Міністерство освітиі науки України
Чернівецькийнаціональний університет імені Юрія Федьковича
Кафедраекономіки підприємства
Курсоваробота
Організаціяпроцесу оцінювання та методи контролю якості продукції на базі ДП “Лужанськийекспериментальний завод”
студента 4-го курсу
групи 431
економічного факультету
МАТЕЙЧУКА В. І.
Науковий керівник
канд. екон. наук, доцент
КОБЕЛЯ З.І.
Чернівці2009
Вступ
Актуальність теми дослідження. В умовахрозвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, усіх окремихпідприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністюзалежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартамякості. Тому я вважаю що проблема забезпечення і підвищення якості продукціїактуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірізалежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідновраховувати те, що підвищення якості продукції – задача довгострокова ібезперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Виробизалишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір,доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовленонауково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапіякість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимальнозадовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на їїдосягнення.
З розвитком науково технічного прогресупроблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати їїтрадиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції,практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізаціяякого можлива лише в рамках системи управління якістю. Відомий американськийспеціаліст Едвард Демінг ще в 1950 р. Писав, що на 85% вирішення проблемиякості залежить не від людей, а від системи управління якістю.
Значну роль в підвищенні якості продукціївідіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості. Наперших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості,що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості напідприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки систем якості вряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені національністандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародноюорганізацією із стандартизації ISO були розроблені і впроваджені міжнародністандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами 10000, якісконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і вбагатьох із них були впроваджені як національні.
В останні десятиліття одним із важливихмеханізмів гарантії якості стала сертифікація, яка переросла в норму торговихвідносин будь-якого рівня. Якщо на ранніх етапах появи і розвитку сертифікаціїв її проведенні був зацікавлений головним чином виробник (з метою одержаннягарантій відповідності певних характеристик виробів) і споживач, то зараз довирішення задач сертифікації залучені громадські і приватні виробники,споживачі та науково-технічні організації, уряди більшості країн і навітьміжурядові організації. При цьому сертифікація з продукції поширилась насистеми якості.
Зараз виготовляється багато продукції яка бмогла стати конкурентноспроможною на світовому ринку, але їй не вистачаєзабезпечення якості. Це може бути обумовлено тим, що підприємці не знають якдосягти більш високої якості без великих витрат, або допускаються деякихпомилок при забезпеченні якості своєї продукції.
Метою курсової роботи є аналіз процесівоцінювання та методів контролю якості продукції, а також обґрунтуваннятенденцій їх розвитку відповідно до сучасних умов господарювання.
Завданнями, які ставляться метою курсовоїє:
Оцінка та методи контролю якості продукції
З’ясування тенденцій та перспективпокращення контролю якості продукції
Аналіз та складання висновків
Об'єктом дослідження курсової роботи єтеоретичні засади економічного розвитку ДП “Лужанський експериментальнийзавод”.
Предмет дослідження – виробничаінфраструктура підприємства.
Методологічну основу дослідження складаютьсукупність методів, прийомів і принципів наукового пізнання. Теоретичну основудослідження становлять наукові праці, підручники, навчальні посібникивітчизняних та зарубіжних фахівців, що стосуються теоретичних та практичнихаспектів виробничої інфраструктури виробничого підприємства.
Розділ 1. Теоретичні основи контролю якостіта процес оцінювання продукції
1.1 Сутність процесу оцінювання якостіпродукції та фактори, що її обумовлюють
Якість – як економічна категорія, відбиваєсукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатностізадовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.
В умовах ринкових відносин якістьзабезпечується і гарантується підприємством. А якщо вона не забезпечується і негарантується – підприємство гине: автоматично забезпечує це той же ринок, аленормальний ринок, із збалансованим попитом і пропозицією. В 60-70-і рокивважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато і вонабула дешевою. В 80-і роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, аякості: 80% покупців приймали рішення про покупку, звертаючи увагу в першучергу на якість продукції. Таким чином, конкурентоспроможною могла стати лишепродукція, яка мала, при інших рівних умовах, меншу виробничу собівартість івищу якість.
В 1982 р. в США була видана книга ЕдвардаДемінга “Якість, продуктивність, конкурентоспроможність”, в якій автор виклавсвою концепцію постійного підвищення якості у вигляді 14 відомих постулатів.
Зараз весь світ працює над проблемоюзабезпечення якості. Методичною її основою є так звана “петля якості”.
На якість продукції впливає значнакількість факторів, які діють як самостійно, так і в взаємозв’язку між собою,як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на кількох. Всі факториможна об’єднати в 4 групи:
технічні
організаційні
економічні
суб’єктивні
До технічних факторів належать:конструкція, схема послідовного зв’язку елементів, система резервування, схемнівирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту,технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та інші.
До організаційних факторів належать:розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів,ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред’явлення і здачіпродукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації(споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.
Організаційним факторам, на жаль, ще непроділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добреспроектовані і виготовленні вироби в результаті поганої організаціївиробництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають своювисоку якість.
До економічних факторів належать: ціна,собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговуванняі ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та інше.
Економічні фактори особливо важливі припереході до ринкової економіки. Їм одночасно властиві контрольно-аналітичні істимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти:затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівняякості виробів. Дія стимулюючих факторів приводить як до підвищення рівня якості,так і до його зниження. Найбільш стимулюючим фактором є ціна і зарплата.Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому цінаповинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості ізабезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більшвисокою ціною повинні бути високої якості.
В забезпеченні якості значну роль відіграєлюдина з її професійною підготовкою, фізіологічними і емоціональнимиособливостями, тобто мова йде про суб’єктивні фактори, які по-різному впливаютьна розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайнятіпроектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівеньвикористання технічних факторів. Але якщо в процесі функціонування технічнихфакторів роль суб’єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить звикористанням сучасної техніки і технології, яка максимально звільняєтехнологічний процес від участі людини, то в організаційних факторахсуб’єктивний елемент відіграє вже значну роль, особливо коли мова заходить проспособи і форми експлуатації і форми виробів.
Наскільки важливі суб’єктивні фактори,свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищенняякості. Якість розглядається при цьому як соціально бажана мета, але її впливна підвищення рентабельності вважається мінімальним. Пояснюється ценедостатньою обізнаністю виробників, які допускаються таких помилок.
1.2 Показники і методи контролю оцінкиякості продукції
Поряд з якістю існує поняття технічногорівня певних видів продукції. Технічний рівень виробів за змістом вужче їхякості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик.Його показники встановлюються при проектуванні (розробці) переважно новихзнарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) ізнаходять відображення у спеціальних картах технічного рівня, яківикористовують при вивченні ринку і визначенні попиту на нові товари, складаннібізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.
Об’єктивна необхідність забезпеченняналежної якості у процесі проектування, виготовлення і використання новихвиробів ініціює застосування у виробничо-господарський діяльності підприємствпевної системи показників, що дозволяє визначити і контролювати рівень якостіусіх видів продукції (мал. 1).
Рівень якості – це кількісна характеристикиміри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретногопопиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованихумов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного,відносного, перспективного і оптимального її рівня.
/>
Абсолютний рівень якості того чи іншоговибору знаходять шляхом обчислення вибраних для його обчислення показників безїх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначенняабсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютнізначення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучаснимвимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видіввироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютнимипоказниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразківвиробів.
Методи кількісної оцінки якості продукціївивчає спеціальна наука – кваліметрія.
Кількісне значення показників якостіпродукції визначають залежно від способу отримання інформації наступнимиметодами:
вимірювальний, передбачає використанняінформації, яку отримують за допомогою технічних засобів вимірювання(інструментів або приладів);
реєстраційний, базується на інформації, якуотримують шляхом реєстрації та підрахунку числа певних подій (наприклад, відмовабо пошкоджень при випробуваннях). Ним можуть визначатися, зокрема, показникибезвідмовності, технологічності, ремонтопридатності, патентно-правові тощо;
розрахунковий, ґрунтується на застосуванніспеціальних математичних моделей та/або статистичних залежностей показниківякості продукції, при цьому значення якості продукції визначають звикористанням правил математичної статистики, тому його також називаютьстатистичним;
органолептичний, ґрунтується на аналізісприйняття людських органів відчуття: зору, слуху, нюхання, смаку, дотику;
соціологічний, здійснюється на основі зборута аналізу думки фактичних або можливих споживачів про продукцію шляхом уснихопитувань, анкетування тощо;
експериментальний (традиційний), базуєтьсяна застосуванні технічних засобів і дає можливість найоб’єктивніше оцінитиякість продукції;
експертний (для «невимірювальних»показників), реалізується на основі рішення, що приймаєтьсяфахівцями-експертами (наприклад, товарознавцями, дегустаторами, дизайнерамитощо).
Показники якості продукції, що визначені задопомогою вище поданих методів можуть бути репрезентовані трьома способами:
розмірний, репрезентує показники якостіпродукції у певній фізичній розмірності (напр., м/сек.; кВт.год./грн. тощо).Показники, що відображені у грошових одиницях відносять до економічних. За їхдопомогою можна кількісно охарактеризувати найрізноманітніші властивостіпродукції (напр., технологічність, ремонтопридатність, транспортабельністьтощо). Показники, розмірність яких відображається одночасно у грошових танатуральних одиницях виміру називають техніко-економічними.
безрозмірний, передбачає відображенняпоказників якості у відсотках або частках одиниці. До числа показниківвідображених даним способом відносяться: показники стандартизації тауніфікації; патентно-правові; відсоток корисної компоненти в продукції тощо.
бальний, ґрунтується на використанніумовної системи розмірності у балах і, як правило, при органолептичному методівизначення показників якості продукції.
Для визначення рівня якості виготовлюванихабо освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів:
об'єктивний та органолептичний –використовують для визначення абсолютного рівня якості;
диференційований та комплексний – длявідносного рівня якості окремих видів продукції.
Об'єктивний метод означає оцінку рівняякості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань,лабораторного аналізу. Такий метод є найбільш вірогідним і застосовується длявимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостейспоживчих товарів. Зокрема його використовують для визначення більшостітехніко-експлуатаційних показників:
засобів праці – продуктивність, потужність,точність обробки матеріалів;
предметів праці – вміст матеріалу у руді, міцністьфарбування тканини.
споживчих товарів – еластичність тавологостійкість взуття, вміст цукру або жиру у харчових продуктах.
Органолептичний метод ґрунтується нанаслідках аналізу сприймання органами почуттів людини (зором, слухом, смаком,нюхом, дотиком) без застосування технічних, вимірювальних та реєстраційнихзасобів. При цьому методі застосовують балову систему оцінки показників якості,виходячи з визначеного переліку ознак (властивостей), як найповніше охоплюютьосновні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці (відмінно, добре,задовільно, погано) надають певну кількість балів (напр., відповідно 5, 4, 3, і0).
Диференційований метод оцінки рівня якостіпередбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показникамивиробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов).
Оцінка рівня якості цим методом зводитьсядо обчислення значень відносних показників, які за абсолютною величиною меншеодиниці (при зіставленні з еталонними показниками), повинні бути більшими абодорівнювати одиниці (при порівнянні з вимогами стандартів чи технічних умов),тобто показник якості продукції, що оцінюється, наприклад – Р1 зіставляється збазовим Р1 баз, Р2 – з Р2 баз, ..., Рn – з Рn баз (n – число показників якості,що порівнюються).
При цьому для кожного з показниківрозраховується відносні показники якості продукції, що оцінюються за формулою:
Кі = Рі ¸ Рібаз., (4.4)
або
Кі = Рі баз. ¸ Рі,де(4.5)
Рі – числове значення і-го показника якостіпродукції, що оцінюється;
Рі баз. – числове значення і-го показникаякості базового показника.
Формула (4.4) використовується, колизбільшенню абсолютного значення показника якості відповідає покращення якостіпродукції. За цією формулою необхідно обрахувати відносний показник якості дляпотужності, терміну служби, продуктивності, коефіцієнта корисної дії тощо.
За формулою (4.5) відносний показник якостівизначається тоді, коли збільшення абсолютного значення показника відповідаєпогіршенню якості продукції. За цією формулою визначають відносний показникдля: собівартості; витрат матеріалів, палива, енергії; трудомісткості, оскількив цих випадках покращення якості визначається зменшенням абсолютного значенняодиничного показника.
При розгляді оцінок рівня якості продукціїможуть виникнути наступні випадки:
Усі відносні показники > 1.
Усі відносні показники
Усі відносні показники = 1.
Частина відносних показників > 1, арешта = 1.
Частина відносних показників
Частина відносних показників ³1, а решта
Для першого, третього та четвертоговипадків однозначно можна стверджувати – рівень якості продукції, щооцінюється, не є нижчим за базовий, а для другого та п’ятого випадків – нижчийза базовий.
Для шостого випадку необхідно усі показникиподілити за значимістю на дві групи. До першої групи слід включити показники,що визначають найсуттєвіші властивості продукції, а до другої – другорядні.Якщо всі відносні показники першої групи ³ 1, а в другій більшачастина показників також не
К = Qоц. ¸ Qбаз,де(4.6)