МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
КИЇВСЬКОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
РЕФЕРАТ
з курсу „Міжнародні економічні відносини”
на тему „Наслідки розширення ЄС для України"
ВИКОНАВЕЦЬ: студенткаIІІ курсу
спеціальності 6.050.106.03
групи ДФК-31
денної форминавчання
БІЛОУС ІННАДМИТРІВНА
Перевірила:Сисюк Л.П.
ВІННИЦЯ 2008
План
Вступ
1. Розширення Євросоюзу: як його бачать громадяни ЄС інаселення України
2. Фактори впливу розширення ЄС на Україну вторгово-економічній сфері
3. Проблеми міграції в контекстірозширення ЄС
4. Політичні фактори руху ЄС на схід
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Проголосивши сімнадцять років томунезалежність, Україна визначила свій шлях розвитку в напрямку побудовидемократичного суспільства, крок за кроком скеровуючи свій поступ в напрямкуЄвропейського вибору. Сьогодні інтеграція України в ЄС — проголошенастратегічною метою держави. Проте існує цілий ряд економічних,соціально-політичних та інших чинників, що істотно ускладнюють інтеграційнийрух.
Про європейський шлях України говорилосьзадовго до того, як інтеграція в ЄС була задекларована ключовимзагальнополітичним пріоритетом в інтеграційній промові Президента Л. Кучми (листопад1999 року) і визначена в урядовій програмі стратегічною метою держави (березень2000 року).
1. Розширення Євросоюзу: як йогобачать громадяни ЄС і населення України
За останніми даними "Євробарометру",позиції населення країн ЄС щодо розширення Союзу неоднозначні і далекі від одностайноїпідтримки цього процесу.43% населення країн ЄС згодні з тим, що Союз має бутирозширено за рахунок нових країн-членів; водночас, 35% опитаних не підтримуютьпроцесу розширення.
Цікаво, що значна більшість прихильниківрозширення ЄС проживає переважно у країнах з відносно нижчим рівнемекономічного розвитку (Греція, Ірландія, Іспанія, Португалія). Натомість українах-лідерах ЄС (Велика Британія, Німеччина, Франція), які помітно впливаютьна визначення стратегії ЄС, частка прихильників розширення трохи перевищуєтретину.
Досить стримано ставляться громадяни ЄС щодоможливості набуття членських квитків у Євросоюз. Лише п’ята частинареспондентів (21%) вважають, що ЄС має бути відкритим для всіх бажаючих, амайже половина (44%) допускають таку можливість лише для окремих держав.
Враховуючи високий рівень розвитку демократіїу країнах ЄС (а отже — впливу громадськості на позиції політиків) та туобставину, що переважна більшість (71%) громадян країн ЄС висловилася завідкладення розширення в разі виявлення його негативних наслідків, можназазначити, що процес розширення Союзу може мати непередбачуваний перебіг, зточки зору підтримки його громадськістю країн — членів ЄС.
Цікаві також погляди населення України, докордонів якої рухається ЄС. Наші співвітчизники оцінюють процес розширення ЄСстримано позитивно. Найбільша частка населення (32,1%) впевнена, що розширенняЄС покращить його відносини з Україною.
Лише кожен десятий (9,6%) дотримуєтьсяпротилежної думки (діаграма «Як вплине процес розширення ЄС на йоговідносини з Україною»).
Бажано, щоб поява заможного сусіда — ЄС наукраїнських кордонах стала не підсилювачем традиційних очікувань допомоги, астимулом для перебудови власного господарства.
Нині в суспільстві наявний потенціал зміцненняєвропейських орієнтацій населення. Його може активізувати покращанняспівробітництва України з ЄС, країнами-кандидатами, а також — їхнязацікавленість щодо інтеграції України до європейського співтовариства.
Однак саме це викликає у наших громадянпомітний скепсис: лише 18,4% респондентів вважають, що країни ЄС ставляться доУкраїни як до потенційного рівноправного партнера; більшість населення (62,4%) переконані,що члени ЄС або байдужі до можливого членства України в ЄС (35,4%), абоставляться до нього скептично, вважаючи, що Україна не має перспектив вступу доЄС (27%).
Водночас наші співвітчизники усвідомлюютьзначне економічне відставання, що стримує українську євроінтеграцію: найбільшачастина громадян (39,8%) вважають реальним вихід нашої держави на економічнийрівень провідних країн ЄС лише через 20 років.
Однак, попри це, більшість із них (66%) переконанів необхідності вступу України до ЄС протягом найближчих 5-10 років. Очевидно,ставлення громадян визначатиметься не геополітичними перевагами безпосередньогосусідства з ЄС, а конкретними результатами співробітництва з розширенимЄвросоюзом і тим, чи вдасться мінімізувати можливі негативні наслідки йогорозширення для України.2. Фактори впливу розширення ЄС наУкраїну в торгово-економічній сфері
Наближення ЄС до українських кордонів не даєпідстав як для надто «рожевих», так і для драматичних сценаріїврозвитку економічних відносин. Очевидно, слід тверезо визнати, що сучасний станукраїнської економіки та рівень економічного співробітництва з ЄС не зумовитьні швидкого вступу України до Євросоюзу, ні її ізоляції у разі розширенняостаннього.
Наслідки процесу розширення ЄС для Українипереважною мірою визначатимуться, з одного боку, внутрішніми інституційними таструктурними перетвореннями в Євросоюзі в його розширеному вигляді, стратегієюзовнішніх відносин ЄС на східному напрямку, а з другого — здатністю України доефективних інституційних і структурних перетворень всередині країни. Тобто ключукраїнської євроінтеграції слід шукати, швидше, не в Брюсселі, а в Києві.
Членство в Союзі протягом останньогодесятиріччя не створювало істотних перешкод для розвитку торгово-економічнихзв’язків з іншими країнами.
Переорієнтація країн-кандидатів на розвитокторгово-економічних зв’язків саме з членами ЄС переважною мірою вже відбулася (країни-кандидативже тепер другий за обсягом торговий партнер ЄС після США, тоді як на ЄСприпадає понад 65% зовнішньої торгівлі цих країн).
Отже, немає достатніх підстав вважати, що самесобою входження окремих країн до складу ЄС має однозначно призвести дозгортання їхніх торгово-економічних відносин з Україною.
Експортно-імпортні операції країн-кандидатів знинішніми членами Євросоюзу вже здійснюються на основі вільної торгівлі, аспільний зовнішній митний тариф, до якого приєднаються нові члени Союзу, всередньому нижчий, ніж існуючі сьогодні національні митні рівні.
Водночас у ряді випадків відбудетьсязбільшення рівня тарифного захисту. Особливо це стосується країн Балтії, зякими Україна має угоди про вільну торгівлю, що повинні втратити чинність післяприєднання цих країн до ЄС. Скорочення українського експорту до країн регіонуможе сягнути 15-20%.
Розширення ЄС може призвести до загостренняконкуренції між українськими виробниками та підприємствами нових членів ЄС наєдиному ринку Євросоюзу. Але це торкнеться переважно підприємств сектора чорноїметалургії. Проте цей вплив може бути обмеженим — через приєднання нових членівЄС до європейських соціальних стандартів і норм захисту довкілля.
Україна може навіть посилити свої конкурентніпереваги в секторах, особливо чутливих до конкуренції за ціновими параметрамитоварів, — адже в країнах — нових членах Євросоюзу зросте вартість виробництва.
Це створить стимули до перенесення окремих,простіших, виробництв на територію України. Але навряд чи такий розвиток можназарахувати до сприятливих з погляду далекосяжної стратегії України.
Позиції українських виробників продукції зпідвищеним рівнем доданої вартості в коротко — та середньостроковій перспективіістотно не зміняться — з огляду на незначні поточні обсяги такого експорту докраїн-кандидатів. У довгостроковій перспективі вони залежатимуть від досягненняУкраїною європейських технічних стандартів і європейського рівня якості.
Позиції українських аграрних виробників нарозширеному ринку ЄС залежатимуть від двох чинників: по-перше, рівня їхвідповідності стандартам Євросоюзу; по-друге, тих змін, яких зазнає йогоСпільна сільськогосподарська політика. У цьому контексті Україна повинна чітковизначитися з пріоритетними напрямами зближення українських та європейськихстандартів і технічних вимог, що застосовуються у сільському господарстві.
Загалом, абсолютна більшість проблем дляукраїнських експортерів, які викличе розширення ЄС, кореняться у відставанніУкраїни від країн-кандидатів у сфері ринково спрямованих соціально-економічнихперетворень та за темпами економічної і технологічної модернізації, що впливаєна конкурентоспроможність у відкритому ринковому середовищі.
3. Проблеми міграції в контекстірозширення ЄС
Рух ЄС на схід супроводжуватиметьсязапровадженням візового режиму сусідніми країнами-кандидатами, зміцненнямприкордонного контролю, посиленням боротьби з нелегальною міграцією, щоторкається інтересів мільйонів наших співвітчизників.
Набуває актуальності в цьому плані проблемарегулювання трудової міграції і забезпечення соціального захисту громадянУкраїни. Адже запровадження в країнах-кандидатах європейського порядкурегулювання цієї сфери призведе до обмеження можливостей працевлаштуваннягромадян України.
З другого боку, не секрет, що левову часткупотоку трудових ресурсів України на Захід становить нелегальна трудоваміграція, що викликає, м’яко кажучи, проблемність у стосунках України зкраїнами ЄС та державами-кандидатами. (За різними оцінками, у 2000 р. в Польщінеофіційно працювало 60-100 тис. українських громадян, у Чехії — близько 100тис., у Словаччині — близько 50 тис)
Водночас лише заборонні заходи з боку країн ЄСта країн-кандидатів не розв’яжуть проблеми викорінення нелегальногопрацевлаштування українських громадян на їхніх територіях.
Зрозуміло, що в близькому майбутньому Українане зможе самотужки кардинально скоротити безробіття і значно підвищити життєвийрівень населення. Тому пропозиція нелегальної робочої сили з України існуватимеі стимулюватиме попит на неї з боку тіньового сектора економіки країн ЄС.
Очевидно й те, що для подолання нелегальноїтрудової міграції недостатньо зусиль самої лише України (хоча, безперечно, вонимають бути визначальними). Потрібно спільно з ЄС та країнами-кандидатамикомплексно розв’язувати цю проблему: від допомоги у створенні робочих місць вУкраїні — до легалізації трудових міграційних потоків шляхом збільшеннявідповідних квот. У середньостроковій перспективі необхідне укладення угодУкраїни з ЄС щодо трудової міграції і соціального захисту українськихпрацівників за кордоном.
Посилення боротьби з нелегалами в розширеномуєвроклубі, встановлення на його кордонах антиміграційних бар’єрів у виглядіжорсткого прикордонного і візового режимів (якщо не буде активізовано спільнихзусиль та збільшено допомогу Україні) можуть значною мірою перекласти тягарцієї транснаціональної проблеми на нашу країну.
Україна може перетворитися надержаву-накопичувач нелегалів, що дестабілізуватиме її внутрішню ситуацію. Відтаквиникне зона нестабільності безпосередньо на кордонах Європейського Союзу.
Боротьба ЄС з нелегалами потребує невстановлення бар’єрів на західному кордоні України, а впорядкування, власне,усіх кордонів на схід від Європи та передусім — східних і північних кордонівУкраїни, через які потрапляє в Україну основний транзитний потік нелегалів.
Запровадження візового режиму може вплинути насвободу пересування українських громадян і на рівень їхнього добробуту (черезможливе скорочення прикордонної торгівлі) не саме собою.
Візовий режим перетинання кордонів, процедуриприкордонного контролю, заходи з усунення нелегальної міграції — звичайнаміжнародна практика. Але в ситуації України впровадження віз поєднується зпроблемами внутрішнього характеру: низьким рівнем життя громадян, що вимушуєїх, зокрема, до демпінгу на ринку праці, участі в кримінальному бізнесі тощо; недостатньоюправовою культурою (поведінка наших громадян за кордоном — тема окремої і недуже приємної розмови).
Зокрема цим пояснюється прагнення країн ЄС ікраїн-кандидатів відгородитися від України бар’єром віз і жорстких процедурприкордонного контролю. Тому необхідна передумова мінімізації негативноговпливу цих заходів ЄС на українських громадян — у першу чергу приведення увідповідність до стандартів Євросоюзу внутрішньої соціально-економічноїситуації в Україні.
4. Політичні фактори руху ЄС на схід
По завершенні нинішнього етапу розширення ЄСзахідні кордони України стануть східними рубежами Євросоюзу. Це якісно новаполітична ситуація, яка значною мірою визначатиме як характер контактів з нашимєвропейським партнером, так і перспективи подальшого розвитку України.
В інтересах ЄС — забезпечити мир істабільність поблизу своїх кордонів, мати своїми сусідами стабільні,демократичні та економічно розвинені держави з прогнозованою і дружньоюзовнішньою політикою. Тому слід очікувати зростання політичного тиску ЄС наУкраїну, насамперед у напрямі зміцнення демократичних інституцій, забезпеченняправ людини, свободи ЗМІ, посилення боротьби з організованою злочинністю такорупцією у владних структурах.
Очевидно, цей тиск найбільше відчуватиметьсяпротягом наступних місяців, з огляду на наближення парламентських виборів вУкраїні. Від їх прозорості, демократичності, відповідності європейськимстандартам залежатимуть подальші відносини ЄС з Україною і загалом перспективиєвропейської інтеграції країни.
Рух ЄС до українських кордонів на тлі розвиткуСпільної європейської політики безпеки і оборони дасть змогу нашій державівзяти активнішу участь у зміцненні безпеки на континенті. Саме у сфері безпекиУкраїна вже сьогодні може зробити реальний внесок у забезпечення стабільності взоні інтересів ЄС — по лініях миротворчості, ліквідації наслідків надзвичайнихситуацій, стратегічних транспортних перевезень тощо.
Вступ до ЄС держав, із якими Україна маєтрадиційно добрі відносини, та отримання ними відповідних квот у керівнихорганах Союзу може сприяти просуванню українських інтересів у ЄС, дозволитьвикористовувати напрацьовані механізми регіонального співробітництва дляпоглиблення контактів з Європейським Союзом.
Слід наголосити на ще одній важливій обставині.Розширення ЄС супроводжується поглибленням співпраці Євросоюзу з Росією. Отже,рух України до Європи, крім іншого, зумовлюватиметься рівнем і характером їївідносин з РФ. Це означає, зокрема, необхідність поглиблення економічногоспівробітництва з Росією для зміцнення національної економіки — як основиреалізації власних політичних цілей у Європі.
Загалом, наближення ЄС до українських кордонівоб’єктивно зміцнює вплив європейської спільноти на Україну. В політичному планіцей процес можна розглядати як позитивний — такий, що сприяє запровадженню вУкраїні європейських стандартів. Водночас трансформація ЄС може породити чималопроблем для України.
Очевидно, що характер та рівеньспівробітництва України з розширеним ЄС, загалом перспектива українськоїєвроінтеграції — насамперед залежатимуть від внутрішніх трансформацій вУкраїні, від створення умов для стабільного демократичного розвитку, піднесеннявітчизняної економіки.
Висновки
Україна прийняла рішення про європейськийнапрямок своєї зовнішньоекономічної політики, дотримання якого очікується і вмайбутньому після останнього розширення ЄС. Тепер ЄС-27 посідає місценайбільшого торговельного партнера України, замінивши Росію Сьогодні якУкраїна, так і ЄС зацікавлені у підтримці та розвитку міцних, передбачуваних,прозорих і відкритих торговельних відносин.
ЄС вважає, що ключовою передумовою інтеграціїУкраїни в європейський економічний простір є успішне завершення внутрішніхреформ, що тривають нині в державі.
У 2007 році загальний обсяг двосторонньоїторгівлі між Україною та ЄС досяг 34,7 млрд. євро причому цей показник постійнозростає з часу економічної кризи 1998 року. У період між 2000 та 2007 рокамиобсяг торгівлі товарами між країнами зріс більш, ніж утричі: експорт збільшивсяз 5,5 млрд. євро до 22,4 млрд. євро, а імпорт — з 4,8 млрд. євро до 12,4 млрд. євро.Частка України у зовнішній торгівлі товарами ЄС зросла більш, ніж удвічі за цейже період. У 2007 р. на Україну припадало 2% експорту та 1% імпорту країн ЄС, іУкраїна була 16 найбільшим торговельним партнером ЄС-27
Значна частина українських товарів, що ввозитьсяна ринок ЄС, користується перевагами Генеральної системи преференцій. Новасистема преференцій ЄС, що діє з 1 січня 2006 р., передбачає позитивні новинидля країн-бенефіціарів (включаючи Україну) щодо стабільності, передбачуваностіта простоти. Частка імпорту товарів з України, які підпадають під ГСП, значнозросла з 2000 р., а частка використання ГСП досягла 72,5% всіх товарів, якіпідпадали під відповідну систему у 2006 р. Україна займає 12 позицію середбенефіціарів ГСП з обсягом відповідного імпорту в розмірі 1,73 млн. євро. Преференційнийімпорт диверсифікований і включає такі товарні позиції, як хімікалії, рослинніолії, мінерали, чорні метали, машинне та механічне обладнання.
Що стосується прямих іноземних інвестицій (ПІІ),то їхнє надходження з країн ЄС було на низькому рівні до 2005 року (дещо більше224 млн. євро у 2004 році), коли компанії з ЄС зробили дві великі покупки усталеливарній та фінансовій галузях. У результаті чистий притік ПІІ з країнЄС-25 у 2005 р. сягнув 5,3 млрд. євро і обсяги ПІІ продовжують зростати. Згідноз даними Держкомстату України, сукупний обсяг ПІІ в Україну з країн ЄС склав 15млрд. євро на 1 січня 2008 р., що становить 2.3 загального обсягу ПІІ в Україні.Покращення інвестиційного клімату, зокрема через більш ефективне виконанняположень уже прийнятого законодавства, та завершення процесу реформ маютьважливе значення для залучення більших інвестицій в Україну.
Одразу після підписання протоколу проприєднання України до СОТ 18 лютого 2008 р. у Києві були розпочаті переговори (КомісаромЄС з питань торгівлі Пітером Мандельсоном та Президентом Країни Віктором Ющенко)про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
Розширення ЄС у травні 2004 і січні 2007 рр. рокувиявилося сприятливим для розвитку українсько-європейських відносин завдякизагальному зниженню рівня зовнішнього захисту нових членів ЄС після приведенняїхніх тарифів у відповідність до тарифів Співтовариства та завдяки поширенню наних спільного торговельного режиму і правил єдиного ринку. Усунення внутрішніхкордонів і гармонізація нормативно-правової бази та стандартів між членами ЄСозначає вільний рух товарів і послуг. Розширення дало українському бізнесупрямий доступ до єдиного великого гармонізованого ринку ЄС, який охоплює понад500 мільйонів чоловік. Спрощення та стандартизація є особливо корисними длямалого та середнього бізнесу, адже саме для них витрати на дотриманняторговельних процедур завжди є пропорційно вищими.
Список використаних джерел
1. Аніловська Г. Інтеграція України у світове господарство. // ФінансиУкраїни. — 2006. — №1.
2. Вовчак В., Висоцький К., Літошенко Н., Дубінчак О. Україна на шляху доЄС. Передумови інтеграції: загальні питання // Україна на шляху європейськоїінтеграції. Науково-практичний збірник матеріалів. — К.: Мінекономіки України,CDG, 2007. — С.40-49.
3. Вплив розширення ЄС на Україну // Національна безпека і оборона. — 2005.- №11. — С.9-41.
4. Зінчук В. «Нова» Європа борозни не зіпсує? // Високий Замок,15.07.2008. Електронна стаття з серверу www.wz. lvіv.ua.
5. Розвиток взаємної торгівлі країн Європейського Союзу в умовах поглибленняінтеграційних процесів: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.05.01/В.П. Пісоцький;Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. — К., 2000. — 20 с. — укp.
6. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред.А. А. Мазаракі.- К.: Київ. нац. торг. — економ. ун-т, 2000. — 336 С.