ЗМІСТ
Вступ
1.Теоретичні основи малогопідприємництва
1.1 Мале підприємництво, сутністьта еволюція розвитку
1.2 Роль малого підприємництва вумовах ринкової економіки
2.Аналіз функціонування малогопідприємництва в Україні
2.1 Аналіз стану та тенденціїрозвитку малого підприємництва
2.2 Механізм оподаткування малогопідприємництва в Україні
3.Проблеми та перспективи розвиткумалого підприємництва в Україні
3.1 Проблеми фінансування малогобізнесу в Україні
3.2 Шляхи вдосконалення розвиткумалого підприємництва
3.3 Зарубіжний досвідфункціонування малого підприємництва
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Останнім часом актуальнимпитанням є дослідження стану та проблем розвитку малого підприємництва, що даєзмогу отримати точну інформацію щодо ефективності його діяльності та визначитирівень впливу на економіку країни в цілому.
Незважаючи назначну увагу, що приділяється останнім часом проблемам розвитку малогопідприємництва, розвитку різноманітних форм підтримки суб’єктів малогопідприємництва, застосування спрощеної системи оподаткування, проблем фінансуваннямалого бізнесу, дане питання потребує подальшого детального дослідження
Метою курсовоїроботи є дослідження ролі малого підприємництва на сучасному етапі, аналізфункціонування малого підприємництва в Україні та вирішення проблем фінансування.
Виходячи з метинеобхідно вирішити наступні завдання:
–розкрити сутність і зміст малого підприємництва;
– виявити механізм оподаткування малогопідприємництва;
–провести аналіз стану малого підприємництва;
–проаналізувати проблеми фінансування малого бізнесу;
–дослідити напрями вдосконалення розвитку малого підприємництва.
Аналізостанніх наукових досліджень і публікацій. Відомо, що однією з найважливішихпроблем розвитку малого підприємництва є нестача фінансових ресурсів. Питаннямрозвитку малого підприємництва присвячено багато вітчизняних та зарубіжнихпраць, зокрема таких науковців, як З. Варналій, Л. Вороніна,Н. Кожевіна, М. Крупка, О. Кужель, І. Кузнєцова, Д. Ляпін, А. Чередник, А. Резніченко,В. Савченко та інші.
Об’єктомдослідження є мале підприємництво в умовах ринку.
Предметомдослідження є теоретико-методологічні проблеми малого підприємництва, та його реалії.
Інформаційноюосновою дослідження є праці українських та закордонних фахівців в галузі економіки,періодичні видання, навчальні посібники.
Актуальність даноїтеми полягає у тому, що на сьогоднішній день досить важливо мати чітке уявленняпро проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва, адже в сучасних умовахгосподарювання йому надається пріоритетна роль в розвитку економіки, підтриманняїї стабільності та вирішення ряду проблем з якими вона зіткнулася в умовах фінансовоїнестабільності.
1.Теоретичні основималого підприємництва
1.1 Мале підприємництво: сутністьта еволюція розвитку
Відповідно до розмірів підприємств,масштабів їх діяльності підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. У світііснують фірми гіганти з багатомільярдними оборотами, на яких працюють десятки йсотні тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких зайнятодві, три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої функції підприємства,технологічного типу виробничого процесу, здатності швидко реагувати на зміни ринковоїситуації, на рух попиту, появу нових потреб у суспільстві тощо. Світовий досвіді практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економікиє існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальнеспіввідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства,що постійно змінюється, є мале підприємництво. Набутий власний досвід, позитивнірезультати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформуванняекономічних систем, показують, що воно є одним із засобів усунення диспропорційна окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття,активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринкутоварами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і за підтримки з бокудержави, – потенційно інноваційні, гнучкі й витратоефективні, мають підприємницькийдосвід і достатній професійний рівень.
Властивістю сучасного етапуекономічного розвитку є становлення (для постсоціалістичних країн) і подальше вдосконалення(для розвинутих країн) змішаної економіки ринкового типу. Саме ринковий тип економічноїорганізації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації економічних процесіві прийняття рішень у межах національних економічних систем є найбільш перспективним.Він стає історично виправданим для країн, що вирішують проблему вибору способу соціально-економічногорозвитку.
Об'єктивними перевагамисучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробничихресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості науково-технічногопрогресу тощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічноговибору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересівринкових суб'єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницькогопотенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб'єкта. Отже, малепідприємництво виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.
Мале підприємництво є органічнимструктурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічновідігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинноювихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва.Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історіїстановлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональнепризначення малого підприємництва набувають особливого значення для країн, які йдутьшляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництвадо структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує в числопершочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.
У структурі сучасної змішаноїекономіки співіснують та органічно взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво.Але на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш численним,а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видамипідприємництва зумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізаціїта усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.
Мале підприємництво – цесамостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємствта громадян підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метоюотримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова,страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізаціювласного економічного інтересу [4, с.34].
Зокрема, до малих підприємствналежать підприємства з кількістю зайнятих від 15 до 200 осіб залежно від галузіабо виду діяльності. Так, у промисловості та будівництві малими вважаються підприємства,на яких працює до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб, у науціта науковому обслуговуванні – до 100 осіб, у.галузях невиробничої сфери – до 25осіб, а в роздрібній торгівлі – до 15 осіб.
Верховною Радою України19 жовтня 2000 р. було ухвалено Закон України «Про державну підтримку малогопідприємництва». Відповідно до цього Закону суб'єктами малого підприємництває: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницькоїдіяльності (громадяни-підприємці); юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльностібудь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньообліковачисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб таобсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн грн.
Середньооблікова чисельністьпрацюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюютьза договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділеньта інших відокремлених підрозділів.
За оцінками експертів Світовогобанку, тільки у країнах, що розвиваються, існує близько 50 визначень малого підприємства.У різних країнах використовують різні класифікаційні ознаки (критерії) віднесенняпідприємства до розряду малих. Так, у Японії такими критеріями є розмір капіталу,Чисельність працюючих та галузева належність. Згідно з чинним законодавством домалих відносять юридичне самостійні підприємства, що мають до 300 робітників, угалузях промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, кредиту, комунального господарства;до 100 – в оптовій торгівлі; до 50 – у роздрібній торгівлі та сфері послуг. У Великобританіїу виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайнято до 200 осіб.У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництває показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів.Кількість зайнятих і обсяг основного капіталу – такі критерії віднесення підприємствадо розряду дрібних в Італії, в Індії – чисельність зайнятих і обсяг інвестицій,а в багатьох галузях – ще й рівень використання енергії.
Більш повному розуміннюсуті підприємництва сприятиме короткий нарис історії та теорії поняття “ підприємництво”.
Перші спроби теоретичногоосмислення підприємництва почалися у 17 ст., хоча співтовариства підприємців, якіскладалися з ремісників, купців, лихварів, з’явилися значно раніше. Вперше поняття“підприємець” (фр. – entrepreneur) у науковий обіг ввів англійський економіст РічардКантільйон. Р. Кантільйон зробив також систематичний аналіз підприємництва. Вінрозумів підприємництво як економічну функцію особливого роду та підкреслював, завждиприсутній у ньому елемент ризику. Кантільйон визначав підприємця як людину, яказа певну ціну купує засоби виробництва, щоб виробити продукцію і продати її з метоюодержання доходів, і яка, беручи на себе зобов’язання з витрат, не знає, за якимицінами може відбутися реалізація. До підприємців він зарахував людей з нефіксованимиприбутками, тобто тих, хто був занятий економічною діяльністю в умовах нестабільностіта непередбачуваності цін. Тому головною рисою підприємця Кантільйон вважав готовністьдо ризику.[6 с.488]
Особливу роль у розробцітеорії підприємництва займають праці М. Вебера, який у своїх працях відтворив ідеальнийтип підприємця з яскраво вираженими етичними якостями. Найкращий критерій веберівськогопідприємця – почуття добре виконаного обов’язку.
Вагомий внесок у дослідженняфеномену підприємництва протягом 18-19 ст. зробили відомі західні економісти А.Сміт, Ж.Б. Сей, А. Маршалл, М. Вебер, Й. Шумпетер та інші.
Узагальнюючи наукові поглядина сутність підприємництва і роль підприємця в контексті історичної еволюції, можнаконстатувати, що підприємець – це активний суб’єкт пошуку й реалізації нових можливостейу генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та оволодінні перспективними факторами економічного розвитку.
Суть та значення малогобізнесу полягають у тому, що він є провідним сектором ринкової економіки; становитьоснову дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структурута якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупністьвитрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживчими товарамита послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця;має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарокпідприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції .
На тенденції розвиткумалого підприємництва в Україні безпосередньо впливає негативна динаміка основнихмакроекономічних показників.
До основних макроекономічнихфакторів, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, насамперед,такі:
–обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку узв’язку з браком вільних фінансових коштів підприємств та падінням реальних доходівнаселення;
–вкрай незначна інвестиційна активність, відсутність переливу коштів з фінансовогов реальний сектор економіки, обмеженість (або відсутність) кредитів;
–неконкурентоспроможність продукції вітчизняного виробництва за умов зростаючоготиску з боку імпортних товарів тощо.
Разом з тим, малепідприємництво в Україні має певні властивості, які суттєво відрізняють його відданої сфери більшості зарубіжних країн:
– низьких технічнихрівень і технологічна озброєність при значному інноваційному потенціалі;
– низький управлінськийрівень, брак знань, досвіду та культури ринкових відносин;
–прагнення до максимальної самостійності, коли більшість зарубіжних малих підприємствпрацює за умов франчайзинга, субпідряду тощо;
–поєднання в межах одного малого підприємства кількох видів діяльності, неможливістьу більшості випадків орієнтуватися на однопродуктову модель розвитку;
–відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малогопідприємництва;
–відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон’юктуруринку;
–низький рівень системи інформаційних, консультаційних та навчальних послуг;
–практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки;
–високий ступінь пристосовуваності до складної економічної ситуації, зо ускладнюєтьсядезорганізацією управління і зростаючою криміналізацією суспільства;
– недовіра західнихпартнерів та поки що негативне ставлення населення до підприємців.
Крім того, слід зазначити,що стан товарного ринку в Україні, на якому діють суб’єкти малого підприємництва,суттєво відрізняються від розвинутих країн. Розвинутим ринковим відносинам притаманніпереважний вплив попиту з швидкою реакцією на нього, пріоритет приватної власності,розвинута ринкова інфраструктура, дієвість та детальність законодавства, фінансовастабільність, доступність факторів виробництва, традиції використання договірнихвідносин, інформаційна відкритість, мінімальна криміналізація.
Зовсім інша (якщоне сказати протилежна) ситуація має місце сьогодні в економіці України. В ціломуправове, соціально-економічне середовище для малого підприємництва стає, на жаль,усе більш несприятливим. Крім того, відбувається активний процес концентрації капіталупоряд з встановленням фінансового і управлінського контролю за самостійними підприємствамиз боку великих компаній та відповідних монопольних утворень, які існували ранішеі проявляються тепер.
1.2 Роль малого підприємництвав умовах ринкової економіки
Уцілому в секторі малого підприємництва працює понад 2 млн. чоловік, що становитьмайже 10% зайнятого населення України. Підприємства малого бізнесу створюються врізних галузях економіки.
Результатипроведеного аналізу структури малого підприємства за формами власності свідчатьпро те, що найбільша частина малих підприємств –з колективною формою власності (64,1%). Питома вага підприємств з приватною формоювласності – 34,5%, з державною–лише 1,3%. [ 2, с 302].
Маліпідприємства з приватною формою власності забезпечують 22% усієї виручки від реалізаціїпродукції підприємств малого бізнесу та 24% –балансового їх прибутку, а з колективною формою власності –77 та 75% відповідно. У сучасних умовах розвитку підприємництва в Україні малі підприємстваз колективною формою власності стають життєздатними за рахунок об'єднання капіталукількох засновників, спільного ведення бізнесу, привабливих умов обмеженої відповідальностіпорівняно з підприємствами інших форм власності. [13, с 117].
Розвитокмалого підприємництва здійснюється в результаті проведення послідовної державноїполітики в цьому важливому секторі ринкової економіки.
Основниминапрямками подальшого розвитку малого підприємництва в Україні в найближчій перспективіє:
–формуванняналежної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу;
–вдосконаленняфінансово-кредитної підтримки;
–забезпеченняматеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств; інформаційнета кадрове забезпечення бізнесу;
–стимулюваннязовнішньоекономічної діяльності суб'єктів малого підприємництва.
Згідноіз Господарського кодексу України «Про підприємства» до малих відносятьсятакі підприємництва:
–у промисловості й будівництві – з числом працюючих до 200 чоловік;
–у науці й науковому обслуговуванні – до 100 чоловік;
–в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) – до 50 чоловік;
–у галузях нематеріального виробництва – до 25 чоловік;
–у роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.
Унашій країні в залежності від природно-кліматичних, національних, технологічнихта інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії виділення малої економіки.
Законодавство України надає широкіправа щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні,колективні, спільні підприємництва, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємствай організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудовегосподарство. У зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритетсвого засновника, є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожногоз них регулюється діючим законодавством.
Сьогодні саме з малим підприємництвомдержава пов’язує надію на позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічноїкризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ. Як зазначенов нещодавно прийнятому Верховною Радою закон: ” Про державну підтримку малого підприємництва”, воно розглядається як “ провідна сила в подоланні негативних процесів в економіціта забезпеченні сталого розвитку суспільства, як одна із сфер забезпечення зайнятостінаселення, запобіганню безробіттю та створення нових робочих місць ”[7 с. 208].
Перспективи малого бізнесупов’язані і з його особливою роллю як в переході до ринкової економіки, так і вїї становленні. Насамперед це полягає в тому, що самостійне господарювання суб’єктівпідприємницької діяльності активно впливає на формування конкурентного середовища.
Все це перетворює мале підприємництвоу своєрідний соціальний двигун економічного розвитку, надає ринковій економіці необхідноїгнучкості і спонукає до зростання.
Великою мірою роль малогопідприємництва полягає у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед,у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинатинадлишкову робочу силу. Особливо це стосується сьогоднішнього стану справ як в Українів цілому, так і в нашому регіоні зокрема. Адже в той час, коли йде процес скороченняробочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюютьнові робочі місця. З огляду на це, як, доречі свідчить і зарубіжна статистика, малепідприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.
Окрім вирішення проблемстворення нових робочих місць, формування конкурентного ринкового середовища тавідповідної кон’юнктури ринкової економіки, малі підприємства виконують ще ряд важливихфункцій.
Зокрема в країнах з ринковоюекономікою малі підприємства відіграють велику роль в стимулюванні технологічнихінновацій, створюючи їх у 2 – 2,5 рази більше, ніж великі компанії.
Крім того, створення і діяльністьвеликої кількості малих підприємств забезпечує стабільний розвиток регіональноїекономіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринкитоварами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринкуробочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами.
Малі підприємництва використовуютьздебільшого місцеві ресурси, міцніше прив’язані до місця свого розташування. Крімтого вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь успонсоруванні місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території,на якій вони знаходяться.
Крім інших вищезазначенихфункцій підприємництва виділяються саме та, що воно виступає важливим джерелом фінансовогота організаційного забазпечення соціального захисту, вносить визначальний внесоку зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме мале підприємництвосвоїми руками забезпечує свій рівень життя воно є фундаментальною основою у формуваннісереднього класу. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому, що воновиступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортнихможливостей держави.
Таким чином, подивившисьна історію розвитку підприємництва, бачимо, що її коріння сягають сивої давнини,коли разом з розвитком перших мануфактур відбувався перехід від натурального господарствадо товарно-грошових відносин. З того часу підприємництво сильно змінило свою зовнішність,ускладнилася його організаційна структура, але суть і мета залишалася незмінною– одержання прибутку.
малийпідприємництво ринковий економіка
2. Аналіз функціонуваннямалого підприємництва в Україні
2.1 Аналіз станута тенденції розвитку малого підприємництва
Як свідчать статистичнідані, кількість зареєстрованих суб’єктів малого бізнесу в Україні на 01.01.1996р.складала 281,2 тис. одиниць, тобто 5,4 одиниць на 1 тис. населення в яких зайнято1 млн.(4,6% від загальної кількості зайнятих), а частка малого і середнього підприємництвау ВВП складає 5,0 – 5,5%.
Становлення і розвиток малогопідприємництва України (приватні підприємства, господарські товариства) проходилодосить швидко для малих підприємств .
В процесі опитування 85%підприємців чесно зазначили, що змушені приховувати частину доходів від державнихорганів. Доречі за даними МВС чесно сплачують податки лише 10% комерційних структур.Перетікання капіталу в тінь відбувається через високі ставки податку на прибуток,ПДВ та нарахування до фонду заробітної плати. В умовах існуючої фінансової системи,підвищення рівня інфляції, зменшення обсягів матеріального виробництва малі і середніпідприємства практично не в змозі, не порушуючи закону, самостійно нагромадити достатнікошти для розвитку власного бізнесу на сучасному цивилізованому рівні.
Аналіз стану малого підприємництвапоказує, що сектор малого бізнесу в Україні перебуває на початковому етапі розвиткуі характеризується високим ступенем неефективності. За теперішної ситуації розвитокмалого бізнесу в Україні повинен стати вирішальним чинником для вдосконалення економічнихмеханізмів: цей напрямок потребує ефективної державної підтримки, яка повинна бутиспрямована на створення позитивного економічного та правового клімату. У розвинутихкраїнах малому підприємництву приділяється першочергова увага з боку урядових органів,приватних структур, громадських організацій. Для них встановлені сприятливі законодавчіумови, відповідне інституціальне середовище. Через малі підприємства тут набагатолегше впроваджувати нові технології у виробничо-промисловому комплексі, сільськомугосподарстві, переробній промисловості та ін.
На сьогодні маліпідприємства складають 83,8% від загальної кількості усіх підприємств – суб'єктівпідприємницької діяльності. Кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявногонаселення збільшилась за період з 2002 по 2007 рік у 4,2 разів[13с.116].
Мале підприємництвохарактеризується: обмеженим доступом до фінансових ринків, високим рівнем гнучкостіпідприємницької діяльності, спрямованістю зусиль на постійне удосконалення власноїдіяльності з орієнтацією на місцеві ресурси, наявністю двостороннього зв’язку міжпідприємцем і його клієнтами, виконанням ролі ринко утворювального чинника.
До малого підприємництваналежать суб’єкти певних видів діяльності домогосподарств, власники фермерськихта особистих селянських господарств, що ведуть дрібнотоварний вид діяльності. Відповіднорегулювання їхньої діяльності має здійснюватися в межах реалізації державної політикипідтримки малого бізнесу. По-перше, регулювання являє собою поєднання форм і методів,які здійснюють органи державного управління для активізації розвитку малого підприємництва. По-друге, для ефективного його розвитку необхідна добре розвинена інфраструктура, яка забезпечує взаємозв’язки між елементами ринкового середовища. По-третє, регулюваннямалого підприємництва слід трактувати, як цілеспрямовану комплексну діяльність державнихінститутів з метою поєднання, узгодження, комбінування різних форм та методів підтримкийого суб’єктів.
Аналіз діяльностісуб’єктів малого підприємництва свідчить про наявність позитивних зрушень у розвиткуцього сектора економіки, підвищення його ролі в розв’язанні проблем зайнятості тазростання доходів населення (табл 2.1)
Таблиця 2.1 Показникирозвитку малих підприємств в УкраїніПоказники Рік 2007р. до 1995 р., % 1995 1997 1999 2001 2003 2005 2007 Кількість МП, од. 96019 136238 197127 233607 272741 295109 324011 37,4 У т.ч. фермерські господарства 34778 35421 38428 41599 43016 42445 43410 24,8 Припадає на 10 тис. осіб, од. 19 27 40 48 57 63 70 68,4 Середньорічна чис. найманих працівників, тис.осіб 1124,9 1395,5 1677,5 1807,6 2034,2 1834,2 1674,2 48,8 У т.ч. в аграрній сфері 78,7 109,4 119,1 130,7 162,5 162,0 135,8 Обсяг реалізованої продукції у діючих цінах, млн. грн 27632 34888 45752 47166 65202 82937 106050 83,8 У т.ч. в аграрній сфері 939,5 1221,1 1418,3 1538,7 2070,6 3559,9 4872,2 Те ж, на одного зайнятого найманого працівника, грн 24564 24986 25311 26093 32053 45217 63343 57,9 У т.ч. в аграрній сфері 11938 11162 11908 12117 12742 21975 35878 00,5
Як видно з данихтаблиці 2.1, кількість малих підприємств у 2007 році порівняно з 1995 роком в Українізросла в 3,4 рази, і з розрахунку на 10 тис. осіб населення – в 3,7 рази. За цейперіод чисельність занятих у них працівників збільшилась в 1,5 рази, а обсяг реалізованоїпродукції – у 3,7 рази. Останніми роками намітилися позитивні зміни в розвитку інфраструктурималого підприємництва .
Однак загальні параметрирозвитку малого підприємництва не відповідають можливостям і потребам українськоїекономіки. За кількістю малих підприємств, їхнім внеском у загальний обсяг виробництва, зайнятістю працівників та іншими показниками України відстає від розвинутих країнсвіту через високу ресурсозатратність виробництва в них, застарілий парк сільськогосподарськоїтехніки та високу вартість імпортного обладнання. Суттєвою диференціацією характеризуєтьсярозвиток малого підприємства за регіонами. Із загальної їх кількості близько 50% зосередженого в шести регіонах України: м. Києві (16,1%) Донецькій (9,5%), Дніпропетровській(6,8%)і Львівській (5,7%) областях та АР Крим(5,1%). У них зайнято 45% працівників віднаявних у всіх малих підприємствах.
Для фінансової підтримкималого підприємництва в Україні функціонують:176 банків і 1369 їхніх філій; 1740небанківських фінансово-кредитних установ, у тому числі 1441 кредитна спілка.
У розв’язанні фінансово-кредитнихпроблем малого підприємництва у світовій практиці головна роль відводиться державі,основне завдання якої – сприяти його розвиткові, стимулюючи різні форми й методидержавної та недержавної підтримки. Однак обмеженість державних коштів в Україніпотребує запровадження, насамперед, недержавних важелів цього процесу.
Поліпшити підприємницькийклімат в Україні може самоорганізація суб’єктів малого підприємництва. Достатньозосередити зусилля на створенні оптимальної законодавчої бази та розвиненої інфраструктурисуб’єктів підприємницької діяльності, формуванні ефективних механізмів взаємодіїдержави з громадськими об’єднаннями підприємців і становленні партнерства між владоюта підприємцями. У досліджуваному періоді кількість малих підприємств в аграрнійсфері збільшилась майже в 1,5 рази, в лісовому господарстві – в 1,6 рази, рибному– в 6,5 рази; у переробці сфери АПК – в 1,5 рази.
У сільській місцевостіфункціонують різноманітні види промислових формувань і, зокрема, переробка сільськогосподарськоїсировини; виробництво будівельних матеріалів; організація інших виробництв, що сприяютьзайнятості трудових ресурсів села [12 с.96].
Отже, сектор малогопідприємництва на селі є невід’ємним елементом розвиненої економіки, важливим чинникомрозвитку інноваційних технологій, надійним інструментом розв’язання найгострішихсоціально – економічних проблем. З інтеграцією України СОТ поступово формуєтьсяєвропейська модель розвитку малого підприємництва.
2.2 Механізм оподаткуваннямалого підприємництва в Україні
Сектор малого підприємництвав Україні розвивається під впливом багатьох чинників, які можна поділити на двігрупи: макроекономічні та мікроекономічні. Те, наскільки мале підприємництво здатнеподолати впливи цих чинників або скористатися їх позитивним впливом, залежить відвідношення суспільства до прояву підприємницької ініціативи.
Україна належитьдо країн, що стимулюють розвиток національно малого підприємництва через запровадженнярізних методів оподаткування, тобто на сьогодні застосовуються дві системи оподаткування:загальну(традиційну) та спрощену (альтернативну). Кожна із цих систем має недолікита переваги для суб’єктів малого підприємництва. Вибір системи оподаткування й побудоваоптимальної податкової моделі малого підприємства неможливі без податкового плануваннявласної господарської діяльності.
Теоретичні основиподаткового планування підприємств розроблено в зарубіжній літературі. В Україніцій проблемі все ще не приділяється належної уваги. Серед вітчизняних фахівців якіпрацюють над цією проблематикою, можна виділити Ю. Іванова, В.Вишневського, С. Єфімова,А. Загороднього, А. Поддєрьогіна та ін.
Розробкою окремихпитань підтримки суб’єктів малого підприємництва займаються З. Варналій, Л. Вороніна,Н. Кожевіна, М.Крупка, О.Кужель, І.Кузнєцова, Д. Ляпін, А. Чередник, А. Резніченкота інші.
Слід зауважити, оптимальноїмоделі має бути коректною, адже відхід від основ чинного податкового законодавстваможе призвести до таких негативних явищ, як безпідставне зниження податкових зобов’язань,порушення строків їх сплати, ухиляння від сплати податків і зборів. Одним із ефективнихваріантів побудови оптимальної податкової моделі є застосування альтернативної,спрощеної системи оподаткування. Рішення про застосування спрощеної системи оподаткування, як і будь-яке господарське рішення, має бути обґрунтованим і мотивованим. Основнимчинником, що впливає на прийняття цього рішення, є економічна доцільність, яка визначаєтьсярозміром податкового навантаження внаслідок застосування різних систем оподаткування.Перед платником податку, що обирає спрощену систему оподаткування, постає проблемавибору ставки єдиного податку. Статтею 3 Указу Президента України передбачено двіставки цього податку:
— 6% з окремою реєстрацієюсплати ПДВ;
— 10% без сплатиПДВ.
Вибір тієї чи іншоїставки єдиного податку залежить від різних чинників: як об’єктивних – сфери діяльностімалого підприємства, типу його господарських операцій, податкового статусу йогоконтрагентів, очікуваного економічного ефекту, так і суб’єктивних – схильністьдо ризиків особи, що приймає відповідне рішення, її вміння масштабно прораховуватиекономічні наслідки такого рішення тощо. Тому для вирішення цієї проблеми доцільновикористовувати не тільки кількісні методи аналізу, а й якісні методи та логічнийаналіз.
З метою вирішенняпоставленої проблеми проаналізуємо чинники, що впливають на можливість переходумалим підприємством на спрощену систему оподаткування. Реалізацією державної політикита підтримки у сфері малого підприємництва стало запровадження спрощеної системиоподаткування, обліку, звітності суб’єктів малого підприємництва Указом ПрезидентаУкраїни від 28.06.1999 р. №746/99, яку визначено одним із найбільш важливих завданьдержавної політики.
Спрощена системаоподаткування суб’єктів малого підприємництва, передбачає заміну деяких загальнодержавнихі місцевих податків і зборів єдиним податком, а сьогодні найбільш поширеною з альтернативнихсистем оподаткування, стала одним із здобутків вітчизняної податкової політики,саме з погляду виконання нею стимулюючої функції (табл 2.2) Це є важливим крокому напрямі покращення податкового клімату для підприємців України.
Таблиця 2.2 Спрощената загальна система оподаткування підприємництва в Україні, 2002–2007 рр 2002р. 2003р. 2004р. 2005р. 2006р. 2007р.
Середньорічна кількість
Зайнятих працівників на 1 МП, осіб 7,61 7,52 6,98 6,40 5,90 5,39 Середньорічний обсяг реал. продукції, 1 МП, тис. грн. н/д н/д н/д н/д 239,80 327,30 Середньомісячна з/пл. працівника МП, грн. 224,03 267,99 328,87 428,97 545,63 687,91
Середньомісячна з/пл. за рік по
економіці України. 376,00 462,00 590,00 806,00 1041,00 1351,00 Надходження єдиного податку, млн. грн. 646,60 968,70 1156,80 2454,60 3134,90 3703,60 Надходження податку на прибуток підприємств, млн. грн. 9398,30 13237,20 16161,70 23046,00 26172,00 34407,20 Податкове навантаження при спрощеній системі оподаткування,% н/д н/д н/д н/д 3,47 3,49 Податкове навантаження п-ва на загальній системі оподаткування, % 25, 89 28,81 21,94 26,33 23,65 18,80
Основні цілі запровадженняспрощеної системи оподаткування полягали у наступному: забезпечення зайнятості населення,подолання бідності, створення середнього класу, накопичення капіталу, стабільногопоповнення місцевих бюджетів і розгалуження соціально – економічної інфраструктурина місцевому рівні, за рахунок підприємницької ініціативи, стимулювання інноваційноїактивності підприємців.
Дослідивши український досвід,можна стверджувати, що податкові пільги за певних умов є дієвим інструментом підтримкинаціональної конкурентоспроможності. Практична значущість пільг стає безцінною длястворення нового технологічного ядра будь-якої економічної системи. Податкові пільгиособливо ефективні для транзитних економік, які характеризуються недостатнім рівнемрозвитку інфраструктури внутрішнього фінансового ринку, дефіцитом довгостроковихфінансових ресурсів, великим тіньовим сектором тощо.
Аналіз діючої в Україніспрощеної системи оподаткування свідчить, що взаємодія нашої держави і малого підприємництва,як і в країнах з розвиненою економікою, здійснюється на взаємовигідних умовах імає довгостроковий характер. Роль держави в ринковій економіці має бути спрямованана забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, створення рівнихі сприятливих умов для розвитку різних форм бізнесу, в тому числі і малого, на багатостороннюпідтримку підприємництва та приватної ініціативи.
Застосування в Україні спрощеногорежиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва поряд з позитивними наслідкамипородило ряд проблем:
– викривлення мотиваціїпідприємницької діяльності, зокрема, незацікавленість суб’єктів господарювання узміні свого статусу як суб’єктів, які мають право використовувати спрощені системиоподаткування, що гальмує їх розвиток і зростання обсягів діяльності, призводитьдо дроблення деяких середніх підприємств;
– створення умов для побудовисхем уникнення оподаткування внаслідок не чіткого законодавчого регулювання спрощеноїсистеми оподаткування;
– використання суб’єктівмалого підприємництва, що застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемахмінімізації податкових зобов’язань підприємств, які працюють у загальному режиміоподаткування;
– хронічну нестачу фінансовихкоштів та обмежені можливості для розширення капіталу;
– слабке сегментування власноїчастки ринку;
– недостатність кваліфікованоїробочої сили;
– повну відповідальністьпідприємця;
– найменш стійкі організаційніформи підприємництва тощо.
Активне використання спрощеноїсистеми оподаткування суб’єктів малого підприємництва є важливим чинником зміцненняконкурентоспроможності не лише цих суб’єктів, а й зміцненням конкурентоспроможностіекономіки України в цілому.
На основі викладеного можнадійти висновку про те, що більш прийнятною для малого підприємництва буде така системаоподаткування (спрощена або загальна), при застосуванні якої в його розповсюдженнізалишиться більше фінансових ресурсів.
Отже, з метою визначенняекономічної мотивації обрання тієї чи іншої системи оподаткування, обліку та звітностідоцільно порівнювати часку податкового навантаження. Водночас загально прийнятоїметодики розрахунку податкового навантаження немає. Є розрізнені показники і елементиметодик, що в непрямій формі можуть давати уявлення про частку податків, які сплачуються.Використання запропонованої методики дасть змогу розробити відповідні рекомендаціїдля малих підприємств з урахуванням їх видів діяльності та динаміки основних показниківфінансово-господарської діяльності.
3.Проблеми та перспективирозвитку малого підприємництва в Україні
3.1 Проблеми фінансуваннямалого бізнесу в Україні
Останніми рокамив Україні активно розвивається сектор малого бізнесу, зростає його питома вага усфері народного господарства.
Саме тут, у маломута частково у середньому бізнесі, – головний резерв створення робочих місць і подоланнябезробіття. Так, за даними Державної служби зайнятості України, у Харківській областіна сьогодні сектор малого бізнесу забезпечує роботою кожного четвертого із загальногочисла зайнятих, а в м. Харкові – майже кожного третього. Тому надзвичайно актуальнимє питання, пов’язані з розвитком цього сектору.
Відомо, що однієюз найважливіших проблем розвитку малого бізнесу є нестача фінансових ресурсів. Пропозиціїнауковців зводяться переважно до оптимізації фінансових ресурсів підприємств аборозглядаються можливості залучення інвестицій. Чимало науковців пропонують мікрокредитуванняяк один із шляхів розв’язання проблеми, але при цьому не обґрунтовують складностійого використання.
Банківський фінансовийресурс на сьогодні залишається дорогим – ставки за кредитами коливаються від 13%до 24% у доларах США та від 17% до 30% у національній валюті. Тому не дивно, щопереважна більшість позичальників належить до класу “А” (Клас “А”– фінансова діяльністьприбуткова й рівень рентабельності вищий за середньогалузевий, що свідчить про можливістьсвоєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями )[1 с.1056].
Новостворені підприємстваабо бізнес – проекти не можуть отримати кредити через відсутність у керівника досвідуроботи в бізнесі. Провідні банки відмовляють їм у надані кредиту, оскільки для банкуважливо працювати з надійними позичальниками, у яких хоча б один бізнес вже налаштовано.Банки зацікавлені в тому, щоб гроші за кредит поверталися вчасно за графіком, іне бажають мати справи з примусовими стягненнями. Тому необхідно розробляти специфічніпрограми кредитування, спрямовані на підтримку малого підприємництва та стимулюванняйого розвитку.
Отже, метою дослідженняє розробка пропозицій для фінансової підтримки малого бізнесу в Україні, зокремав місті Миколаєві. Це питання тісно пов’язане з програмою розвитку підприємництвау Миколаєві на 2005-2006 роки, зокрема, йдеться про фінансово-кредитну підтримкупідприємництва як пріоритетне завдання.
Основою проведеногодослідження є комплексний підхід, поряд з цим було використано економіко-статистичнийаналіз на численні експертні оцінки.
Основні показникирозвитку підприємств малого бізнесу наведено у табл 3.1
За результатами аналізустану сектору малого бізнесу Миколаєва, Миколаївської області, України ( кількість,галузева структура, ефективність, частка в економіці)були сформовані основні проблемирозвитку цього сектору економіки, серед яких:
–відсутність повної достовірної статистичної інформації про стан розвитку МБ;
–відсутність освітнього й інформаційного забезпечення підприємницької діяльності;
–регуляторні та адміністративні бар’єри;
–відсутність гарантій захисту прав власників;
–несправедливий розподіл доходів через систему податків і загальнообов’язкових платежів;
–неврахування галузевих та регіональних особливостей МБ при розроблені програм їхньоїпідтримки;
–неефективність діяльності, збитковість, нестача фінансових ресурсів;
–напівлегальний стан МП;
–неефективна галузева структура;
–неврахування тенденцій щодо штучності розвитку МБ, у тому числі і в Миколаєві, щоу свою чергу, перекручує звітність та заважає створенню ефективних програм підтримки;
–проблема кадрового забезпечення, проблема відтоку фахівців із малого підприємництвадо середніх та великих підприємств;
–земельна проблема.
Таблиця 3.1 Показникирозвитку підприємств малого бізнесу(МП)[1]Показник місто Миколаїв Миколаївська область. Україна Кількість МП, од. 2002р-4798, 2006р- 5314МП 2002р-6854, 2004р-7732 (2,9% від загальної кількості МП України) 2005р-277641 Кількість МП на 1 тис. населення, од. 2006р.- 15 2002р.- 5,8, 2006р.-5,8 2005р. -6,1 Темпи зростання кількості МП 2004р. – 6% на рік, подальше падіння до 2% на рік. Кількість МП зросло з 2000 року в 1,4раз З 2004року знизилась з 5 до 0,5-1% на рік. З 2000 р кількість МП зросла в 1, 6 рази 8-9% на рік, з 2000 року кількість МП зросла в 1,6рази Галузева структура МП
У загальній к-сті МП:
Торговельні п-ва-39%;
Промислові МП-14,2%;
Будівництво – 12,5%;
Транспорт – 9,6%
У загальній кількості МП:
Торговельні п-ва-35%;
Промислові МП-15,8%;
Будівництво-15%;
Транспорт-11%; с/г МП-9,1%
У загальній кількості МП:
Торговельні п-ва -40%;
Промислові – 16-17 %;
с/г-4,5% ;
Будівництво – 9% Фін. результ. діяльн. до оподатк., тис грн.
2003р- 4232
2006р. –(-7796)
2003р. –(-8878)
2006р. – (-22136)
2003р – (-156,5) млн… грн.
2004р. – (-828,7) млн.г рн.
Питома вага продукції МП у загальному
обсязі виробництва 2003р. – 12,2% 2003р. – 10,8% 2003р. – 7,9% Частка МП у зайнятості 2006р-20,1% 2006р. – 14,0% 2006р. – 21,3% Частка кількості МП у загальній кількості об’єктів в ЄДРПОУ 31% 25% 28%
Щоб розв’язати цюпроблему можна розглянути такі два шляхи. Перший – фінансова підтримка через функціонуваннябізнес-інкубатора, другий – надання кредитів через структуру Українського фондупідтримки підприємництва(УФПП).
В Україні інкубаційнийпроцес представлений українськими бізнес-інкубаторами та діяльністю Асоціації інноваційнихцентрів. Механізм функціонування та розвитку бізнес-інкубатора (БІ) представленийтакими етапами:
–відбір найперспективніших проектів;
–створення об’єднаних підприємств на базі нових ідей та технологій;
–колективна робота на початковому етапі, послідовне відсторонення БІ від роботи новоствореногопідприємства;
–реалізація та отримання прибутків із продажу частки капіталу новоствореного підприємства;
–повторне інвестування отриманого прибутку у розробку нових проектів;
–надання консультаційних, інформаційних, маркетингових та освітніх послуг підприємству,що стабільно працює.
Цей механізм можнавіднести до типу самодостатніх, бо він забезпечує максимальне залучення обох сторіндо процесу виживання та успішний розвиток новоствореного підприємства. Найголовнішимстимулом підприємця є реалізація ідеї та бажання у створенні та розвитку його(її)власного підприємства, отримання прибутку.
Суть схеми кредитуваннямалого бізнесу через структуру УФПП полягає ось в чому:
–після прийняття рішень про надання ресурсів під кредитування конкретного позичальникакредитний проект, розроблений відповідним структурним підрозділом УФПП, узгоджуєтьсяз обраним банком;
–грошові кошти фонду у сумі кредиту розміщуються в банку на спеціальному рахункупід кредити, які надаються банком згідно з програмою мікрокредитування;
–забезпеченням по таких кредитах є майно позичальника або його майнових поручителів.
Переваги цієї схемиє такі: при використанні коштів за цією схемою у фонду з’являється можливість отриматидоходи за депозитом, а також якщо ресурсами під такі кредити є фінансові кошти фонду, можливевстановлення відсоткових ставок нижчих за ті, що застосовуються за “ стандартних” умов кредитування. Рівень процентної ставки розраховується за такою формулою:
% за кредитом = %за депозитом + Nr + 4 %, (1)
Де % за депозитом– узгоджується з фондом, але не перебільшує стандартні ставки на відповідні терміни;
Nr = % за депозитом* R, де R – норма резервування НБУ, яка становить довгостроковими депозитами в національнійвалюті – 0 %, а за короткостроковими – 6%. Необхідно зауважити, що ця схема успішнопрацює в Україні.
Перспективами подальшихнаукових розробок у цій сфері можуть бути дослідження у напрямі фінансування розвиткуінноваційного підприємництва.
3.2 Шляхи вдосконаленнярозвитку малого підприємництва
На наш погляд, основниминапрямами подальшого розвитку малого підприємництва в Україні у найближчій перспективіє: формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу;вдосконалення фінансово-кредитної підтримки; забезпечення матеріально-технічнихта інноваційних умов розвитку малих підприємств; інформаційне та кадрове забезпеченнябізнесу; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів малого підприємництва.
Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових законодавчо-нормативних атів, спрямованих на стимулювання малого бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що гальмують розвиток приватної ініціативи.
Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих законодавчо-нормативних документів з питань визначення чітких підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб’єктів малого підприємництва; упорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності.
Важливе значення має фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва. Державну політику щодо його фінансового забезпечення слід проводити у напрямі створення розвинутої мережі фінансово-кредитних установ, страхових фірм, інвестиційних та страхових фондів; розвитку товариств взаємного кредитування та страхування; розробки і впровадження системи стимулювання комерційних банків, які надавали б пільгові кредити малим підприємствам. Доцільно активізувати діяльність Українського фонду підтримки підприємництва, сприяти розвитку регіональних фондів (відділень) для фінансової допомоги суб’єктам малого підприємництва; розробити чіткий механізм направлення певної частини коштів, отриманих від приватизації державного майна, на підтримку малих підприємств; створити систему гарантій для забезпечення кредитів, що надаються фінансово-кредитними установами суб’єктам малого підприємництва, які функціонують у пріоритетних напрямах господарської діяльності.
Одним із значущих напрямів розвитку малого підприємництва є матеріально-технічна та інноваційна підтримка. Забезпечення сприятливих матеріальних умов та інноваційного клімату для розвитку малих підприємств передбачає: розробку та впровадження механізму передачі малим підприємствам виробничих площ і виробничих потужностей, у тому числі тих, що вивільняються у процесі ліквідації або реорганізації підприємств-банкрутів; формування розвинутого ринку нерухомості; розробку механізму передачі малим підприємствам нових технологій, а також обладнання, необхідного для здійснення бізнесу, на пільгових умовах; розширення сфери надання робіт і поставок для державних потреб сприяння забезпеченню їх матеріально-технічними й іншими ресурсами з боку державних структур. Необхідними також є: використання можливостей фінансового забезпечення малих підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність, впроваджують нові технології та інноваційні проекти за рахунок Державного інноваційного фонду; сприяння створенню регіональних інноваційних фондів; надання допомоги у проведенні наукових досліджень та впровадженні прогресивних технологій; сприяння у пошуку замовників та виконавців інноваційних проектів для суб’єктів малого підприємництва; надання консультативних послуг у сфері інноваційних технологій.
Мале підприємництво не може успішно розвиватися без створення розвинутої системи інформаційного обслуговування. Державну підтримку суб’єктів малого підприємництва щодо цього доцільно здійснювати шляхом створення розвинутої мережі консультативних, юридичних, бухгалтерських фірм, підприємств з проведення маркетингових досліджень, бізнес-інкубаторів, технопарків, регіональних, інформаційно-аналітичних центрів. Головними Завданнями регіональних інформаційно-аналітичних центрів мають бути: забезпечення доступу підприємців до інформації (правової, нормативно-довідкової, маркетингової, науково-технологічної, комерційної) як у процесі створення, так і функціонування підприємств; надання консультативних послуг з питань стану товарного ринку, кон’юктурного аналізу, управління підприємством, підготовки кадрів; складання інформації для органів державної влади про стан справ у сфері малого підприємництва та тенденції його розвитку.
Отже, загалом з 2001по 2008 рр. кількість діючих малих підприємств збільшилась майже в 10 разів. Протеза кількістю малих підприємств у розрахунку на 10 тис. населення Україна набагатовідстає навіть від колишніх країн “соціалістичного табору”. Цей показник в Україніна кінець 2008 року складав 45,6 МП в розрахунку на 10 тис. осіб населення, що,звичайно, недостатньо для створення так званої “критичної маси” малих підприємств.За оцінками фахівців, для створення реального конкурентного середовища в Україніта покриття ринкових ніш, що утворюються в процесі трансформації перехідної економікив ринкову, потрібно принаймні 125–150 одиниць МП на 10 тис. осіб, а деякі експертинавіть називають цифру 3 млн МП, або понад 600 на 10 тис. населення.
На жаль, доводитьсявизнати, що МП в Україні не виконують належним чином своєї соціальної ролі. Вонизабезпечують робочими місцями лише 1,72 млн осіб, що складає близько 15 % від загальноїчисельності усіх зайнятих в галузях економіки, тоді як в країнах з ринковою економікоюаналогічний показник перевищує 50 %. До того ж, не можна забувати, що досить частоМП є другим місцем роботи людини. Тому механічно пов’язувати кількість зайнятихна МП з кількістю робочих місць, створених для зменшення безробіття, некоректно.Відповідно, за такого низького залучення працюючих до діяльності МП виникають сумнівищодо дієвості їхньої ролі у зменшенні майнової диференціації населення України.За такої ситуації МП, навпаки, створюють умови для додаткового збагачення економічноактивного прошарку населення. Практичне призупинення зростання зайнятих на МП у2008 році дає підстави стверджувати, що МП як організаційна форма в нинішньому економіко-правовомусередовищі не в змозі більше виконувати належних їм соціальних функцій.
Досить тривожнимпоказником є також уповільнення темпів зростання кількості МП в Україні. Це свідчитьпро втрату ними украй важливої інституційної ролі – формування конкурентного середовища,яке складається із стійких, кваліфікованих та підприємливих економічних суб’єктів,формування потужного прошарку підприємців, спроможних повноцінно працювати в економіко-правовихумовах розвинених ринкових відносин. Навряд чи є сенс доводити, що підприємці-фізичніособи практично не в змозі виконувати зазначені функції. Фактично зміщення політикипідтримки МСБ до надання спеціальних умов для підприємців-фізичних осіб означає,що малий бізнес “кинуто” на реалізацію соціальних функцій, які не в змозі виконуватидержава через бюджетні обмеження. Одночасно це є фактичною відмовою від використанняМСБ як важеля структурного регулювання та модернізації економіки.
3.3 Зарубіжний досвід функціонування малого підприємництва
Світова практика переконливо свідчить, що навітьв країнах з розвиненою ринковою економікою малий бізнес впливає істотний чином нарозвиток народного господарства. По-перше, як вже відмічалося, він забезпечує необхіднумобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без якихнемислима його висока ефективність. По-друге, він здатний не тільки швидко заповнюватиніші, що утворюються в споживчій сфері, але і порівняно швидко окупатися. По-третє,- створювати атмосферу конкуренції. По-четверте (і це, мабуть, саме головне), вінстворює те середовище і дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива.По чисельності працюючих, по обсягу і товарів, що реалізовуються, що виробляються,що виконуються робіт суб'єкти малого підприємництва в окремих країнах грають ведучуроль.
Суб'єкти малого підприємництва як суб'єкти ринкової економікимають як переваги, так і недоліки. Зарубіжний і вітчизняний досвід розвитку малогобізнесу вказує на наступні його переваги: більш швидка адаптація до місцевих умовгосподарювання; велика незалежність дій суб'єктів малого бізнесу; гнучкість в прийняттіі виконанні рішень, що приймаються; відносно невисокі витрати, особливо витратина управління; велика можливість для індивідуума реалізувати свої ідеї, виявитисвої здібності; більш низька потреба в капіталі і інші. Власники малих підприємствбільш схильні до заощаджень і інвестування, у них завжди високий рівень бажанняв досягненні успіху, що позитивно загалом позначається на діяльності підприємства.Суб'єкти малого бізнесу краще знають рівень попиту на місцевих (локальних) ринках,вони дають кошти для існуванню більшій кількості людей, ніж великі підприємства,тим самим сприяють підготовці професійних працівників. Малі підприємства в порівнянніз великими в окремих країнах займають домінуюче положення як по числу, так і попитомій вазі у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг.
У той же час суб'єктам малого бізнесу властиві і певні недоліки,серед яких потрібно виділити самі істотні: більш високий рівень ризику, тому високаміра нестійкості положення на ринку; залежність від великих компаній; недоліки вуправлінні справою; слаба компетентність керівників; підвищена чутливість до змінумов господарювання; труднощі в залученні додаткових фінансових коштів і отриманнякредитів і інші. Звичайно недоліки і невдачі суб'єктів малого бізнесу пов'язаніяк з внутрішніми, так і із зовнішніми причинами, а також з умовами формування.
Як показує досвід, головними причинами невдач діяльності малихпідприємств частіше за все називають:
– некомпетентність;
– незбалансований досвід (наприклад, досвідчений інженер, аленедосвідчений комерсант);
– недостача досвіду в комерції, фінансах, постачанні, виробництві,умінні заводити і підтримувати ділові зв'язки контакти.
Іншими причинами банкрутств малих фірм є:
– занедбаність бізнесу;
– погане здоров'я або шкідливі звички;
– катастрофи, пожежі, крадіжка і т.д.
– шахрайство.
Практика діяльності малих американських фірм свідчить про те,що наявності одного підприємницького досвіду і хватка недостатньо. У сучасному маломубізнесі надто необхідні спеціальні знання. Звичайно новий бізнес починає або комерсант,майже нічого не знаючий про виробництво, або інженер, який нічого не знає про комерцію.Нерідко власник малої фірми має дуже мало досвіду в управлінні особливими структурамибізнесу.
Шанси фірми на успіх підвищуються по мірі її дорослішого. Фірми,довго існуючі при одному власникові, приносять більш високий прибуток, ніж фірми,які часто міняють власників.
На невдачах малого бізнесу позначається невисока кваліфікаціяпідприємців. Підприємці, ті, що вже нагромадили досвід ведення подів в маленькихфірмах, як правило, більш удачливі. Якщо в управлінні фірми бере участь не одналюдина, а підприємницька команда складається їх двох, трьох або чотирьох облич,шанси на виживання вище, оскільки колективне прийняття рішення більш професійне.
На тривалість функціонування фірми впливають і розміри фінансуванняна першому етапі. Чим більше первинний капітал, вкладений в фірму, тим більше можливостейїї збереження в кризові періоди.
У цей час навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою відбуваєтьсяпосилення ролі малих підприємств, хоч їх стійкість відносно низька. При зростаннічисельності малих підприємств, розвиненій інфраструктурі і державній підтримці малийбізнес є важливим чинником рішення економічних і соціальних задач.
Як правило, розвиток малого бізнесу є умовою розв'язання наступнихпроблем:
– формування конкурентних ринкових відносин, які сприяють кращомузадоволенню потреб населення і суспільства;
– підвищення якості товарів, робіт, послуг (прагнучи до задоволеннязапитів споживачів, малий бізнес сприяє підвищенню якості товарів, робіт, послугі культури обслуговування);
– наближення виробництва товарів і послуг до конкретних споживачів;
– сприяння перебудови економіки (малий бізнес додає економіцігнучкість, мобільність);
– залучення особистих коштів населення на розвиток виробництва(партнери в малих підприємствах вкладають свої капітали в справу з більшою зацікавленістю,ніж у великих);
– створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття;
– сприяння розкриттю таланту людей, розвитку різних видів ремесел;
– формування соціального шара власників, власників, підприємців;
– активізація науково-технічного прогресу;
– освоєння і використання місцевих джерел сировини і відходіввеликих виробництв;
– звільнення держави від збиткових підприємств за рахунок їх орендиі викупу.
Дрібні і середні підприємства грають помітну рольв зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.
Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалузосереджена на великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукціїчастіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічнихнововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиріччя в Німеччиніі США, виявило важливу роль невеликих фірм навіть у втіленні в життя істотних технологічнихнововведень.
Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснитинаступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело дотого, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованомушляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться заосвоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробузнижується значення великих лабораторій з напрямами досліджень, що устоялися. Дотого ж малі фірми прагнуть як можна швидше налагодити масове виробництво. Тим самим,значення розробок, що проводяться дрібними підприємствами досить важливо, передусім,з точки зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергуактивно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (зновународженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться фірмами малого ісереднього підприємництва.
Відношення нововведень до витрат на наукові дослідженняі розробки малих підприємств в 3–4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шляхвинаходу, використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатомроботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак подальше впровадження здійснюєтьсякомпаніями, що володіють необхідними для цього фінансовими і матеріальними ресурсами.
Узагальнюючи все вищесказане, хотілося б звернутиувагу на те, що дрібне підприємництво впливає на структуру ринку і розширення ринковихвідносин передусім внаслідок зміни кількості суб'єктів ринку, підвищення кваліфікаціїі міри прибавленості все більш і більш широких верств населення до системи підприємництваі ділового адміністрування.
Розвиток спеціалізації і кооперації залучає дрібнихі середніх підприємців в сферу впливу великих об'єднань.
Фактично вони втрачають свою незалежність і перетворюютьсяв окремі частки більш великих монополій, хоч офіційна статистика враховує їх яксамостійні одиниці. Великі підприємства приваблюють вузькоспеціалізовані дрібніфірми, що виробляють для них окремі деталі і вузли. Навколо монополій, особливов галузях машинобудування, електронної промисловості, групуються звичайно по декількадесятків тисяч дрібних підприємств, які користуються фінансовою і технічною допомогоюмонополій. Для господарів монополістичних об'єднань також дрібні субпідрядники зручніі вигідні: вони постачають свою продукцію по досить низьких цінах. Їх виробничі,соціальні і інші проблеми мало турбують керівників монополій. У періоди несприятливоїкон'юнктури і інших ускладнень, монополії (господарі) рвуть зв'язки зі своїми дрібнимипостачальниками, кидаючи їх напризволяще. У останнє десятиріччя в багатьох країнахпосилилася тенденція до об'єднання дрібних підприємств на основі спеціалізації ікооперації виробництва, у великі галузеві структури, які зараз виробляють великіобсяги різноманітної продукції, в тому числі високого технічного і технологічногорівня, і досить успішно конкурують на ринках з великими компаніями і монополіями.
Важливість малих підприємств ще і в тому, що вівшизапеклу конкурентну боротьбу за виживання, вони вимушені постійно розвиватися іпристосуватися до поточних умов ринку, адже щоб існувати треба отримувати коштидля існуванню, а значить бути кращим за інших, щоб прибуток діставався саме ім.
Масовий випуск промислових виробів тривалого споживанняавтомобілів, холодильників, телевізорів і великими підприємствами викликає потребуу відповідних промислових послугах по ремонту і обслуговуванню, які часто здійснюютьдрібні підприємства, оскільки монополії через свою величині вимушені затрачуватибагато зусиль в цьому напрямі або створювати розгалужену мережу маленьких філіали,що саме по собі також досить заняття, що дорого коштує, що служить в основному дляпідтримки престижу великої фірми.
Діяльність малих підприємств в менш розвиненихрайонах західноєвропейських країн – це основа всього їх соціального і економічногожиття і вирішальна передумова їх подальшого господарського розвитку.
У той же час, на дрібних підприємствах відмічаєтьсябільш висока ефективність праці, малі фірми з меншими витратами задовольняють потребив дефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки місцевих джерел (сировина)і забезпечує при цьому велику зайнятість. Вони збільшують розміри надходжень домуніципальних бюджетів, стимулюють НТП, виконують інші важливі для господарствафункції.
Політичний вплив малого бізнесу в різних країнах досить великий, оскількисоціальна група підприємців давно стала основою середнього класу, що сформувався,найбільш представницького по своїй чисельності і що є виразником політичних перевагзначної частини населення.
Істотна роль малих підприємств в економічному житті країн з ринковою системоюгосподарювання визначається тим, що в цьому секторі економіки діє переважна більшістьпідприємств, зосереджена велика частина економічно активного населення і проводитьсяприблизно половина валового внутрішнього продукту. Так, питома вага малих підприємствв таких країнах, як Японія, Німеччина, перевищує 95%. З 880 тис. промислових підприємствЯпонії тільки 4 тис. мають більше за 300 працюючих і 700 – більше за 1000 працюючих. У країнах ЄС кількістьпідприємств з чисельністю зайнятих понад 500 чоловік не перевищує 12 тис.
Висновки
Мале підприємництвоє важливим фактором розвитку та ефективного функціонування економіки.На сьогоднішній день, в умовах фінансової нестабільності мале підприємництво маєпевні переваги по відношенню до великих підприємств, але все таки спостерігаютьсянегативні тенденції у розвитку малого підприємництва, що перешкоджають його ефективномуфункціонуванню.
Дана проблема особливоактуальною є в умовах сьогодення, коли Україну охопила світова фінансова криза.Оскільки мале підприємництво є досить поширеною і складною за своєю функціональноюроллю категорією, то у процесі своєї діяльності воно стикається з рядом проблем,що заважають його нормальній роботі і цим самим зменшують прибутковість підприємницькихструктур.
Виконане дослідженнядає змогу дійти таких висновків.
Вирішення існуючихпроблем розвитку малого підприємництва в Україні, створення відповідного середовищапотребують докорінної перебудови державної політики щодо сприяння цьому секторуекономіки. Зокрема, йдеться про створення відповідної спрощеної системи оподаткуваннямалого підприємництва, фінансово-кредитну та матеріально-технічну підтримку, науково-методичне,інформаційно-консультативне та кадрове забезпечення малого підприємництва.
Механізм оподаткуваннямалого підприємництва в Україні не може бути достатньо ефективним без проведенняспрощеної системи оподаткування. Таким чином спрощена система оподаткування є особливимтипом підприємницької діяльності, є важливим структуроутворюючим чинником ринковоїекономіки як найбільш масова, динамічна та гнучка форма оподаткування. Активне використанняспрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва є важливим чинникомзміцнення конкурентоспроможності не лише цих суб’єктів, а й зміцнення конкурентоспроможностіекономіки України в цілому.
Для підвищення ефективностіфункціонування малого підприємництва необхідно проводити аналіз та оцінку його стану,що дає точну інформацію про стан підприємства та його прибутковість, а також даєможливість вирішення власних стратегічних цілей, які залежать від ряду факторів,що здійснюють на неї, як позитивний так і негативний вплив.
Суб'єкти малого підприємництваяк суб'єкти ринкової економіки мають як переваги, так і недоліки. Зарубіжний і вітчизнянийдосвід розвитку малого бізнесу вказує на його переваги, які є важливі для розвиткупідприємства в цілому.
Сьогодні цілком очевидно,що успіх ринкових перетворень великою мірою визначатиметься тим, як вдасться реалізуватипотенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектору економіки.
Список використанихджерел
1. Азарова Т.В Некоторыеперспективы развития малого и среднего бизнеса Проблемы развития внешнеэкономическихсвязей и привлечения иностранных инвестиций региональный аспект Сборник научныхтрудов. – Донецк: ДонНУ, 2007 – 1056 с.
2. Варналій З.С. Мале підприємництво:основи теорії і практики. – К.: Знання, КОО, 2003. – 302 с.
3. Васильців Т.Г. Стратегіярозвитку малого бізнесу в малих містах, визначення першочергових завдань у цій сфері/Т. Г. Васильців Економіка і держава №6 2008. – 98 с.
4. Виговська В. В. Іляш О.І. Малий бізнесУкраїни: сучасний стан і тенденції розвитку В. В. Виговська О.І. Іляш Актуальніпроблеми економіки. – 2009. – № 1. – 59-64 с.
5. Гаєвська Л.М. Підприємницька діяльністьта її оподаткування: [навч. посіб.] Л.М. Гаєвська – Ірпінь: Академія ДПС України,2003. – 218 с.
6. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економікапідприємства: [навч. посібн.] – Київ, Центр навчальної літератури, 2006. –488 с.
7. Господарський кодекс України – №436–IVвід 16.01.2003. – К.: Атіка, 2003. 208 с.
8.ДовгальоваО.В. Регулятивна роль держави в сфері малого бізнесу: Монографія. – Донецьк: ТОВ«РВК» ПРОМО, 2005. – 376 с.
9. Дєгтяр О.А. Напрями вдосконаленняорганізаційно- правового механізму державного регулювання розвитку малого підприємництва/ О.А. Дєгтяр // Економіка та держава.– 2008. №2 – 96 с.
10. Заєць О. Інноваційно-інвестиційнийрозвиток вітчизняних підприємств – шлях до подолання економічної кризи О. ЗаєцьВісник Національного банку України. – 2009. – № 1. – 60-63с.
11. Захожай В.Б. Система оподаткуваннята податкова політика: [навч. посіб.] Під заг. ред. В.Б. Захожая та Я.В. Литвиненка.– К.: центр навчальної літератури, 2006. – 468 с.
12. Збарський В.К. Інвестування діяльностімалих підприємств / В.К. Збарський Агроінком. –2006. – №11–12. – 96 с.
13. Збарський В.К. Тенденції розвиткумалого підприємництва/ В.К. Збарський Економіка АПК, 2009. – №8 – 115–120 с.
14. Збарський В.К. Методологічні підходищодо понятійного апарату “малі форми господарювання В.К. Збарський Агроінком. –2005. – №3-4. – 67 с.
15. Неделько І.Г. Фінансування розвиткусектору малого бізнесу / І.Г. Неделько //Фінансова політика і економічне регулювання.– 2007. – 106 с.
16.Оцінка і діагностика фінансової стійкостіпідприємства: [Монографія]/ М.О. Кизим, В.А. Забродський, В.А.Зінченко, Ю.С. Копчак.– Х.: Видавничий дім «Інжек», 2003. 144 с.
17. Панасюк О.В. Роль спрощеної системиоподаткування у зміцненні конкурентоспроможності суб’єктів малого підприємництвав Україні / О.В. Панасюк // Науковий вісник НУДПСУ. – 2008. – №4 – 206 с.
18. Селезньов В.В. Основи ринкової економікиУкраїни: [навч. посібн.] // К.: А.С.К., 2006. –688с.
19. Супруненко С.А. Поняття малогобізнесу в умовах ринкової економіки / С.А. Супруненко Актуальні проблеми економіки// 2009 – №4, – 170 с.
20. Труш І. Органи державноївлади, що забезпечують підтримку малого підприємництва / І. Труш Право України.– 2005 – №3 – 68 с.
21. Усик В.І. Розвиток поняття.Сектор малого і середнього бізнесу в Україні В.І. Усик Економіка та управління підприємствами– 2009– №4, 165с.
22. Фінансова стратегіяв управлінні підприємствами: [монографія] / А.Г. Семенов, О.О. Єропутова, Т.В. Перекрест,А.В. Линенко. – Запоріжжя: КПУ, 2008. – 188 с.
23. Фінанси підприємств: [підручник]А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Г.Г. Нам, А.М. Павліковський, О.В. Павловська, В.З.Потій, А.П. Куліш, О.О. Терещенко, Н.П. Шульга, С.А. Булгакова; керівник авт. кол.і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000.– 460
24. Череп А.В., Кириченко Л.А. Проблемивизначення фінансового стану підприємств в умовах фінансової кризи А.В. Череп, Л.А,Кириченко Держава та регіони, 2008. – № 4 – 233–236с.
25. Шпак В.І. Розвиток малого підприємництвав Україні: Наук. вид. – К.: МАУП – 2003. –134с.