Міністерство освіти і науки України
Сумський Державний університет
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ
ДИПЛОМНА РОБОТА
Індивідуальна тема: «ЕФЕКТИВНІСТЬГОСПОДАРСЬКОФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ» (наприкладі ТОВ «Металоіндустрія Плюс»)
Суми 2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ1 ТеоретиЧНІ основи визначення результативності та ефективності діяльностіпідприємства
1.1 Теоретичні аспективизначення результативності та ефективності діяльності суб’єкта господарювання
1.2 Методичні аспектидо визначення результативності та ефективності функціонування підприємства
РОЗДІЛ 2 Аналітична оцінка ЕФЕКТИВНОСТІдіяльності ТОВ «МЕТАЛОІНДУСТРІЯ ПЛЮС»
2.1 Характеристикагосподарської діяльності ТОВ «Металоіндустрія Плюс»
2.2 Діагностикаефективності та результативності господарювання ТОВ «Металоіндустрія Плюс»
2.2.1 Аналіз динамікискладу і структури активів та пасивів балансу
2.2.2 Аналіз фінансовоїстійкості та платоспроможності підприємства
2.2.3 Показники діловоїактивності та ефективності господарювання
РОЗДІЛ3 Формування стратегії підвищення ефективності та результативності діяльностіТОВ «МЕТАЛОІНДУСТРІЯ ПЛЮС»
3.1 Підходи доформування стратегії підвищення результативності та ефективності діяльностіпідприємства
3.2 Формуваннястратегії підвищення результативності діяльності ТОВ «Металоіндустрія Плюс»
РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ
4.1 Характеристикаприміщення
4.2 Аналіз стануохорони праці в приміщенні
4.3 Розробка заходів поохороні праці
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційна робота складається з 52стор.тексту, 4 розділів, 14 рис., 6 табл., списку використаної літератури з 77джерел та 5 додатків на 32 стор..
Метакваліфікаційної роботи – ідентифікація поточного економічного станупідприємства та пошук шляхів оптимізації управління результативністю таефективністю діяльності підприємства.
Об’єктдослідження – підприємство виготовлення та монтажа металоконструкцій в будівельнійгалузі ТОВ «Металоіндустрія Плюс» (м.Дніпропетровськ).
Предметдослідження виробнича та комерційна діяльність підприємства й способи аналізу іполіпшення її результативності та ефективності.
Методи дослідження – аналіз балансу тафінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, комп’ютернемоделювання прогнозів результатів діяльності підприємства.
В першому розділі роботи „Теоретикометодичніоснови визначення результативності та ефективності діяльності підприємства” проведенийаналіз наукової, учбової та методичної літератури по теоретичним та методичнимпідходам до визначення параметрів оцінки ефективності та результативностідіяльності підприємства.
В другому розділі роботи „Аналітичнаоцінка ефективності діяльності ТОВ „Металоіндустрія Плюс” проведена економічнадіагностика ефективності і результативності господарювання ТОВ «МеталоіндустріяПлюс» за 2005 2008 роки.
В третьому розділі роботи „Формуваннястратегії підвищення ефективності та результативності діяльності ТОВ„Металоіндустрія Плюс” запропоновані та обґрунтована стратегія подоланнявиявлених негативних тенденцій в діяльності та забезпечення підвищення рівняефективності та результативності діяльності.
В четвертому розділі роботи „Охоронапраці” проведений аналіз фактичного рівня умов забезпечення охорони праці вбухгалтерії підприємства та запропоновані заходи по росту рівнясанітарнокліматичних та протипожежних умов діяльності.
Ключові слова: РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ,ЕФЕКТИВНІСТЬ, ЛІКВІДНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ, ФІНАНСОВАСТІЙКІСТЬ.
ВСТУП
Сучаснийменеджмент для оцінки підприємницького бізнесу оперує такими поняттями, якрезультативність і ефективність. Згідно стандартам[1],результативність – це ступінь реалізації запланованої діяльності і досягненнязапланованих результатів. Ефективність – це взаємовідношення між досягнутимрезультатом і використаними ресурсами. Дослідження ефективності виробництва дозволяє визначитишляхи зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції(економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткостівиробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональноговикористання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).
Такимчином, результативність – це характеристика системи, обумовлена як її здатністьвиконувати функції, а ефективність, – це характеристика, обернено пропорційнавитратам, що поглинаються бізнес-системою.
Іншимисловами, для оцінки результативності й ефективності бізнес-системи підприємстванеобхідно визначити співвідношення між функціями, що виконуються в бізнес-системі,і витратами на їхнє виконання.
Зпогляду керування бізнес-системою підприємства актуальність теми кваліфікаційногодипломного дослідження полягає в пошуку шляхів забезпечення одночасногопідвищення результативності й ефективності діяльності підприємства.
Метакваліфікаційної роботи – ідентифікація поточного економічного станупідприємства та пошук шляхів оптимізації управління результативністю таефективністю діяльності підприємства.
Об’єктдослідження – підприємство виготовлення та монтажа металоконструкцій в будівельнійгалузі ТОВ «Металоіндустрія Плюс» (м.Дніпропетровськ).
Предметдослідження виробнича та комерційна діяльність підприємства й способи аналізу іполіпшення її результативності та ефективності.
Методи дослідження – горизонтальний (індекснохронологічний)та вертикальний (структурнохронологічний) аналіз балансу та фінансовоїзвітності підприємствва, аналіз фінансових коефіцієнтів, комп’ютернемоделювання прогнозів результатів діяльності підприємства при впровадженні змінв стратегії забезпечення зростання рівнів ефективності та результативностідіяльності.
В першому розділі роботи „Теоретикометодичніоснови визначення результативності та ефективності діяльності підприємства” проведенийаналіз наукової, учбової та методичної літератури по теоретичним та методичнимпідходам до визначення параметрів оцінки ефективності та результативностідіяльності виробничого підприємства.
В другому розділі роботи „Аналітичнаоцінка ефективності діяльності ТОВ „Металоіндустрія Плюс” виконаний аналізгосподарської діяльності та економічна діагностика ефективності тарезультативності господарювання ТОВ «Металоіндустрія Плюс» за 2005 2008 роки.
В третьому розділі роботи „Формуваннястратегії підвищення ефективності та результативності діяльності ТОВ„Металоіндустрія Плюс” запропоновані та обґрунтовані заходи по формуваннюстратегії подолання виявлених при аналізі негативних тенденцій в діяльностіпідприємства та забезпечення підвищення рівня ефективності та результативностідіяльності.
В четвертому розділі роботи „Охоронапраці” проведений аналіз фактичного рівня умов забезпечення охорони праці вбухгалтерії підприємства та запропоновані заходи по забезпеченню нормативногорівня санітарно-кліматичних та протипожежних умов діяльності.
Інформаційно-методологічнабаза досліджень — фінансово-статистичні щорічні документи ТОВ «МеталоіндустріяПлюс»» за 2005 2008 роки.
Практичнацінність отриманих результатів кваліфікаційної роботи полягає в наданнікерівництву ТОВ „Металоіндустрія Плюс” об’єктивних даних аналізу поточногоекономічного стану підприємства та основних негативних тенденцій в йогодіяльності, а також обґрунтування доцільності запропонованих заходів поподоланню негативних тенденцій та підвищенню рівня результативності таефективності діяльності підприємства.
РОЗДІЛ 1
ТеоретиЧНІ основи визначення результативності таефективності діяльності підприємства
1.1Теоретичні аспекти визначення результативності та ефективності діяльностісуб’єкта господарювання
Відповіднівиди результативності діяльності фірм виділяються переважно за різноманітністюотриманих результатів (ефектів) їх діяльності. Перш за все, результатдіяльності буває економічним або соціальним. Економічний ефект відображає різнівартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльностіфірми. До таких показників відносяться обсяг товарної продукції, чистої абореалізованої продукції, величина отриманого прибутку, економія тих чи іншихвидів ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції [75].
Соціальнийефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення новихробочих місць і рівня зайнятості людей, покращання умов праці та побуту, станунавколишнього середовища, загальної безпеки життя тощо.
Привиділенні показників оцінки соціально-економічної діяльності фірми на рівніфірми модифікованою формою єдиного критерію ефективності (результативності) їїдіяльності може бути максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованоїпобудови систем цін на продукцію, що виробляється, та оплати праці залежно відкінцевих результатів виробництва. Кількісна визначеність і зміст критеріюзнаходять найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективностіфірми.
Приформуванні системи показників соціально-економічної ефективності фірми бажанодотримуватись певних принципів [74]:
1)забезпечення взаємозв’язку критерію і системи конкретних показниківефективності фірми;
2)відображення ефективності використання усіх видів ресурсів, що застосовуються увиробництві;
3)можливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланкамивиробництва у фірмі;
4)виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесівикористання наявних резервів зростання ефективності фірми.
Системапоказників ефективності фірми, що побудована з урахуванням зазначенихпринципів, повинна включати декілька груп:
1)узагальнюючі;
2)показники ефективності використання праці (персоналу);
3)показники ефективності використання виробничих основних фондів і оборотнихкоштів;
4)показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальнихвкладень).
Кожназ цих груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відноснихпоказників, що характеризують загальну ефективність фірми або ефективністьвикористання окремих видів ресурсів (що застосовують та споживаються).
Длявсебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефективності фірми,результатів виробничо-господарської і комерційної діяльності, поряд знаведеними основними показниками, слід також використовувати специфічніпоказники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничихпотужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів.
Привимірюванні економічної ефективності конкретні види ефективності можутьрозрізнятись не лише за видами результатів (ефектів) діяльності фірми, щоотримуються, але й залежно від того, які ресурси (що застосовуються чиспоживаються) беруться для розрахунків. Ресурси, що застосовуються – цесукупність живої та уречевленої праці, а ті, що споживаються, є поточнимивитратами на виробництво продукції. У зв’язку з цим у практиці господарюванняварто виділяти також ефективність ресурсів, що застосовуються і споживаються,як специфічні форми прояву загальної ефективності фірми [25].
У зарубіжній практиці як синонім терміна“результативність господарювання” зазвичай застосовується термін“продуктивність системи виробництва та обслуговування”, коли під продуктивністюрозуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів,енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.
Не варто забувати також, що загальна продуктивністьсистеми є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та прибутковістьвиробництва.
Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бутинеобхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства(організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.
У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності(продуктивності) як економічної категорії визначається об’єктивно діючимзаконом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства ймірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством.Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формоювияву цього закону.
Математично (у формалізованому виразі) закон економіїробочого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництвопродукції або надання послуг, має такий вигляд [26]:
ВС = (ВУП + ВЖП + ВМП)/ ЕСК ® min (1.1)
де ВС – сукупні витрати на виробництвопродукції (надання послуг)
протягом життєвого циклу товару;
ВУП – затрати минулої (уречевленої) праці навиробництво і
споживання товару;
ВЖП – затрати живої праці, тобто заробітнаплата всіх працівників, що
припадає на даний товар на тій чи тій стадії його життєвогоциклу,
плюс прибуток на цій стадії (необхідна й додатковапраця);
ВМП – затрати майбутньої праці в процесіспоживання (експлуатації)
товару;
ЕСК – сумарний корисний ефект (віддача)товару для споживача за
нормативний строк служби.
Процес формування результатів та ефективностівиробництва (продуктивності системи) показано на рис. 1.1.
/>
Сутнісна характеристика ефективності виробництва(продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології їївизначення, формалізована форма якої має вигляд:
Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси(витрати)
(1.2)
Результативність виробництва як найважливіший компонентдля визначення його ефективності не варто тлумачити однозначно. Необхіднорозрізняти:
1) кінцевий результат процесу виробництва;
2) кінцевий народногосподарський результат роботипідприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланкиекономіки.
Перший відбиває матеріалізований результат процесувиробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах;другий включає не тільки кількість виготовленої продукції, а також її споживнувартість. Кінцевим результатом процесу виробництва (виробничо-господарської діяльностіпідприємства) за певний період часу є чиста продукція, тобто новостворенавартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток(прибутковість).
Відмітимо, що необхідні для одержання певного результатувиробництва (діяльності) ресурси розподіляються на одноразові (інвестиційні) тапоточні, які витрачаються щоденно.
Слід зазначити, що процес вимірювання очікуваного чидосягнутого рівня ефективності діяльності підприємства (організації)методологічно пов’язаний передовсім із визначенням належного критерію іформуванням відповідної системи показників.
Критерій – це головна відмітна ознака й визначальна міравірогідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності), відповідно доякого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильносформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності якекономічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чигосподарської діяльності.
Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (діяльності)полягає в тім, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) – трудових, матеріальнихі фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва(доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критеріємефективності виробництва (діяльності) стає зростання продуктивності суспільної(живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критеріювідображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської таіншої діяльності суб’єктів господарювання.
Формуючи систему показників ефективності діяльностісуб’єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме [28]:
− забезпеченняорганічного взаємозв’язку критерію та системи конкретних показниківефективності діяльності;
− відображенняефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;
− можливостізастосування показників ефективності до управління різними ланками виробництвана підприємстві (діяльності в організації);
− виконанняпровідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявнихрезервів зростання ефективності виробництва (діяльності).
Система показників ефективності виробництва(діяльності), що її побудовано на підставі зазначених принципів, має включатикілька груп:
1) узагальнюючі показники ефективності виробництва(діяльності);
2) показники ефективності використання праці(персоналу);
3) показники ефективності використання виробничих(основних та оборотних) фондів;
4) показники ефективності використання фінансових коштів(оборотних коштів та інвестицій).
Кожна з цих груп включає певну кількість конкретнихабсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективністьгосподарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Система показників ефективності виробництва (діяльності)первинних суб’єктів господарювання [29]Узагальнюючі показники Показники ефективності використання праці (персоналу) виробничих фондів фінансових коштів
· Рівень задоволення потреб ринку
· Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів
· Прибуток на одиницю загальних витрат
· Рентабельність виробництва
· Витрати на одиницю товарної продукції
· Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва
· Народногосподарський ефект використання одиниці продукції
· Темпи зростання продуктивності праці
· Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці
· Відносне вивільнення працівників
· Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу
· Трудомісткість одиниці продукції
· Зарплатомісткість одиниці продукції
· Загальна фондовіддача (за обсягом продукції)
· Фондовіддача активної частини основних фондів
· Рентабельність основних фондів
· Фондомісткість одиниці продукції
· Матеріаломісткість одиниці продукції
· Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів
· Оборотність оборотних коштів
· Рентабельність оборотних коштів
· Відносне вивільнення оборотних коштів
· Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції)
· Рентабельність інвестицій
· Строк окупності вкладених інвестицій
Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютноїекономічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської такомерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведеними основнимиварто використовувати також і специфічні показники, що відбивають ступіньвикористання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування,окремих видів матеріальних ресурсів тощо.
1.2Методичні аспекти до визначення результативності та ефективності функціонуванняпідприємства
Конкретні види ефективності можуть виокремлюватися нелише за різноманітністю результатів (ефектів) діяльності підприємства(організації), а й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані)беруться для розрахунків.
Застосовувані ресурси – це сукупність живої тауречевленої праці, а споживані – це поточні витрати на виробництво продукції(надання послуг). У зв’язку з цим у практиці господарювання варто виокремлюватитакож ефективність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічні формипрояву загальної ефективності виробництва (діяльності). У даному разі йдетьсяпро так звані ресурсні та витратні підходи до визначення ефективності іззастосуванням відповідних типів показників [31].
Узагальнюючий показник ефективності застосовуванихресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись формулою [27]:
ЕЗР = VЧП / (ЧП + (ФОС+ ФОБ) / kПВП), (1.3)
де ЕЗР – ефективність застосовуванихресурсів, тобто рівень продуктивності
суспільної (живої та уречевленої) праці;
VЧП – обсяг чистої продукції підприємства;
ЧП – чисельність працівників підприємства;
ФОС – середньорічний обсяг основних фондів завідновною вартістю;
ФОБ – вартість оборотних фондів підприємства;
kПВП – коефіцієнт повних витрат праці, щовизначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сферіматеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рікнаціонального доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничихфондах праці в середньорічну чисельність працівників.
Узагальнюючим показником ефективності споживанихресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, щохарактеризує рівень поточних витрат па виробництво і збут виробів (рівеньсобівартості).
Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурсивключаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань(основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди).
За допомогою узагальнюючих показників ефективностівиробництва (діяльності) того чи того первинного суб’єкта господарюваннявиокремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб ринку. Вінвизначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів(надання послуг) суб’єктом господарювання до виявленого попиту споживачів.
До важливих узагальнюючих показників ефективностівиробництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунокінтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умовгосподарювання вигіднішим економічно й соціальне є не екстенсивний (через збільшеннязастосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використаннянаявних ресурсів) розвиток виробництва.
Визначення частки приросту продукції за рахунокінтенсифікації виробництва здійснюється за формулою [30]:
ЧІНТ = 100 ´ (1 – DРЗ / DVВ), (1.4)
де ЧІНТ – частка приросту обсягу продукції,зумовлена інтенсифікацією
виробництва;
DРЗ – приріст застосовуваних ресурсівза певний період (розрахунковий
рік), %;
DVВ – приріст обсягу виробництвапродукції за той самий період (рік), %.
Народногосподарський ефект використання одиниціпродукції як узагальнюючий показник ефективності того чи того виробництваобчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загальногоефекту (збільшення прибутку внаслідок зростання обсягу виробництва іпродуктивності праці, економії експлуатаційних витрат та інвестиційних ресурсівтощо) за відрахуванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-технічногопризначення.
Щодо решти системи показників, диференційованих завидами ресурсів та наведених у табл. 1.1, то вони використовуються відповіднодо заздалегідь визначеної цілі вимірювання ефективності та способіввикористання результатів такого вимірювання.
Існуєдві загальні і постійно існуючі цілі [32]:
1)виявлення, оцінка та узагальнення відносної ефективності виробничих підрозділіві діяльності функціональних ланок з наступним пошуком пріоритетних напрямівмотивації та реальних механізмів впливу на її позитивну динаміку у майбутньому;
2)порівняння ступеня ефективності, досягнутого даною фірмою і його конкурентамина ринку, для недопущення зниження престижу і конкурентоспроможності у сферібізнесу.
Планування результативності діяльності підприємства можназдійснювати, використовуючи такі три головні його системи [38]:
1) прогнозування рівня результативності діяльності підприємства тайого використання;
2) поточне планування рівня результативності діяльностіпідприємства та його використання;
3) оперативне планування рівня результативності діяльностіпідприємства та його використання.
Оцінка розробленої політики регулювання результативностідіяльності підприємства має провадитися за такими головними параметрами:
1) ступінь узгодженості політики із зовнішнім середовищем (упроцесі оцінки визначається, наскільки розроблена політика регулюваннярезультативності діяльності підприємства відповідає прогнозованому розвитковіекономіки країни та змінам кон'юнктури товарного і фінансового ринків);
2) рівень внутрішньої збалансованості політики (при цьомувизначається, наскільки вона узгоджується із загальною фінансовою стратегієюпідприємства, наскільки узгоджуються між собою окремі цілі й цільові показникиполітики регулювання результативності діяльності підприємства, наскількиефективні й узгоджені між собою заходи щодо забезпечення її реалізації);
3) можливість реалізації політики з урахуванням наявногоресурсного потенціалу підприємства (виробничого, фінансового, інноваційного,кадрового тощо);
4) прийнятність рівня ризиків, пов'язаних із реалізацією політики(позаяк рівень результативності діяльності підприємства тісно пов'язаний ізрівнем ризиків, то у процесі оцінки необхідно визначити, наскільки рівеньгосподарських ризиків допустимий для діяльності підприємства з позиційможливого розміру фінансових втрат);
5) очікувані результати реалізації політики. Окрім того, можнаоцінити зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня керованостійого структурними підрозділами, поліпшення умов роботи і побуту працівників,підвищення рівня матеріальної і соціальної задоволеності персоналу тощо.
Розроблення політики регулювання результативності діяльностіпідприємства дає змогу вживати ефективних управлінських заходів з усіх головнихаспектів формування її рівня та використання у процесі поточного планування.
Система поточного планування формування і використання рівня результативностідіяльності підприємства (друга із зазначених трьох систем планування) базуєтьсяна політиці її регулювання і полягає у розробленні конкретних видів планів.
Вихідними показниками для таких поточних планів є: цільовіпоказники, розроблені у процесі формування політики регулюваннярезультативності діяльності підприємства; заплановані обсяги операційної,інвестиційної і фінансової діяльності підприємства; системи розроблених напідприємстві норм і нормативів затрат окремих видів ресурсів; наявна системаставок податкових платежів; дані аналізу результативності діяльностіпідприємства за попередній період.
Оскільки низка вихідних передумов розроблення поточних планів маєімовірнісний характер і розсіювання їхніх параметрів в умовах сучасноїекономічної нестабільності країни досить високе, поточні плани бажано розроблятиу кількох можливих варіантах — «оптимістичному»,«ймовірному», «песимістичному».
Головним видом поточного плану, пов'язаного з результативністюдіяльності підприємства, є план доходів і витрат із діяльності підприємства.Узагальнена форма цього плану тісно пов'язана з формою бухгалтерського обліку«Звіт про фінансові результати» [5]. Класифікація доходів і витрат завидами діяльності й функціями співвідноситься із цим звітом.
Система оперативного планування формування та використання рівнярезультативності діяльності підприємства (третя із зазначених трьох системпланування) полягає у розробленні системи бюджетів (бюджетуванні). Бюджет являєсобою оперативний фінансовий план короткострокового періоду (зазвичай місячнийчи квартальний), який відображає витрати і надходження коштів у процесіздійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показникипоточних планів і є головним документом, який доводиться до центріввідповідальності усіх типів.
Сучаснимиметодологічними аспектами визначення результативності функціонуванняпідприємства є впровадження концепції контролінгу.
Контролінг– це синтетична дисципліна, яка розвивається на основі даних маркетингу,менеджменту, планування, обліку, аналізу та контролю. Метою контролінгу єотримання даних, обробка і трансформація в інформацію для управління таприйняття рішень, яка є нестандартною і призначається для виявлення тенденційта закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагаєрозробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність [37].
Контролінгє системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємствата спрямована на майбутнє.
Функціїконтролінгу досить різноманітні і включають такі основні напрями: нормуваннявитрат; розробку заходів щодо покращання роботи на підставі інформації провідхилення від норм; прогнозування ціноутворення; аналіз тенденцій розвиткупідприємства; передбачення господарської і комерційної діяльності залежно відзміни умов роботи; координацію мети різних рівнів управління для досягненнязагальної мети фірми; відстеження фінансового стану фірми.
РОЗДІЛ 2
Аналітична оцінка ЕФЕКТИВНОСТІ діяльності ТОВ«МЕТАЛОІНДУСТРІЯ ПЛЮС»
2.1Характеристика господарської діяльності ТОВ «Металоіндустрія Плюс»Товариство з обмеженою відповідальністю„Металоіндустрія Плюс” є виробничо-монтажним будівельним підприємством тавиконує роботи в наступному сегменті будівництва [77]:
- виготовлення та монтаж швидкомонтуємихбудівель МИ+;
виготовленняметалоконструкцій різного ступеня важкості;
розробкапроектно-кошторисної документації (ліцензія № АБ105538);
спорудженняфундаментів;
спорудженнянесучих та огороджуючих конструкцій;
монтажметалоконструкцій;
доставкаметалоконструкцій на строй-майданчик.
Обсягивиробництва металоконструкций:
двутавровабалка для каркасних будівель – 700 тон в місяць;.
нестандартніметалоконструкції 200 тон в місяць.
Ускладі обладнання підприємства є наступні типи:
універсальнийзбірний стан для виробництва двутаврової балки,
машинатермічного різання листового метала «Кристалл ТМ2,5М»
ленточнопильнийстанок,
ножицігильотинні (3 шт.) до 25 х 3150мм,
стругальнийстанок,
радиально-сверлильнийстанок (2 шт.),
заточнийстанок,
відрізнийстанок,
вальцилистогібочні (до 12 х 2000мм),
машиналистоправильна,
напівавтоматигазової різки «Смена»,
ручнегазорізальне обладнання,
станкопостиручного електрозварювання,
станкопостинапівавтоматичного зварювання в середовищі захисних газів,
обладнаннядля очистки та окраски металоконструкцій,
шістьмостових кранів грузоподйомністю від 5 до 12 тон,
Рядомс цехом відкритий склад металопрокату с козловими кранами грузопідйомністю 25 и32 тон, під’їзні авто та залізничні шляхи.
ПідприємствоТОВ „Металоіндустрія Плюс” самостійно виконує весь цикл: проектування, виготовленнята монтажу (табл.2.1, 2.2).
ПідприємствомТОВ „Металоіндустрія Плюс” побудовані наступні об’єкти:
Кондитерськафабрика «АВК» (виготовлення металоконструкцій);
Мережасупермаркетів «АТБ» (Виготовлення та монтаж металоконструкцій);
будинокпо вул. Барикандой д.1 (Дніпропетровськ, Виготовлення металоконструкцій);
виробничийцех м’ясокомбіната «Алан» (Дніпропетровськ робіт);
виробничийцех “Procter & Gamble” (Бориспіль, Виготовлення металоконструкцій);
виготовленнята монтаж металоконструкцій мансардного поверху будівлі по вул. Миронова 5 (Дніпропетровськ);
магазинБудапешт (Донецьк, комплекс робіт);
виробничийцех Українського завода СКГШ (м. Дніпропетровськ, монтаж огорожуючих конструкцій);
стадіон«Металург» ФК «Днепр» (Дніпропетровськ, виготовлення та монтаж металоконструкцій).
Таблиця2.1
Основнапродукція, пропонуєма ТОВ „Металоіндустрія Плюс” [77]
/>
Таблиця2.2
Основніпослуги, пропонуємі ТОВ „Металоіндустрія Плюс” [77]РЕАЛІЗУЄМА ПРОДУКЦІЯ Ангари з легких металоконструкцій Будівлі з легких металоконструкцій Металоконструкції Металоконструкції будівельні Балки стальні Металопрокат Профілі конструкційні для швидкомонтуємих будівель Сендвіч Сендвіч-панелі ПОСЛУГИ Виготовлення металоконструкцій Виготовлення металоконструкцій під замовлення Монтаж металоконструкцій Поставка та будівництво швидкомонтуємих будинків Поставка металоконструкцій любого ступеня важкості Поставка металоконструкцій на будівельну площадку
2.2Діагностика ефективності та результативності господарювання ТОВ«Металоіндустрія Плюс»
2.2.1Аналіз динаміки складу і структури активів та пасивів балансу
Длявиконання аналітичних досліджень динаміки складу і структури активів та пасивівбалансу підприємства проводять відповідне группування статей балансу та їхструктурний аналіз. Мета структурного аналізу – вивчення структури й динамікикоштів підприємства та джерел їх формування для ознайомлення із загальноюкартиною фінансового стану [71].
Схемипорівняльного аналізу охоплюють велику кількість показників, які характеризуютьстатику й динаміку фінансового стану. При проведенні горизонтального аналізувизначаються абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за певнийперіод. При вертикальному аналізі обчислюється питома вага кожної з окремихгруп статей у валюті балансу.
Аналіздинаміки і структури майна (активів) підприємства дозволяє встановити розмірабсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна підприємства абойого видів. Стабільність фінансового стану підприємства залежить відправильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому дляйого оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерел йогоутворення, а також причини зміни складу майна та джерел його утворення.
Втабл. Г.1 додатку Г наведені результати горизонтального та вертикальногоаналізу складу і структури майна підприємства ТОВ „Металоіндустрія Плюс” у 2005–2008 роках (обробка даних фінансових звітів Додаток А). Як показує аналізданих табл.Г.1 додатку Г та графіків рис.В.1 В.4 додатку В, склад та структурамайна ТОВ „Металоіндустрія Плюс” у 2005 –2008 роках характеризується наступнимипоказниками:
абсолютнавалюта балансу підприємства зросла з рівня 223,9 тис.грн. у 2005 році до рівня 1942,8 тис.грн. у 2 кварталі 2008 році, але динаміка її росту має тенденцію дозниження темпів нарощування:
а)значний ланцюговий приріст +214,0% у 2006 році;
б)значний позитивний ланцюговий приріст +113,7% у 2007 році;
в) невеликийланцюговий приріст +14,8% у 1 кварталі 2008 року;
г)невеликий ланцюговий приріст +13,53% у 2 кварталі 2008 року;
Важливиметапом аналізу фінансового стану підприємства є зіставлення темпів приростуактивів з темпами приросту фінансових результатів виторгу або прибутку відреалізації продукції (див.табл.Г.2 додатку Г).
Таксистема стійкого розвитку підприємства (у світовій практиці “золоте правилоекономіки підприємства”) оцінюється співвідношенням темпів росту абсолютнихрівнів балансового прибутку (ТРБ), обсягу реалізації продукції (ТN)та суми активів балансу (ТВ) [14]:
ТРБ>TN>TB>100% (2.1)
Нааналізованому підприємстві ТОВ „Металоіндустрія Плюс” у 2005 –2008 роках співвідношення“золотого правила” становлять (табл.Г.2 додатку Г):
а)2006 рік
1458,0%> 199,9% > 214,0% > 100% незначно не виконується 1 умова
б)2007 рік
419,8%> 372,7% > 113,5% > 100% виконуються всі умови
в)2008 рік
202,8%> 30,7% > 29,5% > 100% виконуються всі умова
Тобто,умови “золотого правила економіки підприємства” на ТОВ „Металоіндустрія Плюс” у2005 – 2008 роках практично виконуються.
Утабл. Г.3 додатку Г наведений аналіз стану основних засобів в ТОВ„Металоіндустрія Плюс” у 2005 –2008 роках. Як показує аналіз результатів, наведенихв табл.Г.3 додатку Г, на підприємстві ТОВ «Металоіндустрія Плюс» у 2005 –2008роках підтримується коефіцієнт придатності основних засобів на рівні 96,0 – 99,0% за рахунок своєчасного оновлення основних засобів.
2.2.2Аналіз фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності підприємства
Упершу чергу фінансовий стан підприємства оцінюється його фінансовою стійкістюта платоспроможністю. Платоспроможність відображає здатність підприємстваплатити за своїми боргами та зобов’язаннями за конкретний період часу. Умовидостатності дотримуються тоді, коли підприємство платоспроможне у часі, тобтомає стійку здатність відповідати за своїми боргами у будь-який момент часу [15].Під фінансовою стійкістю слід розуміти його платоспроможність у часівдотриманням умови фінансової рівноваги між власними та позиковими коштами.Фінансова рівновага являє собою таке співвідношення власних і позикових коштів,коли за рахунок власних коштів повністю погашаються колишні і нові борги.Фінансова рівновага у часі забезпечується ліквідністю балансу, яка визначаєтьсяяк ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворенняяких на гроші відповідає строкові погашення зобов’язань.
Узагальнюючимпоказником фінансової стійкості є надлишок (нестача) джерел засобів дляформування запасів. Як джерела для формування запасів розглядаються: власнийкапітал і резерви; довгострокові зобов'язання; короткострокові кредити [22].
Результатирозрахунків показників платоспроможність та ліквідності підприємства ТОВ«Металоіндустрія Плюс» наведені в табл. Ж.1 – Ж.4 Додатку Ж та на графіках рис.В.5В.9 додатку В. Як показує аналіз даних табл. Ж.1 –Ж.4 Додатку Ж, діяльністьпідприємства ТОВ “Металоіндустрія Плюс» у 2005 – 2008 роках характеризуєтьсянаступним:
- підприємство є низько платоспроможним та неліквідним, маючинедостатній запас ліквідності та відсутність запасу стійкості по забезпеченнюзапасів та оборотного капіталу власними коштами;
- підприємство має недостатній рівень автономії (0,3 замість 0,5) зарахунок низького рівня власного капіталу та високого рівня використанняпозикових коштів комерційних кредитів та авансів.
2.2.3Показники ділової активності та ефективності господарювання
Результативністьта економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється якабсолютними, так і відносними показниками до яких відносяться показники діловоїактивності та рентабельності [13].
Якпоказує аналіз даних табл. К.1 – К.6 додатку К, в ТОВ «Металоіндустрія Плюс» у2005 –2008 роках характерні наступні параметри процесів ділової активності:
фондовіддачаосновних фондів знаходиться практично на одному рівні, тобто нарощуванняобсягів основних фондів відповідає нарощуванню обсягів виконаних робіт;
забезпечуєтьсястабільність рівня зносу основних фондів на рівні не нижче 0,96 постійнимоновленням та придбанням основних фондів;
ресурсовіддачаактивів у чисту виручку від реалізації з рівня 4,64 у 2005 році зросла до рівня11,0 11,7 у 2008 році, тобто частка активів стала використовуватися знарощуванням ефективності.
Аналізоборотності агрегатів оборотних активів також показує, що на протязі 20062007років період обороту агрегатів оборотних активів різко знизився, що свідчитьпро зростання темпу ділової активності підприємства. Таким чином,підтверджується, що частка зростаючих робочих активів стала використовуватися дужеефективно.
Аналізрентабельності роботи ТОВ «Металоіндустрія Плюс» у 2005 –2008 роках показує, щорентабельність роботи всіх характерних агрегатів балансу підприємства зростає,але це стало дуже помітно у 2007 році. При цьому:
рентабельністьвласного капіталу по чистому прибутку знаходиться на рівні 67 125% річних,тобто значно вище альтернативної депозитної ставки в комерційних банках (14 16%річних), тобто підприємство для його засновників становиться інвестиційно привабливим.
Одночаснопоказник схильності до банкрутства по Альтману (Додаток Д) ідентифікуєнезначний рівень ймовірності банкрутства ТОВ “Металоіндустрія Плюс», восновному за високого рівня ресурсовіддачі активів у обсяги реалізованоїпродукції.
Такимчином, економічна діагностика ефективності та результативності діяльностіпідприємства ТОВ “Металоіндустрія Плюс» у 2005 – 2008 роках показала:
- підприємство є низько платоспроможним та неліквідним, маючи недостатнійзапас ліквідності та відсутність запасу стійкості по забезпеченню запасів таоборотного капіталу власними коштами;
- підприємство має недостатній рівень автономії (0,3 замість 0,5) зарахунок низького рівня власного капіталу та високого рівня використанняпозикових коштів комерційних кредитів та авансів;
- підприємство розвивається циклами, маючи тенденцію до підвищеннявалюти балансу за рахунок нарощення дебіторсько-кредиторської заборгованості таприбутку у власному капіталі;
- ресурсовіддача активів та основних засобів підприємства призростанні валюти балансів не знижується, що свідчить про ефективність політикионовлення основних засобів на нових технологічних принципах та суттєвогопідняття частки активних основних фондів нового покоління;
- рентабельність роботи підприємства та доходність пайових часток у 20062008 році значно підвищилась, що привело до появи інвестиційного інтересу повкладанню коштів інвесторів в підприємство;
- у 2007 році різко зріс рівень ділової активності підприємства, прощо свідчить зменшення періоду оборотності оборотних коштів та дебіторсько-кредиторськоїзаборгованості до 22 30 днів, що значно перевищує стандарті норми оборотності(не більше 120 днів на оборот).
Тобто,підприємство знаходиться в сегменті зростання життєвого циклу розвиткупідприємства і повинно терміново розробити стратегію розвитку підвищення рівнівліквідності та платоспроможності підприємства.
РОЗДІЛ 3
Формування стратегії підвищенняефективності та результативності діяльності ТОВ «МЕТАЛОІНДУСТРІЯ ПЛЮС»
3.1 Підходи до формування стратегії підвищення результативності таефективності діяльності підприємства
Рівень економічної і соціальної ефективності виробництва залежитьвід багатьох чинників, що її визначають. У зв’язку з цим для практичногорозв’язання завдань управління ефективністю важливого значення набуваєкласифікація чинників її зростання.
Класифікація великої різноманітності чинників зростанняефективності (продуктивності) може здійснюватись за трьома ознаками [12]:
1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);
2) напрямами розвитку та удосконалення виробництва;
3) місцем реалізації у системі управління виробництвом.
Групування чинників за першою ознакою робить можливим досить чіткевизначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці(економія витрат живої праці), зниження фондоємності (капіталоємності) іматеріалоємності продукції. Покращання використання зазначених джерелпідвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів,які за своїм змістом характеризують основні напрями розвитку та удосконаленнявиробництва (друга ознака групування чинників). Визначальними напрямами є, першза все, прискорення темпів науково-технічного та організаційного прогресу(створення нових і удосконалення існуючих технологій, конструкційнихматеріалів, засобів праці і кінцевої продукції; механізація та автоматизаціявиробничих процесів; запровадження прогресивних методів і форм організаціївиробництва і праці; побудова та регулювання ринкового механізмугосподарювання).
Найбільш важливою у практичному значенні слід вважати класифікаціючинників ефективності за місцем реалізації у системі управління виробництвом(третя ознака групування чинників), особливо відокремлення з них двох категорійчинників – внутрішньовиробничих і зовнішніх (народногосподарських), а також поділсукупності внутрішніх чинників на так звані “тверді” і “м’які” чинники.
Класифікаційні ознаки чинників зростання ефективності виробництвазображені на рис. 3.1.
/>
Рис. 3.1 Класифікаційні ознаки чинників ефективності виробництва[11]
Поділ внутрішніх чинників на “тверді” і “м’які” є досить умовним інезвичним, але широко відомим і таким, що використовується на підприємствахзарубіжних країн. “Твердими” чинниками є ті, які можна виміряти і які маютьфізичні параметри, а “м’які” – ті, які не можна фізично відчути, проте вонимають неабияке значення для економічного управління виробництвом (наприклад,інформація, знання і кваліфікація кадрів, методи та системи організації різнихпроцесів тощо).
“Тверді” чинники зростання ефективності діяльності [8]:
1. Технологія – технологічні нововведення, особливо сучасні формиавтоматизації та інформаційні технології, що справляють чи не найбільший впливна рівень і динаміку ефективності виробництва.
2. Устаткування – зростанню продуктивності діючого устаткуваннясприяють належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальністроки експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускнійспроможності технологічно пов’язаних груп, чітке планування завантаження учасі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрішньо змінних витратробочого часу тощо.
3. Матеріали та енергія – проблема економії і зменшення споживаннясировини, матеріалів, енергії повинна знаходитись під постійним контролемвідповідних спеціалістів фірми (має позитивно розв’язуватись завданняресурсозбереження).
4. Вироби – передові підприємства постійно контролюють втіленнясвоєї технічної переваги у конкретних виробах, що користуються великим попитомна ринку.
“М’які” чинники зростання ефективності діяльності [8]:
1. Працівники – основне джерело і визначальний чинник зростанняефективності виробництва. Продуктивність їх праці багато в чому визначаєтьсяметодами, технікою, особистими вміннями, знаннями, ставленням до праці таздібністю виконувати ту чи іншу роботу.
2. Організація і системи – система повинна бути динамічною ігнучкою, періодично неорганізованою відповідно до нових завдань, що постаютьперед фірмою при зміні ситуації.
3. Методи роботи – більш досконалі методи роботи в умовахпереважання працеємних процесів стають достатньо перспективними для зростанняпродуктивності.
4. Стилі управління – загальна ефективність діяльності фірмизалежить від того, коли, де, як і щодо кого застосовується відповідний стильуправління.
Під резервами розуміють невикористані можливості зниження поточнихі авансових витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів при даномурівні розвитку виробничих сил і виробничих відносин.
Резерви у повному обсязі можна виміряти в плані досягнутого рівнявикористання ресурсів і можливого, виходячи з накопиченого виробництвом,потенціалу фірми.
З позиції фірми розрізняють зовнішні і внутрішні(внутрішньовиробничі) резерви. Під зовнішніми резервами розуміють загальнінародногосподарські, а також галузеві і регіональні резерви. Їх використаннявідображається на рівні економічних показників фірми, але головним джереломекономії, як правило, є внутрішньовиробничі резерви.
Класифікація внутрішніх резервів підвищення ефективностідіяльності фірми [6]:
1. За факторами та умовами інтенсифікації і підвищенняефективності господарської діяльності.
1.1. Науково-технічний рівень виробництва продукції:
підвищення прогресивності і якості продукції та техніки, щозастосовується;
рівень механізації й автоматизації виробництва;
технічна та енергетична озброєність праці;
прискорення впровадження нової техніки та заходів науково-технічногорозвитку.
1.2. Структура та організація виробництва і праці:
підвищення рівня концентрації, спеціалізації, кооперування;
зменшення часу виробничого циклу;
забезпечення ритмічності та принципів наукової організації виробництва;
скорочення і повна ліквідація виробничого браку;
забезпечення принципів наукової організації праці;
підвищення кваліфікації робочої сили та її відповідностітехнічному рівню виробництва.
1.3. Підвищення рівня управління і методів господарювання:
удосконалення виробничої структури фірми та структури органівуправління;
підвищення рівня планової та обліково-контрольної роботи;
впровадження і розвиток господарського обліку в усіх підрозділах(виробничих та управлінських);
покращання соціальних умов праці і життя трудового колективу;
раціональне використання природних ресурсів;
удосконалення зовнішньоекономічних зв’язків фірми.
2. За кінцевими підсумками, на які ці резерви впливають.
2.1. Підвищення обсягу продукції, вдосконалення асортиментувиробів.
2.2. Покращання якості.
2.3. Зниження собівартості продукції:
за елементами витрат; за статтями витрат; за центрамивідповідальності.
2.4. Резерви підвищення прибутковості продукції.
2.5. Резерви зміцнення фінансового стану.
2.6. Резерви підвищення рівня рентабельності.
3.Групування резервів.
3.1. За стадіями процесу відтворення:
постачання; виробництво; збут продукції.
3.2. За стадіями створення та експлуатації виробів:
передвиробнича стадія – конструкторсько-технологічна підготовка;
виробнича стадія – освоєння нових виробів і нових технологій;
експлуатаційна стадія – споживання виробів.
4. За строками використання.
4.1. Поточні – реалізуються протягом даного року.
4.2. Перспективні – можна реалізувати в перспективі, наприклад, у5річному плані розвитку.
5. За способами виявлення.
5.1. Явні – наприклад, ліквідація чергових втрат і перевитрат.
5.2. Приховані – можуть виявлятися шляхом глибокого економічногоаналізу.3.2 Формування стратегії підвищення результативності діяльності ТОВ«Металоіндустрія Плюс»
Вякості основної стратегії розвитку підприємства найбільш реальним шляхом є використання високих показників рентабельності капіталу підприємства(ROE =67 – 125 % річних), виявлених на стадії економічної діагностики, длязалучення зовнішнього інвестування в статутний капітал підприємства. Залученнязовнішнього інвестиційного капіталу в статутний капітал підприємства доцільнопровести за рахунок реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ„Металоіндустрія Плюс” в форму закритого акціонерного товариства (ЗАТ) чивідкритого акціонерного товариства (ВАТ) з емісією акцій на умовах:
засновники ТОВ „Металоіндустрія Плюс” отримують акції на сумупайових долів в існуючому статутному капіталі 29 тис.грн. та на зароблену сумунерозподіленого прибутку 518,8 тис.грн. за час діяльності підприємства(занулення прибутку нового підприємства при реорганізації) на загальну суму 550тис.грн.;
зовнішні інвестори вносять в новий статутний фонд ЗАТ чи ВАТ розміром1250 тис.грн. додаткові кошти на суму 700 тис.грн. відповідно розподілу припідписці на акції;
розрахункова прогнозна рентабельність акцій повинна становити неменше 40% річних, що в 2,5 рази вище альтернативної депозитної доходностікапіталу, вкладеного в комерційні банки у 2008 році.
Результати комп’ютерного моделювання прогнозів зміни фінансовихпоказників діяльності ТОВ – ВАТ „Металоіндустрія Плюс” наведені в додатку К та награфіках рис.3.23.6.
Як показує аналіз результатів прогнозування (рис.3.2 3.6) зарахунок додаткового росту власного капіталу підприємства на 700 тис.грн. зарахунок додаткової емісії акцій при реорганізації із форми ТОВ в формуакціонерного товариства:
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності з рівня 0,043 0,127 у 20072008 роках зростає до рівня 0,272, що відповідає нормативно стійкому діапазону0,2 – 0,35 [71].
2. Коефіцієнт строкової ліквідності з рівня 0,4 – 0,6 у 2007 –2008 роках зростає до рівня 0,967, що відповідає нормативно стійкому діапазону0,7 – 0,8 [71].
3. Коефіцієнт загальної ліквідності з рівня 0,99 – 0,167 у 2007 –2008 роках зростає до рівня 1,874, що відповідає нормативно стійкому діапазону1,5 – 2,0 [71].
4. Коефіцієнт автономності джерел активів з рівня 0,21 – 0,3 у2007 – 2008 роках зростає до рівня 0,556, що відповідає нормативно стійкомудіапазону > 0,5[71].
5. Показник фінансової стійкості по покриттю запасів з рівня“Кризовий стан” (нестача власних та залучених коштів для покриття виробничих запасів)у 2007 – 2008 роках змінюється до рівня „Абсолютно стійкий фінансовий стан” (для покриття виробничих запасів достатньо власного оборотного капіталу) [71].
6. Прогнозний рівень рентабельності власного капіталу, який зростез рівня 582 тис.грн. (2008 рік) до рівня 1 705 тис.грн. (прогноз початку 2009року), знизиться з рівня 67 125 % у 2007 2008 роках і становитиме 40,6%, щовідповідає умовам залучення коштів інвесторів при додатковій емісії акцій.