Міністерство освіти і наукиУкраїни
Київський професійно — педагогічний коледж ім. А. Макаренка
Контрольна робота
На тему: Населення і трудовийпотенціал суспільства.
З предмету: «Економіка праціта соціально – трудові відносини»
Виконала: Гугля О.В.
Гр. 11 БЕ
Київ 2010
Зміст
1. Населенняі трудовий потенціал суспільства
2. Характеристикавідтворення населення. Економічно – активне населення
Список використаноїлітератури
1. Населення і трудовийпотенціал суспільства
Населення — цесукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області, місті,районі, селі тощо). Нерідко в цьому ж розумінні в соціально-економічнійлітературі використовується поняття «народонаселення». Населення — цевсі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найширше поняття дляозначення людських ресурсів.
Різноманітні соціально-економічні тасуспільно-політичні перетворення у державі вимагають ґрунтовного науковогодослідження процесів відтворення трудового потенціалу, виявлення іпрогнозування як загальних, так і регіональних специфічних закономірностей та особливостеййого формування та розвитку. Розвиток трудового потенціалу в умовах поступовоговходження до Європейського Співтовариства, є обов'язковою умовою йогоіснування, реалізації кожним громадянином нашої держави права на працю та гіднежиття.
Трудовий потенціал є реальною іможливою в майбутньому кількістю та якістю праці, якою володіє суспільство,колектив організації, індивід за даного рівня розвитку науки і техніки, і якавизначається кількістю працездатного населення, його професійно-освітнім рівнем.
За період економічної кризи в Україніназріла необхідність значно посилити увагу до проблем праці та зайнятостінаселення. Отже, ця тема є досить актуальна і намагатимемося максимальновивчити цю проблему.
Найбільший внесок у аналіз визначеноїпроблематики здійснили закордонні вчені Амартья Сен, Махбуб уль-Хак, ФрідріхЛіст, Жан-Батист Сен та українські дослідники В. Стешенко, О. Грішнова, Е.Лібанова, Н. Лук'янченко, Д. Богиня, Л. Тертична, О. Бородіна. Однак, до цьогочасу була відсутня ступенева класифікація людського потенціалу та йоговідмінність від інших загальновживаних економічних категорій подібного ґатунку.
В різні роки із зростанням ролілюдини в економічному житті та в процесі посилення комплексності підходудослідження, категорії та концепції ролі людини набували вигляду «робочоїсили», «трудових ресурсів», «трудового потенціалу»,«людського фактора», «людського капіталу» та«людського розвитку». Починаючи з 1990 р. Програма розвиткуОрганізації Об'єднаних Націй (ПРООН) публікує «Доповіді про людськийрозвиток», в яких висвітлює різні аспекти розвитку людського потенціалу,однак ці програми не мають чіткої теоретико-економічної бази та здійснюютьпорівняльний міждержавний аналіз окремих аспектів, таких як становище жінок,проблеми фінансування, демократичні процеси тощо. Нагальною потребою сьогоденняє визначення внутрішніх передумов розвитку людини в межах України.
Людський потенціал кількісно дорівнюєнаявній чисельності населення країни, але його економічний зміст розкриваєтьсячерез спроможність до виконання ним у майбутньому своїх економічних функцій, асаме:
— сприяти зміні структури та обсягівспоживання, стимулюючи таким чином зростання обсягів виробництва;
— здійснювати особистесамовідтворення та самоудосконалення разом з усіма іншими чинникамивиробництва;
— визначати кількісні і якісніпараметри товарів і особливо послуг із метою особистого та суспільногорозвитку;
— здійснювати використання іперерозподіл ресурсів із метою посилення гармонії в структурі «людина — природа — всесвіт»;
— формувати адекватну до кожногомоменту часу систему управління господарськими процесами з відповідноюкорекцією на основі об’єктивних вимог.
Основними факторами, що зумовлюютьзміни трудового потенціалу, є природний приріст населення, зміцнення фізичногостану і здоров'я. Перелічені фактори, які впливають на стан трудовогопотенціалу, можуть бути об'єктивиими та суб'єктивними. До об'єктивних факторівналежать: демографічна ситуація, яка впливає і на кількісні, і на якісніхарактеристики ресурсів праці (демографічна підсистема) та природні умови(посухи, повені, несприятливі погодні умови тощо), які викликають непродуктивнупрацю і незадовільно позначаються на використанні трудових ресурсів.
До суб'єктивних факторів належатьсоціально-економічний розвиток суспільства та непрофесійне управління трудовимпотенціалом. Так, недоліки, допущені в ході системної перебудови усьогосуспільства та його народного господарства в період переходу від плановоїцентралізованої до ринкової економіки, призвели до безпрецедентного падіннявиробництва, втрати багатьох соціальних гарантій, значних втрат науковогопотенціалу, зниження культурного рівня. Це найболісніше відбилося на трудовомупотенціалі суспільства і на кожному з його компонентів.
Дуже важливою складовою людського потенціалує здоров'я, тривалість життя, спроможність зберігати особисті та представницькіфункції протягом певного періоду. Один із методологічних підходів до цієї проблемисвідчить таке. Базовими складовими людського потенціалу є здоров'я тадовголіття, інформованість (освіченість), доступність ресурсів, потрібних длягідного рівня життя, можливість брати участь у суспільному житгі.
Економічна сутність трудовогопотенціалу суспільства полягає в тому, що він, виступаючи у формі діючоїробочої сили, створює матеріальні й духовні цінності, а як потенційна робочасила — здатний їх виробляти. Звідси важливий висновок — суспільство зацікавленев максимальній питомій вазі трудового потенціалу, задіяного всуспільно-корисній праці, адже це збільшує валовий внутрішній продукт (ВВП) інаціональний доход (НД), що зрештою дає можливість підвищити якість життянаселення.
Незважаючи на часте згадування навсіх рівнях про середній клас, його критерії для умов України ще не визначені.Тому дамо їх такими, які вони є в розвинутих країнах. Передусім, це дві третининаселення з достатньо високими стандартами життя. Є чотири критерії,задоволення яких характеризує на Заході належність до середнього класу, а саме:
1) володіння власністю, еквівалентноюу вартісному обрахуванні 20-100 середнім доходам працівника в економічномаксимально активному віці (30-50 років);
2) стабільний доход у розмірі 2- 10прожиткових мінімумів;
3) належність до найповноправнішогопрошарку, який є основою електорату;
4) законослухняність, високий рівеньсоціальної відповідальності, прагматичний склад мислення та активна діяльність.
Трудовий потенціал — це інтегральнаоцінка і кількісних, і якісних характеристик економічно активного населення. Розрізняютьтрудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів, головними з яких єздоров'я, освіта, професіоналізм, моральність, мотивованість, вміння працюватив колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часута ін.
Отже, людський потенціал — це складнабагаторівнева категорія, яка спроможна як до самовідтворення, так і досамознищення, що багаторазово підтверджено світовою історією. Подальшідослідження в зазначеній темі дозволять визначити пріоритети соціально-економічноїполітики держави у довгостроковій перспективі за умови збереження протягомтривалого часу наявних на сьогоднішній день тенденцій руху суспільства, абоурахування їх динаміки. Виходячи із зазначеного, можна дійти висновку, щоголовна функція трудового потенціалу — бути джерелом робочої сили, їїформування, розподілу і використання, забезпечуючи прогресивний розвитоксуспільства.
Людські ресурси — специфічний інайважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічногорозвитку людські ресурси — це працівники, що мають певні професійні навички ізнання і можуть використовувати їх у трудовому процесі
Можна зробитивисновок, що тимчасові заходи, якими б вони не були, не розв’яжуть проблемизайнятості населення. Пріоритетними в боротьбі з безробіттям мають бутидержавна концепція стимулювання економічного росту, підвищення ефективностісучасного виробництва, підвищення продуктивності праці, які повиннірозглядатися, як найважливіші умови підтримання і створення додатковоїзайнятості, а також створення Національного фонду зайнятості, який фінансувавби державні програми допомоги тим, хто втратив роботу, перепідготовку,компенсацію часткового безробіття, модернізації, конверсії і децентралізаціївиробництва.
Для вирішення цихзавдань необхідно:
· визначитизагальні законодавчо встановлювані принципи організації зайнятості напідприємствах усіх форм власності;
· розробитимеханізм гнучких форм зайнятості за потребами розвитку виробництва таекономічної ситуації, що склалась, не створюючи соціальної напруженості призвільненні працівників;
· забезпечитиекономічні і правові умови для введення нової концепції зайнятості;
· законодавчозакріпити роль інституту соціально-трудового партнерства в питаннях регулюваннязайнятості населення (на загальнодержавному, регіональному, галузевому рівнях ірівні підприємств);
· чіткорозмежувати повноваження у сфері регулювання зайнятості міждержавними органамиуправління і органами виконавчої влади; регіональних суб’єктів.
2. Характеристика відтворення населення.Економічно – активне населення
Трудові ресурси — це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовимиздібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві. Економічноактивне населення, або робоча сила, — це частина трудових ресурсів, якапротягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили длявиробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населенняскладається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних.
Відтвореннянаселення — це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного ібезперервного поновлення людських поколінь. У процесах відтворення населеннярозрізняють види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний), типи(екстенсивний та інтенсивний) і режими (розширене, просте, звуженевідтворення). Відтворення ресурсів для праці — це процес постійного ібезперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічноактивного населення. Природний, міграційний і економічний рух населення впливаєна кількісні характеристики ресурсів для праці, соціальний — на якісні. Коженвид руху визначається дією численних різноманітних причин, а їх взаємодія івзаємозалежність визначають кількість економічно активного населення, що єфундаментальним показником для будь-якого суспільства або держави. Трудовийпотенціал — це інтегральна оцінка і кількісних, і якісних характеристикекономічно активного населення. Розрізняють трудовий потенціал окремої людини,підприємства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з багатьохкомпонентів, головними з яких є здоров'я; освіта; професіоналізм; моральність;мотивованість; вміння працювати в колективі; творчий потенціал; активність;організованість; ресурси робочого часу та ін.
Чисельність ісклад населення змінюється також в результаті міграційних процесів (механічногопросторового переміщення населення). Такі переміщення викликані різними, алезавжди дуже серйозними причинами (політичними, економічними, релігійними тощо).Розрізняють міграцію зовнішню, пов'язану зі зміною країни постійного проживання(еміграцією називається виїзд за межі держави, імміграцією — прибуття з іншихкраїн), та внутрішню, що відображає зміну людьми місця проживання в межаходнієї країни. Внутрішня міграція найчастіше обумовлена особистими абоекономічними причинами, зокрема значну її частку становить рух населення з сілу міста (або навпаки) у пошуках заробітку. Соціальний рух населеннявиявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структурнаселення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнемосвіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структуроюзайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.
Особливозвертаємо увагу на економічний рух населення, що пов'язаний із зміною йоготрудової активності. Результати цього руху обумовлені передусім економічнимичинниками: люди розпочинають або припиняють трудову активність, що призводитьдо відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.
Природний,міграційний, соціальний та економічний рухи населення взаємозалежні тавзаємопов'язані. У сукупності вони визначають чисельність і якісніхарактеристики населення.
У природному русінаселення розрізняють типи його відтворення: традиційний (екстенсивний) тасучасний (інтенсивний).
Традиційний типвідтворення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високоюсмертністю (з причин нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн,епідемій). В результаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростаннячисельності населення невисокі, в структурі переважає частка молодих людей. Цейтип характерний для ранніх етапів розвитку людського суспільства. Сучасний типвідтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівняжиття, досягненнями медицини, емансипацією і залученням в економічну діяльністьжінок та іншими причинами, в результаті яких різко зменшився рівеньнароджуваності, значно збільшилася середня тривалість життя, знизився рівеньсмертності, зросла частка людей старшого віку в структурі населення.
Розрізняється трирежими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширене відтворенняхарактеризується переважанням народжуваності над смертністю (і в абсолютнихпоказниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природним приростомнаселення. Просте відтворення означає постійну кількість населення в результатіприблизно однакової народжуваності і смертності. Звужене відтворення, абодепопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищуютьпоказники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшеннякількості населення, що ми і спостерігаємо зараз в Україні.
Відтворенняресурсів для праці — це процес постійного і безперервного поновлення кількіснихі якісних характеристик економічно активного населення. Оскільки ресурси дляпраці є частиною населення, то і відтворення ресурсів для праці відображає стані характер відтворення населення як частина цілого. Динаміка чисельності всьогонаселення визначає динаміку чисельності економічно активного населення, але цязалежність не проста. Тобто збільшення (зменшення) чисельності населенняпризводить до збільшення (зменшення) чисельності трудоактивного населення лишеза інших однакових умов, а в реальному житті, під дією різноманітних причин цізміни відбуваються не одночасно і не в однаковому масштабі.
Економічно –активне населення.
Населення — цесукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області,місті, районі, селі тощо). Нерідко в цьому ж розумінні в соціально-економічнійлітературі використовується поняття «народонаселення». Населення — цевсі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найширше поняття дляозначення людських ресурсів. Разом з тим населення — це те джерело, той«матеріал», з якого утворюються всі інші групування людей (наприклад,ті, що в економіці праці означаються економічно активним населенням, трудовимиресурсами). Тому вивчення чисельності, складу і динаміки населення (це єпредметом дослідження науки демографії) надзвичайно важливе і для економікипраці. Економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носіяпевних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.
Населення, що неналежить до трудових ресурсів (діти та непрацюючі пенсіонери, в тому числіпільгові, підлітки, інваліди) кількості померлих щорічне природне зменшеннянаселення перевищує в останні роки 800 тис. осіб), а з іншого — від'ємнимсальдо зовнішньої міграції (майже 100 тис. осіб щорічно). Ці дві причини обумовилидуже значне зменшення чисельності населення України за останнє десятиріччя.Інший тривожний показник у динаміці населення — збільшення частки людейпенсійного віку і зменшення частки молоді, що показує процеси старіннянаселення і зменшує джерела ресурсів для праці.
Міжнародноюорганізацією праці рекомендована система класифікації, у відповідності з якоюнаселення поділяється на економічно активне і економічно неактивне.
Міжнародноюорганізацією праці рекомендована система класифікації, у відповідності з якоюнаселення поділяється на економічно активне і економічно неактивне. Економічноактивне населення, або робоча сила у відповідності з методикою МОП, — цечастина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечуєпропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятихекономічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикоювідносять чітко визначені групи людей.
Зайнятіекономічною діяльністю — це особи у віці 15 — 70 років, які виконують роботи завинагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюютьіндивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному(сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства,зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасововідсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювалипротягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві — неменше ЗО годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна,випадкова чи інша робота.
Безробітні увизначенні МОП — це особи у віці 15 — 70 років (як зареєстровані, так інезареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняютьтрьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу абонамагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягомнаступних 2 тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються занаправленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді абоготуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.
Економічнонеактивне населення за методикою МОП — це особи у віці 15 — 70 років, які неможуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категоріїналежать:
— учні, студенти,слухачі, курсанти денної форми навчання; особи, що одержують Пенсії за вікомабо на пільгових умовах; особи, що одержують пенсії за інвалідністю;
— особи, якізайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
— особи, якізневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили їїпошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання; інші особи, які немають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але неготові приступити до неї найближчим часом.
Список використаної літератури
1.Есинова Н.И. Экономика труда и соціально-трудовые отношения / Есипова Н.И. –К.: Кондор, 2006. – 462 с.
2.Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій(колективна науково-аналітична монографія) / За ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-тдемографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006. –356 с.
3.Іванісов О.В. Управління трудовим потенціалом / Іванісов О.В. – Харків: ХНЕУ,2007. – 235 с.
4. КучинськаО.О. Вплив інтеграційних процесів на економічну активність населення,зайнятість та ринок праці / О.О. Кучинська // Економіка та держава. – 2008. –№3. – С. 82-85.