1. ФІНАНСОВАБЕЗПЕКА
Під фінансовою безпекоюслід розуміти такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської,бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістюдо внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективнефункціонування національної економічної системи та економічне зростання.
Структурна схемафінансової безпеки України
/>
Стан фінансовоїсистеми великою мірою залежить від гармонійного взаємозв'язку та розвитку всіхїї складових. Фінансова система України ще не набула рис, притаманних ринковійекономіці, і знаходиться в стадії формування. Нині фінансові можливостідержави, які залежать від обсягу фінансових ресурсів, залишаються досить обмеженими.До того ж дезорганізація цієї системи, що йде поряд з її криміналізацієюстворює значну загрозу економічній безпеці України і може призвести до вкрайнегативних наслідків. Стабілізація економічної системи держави вимагає розробкита реалізації комплексної програми оздоровлення державних фінансів.
Важливимінструментом державного регулювання соціально-економічних процесів є Державнийбюджет України. Саме розбалансованість Державного бюджету є головнимдестабілізуючим чинником кризи державних фінансів.
Найважливішимикритеріями формування та виконання державного і місцевого бюджетів відповіднодо вимог економічної безпеки повинні стати наступні:
-відповідністьбюджетної політики національним інтересам, а не інтересам політичноїкон'юнктури;
-забезпечення суверенітетудержави у здійсненні національної бюджетної політики;
-зміцненнядержави на основі забезпечення фінансовими ресурсами можливостей реалізації їїфункцій у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики;
-реальністьцілей бюджетної політики та створення умов для їхнього досягнення;
-забезпеченнясамостійності та незалежності Державного бюджету і стабільності його доходів якзасобу забезпечення самостійності і незалежності центральної влади відрегіонів;
-підтримка вбюджетній системі необхідного ступеня залежності регіонів від Державногобюджету;
-забезпеченняцілісності і єдності бюджетної системи як фінансової основи і передумовицілісності та єдності Української держави;
-здатністьбюджетної системи забезпечити єдність ринкового економічного простору,фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської та податкової систем;
-узгодженість убюджетному процесі річних і стратегічних завдань державної політикиекономічного розвитку.
Вкрай негативнопозначається на забезпеченні національної безпеки України хибна практикащорічного несвоєчасного прийняття Державного бюджету. Тому важливо законодавчочітко регламентувати процедуру підготовки та прийняття Державного бюджету іпередбачити відповідальність посадових осіб за зрив бюджетного процесу.
Досягнення навимогу міжнародних фінансових організацій низького рівня дефіциту бюджету, щоздійснюється в основному за рахунок невиконання бюджетних зобов'язань (головнимчином хронічних затримок з виплатою заробітної платні та інших соціальнихвиплат) є неприпустимо з точки зору вимог економічної безпеки. Зниження рівняінфляції досягається засобами жорсткої монетарної політики, органічно непов'язаної з оздоровленням фінансів.
Криза платежів,яка поглиблюється бюджетною заборгованістю, обмеженістю кредитних ресурсів,перебуванням значної частини грошей у позабанківському обігу, бартеризацієюобміну, знижує рівень економічної безпеки і посилює соціальну напруженість усуспільстві. До того ж криза платежів призводить до формування так званоїборгової економіки, в якій головним боржником виступає держава.
Здійсненнягрошової реформи не було використано для органічного поєднання грошової тафінансової стабілізації. Практично відбулася деномінація або обмінкупоно-карбованців на гривну. Не було створено законодавчої бази грошовоїреформи. Зокрема, вона проводилась без прийняття відповідного закону як цепередбачено пунктом 22 статті 92 Конституції України. Для визначення статусунаціональної грошової одиниці необхідно розробити і прийняти Закон України«Про національну валюту». Також вимагає законодавчого врегулюванняправовий режим золотовалютних резервів держави, порядок їх використання тазберігання.
Для економічногозростання й успішного функціонування національної економіки необхідно створитизрозумілу, стабільну, ефективну податкову систему. Існуюча податкова система єнепомірним тягарем для товаровиробників, пригнічує виробництво, провокуєнесплату податків у бюджет держави і створює серйозну загрозу економічнійбезпеці України.
Стратегіярозвитку банківської системи повинна визначати перспективу забезпеченнястійкості грошової системи та розвитку національної економіки. Ступіньстабільності банківської системи є однією з домінант економічного зростання іхарактеризує ефективність грошово-кредитної та фінансової політики держави, їїздатність забезпечити стабільність банківської системи і відповідно – зміцненнянаціональної валюти.
Важливодомогтися, щоб національні гроші виконували функції накопичення. Однак цезалежить не тільки від банківської системи, а великою мірою від економічноїполітики уряду. В інтересах держави щоб українські громадяни зберігали своїгрошові заощадження в українських банках без страху їх втратити. Здійснити цеможна лише за умов встановлення довіри до банківської системи з боку українськогоінвестора.
Також важливо,щоб представники банківської системи керувалися у своїй діяльності не лишевласними інтересами, але й інтересами держави і суспільства, усвідомили важливуроль банківської сфери у розвитку національної економіки, становленні Українськоїдержави, зміцненні її економічної могутності.
Одним з важливихнапрямків реалізації фінансової стратегії у сфері валютної політики України єпротидія доларизації грошової сфери країни. Це вимагає посилення ролі держави врегулюванні валютних відносин.
Вкрайзагрозливих масштабів сягнув вивіз за кордон українського капіталу, що набувмасового некерованого характеру. За експертними оцінками щорічний експорткапіталу становить 3-5 млрд дол. США. Джерелом такого капіталу переважно єперерозподіл державної власності, неповернення виручки за експортованупродукцію, спекулятивні фінансові операції та ухилення від сплати податків. Дляприпинення «втечі» капіталу з України доцільно:
-створитикомплексну і цілісну систему валютного контролю міжнародних розрахунківукраїнських резидентів;
-розробитинормативно-правову базу, покликану встановити режим регулювання вивозуукраїнського капіталу.
Нині доцільнообмежити вивіз українського капіталу за кордон, за винятком реалізаціїпроектів, що сприяють просуванню вітчизняних товарів та послуг на зовнішніринки.
Для встановленнярежиму здійснення валютних операцій на території України, визначенняповноважень і функцій державних органів у регулюванні валютних операцій, прав йобов'язків суб'єктів валютних відносин, порядку здійснення валютного контролю,відповідальності за порушення валютного законодавства необхідно прийняти ЗаконУкраїни Про валютне регулювання.
Продаж валютифізичним особам повинен мати цільовий характер і бути обмежений певною сумою,що встановлюється на рік для однієї особи. Вжиття заходів валютногорегулювання, істотного обмеження обігу іноземної валюти всередині країнизбільшить ресурсно-валютну базу реформ, підвищить рівень економічної безпекиУкраїни.
В системівалютного регулювання важливе місце відводиться забезпеченню конвертованостінаціональної валюти. Однак слід зазначити, що конвертованість є доволінеоднозначним за своїм змістом елементом грошової реформи, а тому вимагаєзваженості і послідовності у її реалізації.
Слід пам'ятатипро можливі негативні наслідки конвертованості. Насамперед вони пов'язані зймовірним знеціненням національного багатства та робочої сили, обвальнимбанкрутством окремих видів виробництва, некерованого поглиблення соціальноїдиференціації населення тощо. Тому введенню конвертованості національної валютиповинен передувати комплекс заходів, які б унеможливили негативні наслідки цієїакції і, навпаки, сприяли зміцненню гривні та економічному зростанню.
Недостатньоаргументованими видаються рекомендації деяких радників та представниківміжнародних фінансових організацій, а також вітчизняних науковців щодонеобхідності прив'язки гривні до долара США чи якоїсь іншої твердої валюти.По-перше, деякі тверді валюти можуть незабаром припинити своє існування (в разівведення в країнах ЄС спільної грошової одиниці — євро), а по-друге, цеперетворить гривню в сурогат більш стійкої валюти. Досвід Німеччини, Японії,деяких інших країн свідчить про те, що національна валюта може стати сильною ібез її прив'язки до іншої валюти за рахунок зміцнення національної економіки,підвищення її конкурентоспроможності, активного виходу вітчизняних виробниківна міжнародні ринки тощо.
З метоюзабезпечення фінансової безпеки важливо здійснювати постійний моніторинг їїіндикаторів, серед який можна виділити наступні:
-рівеньперерозподілу ВВП через зведений бюджет України;
-рівеньмонетизації ВВП;
-дефіцитДержавного бюджету;
-ступіньдоларизації національної економіки;
-швидкість обігуготівки;
-процентнаставка за банківській кредит;
-ставка рефінансуванняНБУ;
-відношення сумивалових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту;
-валютний курс;
-питома вагадовгострокових банківських кредитів у загальному обсязі наданих кредитів;
-питома вагаподатків в обсязі ВВП;
-відношення сумивласних оборотних коштів підприємств до суми залучених оборотних коштів.
-Длязабезпечення фінансової безпеки передусім необхідно вжити такі заходи:
-розробитиКонцепцію фінансової безпеки України;
-забезпечитивчасне прийняття Державного бюджету;
-створити ефективнусистему контролю за використанням бюджетних коштів;
-посилитиплатіжну дисципліну всіх суб'єктів господарської діяльності;
-прийнятиподатковий кодекс України та підвищити ефективність податкової системи;
-припинити«втечу» українських капіталів за кордон;
-налагодитиефективний державний контроль за здійсненням валютних операцій.
Поглибленнякризових явищ в економіці України вимагає об'єктивної і неупередженої оцінки зточки зору фінансової безпеки політики фінансової стабілізації, яка здійснюєтьсявідповідно до вимог міжнародних фінансових організацій і негативно позначаєтьсяна стані забезпечення економічної безпеки. Фінансова стабілізація не далапоштовх нагромадженню обігових коштів та інвестиційній діяльності. Натомість натлі кризи платежів відбувається руйнація виробництва, «втеча»українського капіталу за кордон. Працює потужний насос висмоктування залишківпотенціалу державного сектора і відбувається концентрація багатств у рукахнезначної групи людей. Вирішення зазначеної проблеми неможливе без внесеннякоректив в політику економічних реформ, вжиття адекватних дій з боку уряду.
національний економічний безпека
2. НАЦІОНАЛЬНІЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ/> ТА ЗАГРОЗИ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІУКРАЇНИ
Визначеннянаціональних економічних інтересів має першочергове значення при створеннісистеми економічної безпеки, яка є складовою цілісної системи національноїбезпеки України, оскільки від цього залежить вироблення ефективних засобів їхреалізації і захисту.
Національніекономічні інтереси (НЕІ) невіддільні від історії і традицій українськогонароду, системи господарювання, менталітету, культурних і духовних цінностей.
В ролі виразникаі гаранта захисту НЕІ повинна виступати держава. Однак в Україні досі відсутнічітко визначені НЕІ, не сформовано їх цілісну систему.
Це дає змогуурядовцям різних рівнів виправдовувати будь-які свої дії, запевняючи, що вониповністю відповідають НЕІ. Така ситуація (скільки чиновників – стільки ж ітрактувань НЕІ), таїть значну загрозу економічній безпеці України.
Для проведенняаналітичної та прогнозної діяльності відповідні державні органи повиннівизначати НЕІ, досліджувати їх взаємодію, співвідношення пріоритетності тощо.
Можназастосувати наступну класифікацію національних економічних інтересів (рис.):
1. За ступенемважливості:
-життєвоважливі;
-стратегічні;
-тактичні.
2. За тривалістюдії:
-довготермінові;
-середньотермінові;
-короткотермінові.
3. За характеромзіткнення:
-паралельні;
-конфронтаційні;
-розбіжні;
-спільні.
4. За місцемдії:
-внутрішні;
-зовнішні.
5. За ступенемреалізації:
-не реалізовані;
-частковореалізовані;
-реалізовані.
6. За сферамирозповсюдження:
-виробничі;
-фінансові;
-експортно-імпортні;
-технологічні;
-інституційні;
-військово-економічні;
-соціально-економічні;
-демографо-економічні;
-еколого-економічні;
-інші.
Для створенняцілісної системи НЕІ та її ефективного функціонування насамперед необхідно:
-створитивідповідну нормативну базу;
-проводитимоніторинг НЕІ та їх моделювання;
-створити банкданих щодо НЕІ;
-забезпечитибаланс НЕІ та їх гармонійне поєднання.
Найбільшпріоритетними економічними інтересами є:
-створеннянадійної системи економічної безпеки України;
-створеннясамодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки;
-забезпеченняальтернативних джерел надходження нафти і газу;
-створенняпотужного воєнно-промислового комплексу;
-збереження тарозвиток інтелектуального й науково-технічного потенціалів -України;
-вирішеннядержавою соціальних проблем;
-побудоваекономічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності тавзаємовигідності тощо.
Загрозамиекономічній безпеці України слід вважати явні чи потенційні дії, що ускладнюютьабо унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюютьнебезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національнихцінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи.
Можназастосувати класифікацію загроз економічній безпеці за такими параметрами:
1. За місцемвиникнення:
-внутрішні;
-зовнішні.
2. За ступенемнебезпеки:
-особливонебезпечні;
-небезпечні.
3. За можливістюздійснення:
-реальні;
-потенційні.
4. За масштабамиздійснення:
-загальнонаціональні;
-локальні;
-індивідуальні.
5. За тривалістюдії:
-тимчасові;
-постійні.
6. За сфероюспрямування:
-виробничі;
-фінансові;
-експортно-імпортні;
-технологічні;
-інституційні;
-воєнно-економічні;
-соціально-економічні;
-демографо-економічні;
-еколого-економічні;
-інші.
7. За ставленнямдо них:
-об'єктивні;
-суб'єктивні.
8. За характеромспрямування:
-прямі;
-непрямі.
3. НАЦІОНАЛЬНІІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
3.1 Українанаприкінці ХХ століття. Загальні національні цілі на період до 2010 року
Сподіванняукраїнської нації, які протягом віків живилися ідеєю державної самостійності, здійснилисянаприкінці XX століття. Україна здобула незалежність мирним демократичнимшляхом, закріпивши всенародним волевиявленням прагнення до відновлення державності,поклавши в основу її становлення повернення до європейських цінностей. Європейськийвибір України отримав визнання та підтримку з боку європейської та світовоїспільноти. Україна отримала міжнародні гарантії безпеки, уклала договори продружбу і співробітництво з усіма сусідніми країнами, є важливим факторомстабільності на європейському континенті.
Україна показаласвітові приклад ядерного роззброєння, добровільно позбувшись третього запотужністю у світі ядерного арсеналу. Свою стабільність, передбачуваність і прагненнярозвивати добросусідські відносини вона засвідчила, уклавши Угоду про партнерствота співробітництво з Європейським Союзом (ЄС), Договір про дружбу, співробітництвоі партнерство з Російською Федерацією, Хартію про особливе партнерство з НАТОтощо. Україну визнано унікальним і стратегічним партнером ряду європейськихкраїн. Європейський Союз і Україна розпочали розроблення Спільної стратегії відносин- основи подальшої прискореної інтеграції України до об'єднаної Європи.
Відноснастабільність фінансової системи України проявилась під час світової фінансовоїкризи 1997 — 1998 років. Окреслюються тенденції до стабілізації обсягіввалового внутрішнього продукту (ВВП). У цілому це свідчить про наявність вкраїні передумов для подолання кризових явищ і поліпшення ситуації у короткостроковійперспективі. У контексті орієнтації на демократичні цінності розвиватимутьсяпроцеси формування громадянського суспільства та механізму соціальногопартнерства.
Водночасстановлення незалежної України супроводжувалося неоднозначними за своїми соціально-політичниминаслідками процесами та явищами, характерними для багатьох пострадянськихкраїн. Значно нижчою потенційних можливостей залишається інтегрованість Україниу світову економіку, що особливо стосується її високотехнологічних секторів. Залишаєтьсянадто високою соціальна ціна непослідовних і некомплексних реформ, про щосвідчить критичний життєвий рівень значної частини населення країни. Це заважаєзабезпеченню соціального консенсусу і загальнонаціональної злагоди, спрямуваннюсуспільних сил в інтересах розвитку та досягнення поставлених національнихцілей.
Поряд із соціально-економічнимиперетвореннями і зміцненням демократії становлення України як впливової державиі рівноправного партнера у Центрально-Європейському регіоні, посилення її ролі взагальносвітовому масштабі великою мірою залежить від рівня та характеру участінашої держави у всіх сферах міжнародного співробітництва, що забезпечуєтьсяздійсненням зваженого, послідовного й передбачуваного зовнішньополітичного курсу.Для цього Україна активізуватиме участь у європейських та євроатлантичнихінтеграційних процесах, розбудовуватиме рівноправні та взаємовигідні відносини зкраїнами-сусідами, зміцнюватиме співробітництво із своїми стратегічнимипартнерами, розвиватиме багатосторонню співпрацю у рамках міжнароднихполітичних та економічних організацій.
З огляду на викладенеформуються інтегральні національні цілі, які визначатимуть стратегічні напрямиполітики держави до 2010 року.
Поліпшення умовжиття народу України
Економічна та соціальнаполітика виходитиме з необхідності створення умов для послідовного підвищеннядо 2010 року ВВП на душу населення, збільшення очікуваної тривалості життя,витрат на освіту та охорону здоров'я, усунення значної розбіжності за цимипоказниками між окремими регіонами України.
Валовийвнутрішній продукт на душу населення за реальною купівельною спроможністю у2010 році має становити близько 4 — 4,5 тис. доларів США (у порівнянних цінах1997 року). Цей рівень відповідає також проголошеним Україноюзовнішньополітичним цілям, зокрема щодо її інтеграції до ЄС протягом 2007 — 2010 років (у 1998 році серед 10 країн — претендентів на вступ до ЄС обсяг ВВПна душу населення знаходився у межах від 2000 до 9100 доларів США).
Очікуванатривалість життя населення повинна становити в середньому 69 — 71 рік проти67,4 року в 1997 році і має бути досягнута передусім за рахунок поліпшення соціальнихумов та укорінення здорового способу життя, збільшення витрат на охоронуздоров'я щонайменше у півтора раза, поліпшення стану довкілля шляхом впровадженняенерго- та ресурсозберігаючих технологій і підвищення рівнятехногенно-екологічної безпеки, у тому числі радіаційної.
Вдосконалюватиметьсясистема екологічної безпеки. Утримуватиметься необхідний баланс між шкідливими наслідкамитехнологічної і виробничої діяльності суспільства та потенційними можливостямивідновлення довкілля.
Для нарощуванняосвітнього потенціалу населення витрати на освіту мають бути збільшені упівтора раза проти 1997 року.
З метоюзменшення впливу негативних і дестимулюючих чинників на можливості людського розвиткувживатимуться заходи до пом'якшення соціально-економічних наслідків безробіття,особливо серед жінок та молоді, за рахунок реалізації державних адреснихсоціальних програм і розвитку систем соціального страхування.
Підвищенняконкурентоспроможності
України вглобальній системі
Нинішняконкурентоспроможність країни (під нею розуміється системна сукупність економічних,політичних, соціологічних та інших характеристик суспільства) залишаєтьсянезадовільною. Так, за щорічним порівнянням експертів Всесвітнього економічногофоруму серед 53 країн, на які в цілому припадає понад 95 відсотків світового виробництва,торгівлі та нових капіталовкладень, Україна займала у 1997 році 52 місце, а у1998 — 53. Економічне зростання стримують успадкована недосконала структураекономіки та відповідна структура експорту й імпорту, високі рівні бартеризаціїта обсягів «тіньового» сектору економіки, енергоємності продукції,недосконалість законодавства.
Конкретні заходиз подолання зазначених негативних чинників та підвищення конкурентоспроможностіУкраїни здійснюватимуться за такими пріоритетними напрямами.
Забезпеченняпослідовності та комплексності здійснюваних соціально-економічних та політичнихреформ, посилення їхньої результативності і соціальної спрямованості.
Здійснення ефективноїструктурної політики, спрямованої на входження України до регіональних тасвітових ринків, поліпшення структури експорту і імпорту, нагромадження валютнихресурсів, необхідних для технологічного оновлення виробництва.
Реалізаціядовгострокової стратегії розвитку інвестиційного потенціалу та його ефективноговикористання, що передбачатиме активізацію нарощування інвестиційних ресурсів шляхомпослідовного збільшення частки капітальних вкладень у ВВП, модифікаціїструктури джерел інвестицій та напрямів їх вкладення.
Посиленняінноваційного спрямування промислової політики. За мету ставиться подолання значноїрозбіжності між наявним потенціалом інноваційного розвитку та низькоюефективністю його використання. Прискорення розвитку інформаційної сфери якоснови проведення ефективної інноваційної політики. Передбачається поступове наближеннявітчизняних показників у цій сфері до показників розвинутих країн, зокрема зарахунок:
-створеннямультилінгвістичних інформаційних систем з уніфікованим доступом по Україні, а такожіз зарубіжними країнами, з якими Україна підтримує сталі економічні зв'язки іде має свої інтереси, і насамперед, у напрямах формування основнихтранснаціональних транспортних коридорів;
-підтримкиінформаційно-аналітичних структур, які задіяні в інформаційному поповненніелектронних баз даних і знань;
-будівництванових і демонополізації діючих первинних мереж і систем передачі даних.
Забезпеченнястабільності економічного, адміністративного та цивільного законодавства, прозоростіі максимального позбавлення від корупції управлінської, судової таправоохоронної систем.
Визначаютьсятакі етапи соціально-економічного розвиткуУкраїни:
-перший етап(1999 — 2000 роки) — досягнення стабілізації економіки та перехід доекономічного зростання;
-другий етап (2001- 2005 роки) — забезпечення істотних змін у структурі економіки та підвищенняїї ефективності, досягнення темпів приросту ВВП до 7 відсотків на рік;
-третій етап (2006- 2010 роки) — продовження структурної перебудови економіки та забезпечення високих(до 8 відсотків щороку) темпів її зростання, досягнення ВВП на душу населення вмежах 4 — 4,5 тис. доларів США.
Зміцнення основдемократії
Розвитокдемократичного, правового суспільства гальмується низьким рівнем ефективностіта авторитету влади, що призводить до посилення рівня соціальної напруженості.
Томупріоритетним завданням у цій сфері і надалі залишатиметься формування відкритогодемократичного суспільства та нової національно-державної ідентичностігромадянина України. Роль держави полягатиме, насамперед, у забезпеченнідемократичних прав і свобод громадян, вихованні у них знання та любові докультурно-історичної спадщини власного народу, терпимості і поваги до культурита релігійних вірувань інших народів. Зокрема послідовно стимулюватиметься діяльністьу цьому напрямі засобів масової інформації, навчальних закладів,культурно-просвітницьких організацій тощо.
Підвищуватиметьсяроль державної мови в консолідації суспільства. Законодавчі рішення, прийняті змовного питання, були вчасними та необхідними і дали певний позитивнийрезультат.
Однак насьогодні їх ресурс майже вичерпано — найближчих цілей досягнуто, а ефект, пов'язанийз мовною політикою в освіті, накопичуватиметься поступово і позначатиметься неодразу. За мету ставиться підвищення конкурентоспроможності україномовногоінтелектуального продукту в національному та світовому культурному просторі.
Розвитокплюралізму у сфері етнополітики досягатиметься шляхом відродження українськоїкультури та культур національних меншин, їх модернізації, формування структури розвинутоїй цивілізованої політичної нації як загального підгрунтя для взаємозбагачення тарозвитку різних етносів, що населяють Україну.
3.2Довгострокові передумови та фактори соціально-економічного розвитку
Створення відповіднихпередумов для сталого зростання потребує розв'язання ключовихсоціально-економічних проблем.
Передусім цестосується підвищення продуктивності праці з одночасним вжиттям заходів допом'якшення соціальних наслідків безробіття у зв'язку з несприятливими прогнозамирозвитку ситуації на ринку праці, а також повномасштабною структурноюперебудовою економіки. Неодмінною умовою вирішення цього питання є збільшенняінвестицій в людський потенціал.
Економічнезростання буде неможливим без значного оновлення основних фондів та їхньоїструктури. Адже 3/4 з них у 2010 році досягнуть критичного віку (понад 20років), що не відповідатиме вимогам ХХІ століття та обмежуватиме можливості здійсненняполітики технологічних проривів.
Зниженняенергоємності продукції слід розглядати у контексті розв'язання стратегічних завданьпідвищення конкурентоспроможності та ослаблення залежності України від імпортуенергоносіїв, особливо з огляду на очікуване зростання світових цін на них.
Середдовгострокових факторів соціально-економічного розвитку, слід назвативипереджаючі темпи збільшення у світовій торгівлі протягом перших 10 років ХХІ століттячастки високотехнологічної продукції. Ця обставина дасть змогу визначитинайоптимальніші напрями технологічних проривів, на яких можливе значненарощення експорту наукоємної продукції та поліпшення йогоструктури.
Після істотногозниження цін (у період 1997 — 1999 років) на основні товари експорту України (метал,продукція сільського господарства, хімічної і харчової промисловості) очікуєтьсяїх стабілізація і навіть незначне зростання у 2000 — 2002 роках.
Нарощуваннюукраїнського експорту сприятиме повноправне членство України у Світовійорганізації торгівлі (СОТ), зменшення тарифних і нетарифних обмежень для українськихтоварів на світових ринках. Створиться реальна можливість для диверсифікаціїзовнішньої торгівлі.
Основнимцільовим завданням на довгострокову перспективу залишається досягнення сталогозростання обсягів ВВП на основі фінансової стабільності, ефективного використанняіснуючого виробничого потенціалу та його модернізації, адаптації підприємств доринкових умов, послідовного нарощування інвестиційних ресурсів, підвищенняефективності їх використання.
Стратегієюрозвитку на період до 2010 року передбачається поєднання активної політики у сферідержавного регулювання та лібералізації економічних відносин, створення умов дляприскореної легалізації «тіньової» економіки.
Пріоритетами в економічнійполітиці має стати формування ефективної структури економіки та пожвавлення інвестиційнихпроцесів, реформування фінансової системи, перехід до інноваційного векторурозвитку, активізація внутрішнього ринку, диверсифікація зовнішньоекономічної діяльностіі створення надійної бази для розв'язання соціальних проблем.
Засобамидержавного регулювання повинні бути забезпечені рамкові умови функціонуванняекономіки:
-послідовнезниження інфляції до 7 відсотків щороку у 2001 — 2005 роках та до 5 відсотків — у 2006 — 2010 роках;
-стабільністьнаціональної валюти та дотримання оптимальних розмірів дефіциту державногобюджету;
-зниження ставкирефінансування до рівня, який сприятиме активізації інвестиційної діяльності;
-ліквідаціязаборгованості та нормалізація виплати заробітної плати, пенсій, стипендій таінших соціальних виплат у 1999 – 2000 роках, перетворення цього чинника у макроекономічнийфактор стимулювання сукупного попиту.
Забезпеченняактивізації інвестиційних процесів та відповідних структурних зрушень векономіці прогнозується досягти шляхом:
-збільшеннявнутрішніх заощаджень та залучення зовнішніх ресурсів для їх трансформації в інвестиціїу національну економіку;
-формуванняринку інвестицій на базі залучення заощаджень населення, ресурсів банківської системиі фінансових посередників, коштів державного бюджету та підприємств;
-розвитку фондовогоринку;
-вивільненнякоштів підприємств для інвестицій у результаті зниження податкового навантаження,прискореної амортизації фондів;
-залученняпрямих іноземних інвестицій, у тому числі стратегічних інвесторів, коштів міжнароднихфінансових організацій, іноземних кредитів на основі двосторонніх міжнароднихта міждержавних угод;
-забезпеченняефективного управління державними корпоративними правами;
-сприяннярозвитку малого підприємництва, збільшення втричі його частки у виробленомуВВП;
-реструктуризаціїфінансових боргів підприємств і забезпечення вже з 1999 року реальногомеханізму банкрутства неконкурентоспроможних виробництв.
У прогнозі основнихмакропоказників економічного і соціального розвитку враховано нагальну потребу розвиткуринкового середовища, конкурентних засад для роботи підприємств, зокрема:
-забезпеченняпрозорості функціонування ринків товарів, капіталів, робочої сили;
-послідовналегалізація «тіньової» економіки, зменшення її обсягів щонайменше на 25відсотків до 2005 року та на 70 – 80 відсотків до 2010 року;
-удосконаленнята реалізація економічного механізму стимулювання енергозбереження, двократнезменшення до 2010 року енергоємності виробленої продукції;
-вжиттяантимонопольних заходів, забезпечення організаційного оновлення, технологічногопереоснащення базових галузей, у тому числі паливно-енергетичного комплексу внапрямі зменшення рівнів ресурсо- та енерговитрат, забезпечення достатньої прибутковостіта самофінансування розвитку.
Найбільшвиразними характеристиками у розвитку країни в період до 2010 року є перехід відзниження макроекономічних показників до їх сталого зростання. Передусім цестосується ВВП, приватного споживання домашніх господарств, валовогонагромадження основного капіталу. На основі досить високих середньорічних темпівприросту виробництва товарів і послуг прогнозується сприятлива динаміка зовнішньоїторгівлі з досягненням починаючи з 2007 року значного позитивного сальдоторгівельного балансу (в межах 2 — 3 відсотків зовнішньоторгівельного обороту).Це дасть змогу істотно збільшити валютні резерви держави, нагромаджувати інвестиційніта інноваційні ресурси.
Економічнезростання у свою чергу забезпечуватиме помітне зниження показника річноїінфляції, а також відповідне зменшення облікової ставки Національного банку та ставокза кредитами комерційних банків, що сприятиме нормалізації кредитногообслуговування товаровиробників вже починаючи з 2000 року, розширенню грошовоїбази, підвищенню рівня монетизації економіки.
Досягненнямпрогнозованих параметрів українська економіка опанує ринковою моделлю розвитку,підпорядкованою інтересам людей.
3.3 Пріоритети усфері зовнішньої політики
Зміцненнянаціональної безпеки
Одним ізголовних завдань зовнішньої політики до 2010 року залишатиметься забезпечення міжнароднихгарантій державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності,сприятливих зовнішніх умов для розвитку України. Це вимагатиме активізації їїучасті у формуванні нової моделі світу, покликаної знизити ймовірністьвиникнення глобальних та локальних військових конфліктів. Україна виступатимеза послідовне втілення принципу неподільності безпеки та принципу гарантуваннябезпеки всіх через безпеку кожного, а також за право всіх держав обирати ті засобибезпеки, які вони вважають за доцільне.
В умовахглобалізації всіх сфер міжнародного життя посилення гарантій нашої національноїбезпеки можливе лише шляхом повномасштабної інтеграції України до європейських таєвроатлантичних політичних і економічних організацій співробітництва та структурбезпеки. З цією метою Україна поглиблюватиме співробітництво на всіх рівнях в рамкахОБСЄ як унікальної складової нової геополітичної моделі Європи, максимальновикористовуючи цю обставину для реалізації власних національних інтересів істратегічних завдань. Україна всебічно сприятиме повній та ефективній реалізаціїособливої ролі цієї організації в забезпеченні стабільності і безпеки тастворенні на європейському континенті єдиного простору співробітництва табезпеки без будь-яких розподільних ліній.
Дедалі важливішоюскладовою нової геополітичної моделі Європи ставатиме реформоване й розширенеНАТО. Важливого значення для України набуватиме всебічне наповнення конкретнимзмістом відносин її особливого партнерства з НАТО. Розв'язання цього завдання залежатимевід ефективності участі України у Раді Євроатлантичного партнерства та у ПрограміПартнерства заради миру (ПЗМ). Процес зближення України з НАТО відбуватиметьсяна тлі трансформації альянсу з військово-політичної на політично-військову організаціюз посиленням ролі європейських держав у підтриманні безпеки в Європі.
Одним знайвідповідальніших завдань буде нейтралізація спроб протиставити відносини Україна-НАТОстратегічному партнерству України з Росією, від якого залежатиме стабільність усьогопострадянського геополітичного та геоекономічного простору. Основними на цьомунапрямі є реалізація положень Договору про економічне співробітництво на 1998 — 2007 роки, подальше вдосконаленнядоговірно-правової бази на основі міжнародних стандартів, завершення делімітаціїта демаркації державного кордону, а також вирішення питань, пов'язаних з тимчасовимперебуванням Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України.
У контексті забезпеченнянаціональної безпеки важливе значення матимуть відносини стратегічногопартнерства з США, які на початку третього тисячоліття залишатимуться одним з визнанихсвітових лідерів та продовжуватимуть здійснювати реальний багатосторонній впливна міжнародні відносини в глобальному вимірі. Всебічне поглиблення стосунків ізСША буде вагомим чинником уприскоренні інтеграції України до європейських та євроатлантичних структур.
Простір від Балтикидо Чорного моря та Прикаспію зусиллями регіональних структур безпеки привирішальній ролі України буде перетворено на «пояс стабільності іспівробітництва». У цьому контексті особливе значення матимуть заходизміцнення довіри та безпеки у військово-морській діяльності на Чорному морі,започатковані з ініціативи України.
Активна участь устворенні європейських та євразійських транспортних коридорів сприятимедиверсифікації джерел постачання енергії та стратегічної сировини і залишаєтьсядля України життєво необхідною передумовою забезпечення національної безпеки.Це, зокрема, стосується участі у створенні нафтогазових транспортних коридорів Чорноморсько-Каспійськогорегіону як одного з пріоритетнихзавдань глобальної стратегії країни в наступному столітті.
Важливоюскладовою політичного іміджу України має стати проведення чітко виваженоїполітики залучення, використання та надання технічної і фінансової допомоги. Дляцього впроваджуватиметься механізм участі українських фахівців у програмах технічногоспівробітництва, що здійснюватимуться в інших країнах світу, зокрема вЦентральній та Східній Європі. Робота з донорськими організаціями та країнамибуде здійснюватися з урахуванням національних інтересів держави і забезпечуватимеефективну та незалежну реалізацію окремих проектів.
Важливим внескомУкраїни у регіональну безпеку буде активна участь її Збройних Сил у дво- та багатосторонніхвійськових формуваннях. Завдяки такій формі співпраці українські Збройні Силинаближатимуться до стандартів кращих європейських армій.
На початку ХХІстоліття посилюватиметься увага до питань так званої м'якої безпеки тапоглиблюватиметься участь України в міжнародних зусиллях у цій сфері (боротьба зтранскордонною злочинністю, нелегальною міграцією, корупцією тощо).
Утвердженняєвропейської ідентичності
Українаутвердилася як найбільша країна Центрально-Східної Європи. Історичний досвідзасвідчив, що вона здатна повноцінно реалізувати свій людський, інтелектуальний,економічний, цивілізаційний та інший потенціал і можливості шляхом інтеграціїдо єдиного європейського простору. Європейський вибір ґрунтується на цивілізаційнійєдності, взаємодоповнюваності, спільних історичних та політичних цінностях здержавами, що інтегруються до Європейського Союзу.
З огляду на цезовнішня політика України здійснюватиметься за кількома напрямами.
1. Забезпечення інтеграціїдо європейських політичних і економічних структур, повноцінного взаємовикористанняінвестиційних можливостей, сучасних технологій, досягнення якісно нового рівняінформаційного і культурного обмінів та взаємодії.
Досягнення цієїмети забезпечуватиметься виконанням Угоди про партнерство і співробітництво тапоступальним впровадженням у життя положень Стратегії інтеграції України до ЄвропейськогоСоюзу. Національні інтереси України потребують утвердження її як впливовоїєвропейської держави, повноправного члена ЄС.
До 2007 рокубуде створено передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членствав Європейському Союзі. До цього часу поглибиться співробітництво з ЄС у сферіспільної зовнішньої політики і політики безпеки, поступово усуватимутьсяперешкоди на шляху вільного переміщення людей, товарів, послуг і капіталів,впроваджуватимуться сучасні технології з метою структурного переоснащенняпромисловості.
2. Активізаціявзаємодії з Радою Європи з метою впровадження в Україні єдиних підходів істандартів щодо верховенства права, у соціальній та гуманітарній сферах, зокремав галузі забезпечення мовних, релігійних і культурних прав національних меншин.
3. Посилення співробітництвав рамках регіональних та субрегіональних структур — Центральноєвропейської ініціативи(ЦЄІ), Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Радидержав Балтійського моря (РДБМ), активна участь у діяльності єврорегіонів та новихформ багатостороннього транскордонного співробітництва — регіональних ініціативах,
форумах та субрегіональнихоб'єднаннях і з цією метою зміцнення відносин з таким стратегічним партнером України,як Польща, іншими країнами регіону, де були здійснені значні реформи усуспільно-політичному житті та економіці.
Участь України вглобальних процесах світового розвитку
Участь удіяльності Організації Об'єднаних Націй, яка на початку наступного століття і далізалишатиметься єдиною універсальною організацією, Україна вважає одним із пріоритетівзовнішньої політики. Висуваючи завдання стати непостійним членом Ради БезпекиООН (РБ) на період 2000 — 2001 років, Україна докладатиме зусилля, спрямованіна її зміцнення і реформування. Забезпечення справедливого представництва східноєвропейськихкраїн у складі РБ дасть змогу Україні, разом з іншими державами регіону, зміцнитисвої позиції в ООН та посилити вплив на розв'язання світових проблем.
Зважаючи напровідну роль ООН у підтриманні миру і безпеки у світі, Україна докладатимезусиль для попередження та розв'язання можливих конфліктів в руслі«превентивної дипломатії», надалі братиме активну участь у миротворчійдіяльності під егідою ООН, направлятиме свої військові підрозділи для участі вдіях сил швидкогорозгортання за системою резервних угод ООН.
Виходячи з необхідностіпосилення уваги до питань економічної безпеки, а також враховуючи згубнінаслідки світової фінансової кризи, що загострилися наприкінці ХХ століття,Україна обстоюватиме розроблення в рамках ООН механізмів забезпеченняглобальної економічної безпеки, зокрема шляхом створення Ради економічноїбезпеки ООН.
Важливимаспектом участі України в діяльності ООН залишатиметься залучення їїматеріальних та фінансових ресурсів для розв'язання нагальних проблем економічного,соціального, гуманітарного, культурного розвитку країни, а також здійсненнязаходів з охорони навколишнього середовища та поліпшення екологічної ситуації.
Триватимеподальше утвердження України як глобального партнера через активний діалог з країнами«Великої сімки», насамперед у сфері економічного розвитку і валютно-фінансовоїстабілізації, розширення співробітництва з ОЧЕС, де Україна відіграє значнуроль, та південноамериканським «спільним ринком» МЕРКОСУР,становлення Азіатсько-Європейського діалогу (АСЕМ) і активізація в ньому Українияк важливої держави-транзитора, створення у рамках СНД за ініціативою Українираціонального механізму багатостороннього економічного співробітництва на базізони вільної торгівлі з урахуванням принципів ГАТТ/СОТ без будь-яких обмежень.
Важливе місцевідводитиметься боротьбі з новими викликами і загрозами, які наприкінці століттяприйшли на зміну прямій військовій загрозі часів блокового протистояння та привертаютьдедалі більшу увагу світового співтовариства, потребують значних ресурсів таоб'єднаних зусиль усіх країн.
Загрозаглобального знищення змінилася локальними збройними конфліктами етнічного, конфесійного,територіального характеру. Україна, разом з іншими членами світового співтовариства,докладатиме зусиль для усунення причин таких конфліктів та швидшої реабілітаціїкраїн, що постраждали від них.
Україна як першав історії людства держава, що добровільно відмовилася від ядерного потенціалу, активновиступатиме за зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї, повну заборонуїї випробувань на основі безумовного виконання та приєднання нових країн доДоговору про нерозповсюдження ядерної зброї та Договору про всеосяжну заборону ядернихвипробувань, а також підтримуватиме кроки до поступового знищення ядернихарсеналів.
З розвиткомтехнологій та полегшенням доступу до інформації дедалі зростатиме загрозарозповсюдження зброї масового знищення. Не виключена можливість, що така зброязможе опинитися в руках терористичних організацій. Найбільш ефективним засобомзапобігання цьому залишатиметься зміцнення відповідних режимів контролю. Тому участьу Вассенаарських домовленостях, Режимі контролю за ракетними технологіями, Групіядерних постачальників буде у числі пріоритетів України у глобальному вимірі.
На міжнародній ареніУкраїна продовжить активне дво- і багатостороннє співробітництво у боротьбі з міжнароднимтероризмом, організованою злочинністю, економічними злочинами, нелегальною торгівлеюзброєю, наркотиками та наркотичними засобами, нелегальною міграцією, торгівлеюжінками та дітьми.
Українапостраждала від найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. З метоюподолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також спільної боротьби з наслідкамистихійних лих, катастроф та надзвичайних ситуацій зусилля спрямовуватимуться наякомога більше використання всіх наявних можливостей та ресурсів, що перебуваютьу розпорядженні міжнародних організацій та у рамках двостороннього співробітництва.
Наслідкомвиробничої діяльності людини, особливо аварій та катастроф, є погіршення екологічноїситуації, транскордонне забруднення навколишнього середовища, що викликає необхідністьвжиття спільних з іншими країнами заходів підвищення екологічної безпеки таздійснення природоохоронних програм.
Особливої ваги ціпроблеми набуватимуть у зв'язку із скороченням водних ресурсів, зростанням кількостінаселення Землі, нестачею продовольства та змінами клімату, що диктуєнеобхідність вжиття спільних з іншими країнами дій. Їх розв'язаннявідбуватиметься за активної участі України.
3.4 Повноцінневходження України у світовий інформаційний простір
Необхідноюпередумовою реалізації національних інтересів України є повноцінне її входженняу світовий інформаційний простір. Динамічне його формування, глобалізація тадедалі більша відкритість телекомунікаційних і комп'ютерних мереж, швидкийрозвиток інформаційних технологій, продуктів та послуг створюють принциповонові можливості для економічної співпраці, обміну інформацією, духовними цінностями,взаємного культурного збагачення, прогресу науки і техніки.
Державасприятиме доступу громадян та їх об'єднань, органів влади, навчальних закладів,науково-дослідних установ, підприємств і організацій до світових інформаційних ресурсівта глобальних інформаційних мереж.
Водночасінформаційні та телекомунікаційні технології посилюватимуть вплив електроннихзасобів масової інформації інших держав на політичну ситуацію і розвитоксоціальних процесів в Україні, культурне життя країни, а також сприятимутьпросуванню на український ринок зарубіжних товарів. Тому приділятиметься увагазахисту власного інформаційного простору, підвищенню ролі вітчизняних засобів масовоїінформації у зміцненні суверенітету України та її національно-державноїідентичності.
Стратегічнимзавданням є активне утвердження позитивного іміджу України у світі, для чого:
-підвищуватиметьсяконкурентоспроможність вітчизняної інформаційної продукції та створюватимуться необхідніорганізаційні, технічні, правові і фінансово-економічні умови її просування насвітовий інформаційний ринок;
-відкриватимутьсяпредставництва та кореспондентські пункти українських засобів масової інформації,мереж інформаційно-культурних центрів України в провідних країнах світу тавідповідно іноземних — в Україні;
-вживатимутьсязаходи для завершення процесу приєднання України до міжнародних угод і договоріву галузі інформації, авторського та суміжних прав;
-визначатимутьсяпріоритети в розвитку двосторонніх міждержавних зв'язків у інформаційній сфері,забезпечуватиметься виконання підписаних договорів та укладатимуться угоди зпровідними країнами світу.