КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ТА ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ
зміст
Загальна характеристика класичної політичноїекономії
У. Петті як основоположник класичної політичноїекономії в Англії
Ізіократи — представники класичної політичноїекономії у Франції. «Економічна таблиця» Ф. Кене
Економічне вчення А. Сміта
Економічне вчення Д. Рікардо
Передумови трансформації класичної політекономіїна межі ХVШ-ХІХ ст. Економічні теорії Р. Мальтуса
Політична економія Ж.Б. Сея. Вчення про трифактори виробництва
/>/>Загальна характеристика класичної політичноїекономії
Дійсно науково-економічнашкола виникає дещо пізніше теорії меркантилістів. Її батьківщиною стала Англія- країна, де почалася перша в світі технічна революція, країна, яка дала світу системуфабричного виробництва з використанням системи машин, країна, яка в кінці XIX ст.виробляла 50% світового промислового виробництва і займала перше в світі місце заобсягом міжнародної торгівлі.
Для розуміння ідей класичноїшколи треба детально розглянути роботи її найвидатніших представників: У. Петті,А. Сміта і Д. Рікардо в Англії, П. Буагільбера та Ф. Кене у Франції. Даючи ж їїзагальну характеристику, треба зазначити такі найважливіші риси:
1) економісти цієї школиперенесли аналіз джерел багатства суспільства із сфери обміну (торгівлі) в сферувиробництва;
2) якщо меркантилістиописували лише видиму частину економічних явищ, то класики намагаються знайти сутністьекономічних процесів, проникнути в їх глибину, знайти їх певні закономірності;
3) в основі економічногосвітогляду представників цієї школи лежить розуміння об'єктивності економічних законів,які не залежать від волі або бажання людини, але впливають на її економічну поведінку;
4) саме економісти класичноїшколи відокремили економічну теорію від інших наук, створили таку науку, як політичнаекономія;
5) економісти класичноїшколи створили теорію трудової вартості і показали, що дійсним джерелом багатствасуспільства є праця людей, зайнятих у сфері матеріального виробництва./>/>У. Петті як основоположник класичної політичноїекономії в Англії
У. Петті (1623-1687 рр.)- англійський економіст, який заклав основи класичної школи політичної економії.Його роботи: «Трактат про податки і збори» (1662 р.), «Політичнаанатомія Ірландії» (1672 р.), «Політична арифметика» (1676 р.),«Різне про гроші» (1682 р.).
Основні теоретичніідеї У. Петті:
1. У. Петті намагається проникнути в суть економічних явищі процесів, знайти причинно-наслідкові зв'язки між ними, внутрішні закономірностіїхнього розвитку.
2. У. Петті в історії економічної науки почав використовуватиматематичний і статистичний аналіз.
3. У пошуках відповіді на питання про джерела суспільногобагатства У. Петті вводить у науковий обіг широко відомий вираз: «Труд — батькобагатства, а земля — його мати». Він вважає, що джерелами багатства країнивиступають насамперед праця людей, а також природа, земля, що дає ресурси для виробництва.
4. У. Петті ввів поняття ринкової і природної ціни. Вінпоказав, що природна ціна товарів залежить від витрат праці на їхнє виробництво,а ринкова ціна (У. Петті називав її «політичною» ціною) — це ціна ринку,і вона змінюється разом зі змінами в природній ціні, а також зі змінами ринковоїситуації.
5. У. Петті не був послідовним у своїй теорії трудовоївартості. Його погляди ще знаходилися під впливом меркантилізму. Він вважав, щопраця є джерелом багатства не у всіх галузях виробництва, а тільки в галузях видобуткузолота і срібла. Тобто золото і срібло (гроші) мають вартість тому, що на їхнійвидобуток було витрачено багато людської праці. Всі інші товари мають вартість лишетому, що вони обмінюються на золото і срібло, що і визначають їхню вартість.
6. У. Петті ще не розрізняє між собою такі фактори товару,як вартість і споживча вартість. Звідси він змішує абстрактну працю, як джереловартості, з конкретною працею, як джерелом споживчої вартості. Дійсно в створенніспоживчої вартості беруть участь і праця, і земля. Однак джерелом вартості, відповіднодо теорії трудової вартості, може бути тільки праця.
7. У. Петті аналізує також такі категорії, як заробітнаплата, земельна рента, банківський відсоток. Він вважає, що заробітна плата — цеціна праці працівника, і пропонує підприємцям платити мінімальну заробітну плату,яка б забезпечила мінімум засобів існування працівника.
Земельну ренту У. Петті розглядає як різницю між вартістюсільськогосподарської продукції і витратами на її виробництво. Ціна землі тим більше,чим більшу земельну ренту вона приносить.
Банківський відсоток,відповідно до поглядів У. Петті, залежить від величини земельної ренти.
У цілому погляди У. Петтіще мають суперечливий характер, хоча він і намагається з'ясувати сутність економічнихявищ.
/>/>Ізіократи — представники класичної політичноїекономії у Франції. «Економічна таблиця» Ф. Кене
У Франції класична економічнашкола була представлена теорією фізіократів. Франція тих часів була аграрною країною,в якій 90% населення було сільським.
Теорія фізіократів(«фізіо» — природа, «кратос» — влада) — виходить з того, що єдиним джерелом багатства країни є праця людей, зайнятиху сільському господарстві. Саме природа, земля примножує це багатство, оскількиздатна плодоносити і давати нові врожаї. В усіх інших галузях виробництва, вважалифізіократи, нічого нового не створюється, а лише переробляється те, що створенов сільському господарстві. Найвидатнішим представником школи фізіократів у Франціїбув Франсуа Кене (1694-1774 рр.). Його основна робота має назву «Економічнатаблиця» (1758 р.).
Найголовніші ідеї Ф. Кене:
1. Ф. Кене критично ставивсядо теорії меркантилістів, вважаючи їх погляди поверхневими. Він намагається створитицілу систему економічних ідей, які б складали певну економічну концепцію.
2. Ф. Кене вважає, щов економічному житті суспільства діють такі ж об'єктивні економічні закони, як ів природі. Водночас Ф. Кене ще не бачить різниці між законами природи та економічнимизаконами.
3. Ф. Кене поділяє всесуспільство на три великі класи:
виробничий клас, до ньогоналежать фермери, селяни;
клас земельних власників(феодалів);
безплідний клас, до якоговін відносить ремісників, купців, банкірів, лихварів.
4. Найважливіша заслугаФ. Кене полягає в тому, що в своїй «Економічній таблиці» він проводитьпершу в історії економічної науки спробу розглянути процес суспільного відтворенняі те, як відбувається обмін виробленої продукції між цими трьома класами, реалізуєтьсявироблена продукція і створюються умови для початку нового виробничого процесу.
5. Ф. Кене одним з першихвводить в економічний обіг поняття «чистий продукт» як різницю між повноювартістю сільськогосподарської продукції і витратами на її виробництво. Але«чистий продукт», за Кене, створюється лише в сільському господарстві.
6. Ф. Кене поділяє вкладений капітал на основнийта обіговий. Основний капітал (Кене називає його «початкові аванси»)- це витрати на знаряддя праці, сільськогосподарські споруди, придбання худоби,на те, що використовується протягом декількох років.
Обіговий капітал(«річні аванси» по Кене) — це витрати на посівний матеріал, робочу силу.
Отже, Ф. Кене вводитьбагато правильних категорій і проводить їх досить ґрунтовний аналіз. Але його поглядиобмежуються лише сільським господарством, і це дало підставу для критичного ставленнядо теорії фізіократів з боку найвидатнішого представника англійської класичної економічноїшколи Адама Сміта.
/>/>Економічне вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723-1790 рр.)- один з найвідоміших і найшановніших економістів світу, і хоча його ідеї були розробленібільш ніж 200 років тому, вони й зараз ще не втратили своєї актуальності.
Головна робота А. Смітамає назву «Дослідження про природу та причини багатства народів» (1776р.), або просто «Багатство народів». Ця робота складається з п'яти великихкниг і має таку структуру:
1 книга — аналіз вартостітовару і додаткової вартості, а також: її конкретних форм — прибутку та земельноїренти;
2 книга — аналіз природикапіталу, його накопичення та функціонування;
3 книга — аналіз розвиткуекономіки Західної Європи в епоху феодалізму та становлення капіталізму;
4 книга — аналіз та критикатеорії меркантилістів і фізіократів;
5 книга — аналіз фінансівдержави, її видатків та доходів.
Основні теоретичні ідеїА. Сміта:
1. Політична економіяу А. Сміта формується в цілісну систему наукових поглядів як закінчена система,в якій одне положення логічно випливає з іншого.
А. Сміт поглиблює і розвиваєтеорію трудової вартості: по-перше, на відміну від У. Петті та фізіократів,Сміт підкреслює, що праця є джерелом багатства в усіх галузях суспільного виробництва;по-друге, він розрізняє споживчу вартість товару та його мінову вартістьі показує, що в основі пропорції обміну одного товару на інший лежать витрати праціна їх виробництво; по-третє, А. Сміт розглянув дію закону вартості, хочай вважав, що цей закон діяв лише до капіталізму.
3. Водночас теорія трудовоївартості А. Сміта носить суперечливий характер. Відкривши дію закону вартості, А.Сміт не зміг пояснити на основі цього закону створення додаткової вартості (прибутку).Якщо робітник продає підприємцю свою працю, то, згідно з законом вартості, він маєотримувати таку заробітну плату, яка б дорівнювала вартості його праці. Але якщовіддати робітникові всю вартість товару, створеного його працею, то підприємецьне матиме прибутку. Звідси А. Сміт робить висновок, що закон вартості діяв лишедо капіталізму. При капіталізмі закон вартості вже не діє, а вартість товару визначаєтьсяяк сума доходів трьох основних класів суспільства: робітників, підприємців і землевласників.
Вартість товару = заробітнаплата + прибуток + земельна рента.
Ця формула отримала векономічній літературі назву «догма Сміта».
Як бачимо, А. Сміт невключає у вартість товарів вартість засобів виробництва, оскільки вважає, що вартістьостанніх також складається із заробітної плати, прибутку та земельної ренти. Цепояснюється тим, що А. Сміт не розумів подвійного характеру праці, а саме того,що конкретною працею робітник переносить вартість засобів виробництва на товар істворює його споживчу вартість, а абстрактною працею створюється нова вартість.
Недоліком теорії трудовоївартості А. Сміта є також те, що він не розрізняв індивідуальну та суспільну вартістьтоварів.
Теорія трудової вартостіА. Сміта мала величезне значення, оскільки Сміт розумів під багатством країни продукт,який створюється працею людей в усіх галузях матеріального виробництва. Виходячиз цих теоретичних поглядів, А. Сміт створює систему практичних рекомендацій, спрямованихна економічний розвиток країни.
Практичний аналізв теорії А. Сміта
1. В своїх практичнихрекомендаціях А. Сміт виходив з того, що головний мотив економічної діяльності людини- це її своєкорисний інтерес, егоїзм суб'єкта, який веде своє господарство, щобзадовольнити свою жадобу до багатства.
Задача держави полягаєв тому, щоб створити всі умови для реалізації цих особистих інтересів, для свободипідприємницької діяльності. При цьому держава не повинна втручатися в процес підприємницькоїдіяльності, виконуючи лише роль «нічного сторожа».
Коли підприємець отримуєможливості для організації своєї виробничої діяльності, він діє як «економічналюдина», оскільки виробляє ті товари та послуги, які задовольняють потребивсього суспільства, і роблять багатшими і підприємця, і суспільство в цілому.
3. Сміт вважає, що стихійневиробництво товарів і послуг багатьма підприємцями не приведе до їх перевиробництваабо недовиробництва, оскільки в економічному житті діє «невидима рука»економічних законів, які скеровують дії людей в потрібне русло і роблять непотрібнимвтручання держави.
4. Створення умов длясвободи підприємницької діяльності передбачає:
вільну купівлю-продажна ринку всіх видів ресурсів: землі, робочої сили, засобів виробництва;
відміну всього, що обмежуємобільність робочої сили і, насамперед, відміну кріпосного права;
повну свободу зовнішньоїторгівлі, проведення політики фритредерства (вільної торгівлі);
повну свободу торгівлівсіма видами товарів і послуг, відміну будь-якої державної регламентації в діяльностіпромисловців та торговців.
5. А. Сміт вважав, щов основі зменшення вартості товарів лежить збільшення продуктивності праці. А воснові зростання останньої велике значення має поглиблення суспільного розподілупраці, спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів товарів і послуг.
На сьогодні ідеї А. Смітазвучать дуже актуально для України, де йде процес формування ринкової економіки,свободи підприємництва і де задача держави полягає в проведенні такої економічноїполітики, основи якої були закладені ще в роботах Адама Сміта.
політична економія класична школа
/>/>Економічне вчення Д. Рікардо
Давид Рікардо(1772-1823рр.) виступає як завершувач англійської класичної політичної економії. Головна роботаД. Рікардо «Початки політичної економії та податкового обкладання».
Теоретичні ідеї Д. Рікардо:
1. Д. Рікардо значно поглибивтеорію трудової вартості:
розрізнив поняття споживчоївартості та вартості товару;
показав, що мінова вартість- це лише форма виразу вартості товару;
ввів поняття величинивартості товару і показав, що величина вартості товару прямо пропорційна продуктивностіпраці;
на відміну від А. Сміта,показав, що закон вартості діє і при капіталізмі і визначає пропорції, в яких однітовари обмінюються на інші у відповідності з суспільно-необхідними затратами праці.
2. Д. Рікардо, як і А. Сміт, вважає, що заробітнаплата — це ціна праці робітника. Він показав, що сума заробітної плати і прибуткув кожен даний період — величина стала. Тому збільшення заробітної плати не приведедо збільшення вартості товару, а лише зменшить прибуток капіталіста. Тому він рекомендуєпідприємцям для збільшення їх прибутків зменшувати заробітну плату.
3. Позичковий відсотокбанкіра та земельну ренту землевласника Д. Рікардо розглядає як форми прибутку підприємця,який віддає частину свого прибутку банкіру чи земельному власнику за використанняпозичкового капіталу або землі.
4. Д. Рікардо, розглядаючиприроду грошей, виходить із кількісної теорії грошей і вважає, що купівельна спроможністьгрошей залежить від кількості грошей, які знаходяться в обігу.
5. Д. Рікардо, аналізуючипроцес суспільного відтворення та реалізацію виробленої продукції, приходить довисновку, що економічні кризи при капіталізмі не можливі, оскільки ця система забезпечуєповну реалізацію товарів і послуг на основі суспільного розподілу праці, коли продукціяодних підприємств є лише вихідною сировиною для інших.
6. В сучасній економічнійлітературі Д. Рікардо найчастіше згадується як автор теорії «порівняльних економічнихпереваг» у світовій торгівлі. Аналізуючи процес світової торгівлі на прикладіАнглії та Португалії, Д. Рікардо показав, що багатій країні вигідно торгувати збідною або менш економічно розвиненою за умови, якщо кожна країна спеціалізуватиметьсяна виробництві тих товарів і послуг, альтернативна вартість виробництва яких у неїнижча./>/>Передумови трансформації класичної політекономіїна межі ХVШ-ХІХ ст. Економічні теорії Р. Мальтуса
В кінці XVIII ст. — на початку XIX ст. виникаютьнові напрямки економічної думки, представники яких не погоджуються з висновкамикласичної школи, розвивають свою власну систему економічних поглядів. Передумовамицього стає подальший розвиток виробництва, його ускладнення та трансформація, атакож загострення класової боротьби між робітниками та їх роботодавцями.
Представники нових поглядівнамагаються пом'якшити процес класової боротьби, знайти компроміс та злагоду міжрізними класами, пояснити існуючі соціально-економічні проблеми як такі, що виникаютьнезалежно від бажань та свідомості будь-якого класу чи держави.
Так, Роберт Мальтус (1766-1834рр.), англійський священик, намагається в своїй праці «Досвід про закон народонаселення»пояснити причини бідності та злиднів у суспільстві. Він вивчає процес збільшеннянаселення країни, темпи його приросту і зіставляє їх з темпами приросту виробництва.Отже, він приходить до висновку, що приріст населення країни відбувається в геометричнійпрофесії, тоді як приріст засобів існування відбувається в кращому випадку лишев арифметичній професії.
Звідси він робить висновок,що засобів існування в країні недостатньо тому, що бідні люди дуже швидко розмножуються,народжують багато дітей, а відтак, бідняки самі винні в своїй бідності, оскількистворюють перенаселення в країні.
Для того, щоб ліквідуватидиспропорцію між засобами існування людей та їх швидко зростаючою кількістю, Мальтуспропонує вважати позитивними явищами війни та епідемії, які знищують людей.
Більш того, Мальтус розглядаєперенаселення як позитивне економічне явище, оскільки воно, на його погляд, породжуєконкуренцію між робітниками і примушує лінивих від природи робітників більше працювати.
На думку Р. Мальтуса,посилює процес перенаселення і дія закону спадаючої родючості ґрунту, згідно з дієюякого все більші вкладення капіталу в землю приносять все меншу віддачу у виглядіприросту обсягів сільськогосподарської продукції.
Р. Мальтус виступає найбільшодіозною фігурою в історії економічної думки, оскільки робить досить вражаючі висновки.Звичайно, не можна погодитися з такими поглядами.
По-перше, для побудовисвоєї теорії і відомої прогресії Мальтус бере короткочасний період в історичномурозвитку США, коли в цій країні швидкі темпи зростання населення були пов’язаніз масовою еміграцією в цю країну людей з інших країн. Статистика жодної іншої країнисвіту такої геометричної прогресії зростання населення не підтверджує.
По-друге, Мальтус не враховуєтехнічного прогресу, який відбувається в сільському господарстві і приводить дозбільшення виробництва сільськогосподарської продукції з року в рік.
По-третє, Мальтус не враховує, що при створеннідостатньої кількості робочих місць люди зможуть самі створити потрібні їм предметиспоживання, якщо не буде безробіття. Мальтус не зміг з позицій закону народонаселенняпояснити існування безробіття, з'ясувати його дійсні причини та наслідки./>/>Політична економія Ж.Б. Сея. Вчення про три факторивиробництва
Одним з найвідоміших економістівXIX ст. був Жан Батист Сей (1767-1832 рр.). Його найвідоміші роботи: «Трактатполітичної економії» (1817 р.), «Курс політичної економії» (1830р.).
Теоретичні поглядиЖ.Б. Сея
1. Сей виходить з того,що на всіх етапах розвитку суспільства діють однакові економічні закони. Цей поглядна економічні закони з позицій антиісторизму складає базу інших ідей Сея.
Сей розглядає розвитокекономіки лише з позицій розвитку продуктивних сил, удосконалення засобів виробництва.Виробничі відносини, відносини власності випадають з його економічного аналізу.
3. Сей не погоджуєтьсяз теорією трудової вартості і не вважає абстрактну працю єдиним джерелом вартості.На противагу теорії трудової вартості він аналізує свою відому теорію трьох факторіввиробництва.
Сей вважає, що в процесівиробництва беруть участь три рівнозначних фактори: праця, капітал та земля.Кожен з них виконує свою функцію в процесі виробничої діяльності і приноситьвласнику цього фактору певний доход: на працю — заробітну плату; на капітал — процентабо прибуток; на землю — земельну ренту.
Звідси Сей робить висновокпро те, що ніякого привласнення чужої праці при капіталізмі не існує, кожен отримуєдоход згідно з вкладеним фактором виробництва. Крім того, праця, земля та капітал- це вічні фактори виробництва, вони були, є і будуть завжди.
Тому існуючий суспільнийустрій є справедливим та вічним. Але Сей не розуміє того простого факту, що безпраці земля і капітал «мертві», тобто вони не здатні функціонувати, якщопраця людини не приводитиме їх в дію.