МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Курсоваробота
змакроекономіки
натему: «Макроекономічна нестабільність: циклічність розвитку ринкової економіки»
ЗМІСТ
Вступ
РозділІ Теоретичні основи циклічності розвитку ринкової економіки
1.1 Циклічність як економічна категорія
1.2 Криза як фаза економічного циклу
1.3 Регулювання циклічного розвитку абоантикризова політика Держави
РозділІІ Економічна нестабільність, її фактори
2.1Економічна нестабільність і безробіття
2.2Інфляція як соціально-економічне явище і фактор макроекономічної нестабільності
2.3Сучасні інфляційні процеси в Україні: причини та шляхи
Подолання
РозділIII Аналіз та проблеми вирішення економічної кризи в Україні
3.1Головні причини та наслідки кризових явищ 2008-2010рр
3.2Стратегія економічного розвитку в умовах світової економічної кризи
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Як відомо,сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, якіможе забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереженняпоказують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійнопереривається періодами економічної нестабільності.
Підйоми і спадирівнів економічної активності, що ідуть один за одним прийнято називати діловимчи економічним циклом. Термін «цикл» вживається в біології й інших наукахдля позначення таких подій, що постійно повторюються, але не обов'язково воднаковому ступені. Тому є всі підстави думати, що рух ділового життясуспільства протікає у формі циклів, сутність яких полягає в наявностіповторюваної послідовності змін. Діловий цикл припускає рух трьох величин:обсягу зайнятості, обсягу продукції і рівня цін.
В умовахпереходу до ринкових відносин в економіці України велике значення граєреформація відносин власності, роздержавлення і поява нових видів власності, щобуде сприяти розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдякичому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якійзнаходиться Україна.
Економічніперетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішогозавдання — це радикальні зміни в системі управління економікою як намакрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни намікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управліннядіяльність підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдинговихкомпаній. Необхідність створення і розвитку нових в Україні форм підприємництваоб'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах,здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.
Кризові явища вгалузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуваннямзмінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методахгосподарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різкосповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методамине призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.
Відносно високийрівень розвитку економіки України може забезпечити їй економічну незалежність,але за умови конверсії оборотного потенціалу й незалежної економічної оцінкиматеріально-сировинної бази.
Історичносклалося так, що найважливіша функція уряду – забезпечувати повну зайнятістьресурсів і стабільний рівень цін. Жодна з відомих нині ринкових економічнихсистем не функціонує стихійно. При цьому напрямок й форми державного втручаннязмінюються відповідно до ситуації, що склалася у економічній системі. Вибірадекватної політики дозволяє запобігти інфляції та безробіттю.
РозділІ. Теоретичні основи циклічності розвитку ринкової економіки
1.1 Циклічність якекономічна категорія
Процесвиробництва передбачає безперервність розвитку, але практика господарюваннядоводить, що цей процес мас свої фази, стадії, особливості. Наприклад,періодично спостерігаються стадії спокійної о розвитку економіки, підвищеноїабо активної підприємницької діяльності, загострення всіх суперечностейсуспільного виробництва, у тому числі між виробництвом і споживанням, попитом іпропозицією, з наступним застоєм в усіх галузях економіки. Пропорційність, якаоб'єктивно необхідна для відтворення на практиці, здійснюється черездиспропорційність та нерівномірність, остання виявляється через поверхневіколивання, відхилення. Періодичність зміни відповідних фаз чи стадійгосподарського життя означає циклічний характер його розвитку.
Макроекономічнарівновага – явище нестабільне. Її порушення пов’язані з трьома основнимипричинами: циклічним розвитком економіки, неповною зайнятістю й інфляцією.
Циклічністьекономічного розвитку – це регулярні коливання рівнів ділової активності, прияких зростання активності (виробництва) замінюється спадом, який, у свою чергу,потім замінюється зростанням. ЇЇ характеризують підйоми і спади в економіці, щоперіодично повторюються протягом ряду років. Такі коливання відбуваютьсявідносно столітнього, або довгострокового тренда (умовної лінії, якахарактеризує загальну спрямованість змін економічних показників).
Періодипідвищення економічної активності супроводжуються в основному екстенсивнимрозвитком, а періоди пониження – початком переважно інтенсивного розвитку. Внаслідок цього цикл є постійною динамічною характеристикою ринкової економіки,без нього не відбувається економічного розвитку.
Економічний цикл– це форма руху і розвитку ринкової економіки, природний спосіб економічногосаморегулювання, коли ринок стихійно відновлює пропорційність економіки івтрачену рівновагу.
Враховуючиосновний елемент економічного циклу – економічні кризи, можна дати й іншу назвуекономічному циклу – рух виробництва від однієї економічної кризи до початкуіншої.
Економістивперше звернули увагу на циклічний характер макроекономічних процесів,зіткнувшись із періодичними кризами перевиробництва в Англії у 20-х роках ХІХстоліття. Виявилось, що хід і тривалість економічних циклів підкоряються певнимзакономірностям.
В економічнійлітературі виділяються такі цикли: за одне століття, за декілька десятиліть,нормальні економічні цикли, малі цикли, специфічні коливання всередині окремихгалузей економіки ( наприклад, сільського господарства) і т.д.
Цикли різної тривалостіотримали назви за іменами їх дослідників:
МиколиДмитровича Кондратьєва (1892-1938), російського економіста; Клемента Жугляра(1819-1908), французького фізика й економіста, Джозефа Китчина (1861-1932),англійського економіста, статистика; Саймона Кузнеца (1901-1985),американського економіста, статистика. Так, цикли тривалістю 45-60 років (довгіабо великі) отримали назву цикли Кондратьєва; 15-20 – річні – цикли Кузнеца;7-12 – річні (середні цикли) – цикли Жугляра; 3-4 роки, короткі або малі – циклиКитчина.
Представникирізних напрямів і шкіл політичної економії наводять різні об’єктивні ісуб’єктивні причини циклічності економічного розвитку, які можна згрупувати якзовнішні і внутрішні, виходячи з їхнього впливу на характер циклу, йоготривалість, специфіку проявів окремих фаз.
Серед зовнішніхпричин можна виділити:
— війни,революції та інші політичні потрясіння;
— відкриттявеликих родовищ золота, урану, нафти та інших цінних ресурсів;
— освоєння новихтериторій і пов’язана з цим міграція населення, коливання чисельності населенняземної кулі;
— потужніпрориви в технології, винаходи й інновації, які дозволяють докорінно змінитиструктуру суспільного виробництва.
Серед внутрішніхпричин виділяють:
— особистіпотреби, скорочення або зростання яких відбивається на обсягах виробництва ізайнятості;
— інвестування,тобто вкладення засобів в розширення виробництва, його модернізацію, створеннянових робочих місць;
— економічнуполітику держави, яка прямо і непрямо впливає на виробництво, попит і споживання.
Розглянутіпричини взаємопов’язані, можуть викликати як підйом, так і спад економічноїактивності через певні проміжки часу.
Розрізняютькласичний і сучасний економічні цикли.
Класичнийекономічний цикл, зазвичай, включає чотири фази (періоди), які послідовнозмінюються: криза (спад), депресія, пожвавлення, піднесення (зростання).
1.2Криза як фаза економічного циклу
Економічна криза– це різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значномуспаді виробництва, порушенні усталених виробничих зв’язків, банкрутствіпідприємств, зростанні безробіття і, внаслідок цього, — зниженні життєвогорівня, добробуту населення.
Криза (спад) єосновною фазою економічного циклу, вона є його ключовою характеристикою. Неюзавершується попередній періодичний цикл і починається новий, наступний. Безкризи не було б циклу; її періодичне повторення надає ринковій економіціхарактеру циклічності.
Спад в економіціпочинається з труднощів у збуті виробленої продукції, що згодом веде доскорочення виробництва і зайнятості та попиту на інвестиції. Ціни різкознижуються, але зростає попит на ліквідність (готівку), тому до максимальнозбільшується ставка позичкового відсотку.
Курс акцій іінших цінних паперів на фондових біржах швидко падає; тимчасово закриваютьсяабо навіть банкрутують багато фірм, передусім дрібних (у випадку глибокої ітривалої кризи). Ринкова кон’юнктура стає вкрай несприятливою.
Внаслідок діїкризи поступово ліквідуються порушення макроекономічної стабільності ірівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією, інвестиціями ізаощадженнями, виробництвом і споживанням, тобто знову забезпечується певнапропорційність економічного розвитку, але за низького рівня сукупного попиту,неповної зайнятості виробничих ресурсів, високого безробіття.
В процесі рухудо своєї найнижчої точки спаду криза створює імпульс для нового розвиткуекономіки. В цей період виникають спонукальні мотиви до скорочення витратвиробництва і збереження прибутку, посилюється конкуренція. Створюється стимулдля оновлення морально зношених засобів виробництва на новій технологічнійоснові. Криза дає початок переважно інтенсивному розвитку економіки, неюзакінчується попередній період розвитку і починається наступний.
Але перехід дорозгортання обсягів виробництва, його технологічного оновлення не відбуваєтьсяв один момент. Тому на зміну кризи приходить фаза депресії.
Депресія (відлат. depressio – придушення) – застій в економіці, який характеризуєтьсявідсутністю підйому виробництва і ділової активності, низьким попитом на товариі послуги, значним безробіттям. Депресія означає, що економічна криза перейшлау завершальну фазу. Національний продукт вже не зменшується, але й ще незростає. На низькому рівні стабілізуються ціни; безробіття дуже високе, алебільше не зростає; відсоткова ставка падає до свого мінімального значення.Товарні запаси (нереалізована продукція) поступово зникають, зростає сукупнийпопит і готуються умови для пожвавлення виробництва, ділової активності. Пожвавлення– фаза економічного циклу, яка характеризує початок підйому в економіці післякризи, застою, депресії. В цей період, хоча і незначно, зростають рівеньвиробництва і платоспроможний попит людей, помітно скорочується рівеньбезробіття. Поступово підвищуються ціни і позичкові відсотки. На ринку економічнихресурсів зростає попит на нове промислове обладнання, нові капітали втягуютьсяв господарський оборот. В кінці фази пожвавлення закінчується періодінтенсивного розвитку. В наступній фазі циклу – піднесенні – знову починаєтьсяекстенсивний розвиток.
Піднесення –стан економіки країни, який характеризується зростанням виробництва,підвищенням його ефективності, пожвавленням ділової активності в різних сферах,підвищенням рівня життя. В цей період рівень виробництва набагато переважаєдосягнутий в попередньому періоді, суттєво зростають темпи його розвитку.Створюються нові підприємства, зростають зайнятість, попит на прогресивнікапітальні ресурси і споживчі блага, збільшуються доходи (заробітна плата,прибуток, проценти, рента), швидко зростають ціни. На фазі піднесенняпосилюються диспропорції, які були закладені ще на фазі пожвавлення, готуєтьсяґрунт для наступного спаду.
Економікапідходить до наступного витка, до нового економічного циклу.
Описана картиназмін в економіці на різних етапах циклу носить класичний характер.
Сучасніекономічні цикли суттєво відрізняються від циклів ХІХ і першої половини ХХстоліття. Загальні закономірності мають чимраз менше відомих проявів. Деякіфази економічного циклу зазнають значних метаморфоз, а то й зникають узагалі.
Більшістьсучасних дослідників виокремлюють в економічному циклі лише дві фази: висхіднуі спадну .
/>
Мал.1.2.1. Економічний цикл
Змінюються такожі форми прояву сучасних циклів і криз. Це виражається в:
— синхронізаціїциклічного руху в різних країнах, що обмежує
можливостіпом’якшення кризових процесів за рахунок розширення
експорту;
— прискоренніциклічних криз (вони стали виникати частіше) і
скороченнітривалості циклу;
— відносномузменшенні глибини криз;
— нестійкості(несталості) фаз пожвавлення і піднесення.
1.3Регулювання циклічного розвитку або антикризова політика держави
Сучасна ринковаекономіка функціонує в умовах активного впливу на неї держави. Державний впливна економіку здатний істотно вплинути на хід економічного циклу, змінюючихарактер економічної динаміки: глибину і частоту криз, тривалість фаз циклу іспіввідношення між ними. Державне регулювання спрямоване на зм'якшенняциклічних коливань, тому воно носить антициклічний характер. Найважливішимиметодами, за допомогою яких держава впливає на економічний цикл, виступаютькредитно-грошові і бюджетно-податкові важелі.
Під час кризидержавні заходи спрямовані на стимулювання виробництва, а під час підйому — найого стримування. Так, з метою ослаблення «перегріву» економіки держава у фазіпідйому сприяє подальшому подорожчанню кредиту, уводить нові податки, підвищуєстарі, скасовує прискорену амортизацію і податкові пільги на нові інвестиції. Вумовах кризи, навпаки, державні заходи спрямовані на здешевлення кредиту,скорочення податків, на прискорену амортизацію і податкові знижки на новіінвестиції.
Таким чином,сучасний механізм самонастроювання ринкової економіки через циклічні кризизмінюється під впливом державного впливу. Відбувається переплетеннястихійно-ринкового механізму функціонування економіки у формі циклічних криз зісвідомим державним впливом на відтворювальний процес.
Не можна невідзначити особливості сучасних циклічних криз, що зв'язані з кризою державногорегулювання. Останнє одержало вираження в неспроможності антициклічної політикидержави, у банкрутстві теорій і практики впливу на циклічний розвиток, уневідповідності офіційно проголошених цілей державної політики фактичним результатамрегулювання економіки (замість росту економіки — його падіння, замість повноїзайнятості — масове безробіття, замість стабільності цін — хронічна інфляція іт.д.). У результаті економічна діяльність держави стала додатковим факторомнестійкості економіки.
Криза державногорегулювання економічного розвитку зажадала від уряду розвинених країн шукативихід зі сформованої ситуації, але не шляхом відмовлення від державногорегулювання циклічного виробництва, а за допомогою перебудови його форм іметодів. Антициклічна спрямованість державної політики зміниласяантиінфляційною.
РозділІІ Економічна нестабільність, її фактори
2.1Економічна нестабільність і безробіття
В умовахринкової економіки циклічність розвитку характеризується економічноюнестабільністю, яка виявляється у зростанні безробіття.
Безробіття якекономічне явище виникає внаслідок саморегулювання ринкової економіки, охоплюєпевну частину працездатного населення, яке тимчасово не має можливостіпрацювати/Закон України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991року визнає безробітними працездатних громадян у працездатному віці з причин,що не залежать від них самих, які не мають заробітку або трудового доходу,зареєстровані в державній службі зайнятості як особи, які шукають роботу. Вониздатні до праці та готові працювати, але ця служба не забезпечує їх належноюроботою, тобто таким робочим місцем, якому відповідають професійна підготовкагромадянина, його стаж і досвід, вік і транспортна доступність.
Статусубезробітного громадянин України дістає у разі, якщо з ним припинено трудовийдоговір у зв'язку з виробничими змінами і він протягом найближчих 10 днівзареєструвався у службі зайнятості. На перші три місяці за робітникомзберігається середньомісячна заробітна плата, щоб він мав можливість займатисяпошуком нового робочого місця. Якщо робітник не знайшов за цей строк належноїроботи, а служба зайнятості також нічого йому не запропонувала, він дістаєстатус безробітного. В Україні допомогу по безробіттю виплачують з одинадцятогодня після реєстрації громадянина в державній службі зайнятості, але не більш як12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного віку — 18місяців. Розмір допомоги гарантується не менш 50% середньої заробітної плати запопереднім місцем роботи, проте не нижче встановленої законодавствоммінімальної заробітної плати. Громадяни, які шукають роботу вперше або післяперерви більш як один рік, одержують допомогу в розмірі не нижче 75%мінімальної заробітної плати.
Причинамибезробіття можуть бути такі явища:
1) темпизростання народонаселення перевершують темпи зростання виробництва (Т. Мальтус,XVIII ст.);
2) відносневідставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, зростаннятехнічної та органічної побудови капіталу (К. Маркс, XIX ст.);
3) в умовахнедосконалої конкуренції на ринку пращ відбувається підвищення ціни таскорочення попиту на працю (А. Пігу, 1923);
4) зі зростаннямдоходів люди схильні збільшувати своє споживання, але не тією мірою, якоюзростає дохід; схильність населення до споживання знижується, а до заощадженнязростає (Дж. Кейнс, 1936);
5) циклічнийрозвиток економіки на стадії економічної кризи, спаду виробництва призводить дозменшення сукупного попиту на товари і послуги, до зниження рівня зайнятостіпрацездатного населення;
6) розвитокнауково-технічного прогресу зумовлює структурні зрушення в економіці,виникнення нових галузей, які потребують кваліфікованіших робітників і більшечасу на професійну підготовку та перепідготовку працівників старих галузейнародного господарства;
7) сезонні зміниу рівнях виробництва знижують попит на працю у сільському господарстві,будівництві та ін.;
8) зростаннякількості населення працездатного віку, молоді, що збільшує пропозицію праці;
9) економічнаполітика уряду щодо збільшення мінімального розміру заробітної плати призводитьдо зростання витрат виробництва і зниження попиту на працівників.
Спеціалістикласифікують безробіття за причинами його існування:
1. Фрикційнебезробіття пов'язане з постійним рухом, пошуками або чеканням роботи населенняму результаті зміни місця проживання, професії, через народження дитини і доглядза нею. Таке безробіття має природний характер і не повинно бути надтотривалим.
2. Структурнебезробіття виникає під впливом науково-технічного прогресу і охоплює тихпрацівників, чия праця не може бути використана на нових робочих місцях і якіпотребують певного часу для додаткового навчання і перепідготовки.
3. Циклічнебезробіття зумовлене дефіцитом попиту в період економічної кризи, спадувиробництва і стагнації.
4. Сезоннебезробіття стосується працівників, які зайняті тільки в певні пори року.
5. Інституційнебезробіття виникає як наслідок низької ефективності роботи організаційнихструктур ринку праці, державних служб зайнятості (відсутність інформації провільні робочі місця, умови праці тощо).
6. Прихованебезробіття існує за умов неповного використання ресурсів підприємства, прицьому працівники змушені працювати скорочений робочий день, переходити натимчасову працю або йти в додаткову неоплачувану відпустку.
7. Добровільнебезробіття створюють окремі люди, які не хочуть працювати і за тривалий чаєвтратили цю можливість і зв'язки з трудовим життям.
8. Природнебезробіття постійно має місце в умовах економічної рівноваги між попитом напрацю і пропозицією робочих місць. Воно дорівнює сумі рівнів фрикційного іструктурного безробіття. Рівень природного безробіття не повинен перевищувати4—5% зайнятого населення. Зміст і значення природного безробіття в сучаснихумовах розвинутих країн визначили представники монетаристської моделі ринкупраці — американські економісти, лауреати Нобелівської премії М. Фрідмен (1976р.), Ф.А. Хайєк (1974) та ін.
Безробіття якфактор економічної нестабільності спричинює певні негативні наслідки, які слідвраховувати, щоб виробити ефективну систему заходів щодо регулювання розвиткуцього явища. Держава має вживати заходів щодо зниження рівня негативнихнаслідків безробіття.
Безробіттяпороджує збитки у виробництві. А. Оукен відкрив математичну залежність міжрівнем безробіття і обсягом ВНП: якщо фактичний рівень безробіття перевищуєприродний рівень на 1%, відставання обсягу ВНП становить 2-2,5%.
Безробіттязнижує купівельний попит, заощадження населення, інвестиційний попит, кількістьробочих місць і значно зменшує обсяг виробництва. Безробітні втрачають своїпрофесійні навички до праці, що негативно позначається на попиті. Безробіттязнижує життєвий рівень населення, є чинником, що сприяє зростанню соціальногонапруження в суспільстві, збільшенню злочинів.
Держава і урядрегулюють рівень безробіття, розробляють програми забезпечення ефективноїзайнятості працездатного населення, усувають причини існування цього явища.
Приміром,держава вживає таких заходів: обмежує народжуваність, рівень заробітної плати,витрати на соціальні потреби населення, дефіцит бюджету; зменшує тривалістьробочого часу, тобто використовує політику неповної зайнятості; збільшуєоблікову процентну ставку; організує систему закладів, у яких проходятьперепідготовку і підвищення кваліфікації робітники, які тимчасово не працюють;розробляє програми боротьби з маргіналізмом і злочинністю та ін.
Безробіття маєвзаємозв'язок з інфляцією. Англійський економіст О. Філіпс (50-ті роки XX ст.)виявив нелінійну залежність між динамікою номінальної заробітної плати і рівнембезробіття: збільшення рівня безробіття супроводжується зменшенням рівняінфляції і навпаки. Обізнаність щодо цієї залежності дає можливість державівибрати певну економічну політику: або збільшувати заробітну плату ібезробіття, або підтримувати стабільні ціни і заробітну плату за умовстабілізації рівня безробіття.
Динаміка рівнябезробіття за сучасних умов розвитку економіки в Україні має специфічніособливості: по-перше, серед форм безробіття переважає приховане безробіття;по-друге, в економіці водночас зростає безробіття і рівень цін, відбуваєтьсяспад виробництва, тобто має місце стагфляція; по-третє, спостерігаютьсязрушення в соціально-професійній та статевовіковій структурі безробітних(спеціалісти, управлінці, молодь).
Економічнанестабільність також супроводжується інфляційними процесами.
2.2Інфляція як соціально-економічне явище і фактор макроекономічної нестабільності
Інфляція — цебагатопланове соціально-економічне явище, яке характеризує співвідношення міжкількістю паперових грошей, обсягом вироблених товарів та послуг і темпамизростання рівня цін. Інфляційний процес означає знецінення грошей стосовнозолота, товарів та іноземних валют.
Інфляція виниклаще у XVI ст., коли мала локальний (обмежений) характер, і у XX ст. набулапостійного характеру як знецінення грошей внаслідок порушення законів грошовогообігу і появи маси грошей, не забезпечених товарами. Інфляція — це супутникпаперових грошей, які мають властивість виконувати функцію засобу обігу,обслуговувати обмін товарів і послуг. Зростання цін потребує додатковоговипуску паперових грошей, що порушує пропорційність і переповнює фінансовіканали знеціненими грошима.
Інфляція завждисупроводжується зростанням загального рівня цін, зниженням платоспроможногопопиту населення, його життєвого рівня, розвитком тіньової економіки,посиленням злочинності та ін.
Виникнення йіснування інфляції зумовлено багатьма причинами:
— помилковагрошова політика держави, що призводить до надлишків грошової маси в обігу;
— монополізаціяринків, яка обумовлює існування монопольних цін, знецінення грошей;
— мілітаризаціяекономіки, що негативно впливає на державний бюджет, призводить до йогодефіциту і додаткової емісії грошей;
— збільшеннядержавного боргу;
— зростаннявитрат держави на дотації нерентабельним підприємствам, списання їх боргів;
— зростаннявнутрішніх цін порівняно зі світовими в умовах спаду вітчизняного виробництва;
— помилковаподаткова політика стримує інвестиції, розвиток бізнесу, перешкоджає збільшеннюпропозиції щодо інфляційного попиту.
Інфляція буваєдвох типів — відкрита і прихована.
Відкрита(цінова) інфляція передбачає тривале й нерівномірне зростання цін на товари іфактори виробництва більш як на 3,5% за рік. Відкриту інфляцію можнакласифікувати за різними критеріями.
За темпамиінфляційного процесу:
— природна, абоповзуча, за якої темпи зростання цін становлять 3—3,5% за рік;
— галопуюча зрічними темпами зростання цін у межах 20-200%;
— гіперінфляція,коли ціни щоденно зростають на 1—20%, а за рік — більш як на 1000%.
За ступенемрозбіжності у зростанні цін за різними товарними групами:
— збалансованаінфляція, коли ціни різних товарних груп відносно одна одної не змінені;
— незбалансованаінфляція, коли співвідношення цін товарних груп змінюється різною мірою.
Відкрита інфляціямас свої механізми. По-перше, це механізм адаптивних інфляційних очікувань.Нарощування попиту та скорочення заощаджень зумовлюють дефіцит кредитнихресурсів, а це у свою чергу — скорочення інвестицій та спад виробництва.По-друге, це механізм збільшення попиту при повній зайнятості і завантаженостівиробничих потужностей. Ситуація, коли занадто багато грошей і дуже малакількість товарів та послуг, називається інфляцією попиті/. По-третє, інфляціяпропозиції чи витрат виникає, коли зростання цін супроводжується збільшеннямвиробничих витрат і зменшенням сукупної пропозиції.
Прихованаінфляція передбачає державний контроль за цінами, їх регулювання відносно рівнядоходів і пропозиції товарів та послуг. Держава адміністративними заходамистримує виявлення інфляції і таким чином занижує її реальний рівень. Формамиприхованої інфляції є:
— інфляціяякості, коли відбувається зниження якості товарів і послуг при постійному рівніцін чи їх збільшенні або зменшенні;
— інфляціядоходів, коли відбувається переважне зростання доходів підприємств і населенняпорівняно з виробництвом товарів та послуг;
— дефляція, колидержава скорочує кількість грошей відносно їх необхідного обсягу дляобслуговування обігу ВВП. Наприклад, в Україні відбувається криза неплатежів.Уряд зробив вибір між інфляцією і неплатежами на користь останніх, що стримуєвияви інфляції при збереженні її причин. Штучно створений дефіцит грошей вобігу, демонетизація економіки, бартер, збільшення обсягу натуральногогосподарства, заборгованість держави за виплатами заробітної плати, пенсій,неплатежі підприємств — все це чинники спаду виробництва, зростання цін ізнецінення грошей.
Прихованаінфляція регулюється державою адміністративними методами, що негативно впливаєна розвиток ринкових відносин, позбавляє виробників цінових стимулів,перешкоджає розгортанню інвестиційного процесу і посилює макроекономічнунестабільність.
2.3Сучасні інфляційні процеси в Україні: причини та шляхи подолання
Політикабудь-якої країни, перш за все, повинна бути спрямованою на забезпеченнястабільності та добробуту життя населення. В основу такої політики має бутипокладено контроль за рівнем інфляційних процесів у державі. Необхідність уцьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжкихсоціально-економічних наслідків, а й тим, що за умов інфляції відбуваєтьсядеформація інструментів макроекономічного регулювання.
Актуальністьданої теми зумовлена тим, що уже кілька десятиліть вчені намагаються знайтишвидкі шляхи подолання інфляційних процесів. Для України, дане питання постаєособливо гостро, оскільки за 19 років Незалежності так і не знайденоефективного методу подолання інфляції.
Об’єктом даноїроботи є деякі особливості сучасних інфляційних процесів в Україні. Такожособлива увага приділяється причинам інфляційних процесів у період кризиукраїнської економіки.
Явище інфляціїдосліджувала велика кількість вчених, всі вони намагались знайти ефективніметоди боротьби з нею. Так Дж. М. Кейнс вперше проаналізував інфляцію якелемент макроекономічної теорії, а Фрідман під інфляцією розумів стійке табезперервне зростання цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен.Загалом теоретичну основу вивчення інфляції становлять праці таких класиків економічноїнауки, як А. Маршалла, А. Пігу, Д. Рікардо, І. Фішера, Е. Фелпса, Д. Юма. Середзарубіжних науковців, які займаються розробкою засад антиінфляційної політики,варто виділити Г. Глена, Р. Дорнбуша, К. Макконелла та С. Брю, Г. Манківа, Дж.Сакса, П. Самуельсона та В. Нордхауса. Серед вітчизняних та російськихнауковців: В. Беседіна, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, А. Іларіонова,С. Корабліна, С. Лушина, Т. Кричевську, О. Кузнецоа, О. Мельник, Ю. Семенова,А. Савченка та ін. Незважаючи на величезну кількість досліджень сутності тапричин виникнення інфляційних процесів, дане питання залишається відкритим.Оскільки для кожної економіки характерні різні ознаки інфляції, даний процеснеобхідно вивчати в розрізі окремої країни і в певній економічній ситуації.
В Україніінфляційні процеси спостерігаються від початку її становлення на шляхнезалежності. Відомо, що в певні моменти вона була руйнівною, а в іншихситуаціях помірною. Важливим є дослідження інфляції в період кризи.
Основнимпоказником інфляції в країні коефіцієнт інфляції, або індекс споживчих цін,який характеризує загальну зміну цін на товари і послуги у поточному періоді упорівнянні з минулим.
З табл. 1 видно,що у 2007 році інфляційні коливання не були значними, ситуація дещо погіршиласьнаприкінці 2008 року, що було пов’язано із початком кризових процесів всвітових економіках і в економіці України зокрема. За даними Держкомстатурічний показник інфляції у 2007 році становив 16,6 %, а у 2008, попри прогнозиуряду, році він зріс на 5,7% і становив 22,3%. Та уже в 2009 році ситуаціястабілізувалась, а індекс споживчих цін дорівнював 112,3%, зменшившись на 10% упорівнянні з попереднім показником. За попередніми прогнозами НБУ рівеньінфляції у 2010 році не перевищуватиме 12%[5].
В монетарномуогляді НБУ неодноразово йшлося про те, що врегулювання інфляції монетарнимиметодами неможливе, а головною причиною інфляції є невідповідність між темпамизростання зарплати і продуктивністю праці [6]. Зрозуміло, що необґрунтованезбільшення заробітної плати веде до загального збільшення грошової маси в країні.В цьому випадку виникає монетарне правило інфляції – «надто велика кількістьгрошей полює за малою кількістю товарів».
Окрім цього, назростання інфляції вплинула дисконтна політика НБУ. Як відомо, у 2007 році булознижено ставку рефінансування з 8,5% до 8,0%. Це дозволило комерційним банкамзбільшити обсяги надання кредитів юридичним і фізичним особам. Таким чином,комерційні банки додатково емітували готівкові кошти в обіг.
Вищеназваніфактори вплинули на ріст грошової маси в країні, так у 2008 році вона зросла на199,5 млрд. грн. і становила 515,7 млрд. грн. (таблиця 2).
Проаналізувавшидані таблиці 2, можна зробити висновок, що найбільш відчутною криза буланаприкінці 2008 року, про це свідчить економічно необґрунтований ріст грошовоїмаси та радикальні дії уряду, спрямовані на подолання зростання інфляції вкраїні.
В цей час,банки, особливо гостро відчули економічну кризу, оскільки кількість безнадійнихкредитів невпинно росла. Отож, банки воліють перекласти проблеми неповернутихкредитів на плечі колекторських компаній, яких в Україні близько 100. У жодномуіз законів України їхня діяльність не регламентована. Але і прямо незаборонена. Відтак колекторські компанії знаходять лазівки, через які іпропонують свої послуги банкам, адже отримують вони за це 50 і більше відсотківвід суми повернутих боргів .
Колекторськіфірми – це фірми, основна діяльність яких полягає у збиранні боргів, на основідоручення банку. В Україні такі фірми діють недавно, а щодо легальності їхдіяльності точаться гострі дискусії. Багато аналітиків вважають, що такі фірмиє нелегальними, оскільки банки звертаючись до таких фірм порушують банківськутаємницю. Також методи збирання боргів є досить суперечливими.
Впродовж2009-2010 років ситуація налагоджується. І як повідомляє НБУ, економічніпоказники покращуються, а індекс споживчих цін щомісячно зменшується. Це іпослужило зменшенню у 2010 році облікової ставки до 7,75%.
Разом з цим зрісі рівень довіри населення до банків. За даними НБУ, починаючи з квітня 2009року, спостерігався щомісячний приріст депозитів населення (окрім незначногозниження у вересні), проте така динаміка не змогла компенсувати падіннядепозитів населення в першому кварталі й річні темпи їх приросту залишилисянегативними.
Аналізуючигрошову масу, в Україні можна побачити, що швидкість даного показника можезмінюватись як в межах року, так і щомісячно. Тож у антиінфляційній політицітака особливість повинна бути врахованою.
Вивчаючи причинисучасних інфляційних процесів багато вчених зазначають, що домінуючою єінфляція витрат, яка характерна не тільки для української економіки, а й длясвітових економік. Тому, на нашу думку, перш за все необхідно вжити заходівборотьби з інфляцією витрат. Варто відзначити, що дана інфляція розпочаласьчерез зростання цін на імпортні товари, зокрема на енергоресурси та сировину. Зцією метою, уряду слід проводити більш м’яку зовнішню політику, оскількистворення різного роду економічних та митних союзів значно спростить процедуруввезення іноземних товарів на Україну, а отже і знизиться ціна на дані товари.
З огляду на те,що в період 2007-2008 років банківська система характеризувалась певноюнестабільністю, рівень довіри населення до банків зменшився. А інфляційніочікування значно вплинули та високий ріст курсу іноземних валют. Внаслідокневизначеності економічних суб’єктів комерційні банки зазнали значних втрат.Але уже в 2009 році ситуація стабілізувалась, повідомляє НБУ, і у квітні 2009року вперше з початку року спостерігався чистий приплив грошових коштів. Однакцих припливів грошових коштів не вистачає, і восени банки знову відчулипогіршення становища, оскільки зменшення кредитного портфеля зменшило їхреальні доходи.
В результатіпроведеного дослідження виявлено, що для української економіки характернезначне коливання економічного стану в цілому і рівня інфляції зокрема. В періодсвітової економічної кризи це було найбільш відчутно, оскільки економічнаситуація то стабілізовувалась, то йшла на спад. В даний момент відчуваєтьсястабілізація економіки, оскільки індекс споживчих цін зменшується. Про щосвідчить зменшення НБУ рівня облікової ставки.
Отже, інфляція єскладним і багатофакторним явищем, тому для ефективного державного регулюванняінфляційного необхідно знати причини, що лежать в її основі. З цією метою,виявлено, що на зростання інфляції в Україні вплинули необґрунтований рістзарплат, зростання грошової маси в країні та інфляційні очікування населення.
РозділIII Аналіз та проблеми вирішення економічної кризи в Україні
3.1Головні причини та наслідки кризових явищ 2008-2010рр.
Багато країнсвіту, що страждають від фінансової кризи (в першу чергу країни ОЕСР), середальтернативних напрямів мінімізації її негативних наслідків розглядаютьзниження податкового навантаження з метою стимулювання внутрішнього попиту йінвестицій або збільшення державного фінансування заходів із підтримкинаціональної економіки.
У Великобританіїз 1 грудня 2008 року знижену стандартну ставку ПДВ із 17,5 % до 15 % (таб.3.2),що за оцінками уряду, дасть змогу залишити в розпорядженні домогосподарствблизько 12,5 млрд. фунтів стерлінгів, які вони зможуть витратити на споживання.Цей захід є частиною трирічної широкомасштабної фіскальної програми, яка такожпередбачає відстрочення податкових зобов’язань для малих і середніх підприємстві податкові пільги для населення з низьким рівнем доходів. Водночас урядНімеччини офіційно заявив, що не наслідуватиме Великобританію, оскількинімецькі громадяни мають схильність до заощаджень, аніж до витрачання грошей наспоживання.
Уряд Франціїпередбачає застосування методу прискореної амортизації для нових інвестицій, щовплине на скорочення зобов’язань підприємств за податком на прибуток. УрядНової Зеландії планує знизити податки (розроблено відповідний трирічний план).
УрядВеликобританії передбачає в рамках трирічної програми витратити близько 20млрд. фунтів стерлінгів (23,6 млрд. євро) на стимулювання розвитку економіки йвиведення її із кризи.
Фінансування циханалогічних заходів призведе до збільшення бюджетного дефіциту в різних країнахЄС, тому Єврокомісія тимчасового (терміном на 1рік) дозволила перевищенняпоказника Маастрихтського критерію бюджетного дефіциту, який становить 3% ВВПкраїни. Єврокомісія також внесла пропозицію щодо тимчасового (на 2 роки)скорочення ставки ПДВ. Уряду 15 країн членів – ЄС відхилили цю пропозицію,оскільки, на їхню думку, такий захід не приведе до бажаного пожвавленняспоживчого попиту.
Таб.3Номінальні ставки основних податків у окремих розвинутих країнах світу станомна листопад 2010 року, %Країна Податок на прибуток підприємств ПДВ Максимальна ставка податку з доходів фізичних осіб Австрія 25,0 20,0 50,0 Бельгія 33,9 21,0 50,0 Великобританія 30,0 15,0 40,0 Данія 24,0 25,0 59,0 Естонія 22,0 18,0 22,0 Ірландія 12,5 21,0 30,4 Литва 20,0 20,0 20,0 Нідерланди 20,0 – 25,5 19,0 52,0 Німеччина 30,0 – 33,0 19,0 45,0 Нова Зеландія 33,0 12,5 39,0 Норвегія 28,0 25,0 51,3 Польща 19,0 22,0 40,0 Португалія 25,0 20,0 42,0 Угорщина 16,0 20,0 36,0 Фінляндія 26,0 22,0 31,5 Франція 33,3 19,6 48,1 Швеція 28,0 25,0 56,0 Україна 25,0 20,0 15,0
Постсоціалістичнікраїни Європи на відміну від розвинутих країн зосереджують увагу переважно наздійсненні заходів щодо збільшення державних доходів. Так, уряд Польщі пропонуєздійснити ставки акцизів на алкоголь та імпортні автомобілі з метою отриманнядодаткових коштів для фінансування дворічної програми виходу з фінансовоїкризи. Згідно з цією програмою заплановано виділити майже $15 млрд. напідвищення верхньої межі гарантування банківських вкладів та ще понад $15 млрд.– для надання позик малому і середньому бізнесу та фінансування інвестицій увиробництво джерел відновлювальної енергії.
У листопаді 2008року уряд Литви прийняв рішення з 1 січня 2009 року збільшити ставки двохголовних податків – ПДВ (з 18% до 20% при одночасному скасуванні всіх пільг) іподатку на прибуток підприємств (з 15% до 20%) – таб.3.2. У наслідок таких змініз 2009 в Литві номінальна ставка по всіх трьох податках становитиме 20%.
У Естоніївирішено на 1 рік відстрочити заплановане скорочення ставки податку на прибутокз 21% до 20%. А уряд Угорщини, який вважає скорочення податків одним ізнайважливіших заходів для виведення країни із кризи, відклав обговоренняконкретних шляхів скорочення податків до наступного року, зважаючи на високіризики збільшення бюджетного дефіциту.
Для Українизаходи щодо зменшення ставок основних податків та істотного збільшеннябюджетних видатків є неприйнятними з таких міркувань :
- навіть за стабільних економічних умов внашій державі її соціальні зобов’язання істотно перевищують фінансовіможливості ;
- зниження податкових ставок як інструментстимулювання інвестицій в умовах політичної нестабільності України незабезпечить бажаних результатів, а лише призведе до зменшення й без тогообмежених фінансових можливостей бюджетів України ;
- відсутність джерел фінансуваннябюджетного дефіциту (зокрема реальних можливостей здійснення запозичень таприватизації державного майна на вигідних умовах) навряд чи дасть змогузбільшувати видатки Держбюджету понад отриманим ним доходи.
Істотне зниженняекономічної активності підприємств в умовах кризи створює загрози длямобілізації бюджетних надходжень. Тому для мінімізації впливу фінансової кризина дохідну частину бюджету України першочергову увагу необхідно приділити такимпитанням :
- зменшенню ризиків ухилення відоподаткування ;
- удосконаленню механізмів зниженнюподаткового навантаження на фінансові ресурси підприємств ;
- формуванню надійної інформаційної базипрогнозування податкових надходжень на основі створення системи моніторингупоказників фінансової стійкості і платоспроможності підприємств.
Законом Українивід 31.10.2008 № 639-VI «Про першочергові заходи щодо запобіганнянегативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України» всупереч Конституції було встановлено, щорозміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати змінюютьсявідповідно до індексу інфляції (індексу споживчих цін).
В такий спосібповністю підірвано існуючий механізм підвищення грошових доходів населення, щобазується на соціальних стандартах, яким є прожитковий мінімум. Основноюпричиною допущення такого стану речей є те, що всупереч Генеральній угоді, Урядодноосібно виносить на розгляд Верховної Ради України законопроекти безпопереднього їх узгодження з об’єднаннями профспілок і об’єднаннямироботодавців.
Номінальнідоходи населення на 1 грудня 2008 р. склали 140,1% до торішнього рівня. Протевнаслідок високого рівня інфляції їх реальний рівень значно нижчий.
/>
Реальнезростання доходів протягом 2008 року теж з місяця в місяць знижувалося. Якщо впершому кварталі 2008 р. зростання доходів з урахуванням цінового чинникаскладало 19,2%, то за січень – листопад 2008-лише 11,4 %. Вперше з 2001 року(якщо не враховувати сезонні січневі зниження) в листопаді 2008 р. зафіксованорекордне зниження розміру реальної середньомісячної заробітної плати — на 6,2 %до жовтня 2008 року.
/>
Номінальназаробітна плата в Україні в листопаді 2008 року склала 1823 грн., що на 94гривні менше, ніж в жовтні того ж року — 1917 грн. Якщо в 2007 році зростаннязарплати було поступальним протягом всього року, то за чотири останніх місяці2008 року зростання зарплати зупинилося.
/>
В грудні 2008року ріст середньої заробітної плати відновився виключно за рахунок традиційноївиплати річних премій і бонусів; в кінці року її середній розмір виріс на 178гривень (+9,7 %) і досяг 2001 грн. Така надбавка в доходах українців виявиласянайбільшою за минулий рік, але найменшою з 2005 року. Адже в грудні 2007 рокузаробітна плата виросла на 190 гривень, або на 12,8 %, а в кінці 2006 року — на15,7 %. В цілому за минулий рік середня зарплата виросла на 18,6 %, що набагатонижче рівня інфляції — 22,3 %. Тому реальна зарплата громадян за рік знизиласьна 3%, чого не було з 1998 року, коли вона впала на 12,9%. З 2001 року щорічнітемпи росту реальних доходів українців значно перевищували 10%. В доларовомуеквіваленті (за офіційним курсом Нацбанку) середня зарплата в Україні впала за2008 рік на 21,66% — з $331,7 до $259,8.
За оцінкамиекономістів, в 2011 році українців очікує подальше зниження рівня реальнихзарплат як мінімум на 12%. Серед очікуваних на ринку праці тенденцій аналітикиакцентують увагу на тонізацію зарплат. І одним із способів такої тонізації єформальне переведення працівників на неповну зайнятість. Тільки в груднікількість працюючих в умовах неповної зайнятості збільшилася на 27,7%, до 0,829млн. А частка працівників, які знаходяться в умовах вимушеної неповноїзайнятості зросла з 5,8% до 7,5%.
Лише завдякиповерненню протягом листопада біля 600 млн. грн. заборгованості по зарплатівдалося зменшити її загальний розмір на 1 січня 2011 року до 1,1 млрд. грн.
Умови сьогоденнята неефективні антикризові управлінські рішення вказують на те, що загостреннякризи та прояв ризиків ще попереду. З огляду на це, актуальним питанням длянаукових досліджень з обґрунтування, систематизація та характеристика проявівризиків, що спричиняють та поглиблюють фінансову кризу.
Проведенідослідження показали, що в теорії криз з сформульовано ряд принципів, а саме :
1) кризи є системним явищем ;
2) кризи є всюдисущі і неминучі ;
3) кризи мають чітко визначену циклічність– 8 років (мале коливання), 75 років (кардинальне коливання) ;
4) кризи прогресивні з позиції оновленняелементів системи, в якій виникають ;
5) кризи багатогранні і неповторні ;
6) кризи взаємодіють, поглиблюючи одна однута зумовлюючи ефект резонансу в різних сферах ;
7) кризи мають завершення, але термінїхньої дії може бути різним і залежить здебільшого від суб’єктивних чинників ;
8) кризи є «живими організмами»,виникненню яких передують певні ризикові ситуації. Однак, усунувши з середовищапевні імовірні ризики, ми не застережемо себе від кризи – вона все однонастане, тільки за іншими параметрами ризиків.
Отже, ключовимаспектом у дослідженні передумов виникнення криз та обґрунтування ефективнихзасобів управління ними є індифікація та оцінка ризикових ситуацій, щопередують кризам, а також сфері їх походження.
Вищезазначеніхарактеристики кризи стосуються також і фінансових криз, в епіцентрі яких, якправило, є банківські установи в силу функцій, які вони виконують в економіцікраїни.
Вивчення причинфінансових криз активно здійснюються протягом останніх 25 років. Однак і дониніне існує єдиного підходу до визначення поняття «фінансова криза». Взарубіжних державах її сутність визначає через окреслення двох основнихскладових – банківської та валютної криз. Сумісне дослідження цих криззумовлене такими причинами :
- для дослідження цих криз застосовуєтьсяподібні методи, а застосування однакових систем аналізу та оцінки ризиківдозволяє виявити як виникнення системної банківської кризи, так і ризиксуттєвої девальвації національної валюти ;
- банківська та валютна кризи тісновзаємопов’язані – девальвація нацвалюти суттєво підвищує ризик виникненнябанківської кризи і навпаки.
Найвідоміші взарубіжній практиці тлумачення банківських та валютних криз, сформульованіФранкелем, Роузом, Детрагичем, Деміргюч-Кунтом, такі :
- валютна криза виникає при номінальномузнеціненні нацвалюти на 25%, яке супроводжується зростання темпів знеціненнявалюти на 10% у порівнянні середнім рівнем за останні 5 років ;
- банківська криза розгортається привиникненні хоча б однієї з таких умов :
· частка непрацюючих актів у загальномуобсязі активів банківської системи перевищує 10% ;
· витрати на відновлення функціонуваннябанківської системи перевищує 2% ВВП країни; наслідками проблем у банківськомусекторі є націоналізація значної його частини ( понад 10%) ;
· у країні відбувається масове вилученнядепозитів або вводять обмеження й заборони щодо розірвання депозитних угод тавилучення коштів вкладниками, оголошують «банківські канікули».
Власнеіндифікація факторів, які відіграють ключову роль у формуванні кризовихситуацій на фінансових ринках, та пошук і застосування найбільш ефективнихмоделей їх прогнозування здійснюється дотепер.
3.2Стратегія економічного розвитку в умовах світової економічної кризи
Державнаполітика регулювання кризових ситуацій полягає в мінімізації економічного йсоціального збитку, викликаного дією світової економічної кризи. При цьомуважливо відзначити, що руйнування неефективних підприємств є найважливішимчинником ринкової економіки, що забезпечує її зростання і розвиток.
Дослідженнявзаємозв'язку антикризових заходів, проведених на макрорівні, дозволяєсформулювати наступні рекомендації з удосконалювання механізму антикризовогорегулювання в умовах світової економічної кризи на базі стратегії економічногорозвитку України, що, орієнтована на запобігання згубної дії та забезпеченнястабільного зростання економіки та підвищення добробуту населення, і повиннамістити наступні пріоритети:
- удосконалення податкової системи:застосування податкових стимулів до інноваційних і високотехнологічнихпідприємств;
- створення й державна підтримка реальнодіючої мережі надійних кредитних установ;
- удосконалення нормативно-правової бази,особливо в розділах про неспроможність підприємств і регулювання діяльностіакціонерних товариств;
- підвищення інноваційної і інвестиційноїактивності;
- перехід до стандартів розвинених країн усфері бюджетної політики;
- підвищення ефективності антимонопольноїполітики, створення здорового конкурентного середовища;
- забезпечення відповідності політикидержзакупівель, включаючи закупівлі держкорпорацій, пріоритетам розвиткувітчизняної промисловості;
- забезпечення охорони інтелектуальноївласності за світовими стандартами;
- розробка, впровадження й підтримка новихпрограм по підготовці кризис-менеджерів, що включає відбір і навчанняантикризових керуючих; визначення місії їхньої діяльності і її цілей;збагачення теорії організацій на основі узагальнення наявного практичногодосвіду роботи антикризових керуючих; побудова (на основі досягненні теоріїорганізацій) навчальних програм для конкретних кризових ситуацій.
Сформованорекомендації щодо форсування економічного зростання України після кризи шляхомформування стратегії економічного розвитку на базі визначених пріоритетів.Формування стратегії економічного розвитку з урахуванням розробленихрекомендацій ставить завдання пошуку шляхів переходу від вирішення проблемподолання вже виниклих криз або пророкування можливих строків їхнього настання,до забезпечення умов безперервного поступального розвитку економіки, щоприпускає підвищення якості життя всього населення планети без збільшеннямасштабів використання природних ресурсів до ступеня, що перевищує можливості земліяк екологічної системи.
Перспективиподальших наукових досліджень у даному напрямку передбачають формуваннянаукових рішень щодо створення міжнародних та національних програм сталогоекономічного розвитку, що потребує вирішення глобальних задач: подоланнянегативних наслідків світових економічних криз, вирішення проблем бідності,голоду, перенаселення, екологічних проблем тощо із застосуванням нових інструментіваналізу й бачення проблем і засобів їх вирішення з врахуванням особливостей іпроблем кожного конкретного регіону, країни.
ВИСНОВКИ
Отже, циклічнийхарактер розвитку економіки зумовлений конфліктом між умовами виробництва йумовами реалізації, протиріччям між виробництвом, яке прагне до розширення, тазростанням платоспроможного попиту, який не встигає за ним. Економічна криза нетільки порушує пропорції суспільного відтворення, але й дає поштовх дорівноваги і збалансованості економіки. Механізмом циклічного руху виступаєпадіння цін (відповідно, знецінення основного капіталу і зниження заробітноїплати).
Сучасна ринковаекономіка (змішана) знаходиться під значним впливом держави, що здатна суттєвозмінювати хід економічного циклу, характер економічної динаміки: глибину ічастоту криз, тривалість фаз циклу і співвідношення між ними. За активноговпливу держави видозмінюється самий механізм циклічного руху. Завдякидержавному регулюванню пом’якшуються циклічні коливання.
Важливішимиважелями, за допомогою яких держава впливає на економічний цикл, єкредитно-грошові і бюджетно-податкові інструменти. Під час кризи державоювикористовуються заходи, які спрямовані на стимулювання виробництва, і,навпаки, в час піднесення – на його стримання. Так, з метою послаблення“перегріву” економіки у фазі піднесення держава стимулює подорожчання кредиту,запроваджує нові податки і підвищує ставки існуючих, відміняє прискоренуамортизацію і податкові пільги на нові інвестиції. В умовах же кризи, навпаки,державні заходи спрямовані на здешевлення кредиту, скорочення податків, на прискоренуамортизацію і податкові знижки на нові інвестиції.
Вивчення фазциклу, зміни кон'юнктури має важливе значення як для народного господарства вцілому, так і для окремих підприємств. Уся підприємницька діяльність,економічна та соціальна політика держави істотно залежать від наявноїкон'юнктури. Без своєчасного врахування особливостей високої кон'юнктури ідепресії (стагнації), повороту до спаду важко забезпечити ефективне функціонуваннясуспільного виробництва. Ознаки (симптоми) зміни кон'юнктури, її фаз можнавиявити у сфері товарного і грошового ринків, ринків капіталу і праці, всистемі ціноутворення, у самому процесі виробництва, у галузі зовнішньоїторгівлі. Приміром, у міру розвитку високої кон'юнктури спостерігаєтьсязростання інтенсивності праці, завантаженості підприємств, попиту на товари іпослуги, впевненості у подальшому сприятливому розвиткові господарства. Прозниження кон'юнктури свідчать ознаки депресії, повернення піднесення до спаду ікризи. Будь-яке знецінення валюти діє як експортна премія, що стимулює процесвивозу значної частини вироблених у країні продуктів до того моменту, коли цінина внутрішньому ринку зрівняються з рівнем цін на світовому ринку.
Списоквикористаних джерел
1.Антикризисноеуправление / под ред. Э. М. Короткова. – М.: ИНФРА-М, 2005, 620с.
2.БариновВ.А. Антикризисное управление [Текст] / В.А. Баринов — М. Фин–пресс, 2005,352с.
3.БобылевС. Н. Экономика устойчивого развития. [Текст] / С.Н. Бобылев, Э.В.Гирусов, Р.А.Перелет; учебное пособие — Москва: Ступени, 2004, 303 с.
4.ДанилишинБ.М. Стратегічні напрями сталого розвитку України [Текст] / Б.М. Данилишин –К.: РВПС НАН, 2003, 262 c.
5.ЕвдокимоваД.М. Структурні важелі економічного розвитку України [Текст] / Д.М. Евдокимова// Стратегія економічного розвитку України. — 2001. – №5. – С. 58-63.
6.ЕкономікаУкраїни: стратегії і політика довгострокового розвитку [Текст]/ За ред.В.М.Гейця. — К.: Ін-т екон. прогнозування: Фенікс, 2003, 1008 с.
7.КабаціБ.І. Еволюція теоретичних поглядів на джерела та можливості державногорегулювання динаміки економічного зростання [Текст] / Богдан Іванович Кабаці //Науковий вісник: Зб. наук.-техн. пр. — Л.: НЛТУУ. — 2007. — Вип.17.3. — С.189-202.
8.КовалевВ.В… Проблемы предупреждения кризисов на финансовом рынке [Текст] / В.В.Ковалев. Под ред. д-ра экон. наук, проф. Л.Г. Красавиной .- М.: Финансы истатистика, 2008, 184с.
9.БазилевичВ., Базилевич К., Баластрик Л. Макроекономіка: підручник/за ред. В.Д. Базилевича.-3-тє вид., випр.-К.: Знання,2006 -623с.
10.БазилевичВ., Базилевич К., Баластрик Л. Макроекономіка: підручник/за ред. В.Д. Базилевича-К.: Знання,2007 -703с.
11.БазилевичВ.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: навч.посіб.2-ге вид., стер.-К.: Знання,2008 -263с .-(Вища освіта ХХI століття).
12.БашнянинГ.І., Томашик Л.С., Середа А.Р., Аніловська Г.Я. Макроекономічна теорія: навч.посіб./за ред.: Г.І. Башнянина, Л.С. Томашик .-2-ге вид., стер.-Львів: Новийсвіт-2000,2006 -552с.
13.БатураО.В., Івашина О.Ф., Новікова Л.Ф. Макроекономіка: навч. посіб. – К.: Центручбової літератури, 2007 – 236с.
14.Бобров Є.А.Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал. Фінанси України. – Київ.– 2008. — №12 – 33 – 43с.
15.Бобров Є.А. Аналіз причинвиникнення світової фінансової кризи та її вплив на економіку України // //Науково – теоретичний та інформаційно – практичний журнал. Фінанси України. –Київ. – 2008. — №12 – 33 – 43с.
16.ГондарВ.В. Світова фінансова нестабільність та її загрози для фінансової системиУкраїни//Вісник Хмельницького національного університету. Економічнінауки.-Хмельницький.-2008
17.Динаміказростання та ризики нестабільності економіки України в 2008р. / Я.А. Жаліло; зазаг. ред. В.Є. Воротіна. – К.: НІСД, 2008.- 108с.
18.Економічнатеорія: Політекономія: підручник/за ред. В.Д. Базилевича — К.: Знання,2006 -631с.
19.Луніна І.О., Баліцька В.В.,Короткевич О.В., Фролова Н.Б. Шляхи мінімізації впливу фінансової кризи набюджет України // Науково – теоретичний та інформаційно – практичний журнал.Фінанси України. – Київ. – 2008. — №12 – 22 – 33с.
20.Макроекономіката макроекономічна політика: навч. посіб.- К.: Знання,2008 -699с.