Київський національний економічнийуніверситет
Контрольна робота №6
з курсу “Економіка підприємства”Тема: “Нематеріальні ресурси та активи”
СтуденткиІІІ курсу.План
1. Поняття та видинематеріальних ресурсів підприємства(фірми).
- Характеристика об’єктівпромислової власності: винаходів, промислових зразків, корисних моделей,товарних знаків і знаків обслуговування;
- Інформація як особливийсуспільний ресурс. Сучасні інформаційні технології і програмні продукти;
- Інші нематеріальніресурси(ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, найменування місця походженнятовару, гудвіл фірми).
2. Поняття й елементнийсклад нематеріальних активів(патенти на право виключного користування об’єктамипромислової власності, авторське право, право на користування іншиминематеріальними ресурсами у формі ліцензії тощо) та їх оцінка.
3. Задача.
4. Література.
1.Поняття та види нематеріальних ресурсівпідприємства (фірми).
Необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства вумовах ринковій економіці є ефективне використання його власних так званихнематеріальних ресурсів.
Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатнаприносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якоїхарактерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеністьрозмірів майбутнього прибутку від її використання. До них відносяться об’єктипромислової та інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріальногопоходження. Нематеріальні ресурси Об’єкти промислової власності Об’єкти інтелектуальної власності Інші нематеріальні ресурси
*Винагороди;
*Промислові зразки;
*Корисні моделі;
*Товарні знаки і значки обслуговування.
*Програмне забезпечення електронно –обчислюваних машин;
*Банки та бази даних;
*Банки та бази знань.
*Ноу-хау;
*Раціоналізаторські пропозиції;
*Найменування місця походження товару;
*Гудвіл (імідж, репутація)
Промислова власність є поняття, яке застосовується для позначення виключноправа на використання певних нематеріальних ресурсів. Згідно з Паризькоюконвенцією з охорони промислової власності до об’єктів цієї власності належать:винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки та знакиобслуговування.
Інтелектуальна власність являє собою юридичне поняття, яке охоплюєавторське право та інші права на продукти інтелектуальної власності, зокрема,належать наукові праці, твори літератури і мистецтва, програмні продукти тощо.
Нематеріальні ресурси здатні відігравати суттєву роль у підвищенніконкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринкурізноманітними товарами підприємство-виробник повинно удосконалювати можливостіщодо пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дійовимінструментом конкуренції у цьому випадку може бути використання нематеріальнихресурсів. Наприклад. Володіння ліцензією надає її власнику виключне правовикористання певного технічного досягнення і тому забезпечує йому певніконкурентні переваги. Зареєстроване найменування місця знаходження товарівзавжди гарантує споживачу особливості, елітарні, а іноді унікальні властивостітовару, що також підвищує конкурентоспроможність його власника.
Об’єкти промислової власності.
Серед об’єктів промислової власності центральне місценалежить винаходам.
Винаходом називається позначене істотною новизною вирішеннятехнічного завдання в будь-якій галузі господарства, яке дає позитивний ефект.
Технічне рішення, яке може бути визначене винаходом,повинно мати певну технічну ознаку; істотну новизну рішення; позитивний абоінший ефект.
Технічна ознака – це застосування засобів техніки і технології (конструкції, способів, матеріалів) для розв’язання завдання, що є об’єктомвинаходу. При цьому виділяють кілька основних видів технічних розв’язань, якіможуть стати предметом винаходу. До них, зокрема, належать:
- технічні будови –сукупність технічних засобів ( деталей, вузлів, механізмів), які перебувають уфункціональній залежності;
- способи або процеси –сукупність операцій (дій), що виконуються у певній послідовності та умовах(режимах) для досягнення потрібного технологічного результату;
- речовини – сукупністьспособів одержання хімічних речовин;
- штами – культуримікроорганізмів, які використовуються для одержання речовин, що утворюютьсявнаслідок життєдіяльності мікроорганізмів.
Такимчином, винаходом може бути лише конкретне розв’язання технічного завдання.Пропозиції, що сформовані у вигляді загальної постановки завдання або у виглядіідеї, не можуть бути кваліфіковані як винаходів.
Другою найважливішою ознакою винаходу є його новизна,тобто використання технічних засобів, способів, методів раніше невідомих вданій галузі техніки. Винаходом може бути визначено за будь-яких умов тількитаке технічне рішення, яке має суттєву новизну. Це означає, що винахід має бутипринципово новим технічним рішенням або вносити у відомі конструкції, способи,речовини такі зміни, які призводять до якісного поліпшення.
Третьою важливою ознакою винаходу прийнято вважатийого позитивний ефект, тобто практичну корисність технічного рішення.Корисний результат винаходу при цьому трактується досить широко. Він можеполягати в економії суспільної праці, охороні життя і здоров’я людини,удосконаленні технічних засобів науки, культури, мистецтва, оборони. Позитивнийефект мають і винаходи, які не дають економії, але поліпшують експлуатаційніякості виробів, підвищують їх надійність, змінюють на краще умови праці тощо.
Промисловим зразком називається нове, придатне до здійснення промисловимспособом художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних таестетичних властивостей.
Промисловий зразок може бути об’ємним ( модель),плоским (малюнок) або комбінованим. Художнє вирішення конкретної форми виробувизнається промисловим зразком і забезпечується правовою охороною за умов йогоновизни, оригінальності та придатності до промислового виготовлення.
Промисловий зразок є новим, якщо сукупність йогосуттєвих ознак невідома в даній або іншій країні до дати фіксації йогопріоритету. Оригінальним він вважається тоді, коли його суттєві ознаки єсвоєрідними. Придатність до промислового виготовлення означає, що промисловийзразок може бути відтворений у виробництві промисловими засобами.
Деякі вироби не підлягають охороні як промисловізразки. Це галантерейні, швейні, трикотажні вироби, тканини ( крімдекоративних), взуття та головні убори.
Корисні моделі – це нові за виглядом, формою, розміщенням частин абопобудовою моделі.
Корисні моделі відрізняються від інших об’єктівпромислової властивості тим, що предметом технічного вирішення тут є тількиконструкція вибору, його форма. Тобто для реєстрації корисної моделі достатньобудь-яких змін, навіть у просторовому компонуванні виробу. По суті кориснамодель займає ніби проміжне становище між винаходом та раціоналізаторськоюпропозицією.
Товарними знаками вважається оригінальні позначки ( ім’я, термін,малюнок або її сполучення), які мають правовий захист та призначені длявиділення даного товару серед інших подібних товарів. Якщо під товарним знакомнадаються послуги, то він називається знаком обслуговування. Окремо виділяютьтакож поняття колективного товарного знаку. Колективним є товарний знак спілки,асоціації або іншого добровільного об’єднання. Колективним товарним знакомпозначаються товари. Що виробляються та ( або) реалізуються об’єднаннямпідприємств і мають спільні характеристики. На відміну від звичайних товарнихзнаків, права на використання колективних знаків не можуть бути передані іншимособам.
Товарний знак ( знак обслуговування) маєідентифікувати товар (послуг). Використання товарних знаків дозволяє споживачувиділити та швидко знати потрібний йому товар, тобто він сприяє реалізаціїтоварів і має рекламний характер. Тому товарний знак розміщують на самомутоварі або його упаковці. Товарні знаки використовуються також у рекламі,друкованих виданнях, на офіційних бланках підприємств ( фірм) тощо.
Споживач за допомогою товарного знаку швидко визначає,хто виробляє певний товар. Тому власник товарного знаку не може вважати себепозбавленим відповідальності за якість своїх виробів (послуг) як у процесіреалізації, так і на етапі споживання.
Основними вимогами до товарних знаків є їхіндивідуальність, упізнаваємість, привабливість для споживачів таохороноздатність, тобто можливість їх офіційної реєстрації. При цьому непідлягають реєстрації позначки, які тотожні або подібні до товарних знаків, щовже зареєстровані на ім’я іншої особи; знаки міжнародних організацій;географічні назви; зображення, що загальновживані для позначення товарівпевного роду; містять відомості, які можуть викликати плутанину у покупцявідносно виготовлювача чи місця виробництва товару; суперечать міжнароднимугодам.
Об’єкти інтелектуальної власності.
Інтелектуальнавласність, що є важливим видом (елементом) нематеріальних ресурсівпідприємства, пов’язана з його інформаційною системою, з інформацією взагалі якособливим та специфічним суспільним ресурсом.
Логікарозвидку виробничих сил зумовила появу посередника. Який зосереджує у себеінформацію про різні сторони виробничої діяльності і перерозподіляє їївідповідно до потреб того чи іншого споживача. Це означає. Що така функціявідокремлюється від наукової творчості і виробництва та стає самостійним видомдіяльності, який має свої власні ознаки.
Інформаційнадіяльність – це сукупність процесів одержанняінформаційних матеріалів, їх обробки, зберігання, використання та поширення. Їїрезультатом є створення специфічного інформаційного продукту, якийвідрізняється від продуктів наукової діяльності і інших первинних документівзмістом і якістю наявної в них інформації. Якщо наукові публікації вміщуютьякісно нову інформацію, створену в процесі творчого мислення, то інформаційніпродукти таких нових даних не містять, а являють собою стислий виклад основногозмісту нагромадженої інформації. Процеси створення, збору, зберігання, обробкита передачі інформації за допомогою сучасної обчислювальної техніки і системкомунікації називаються інформаційною технологією.
Інформація є об’єктом права власності громадян, юридичних осіб і держави. Цеправо виникає на підставі: її створення власними силами і за свій рахунок,договору на створення інформації; договору на передачу права власності наінформацію іншим особам. Право власності на інформацію обумовлює виникненнятоварних відносин між суб’єктами, що займаються інформаційною діяльністю, таспоживачами інформаційної продукції. Найважливішими об’єктами інтелектуальноївласності, що пов’язані з інформаційною діяльністю та формують нематеріальніактиви підприємства, є програмне забезпечення ЕОМ, банки та бази даних, банкита бази знань.
Програмнезабезпечення – це сукупність програм, які використовуються у роботі з ЕОМ.Кожна така програма задає алгоритм певної задачі у формі, що сприймається ЕОМ.Увідповідності з завданням і функціями, що використовуються різними елементамипрограмного забезпечення, Його поділяють на загальне та спеціальне.
Загальнепрограмне забезпечення – це способи спілкування користувача з ЕОМ, тобтопрограми, що необхідні для організації обчислювального процесу.
Спеціальнепрограмне забезпечення являє собою сукупність програм, орієнтованих на рішеннязадач певного конкретного класу.
Програмніпродукти підлягають правовій охороні, на них поширюються авторські права.
Банкданих характеризується певною сукупністю програмних,організаційних та технічних засобів, призначених для централізованогонакопичення та багатоцільового колективного використання інформації, а такожсамих даних( інформаційних одиниць), що відповідним чином систематизовані тасконцентровані у певному місці ( в пам’яті ЕОМ, бібліотеці, каталогах,картотеках тощо).
Базоюданих називається іменована сукупність інформаційних одиниць у певнійпредметній сфері, які відображають стан об’єктів та їх взаємовідношення.Діяльність більшості організацій, що створюють бази даних, спрямована назадоволення на комерційній основі потреб споживачів у економічній, фінансовій,науково – технічній та інших видах інформації.
Базазнань – це сукупність систематизованихосновополагаючих відомостей. Що відносяться до певної галузі знань ізберігаються у пам’яті ЕОМ. При цьому передбачається, що обсяг бази знань єдостатнім для вирішення певного кола теоретичних та практичних завдань.
Банкзнань можна розглядати як сховище знань, у якому окрімсамої інформації та відповідного опису, знаходяться засоби, за допомогою якихздійснюється їх накопичення, збереження, оновлення та використання, а також засобиуправління всима цими процесами.
Іншінематеріальні ресурси.
З поміжцих ресурсів виокремлюють перш за все ноу-хау, під якими прийняторозуміти не захищені охоронними документами та не оприлюднені ( повністю абочастково) знання чи досвід науково — технічного, виробничого, управлінського,комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практичновикористані у наукових дослідженнях та розробках, при виготовленні, реалізаціїта експлуатації конкурентоздатної продукції.
Ноу-хау євласністю підприємства. Тому законодавством передбачається суровавідповідальність ( аж до кримінальної) за розголошення суті ноу-хау. Передача,обмін, розповсюдження ноу-хау здійснюється на комерційній основі шляхомукладення ліцензійних договорів.
Раціоналізаторськапропозиція – це технічне вирішення, яке є новим ікорисним для підприємства до якого воно подане.
За своєюсуттю раціоналізаторські пропозиції, як і винаходи, являють собою технічнерішення, але відрізняються від них ступенем новизни. Раціоналізаторськапропозиція має, так мовити, “місцеву” новизну, тобто вона повинна бути новоювідносно техніки і технології, яка використовується на даному підприємстві.
За своєюсутністю раціоналізаторські пропозиції не патентоспроможні. Всі питання щодоправил використання раціоналізаторських пропозицій та винагород вирішуютьсяадміністрацією підприємства.
Найменування місця походження товарувідображає назву країни, якевикористовується для позначення товару, особливі властивості якого виключно абоголовним чином визначаються природними умовами та людськими факторами, щохарактерні для даного географічного об’єкту.
Особливість цього нематеріального ресурсу полягає утому, що право використання того ж самого найменування місця походження товаруможе бути надано будь-які фізичні або юридичній особі, яка мешкає чи господарюєна тій же території і виробляє товар з тотожними властивостями.
Для характеристики невідчутного на дотик основногокапіталу фірми використовують спеціальний термін – гудвіл. Вінформується під впливом декількох чинників, найважливішим серед яких є імідж,досвід ділових зв’язків, престиж товарних знаків, стала клієнтура,доброзичливість та прихильність споживачів тощо.
Гудвіл по суті віддзеркалює відмінність міжналагодженими, процвітаючим бізнесом та бізнесом, якому ще належить усталитися.
2. Поняття і елементний складнематеріальних активів
Нематеріальні активи – це права навикористання об’єктів промислової та індивідуальної власності, а також іншімайнові права.
Нематеріальні активи включають певну сукупністьелементів.
Нематеріальні активи підприємства 1. Право на об’єкти промислової власності 2.Авторське право 3.Право на користування іншими нематеріальними ресурсами 4.Право на користування землею та іншими природними ресурсами 5. Організаційні витрати на створення підприємства
Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правовогозахисту. Власники об’єктів промислової власності отримують виключні права на їхвикористання за допомогою патентів на винахід, промисловий зразок, кориснумодель, а також свідоцтва на товарний знак.
Патентом називається виданий державним органом (патентнимвідомством) документ, який дає особі або організації виключне правовикористовувати зазначене в патенті технічне вирішення. Патент має дві частини –патентну грамоту та патентний опис. Патентна грамота - складається вобмеженій кількості примірників і передається патентовласникові. Вона міститьім’я патентовласника ( найменування фірми) і автора, найменування технічноговирішення, що є об’єктом патенту, та інші відомості, які визначають характер іобсяг виключного права. В патентному опису наводиться характеристикатехнічного вирішення. Обсяг інформації у патентному опису має бути достатнімдля того, щоб практично застосовувати об’єкт патенту.
Патентовласник може заборонити будь-якій особівикористовувати об’єкт патенту без спеціального дозволу. Виключне право, якевипливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент і неможе виходити за межі кордонів.
Правова основа винаходів і промислових зразківздійснюється на основі його державної реєстрації.
Авторське право – це система правових норм, що визначають положенняавторів наукових публікацій, літературних та художніх творів, програмногозабезпечення для ЕОМ та їх взаємовідносин з іншими контрагентами. Власникавторського права або правонаступник має виключне право використовувати продуктсвоєї інтелектуальної діяльності.
Правовий захист місця походження товару виникає напідставі його реєстрації. Фізична або юридична особа, яка зареєструвала місцепоходження товару, отримує свідоцтво, яке підтверджує право на йоговикористання. Але це право не є виключним. Тому власник свідоцтва не можедавати ліцензії на використання місця походження товару іншим особам.
Ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які євласністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Але їхрозголошення може нанести шкоду інтересам власника. Тому вони є складовоючастиною так званої комерційної таємниці підприємства.
Реалізація права власності на нематеріальніресурси.
Реалізація права власності на нематеріальні ресурсиможлива або шляхом їх використання самим власником, або з його дозволу наданнямтакого права іншій зацікавленій стороні. Така передача права використанняздійснюється у формі ліцензійної угоди.
Ліцензією називається дозвіл використовувати технічнедосягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку заобумовлену винагороду. Ліцензійна угода – це такий договір, у відповідності зяким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знаку,комерційної тайни (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію навикористання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки тощо.
Передача прав власності може бути застережена різнимиумовами відносно терміну та обсягу використання. Комплексу інформації, щопередається, щодо. У відповідності з цим розрізняють декілька видів ліцензій.
Види ліцензій
В залежності від підстави, на якій видається дозвіл використовувати об’єкт ліцензії:
В залежності від обсягу прав на використання ліцензії:
В залежності від характеру об’єкта, який передається за ліцензійною угодою. Добровільна ліцензія; Звичайна ліцензія; Патентна ліцензія; Примусова ліцензія. Виключна ліцензія; Безпатентна ліцензія. /> Повна ліцензія.
Добровільна ліцензія характерна тим, що в нійліцензіар передає дозвіл використати об’єкт права ліцензіату на підставідоговору. В якому регламентуються обов’язки кожної сторони; обсяг користування,строк, розміри і порядок виплати винагороди. Примусова ліцензія видається напідставі рішення компетентного державного органу проти волі патентовласника.
Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні,виключні і повні ліцензії. Звичайна ліцензія залишає ліцензіару правоособистої експлуатації технічного рішення і можливості укладати аналогічніліцензійні угоди з іншими ліценціатами. Виключна ліцензія передаєліцензіату права виключного користування об’єктом ліцензії. Але ліцензіарзберігає за собою право користування технічним рішенням. Повна ліцензіяпередбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Внаслідоктакої угоди ліцензіар сам позбавляється права користування об’єктом ліцензіїпротягом зазначеного у договорі періоду.
Залежно від характеру об’єкту, який передається задоговором, ліцензії поділяються на патентні та безпатентні. Об’єктом патентноїліцензії є технічне досягнення, що захищене патентом. Об’єктом безпатентнихліцензій є не захищені патентами технічні досягнення, ноу-хау, виробничийдосвід тощо.
Ліцензійні угоди можуть передбачати комплекснупередачу кількох патентів та пов’язаних з ними ноу-хау. Така угода включає всебе, як правило, надання ліцензіаром інженерно-консультативних послуг щодоорганізації ліцензійного виробництва, а також супроводжуючі поставки сировини,обладнання, комплектуючих.
За виконання об’єкту ліцензійної угоди ліцензіатсплачує ліцензіару певну винагороду. Найбільш поширені серед них: періодичнівідрахування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати.
Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді ставок до обсягучистих продаж, до собівартості виробництва або у розрахунку на одиницюліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування об’єктомліцензійної угоди називається пашуальною виплатою. Пашуальний платіжявляє собою по суті фактичну ціну ліцензії. Він здійснюється одноразово та незалежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.
Розрахунки за ліцензії можуть також здійснюватисяшляхом передачі ліцензіару частки цінних паперів ( акцій, облігацій)ліцензіата. Має місце і такий вид розрахунків як зустрічна передача технічноїдокументації, яка передбачає взаємний обмін ліцензіями, технологічнимизнаннями, досвідом.
Оцінка і строки зносу нематеріальних активів.
Специфіка нематеріальних активів обумовлює особливостіїх оцінки та обліку. В міжнародній практиці існує кілька методів оцінкинематеріальних активів фірми: за собівартістю; за покупною вартістю; заринковою вартістю.
В зв’язкуз затвердженням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8«Нематеріальні активи», схвалене Методологічною радою збухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України. Починаючи з 2000 рокупоняття “нематеріальні активи” дещо змінилось та визначається як:
“Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальноїформи, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) таутримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одногороку (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) длявиробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншимособам.”
Вартістьнематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати наоплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані ізстворенням цього нематеріального активу та приведенням його до станупридатності для використання за призначенням ( оплата реєстрації юридичногоправа, амортизація патентів, ліцензій тощо).Всі витрати, що пов’язані зістворенням нематеріальних активів, окремо за їх видами, збираються на окремомусубрахунку бухгалтерського обліку, де і відбивається його собівартість.
Вартість нематеріальних активів може збільшуватись на суму витрат,пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхможливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісноочікуваних майбутніх економічних вигод.
Якщо нематеріальні активи купують в процесі діяльностіпідприємства то вони оцінюються за їх покупною вартістю.
Якщо підприємство приймає рішення продати будь-якісвої нематеріальні активи або вкласти їх в статутний фонд іншого підприємства.Виникає потреба провести оцінку їх ринкової вартості. Для цього у кожномуконкретному випадку застосовується спеціальна методи.
На нематеріальні активи нараховується знос(амортизація). Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюєтьсяпротягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємствомпри визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше20 років.
Привизначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слідураховувати:
строки корисного використання подібних активів;
моральний знос, що передбачається;
правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання таінші фактори. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховуєтьсяіз застосуванням прямолінійного методу.
Підприємствоможе здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тихнематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінкиокремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активигрупи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існуєактивного ринку).
Переоціненапервісна вартість та знос об'єкта нематеріального активу визначаються якдобуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекспереоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, якийпереоцінюється, на його залишкову вартість.
Переоцінкаоб’єктів нематеріальних активів впливає на додатковий капітал або витрати, взалежності від дооцінки чи уцінки.
Нематеріальнийактив списується з балансу в разі його вибуття або внаслідок продажу,безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надаліекономічних вигод від його використання.
Списання нематеріальних активів оформлюється актом насписання.
3. Задача:
Фірма “Магрус” у розрахунковому році реалізувала 50 тис. одиницьпродукції по ціні 20 грн. за одиницю. Змінні витрати на виготовлення продукції– 300 тис. грн, постійні – 50 тис. грн. На кінець розрахункового року фірмамала наступні показники діяльності:
· основні засоби та іншіпозаоборотні активи – 1000 тис. грн.;
· запаси 3 затрати – 400тис. грн.;
· грошові кошти, розрахункита інші активи – 100 тис. грн.
Розрахувати:
1) який обсяг продукціїзабезпечить підприємству прибуток на 10 % більший, ніж у розрахунковому році?
2) Як має змінитися рівеньрентабельності продукції, якщо рентабельність оборотного капіталу сягатиме 50 %?
3) Рентабельність капіталу (сукупних активів) підприємства.Рішення:
1.Який обсяг продукції забезпечить підприємству прибуток на 10 %більший, ніж у розрахунковому році?
Прибуток ( П) –кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, який визначається якрізниця між виручкою і витратами.
Виручка (В) –грошові кошти, отримані підприємством за реалізовану продукцію.
Витрати (С)–сума витрат, понесених в процесі господарської діяльності.
В = N* p
Де :
N- обсягреалізованої продукції;
Р- ціна за одиницюпродукції.
В = 50 000* 20 = 1000 000 (грн.)
Витрати (С)– сума витрат, понесених впроцесі господарської діяльності.
С = С зм. + С пост.
Де:
Сзм.- змінні витрати;
С пост. – постійнівитрати.
С = 300 000 + 500 000 = 800 000 ( грн.)
Визначив виручку і витрати можливовизначити прибуток:П = В – С
П = 1000 000-800 000 = 200 000 ( грн.)
Прибуток у розрахунковому році складає 200000 грн.
10% від прибуткудорівнює П* 10%:
200 000* 10% = 20000 (грн.)
Прибуток більший на10 %, ніж у розрахунковому році сягатиме 20 тис. грн.
Оскільки при обсязі 50 тис. одиниць приціні 20 грн. виручка складає 1000 тис. грн., то при необхідності збільшитиприбуток на 10 % без зміни витрат і ціни, необхідно збільшити виручку на 20тис. грн. і обсяг буде дорівнювати :х * 20=1000 000 +20 000
х = 1020 000/20
х = 51 000
Обсяг 51 тис одиниць забезпечитьпідприємству прибуток на 10 % більший, який дорівнює 200 000 + 20 000 = 220 000гривень.П = ( N *р) — С
П = (51 000 * 20) – 800 000 = 220 000 (грн.)
2. Як має змінитися рівень рентабельності продукції, якщорентабельність оборотного капіталу сягатиме 50 % ?
Рентабельністьпродукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут.Обчислюється рентабельність реалізованої продукції Rn:
Rn= (П / С) * 100%;
Де :
П –прибуток від реалізації за певний період;
С – повнасобівартість реалізації продукції ( витрати).
Rn= (200 000/800 000) *100%= 25 %
Рентабельністьоборотного капіталу( Rок)характеризує ефективність використання оборотного капіталу:
Rок= (П/ К об)*100%;
Де :
П –прибуток;
К об-оборотний капітал.
До складуоборотного капіталу ( фондів) включають: виробничі запаси, незавершеневиробництво та напівфабрикати власного виготовлення, видатки майбутніхперіодів.
У складіфірми “Магрус” такий оборотний капітал :
Запаси івитрати 400 тис. грн, грошові кошти, розрахунки та інші активи 100 тис. грн.
Коб = 400 000+100 000 = 500 000( грн.)
Rок= (200 000/500000)*100% = 40%
Основнимфакторам зростання рентабельності продукції є зниження витрат на виробництво, атакож підвищення ціни.
Рентабельністьоборотного капіталу сягатиме 50% при:
- зменшені оборотного капіталу на 100 000 гривень абопри збільшенні прибутку до 250 тис. гривень, або зменшити оборотний капітал тазбільшити прибуток разом.
Більшшвидке збільшення рентабельності можливо при зростанні ціни. Тому робиморозрахунок при умові збільшення прибутку на 50 тис. грн. за рахунок підвищенняціни на 1 гривню за одиницю продукції, ціна буде сягатиме 21 гривня за одиницюпродукції.
П = ( 50 000*21) – ( 300 000 + 500 000)= 250 000(грн.)
Перевірка:
Rок= (250 000/500 000)*100% = 50%
При умовізбільшення оборотного капіталу на 50% рентабельність продукції буде дорівнювати31% :
Rок= (250 000/800000)*100%=31,25%
Тому якщорентабельність оборотного капіталу сягатиме 50% рентабельність продукціїзбільшиться на 6,25% ( 31,25%-25%)
3.Рентабельністькапіталу ( сукупних активів) підприємства.
Рентабельність сукупних активів(Rа) характеризує ефективність використання всього наявного майнапідприємства :
Rа=(П/Ка)*100 %;
Де :
П – загальний прибуток підприємства за рік;
Ка – сума активів.
Ка= ( 1000000+400 000+100 000)=1500 000( грн.)
Rа = (200000/1500 000)*100%=13,3%
Рентабельність капіталу ( сукупних активів) підприємства дорівнює13,3%.
Показник рентабельності капіталу(сукупних активі) найбільш характернийдля аналізу ефективності господарської діяльності підприємства.
Отримана рентабельність 13,3% підприємством “ Магрус” свідчить проефективне використання наявного майна так вклавши в активи 1 грн фірма за розрахунковийперіод отримує 13,3% або 0,13 коп. прибутку.
Литература
1. Грузинов В.П.“Єкономикапредприятий и предпринимательство». – М.: «Софит», 1994.
2. За ред. Покропівного С.Ф.- “Економікапідприємства”: Підручник. 1-2Т –К. “Хвиля- Прес”, Донецк: Мале підприємство“Поиск”, Т-во книголюбів, 1995.
3. Коробов М.Я. “Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств”:Навч. Посіб.- К.: Т-во “Знання”, КОО,2000.
4. Швиданенко Г.О., Покропивний С.Ф., Клииименко С.М.та ін “Економіка підприємства”Навч.- метод. посібник для самост. Вивч. Дисц. /.- К.: КНЕУ,2000.
5. Солодченко И. «Нематериальние активы: чем дальше в лес…» стр 56 Бизнес № 26 (389) Бухгалтерия26 июня 2000
6. Положення (стандарту)бухгалтерського обліку 8«Нематеріальні активи» затверджено наказом№242 від 18.10.99 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України2 листопада1999 р.