Політико-правове середовище МЕВ в Україні

ТЕМА:Політико-правове середовище МЕВ в Україні
 
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………….3
1.  Середовищеіснування МЕВ……………………………………… ….5
2.  Політико-правовесередовище МЕВ………………………………….9
3.  Політико-правовесередовище в Україні…………… ………………15
Висновки……....………………………………………………… ...……..23
Список використаної літератури………………………………………..25

Вступ
Існування,функціонування і розвиток будь-якого явища залежить як від внутрішньої будови,внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають на це явище ззовні. Такміжнародні економічні відносини виникають, функціонують та розвиваються на базіпевного середовища.
Середовищеміжнародної економіки може бути визначене як система умов і факторів існуванняміжнародних економічних зв’язків. Таке середовище можна поділити на внутрішнєта зовнішнє.
Факторибезпосередньої дії характеризуються тим, що міжнародні економічні відносини безних не можуть функціонувати (міжнародні організації, торгові представництва,міжнародні правові норми). Навколишнє середовище міжнародних економічнихвідносин як система факторів безпосереднього впливу на існування та розвитоксвітової економіки називається інфраструктурою міжнародних економічних відносин.Завданням інфраструктури є забезпечення безперешкодного функціонування об’єктіві суб’єктів міжнародної економіки та спрямованість на оптимізацію їх взаємодії.
Фактори непрямоїдії характеризуються тим, що їх зміни безпосередньо й одразу не впливають нарозвиток міжнародних економічних відносин (розробка нових родовищ кориснихкопалин, політичні непорозуміння, наукові відкриття, збільшення чи зменшеннянароджуваності тощо).
За сферами впливузовнішнє середовище міжнародної економіки поділяється на:
– природно-географічне;
–політико-правове;
– економічне;
–соціально-культурне.
Політико-правовесередовище впливає на МЕВ не так у плані умов і факторів їхнього існування, яку плані їхнього розвитку. Міжнародна політика є своєрідним механізмомзадоволення або узгодження інтересів суб’єктів міжнародних відносин.
Одним із основнихполітичних інтересів кожної країни є нормальний прогресивний хід розвиткувласної економіки, який залежить від різних внутрішніх і зовнішніх факторів.Якщо ЗЕД буде успішною, то краще буде розвиватись національна економіка,багатшою буде країна, підвищиться життєвий рівень населення. До важливихполітичних інтересів відносяться:
— володіннянайновішою інформацією,
— найсучаснішітехнології,
— розвитоксоціальної і культурної сфери,
— підняттязагального престижу.
Помітну роль урозвитку міжнародного співробітництва відіграє політична стабільність країни — це невелика імовірність зміни її політичного статусу протягом тривалого часу увигляді виникнення соціальних конфліктів(страйків) і політичних актів типутероризму, путчів. Політичний ризик передбачає можливість: політичної змови іполітичного перевороту, конфіскації майна, націоналізації об’єктів  приватноївласності.

1.Середовище існування МЕВ
Середовище МЕВможе бути визначене як система умов і факторів існування міжнароднихекономічних зв’язків. Таке середовище можна розділити на внутрішнє і зовнішнєсередовище.
Внутрішнєсередовище міжнародної економіки – це внутрішня будова системи міжнароднихекономічних відносин, що разом з її законами функціонування і розвитку можебути представлене як набір таких елементів:
зовнішньоекономічна діяльність країн та їх суб’єктів;
1.        управлінняміжнародними економічними процесами, регулювання міжнародної економічноївзаємодії;
2.        форми ірівні міжнародних економічних відносин;
3.        внутрішнізакони розвитку міжнародної економіки, тобто ті явища і процеси, щовідбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковийхарактер.
Зовнішнєсередовище міжнародної економіки – це система зовнішніх умов, у якихрозвиваються міжнародні економічні відносини, та система факторів, що формуютьмікро- та макромотивацію поведінки суб’єктів світогосподарської взаємодії тавизначають ефективність їх участі у МПП.
Зовнішнєсередовище має певну структуру. За характером воно поділяється на:
– умови й факторипрямої (безпосередньої) дії;
– умови й факторинепрямої (опосередкованої) дії.
Факторибезпосередньої дії характеризуються тим, що міжнародні економічні відносини безних не можуть функціонувати (міжнародні організації, торгові представництва,міжнародні правові норми). Навколишнє середовище міжнародних економічнихвідносин як система факторів безпосереднього впливу на існування та розвитоксвітової економіки називається інфраструктурою міжнародних економічнихвідносин. Завданням інфраструктури є забезпечення безперешкодногофункціонування об’єктів і суб’єктів міжнародної економіки та спрямованість наоптимізацію їх взаємодії.
Фактори непрямоїдії характеризуються тим, що їх зміни безпосередньо й одразу не впливають нарозвиток міжнародних економічних відносин (розробка нових родовищ кориснихкопалин, політичні непорозуміння, наукові відкриття, збільшення чи зменшеннянароджуваності тощо).
За сферами впливузовнішнє середовище міжнародної економіки поділяється на:
-   природно-географічне;
-          політико-правове;
-          економічне;
-          соціально-культурне.
Природно-географічнесередовище МЕВ. Найголовніші умови і фактори, що впливають на розвиток МЕВ,пов’язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з наявністю чивідсутності тих чи інших ресурсів у різних країнах. Наявність ресурсів тісноперекликається з різноманітністю кліматичних умов, яка сприяє розвиткуміжнародного поділу праці, а відповідно, грає значну роль у розвитку МЕВ.Наприклад: у країнах з теплим кліматом збирають по два урожаї; морські країнивстановлюють між собою економічні зв’язки морським транспортом; країни одногоматерика використовують автомобільний і залізничний транспорт.
Не менш важливуроль грає геополітичне розташування країни-це розташування по відношенню доінших країн на шляху чи на перетині різноманітних інтересів суб’єктів світовогогосподарства. Країни, що знаходяться на перетині таких шляхів, спеціалізуютьсяна наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного і транспортноготипу.
Політико-правовесередовище МЕВ. Політико-правове середовище впливає на МЕВ не так у плані умові факторів їхнього існування, як у плані їхнього розвитку. Міжнародна політикає своєрідним механізмом задоволення або узгодження інтересів суб’єктівміжнародних відносин
Міжнародна політика-це сукупність методів і засобів направлених на досягненняцілей і завдань, що випливають з інтересів суб’єктів міжнародних відносин.Одним із основних політичних інтересів кожної країни є нормальний прогресивнийхід розвитку власної економіки, який залежить від різних внутрішніх і зовнішніхфакторів. Якщо ЗЕД буде успішною, то краще буде розвиватись національнаекономіка, багатшою буде країна, підвищиться життєвий рівень населення. Доважливих політичних інтересів відносяться: володіння найновішою інформацією,найсучасніші технології, розвиток соціальної і культурної сфери, підняттязагального престижу.
Помітну роль урозвитку міжнародного співробітництва відіграє політична стабільність країни-ценевелика імовірність зміни її політичного статусу протягом тривалого часу увигляді виникнення соціальних конфліктів(страйків) і політичних актів типутероризму, путчів. Політичний ризик передбачає можливість: політичної змови іполітичного перевороту, конфіскації майна, націоналізації об’єктів приватноївласності. Інституціональне забезпечення МЕВ — це сукупність правовихінституцій (конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій) і правових норм,вироблених ними, котрі забезпечують регулювання МЕВ на різних рівнях. Міжнаціональніоргани регулювання МЕВ — це такі інституції, які виконуютьрекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання.
Наднаціональніоргани регулювання МЕВ — це інституції, як здійснюють наказово-координаторськіфункції і їхні постанови мають виконуватись беззаперечно.
Економічнесередовище МЕВ. Одним із показників економічного потенціалу країни є фактефективності і можливості використання природних ресурсів. Наприклад: Українамає порівняно великі поклади нафти, але спроможна видобути 15%, а решту немаєні потужностей ні технологій.  Стан наукових досліджень, розвиток засобіввиробництва техніки і технологій відіграють велику роль в розвитку МЕВ.Розвинені країни, як правило, експортують продукцію переробної промисловості, акраїни, що розвиваються-експортують частіше сировину, в кращому випадкунапівфабрикати. Там, де є високий інтелектуальний потенціал, завжди кращерозвивається система комунікацій, транспортні мережі, що прискорює розвиток якнаціонального виробництва так і ЗЕД. Сприяє розвитку МЕВ і розбудована насучасному рівні фінансово-кредитна система країни.  Не менш важливимиелементами економічного середовища МЕВ є рівень доходів і рівень споживання утій чи іншій країні.  Загалом до економічного середовища МЕВ можна віднестистан розвитку економічного потенціалу країни, стан інтегрованості країни усвітове господарство.
Світовегосподарство-це сукупність національних господарств та економічнихвзаємозв’язків між ними, або це сукупність виробничих відносин, якіфункціонують на національному і на міжнародному рівні. Світове господарство-цесукупність національних господарств, пов’язаних одне з одним системоюміжнародного поділу праці, економічних і політичних стосунків.
Світовегосподарство-це система взаємодіючих господарств різних рівнів з усіх країнсвіту, цілісний характер і функціонування якої визначається об’єктивнимизаконами розвитку людського суспільства, де господарства пов’язані одне з однимсистемою економічних та інших міжнародних відносин, що базуються наміжнародному поділі праці. Найрухомішою частиною світового господарства єСвітовий ринок-сфера обмінних відносин між країнами та між іншими суб’єктамисвітового господарства, які пов’язані між собою участю у міжнародному поділіпраці. Світовий ринок-це система відносин, що виникають з приводу обмінуресурсами, товарами, послугами, ідеями, і які історично склалися на основі МППта МЕВ.
Сучасний етапекономіки показує, що національні господарства настільки міцно переплелись, щоможна уже говорити про світовий і національні ринки не як про дві окремісистеми, які тільки доповнюють одна одну, а як про одну систему, де національніринки складають підсистему світового ринку. Саме тому ми вводимо національнийринок елементом у структуру світового ринку.
Соціально-культурнесередовище МЕВ. Узагальнено соціально-культурне середовище МЕВ можна звести дофакторів, що випливають з поведінки людини. Переваги тих чи інших чуттєвихособливостей у великих групах людей зумовлюють виникнення певних потреб, що відповідновпливає на їхні запити і в кінцевому випадку відбивається на їхніхзовнішньоекономічних відносинах. Наприклад: гострі приправи вживають більшепівденні народи, а тому експортери їжі у південні країни це враховують.
Складовоючастиною соціально-культурного середовища є розвиток форм мотивації до праці:ціниться кваліфікована праця, престижна робота, заохочення до праці(пільги,побутові заохочення).
Одним знайважливіших факторів у розвитку міжнародних відносин є порозуміння-здатністьзнайти спільну мову, тобто перекладна справа, яка характеризується: виділенняанглійської мови;  вивчення одночасно декількох іноземних мов; створенняелектронно-технічних засобів перекладу; розвиток засобів масової інформації.
Окремо слідвиділити морально-етичні норми поведінки людини: тепер бізнесмен читранснаціональна фірма повинні бути максимально чесними і пунктуальними, якщохочуть надовго закріпитись на світовому ринку.
2.Політико-правове середовище МЕВ
Політико-правове середовище впливає на міжнародні економічнівідносини не стільки у плані умов і факторів їхнього існування, скільки у планіїхнього розвитку. Особливо слід зауважити діалектичний зв'язок міжнародноїполітики та світової економіки, оскільки міжнародна політика є своєрідниммеханізмом задоволення або узгодження інтересів суб'єктів міжнародних відносин.До деякої міри важливо розрізняти поняття «міжнародна політика» і «зовнішняполітика».
Міжнародна політика — це сукупність методів ізасобів, направлених на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересівсуб'єктів міжнародних відносин.
Зовнішня політика — це діяльність держави у сферізовнішніх відносин, яка витікає з інтересів країни та її суб'єктів.
Як бачимо, «міжнародна політика» є більш агрегованим і ширшимпоняттям, а «зовнішня політика» — більш вузьким і прикладним.
Варто зазначити, що внутрішня політика держави має меншийвплив на національну економіку, ніж міжнародна політика на міжнародніекономічні відносини. Таке відбувається з двох причин
1. Національна економічна система у більшості країнскладалася протягом тривалого часу, а тому набула достатньої досконалості тасамоврядності, і раптова зміна внутрішньої політики не може відразу помітнозмінити напрямок розвитку національної економіки. Міжнародна економічна системаза  часом складалася пізніше і ще тепер знаходиться на стадії формуваннята політичного удосконалення, а тому ще не є добре усталеною й помітно реагуєна зміни міжнародної політики.
2. Міжнародні економічні відносини функціонують навідповідальнішому рівні дотримання правових і договірних норм, порушення якихмають значно помітніші й відчутніші наслідки.
Оскільки міжнародна політика є механізмом узгодженняінтересів, слід розглянути політичні інтереси країн, груп країн, регіонів.Одним із основних політичних інтересів кожної країни є нормальний прогресивнийхід розвитку власної економіки. Як відомо, це залежить від різних внутрішніх ізовнішніх факторів. На основі попереднього виникає ще один інтерес – це вигідназовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД). Якщо ЗЕД буде успішною, то кращерозвиватиметься національна економіка, багатшатиме країна, підвищуватиметьсяжиттєвий рівень населення.
Щоб економіка країни розвивалась у тому руслі, яке співпадаєз напрямками задоволення національних інтересів, необхідно, щоб держава розвиваласвою внутрішню політику самостійно, без втручання інших держав. Це, звісно,можливо тільки за умови, що держава буде незалежною, суверенною, і це також єодним з основних політичних інтересів.
З попередніх інтересів випливає ще один не менш важливий політичнійінтерес — міцна й надійна оборона.  Але тільки країна з добре розвиненоюекономікою спроможна утримувати сучасну боєздатну армію.
До важливих політичних, а відповідно, й економічних інтересіввідносяться:
·         володіннянайновішою інформацією;
·         розвитокнауки, володіння найсучаснішими технологіями, що означає високу конкурентоспроможність;розвиток соціальної й культурної сфер;
·         підняттязагального престижу та інше.
На основі подібних і спільних інтересів країни об'єднуються урегіональні чи інші групові об'єднання. Спільність інтересів різних країнвитікає з: вигідного (взаємовигідного) економічного та іншого родуспівробітництва; подібності природно-географічних умов: клімату (наприклад,країни Африки, Південно-Східної Азії чи інші), природних ресурсів (ОПЕК),географічного розташування (країни Причорномор'я), геополітичного розташування(країни Балтії); істрично-національного розвитку (країни Британськоїспівдружності, країни Магрибу, країни СНД); спільності конкурентів(Західноєвропейський Союз); подібності соціально-економічного розвитку (ті жкраїни ЄС, посткомуністичні країни); cпільності військового будівництва (НАТО,країни інших військових блоків); надзвичайної спеціалізації (країни Бенілюксу).
Помітну роль у розвитку міжнародного співробітництва відіграєполітична стабільність країн, груп країн, регіонів. Розглядають також іглобальну стабільність.
Політична стабільність країни – це невелика імовірністьзміни її політичного статусу протягом тривалого часу у вигляді виникненнясоціальних конфліктів (наприклад, страйків) і політичних актів типу тероризму,путчів, партизанської боротьби. Діалектичну протилежність до політичноїстабільності складає політичний ризик, що передбачає можливість: політичноїзмови й політичного перевороту: конфіскації майна; націоналізації і навітьекспропріації об'єктів приватної власності; національного неприйняття;класового неприйняття; неприйняття на ґрунті релігії; оперативних прорахунківта інше.
Як і всяка система, міжнародні економічні відносинипотребують існування інституціонального забезпечення, яке б здійснювалорегулювання їхнього функціонування й розвитку. Інституціональне забезпеченняМЕВ – це сукупність правових інституцій (конференцій, конгресів, нарад,комітетів, комісій, організацій) і правових норм, вироблених ними, котрізабезпечують регулювання МЕВ на різних рівнях.
Слід розрізнятиміжнаціональні й наднаціональні органи регулювання міжнародних економічнихвідносин.
Міжнаціональні органи регулювання МЕВ – це такі інституції, які виконуютьрекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання.
Наднаціональні органи регулювання МЕВ – це інституції (як правило,блокових об'єднань), які здійснюють наказово-координаторські функції, і їхніпостанови мають виконуватись беззаперечно. Правові інституції мають різніназви, й тому виникає необхідність у з’ясуванні  основних відмінностей міжними.
Міжнародніконференції, конгреси, наради в основному являють собою інститути, яківиробляють норми в певних напрямках  розвитку міжнародних відносин,створюють виконавчі органи, скликаються порівняно рідко, а ще рідше періодично.Наприклад, конференції ГАТТ чи валютні конференції. Бувають випадки, коликонференції переростають в організації, які до своїх назв додають слово«конференція». Наприклад, Конференція з питань тихоокеанського співробітництва.
Міжнароднікомітети та комісії мають визначений статус, хоч і бувають в основномупредставницькими чи виконавчими органами. Це – постійно діючі інститути,завданням яких є втілення в життя рішень і намірів, ухвалених на міжнароднихнарадах, конференціях, конгресах; також комітетами і комісіями називаютьпідрозділи організацій. Працюють вони, як правило, постійно, але буваютьтимчасові комісії, завданням яких є виконання якогось одного завдання. При одномуз головних органів ООН, Економічній і Соціальній Раді (ЕКОСОР), працює п'ятькомітетів і п'ять регіональних комісій.
Міжнародніорганізації – це стійкі, міцно зорганізовані інститути зі своїми органамиуправління, що діють на основі чітко вироблених статутних засад. Класифікуватиміжнародні організації можна за декількома критеріями, і вони буваютьзалежно  від:  рівнів створення й функціонування – міждержавними,регіональними, груповими; роду діяльності – політичними, науковими,промисловими, аграрними, торговельними, валютними,  з питань реконструкціїта розвитку  і  т. д.; рівня представництва — урядовими,міжурядовими, міжпарламентськими,  неурядовими.
Кожна зрозглянутих інституцій по-своєму впливає на розвиток економічних відносин, алевсі разом вони складають управлінську систему, котра регулює їх. Напевно, вартовідзначити, що інколи управлінські інститути, особливо на національному рівні,не сприяють нормальному розвитку МЕВ. Наприклад, корумповані уряди деяких країнсприяють задоволенню інтересів тільки окремих кланів, дозволяючи займатисьнезаконним бізнесом чи чимось подібним. Заважають розвитку міжнароднихекономічних відносин і протекціоністська політика багатьох країн, надзвичайновисокі митні перепони.
Різні країнивідрізняються одна від одної своїм політико-правовим середовищем. Вирішуючипитання про встановлення ділових відносин із тієї або іншою країною, слідвраховувати принаймні чотири чинники.
Ставлення до закордонних закупок. Деякі країни ставляться до таких закупок дужеприхильно, інші — різко негативно. Одні країни залучають до себекапіталовкладення, пропонуючи іноземним вкладникам пільги і послуги при виборімісць розміщення підприємств, інші — вимагають від експортерів дотриманняімпортних квот, блокують деякі валюти, ставлять за умову введення в керівництвостворюваних підприємств великої кількості своїх громадян тощо.
Політичнастабільність. Стабільність країни у майбутньому — ще одна проблема. Часта змінауряду, різка зміна політичного курсу можуть призвести до конфіскації власностііноземної фірми, блокування її валютних резервів, введення імпортних квот чинового оподаткування. Закордонним фірмам можливо буде вигідно займатисяпідприємницькою діяльністю навіть у країні з хиткою політичною стабільністю.Проте це неодмінно відіб'ється на характері їх підходу до фінансових і діловихпитань.  Валютні обмеження. Іноді уряди блокують власну валюту або забороняютьїї переведення у будь-яку іншу. Звичайно продавець намагається отримати дохід увалюті, якою він може користуватися. Якщо це неможливо, він прийматимеблоковану валюту за умови, що на неї можна придбати товари, які йому потрібні,або товари, які він зможе продати десь в іншому місці на зручну для ньоговалюту. У гіршому випадку продавцю, що має справу з блокованою валютою, очевидно,доведеться вивозити свої гроші з країни, де розташована його фірма, у вигляді«неходових» товарів, які він зуміє продати в іншому місці тільки зізбитком для себе. Окрім валютних обмежень, великий ризик для продавця назакордонних ринках пов'язаний і з коливаннями обмінних курсів валют.
Державна машина.Цей чинник визначає ступінь ефективності системи допомоги іноземним компаніяміз боку держави, що їх приймає. Йдеться про наявність ефективної митної служби,досить повної ринкової інформації та інших чинників, що сприяютьпідприємницькій діяльності.
3.Політико-правове середовище України
Нинішній стан України  з  точки  зору  політичного  режиму  -  це звичайна в рамкахавторитаризму плюралізація (на противагу звичному для  нас монізмові)суспільного життя, яка може бути,  а  може  й  не  бути  початком становленнядемократії. Відновлення природних плюральних  засад  суспільного життя  за відсутності  характерного  для  нього  стану  несуперництва, за запеклої, часомбрутальної за своїми методами боротьби за  владу  або  вплив на неї, щовідбувається в умовах загальної соціально-економічної й політико-духовноїкризи, є частиною  «великого процесу модернізації» в світі.  Головні завдання  модернізації  суспільства здатні розв'язувати політичні режимирізного тилу,  як  авторитарні,  так  і демократичні. До того ж, зіткнувшись зколосальними  соціальними  проблемами модернізації, політичний істеблішментзавжди  відчував  спокусу  принести  в жертву демократію задля економічнихреформ.
В сучасній Українііснує специфічний «змішаний»  політичний  режим,  в якому поєднуютьсяознаки всіх  основних  «чистих»  різновидів  політичних режимів:
      а)демократичного,
      б)авторитарного,
      в)автократичного,
      г)тоталітарного,
      д)анархічного,
      е)охлократичного.
      Серед ознакдемократичного політичного  режиму,  притаманних  Україні, слід відзначити:
      1)виборність найважливіших органів політичної  влади  (як  державних, так ігромадських);
      2) юридичнурівність громадян;
      3) гарантіїправ меншості та запобігання свавілля більшості.
В той же час єпевні обмеження у сфері двох інших  основних  принципів демократичного  режиму-  вирішення  найголовніших політичних проблем відповідно до волі більшості громадян  та  забезпечення  широкого   кола особистих, громадянських таполітичних прав та свобод. Відсутнім є  належний постійний контроль народу заорганами  політичної  влади,  за  бюрократичним апаратом держави;  суттєву роль  відіграє  маніпулювання  інформацією.  Для значної частини населеннябагато декларованих прав та свобод не  підкріплені економічно та організаційно.Деякі з демократичних  прав  грубо  порушуються існуючими підзаконними  актами та  бюрократичними  процедурами  (наприклад, право на вільний  вибір  місця проживання  -  антидемократичним  інститутом прописки).  Корупція  та безвідповідальність  зводять   нанівець   найкращі побажання законодавців таполітиків.
Існуючі обмеженнядемократичних принципів дають підстави для  висновку про наявність у сучаснійУкраїні певних елементів авторитарного  політичного режиму. До таких елементівтакож належать:
1) широкізаконодавчі повноваження виконавчих органів  держави  (уряду та президента);
2) звуженістьпринципу гласності у діяльності органів політичної влади та реальноївідповідальності їх керівників та інших представників  за  зміст та  наслідки своєї  діяльності.  Зокрема  схованою  від   громадськості   є інформація профактичні основні джерла  та  реальний  розмір  доходів  вищих посадових осіб удержаві.
Найважливішою  ознакою   автократичного   політичного   режиму,   яка притаманна сучаснійУкраїні, є обмеженість кола осіб, що здійснюють  реальну політичну владу, тавідокремленість абсолютної більшості народу від  процессу її здійснення.
До числа залишківтоталітаризму слід  віднести  такі  специфічні  риси політичної свідомостізначної частини адміністративних кадрів, політиків  та простих громадян, яквпевненість у власній непогрішимості,  нетерпимість  до політичногоінакомислення, анти-інтелектуалізм у сфері  гуманітраних  знань, догматизм,примітивізація полі-гичної культури. В основі своїй  знищений  на центральномуінституційно-нормативному рівні тоталітаризм і  далі  розквітає в багатьохсферах на локальному і навіть регіональному та секторному  рівнях політичноїсистеми.
Анархічнийполітичний режим часто буває  представлений  такими  своїми компонентами, як:
1) відсутністьсистеми ефективного нормативного регулювання суспільних відносин, свавіллясильнішого  або  більш  спритного,  відсутність  гарантій безпеки населення тапредставників органів політичної влади;
2)  конфронтація владних  структур,   відсутність   ефективних   форм координації їхніх дій;
3) ерозіязагальної ідеї єдиної політичної системи (що  виявляється  в діяльностівпливових сепаратистських сил та сил, що претендують на  виключне право репрезентувати  «справжні  інтереси  народу»  та  вимагати   заборонидіяльності своїх опонентів);
4)  втрата  (у деяких  випадках)  вищими  органами  політичної  влади монополії на організованезастосування насиля.
І,  нарешті, суттєві  елементи  охлократичного   політичного   режиму характеризують політичне  життя  України  тою  мірою,   якою   її   владним структурампритаманні:
1) некомпетентність,  презирливе  ставлення  до  знань,  до   досвіду світовоїцивілізації,  зокрема  постійні  намагання  неадекватними  реальній ситуаціїпростими засобами  і  дуже  швидко  розв'язувати  складні  проблеми суспільногожиття, що потребують для свого вирішення довгої копіткої праці;
2) відсутність у представників  органів  політичної  влади  реального почуття  громадянської відповідальності  перед  народом  своєї  країни   та світом; 
3)  рекрутування певної  частини  правлячої  політичної  еліти   з середовища  «соціальних низів»  та   «маргінальних   верств»   суспільства, представникияких  жадають  швидкого  підвищення  свого  індивідуального  та груповогосоціального статусу та покращення матеріального рівня життя.
Передбачитинапрямки подальшої еволюції  політичного  режиму  сучасної України доситьскладно, тому що характер цієї еволюції залежатиме  від  дуже великої кількості    факторів  (у  тому  числі  випадкових),  і   не   лише внутрішніх,тобто таких, що мають відношення до процесів всередині  України, але йзовнішніх  -  тих,  що  стосуються  процесів  у  інших  країнах  та  усвітовому співтоваристві  в  цілому.  Однак  з  достатньо  високим  ступенемвірогідності можна припустити, що збережеться тенденція  до  посилення  того чиіншого роду реформаційного авторитаризму.
Як і було заРадянського Союзу  до  волі  народу  не  прислухаються  і зараз. І, взагалі,старі норми і ідеали ще  надто  глибоко  сидять  в  мозку нашого народу.Розглянемо сучасне  становище  нашої  країни,  спираючись  на чинники, яківпливають на демократичний розвиток України.
По-перше,громадяни України, особливо  старше покоління, живуть як мінімум за половиноюстарих, комуністичних,  принципів. Старі догми і правила поведінки керуютьїхними вчинками, а люди,  спираючись на них, і не відчувають їхнього впливу на свої  думки  та  дії.  Але  існує також  і  інша  група  населення,  яка свідомо  керується  недемократичними правилами. І це не тільки «комуністистарої закалки»,  або  нові  комуністи; окрім них існує ще багато людей зісвоїми нормами і ідеалами, які  заважають сприймати демократію в томурозумінні,  яке  закладене  в  визначення  цього поняття. Це перший  чинник,який впливає на розвиток демократії в нашій країні.
Другий  чинник  — різноманітність   партій   і організацій, які задля самозабезпечення івласного  розвитку  на  суспільних сходах проповідують принципинедемократичного суспільства.
Третій фактор — це правління держави, і, взагалі, урядовці. Народні обранці — депутати — збагачують кишені, а  не  працюють на користь їх обиравших — народа. Та навітьті, хто не намагаються  «нагріти руки у багаття влади», хоча їх нетак вже і  багато,  не  можуть  протидіяти такій масі інших своїх колег. Деякіз них і не намагаються — стоячи з  боку, а деякі просто так  довго  жили  за іншими  принципами,  що  їм  просто  не хочеться з ними розставатися.
Четвертий фактор  — розвинутість  нашого суспільства   в   політичному    відношенні. Починаючи    від    простого середньорозвиненого  громадянина  і  закінчуючи  людьми,  які   стоять   в правлінні, — більшість не має  належної  політичної освіти. І  це  звичайно сказується на рішеннях які приймає держава. Ці рішення не  мають  належного підгрунтя,  тобто  вони  не  можуть  бути  правильними, якщо  їх  приймають неосвічені люди. Цей чинник можна вважати основним  серед тих,  які  впливають  на  розвиток демократичної  держави,   оскільки  постає   питання:   звідки   візьметься демократія в нашому суспільстві, якщолюди не можуть  навіть  зрозуміти,  що це слово означає, не говорячи вже проте, щоб визначити це поняття.
Існує ще великакількість факторів, які можуть вплинути і впливають на розвиток демократії, алевсе ж таки переліченні чинники -  основні  в  нашій державі і найбільшевпливають на розвиток суспільства взагалі.
Звісно такестановище в Україні не можна назвати політичною стабільністю. В Україні існуютьумови частої зміни політичних режимів, не прогнозованості дій владних структурі правової бази, а отже зростає рівень політичної нестабільності і політичногоризику. Суб’єкти міжнародних економічних відносин неохоче роблять інвестуванняв Україну, боячись конфіскації – вилучення їх майна за рішенням правовихорганів, націоналізації – вилучення приватної власності на засоби виробництва іїї перетворення у державну, експропріації – примусового без компенсаційногопозбавлення власності.
В Україні, на жаль, досівідсутня своя система оцінки інвестиційного клімату країни і її окремихрегіонів. Іноземні інвестори орієнтуються на оцінки численних консалтинговихфірм, що регулярно відстежують інвестиційний клімат в багатьох країнах світу, втому числі і в Україні. Однак оцінки інвестиційного клімату, що даютьсязарубіжними експертами на їх регулярних засіданнях, що проводяться позаУкраїною і без участі українських експертів, представляються мало достовірними,а можливо, і упередженими. За даними “Централ юроніен економік ревю” Україназнаходиться на 15-му місці (з 25) серед країн з перехідною економікою заступінню привабливості. Хоча зараз можна казати про поліпшення ситуаціївнаслідок недавнього обвалу української економіки і, як результат, поверненняуваги іноземних інвесторів до сусідньої, більш стабільної України. Важковизначити в таких дослідженнях долю похибки, тим більше, що деякі наші власнідослідники, аналізуючи стан української економіки приходять до невтішнихвисновків:
Результатианалізу і прогнозу середовища факторів України за 5-бальною шкалою
Групи факторів
Поточний стан
Прогноз
Прогноз на 10 років 1. Політико-правове середовище 2. 20 2. 30 3. 40 2. Економічне середовище 1. 90 1. 80 3. 30 3. Соціально-культурне середовище 2. 20 2. 10 3. 20 4. Ресурси та інфраструктури 2. 30 2. 00 3. 30
Середня оцінка
2. 15
2. 05
3. 30
Як видно зтаблиці політико-правове середовище МЕВ України знаходиться в неналежномустані. За 5-бальною шкалою лише 2.20, що звичайно не є привабливим дляіноземних інвесторів, які при таких умовах мають великий ризик втрати своїхкоштів. Україна має гарні регіональні і галузеві пріоритети іноземногоінвестування в економіку України. Для кожного регіону нашої країни є свої певнігалузеві пріоритети, які важливо враховувати при інвестуванні. Ці галузевіпріоритет розглянути в наступній таблиці, де чітко видно якому регіону і галузіпритаманні свої пріоритети.
Окремі регіони
і галузі
  Галузеві пріоритети
  Захід України 
(Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська) Створення виробництв із використанням місцевих ресурсів: сірки, повареної солі, вугілля, нафти і газу. Розвиток оздоровчих курортно-туристичних комплексів   Донецко-Приднепровский регіон (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська)   Реконструкція і технічне переоснащення металургійних, хімічних виробництв на базі безвідхідних, малоотходных і екологічно чистих технологій.  Розвиток малоэнергоемких виробництв середнього і точного машинобудування.  Розвиток автомобиле- і літакобудування.   Південь України (Одеська, Миколаївська, Херсонська)   Реконструкція і технічне переоснащення портового господарства.  Розвиток виробництва оснащення для харчової і консервної промисловості.  Розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів 
Саме тому вУкраїні потрібно формувати політичну стабільність і знижувати рівеньполітичного ризику. Також потрібно встановити стабільний політико-правовий режим, досягнувши демократії.
Загалом дляформування сприятливого політико — правового середовища в Українінеобхідно:
1. Переборотивідірваність від міжнародних економічних структур. Перші кроки зроблені — Україна — член МВФ, МБРР, міжнародних фінансових корпорацій. Міжнароднихасоціацій розвитку, а також — член СНД, ЧЕС (чорноморське економічнеспівробітництво).
2. Розвивативнутрішні ринкові структури й інститути для забезпечення ефективностіміжнародної діяльності. Для цього сформовані і діють інститути, що регулюютьзовнішньоекономічну діяльність: міністерства, банки, Державний митний комітет,антимонопольний комітет, міжвідомча комісія з зовнішньої торгівлі, НДІміжнародного профілю й ін. організації.
3. Удосконалюватизаконодавчо-правову базу здійснення міжнародної діяльності.
Отже при вмілому формуванніполітико-правового середовища в Україні, наша країні може легко відігравативажливу роль у міжнародних економічних відносинах.

Висновки
Існування,функціонування і розвиток будь-якого явища залежить як від внутрішньої будови,внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають на це явище ззовні. Такміжнародні економічні відносини виникають, функціонують та розвиваються на базіпевного середовища.
Середовищеміжнародної економіки може бути визначене як система умов і факторів існуванняміжнародних економічних зв’язків. Таке середовище можна поділити на внутрішнєта зовнішнє.
За сферами впливузовнішнє середовище міжнародної економіки поділяється на:
–природно-географічне;
–політико-правове;
– економічне;
–соціально-культурне.
Політико-правовесередовище відіграє одну з найголовніших ролей серед усіх середовищ.Політико-правове середовище впливає на міжнародні економічні відносини нестільки у плані умов і факторів їхнього існування, скільки у плані їхньогорозвитку. Особливо слід зауважити діалектичний зв'язок міжнародної політики тасвітової економіки, оскільки міжнародна політика є своєрідним механізмомзадоволення або узгодження інтересів суб'єктів міжнародних відносин.
Політико-правовесередовище формується державою як головним суб’єктом міжнародних економічнихвідносин і включає в себе: політико-правовий режим в країні, модель управлінняекономікою, рівень політичної стабільності та політичного ризику,адміністративні методи регулювання міжнародних економічних відносин.
Щодо України, сьогоднііснує специфічний «змішаний»  політичний  режим,  в якому поєднуються  ознаки  всіх  основних  «чистих»  різновидів  політичнихрежимів: демократичного, авторитарного, автократичного, тоталітарного,анархічного, охлократичного.
В Україні існуютьумови частої зміни політичних режимів, не прогнозованості дій владних структурі правової бази, а отже зростає рівень політичної нестабільності і політичногоризику. Суб’єкти міжнародних економічних відносин неохоче роблять інвестуванняв Україну, боячись конфіскації – вилучення їх майна за рішенням правовихорганів, націоналізації – вилучення приватної власності на засоби виробництва іїї перетворення у державну, експропріації – примусового без компенсаційногопозбавлення власності.
Саме тому вУкраїні потрібно формувати політичну стабільність і знижувати рівеньполітичного ризику. Також потрібно встановити стабільний політико-правовий режим, досягнувши демократії.
Загалом дляформування сприятливого політико — правового середовища в Українінеобхідно: розвивати внутрішні ринкові структури й інститути длязабезпечення ефективності міжнародної діяльності, перебороти відірваність відміжнародних економічних структур, удосконалювати законодавчо-правову базуздійснення міжнародної діяльності.
Лише створивши твердеполітико-правове середовище, поряд з економічним, соціально-культурним іприродно-географічним Україні досягне значних успіхів в міжнародних економічнихвідносинах.

Списоквикористаної літератури:
 
1.        І.М.Школа,В.М.Козменко: “Міжнародні економічні відносини” Чернівці- “Рута” 1996 ст.187-195.
2.        В.В.Козик,Л.А.Панкова “Світове господарство та міжнародні економічні відносини” — ст.63-73.
3.        О.В.Гаврилюк, А.П. Румянцев. “Економічна інтеграція в сучасному світі” –Київ.-1995.
4.        КириченкоО.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. — 3-тє вид.,перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 384 с.
5.        ПоповС.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. Особенности менеджмента имаркетинга. Учебное пособие — Изд. 2-е, доп. — М.: Издательство «Ось — 89», 1999. — С. — 40.