1. Поняттяринку
У політичнійекономії поняття ринку має ширший сенс, ніж те, що вкладається в це поняття убуденному житті. У буденному уявленні ринок виступає як місце зустрічі покупціві продавців. Але ринок – не просто фізичний простір, а властива товарномувиробництву інфраструктурна система, обслуговуюча виробничо-споживчу діяльністьсуспільства. Ринок – це економічний простір, який починається зі складів товаровиробниківі закінчується роздрібними торговими підприємствами.
Ринок не існуєбез товарного виробництва, як і товарне виробництво не існує без ринку. Всіпродукти товарного виробництва надходять на ринок, але так само і всі факторитоварного виробництва надходять з ринку. Тому ринок – не тільки передумова, алеі наслідок товарного виробництва. Ринок утворює вся сукупність актівкупівлі-продажу товарів і супроводжуючі їх торгово-мінові відносини, які єрухом відносин власності на створювану продукцію у формах загального відчуженняцієї продукції і загального вторинного привласнення (первинне привласнення – навиробництві).
Основнимикатегоріями ринку є попит і пропозиція товарів, конкуренція серед продавців іпокупців, що формує товарні ціни, а також гроші (як міра вартості і засібобігу).
Призначеннятоварного ринку – здійснювати безперервні й ефективні економічні зв'язки міжвиробництвом і споживанням і забезпечення тим самим безперервноговідтворювального процесу і гармонійної взаємодії виробництва і споживання. Цяфункція називається комплексною, вона містить в собі підфункції: контрольну;регулюючу і стимулюючу.
Контрольнафункція полягає в тому, що ринок постійно виявляє відповідність виробництватоварів потребам у них і також суспільно-припустимі рівні цін і витрат навиробництво товарів. Функціонування ринку виключає виробництво непотрібноїпродукції, а також надмірно високі витрати її виробництва.
Регулююча функціяринку полягає в тому, що в результаті дії закону попиту, закону пропозиції іконкуренції ринок обумовлює перетікання капіталу, робочої сили між різнимигалузями економіки.
Стимулюючафункція ринку полягає в тому, що ринок стимулює НТП у суспільстві і його впровадження у виробництво. Економічновисокими результатами у виробничо-господарській діяльності ринок заохочуєініціативних і заповзятливих товаровиробників, усуваючи безініціативних черезрозорення і банкрутство.
Основні видиринків за предметом торгівлі.
1. Ринокспоживчих товарів.
Це ринокрізноманітних товарів, таких як хліб, взуття, одяг, побутова техніка і багатоінших. В основному нам відомі такі приклади даного ринку, як магазини, базари,товарна біржа.
2. Ринокфакторів.
Це ринок трудовихресурсів, природних ресурсів, включаючи сировину і матеріали. З огляду на те,що капітал є специфічним фактором, ринок капіталу розглядається окремо.
3. Риноккапіталу.
Це ринок ціннихпаперів. На даному ринку видаються кредити, купуються і продаються цінніпапери, в основному акції та облігації. Центральне місце на ринку капіталузаймають фондові біржі.
Існують й іншіваріанти класифікації ринків. Виділяються, зокрема, легальні і нелегальніринки, наприклад, ринок наркотиків. Використовується також поділ ринків загеографічною ознакою: районні, обласні, національні і міжнародні (це визначаєтьсятим, які сторони беруть участь у торгівлі на даному ринку). Виділяютьорганізовані та стихійні ринки, великі і маленькі тощо.
Останнім часомрозвивається ринок на неіснуючі в даний момент товари, які з'являться тільки вмайбутньому. Наприклад, з фермером можна домовитися в березні про закупівлюйого продукції після збирання врожаю за наперед обумовленою, визначеною ціною.В цьому випадку, незалежно від можливих коливань цін або інфляції, вінзобов'язаний вам продати свою продукцію за обумовленою ціною. Такий ринокдопомагає сторонам планувати майбутнє виробництво.
Окрім цього,існує ще поділ ринків на ринок покупця (це такий ринок, на якому покупецьдиктує свої умови) і ринок продавця (в цьому випадку умови диктує продавець).
Основнепризначення ринків полягає в тому, щоб сприяти обміну між торгуючими сторонамиі давати їм можливість у повному розумінні цього слова торгуватися між собою.
2. Попит,потреба, бажання
Під попитомрозуміється об'єм певного товару або послуг, який був би куплений за певну цінув якийсь конкретний момент часу. Отже, щоб говорити про попит на певний товар,ми обов'язково повинні мати на увазі яку-небудь конкретну ціну і певнийвідрізок часу.
Попитпороджується потребами і бажаннями споживача – для того, щоб ми щось купили, миповинні в цьому мати потребу і, окрім цього, ми ще повинні мати бажання цекупити. Наші бажання, на відміну від наших можливостей, практично безмежні.Тому економісти і підприємці не можуть орієнтуватися в своїй діяльності напотреби або бажання людей, не враховуючи при цьому купівельної спроможностітих, для кого призначається конкретний товар. Орієнтуватися потрібно назабезпечене купівельними засобами бажання купити конкретний товар за певну цінув конкретний момент часу, тобто саме на попит.
Попит окремогопокупця означає гіпотетичні об'єми певного товару, які даний покупець готовийпридбати при різних рівнях ціни. Різні покупці мають різний попит. Крім того,попит на більшість товарів у міру підвищення їх ціни (за інших рівних умов)спадає, а при пониженні цін – підвищується.
Для наочностіекономісти часто наводять дані з попиту графічно. Ось як виглядатиме попит награфіку.
ціна
Рисунок 1 />
За рідкимвинятком, крива попиту завжди має такий опуклий вигляд.
Як було зазначенораніше, об'єм попиту на товар залежить від його ціни, і, як правило, підвищенняціни на товар призводить до зниження попиту на нього, і навпаки. Діє законпопиту. Коли говоримо про зміну попиту у зв'язку із зміною ціни товару, мимаємо на увазі, що інші чинники, які впливають на попит, залишаютьсянезмінними.
Основні неціновічинники, що впливають на попит.
Дохідспоживачів.Зміна доходу призводить до зміни попиту на деякі товари. В міру зростання рівняжиття товари, які вчора вважалися розкішшю, сьогодні стають звичайними. Інавпаки, при зниженні доходу у споживачів зникає можливість придбання певнихтоварів, особливо предметів розкоші. В принципі, попит на звичайні товаридостатньо стабільний, якщо в економіці не відбувається дуже істотних змін.
Смакиспоживачів.Ніхто не стане сперечатися з тим, що смаки людей постійно змінюються, особливов міру зміни моди. Мода, зокрема, відіграє велику роль у визначенні попиту навелику частину жіночого одягу, парфумерії тощо. Крім того, не секрет, що попитна светри, куртки, пальто підвищується до зими, тобто клімат і сезон тежвпливають на смаки людей.
Кількістьпокупців.Тут відіграють роль демографічні зміни – до їх числа відносяться зміни увіковому і статевому складі суспільства, в чисельності населення. Більшою міроюдемографічні зміни визначаються політичною стабільністю у країні. В умовахполітичної стабільності в країні еміграція населення з неї невелика. Політичнанестабільність приводить до масової еміграції. В цілому підвищення чисельностінаселення приводить до підвищення попиту на більшість товарів.
Ціни іншихтоварів. Підчас розгляду зміни попиту на один товар у міру зміни цін на всі інші, разомузяті, потрібно виходити з того, до якого виду відноситься цей перший товар –до звичайних товарів, предметів розкоші тощо. Окрім цього, має враховуватисячастка цього товару в загальній структурі витрат сім'ї. Адже на скільки б незмінювалися ціни на всі інші товари, при незмінних цінах на сірники, навряд чипопит на них істотно зміниться. А якщо йдеться про телевізори або іншуелектроапаратуру, то при різкому підвищенні цін на решту товарів, особливо напродукти, навіть при постійних цінах на перші, у споживачів не залишитьсястільки вільних грошей, скільки вони раніше могли б витратити наелектроапаратуру. Без харчових продуктів людина обійтися не може, тому попит наелектроапаратуру знизиться.
Заспіввідношенням між двома товарами вони можуть бути трьох типів:взаємодоповнюючі один одного товари (компліментарні), взаємозамінні товари іневзаємопов'язані. Інших відносин між двома товарами бути не може. Дляекономістів інтерес являють два перших типи відносин.
Компліментарнітовари. Відносини між цими товарами такі, що один товар не споживається безіншого, наприклад, автомобілі і бензин. Підвищення ціни на один такий товарможе спричинити зниження попиту і на інший.
Взаємозаміннітовари. Це такі товари, які при споживанні можуть майже безболісно замінитиодин одного. Ступінь взаємозамінюваності, звичайно, може бути різним,наприклад, високим і низьким. Червоне і зелене яблука мають взаємозамінюваністьвисокого ступеня, а автобусний і тролейбусний транспорт – невисокого.Підвищення ціни на один із взаємозамінних товарів призводить до підвищенняпопиту на іншій. Ступінь підвищення цього попиту визначається ступенемвзаємозамінюваності цих товарів.
Види попиту:
1. Похідний попит– такий попит на товар, який виникає завдяки тому, що цей товар використовуєтьсяв ході виробництва іншого товару. Прикладами можуть служити деревина,використана під час виробництва меблів, або сталь, використана вмашинобудуванні. Звідси можна зробити висновок, що попит на будь-який факторвиробництва (землю, працю, капітал і підприємницьку здатність) завжди єпохідним. Неважко здогадатися, що при підвищенні попиту на кінцевий товар,попит на всі проміжні товари, які беруть участь у його виготовленні, тежпідвищиться, і навпаки.
2. Конкуруючийпопит – так званий попит на взаємозамінні товари, про які йшлося вище.
3.Взаємопов'язаний попит – це попит на товари, споживані в ході споживанняякихось інших товарів, наприклад, бензин і автомобіль.
4. Накладенийпопит – сукупний попит на товар, який використовується з декількома цілями,наприклад, попит на борошно, яке використовується для виробництва хліба,макаронних виробів, печива тощо.
Зміна об'ємупопиту графічно відбивається за рахунок руху по одній і тій самій кривій попитуі за рахунок зміщення з однієї кривої попиту на іншу. Зі всієї сукупностічинників, які впливають на зміну попиту, лише зміна ціни товару призводить доруху по одній і тій самій кривій. Такий характер руху називається зміноювеличини попиту. Зміна попиту під впливом будь-якого іншого чинника називаєтьсязміщенням кривої попиту або просто «зміною попиту». Слід зазначити, що цесправедливо відносно окремого споживача і відносно галузі в цілому, колирозглядаються одночасно всі споживачі даного товару.
3.Еластичність попиту
Під еластичністюпопиту розуміється ступінь реакції попиту на зміну якогось з чинників, яківпливають на попит. Проте найчастіше, коли говорять про еластичність, мають наувазі еластичність за ціною, що означає ступінь зміни попиту залежно від зміниціни на товар. Показником еластичності є коефіцієнт еластичності. Якщо мипозначимо еластичність за ціною через Ер, то вона визначатиметься відсотковоюзміною об'єму попиту, діленою на відсоткову зміну ціни (не враховуючи знак).
Розрізняютьступені еластичності за ціною.
Абсолютнонееластичний попит – має місце, коли зміна ціни не приводить до зміни об'ємупопиту. Коефіцієнт еластичності абсолютно нееластичного попиту завжди дорівнюєнулю (Ер = 0).
Нееластичнийпопит – має місце, коли значна зміна ціни товару приводить лише до незначноїзміни об'єму попиту. В цьому випадку значення коефіцієнта еластичностізнаходиться між нулем та одиницею.
Одиничнаеластичність – будь-яка зміна ціни приводить до пропорційної зміни об'ємупопиту (Ер = 1).
Еластичний попит– попит на товар змінюється більшою мірою, ніж зміна ціни. Коефіцієнтеластичності тут більше одиниці, але складає певне число.
Абсолютноеластичний попит – це попит, який спадає до нуля у випадку, якщо ціна на товарпідвищується понад якийсь певний рівень. Якщо ж ціна на товар знижується нанайменшу одиницю, то попит прямує до нескінченності. Отже, коефіцієнтеластичності в даному, загалом, гіпотетичному випадку рівний нескінченності.
Чинники, щовпливають на ступінь еластичності за ціною.
Дохід споживачів.Чим вище дохід і рівень життя споживачів, тим менше буде скарг на підвищенняцін. Саме бідні верстви населення насамперед скаржаться на підвищення ціннавіть тих, витрати на які складають незначну частину їх бюджету, але і в цьомувипадку еластичність буде низькою.
Наявність утовара замінника. Якщо даний товар можна замінити іншим, то ступіньеластичності буде вищим.
Звички. Покупкидеяких товарів здійснюються за звичкою. Тому незначна зміна цін таких товарівможе залишитися непоміченою.
Вид товару. Колитовар є предметом першої необхідності, то від його покупки важко відмовитися,не зважаючи на підвищення ціни на нього. До таких товарів (послуг) можнавіднести житло, медичне обслуговування, транспорт. А якщо йдеться про предметирозкоші, то зовсім інша справа. Від цих товарів споживачі відмовляються майжебезболісно, «до кращих часів».
Чинник часу. Укороткостроковому періоді часу споживачі можуть продовжувати здійснюватипокупки, як і раніше, поки не знайдуть різні альтернативи. Як тільки вонидізнаються про такі альтернативи, вони можуть змінити структуру споживання.Легкість такої зміни теж має важливе значення. Для того, щоб перевестиавтомобілі з газового палива на бензин, потрібні час і кошти, а це може змуситиспоживачів продовжувати споживання дорогого товару.
Інші видиеластичності – це еластичність за доходом і перехресна еластичність.
Еластичністьпопиту за доходом характеризує зміну попиту на товар у міру зміни доходу йогоспоживача. Коефіцієнт еластичності за доходом визначається співвідношеннямвідсоткової зміни об'єму попиту до відсоткової зміни доходу. Насамперед цейкоефіцієнт залежить від виду товару: звичайний це товар або предмет розкоші.
Перехреснаеластичність характеризує зміну об'єму попиту на один товар (скажімо, товар X)після зміни ціни іншого товару (товар У) – Ех/у. Коефіцієнт перехресноїеластичності розраховується як відношення відсоткової зміни попиту на товар Хдо відсоткової зміни ціни товару У.
Природно, що вданому випадку велику роль відіграє характер взаємин між цими товарами. Дляпрямо невзаємопов'язаних товарів цей коефіцієнт дорівнюватиме нулю. Прикладомтаких товарів можуть бути літаки і картопля. Для взаємозамінних товарівкоефіцієнт перехресної еластичності буде з позитивним знаком, а якщо ми маємосправу з взаємодоповнюючими товарами, то він буде із знаком мінус.
4. Пропозиція
Пропозиція –об'єм певного товару, який продавець готовий запропонувати на ринок збуту запевною ціною і в конкретний період часу. Слід зазначити, що пропозиція зовсімне означає весь об'єм цього товару, що є у продавця або виробника. Тут підхідтакий самий, як і при розгляді попиту, коли враховувалися не бажання, що були успоживача, і потреби, а лише ті, задоволення яких він готовий сплатити приданій ціні. Наприклад, якщо виробник виготовив 30000 телевізорів, він готовийза ціною, що склалася на ринку, продати лише 20000 (у конкретний момент часу),то об'єм пропозиції, природно, складе лише 20000 телевізорів.
Як і попит,пропозиція може змінюватися під дією багатьох чинників. Тільки один з цихчинників приводить до руху по одній і тій самій кривій пропозиції, а для того,щоб відбулося зрушення кривої пропозиції, потрібен вплив інших чинників.
Рисунок 2 />
Під час побудовикривої пропозиції також виходимо з припущення, що ціна виступає найзначнішою детермінантою величини пропозиції будь-якого товару. Проте крива пропозиції, як ікрива попиту, пов'язана з припущенням «за інших рівних умов». Іншимисловами, крива пропозиції будується на припущенні, що нецінові детермінантипропозиції дані наперед і не піддаються змінам. Якщо одна з неціновихдетермінант пропозиції насправді піддається змінам, положення кривої пропозиціїтакож змінюватиметься.
До основнихнецінових чинників пропозиції відносяться такі:
— ціни наресурси;
— технологіявиробництва;
— податки ідотації;
— очікуваннязміни цін;
— кількістьпродавців на ринку.
Основні видипропозиції.
Комплекснапропозиція – стосується тих товарів, виробництво одного з яких одночасноозначає виробництво іншого. Прикладами таких товарів можна вважати м'ясо ішкури будь-яких тварин, нафту і попутний газ тощо. Особливість цього видупропозиції полягає в тому, що при збільшенні виробництва одного з таких товарівви автоматично збільшуєте виробництво іншого, що може вплинути на ціну цьогоіншого товару. Зокрема, це приводить до зрушення кривої пропозиції вниз.
Складнапропозиція – пропозиція товарів, що використовуються для задоволення однієї ітієї самої потреби. Прикладом таких товарів можна вважати каву, какао, молокотощо.
Конкуруючапропозиція – це пропозиція товару, який використовується для задоволення різнихпотреб. Кожна з таких потреб конкурує з іншими за те, щоб одержати даний товар.До даного виду пропозиції відносяться пропозиції всіх факторів виробництва.
Еластичністьпропозиції – визначається тим, наскільки змінюється об'єм пропозиції при змініціни товару. Коефіцієнт еластичності пропозиції визначається такимспіввідношенням:
Еs =/>
Еластичнапропозиція в тому випадку, якщо Еs більше одиниці. Відразу зазначимо: з оглядуна те, що в міру підвищення ціни об'єм підвищується, коефіцієнт еластичностіпропозиції, як правило, має позитивне значення, на відміну від коефіцієнтаеластичності попиту, який, як правило, має негативне значення.
Нееластичноюпропозиція вважається в тому випадку, коли відсоткова зміна пропозиції меншевідсоткової зміни ціни, тобто коефіцієнт еластичності менше одиниці.
Абсолютнонееластична пропозиція має місце в тих випадках, коли зміна ціни не можевплинути на об'єм пропозиції.
Абсолютноеластична пропозиція – це така пропозиція, об'єм якої при певному рівні ціни необмежений. У даному випадку коефіцієнт еластичності рівний нескінченності.
Одиничнаеластичність пропозиції – зміна ціни – приводить до пропорційно рівноцінноїзміни об'єму пропозиції. Отже, тут коефіцієнт еластичності дорівнює одиниці.
Чинники, що впливаютьна еластичність пропозиції за ціною.
1. Вид товару.Виробництво деяких товарів можна налагодити відносно легко, отже еластичністьпропозиції таких товарів буде, швидше за все, високою. Цього не можна сказатипро ті товари, підготовка виробництва яких вимагає багато часу. Окрім цього,необхідно врахувати час зберігання того або іншого товару. Наприклад, помідоридовго зберігати не можна, а більшість приладів можуть зберігатися роками, і цепрактично не вплине на якість їх роботи.
2. Можливість залученняфакторів виробництва істотно впливає на еластичність пропозиції. Для розширеннявиробництва будь-якого товару необхідно залучати додатково капітал, землю,трудові ресурси тощо. Одна справа, коли потрібні фактори виробництва вільні,але коли таких факторів немає у вільному вигляді, повернути їх звідти, де вонивже задіяні, може бути складно.
3. Динаміка змінивитрат виробництва в міру нарощування об'єму випуску. У тих випадках, коливитрати виробництва в міру нарощування його об'єму стрімко зростають,еластичність пропозиції за ціною буде низькою. Якщо ж збільшення об'єму випускуспричинить зниження витрат виробництва (або якщо вони залишаться на колишньомурівні), то еластичність пропозиції буде високою.
4. Можливість беззбитку «переключити» фактори виробництва, які використовуються, на виробництвоінших товарів. У тих випадках, коли така можливість існує, еластичністьпропозиції буде високою, у тих випадках, коли такої можливості немає, –низькою.
5. Наявністьальтернативних ринків товару. Якщо окрім даного ринку існують й інші ринкиданого товару, то при зміні ціни товару на одному з цих ринків можнаперерозподілити пропозицію товару на користь того ринку, де ціна вища. Тобтонаявність альтернативних ринків підвищує ступінь еластичності.
6. Структураринку. Зміна в об'ємі пропозиції в результаті підвищення ціни великою міроювизначається тим, який цей ринок: з повною конкуренцією, з частковою абомонопольний.
Розглянуті намипропозиція і попит є двома «китами» ринкового механізму.
5. Ринковарівновага
Тепер можназвести разом поняття пропозиції і попиту, щоб з'ясувати, як взаємодії рішеньпокупців про покупку і рішень виробників про продаж товарів визначають цінутовару і кількість, яка реально купується і продається на ринку.
На рис. 3наведені одночасно крива пропозиції і крива попиту.
/>
Рисунок 3
Здатністьконкурентних сил пропозиції і попиту встановлювати ціну на рівні, коли рішенняпро продаж і купівлю синхронізуються, називається врівноважуючою функцією цін.
Рівноважна ціна –це така ціна, при якій об'єм попиту і об'єм пропозиції дорівнюють між собою. Зацю ціну весь запропонований об'єм товару буде повністю реалізований, а всіохочі його купити зможуть зробити свої покупки.
За будь-якоївищої ціни постачальники хочуть продавати більшу кількість товару, ніжспоживачі готові купити – в результаті виникає надлишок. За будь-якої нижчоїціни споживачі хочуть купити більшу кількість, ніж згодні продати виробники,про що свідчить виникаюча нестача. Розбіжності між пропозицією продавців іпопитом покупців породжують зміну цін, які зрештою завершуються узгодженням міжсобою цих двох протилежних бажань: надлишок товару «штовхає» ціну на ньоговниз, а нестача його викликає підвищення ціни. Коли за певної ціни немає нінестачі, ні надлишку, не існує жодних підстав до того, щоб реальна цінавідхилялася від цієї ціни. Таку ціну називають ціною ринкового клірингу аборівноважною ціною. Описані процеси і називаються ціновим механізмом, а графічнезображення цього процесу – павутиноподібною моделлю.
6. Чинники, щовизначають ринкову структуру
Однією зхарактерних рис ринкової економіки є конкуренція господарюючих суб'єктів наоснові їх економічної відособленості відносинами приватної власності.
Конкуренція –суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва,купівлі і продажу товарів. Конкуренція економічно стимулює НТП, вона спонукаєзнаходити й упроваджувати у виробництво кращі технології, раціональнішевикористовувати ресурси, вона економічно заохочує ініціативу товаровиробниківвищими результатами їх виробничо-господарської діяльності і витісняє звиробничо-господарської сфери інертних, безініціативних шляхом їх зубожіння,розорення, банкрутства. Через ці її якості конкуренція є однією з важливихрушійних сил економічного прогресу.
Структура ринкубудь-якої галузі може бути визначена або як вільно конкурентна, або якмонополістична, або як частково конкурентна. Причому в останньому випадкуйдеться про ще багато підструктур ринку. Чинниками, що визначають структуруринку, є взаємини між покупцями і продавцями, а також умови цих взаємин.
1. Чисельність(кількість).
Кількістьпокупців і продавців є найважливішим чинником, що визначає ринкову структуру.Вона коливається від одного до багатьох тисяч як з боку попиту, так і з бокупропозиції.
2. Вагомістьпозицій, займаних окремими продавцями і покупцями.
Трапляютьсявипадки, коли незалежно від кількості покупців або продавців в руках окремогопокупця (продавця) знаходиться контроль за більш ніж 80% ринку, тоді як 20%ринку, що залишилися, поділяють між собою тисячі дрібних покупців і продавців.Очевидно, що тоді, коли на ринку є такий «гігант», він може диктуватисвої умови. Якщо ж подібних гігантів немає, то нікому диктувати свої умови.
3. Міра свободипри вході фірм у галузь і виході з неї.
Свобода входу івиходу визначаються існуючим законодавством, технологічними та економічнимиособливостями галузі.
4. Ступіньінформованості покупців і продавців про стан ринку.
5. Ступіньтехнічної схожості товарів, що продаються різними продавцями.
7. Моделіринку
Виділяють 4несхожих моделі ринку.
Модель чистоїконкуренції
Для того, щоб наринку існувала чиста або повна конкуренція, мають дотримуватися такі умови:
— на ринку єбезліч виробників і покупців;
— жоден виробникабо покупець не може істотного впливати на стан ринку;
— всі фірми, якіторгують на даному ринку, виробляють стандартизовані товари, схожі один на одного;
— на шляхувільного входу і виходу фірм відносно даної галузі немає перешкод. Більш того,нові в цій галузі фірми знаходяться в рівному положенні з тими, які вже діютьна цьому ринку, тобто існує рівність усіх виробників;
— кожен покупецьі продавець має повну інформацію про стан ринку – що, де і за скільки продаєтьсяі купується;
— транспортабельність товару також є обов'язковою умовою. Це необхідно, щоббудь-який продавець міг відвезти свій товар куди завгодно;
— ресурси, яківикористовуються під час виробництва даного товару, можуть безперешкоднопрямувати на виробництво інших товарів.
У цій моделі,зважаючи на вищезгадані умови, жоден покупець або продавець не може впливати націну товару, оскільки частка ринку, що знаходиться у кожного покупця абопродавця, нікчемно мала. При спробі встановити ціну вище ринкової покупецькупить цей товар у іншого продавця, оскільки він добре інформований про станподій на ринку. Встановлювати ціну нижче ринкової не має сенсу, оскільки цеозначає втрату можливих доходів.
Таким чином,будь-яка фірма-виробник вважає ринкову ціну фіксованою і вирішує питання тількипро те, в якому обсязі вона має виготовити товар.
В умовах повноїконкуренції в короткостроковому періоді можна одержати надприбуток, і ця галузьстає привабливою для інших підприємців. Вони без особливих зусиль можуть початив цій галузі свій бізнес з тим, щоб одержати свою частку надприбутків. Що ж додовгострокового періоду, то надприбуток одержати не може ніхто. Насправді,будь-який підприємець одержує тільки нормальний прибуток, який визначається якприбуток, достатній для того, щоб він не залишив цей бізнес. Населення купуєтовари за мінімально можливу ціну.
Проте при всій їїпривабливості повна конкуренція насправді не існує. Існують лише близькі доцього ринки товарів. Якщо ще раз звернути увагу на умови даного ринку, можназрозуміти, що виконати їх у повному обсязі практично неможливо. Особливо цестосується інформації. Сьогодні існують ринки товарів, які можна вважатиблизькими до ринку повної конкуренції. Насамперед до таких ринків відносятьсясвітові ринки нафти, газу та інших сировинних товарів, фондові й товарні біржі.Останнім часом до ринку повної конкуренції стали відноситися і ринкисільськогосподарської продукції індустріально розвинених країн.
Монополія
Для того, щобфірма вважалася монополістом, вона повинна бути в даній галузі єдинимпродавцем.
Будь-якиймонополіст може диктувати свої умови на ринку або за ціною, або за об'ємомтовару, що продається. Зазначимо, що якщо фірма є монополістом, це зовсім неозначає, що вона може пропонувати свій товар за будь-яку ціну. Це, передусім,пов'язано з тим, що абсолютно незамінних товарів не існує. Крім того, навітьякщо якийсь товар дійсно нічим не може бути замінений, не можна виручити відйого продажу грошей, якщо їх немає у потенційних споживачів. І останнє: те, щотовар незамінний, ще не робить його абсолютно необхідним.
Отже, товармонополіста можуть купити, а можуть і не купити, і багато що в цьому випадкузалежить від ціни товару. Кожному рівню ціни товару відповідає певний об'ємпопиту, діє закон попиту.
Причинивиникнення монополії можуть бути законодавчого, географічного, природногохарактеру. Законодавство може забезпечити якійсь фірмі, приватній абодержавній, виняткові права в галузі. Існують також випадки, коли одна фірма маєповний контроль над джерелом сировини або виняткові права на технологію. Добрийприклад цьому – центральні банки кожної країни, які володіють винятковимиправами на емісію грошей. Крім того, якщо в якійсь галузі фірми укладуть міжсобою угоду за ціною товару або за об'ємом випуску, всі вони разом взяті тимсамим стають монополістом.
Монополістичнаконкуренція
Основніхарактеристики:
— наявністьбагатьох продавців і покупців;
— фірмивиготовляють різні товари, але кожен з них може бути цілком і повністюзамінений іншим (причому без жодного збитку для споживача);
— фірми маютьможливість безперешкодного входу на ринок і виходу, нові фірми можуть на рівнихконкурувати з фірмами, які давно торгують на даному ринку;
— можливо, що маємісце повна інформованість про стан ринку, проте це не є обов'язковою умовою;
— кожна фірма маєможливість у межах якогось діапазону призначати ціну на свій товар.
Відмінність міжтоварами різних фірм може полягати в назві, упаковці, розмірах, також можутьмати місце незначні технологічні відмінності. Ціни на товари різних фірм дещовідрізняються. Тому буде точніше сказати, що кожна фірма не«призначає», а «шукає» якнайкращу для себе ціну на свійтовар.
Укороткостроковому періоді окремі фірми можуть одержувати надприбуток. Алезважаючи на вільний вхід нових фірм в дану індустрію, в довгостроковому періодіможна одержати тільки звичайний (нормальний) прибуток.
Для фірм, якіпрацюють в умовах монополістичної конкуренції характерні цінові війни. Оскількитовари різних фірм дещо відрізняються один від одного, покупці вирішуватимуть,який з товарів купити, виходячи з цін на них. Проте фірми чудово знають, щозрештою вести постійні цінові війни один з одним невигідно. Тому найчастішевикористовуються інші методи конкурентної боротьби: розробка модифікаційтовару, реклама, маркетингові заходи, спонсорство тощо.
Типовим явищемдля ринків монополістичної конкуренції стало створення картелів. Картель – цекоаліція фірм, що створюється для здійснення взаємоузгоджених дій на користьданих фірм. В цьому випадку фірми можуть домовитися про ціни на товари, прооб'єми випуску, про політику «конкурентної боротьби» один протиодного тощо. У багатьох країнах, зокрема в США та у всіх країнах ЄС, такі коаліції заборонені. Протенеофіційно це робиться у багатьох галузях цих країн. При існуванні картеля вякій-небудь індустрії його, зрештою, можна вважати однією фірмою. Отже, картельможе розглядатися як монополія.
На світовомуринку існує декілька картелів. Найвідоміший з них – це ОПЕК (Організація країн– експортерів нафти).
Олігополія
Основніхарактеристики:
— нечисленністьвиробників: наприклад, більше 80% ринку може знаходитися в руках менш ніждесятка фірм;
— фірмивиробляють схожі товари, які мають високий ступінь взаємозамінюваності приексплуатації їх споживачами;
— існують істотніперешкоди на шляху входу нових фірм у дану галузь;
— фірмам, якідіють на даному ринку, багато що відомо одна про одну;
— має місце іцінова, і нецінова конкуренція;
— має місцецінове лідерство – є фірма, що диктує ціни на ринку.
Прикладамигалузей можуть бути виробники сигарет, фірми автомобільної, комп'ютерної,хімічної, авіаційної, будівельної промисловості тощо.