Зміст
3. Малийбізнес і його роль у ринковій економіці 2
23.Поняття, види і значення інфраструктури підприємства. 4
Задача. 7
Списоквикористаної літератури. 13
3. Малий бізнес і його роль уринковій економіці
Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малихпідприємств. Згідно із Законом України «Про підприємства» до малихвідносяться такі підприємства:
- у промисловості й будівництві — з числомпрацюючих до 200 чоловік;
- у науці й науковому обслуговуванні — до 100чоловік;
- в інших галузях виробничої сфери (крімроздрібної торгівлі) — до 50 чоловік;
- у галузях нематеріального виробництва — до 25чоловік;
- у роздрібній торгівлі — до 15 чоловік.
У нашій країні в залежності від природнокліматичних, національних,технологічних та інших особливостей регіонів можуть бути різні критеріївиділення малої економіки.
Законодавство України надає широкі права щодо створення малихпідприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільніпідприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства йорганізації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведутьтрудове господарство. У зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство,зберігаючи пріоритет свого засновника, є відповідно і державним, колективним,приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством. Отжемалі підприємства — це не якийсь конкретний тип підприємства, а частинанаявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковимиправами та пільгами.
Малі підприємства — досить поширена й ефективна форма господарювання.Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великимпідприємствам. Саме мале підприємство здатне найоперативніше реагувати након'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідноїгнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучаснихумовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацькогопопиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатуритоварів та послуг.
Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурсинаселення (у тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були бвикористані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвідекономічно розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95% усіхпідприємств і до 20-60% валового національного продукту. Особливу роль відіграємале підприємництво в сфері послуг і торгівлі (варто зазначити, унайзанедбанішій у нас галузі господарського життя).
Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим чинником, що пом'якшуєсоціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він єфундаментальною основою формування «середнього класу», а отже, йпослаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації.
Отже, значення малого бізнесу в ринковій економіці дуже велике. Безмалого бізнесу ринкова економіка ні функціонувати, ні розвиватися не в змозі.Становлення та розвиток його є однією з основних проблем економічної політики вумовах переходові від адміністративно-командної економіки до нормальноїринкової економіки. Малий бізнес у ринковій економіці — головний сектор, щовизначає темпи економічного росту, структуру і якість валового національногопродукту.
Істотний внесок вносити малий бізнес у формування конкурентногосередовища, що для нашої високо монополізованої економіки має першоряднезначення. Не можна також забувати, що малі підприємства менше впливають і наекологічне становище. Немаловажна роль малого бізнесу в здійсненні прориву вряді найважливіших напрямків НТП, насамперед в області електроніки, кібернетикий інформатики.
У нашій країні цю роль важко переоцінити. Всі ці і багато іншихвластивостей малого бізнесу роблять його розвиток істотним чинником і складовоючастиною реформування економіки України.
Малі підприємства спеціалізуються і на випуску кінцевої продукції,орієнтованої в основному на місцеві ринки збуту. В основному, це швидкопсувні продукти,ювелірні вироби, одяг, взуття і т.д. і т.п.
У розвинутих країнах саме малому бізнесу приділяються увага в державномумасштабі. Держава підтримує малий бізнес як грошима, так і різноманітнимипільгами, у сфері податкової політики. Проте, із великим жалем, залишаєтьсяконстатувати, що більш над усе не повезло в ході економічних перетворень, щорозгорнулися в Україні, малому бізнесу. Діючої системи стимулювання створеннямалих підприємств не існує, як і немає господарського механізму їхньої підтримки.Не розроблена державна програма розвитку малих підприємств.
23. Поняття, види і значення інфраструктури підприємства
Результативністьгосподарської діяльності підприємства визначається рівнем організації не тількиосновних виробничих процесів. В умовах подальшого вдосконалення технічної базивиробництва все більшого значення набувають питання раціональної організаціїдопоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвитку інфраструктурипідприємства.
Інфраструктура(від латинського infra. ~ нижче, під та struktura — побудова, розташування) —це сукупність складових частин якого-небудь об'єкту, які мають підпорядкованийдопоміжний характер та забезпечують умови для нормальної діяльності об'єкту вцілому.
Інфраструктурапідприємства — це комплекс цехів, господарств та служб підприємства, якізабезпечують необхідні умови для функціонування підприємства. Інфраструктураявляє собою своєрідний «тил виробництва», без якого неможливанормальна робота підприємства. При цьому розрізняють виробничу та соціальнуінфраструктури (оис. 10.1).
Виробничаінфраструктура підприємства — це сукупність підрозділів, які прямо не берутьучасті у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєюдіяльністю сприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови.
Виробничуструктуру підприємства, зокрема, складають:
—допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства (ремонтний,інструментальний, енергетичний, транспортний, складське господарство тощо);
—допоміжні дільниці та служби, що розміщені у основних цехах;
—магістральні об'єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та- обробкиінформації, природоохоронні споруди тощо.
Складта розміри об'єктів виробничої інфраструктури підприємств залежать від галузі,типу та масштабу виробництва, особливостей конструкцій та технологіївиготовлення виробів, рівня спеціалізації підприємства.
Підприємство— це не лише техніко-технологічна цілісність. Сучасний менеджмент розглядаєпідприємство перш за все як групу людей, які об єдналися для досягненнязагальної мети. Людина на виробництві е одночасно і фактором виробництва, іджерелом його розвитку. Тому ' сучасне підприємство несе перед суспільством якекономічну, так і соціальну відповідальність. Пряма соціальна дія дляпідприємства знаходить своє відображення у формуванні соціальної інфраструктурипідприємства.
Соціальнаінфраструктура — це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечуютьзадоволення соціально-побутових та культурних потреб робітників підприємства.
Соціальнаінфраструктура, як правило, складається з підрозділів громадського харчування,охорони здоров'я, дитячих дошкільних закладів, закладів освіти,житлово-комунального господарства, організації відпочинку, заняття фізкультуроюта спортом.
Організаціята стан інфраструктури суттєво впливають на економіку підприємства. В сучаснихумовах у сфері технічного обслуговування виробництва на промисловихпідприємствах працюють від 40 до 50 /о всього промислово-виробничого персоналу.Це зумовлено не тільки відносно, великими обсягами робіт по обслуговуваннюосновного виробництва. Багато допоміжних та обслуговуючих операцій за своїмхарактером важко піддаються механізації та автоматизації. Через нестабільність,нерегулярність та різноманітність ці операції досить важко планувати, нормуватита регламентувати. Для допоміжних підрозділів характерні одиничний тадрібносерійний типи виробництва зі значним обсягом ручної праці. Роздробленістьдопоміжних та обслуговуючих служб і господарств, низький рівень їхспеціалізації та централізації зумовили їх відсталість у технології таорганізації праці. Аналіз господарської діяльності підприємств свідчить просуттєвий розрив у техніко-організаційному рівні між основним та допоміжнимвиробництвом. На допоміжних та обслуговуючих операціях нижчий рівеньмеханізації і автоматизації, значно вище доля ручної праці, що перетворюєінфраструктуру у вузьке місце більшості цітчизняних підприємств.
Прогресу розвитку техніки та технології основного виробництва викликає необхідністьадекватних змін виробничої інфраструктури підприємств. Підвищення рівнямеханізації і автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги та складністьробіт щодо ремонту, догляду' та налагоджування устаткування, передбачає значнерозширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань. Перехід до новихтехнологій та прискорення технологічних режимів роботи устаткування підвищуєвимоги до якості і збільшує потреби у різних видах енергії. Ускладненнявиробничих процесів та поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділамизбільшують обсяги робіт по транспортуванню. Постійно зростають навантаження накомунікаційні мережі підприємства. Все це суттєво підвищує роль і значеннявиробничої інфраструктури підприємства.
Длядосягнення високих господарських результатів діяльності підприємстванедостатньо раціонально організувати робочі місця, налагодити їх забезпеченнята функціонування. Важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливийпсихологічний клімат, активізувати соціальну мотивацію праці. Все цебезпосередньо впливає на продуктивність праці і кінцеві результати діяльностіпідприємства.
Всучасних умовах досягнення високих техніко-економічних показників виробництванеможливо без збалансованого розвитку як основного виробництва, так івиробничої та соціальної інфраструктури.
Задача
На підставі вихідних даних розрахувати:
1) вартість /> на кінецьзвітного періоду;
2) структуру /> на початок і кінецьзвітного періоду, у тому числі. частку активної та пасивної частин;
3) середньорічну вартість /> запланом і фактично;
4) фондоозброєність одного працівника /> йодного робітника за планом і фактично;
5) фондовіддачу й фондомісткість за планом і фактично;
6) показники, що характеризують рух />;
7) показники, які характеризують технічний стан /> (коефіцієнт придатності ізносу) на початок і кінець звітного періоду.
Вихідні дані:
1. Склад і рух основних виробничих фондів підприємстванаведені в табл. 1 і 2.
Таблиця 1
Склад основних виробничих фондів підприємстваСклад ОВФ На початок року, тис. грн. 1. Будівлі 28 468,8 2. Споруди 11 629,8 3. Передавальні пристрої 6 656,7 4. Силові машини 0,4 5. Робочі машини 514,5 6. Лабораторне устаткування 15,4 7. Силове устаткування 1 673,0 8. Робоче устаткування 7 953,3 9. Обчислювальна техніка 280,9 10. Вимірювальна техніка 702,7 11. Транспортні засоби 1 159,2 12. Інструменти 0,2 13. Виробничий інвентар 57,8 14. Господарчий інвентар 11,0
2. Знос /> з початкуексплуатації наведений у табл. 3.
3. Обсяг виробництва продукції склав за планом 58250,0 тис. грн., фактично – 53 093,1 тис. грн.
4. Чисельність працюючих на підприємстві наведена в табл. 4.
Таблиця 2
Зміни вартості ОВФ на підприємствіВиди ОВФ Надходження ОВФ Вибуття ОВФ за планом фактично за планом фактично
сума,
тис. грн. місяць уведен-ня сума, тис. грн. місяць уведе-ння сума, тис. грн. мі-сяць вибут-тя сума, тис.грн мі-сяць вибут-тя Будівлі 5 200,0 II 4 547,2 III 4 100,0 V 370,2 V Споруди 13 000,0 III 11 629,8 IV 10 000,0 II 191,9 VI Передавальні пристрої 50,0 I 30,3 I 40,0 I 211,4 X Робочі машини 52,0 III - - 10,0 IV 9,7 VII Силове устаткування 45,0 IV 1,9 II 30,0 V 8,3 IX Робоче устаткування 600,0 V 522,9 IV 500,0 VI 348,2 VI Обчислювальна техніка 40,0 II 50,2 III 10,0 VI 15,4 V Вимірювальна техніка 200,0 V 182,0 VII 100,0 IV 170,1 VIII Транспортні засоби 50,0 X 42,5 IX 40,0 XI 9,2 V
Таблиця 3
Знос основних виробничих фондів підприємстваПоказник На початок року На кінець року Величина зносу з початку експлуатації, тис. грн. 25 184,4 26 889,0
Таблиця 4
Чисельність працюючих на підприємствіКатегорія працівників За планом Фактично Чисельність ПВП, чол. 4 450 4 411 у т.ч. робітників, чол. 3 633 3 594 Розв’язання
Середньорічнавартість основних виробничих фондів (/>)розраховується за формулою:
/> ,
де /> – вартістьосновних фондів на початок року, тис. грн.;
/> – вартість основних фондів, що вводяться вексплуатацію і вибувають з експлуатації в даному році, тис. грн.;
/> – кількість повних місяців роботи основних фондів, щовводяться і вибувають.
Вартість основних фондів на початок року становить:
/>
Вибуття основнихфондів за планом становить:
/>
Вибуття основнихфондів за фактом становить:
/>
Надходженняосновних фондів за планом становить:
/>
Надходженняосновних фондів за фактом становить
/>
Середньорічнавартість основних виробничих фондів за планом становить:
/>
/>
Вартістьосновних фондів на кінець року за планом та за фактом становить:
/>
/>
Структуруосновних фондів доцільно представити у вигляді таблиці (таблиця 5, таблиця 6).
Таблиця 5
Структураосновних виробничих фондівСклад ОВФ На початок року, тис. грн. Частка, % 1. Будівлі 28 468,80 48,15% 2. Споруди 11 629,80 19,67% 3. Передавальні пристрої 6 656,70 11,26% 4. Силові машини 0,4 0,00% 5. Робочі машини 514,5 0,87% 6. Лабораторне устаткування 15,4 0,03% 7. Силове устаткування 1 673,00 2,83% 8. Робоче устаткування 7 953,30 13,45% 9. Обчислювальна техніка 280,9 0,48% 10. Вимірювальна техніка 702,7 1,19% 11. Транспортні засоби 1 159,20 1,96% 12. Інструменти 0,2 0,00% 13. Виробничий інвентар 57,8 0,10% 14. Господарчий інвентар 11 0,02% Всього 59 123,70 100,00%
Таблиця 6
Структураосновних фондів, що вводяться та виводятьсяВиди ОВФ Надходження Частка Вибуття Частка Будівлі 4 547,20 26,74% 370,2 27,74% Споруди 11 629,80 68,38% 191,9 14,38% Передавальні пристрої 30,3 0,18% 211,4 15,84% Робочі машини - 9,7 0,73% Силове устаткування 1,9 0,01% 8,3 0,62% Робоче устаткування 522,9 3,07% 348,2 26,09% Обчислювальна техніка 50,2 0,30% 15,4 1,15% Вимірювальна техніка 182 1,07% 170,1 12,75% Транспортні засоби 42,5 0,25% 9,2 0,69% Всього оборотних фондів 17 006,80 100,00% 1 334,40 100,00%
Фондоозброєність(/>) одного працівникапромислово-виробничого персоналу та одного робітника розраховується заформулою:
/> ,
де /> – середньорічнавартість />, тис. грн.;
/> – чисельність промислово-виробничого персоналу (чиробітників), чол.
Розрахуємо планову та фактичну фондоозброєність:
/>
/>
Фондовіддача (/>) основних виробничихфондів підприємства розраховується за формулою:
/> ,
де /> – річний випусктоварної продукції, тис. грн.;
/> – середньорічна вартість основних виробничих фондів,тис. грн.
Розрахуємо планову та фактичну фондовіддачу:
/>
/>
Фондомісткість (/>) основних виробничихфондів підприємства розраховується за формулою:
/>
Розрахуємо плановий та фактичний показники фондомісткості:
/>
/>
Показники, що характеризують рух основних виробничих фондівпідприємства, – коефіцієнт відновлення (/>)і коефіцієнт вибуття (/>) –розраховуються за наступними формулами:
/>;
/>
/>
/>,
/>
/>
де /> – вартістьвведених і виведених за рік основних виробничих фондів, тис. грн.;
/> – вартість основних виробничих фондів на початок і накінець року, тис. грн.
Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондівпідприємства, – коефіцієнт придатності (/>)і коефіцієнт зносу (/>).
Коефіцієнт зносу (/>)розраховується за формулою:
/> ,
де /> – сума зносуосновних виробничих фондів, тис. грн; /> –первісна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.
Первіснавартість основних фондів – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію або придбання.
/>
/>
Коефіцієнт придатності (/>)розраховується за формулою:
/> чи /> ,
де /> – залишкова вартістьосновних виробничих фондів, тис. грн.
/>
/>
Список використаної літератури
1. Господарський кодекс України // Офіційнийвісник України. – 2003. — № 11. – С. 303-458.
2. Закон України “Про інвестиційну діяльність”від 18.09.91р. № 1560-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. — № 47. – С.1351-1359.
3. Закон України “Про господарські товариства”від 19.03.91р. № 1576 – XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. — № 49. – С.682.
4. Закон України “Про оплату праці” // Урядовийкур’єр, 1995. – № 72 – 73.
5. Типове положення від 26.04.96 №473 “Пропланування, облік і калькулювання собівартості продукції ( робіт, послуг) упромисловості” // Відомості Верховної Ради України. – 1996.- №50.- С. 819-830.
6. Положение (стандарт) бухгалтерского учета № 3“Отчет о финансовых результатах”. Харьков: Информационно-производственная фирмаЭпсилон, 1999. – С. 17 – 22.
7. Положение (стандарт) бухгалтерского учета № 7“Основные средства” // Все о бухгалтерском учете. – 2000. – №47. – С. 11 — 14.
8. Положение (стандарт) бухгалтерского учета № 16“Затраты”. Харьков: Информационно-производственная фирма Эпсилон, 2000. – С. 6– 12.
9. Андрощук Г.А. Экономическая безопасностьпредприятия: защита коммерческой тайны. – К.: Изд. Дом «Ин Юре», 2000. – 398 с.
10. Басовский Л.Е. Управлениекачеством. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 211 с.
11. Белых Л.П.Реструктуризация предприятия. – М.: ООО «Изд-во ЮНИТИ-ДАНА», 2001. – 398 с.
12. Бланк И.А. Основыинвестиционного менеджмента. – К.: Ника-Центр: Эльга-Н, 2001. – в 2-х т.
13. Блинов А.О., Шапкин И.Н.Малое предпринимательство: Теория и практика. – М.: «Дашков и Ко»,2003. – 271 с.
14. Бухалков М.И.Внутрифирменное планирование. М.: ИНФРА-М, 2000. – 400 с.
15. Васильченко Н. Современнаясистема управления предприятием. – М.: Бизнес-шк. «Интел-Синтез», 2003. – 320с.
16. Виханский О.С., НаумовА.И. Менеджмент: Учебник 3-е изд. – М.: Гардарники, 2001. – 528 с.
17. Голощапов Н.А. Организацияценообразования на предприятии. – М.: ГЕЛАН, 2001. – 358 с.
18. Горемыкин В.А.Планирование на предприятии. – М.: Филинъ, 2003. – 517 с.
19. Горемыкин В.А.Экономическая стратегия предприятия. – М.: Филинъ, 2001. – 507 с.
20. Економіка підприємства:Підручник /За ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КДЕУ,2000. – 528 с.