Науково-технічний прогрес: напрямки та економічна ефективність. Порядок створення підприємства

Анотація
В курсовій роботі розкрито теоретичнепитання: науково-технічний прогрес: напрямки та економічна ефективність.Здійснено розробку установчих документів для створення суб’єктівпідприємницької діяльності – юридичної особи, проведено розробку комерційноїідеї, здійснено вибір оптимального місця розташування підприємства, проведенийрозрахунок потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницькоїдіяльності. Крім цього здійснені розрахунок податку з прибутку та податку надодану вартість, що їх сплачує суб’єкт підприємництва – юридична особа та розрахуноктоварного запасу та оцінювання повноти торгового асортименту магазину.Проведений аналіз беззбитковості роботи підприємства та аналіз впливу структуривиробництва на фінансовий стан підприємства.

Вступ
Будь-яке підприємство, незалежновід його організаційної форми, здійснює певну господарську діяльність.Особливим видом господарської діяльності є підприємництво.
Цивілізоване підприємництвоґрунтується на двох засадах: приватній власності та ринкових відносинах. Тому укомандній економіці підприємництво не могло існувати (окрім нелегальних форм).
Підприємництво – це самостійнаініціативна систематична й ризикована діяльність щодо виробництва продукції,виконання робіт та надання послуг з метою отримання прибутку.
Сьогодні підприємець є центральноюпостаттю у бізнесі. Професія підприємця вимагає особливих якостей від людини, асаме: почуття ризику; лідерства і вміння об'єднати людей для досягнення мети;наполегливості та гнучкості; здатності до точного розрахунку; міцного здоров'я.
Підприємницький хист – цездебільшого талант, помножений на наполегливу працю і достатні знання
Підприємець є ключовою постаттюринкової економіки. Він несе повну відповідальність за результати своєїдіяльності, його чекає крах або успіх.
Діяльність підприємця спрямованана отримання максимального прибутку, який дорівнює різниці між виторгом івитратами. Тому підприємець заінтересований продавати свою продукцію замаксимально високими цінами, а ресурси на ринку придбати за найнижчими цінами,зокрема платити робітникам за працю мінімальну платню. Тому постать підприємцянерідко сприймається громадськістю негативно.
У своїй діяльності підприємець маєвраховувати потреби суспільства. Саме підприємець повинен вгадати, які товари іпослуги потрібні покупцям. Він покликаний виконувати певну суспільну функцію –зберігати і примножувати власність через задоволення потреб споживача.
Робити гроші, задовольняючилюдські потреби, і діставати від цього насолоду – основний сенс підприємництва,чи бізнесу. Вміння перепродати – теж бізнес, але від нього недалеко до злочину.Бізнес – це вміння робити гроші із грошей, але обов'язково через корисну іпродуктивну діяльність, тобто виготовлення продукту або надання послуг. Отже,підприємництво – це передусім організація виробництва і задоволення потреблюдей, а відтак і творення грошей.
Якщо діяльність підприємця булауспішною і виторг за реалізований продукт перевищує витрати, то підприємецьотримує прибуток. Але цей прибуток не належатиме підприємцю повністю, бопотрібно сплачувати податки, які залежать від виду підприємницької діяльності,системи пільг тощо. Діяльність підприємця вважають успішною, якщо прибуток становить не менше 20% рівня витрат.
Метою цієї роботи є розгляд порядкустворення підприємства.
Завданнями курсової роботи є:
-          розглянути оцінкуосновних фондів;
-          розробитикомерційну ідею та оцінити її на предмет можливої реалізації;
-          розробитиустановчі документи для створення суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи;
-          вибрати оптимальнемісце розташування підприємства;
-          розрахуватипотреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності;
-          розрахуватиосновні види податків, які повинен сплачувати суб’єкт бізнесу;
-          розрахуватитоварний запас та оцінити повноту торгового асортименту магазину;
-          провестианаліз беззбитковості роботи підприємства;
-          провестианаліз впливу структури виробництва на фінансовий стан підприємства.

1. Науково-технічний прогрес:напрямки та економічна ефективність
Науково-технічнийпрогрес – це неперервний процес одержання і нагромадження наукових знань, їхматеріалізація в елементи техніки, впровадження останньої у виробництво і всісфери життя. Тому, НТП слід розглядати як систему, що охоплює тривзаємопов'язані стадії: науку, техніку, виробництво. НТП є, також, важливішимзасобом вирішення соціально-економічних завдань, а саме: охорони навколишньогосередовища, покращення умов праці, підвищення добробуту населення.
НТПпритаманні як еволюційні, так і революційні форми удосконалення засобіввиробництва, технологічних процесів, кінцевої продукції.
Еволюційнаформа НТП характеризується поступовим неперервним вдосконаленням традиційнихтехнічних засобів і технологій, нагромадженням цих вдосконалень. Такий процесможе тривати досить довго. Революційна форма НТП пов'язана з виникненнямпринципово нових науково-технічних ідей і на основі цього зміною поколіньвикористовуваної техніки і кінцевої продукції.
Науково-технічнийпрогрес у будь-якій його формі відіграє важливу роль у розвитку промисловоговиробництва, поскільки охоплює фундаментальні теоретичні дослідження, прикладніпошуки, конструкторські розробки і створення взірців нової техніки, її освоєнняі промислове виробництво, а також впровадження в народне господарство.
Науково-технічнареволюція (НТР) – це стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства, їхперехід у якісно новий стан на основі докорінних змін в системі наукових знань.
СучаснаНТР має ряд особливостей, основними з яких є:
перетвореннянауки у безпосередньо продуктивну силу;
скороченняпроміжку часу від нового наукового відкриття до його практичного використання;
новийстан суспільного поділу праці, який відбувається завдяки перетворенню науки упріоритетну сферу діяльності;
інтеграціянауки з виробництвом, а також різних галузей самої науки;
якіснеперетворення усіх елементів виробництва засобів і предметів праці, самої праці.
Науково-технічнийпрогрес, що завжди здійснюється у взаємозв'язаних еволюційних і революційнихйого формах, є домінантою (визначальним чинником) розвитку продуктивних сил,невпинного підвищення ефективності виробництва. Він безпосередньо впливаєпередовсім на формування й підтримування високого рівня техніко-технологічноїбази виробництва, забезпечуючи неухильне зростання продуктивності суспільноїпраці. Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки ітехніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народногогосподарства загальні напрямки НТП, а для кожного з них – пріоритети принаймніна найближчу перспективу.
Заумов сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництва ступіньйого технічної досконалості та рівень економічного потенціалу в ціломувизначаються прогресивністю використовуваних технологій – способів одержання йперетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції.Технологія стає завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальнихдосліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва. Якщораніше її вважали забезпечуючою підсистемою виробництва, то зараз вона набуласамостійного значення, перетворившись на авангардний напрям НТП.
Сучаснимтехнологіям властиві певні тенденції розвитку й застосування. Головними з нихє: по-перше, перехід до малостадійних процесів через поєднання в одномутехнологічному агрегаті кількох операцій, що раніше виконувались окремо;по-друге, забезпечення в нових технологічних системах мало – або безвідходностівиробництва; по-третє, підвищення рівня комплексності механізації процесів назасаді застосування систем машин і технологічних ліній; по-четверте,використання в нових технологічних процесах засобів мікроелектроніки, що даєзмогу одночасно з підвищенням ступеня автоматизації процесів досягати більшдинамічної гнучкості виробництва.
Технологічніметоди все більше й усе частіше визначають конкретну форму і функції засобів тапредметів праці, а отже, ініціюють появу інших напрямків НТП, витискують звиробництва технічно та економічно застарілі знаряддя праці, породжують новімашини та устаткування, засоби автоматизації. Зараз принципово нові видитехніки розробляються й виготовляються під нові технології, а не навпаки, як цебуло раніше, коли панував примат засобів праці.
НТП угалузі знарядь праці довів, що технічний рівень та якість сучасних машин(устаткування) безпосередньо залежать від прогресивності характеристикзастосовуваних для їхнього виробництва конструкційних та інших допоміжнихматеріалів. Звідси випливає величезна роль створення й широкого використаннянових матеріалів, що характеризує один з важливих напрямків НТП.
У галузіпредметів праці варто виділити такі тенденції НТП: 1) істотне поліпшенняякісних характеристик матеріалів мінерального походження, стабілізація і навітьзменшення питомих обсягів їхнього споживання; 2) інтенсивний перехід дозастосування у все більшій кількості легких, міцних й корозійностійкихкольорових металів (сплавів), що став можливим унаслідок появи принципово новихтехнологій, які значно зменшили вартість їхнього виробництва; 3) істотнерозширення номенклатури і форсоване нарощування обсягів продукування штучнихматеріалів із наперед заданими та унікальними властивостями.
Першатенденція виявляється в значному збільшенні випуску низьколегованої сталі,листового і термообробленого прокату, поширенні порошкової металургії,беззливкового прокату кольорових металів, що забезпечують підвищення надійностій зниження металомісткості різних технічних конструкцій; друга тенденція – увсезростаючому використанні як конструкційних матеріалів алюмінію, титану,магнію та їхніх сплавів, що уможливлює кількаразове (2–10 разів) зменшення масимашин (устаткування), транспортних засобів тощо; третя тенденція,найперспективніша за своєю прогресивністю та економічною ефективністю, – увипереджаючому розвитку виробництва полімерних, композиційних (полімерних ізнаповнювачем) і керамічних матеріалів, що порівняно з традиційними мають більшвисоку термічну, абразивну та ерозійну стійкість, меншу питому щільність, єінертними до агресивних середовищ, а нерідко мають цілком унікальнівластивості, завдяки чому стають незамінимими конструкційними матеріалами длябагатьох найновіших типів сучасної техніки.
Досучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимальноможливої безперервності, безпеки, гнучкості й продуктивності, що можуть бутиреалізовані лише за відповідного рівня їхньої механізації та автоматизації – інтегрованогота завершального напрямку НТП. Механізація й автоматизація виробництва, якавідображає різний ступінь заміни ручної праці машинною, у своєму безперервномурозвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно переходить від нижчої(часткової) до вищої (комплексної) форми.
Заумов інтенсифікації виробництва, гострої необхідності багаторазового зростанняпродуктивності праці та радикального поліпшення її соціологізації, докорінногопідвищення якості продукованих виробів автоматизація виробничих процесів стаєстратегічним напрямком НТП для підприємств більшості галузей народногогосподарства. Пріоритетне завдання полягає в забезпеченні комплексноїавтоматизації, оскільки впровадження окремих автоматичних машин та агрегатівчасто не дає бажаного економічного ефекту, через значний залишок ручної праці.Новий і досить перспективний напрямок комплексної автоматизації зв'язано зістворенням і впровадженням гнучких автоматизованих виробництв. Форсованийрозвиток таких виробництв, передовсім у машинобудуванні та деяких іншихгалузях, зумовлено об'єктивною необхідністю постійно забезпечувативисокоефективне використання дорогого автоматичного устаткування і достатнюмобільність виробництва з частим оновленням номенклатури продукції.
Основнінапрямки НТП на сучасному етапі:
Електронізаціянародного господарства – забезпечення усіх сфер виробництва і суспільного життявисокоефективними засобами обчислювальної техніки аж до використання принципівштучного інтелекту, нового покоління супутникових систем зв'язку тощо;
Комплекснаавтоматизація всіх галузей народного господарства на базі електронізації:впровадження гнучких виробничих систем, промислових роботів, багатоопераційнихверстатів з ЧЛУ, систем автоматизованого проектування, автоматизованих системуправління технологічними процесами;
створенняі використання нових матеріалів, що мають нові властивості: надпровідність,радіаційну стійкість, стійкість до зношування; надчистих матеріалів із заданимивластивостями;
освоєнняпринципово нових технологій: мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної,детонаційної та ін;
прискоренийрозвиток біотехнології, яка сприяє створенню безвідходних технологічнихпроцесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, продовольчих ресурсів.
Рівеньнауково-технічного прогресу можна оцінити цілим рядом показників. Середпоказників НТП особливе місце належить показникам технічного рівня виробництва,які відображають обсяг фактичного впровадження у виробництво досягнень науки,техніки, технології, організації праці і управління, як в цілому в господарствікраїни, так і в окремих галузях і на підприємствах.
Допоказників технічного рівня виробництва належать:
фондоозброєнністьпраці (відношення вартості основних виробничих фондів до чисельності ПВП);
технічнаозброєнність праці (відношення вартості активної частини основних фондів дочисельності ПВП);
електроозброєнністьпраці (відношення кількості спожитої електроенергії до чисельності ПВП);
коефіцієнтионовлення і вибуття основних виробничих фондів, а також їх активної частини;
віковіхарактеристики виробничого устаткування.
Крімтого, рівень науково-технічного прогресу може бути охарактеризований рядомдопоміжних показників: коефіцієнт електрофікації виробництва, коефіцієнтимеханізації виробництва і механізації праці, коефіцієнт автоматизаціївиробництва, частка електроенергії, використаної на технологічні цілі та інші.
Заходипо впровадженню досягнень НТП вимагають інвестування значних коштів, томуважливим є питання оцінки економічної ефективності НТП.
Ефективність– це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат.Ефективність НТП є відношенням ефекту від здійснених заходів до затрат на них.Ефект – це результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певноюгрошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національнийдохід). Ефект від впровадження НТП може бути позитивним (економія затрат) інегативним (збитки). Існує поняття відвернених збитків, тобто таких, яких вдалосьуникнути в результаті використання досягнень НТП (забруднення навколишньогосередовища).
Взалежності від рівня оцінки, обсягу враховуваних ефекту і затрат і призначенняоцінки розрізняють декілька видів ефективності НТП.
Видиекономічної ефективності НТП:
Народногосподарська– характеризує відношення ефекту до затрат в масштабах народного господарства.Ефектом є ріст національного доходу, а затратами – сукупність спожитихресурсів;
Госпрозрахункова– оцінює результативність затрат в масштабах галузі, підприємства ірозраховується, найчастіше, як відношення прибутку до вартості виробничихфондів або собівартості (рентабельність виробництва і продукції).
Порівняльна– обчислюється у випадку вибору кращого із можливих варіантів заходів НТП; вякості ефекту може бути прийнятий ріст прибутку за рахунок зниженнясобівартості при реалізації одного варіанту в порівнянні з іншими, а в якостізатрат – додаткові капіталовкладення, що забезпечили це зниження по кращомуваріанту.
Абсолютна– характеризує відношення кінцевого народногосподарського абогоспрозрахункового ефекту до затрат на реалізацію вибраного варіанту. Цейваріант вибирається по критерію порівняльної ефективності – мінімуму приведенихвитрат.
Розрахунокабсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіантузаходів НТП.
Економічнийефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь періодздійснення цих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкоюрезультатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.
Залежновід завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній іздвох форм:
а) народногосподарський(загальний ефект за умовами використання нововведень);
б) госпрозрахунковий(комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником іспоживачем нововведень).
Народногосподарськийекономічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцемвикористання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їх розробку,виробництво і споживання.
Комерційнийекономічний ефект обчислюється на окремих стадіях «життєвого циклу»нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливістьоцінити ефективність технічних новин з врахуванням економічних інтересівокремих проектно-конструкторських організацій, підприємств-виробників іпідприємств-споживачів.
Першаформа економічного ефекту використовується на стадії обґрунтування доцільностірозробки та вибору найкращого варіанту проектного рішення; друга форма – упроцесі реалізації заходів, коли є відомими ціни на нову науково-технічнупродукцію, обсяги її виробництва, умови і строки застосування.
Настадії техніко-економічного обґрунтування і вибору найкращого варіанту, приформуванні планів наукових і дослідно-конструкторських робіт повинен бути витриманийнародногосподарський підхід, який передбачає врахування при оцінці заходів НТПусіх можливих наслідків – економічних, соціальних, екологічних,зовнішньоекономічних. Етапи реалізації цього підходу зводяться до наступного:
ізпотенційно можливих варіантів вибирають ті, які задовільняють заданимобмеженням;
покожному із вибраних варіантів обчислюють результати, витрати, економічнийефект;
кращимвизнається варіант, що забезпечує максимальну величину економічного ефекту, апри умові його тотожності по декількох варіантах – варіант з мінімальнимизатратами на його досягнення.
Сумарнийекономічний ефект від реалізації заходів НТП за певний розрахунковий період Т (Ет)обчислюється за формулою:

Ет =Рт – Вт, грн., (1.1)
де Рт– вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковийперіод, грн.;
Вт – вартіснаоцінка витрат на здійснення заходів НТП за цей же період, грн.
Такийспосіб визначення економічного ефекту є однаковим як при обчисленнінародногосподарського, так і комерційного ефекту від впровадження заходівнауково-технічного прогресу.
Приобчисленні економічного ефекту слід приводити різночасові витрати і результатидо єдиного для всіх варіантів моменту часу – розрахункового року за допомогоюкоефіцієнта приведення а.
Зврахуванням фактору часу економічний ефект може бути представлений
Ет =£ (Рі – В/), х а, грн., (1.2)
деPt, Bt, – вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му роцірозрахункового періоду, грн.;
Початковимроком розрахункового періоду Г вважають рік початку фінансування робіт поздійсненню заходу (включаючи наукові дослідження), а кінцевим – моментзавершення всього життєвого циклу заходу (визначається нормативними строкамионовлення продукції з врахуванням її старіння).
Вартіснаоцінка результатів від впровадження заходу НТП за розрахунковий періодздійснюється:
Т Рт= 2, Pt x а> грн. (1.3)

Доскладу поточних витрат (Сі) включаються витрати, які враховуються при існуючомупорядку калькулювання собівартості продукції, а на ранніх стадіях розробкинової техніки (коли відсутня конкретна інформація для розрахунку поточнихвитрат) використовується один із можливих методів обчислення собівартостіпроектованої нової техніки:
методпитомих ваг;
графоаналітичний;
кореляційний;
плановоїкалькуляції.
Доскладу одноразових витрат (Kt) включаються капітальні вкладення та інші витратиодноразового характеру, які необхідні для створення і використання новоїпродукції, незалежно від джерел фінансування.
Приобчисленні економічної ефективності заходів НТП може виникнути ситуація, колинове технічне рішення виявиться вигідним для народного господарства в цілому,але призведе до зростання витрат і погіршення інших показників роботи науковихорганізацій, підприємств-виробників. Тому, крім обчислення загальної величиниекономічного ефекту, слід визначати частку його, що має одержати кожнийпричетний до процесу створення і впровадження нововведення.
Крімтого, при аналізі ефективності заходів НТП можуть використовуватись іншіпоказники, наприклад, коефіцієнт економічної ефективності одноразових витрат(капіталовкладень), строк їх окупності тощо.
Результатиреалізації заходів НТП впливають на госпрозрахункові показники роботиспоживачів нової техніки та інших нововведень.

2.Розробка установчих документів для створення суб’єктівпідприємницької діяльності – юридичної особи
Згідно з ГК України Товариством здодатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якогоподілений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальністьза своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасникицього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеномуустановчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного зучасників.
Правовий статус товариства з додатковоювідповідальністю характеризують, в основному, ті самі риси, що і правовестановище товариства з обмеженою відповідальністю. Але на відміну від товаристваз обмеженою відповідальністю, де відсутня субсидіарна майнова відповідальністьучасників товариства за його боргами, у товаристві з додатковоювідповідальністю його учасники можуть бути притягнуті до додаткової />відповідальності належним їм на праві приватної власності майному солідарному порядку.
Органами управління товариства з додатковою відповідальністю є:
·          загальні зборизасновників – вищий орган товариства.
·          дирекція абодиректор – виконавчий орган.
·          ревізійнакомісія – контроль за діяльністю директора (дирекції) товариства.
Для реєстрації товариства з додатковоювідповідальністю необхідно:
надати такі документи:
·          копію паспортата ідентифікаційного коду керівника;
·          копіїпаспортів Засновників;
визначитися з:
·          найменуванням;
·          юридичноюадресою;
·          видамидіяльності;
·          розміром тарозподілом часток у Статутному капіталі;
·          системоюоподаткування;
З огляду на положення ч. 4 ст. 151 ЦКУкраїни (ст. 65 Закону України «Про господарські товариства») про те, щодо товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положеннязаконодавства про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше невстановлено статутом товариства і законом, у характеристиці цього видутовариств більшу увагу приділено саме його специфіці порівняно з іншими видамитовариств.
Характеристика товариства з додатковою відповідальністю.
1. Статутний фонд товариства з додатковоювідповідальністю поділений на частки визначених установчими документамирозмірів. Мінімальний його розмір, як і у товаристві з обмеженоювідповідальністю, складає 100 мінімальних заробітних плат.
Певна специфіка передбачена законодавством щодотовариств з додатковою відповідальністю – довірчих товариств. Так, статутнийфонд довірчого товариства повинен формуватися виключно за рахунок коштів тацінних паперів учасників, на відміну від статутного фонду товариства зобмеженою відповідальністю, який може бути сформований як за допомогою грошовихкоштів, так і майна та майнових прав.
2. Товариство з додатковою відповідальністю несевідповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном. Проте ця ознака актуальналише тоді, коли у товариства є майно; за його відсутності настають наслідки,передбачені ознакою 3, що, власне, опосередковує назву цього товариства ірізницю у правовому статусі товариств з обмеженою і додатковоювідповідальністю.
3. В разі недостатності майна учасники товариства здодатковою відповідальністю несуть додаткову солідарну відповідальність увизначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожногоз учасників.
Тобто, на відміну від товариства з обмеженоювідповідальністю, відповідальність учасників товариства з додатковоювідповідальністю не обмежується лише сумою внесків до статутного фонду.Додаткова (субсидіарна) відповідальність у вигляді стягнення належногоучасникам майна настає в обсязі, кратному розміру внеску кожного учасника(наприклад, якщо внесок учасника складає 5000 гривень, а установчимидокументами передбачена кратність відповідальності із коефіцієнтом 2,відповідальність учасника товариства з додатковою відповідальністю дорівнюєсумі його внеску (5000 гривень), а в разі її недостатності – додатково сумі, щоне перевищує 10000 гривень (5000 гривень х 2).
Солідарність відповідальності учасників товаристваз додатковою відповідальністю означає, що за вимогами ст. 543 ЦК Україникредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязіяк від усіх учасників разом, так і від будь-кого з них окремо. Учасник, якийвиконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожногоз решти учасників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором абозаконом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Граничний розмір відповідальності учасників(коефіцієнт кратності) передбачається в установчих документах. Що ж до довірчихтовариств, ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про довірчітовариства» передбачена додаткова відповідальність учасників товариства здодатковою відповідальністю в 5-кратному розмірі до внеску кожного учасника.
Специфічною рисою товариства з додатковоювідповідальністю – довірчого товариства є і обов'язкова особиста участь йогоучасників у веденні справ товариства. Згідно зі ст. З Декрету КабінетуМіністрів України «Про довірчі товариства» довірчі операції від імені довірчоготовариства здійснюють його учасники – довірені особи. В товаристві з обмеженоювідповідальністю учасники можуть взагалі не брати участь воперативно-господарській діяльності товариства (крім вирішення питань, щоналежать до виключної компетенції зборів учасників), уповноваживши виконавчийорган на здійснення відповідних дій.
Статут Товариства з додатковоювідповідальністю «Зірка Поділля» наведений в додатку А.
Отже,товариство з додатковоювідповідальністю – це один з видів господарських товариств з усіма притаманнимиостанньому рисами відповідно до законодавства України. Правове становищатовариства з додатковою відповідальністю і його учасників подібне до правовогостановища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, завинятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних із цим питань (у т. ч.змісту статуту).
Установчий документ – статут, який визначаєправовий статус товариства, його внутрішню структуру, види діяльності, органиуправління, відповідальність учасників і товариства, порядок припиненнятовариства. Він створений на основі ЦК України, ГК України та Закону України «Прогосподарські товариства». Договір про заснування товариства з додатковоювідповідальністю не відноситься до установчих документів, а розглядається якакт, що створює правові наслідки виключно для учасників товариства. Товариствоз додатковою відповідальністю може бути створене однією особою, яка стає йогоєдиним учасником
3. Розробка комерційної ідеї
Ключовим моментом підготовчогоетапу є формування перспективної комерційної ідеї, тобто ідеї нового продуктуабо послуги, а також рішення технічного, організаційного або економічногохарактеру.
Існує безліч джерел новихкомерційних ідей:
– публікації з інформацієюпро проведені науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи;
– публікації з інформацієюпро нові патенти;
– продукція або послуги,пропоновані конкурентами;
– думка працівниківпідприємства, особливо відділу маркетингу й збуту, а також оптової абороздрібної торгівлі;
– відгуки споживачів тощо.
Потенційно в будь-якому бізнесі існує безлічможливостей. Тим, хто їх знаходить і грамотно використовує, набагато легшедосягти позитивного результату. В умовах розвиненого ринку успіх може прийтитільки до того, хто вносить у свою справу щось нове, відмінне від пропонованогоконкурентами. Ця новизна може стосуватися різних напрямів діяльності фірми.Входження на ринок з новим товаром, раціоналізація способів обробки сировини,надання додаткових послуг споживачам, цінове забезпеченняконкурентоспроможності, відкриття нових ринків чи каналів збуту і т.д. – вусьому цьому присутній потенціал успіху. А виявлення цих можливостей бізнесуназивається комерційною ідеєю.
Комерційна ідея – це запропонований засіб поліпшення веденняпідприємницької діяльності з метою досягнення більш вагомого підприємницькогоуспіху.
Хоч поява комерційної ідеї єтворчим актом, це не означає, що процес її появи та формулювання зовсім некерований. Справді, як і будь-який інший творчий процес, появу новихбізнес-ідей неможливо запрограмувати та формалізувати. Водночас він маєвизначені закономірності, врахування яких у методах управління фірмою допомагаєстимулювати цей творчий процес. Саме в цьому і полягає основне завданняділового розвитку фірми.
Реалізація ділового розвитку фірми має керуватисязакономірністю впровадження бізнес-ідеї, згідно з якою далеко не кожна зісформульованих пропозицій доводиться до логічного завершення. Лише 5–10% відзапропонованих ідей завершуються результативно. Цю особливість можна трактуватияк закон успішності нових ідей.
Ця межа успішності стосується не тількибезпосередньо комерційноїідеї. Вона зафіксована і в іншихсферах творчої діяльності: конструюванні, розробці нових технологічнихпроцесів, фундаментальних та прикладних науках. Наявність об'єктивної межіуспішності свідчить про безперспективність спроб жорсткої системи управлінняжиттєвим циклом розвитку ідеї, тобто побудова такої схеми роботи з реалізаціїділового розвитку фірми, за якої кожна ідея має проходити через чітко визначеністадії, а завершальним етапом її стає практична реалізація, позбавленаздорового глузду.
Про правильність цієї тези свідчить досвідколишнього СРСР щодо управління процесами науково-технічного прогресу. Маючипередову фундаментальну науку та систему освіти, країна безнадійно відставала упитаннях практичної розробки та впровадження нововведень. Головною причиноюцього була система директивного планування, яка вимагала від розробниківобов'язкового отримання ефекту від витрачених коштів. У результаті переднауковцями, конструкторами, технологами та виробничниками ставала дилема:
ризикнути і здійснити спробу створити щось нове таефективне, але при цьому поставити під загрозу виконання плану;
скопіювати відоме технічне рішення, яке гарантуєвиконання планового завдання у визначений термін.
Прийняття першого шляху вело до великихнеприємностей як у матеріальному, так і у психологічному плані, а тому здоровийконформізм підказував доцільність другого варіанта розвитку подій, що івизначало відставання у науково-технічному прогресі.
Одним із аспектів логіки впровадження комерційної ідеї є можливість відшкодування витрат, які булизроблені під час здійснення невдалих спроб з їх впровадження, за рахунокнадприбутків від реалізацій плідних ідей. Схематично цю особливість відображенона рис. 3.1.
/>
Рис. 3.1 – Результати впровадження комерційної ідеї
За всієї умовності цієї схеми вона досить повновідображає логіку формування загального результату від впровадження нових ідей.Відповідно до цієї схеми 70% нових ідей не втілюється у життя, 20% – тількикомпенсує кошти, які витрачені на їх реалізацію. Проте 10%, які залишилися,дають такий ефект, який значно перекриває всі витрати на розробку тавпровадження не тільки цих, а й усіх інших спроб здійснення нововведень.
Таким чином, щоб впровадження нових комерційних ідей приносило потрібний ефект, їх має бути багато.
Вкурсовій роботі комерційна ідея розробляється методом, який базується навикористанні так званої карти ідей. Даний метод полягає в передбачає виконаннянизки дій, які можна об’єднати в певні етапи розробки.
Ключовеслово: іграшки.
Аналіз запропонованих позицій івибір найперспективнішої
Наведені ідеї, на нашу думку, єдосить перспективним. А саме: виготовлення дитячих іграшок впродовж рокукористується стабільним попитом. Виготовлення іграшок для тварин також маєсталий попит, що обумовлено зростанням кількості тварин, що утримуються уквартирах та будинках. Виготовлення авторських робіт має певні обмеження, що обумовленообмеженим попитом на даний товар: корпоративні іграшки, авторські іграшки маютьдосить високу вартість.
Оптова та роздрібна торгівля тапродаж запасних частин мають найперспективніший напрямок це торгівля дитячимиіграшками.
Надання послуг у сфері іграшок маєобмежені напрямки реалізації: доставка або виготовлення іграшок на замовленняабо їх ремонт.
Токами чином найперспективнішимнапрямком є виготовлення дитячих іграшок, а саме м’яких іграшок різногорозміру.
Необхідно врахувати такі факторивпливу у процесі формування асортименту:
– зміни в стилі життя людини;
– зміни в технологіях;
– зміни у віковій структурінаселення;
– зміни в моді.
Для оцінювання ідеї на предметможливості її реалізації потрібно відповісти на запитання, заповнивши таблицю 3.2.
Таблиця 3.1 – Оцінюваннякомерційної ідеї на предмет можливості її реалізаціїПитання Так Ні Чи є потреба в додатковій інформації? 1. Чи буде працювати Ваша ідея? + 2. Чи буде ця ідея спрацьовувати протягом певного (визначеного) часу? + 3. Чи будуть люди за це платити? + 4. Чи достатня кількість людей буде за це платити? + 5. Чи усвідомлюєте Ви, які потреби людей при цьому задовольняються? + 6. Чи знаєте Ви, якими будуть витрати на реалізацію висунутої комерційної ідеї? + 7. Чи безпечна Ваша ідея? + 8. Чи законна Ваша ідея? + 9. Чи сподобається Ваша ідея іншим людям? + 10. Чи можете ви знайти необхідну кількість грошей для реалізації ідеї? + 11. Чи потрібно Вам спеціальне обладнання? + 12. Чи володієте ви необхідними навичками (знаннями) для реалізації ідеї? + 13. Чи потрібен Вам персонал зі спеціальними знаннями (навичками) для реалізації запропонованої ідеї? +
Отже, ідея виготовлення м’якихіграшок різного розміру, цікава, а отже приваблива для споживачів. Ідея станеще більш приваблива, якщо запропоновані іграшки матимуть високу якістьматеріалів та пошиття. Ідею доцільно реалізувати [1].
4. Вибір оптимального місцярозташування підприємства
Показниками раціонального планування виробництва іпідприємства в цілому є розмір площі території, оптимізація поверховості,протяжність комунікацій, ступінь забудівлі, забезпечення санітарно-гігієнічнихнорм і виробничих умов, наявність резервних площ для розширення і реконструкціїпідприємства, функціональність конструкції, естетична та архітектурнавиразність форм корпусів та службових приміщень.
Деякі з принципових положень раціональногорозташування виробничого процесу суперечать одне одному. Наприклад,забезпечення прямоточності переміщення предметів праці потребує монтажуверстатів (робочих місць) в одну лінію, що зумовлює збільшення площі будівель,території, протяжність комунікації. Тому існують різні компромісні підходи допроектування будівельно-архітектурних форм виробничих будівель, споруд таконструктивно-технічні й організаційні рішення щодо розташування технологічногоустаткування, які в комплексі забезпечують економію простору, поліпшення умовпраці та екологічну складову виробничого процесу.
Проектування і будівництво сучасних підприємствздійснюються за принципом блочно-модульних конструкцій. Його суть полягає вгрупуванні однорідних елементів виробничої системи в блоки (дільниці, цехи) таз’єднанні їх у технологічні і предметні модулі (виробництва) вертикального чигоризонтального типу, що забезпечує максимальну раціоналізацію матеріальних,енергетичних та інформаційних зв’язків, удосконалення зв’язків управління,компактність території, скорочення протяжності всіх видів комунікацій,зменшення витрат на будівництво та експлуатацію підприємства.
Критерії розташування виробничих об’єктів.Розміщення виробничих об’єктів є загальною проблемою як нових, так і існуючихпідприємств, особливо в процесі реструктуризації і диверсифікації останніх. Приїх розміщенні керуються різними критеріями, які визначаються конкуренцією іекономічною вигодою.
До критеріїв, що впливають на вибір місцярозташування підприємств, належать:
1) близькість до споживачів (швидкість урахуванняпопиту в процесі створення нових товарів та їх поставки);
2) діловий клімат (сприятливе для бізнесу законодавство,підтримка підприємництва місцевими органами управління, надання субсидій,податкових пільг тощо);
3) загальні витрати (регіональні витрати навартість землі, споруд, оплату робочої сили, податків, енергетичних ресурсів, атакож приховані витрати, що пов’язані з різними посередниками та запізненнямреакції на ринок споживачів);
4) інфраструктура (наявність розгалуженої іузгодженої транспортної системи, забезпеченість потреб в електроенергії ітелекомунікаціях та перспективи їх розвитку);
5) потенціал трудових ресурсів (освітній тапрофесійний рівні місцевих працівників, якість підготовки і здібності донавчання);
6) постачальники (наявність високопрофесійної таконкурентоспроможної мережі постачальників, близькість їх розташуваннясприятиме скороченню запасів);
7) місце розташування інших об’єктів підприємства(асортимент та обсяги виробництва продукції, що випускається, тісно пов’язані звибором місця розташування нового виробництва-відділення);
8) зони вільної торгівлі (можливість використання імпортнихкомплектуючих у готових виробах і отримання відстрочки від оплати митних зборівдо моменту доставки виготовленої продукції в країну-споживач);
9) політичний ризик (геополітичні зміни та станреформування економічних відносин у країнах потенційного розташуванняпідприємств);
10) державні бар’єри (наявність законодавчих,неюридичних та культурних обмежень на розташування підприємств);
11) торговельні союзи (урахування діючих умовторговельних угод між країнами, що дають переваги нових ринків або низькізагальні витрати при розміщенні підприємств у країнах союзів);
12) екологічні вимоги (наявність екологічногозаконодавства і ступінь впливу виробництва на довкілля, фінансові наслідки івзаємовідносини з місцевим населенням);
13) країна-споживач (зацікавленість країни врозміщенні на своїй території іноземного підприємства, урахування якості життята освітнього рівня населення);
14) конкурентоспроможні переваги (розташуванняштаб-квартир, баз та окремих частин бізнесу в країнах та регіонах, де сприяють інноваціямі забезпечують ліпші умови для глобальної конкурентоспроможності).
Джерело постачання В.
Пункти де можна розташуватипідприємство:
12 – звичайний район: К1= 1,0; К2 = 1,0; К3 = 1,0; К4 = 1,0; К5= 0,025; К6 = 0,12.;
1 – звичайний район: К1= 1,0; К2 = 1,0; К3 = 1,0; К4 = 1,0; К5= 0,025; К6 = 0,12.;
9 – район з розвинутоюінфраструктурою, К1 = 1,25; К2 = 1,15; К3 = 1,1;К4 = 1,0; К5 = 0,3; К6 = 0,1;
23 – елітний центральний район зрозвинутою інфраструктурою, К1 = 1,25; К2 = 1,15; К3= 1,3; К4 = 1,0; К5 = 0,3; К6 = 0,1;
Визначимо схеми маршрутів руху тавідстань доставки товарів в км.
/>
Довжина маршруту до пункту 12становить 7,5 км;
Довжина маршруту до пункту 1становить 20 км,
Довжина маршруту до пункту 9становить 6 км,
Довжина маршруту до пункту 23становить 9,5 км.
Визначимо масу матеріалів тасировини, що будуть перевезені по кожному з маршрутів впродовж року: Р = 1107тис. чол., М = 2,3 кг
Q 12 = (1107000 х 0,025 х 0,12 х 2,3)/ 1000 = 7,64 тонн
Q1 = (1107000 х 0,025 х 0,12 х 2,3)/ 1000 = 7,64 тонн
Q9 = (1107000 х 0,3 х 0,1 х 2,3) /1000 = 76,4 тонн
Q23 = (1107000 х 0,3 х 0,1 х 2,3)/ 1000 = 76,4 тонн
Визначимо виручку Д підприємстваза рік по кожному з маршрутів впродовж року: ц = 27 грн.
Д 12 = 27 х 1107000 х 0,025 х 0,12= 89667 грн.
Д 1 = 27 х 1107000 х 0,025 х 0,12= 89667 грн.
Д 9 = 27 х 1107000 х 0,3 х 0,1 = 896670грн.
Д 23 = 27 х 1107000 х 0,3 х 0,1 = 896670грн.
Визначимо витрати, які залежатьвід місця розташування підприємства:
В1 12 = 1,0 х 7,5 х 1 х1,16 х 7,64 = 66,47 грн.
В1 1 = 1,0 х 20 х 1 х1,16 х 7,64 = 177,25 грн.
В1 9 = 1,25 х 6 х 1 х1,16 х 76,4 = 664,68 грн.
В1 23 = 1,25 х 9,5 х 1х 1,16 х 76,4 = 997,02 грн.
В2 12 = 1,0 х 155 х 1,4х 5 х 12 = 13020 грн.
В2 1 = 1,0 х 155 х 1,4х 5 х 12 = 13020 грн.
В2 9 = 1,15 х 155 х 1,4х 5 х 12 = 14973 грн.
В2 23 = 1,15 х 155 х 1,4х 5 х 12 = 14973 грн.
В3 12 = 1,0 х 3,3 х 120х 12 = 4752 грн.
В3 1 = 1,0 х 3,3 х 120х 12 = 4752 грн.
В3 9 = 1,1 х 3,3 х 120х 12 = 5227,2 грн.
В3 23 = 1,3 х 3,3 х 120х 12 = 6177,6 грн.
В4 12 = 90000 х 0,013 х1,0 = 1170 грн.
В4 1 = 90000 х 0,013 х1,0 = 1170 грн.
В4 9 = 90000 х 0,013 х1,0 = 1170 грн.
В4 23 = 90000 х 0,013 х1,0 = 1170 грн.
В5 12 = 89667 х 0,26 х0,2 = 4662,7 грн.
В5 1 = 89667 х 0,26 х1,0 = 23313,4 грн.
В5 9 = 896670 х 0,26 х1,0 = 233134,2 грн.
В5 23 = 896670 х 0,26 х1,0 = 233134,2 грн.
Визначимо брутто прибуток длякожного з варіантів розташування підприємства – табл. 4.1

Таблиця 4.1 – Зведена таблицярозрахунків брутто-прибуткуВаріант Д, грн.
В1
В2
В3
В4
В5 S В грн. БП грн. Висновок 12 89667 66,47 13020 4752 1170 4662,7 23671,2 65995,83 1 1 89667 177,25 13020 4752 1170 23313,4 42432,7 47234,35 4 9 896670 664,68 14973 5227,2 1170 233134,2 255169 641500,9 2 23 896670 997,02 14973 6177,6 1170 233134,2 256452 640218,2 3
Отже, з 4 варіантів місцярозташування підприємства найоптимальнішим згідно розрахунків виявився варіант 12,що знаходиться у звичайному районі, довжина маршруту до пункту становить 7,5 км,брутто-прибуток за цим варіантом становитиме 65995,83 грн.
Також варіантом із досить високимбрутто-прибутком є варіант 9, що знаходиться у районі з розвинутоюінфраструктурою довжина маршруту до пункту становить 6 км, брутто-прибутокза цим варіантом становитиме 641500,9 грн.
Найгіршим варіантом виявивсяваріант 1.
5. Розрахунок потреби в капіталі,необхідному для початку підприємницької діяльності
Потреба в капіталі дляфінансування господарської діяльності підприємства виникає в таких випадках:
– у разі заснування певногопідприємства або започаткування виробництва нових видів продукції;
– якщо планується суттєверозширення виробництва, яке неможливо забезпечити за наявних потужностей;
– у разі технічногопереозброєння наявних засобів з метою підвищення продуктивності виробництва чиполіпшення якості продукції.
На обсяги потреби в капіталі дляфінансування основних засобів і нематеріальних активів впливають фактори:
– вид діяльності (галузь);
– місце розташуванняпідприємства;
– обсяги виробництвапродукції та їх види;
– первісна вартість активів,які заплановано придбати;
– вартість модернізаціїіснуючих основних засобів;
– строк окупності інвестицій.
Базою для визначення потреби вкапіталі для визначення придбання основних засобів і нематеріальних активів єплан (бюджет) виробництва продукції.
Поряд з прогнозними обсягамивиробництва і реалізації продукції на додаток до плану також наводиться переліквиробничих машин, обладнання, технічної документації, технологій, ноу-хау,будівель, споруд, які слід придбати для того, щоб забезпечити необхідних длявиробництва планових обсягів продукції рівень технічної потужності. Виробничапотужність підприємства розраховується, виходячи з технічних норм продуктивностіустаткування і виходів продукції з сировини. Технічні норми продуктивностіосновного технологічного устаткування і річний фонд робочого часу беруть врозрахунках відповідно до галузевих і інструкцій з визначення виробничихпотужностей підприємств. Для встановлення ступеня використання виробничоїпотужності підприємства робиться розрахунок середньорічної потужності покожному виду продукції з урахуванням введення і вибуття потужностей протягомроку. Річна виробнича потужність обладнання визначається множеннямсередньорічної змінної потужності на число змін роботи в році. Використанняпотужностей (у%) визначається діленням річного планового випуску продукції нарічну потужність і множенням отриманого результату на 100%.
Отже, необхідна кількість основноготехнологічного устаткування розраховується, виходячи з його продуктивності:відношення планового приросту обсягів виробництва продукції до прибутковостіодиниці обладнання протягом року.
Обсяг потреби в фінансовихресурсах для фінансування придбання основних засобів і нематеріальних активіврозраховується, виходячи із їх первісної вартості та кількості.
Первісна вартість основних засобівта нематеріальних активів – це вартість окремих об'єктів основних засобів(нематеріальних активів), за якою вони зараховуються на баланс підприємства.
Ця вартість включає такі витрати:
– витрати на виготовлення чипридбання активів;
– транспортні витрати,пов'язані з доставкою засобів на підприємство;
– страхування під частранспортування;
– витрати, пов'язані з державноюреєстрацією відповідних засобів (якщо це передбачено законодавством);
– митні платежі, інші непряміподатки, що не підлягають відшкодуванню;
– сплата комісійнихвинагород;
– вартість монтажу(спорудження, встановлення);
– витрати на реконструкцію,модернізацію та інші види поліпшення основних засобів;
– інші витрати, пов'язані зпридбанням активів та доведення їх до стану, в якому вони придатні длявикористання за призначенням.
Обсяг потреби в фінансовихресурсах для фінансування придбання основних засобів і нематеріальних активіврозраховується, виходячи із їх первісної вартості та кількості. Капітал,необхідний для фінансування даних витрат, повинен бути мобілізований надовгостроковий період та повинен мати інвестиційний характер. Потреба вкапіталі для фінансування необоротних активів є основною складовою бюджетуінвестицій.
Визначимозагальні витрати, згідно варіанту дані наведені в таблиці 5.1 (дані за січень)та в таблиці 5.2, де наведені коефіцієнти зміни витрат по місяцям.

Таблиця5.1 – Основні витрати за січень
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн. 63 257 7 23 6
Таблиця5.2 – Коефіцієнти зміни витрат по місяцях
Г
/>
січ.
/>
лют.
/>
бер.
/>
квіт.
/>
трав.
/>
черв.
/>
лип.
/>
серп.
/>
вер.
/>
жовт.
/>
лист.
/>
груд.
/> 1 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2 1,1 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2
/> 1 3 1 1,3
/> 1 0,8 0,8 0,8 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1
/> 1 1 1,1 1,1 1,5 1,2 1,2 1 1 1 1
/> 1 2 2 1
Конкретні витрати, з врахуваннямкоефіцієнтів, та загальні витрати по місяцям наведені в таблиці 5.3
Таблиця5.3 – Витрати по місяцяммісяць
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
∑Г, тис. грн. Січень 63 257 7 23 6 356 Лютий 63 771 5,6 23 12 874,6 Березень 75,6 257 5,6 12 350,2 Квітень 75,6 334,1 5,6 25,3 6 446,6 Травень 75,6 7,7 25,3 108,6 Червень 75,6 7,7 34,5 117,8 Липень 69,3 7,7 27,6 104,6 Серпень 75,6 7,7 27,6 110,9 Вересень 75,6 7,7 23 106,3 Жовтень 75,6 7,7 23 106,3 Листопад 75,6 7,7 23 106,3 Грудень 75,6 7,7 23 106,3
Побудуємо графік зміни щомісячнихзагальних витрат рис 5.1.

/>
Рис. 5.1– Графік зміни загальних щомісячних витрат
Таблиця5.4 – Дані по реалізації продукції
Р, грн.
N, тис. шт. (по місяцям)
ВК, тис. грн. 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й 65 0,1 0,3 0,6 0,8 1,0 1,4 3,6 3,9 3,9 1280
Визначаємоприбуток по місяцям, використовуючи дані таблиці 5.4, див. таблицю 5.5
Таблиця5.5 – Величина щомісячного прибуткумісяць 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Прибуток
(тис. грн.) 6,5 19,5 39 52 65 91 234 253,5 253,5
Будуємографік щомісячної потреби в капіталі, див. рис. 5.2. Для побудови графікапотрібно визначити величину реальних потреб в капіталі.
Використовуючитаблиці 5.3 та 5.5 знайдемо реальну потребу в капіталі. Результати розрахункупредставлені в таблиці 5.6.

Таблиця5.6 – Реальна щомісячна потреба в капіталі (тис. грн.)місяць 1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й прибуток 6,5 19,5 39 52 65 91 234 253,5 253,5 витрати, 356 874,6 350,2 446,6 108,6 117,8 104,6 110,9 106,3 106,3 106,3 106,3 Потреба в капіталі 356 874,6 350,2 440,1 89,1 78,8 52,6 45,9 15,3 -127,7 -147,2 -147,2
/>
Рисунок5.2 – Графік щомісячної потреби в капіталі
Яквидно з графіка потреба в капіталі буде відчуватись протягом перших дев’ятимісяців.
Розраховуємовеличину стартового капіталу. Для даного варіанту величину стартового капіталудорівнює:
356 +874,6 + 350,2 + 440,1+89,1+78,8+52,6+45,9+15,3 = 2302,6 тис. грн.
Розраховуємовеличину капіталу покриття.
Власнийкапітал 1280 тис. грн.
Зарахунок власного капіталу підприємства зменшаться щомісячні витрати наступнимчином:
січень– 356–356=0 тис. грн.;
власногокапіталу залишилось 1289–356=924 тис. грн.;
лютий– 924 – 874,6 = 49,4 тис. грн.;
березень350,2 – 49,4 = 300,8 тис. грн.
Потребакапіталу покриття по місяцям наведено в таблиці 5.7.
Таблиця5.7 – Потреба капіталу покриття по місяцямМісяць Потреба, тис. грн. Лишок з ВК, тис. грн. Покриття потреб, тис. грн. 1 356 924 2 874,6 49,4 3 350,2 300,8 4 440,1 440,1 5 89,1 89,1 6 78,8 78,8 7 52,6 52,6 8 45,9 45,9 9 15,3 15,3 10 -127,7 -127,7 11 -147,2 -147,2 12 -147,2 -147,2
Будуємографік щомісячної потреби капіталу покриття, див. рис. 5.3.
/>
Рисунок5.3 – Покриття потреби капіталу у часі

Отже,загальна величина потреби в капіталі, складає:
0 + 0+ 300,8 + 440,1 + 89,1 +78,8 + 52,6 + 45,9 + 15,3 = 1022,6 тис. грн.
Визначимо реальні джерела покриття потреби в капіталі. Це можутьбути, наприклад, позики (позички), кредити комерційних банків, інвестиціїзацікавлених осіб тощо.
Чистийприбуток підприємства дорівнює: 127,7 + 147,2+147,2 = 422,1 тис. грн.
Середньомісячнийприбуток дорівнює: 422,1 тис. грн./ 3 = 140,7 тис. грн.
Визначаємореальні джерела покриття потреб. Згідно завдання – це позика.
Визначаємотермін повернення взятої позики.
Величинапозики дорівнює: 1022,6 тис. грн. Починаючи з 10-ого місяця підприємствопочинає отримувати середньомісячний прибуток в 140,7 тис. грн. Припустимо, що 50%цієї суми, тобто 70,35 тис. грн. спрямовано на повернення позики. Тоді термінповернення позики буде дорівнювати:
1022,6тис. грн./70,35 (тис. грн./міс.) = 14,5≈ 15 міс.
Загальнийтермін на який потрібно взяти позику дорівнює: 7+15 = 22 міс.
Заперший місяць затрати повністю покриваються власним капіталом.
Щоботримати ці кошти підприємство бере позику в розмірі 1022,6 тис. грн. і зможеповернути її лише через 22 місяці.
Проведенірозрахунки є приблизними, адже вони не враховують ні інфляції, ні процентнихставок і т. п. На момент відкриття підприємства це є найважливішийпідрахунок, адже від його правильності залежить прибуток підприємства напочатку його діяльності [1].

6. Розрахунок податку з прибуткута податку на додану вартість, що їх сплачує суб’єкт підприємництва – юридичнаособа
Податки є важливою ланкоюфінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникаютьодночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткуванняздійснюється в основному в грошовій формі. Податки – це обов'язкові платежі, щоїх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формуванняцентралізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державнихвитрат.
Суспільне призначення податківвиявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі авториназивають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податкивиконують дві основні функції – фіскальну та регулюючу.
/>
Рис. 6.1 – Вплив податків нафінансово-господарську діяльність підприємства
Фіскальна функція податків полягаєв мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованихфінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вонареалізується через розподіл частини валового національного продукту. Фіскальнафункція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільногопризначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність істабільність надходження коштів в розпорядження держави.
З підвищенням ролі держави зростаєзначення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через впливподатків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання (рис. 6.1).Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежитьвід правильного вирішення таких питань:
1. Установлення об'єктаоподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавствомоподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченоїзаробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.
2. Визначення джерел сплатиподатків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку наприбуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевихподатків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита,акцизного збору, податку на додану вартість).
3. Установлення розміру ставокподатків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складноюпроблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіскальної ірегулюючої функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними ідиференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницюоподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставкиоподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єктаоподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування),регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).
4. Установлення термінів сплатиподатків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування,розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків нафінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовійіммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків. 5. Наданняподаткових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функціїподатків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатисядля окремих об'єктів оподаткування.
6. Застосування штрафних санкційза порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафнісанкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне поданнянеобхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата вустановлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі;приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. Прицьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій таджерела їх сплати.
У процесі реалізації регулюючоїфункції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарськоїдіяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації,прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистийприбуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансовастійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів.
Платниками податку на прибуток є резиденти та нерезиденти. Зчисла резидентів платниками податку є суб'єкти господарської діяльності,бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, якіздійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку на території України іза її межами. З числа нерезидентів платниками податку є фізичні особи, а такожюридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, якіотримують доходи, джерелом походження котрих є Україна (крім установ іорганізацій, що мають дипломатичний статус).
Платник податку, який маєвідокремлені підрозділи (філії), може прийняти рішення щодо сплатиконсолідованого податку на прибуток.
Валовий дохід – це загальна сума доходу платникаподатку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітногоперіоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на територіїУкраїни, так і за її межами.
Для визначення сум оподаткованогоприбутку важливе значення має розрахунок валових витрат.
До складу валових витрат слідвключати:
1. Суми будь-яких витрат,сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і пов'язаних з підготовкою,організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), таохороною праці. Таким чином, у валові витрати будуть включені матеріальнівитрати і витрати на оплату праці.
Датою збільшення валових витратвважається дата, котра припадає на податковий період, протягом якого ранішевідбувалася подія:
·          списаннякоштів з банківських розрахунків на оплату товарів;
·          оприбуткуваннятоварів, а для робіт (послуг) – дата фактичного їх отримання.
Розрахуємовеличину податку на прибуток. Для розрахунку використаємо дані завдання.
Таблиця6.2 – Дата настання валового доходу та валових витратКвартал ВД ВВ І 21.01 11.02 II 26.06 15.06 III 23.09 17.09 IV 20.12 19.11
1. ІкварталПпзаг=(235000 – 45000)∙0,25 = 47500 грн.
ІІквартал Ппзаг = (200000 – 41000) ∙0,25 = 39750 грн.
ІІІ кварталПпзаг= (242000 – 58000)∙0,25 = 46000 грн.
IVквартал Ппзаг= (200000 – 65000)∙0,25 = 33750 грн.
Прік= 167000 грн.
2.Якщо продукція відвантажена з неї вже платиться податок на прибуток, а реальнихгрошей на підприємстві в цьому випадку немає. Отже може бути так, що упідприємства не буде з чого заплатити податок.
3.Коригувати величину податку на прибуток в певному кварталі можна зменшуючи чизбільшуючи валові надходження або валові витрати, змінюючи дату фіксаціївалового доходу або валових витрат.
Отже,підприємство за рік сплатить податок на прибуток в сумі 167000 грн.
Акцизнийзбір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом якпідакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції) (ст. 1Декрету №18–92).
Відповіднодо ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №18–92«Про акцизний збір» зі змінами та доповненнями платниками акцизного збору є:
а)суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (іншівідокремлені підрозділи) – виробники підакцизних товарів на митній територіїУкраїни, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на яківстановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, задорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, наякі встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачуютьакцизний збір виробнику;
б)нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митнійтериторії України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб,прирівняних до них згідно із законодавством;
в)будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії,відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територіюУкраїни підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземнихінвестицій;
г)фізичні особи – резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизніречі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального абонесупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такіпідакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону Україниу вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, вобсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання)для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;
д)юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння,користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.
Для даного підприємства необхідні показники занесемо до табл. 6.3.Таблиця 6.3 – Показники S, Р, a для всіх видів виробів [7]Товари Собівартість одного виробу, грн. Плановий прибуток, грн. Ставка акцизного збору α, в відносних одиницях Кількість виробів, шт. А 5000 500 0,20 3000 Б 7000 2000 0,20 4000 В 1800 300 0,50 50000
Розрахуємоакцизний збір. Результати розрахунку наведені в таблиці 6.4Таблиця 6.4 – Величина акцизного збору таціни 1 виробу (грн.)Товари Акзицний збір з 1 виробу Вільна ринкова ціна 1 виробу Акзицний збір з загальної кількості виробів А 1375,00 6875,00 4125000 Б 2250,00 11250,00 9000000 В 2100,00 4200,00 105000000 Всього акцизний збір 118125000
Податокна додану вартість – це частина новоствореної вартості на кожному етапівиробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить добюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ – це непрямий податок, якийстягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачуєтьсяспоживачами.
Незважаючина те, що податок на додану вартість використовується в Україні вже 8 років,він був і залишається «terra incognito» як для платників, так і збирачів. ПДВ,був запроваджений як альтернатива податку з обороту та податку з продажу. Цебув цікавий експеримент, бо за своїм змістом ПДВ найкраще працює вдемонополізованій економіці з мінімальним застосуванням «внутрішньокорпоративних»цін та відсутністю так званих «зв'язаних осіб». Натомість, головна метапланової системи є зворотною – підтримання планового ціноутворення, збереженняєдиного власника в особі держави.
ПДВ,сплачений у ціні придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситьсядо складу основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації(тобто відносяться до податкового кредиту).
ПлатникПДВ має право на отримання податкового кредиту тільки за умови, якщо придбаннябудь-якого товару підтверджується податковими чи митними деклараціями, а приімпорті робіт (послуг) – актом, прийняття робіт (послуг) чи банківськимдокументом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт(послуг).
Зазначимонеобхідні дані для проведення розрахунків в табл. 6.5.

Таблиця6.5 – Початкові даніОперації Виготовлена продукція Отримані матеріали
Сума у
вільних
цінах
грн.
Дата
відванта-
ження
Дата
отримання
коштів
Сума у
вільних
цінах
грн.
Дата
списання
коштів з
рахунку
Дата
виписки
податкової
накладної А 3200000 19.02 17.01 1200000 5.01 7.01 Б 3230000 18.02 13.03 1250000 21.02 28.02 В 350000 13.03 24.04 105000 16.03 2.03
Визначимо дату виникнення податкового кредиту.
Таблиця 6.6 – Дати виникнення податкового кредитуВид операції А Б В Дата виникнення податкового кредиту 5.01 28.02 2.03
Датою виникнення податкових зобов'язань є подія, що протягомподаткового періоду сталася раніше: це – або дата надходження грошей відпокупця, або це ¾ дата відвантаження товару. В цей моментвиникає обов’язок сплатити до бюджету ПДВ.
Таблиця 6.7 – Дати виникнення податкових зобов’язань згідно здвома методамиМетод А Б В Касовий 17.01 13.03 24.04 Виникнення податкових зобов’язань 19.02 18.02 13.03
Розмір ПДВ, що реально повинен бути сплачений підприємством визначаєтьсяяк різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом. Термін сплати ¾ до 20 числакожного за звітним періодом місяця.

Метод моменту відвантаження:січень -130000 грн. лютий 995000 грн. березень 446000 грн. Всього 1311000 грн.
Загальна сума ПДВ за методом моменту відвантаження складе: 1311000грн.
В даному розділі розрахованоподаток на прибуток, податок на додану вартість за двома методами, сумаакцизного збору. Серед методів нарахування акцизного збору кращім методомвважається той, сума акцизного збору за яким найбільша [3].
7. Розрахунок товарного запасу таоцінювання повноти торгового асортименту магазину
Асортимент продукції – цесукупність її видів, різноманітність та сортамент, які об’єднані конкретноюознакою.
Формування асортименту продукціїна підприємстві є складним процесом, який здійснюється з урахуванням дії цілогоряду факторів. Ці фактори поділяються на загальні та специфічні. До загальнихфакторів відносять споживчий попит та виробництво товарів. Специфічнимифакторами є умови товаропостачання, чисельність та спеціалізація підприємств абосклад населення, яке обслуговується, транспортні умови, наявність іншихконкурентних підприємств в зоні діяльності.
Споживчий попит є основнимфактором, який впливає на формування асортименту, і направлений на максимальнезадоволення попиту споживача і разом з цим – на активний вплив на попит всторону його розширення. Формування асортименту та споживчий попит в своємурозвитку взаємозв’язані. Суттєві зміни в попиті повинні відбиватися всформованому асортименті.
При формуванні асортиментупродукції (товарів), враховуються деякі особливості попиту. Попит нанепродовольчі товари менш стійкий ніж на продовольчі товари, яким притаманнависока степінь стійкості, а в окремих випадках – консервативність. Споживачзвикає до конкретних видів продукції, тому важливо досягнути стабільності вформуванні асортименту таких товарів, забезпечуючи їх безперебійний продаж.
При формуванні асортиментутоварів, треба враховувати фактор взаємної заміни. У випадку відсутності упродажі потрібного товару покупець, як правило, не відкладає покупку, а будешукати йому заміну.
На формування асортименту впливаєтакож характер попиту. Розрізняють попит стійкий, альтернативний таімпульсивний.
Суттєвим фактором формуванняасортименту являється ціна товару. Покупець обов’язково визначає для себеграничну ціну, або діапазон цін в границях якого він збирається заплатити запокупку. Тому одним із критеріїв раціонального формування асортименту продукціїє забезпечення співставлення продукції з різною ціною.
Формування асортименту продукції напідприємстві дозволяє забезпечити задоволення споживчого попиту, підвищенняекономічної ефективності підприємства та рівня обслуговування замовників(населення).
Від складу та своєчасногооновлення асортименту продукції на підприємстві, в значній мірі, залежитьстепінь задоволення попиту, витрати населення, які пов’язані з покупкоютоварів, кількісні та якісні показники господарської діяльності підприємства.Відсутність в пропозиції окремих товарів, їх вузький, нестабільний або не відповідаючизапитам покупців асортимент, породжують незадоволений попит, збільшуючи витратичасу споживача на пошук необхідної продукції, негативно відбивається наекономічній ефективності діяльності підприємства. Тому при формуванніасортименту товарів важливою вимогою являється максимальне задоволення попитуспоживачів при мінімальних витратах часу на пошук та здійснення покупки ізабезпечення найбільшої ефективної роботи підприємства.
Процес формування асортиментупродукції (товару) складається з 3-х етапів.
На першому етапі фірма встановлюєгруповий асортимент продукції. Ця робота проводиться на основі маркетинговихдосліджень в області цільового ринку. В залежності від цього визначаються місцета роль підприємства в загальній системі цільового забезпечення таобслуговування споживача.
На другому етапі формуванняасортименту проводяться розрахунки структури групового асортименту,визначаються кількісні співвідношення окремих груп товарів. Структура груповогоасортименту встановлюється з урахуванням того сегменті що займає підприємство,його територіальне розміщення та багато інших факторів.
На третьому – заключному етапівизначається внутрішньо-груповий асортимент, здійснюєтьсяпідбір конкретних видів продукції в границях кожної групи. Це найбільшвідповідальний етап, і від того, наскільки вірно сформовано тут асортиментпродукції, залежить задоволення попиту покупців цільового ринку.
На кінцевому етапі робота поформуванню асортименту ведеться з урахуванням очікування змін в попитіспоживача, а також виходячи із наявних виробничих потужностей, складських таторгових площ, розрахункових показників товарообігу, контингенту споживачів щообслуговується та інших факторів.
Формування асортименту залежитьвід асортиментного переліку продукції підприємства.
Отже, розробка кожним конкретнимпідприємством асортиментного переліку продукції та здійснення контролю за йогодотриманням веде до кращого обслуговування споживачів цільового ринку тастворення стійкого асортименту. У випадку виявлення відсутності в продажітоварів, які передбачені асортиментом, підприємство повинно приймати міри по їхвиготовленню та пред’явлення для реалізації споживачу.
Наявність асортиментного перелікудозволяє не тільки раціонально регулювати асортимент товарів, але ісистематично контролювати його повноту та стабільність.
Визначимо початкові дані дляпроведення розрахунків необхідних показників в табл. 7.1.
Таблиця 7.1 – Початкові дані дляпроведення розрахунківВаріант Асортимент товарів Д роб., дні Перевірки
/>
/>
/>
/> 18 О, П, Р, С, Т, У 28 2 2 6 6
К ст. = (3 + 2 + 6 +6) / 6 х 4 = 0,71
Різновиди товарів, а також інші характеристики наведено в таблиці7.2
Таблиця 7.2 – Різновиди товарів і характеристикТовар К тз Н зал., дні Q пл., шт З с.м., шт Q с.м., шт О 0,15 4 7030 710 6810 П 0,38 9 610 310 510 Р 0,11 3 10000 500 9500 С 0,17 5 12000 1000 11000 Т 0,44 14 100000 40000 95000 У 0,45 13 50000 20000 49500
Для кожного різновиду товару розрахуємо величину запасунапочаток місяцю використовуючитакі методів:
Визначимо коефіцієнт товарного запасу Ктз розраховується заформулою:
/> (7.1)

де Зп – запас товару даного різновиду на початок місяця(або на останній день місяця), натуральних одиниць;
Q с.м. – середньомісячний обсяг реалізації товару даного різновидуза місяць, натуральних одиниць.
Підставивши значення з таблиці 7.2 у формулу 7.1 отримаємо:Товар К тз О 0,155 П 0,455 Р 0,116 С 0,185 Т 0,463 У 0,455
Тоді запас товару даного різновиду на початок місяця Зпможна розрахувати за формулою:
Зп=Ктз/>Qпл, (7.2)
де Ктз– коефіцієнт товарного запасу;
Qпл – плановий обсяг реалізації товарів даного різновиду замісяць, нат. одиниць.
Підставивши значення з таблиці 7.2у формулу 7.2 отримаємо:Товар З поч О 1054,5 П 231,8 Р 1100 С 2040 Т 44000 У 22500

Знаючи норму запасу Нзал., розрахуємо запас товару даногорізновиду на початок місяця Зп:
/>                                                (7.3)
де Н зал. – норма запасу товару даного різновиду, днів;
Д роб. – число днів роботи магазину за місяць.
Підставивши значення з таблиці 7.2 у формулу 7.3 отримаємо:Товар З п О 1041 П 203 Р 1111 С 2222 Т 51852 У 24074
Через врахування коливань рівня запасу відносно коливання обсягуреалізації. В цьому випадку запас товару даного різновиду на початок місяця 3прозраховують за формулою:
/>                                         (7.4)
де Зс.м. – середньомісячний запас товару даного різновиду, нат.одиниць;
Qc.м. – середньомісячний обсяг реалізації товару даного різновиду,натуральних одиниць.
Підставивши значення з таблиці 7.2 у формулу 7.4 отримаємо:
Товар З п О 721 П 340 Р 513 С 1045 Т 41053 У 20101
Із врахуванням базового (мінімального) товарного запасу запастовару 3П на початок місяця розраховується за формулою:
Зп=Qпл + (Зс.м. — Qс.м)(7.5)
де Qпл – плановий обсяг реалізації товарів даного різновиду замісяць, нат. одиниць;
Зс.м. – середньомісячний запас товару даного різновиду, нат.одиниць; Qc.м – середньомісячний обсяг реалізації товару даного різновиду нат.одиниць. Даний метод розрахунку товарних запасів застосовується длямагазинів,де оборотність товарних запасів становить не більше 6-ти разів на рік.
Підставимо значення з табл. 7.2 у формулу 7.5 отримаємо:Товар З п О 930 П 410 Р 1000 С 2000 Т 45000 У 20500
Таким чином, асортимент формуєтьсявідповідно до спеціалізації кожного з сегменті ринку. Також асортиментхарактеризується: – шириною та глибиною. На умовах переходу до ринковихвідносин робота по оформленню асортименту в підприємствах значно ускладнюється.Ширина і глибина асортименту реалізуємих товарів залежить в значній мірі відкваліфікації працівників маркетингових служб підприємства та комерційних служб,які повинні володіти широкою інформацією про попит покупців, джерел можливогопоступлення товарів, ціни на товари тощо.
Велика кількість товарівпризначені для продажу на протязі обмеженого терміну. Міняються запити і смакипокупців, міняються технологічні можливості промисловості. Товари старіють – яктехнічно, так і морально, психологічно. Тобто товар проходить певний життєвийцикл, фази розвитку.
Виробництво та реалізація товару,які перебувають на стадіях росту чи зрілості зменшує витрати на впровадження, априбутки від реалізації ростуть. Підприємства часто не виробляють та непродають товари, які перебувають на стадії впровадження, тому що потрібнідодаткові витрати на рекламу що значно зменшується товарообіг. Але, в деякихвипадках, ризик виправдовується.
8. Аналіз беззбитковості роботипідприємства
Аналіз беззбитковості чи аналіз витрат, обсягів виробництва і прибутковості підприємства– здійснюється з метою визначення кількості одиниць товару, необхідної дляпродажу, чи обсягу реалізації послуг, аби окупити всі витрати. Це методвивчення взаємозв'язку між витратами і доходами при різному рівні виробництва,і саме тому він надзвичайно корисний на стадії підготовки й аналізу майбутньогопроекту, а також на стадії його реалізації. Рівень беззбитковості по прибуткудосягається при такому обсязі реалізації, виторгу якого досить для покриттявсіх операційних витрат, включаючи амортизацію; рівень беззбитковості погрошовому потоці може бути отриманий, якщо замінити суму зносу основних активівна суму, необхідну для погашення заборгованості.
Однією з найважливіших характеристик взаємозв'язкузатрат, обсягу виробництва і прибутку є аналіз беззбитковості.
Такий аналіз можливий при системі обліку зміннихзатрат, основою якої є поділ затрат на постійні та змінні, а також привикористанні показника маржинального доходу.
Точка беззбитковості – це такий обсяг реалізації,коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ніприбутку, ні збитків.
Синонімами поняття точки беззбитковості є точкарентабельності, мертва точка, точка критичного обсягу реалізації.
Аналіз беззбитковості використовують при:
1) започаткуванні нового виду діяльності,наприклад, при організації нового виду виробництва;
2) при розвитку і розширенні того, що вже існує;
3) виготовленні нового виду продукції, наданнінового виду послуг.
Аналіз беззбитковості дає змогу відповісти на таківажливі питання:
Чи зростає можливість беззбиткової роботи компанії,або чи зменшується вона протягом певного періоду часу?
Чи покриє збільшення обсягу продажів затрати напроведення маркетингової програми?
Чи збільшиться прибутковість підприємства післявпровадження на ринок нового продукту?
Чи окупиться модернізація виробництва?
Отже, цілі, для яких використовують аналізбеззбитковості, слідуючі:
1) оцінка початкового періоду функціонування новогопідприємства;
2) оцінка прибутковості нового виду послуг абонового виду продукції;
3) оцінка прибутковості інвестицій при нарощуванніосновного капіталу.
Точка беззбитковості може бути визначена трьомаметодами:
1) методом рівняння;
2) методом маржинального доходу;
3) графічним методом.
Розрахунок точки беззбитковості,її аналіз є основними аспектами управління постійними і змінними витратами таобсягом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Розрахунок точкибеззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство будебеззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починаєвтрачати кошти.
Дані підприємства зведено до таблиці 8.1
Таблиця 8.1 – Дані підприємстваВаріант ПВ, грн. В, грн. ЗВ, грн. N, шт.
/>
/>
/>
/> 16 96500 340 219 1450 24 12 16 14
Визначимо необхідні показникиТочка беззбитковості 798 Валова маржа 175450 Коефіцієнт пропорційності 0,64 Критичний обсяг реалізації 96499,4
Таким чином, щоб досягти точкибеззбитковості підприємству необхідно випустити 798 один, продукції.
Побудуємо графік беззбитковості нарис 8.1.

/>
Рис. 8.1 – Графіквзаємозв’язку показників обсягу виробництва, витрат і прибутку
Призбільшенні постійних витрат на 24% показники матимуть таке значення:Точка беззбитковості 989 Валова маржа 175450 Коефіцієнт пропорційності 0,64 Критичний обсяг реалізації 119659,4
Отже,щоб досягти точки беззбитковості підприємству необхідно випустити 989 один,продукції. Критичний обсяг реалізації становитиме 119659,4 грн.
Призбільшенні змінних витрат на 12% показники матимуть таке значення:
Точка беззбитковості 1263 Валова маржа 137344 Коефіцієнт пропорційності 0,72 Критичний обсяг реалізації 119659,3
Отже,щоб досягти точки беззбитковості підприємству необхідно випустити 1263 один,продукції. Критичний обсяг реалізації становитиме 119659,3 грн.
При збільшенні ціни реалізації на16% показники матимуть таке значення:Точка беззбитковості 802 Валова маржа 216224 Коефіцієнт пропорційності 0,62 Критичний обсяг реалізації 119659,4
Отже,щоб досягти точки беззбитковості підприємству необхідно випустити 802 один,продукції. Критичний обсяг реалізації становитиме 119659,4 грн.
При реалізації 1450 один продукціїприбуток підприємства становитиме: П = (394,4 -245,3) х 1450 – 119660 = 96564грн.
Визначимо зміну положення точкибеззбитковості при збільшенні прибутку на 20%. Запланована сума прибутку: 96564х 1,2 = 110083,0 грн.
DП = 110083 – 96564 = 13519 тис.грн.
Додатковий випуск = 13519 / (394,4– 245,3) = 91 шт.
Точка беззбитковості = 802 + 91 = 893шт.
Фінансова стійкість – це різниця між реальним та критичнимобсягами реалізації продукції. Величина ФС може бути розрахована за формулою:

/> (8.1)
де ОРф – фактичний обсяг реалізації продукції, грн.;
ОРкр – критичний обсяг реалізації продукції, грн.;
В – ціна реалізації одиниці продукції, грн./шт.;
N – фактичний обсяг реалізації продукції, шт.;
Х6ез – точка беззбитковості, шт.
Фінансовий запас міцності />ОР(%)розраховується за формулою:
/> (8.2)
Фінансовастійкість 255397,3 грн.
Запасфінансової міцності 123,9%
В цілому фінансовий станпідприємства можна вважати стабільним, так як ФС>0. Також підприємство маєвеликий запас міцності = 123,9%
9. Аналіз впливу структуривиробництва на фінансовий стан підприємства
Стабільність економіки неможливабез фінансової стійкості підприємств, на діяльність яких впливають різноманітніфактори, які і створюють умови функціонування.
Фінансова стійкість підприємства –це комплексне поняття, яке включає в себе постійно стабільний фінансовий станпідприємства при якому ефективно формуються, розподіляються та використовуютьсяфінансові ресурси, забезпечується фінансова незалежність, плато – такредитоспроможність, розвиток діяльності на поточний та майбутній періоди [1].
На процес формування, розвитку, тастабілізації підприємництва впливає велика кількість різноманітних факторів,які доцільно класифікувати за сферою та характером впливу. Погіршенняфінансової стійкості суб'єкта господарювання, як правило, є наслідком спільноїдії внутрішніх і зовнішніх факторів.
Термін «зовнішнє середовище» включаєу себе різні аспекти: економічні умови господарювання; пануючі у суспільствітехніку й технології; платоспроможний попит споживачів; економічна, фінансова,кредитна політика законодавчої й виконавчої влади; соціальна й економічна ситуаціїу суспільстві тощо. Зазначені зовнішні фактори справляють вплив на всі аспективиробничо-фінансової діяльності підприємства і, через них, на його, фінансовустійкість [2].
Зовнішні фактори впливають як нафінансову стійкість, так і на фінансовий стан у цілому. Тому виникає потреба ввиявленні та ідентифікації зовнішніх факторів які впливають на фінансовустійкість підприємств, яку науковці відносять до одного з найважливішихзавдань, а ефективно проведена їх класифікація повинна не тільки перераховуватибільшу кількість факторів, але й створити визначену систему, яка б враховувалаїх всіх.
Виходячи з вищесказаного, доцільнозвести зовнішні фактори до наведеної класифікаційної системи:
•1) Економічні (податковаполітика, рівень інфляції, конкуренція, інвестиційний клімат, стан економікикраїни);
•2) Соціально-політичні(соціально-політична стабільність, зовнішньоекономічна політика держави,ефективність економічних зв'язків, зміна умов експорту та імпорту,антимонопольна політика);
•3) Фінансові (процентна ставка,кредитна політика, валютна політика, страхування підприємства);
•4) Демографічні (чисельність тасклад населення, рівень життя);
•5) Науково-технічний прогрес(міжнародна конкуренція, інноваційний процес).
Основними факторами фінансовоїстійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку,страхової справи, зовнішньоекономічних зв'язків, використання порівняльних іабсолютних переваг міжнародного поділу праці.
Наведена класифікація зовнішніхфакторів може бути використана як у аналізі фінансової стійкості підприємств,так і в прогнозуванні та визначені стратегії подальшого розвитку господарюючогосуб'єкта.
Розглянемо початкові дані дляпроведення розрахунків в табл. 9.1.
Таблиця 9.1 – Початкові дані дляпроведення розрахунківВироби Ві, грн./шт ЗМі, грн./шт Nі, шт ПВ, тис. грн ∆ Nі, у відн. Од А 133 63 260 205 +0,27 Б 143 79 2600 +0,41 В 203 113 1250 -0,29
Виріб, що виготовляється в найменшій кількості, приймаємо забазовий.
В нашому випадку виріб В. Тоді: Nв = Nбаз= 260шт.
Виразимо кількість інших видів виробів Ni через кількість виробу,що був взятий за базовий, за наведеною нижче формулою:
/> (9.1)
де Nбаз – кількість виробів i-го найменування, що був взятий забазовий.
Для нашого випадку:
N А = 260 / 260 = 1 Nбаз
N Б = 2600 / 260 = 10 Nбаз
N В = 1250 / 260 = 5 Nбаз
Оскільки точка беззбитковості означає, що підприємство,виготовивши та реалізувавши певну кількість виробів, не отримує ні прибутків,ні збитків, то формулу 9.1 можна записати у вигляді:
/>                                  (9.2)
де Nі – кількість виробу і-го найменування, який заплановановиготовити та реалізувати, виражена через кількість виробу, що був взятий забазовий, шт.;
Ві – ціна реалізації виробу і-го найменування, грн./шт.;
ЗВі – змінні витрати в розрахунку на один виріб і-гонайменування, грн./шт.;
ПВ – величина постійних витрат, грн.;
n – кількість найменувань (видів) виробів.
Підставивши наші значення у формулу 9.2, отримаємо:
0 = [1NБ (133 – 63) + 10NБ (143 – 79) +5 NБ(203 – 113)] – 205000;
1NБ = 177 шт.N А 177 шт. N Б 1767 шт. N В 850 шт.
Таким, чином, точку беззбитковості утворюють 177 виробів «А», 1770виробів «Б» та 850 виробів «В».
ПрибутокП, що його отримає підприємство у випадку зміникількості виробництва та реалізації продукції відносно точки беззбитковості, розраховуєтьсяза формулою:
/>,                      (9.3)
Де ОРкр – критичний обсяг виробництва та реалізаціїпродукції, грн. (дивися практичне заняття 33);
±/>Nі – збільшення(+) або зменшення (–) обсягів виробництва виробів і-го найменування відносноточки беззбитковості, у відносних одиницях.
Кількість виробів, що утворюють точку беззбитковості:N А 177 шт. N Б 1767 шт. N В 850 шт.
Розрахуємо критичний обсяг виробництва та реалізації продукції ОРкр:
0Ркр = 448695,8 грн.
I, нарешті, розрахуємо прибуток, що його отримає підприємство, увипадку збільшення виробництва та реалізації виробів А, Б та В:
П = 448695,8х (((133–63)/133 х 0,27) + ((143–79)/143 х 0,41)) + ((203–113)/203 х -0,2911)))– 205000 = -116593,3 грн.
Таким чином, підприємство отримає збиток у 116593,3 грн., змінившиструктуру виробництва та реалізації продукції, тому доцільніше буде не змінюватиструктуру виробництва.

Висновки
Теоретичнийперший розділ курсової роботи містить теоретичне питання: науково-технічнийпрогрес: напрямки та економічна ефективність.
Другийрозділ курсової роботи розкриває особливості формування установчих документів(статуту) товариства з додатковою відповідальністю.
Вдругому розділі курсової роботи.
Втретьому розділі розроблено комерційну ідею підприємства з виготовлення м якихіграшок, розглянуто чинники, на основі яких можна зробити висновки щододієвості ідеї
Вчетвертому розділі обрано оптимальне місце розташування підприємства.
Вп’ятому розділі розраховано потребу в стартовому капіталі для підприємства, щостворюється, а також величину покриття потреби капіталу, необхідного дляреалізації комерційної ідеї; величину чистого прибутку, яку може підприємствоотримати до кінця року.
Результатирозрахунків податків представлені в шостому розділі. Розраховано наступні видиподатків для підприємства:
-   податок на прибуток підприємства;
-   податок на додану вартість.
Всьомому розділі розраховано товарний запас і оцінено повноту асортиментутоварів.
Аналізбеззбиткової роботи та вплив структури виробництва та фінансовий стан наведенов восьмому і дев’ятому розділі відповідно.
Такимчином, в даній курсовій роботі було розглянуто та досліджено певні пунктиекономічної діяльності підприємства, що необхідні при організаціїпідприємництва.

Список використаної літератури
1.  Козловський В.О. Основипідприємництва. Практикум. Навчальний посібник. Видання 4 – е, доповнене. –Вінниця: ВНТУ, 2004. – 244 с.
2.  Бойчик І.М. ХарівП.С. Економіка підприємства. Видавництво «Сполом». – Львів, 1999. – 356 с.
3.  Спікер П.Соціальна політика: теорії та підходи. – К.: Фелікс, 2000.-400 с.
4.  Економікапідприємства за ред. Петровича Й.М. Видавництво «Магнолія плюс». Львів, 2004.– 397 с.
5.  Марченко О.І.«Фінансовий аналіз». Вінниця, 2007 – 268 с.
6.  Мец В.О.Економічний аналіз підприємства. Навч. Посібник. – К.: Вища шк. 2003 – 278 с.