від грамотної та скоординованої роботиекономістів і менеджерів на всіх етапах програми.
Розділ 2.Продуктивність праці персоналу підприємства ТОВ “Гермес”
2.1. Економіко-організаційнахарактеристика ТОВ«Гермес”
Товариство з обмеженою відповідальністювиробничо-комерційна фірма “Гермес” (далі ТОВ ВКФ “Гермес”) діє з часудержавної реєстрації в Виконавчому комітеті Житомирської міської Ради народнихдепутатів –– 15 січня 2001 року. Товариство є юридичною особою і діє напідставі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупностівідповідно до чинного законодавства України та статуту.
Фірма “Гермес” знаходиться за адресою м. Житомир, вул.Ватутіна 34-а. Статутний капітал ТОВ “Гермес” становить 27,4 тис.грн.Засновниками товариства є п’ять осіб, їх частки в статутному капіталі наведенів додатку 7.
Метою створення товариства є сприяння розвиткуекономіки України, формування ринкових відносин, отримання прибутку тареалізація на його основі економічних та соціальних інтересів учасників татрудового колективу.
Предметом діяльності ТОВ ВКФ “Гермес” є оптоваторгівля будівельними матеріалами, товарами виробничо-технічного призначення тасупутніми товарами.
Вищим органом управління товариством є зборизасновників. Вони скликаються не рідше двох раз на рік.
Виконавчим органом підприємства є директор –– ЯкимчукПетро Олексійович, обраний на посаду директора в 2004 році.
Функції директора:
· самостійно вирішує всі питання діяльності ТОВВКФ “Гермес”, за винятком тих, які є компетенцією зборів;
· без доручення діє від імені ТОВ ВКФ “Гермес”, представляє її інтереси на всіхпідприємствах, в організаціях, установах, органах;
· від імені ТОВВКФ “Гермес” на добровільних засадах вступає у союзи, асоціації,концерни, корпорації, консорціуми та інші об'єднання, а також міжнародніорганізації;
· розпоряджається майном ТОВ ВКФ “Гермес”, укладає договори, видає доручення, затверджуєположення, інструкції, підписує звіти, грошові документи;
· вступає у господарські відносини з підприємствами, організаціями,громадянами на підставі укладених договорів;
· здійснює контроль за виконанням рішень зборів;
· виступає позивачем та відповідачем у судах, арбітражі;
· відкриваєв установах банків розрахункові та інші рахунки ТОВ ВКФ “Гермес”, в тому числі валютні;
· затверджує штатТОВ ВКФ “Гермес”, видає накази та розпорядження, обов'язкові для всіх працівників підприємства.
Ревізія діяльності товариства проводиться ревізійноюкомісією на вимогу засновників або за планом.
Товариство з обмеженою відповідальністювиробничо-комерційна фірма “Гермес” являє собою оптовепідприємство, що здійснює торгівлю будівельними матеріалами, тобто склад вширокому розумінні.
ТОВ ВКФ “Гермес” належить до збутових закритих складів –– фірмавідпускає товари споживачам безпосередньо з приміщення складу. Фірма “Гермес” є спеціалізованим складом, що зберігає і реалізує широкий внутрішньогруповий асортимент будівельних матеріалів.
Підприємство “Гермес” працює в орендованому складі загальною площею150 кв.м., тобто за розміром належить до дрібних складів. Корисна площа охоплює110 кв.м., 10 кв.м. займають участки для приймання товарів, а 30 кв.м.відведено для службових приміщень –– кабінетів директора, головного бухгалтерата завідуючого складом.
Так як підприємство за розміром належить до малих і налічуєлише вісім працівників організаційна структура ТОВ ВКФ “Гермес” є лінійною –– схема 1. Вона включаєдва рівні :
· Вищаланка управління –– директор ДергачовГеннадій Вікторович;
· Виконавці: головний бухгалтер,менеджери зі збуту та вантажник.
Схема 1
Організаційна структура ТОВ ВКФ “Гермес”
/>
Кожен працівник на підприємстві підзвітний лише одномукерівнику, що створює чіткість просторових зв’язків між підлеглими і призводитьдо узгодженості в їх діях. До того ж зменшується ланковість проходженняінформації і як результат підвищується оперативність виконання необхіднихзавдань.
Підприємство використовує державні тарифні ставки, посадовіоклади як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії,кваліфікації працівників, складності виконуваних ними робіт. Саме на основідержавних тарифних ставок створено штатний розпис фірми (додаток 8). Згідноштатного розпису головний бухгалтер працює на фірмі за сумісництвом, авантажники працюють неповний робочий день.
ТОВ ВКФ “Гермес”гарантує своїм працівникам заходи щодо соціального страхування згідно з чинним законодавством України. ТОВ ВКФ “Гермес” здійснюєорганізацію праці, заходи щодо забезпечення трудової та виробничої дисципліни,охорони праці, виконання правил санітарії та техніки безпеки згідно з чиннимзаконодавством України.
Прибуток підприємства утворюється знадходжень господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівнянихдо них витрат і витрат на оплату праці.
З балансового прибуткуТОВ ВКФ “Гермес” вносяться передбачені законодавством України податки та іншіплатежі до бюджету. Щомісячний чистий прибуток підприємства становить приблизно10,6 тис. гривень (додатки 1-3).
Основні показники господарської діяльності підприємства“Гермес” за останні три роки наведені в додатку 9.
Проаналізувавши всі ці показники можна впевнено сказати, щофінансова діяльність підприємства за 2007 рік є прибутковою. Помітно зросли обсяги господарської діяльності (на 7,5%––35,4 тис. грн.) та відповідно чистий дохід (на 8,6% –– 37,5 тис. грн.),водночас помітна тенденція до зменшення валового (-5,5%––-8,3 тис. грн.) тачистого прибутку (1,8%–– -1,7 тис. грн.) не є визначальною адже дані на 2007рік наведені лише за 9 місяців. Прогнозовано збільшилась вартість необоротнихта оборотних активів на 27,5% та 8,8% відповідно, що в сумі складає 10,9 тис.грн. та 2,4 тис. грн. Слід відзначити як позитив зростання продуктивності праціперсоналу на 7,5% та збільшення оборотності активів у сім раз. Від’ємніпоказники рентабельності (- 0,07 одиниць) та фондовіддачі(- 0,05 одиниць)єрезультатом аналізу неповного року. Можна спрогнозувати підвищення цихрезультатів на кінець року у зв’язку зі збільшенням вкінці періоду обсягівгосподарської діяльності та валового прибутку.
Підвищення оборотності активів порівняно з попереднімиперіодами, а як результат збільшення виручки є наслідком зміни структуриасортименту товарів на підприємстві див. додаток 10.
Проаналізувавши зміни обсягів господарювання в попередніхроках та в поточному році можна зробити висновок щодо збільшення продажу певнихтоварних груп. Слід відзначити збільшення обсягів продажу шурупів на 60%, яксупутніх матеріалів до облицювальних матеріалів (продаж сайдингу зріс на40,75%, а вагонки на 7,14%); стічки малярної на 50% і лакофарбових матеріалів:лаків (на 12,5 %) та фарб (на 33,3%). Помітно зріс попит на сухі суміші: шпаклівку–– 33,3% та ґрунтовку акрилову –– 5,56 %. На третину збільшився продажгіпсокартону, а ламп люмінісцентних на 12,5%.
Асортимент ТОВ ВКФ “Гермес” відрізняється середконкурентів широтою, глибиною та повнотою, що забезпечує можливість широкоговибору конкретних видів і різновидів товарів, які задовольняють певні потребипокупців.
Фактична повнота асортименту і її динаміка служать свідоцтвом грамотноїасортиментної політики. Важливими чинниками, що забезпечують повнотуасортименту, на мою думку, є фінансова стійкість і авторитет підприємства наринку товарів і послуг. Великою довірою у постачальників товарів фірма “Гермес”користується тому, що приймаючи товар крупними партіями, своєчасно проводитьрозрахунки за нього.
Такожслід відзначити стійкість асортименту товарів на складі “Гермес”, тобто їхбезперебійну наявність у продажу по видах і різновидах. Стійкість асортименту–– головний орієнтир для покупця. У зв’язку зі зростанням популярності середнаселення таких видів облицювальних матеріалів як вагонка та сайдинг на фірмі“Гермес” було проведено оновлення асортименту по цим товарним групам. В продажупостійно представлена вагонка трьох фірм різних кольорів та ширини, що даєспоживачу додаткову можливість для вибору товару, який найповніше відповідає йоговимогам. На початку року ТОВ ВКФ “Гермес” підписала договір з офіційнимдистриб’ютором сайдингу канадських фірм “VYTEC” та “NOVIK”, відтак асортиментний переліксайдингу гладкого поповнився на вісім нових кольорів, також в продажу з’явивсяперфорований сайдинг в чотирьох кольорових варіантах.
Отже,формування асортименту на фірмі “Гермес” здійснюється в рішенні наступнихпланово-організаційних і комерційних задач:
· вивченнякупівельного попиту;
· розробкаі представлення заявок на потребу складу в товарах;
· розробказамовлень на поставку товарів в розгорнутому асортименті;
· узгодження товарногоасортименту замовлень з постачальниками і здійснення оптових закупівельтоварів;
· оперативнеуправління товарними потоками і товарними запасами.
Інформаціящодо активів та зобов’язань ТОВ “Гермес” згідно балансу за останні два рокинаведена в додатку 11.
За результатами цього аналізуможна зробити висновок про зменшення активів та зобов’язань підприємства на 0,1тис.грн. (0,03%). Основними статтями, що спричинили зменшення активів є запаси(товари) –– -86,64 % (-61,6 тис.грн.) та грошові кошти в національній валюті –– -22,55 % (-2,3 тис. грн.).Водночас слід відзначити збільшення дебіторської заборгованості за товари на31,05%, що в сумі склало 66,2 тис. грн. До зменшення зобов’язань ТОВ “Гермес”призвело погашення підприємством кредиторської заборгованості передпостачальниками на 2,27% ( 0,7 тис. грн.) та розподіл нерозподіленого прибуткуна 2,99% (8,6 тис. грн.). Водночас слід відзначити появу поточної заборгованостіпо розрахункам з бюджетом +3,4 тис. грн., зі страхування +1,9 тис. грн. таоплати праці +3,9 тис. грн.
На підприємстві“Гермес” чітко розподілені посадові обов’язки як виконавців так і вищої ланкиуправління. В додатку 12 наведено розподіл посадових осіб підприємства згідно зїх відповідальністю за внутрішню та зовнішню економічну діяльністьпідприємства.
Згідно цьогорозподілу директор займається складанням бізнес-плану підприємства за йогооб’єктами господарювання та планових розрахунків доцільності здійснення окремихгосподарських операцій, економічним обґрунтуванням договорів і ціноутворенняпри розрахунках з покупцями та постачальниками. Головний бухгалтер нормуєресурси, встановлює ліміти, розраховує оплату праці та преміювання працівників згідноПоложення про оплату праці та преміювання працівників, проводить розрахунокзавдань для структурних підрозділів підприємства за обсягами господарювання,витратами і доходами, оцінює та аналізує роботу підприємства.
Як відомо валовий прибуток є різницею між валовими доходами та валовимивитратами, тому для глибокого аналізу прибутку треба провести аналіз доходів тавитрат ТОВ “Гермес” за елементами. Цей аналіз наведено в додатках 13 і 14.
За результатами додатка 13 можна зробити висновок, що ТОВ “Гермес”отримав лише чистий дохід від реалізації продукції в сумі 472,6 тис. грн.Підприємство за дев’ять місяців 2007 року не отримало ніяких інших операційнихдоходів, доходів від участі в капіталі, фінансових та надзвичайних доходів.Розглянувши чистий дохід в розрізі елементів отримали найприбутковіші групитоварів:
1. облицювальніматеріали –– 34,28 % (162 тис. грн.);
2. двері,коробки та підвіконня –– 25,35 % (119,8 тис. грн.);
3. сухісуміші –– 15,02 % (71 тис. грн.);
4. гіпсокартонта комплектуючі –– 10,66 % (50,4 тис. грн.);
5. шурупи,дюбеля, анкери –– 7,89 % (37,3 тис. грн.);
6. лакофарбовіматеріали –– 3,48 % (16,45 тис. грн.).
За результатами додатка 14 можна зробити висновок, що найбільшу питомувагу серед інших витрат займають витрати на:
1. оплатупраці, які зросли порівняно з минулим роком на 25,89 % (8,7 тис. грн.) іскладають 42,3 тис. грн.
2. відрахуванняна соціальні заходи, що зросли порівняно з минулим роком на 25,6 % (3,2 тис.грн.) і складають 15,7 тис. грн.
3. матеріальнізатрати, які збільшились на 120,83% (2,9 тис. грн.) і склали 5,3 тис. грн.
Водночас зменшились дві статті витрат: амортизація –– — 1,99% (-0,3 тис.грн.) та інші операційні витрати –– -43,18% (-11,4 тис. грн.), що в сумі за 9місяців 2007 року складає 14,8 тис. грн. та 15,0 тис. грн.
Тобто порівняно з попереднім періодом загальна сума витрат зросла на3,88% (3,1 тис. грн.) і становить 93,1 тис. грн.
ТОВ “Гермес” здійснюєоперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, ведестатистичну звітність і відповідає за її достовірність. Комплексна ревізіяфінансово-господарської діяльності ТОВ “Гермес” проводиться з ініціативиустановчої ради, раз на рік. За результатами кожного звітного періоду бухгалтерподає звіти у відповідні інстанції за формою Ф-1 “Баланс” (див. додатки 1-3) таФ-2 “Звіт про фінансові результати” (див. додатки 4-6) в яких відображаєтьсяфінансовий стан підприємства.
Контрольза окремими сторонами діяльності підприємства здійснюється податковоюінспекцією та іншими органами згідно з чинним законодавством України.
2.2. Мотивація праці працівниківТОВ ВКФ “Гермес” як фактор підвищення її продуктивності
Ефективність виробничо-господарських і управлінських процесіввизначається не тільки поставленими цілями й завданнями, але й моделями, за допомогоюяких реалізують ці плани.
Сучасна філософія управління стверджує, що в основі впливу налюдей лежить не примус, а мотиваційні регулятори, побудовані з урахуваннямпсихологічних особливостей людини.
Кожен працівник підприємства –– особистість, він не просторобітник, він живе працюючи, а працюючи –– реалізує себе як особистість.
Теорії мотивації засновані на ідеї задоволення внутрішніхспонукань, що називаються потребами. Потреби, як відомо, можна задовольнитивинагородами (те, що людина вважає для себе цінним).
Винагороди можуть бути:
• зовнішні –– грошові виплати, просування по службі;
• внутрішні –– відчуття успіху при досягненні мети.
Існує багато стимулів, що спонукають співробітників до гарноїпраці, але серед них немає універсальних. Характер винагороди праці залежить нетільки від кількості і якості, але і від очікувань самих трудящих.Незадоволенні працівник ––„вузьке” місце в системі підприємства.
Стимулювання високих результатів, а отже, і підвищенняпродуктивності праці, залежать від таких факторів мотивації праці:
• поєднання позитивних і каральних стимулів;
• надання переваги використанню заохочувальних стимулів у всьомуїхньому різноманітті;
• доступність –– умови стимулювання мають бути демократичними тазрозумілими;
• поступовість –– матеріальні стимули зазнають постійної корекціїу бік підвищення.
З метою мотивації співробітників на ТОВ ВКФ “Гермес” розробленосистему планування їх службової кар'єри, яка передбачає:
• виявлення можливостей кожного працівника;
• визначення нахилів і потреб в розвитку;
• проведення заходів, що забезпечують використання виявленихможливостей і задоволення потреб у розвитку.
У плануванні кар'єри беруть участь організація, керівник іспівробітник. Так двоє менеджерів зі збуту, що здобувають вищу освіту отримуютьв разі успішної здачі сесії премію у розмірі 30% заробітної плати. Позитивно впливають винагороди засумлінну працю у вигляді премій та доплат. При цьому важливими є форма іпорядок їх отримання. Працівники одержують премію з рук директора підприємства.
Усі зусилля в ТОВ “Гермес” спрямовані на підвищення продуктивностіпраці за рахунок:
• оптимізації кількості працівників;
• повної довіри до співробітників;
• розширення їхньої самостійності й розвитку мотивації.
Результатом мотиваційної політики підприємстває зростання продуктивності праці в поточному році на 7,5 %, що складає 4,4 тис.грн. Надзвичайнопозитивну роль відіграє атмосфера єдиної сім'ї, де панують взаємоповага,взаємодопомога і єдність. Відчутно підвищує ефективність праці людей контакт керівництваТОВ “Гермес” із сім'ями співробітників, повідомлення їм про успіхи працівників,поздоровлення з пам'ятними датами, вирішення побутових проблем.
Другим напрямом мотивації праці як фактора підвищенняпродуктивності праці є рівень її оплати. Вважається, що висока заробітна платазалучає кращих працівників, сприяє підвищенню їх продуктивності останніх.
Грошова винагорода примушуєперсонал ТОВ “Гермес” працювати ефективніше тому, що працівник надає їй великезначення, адже заробітна плата є основним джерелом його доходу. Заробітна платанапряму пов'язана з результатами праці, і працівник упевнений у наявностістійкого зв'язку між одержуваною матеріальною винагородою і продуктивністюсвоєї праці намагається працювати ефективніше задля збільшення свого прибутку.
Останнім часом її структура в ТОВ “Гермес”відчутно змінилася, що посилило стимулюючу роль заробітної плати. Передусім цевиявляється в тісному зв'язку заробітної плати з кваліфікацією працівника та зколективними результатами роботи –– при перевиконанні фірмою плану у звітномуперіоді працівники отримують премії, що можуть сягати 20% заробітної плати.
Водночас поряд зі позитивнимизасобами мотивації фірма використовує каральні стимули: штрафи за запізнення нароботу, за порушення внутрішнього розпорядку. Справедлива заробітна плата працівника визначаєтьсяйого думкою при зіставленні величини прибутків з його послугами, з оплатоюінших працівників фірми, з тими які вони могли б одержати в іншому місці. Длядотримання принципу справедливого розподілу фонду оплати праці на підприємстві“Гермес” застосовуються однакові показники оцінки роботи для всього персоналу.Ці показники є зрозумілими, вони забезпечують порівняння внеску окремих осіб зрезультатами діяльності організації. Тобто між заробітною платою тапродуктивністю праці існує пряма залежність: підвищення заробітної плативикликає збільшення продуктивності. Аби для підприємства не виникало збитковихперіодів (від підвищення зарплатні до підвищення продуктивності) в ТОВ ВКФ“Гермес” використовується правило випередження продуктивності над збільшеннямзарплати: спочатку досягається підвищення продуктивності, а вже потімпроводиться оплата цього підвищення. Поряд з грошовими методамимотивації на ТОВ “Гермес” існують не грошові. Моральне заохочення на підприємствізастосовується у вигляді відзнак (кращий працівник місяця).
Нажаль в магазині не використовується стимулювання вільним часом. Системастимулювання трудової активності не розробляє оптимальне співвідношенняробочого і вільного часу. Керівництво розробляє лише графік відпусток, алезовсім нерозвиненим залишається галузь спільного відпочинку трудовогоколективу.
2.3. Визначення показників рівня продуктивності праці та резерви їїпідвищення
На ТОВ ВКФ “Гермес” продуктивність праціхарактеризує ефективність і результативність праці через співвідношенняобсягу проданої продукції до кількості праці, витраченої на її продаж. Залежновід того таке співвідношення є прямим чи оберненим виділяють два показникипродуктивності праці: виробіток і трудомісткість.
Продуктивність може вимірюватись в натуральних вимірниках,коли продається однорідна продукція, або в умовно-натуральних вимірниках ––тоді різнорідна продукція зводиться до одного виміру.
Однак останнім часом домінуючу роль в економіцізаймають вартісні вимірники, найбільш універсальні показники, це стосується іпродуктивності праці.
Загальна продуктивність праці на підприємстві ввартісних вимірниках визначається як відношення обсягів господарськоїдіяльності до чисельності населення.
За 2007 рік обсяги господарювання склали 508,2тис.грн., а чисельність населення вісім чоловік –– див. додаток 9. Таким чиномзагальна продуктивність праці персоналу ТОВ ВКФ “Гермес” за дев’ять місяців2007 року склала 63,5 тис. грн., що на 7,5% (4,4 тис. грн.) більше ніж в 2005році.
Виробіток –– прямий показник рівня продуктивності, визначаєтьсякількістю проданої продукції одним працівником за одиницю часу і визначаєтьсяза формулою:
В= V/ Т
деВ — виробіток;
V— обсяг реалізації продукції;
Т — затрати праці на продаж відповідного обсягупродукції.
Трудомісткість— це оберненийпоказник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочогочасу, витраченого на продаж одиниці продукції, і розраховується за формулою
ТМ=Т/V
деТМ — трудомісткість;
Т — затрати праці на продаж відповідного обсягупродукції;
V— обсяг реалізації продукції.
На ТОВ “Гермес” можна визначити такі види трудомісткості:
1. технологічну трудомісткість(Тт)–– витрати праці основнихробітників, яка дорівнюватиме виробничій трудомісткості (Тв), аджена підприємстві немає допоміжних робітників;
2. трудомісткість управління виробництвом (Ту) ––витрати праціадміністративного апарату;
3. повну трудомісткість (Тп) –– витрати праці всьогоперсоналу на виготовлення одиниці виробу.
Одниміз основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використанняробочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат ведедо зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів бездодаткових заходів і витрат.
Середня кількістьднів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризуєтривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори:втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або зініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів черговоївідпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасовоїнепрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.
Тривалістьробочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативновстановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу надурочної роботи; часупростою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скороченьробочого дня; передбачених зако6нодавством.
Повномувикористанню трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих зазвітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу.
Задев’ять місяців 2007 року на ТОВ “Гермес” було відпрацьовано 182 дні по 8 годинна кожен робочий день, тобто 1456 годин. Використання робочого часу на підприємстві наведеновтаблиці 1.
Таблиця1 Використання робочого часу на підприємствіПоказники 2005 2006
IX міс
2007 Відхилення (+; — ) від 2005 від 2006 1.Середньообл. чис. працівників, осіб 8 8 8 –– ––
2.Відпрац. 1 прац.
а) днів
б) годин (р.2а * р.3)
226
1808
225
1800
182
1456
— 44
— 352
— 43
— 344 3. Середня тривалість робочого дня, год. 8 8 8 –– ––
4. Фонд робочого часу, год. (р. 1* р.2 б) 14464 14400 11684 — 2752 — 2816
Звищенаведеного видно, що середньо облікова чисельність робітників і середнятривалість робочого дня лишились незмінними. Фонд робочого часу зменшивсь на2816 год. порівняно з 2006р та на 2752 порівняно з 2005. Однак треба відзначитинеповноту аналізованого періоду в 2007 році.
Згідноз вищенаведеними формулами в таблиці 2 наведено аналіз продуктивності праці наТОВ ВКФ “Гермес” за останні три роки.
Таблиця2
Аналізпродуктивності праці на ТОВ ВКФ ”Гермес” Показник
Ум.
познач 2005 2006 2007 Відхилення 2007 від 2005 2007 від 2006 +, - % +, - %
1
2
3
4
5
6=5-3
7=6/3
*100
8=5-4
9=8/4
*100 1.Обсяги господа-рювання, тис.грн. ОГ 472,8 482,2 508,2 +35,4 +7,5 +26 +5,39
2.Чисельність а)працівників в т.ч.
б)робітників
ЧП
ЧР
8
6
8
6
8
6
––
––
––
––
––
––
––
––
1
2
3
4
5
6=5-3
7=6/3
*100
8=5-4
9=8/4
*100
3.Питома вага робітників в працівниках, % (2б)*100/ 2а)) ПВр 75 75 75 –– –– –– –– 4.Відпрац. 1 робітником (працівником), днів Д 226 225 182 — 44 -19,5 — 43 — 19,1 5.Тривалість роб.дня, год Г 1808 1800 1456 -352 -19,5 -344 -19,1
6. Годин відправ. 1 робітником (працівником) (4*5) Гр 8 8 8 –– –– –– ––
7. Виробіток 1 робітника, т.грн./год (1/6) ВГ 0,26 0,27 0,35 +0,09 +34,6 +0,08 +29,6
8. Виробіток робітників, т.грн./роб (1/2б) ВР 78,8 80,37 84,7 +5,9 +7,5 +4,33 +5,4
9.Середня продуктивність праці 1 працюючого (1/2а) Пп 59,1 60,3 63,5 +4,4 +7,4 +3,2 +5,3
10.Технологічна трудомісткість = виробнича трудомісткість, год/тис.грн.
(6/1*2б) Тт 22,92 22,38 17,22 -5,7 -24,87 -5,16 -23,06
11. Трудомісткість управління виробництвом
(6/1*(2а-2б)) Ту 7,64 7,46 5,74 -1,9 -24,87 -1,72 -23,06
12.Повна трудомісткість
(6/1*2а) або (7+8) Тп 30,56 29,84 22,96 -7,6 -24,87 -6,88 -23,06
Наведенов таблиці 2 дані свідчать про те, що на підприємстві підвищилась продуктивністьпраці. Середній виробіток робітників зріс на 4,33 тис.грн. (5,4%) порівняно з2006 та на 5,9 тис.грн. (7,5%) з 2005 роком. В розрахунку на одну годину у 2007році виробіток одного робітника збільшився на 0,08 тис.грн. (29,6%) порівняно з2006 та на 0,09 тис.грн. порівняно з 2005 роком. Найбільш узагальненимпоказником продуктивності праці є середня продуктивність праці одногопрацюючого. Проведений аналіз виявив зростання показника на 3,2 ти.грн. (5,3%)порівняно з 2006 та на 4,4 тис.грн. (7,4%) порівняно з 2005 роком.
Слід відзначити інтенсивне збільшення продуктивностіпраці, на що вказує незмінна середньо облікова чисельність працюючих танезмінна тривалість робочого дня протягом трьох років. Помітне зниженнявідпрацьованих робочих днів та годин пояснюється аналізом неповного 2007 року.
Відомо, що трудомісткість є оберненою величиною довиробітку, тобто вона обернено пропорційна продуктивності праці. Згідно таблиці2 порівняно з 2006 та 2005 роками всі види трудомісткості зменшились на 23,06%та 24,87% відповідно, що в сумі становить:
1. технологічнатрудомісткість –– на 5,16 тис. грн. порівняно з 2006 та на 5,7 тис. грн.порівняно з 2005 роком;
2. трудомісткість управліннявиробництвом –– на 1,72 тис. грн. порівняно з 2006 та на 1,9 тис. грн.порівняно з 2005 роком;
3. повна трудомісткість –– на6,88 тис. Грн… порівняно з 2006 та на 7,6 тис. грн. порівняно з 2005 роком.
Що в свою чергу підтверджує зростання продуктивності праці. Зростанняпродуктивності праці в торгівлі є одним з факторів підвищення конкурентоспроможності,зниження рівня витрат, підвищення рентабельності господарської діяльності, щопризводить до зростання обсягів товарообігу та прибутків торговельногопідприємства. ТОВ “Гермес” зацікавлене в зростанні продуктивності праціробітників, оскільки це дозволяє скорочувати витрати живої праці (робочогочасу) на одиницю продукції підприємства, нарощувати обсяги товарообігу беззміни чисельності працюючих. Найоптимальнішим варіантом підвищенняпродуктивності праці для ТОВ ВКФ “Гермес” є випередження темпів ростурезультатів праці над темпами росту витрат.
Слід окремо зосередити увагу на резервахпідвищення продуктивності праці. Доцільним є використання поточнихвнутрівиробничих резервів, а саме:
1. підвищеннятехнічного рівня реалізації:
· автоматизаціяпроцесу завантаження-розвантаження іпереміщення товару на складі;
· оновленняіснуючого устаткування.
2. поліпшення організації праці:
· підвищеннянорм;
· змінаробочого періоду.
3. структурні зміни в реалізації:
· зменшеннятрудомісткості;
· розширенняі поглиблення асортименту за рахунок нових груп товарів.
Для найповнішого використання резервів зростанняпродуктивності праці на ТОВ “Гермес” розробили програму управлінняпродуктивністю праці, яка включає в себе наступні етапи:
1. вимірювання іоцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремимивидами праці зокрема;
2. пошук і аналізрезервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ходівимірювання і оцінки;
3. розробка плану використання резервів підвищенняпродуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їхреалізації, передбачати фіксування витрат на ці заходи й очікуваний економічнийефект від їх впровадження, визначати відповідних виконавців;
4. розробкасистем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;
5. контроль зареалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулюванням їхвиконання;
6. вимірюванняі оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивностіпраці.
Неухильне виконання цієї програми дозволить і далінарощувати обсяги продуктивності праці.
Висновки
Продуктивність праці єважливою економічною категорією. Продуктивність праці показує співвідношенняобсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченоїна це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягувироблених благ без збільшення трудозатрат. Зростання продуктивності працізабезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливимпоказником економічного зростання країни.
На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівеньекстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічнийстан виробництва.Рівень екстенсивного використання праці показує ступіньїї продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня принезмінності інших характеристик. Інтенсивність праці характеризує ступінь їїнапруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини,витраченої за одиницю часу. Джерелом зростання продуктивності праці, яке не маємеж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дієюнауково-технічного прогресу.
Товариство з обмеженою відповідальністювиробничо-комерційна фірма “Гермес” було створено п’ятьма особами 15 січня 2001року. Підприємство є самостійним господарюючим суб’єктом, предметом діяльностіякого є оптова торгівля будівельними матеріалами, товарами виробничо-технічногопризначення та супутніми товарами.
Проаналізувавши показники господарської діяльності підприємства,його доходи та витратив розрізі елементів можна впевнено сказати, щопідприємство є прибутковим. Щомісячний чистий прибуток ТОВ “Гермес” в 2007 роціскладає 10,6 тис.грн., а рентабельність становить 4,1%.
Продуктивність праці персоналу на підприємствістановить 63,5 тис. грн., що на 7,5% більше ніж в минулому році. В поточномуроці продуктивність праці зросла порівняно з попереднім за рахунокорганізаційно-економічних факторів, а саме збільшення оборотності активів іпідвищення мотивації праці. Збільшення оборотності активів зумовленорозширенням та поглибленням асортименту. Підвищення мотивації праці працівниківсуттєво підвищило їх продуктивність. Розроблення програми планування кар’єри,грамотне поєднання грошових (доплати, премії) та негрошових (усне чи письмовевизнання внеску особи серед колективу, похвала, відзнаки) методів мотивації,поєднання принципу винагород (за перевиконання плану, дотримання виробничоїдисципліни) та покарань(запізнення).
Для аналізу продуктивності праці на підприємстві“Гермес” проводиться її аналіз за основними показниками: виробітком татрудомісткістю у вартісних вимірниках. Для подальшого підтримання зростанняпродуктивності праці на підприємстві використовують поточні внутрівиробничірезерви: підвищення технічного рівня реалізації, поліпшення організації праці,структурні зміни в реалізації.
Враховуючи першочергову важливість підвищенняпродуктивності праці для конкурентноспроможності на ТОВ “Гермес” розробили івпровадили програму управління продуктивністю.
Література
1. Бойчик І.М. Економіка підприємства:Навч.посібник. –– К.: Атака. –– 2002. –– 480с.
2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., ПічаЮ.В., Економіка підприємства: Навч.посібник. Вид.2-ге, переробл. та доп. ––Львів.: Новий світ. –– 2001. –– 298с.
3. Гетьман О.О. Шаповал В.М. Економікапідприємства: Навч.посібник для студентів ВНЗ.–– К.: Центр навчальноїлітератури. –– 2006.–– с.194-201.
4. Мельник А.Г. Корінцева О.І. Економікапідприємства: Конспект лекцій: Навч. посібник. –– Суми: ВТД “Університетськакнига”. –– 2004.––с.41-45.
5. Мерзляк А.В. Михайлов Є.П. Корецький М.Х.Михайлова О.Г. Економіка праці і соціально-трудових відносин:Навч.посібник.––К.: Центр навчальної літератури. –– 2005.––с.125-137.
6. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник.––К.: КНЕУ.––2001.–– с.369-374.
7. Семенов Г.А., Панкова М.О., Семенов А.Г.Економіка підприємства: Навч. Посібник. Вид.2-ге, переробл. та доп. –– К.:Центр навчальної літератури. –– 2005. –– с.135-139.
8. Семернікова І.О. Мешкова-Кравченко Н.В. Економікапідприємства: Навч. посібник (Курс лекцій).–– Херсон: ОЛДІ-плюс. –– 2003.––с.187-193.
9. Сідун А.В., Пономарьова Ю.В. Економікапідприємства: Навч.посібник.––К.: Центр навчальної літератури. ––2003.––с.222-223.
10. Шаповал В.М., Аврамчук Р.Н., Ткаченко О.В. Економікапідприємства. –– Дніпропетровськ: ДУЕП. –– 2002. –– 288с.
11. Економіка підприємства: Підручник /за заг. ред. Й.М.Петровича.––2-ге вид., виправл.–– Львів: “Магнолія плюс”, вид. СПД ФО В.М.Піча. –– 2006. –– 580с.
12. Економіка підприємства: Підручник /За ред. А.В. Шегди.–– К.: Знання. ––2006.––с.261-265.
13. Економіка підприємства: Навч.––метод. посібник длясамост. вивч. дисципліни /Г.О. Швиданенко. –– К.: КНЕУ. –– 2000. –– 320с.
Додаток 7
Таблиця 1
Характеристика засновників ТОВ ВКФ “Гермес” застатутним капіталомЗасновники підприємства, фізичні особи Статутний капітал Сума, грн. Питома вага, % Якимчук Петро Олексійович 12 43,8 Шапова Катерина Олександрівна 6 21,9 Євченко Леонід Ігоревич 5 18,3 Борсук Тетяна Олегівна 2,4 8,8 Антонюк Тимур Володимирович 2 7,2
РАЗОМ
27,4
100
Додаток 8
Таблиця2
Штатнийрозклад працівників ТОВ ВКФ « Гермес »
Назва структурних підрозділів, назва посад
Кількість
Посадовий оклад в грн.
Місячний фонд з/плата в грн. Директор 1 1000 1000 Головний бухгалтер 1 750 750 Менеджер зі збуту 4 500 2000 Вантажник 2 300 600 РАЗОМ
8
––
4350
Додаток 9
Таблиця 3
Основні економічні показники господарської діяльності
підприємства “Гермес”Показники Роки Відхилення 2007 до 2005 2005 2006 2007 +,- %
1
2
3
4
5
6 1.Обсяги господарської діяльності (валова продукція), тис. грн. 472,8 482,2 508,2 +35,4 +7,5 2.Чистий дохід (виручка), тис.грн. 435,1 443,7 472,6 +37,5 +8,6 3.Валовий прибуток, тис.грн. 150,6 153,9 142,3 -8,3 — 5,5 4.Чистий прибуток, тис.грн. 97,2 103,7 95,5 — 1,7 — 1,8 5.Середньообл. чисельність працівників, чол. 8 8 8 –– ––
6.Середньорічна вартість:
· необоротних активів
· оборотних активів
39,7
273,1
53,0
294,8
50,6
297,1
+10,9
+2,4
+27,5
+8,8 7.Фондовіддача 1,51 1,39 1,46 — 0,05 — 3,3 8. Коефіцієнт оборотності оборотних активів 6,65 6,78 53,5 +46,85 +704,5 9.Продуктивність праці, тис. грн. 59,1 60,3 63,5 +4,4 +7,5 10. Рентабельність господарської діяльності 0,48 0,44 0,41 — 0,07 — 14,6
Додаток 10
Таблиця4 Характеристика об’єктів господарської діяльності підприємства “Гермес”Види об’єктів та їх характеристика (товари)
Одиниця
виміру Обсяги господарювання Відхилення 2006 2007 +, - %
1. Двері, коробки та підвіконня:
· двері
· коробки
· підвіконня
шт.
шт.
шт.
330
180
150
250
180
80
— 80
––
-70
— 24,24
––
— 46,67
2.Шурупи, дюбеля та анкери:
· шурупи
· дюбеля
· анкери
шт.
шт.
шт.
50000
40000
20314
80000
50000
20000
+30000
+10000
— 314
+60
+25
— 1,55
3. Облицювальні матеріали:
· вагонка
· сайдинг
м2
м2
1400
2842
1500
40000
+100
+1158
+7,14
+40,75
4. Лакофарбові матеріали:
· лаки
· фарби
кг.
кг.
400
300
450
400
+50
+100
+12,5
+33,33
5. Сухі суміші:
· шпаклівка
· клей
· штукатурка
· ґрунтовка акрилова
кг.
кг.
кг.
кг.
600
400
800
1800
800
300
800
1900
+200
— 100
––
+100
+33,33
— 25
––
+5,56
6. Гіпсокартон і комплектуючі:
· гіпсокартон
· комплектуючі (підвіс, кутик, скло стрічка)
м2
шт.
3000
200
3950
200
+950
––
+31,67
–– 7. Малярні стрічки шт. 100 150 +50 +50 8. Правила і рівні шт. 100 90 — 10 -10
9. Світильники:
· точковий
· растровий
· лампа люмінесцентна
· лампа рефлекторна
шт.
шт.
шт.
шт.
400
300
80
50
300
100
90
50
— 100
— 200
+10
––
— 2,5
— 66,67
+12,5
––
10. Електичні прибори:
· розетки
· вимикачі
шт.
шт.
500
600
500
600
––
––
––
––
Додаток 11
Таблиця5
Характеристика активів та зобов’язань підприємства за балансомПоказники На 01.01.2007 На 30.09.2007 Відхилення
тис.
грн. питома вага, %
тис.
грн. питома вага, % +, - % пун. в структ. 1
2
3
4
5
6=4-2
7=6/2*100
8=5-3 АКТИВИ 1. Основні активи 53,0 15,24 50,6 14,55 — 2,4 — 4,53 — 0,69 2. Запаси (товари) 71,1 20,44 9,5 2,73 — 61,6 -86,64 -17,71 3.Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 213,2 61,3 279,4 80,36 +66,2 +31,05 +19,06 4. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 0,3 0,09 0,3 0,09 –– –– –– 5. Грошові кошти в національній валюті 10,2 2,93 7,9 2,27 — 2,3 — 22,55 -0,66
Разом
347,8
100
347,7
100
— 0,1
— 0,03 ЗОБОВ’ЯЗАННЯ 1. Статутний капітал 27,4 7,88 27,4 7,88 –– –– –– 2. Інший додатковий капітал 2,0 0,57 2,0 0,57 –– –– –– 3. Нерозподілений прибуток 287,6 82,69 279,0 80,24 -8,6 -2,99 -2,45 4.Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 30,8 8,86 30,1 8,66 -0,7 -2,27 -0,2
5.Поточні зобов’язання за розрахунками:
· з бюджетом
· зі страхування
· з оплати праці
––
––
––
––
––
––
3,4
1,9
3,9
0,98
0,55
1,12
+3,4
+1,9
+3,9
x
x
x
+0,98
+0,55
+1,12
Разом
347,8
100
347,7
100
-0,1
-0,03
Додаток 12
Таблиця 6
Характеристикапосадових осіб, відповідальних за внутрішній та зовнішній економічний механізмгосподарської діяльності підприємства “Гермес” Характеристика економічної роботи Посадові особи 1. Складання бізнес-плану підприємства за його об’єктами господарювання та планових розрахунків доцільності здійснення окремих господарських операцій Директор 2. Нормування ресурсів, встановлення лімітів Бухгалтер 3. Положення про оплату праці та преміювання працівників Бухгалтер 4. Економічне обґрунтування договорів і ціноутворення при розрахунках з покупцями та постачальниками Директор 5. Розрахунок завдань для структурних підрозділів підприємства за обсягами господарювання, витратами і доходами Бухгалтер 6. Оцінка та аналіз роботи підприємства і його структурних підрозділів Бухгалтер
Додаток 13 Таблиця 7Характеристика доходів ТОВ ВКФ “Гермес” зазвітом про фінансові результатиВиди доходів Сума, тис. грн. Питома вага, %
1. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції –– код 035 в т.ч.
1.1. Двері, коробки та підвіконня:
1.2. Шурупи, дюбеля та анкери
1.3 Облицювальні матеріали
1.4. Лакофарбові матеріали
1.5. Сухі суміші
1.6. Гіпсокартон і комплектуючі
1.7. Малярні стрічки
1.8. Правила і рівні
1.9. Світильники
1.10. Електичні прибори
119,8
37,3
162
16,45
71
50,4
1,2
1,35
5,4
7,7
25,35
7,89
34,28
3,48
15,02
10,66
0,27
0,28
1,14
1,63 2. Інші операційні доходи –– код 060 –– –– 3. Доход від участі в капіталі –– код 110 –– –– 4. Інші фінансові доходи –– код 120 –– –– 5. Інші доходи –– код 130 –– –– 6.Надзвичайні доходи –– код 200 –– ––
РАЗОМ (сума кодів 035,060,110,120,130,200)
472,6
100,0
Додаток 14
Таблиця 8Характеристика операційних витрат ТОВ “Гермес”за елементамиОпераційні витрати за елементами За попе передній період За звітний період Відхилення тис.грн. % тис.грн. % +, - % пун. в структ.
1
2
3
4
5
6=4-2
7=6/2
*100
8=5-3 Матеріальні затрати 2,4 2,67 5,3 5,69 +2,9 +120,83 +3,02 Витрати на оплату праці 33,6 37,33 42,3 45,44 +8,7 +25,89 +8,11 Відрахування на соціальні заходи 12,5 13,89 15,7 16,86 +3,2 +25,6 +2,97 Амортизація 15,1 16,78 14,8 15,9 — 0,3 — 1,99 — 0,88 Інші операційні витрати 26,4 29,33 15,0 16,11 -11,4 — 43,18 — 13,22
РАЗОМ
90
100,0
93,1
100,0
+3,1
+3,88