НАЦІОНАЛЬНИЙНАУКОВИЙ ЦЕНТР
“ІНСТИТУТАГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”
УКРАЇНСЬКОЇАКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
Направах рукописуЛЕГЕЗА Дар‘я ГеоргіївнаУДК 338.43:332.155:634
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПЛОДОВО-ЯГІДНОЇПРОДУКЦІЇ
У ПІВДЕННОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ08.07.02– економіка сільського господарства і АПКДисертація
наздобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Науковийкерівник – доктор економічних наук, професор
Науковий керівник – докторекономічних наук,
професор, академік УААН
Месель-Веселяк В.Я.
Київ – 2005
Зміст
Вступ… 4
Розділ 1. Теоретичні основи, організаційно-економічніособливості та методичні засади дослідження ефективності виробництваплодово-ягідної продукції… 9
1.1 Теоретичні основиефективності виробництва плодово-ягідної продукції ……………………………………………………………………….9
1.2 Особливості розвитку ірозміщення виробництва плодово-ягідної продукції в умовах ринкових відносин… 18
1.3 Методика досліджень ісистема показників ефективності виробництва 38
Розділ 2. Оцінка сучасного стану та ефективностівиробництва плодово-ягідної продукції… 48
2.1 Розміщення іпородно-сортовий склад насаджень… 48
2.2 Ефективність виробництваплодово-ягідної продукції… 60
2.3 Ефективність реалізаціїплодово-ягідної продукції… 82
2.4 Забезпеченість населенняплодово-ягідною продукцією… 95
Висновки до розділу 2………………………………………………………105
Розділ 3. Напрями підвищення ефективності виробництваплодово-ягідної продукції в ринкових умовах………………………………………………108
3.1 Перспективи розвитку садівництвав Запорізькій області ….108
3.2 Технологічне забезпеченняефективності виробництва плодово-ягідної продукції …………………………………………………………….121
3.3 Удосконалення ринковогомеханізму та системи реалізації плодово-ягідної продукції ………………………………………………….134
3.4 Підвищення якостіплодово-ягідної продукції………………..154
Висновки до розділу 3………………………………………………………164
Висновки……………………………………………………………………..166
Список використаних джерел……………………………………………….170
ВСТУП
Актуальністьтеми.Підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції є одним ізважливих завдань розвитку аграрного сектору економіки України. У періодринкової трансформації економічних відносин у сільському господарствірозв’язанню цієї проблеми не приділялося належної уваги. Незважаючи на найбільшсприятливі грунтово-кліматичні умови Південного Степу, урожайністьплодово-ягідних культур і прибутковість виробництва залишаються низькими.Скоротились обсяги закладання молодих насаджень, внесення добрив, захиступлодово-ягідних насаджень від шкідників і хвороб, уповільнився процессортооновлення, що зумовило істотне зменшення обсягів виробництваплодово-ягідної продукції. Зростання цін на ресурси, що споживаються увиробництві, не супроводжувалося відповідною зміною цін на плоди та ягоди, щозумовило зниження прибутковості їх виробництва. Тому подальший розвиток виробництваплодово-ягідної продукції потребує здійснення комплексу заходів щодо підвищенняйого ефективності.
У процесіаграрної реформи держава і товаровиробники здійснили ряд заходів щодостабілізації виробництва плодово-ягідної продукції та підвищення йогоефективності. Однак ряд питань, пов’язаних з розв’язанням цієї проблеми, ниніне вирішено, зокрема не повністю врегульовані відносини власності на землю тамайно, відсутнє ефективне управління виробництвом, недостатньо використовуютьсязональні переваги розміщення виробництва, не впроваджуються прогресивнітехнології виробництва і системи ефективного збуту плодово-ягідної продукції, аїї якість не завжди відповідає вимогам ринку.
Питання теорії, методології і практики ефективностісадівництва досліджували вітчизняні економісти О.Ю Єрмаков, О.В. Кравець, В.ВЛазня, Т.А. Маркіна, О.А. Полюхович, І.Н. Прімишев, В.А. Рульєв, О.М.Шестопаль,А.І. Шумейко та інші. Проблеми, пов’язані з адаптацією сільськогосподарськихпідприємств до умов ринку, досліджували В.І. Бойко, Ю.С. Коваленко, В.І.Криворучко, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин.Проте значна частина питань, пов’язаних з розвитком та підвищенням рівняефективності виробництва плодово-ягідної продукції з урахуванням особливостейПівденного Степу України, обґрунтуванням раціональних параметрів розвитку,технологічних рішень, за ринкових умов потребують подальших досліджень.Актуальність проблеми, недостатній ступінь її дослідження стосовно засадринкової економіки, наявність невирішених дискусійних питань зумовили вибіртеми, завдання і мету дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами,темами. Дисертаційнаробота є складовою наукових розробок Національного наукового центру “Інститутаграрної економіки” УААН з теми “Розробити пропозиції по організаціїефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” (номердержреєстрації 0102U000259), а також частиною науково-досліднихробіт Таврійської державної агротехнічної академії з теми „Обґрунтуванняособливостей реформування спеціалізованих господарств, які займаютьсявирощуванням продукції багаторічних насаджень” (номер держреєстрації 0101U007478).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науковеобґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва плодово-ягідноїпродукції в умовах Південного Степу.
Відповідно домети у дисертаційній роботі передбачено вирішення наступних завдань:
· розкрититеоретичні та методичні засади формування ефективності виробництва плодово-ягідноїпродукції та його особливості в ринкових умовах;
· здійснитиоцінку сучасних умов виробництва плодово-ягідної продукції, розміщення іпородно-сортового складу насаджень;
· проаналізуватиефективність виробництва і реалізації плодово-ягідної продукції та визначитинапрями її зростання в умовах Південного Степу;
· визначитиефективність застосування інтенсивних технологій виробництва плодово-ягідноїпродукції та розробити пропозиції щодо їх впровадження в умовах ПівденногоСтепу;
· обґрунтуватипропозиції щодо побудови системи ефективного збуту плодово-ягідної продукції таформування відповідної ринкової інфраструктури;
· розробитипропозиції щодо підвищення якості плодово-ягідної продукції;
· обґрунтуватиосновні напрями розвитку та прогнозні показники виробництва і збутуплодово-ягідної продукції.Об’єктом дослідження єекономічні умови та механізм формування ефективності виробництваплодово-ягідної продукції у Південному Степу України. Поглиблені дослідженняздійснено на матеріалах сільськогосподарських підприємств Запорізької області.Предметом дослідження єсукупність теоретичних, методичних та практичних питань забезпеченняефективного виробництва плодово-ягідної продукції з урахуванням зональнихособливостей. Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основоюдослідження є процес ефективного поділу праці на основі природноекономічнихумов регіонів, підтвердженого вітчизняним і зарубіжним досвідом з питаньрозвитку садівництва, розміщення, концентрації і спеціалізації виробництваплодово-ягідної продукції, що є основою підвищення його ефективності. В основудослідження покладено діалектичний метод пізнання та системний підхід, щодозволило комплексно дослідити ефективність виробництва плодово-ягідноїпродукції й обґрунтувати напрями її підвищення в ринкових умовах, наукові працізарубіжних і вітчизняних вчених, нормативні та законодавчі акти державнихорганів з досліджуваних питань. При дослідженні теоретичних і методологічнихзасад ефективності виробництва використовувались абстрактно-логічні методипізнання, а саме: аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії іпорівняння. У дослідженнях залежності між показниками і факторами ефективностівиробництва використовувався метод групувань і метод аналізу трендових рядів звикористанням лінійних і степеневих функцій. При підготовці інформаційної базидля розробки пропозицій щодо забезпечення раціонального споживанняплодово-ягідної продукції використано метод анкетування. У дослідженні основнихнапрямів і перспектив розвитку виробництва плодово-ягідної продукціївикористовувалися балансовий та програмно-цільовий методи. Розрахунокекономічної оцінки технологічних рішень базувався на застосуванні нормативногометоду. Пропозиції щодо удосконалення ринкового механізму та системи реалізаціїпродукції опрацьовані за допомогою абстрактно-логічного методу та порівняння.Для визначення впливу споживчого попиту на рівень виробництва і якістьплодово-ягідної продукції використаний метод економічного моделювання.
Інформаційною базою дослідження є матеріали ДержкомстатуУкраїни, Держсадвинпрому України, Запорізького обласного управління статистики,річних звітів сільськогосподарських підприємств, наукових звітів Інститутузрошуваного садівництва ім. М.Ф.Сидоренка УААН, анкетних обстежень автора,методичні розробки та рекомендації Національного наукового центру „Інститутаграрної економіки” УААН, законодавчі та нормативні акти.
Науковановизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів, що характеризуютьнаукову новизну та розкривають основний зміст дисертаційного дослідженняналежать такі положення: Вперше:
- запропонованомодель оцінки якості плодово-ягідної продукції на стадіях виробництва,зберігання, переробки, транспортування та реалізації на основі технологічнихвимог щодо її якості з урахуванням споживчого попиту;
- обгрунтованонапрями реалізації плодово-ягідної продукції через електронну мережу танормативні витрати на створення електронних магазинів, що реалізують продукціючерез систему Internet і поза цією мережею.Дістали подальший розвиток:
- методичніпідходи щодо обґрунтування зональної спеціалізації й прогнозних показниківвиробництва плодів і ягід шляхом урахування регіональних природно-економічнихособливостей виробництва кожного виду плодово-ягідної продукції, щомісячноїпотреби населення регіону та її забезпечення, а також напрямів розвиткувнутрішніх і зовнішніх ринків збуту;
- методикаоцінки ефективності виробництва плодово-ягідної продукції на основі нормиприбутку з урахуванням вартості основних і оборотних засобів, які прямо абоопосередковано використовуються у плодово-ягідному виробництві, включаючивартість землі під плодово-ягідними насадженнями;
- методичніпідходи до дослідження ефективності виробництва з урахуванням таких факторів якзональне розміщення та рівень забезпеченості населення плодово-ягідноюпродукцією і зростання його купівельної спроможності.Удосконалено:
- порядок наданняземельних ділянок власникам земельних часток (паїв) з урахуванням вартостіземельних масивів під плодово-ягідними насадженнями залежно від їх віку, породита сорту;
- комплекснуекономічну оцінку прогресивних технологій виробництва плодово-ягідноїпродукції, яка включає такі складові, як застосування добрив, система захистурослин, механізація виробничих процесів, з урахуванням витрат та цін напродукцію, що забезпечують розширене відтворення виробництва в галузі.
Практичне значення одержаних результатів мають пропозиції щодо визначення напрямів іпараметрів формування нормативної собівартості плодово-ягідної продукції, щозабезпечує розширене відтворення, які використані в ТОВ “Маяк” Мелітопольськогорайону Запорізької області довідка (№ 143 від 12.10.04). Досліднимгосподарством ДГ “Мелітопольське” при безпосередній участі здобувачавпроваджена система реалізації плодів і ягід за допомогою електронної мережі(довідка № 439 від 14.10.2004). Основні положення концепції розвиткусадівництва, а також пропозиції щодо підвищення ефективності та якостіплодово-ягідної продукції використано Головним управлінням сільськогогосподарства і продовольства Запорізької обласної державної адміністрації(довідка № 05-01/2162 від 08.12.2004).
Особистийвнесок здобувача. Наведені в дисертації результати дослідження і пропозиціїщодо підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції таудосконалення системи її реалізації, підвищення якості плодів і ягід, а такожпрогноз розвитку виробництва плодово-ягідної продукції є особистими розробкамиавтора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише тіідеї та положення, які є результатами особистої роботи здобувача.
Апробаціярезультатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на міжнароднихнауково-практичних конференціях: “Механізм господарювання і економічна динамікав АПК” (Харків, 2001 р.); “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК”(Київ, 2001 р.); “Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК впісляреформований період” (Мелітополь, 2002 р.); “Механізм господарювання іпроблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (Луганськ, 2002р.).
Публікації.Результатидисертаційної роботи викладені в 11 наукових працях та одній монографії. З них10 є одноосібними, загальним обсягом 3,5 др. арк., у тому числі 6 опублікованоу фахових виданнях ВАК України.
Структурата обсяг дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 186 сторінках комп’ютерноготексту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, містить 47таблиць, 14 рисунків, 34 додатка. Список літературних джерел включає 174найменування.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПЛОДОВО-ЯГІДНОЇ ПРОДУКЦІЇ
1.1. Теоретичні основи ефективностівиробництва плодово-ягідної продукції
Економічний ісоціальний розвиток суспільства пов‘язаний з проблемами ефективностівиробництва. Ефективність виробництва слід розглядати як об‘єкт пізнання тапланомірного використання. Реалізація такого завдання потребує визначеннясутності ефективності. За висловом Ф.Енгельса, “потрібно відразу пізнати, щотаке даний предмет, щоб можна було зайнятися тими змінами, які з нимвідтворюються” [161, с.303].
З точки зоруекономічної теорії, економічна ефективність господарської системи – це склад,при якому неможливо збільшити ступінь задоволення потреб хоча б одної людини,не погіршуючи при цьому становище іншого члена суспільства [51, с.56].
Політичнаекономія розрізнює дві форми розширеного виробництва: розширене екстенсивно,якщо розширюється поле виробництва, та розширене інтенсивно, якщозастосовується більш ефективні засоби виробництва [71, с.193]. В реальномужитті ці форми виробництва завжди діють у взаємозв‘язку і в певному для кожногоісторичного етапу відношенні. На діалектичну єдність і протилежністьекстенсивної та інтенсивної величин вказував ще Гегель “Ці два визначеннякількості, – вказує він, – не протистоять один одному як самостійні види.Кожна інтенсивна величина також є екстенсивною, і, навпаки, кожна екстенсивнавеличина також є інтенсивною” [21, с.128]. Отже, при інтенсивному типі ростуголовне – підвищення ефективності виробництва, ріст віддачі від використаннявитрат або ресурсів.
Іншими словами,економічна ефективність сільськогосподарського виробництва підвищується в тихвипадках, коли темпи росту валової продукції випереджатимуть приріст додатковихвитрат у галузі. Однак така закономірність не буде переважаючою у сучасномувиробництві.
У наукових працяхз проблем аграрної економіки в період планово-адміністративної системиефективність виробництва продукції визначалась як відношення результату виробництвадо витрат, які зумовили цей результат. І.А.Петренко і П.І. Чужинов вказували,що економічна ефективність виробництва характеризує відношення економічногоефекту (результату) до ресурсів (витрат), які зумовили цей ефект (результат),або навпаки – відношення ресурсів (витрат) до величини одержаного економічногоефекту (результату) [92, с.325].
Можливо, зпозиції сучасності можуть видатися недостатньо обґрунтованими тлумаченняекономістів сутності такої складної категорії, якої є ефективність виробництва.Однак, принципові положення матеріальної основи ефективності – відношенняефекту до ресурсів чи результату до витрат – було визначені достатньо чітко.
У наведенихтлумаченнях сутності ефективності сільськогосподарського виробництва криєтьсявагоме теоретичне підґрунтя. Однак в них не виявлена мета розширеноговиробництва – збільшення виробництва продукції.
У сучасномуекономічному словнику поняття “ефективність” визначається як відносний ефект,результативність процесу, операції, проекту, як відношення ефекту, результатудо витрат, які забезпечують його одержання [103, с.471].
Великий внесок увизначення ефективності садівництва зробили вітчизняні економісти: В.Майдебура,О.Шестопаль, О.Єрмаков, Л.Романова, Д. Чухно, В.Юрчишин, А.Шумейко,Ф.Яковенко, Л.Гаврилов, В.Рульєв, Т.Маркіна.
Д.Чухно, зокремавказував: “Основним завданням в організації промислового садівництва єзабезпечення максимального виробництва плодів і ягід на наявній площі насадженьз найменшими грошовими та матеріальними витратами” [145, с.202].
Економістирадянського періоду до факторів ефективності відносять собівартість продукції,рівень спеціалізації та інтенсифікації виробництва плодів і ягід, а такожгеографічне розміщення плодово-ягідних насаджень. Наприклад, В.В. Юрчишинписав: “Ефективність інтенсифікації найбільш повно може бути вираженакомплексом показників, головними серед яких є зростання валової продукції,підвищення продуктивності праці, зниження собівартості одиниці врожаю ізбільшення прибутку” [160, с.107]. У методичних рекомендаціях щодо формуванняі розвитку ринку плодоовочевої продукції напрями підвищення ефективностівизначаються за рахунок впровадження інтенсивних ресурсозберігаючих технологій,поглиблення спеціалізації виробництва, удосконалення розміщення культур,покращення породно-сортового складу насаджень, розширення переробки ізберігання продукції в місцях її вирощування [81, с.33].
До підвищенняролі спеціалізації та регіонального розміщення продукції садівництва підводятьсутність ефективності виробництва Т.Маркіна [70], А.Шумейко [50], Г. Агение[1], Є.Задорожна [33], А.Шепельский [146].
При визначенніефективності виробництва Т. Маркіна прийшла до висновку, що “ефективність вбільшій мірі проявилася в умовах спеціалізації галузі” [70, с.8]. А.Шумейко вказує,що: “підвищення економічної ефективності плодів і ягід залежно від поглибленняспеціалізації садівництва зумовлюється тим, що в господарствах із вищим рівнемспеціалізації, як правило, краще використовується виробничий потенціал завдякизапровадженню інтенсивних технологій виробництва й реалізації продукції,прогресивних форм організації та оплати праці, розширення зберігання йпереробки продукції” [50, с.34]. В роботах економістів періоду плановоїекономіки велика роль у підвищенні ефективності виробництва відводиться йогоінтенсифікації. Але кожен із вчених трактує цей період по-своєму.
В.Юрчишинакцентує увагу на удосконаленні породно-сортового складу плодових і ягіднихкультур і підкреслює, що “… важливе місце повинно відводитись обґрунтованомудобору порід і сортів, встановленню такого співвідношення між ними, якезабезпечувало б одержання запланованої кількості фруктів і ягід при можливоменших розмірах витрат на створення продуктивних насаджень” [160, с.155].
О. Шестопальрозглядає питання економічної ефективності плодово-ягідного виробництва зпозиції ефективності капіталовкладень на створення садів і ягідників [147].Цієї точки зору притримується ряд авторів [159, с.91], які стверджують, щопроблема підвищення економічної ефективності капітальних вкладень івикористання основних виробничих фондів в садівництві, і перш за все головногоїх елемента – багаторічних насаджень, вирішується двома шляхами: за рахунокінтенсифікації виробництва, тобто створення високопродуктивних насаджень примаксимально можливому зниженні питомих капітальних вкладень і скороченнітерміну інвестиційного процесу та за рахунок високоінтенсивного продуктивноговикористання насаджень.
В. Рульєв вважає:“При всіх сприятливих факторах визначальними є інтенсифікація виробництваплодів на тій же плодоносній площі за рахунок додаткового вкладення капіталу,шляхом послідовного удосконалення технології, техніки й організаціївиробництва, впровадження найкращих сортів плодових культур, досягнень науки тавиробничого досвіду, які у підсумку забезпечують підвищення ефективностівиробництва” [114, с.3].
Водночас деяківчені вважають, що основним фактором підвищення ефективності виробництва єзниження собівартості за рахунок зменшення матеріально-грошових витрат.П.Дуброва пише: “Інтереси суспільства потребують максимального одержаннянеобхідної йому продукції при мінімальних витратах праці і коштів”. Цю думкуподіляють Ф.Яковенко і Л.Гаврилов, які вказують на швидке збільшення виходувалової та товарної продукції на кожні 100 га земельних угідь з найменшими затратами праці і коштів, що дасть змогу знизити собівартість продукції й піднятиекономіку господарства.
З подібнимивисновками не можна погодитися. Галузь садівництва передбачає великі обсягикапіталовкладень. Вона є однією з великозатратних галузей у сільськомугосподарстві. Відомо, що в економіці, як і в інших сферах суспільного життя,існує причинно-наслідкова залежність: одержання продукції є наслідком певнихвкладень, тобто збільшення обсягів виробництва продукції – це результатінтенсифікації, а не сам процес. Ще І.Буздалов визначив, що подібні трактування– це “… зведення економічного процесу до кількості продукції, яка одержана з 1 га землі, від кожної тварини, не враховуючи того, що сутність проблеми якраз полягає в тому, якодержати цю продукцію, на якій економічній основі, якими матеріальнимизасобами” [17, с.9]. Будь-яке виробництво – це перш за всього витрати. Доречнонагадати зауваження К.Маркса, що немає землі, яка б приносила який-небудьпродукт без витрат капіталу [72, с.261].
Зосереджуючиувагу на підвищенні ефективності з найменшими витратами, прихильники концепціїне врахували придбання нових й удосконалення старих машин, виведення новихпорід і сортів плодово-ягідних культур, удосконалення системи веденнясадівництва, підготовки кваліфікованих кадрів, що потребує великих витрат, якіявляють собою такі ж додаткові вкладення. Отже мають рацію ті вчені, яківизначають інтенсифікацію виробництва як фактор ефективності виробництваплодово-ягідної продукції необхідно розглядати як єдність додаткових вкладеньзасобів виробництва на один гектар поряд із збільшенням виходу продукції і якдві складові одного і того ж процесу.
Узагальнюючипраці вчених періоду планової економіки, можна зробити висновок, що питанняпідвищення економічної ефективності досліджувалися з позиції удосконаленняконцентрації та розміщення плодово-ягідних насаджень, рівня інтенсифікації.
Новий підхід довизначення теоретичної сутності ефективності виробництва зумовленийрозгортанням процесу приватизації сільськогосподарських підприємств.
Питання розвиткуй ефективності виробництва садівницьких господарств різних форм господарюванняв умовах реформування власності розглядали Д.Баюра [12], В.Павлов [91], О.Єрмаков [31]. Але об‘єктами досліджень в цих роботах були колективні тадержавні сільськогосподарські підприємства.
“Розвитокорганізаційних форм, — підкреслює О.Ю.Єрмаков, — є складовою частиноюнауково-технічного прогресу, яка являє собою особистий фактор економічноїефективності. Це зумовлено тим, що економічний ефект, одержаний в результатізміни організаційних форм виробництва, є за сутністю безоплатним, оскільки непотребує для своєї реалізації додаткових капіталовкладень, а навпаки, навітьможе призвести до їх зниження у розрахунку на одиницю плодово-ягідноїпродукції” [31, с.19]
Згідно з УказомПрезидента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформуванняагарного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року були сформовані новіорганізаційне структури сільськогосподарського виробництва, формигосподарювання якої засновані на засадах приватної власності на землю й іншізасоби виробництва [138]. Тому нині постає питання про визначення ефективностівиробництва плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських кооперативах,товариствах з обмеженою відповідальністю, приватних підприємствах та інших.
Не можнапогодитися з думкою В.Мамутова, що великі колективні сільськогосподарськіпідприємства на державній землі навіть у не дуже сприятливих умовах можуть бутидосить ефективними [68, с.78]. Тут доречно навести висловлювання П.Т. Саблукана Других Всеукраїнських зборах вчених економістів-аграрників: якщо немаєреального власника – немає реальних, нормально функціонуючих ринкових відносин.Тому сьогодні вкрай необхідно визначити реального власника й допомогти йомуусвідомити в економічному плані свої можливості й наслідки діяльності,створення середовища для повнішого використання [117, с.19].
Заслуговують наувагу наукові праці О.Кравця [49], Є. Полюхович [96], О.Яцух [166], К.Мазур[65], які розглядають питання розвитку й ефективності функціонування плодовогопідкомплексу в умовах інтеграції та кооперації виробництва, маркетинговоїдіяльності у відповідності до споживчого попиту плодово-ягідної продукції тамісткості регіонального ринку.
О.Яцухпідкреслює, що в сучасних умовах при розгляді факторів підвищення ефективностівиробництва плодово-ягідної продукції “особлива увага має надаватисяудосконаленню породно-сортової структури насаджень у напрямку певноївідповідності її з огляду на цільове призначення продукції” [166, с.12]. Такоїж думки дотримується і О. Кравець, який вказує, що удосконаленняпородно-сортової структури промислових садів є одним з вирішальних напрямівпідвищення ефективності галузі [49].
Підвищенняефективності виробництва з позиції удосконалення породно-сортового складуповинно здійснюватися з урахуванням таких факторів, як наявність ресурсногопотенціалу, оптимальна концентрація і спеціалізація галузі та ступінь їїорієнтації на потреби ринку, і перш за все за розташування населених пунктів,яке є основним споживачем плодово-ягідної продукції та наявності переробнихпідприємств.
Аналізуючидіяльність плодоовочеконсервного виробництва в Україні В. Лазня прийшла довисновку, що у великих містах і промислових центрах потужні підприємства галузінаходяться у значно гіршому становищі, ніж у сільської місцевості: з точки зорузабезпечення сировиною (за обсягом й асортиментом) та внаслідок вищихтранспортних витрат на її перевезення у розрахунку на одиницю виробленоїпродукції, а також нижчих якісних характеристик при перевезенні на великівідстані [53, с.73].
На ефективневедення сільського господарства за рахунок оптимального розміщення сировиннихзон поблизу міст залежно від чисельності населення вказує й російський вченийФ.А. Сайфулин, який пише: “Біля великих міст і промислових центрів створюютьсярайони приміського сільського господарства, які покликані забезпечувати міськенаселення малотранспортабельними продуктами харчування. Тут повинні розвиватисясировинні зони [124, с.8].
У зв‘язку ізскасуванням держзамовлення в 1997 році сільськогосподарські підприємствазмушені самостійно шукати канали збуту продукції. Не маючи гарантій щодо збутупродукції, основна частина сільськогосподарських товаровиробників відмовиласьвирощувати таку трудомістку плодово-ягідну продукцію. Зниження економічноїефективності було спричинено рядом чинників: втратою господарствами традиційнихринків збуту плодово-ягідної продукції, низькою платоспроможністю населення імонополізмом переробних підприємств, а також диспаритетом цін між галуззюсадівництва й іншими галузями народного господарства.
Тому при розглядіефективності виробництва продукції необхідно враховувати дієвість ринковогомеханізму, а отже попит, пропозицію, ринкову інфраструктуру й цінову політику.Згодні з думкою Т.Дудара стосовно того, що практичне здійснення виваженоїінтегрованої політики щодо ефективності функціонування будь якогоагропромислового формування на ринку, яка б задовольняла як товаровиробників,так і споживачів, вимагає максимального пристосування виробництва до вимогринку для підвищення ефективності формування підприємства. Такої ж думкидотримуються І.Минаков [83], Ф.Сайфулін [124], С.Ягуткін [163].
Отже, необхіднопереорієнтуватися до вимог ринку, які будуть задовольняти потреби споживачів уплодово-ягідній продукції за ринковими цінами, що відповідатимуть вимогамякості. Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства наперіод 2001-2004 років” від 18 січня 2001 року передбачав нарощуванняекспортного потенціалу, стимулювання виробництва конкурентоспроможної продукціїта розвиток інфраструктури ринку [36].
Слушним євисловлювання П.Т. Саблука, який акцентує увагу на тому, що головною метоюаграрної політики України є розбудова конкурентоспроможного аграрного сектораекономіки шляхом забезпечення умов для прискорення формування ефективногогосподаря-власника, а також створення економічних умов господарювання [117,с.43].
Таким чином,ефективність виробництва плодово-ягідної продукції є не тільки результатомпроцесу виробництва, а й діяльності, пов‘язаної із збутом і реалізацієюпродукції. В сучасних умовах господарства повинні знайти такі ринки збуту йканали реалізації, які б забезпечували конкурентоспроможність господарськоїдіяльності. Ефективність виробництва повинна відбивати не тількиресурсно-витратну її частину, а й відображати процес відтворення, тобтовідносини між господарствами й об‘єктами ринкової інфраструктури. Мипогоджуємося з думкою професора В.Свободіна, який вказує, що ефективністьсистеми АПК визначається в забезпеченні умов розширеного відтворення і на ційоснові виробництва необхідного для країни продовольства, сировини дляпромисловості [126, с.42]. Він підкреслює, що про рівень впливу ринковихвідносин на стадії виробництва продукції можна судити за показниками їїреалізації, а на стадії останніх – за показниками обсягу та якості реалізованоїпродукції та її зберігання [127, с.10].
Формуванняефективного сільськогосподарського виробництва, у тому числі плодово-ягідноїпродукції, являє собою складний багатогранний процес. Тому більшість ученихрозглядає його з позиції системного підходу у визначенні груп особливостей абофакторів економічної ефективності. Однак, дослідники не дійшли до єдиної думки,щодо визначення системи показників рівню ефективності виробництва. Так,І.Прімишев виділяє збутові й виробничі організаційно-економічні критеріїефективності плодоовочівництва та виноградарства [101, с.9]. При визначенніекономічної ефективності В. Баликов акцентує увагу на системі показниківрентабельності і вказує, що теорія повинна позбавитися від надмірноїорієнтованості на дослідження витрат і перенести акцент на вартісні результативиробництва, на економічний ефект, тобто на рентабельність [10, с.19-20]. Мивважаємо ці дві системи не повними й погоджуємося з думкою В. Свободіна та М.Свободіної про те, що ефективність являє собою “економічну категорію, якавідображає широкий комплекс умов функціонування продуктивних і виробничихвідносин, які в сукупності забезпечують процес розширеного відтворення [127,с.9].
Отже, економічнаефективність виробництва визначається не тільки взаємодією природних,технологічних, організаційних й економічних факторів, але залежить і від впливуспоживчого попиту населення, умов ринку та взаємозв‘язків між виробникамиплодово-ягідної продукції, переробними підприємствами і підприємствами ринковоїінфраструктури. Тобто ефективність виробництва визначається рядом факторів накожній з трьох стадій – виробництво, реалізація, споживання.
1.2. Особливості сучасного станурозвитку і розміщення виробництва плодово-ягідної продукції в умовах ринковихвідносин
Україна є одним зосновних районів товарного садівництва в світі. Природні умови більшостіобластей сприятливі для вирощування основних плодових культур. На розвиток ірозміщення садівництва крім грунтово-кліматичних умов впливають розміщенняпромисловості, місцезнаходження й відстань до великих міст і промисловихцентрів, щільність населення, наявність переробної промисловості, розвиненістьшляхової мережі та ринкової інфраструктури. Протягом тривалого часу товарневиробництво плодів в Україні концентрувалось у зонах і регіонах з найсприятливішимиприродно-економічними умовами.
Теоретичні основирозміщення виробництва були започатковані у XIX ст. на засадах географічногодетермінізму та енвайроменталізму. Вже тоді ця проблема розглядалося з оглядуна ринкові умови господарювання, де визначним є одержання прибутку.
Серед прибічниківтеорії розміщення виробництва були І.Фон Тюнен, А.Вебер, А.Льош, В.Кристалер,В.Ізард.
Засновникомтеорії розміщення виробництва вважається І.Г. Фон Тюнен („Ізольований стан ФонТюнена”). До основних чинників, що впливають на розміщення виробництва, вінвідносив обсяг транспортних витрат. Згідно з цією схемою розміщеннясільськогосподарського виробництва можливо здійснювати за допомогою кола таконцентричних кілець, де місто й ринок збуту розташовані у центрі території,тобто у центрі кола [14, с.535].
А.Вебер („Теоріярозташування промисловості Альфреда Вебера”) як засновник теорії „промисловогоштондорта” вперше здійснив аналіз розташування промисловості, суть якогополягає в тому, що джерела сировини та споживачі продукції розташовані у різнихмісцях виробництв. За допомогою трикутника він визначив оптимальну точкурозташування місця виробництва, в якій транспортні витрати будуть мінімальними,за умови однакових виробничих витрат. Вершинами цього трикутника, на думку А.Вебера,є пункти сировини та споживання [14, с.536].
Основнимнедоліком теорії А.Вебера, на нашу думку є те, що він розглядав модельізольованого господарства в умовах досконалої конкуренції, тобто виключивможливість впливу розміщення виробництва на попит продукції. А.Льош вказував,що „міркування А.Вебера мало припустимі там, де сільськогосподарський секторневеликий, наприклад багатих країнах чи країнах, які імпортуютьпродовольство. Його тлумачення засноване тільки на одному факторі: впливу розміщеннявиробництва на споживання” [64, с.102].
Вперше впливпопиту продукції на розміщення виробництва проаналізував саме А.Льош(„Економічна теорія розташування”, „Географічне розміщення господарства”). Вінпідкреслював, що необхідно “розглядати ринкові зони, які виникають не врезультаті яких би ні було різниць у природному середовищі державного устрою, ау підсумку взаємодії чисто економічних сил, одна частина яких направлена наконцентрацію, а друга – на розосереджування. До першої групи повинні бути віднесеніусі переваги, які обумовлені спеціалізацією та масовим виробництвом, до другої– економія на транспортуванні, пов‘язані із багатогалузевим виробництвом” [64,с.115]. В. Кристалер, на відміну від А.Льоша, стверджував, що методологічнопідходи до розташування міст відрізняють від підходів до розміщення галузей.Йому належить теорія „центрального населеного пункту”, який забезпечуєнавколишнє середовище послугами та товарами. В. Кристалер („Розташування місту Південний Німеччині”) запропонував ієрархічну модель залежності населенихпунктів від центрального міста за умов його функціонального значення і ступенявпливу на простір.
Аналізуючиосновні методологічні підходи до розміщення виробництва, опрацьованізасновниками теорії розміщення [14, 64, 112], постає можливість узагальнити йобґрунтувати основні теоретичні засади розміщення виробництва (табл.1.1)
Таблиця1.1
Основніметодологічні підходи до теорії розміщення виробництваДослідники Загальні питання дослідження Математичні принципи, за якими проводилось дослідження Об‘єкти досліджування І.Фон Тюнен Розташування сільськогосподарських виробників навколо міста, у якому розміщується ринок їхньої продукції Простір являє собою коло з концентричними кільцями (галузями) Об‘єктом є не окреме підприємство, а місто, яке ізольоване від інших регіонів. Дослідник аналізував лише зв‘язок „село-місто” А.Вебер Вперше аналізоване розташування промисловості. Місце розташування підприємства має бути таким, щоб ринок продукції та джерела сировини були розташовані в різних місцях Аналіз розміщення виробництва за допомогою трикутника, де вершинами є джерела сировини та споживачі продукції, а оптимальна точка розташування виробництва у просторі трикутника Об‘єктом є ізольоване господарство, яке існує в умовах досконалої конкуренції
Продовженнятаблиці 1.1А.Льош Аналіз впливу попиту на розміщення галузей методом „проб і помилок” Аналіз розміщення виробництва за допомогою шестикутників, які визначені для кожного району Визначальним фактором розташування є ринок збуту продукції. дослідник розглядав не вид господарської діяльності, а економічну діяльність взагалі В.Кристалер Вперше досліджені економічні фактори, які визначали просторове розташування міст Система шестикутників, які визначають центральні міста залежно від призначення та розмірів із багатофункціональним містом у центрі Об‘єктом аналізу є центральний населений пункт. Дослідник розглядав схему різних методологічних підходів до розташування міст і розміщення галузей.
Ідею оптимальногорозміщення виробництва вивчали й радянські вчені. У 20-ті роки XX ст.з‘являються концепції, які одержали в науковій літературі того часу назву„транспортної орієнтації”, „орієнтації на робочу силу”, „сировинноїорієнтації”. Концепцію „транспортної орієнтації” розвивали С.Бесонов, „орієнтаціюна робочу силу” – В.Жуковський, „сировинної орієнтації” – А.Гінзбург іВ.Михайлов [20, с.328].
Із спектрагалузей рослинництва галузь садівництва визнається, безперечно, як одна знайскладніших. По-перше, в економічному плані земля під садами нероздільнопов‘язана з основними засобами виробництва (залишкова вартість багаторічнихнасаджень). Існує проміжок часу між інвестуванням у створення садів йотриманням віддачі на вкладені кошти. По-друге, в технологічному плані,садівництво потребує врахування особливостей формування породно-сортовогоскладу насаджень, пов‘язаних з природно-кліматичними умовами виробництва,великою інтенсивністю механізованих робіт. По-третє, в соціальному планісадівництво потребує значної кількості робочої сили в обмежені періоду часу,але це додаткові робочі місця, що має велике значення в умовах реформуванняагарного сектора економіки при скороченні попиту на робочу силу.
На важливістьрозвитку й розміщення садівництва особливу увагу звертали у своїх науковихпрацях В.В.Юрчишин, О.М. Шестопаль, Є.П.Задорожня, А.І.Шумейко, О.Ю.Єрмаков,В.А.Рульєв, В.І.Криворучко, П.Я.Кравченко, В.М.Яропуд, Л.В.Романова.
Проблемаподальшого розвитку й розміщення промислового садівництва має вирішуватися задопомогою оцінки адаптації цієї галузі до комплексу природних та економічнихумов зони, підзони та конкретного господарства [130, с.272; 116, с.20].
О.Єрмаков вказує,що сади та ягідники можуть забезпечити потрібний ефект і краще виявити своїпотенційні можливості тільки при умовах найбільшої відповідності природних чиштучно створених умов їх біологічним особливостям та вимогам [31, с.54].
На нашу думку,питання удосконалення розміщення виробництва плодової та ягідної продукції вринкових умовах повинно вирішуватися не тільки з урахуваннямприродно-кліматичних умов й раціонального використання природних ресурсів,наявності переробних підприємств і плодосховищ, ринкового попиту на плодовупродукцію, а передбачати створення роздрібних й оптових ринків, агроторговихдомів, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
На підтвердженнявищевикладеного слід послатися на наукову працю П.Кравченка, А.Шумейка таС.Кучеренко, в якій автори акцентують увагу на тому, що при розробленніраціональної схеми розміщення виробництва продукції садівництва слідвраховувати потребу народного господарства в продуктах харчування та в сировинідля промислової переробки, а також необхідність виробництва частини продукціїдля продажу її за межі республіки і можливості міжрегіонального обміну [50,с.33].
Як справедливовказує Агірбов Ю., на розміщення садів значною мірою впливає наявність міст іпромислових центрів, які, з одного боку, зумовлюють необхідність зосередженнябіля них виробництва малотранспортабельної продукції, а з другого – мають змогузабезпечувати потребу садівництва у робочій силі в період збирання врожаюшляхом залучення трудових ресурсів міст [2, с.33].
У різні періодиці питання поглиблено вивчали В.Юрчишин, Д.Чухно, В.Майдебура, О.Єрмаков,В.Рульєв.
Так В.Майдебуравказує, що „розміщення сільськогосподарських структур необхідно планувати зурахуванням скорочення перевезень, максимального забезпечення свіжими плодамита ягодами як сільського, так і міського населення” [159, с.45].
А.Шумейковизначив чотири фактори оцінки пріоритетності розміщення плодово-ягідноговиробництва: ступінь насичення ринку продуктами, вплив на ефективністьвиробництва, можливості економії ресурсів, екологічні наслідки [155, с.6].
У зв‘язку з цимпривертають увагу обґрунтовані міркування та висновки Д.Чухно, який наголошуєна тому, що дані існуючого розміщення плодових порід дозволяють судити нетільки про те, як географічно розташувались ті чи інші плодові культури, в якихрайонах досягнута найбільша щільність насаджень, а й зробити висновки проподальший розвиток промислового садівництва з урахуванням спеціалізаціїнасаджень, які забезпечують найбільшу товарність плодової продукції [145,с.125].
Автор дисертаційної роботи поділяє думку О. Шестопаля стосовно того, що удосконаленнярозміщення промислового садівництва повинно здійснюватися в напрямку посиленняпроцесів формування спеціалізованих зон і районів для найбільш повноговикористання сприятливих грунтово-кліматичних умов для вирощування культур ісортів, які мають обмежений ареал розповсюдження [147, с.145]. ЗокремаО.Єрмаков відзначає, що в країні існують спеціалізовані зони й мікрозонивиробництва плодів та ягід, що особливо характерно по відношенню до культур,які мають в силу своїх біологічних та економічних особливостей ареалирозповсюдження [31, с.32].
Для створенняпромислових насаджень особливо цінних порід і сортів такі культури слідрозміщати в районах, найбільш сприятливих для їх вирощування, беручи до увагиінтереси спеціалізації садівництва та інтереси розвитку окремих культур й незаймаючи площі під породами, які можуть успішно вирощуватись в будь-якомуіншому районі області чи країни [145, с.130]. Така точка зору, на наш погляд,не втратила своєї актуальності і в ринкових умовах і по суті є однією знайбільш прийнятних для сучасних умов розвитку садівництва.
По сутіузагальнений висновок стосовно цієї проблеми дає В.Юрчишин, вказуючи, що“найкращі результати в розвитку садівництва досягаються при найбільшраціональному розміщенні насаджень, повному використанні природних умов,урахуванні особливостей цієї галузі й постійній увазі до неї” [160, с.133].
На основівивчення теоретичних питань розміщення плодово-ягідного виробництва намирозроблена модель впливу факторів розміщення на загальний рівень розвиткусадівництва (рис. 1.1).
При розглядіпроблем розміщення виробництва плодової продукції необхідно звернути увагу напитання спеціалізації виробництва, яка забезпечує раціональне використаннявиробничих ресурсів, зниження собівартості плодово-ягідної продукції, а такожзумовлює підвищення ефективності виробництва. Зокрема, зональна спеціалізаціясільськогосподарського виробництва сприяє кращому використанню природних умовдосліджуваної області, досягненню максимальних показників у виробництвіплодової продукції.
Характеризуючиряд особливостей спеціалізації виробництва плодової продукції В.Майдебура підкреслює, що спеціалізація веде до підвищення рівня концентрації таінтеграції з переробною промисловістю [159, с.132]. О.Єрмаков акцентує увагу натому, що функціонування садівничих підприємств можливе лише в тому випадку,коли господарська спеціалізація є логічним продовженням територіальногорозміщення чи зональної спеціалізації галузі [31, с.80].
Разом з тим усільськогосподарських підприємствах необхідне раціональне поєднання галузей,тобто необхідно розвивати не тільки основну галузь, а й додаткові, такі яковочівництво, виноградарство, баштанництво. Сприятливі умови для садівництва,часто є найкращими також для вирощування зернових, кормових, овочевих культур.В окремих регіонах ця конкуренція складається не на користь садівництва.Виникає проблема, розв‘язанню якої може сприяти концентрація садівництва там,де ця суперечність відсутня [30, с.261].
Цю проблемушироко висвітлювали у своїх наукових працях В.Юрчишин, Д.Чухно, О.Єрмаков,А.Шумейко та інші. Зокрема, А. Шумейко підкреслює, що необхідно поглибитиспеціалізацію та концентрацію виробництва продукції залежно від цільовогопризначення. Цієї точки зору притримується і В.Майдебура, який вказує, щозалежно від спеціалізації районів плодівництва, тобто планово-цільовогопризначення виробництва плодової продукції, повинен формуватися тип садовогогосподарства [145, с.125]. Садівницькі підприємства поділяються на виробничітипи за такими ознаками як рівень спеціалізації, склад додаткових галузей, наявністьвнутрішньогалузевій спеціалізації, цільове призначення (табл. 1.2).
Таблиця1.2
Типисадівничих підприємств за цільовим призначенням продукції За О.М. Шестопалем [147, с. 203] За Д.Ф. Чухно [145, с.46 ] Господарства з комбінованим використанням садівничої продукції, основне призначення якої – реалізація за межами регіону… головне завдання таких господарств – виробництво продукції для споживання у свіжому вигляді Райони виробництва плодово-ягідної продукції для задоволення місцевих потреб. Господарства, які розміщені в зонах великих міст і промислових центрів. Основне призначення садівництва – виробництво продукції для постачання населення міст Райони промислових центрів і приміських зон великих міст, курортні зони. Господарства, розміщені в зонах плодопереробних заводів. Основне завдання їх – виробництво сировини для промислової переробки Райони сировинних зон плодопереробної промисловості Райони виробництва плодово-ягідної продукції для задоволення місцевих потреб та для вивозу. Райони виробництва продукції на вивіз.
Найбільш повно йобґрунтовано сутність розподілу садівницьких підприємств на підтипи виклав Д.Чухно. Доцільно звернути увагу й на міркування О.Єрмакова стосовно того, що дляефективного функціонування садівничих підприємств необхідно створювати в нихтаку виробничу структуру, яка б забезпечувала найповніше використання наявнихприродно-економічних умов для досягнення граничного (маргінального) рівняурожайності плодових та ягідних культур, максимально можливого рівня спеціалізаціїй інтенсивності плодово-ягідного виробництва, пристосування сучасних форморганізації праці, які розраховані на найбільш продуктивне використання сільськогосподарської техніки і робочої сили, кращу керованість якгосподарством в цілому, так і окремими підрозділами, пропорційність обсягіввиробництва плодів та ягід з постійними і тимчасовими трудовими ресурсами [31,с.211].
Одразу постаєпитання, які оптимальні параметри повинні мати спеціалізовані підприємства повиробництву плодово-ягідної продукції, та якими мають бути межі спеціалізаціївиробництва з урахуванням реальних умов ринкової економіки. З цього приводувисуваються різні думки. Так, О.Шестопаль вказує, питома вага основної галузі,розрахованої в структурі товарної сільськогосподарської продукції, має бути неменше 80%; площа плодоносних плодових та ягідних насаджень – 500-600 га, а валовий збір садівничої продукції повинен досягати 8-10 тис.тонн [147, с.240; 31, с.211].
Автордисертаційної роботи поділяє точку зору В. Юрчишина про те, що раціональним абооптимальним є такий розмір господарства, який забезпечує найкращіорганізаційно-економічні й технологічні умови високопродуктивного використанняземлі, техніки та трудових ресурсів для одержання максимальної кількостіпродукції з гектара землі при мінімальних затратах праці і коштів навиробництво одиниці продукції [160, с.99].
В умовахадаптації садівницьких підприємств різних форм власності до ринковогосередовища особливості добору порід і сортів, а також їх пристосованість доприродно-кліматичних умов регіону відіграють вирішальну роль у розвиткусадівництва та розміщенні плодових і ягідних насаджень.
Характеризуючисутність і значення породно-сортового складу В.Юрчишин визначає його як один знайважливіших факторів інтенсифікації садівництва [160, с.156]. При цьомупородно-сортовий склад у цій галузі в поєднанні з іншими чинниками зумовлюєкількість, якість і собівартість садівницької продукції не на один-два роки, ана досить тривалий період [162, с.68].
Досліджуючипитання породно-сортового складу А.Шумейко виклав вимоги, які пред‘являються досорту: висока продуктивність, смакові та поживні якості, стійкість донесприятливих погодних умов, шкідників і хвороб, широкий ареал розповсюдження[154, с.72]
Універсальних запридатністю до умов усіх місцевостей сортів багаторічних плодових рослин,звичайно, бути не може. Проте, у процесі реформування та адаптації підприємствдо ринкового середовища необхідно приділити увагу удосконаленнюпородно-сортового складу з урахуванням конкурентоспроможності плодовоїпродукції, каналів реалізації та платоспроможності населення даного регіону. Якпідкреслює О. Єрмаков, обмежений породно-сортовий склад садів ускладнюєрівномірне постачання населення плодовою продукцією і плодопереробноїпромисловості сировиною. Нерівномірні також затрати праці на обслуговуваннятаких насаджень [158, с.43].
У рекомендаціяхщодо районування сортів не вказано ні кількісне, ні навіть процентнеспіввідношення сортів по регіонах, зонах, областях. На цьому наголошують усвоїх працях В.Юрчишин, В.Рульєв, Д.Чухно, О.Шестопаль. Стосовно цього питанняслушною є думка В.Рульєва про те, що велике значення має обґрунтований добірпорід і сортів, встановлення такого співвідношення між ними, яке забезпечувало бодержання запланованого обсягу плодів і ягід при оптимальних витратах настворення садів, зайнятості працюючих у господарствах протягом року, зобов’язковим врахуванням вимог ринку [116, с.118].
Як зазначаєВ.Юрчишин, при закладанні садів треба виходити також з принципу: зменшенняплощі повинно супроводжуватися скороченням кількості вирощуваних у ньому поріді сортів [162, с.187].
Підсумовуючивикладене, слід вказати, що існують різні групи формування структурипородно-сортового складу. Зокрема, О.Шестопаль виділяє п‘ятьорганізаційно-економічних принципів формування породно-сортового складупромислових садів: забезпечення виробництва садівницької продукції увідповідності до народно-господарської потреби в ній; пріоритет не навиробника, а споживача; повне врахування економічних факторів (трудові ресурси,розміщення ринків збуту плодопереробних підприємств, зональна спеціалізаціясільськогосподарського виробництва та інше), які впливають на рівень розвитку,концентрації і спеціалізації садівництва, прискорення окупності капітальнихвкладень на створення садів та ягідників, можливість більш рівномірноговикористання робочої сили і техніки протягом року [147, с.200-203].
У дещо іншомуплані і більш ширше трактування наводить О.Єрмаков. Він вважає, що породнийсортовий склад садів і ягідників повинен відповідати таким вимогам: унайбільшій мірі бути адаптованим до грунтово-кліматичних умов вирощування, матистійкій споживчий попит на дану продукцію, забезпечувати стабільний за рокамиваловий збір садівничої продукції, мати оптимальний склад плодових та ягіднихкультур для забезпечення концентрації виробництва однопорідної продукції,забезпечувати найбільш рівномірне використання протягом року постійної робочоїсили, давати максимально стійкий прибуток при найменших витратах ресурсів інайменшому підприємницькому ризику [31, с.19].
З урахуваннямвищевикладеного можна узагальнити й виділити такі принципи розміщенняпородно-сортового складу в ринкових умовах :
- розміщеннявиробництва плодової та ягідної продукції з урахуванням природно-кліматичнихумов, виробничого потенціалу й цільового призначення регіону;
- встановленняоптимального співвідношення між породами та сортами залежно від строківдозрівання і з урахуванням споживчого попиту;
- стабільнезабезпечення регіону плодовою продукцією протягом року на основі збалансованогопостачання свіжої й переробленої продукції;
- обмеженістьпородного асортименту плодової продукції до 3-5 сортів у сільськогосподарськихпідприємствах різних форм власності з урахуванням вимог ринку;
Одним із факторіврозміщення та розвитку виробництва плодово-ягідної продукції, як вказувалосявище, має бути оптимальний рівень забезпеченості населення плодами та ягодами врегіоні. Стосовно вирішення цієї проблеми В.Андріевський, Н.Сеперович, В.Нога іВ.Кірсанов вказують, що підвищення рівня забезпеченості продовольством повинностати невід‘ємною частиною загальної стратегії та розвитку країни. Цьогонеможливо успішно досягти, якщо цю проблему вважати сільськогосподарською чиміською проблемою [8, с.38].
Розглядаючипроблему продовольчої безпеки, багато вчених акцентують увагу лише на провідних продовольчих культурах і не приділяють достатньої уваги плодам таягодам. Так, І.Умачев підкреслює „пріоритетне значення в забезпеченніпродовольчої безпеки належить хлібопродуктам, цукру, рослинній олії, молочнимпродуктам, рибі” [139, с.7].
Як відомо, середпродуктів харчування особливе місце займає плодова продукція, яка постачаєорганізм людини основними вітамінами та мінеральними речовинами. Нестача їх ущоденному раціоні харчування, тим більше відсутність, призводить до серйозних наслідків. Достатнє їх споживання забезпечує масову профілактику здоров‘янаселення, поліпшує роботу харчотравного тракту, кровотворних органів ісудинної та нервової системи [116, с.26]. Разом з тим, з підвищеннямматеріального добробуту населення змінюється структура споживання: зменшуєтьсячастка хліба та картоплі, а плодів, ягід і овочів – збільшується, на чому йнаголошує П.Кондратенко [46, с.5]. Такої ж думки дотримується і В.Майдебура,який більше увагу акцентує на споживанні плодово-ягідної продукції. Зокрема,він вказує на необхідність продовження періоду споживання плодів та ягід усвіжому вигляді за рахунок тривалішого їх зберігання і заморожування, а такожна тенденцію підвищення попиту споживачів на ранні сорти зерняткових ікісточкових плодів та ягід, збільшення попиту на високоякісну продукцію,особливо на яскраво забарвлені та крупні вирівняні плоди і ягоди [159, с.10].
Українськимнауково дослідним інститутом гігієни харчування розроблені норми споживанняплодів та ягід. У розрахунку на одну особу на рік вони становлять 79 кг плодів і ягід, у тому числі яблук – 50, груші й айви – 7,5, сливи – 7, вишні та черешні – 6,абрикосів – 2, персику – 1, горіхів – 1,5 і ягід – 4 кг. За даними Всесвітньої організації охорони здоров‘я, щоденний раціон людини повинен включати неменше 400-500 г свіжих плодів і овочів [116, с.35].
У цьому напрямкуу різні роки вели дослідження А.Ткач, В.Свободін, Н.П. Касьянова, В.Мілосердов,В.Андрієвський, Н.Сеперович, О.Єрмаков, В.Рульєв. Низький рівень споживання тавиробництва вітчизняних продуктів харчування є наслідком низького рівняінтенсивності сільськогосподарського виробництва, відсталості системи і глибинипереробки сільськогосподарської продукції [125, с.44]. Вказується також нанерозвиненість інфраструктури продовольчого ринку, сервісного й інформаційногозабезпечення його суб‘єктів, неконтрольовані поставки продуктів харчування заімпортом [136, с.30; 135, с.12].
Необхідноособливо відзначити точку зору В.Мілосердова, який переконаний, щонеконтрольований імпорт низькоякісних іноземних товарів витісняє вітчизнянихтоваровиробників з продовольчого ринку. Він пропонує увести поняття „межа”безпеки, яка складає 16% імпортованої продукції в загальному споживанні [82,с32]. За дними ФАО рівень імпорту в загальному споживанні повинен становити небільше 20%. При цьому, як відзначає Г.Кумачов, продовольчу незалежність країниможна вважати достатньою, якщо частка вітчизняного продовольства в загальномуобсязі продовольства становить не менше 80% [139, с.8].
Розв‘язанняпроблеми забезпечення регіону продовольством можливе за рахунок обґрунтуванняспоживчого попиту на плодово-ягідну продукцію і визначення необхіднихграничних рівнів виробництва з позиції задоволення потреб у ній, формуваннямрегіональних ринків сировинних ресурсів, обґрунтування оптимальної структуривиробництва регіону з урахуванням максимального самозабезпечення власного ринкуі можливих обсягів міжрегіонального товарообміну, визначення параметрівперспективного розвитку й розміщення садівництва з огляду на внутрішнірегіональні потреби у плодово-ягідній продукції.
У комплексізаходів щодо стабілізації та поліпшення продовольчого забезпечення населенняважливе місце відводиться системі розподілу продукції, яка виробляєтьсясільськогосподарськими товаровиробниками, харчовими та переробнимипідприємствами. Функціонування такої мережі ґрунтується на вільному русітоварів і послуг, конкуренції та механізмі ціноутворення з урахуванням попитута пропозиції [11, с.53].
В умовахнерозвиненості ринкової інфраструктури необхідно розглядати питання ефективногоплодівництва з позиції інтегрованого підходу, тобто до балансу виробництва іспоживання продовольства, який є в будь-який країні з ринковою економікою.[139, с. 9; 102, с.82; 120, с.31]. Так, починаючи з травня, коли надходять дляспоживання свіжі суниця й черешня, до вересня-жовтня є можливість забезпечитипостачання свіжих плодів і ягід, а наявність в насадженнях зимових сортів яблукі груш продовжує строк споживання фруктів до травня-червня наступного року зплодосховищ [160, 155].
Вирішенняпродовольчого забезпечення населення плодово-ягідною продукцією залежатимезначною мірою від визначення раціонального співвідношення споживання її усвіжому й переробленому вигляді та надходження із плодосховищ. Наявністьплодосховищ, відновлення роботи плодоовочевих заводів, у тому числі цехів усільськогосподарських підприємствах, дасть змогу певною мірою вирішити проблемурівномірного споживання плодової продукції протягом року.
Серед заходів,спрямованих на підвищення ефективності функціонування агропромисловогокомплексу, поліпшення забезпечення населення країни високоякісними продуктамихарчування особливе значення має розвиток інтеграції виробництвасільськогосподарської продукції [16, с.15; 90, с.178; 38, с.15; 19, с.33; 66,с.56].
Зокрема,П.Т.Саблук, Ю.С.Коваленко, В.І.Криворучко, розглядаючи питання впливуінтеграційних процесів на удосконалення організації сільськогосподарськогоринку, вказують, що на становлення структури продовольчого ринку вонисправляють досить відчутний вплив. Вертикальна інтеграція сприяє більш чіткомувідокремленню продуктових підкомплексів, як специфічних складових національногопродовольчого комплексу [118, с.6]. Разом з тим інтеграційні процеси у сферіформування продовольчих ресурсів в умовах ринку мають досить багатоплановийхарактер, розвиток яких здійснюється від створення простих до більш складнихінтегрованих систем, функціонування виробничих структур за участю кількохтериторіально близько розташованих підприємств сільськогосподарського іпромислового виробництва та транснаціональних формувань [16, с.17, 38, с.13].
Вертикальнаінтеграція ніби дещо деформує ринкове середовище, звужуючи можливості тасвободу партнерів у поведінці на ринковій арені, тобто виборі напрямів і місцькупівлі чи збуту продукції, діє ніби проти традиційних принципів ринку. Протеце компенсується істотним зменшенням ринкового ризику, зростанням гарантійзбуту й одержання доходів [106, с.8; 16, с.16].
Розвитокінтеграції повинен бути спрямований на забезпечення господарської самостійностіпідприємств; багатоукладність форм власності; розвиток головних асоціативнихагропромислових формувань і, в кінцевому підсумку, на ефективністьрезультативних процесів [66, с.58].
Як відомо, засхемою реформування агропромислового комплексу України процес інтеграціївиробництва передбачає:
- розробленняпропозицій щодо розвитку інтеграції промислових підприємств ізсільгоспформуваннями, інтеграції аграрного, промислового, банківського,торгового капіталу з метою організації великого товарного виробництваекспортного стримування;
- перехідна прогресивну форму відносин: інтеграцію на кооперативних принципах визначеннявласника кінцевого продукту;
- налагодженнявзаємовигідних відносин між переробними та агросервісними підприємствами ізсільськогосподарськими товаровиробниками;
- забезпеченнявнутрішньогалузевого паритету економічних відносин [132, с.9].
В.Зіновчук вважає, що одним із шляхів здійснення інтеграції для повнішого задоволенняекономічних інтересів окремих підприємств і суспільства є кооперування аграрнихпідприємств через добровільну централізацію частини їх ресурсів з метоюстворення екологічно безпечного спільного агропромислового підприємства,раціонального за розмірами і з глибокою переробкою сировини, що забезпечуєвиробництво конкурентоспроможної за якістю і ціною кінцевої продукції [26,с.53].
У кінцевомурезультаті мета і зміст економічних перетворень в АПК полягають у створеннітаких організаційно-виробничих інтегрованих формувань, які здатні успішноконкурувати на внутрішньому і зовнішньому агропродовольчому ринку, спроможні наактивну підприємницьку та маркетингову діяльність [29, с.18].
У цьому зв‘язкупостає питання, що економічно вигідніше: створювати власні об‘єкти з первинноїпереробки та збуту плодово-ягідної продукції в господарстві, чи налагоджуватиекономічні взаємовідносини з об‘єктами ринкової інфраструктури. Саме це питанняє найбільш дискусійним [13, с.23; 28, с.30; 3, с.53].
Розглянемоузагальнено основні недоліки й переваги великих об‘єктів ринковоїінфраструктури та власні об‘єкти реалізації продукції (табл. 1.3)
У ринкових умовахдля забезпечення конкурентоспроможності продукції не можливо зупиняти вибір наякійсь довготривалій формі інтеграції. На нашу думку, вона буде розвиватися набазі інтеграційних процесів різних рівнів при створенні сприятливих умов для їхефективного функціонування при недопущенні монополізму.
Таблиця1.3.
Основнінедоліки та переваги об‘єктів ринкової інфраструктури в сільськогосподарськихпідприємствах Переваги Недоліки Відділи збуту сільськогосподарської продукції в сільгосппідприємствах
Збільшення прибутку в господарстві
Зниження впливу сезонності
Підвищення конкурентоспроможності підприємства
Матеріальна заінтересованість виробників у результатах виробництва
Вільний вибір каналів збуту виробниками сільськогосподарської продукції
Вибір часу реалізації продукції та керування реалізацією залежно від сезонного коливання цін
Низький рівень зберігання продукції
Низька якість продукції.
Висока собівартість за рахунок витрат на просування продукції на ринок
Неповне використання потужностей сховищ оптових ринків Об‘єкти ринкової інфраструктури
Рівномірне забезпечення населення продукцією протягом року
Функціонування маркетингової діяльності
Висока продуктивність праці
Якість продукції відповідно до діючих стандартів
Залежність сільськогосподарських виробників від об‘єктів ринкової інфраструктури
Ізольованість виробника сільськогосподарської продукції від кінцевого результату
Низькі ціни на продукцію для виробників і високі для споживачів
При цьому, зодного боку, реалізовувати продукцію через власні господарські системивигідніше, ніж реалізовувати її через посередників і здавати на оптові бази,які диктують свої умови та ціни. З іншого боку, при вирішенні цієї проблеми нарівні регіону з‘являється безліч негативних чинників: нераціональнезабезпечення населення продукцією, низька якість переробки, незавантеженістьпотужностей на оптових ринках.
Формиагропромислових інтегрованих асоціацій за напрямками взаємовідносин їхучасників можна розділити такі групи:
- спільнадомовленість про порядок й умови заготівлі продукції (транспортні операції,зберігання тощо);
- наданняголовним підприємством допомоги сільськогосподарським товаровиробникамбезпосередньо в господарствах по визначеному напрямку інтеграції з метоюпідвищення якості продукції;
- виділенняавансом сільськогосподарським товаровиробникам фінансових ресурсів, здійсненняпередоплати будь-яких інших операцій в рахунок зданої сільськогосподарськоїпродукції;
- переробкасільськогосподарської продукції на бартерних умовах;
- використаннясільськогосподарськими товаровиробниками торговельної мережі засновника(інтегратора) або спільних торговельних об‘єктів [67, с.31].
До об‘єктівринкової інфраструктури належать товарні біржі, агроторгові доми, оптові ринки,виставки, ярмарки, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, заготівельніпункти, фірмові магазини та інші. Однак, нині перед багатьма господарствамипостала проблема збуту плодово-ягідної продукції. З огляду на це, формуванняінфраструктури має відбуватися за рахунок створення та розширення маркетинговоїмережі збуту сільськогосподарської продукції на шляху від виробника доспоживача [4, с.499].
Система оптовихпродовольчих ринків вирішує завдання цілорічного постачання населеннювисокоякісних продуктів харчування, забезпечення сталого виходу сільськогосподарськихтоваровиробників на конкурентоспроможний ринок, зустрічного продажу продукціївиробничо-технічного призначення, підвищення ефективності розподілупродовольства у великих містах, промислових центрах й окремих регіонах країни,спрощення та прискорення процесу просування товарів до кінцевого споживача [44,с.49].
Одним ізперспективних напрямів виходу сільськогосподарських підприємств напродовольчий ринок є розвиток фірмової торгівлі, яка дає змогу підприємствуефективно управляти фінансовими потоками, забезпечувати швидке поверненнякоштів і направляти їх на виробничі потреби, успішно конкурувати на споживчомуринку [75, с.26].
У системізабезпечення плодово-ягідною продукцією населення важливу роль відіграютьмісцеві ринки. Як визначає Т.Зирянова, через такі ринки можна реалізовуватипродукцію товаровиробників усіх форм власності [41, с.32]. Однак на такому типіринків забезпечується низький рівень зберігання продукції, що призводить допогіршення якості продукції.
Об‘єктивно постаєпитання територіального розташування об‘єктів ринкової інфраструктури зурахуванням розміщення сільськогосподарських підприємств як основних виробниківплодово-ягідної продукції та її споживачів. Перш за все це визначаєтьсяпідвищеними транспортними тарифами й іншими витратами на перевезення продукції[2, с.54]. Якщо йдеться про оптові ринки, то вони, як правило, повиннірозташовуватися поблизу транспортних магістралей і мати необхідні комунікації.Як визначає Н.Сеперович, оптові продовольчі ринки створюються, як правило, умісцях, де покупцям і продавцям зручно зустрічатися [128, с.13].
Теоретичнеузагальнення аспектів розміщення та розвитку садівництва дає підстави зробитивисновок, що тенденція переходу сільськогосподарських підприємств, яківиробляють плодово-ягідну продукцію, до ринкових умов відіграла негативну рольу формуванні ринку цієї продукції. Для ефективного розвитку садівництварозміщення виробництва має відповідати не тільки природнокліматичним,організаційним й економічним умовам, але й передбачати задоволення потребнаселення за наявності ринкової інфраструктури.
1.3.Методикадосліджень і система показників ефективності виробництва
Перед економічноюнаукою постає завдання не тільки визначення сутності чи опису того чи іншогоявища, а й розробки методів кількісного її вираження. При цьому всебічне іглибоке вивчення процесу розміщення й ефективності виробництва в ціломузалежить від того, наскільки вірно буде обрана методика дослідження, оскількивід вибору методичного підходу до вивчення цього процесу залежить встановленнятенденцій та закономірностей його прояву на практиці, виявлення небажаних явищ,опрацювання конкретних шляхів подальшого розвитку садівництва. Теоретичнеобґрунтування процесу розвитку садівництва нерозривно пов‘язано з практичнимипроблемами.
У відповідності зметою і завданнями дисертаційного дослідження з урахуванням існуючих методикнами доповнена методика дослідження ефективності виробництва продукціїсадівництва в умовах зони Степу України на прикладі Запорізької області (рис.1.2). Пропонована схема дослідження передбачає поетапне вивчення процесурозвитку й аналізу ефективності садівництва в ринкових умовах.
І етап –розміщення і породно-сортовий склад насаджень:
- закатегоріями господарств;
- за видамикультур;
- динамікаплощ під багаторічними насадженнями;
ІІ етап –виробництво плодово-ягідної продукції:
- урожайністьплодово-ягідних культур;
- рівеньконцентрації;
- рівеньспеціалізації господарств;
- структуравалового збору;
- витратипраці на одиницю продукції
- реалізаціяплодів та ягід:
- рівеньтоварності;
- структураканалів реалізації плодів і ягід;
- структураокремих товарних груп;
- собівартість1 ц реалізованої продукції;
- виручката рентабельність від реалізації продукції;
- ціноваситуація на ринку.
ІІІ етап – забезпеченість населенняплодово-ягідною продукцією:
- рівеньспоживання плодів і ягід;
- забезпеченістьнаселення плодово-ягідною продукцією;
- споживанняплодів і ягід за окремими видами;
- щомісячнівитрати на плоди та ягоди;
- сезонністьспоживання;
- якістьпродукції за критеріями споживчої переваги.
Послідовнийаналіз системи економічних показників, згрупованих у відповідності до наведеноїсхеми, дає можливість глибше проаналізувати сутність процесів розміщення,спеціалізації, концентрації і визначити ефективність виробництваплодово-ягідної продукції залежно від впливу різних організаційно-економічнихфакторів.
Серед економістівнемає єдиного загальноприйнятого визначення сутності розвитку виробництва.Відсутня і єдина думка щодо визначення показників рівня розвитку виробництва.Так, група вчених, яка визначає сутність розвитку виробництва як змінукількісних показників у часі, основними вважає показники обсягів виробництва вдинаміці за декілька років. Так, розглядаючи питання розвитку садівництва,В.Майдебура акцентує увагу на важливості таких показників, як частка садів іягідників у загальній площі сільгоспугідь та обсяг валової продукції [159,с11-13]. Для характеристики тенденцій розвитку садівництва О.Єрмаков виділивтакож такі показники, як обсяги виробництва плодів та ягід, товарна продукція,рівень товарності, частка суспільних господарств у виробництві та товарнійпродукції плодів і ягід [31, с.61].
Причому середприхильників вищевикладеної концепції немає єдиної думки щодо показників розмірувиробництва. В.Юрчишин вказує: „… як правило, групування ведуться зазагальною площею насаджень, тоді як методично вірніше це здійснювати за площеюпродуктивних насаджень, оскільки при цьому досягається максимальне врахуваннярезультативності галузі в період плодоношення, який в садівництві є значноважчим і складнішим, ніж догляд за продуктивними насадженнями” [160, с.100].
Характеризуючипоказники розміру виробництва О.Єрмаков звертає увагу на обсяги виробництваплодової продукції і стверджує, що „він є найбільш ємним та точним показникомрівня концентрації галузі, відображаючи, з одного боку, площа – вал, а з іншогобоку, показник інтенсифікації – урожайність” [31, с.116].
Показник рівнярозвитку виробництва повинен характеризувати природно-ресурсний потенціалрегіону й рівень забезпечення населення плодами та ягодами. Спираючись на ціміркування П.П.Борщевський, С.А.Кошелюк і Л.Г.Чернюк визначили узагальнюючийпоказник регіонального розвитку плодоовочеконсервної промисловості, яким єрівень виробництва її продукції у розрахунку на одинцю природного ресурсногопотенціалу, що може розраховуватися як добуток індексів виробництва продукції урозрахунку на одиницю території та на душу населення [73, с.159].
Недоліком цихпоказників є відсутність системи, яка дозволяє дати комплексну, всебічну оцінкурівня розвитку виробництва плодово-ягідної продукції. Як свідчать результатидисертаційного дослідження узагальнюючими показниками плодово-ягідноговиробництва, які характеризують розміри підприємств, є:
- обсягивалової продукції в натуральному та вартісному вираженні;
- обсягитоварної продукції;
- площабагаторічних насаджень;
- вартістьосновних засобів виробництва;
- середньосписочначисельність працівників.
Більшістьнауковців розглядають ефективність виробництва як відношення економічногоефекту (результату) до ресурсів (витрат). Разом з тим економічна ефективністьповинна відбивати не тільки результати виробництва, а й включати показники, яківідображають результати кінцевої діяльності господарства – реалізаціїсільськогосподарської продукції, тобто показники рентабельності, рівня прибуткуна 1 га та одиницю товарної продукції.
Дляхарактеристики ефективності виробництва і рентабельності окремих галузей,культур, сортів та агротехнічних заходів вважаємо за доцільне використанняпоказника, який являє собою визначене у відсотках співвідношення вартостіодержаної валової продукції до суми витрат, які пов‘язані з її виробництвом тареалізацією, тобто до її повної собівартості. Це співвідношення визначаєокупність виробничих витрат, тобто по суті відображає порівняння витрат ірезультатів господарської діяльності [158, с.50].
Подальшийрозвиток садівництва повинен ураховувати кон’юнктуру ринку як комплексвзаємопов‘язаних факторів. Ми поділяємо думку В.А.Свободіна та М.В. Свободіной,які аналізують ефективність виробництва на всіх стадіях відтворення(виробництво, розподіл, обмін, споживання) [127, с.9].
Для визначенняекономічної ефективності виробництва плодової та ягідної продукції вдисертаційній роботі пропонується наступна система показників:
- урожайністьплодово-ягідної продукції, ц/га;
- виробничівитрати на 1 га насаджень, грн.;
- затратипраці на 1 га, люд.-год.;
- затратипраці на одиницю продукції, люд.-год.;
- собівартість1 ц плодів та ягід, грн.;
- цінареалізації 1 ц плодів та ягід, грн.;
- прибутокна 1 га, грн.;
- рівеньрентабельності, %;
- рівеньтоварності, %;
Наведена система економічнихпоказників, сформована у відповідності з методикою дослідження, дозволяєпослідовно й широко вивчити цей процес. Однак кожний показник характеризуєроль окремого фактора, і не дає змоги виявити сукупний вплив їх надосліджуваний процес. Для оцінки комплексного впливу факторів необхіднорозглянути сукупність тих із них, які забезпечують умови для ефективноговиробництва продукції садівництва.
При визначенніефективності виробництва плодово-ягідної продукції виникає потреба розрахункунорми прибутку, що включає до себе вартість землі як основного капіталу усільськогосподарському виробництві. Сутність показника норми прибутку полягаєу порівнянні прибутку з обсягом капіталу, який використовувався для йогоодержання, а потім результат співставлення цих двох величин множиться на 100%[80, с.95].
У сучаснійекономічній літературі при дослідженні розвитку садівницької галузі значнаувага приділяється аналізу забезпечення та споживання плодово-ягідноїпродукції. Проте різний рівень платоспроможності споживачів вимагає уточненняокремих базових понять і диференційованого підходу у споживанні окремих видівпродукції.
Так,В.Андрієвський, Н. Сеперович, В.Нога, В.Кірсанов вказують, що „оцінка обсягівспоживання продовольства ускладнена не тільки з огляду на досягнення„продовольчої безпеки”, але і у зв‘язку з відсутністю критеріїв її визначення –„норми споживання” і „нормативна поживність раціону” [8, с.38].
Стосовнозабезпечення населення плодово-ягідною продукцією основними показниками будуть:частка їх у структурі харчування, частка власного виробництва у забезпеченнінаселення регіону плодово-ягідною продукцією, обсяг виробництва плодів урозрахунку на душу населення, обсяги власного виробництва і завезення плодів таягід для задоволення потреб населення регіону.
Поділяємо думкуО.Єрмакова, який вказує, що науково обґрунтованою рекомендовану норму ніякнеможливо назвати, тому що вона кілька разів зменшувалась на догоду директивнихрішень [31, с.79].
О.Шестопаль,зокрема, вказує, що „норма споживання не є постійною величиною”, її необхіднокоригувати відповідно, економічних умов регіону та країни, географічногорозташування певного регіону та інших факторів. Тому, перш ніж планувати обсягивиробництва тих чи інших видів плодової продукції, необхідно мати достовірнуінформацію про раціональне використання та канали реалізації [147, с.195].
В дисертаційнійроботі використовувались дані статистичної річної звітності: 29 с.-г. «Про збірурожаю сільськогосподарських культур»; 21-заг «Звіт про реалізацію сільськогосподарськоїпродукції»; 16 с.-г. «Баланс сільськогосподарської продукції», що дає змогуповною мірою порівняти дані по сільгосппідприємствах та областях, а такождетально обґрунтувати перспективи розвитку та розміщення садівництва в цілому,виявити напрями удосконалення ринку плодово-ягідної продукції. Все це вимагаєбільшого обсягу інформації з різних джерел. З цією метою були використані різніметоди дослідження. Перш за все здійснений детальний аналіз та групуваннясільськогосподарських підприємств виробників плодово-ягідної продукції упівденному регіоні Степу, який включає Бердянський, Веселівський,Мелітопольський, Приморський, Приазовський та Якимівський райони. У результатівиділено три типових господарства з виробництва плодів та ягід: дослідне господарство“Мелітопольське”, ТОВ “Маяк”, СВК “ім. Фрунзе”.
Урожайністьплодово-ягідних культур відзначається досить різко вираженою періодичністю танерівномірністю по окремих періодах за роками. Тому для одержання достовірнихвисновків про економічну ефективність та розвиток садівництва в регіоні удисертаційному дослідженні використано дані за 4 або 6 років.
Управлінняпроцесом розміщення й ефективного ведення садівництва найбільш результативне заумови, коли воно спирається на дані системного дослідження при використаннікомплексу методів та прийомів, і зокрема, розрахунково-конструктивного,абстрактно-логічного, виробничо-аналітичного, монографічного, статистичного,економіко-математичного та інших.
При аналізірозміщення й ефективності садівництва насамперед необхідно використовуватиметоди статистики – сукупність загальних та спеціальних принципів і засобів,які використовуються для вивчення кількісної сторони суспільних явищ тапроцесів у нерозривному зв‘язку з їх кількісними параметрами. Методи статистичногоспостереження дають можливість одержати масові достовірні дані про показникирівня та розвитку садівництва в досліджуваних господарствах різних формвласності.
Важливим етапомроботи з інформацією щодо розвитку садівництва є застосування методу статистичнихгрупувань, який являє собою виділення в сукупності явищ кількісно одноріднихгруп за однією чи кількома ознаками. В даному дослідженні для виявлення впливуфакторів на ефективність розвитку і ведення садівництва був використаний методфакторних аналітичних групувань. Він дозволив встановити взаємозв‘язок міжспеціалізацією, концентрацією насаджень, урожайністю плодів і ягід, формамивласності та виробничими витратами на 1 га, товарністю і рентабельністю виробництва садівницької продукції.
Аналітичнігрупування не дають змоги одержати повну кількісну характеристику впливу рівнівспеціалізації та концентрації на ефективність садівництва всільськогосподарських підприємствах. Тому необхідно використовування більшточних кількісних методів, які відносяться до математичної статистики, тобтокореляційно-регресійні прийоми й дисперсійний аналіз, які є логічнимпродовженням групувань. Пристосування кореляційно-регресійного аналізудозволило визначити вплив окремих видів ресурсів на обсяг валової продукціїсадівництва, структуру ресурсного потенціалу галузі та виявити раціональнішляхи його подальшого формування.
Для визначеннязагальної тенденції зміни рівня урожайності за окремими плодово-ягіднимикультурами був використаний метод вирівнювання рядів динаміки способомнайменших квадратів за лінійним трендом та по параболі.
У дисертації буввикористаний метод розрахунку показників динаміки (абсолютний приріст,коефіцієнт росту, частка приросту, значення 1% приросту), що дозволило визначитизагальну динаміку валового збору окремо в сільськогосподарських підприємствах ігосподарствах населення.
Визначенняпоказників структури дозволило розподілити й проаналізувати структуру площ підбагаторічними насадженнями за категоріями господарств та групами культуродночасно.
Для порівнянняаналізу наслідків і причин стану виробництва у розрахунку плодових культур на 1 га сільськогосподарських угідь був використаний метод складових статистичних показників на рядпростих.
Досліджуванігосподарства значно різняться за розмірами, спеціалізацією т показникамиефективності виробництва тому для вивчення рівня розвитку садівництва буввикористаний монографічний метод. Монографічне вивчення господарств дозволилоу конкретних умовах виробництва виявити особливості ведення садівництва татипові риси й тенденції розвитку галузі в умовах зміни земельних відносин іреформування сільськогосподарських підприємств у процесі переходу до ринковихвідносин.
Нині статистичнідані не дають можливості більш повно проаналізувати рівень споживанняплодово-ягідної продукції. З цією метою застосований експериментальний метод,який дозволив виявити основних споживачів плодово-ягідної продукції, їх часткув загальній структурі харчування, уточнити періоди найбільшого споживанняпродукції в регіоні тощо. Для уточнення обсягів визначення споживанняплодово-ягідної продукції нами були проведені маркетингові дослідження.Дослідження проводилось методом анкетного опитування за місцем проживання.Генеральна сукупність – населення Запорізької області обласного і районнихцентрів та сільської місцевості. Обсяг вибірки становив 500 осіб. Основнимизавданнями даного дослідження були: визначення соціально-демографічногопортрету споживача плодово-ягідної продукції; розрахунок обсягів купівлі плодіві ягід залежно від середньомісячного доходу сім‘ї; визначення асортиментупереваги (вид, сорт плодово-ягідної продукції та рівень переробки продукції);вимірювання сезонних змін споживчого попиту на плодово-ягідну продукцію.
Таким чином,послідовний аналіз економічних показників, які були обрані згідно наведеноїметодики дослідження за визначеними економіко-математичними методами даютьможливість всебічно проаналізувати ефективність виробництва плодово-ягідноїпродукції в сільськогосподарських підприємствах і визначити напрями подальшоїїї підвищення.
Висновкидо розділу 1
1. Економічніаспекти ефективності виробництва плодово-ягідної продукції в умовахкомандно-адміністративної системи досить широко були висвітлені в роботахукраїнських вчених. В умовах ринкової економіки поряд з питаннями підвищенняурожайності плодів і ягід, зниження собівартості продукції та витрат праці,немаловажними постають питання пошуку нових каналів реалізації, удосконаленняекономічних відносини з переробними підприємствами і ринкової інфраструктури.Основною метою діяльності сільськогосподарських підприємств сьогодні єодержання прибутку від результатів діяльності.
2. Проблемиподальшого розвитку і ефективності садівництва мають вирішуватися за допомогоюоцінки найповнішої адаптації цієї галузі та оптимального розміщення плодовихнасаджень згідно з природними та економічними умовами регіону.
3. Оптимальнерозміщення плодово-ягідних насаджень базується на спеціалізації та концентраціївиробництва, розміщенні породно-сортового складу насаджень, наближеностіпереробних підприємств, наявності підприємств ринкової інфраструктури та потребнаселення в плодах і ягодах.
4. Згідно зметою дисертаційного дослідження запропонована схема поетапного вивченняпроцесу розвитку й аналізу ефективності садівництва в ринкових умовах, якавключає до себе питання розміщення багаторічних насаджень, виробництво тареалізацію плодово-ягідної продукції, а також забезпеченість населенняплодово-ягідної продукцією.
РОЗДІЛ 2
ОЦІНКАСУЧАСНОГО СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПЛОДОВО-ЯГІДНОЇ ПРОДУКЦІЇ
2.1.Розміщення і породно-сортовий склад насаджень
Південний Степ єодним із провідних регіонів України з виробництва плодів та ягід, особливокісточкових культур, що дозволяє забезпечувати внутрішню потребу в продукції йпоставляти її в інші регіони країни та ближнього зарубіжжя. За останні рокивиробництво плодово-ягідної продукції у Південному Степу характеризуєтьсязменшенням як загальної площі насаджень, так і площі насаджень у плодоносномувіці (табл. 2.1).
Таблиця2.1
Динамікавиробництва плодово-ягідної продукції у Південному Степу в усіх категоріяхгосподарствПоказники Роки 1990 1998 1999 2000 2001 2002 2003 Загальна площа плодово-ягідних насаджень, тис. га 201,1 129,5 118,7 110,7 102,3 90,6 83,3 Площа плодово-ягідних насаджень у плодоносному віці в усіх категоріях господарств, тис. га 146,4 110,0 103,5 97,7 91,7 81,1 73,5 Валовий збір плодів та ягід, тис. ц 9357 3448 1138 3465 2156 2094 4313 Урожайність плодів та ягід, ц/га 63,9 31,3 11,0 35,5 23,5 25,8 58,7 Частка Південного Степу у виробництві плодів та ягід в Україні, % 32,2 29,3 14,9 23,9 19,5 17,3 25,4 Частка областей Південного Степу у виробництві плодів та ягід, % АР Крим 53,5 46,3 19,9 38,5 18,2 16,9 29,1 Запорізька 16,3 5,7 13,7 16,7 19,7 22,5 19,4 Миколаївська 9,1 9,2 10,5 6,8 10,5 9,4 8,5 Одеська 11,9 21,0 17,0 19,1 25,2 30,9 24,3 Херсонська 9,2 17,9 38,9 18,9 26,4 20,3 18,7
Починаючи з 1990року садівництво Південного Степу зазнало спаду: зменшилися площі насаджень,різко знизились урожайність і валові збори продукції. Зокрема, у 1999 р.виробництво плодів і ягід порівняно з 1990 р. в області зменшилось у 8 разів.Після реформування колективних сільськогосподарських підприємств у господарськіструктури ринкового спрямування спостерігається процес піднесення галузі: у2003 р. урожайність плодів та ягід зросла до 58,7 ц/га, обсяги валового зборузбільшились у 4 рази порівняно з 1999 роком. Частка Південного Степу увиробництві продукції в Україні займає 25,4%.
Сприятливігрунтово-кліматичні умови та розташування Запорізької області зумовили тутефективний розвиток виробництва плодів та ягід. Займаючи 16,3% земельної площіпід плодово-ягідними насадженнями у Південному Степу, Запорізька область у 2003році забезпечувала виробництво 19,4% валової продукції. Це дає можливістьрозвивати промислове садівництво і забезпечувати внутрішній ринок плодовоїпродукції, а Запорізькій області зайняти важливе місце на ринку України.
Висока щільністьнаселення у Запоріжжі, Бердянську, Мелітополі та інших містах області, великаконцентрація промислових об‘єктів, наявність зон відпочинку населення наАзовському узбережжі, підприємств із переробки плодової продукції, розвиненістьтранспортної мережі та інші фактори зумовлюють необхідність і доцільністьрозвитку ефективного промислового садівництва у Запорізькій області.
За останні 12років виробництво плодово-ягідного виробництва у досліджуваній областіформувалось в умовах переходу від планово-адміністративної до ринковоїекономіки. Цей період характеризується зменшенням як загальної площі насаджень,так і площі насаджень у плодоносному віці. Внаслідок цього поступовозменшуються обсяги виробництва садівницької продукції як у Запорізькій області,так і в Україні в цілому (додаток А). При постійному зменшенні площ уЗапорізькій області частка її в структурі насаджень по Україні практичнозалишалась незмінною і становила в середньому 4,5-5,0%.
Протягом1992-2003 років негативні економічні наслідки у сільськогосподарськомувиробництві призвели до скорочення площ під плодовими насадженнями в областівід 39,5 тис. га до 15,4 тис. га, або на 61,0%, водночас площі під плодовиминасадженнями по Україні зменшились на 59,4 %. Найбільше зменшення площ як в Україні,так й у Запорізькій області спостерігалось в 1999 р. і відповідно становило43,2% і 48,5% порівняно з попереднім роком. Аналогічна тенденціяспостерігається при зміні площ насаджень у плодоносному віці. У 2003 р. площанасаджень в досліджуваній області дорівнювала 38,8% від рівня 1998 року.
Скорочення площпід насадженнями плодово-ягідних культур у свою чергу призвело до значногозменшення валового збору плодів та ягід. За період 1992-2002 рр. обсягивиробництва в області скоротилися на 51,5 тис. тонн, або на 52,3%, в Україні на– 42,9 %. Виключення складає обсяг валового збору в 2003 році. За останні 6років в області був одержаний максимальний урожай плодів і ягід, якийдорівнював 83,5 тис. тонн і порівняно з 1998 р. більше на 176,5%. Питома вага досліджуваноїобласті в структурі виробництва плодів і ягід в Україні протягом дослідногоперіоду нестабільна і в середньому становить 4,0%. В основному такий рівеньвиробництва забезпечується за рахунок спеціалізованих господарств, якіприділяють увагу впровадженню нових сортів плодових і ягідних культур,удосконаленню технології виробництва й організації праці. Скорочення площплодово-ягідних насаджень відбулось і за категоріями господарств (додаток Б).
Аналіз динамікиплощ плодових насаджень показує, що протягом 1992-2003 рр. частка багаторічнихнасаджень у сільськогосподарських підприємствах зменшилась на 53,3%, у томучислі в плодоносному віці на – 45,0%. Велике скорочення плодових насадженьспостерігалося і в господарствах населення. За цей період площа підбагаторічними насадженнями в цій категорії господарств зменшилась на 11,2 тис.га, або на 73,2%, у тому числі в плодоносному віці – на 70,2%. Зміна площбагаторічних насаджень позначилася на структурі насаджень за категоріямигосподарств. У 1992 р. частка площ у сільськогосподарських підприємствах ігосподарствах населення відповідно становила 61,3 і 38,7%, у 2003 р. воназбільшилася в сільськогосподарських підприємствах і вже дорівнювала 73,4 і 26,6відсотків.
Основнимипричинами різкого скорочення багаторічних насаджень у цей період булавідсутність заінтересованість сільськогосподарських підприємств у подальшомурозвитку галузі, недостатнє фінансування для закладення молодих плодовихнасаджень нестача власних обігових коштів у садівництві та скасування в 1997року держзамовлення. Як наслідок, більшість багатогалузевих господарствфактично припинили ведення галузі садівництва й переорієнтували свою виробничудіяльність. У Запорізькій області садівництво сконцентровано у багатогалузевихгосподарствах, що значно прискорило зменшення площ під промисловиминасадженнями.
Площі підбагаторічними насадженнями в досліджуваній області розташовані нерівномірнозалежно від організаційно-правових форм господарювання (табл. 2.2).
Таблиця2.2
Структурабагаторічних насаджень за категоріями господарств і груп культур в 2003 році, %Категорії господарств Зерняткові Кісточкові Горіхоплідні Ягідники Всього плодових насаджень Недержавні сільськогосподарські підприємства 29,7 32,0 1,0 0,2 62,9 сільськогосподарські товариства 22,6 19,0 0,8 0,2 42,6 сільськогосподарські кооперативи 4,1 7,2 0,2 - 11,5 фермерські господарства 0,9 2,4 0,1 - 3,4 Державні сільськогосподарські підприємства 5,1 4,9 - 0,3 10,3 Особисті господарства населення 6,2 13,9 2,6 4,0 26,8 Господарства всіх категорій 41,1 50,8 3,7 4,5 100,0
Основна частинаплодово-ягідних насаджень розташована у недержавних сільськогосподарськихпідприємствах (62,9%), в тому числі 42,6% насаджень – у сільськогосподарськихтовариствах. Причому сільськогосподарські товариства спеціалізуються навирощуванні зерняткових культур, які займають у структурі всіх плодово-ягіднихнасаджень 22,6%, (рис. 2.1), водночас у сільськогосподарських кооперативахчастка кісточкових насаджень у загальній структурі в 1,8 рази вища, ніжзерняткових, що зрівнює відношення між насадженнями зерняткових і кісточковихкультур майже 1:1 у недержавних сільськогосподарських підприємствах.
Основна частинанасаджень горіхоплідних культур і ягідників зосереджена в господарствахнаселення. Так, ягідники займають 4,0% насаджень з 4,5%, які припадають уструктурі насаджень під ягідники в Запорізькій області. Це насампередзумовлюється тим, що вирощування ягідних культур потребує великих затрат ручноїпраці та застосування системи зрошення, яка відсутня в багатьохсільськогосподарських підприємствах.
Запорізькаобласть відноситься до тих регіонів, у яких наявність родючих ґрунтів ісприятливий клімат створюють об‘єктивні передумови для розвитку високотоварногосадівництва. Однак при цьому необхідно виходити з найбільш доцільногорозміщення виробництва плодових і ягідних культур.
Кліматичні умовиобласті сприяють вирощування практично всіх плодових та ягідних культур,особливо кісточкових. Територія області умовно поділяється на триагрокліматичні зони, які різняться між собою сумою активних температур,кількістю опадів за період вегетації та тривалістю безморозного періоду:
І агрокліматичназона: Вільнянський, Гуляйпільський, Запорізький, Куйбишевський,Новомиколаївський, Оріхівський, Пологівський і Розівський райони;
ІІ агрокліматичназона: В.-Білозерський, Василівський, К.-Дніпровський, Михайлівський,Токмацький, Чернігівський райони;
ІІІагрокліматична зона: Бердянський, Веселівський, Мелітопольський, Приазовський,Приморський, Якимівський райони.
Північні райониобласті, які формують першу агрокліматичну зону, характеризуютьсяконтинентальними кліматом, а південні райони зазнають пом‘якшуючого впливуАзовського моря. Друга агрокліматична зона дуже тепла і посушлива. Сприятливимиумовами для вирощування плодових і ягідних культур характеризуються районитретьої зони, де сума активних температур досягає 3400-35000;кількість опадів – 193-203 мм, а безморозний період триває 195-240 днів [123].
Зональнерозміщення садівництва у досліджуваній області (табл. 2.3) залишалося практичнонезмінними протягом останніх років, незважаючи на постійне зменшення площ підплодовими та ягідними насадженнями.
Таблиця2.3
Динамікарозміщення плодово-ягідних насаджень у сільськогосподарських підприємствах
Запорізькоїобласті протягом 2000-2003 рр.Агрокліматичні зони 2000 2001 2002 2003
Зміни площі в 2002 р,
у % до га % га % га % га % 2000 2002 І зона 3623 24,3 3414 25,9 2800 23,9 1868 22,7 51,6 66,7 ІІ зона 3298 20,1 2817 21,4 2236 19,1 2035 24,7 61,7 91,0 ІІІ зона 7997 53,6 6964 52,8 6660 56,9 4330 52,6 54,1 65,0 Разом по області 14918 100,0 13195 100,0 11696 100,0 8233 100,0 55,2 70,4
При зменшенніплощ під плодово-ягідними насадженнями в сільськогосподарських підприємствахтретьої зони на 45,9%, частка цієї зони у структурі насаджень майже незмінилась. Перша агрокліматична зона за останні чотири роки характеризуєтьсяпоступовим зменшенням частки плодових насаджень у загальній структурплодово-ягідних насаджень. При зменшенні площ у цій зоні майже удвічі, частка вструктурі насаджень зменшилась на 1,6%. Зміни в розміщенні плодово-ягіднихнасаджень спостерігались і за районами. Майже удвічі зменшились площі вГуляйпільському, Новомиколаївському та Оріхівському районах. При зменшенні площу Гуляйпільському районі протягом з 371 га до 137 га, частка цього району в структурі насаджень у 2003 р. дорівнювала лише 1,7%, у Новомиколаївському районіпри зменшенні площ на 50,0% частка у структурі насаджень становила 1,5%. Уструктурі насаджень майже удвічі збільшилася частка Приазовського району.Мелітопольський район є одним з основних районів, який забезпечує областьплодово-ягідною продукцією. Його частка у площі плодово-ягідних насаджень в2003 р. досягла 27,0% відсотків.
Основні райони, вяких сконцентровані багаторічні насадження розміщенні на південному заходіобласті (Запорізький – 5,8% у структурі насаджень, 2003 р., Михайлівський –6,4%, Якимівський – 10,1%, Василівський – 11,2%, Мелітопольський – 27,0%,). Цепояснюється тим, що багаторічні насадження розташовуються вздовж траси Москва –Сімферополь. Але слід зазначити, що притрасові насадження є вкрай незручнимидля господарств з точки зору концентрації виробництва (розпорошені погосподарству і віддалені від центральної садиби) та небезпечні з точки зоруекології.
Отже, можнаконстатувати, що у визначених зонах розміщення садівництва на територіїдосліджуваної області досить нерівномірне. Тому значення окремих районів увиробництві того чи іншого виду плодів різне (табл. 2.4).
Таблиця2.4
Зональнерозміщення плодових і ягідних культур в сільськогосподарських підприємствах заагрокліматичними зонами Запорізької області в 2003 р., гаРайони плодово-ягідні насадження у плодоносному віці В тому числі зерняткові кісточкові горіхоплідні ягідники І зон 1868 1151 593 81 43 ІІ зона 2035 1133 883 10 8 ІІІ зона 4330 1512 2735 51 2 Разом по області 8233 3796 4241 142 53
Для розміщеннясадівництва велике значення має розташування промислових центрів й економічніумови їх розвитку, що створює передумови до зональної спеціалізаціїсадівництва. У Запорізькій області створена розгалужена мережа плодопереробнихпідприємств з урахуванням сприятливих природно-кліматичних умов для розвиткусадівництва, сезонного характеру й необхідності продовження терміну їїспоживання протягом року.
На територіїобласті діють Бердянський, К.Дніпровський, Мелітопольський і Токмацькийконсервні комбінати, що обумовлює наявність насаджень зерняткових культур –Бердянський (68,6%), К.Дніпровський (54,9%), Токмацький (23,0%). Характерноюознакою Запорізької області є наявність курортної зони в Бердянському,Приазовському, Приморському та Якимовському районах, що свідчить пронеобхідність збільшення площ насаджень кісточкових і ягідних культур. Однак,при достатньому забезпеченні у третій зоні площ під кісточковими культурами,під ягідниками зайнято лише 1,2% площ. Попит на ягоди в літній період обумовлюєвисокі ціни на ягоди на півдні області. В цьому регіоні розташовані два великихпромислових міста Мелітополь і Бердянськ. Отже, тут необхідно збільшити часткуягідних культур не тільки за рахунок спеціалізованих господарств, а й зарахунок реформованих господарств області. У достатніх обсягах і асортиментінеобхідно забезпечувати плодовою продукцією також населенняекологічно-забрудненої зони – міста Енергодар і Запоріжжя (обласний центр).Потреба споживання продукції в цих районах зросла внаслідок погіршенняекологічного стану біосфери.
У Запорізькій областісклалися спеціалізовані мікрозони, що особливо характерно для культур, якічерез біологічні та економічні особливості мають обмежений ареал поширення.Наприклад, розміщення черешні в Мелітопольському районі, яблуні і груші – вК.Дніпровському, ягідних – в Запорізькому районі, персика – на острові Хортиця.
У структурібагаторічних насаджень яблуня займає 42,0% (Василівський – 15,8%;Мелітопольський район – 12,6%; Бердянський – 12,0%), груша – тільки 4,0%(Михайлівський район – 19,6%; Мелітопольський – 14,0%; Якимівський – 9,3%;Оріхівський – 7,3%). Серед кісточкових культур, внаслідок сприятливихгрунтово-кліматичних умов, у структурі багаторічних насаджень найбільша часткаприпадає на черешню – 33,8% (Мелітопольський район – 47,7%; Якимівський – 13,4%Василівський – 7,4%; Михайлівський – 5,0%), абрикос – 8,1% (Мелітопольський –27,6%, Якимівський – 21,2% Приазовський – 7,5%). Насадження вишні займають лише2,3% і сконцентровані переважно в Мелітопольському (11,6%) районі. Площі підсливою і персиком відповідно становлять 5,1% і 2,0%. Насадження в основномусконцентровані в Мелітопольському, Запорізькому і Василівському районах.
Серед багатьохфакторів, які зумовлюють рівень розвитку садівництва, велике значення маєпородно-сортовий склад і структура плодово-ягідних насаджень. Враховуючивідповідність грунтово-кліматичних умов біологічним вимогам плодових і ягіднихкультур, плодові культури можна вирощувати в окремих районах. Однак, значнобільшу вагу має урахування економічних факторів (необхідність й економічнадоцільність виробництва окремих видів плодів і ягід за умов попиту населення наних).
Дослідженняостанніх переписів багаторічних насаджень свідчать, що порідний склад їхістотно змінився (табл. 2.5)
Таблиця2.5
Співвідношенняплодових насаджень у сільськогосподарських підприємствах Запорізької області заданими переписуКультури 1984 р. 1998 р. тис. га % тис. га % Зерняткові 28,8 74,8 9,3 56,4 яблуня 25,4 65,9 8,4 50,9 груша, айва 3,4 8,9 0,9 5,5 Кісточкові 8,9 23,1 6,8 41,2 слива 1,3 3,4 0,7 4,3 вишня 1,0 2,6 0,4 2,4 черешня 4,8 12,4 4,3 26,1 абрикос 1,6 4,2 1,2 7,2 персик 0,2 0,5 0,2 1,2 Горіхоплідні 0,6 1,6 0,3 1,8 Ягідники 0,2 0,5 0,1 0,6 Усього плодових і ягідних 38,5 100,0 16,5 100,0
Частка яблуні уплодових насадженнях зменшилась від 65,9% у 1984 р. до 50,9% у 1998 р., груші –відповідно від 8,9 до 5,5%. Водночас частка черешні у структурі насадженьзбільшилась від 12,4 до 26,1%, абрикосу – від 4,2 до 7,2%, сливи – від 3,4% до4,3%. Отже, частка кісточкових культур зросла від 23,1 до 41,2%, хоча їх площіскоротилися на 2,1 тис. га, або на 23,6%, як і зерняткових культур, відповідноз 28,8 тис. га до 9,3 тис. га, або на 67,7%. За цей період площі плодовихнасаджень яблуні скоротились утричі, груші – в 3,8 рази.
Зміна у структуріплодових насаджень у бік переваження кісточкових культур вказує на те, щопородно-сортовий склад насаджень змінюється у відповідності з попитом напродукцію в літні місяці та збільшення ягідних культур, сливи і абрикосу узв’язку з потребою в них переробної промисловості. Рівномірне постачанняплодово-ягідної продукції в свіжому та переробленому вигляді потягом року тараціональний видовий склад можуть бути забезпечені за умов оптимальногоспіввідношення порід і сортів плодових та ягідних культур.
РекомендаціямиІнституту зрошуваного садівництва УААН для Запорізької області передбаченовирощувати 15 сортів яблуні та груші, 25 – черешні, 9 – сливи, 6 – абрикоси, 7сортів персика [105].
Переписбагаторічних насаджень 1998 р. показав, що в області збереглася дуже високачастка літніх й осінніх сортів груші – 77,5% і недостатньо сортів цього термінудозрівання по яблуні – 13,4%. У промислових насадженнях не дотримуютьсярекомендованого сортового складу. В садах велика кількість малоперспективнихсортів, що є однією з причин низької продуктивності насаджень. Серед яблуні –це нерайоновані в зоні Степу Боровинка, Пепін Шафраний, Ренет Ландзбергзький,Кальвіль Сніговий, Пепін Лондонський. Аналогічна ситуація і по груші, внасадженні цієї культури збереглися малоперспективні сорти Ільїнка, Лимонка,Глива українська та інші.
У сливових садахбільшість сортів складають угорки та Ренклод Альтана. У плодових насадженняхабрикоса переважає сорт Краснощокий, а вишні – Чорнокорка. В черешневих сортахбагато старих і виключених із стандартного сортименту сортів Жабуле, Франциск,Дрогана Жовта. В промислових садах недостатньо виражена концентрація найбільшцінних сортів плодових культур. Так, у плодових насадженнях намічується понад60 сортів яблуні, 30 – груші, 32 – черешні, 16 – вишні, 26 сортів сливи.
Усільськогосподарських підприємствах і господарствах населення, крім того,використовуються районовані сорти плодових і ягідних культур селекції Інститутузрошуваного садівництва ім. М.Ф.Сидоренка УААН (додаток В).
Однією з найбільшпоширених плодових культур у досліджуваній області є черешня. Основурайонованого сортименту становлять такі сорти: Запорізька, МелітопольськаЧорна, Тавричанка, Удівітєльна, Сюрприз, Дачниця, Дружба, Загадка, Празднічна,Іскра, Талісман, Валерій Чкалов, Приазовська. На сьогодні 35 сортів черешніІнституту зрошуваного садівництва формують 55% районованого сортименту Українита 22,4% — Росії [104, с.16].
В останні рокипочав обновлятися сортимент вишні з урахуванням потребами ринку і переробноїпромисловості. В сортимент вишні входять такі сорти, як Мелітопольськадесертна, Шалунья, Встрєча, Мелітопольська радість, Примітна, Ожиданіє, ГріотМелітопольський, Ігрушка. Сорти відзначаються смаковими властивостями і високимрівнем урожайності, яка в середньому досягає 20-40 кг з дерева вишні.
У насадженняхабрикосу переважають такі сорти, як Мелітопольський Ранній, МелітопольськийПізній, Лучистий; персика – золотистий і Мелітопольський ясний.
Сорти ягіднихкультур у зв‘язку з природно-кліматичними умовами зони Степу Українихарактеризуються зимостійкістю та витривалістю до високих температур. Суницяпредставлена сортами Мелітопольська рання і Мелітопольська ароматична.
Наявність всортиментному складі ранніх сортів плодових і ягідних культур зумовлюєтьсярівнем цін у літній період та попитом на ринку. Завдяки цьому, починаючи зтравня сільськогосподарські підприємства постачають на ринок черешню, з кінцячервня – ягідні культури, протягом липня-серпня – яблука за доступними дляспоживачів цінами.
Таким чином,зниження площ під багаторічними насадженнями у всіх категоріях господарств,нерівномірне їх розміщення в районах області, недостатнє оновлення сортовогоскладу та використання насаджень понад нормативний строк призводить не тількидо зниження ефективності виробництва плодово-ягідної продукції, а й загрожуєповною ліквідацією галузі садівництва у Запорізькій області.
2.2Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції
В умовахреформування аграрного сектора економіки й розвитку багатоукладностірозв‘язання проблеми ефективного виробництва плодово-ягідної продукції зумовлюєнеобхідність визначення напрямів його розвитку в окремих регіонах і визначенняшляхів підвищення ефективності ведення галузі з метою підвищення конкурентоспроможностіта рентабельності галузі й повнішого забезпечення плодово-ягідною продукцієюпотреб ринку. Разом з тим це пов‘язано з адаптацією реформованих підприємств доринкового середовища, розв‘язання комплексу організаційно-економічних питань відродженнясадівництва в регіонах і розвитком регіональних продуктових ринків, тобто звирішенням питань ефективного виробництва та рівня споживання плодово-ягідноїпродукції.
Питанняефективності виробництва плодово-ягідної продукції нерозривно пов‘язане зрівнем урожайності та обсягами виробництва плодів і ягід. Як визначаєВ.Юрчишин: “Урожайність є одним з найважливіших якісних показників розвиткусадівництва і безпосередньо або в поєднанні з іншими факторами обумовлює таківажливі економічні показники ефективності, як валове виробництво фруктів іягід, собівартість, рентабельність, прибуток з одиниці площі, окупністькапіталовкладень, продуктивність праці” [160, с.39-40].
За останні рокиЗапорізька область характеризується строкатістю врожайності плодових культур,особливо зерняткових (табл. 2.6).
Таблиця2.6
Динамікаурожайності плодово-ягідних насаджень, ц/гаКатегорії господарств 1998 1999 2000 2001 2002 2003 У середньому за 6 років Усі категорії господарств 25,9 9,4 36,9 30,2 35,5 69,7 34,6 у т.ч. зерняткові 9,7 4,3 29,9 26,1 25,2 79,0 29,0 кісточкові 11,6 14,0 43,3 32,4 41,5 64,6 34,6 ягідники 29,5 20,6 57,1 35,9 64,6 46,4 42,4 Сільськогосподарські підприємства 3,5 2,9 9,5 12,8 7,7 25,8 10,4 у т.ч. зерняткові 8,6 2,0 10,4 17,7 5,4 44,1 14,7 кісточкові 6,2 4,2 8,8 7,9 10,2 10,5 8,0 ягідники 3,7 3,0 6,9 13,3 13,7 5,5 7,7 Господарства населення 23,3 29,5 124,2 78,3 106,2 166,3 88,0 у т.ч. зерняткові 20,2 22,0 179,2 80,1 135,9 240,0 112,9 кісточкові 25,7 37,1 139,2 93,7 117,7 183,2 99,4 ягідники 33,0 23,0 63,8 38,0 68,0 49,9 46,0
Найбільший рівеньурожайності був одержаний у 2003 році і по всім категоріям господарствдорівнював 69,7 ц/га. Різниця в рівні урожайності зерняткових культур у 1998 і2003 роках досягла 69,3 ц/га, у тому числі в сільськогосподарськихпідприємствах відповідно 35,5 ц/га.
Сільськогосподарськіпідприємства Запорізької області характеризуються низьким рівнем урожайностічерез недостатній рівень інтенсифікації виробництва, переважання в структурінасаджень старих, вже виключених з реєстру сортів, низьку частку молодихнасаджень, що призводить до зниження валових зборів плодів і ягід, танераціонального використання площ плодоягідних насаджень.
Отже, показникисередньої урожайності зерняткових, кісточкових і ягідників усільськогосподарських підприємствах відповідно становить 14,7 ц/га; 8,0 і 7,7ц/га. Водночас господарства населення відзначаються високим рівнем урожайностісадівничої продукції, особливо зерняткових культур. Так, у 2003 р. в особистихгосподарствах населення рівень урожайності зерняткових становив 240 ц згектара.
Аналіз динамікиурожайності плодових культур (додатки Д.1 і Д.2) показує, що по всіх плодовихкультурах у сільськогосподарських підприємствах спостерігається значне зниженняурожайності, особливо яблук і персиків. Однак стабільнішою врожайністювідзначаються кісточкові культури.
Низький рівеньурожайності був у 1998 і 1999 роках порівняно з іншими роками. Коливання врівнях урожайності досягають 2-3 кратної величини. Тому вирівнюванняурожайності та ліквідація періодичності плодоношення визначені нами як важливіфактори збільшення обсягів валового збору плодів і ягід та підвищенняефективності виробництва плодово-ягідної продукції.
Для визначеннязагальної тенденції урожайності в динаміці за ряд років по окремих видахкультур використаний метод вирівнювання динамічного ряду за допомогою середньоїза лінійним трендом та параболою (додатки Е.1-Е.9).
Протягомдосліджуваного періоду за всіма видами культур, за винятком ягідників,спостерігається тенденція до зниження рівня урожайності. При дослідженні буловизначено, що метод вирівнювання за параболою точніше характеризує динамікуурожайності. За цим методом коефіцієнт варіації коливається від 20 до 80відсотків.
Найменшимиколиваннями урожайності відзначаються такі культури, як вишня, черешня таабрикос. Високий коефіцієнт зниження урожайності характерний для яблуні таперсика, коефіцієнт лінійної функції в яких визначається відповідно -2,0t та -3,2t.
Найвищоюурожайністю відзначались райони третьої агрокліматичної зони (табл. 2.7).
Таблиця2.7
Урожайністьплодових і ягідних культур в сільськогосподарських підприємствах заагрокліматичними зонами, 2003 р.Агрокліматичні зони та райони Урожайність, ц/га зерняткових у т.ч. яблуня кісточкових у т.ч. черешня ягідних І зона 22,3 24,6 11,3 10,4 5,8 у т.ч. Запорізький 46,7 57,0 22,6 16,5 5,2 ІІ зона 33,6 36,9 7,0 5,6 1,5 у т.ч. Михайлівський 88,7 107,4 15,7 9,7 4,0 ІІІ зона 66,0 72,4 11,1 9,4 18,0 Мелітопольський 155,1 176,3 15,1 11,9 32,0 В середньому по області 43,1 47,6 10,3 8,7 5,6
У 2003 роціурожайність зерняткових у сільськогосподарських підприємствах становила 66,0ц/га. У цій зоні порівняно з першою та другою зонами відповідно одержано на43,7 та 32,4 ц/га більше. Водночас найвищою урожайністю кісточковиххарактеризується перший агрокліматичний район – 11,3 ц/га. В основному цепояснюється високими врожаями абрикосу в цій зоні. Третя зона із сприятливимиагрокліматичними умовами характеризувалась високими урожаями черешні, яка всередньому досягла 9,4 ц/га, при цьому в межах кожної агрокліматичної зониспостерігалися значні коливання урожайності в районах. Так, рівень урожайностічерешні в у третій зоні коливався від 2,8 до 38,6 ц/га, яблуні – від 4,2 до222,1 ц/га, що свідчить про резерви підвищення урожайності в кожнійприродно-кліматичній зоні.
Строкатістьурожайності та її низький рівень по окремих культурах і районах виявилися однимз основних факторів зміни обсягів валового збору плодово-ягідних культур уЗапорізькій області (рисунок 2.2, додаток Ж)
У 2003 роціпорівняно з 1998 роком виробництво плодів і ягід збільшилось майже в 2 рази, втому числі у Мелітопольському районі в 1,7 рази. Аналіз динаміки валових зборівпоказує, що в 2003 р. основне промислове виробництво було зосереджене вМелітопольському (49,1% від загального валового збору), Михайлівському (15,7%),Веселівському (7,5%) та Запорізькому (6,9%) районах. Можна зробити висновок, щоза досліджуваний період зони промислового виробництва не змінились, крімВасилівського, К.-Дніпровського та Якимівського районів. У 1998 р. частка цихрайонів у структурі валового збору відповідно дорівнювала 8,6; 2,4 і 2,7%, втой час як у 2003 р. вона зменшилась відповідно до 0,8; 1,2 і 0,3 відсотків.Отже, негативні наслідки економічних перетворень у сільськогосподарськомувиробництві призвели до значного скорочення виробництва плодової продукції усільськогосподарських підприємствах, а в деяких районах (Бердянський,Василівський, Веселівський, Гуляйпільський, Куйбишевський, Приазовський,Приморський, Розівський, Токмацький) фактично до повного його припинення.
За данимианкетування керівників сільськогосподарських підприємств, у 2000 р. 25,8%респондентів висловили думку, що садівництво в господарствах у майбутньому неперспективне. На їх переконання (74,3% респондентів) садівництво в регіоніповинно розвиватися лише у спеціалізованих господарствах, які мають можливостівпроваджувати нові сорти, підвищувати інтенсифікацію виробництва та успішноконкурувати на ринку за рахунок низької ціни.
Із збільшеннямурожайності плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствахобласті на 18,5 ц/га у 2003 р. порівняно з 1998 р. валовий збір збільшився на109,4 тис.ц. Яскравим прикладом впливу урожайності на зміну обсягів валовогозбору є Мелітопольський та Михайлівський райони. Так, у порівнянні з 2002 р.урожайність плодів і ягід у 2003 р. в цих районах відповідно збільшилась в 3,4і 2,0 рази, а валовий збір – в 3,2 і 2,2 рази.
У структурівалового збору плодово-ягідної продукції у Запорізькій області найвищою єчастка кісточкових культур (47,8%) і зокрема черешні та абрикосу (табл. 2.8).
Таблиця2.8
Структуравалового збору плодово-ягідної продукції у всіх категоріях господарств Запорізькоїобласті, 2003р.Продукція Всі категорії господарств Сільськогосподарські підприємства Господарства населення валовий збір, ц структура валового збору, % структура валового збору, % % до загального виробництва структура валового збору, % % до загального виробництва 1 2 3 4 5 6 7 Валовий збір 834780 100,0 100,0 25,4 100,0 74,6 зерняткові 364711 43,7 78,9 45,9 31,7 54,1 з них яблука 281598 33,7 77,7 58,5 18,8 41,5 груші 78782 9,4 0,7 1,9 12,4 98,1 кісточкові 398989 47,8 21,0 11,2 56,9 88,8 з них слива 44034 53 1,8 8,5 6,5 91,5 вишня 89790 10,8 0,6 1,4 14,2 98,6 черешня 89679 10,7 11,5 27,1 10,5 72,9 абрикос 161996 19,4 5,5 7,2 24,1 92,8
Продовженнятаблиці 2.81 2 3 4 5 6 7 персик 11323 1,4 1,7 31,6 1,2 68,4 горіхоплідні 39980 4,8 0,0 0,0 6,4 100,0 ягідники 31100 3,7 0,1 1,0 4,9 99,0 з них полуниця 8443 1,0 0,1 2,7 1,3 97,3 малина 8561 1,0 0,0 0,0 1,4 100,0 смородина 10135 1,2 0,1 0,3 1,6 99,7
В структурівалового збору плодової продукції в усіх категоріях господарств у Запорізькійобласті яблука займають 33,7%, причому 58,5% яблук вирощуютьсільськогосподарські підприємства і 41,5% господарства населення.
Іншими провіднимивидами плодово-ягідної продукції в усіх категоріях господарств в області єчерешня (10,7%) та абрикос (19,4%). При цьому в загальному обсязі виробництва всільськогосподарських підприємствах на черешню припадає 27,1%, у господарствахнаселення – 72,9%, абрикос відповідно – 7,2 і 92,8%. У 2003 одержано високийурожай вишні. В структурі валового збору у всіх категоріях господарств на неїприпадало 10,8%, при цьому 98,6% вишні вирощується в господарствах населення.
Як ужевідзначалося, основна частка у виробництві плодово-ягідної продукції належитьгосподарствам населення (74,6%), і крім абрикосу та вишні вони практичнозаймають провідне місце у виробництві яблук, груш, горіхоплідних, полуниці,малини, смородини. Проте в умовах адаптації садівництва до ринкового середовищане можна віддавати перевагу виробництву плодово-ягідної продукції лише вгосподарствах населення. Основною причиною є не тільки відсутність в нихналежної техніки та матеріально-технічної бази, а й неконтрольованезастосування засобів захисту рослин, що може призвести до порушенняекологічного балансу в населених пунктах і вирощування неякісної продукції,зменшення сировинної бази переробних підприємств внаслідок того, що основначастка виробництва плодів і ягід споживається безпосередньо в домогосподарствахта частково використовується для реалізації на сільських ринках.
Аналіз динаміки валовогозбору плодово-ягідних культур у сільськогосподарських підприємствах ігосподарствах населення вказує на тенденцію його постійного зниження ( додатокЗ.1, З.2).
Використанняметоду розрахунку рядів динаміки дало змогу зробити висновок, що в сільськогосподарськихпідприємствах протягом 1996-2002 роках валовий збір щорічно зменшувався усередньому на 13,7 тис. ц. Найбільший приріст був у 2000 році (77,4 тис. ц). Задосліджуваний період обсяг валового збору зменшився в 2,9 рази. За середнімкоефіцієнтом росту можна встановити, що середній темп зменшення обсягіввалового збору дорівнював 12,5%. Аналогічна тенденція спостерігається і вгосподарствах населення. Загальне зниження обсягів виробництва плодів і ягідстановило 539,7 тис. ц із щорічним зменшенням на 72,5 тис. ц. Значення 1%приросту за аналізований період зменшилось з 8,33 тис. ц до 29,3 тис. ц, абомайже в 2,8 разів.
Ставлення досадівництва як до другорядної галузі зумовило скорочення обсягівплодово-ягідної продукції у підприємствах усіх форм господарювання, і особливов реформованих сільськогосподарських підприємствах. Однією з вагомих причинпослаблення економічного розвитку садівництва в Запорізькій області виявилосьневрегульованість майнових і земельних відносин щодо володіння, користування тарозпорядження багаторічними насадженнями. В умовах реформування агарногосектора економіки врегулювання земельних і майнових питань характеризуєтьсярізноманіттям форм власності в тих сільськогосподарських підприємствах, наземлях яких розміщенні багаторічні насадження, ці землі залишаються зневизначеною формою власності у постійному користуванні підприємствправонаступників. Особливість цього процесу полягає тому, що залишковавартість багаторічних насаджень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №177 від 29.01.2001 р. залишається на балансі підприємств правонаступників якмайно, що не було розпайоване [97]. Тенденція до подрібнення цілісних майновихкомплексів неминуче призведе до значного погіршення стану справ у садівництві.Важливим постає питання орендних відносин на землях під багаторічниминасадженнями. З позиції розвитку сада розмір орендної плати повинен бути якможливо менший. З іншого боку програють орендодавці. Грошова оцінка 1 га землі під багаторічними насадженнями у Запорізькій області дорівнює 17,7 тис. грн., присередньому розмірі паю 7 га. В такому випадку розмір орендної плати (3відсотка) дорівнюватиме 3,7 тис грн. Такий розмір орендної плати стаєнеможливим особливо в спеціалізованих господарствах, де площа під багаторічниминасадженнями встановлює 300-500 га. Важливо встановити межу, при якій будевідбуватиметься процес відтворення. З цього приводу показник норми прибутку, навідміну від показника рентабельності відображає вплив всього капіталу і включаєвартість землі. За даними бухгалтерського обліку розраховані норми прибутку ірентабельності для сільськогосподарських підприємств, які вирощуютьплодово-ягідну продукцію (табл.2.9).
Таблиця2.9Господарства норма прибутку, % норма рентабельності, % ПСП «Смирнова» Бердянський район 0,4 5,0 СВК «Калініна» Приазовський район 1,4 55,6 ТОВ «Жуково» Приазовський район 2,3 34,6 ТОВ «Маяк» Мелітопольський район 3,5 92,3 ДГ «Мелітопольське» Мелітопольський район 5,1 27,0 СВК «Фрунзе» Веселівський район 6,4 26,7
Норма прибуткувідображає частину прибутку, яка приходиться на авансовий капітал, тобтоналежить господарю. Таким чином, в дослідних господарствах на 1 грн. капіталу,який зосереджений на виробництві плодово-ягідної продукції приходиться від 0,4до 6,4%.
Отже, постаєпроблема адаптації підприємств різних форм господарювання до ринкової економіки(табл. 2.10)
Таблиця2.10
Виробництвоплодів та ягід в окремих категоріях господарств
уЗапорізькій області в 2003 р.Категорії господарств Всього плодів та ягід у тому числі Зерняткові Кісточкові Ягідники ц % ц % ц % ц % Сільськогосподарські підприємства 212166 100,0 167325 100,0 44530 100,0 296 100,0 Господарські товариства 69048 32,5 55059 32,9 13962 31,4 12 4,1 Сільськогосподарські кооперативи 29452 13,9 20694 12,4 8714 19,6 44 14,9 Державні сільськогосподарські підприємства 103758 48,9 85158 50,9 18360 41,2 240 81,1 Приватні підприємства 6452 3,0 4014 2,4 2438 5,5 - - Фермерські господарства 3456 1,6 2400 1,4 1056 2,4 - -
У післяреформенийперіод у Запорізькій області функціонують 85 новостворенихсільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні плодово-ягідноїпродукції.
Найбільш масовоюформою господарювання в області стали товариства з обмеженою відповідальністюта сільськогосподарські виробничі кооперативи. Разом з тим обсяги виробництваплодово-ягідної продукції в державних підприємствах значно вищі, ніж упідприємствах інших форм господарювання. Питома вага державних підприємств вструктурі сільськогосподарських підприємств дорівнює 48,9%,сільськогосподарських товариств і кооперативів – відповідно 32,5 і 13,9%.Необхідно підкреслити, що серед семи державних підприємств існує два досліднихгосподарства, які спеціалізуються на вирощуванні плодів та ягід і щорічновиробляють 90-95% від обсягу плодово-ягідної продукції державних підприємств.Ці господарства мають високий рівень інтенсифікації, сучасні технологіївиробництва, ефективну виробничу структуру. Досвід таких господарств свідчить,що навіть у нинішніх складних умовах галузь садівництва може бути ефективною.
Частка виробничихкооперативів в загальній кількості сільськогосподарських підприємств дорівнює27,1%. У підприємствах цієї форми власності виробництво зерняткових культурстановить 70,3%, кісточкових – 29,6%, ягідників – 0,1%, у сільськогосподарськихтовариствах – відповідно 79,7; 20,2 і 0,1%. Основна частка ягідних (81,1%)вирощується в державних підприємствах.
За результатамидослідження встановлено, що 9 з 12 приватних підприємств у Запорізькій області,що вирощують плодово-ягідну продукцію, є збитковими, основною причиною чого єнестача матеріальних засобів для придбання добрив, засобів захисту рослин,відсутність сучасної спеціалізованої малопотужної техніки для використання вгалузі. За розмірами і технічною оснащеністю приватні господарства поки що неспроможні впроваджувати досягнення науково-технічного процесу. У структурівиробництва плодів і ягід приватні підприємства займають тільки 5,8%, у томучислі зерняткових культур – 2,4 відсотка.
Садівництвовважається перспективною галуззю у фермерських господарствах, як виробництвотрудомісткої продукції, де результат особливо залежить від якості виконаннятехнологічних операцій, відповідальності й дисциплінованості. Проте, збільшеннявиробництва плодів і ягід за рахунок розміщення у фермерських господарствах неспостерігається, а навпаки повільно зменшується. В 2003 році валовий збір плодово-ягідноїпродукції в фермерських господарствах дорівнював 3456 ц, або 0,4% відзагального обсягу в Запорізькій області. При сучасних міжгосподарських зв‘язкахнеможливо забезпечити належний рівень розвитку садівництва, маючи вкористуванні всього 20-25 гектарів землі під багаторічними насадженнями, крімтого 40% насаджень використовуються понад нормативний строк. Це обумовлюєнизький рівень урожайності у фермерів, який в середньому дорівнює 5-10 ц/га.Так, в 2003 році урожайність черешні була 4,1 ц/га, при помологічному рівні60-70 ц/га. Висока собівартість реалізації плодово-ягідної продукції (200-300грн/ц) та низька ціна реалізації (80-100 грн/ц) обумовили збитковість галузі уфермерських господарствах. Разом з тим важливо підтримувати розвиток фермерськогосадівництва. Така ситуація зумовлює необхідність поліпшення їх науковогозабезпечення, налагодження випуску спеціальних машин і реманенту для догляду занасадженнями, розширення в системі споживчої кооперації закупівліплодово-ягідної продукції у фермерів.
Внаслідок великихколивань урожайності плодово-ягідних культур, різної структурипородно-сортового складу за районами та неоднаковими природнокліматичнимиумовами частка районів і груп культур у структурі валового збору досить різна(табл. 2.11).
Таблиця2.11
Валовапродукція садівництва та її структура в сільськогосподарських підприємствах в2003 р.Райони Валовий збір У валовому зборі, % ц % до валового збору зерняткових кісточкових ягідників І зона 33236 15,7 78,4 20,8 0,7 ІІ зона 44314 20,9 85,9 14,0 0,1 ІІІ зона 134616 63,4 76,7 23,2 0,1 Разом 212166 100,0 78,9 21,0 0,1
Найбільший обсягвалової продукції в сільськогосподарських підприємствах області одержуютьМелітопольський (49,5% від загального збору), Михайлівський (15,3%),Веселівський (7,4%), Запорізький (6,8%) райони, які взагалі виробляють 79%валового збору плодів і ягід в області. Виробництво плодів і ягід булозосереджено переважно в третій агрокліматичній зоні, що пояснюєтьсясприятливими природно-кліматичними умовами для вирощування продукціїсадівництва, і становило 134616 ц, або 63,4% валового збору. Основна частинавалового збору зерняткових культур також зосереджена у третій агрокліматичнійзоні. У цій зоні частка зерняткових у структурі валового збору за групамикультур займає 76,7%, у тому числі в Веселівському і Приазовському районахвідповідно 95,3 і 81,8 відсотків.
У структурівалового збору кісточкових провідна роль належить районам третьоїагрокліматичної зони, за умов сприятливих природно-кліматичних умов йоптимального породно-сортового складу насаджень. Так, частка виробництва врайонах цієї зони дорівнювала відповідно: Мелітопольський (25,5%), Приазовський(18,2%), Приморський (54,5%), Якимівський (24,5%). Привертає увагу дуже великачастка валового збору кісточкових культур у районах першої і другої зони, такихяк Гуляйпільський, Токмацький, Чернігівський. Якщо Чернігівський районвідзначався високою урожайністю кісточкових культур в 2003 році, то в іншихрайонах, як свідчать результати дослідження, основною причиною великих обсягіввалового збору кісточкових культур було недооцінка виробництва зернятковихкультур у регіоні. Залежно від цільового призначення продукції садівництвачастка зерняткових культур у зоні Степу має становити в середньому 50-60%,кісточкових – 30-35 відсотків.
Основневиробництво ягід зосереджено в першій зоні, де основними її виробниками єВільнянський (13,5%) і Запорізький (70,3%) райони. Складний фінансовий стансільськогосподарських підприємств у К.Дніпровському районі, який ранішеспеціалізувався на вирощуванні ягідних культур, призвів до фактичного їхзнищення.
Характерноюособливістю промислового садівництва області за досліджуваний період сталатенденція строкатості в рівнях економічної ефективності як в цілому по області,так і за адміністративними районами, розміщеними навіть в одних і тих жекліматичних умовах (табл. 2.12).
Таблиця2.12
Ефективністьвиробництва плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствахЗапорізької областіПоказники Роки 2000 2001 2002 2003 Площа насаджень у плодоносному віці, га 11891 10359 9502 8233 Валовий збір плодів і ягід, ц 108983 128815 70652 212166 Урожайність, ц/га 9,2 12,4 7,4 25,8 Затрати праці, люд-год.: на 1 га 128,2 122,1 128,9 163,7 на 1 ц 14,0 9,8 17,3 6,4 Виробничі витрати на 1 га, грн. 431,2 638,2 642,9 1178,0 Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн. 52,8 52,7 79,8 55,2 Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн. 63,6 79,9 100,8 67,2 Прибуток (+), збиток (-): всього, тис. грн. 890,3 2733,9 1704,2 1815,3 на 1 га, грн. 74,9 263,9 179,4 220,5 на 1 ц реалізованої продукції, грн. 10,8 27,2 21,0 12,0 Рівень товарності, % 75,6 78,0 114,6 71,0 Рівень рентабельності, % 20,5 51,7 26,4 21,9
В ціломувиробництво плодово-ягідної продукції визначається своєю прибутковістю. Заостанні чотири роки кількість збиткових господарств, які вирощують зменшиласьдо 31. Але можна зробити висновок, що в господарствах ще не одержуютьмаксимального ефекту від виробництва плодів та ягід.
Нерівномірністьвитрат на 1 га в основному обумовлює строкатість урожайності. Так, у 2003 року,порівняно з 2000 роком при збільшенні витрат на 1 га в 2,7 рази урожайність плодово-ягідної продукції збільшилась в 2,8 рази. Сільськогосподарськіпідприємства протягом останніх років визначаються непостійним внесенняммінеральних і органічних добрив та засобів захисту рослин. слід відзначити, щов 2001 році урожайність плодів і ягід була менше в два рази, в той же часрентабельність виробництва була в 2,4 рази вища. більш того, при майжеоднаковій рентабельності в 2000 і 2003 роках урожайність продукції в 2000 роцідорівнювала 35,7% від рівню 2003 року. це підкреслює необхідність створенняорганізаційних структур виробництва та реалізації продукції, які б відповідалиринковим умовам.
Досвід передовихсадівницьких господарств підтверджує, що в ринковій економіці, в умовахконкуренції, інтенсифікація виробництва відкриває широкі можливості дляпідвищення урожайності, швидкого наповнення ринку плодоягідною продукцією,забезпечує значне зниження витрат праці і коштів на одиницю продукції, підвищуєефективність виробництва.
Встановлено, що усільськогосподарських підпрємствах Запорізької області інтенсифікація позитивновпливає на підвищення ефективності виробництва (рис. 2.3). />
У 1998-2003 рр.урожайність продукції змінювалася залежно від рівня виробничих затрат на 1 га. При збільшенні виробничих затрат на 1 га у 4,8 раза у 2003 р. порівняно з 1999 р. урожайністьплодово-ягідної продукції зросла у 4,3 раза, а галузь із збитковоїперетворилась у прибуткову. При зростанні урожайності у 2001-2003 рр. з 12,8 до25,8 ц/га розмір прибутку на 1 га залишився майже однаковим. Тобто збільшенняобсягу виробництва поки що не забезпечує значного підвищення прибутковостівиробництва плодів та ягід. Проведені дослідження свідчать, що підвищення рівняспеціалізації супроводжується зростанням рівня інтенсифікації виробництва істворює умови для зростання його ефективності (табл. 2.13)
Таблиця2.13
Ефективністьвиробництва плодів та ягід
залежновід рівня спеціалізації сільськогосподарських підприємств
Запорізькоїобласті у 2003 р.Показники Групи господарств за питомою вагою реалізації плодів та ягід у структурі товарної продукції рослинництва, % Разом
І
до 0,5
ІІ
0,5-5,0
Ш
5,1 і більше Кількість підприємств у групі 27 22 18 67 Середній рівень спеціалізації, % 0,2 2,6 41,3 9,9 Валовий збір плодів та ягід на господарство, ц 123 1345 8998 2909 Затрати праці на 1 ц, люд-год. 16,8 11,0 6,0 6,9 Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн. 88,0 61,9 58,1 59,1 Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн. 49,4 39,3 77,8 72,0 Прибуток, збиток (-) всього на господарство, тис. грн. -3,3 -20,2 129,8 27,1 на 1 ц реалізованої продукції, грн. -38,6 -22,6 19,7 12,9 Рівень товарності, % 70,3 66,6 73,2 72,2 Рівень рентабельності, % -43,9 -36,5 33,9 21,8
Прибутковістьвиробництва у третій групі господарств забезпечується при питомій вазіплодово-ягідної продукції у обсязі реалізованої продукції рослинництва 41,3%,собівартості одного центнера реалізованої продукції 58,1 грн., при цьомузростає якість і товарність плодів. Тому прибуток на центнер реалізованоїпродукції становить 19,7 грн., при рівні рентабельності 33,9%, тоді як в іншихгрупах господарств галузь була збитковою.
Низькаконцентрація площ плодових насаджень не дає змоги повною мірою використовуватифактори впливу інтенсифікації для зниження собівартості продукції, підвищенняпродуктивності і в цілому забезпечувати ефективне виробництво плодів та ягід удосліджуваному регіоні. Якщо раніше площі під багаторічними насадженнями всільськогосподарських підприємствах становили 100-150 га при площі сільськогосподарських угідь в середньому на господарство 4-5 тис. га, то нині – лише50-60 га, при тій самій площі сільськогосподарських угідь.
Одночаснеіснування високорентабельного і збиткового виробництва плодово-ягідноїпродукції у сільськогосподарських підприємствах фактично в однаковихприродно-економічних умовах свідчить про наявність значних резервів підвищенняефективності виробництва. Для більш поглибленого аналізуорганізаційно-економічних факторів впливу на ефективність виробництваплодово-ягідної продукції зроблені дослідження показників діяльностісільськогосподарських підприємств третьої агрокліматичної зони: Бердянський,Веселівський, Мелітопольський, Приазовський, Приморський, Якимівський райони,які знаходяться майже в однакових природних умовах.
Підвищення рівняконцентрації садівництва в сільськогосподарських підприємствах південного Степусприяє значному зростанню валового збору та зниженню затрат праці на 1 цплодово-ягідної продукції (таблиця 2.14)
У третій групіпри середньому валовому зборі плодів і ягід 2571,1 ц затрати праці на 1 цстановили 17,0 люд.-год., що порівняно з першою і другою групами відповідноменше на 24,2 та 13,0 відсотків.
Урожайність утретій групі майже в шість разів вища проти рівня першої групи. Порівняно іздругою групою, урожайність плодів і ягід у сільськогосподарських підприємствахтретьої групи вища на 13,3 ц/га а собівартість 1 ц реалізованої продукціїзнизилася на 36,6 грн.
Таблиця2.14
Ефективністьвиробництва плодів і ягід залежно від рівня концентрації плодово-ягіднихнасаджень у сільськогосподарських підприємствах Запорізької області (всередньому за 1996-2001 рр.)Показники Групи господарств за площею багаторічних насаджень на 1 підприємство, га
І
до 25,0
ІІ
25,1 – 50,0
ІІІ
50,1 і більше 1 2 3 4 Кількість підприємств у групі 26 22 26 Площа насаджень у плодоносному віці, га 12 37 127 Валовий збір плодів і ягід, ц 43,2 256,3 2571,1 Урожайність, ц/га 3,6 6,9 20,2 Затрати праці, люд-год.: на 1 га 148,3 207,8 344,6 на 1 ц 41,2 30,0 17,0 Виробничі витрати на 1 га, грн. 279,2 578,6 890,4 Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн. 75,2 82,1 45,5 Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн. 35,2 49,0 50,2 Прибуток (+), збиток (-): всього, тис. грн. -1,47 -6,25 11,17 на 1 га, грн. -122,5 -168,9 88,0 на 1 ц реалізованої продукції, грн. -40,0 -33,1 4,8 Рівень товарності, % 84,9 73,7 91,2 Рівень рентабельності, % -53,3 -40,3 10,5
Прибутковимсадівництво було лише у третій групі, тоді як у двох останніх групахвирощування плодів і ягід у більшості сільськогосподарських підприємствзбиткове, що пояснюється високими витратами та низькою врожайністю. Збитковістьплодово-ягідного виробництва у цих підприємствах зумовлюється також нижчоюякістю плодів і ягід та, як наслідок, нижчими цінами реалізації. Отже, труднощіз реалізацією плодів і ягід на ринку пояснюються їх низькою якістю. Для великихсадівницьких господарств ця проблема не така гостра. У спеціалізованихгосподарствах, як правило, 50-70% валового збору плодів і ягід реалізується законтрактом, які вони укладають у лютому – квітні, 10-20% залишається назберігання, 5-10% надходить на переробку і лише 5 % виділяється робітникам врахунок оплати праці. У господарствах з низьким рівнем спеціалізації 30-40%плодово-ягідної продукції реалізується на ринку і приблизно стільки жзалишається для видачі робітникам і пайовикам в рахунок оплати за землю тамайнові паї. Таким чином, у господарствах з низьким рівнем спеціалізаціївиробництво плодів і ягід має лише споживчий характер.
Проведенідослідження, вказують, що при багатогалузевій формі ведення господарства доситьважко досягти високих темпів розвитку садівництва. Найбільш ефективно ведетьсясадівництво в спеціалізованих господарствах, про що свідчать дані таблиці 2.15
Таблиця2.15
Ефективністьвиробництва плодів і ягід
залежновід рівня спеціалізації сільськогосподарських підприємств Запорізької області(в середньому за 1996-2001 рр.)Показники Групи господарств за рівнем спеціалізації виробництва плодів і ягід на 1 господарство, %
І
до 0,5
ІІ
0,5-1,0
ІІ
1,1-5,0
ІІІ
5,1 і більше Кількість підприємств у групі 39 12 14 9 Середній рівень спеціалізації, % 0,2 0,7 1,8 12,7 Площа насаджень у плодоносному віці, га 24 55 82 187 Валовий збір плодів і ягід, ц 56,7 227,9 672,7 6583,1 Урожайність, ц/га 2,4 4,1 8,2 35,2 Затрати праці, люд-год. на 1 га 130,8 156,9 258,9 493,0 на 1 ц 55,4 37,9 31,6 14,0 Виробничі витрати на 1 га, грн. 307,5 398,0 650,2 1308,1 Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн. 131,3 104,1 75,6 39,5 Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн. 39,8 43,6 59,7 48,9 Прибуток (+), збиток (-) всього, тис. грн. -3,89 -11,0 -8,9 57,3 на 1 га, грн. -162,1 -200,0 -109,0 306,3 на 1 ц реалізованої продукції, грн. -91,5 -60,8 -15,9 9,4 Рівень товарності, % 75,0 79,4 83,8 91,8 Рівень рентабельності, % -66,3 -58,4 -21,0 23,8
Підвищення рівнюспеціалізації садівництва безпосередньо впливає на показники економічноїефективності галузі. При середньому рівні спеціалізації 12,7% у четвертійгрупі обсяги виробництва плодів і ягід становлять 6583,1 ц, що в 9,8 раз вищеніж у третій групі. Урожайність плодово-ягідної продукції у четвертій групівища майже у 11 разів від рівня урожайності господарств другої групи та в 4разів – третьої.
Дослідженнявказують, що підвищення рівню спеціалізації, як правило, супроводжуються ростомінтенсифікації виробництва і забезпечують високу окупність капітальних вкладень.Для збільшення урожайності від 2,4 ц/га до 35,2 ц/га, або в 11,4 разів,виробничі витрати на 1 га збільшились лише в 3,8 разів. Підвищення рівнюспеціалізації впливає на якість продукції. Більша частка стандартної продукції внасадженнях господарств четвертої групи і більш висока реалізаційна ціна плодівпісля довготривалого зберігання, сприяли тому, що в господарствах четвертоїгрупи прибуток на одиницю площі дорівнює 306,3 грн.
Аналіз рівняспеціалізації в середньому за 6 років свідчить, що в Запорізькій областісклались три типи господарств:
І тип господарств– багатогалузеві господарства, в яких садівництво є додатковою галуззю, рівеньспеціалізації в них до 1,0 %. Такий тип характерний для більшості господарств,які займаються садівництвом. Прикладом можуть бути сільськогосподарськіпідприємства Леніна і ПП “Приморський” Якимівського району, ВАТ “Весна” і СВК“Агрофірма ім. Фрунзе” Мелітопольського району, ТОВ “Калініна” Приазовськогорайону.
ІІ типгосподарств – багатогалузеві господарства, садівництво в яких є однією зпровідних галузей. Рівень спеціалізації – 1-5 %. Ці господарства забезпечуютьвисоку урожайність плодово-ягідної продукції і мають високий рівень товарності.Так, у ТОВ “Маяк” Мелітопольського району рівень урожайності в середньому за1996-2001 рр. становить 5,8 ц/га, при собівартості виробництва плодів і ягід –340,8 грн., рівні товарності – 85%.
ІІІ типгосподарств – спеціалізовані господарства, в яких садівництво являєтьсяосновним джерелом надходжень прибутку. Рівень рентабельності в ДГ“Мелітопольське” в середньому за 6 років становить 46,6%, а урожайність плодіві ягід – 99,1 ц/га. На досягнення такого рівня виробництва щорічно витрачається2500-3500 грн/га. Вирощування сортів високої якості, які відповідають вимогамспоживачів, організація зберігання продукції в господарстві забезпечуютьприбуток в середньому 1104 грн./га.
Отже, існуванняводночас високорентабельного та збиткового виробництва плодово-ягідноїпродукції у сільськогосподарських підприємствах, які знаходяться в однаковихприродно-кліматичних й економічних умовах, свідчить про наявність резервівзниження собівартості виробництва плодів і ягід, та підвищення урожайності і націй основі піднесення ефективності ведення садівництва.
Існує прямазалежність показників ефективності виробництва від обсягів виробництва плодів іягід у господарстві (табл. 2.16)
Таблиця2.16
Ефективністьвиробництва плодів і ягід залежно від обсягу виробництва плодово-ягідноїпродукції в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області (всередньому за 1996-2001 рр.)Показники Групи господарств за обсягами виробництва плодів та ягід на підприємство, ц
І
до 500,0
ІІ
500,1-1000,0
ІІІ
1000,1 і більше 1 2 3 4 Кількість підприємств у групі 58 8 8 Валовий збір плодів і ягід, ц 102,2 763,1 7697,2 Площа насаджень у плодоносному віці, га 35 101 190 Урожайність, ц/га 2,9 7,6 40,5 Затрати праці, люд-год.: на 1 га 148,6 400,1 449,4 на 1 ц 50,9 53,0 11,1 Виробничі витрати на 1 га, грн. 329,4 837,7 1308,4 Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн. 113,7 116,3 37,4
Продовженнятаблиці 2.161 2 3 4 Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн. 55,5 68,5 47,9 Прибуток (+), збиток (-): всього, тис. грн. -4,77 -30,27 66,35 на 1 га, грн. -133,4 -299,7 349,2 на 1 ц реалізованої продукції, грн. -58,2 -47,8 10,5 Рівень товарності, % 80,4 83,0 82,0 Рівень рентабельності, % -50,3 -26,0 28,1
Сільськогосподарськіпідприємства досліджуваного регіону відзначаються низьким рівнем обсягіввиробництва. Лише 16 господарств із 74-х у середньому за рік одержують більше500 ц. Так, середній рівень валового збору у другій групі становить 763,1 ц.Такий стан пояснюється не тільки невеликими площами насаджень у плодоносномувіці, а й низьким рівнем інтенсифікації виробництва.
Виробничі витратина 1 га у першій та другій групі сільськогосподарських підприємств відповіднодорівнювали 25,2 і 64,0% від витрат третьої групи, відповідно затрати праці –33,1 і 89,0%, що стало основною причиною збитковості господарств двох першихгруп взагалі і в розрахунку на 1 га.
Поряд з тим,протягом дослідного періоду спостерігається стійкий спад виробництва плодів таягід, одною з основних причин якого є порушення технологій догляду занасадженнями. Це перш за все стосується своєчасності заходів боротьби зішкідниками та хворобами, строків та норм внесення добрив, проведення необхідноїкількості поливів, порушення строків збору урожаю, недостатнього забезпеченнятранспортними засобами.
Обсяг виробництваплодів і ягід є вагомим фактором підвищення показників ефективності, таких якприбуток на 1 га реалізованої продукції і рівень рентабельності. У процесідослідження встановлена пряма залежність цих показників від зміни валовогозбору. Так, у південному Степу виробництво плодів і ягід сільськогосподарськихпідприємств прибуткове, якщо його обсяги перевищують 1000 ц за рік. В основномувсі господарства, які одержали валовий збір менше 1000 ц були збитковими, абоодержали річний прибуток не більше 10 тис. грн. за рік.
Слід наголосити,що економічна ефективність залежить не тільки від обсягів виробництва іпоказників рівня інтенсифікації, а й від ціни реалізації та рівня товарності.Так, у господарствах третьої групи СВК “Дружба” (Мелітопольського району), СВК“Фрунзе” (Веселівського району) при середніх обсягах валового збору відповідно1307,5 і 1970,5 ц та рівня товарності 83,2 і 84,4%, прибуток на 1 га становить 171,6 та 915,2 грн. Основною причиною перш за все стала висока ціна реалізаціїпродукції, яка відповідно дорівнювала 70,7 і 63,2 грн./ц. Низький рівеньтоварності в господарствах свідчить про резерви підвищення обсягів реалізаціїпродукції за рахунок удосконалення каналів збуту, розвитку інфраструктури,підвищення якості, а на засадах цього конкурентоспроможності продукції всільськогосподарських підприємствах.
Отже, впливнегативних економічних наслідків позначився на зниженні рівня урожайності вдосліджуваному регіоні, особливо в сільськогосподарських підприємствах, авнаслідок цього зменшення обсягів виробництва плодів усіх видів плодово-ягіднихкультур. Аналіз ефективного виробництва визначив чітку тенденцію міжконцентрацією і спеціалізацією галузі, обсягами виробництва та зменшеннямзатрат праці та собівартості продукції, збільшенням прибутку на 1 га, рівня товарності і рентабельності виробництва. Одночасне існування збиткових і прибутковихгосподарств вказує на значні резерви підвищення ефективності виробництваплодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах Запорізькоїобласті.
2.3Ефективність реалізації плодово-ягідної продукції
Одним із суттєвихфакторів ефективності виробництва плодово-ягідної продукції являєтьсяформування сфери реалізації. Декілька років тому ринок продукції садівництва небув актуальним для конкретно взятого господарства, так як практично весь обсягплодів і ягід закуповувався державою і велика частина прибутку від їхреалізації поступала державним заготівельним та переробним організаціям. нарядуз цим, більшість господарств, які зупинились перед свободою вибору, вжесьогодні зіштовхуються з гострою проблемою збуту плодово-ягідної продукції.
Одержуючи урожай,але не знаходячи споживача на цю продукцію навіть спеціалізовані господарстване можуть вести не тільки розширене, але й просте відтворення. Тому,першочерговою метою товаровиробника є активний пошук ринків збуту.
Необхіднозосередити увагу на тому аспекті, що в умовах перехідної економіки основнимивиробниками плодово-ягідної продукції в дослідженому регіоні залишаютьсягосподарства населення, що спричиняє труднощі як у виробництві плодів та ягід,так і їх реалізації. Фактично таке виробництво призначене насамперед длясамозабезпечення домогосподарств і, по суті, майже не впливає на функціонуванняринку плодово-ягідної продукції, практично не пов‘язане із забезпеченнямсировиною переробної промисловості.
Однією з основнихпричин незадовільного забезпечення регіонального ринку плодами та ягодами є нетільки спад виробництва, а й низька товарність плодово-ягідної продукції (рис.2.4)
Середній рівеньтоварності за 6 років становить 87,2%. Основною причиною такого стану є несвоєчаснареалізація вирощеної продукції, внаслідок чого її псування, неможливістьбільшості господарств знайти ефективні канали збуту. Слід вказати на протилежнутенденцію рівня товарності й обсягів реалізації продукції. Тобто рівеньтоварності збільшується не за рахунок зростання обсягів виробництва іреалізації продукції, а тільки за рахунок підвищення частки обсягів реалізації.Обсяги реалізації продукції у 2002р. в порівнянні з 2001 р. зменшилися на19,4%, водночас рівень товарності зріс на 35,1%; а при зниженні рівнятоварності на 39,7% у 2000 р. в порівнянні з 1999 р. обсяг реалізації продукціїзбільшився майже удвічі.
Перш за все цеозначає, що сільськогосподарські підприємства можуть реалізувати лише певну,визначену частину виробленої продукції. Господарства не здатні реагувати наекономічні умови, створені на ринку, а саме зміну цін, попиту і пропозиції.
У процесідослідження встановлено, що рівень товарності плодово-ягідної продукціїзалежить від місця розташування сільськогосподарських підприємств (табл. 2.17,додаток К).
Таблиця2.17
Структуравалового збору та реалізації плодово-ягідної продукції в сільськогосподарськихпідприємствах Запорізької області в 2002 р.Райони та агрокліматичні зони Валовий збір, т Структура валового збору, % Реалізовано продукції, т Відношення реалізованої продукції в % до до валового збору до підсумку І зона 33236 15,7 23990 72,2 15,9 ІІ зона 44314 20,9 20610 46,5 13,7 ІІІ зона 134616 63,4 105970 78,7 70,4 Разом по області 212166 100 150570 71,0 100,0
Сільськогосподарськіпідприємства, в яких рівень товарності перевищує 80%, в основному знаходяться упершій і другій агрокліматичних зонах. Так, рівень товарності в деяких районахЗапорізької області у 2003 р. був таким: у К.-Дніпровському – 99,7%, Чернігівському– 96,3% Якимівському – 86,2%, Приморському – 82,2%. Причина полягає насампереду розміщенні плодових насаджень поблизу промислових центрів і курортної зони,наявності переробної промисловості та наближення її до сировинної бази.
На територіїобласті діють Бердянський, К.-Дніпровський, Мелітопольський і Токмацькийконсервні комбінати, наявна розгалужена мережа автомобільних шляхів, череззахідні райони пролягає траса Москва – Сімферополь, розташований морський порту Бердянську.
Незважаючи на це,основними районами, які забезпечують область товарною продукцією, єМелітопольський (53,3% від загального обсягу реалізованої продукції),Веселівський (9,5%), Михайлівський (9,1%), Запорізький (7,1%). Середній рівеньінших господарств у структурі реалізації продукції займає лише 1-3% і невпливає на загальний обсяг реалізації продукції в регіоні.
За останні 6років спостерігається збільшення реалізації продукції як взагалі по області,так і по агрокліматичними зонам та районам.
Таблиця2.18
Обсягиреалізації плодово-ягідної продукції сільськогосподарськими підприємствамиЗапорізької області за агрокліматичними зонами, тоннАгрокліматичні зони 1998 1999 2000 2001 2002 2003 Відношення 2003 до 1998 р., +/– І зона 421 348 1763 1518 768 2399 1978 ІІ зона 2415 666 1128 1737 1692 2061 -354 ІІІ зона 7039 3014 5350 6789 5638 10597 3558 Разом по області 9875 4028 8241 10044 8098 15057 5182
За цей періодобсяг реалізації продукції збільшився на 5182 тонн, причому в першій зоні – на1978 тонн, у третій – на 3558 тонн, в той же час обсяг реалізації плодів і ягідв другій агрокліматичній зоні зменшився на 14,5%. Основною причиною виявилосярізке скорочення товарної продукції в господарствах, а в деяких районах плоди іягоди не реалізували взагалі. Водночас протягом 1998 – 2000 рр. ці районизабезпечували область плодово-ягідною продукцією в середньому на 19%, у 2001 –на 17,3%; і в 2003 р. – на 13,7 відсотків.
Обсяги реалізаціїпродукції також знизились до загрозливого рівня в районах І зони, а саме вОріхівському (196 т), Куйбишевському (186 т), Гуляйпільському (143 т) іНовомиколаївському (17 т).
Основнимипричинами спаду стала відсутність держзамовлення на плодово-ягідну продукцію танезадовільна маркетингова діяльність, завдання якої є вивчення питаньзаготівлі, зберігання, переробки продукції, оптової й роздрібної торгівлі. Якпереконують результати дослідження, господарства ще не адаптували виробництвоплодово-ягідної продукції до ринкових умов.
У процесіпереходу до ринкових відносин значно змінилася структура каналів реалізаціїплодів та ягід. Частка окремих каналів реалізації плодово-ягідної продукції уЗапорізькій області характеризується даними таблиці 2.19
Таблиця2.19
Обсягиі частка каналів реалізації плодово-ягідної продукції в сільськогосподарськихпідприємствах Запорізької області, 2003 рр.Канали реалізації Кісточкові Зерняткові Ягідники Всього т % т % т % т % Переробні підприємства 5 0,1 264 2,5 - - 269 1,8 Населенню в рахунок оплати праці 586 13,6 1196 11,2 2 9,5 1784 11,8 Міські ринки та власні магазини 1669 38,7 3501 32,7 - - 5170 34,3 Видача пайовикам 103 2,4 257 2,4 - - 360 2,4 Інші канали реалізації 1952 45,2 5503 51,3 19 90,5 7474 49,6 Разом 4315 100,0 10721 100,0 21 100,0 15057 100,0
Основним каналомреалізації, який реально відображає цінову ситуацію, є реалізація продукціїчерез міські ринки та власні магазини, на яку припадає 34,3%. У Запорізькійобласті в 2003 році через заготівельну систему було реалізовано тільки 1,8%плодів та ягід. У 2001 р. з‘явився новий канал реалізації плодів і ягід –видача пайовикам в рахунок орендної плати за землю та оплати майнових паїв.Загальний обсяг продажу плодів і ягід за цим каналом реалізації в 2003 р.становив лише 2,4 %. Але він ще не набув вагомого значення серед інших каналівреалізації продукції, крім того, плодово-ягідна продукція реалізується черезспоживчу кооперацію, комерційні структури та підприємства.
Основним каналомзбуту зерняткових і кісточкових культур є продаж їх комерційним підприємствам –відповідно 45,2 і 51,3%. Структура каналів реалізації ягідних культур значновідрізняється від структури каналів реалізації плодових культур, якахарактеризується відсутністю реалізації продукції на міських ринках та значноюпитомою вагою реалізації населенню в рахунок оплати праці – 9,5.
Якщо характеризуватипродаж плодово-ягідної продукції за різними каналами реалізації в динаміці(додаток Л), то можна переконатися, що в 1998 – 2003 рр. по зернятковихкультурах різко знизилася частка реалізації заготівельним організаціям.
Так, в 2003 р.порівняно з 1997 р. обсяг продажу зерняткових заготівельним організаціямскоротився на 86,6%, а в 2002 і 2003 роках майже зник взагалі. Основноюпозитивною зміною в структурі каналів реалізації зерняткових є продаж продукціїсільськогосподарськими підприємствами на ринку та через власні магазини. У 2003р. через цей канал було продано 3501 т, або 34,3% від загального обсягуреалізації зерняткових.
Реалізаціякісточкових культур у 1998-2003 рр. характеризується зниженням обсягів продажузаготівельним організаціям у 2001 р. на 97,2% проти 1997 р. та поступовимзбільшенням частки реалізації комерційним структурам і підприємствам. Так, у2003 р. комерційним підприємствам було реалізовано 1952 т, або 45,2% відреального обсягу реалізації, при цьому в 2001 р. цей показник дорівнював 13,9%.Основними кісточковими культурами, які реалізуються в рахунок оплати праці, єчерешня, абрикос та слива. Досить вагомим каналом залишається продажкісточкових культур на міський ринках і в магазинах, які належатьсільськогосподарським підприємствам.
Структура каналівреалізації різниться за районами та агрокліматичними зонами (табл. 2.20)
Таблиця2.20
Каналиреалізації плодово-ягідної продукції за агрокліматичними зонами в ЗапорізькійобластіРайони та агрокліматичні зони Обсяг реалізації продукції, т Канали реалізації переробним підприємствам населенню через систему харчування на ринку пайовикам комерційним структурам та підприємствам Разом по І зоні 2399 206 309 62 636 1186 Разом по ІІ зоні 2061 - 274 69 655 1063 Разом по ІІІ зоні 10597 63 1201 229 3879 5225 Разом по області 15057 269 1784 360 5170 7474
Як свідчатьрезультати дослідження, основними постачальниками плодово-ягідної продукціїкомерційним підприємствам в області є Мелітопольський (58,0% від загальногообсягу продажу за цим каналом реалізації), Веселівський (9,5%), Михайлівський(8,3%) і Запорізький (7,9%) райони. Велику частку в структурі реалізації удеяких районах займає реалізація плодів і ягід населення в рахунок оплатипраці, що веде до зниження доходу від реалізації як по господарствах, так і врайонах області. Так, на цей канал реалізації припадало в Токмацькому 22,3% вструктурі каналів реалізації, Приазовському – 37,4% та Якимівському – 36,1%.Основний обсяг плодів і ягід в області, який реалізується на ринку та у власнихмагазинах, зосереджений в районах третьої агрокліматичної зони (75,0% від усіхплодів і ягід, реалізованим за цим каналом становить). При цьому в структуріканалів реалізації збут плодів і ягід на ринку становить у Мелітопольському35,2%, Запорізькому – 46,8%, Веселівському – 45,6%, Михайлівському – 35,2%.
Раціональневикористання плодово-ягідної продукції в ринкових умовах повинно здійснюватисявідповідно до задоволення попиту населення області на плодово-ягідну продукціюта продукцію її переробки. В останні роки платоспроможність населення визначаєне тільки обсяги попиту на плоди та ягоди, а й ціну реалізації. Усільськогосподарських підприємствах області спостерігається зростання цінреалізації плодово-ягідної продукції. Проте темпи їх підвищення істотнорізняться (рис. 2.5).
Рис. 2.5. Динаміка обсягів і ціни продажу плодів та ягід за основними каналами реалізації У 2003 р.порівняно з 1998 р. ціни реалізації плодів та ягід заготівельним організаціямзросли на 36,7%, населенню в рахунок оплати праці – на 96,8%, на міських ринкахта у власних магазинах на 113,5%. Нижчими вони були у 1997 та 1998 роках (від160 грн. до 430 грн.). Водночас у 2000-2001 рр. знизилися ціни на продукцію,яка надходить заготівельним організаціям. У порівнянні з 2002 р. ціни за цимканалом реалізації в 2000 і в 2001 роках відповідно дорівнювали 86,0 та 78,7%.Погодні умови 1999 року зумовили спад обсягів виробництва та реалізаціїпродукції і внаслідок цього підвищення цін по основних каналах реалізації.Протягом досліджуваного періоду простежується обернена взаємозалежність міжобсягами й ціною реалізації. Так, у 2003 р. порівняно з 1998 р. при збільшеннірівню цін реалізації плодів і ягід в рахунок оплати праці відповідно зменшивсяна 54,3% обсяг реалізації продукції.
Аналіз рівня цінсвідчить про значне відхилення їх залежно від каналів реалізаціїплодово-ягідної продукції. Так, ціни на плодово-ягідну продукцію, якареалізується сільськогосподарськими підприємствами на ринку, в 2-3 рази вищівід рівня цін реалізації заготівельним організаціям. Передусім це визначаєтьсявищою якістю продукції, яка надходить на ринок.
За досліджуванийперіод, незалежно від каналів реалізації ягідних культур, ціни реалізації малитенденцію до постійного збільшення. Так, ціни продажу населенням вирощених ягідзбільшились утричі, при збільшенні обсягів реалізації в 4 рази, у тому числі наринку ціни відповідно зросли в 1,9 рази, тоді як обсяг реалізації ягід на ринкузменшився на 70,0 відсотків.
Слід відзначититакож, що протягом 2000-2001 рр. середні ціни на ягідну продукцію, щореалізовувались населенню в рахунок оплати праці, щорічно перевищували рівеньсередньозваженої ціни на 2-7% відсотків.
Відхилення цін на плодово-ягідні культури визначились не тільки за каналами реалізації та групамикультур, але і від регіону їх реалізації (додаток М).
Найвищі цінивстановилися в районах курортної та промислових зон, де зосереджуєтьсянайбільша частина населення області (Якимівський, Бердянський, Мелітопольський,Запорізький райони). У 2003 р. плодово-ягідна продукція в Якимівському районіреалізовувалася через систему громадського харчування за ціною 687,0 грн./тонн,водночас за цим каналом плоди та ягоди в Чернігівському районі реалізовувалисьза ціною 217,6 грн./т. Вагомим фактором впливу на рівень цін є проходженнятраси Москва – Сімферополь через західні райони Запорізької області. Так, у2003 р. в Запорізькому районі зафіксовані найвищі ціни на кісточкові культури,які реалізовувались на ринку, ціни за 1 т кісточкових плодів відповідно становили2141,4 грн/тонн.
Причиною високогорівня цін на плодово-ягідну продукцію є відсутність розвинутої ринковоїінфраструктури в досліджуваній області. Високі реалізаційні ціни, відсутністьоптової торгівлі, неврегульовані економічні відносини між сільськогосподарськимий переробними підприємствами виявилися причиною перетворення галузі садівництваіз високорентабельної в низькорентабельну, а в більшості підприємств – навіть узбиткову.
Одночаснеіснування рентабельних, низькорентабельних і збиткових підприємств вказує нарезерви підвищення ефективності виробництва плодів та ягід. Це підтверджуютьдані групування сільськогосподарських підприємств за рівнем прибутку (табл.2.21)
Таблиця2.21
Економічніпоказники у сільськогосподарських підприємствах Запорізької області, 1996-2001рр. Показники Групи господарств за рівнем прибутку на 1 господарство збиткові прибуткові 1 2 3 Кількість підприємств у групі 58 16 Прибуток на 1 га, грн. -178,2 541,0 Площа насаджень у плодоносному віці, га 55 78 Урожайність, ц/га 4,7 47,0
Продовженнятаблиці 2.211 2 3 Затрати праці, люд-год. на 1 га 207,3 555,1 на 1 ц 44,1 11,8 Виробничі витрати на 1 га, грн. 450,2 1652,6 Виробнича собівартість 1 ц плодів і ягід, грн. 100,6 36,5 Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн. 53,5 49,0 Прибуток (+), збиток (-) всього, тис. грн. -9,8 42,2 на 1 ц реалізованої продукції, грн. -47,1 12,5 Рівень товарності, % 80,5 92,1 Рівень рентабельності, % -46,8 47,0
Аналіз данихтаблиці свідчить, що серед 74 сільськогосподарських підприємств, розташованих урегіоні південного Степу, сприятливого для вирощування майже всіхплодово-ягідних культур, лише 16 з них були прибутковими. Прибуткові сільськогосподарськіпідприємства досягли високих результатів господарської діяльності насамперед зарахунок нижчої собівартості виробленої продукції, вищого рівня урожайності йінтенсифікації виробництва, оптимального породно-сортового складу насаджень,удосконалення виробничої структури.
Із збільшеннямвитрат рентабельними підприємствами на 1 га плодоносних насаджень у 3,7 рази порівняно з нерентабельними господарствами рентабельні господарства забезпечилизбільшення показника урожайності майже у 10 разів, а собівартість виробництваплодово-ягідної продукції в них нижча на 64,1 грн., або 63,7 %. Вплив ціниреалізації на рівень прибутку у розрахунку на 1 га був високим, особливо у спеціалізованих підприємствах. Перш за все це було зумовлено наявністю вних переробних потужностей, плодосховищ та мережі фірмових магазинів.
Розвитоквнутрішньогосподарської інтеграції дозволив рентабельним підприємстваммінімізувати, з одного боку, витрати на виробництво плодово-ягідної продукції узв‘язку з переробкою нестандартної продукції або швидкопсувної, а з іншого –реалізовувати плоди та ягоди за умов кращої кон‘юнктури ринку при використаннісховищ і мережі фірмових магазинів.
Першочерговоюметою товаровиробників є активний пошук ринків збуту. В умовах ринковоїконкуренції сільськогосподарські підприємства є власниками своєї продукції ісамостійно визначають канали збуту, що суттєво впливає на ефективністьреалізації продукції (табл. 2.23)
Таблиця2.23
Ефективністьреалізації плодово-ягідної продукції у сільськогосподарських підприємствахЗапорізької областіПоказники Роки 1998 1999 2002 2003 Структура каналів реалізації плодів та ягід, % — переробним підприємствам; 13,4 2,7 0,2 1,8 — населенню в рахунок оплати праці та через систему громадського харчування; 39,9 35,9 13,1 11,8 — на ринку, через власні магазини; 31,7 38,5 53,1 34,3 — інші канали реалізації 15,0 22,9 33,6 52,1 Ціна реалізації, грн./ц 36,2 89,3 100,8 67,2 Рівень товарності, % 94,9 114,4 114,6 71,0 Прибуток (збиток) від реалізації 1 ц продукції, грн. -33,3 -24,9 21,0 12,0 Рівень рентабельності, % -48,9 -22,5 26,4 21,9
Реалізація плодівта ягід населенню в рахунок оплати праці та через систему громадськогохарчування і переробним підприємствам у 1998 році була одним з основнихчинників формування низької ціни реалізації в області, яка становила лише 36,2грн за 1 центнер продукції. Строкатість рівня товарності свідчить провідсутність у господарствах постійних каналів збуту продукції.
Забезпеченнявищої ефективності в ринкових умовах можливе за рахунок підвищення рівняурожайності плодово-ягідних культур, відновлення спеціалізованого виробництва,зменшення витрат на виробництво й реалізацію продукції, удосконалення системизбуту, а внаслідок цього рівня товарності та рентабельності продукції (табл.2.24).
Таблиця2.24
Ефективністьвиробництва плодів та ягід залежно від обсягів їх реалізаціїсільськогосподарськими підприємствами Запорізької області в середньому за1996-2001 рр.Показники Групи підприємств за обсягами реалізації продукції на господарство, ц
І
до 50,0
ІІ
50,1-500,0
ІІІ
500,1 і більше Кількість підприємств у групі 27 33 14 Обсяг реалізації плодів та ягід, ц 18,6 155,4 4318,1 Площа насаджень у плодоносному віці, га 19 52 157 Валовий збір плодів і ягід, ц 24,8 190,3 4761,6 Урожайність, ц/га 1,3 3,7 30,3 Затрати праці, люд-год. на 1 га 92,1 191,3 444,8 на 1 ц 70,6 52,3 14,7 Виробничі витрати на 1 га, грн. 185,3 439,1 1208,3 Виробнича собівартість 1 ц плодів і ягід, грн. 123,1 122,0 41,3 Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн. 39,8 62,2 49,0 Прибуток (+), збиток (-) всього, тис. грн. -1,55 -9,29 33,09 на 1 га, грн. -81,6 -178,7 210,8 на 1 ц реалізованої продукції, грн. -83,3 -59,8 7,7 Рівень товарності, % 75,0 81,7 90,7 Рівень рентабельності, % -67,7 -49,0 18,5
Господарствапершої і другої груп характеризуються низькою концентрацією виробництва – всередньому відповідно 19 і 52 га. Внаслідок цього виробництво в них збиткове.Вища концентрація плодово-ягідних насаджень дає змогу підвищити обсягивиробництва й урожайність, зменшити матеріальні затрати та витрати праці,поліпшити якість продукції, а отже підвищити ціну реалізації та прибутокгалузі. Так, у третій групі при середній площі насаджень у плодоносному віці 157 га обсяги реалізації плодово-ягідної продукції дорівнюють 4318,1 ц, ціна реалізації – 49,0 грн/ц,прибуток на 1 га – 210,8 грн.
Дані таблицісвідчать про пряму залежність між змінами обсягів виробництва, прибутком ірівнем рентабельності. При збільшенні обсягів реалізації плодів та ягід усередньому на 4162,7 ц, величина прибутку у третій групі зросла на 23,8 тис.грн., рівень рентабельності – на 67,5 відсотків.
Узагальненнярезультатів здійсненого аналізу системи реалізації плодово-ягідної продукціїдозволяє зробити висновок про те, що в Запорізькій області існують вагомі резерви щодо поліпшення її функціонування. Вони пов‘язані зі створенням новихформ ринкової інфраструктури, а саме оптової й роздрібної торгівлі, ярмарковоїдіяльності та обслуговуючих кооперативів.
Разом з тим дляефективного їх функціонування в сільськогосподарських підприємствах різних формгосподарювання у Запорізькій області першочерговим є вирішення таких питань, якрозширення асортименту та збільшення обсягів виробництва відповідно до попитуна цей вид продукції на ринку, підвищення якості та конкурентоспроможностіплодово-ягідної продукції, перш за все на внутрішньому ринку, удосконаленняекономічних відносин між переробними і збутовими підприємствами й виробникамиплодово-ягідної продукції.
2.4.Забезпеченість населення плодово-ягідною продукцією
Гарантованепродовольче забезпечення населення займає одне з центральних місць у розвиткусільського господарства області. Основними критеріями оцінки продовольчоїбезпеки є наявність продовольства, його стабільність і доступність. Обсягспоживання продуктів й енергетична цінність добових раціонів залежить відприродних і соціальних умов, національних традицій та культури харчування.
Протягом 1997-2002 років фактичне споживання основних сільськогосподарських продуктівпорівняно з попередніми роками постійно знижається. Населення намагаєтьсязамінити необхідні продукти харчування більш дешевими. Фактичне споживанняпереважної більшості продуктів у цей період було меншим не тільки відраціональної норми харчування, а й мінімальної. Загрозлива ситуація склалася щодоспоживання плодів, ягід і винограду. В 2002 р. обсяг споживання на 1 особустановив 27,8% від раціональної та 36,8% від мінімальної норми [142]. Можнастверджувати, що в Запорізькій області більшу увагу приділяють продуктам першоїнеобхідності, визнаючи плоди та ягоди продукт “третього столу”.
Рівень споживанняплодів та ягід насамперед залежить від рівня виробництва продукції у розрахункуна 1 особу в області (табл. 2.25)
Таблиця2.25
Динамікаспоживання плодів, ягід і винограду на 1 особу
зарахунок внутрішнього виробництва в Запорізькій області, кгПоказники 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Відхилення в % до 2002 р. 1997 2001 Виробництво 47 10 8 29 22 24 51,1 109,1 Споживання 36 14 12 18 19 25 69,4 131,6 Відхилення рівня споживання від виробництва 11 -4 -4 11 3 -1 * * Частка спожитої продукції у виробництві 76,6 140,0 180,0 62,1 86,4 104,2 136,0 120,6
Зниження рівнявиробництва протягом 1997-1999 рр. зумовило й зниження споживання плодів іягід. Так, у порівнянні з 1997 р. рівень виробництва плодів і ягід в 1999 р.знизився на 83,0%, споживання – відповідно на 33,3%. Споживання плодів та ягідв області за рахунок внутрішнього виробництва забезпечувалось лише в 1997, 2000та 2001 роках. При цьому слід зазначити, що в 2000 та 2001 роках воно збільшилосяза рахунок імпорту продукції в область. У 2000 і 2001 рр. імпорт плодів і ягідЗапорізькій області перевищував показник експорту відповідно в 12 та 3,8 рази,а сальдо зовнішньоторговельної діяльності становило відповідно –190,73 та 37,79тис. дол.
Як вжезазначалося, основною проблемою недостатнього рівня харчування населеннядосліджуваної області є низький рівень їх добробуту.
Одним із факторівнизького рівня ефективності виробництва є недостатнє споживання плодово-ягідноїпродукції в Запорізькій області і залежить від розташування господарств уміській чи сільській місцевості. Це пояснюється тим, що сільські споживачі убільшій мірі є одночасно і виробниками, і споживачами плодово-ягідної продукції(табл. 2.26).
Таблиця2.26
Рівеньспоживання фруктів, ягід і винограду в домогосподарствах Запорізької області замісцем проживання, 2002 р.Показники Усі домогосподарства У міських поселеннях У сільській місцевості Споживання в середньому за місяць в розрахунку на 1 особу, кг 4,1 3,9 4,7 Частка спожитої плодової продукції, вирощеної в особистих підсобних господарствах (в середньому за місяць), % 30,8 15,7 68,1 Грошові витрати на плодову продукцію в середньому за місяць в розрахунку на 1 домогосподарство, грн. 10,1 12,5 3,2 Частка плодової продукції в усіх грошових витратах в середньому за місяць, % 1,7 2,0 0,5 Частка плодової продукції у витратах на продовольчу групу товарів в середньому за місяць на домогосподарство, % 3,4 3,8 1,2
У 2002 р. рівеньспоживання плодів і ягід по місяцях в середньому становить 4,1 кг, у тому числі в домогосподарствах міських поселень – 3,9 кг, сільської місцевості – 4,7 кг. Частка спожитої продукції, вирощеної в домогосподарствах сільської місцевості,дорівнює 68,1%, а в міських поселеннях – 15,7%. Тому щомісячні грошові витратиу домогосподарствах сільської місцевості менші в 2,7 рази порівняно здомогосподарствами населення.
Для більшдетального аналізу споживання плодів і ягід у регіоні нами було проведеноанкетне опитування населення Запорізької області протягом березня – липня 2003року. Обсяг виборці склав 500 чоловік.
Основнимспоживачем у сім‘ї, за відповідями респондентів є діти дошкільного віку –(13%), або школярі – (11%). При вивченні впливу кількості дітей в сім‘ї наобсяги споживання плодово-ягідної продукції було виявлено, що основнимиспоживачами є сім‘ї, з двома дітьми (36%), сім‘ї з трьома і більше складаютьлише 8%.
Обсяг і структураспоживання плодів та ягід залежать від рівня доходів сім‘ї. Найбільшу часткувагу в структурі доходів займають респонденти, рівень доходу яких перевищує300,1 грн., на них припадає 28%. Групи респондентів з різними рівнями доходівза обсягами споживання плодово-ягідної продукції розподілились таким чином: до120 грн. – 22%; 120,1-180,0 грн. – 17%; 180,1 – 240,0 грн. – 21%, та 240,1 –300,0 грн. – 12%. Однак, якщо розглядати суму щомісячних витрат на купівлюплодів і ягід, то основна частка населення в місяць витрачає не більше 25 грн.(49%), від 25 до 50 грн. витрачає 30 респондентів, лише 21% респондентівщомісяця витрачає понад 50 грн. Тому постає потреба визначення залежностіщомісячних грошових витрат на плоди та ягоди від середньомісячного доходу(табл. 2.27).
Таблиця2.27
Щомісячнігрошові витрати на плоди та ягоди залежно від середньомісячного доходу (% від числа респондентів, щодали відповідь на запитання)Група респондентів Середньомісячний дохід, грн. Сума витрат, грн. до 25 від 25 до 50 понад 50 І до 120,0 73 27 - ІІ 120,1-180,0 65 29 6 ІІІ 180,1-240,0 57 38 5 IV 240,1-300,0 33 42 25 V понад 300,1 21 21 58
Респонденти, яківходять у групу із середньодушовим доходом до 120,0 грн., витрачають на купівлюплодів і ягід до 25 грн. Лише 27% цієї групи витрачають у середньому наплодово-ягідну продукцію від 25 до 50 грн. Аналогічна тенденція спостерігаєтьсяв ІІ і ІІІ групах за середньодушовим доходом, де частка грошових витрат наплоди та ягоди відповідно становить 65 і 57%. Респонденти із середньомісячнимдоходом 240,1–300,0 грн. інших других давали відповідь “від 25 до 50 грн”.
Отже, респондентиз високим рівнем доходу (понад 240,1 грн.) щомісяця витрачають на купівлюплодів та ягід більше 25 грн., понад 50 грн. витрачають респонденти з рівнемдоходу більше 300,1 грн. (58%).
У процесідослідження встановлено, що середньомісячний дохід впливає час покупки, тутмається на увазі залежність споживання плодів і ягід від пори року (табл.2.28).
Таблиця2.28
Сезоннеспоживання плодів і ягід залежно від середньомісячного доходу (% від числареспондентів, що дали відповідь на запитання) Середньомісячний дохід, грн. Час покупки взимку, менше літом влітку, менше зимою в сезон збору врожаю однакова кількість протягом року важко відповісти до 120,0 4 36 51 5 4 120,1-180,0 - 53 41 6 - 180,1-240,0 5 38 40 17 - 240,1-300,0 - 17 50 33 - понад 300,1 4 29 25 37 5
Тільки незначначастка населення може споживати однакову кількість плодів і ягід протягом рокунезалежно від календарної пори. Основною причиною такого явища є збільшення цінна плодово-ягідну продукцію взимку та весною. Тому лише респонденти з високимрівнем доходу (від 240,1 грн.) більше від інших груп населення споживають плодирівномірно протягом року. У групах з рівнем доходу від 240,1-300,0 та понад300,1 грн. частка споживання плодової продукції рівномірна протягом року івідповідно дорівнює 33 та 37%. Споживання однакової кількості плодів і ягідпротягом року в сім‘ях з низьким середньодушовим доходом пояснюється наявністюв них дітей дошкільного віку. Так, 39% респондентів із середньодушовим доходом180,1-240,0 грн. відповіли, що основними споживачами плодів і ягід в сім‘ї єдіти дошкільного та шкільного віку.
Як свідчатьрезультати дослідження, населення Запорізької області споживає більше плодів таягід влітку – це черешня, персик, горіхоплідні, або в сезон збору урожаю –ягідні культури і вишня (продукція, що швидко псується), яблука і груші (сезонзбору урожаю – вересень і жовтень).
Слід вказати, щоплоди і ягоди, які закуповуються населенням у сезон збору урожаю,використовуються не тільки на споживання, а й на зберігання і переробку вдомашніх умовах. Обсяг заготовленої плодово-ягідної продукції в сім‘ї залежитьне тільки від рівня середньодушового доходу, а й від кількості членів сім‘ї,особливо дітей дошкільного віку (табл. 2.29).
Таблиця2.29
Обсягзаготівель плодів та ягід
залежно від кількості членів сім‘ї, %Кількість членів сім‘ї, чол. Обсяг плодів і ягід для домашніх заготовок, кг до 10 кг від 10 до 25 кг понад 25 кг разом 1 5 - 5 10 2 7 4 10 21 3 і більше 5 24 40 69 Разом 17 28 55 100
Основний обсягзаготівель у домашніх умовах припадає на сім‘ї, у складі яких налічується триабо більше членів і складає 69%, при чому 40% респондентів цієї групизаготовляють щорічно понад 25 кг плодово-ягідної продукції. Саме цим іпояснюється висока частка витрат на купівлю плодів і ягід в сезон збору врожаю.Дуже низьким обсягом заготівель характеризуються перша і друга групиреспондентів, частка яких відповідно становить 10 і 21%. На запитання “Якимплодам Ви віддаєте перевагу: свіжим, замороженим, сушеним, консервованим чисокам ”, 83% першої групи дали відповідь: “свіжим”.
З метою подальшоговизначення видової структури плодово-ягідної продукції для удосконаленнястратегії реалізації на регіональному ринку, нами було запропонованерозподілити її залежно від переваги споживання (плодові, ягідні, горіхоплідні,цитрусові, тропічні).
Види плодів таягід залежно від відповідей респондентів розподілилися в такому порядку:плодові – 1-е місце, цитрусові – 2-е, ягідні та тропічні – 3-є, горіхоплідні –4-е місце. Більшість опитуваних віддають перевагу яблукам (83%), як традиційнаплодова культура була визначена черешня (58%), лідерами також є абрикос іперсик, частка яких відповідно дорівнює 47 і 42%. Інші види продукціїрозподілилися таким чином: слива і груша – по 16%, вишня – 17 відсотків.
Взагалі,населення Запорізької області дуже часто віддає перевагу свіжим плодам, ніжпереробленим (мається на увазі промислова переробка). Для визначення ставленняспоживача до плодів та ягід за різних видів переробки (заморожені, сушені,консервовані, соки) нами використана шкала Богардуса, яка дозволяє визначитиреальний крок, який відділяє відношення до одного виду плодів від відношення доіншого [95, с.229]. Щодо кожного виду переробленої продукції були визначенівідповіді, які в свою чергу поділені за балами (чим менший бал, тим позитивнішестановлення):
- купую самі рекомендую знайомим – 1 бал;
- купуюдуже часто – 2 бали;
- купую занеобхідністю – 3 бали;
- покупаюрідко – 4 бали;
- особливоїприхильності до продукту немає – 5 балів;
- не купуювзагалі – 6 балів.
Середній бал перевагипри споживанні того чи іншого виду плодів розраховувався як статистичнасередня.
Таким чином,можемо констатувати, що респонденти віддають перевагу свіжим плодам (середнійбал 3), сокам (4,5 бала), консервованим плодам (4,8 бала), сушеним (5,3 бала) ізамороженим (5,8 бала). Отже, більшість опитуваних віддають перевагунатуральним плодам, а не переробленим. На запитання “Чи берети Ви до увагивміст корисних речовин у плодово-ягідній продукції” 83% респондентів відповіли“так”, 17% — “ні” і лише 10% не змогли визначитися.
При купівлі іспоживанні плодово-ягідної продукції населення віддає перевагу вітчизнянимплодам порівняно з імпортованими, за винятком цитрусових (табл. 2.30).
Таблиця2.30
Наданняпереваги якості вітчизняним плодам перед імпортованими, %Варіанти відповідей Вітчизняна продукція Імпортована продукція Однозначно так 54 1 Так, але тільки деяких видів 7 2 Іноді 12 3 Ні, так не вважаю 4 3 Важко відповісти 14 - Разом 91 9
Таким чином, 91%респондентів віддають перевагу вітчизняним плодам, ніж імпортованим, при цьому54% з них стверджують, що якість вітчизняних плодів вища. 7% опитаних вважають,що якість краще тільки деяких видів вітчизняних плодів та ягід, таких якчерешня, абрикос, смородина, полуниця. Серед імпортованих фруктів за кращимипоказниками якості 2% респондентів визнали іспанські яблука.
Сукупно оцінитиякість плодово-ягідної продукції з точки зору споживчої переваги можна,узагальнити за допомогою оцінки різноманітних за складом показників (табл.2.31)
У процесі дослідженнянами визначено, що більша частина респондентів приділяє увагу смаковим якостям(68%) та свіжості продукції (65%). Вагомим чинником також є корисність плодівдля здоров‘я (53%) та вміст вітамінів і мінеральних речовин (28%).
Таблиця2.31
Оцінкаякості плодово-ягідної продукції за показниками споживчої перевагиМісце Умови, які визначають попит % до числа опитаних 1 Смакові якості продукції 68 2 Свіжість 65 5 Натуральність 50 6 Зовнішній вигляд 41 7 Вміст вітамінів і мінеральних речовин 28 4 Корисність для здоров‘я 53 14 Мода чи престижність продукції 5 11 Термін зберігання 20 13 Дизайн та розмір упаковки 6 10 Маса 22 3 Рівень цін 57 12 Знижки при купівлі 11 8 Сорт продукції 25 9 Регіон вирощування 24 8 Екологічні критерії 25
Як визначає А.О.Бабич, “плоди і ягоди містять практично всі необхідні для організму речовини –вуглеводи, білки, жири, органічні кислоти, вітаміни, ферменти та мінеральнісолі. Нестача їх в щоденному раціоні, тим більше відсутність, призводить досерйозних захворювань” [9, с. 354].
Рівень цін маєвелике значення для 57% респондентів, знижки при купівлі – 11%. Отже, населенняприділяє увагу не тільки ціновим факторам, а й внутрішньому складу продукції,смаковим якостям плодів і ягід, що набуває великого значення при вирішенніпитань поліпшення якості продукції з технологічної точки зору. Ринок потребуєпродукції, яка відповідає не тільки державним і міжнародним стандартам, а йвимогам споживачів.
При прийняттірішення про купівлю плодів і ягід для населення досліджуваної області маєзначення й місце торгівлі. Нами було запропоновано обрати 3 види купівліплодово-ягідної продукції, якими найчастіше користуються респонденти (рис. 2.6)
За відповідямиреспондентів, 38% опитуваних купують плодово-ягідну продукцію на місцевихринках, 12% – у магазинах, 10% – в пунктах оптової торгівлі. Слід зазначити,що 30% респондентів споживають продукцію власного виробництва, при цьому 24% зних – жителі сільської місцевості.
Вибір місцякупівлі залежить від соціального статусу респондентів. Основними споживачамиплодово-ягідної продукції на місцевому ринку є інженерно-технічні робітники(7%), підприємці (6%), студенти (5%), а також медики, наукові працівники тавчителі (5%). Вибір такого типу ринку пояснюється зручністю місце розташування,низьким рівнем цін, можливістю знижок при купівлі та дегустація безпосередньона ринку смакових якостей плодів.
Небажанняреспондентів купувати плоди та ягоди в магазині пояснюється високим рівнем цін,відсутністю широкого асортименту вітчизняної продукції та несвіжістю продукції.У Запорізькій області ще достатньо не розвинута фірмова торгівля, особливоплодами та ягодами, що віддаляє споживачів від виробника сільськогосподарськоїпродукції і ставить виробників у залежність від посередників.
На думкуопитуваних, якісні плоди та ягоди потребують реклами. При купівліплодово-ягідної продукції респонденти в основному спираються на власний досвід(41%), досвід знайомих (18%), поради продавця (9%), зовнішній вигляд (9%),рекламу (7%), інформацію з періодичних видань (5%). Причиною такого явища єнасамперед за все відсутність інформації в друкованих засобах. У дослідженомурегіоні не розвинута ярмаркова торгівля та виставкова діяльність. Виробникипродукції відмовляються брати в них участь, оскільки на їх погляд такий типторгівлі неефективний.
Таким чином,забезпечення якісною плодово-ягідною продукцією населення досліджуваної областіпостає вагомою проблемою у формуванні садівництва в ринкових умовах. Великіконтрасти в рівнях виробництва плодів і ягід та в системі їх реалізації усільськогосподарських підприємствах та господарствах населення спостерігаютьсяяк в окремих районах, так і в області в цілому. Між тим Запорізька область маєреальні можливості для регулювання виробництва продукції та доведення її доспоживачів з високими якісними кондиціями та за нижчими цінами.
Висновкидо розділу 2
1. Запорізькаобласть характеризується зональним розміщенням плодово-ягідних насаджень.Основна частка насаджень розташована в третій агрокліматичній зоні і дорівнює52,6% від загальної площі насаджень області. В подальшому удосконаленнярозміщення багаторічних насаджень необхідно зробити у напрямку збільшення площпід кісточковими культурами і ягідниками в курортній зоні та в районах, якірозташовані біля великих міст, під зернятковими – в районах переробнихпідприємств.
2. Основноюкультурою в породно-сортовому складі насаджень є черешня, яка займає 33,8% іяблуня – 42,0%. Низьку частку в структурі насаджень складають ягідники, якізаймають 0,6%. Породно-сортовий склад насаджень в Запорізькій області необхіднозмінити відповідно з попитом на продукцію в літні місяці, збільшення насадженьяблуні, сливи і абрикосу згідно з потребою у переробній промисловості танасаджень черешні відповідно з експортом в інші області і регіони України.
3. Сільськогосподарськіпідприємства області характеризуються низьким рівнем урожайності, який всередньому за останні 6 років дорівнює 10,4 ц/га, у тому числі по зернятковим –14,7 ц/га, кісточковим – 8,0 ц/га. Сільськогосподарські підприємства недотримуються умов сучасної технології вирощування плодових культур. Уподальшому важливим напрямком відтворення садівництва і підвищення ефективностівиробництва в сільськогосподарських підприємствах області є застосуваннясучасних технологій вирощування плодових культур, взагалі черешні та яблуні .
4. Строкатістьурожайності плодово-ягідних культур та її низький рівень виявилися основнимифакторами низьких обсягів валового збору, який був максимальний в 2003 році ідорівнював 834,8 тис.ц за всіма категоріями господарств. Основна частка валовоїпродукції зосереджена в особистих господарствах населення і в 2003 роціскладала 74,6%.
5. Вструктурі валового збору в Запорізькій області основне місце займаютькісточкові культури (47,8%), зокрема черешня (10,7%) і абрикос (19,4%).Незважаючи на те, що яблука займають 33,7% в структурі валового збору, цього недостатньо для задовільного споживання населенням Запорізької області згіднораціональної норми.
6. Основнимканалом реалізації, який реально відображає ринкову ситуацію є реалізаціяпродукції через власні магазини та міські ринки, який в 2003 році дорівнював34,3%. Незважаючи на це досить переважає частка реалізації плодово-ягідноїпродукції в рахунок оплати праці, яка складає 11,8%. Існуюча структурареалізації є недосконалою для сільськогосподарських підприємств. В подальшому,вкрай необхідно реалізувати заходи по удосконаленню структури реалізаціїплодово-ягідної продукції за районами та агрокліматичними зонами відповідно доїх спеціалізації.
7. Одночаснеіснування рентабельних, низькорентабельних і збиткових підприємств вказує нанаявність резервів підвищення ефективності виробництва плодів та ягід.Групування сільськогосподарських підприємств ІІІ агрокліматичної зони дозволиловиявити пряму залежність підвищення ефективності виробництва плодово-ягідноїпродукції за рахунок таких факторів як рівень концентрації та спеціалізаціїгалузі, обсяги виробництва та реалізації плодів і ягід, рівню прибутку на 1 га плодоносних насаджень.
8. За1997-2002 роки в Запорізькій області склалася загрозлива ситуація щодоспоживання плодів і ягід. У 2002 році обсяг споживання на 1 особу становив29,8% від раціональної норми. За даними анкетного опитування встановлена чітказалежність рівня споживання плодів від кількості членів в сім‘ї, соціальногостатусу, сезонності виробництва, місця виробництва, рівня цін та якостіпродукції. Дослідженнями встановлено, що з точки зору споживчої переваги,основними умовами, які визначають попит на плоди і ягоди на ринку є смаковіякості продукції, свіжість продукту та рівень цін.
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ САДІВНИЦТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ
3.1.Перспективи розвитку садівництва в Запорізькій області
Сьогоднісільськогосподарське виробництво в Україні здійснюється в нових ринковихумовах. Споживачі потребують у високоякісній продукції за доступними для нихцінами, в той же час як сільськогосподарські підприємства змушені шукати новіканали реалізації продукції, які більш прибуткові та ефективні для них. Вгосподарствах повинні прийматися рішення по збільшенню урожайностісільськогосподарських культур, застосуванню нових інтенсивних технологійвиробництва, а в наслідку чого підвищення ефективності виробництва продукції садівництвата поліпшення якості продукції. Необхідно створити умови, які дозволяютьзабезпечити оптимальний рівень інтенсивності виробництва плодово-ягідноїпродукції, що дасть можливість не тільки повного забезпечення населенняЗапорізької області плодами та ягодами, але й дозволить постачати продукцію наекспорт.
Виходячи з річноїпотреби у плодах і ягодах, розрахована потреба в продукції для населенняЗапорізької області на перспективу (таблиця 3.1)
Таблиця3.1
Потребанаселення Запорізької області в плодово-ягідній продукції на перспективуВиди плодів та ягід Норма споживання на 1 особу Потрібно виробити, тис тонн 2010 2015 1 2 3 4 Яблука 50 95,7 96,1 Груша 7,2 13,8 13,8 Айва 0,3 0,6 0,6 Зерняткові, разом 57,5 110,2 110,6 Слива 7,0 13,4 13,5 Вишня 4,0 7,7 7,7 Черешня 2,0 3,8 3,8 1 2 3 4 Абрикос 2,0 3,8 3,8 Персик 1,0 1,9 1,9 Кісточкові, разом 16,0 30,6 30,7 Горіхи 1,5 2,9 2,9 Ягоди 4,0 7,7 7,7 Разом 79 151,3 151,8
Основною плодовоюкультурою є яблуня, яка займає 63,3% в структурі споживання плодово-ягідноїпродукції. Потреба населення Запорізької області в плодах та ягодах в 2010 р.та 2015 р. повинен відповідно складати 151,3 і 151,8 тис. т.
Необхідновизначити, що склад спожитих плодів і ягід може різнитися за районами тасезоном споживання у відповідності з місцевими можливостями виробництва. Томунеобхідно прямувати до забезпечення біологічної рівноваги протягом року. Увідповідності до рівня виробництва, зберігання і експорту плодів та ягід вЗапорізькій області, а також сезонності споживання продукції розрахованащомісячна потреба в плодах та ягодах на 2010 р. (, рисунок 3.1, додаток Н)
Основним періодомспоживання плодів є сезон збору урожаю, тобто липень-жовтень, коли збираютьсякісточкові культури та яблука. Протягом цього періоду споживання яблукзбільшується з 19,1 до 114,8 тис. ц, або в шість раз. В червні місяці основноюпродукцією є черешня і ягоди, які відповідно складають 23,8 і 31,8% відзагального обсягу плодово-ягідною продукції цього місяця.
Розвитоквиробництва плодово-ягідної продукції спрямовується на удосконаленняпородно-сортового складу багаторічних насаджень, підвищення урожайностіплодово-ягідних культур на основі впровадження сучасних інтенсивних технологій,поглиблення зональної спеціалізації для оптимального забезпечення населенняЗапорізької області в плодах і ягодах. Прогноз формування і використанняплодово-ягідної продукції у Запорізькій області наведений у таблиці 3.2
Таблиця3.2
Прогнозвиробництва плодово-ягідної продукції
уЗапорізькій області на 2010 р., тис. тВиди продукції Потреба у плодах та ягодах за нормами споживання Виробництво(всі категорії господарств) У тому числі Ввезення продукції з інших регіонів Вивезення продукції у інші регіони у тому числі експорт с.-г. підприємства особисті селянські господарства 2010 до 2003 (+/-) 2010 до 2003 (+/-) Всього плодів і ягід 150,7 156,3 76,5 33,2 79,8 9,6 70,0 75,6 36,0 яблука 95,7 42 28 11,5 14 2,3 53,7 груша 13,8 9,1 1,2 1,1 7,9 0,2 4,7 слива 13,4 6,4 1,6 1,3 4,8 0,8 7 вишня 7,7 9,7 0,6 0,5 9,1 0,2 2 черешня 3,8 58,5 38 13,7 20,5 5,2 54,7 25,0 абрикос 3,8 21,5 6 4,8 15,5 0,5 17,7 11,0 персик 1,9 1,6 0,7 0,3 0,9 0,1 0,3 горіхоплідні 2,9 4,1 0,1 0,0 4 0,0 1,2 ягідні 7,7 3,4 0,3 0,0 3,1 0,3 4,3
Прогнозуєтьсязбір плодів і ягід у 2010 році обсягом 156,3 тис. т, або 103,3% загальноїпотреби населення області. Впровадження інтенсивних технологій вирощуванняпродукції та оптимальних параметрів зональної спеціалізації і концентраціївиробництва дозволить не лише забезпечити потреби населення Запорізької областів плодах кісточкових культур а і експортувати їх. У 2010 р. плануєтьсяпідвищити урожайність яблуні до 80 ц/га, сливи і черешні до 70 ц/га. Майже удва рази у 2010 р. повинен вирости обсяг валових зборів кісточкових культурпорівняно з 2002 р. Основною культурою кісточкових культур являється черешня,валовий збір якої у 2010 р. складатиме 585 тис. ц.
Основною ягідноюкультурою являється суниця, яка в загальній структурі валових зборів ягіднихзаймає в середньому 50%, тому вирощуванню цієї культури потрібно приділитибільшу увагу. В 2015 р. планується вирощувати суницю на площі 400 га, урожайність довести до 36,0 ц.
Значна часткапродукції на перспективу прогнозується в особистих господарствах населення (51%загального виробництва). Але таке виробництво буде направлено в основному назабезпечення власних потреб, які за умов дотримання раціональних норм у 2010році становитимуть 26 тис. тонн. Діяльність сільськогосподарських підприємствбуде спрямована на товарне виробництво – 69 тис. тонн, при рівні товарності90%.
Однією з вагомихпричин послаблення економічного розвитку садівництва в Запорізькій областівиявилось неврегульованість майнових і земельних відносин щодо володіння,користування та розпорядження багаторічними насадженнями. В багатьохсільськогосподарських підприємствах землі, на яких розміщенні багаторічнінасадження залишаються з невизначеною формою власності у постійномукористуванні підприємств правонаступників і залишаються на балансі як майно, щоне було розпайоване. Тому, сільськогосподарські підприємства зацікавлені лише вексплуатації, а не створенні багаторічних насаджень. Отже виникає необхідністьврегулювання земельно-майнових відносин щодо права власності на багаторічнінасадження (додатки П.1, П.2).
У зв‘язку з тим,що вартість багаторічних насаджень відноситься до основних засобів виробництва,виникає необхідність визначення шляхів її відчуження. Перший напрямок – цевідчуження шляхом передачі, згідно акту прийому-передачі відпідприємства-правонаступника повноважним, що діють на підставі Договору проСпільну часткову власність на земельну ділянку під багаторічними насадженнямиза умови наявності рішення зборів співвласників. При цьому виникають проблеми зоподаткування, тому що залишкова вартість багаторічних насаджень не булавключена до майна, що підлягає паюванню.
Другий напрямок –це відчуження шляхом попереднього включення залишкової вартості багаторічнихнасаджень до пайового фонду, визначення майнової частки багаторічних насадженьяк рівної долі кожного співвласника, видачі окремих майнових сертифікатів начастки в витратах на багаторічні насадження, на засадах яких потім, згідно актуприйому-передачі, здійснюється передача залишкової вартості витрат на багаторічнінасадження. В цьому випадку, майнові частки в багаторічних насадженнях, як доліпайового фонду не будуть оподаткуватися. Разом з тим, цей напрямок не дає змогивраховувати більшість особливостей функціонування багаторічних насаджень.
Третій напрямок єнайбільш доцільним – це здійснювати відчуження залишкової вартості витрат набагаторічні насадження на підставі законодавчо затвердженої методикиекспертної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення визначеннясправедливої вартості земельних ділянок в розрізі відокремлених земельнихмасивів багаторічних насаджень, що надасть змогу оптимально її поділити зврахуванням конкретної залишкової вартості багаторічних насаджень, яка припадаєна цю земельну частку [107, с.23-24].
Такий підхіднадає змогу диференційовано підійти до визначення розміру орендної плати врозрізі відокремлених земельних масивів багаторічних насаджень.
Розмір однієїземельної частки визначається шляхом поділу загальної площі земель підбагаторічними насадженнями в незалежності від породи, сорту і строкуексплуатації, яка знаходиться у колективній власності співвласників, назагальну кількість осіб, що мають право на земельну частку. Земельна ділянка змасиву багаторічних насаджень може бути виділена тільки у розмірі, кратномукварталу, з відокремленого масиву багаторічних насаджень першочергового поділу.При виділенні площ багаторічних насаджень (кварталів) рекомендується формуватигрупи співвласників за сімейною, вуличною і змішаною ознаками, які б могли бодержати суміжні ділянки у кварталі і більш ефективно використовувати цінасадження [107, с.24-26].
Таким чином, докінцевого вирішення земельних і майнових питань розподілу багаторічнихнасаджень до 2015 року великих зрушень в породно-сортовій структуріплодово-ягідних насаджень не пропонується.
Таблиця3.3
Фактичната проектна породно-сортова структура плодово-ягідних насаджень в ЗапорізькійобластіКультура 2002 2010 2015 питома вага в насадженнях, % в % до групи порід питома вага в насадженнях, % в % до групи порід питома вага в насадженнях, % в % до групи порід 1 2 3 4 5 6 7 Зерняткові 40,9 100,0 37,5 100,0 38,1 100,0 Яблуня 35,5 86,7 33,0 88,1 33,8 88,9 Груша 5,2 12,5 4,3 11,6 4,1 10,8 Айва 0,2 0,4 0,1 0,4 0,1 0,4 Кісточкові 50,2 100,0 54,9 100,0 53,6 100,0 Слива 5,3 10,6 6,7 12,1 6,3 11,8 Вишня 0,6 11,8 5,8 10,5 5,9 10,9 Черешня 26,4 52,6 29,7 54,2 29,3 54,6 Абрикос 10,3 20,5 11,2 20,4 10,7 20,0 Персик 1,9 3,7 1,5 2,8 1,5 2,7 Горіхоплідні 3,9 100,0 3,6 100,0 3,4 100,0 Ягідники 5,0 100,0 4,5 100,0 4,9 100,0 Суниця 1,9 38,8 1,8 38,8 2,6 52,6 Малина 1,8 36,1 1,6 36,1 1,6 31,6 Смородина 0,7 14,6 0,7 14,6 0,8 15,8 Разом 100,0 * 100,0 * 100,0 *
Для більшогозабезпечення населення Запорізької області абрикосом необхідно поступовозбільшити площі насаджень в 2010 році до 1625 га, в 2015 році до 1640 га. В породно-сортовій структурі насаджень в 2010 році абрикос будезаймати 11,2%.
Запорізькаобласть є одним з небагатьох регіонів України, де вирощується черешня, томунеобхідно збільшити площі черешні за рахунок сортів, які районовані в Інститутізрошуваного садівництва УААН, таких як Крупноплідна, Дилема, Приазовська,Престижна, Талісман, Електра, Дружба, середня урожайність яких 50-60 кг з дерева. В структурі плодово-ягідних насаджень в 2010 та 2015 роках черешня відповідно будезаймати 29,7 і 29,3%.
Для забезпеченнявідтворення плодово-ягідного виробництва щорічно необхідно закладати 5-10%молодих насаджень від загальної площі плодово-ягідних насаджень і довести їхплощі з 15,4 тис. га у 2003 р. до 16,6 тис. га у 2010 р. і 18,5 тис. га у 2015р. Щорічна потреба капіталовкладень дорівнюватиме 48 млн. грн. у 2010 р. ідосягне 93 млн. грн. у 2015 році. Окупність капіталовкладень у 2015 р.дорівнюватиме 165%.
Породно-сортоваструктура насаджень в Запорізькій області різнитиметься за агрокліматичнимизонами та районами. Наприклад, насадження яблуні планується закласти в першійагрокліматичній зоні і Михайлівському районі, черешні – в Якимівському іМелітопольському районах, вишні – в Бердянському, ягідники – в Запорізькому,Бердянському і Якимівському районах. Взагалі, третя агрокліматична зонаявляється рекреаційною зоною, тому в цій зоні необхідно приділити увагу такимплодово-ягідним насадженням як вишня, черешня, ягідні.
Ефективністьвиробництва плодово-ягідної продукції в ринкових умовах залежить не тільки відвитрат на її виробництво, застосування нових удосконалених технологій, в томучислі поліпшення породно-сортового складу, але й налагодження ефективнихканалів збуту і розподілу плодово-ягідної продукції. В кінцевому підсумкувміння виробником вигідно реалізувати вироблену продукцію є показникомефективності його діяльності (додаток Р).
Значну часткутоварної продукції плодів та ягід на перспективу планується одержати усільськогосподарських підприємствах. Так, виробництво плодів і ягід в 2010 р.та 2015 р. відповідно буде складати 48,9 і 54,6%. Виробництво плодово-ягідноїпродукції у господарствах населення в основному буде направлено на задоволенняособистих потреб. У 2010 р. витрати для особистого споживання в господарствахнаселення планується у обсязі 259 тис. ц, або 32,5% від обсягу виробництва вцьому році, в 2015 р. витрати на особисте споживання відповідно складуть 31,6%від обсягу виробництва та 30,5% від загального обсягу витраченої продукції.
У запланованомуперіоді планується поступово зменшувати обсяг продукції, яка поступає населеннюв рахунок оплати праці та збільшити обсяг продукції, яка поступає пайовикам.
У своїйгосподарській діяльності виробники мають приймати не тільки рішення щодовиробництва сільськогосподарської продукції та ефективності організаціївиробничого процесу, але в тому числі рішення про реалізацію виробленоїпродукції. В умовах відсутності централізованих державних закупок плодів таягід для багатьох виробників актуальною проблемою залишається необхідністьдиверсифікації каналів збуту виробленої продукції (додатки С.1, С.2)
Основним каналомзбуту плодів і ягід на перспективу передбачається прямий продаж продукціїсільськогосподарськими підприємствами на ринку та через власні магазини. В 2010році через цей канал планується реалізувати 37,6%, в тому числі через фірмовуторгівлю – 16,7% від загального обсягу реалізованої продукції, в 2015 роціпланується реалізувати відповідно – 38,8 та 13,1%. При цьому, основними видамиплодів, які продаються через цей канал являються яблука (35%) і черешня (23%).Разом з прямою реалізацією плодово-ягідної продукції сільськогосподарськіпідприємства реалізовуватиме продукцію комерційним структурам. В 2010 роцічерез цей канал планується реалізувати 21,3 тис. ц, або 31% від товарної продукції.Переважна частина плодів та ягід закуповуватиметься посередниками, і потімреалізовуватиметься на роздрібних ринках та за межами області.
Протягомзапланованого періоду планується збільшити частку продукції, що надходить замежі області, насамперед черешні, яка являється стратегічною культурою. В 2010р. за межі області планується реалізувати 33,1% від всього обсягу черешні.Серед інших каналів збуту зазначимо продаж через аукціони, ярмарки та виставки.В 2010 р. 20,1 ц плодів та ягід пропонується реалізувати саме таким чином, втому числі 7,2 ц яблук та 5,6 ц черешні.
Переробніпідприємства в структурі реалізації продукції займають лише 1,5-3,0 %. Урегіональному розрізі цей канал має особливе значення для підприємствКуйбишевського, Оріхівського та Мелітопольського районів. Це пояснюється,передусім, наявністю переробних цехів на базі сільськогосподарськихпідприємств.
На перспективудля продовження постачання продукції на споживчому ринку протягом рокупрогнозується збільшити виробництво сухофруктів (табл. 3.4 )
Таблиця3.4
Виробництвосухофруктів у Запорізькій області, тоннВиди продукції 2010 р. 2015 р. кількість сировини кількість сухофруктів кількість сировини кількість сухофруктів Сухофрукти Яблука 3000 428 4000 571 Слива 2800 622 3000 665 Абрикос 5000 1000 8000 1600 Мочені яблука 900 843 2000 1800
Плануєтьсязбільшити виробництво сушеного абрикоса до 1,6 тис. тонн в 2015 р., що потребує8 тис. тонн сировини, а також мочених яблук – 1,8 тис. тонн, що потребує 2 тис.тонн свіжих яблук. Розрахунки свідчать, що для планомірного відтворенняплодосховищ щорічні капіталовкладення на їх створення складатимуть 309,3 тис.грн. і досягнуть у 2015 р. 1,3 млн. грн.
Взагалі кожнийрайон і кожна агрокліматична зона характеризується своєю структурою реалізації(додатки Т.1, Т.2).
В Запорізькійобласті необхідно провести заходи по удосконаленню структури реалізаціїплодово-ягідної продукції. Так, в 2010 та 2015 роках планується зменшити обсягпродукції, яка реалізується населенню в рахунок оплати праці з 26,4 до 13,6тис.ц. В 2015 планується збільшити обсяг плодів та ягід, які реалізуються наринку до 251 тис. ц, в тому числі у третій агрокліматичній зоні до 161 тис. ц.Це пояснюється наявністю курортної зони в цьому регіоні, а саме в Бердянському,Якимівському, Приморському та Приазовському районах. Частка реалізації плодіві ягід на ринку в цих районах складе 50-70 %. Так, в Бердянському районі в 2015р. на ринку планується реалізувати 38 тис. ц плодів і ягід, або 66% відтоварної продукції.
Набуває значенняв досліджуваній області фірмова торгівля, особливо в Мелітопольському,Запорізькому і Веселівському районах. Це дає можливість господарствам не тількимати постійний канал збуту продукції, а й реалізувати плоди та ягоди завстановленими цінами. Основна частка плодово-ягідної продукції через цей каналзбуту реалізується в сільськогосподарських підприємствах третьоїагрокліматичної зони і в 2010 році дорівнюватиме 115 тис. ц, або 16,7 % відвсього запланованого обсягу товарної продукції. Так, в Мелітопольському іВеселівському районах планується реалізувати відповідно 35 та 20 тис. ц плодівта ягід, а саме черешні, абрикоса і яблук.
Здійсненняорганізаційно-економічних та технологічних заходів по підвищенню урожайності,а внаслідок цього збільшення обсягів валової і товарної продукції призведе допідвищення ефективності виробництва галузі як в цілому по області, так ізокрема в сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення.
Досвід передовихсадівницьких господарств підтверджує, що в ринковій економіці в умовахконкуренції, інтенсифікація виробництва відкриває широкі можливості дляпідвищення урожайності, швидкого наповнення ринку плодово-ягідною продукцією,забезпечує значне зниження витрат праці і коштів на одиницю продукції, підвищуєефективність виробництва [116, с.79].
Немаловажнимфактором підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції в умовахринкової економіки є формування ринкової інфраструктури, пошук каналівреалізації, налагодження економічних взаємовідносин з інтеграційнимиструктурами.
Групуваннясільськогосподарських підприємств за рівнем спеціалізації, обсягами виробництваі рівнем товарності свідчать про те, що при поглибленні спеціалізації значнопідвищуються показники ефективності виробництва плодово-ягідної продукції. Булавстановлена чітка залежність ефективності садівництва від факторів, якіхарактеризують рівень інтенсивності виробництва плодів і ягід, а саме: призбільшенні частки виручки від реалізації плодів і ягід в загальній виручці з0,25 до 5,0 % зменшуються витрати праці на 1 ц з 62,0 до 17,7 люд.-год.,знижується собівартість 1 ц продукції з 247,0 до 80,7 грн. В той же час, присередньому рівні спеціалізації 5 % рівень рентабельності на 1 господарствоскладає 21 %.
Аналізуючиекономічні показники залежності галузі від рівню товарності визначимо, щодостатньо ефективне ведення садівництва в сільськогосподарських підприємствахЗапорізької області забезпечується лише при рівню товарності більш ніж 90 %.Дану тенденцію підтверджують дані ефективності виробництва плодів і ягід вокремих сільськогосподарських підприємствах різних форм власності за 2002 р.Так, в ТОВ «Агрофірма Червоний фронт» Михайлівського району при рівнітоварності 99,7 %, рентабельність виробництва дорівнювала 51,8 %, в приватномупідприємстві «Росія» Токмацького району рівень рентабельності дорівнював 21,7%,при рівні товарності 96,8%.
За допомогоюкореляційного аналізу визначено, що існує досить висока залежність між обсягамивалового збору та прибутком від реалізації – коефіцієнт 0,9051, валовим зборомта рівнем спеціалізації – 0,691, прибутком від реалізації та рівнем товарності– 0,6679, між ціною від реалізації та рівнем рентабельності – 0,4161. Тому,основними показниками, за якими проводилась класифікація були: рентабельністьвиробництва (у1), прибуток від реалізації (у2), валовийзбір плодів та ягід (х1), товарність продукції (х2),спеціалізація виробництва (х3), собівартість реалізації 1 цпродукції (х4).
Для встановленняі детальнішого аналізу залежності прибутку від реалізації плодів і ягід тарентабельності виробництва від показників, за якими проводилась класифікація,їх відсортоване за зростанням обсягів товарної продукції в господарствах.Отриманні рівняння регресії мають вигляд:
у1 =0,0110х1 + 0,2712х2 + 2,9546х3 – 0,3975х4 (3.1)
у2 =0,0283х1 + 1,3397х2 + 1,7768х3 – 0,5021х4 (3.2)
Це означає, щозбільшення рівня товарності на 1 % дозволить підвищити прибуток від реалізаціїна 1,34 тис. грн., а рівень рентабельності – на 0,27 %.
Коефіцієнтимножинної кореляції (R1 = 0,5544 та R2 = 0,9835) і вірогідні границі коефіцієнтів (G12 = 0,25) свідчать про те, що міжзалежною і незалежними змінними існує статистична достовірна залежність.
Підставляючипоказники того чи іншого господарства у рівняння регресії та змінюючи їх умежах групи можна розрахувати прогноз розвитку та ефективності виробництвапродукції для сільськогосподарських підприємств Запорізької області (табл.3.5).
Для ефективноговиробництва плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах,при якому буде одержаний прибуток, необхідно одержати валовий збір не менше 100ц при товарності продукції більше 90 % і собівартістю реалізації меншою ніж 100ц/га. Якби в цьому випадку збиткові підприємства одержали валовий збір навітьнижчий ніж середній (100 ц), то по області можна було б одержати додатковийприбуток понад 1000 тис. грн.
Таблиця3.5
Прогнозуваннярентабельності виробництва плодово-ягідної продукції залежно від показників розвиткута ефективності виробництва Показники валовий збір, ц 100 500 5000 собівартість від реалізації продукції, ц/га 150 100 50 150 100 50 150 100 50 спеціалізація від виробництва, % 1,0 товарність продукції, % 80 -33,9 -14,0 5,9 -29,7 -9,6 10,3 20,0 39,9 59,8 90 -31,2 -11,3 8,6 -26,8 -6,9 13,0 22,7 42,6 62,5 100 -28,5 -8,6 11,3 -24,1 -4,2 15,7 25,4 45,3 65,2 5,0 80 -22,1 -2,2 17,7 -17,7 2,2 22,1 31,8 51,7 71,6 90 -19,3 0,5 20,4 -14,9 4,9 24,8 34,6 54,4 74,3 100 -16,6 3,2 23,1 -12,2 7,6 27,5 37,3 57,1 77,0 10,0 80 -7,3 12,6 32,5 -2,9 17,0 36,9 46,6 66,5 86,4 90 -4,6 15,3 35,2 -0,2 19,7 39,6 49,3 69,2 89,1 100 -1,9 18,0 37,9 2,5 22,4 42,3 52,0 71,9 91,8 20,0 80 22,3 42,1 62,0 26,7 46,5 66,4 76,2 96,0 115,9 90 25,0 44,1 64,7 29,4 49,3 69,1 78,9 98,8 118,6 100 27,7 46,8 67,4 32,1 52,0 71,8 81,6 101,5 121,3
При подальшомуполіпшенні зазначених показників ефективність виробництва плодів та ягідзростатиме. Так, при збільшенні площі насаджень у плодоносному віці на 100 га за рахунок нових інтенсивних порід і сортів, збільшення урожайності понад 50 ц/га виробництвоплодів і ягід буде прибутковим незважаючи на те, що собівартість 1 ц плодів таягід буде дорівнювати 150 грн/ц. В той же час розширене відтвореннявідбуватиметься в спеціалізованих господарствах де рівень спеціалізації 20%,при обсязі виробництва плодово-ягідної продукції не менше ніж 5000 ц,собівартості реалізації 50 ц/га
Таким чином,розвиток садівництва в Запорізькій області в перспективі орієнтований навикористання переважно інтенсивних факторів, удосконалення структури реалізаціїпродукції та діючого економічного механізму господарювання, який дозволив би зарахунок більш цілеспрямованого та ефективного використання економічних важелівта стимулів забезпечити перехід галузі на інтенсивний розвиток. Тільки на ційоснові можливо підвищити ефективність виробництва та вирішити проблемузабезпечення населення плодово-ягідною продукцією в області.
3.2Технологічне забезпечення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції
В успішномурозвитку садівництва поряд з іншими факторами важливу роль грає освоюванняінтенсивних технологій. Вони одержують все більше розповсюдження всільськогосподарських підприємствах Запорізької області і при правильномувикористанні забезпечують зростання урожайності і валового збору припідвищенні віддачі ресурсів і витрат.
Сутністьінтенсивних технологій полягає в тому, що послідовно здійснюється комплексний,системний підхід, який складається з науково-обґрунтованого розміщеннябагаторічних насаджень, оптимального породно-сортового складу, збалансованоїсистеми мінеральних і органічних добрив, боротьби з шкідниками, використаннясучасної техніки для виконання робіт у визначені терміни при дотриманніагротехнічних вимог.
В 2002 роціурожайність плодів і ягід в сільськогосподарських підприємствах більше 10 ц/габула лише в 6 районах, з них більше 20 ц/га – в 4 господарствах. В той же час вгосподарствах населення середня урожайність в цьому році досягла 106,2 ц/га.Урожайність черешні в сільськогосподарських підприємствах більше 10 ц/га була в7 господарствах, більше 20 ц/га – в 5 господарствах.
Нині, всільськогосподарських підприємствах Запорізької області плодова-ягіднапродукція за інтенсивними технологіями вирощуються на площі більш ніж 1000 га, що приблизно складає 11% загальної площі під багаторічними насадженнями, в тому числічерешні на 27% площі, яблук 12%, а також 8% абрикосу і 16% сливи. Розробкою і удосконаленнямінтенсивних технологій у рамках місцевого садівництва займається Інститутзрошуваного садівництва ім. М.Ф.Сидоренка УААН на базі дослідних господарствЗапорізької і Херсонської областях. Його дослідження застосовуються в такихгосподарствах ТОВ “Маяк”, Мелітопольського району, ТОВ “Зоря” Мелітопольськогорайону, СВК “Таврія” Мелітопольського району, СВК “Дружба” Мелітопольськогорайону, ПП “Росія”, основною метою яких являється впровадження інтенсивнихтехнологій вирощування плодово-ягідної продукції, які дозволяють на основідосягнень науки та техніки одержати значне підвищення рівню інтенсивності, авнаслідок чого ефективності садівництва.
Про ефективністьзаходів по удосконаленню інтенсивних технологій в садівництві можна судити зарезультатами діяльності ТОВ “Маяк” Мелітопольського району (табл. 3.6).
Таблиця3.6
Економічнаефективність застосування інтенсивних технологій вирощування плодових насадженьв ТОВ “Маяк”Показники звичайна технологія (1999 р) інтенсивна технологія (2004 р) 1 2 3 Площа багаторічних насаджень у плодоносному віці, га 176 140 Урожайність, ц/га 3,1 14,3 Валовий збір, ц 550 2000 Витрати виробництва, грн. на 1 га 514,8 1455,6 на 1 ц 164,7 101,9 Витрати праці, люд.-год. на 1 га 178,4 297,0 на 1 ц 57,1 20,8
Підвищенняурожайності плодів, які вирощуються за інтенсивною технологією, в порівнянні зурожайністю, яка була одержана при вирощуванні за звичайною технологією в 1999році склала 11,2 ц/га. Це дозволило господарству додатково одержати 1450 ц.Витрати праці на 1 га збільшились на 118,6 люд.-год., що спричинилонеобхідність додаткового залучення 8 робітників. Значно виросли матеріальнівитрати на одиницю площі під багаторічними насадженнями – до 1455,6 грн. на 1 га, або в 2,8 разів, що являється закономірним процесом. Однак, він повинен супроводжуватисябільшим ростом виробництва продукції, щоб уникнути її подорожчання.Перевищування темпів росту урожайності над темпами росту витрат на виробництвоплодів в ТОВ “Маяк” призвело до зниження собівартості 1 ц плодів лише на 38,1%.Аналіз свідчить про те, що ефективність впровадження інтенсивної технологіївирощування плодово-ягідної продукції в ТОВ “Маяк” значно нижче очікуваної.Причина в недостатньому рівні урожайності, в результаті чого збільшуєтьсясобівартість та трудомісткість плодово-ягідної продукції. В господарстві недотримують всіх умов технології виробництва, а саме: застосування визначеноїкількості добрив, внесення гербіцидів та своєчасної обрізки саду.
В умовахінтенсифікації садівництва велике значення має впровадження високопродуктивнихсортів плодів та ягід, які володіють комплексною стійкістю до морозів,шкідників та хвороб, що забезпечує стабільно високі урожаї при інтенсивнійтехнології вирощування.
Інститутомзрошуваного садівництва виведено 37 сортів черешні, що занесені до реєструсортів України і Росії і 2 перспективних сорти: Забава і Новинка Туровцева, якіпри додержанні умов виробництва відповідно дають урожайність 63 ц/га і 60 ц/га.Дослідження і виробничий досвід показують, що продуктивні сорти підвищуютьурожайність в 1,5-2 рази, а прибутковість в 2-3 рази.
В 2002 році в ДГ«Мелітопольське» мінімальна урожайність черешні (25,0-50,0 ц/га) була одержаназа такими сортами як Приазовська і Ера. високою урожайністю (101,0-150,0 ц/га)в цьому році в господарстві визначились такі сорти як Удівітєльная, Дружба,Мелітопольська школьниця, Анонс, Сімейна, Улибка, Ритмічна, Талисман, Прогрес,Забава, Загадка, Темпоріон, Романтика, Крупноплідна, Мелітопольська чорна.
Розрахованаекономічна оцінка сортів черешні різних строків достигання в умовах ПівденногоСтепу (табл. 3.7).
Таблиця3.7
Ефективністьсортів черешні різних строків достиганняПоказники Ранні сорти Середні сорти Пізні сорти Площа насаджень у плодоносному віці, га 65 75 70 Урожайність ц/га 59,2 69,4 89,8 Затрати праці, люд.-год на 1 га 1446 1258 1368 на 1 ц 24,4 18,2 15,2 Виробничі витрати на 1 га, грн 8714,8 7947,3 8756,0 Виробнича собівартість на 1 ц плодів і ягід, грн 147,2 114,5 97,5 Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн. 310,0 250,0 420,0 Прибуток (+), збиток (-) всього, тис. грн 391,0 545,5 1834,0 на 1 ц реалізованої продукції, грн. 119,5 116,4 307,1 Рівень рентабельності, % 62,8 87,2 272,0
Найбільшефективними є сорти пізнього строку достигання, які визначаються високоюурожайністю, великою масою плодів (8-12 г), смаковими якостями, транспортабельністю та придатністю для переробки, що є основним фактором збільшення ціниреалізації. Незважаючи на те, що витрати на виробництво пізніх сортів черешнімаксимальні і складають 8756,0 грн/га, ціна реалізації на таки сорти черешні всередньому дорівнює 420 грн/ц, що забезпечує рівень рентабельності 272%.Найбільш перспективними сортами є Удівітельна, Дружба, Анонс, Крупноплідна,Загадка, Мелітопольська чорна, які в 2002 р. в дослідних садах Інститутузрошуваного садівництва ім М.Ф.Сидоренка УААН дали урожайність відповідно111,8; 110,6; 108,1; 108,3; 103,0 та 102,2 ц/га.
Створеннявисокопродуктивних насаджень плодових культур залежить від правильногорозміщення сортів та сортів-запилювачів. У зв‘язку з тим, що більшість сортівзерняткових (яблуня, груша) та кісточкових порід (черешня, вишня, слива, атакож деякі сорти абрикоса та аличі) самобезплідні, закладку таких садівнеобхідно проводити так, щоб сорти забезпечували взаємне запилення. Для такихпорід, як черешня, вишня, слива і алича потрібно висаджувати 6-8 рядів сорту тане менше 2 рядів сорту запилювача. Для створення кращих умов по догляду засадом та при збиранні врожаю, в кварталах черешні і вишні потрібно висаджуватисорти одного строку достигання. В той же час, сорти-запилювачи характеризуються низьким рівнем урожайності, що в своючергу понижує загальний рівень урожайності в садах на 20-30% залежно від сортута кількості рядків запилювачів, які висаджені в ділянці. Так, при біологічнійурожайності черешні сорту Мелітопольська Чорна в 87 ц/га при сорті-запилювачіСюрприз, фактична урожайність сорту складе 72,3 ц/га, що на 17,3% менше відбіологічного рівню, при сорті-запилювачі Космічна – відповідно 70,5 ц/га, або19,5%. Таку тенденцію необхідно враховувати при прогнозі рівню урожайності вгосподарствах на перспективу. Кращими сортами-запилювачами для Мелітопольськогочорної являються – Францис, Сюрприз, Крупноплідна, Космічна; Крупноплідної –Сюрприз, Космічна, Францис, Мелітопольська чорна, Дрогана жовта; Валерій Чкалов– Скороспілка, Присадибна, Червнева рання, Дилема. Для яблуні: Голден Делішес –Айдаред, Ренет Семиренка, Флоріна; Голдспур – Айдаред; Ренет Семиренка –Айдаред, Голден Делішес, Мінкар, Флоріна; Джонаголд – Айдаред, Ренет Семиренка,Ельстар. Для сливи: Ренклод Алтана – Угорка Італійська, Единбурзька, Фіджинка,Угорка Ажанська, Угорка донецька рання; Стенлей – Угорка звичайна, Анна Шпет,Ренклод Альтана. Для абрикосу: Авіатор – Буревеснік, Парнас, Ананаснийцюрюпинський; Олімп – Ананасний цюрюпинський, Кримський Амур [121, с.73-75].
Одним із основнихфакторів ефективності садівництва є добір та впровадження найбільш ефективнихтипів насаджень. Інтенсивні типи плодових, зокрема зерняткових культур уПівденному Степу представлені в основному шпалерно-карликовими та полуплоскимикронами, загущеними схемами посадки. На одному гектарі таких садів розміщуєтьсявід 500 до 1000 і більш дерев, що дає можливість навіть при невеликійпродуктивності одержати урожай високоякісних плодів з одиниці площі.
Інтенсивнінасадження визначаються трудомісткістю робіт по формуванню крон,капіталоємністю створення насаджень. Поряд з тим, на відміну від звичайноїрозряжено-ярусної крони дерев інтенсивні типи насаджень мають більш короткийперіод продуктивного використання. Порід з високою їх продуктивністю цедозволяє скоріше обновити сортовий склад, впровадити нові досягненнянауково-технічного прогресу в галузі, що дозволить господарству успішноконкурувати на ринку.
В Інститутізрошуваного садівнитцва розроблені нормативи витрат праці та засобів настворення і продуктивне використання різних типів насаджень яблуні (додатокУ.1, У.2).
В середньомудогляд за гектарами пальмети у рік потребує в 1,4 разів, полуплоскої крони – в1,2 і шпалерно-карлікового саду – в 2,3 разів більш коштів ніж за звичайнимисадами. Порівняно з останніми, інтенсивні насадження є більш трудомісткими. Всередньому за рік затрати праці на створення гектара пальмети в 1,6 – 1,8 рази,а шпалерно-карликового саду в два рази вище, ніж насаджень з традиційноюокруглою формою кроною. В пальметних садах основна частка приходиться назаробітну плату, так як потребує додаткових затрат праці на формування крони тадогляд за деревами. Трудомісткість вирощування пальметних насаджень забагатовище, ніж звичайних. Однак, ранній вступ плодоношення і висока економічнаефективність виробництва плодів забезпечує швидку окупність капіталовкладень,крім того пальметні сади характеризуються скороплідністю та високою урожайністю.За даними Інституту зрошуваного садівництва окупність виробничих затрат у першітри роки плодоношення в пальметних садах коливалася від 120 до 180%, приурожайності 110-130 ц/га.
За скороплідністюта високою урожайністю саду з малооб‘ємними округлими кронами дерев найбільшповно відповідають вимогам сучасного інтенсивного садівнитцва. Середмалооб‘ємних округлих крон промислове значення мають вільнорастущий кущ таструнке веретено. Насадження з цими кронами за урожайністю практично невідрізняються між собою. Незначні відхилення також і у формуванні і обрізцідерев.
Високий рівеньконкуренції вимагає удосконалення технологій вирощування плодово-ягідноїпродукції не тільки з позиції формування типів насаджень, але й з позиціїефективності окремих видів сортів.
Розроблена вІнституті зрошуваного садівництва технологія вирощування яблуні з мало об’ємноюкроною, яка формується по типу вільнорастучого куща, по продуктивностінасаджень не поступається кращим зарубіжним технологіям. Дослідження свідчать, щонайбільш придатними насадженнями яблуні для вирощування у Південному СтепуУкраїни є сорти Голден Делішес і Ренет Семиренка за технологією вільнорастучогокуща, які характеризуються високим рівнем урожайності, низькою трудомісткістю івиробничою собівартістю 1 ц плодів, та високим рівнем рентабельності, якийзабезпечує розширене виробництво.
До числазовнішніх факторів, які більш всього впливають на обсяг та якість плодів, атакож на пристосованість їх до зберігання відноситься система внесення добрив.Впливовим для нормального росту та регулярного плодоношення є забезпеченняпоживними речовинами в оптимальному співвідношенні. Від правильногоспіввідношення добрив залежить ріст плодових насаджень, обсяг та якість урожаю,а внаслідок чого економічна ефективність виробництва.
При слабомузабезпеченні азотом плоди менше за розміром і з твердою м’якоттю, але з гарноюлежкістю. При избыточному удобренніазотом плоди рихлі, менш ароматні та з пониженими смаковими якостями. Избыток азота в плодах предупреждаетобразование красных красящих веществ. Калій незамінний для створення ароматичних речовин тавуглеводів. Високий вміст калію підвищує морозостійкість плодів, що особливонеобхідно в умовах Південного Степу, коли в період цвітіння бруньок буваютьлегкі заморозки. Фосфор впливає на створення квіткових бруньок і розвитокмолодих плодів.
Співвідношеннядобрив, а також дози їх внесення залежать від ряду факторів: свойства ґрунту,система утримання ґрунту, природнокліматичні умови, наявність зрощення, типинасаджень, сорти, поглощение поживних речовин.
У сучаснихпромислових садах з великою щільністю дерев і високою урожайністю щорічнийвинос основних поживних елементів з ґрунту становить: азоту 80-100 кг/га,фосфору 25-40 кг/га, калію – 120-150 кг/га.
За умов середньоїзабезпеченості ґрунту рухомими елементами живлення із молодих інтенсивних садахвносяться лише азотні добрива: на 2-3-й рік – 30-45 кг/га д.р., у подальші –45-60 кг/га д.р. залежно від родючості ґрунту і щільності садіння.
У плодоноснихсадах за умов утримання ґрунту в стані чорного пару, органічні добрива вносятьпо 30-40 т/га, один раз у 2-4 роки. Якщо грунт забезпечений елементами живленняв оптимальних межах, то щорічне внесення добрив може бути в дозах, якікомпенсують їх внесення. При врожайності зерняткових до 20 т/га це становить пофосфору – 20-30 кг/га д.р., по калію – 60-90 кг/га д.р. [121, с.100].
Одним з важливихрезервів збільшення виробництва плодів і ягід і підвищення їх якості є усуванняможливих втрат урожаю від бур‘янів. В слабозасмічених садах господарстванедоодержують 5-10% урожаю, на середньозасмічених — 10-20%, а насильнозасмічених урожай часто знижується в 1,5-2 рази.
Обробкугербіцидами бажано проводити в період масової появи бур‘янів, у ясну,безвітряну погоду, при температурі повітря 18-250С, без опадів уперші 6-10 годин після обприскування [121, с.105].
В досліднихгосподарствах при вирощуванні плодових культур за інтенсивною технологією всередньому 10-15% витрат приходилось на гербіциди. Передовий досвід та науковідослідження показують, що економічно вигідніше повністю перейти на агротехнічнізаходи захисту, виключив дорогі гербіциди, особливо імпортні, такі, як Раундапі Гоал. Застосовуючи сучасні механізми для міжрядної обробки можна знищити до90-95% бур‘янів. Міжнародний досвід показує, що застосування Раундапу ефективнов тому випадку, якщо оплата праці робітників, які залучені на міжрядну обробку,не менш ніж 25$ за добу. Оплата праці механізаторів в сільськогосподарськихпідприємствах Запорізької області в 2001-2003 рр. складала в середньому 150-200грн. в місяць.
Досить поширеноюкісточковою культурою на півдні України є черешня, яка ціниться за високідесертні властивості і раннє достигання плодів. Ареал черешні в Запорізькійобласті обмежується її невисокою зимостійкістю, зокрема в Мелітопольському,Якимівському, Приазовському районах. Відзначаючись щорічною врожайністю,черешня дає значні прибутки, що дає змогу швидко окупити витрати на висадженнясадів.
Одним з важливихфакторів, який сприяє одержанню високих урожаїв черешні, є своєчасна обрізкасаду. В 80-х – 90-х роках в Інституті зрошуваного садівництва ім. М.Ф.СидоренкаУААН була розроблена технологія формування дерев черешні зі сплощеною кроною,яка дозволяє створювати інтенсивні сади з площею живлення 6х4 м, урожайністю96-170 ц/га і вище, застосовувати механізоване обрізування та збирання плодів.Як показують дослідження, технологія забезпечує рівень рентабельностівиробництва плодів в 2 рази вищий, ніж у садах традиційного типу [121, с. 89]. В той же час для вирощування черешніплодоносної в структурі витрат обрізка саду дорівнює 11,6 тис. грн. або 28,7 %і потребує 4893 люд.-год.
Обов’язковоюумовою підвищення урожайності черешні і застосування інтенсивної технології їївирощування є забезпечення заходів по боротьбі зі шкідниками та хворобами. Вінституті розроблена система заходів, яка включає до себе боротьбу ізлистоверткою, вишневою мухою та коккомикозом за допомогою таких пестицидів, якФастак, Децис форте, Карате, Бі-58, Хлорокись меді (табл. 3.8).
Таблиця3.8
Системазаходів по боротьбі зі шкідниками та хворобамиТермін оприскування Шкідники та хвороби Назва пестицидів Площа обробки, га Витрати пестицидів, кг/л Вартість пестицидів, грн. 1 га Разом 1 кг/л Разом Масовий розвиток гусениць листоверток Листовертка фастак 243 0,3 72,9 168,7 12299,69 Відразу після цвітіння хвороби хлорокись меді 243 0,6 14,58 12,4 18072,2 За сигналом середні і пізні вишнева муха децис форте 235 0,15 35,25 450,9 15894,23 Після 8 днів вишнева муха Бі-58 235 2 470 46,64 21920,8 децис форте 235 0,15 35,25 450,9 15894,23 Після 8 днів вишнева муха карате 200 0,6 120 122,1 14652 Третя декада липня коккомикоз хлорокись меді 243 6 14,58 12,4 18079,2 Разом 762,56 116819,34
Для боротьби звишневою мухою застосовують децис форте (0,15 л/га), бі-58 (2 л/га), карате(0,6 л/га). Загальна вартість пестицидів складає 116,9 тис. грн. За технологієювирощування черешні роботи по обприскуванню саду складають 8-9 %.
Для запобіганняураження кори сонячно-морозними опіками та утворення морозобоєм стовбури дереві основи скелетних гілок білять 20%-вим вапняним молоком з додаванням 5%-ногомідного купоросу.
Основну частку уструктурі витрат займає зрошення. Нестача вологи, зокрема в Степовій зоні, можепризвести до великого недобору і втрат урожаю, зниження товарних якостейплодів, посилення періодичності плодоношення, зниження зимостійкості іпродуктивного віку плодових дерев, що забезпечує підвищення урожайності черешнів 1,5 – 2 рази порівняно з богарними умовами.
Плодові рослиниоптимально забезпечені водою тоді, коли вологість ґрунту в зоні поширенняосновної маси коріння на важких ґрунтах не менше за 80 % НВ, середніх – 70%, налегких – 60%. Строки і норми поливів залежать від природних умов, вологостіґрунту, біологічних особливостей і віку насаджень.
У плодоноснихкісточкових садах при утриманні ґрунту під чорним паром у середньозабезпеченийопадами рік необхідно проводити 3-4 поливи зрошувальною нормою 2770-3000 м3/га,а в посушливий рік, відповідно 4-5 поливів із загальною витратою води 3800-4000м3/га [121,с. 148].
Витрати назрошення в середньому складають 70-80% від загального обсягу в основному зарахунок високої вартості влаштування зрошувальної системи та вартостіводопостачання. Так за технологією вирощування для зрошування 60 га площі черешні у плодоносному віці необхідно 33,8 тис. грн., в тому числі 21 тис. грн. складаютьвитрати на водопостачання.
Для створенняоптимальних умов вирощування плодових культур в умовах Південного Степузастосовують диференційований обробіток ґрунту, який включає дискування такультивацію з обробкою пристовбурних смуг. Склад комплексу машин при звичайнійта інтенсивній технологіях принципово не різниться і потребує невеликі машинидля проходження їх між смугами. При дискуванні використовуються трактори Т-74,Т-75 у складі з бороною БДСТ-3. Культивація проводиться трактором Т-74 з ПРВН-2,5 та ПРВН-7200. Основні транспортні роботи, такі як підвіз дробин,виштовхування хмизу, транспортування та внесення мінеральних добрив,транспортування води, обприскування виконуються тракторами МТЗ-80. Ефективністькомплексу машин для вирощування та збирання черешні за інтенсивною технологієюна різних видах робіт наведена у табл. 3.9
Найбільшимикапіталовкладеннями визначаються роботи по внесенню мінеральних добрив,щільність робіт яких складає 0,4, що зумовлює високу собівартість робіт – 130,3грн.
З врахуваннямвищенаведених запропонованих чинників покращення технологічного забезпечення вроботі розрахована проектна технологічна карта (додаток Щ) вирощування черешніна площі 140 га в ТОВ «Маяк» Мелітопольського району. При цьому, вихідніположення щодо визначення фактичного можливого рівня урожайності включалинаступне. Урожай черешні на окремих ділянках в ДГ «Мелітопольське» досягав130-150 ц/га.
Таблиця3.9
Економічніпоказники використання комплексу машин для вирощування черешні на різних видахробітВиди робіт Обсяг робіт Витрати на капітальний та поточний ремонт, грн Собівартість робіт, грн Щільність робіт Питомі капіталовкладення Дискування 1260 612 24,7 9 7,5 Транспортні роботи 468 689 26,1 3,3 14,3 Внесення мінеральних добрив 56 1111 130,3 0,4 246,5 Обприскування 540 1127 36,1 3,9 25,2 Культивація 119 1088 55,3 0,9 87,4
За данимиінвентаризації багаторічних насаджень в 2003 – 2004 роках випади дерев в цьомугосподарстві в середньому на різних ділянках складають від 32 до 37 %, щознижує фактичний рівень урожайності до 102 ц/га. Необхідно враховувати такожте, що на 6-8 рядків рядка головного сорту (Мелітопольська Чорна, Крупноплідна,Франц, Валерій Чкалов) посаджений один ряд запилювача (Скороспілка, ДроганаЖовта, Іюньська рання), сорти якого визначаються низькою урожайністю тафактичною відсутністю попиту на них. Це призводить до фактичної втрати ще 20відсотків можливої кількості врожаю. Враховуючи негативні кліматичні умови(заморозки, наявності опадів в період збору урожаю), які за даними опросукерівників та спеціалістів господарства знижують урожайність на 5-15%.
На основіпрогресивної технології вирощування черешні, запропонованої Інститутомзрошуваного садівництва ім. М.Ф. Сидоренка УААН, проведено економічну оцінку тавизначено її переваги над існуючою технологією на прикладі ТОВ “Маяк”Мелітопольського району (табл. 3.10, додаток Ф).
Таблиця3.10
Економічнаоцінка технології вирощування черешні
у ТОВ“Маяк” Мелітопольського району Запорізької областіПоказники Існуюча технологія Проектна технологія Площа насаджень черешні, га 140 140 Урожайність, ц/га 14,3 80,0 Валовий збір, ц 1960 11200 Витрати праці, люд.-год. на 1 га 297 1103 на 1 ц 20,8 14,7 Виробничі витрати на 1 га, грн. 1456 6011 в т.ч. заробітна плата 751,1 3086,0 добрива 120,0 1362,6 засоби захисту рослин 74,4 501,2 амортизація 204,7 437,8 паливо-мастильні матеріали 102,6 501,1 Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн./ц 117,2 80,1 Розрахунок показників ефективності реалізації І варіант ІІ варіант Середня ціна реалізації 1 ц, грн. 505,2 505 550,0* Прибуток, грн. на 1 га 5544 30274 33480 на 1 ц реалізованої продукції 388,0 424,9 469,9 Норма прибутку, % 16,5 45 47,8 Рівень рентабельності, % 380,7 530,7 586,6
* ціна реалізації плодів і ягід, якавраховує показники якості продукції
За умоввпровадження комплексної системи захисту насаджень від шкідників та хвороб затратина засоби захисту рослин зростають з 74,4 до 501,2 грн. на гектар насаджень.Рівень оплати праці за годину зросте з 2,5 до 3,5 грн, чим досягається нетільки економічний, але й соціальний ефект. Внесення органічних і мінеральнихдобрив впливає не тільки на збільшення урожайності черешні, а й підвищує якістьплодів. Застосування азоту сприяє збільшенню розміру плодів, покращеннюзберігання та кольору плодів. Калій забезпечує створення ароматичних речовин вплодах та сприятливо впливає на морозостійкість.
У результатізастосування технологічних рішень забезпечується зростання урожайності у 5,6раза, собівартість центнера черешні знизиться з 117 до 80 грн., прибуток урозрахунку на гектар насаджень зросте з 5,5 до 30 тис. грн, або більше ніж у 5разів. Враховуючи, що якість плодів завдяки комплексному внесенню добрив значновища, прибуток від реалізації збільшиться на 3206 грн/га при грошових витратахна добрива 1363 грн/га.
Таким чином,впровадження інтенсивних технологій вирощування плодово-ягідних культур наоснові дотримання умов технологічної дисципліни, удосконалення агротехнічнихзаходів з урахуванням розвитку науково-технічного прогресу і економічногообґрунтування дозволить не тільки нарощувати обсяги виробництва плодів і ягід,але значно підвищити ефективність виробництва плодово-ягідної продукції.
3.3Удосконалення ринкового механізму тасистеми реалізації плодово-ягідної продукції
В умовах ринковоїекономіки однією з основних проблем ефективності ведення садівництва є нетільки удосконалення технології вирощування, підвищення урожайності, зниженнязатрат праці та собівартості виробництва, а й пошук вигідних каналів збутувирощеної продукції. За останні десять років проблема недосконалої організаціїпродажу плодово-ягідної продукції була однією з причин зниження обсягіввиробництва. Після скасування держзамовлення більшість сільськогосподарськихпідприємств не в змозі реалізувати плоди і ягоди в потрібному обсязі та задоступною ціною, що поступово призвело до збитковості галузі. Великих втрат зазналине тільки виробники плодово-ягідної продукції, а й переробні підприємства таміське населення, які отримують та споживають плодову продукцію в недостатньомуобсязі, низької якості та купує її за високими цінами.
Отже, залежно відтого, наскільки швидко та успішно сільськогосподарські підприємства будутьдосліджувати ринок, виробляти якісну плодово-ягідну продукцію, організовуватипостачання на ринок та реалізувати її, буде визначена подальший напрямок їхдіяльності.
Удосконаленнятрадиційних та пошук нових каналів збуту плодово-ягідної продукції є постійноютурботою сільськогосподарських підприємств. Господарства збувають своюпродукцію на невигідних умовах: за низькою ціною, дрібними партіями танесвоєчасно, що призводить до псування її. Керівники сільськогосподарськихпідприємств звикли використовувати найшвидші канали реалізації для забезпеченняшвидкого товарообігу. Вони не в змозі швидко реагувати на зміни ринку тавирішувати, який канал реалізації буде найефективнішим для них. Різноманітністьможливих каналів збуту плодів і ягід відображена на рис. 3.2
З наведеної вищесхеми видно, що найкоротшим шляхом збуту продукції є безпосередній зв’язок міжсільськогосподарськими підприємствами та споживачами, тобто прямий продажплодів і ягід на ринку та безпосередньо на підприємстві. У літній періоднеобхідно створювати ринки плодово-ягідної продукції у великих населенихпунктах та курортах, відстань до яких від сільськогосподарських підприємств маєбути в середньому не більшою 50-80 км для того, щоб господарства могливідшкодувати транспортні витрати. У такій типу торгівлі повинні брати участьневеликі господарства різних форм власності в яких садівництво є додатковоюгалуззю.
Як свідчатьрезультати дослідження доцільно використовувати декілька різноманітних каналівреалізації у певний час для стабільного продажу продукції, підвищення рівнятоварності, підтримки конкурентоспроможності, зберігання плодово-ягідноїпродукції, підтримки якості плодів та ягід (табл. 3.11)
Таблиця3.11
Розподілканалів реалізації продукції об‘єктами ринкової інфраструктури за видамидіяльностіВиди діяльності Суб‘єкти реалізації плодово-ягідної продукції Оптові реалізатори Обслуговуючі кооперативи Фірмові магазини Електронна торгівля Роздрібні реалізатори Закупівля У сільгосп підприємства Безпосередньо у сільгосппідприємстві Безпосередньо у сільгосппідприємстві Безпосередньо у сільгосппідприємстві Є 2-ю чи 3-ю ланкою в каналах реалізації Продаж Роздрібним реалізаторам Оптовим реалізаторам, населенню Населенню Оптовим і роздрібним реалізаторам, населенню Населенню Зберігання + + + - - Транспортування + інколи - - Первинна переробка + + + - - Стандартизація та сортування + + інколи + - Економічний ризик бере на себе невиконання вимог уставу кооперативу - + - Ринкова інформація + переважно для членів кооперативу - + -
Канали збутупродукції відрізняються за умовами закупівлі, продажу, зберігання,транспортування, первинної переробки, сортування та надання ринкової інформаціїОднак, переважаючою формою при прямому каналі реалізації повинна бути закупівляплодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах на контрактнихумовах, особливо таких культур як яблука та черешні, на які припадає 60-70% відобсягу прямого продажу в сільськогосподарських підприємствах досліджуваноїобласті. Контракти між сільськогосподарськими та комерційними підприємствамиукладаються на початку року за плановою собівартістю продукції та коригуєтьсяпри реалізації з урахуванням поточної ринкової кон’юнктури та виробничих витратна виробництво плодів і ягід.
Прямий продажпереважний за рахунок того, що між виробниками та споживачами плодів немаєторгових посередників. Однак, такий шлях не завжди може бути ефективним.
Реалізаціяплодово-ягідної продукції за прямими каналами вважається вигідною, якщо обсягиреалізованої продукції великі, вона не псується при транспортуванні, цінареалізації вища, ніж витрати виробництва.
Немаловажнимканалом реалізації плодів і ягід являється їх постачання на переробку, яказабезпечує населення плодами та ягодами в зимній період. Незважаючи на заходи,які забезпечують збільшення випуску цього виду продукції, потреба в неї вЗапорізькій області нині незадовільна, виробничі потужності нарощуютьсяповільно, переробні підприємства області в основному спеціалізуються напереробці кабачків, моркви, столового буряку та інших овочів. Так, основноюпродукцією в ТОВ АПК «Солоха» К.-Дніпровського району є кабачкова ікра ітоматна паста. У плані виробництва Мелітопольського консервного заводу на 2004рік було заплановано лише 4000 туб соку яблуневого, по 100 туб абрикосового ісливового соків, крім того 560 туб варення, джему і повидла з вишні, черешні таабрикосу. Але навіть цього недостатньо для повного забезпечення населенняобласті в переробній плодово-ягідній продукції.
Незважаючи на те,що постачання плодів та ягід на переробку для сільськогосподарських підприємствявляється постійним каналом реалізації, особливо, якщо продукція являєтьсяневищої якості, в останні роки її збут значно зменшився. Основною причиноюцього було несвоєчасна оплата за продукцію переробними підприємствами, низькізакупочні ціни на сировину та незадовільні умови поставки. В 2003 році цінаяблук Ренет Семиренка, які надходили на переробку в Запорізькій області у середньомускладала 0,8-1,0 грн/кг, в той же час як сільськогосподарські підприємствареалізовували яблука на ринку та комерційним підприємствам за ціною 1,8-2,0грн/кг, як І так і ІІ сорту. Сільськогосподарським підприємствам тагосподарствам населення не вигідно реалізовувати плоди та ягоди на переробку зарахунок того, що витрати, які понесені на вирощування плодів і ягід І сортувищі, ніж закупочна ціна на них. В господарствах Запорізької областівиробляється лише 15-20% продукції ІІІ сорту, яка може бути використана напереробку.
Сільськогосподарськіпідприємства, що спеціалізуються на вирощуванні плодово-ягідної продукції, абосадівництво в яких є однією з основних галузей, можуть створювати власніторгівельні підприємства, такі як фірмові магазини з продажусільськогосподарської продукції, в тому числі плодів та ягід. Таке підприємствостворює ринок, на якому виробник та продавець продукції виступають в однійособі. Даний канал реалізації дозволяє швидко доставляти плодово-ягіднупродукцію, уникаючи проміжних ланок у структурі товарної продукції, й успішноконкурувати з іншими сільськогосподарськими підприємствами на споживчому ринку.
Реалізаціясільськогосподарської продукції у фірмових магазинах тільки набуває розвитку. Зодного боку, організація такої торгівлі потребує додаткових капіталовкладень, зіншого – є одним з ефективних каналів реалізації. Прикладом може бутидіяльність СВК “Фрунзе” Веселівського району Запорізької області. Фірмоваторгівельна мережа кооперативу налічує 6 магазинів, один з яких розташований врайонному центрі Веселе та п‘ять – у місті Мелітополі. Господарство реалізуєпродукцію тільки власного виробництва, у тому числі плоди. У період зборуплодів фірмові магазини реалізують 5 т черешні, 3 т сливи, 5-6 т яблук, 2 тперсику та абрикосу, що в середньому становить 70-80% від реалізованого обсягупродукції в господарстві, що свідчить про необхідність розвитку фірмовоїторгівлі в інших сільськогосподарських підприємствах досліджуваної області.
Прикладомефективної діяльності фірмової торгівлі є магазин №81 розташований у м.Мелітополь, який щоденно обслуговує 3-5 тис. покупців. Частка плодів васортименті продукції займає 10-15%. За ІІІ квартал 2003 року було реалізовано22 т плодів на суму 10 тис. грн., що становить 6,1% від загальної виручкимагазину. Вважаємо що, основні переваги торгівлі полягають у наявностідостатнього асортименту продукції та більш нижчих цінах порівняно з іншимиторгівельними закладами, що привертає увагу населення и активізує торгівлю. Вмагазині підтримується низький рівень торгівельної націнки – 10-15%, що сприяєзбільшенню попиту та підвищенню обсягів реалізації.
Основною плодовоюкультурою в магазині є яблука, ціни на які встановлюються СВК “Фрунзе” зурахуванням попиту населення та пропозиції в регіоні на поточний момент. У IV кварталі 2003 р. ціни на яблукаколивались від 1,0 до 2,0 грн. і в середньому становили 1,6 грн., що на 30-40%нижче від ціни на пропоновані вітчизняні яблука на місцевому ринку. Організаціяфірмової торгівлі в СВК “Фрунзе” забезпечила збільшення показників ефективностівиробництва в даному господарстві за 1998-2003 роки майже у 3-4 рази (табл.3.12).
Таблиця3.12
Ефективністьвиробництва плодової продукції
в СВК“Фрунзе” Веселівського району, 1998-2003 рр.Показники 1998 1999 2000 2001 2002 2003 /> /> 1 2 3 4 5 6 7
Площа насаджень в плодоносному віці, га 2 46 54 54 38 83
Валовий збір плодів, ц 1360 80 2418 6403 2631 15611
Урожайність, ц/га 61,8 5,0 44,8 118,6 69,2 160,9
Затрати праці:
на 1 га, люд.-год. 909,1 478,3 740,7 1333,3 2078,9 915,7
на 1 ц, люд-год. 14,7 275,0 16,5 11,2 30,0 4,9
Виробничі витрати на 1 га, грн. 3577,3 956,5 2557,4 6037,0 9368,4 5951,8
Виробнича собівартість 1 ц плодів, грн. 57,9 550 57,1 50,9 135,3 31,6
Ціна реалізації 1 ц плодів, грн. 41,1 73,2 49,5 74,1 74,4 57,8
Прибуток (+), збиток (-):
всього, тис. грн. -14,1 -30,7 -13,7 312 -1 174
на 1 га, грн. -640,9 -667,4 -1446,3 58,3 26,3 2096,4
Рівень рентабельності, % -25,0 -85,5 -14,9 196,2 -0,6 26,7
Рівень товарності, % 75,6 88,8 65,3 99,3 80,2 91,4
Обсяг реалізації плодів у фірмовій торгівлі, ц 561 23 1305 4890 1870 13422
Частка виручки від реалізації у фірмових магазинах у загальному обсязі, % 64,1 32,8 63,6 61,4 57,9 83,4
Після скасуваннядержзамовлення на плодово-ягідну продукцію втрачені зв‘язки міжсільськогосподарськими товаровиробниками та споживачами, колишні КСП позбулисяпостійного каналу збуту продукції, що стало однією з передумовою зниженняприбутку та рентабельності продукції. Господарства були не в змозі знайти новівигідні канали.
Протягом1997-2000 рр. в СВК “Фрунзе” спостерігаються низькі показники ефективностіреалізації продукції – низький рівень товарності (в середньому 73,4%), високасобівартість продукції та збитковість галузі. Організація фірмової торгівлінаприкінці 2000 року вплинула на загальний стан садівництва у кооперативі.Протягом трьох останніх років частка виручки від реалізації у фірмовій торгівлівідповідно становила 61,4; 57,9 і 83,4%. У 2000 році працював тільки одинмагазин, який реалізував 1305 ц плодово-ягідної продукції і забезпечував 63,6%виручки від реалізації загального обсягу плодів і ягід в господарстві.Усвідомлюючи значення фірмової торгівлі для підприємства, СВК “Фрунзе”відкриває згодом ще 4 магазини.
Перевагоюфірмової торгівлі для сільськогосподарських підприємств поряд з іншими каналамиреалізації є:
- можливістьаналізу конкурентоспроможності, вивчення цін й асортименту плодів та ягід вобласті, вивчення кон’юнктури ринку;
- підвищенняякості продукції та передпродажної підготовки;
- вивченняспоживчого попиту населення;
- низькіціни та торгівельні націнки, що зумовлює до збільшення кількості споживачів;
- організаціята забезпечення рекламної діяльності в господарстві.
За нашимирозрахунками, збільшення обсягів реалізації плодово-ягідної продукції в ДГ“Мелітопольське” за рахунок фірмової торгівлі на 20% дасть змогу збільшитизагальний обсяг реалізації на 9600 ц, при цьому прибуток від реалізації плодіві ягід зросте на 61,3 тис. грн., рівень рентабельності буде складати 46,8%.Запровадження фірмової торгівлі дозволить зменшити середню ціну реалізації вгосподарстві на 5%, що дасть змогу конкурувати на ринку не тільки за рахуноквисокої якості продукції, а й за рахунок рівня цін. Один з основних показниківефективності – прибуток на 1 га – становитиме 1215,2 гривень.
Одним ізнегативних аспектів започаткування фірмової торгівлі сільськогосподарськоїпродукції є залучення фінансових засобів і великих обсягів капіталовкладеньпротягом короткого строку, що зумовлює необхідність одержання банківськихкредитів або залучення інвесторів. У нинішніх умовах сільськогосподарськіпідприємства ще не в змозі відкрити фірмові магазини за рахунок власнихзасобів. Вартість магазинів СВК “Фрунзе” коливається від 200 до 300 тис. грн.,а основними витратами в них є оплата праці (35 – 40%) та автопослуги (20-30%).Спочатку необхідно організувати систему виїзної торгівлі, відкриття спеціалізованихвідділів у супермаркетах, універмагах обласних і районних центрів, фірмовихлотків на місцевих споживчих ринках, ярмарки та виставки.
У господарствахнеобхідно створювати відповідні служби, діяльність яких спрямовуватиметься нетільки на пошук каналів реалізації вирощених плодів і ягід, а йорієнтуватиметься на конкретних споживачів, на формування їх попиту і на цьомупідґрунті визначення обсягів виробництва плодів та ягід. Спеціалізованімаркетингові служби повинні створюватись безпосередньо в господарствах або задопомогою сторонніх організацій, залучених на договірних засадах.
Вивченнямаркетинговою службою ринку дає змогу забезпечувати вигідні канали збутуплодово-ягідної продукції, пошук нових порід і сортів, які мають попит наринку, та забезпечення рентабельності виробництва плодів та ягід.
Однак, яксвідчать дослідження, не всі сільськогосподарські підприємства мають змогустворити власні маркетингові служби. До цієї групи належать лише спеціалізованігосподарства або великі прибуткові підприємства з багатогалузевою структуроювиробництва. Більшість господарств може отримувати ринкову інформацію проканали реалізації та поточні ціни від районних й обласних управлінь, які в своючергу повинні мати відділ збуту та реклами, відділ вивчення ринку та стратегіїпідприємства, відділ закупівель.
В умовах розвиткунових форм господарювання, для підтримки конкурентоспроможності та фінансовоїстійкості підприємств в регіоні необхідно створити обслуговуючі кооперативирізних напрямків, в яких мають потребу підприємства (заготівельні, переробні тапостачальницькі). Засновниками кооперативу будуть власники майнових паївреформованих сільськогосподарських підприємств. Розрахунок пайових внесківкооперативу може здійснюватися з урахуванням обсягів продукції, що будереалізована через обслуговуючий кооператив. Такий кооператив може об‘єднувати5-10 сільськогосподарських підприємств, але бажано одного району для зниженнятранспортних витрат. Основна мета обслуговуючого кооперативу полягає вреалізації плодово-ягідної продукції підприємств-членів кооперативу, а такожпостачання їм матеріально-технічних засобів. Саме через обслуговуючікооперативи господарства одержуватимуть інформацію про ринки збуту плодів таягід, які виробляються в регіоні.
Важливе місце вреалізації плодово-ягідної продукції належить оптовій торгівлі. Однак в Україніформування ринку плодово-ягідної продукції почалося з роздрібної а не оптовоїторгівлі, тобто ще не створена досконала система ринку. Тому виявляєтьсяактуальним розгляд проблем створення й організації діяльності регіональноїоптової торгівлі в Україні. Оптовою реалізацією плодово-ягідної продукціїповинні займатися оптові ринки, агроторгові доми, ярмарки, обслуговуючікооперативи.
Нині більшістьоптових ринків створені без участі сільськогосподарських підприємств іфункціонують на підприємницькій основі. Товарообіг приватних оптовихпідприємств у 2002 р. дорівнював 83,8% загального товарообігу, при цьомуколективних підприємств – тільки 14,0 відсотків.
Поширеною формоюоптової торгівлі є оптові ринки плодово-ягідної продукції. Оптові регіональніринки є не тільки регулятором внутрішніх ринкових цін, а й беруть на себефункцію інформаційної служби з питань дослідження кон’юнктури ринку.
Продажплодово-ягідної продукції на оптовому ринку доцільний у тому разі, якщо:
– різницяміж роздрібної ціною та витратами виробництва значна;
– продукціяшвидко псується й потребує термінового продажу;
– обсягиреалізації плодів та ягід невеликі;
– існуєрозгалужений ринок плодів та ягід.
Оптові ринкисприяють зменшенню кількості учасників в ланцюгу каналів реалізаціїбезпосередньо від сільськогосподарських підприємств до населення. Вони повинніскорочувати кількість посередницьких фірм, які впливають на збільшення ціниреалізації плодів та ягід. Чим менше посередників, тим, відповідно, нижча цінареалізації для споживача (табл. 3.13)
Таблиця3.13
Основніелементи діяльності оптового ринкуРинкові капіталовкладення Залежно від організації ринку потребує витрат на спеціалізоване устаткування, вантажні автомобілі та інші транспортні засоби, сховища, устаткування для переробки тощо Доход На відміну від сільськогосподарських кооперативів доход в основному одержує оптовий ринок, а не сільськогосподарські товаровиробники. Ціна відповідає часу реалізації та поточним цінам Якість продукції Продукція повинна відповідати не тільки державним стандартам, а й споживчим якостям Транспортні витрати Залежно від відстані від виробника до ринку та наявності техніки на ринку Виробничі витрати Не залежать від діяльності оптового ринку Інші умови Відповідне місце для одержання ринкової інформації. Може реалізовувати велику кількість в один й той же час. На ринку знаходиться велика кількість покупців Ринкові переваги Можливість реалізувати велику кількість товарів. Потребує менше часу для реалізації. Якість продукції забезпечує кращу ціну. Низька частка витрат на рекламу та просування товару Ринкові недоліки Потребує підтримки державних стандартів при реалізації та пакуванні
Основноюпроблемою створення в регіоні оптового ринку плодово-ягідної продукції є йогорозміщення з урахуванням економічних і географічних умов. Оптовий ринок повинензнаходиться поблизу сировинної бази, тобто безпосередньо в основному районівиробництва плодів та ягід. Постає завдання забезпечити також діяльністьоптового ринку необхідними трудовими ресурсами, що зумовлює потребу створенняйого у великому населеному пункті.
Cтворення оптового ринку врегіоні повинно здійснюватися з урахуванням розміщення основних виробників плодово-ягідної продукції, наявності курортної зони і розміщення споживачів,які купують продукцію різної кількості та якості й за різною ціною.
Дані провиробництво плодів та ягід у 2002 р., розміщення трудових ресурсів та населенняза районами, розташування плодоовочеконсервних заводів у Запорізькій області,наведені в додатку в Х.1.
Основнівиробники плодово-ягідної продукції розташовані на півдні регіону, а саме вМелітопольському, Михайлівському та Веселівському районах, що утрудняє доставкупродукції до оптового ринку, тим самим підвищує ціни реалізації. Тим більше, щоосновні споживачі плодово-ягідної продукції знаходяться у Запорізькому,Мелітопольському, Бердянському та Якимовському районах в літній період, щопотребує постійного, безперервного постачання продукції (Додатки Х.2, Х.3)
Ці обставинисвідчать про необхідність створення оптової мережі на півдні досліджуваногорегіону. Основний обсяг продукції, який виробляється в області, сконцентрованийу Мелітопольському районі, що дає підстави для порушення питання про створенняплодово-ягідного ринку в районному центрі Мелітополь за таких умов: Мелітопользнаходиться в 110 км від обласного центра Запоріжжя, відповідно в 90 км і 60 км від курортних зон Бердянськ і Кирилівка; на території міста розташованийплодоконсервний завод; Мелітопольський район є основним виробником якісноїплодово-ягідної продукції; розвинута транспортна мережа дозволяє постачатипродукцію в різні регіони України та ближнє зарубіжжя; через Мелітопольпролягає траса Москва-Сімферополь; наявність кваліфікованих спеціалістів,економістів, маркетологів, менеджерів та керівників.
Мета створенняоптового ринку полягає у цілорічному, безперервному постачанні якісної плодово-ягідноїпродукції, забезпеченні гарантованого ринку збуту сільськогосподарськимпідприємствам у регіоні за оптимальними цінами, підвищенні ефективногорозподілу продукції у великих містах, курортних центрах, екологобезпечнихрайонах і окремих районів області та спрощення й скорочення ланцюга постачанняпродукції від виробника до споживача. Основні функції оптового ринку визначеніу взірцевому Статуті (Додаток Ц).
Діяльністьоптового ринку зумовлює наявність кваліфікованих кадрів, які забезпечують ефективнуроботу в усіх регіонах області за рахунок пошуку нових сільськогосподарськихпідприємств, що вирощують плодово-ягідну продукцію, реалізації продукції врегіонах області та за її межами, просування продукції й рекламної діяльності,надання ринкової інформації підприємствам і населенню, організації семінарівдля фермерів і сільськогосподарських товаровиробників. Організаційна структурапередбачає наявність п‘яти підрозділів, які у свою чергу поділяються навідділи, та юридичну службу. Основним підрозділом є маркетинговий, якомупідпорядковані відділ реалізації та аналізу ринку, інформаційний відділ, відділелектронної реалізації та відділ по зв‘язках із громадськістю. Виробничийпідрозділ включає цехи первинної упаковки та зберігання, технологічний відділ івідділ якості та стандартизації. У майбутньому для безперервної роботи оптовогоринку та постачання плодів та ягід протягом року пропонується увести цехпереробки плодів та ягід та цех виробництва сухофруктів.
У більшостівипадків сільськогосподарські підприємства реалізують плоди та ягоди невеликимиобсягами, нестандартними партіями продукції та різними товарними сортами. Томуна рівні одного чи двох районів необхідно створювати агроторгові доми, якірегулярно закуповуватимуть плодово-ягідну продукцію невеликими обсягами,підсортовують її та комплектують до оптимальної партії.
Як свідчатьрезультати дослідження, нині поширюється реалізація плодово-ягідної продукціїчерез місцеві ярмарки в період збору урожаю. Сільськогосподарські підприємствапостачають на ярмарки плоди та ягоди у великому обсязі, широкому асортименті йвідповідної якості та у визначений строк. Це дає можливість підприємствамодержати додатковий прибуток, рекламувати нові сорти продукції, утвердитися наринку й одночасно вивчити конкурентів і ринок збуту плодово-ягідної продукції.
Ярмарковудіяльність та участь у виставках в ринкових умовах необхідно розглядати як одинз ефективних засобів здійснення політики розподілу, що дозволяєсільськогосподарським підприємствам здійснювати одночасно і ціноутворюючу, ізбутову, і товарну політику. Це дає змогу ознайомитися з виробничою діяльністюгосподарства та його продукцією, а також налагодити особистий контакт ізспоживачами. На відміну від реалізації продукції за контрактом, якийукладається з підприємствами, на ярмарку споживач має можливість переконатися вякості продукції. За даними анкетування, 70-80% населення області приймаєрішення про купівлю плодів чи ягід безпосередньо на місті продажу. Цим ярмарокзначно відрізняється від інших каналів збуту плодово-ягідної продукції, які невимагають приймати рішення у даний момент.
У сукупності,вищевикладені чинники свідчать про важливість ярмаркової діяльності серед іншихвидів просування плодово-ягідної продукції, а внаслідок цього організації тастворення ярмаркової діяльності в області. Основні функції ярмарковоїдіяльності наведені на рис 3.4
Щороку, удослідженому регіоні організовуються осінні міські та районні ярмаркиплодово-ягідної продукції, на яких реалізується в основному яблука, сливи ігруші. Основними містами ярмаркової торгівлі є Бердянськ, Мелітополь,Запоріжжя. У Мелітополі на місцевому сільськогосподарському ярмарку в вереснімісяці реалізується 7-10 т плодів.
Влітку 2003 рокув Бердянську відбулася перша багатогалузева виставка “Азовская ярмарка — 2003”, одним із завдань якої було відродження традицій проведення ярмарок. Особливість ярмаркиполягала не тільки в тому, що вона була міжрегіональною, а насамперед у тому,що понад 70% її учасників – суб’єкти малого підприємства [6]. Однак,підприємств, які представляли плодово-ягідну продукцію і продукти її переробки,було лише 10-15%, попитом користувалась переважно продукція олійно-жировихпідприємств.
Сільськогосподарськіпідприємства, які вирощують плодово-ягідну продукцію, часто відмовляються відучасті в ярмарку з огляду на майбутні витрати, не враховуючи при прийняттірішення фактор мультиплікаційності ярмарку. В середньому кожне підприємствопропонує й реалізує на ярмарку лише 2-3 т плодів, що становить не більш 5%загального обсягу реалізації продукції. Керівники багатьох підприємств визнаютьцей канал реалізації як малоефективним, не враховуючи його переваг. Визначенняосновних цілей ярмарку для сільськогосподарських підприємств здійснює основнийвплив на її організацію, а отже на досягнення ефективного результату.
У 2003 р. ТОВ“Маяк” Мелітопольського району реалізувало на місцевому ярмарку в Мелітополі 2т плодів (1 т яблук, 0,5 т сливи, 0,5 т груші) та 1 т яблук наспеціалізованому сільськогосподарському ярмарку в с. Костянтинівка. Напереконання керівника цього господарства, реалізація сільськогосподарськоїпродукції на ярмарку дає можливість не тільки ознайомити населення із сортамиплодів, які вирощуються і господарстві, а й продемонструвати високу якістьплодів, залучити нових споживачів. Ярмаркова торгівля не є провідним каналомпросування чи реалізації продукції. У більшості випадків мета ярмаркурекламувати продукцію та її виробників.
Участь вярмарковій торгівлі потребує визначення ціни споживчої вартості товару, щобезпосередньо впливає на ефективність реалізації плодів і ягід за цим каналомреалізації. Тому, значну роль на ярмарку грає оцінка плодів та ягід, яка сприяєполіпшенню вирощування і товарної обробки плодів, а внаслідок чого підвищенняякості продукції. Через те, що якісні властивості плодів не можуть бутивстановлені за допомогою визначених показників, оцінка плодів на ярмаркуздійснюється за допомогою суб‘єктивних факторів.
Оскільки не всівластивості однаково важливі і серед них існують такі, які в більшому чи вменшому розмірі впливають на кінцеву оцінку плодів на ярмарку, тому при їхоцінки необхідно розрахувати різноманітну кількість балів, які визначаютьцінність товарних плодів. Нами пропонована система оцінки плодів на ринку взалежності від величини значення кожного з властивостей якості плодів. Наоснові анкетного дослідження, були визначені основні якісні властивості, якіпред‘являються до оцінки плодів. Приклад використання бальної системи наведенийу таблиці 3.14.
Таблиця3.14
Оцінкаплодів на ярмарку за бальною системоюПоказники яблуко груша черешня слива Зрілість 3 5 4 5 Цілісність 6 5 3 6 Однорідність 3 3 3 3 Форма, розмір 4 4 7 3 Колір 4 3 3 3 Разом 20 20 20 20
Величина кожногоз факторів залежить від виду плодів. Наприклад, колір груш не настількиважливий як у яблук. Плоди черешні повинні бути крупними, твердими і безпошкоджень хворобами і шкідниками. Плоди сливи повинні бути зрілими, чистими ібез пошкоджень.
Незважаючи на те,що через біржі, аукціони та ярмарки пропонується реалізовувати лише 2-3%продукції, такий канал реалізації визначається як вид рекламної діяльностіпідприємства, чим збільшує обсяги реалізації плодів. Встановлено, що прибутоквід реалізації яблук на ярмарку досягає 34 грн/ц, при собівартості реалізації116 грн/ц, що дозволить одержати додатковий прибуток у 2010 р. по Запорізькійобласті в обсязі 1,8 млн.грн.
Участь в ярмаркусільськогосподарських підприємств має сенс, якщо:
- сільськогосподарськіпідприємства не обмежують сферу збуту плодів і ягід лише одним районом;
- збуторієнтований на достатньо широкий спектр споживачів;
- плоди іягоди в господарстві високої якості.
Реалізуючипродукцію на ринку необхідний прямий зв'язок між виробниками і споживачами,який би дозволяв знижувати витрати й нарощувати обсяги реалізації продукції,при цьому зберігаючи відповідну якість. Це стає можливим за допомогоюзастосування електронних технологій та послуг. Реалізація плодово-ягідноїпродукції через електронну систему Internet, на нашу думку, є новою сполучноюланкою між виробником і споживачем. Такий канал збуту плодів і ягід тількипочинає розвиватися і в майбутньому посяде важливе місце в структурі реалізаціїпродукції.
Зміни на ринкуплодово-ягідної продукції негативно позначилися в основному на дрібнихсільськогосподарських підприємствах і маловідомих переробних підприємствах. Зогляду на це, електронний магазин розширює можливості додаткової реалізації дляних товарів і послуг.
Електроннімагазини позбавлені бар'єрів географічного й економічного розміщення. Вониможуть обслуговувати як певний регіон, так і економічну зону, а також країниближнього зарубіжжя. І навпаки, плодово-ягідна продукція може надходити зрізних районів у визначені промислові або курортні райони, такі як Запорожжя, Бердянськ,Якимівка.
З цією метоюрозроблена структура електронних послуг за допомогою моделі, що складається зіскладу послуг – мережні та позамережні, і цілей сегментів ринку –спеціалізовані та традиційні. У таблиці 3.16. відображені чотири основні види електронних систем плодово-ягідної продукції: інформаційна сторінкапідприємства, сторінка рекламного агентства, традиційний електронний магазин,спеціалізований електронний магазин.
Таблиця3.15
Структураелектронних послуг реалізації плодово-ягідної продукції.Ринкові сегменти Склад електронних послуг Поза мережні Мережні Спеціалізовані Спеціалізована інформаційна сторінка Спеціалізований електронний магазин Один або декілька видів послуг Велика кількість послуг Один або декілька видів продукції Різноманіття продукції Низький рівень роботи в мережі Високий рівень роботи в мережі Висока частка позамережних контактів Низька частка позамережних контактів Фірмова торгівля Фірмова торгівля Широкопрофільні Загальні інформаційні сторінки Традиційні електронні магазини Кілька видів послуг Велика кількість послуг Кілька видів продукції Велика розмаїтість продукції Середній рівень роботи в мережі Середній рівень роботи в мережі Середній рівень позамережних контактів Низька частка позамережних контактів Розмаїтість незнайомих фірм Низький рівень фірмової торгівлі
На інформаційнійсторінці сільськогосподарських і переробних підприємств в основномурекламується кілька видів продукції при незначній кількості послуг. Такіпідприємства працюють переважно на низькому мережному рівні, оскільки продажплодово-ягідної продукції через Internet є для них дорогим і малоефективним.Споживач одержує всю необхідну інформацію про продукт, місце й ціну реалізації.Такий вид продажу через електронну мережу ефективний для сільськогосподарськихпідприємств, що спеціалізуються на виробництві визначеного виду плодово-ягідноїпродукції, але не у великих обсягах.
Основнавідмінність мережних магазинів та інформаційних сторінок полягає в організаціїреалізації й купівлі плодово-ягідної продукції в мережі. Із зростанням попитуна послуги електронних магазинів споживання товарів і послуг в реалізації позаелектронною мережею починає ускладнюватися. Оптові й роздрібні підприємствапотребують використання внутрішньомережної системи реалізації, що допоможезнайти продукцію серед великого розмаїття товарів, відкинути непотрібніпослуги, зробити термінове замовлення і за рахунок цього скоротити час покупки.Мережні магазини можуть бути зв'язані зі споживачем за допомогою рекламнихелектронних магазинів.
Електроннімагазини, що спеціалізуються на реалізації плодово-ягідної продукції,відносяться до спеціалізованих електронних магазинів. Основна їх відмінністьвід спеціалізованих рекламних сторінок полягає в тому, що реалізаціяплодово-ягідної продукції здійснюється переважно мережним способом. Численнібази даних побудовані для збору інформації про споживача і статистичногоаналізу, який необхідний в маркетингових дослідженнях для вивчення відносин зіспоживачами.
Визначаючиефективність реалізації плодово-ягідної продукції по електронній мережі,необхідно насамперед враховувати витрати, пов'язані з реалізацією й діяльністюелектронного магазина. Основними витратами є купівля електронної техніки іпрограмного забезпечення, що будуть підтримувати електронну торгівлю нанеобхідному рівні. Величина витрат коливається залежно від призначенняелектронного магазина як рекламної сторінки або електронної торгівлі в мережі.Останнє вимагає застосування удосконалених технологій і комп'ютерногозабезпечення для створення віртуального купівельного кошика, збереженнякредитної інформації, одночасного підрахунку податків і підсумовування ціни,повідомлення про покупку по електронній пошті як покупця, так ісільськогосподарське підприємство, що реалізує цю продукцію (таблиця 3.16)
Таблиця3.16
Нормативнівитрати на створення електронної торгівлі, грн.Показники Інформаційна сторінка Спеціалізований електронний магазин 1 2 3 Види діяльності Створення рекламної сторінки 150,0 450,0 Створення віртуального кошика - 60,0 Збереження кредитної інформації - 80,0 Сортування купівельних витрат - 50,0 Підрахунок податків і сума замовлення відразу ж при замовленні - 15,0 Повідомлення про покупку по e-mail - 15,0 Роздрукування копії замовлення покупцеві - 15,0 Вартість комп'ютерної техніки 2000,0 2000,0 Вартість модему 270,0 - Кількість електроенергії на місяць, кВт 320 480 Кількість працівників для обслуговування, чол. 2 3 Витрати на реалізацію Оплата праці 620,0 1210,0 Вартість устаткування 3400 3130 Амортизація 566,7 521,7 Господарські й адміністративні витрати 280,0 280,0 Інші витрати 200,0 200,0
Основнимивитратами в електронному магазині, який реалізує продукцію безпосередньо вмережі, є вартість комп‘ютерної техніки та створення рекламної сторінки. Вонивідповідно становлять 74,1 та 16,7% від загальної кількості витрат на створенняелектронного магазина. У такому разі загальна сума річних витрат на створеннярекламної сторінки й електронного магазина відповідно дорівнювати 2420 і 2700грн. Окупність магазина буде залежатиме від обсягу реалізованих плодів і ягідсільськогосподарськими підприємствами через даний електронний магазин.
При реалізаціїпродукції в обсязі від 100 до 500 ц і середній ціні реалізації 60 грн/цокупність електронного магазина коливатиметься від 120 до 150 %, при цьомутермін окупності дорівнюватиме 2-3 роки.
У 2010 р. задопомогою електронної мережі Internet у Запорізькій області передбачається реалізувати 25% плодів та ягід, або170 тис. тонн і довести до 250 тис. тонн у 2015 році, що дозволить одержатиприбуток у 2010 р. – 65 млн.грн, у 2015 р. – 97,5 млн.грн.
Застосуванняреалізації плодово-ягідної продукції через електронну мережу зумовлюєзбільшення, крім постійних економічних показників, таких як товарневиробництво, рентабельність і товарність продукції, спеціалізація виробництва,а також показників, які необхідно враховувати в ринкових умовах, і якіпов'язані з обсягами, цінами й каналами реалізації.
Таким чином,пропонована схема каналів реалізації плодів і ягід дозволяєсільськогосподарським підприємствам вибрати оптимальну структуру каналівреалізації плодів і ягід в господарстві, яка буде забезпечувати стабільнуреалізацію та конкурентоспроможність плодово-ягідної продукції на регіональномуринку.
3.4Підвищення якості плодово-ягідноїпродукції в ринкових умовах.
У ринкових умовахпроблема якості плодової продукції висувається на перше місце і значною міроюзумовлює формування ринкової стратегії розвитку садівництва в країні. Термін“якість плодової продукції” фактично стосується якості партії продукції, якавизначає її біологічну та харчову цінність. У ринкових умовах цього вженедостатньо, оскільки така продукція повинна не тільки відповідатисанітарно-гігієнічним вимогам, а й бути конкурентоспроможною на споживчомуринку за економічними та екологічними параметрами. Організаційно-економічниймеханізм формування якості плодової продукції слід розглядати як системуорганізаційних, технологічних, економічних та екологічних важелів і методів управлінняякістю плодової продукції, яка відповідає вимогам ринку й забезпечує стабільнудіяльність садівничих підприємств та конкурентоспроможність продукції в певнихсегментах продовольчого ринку. Якість плодової продукції залежить від комплексуагротехнічних, технологічних, організаційних і соціально-економічних заходів.Рівень якості плодової продукції формується на стадіях виробництва, зберігання,переробки, транспортування та реалізації і повинен контролюватися на окремихтехнологічних стадіях надходження її до споживачів.
Згідно з вимогамидо споживчої якості, а також харчової цінності плодової продукції існує системапоказників, які забезпечують оцінку її якості як на окремих стадіях проходженнядо споживача, так і протягом життєвого циклу (рис. 3.8).
У підвищенніякості плодової продукції особливе місце посідає правильний добір порід, сортіві підщеп. Вибір сортів залежить від придатності їх до тривалого зберігання,строків дозрівання та вимог конкретних споживачів по різних каналах збутупродукції. Розрахунок коефіцієнта кореляції залежності урожайності від виборусорту в ДГ “Мелітопольське” свідчить, що тіснота зв‘язку між урожайністючерешні та добору сорту становить 6-7відсотків.
Сорт передусімвпливає на окупність виробництва плодів. На внутрішньому ринку переваганадається сортам з високою якістю продукції та плодами привабливого зовнішньоговигляду. Наприклад, яблука повинні бути в діаметрі 7-8 см, яскраво забарвленими та без будь-яких механічних пошкоджень. Впровадження у виробництво новихсортів з високими смаковими й біологічними властивостями стимулюєтьсяпідвищеними цінами на цю продукцію. Нині на ринку збільшився попит на такісорти яблук, як Голден Делішес та Чемпіон, середня ціна продажу яких удвічівища, ніж традиційні сорти Макінтош та Джонатан. На ринках існує так звана“мода” на сорти плодової продукції. Так, якщо в зарубіжних країнах увагаприділяється якомусь одному сорту з різноманітними смаковими якостями ізовнішнім виглядом.
Аналіз діяльностіспеціалізованих сільськогосподарських підприємств у розділі 2 показав, що порядз досягненням найкращих економічних показників виробництва плодово-ягідноїпродукції, як правило, забезпечується і вища її якість. Це закономірно,оскільки велике спеціалізоване виробництво має великі можливості щодовикористання досягнень науково-технічного прогресу, розробки й впровадженнядосконалої технології виробництва високоякісної продукції. У ДГ“Мелітопольське” вирощується понад 30 сортів яблук. Урожайність деяких сортівяблук в 2001 р. становила: Карола – 587,5 ц/га, Ред Мела – 437,5 ц/га, Яркоє –750,0 ц/га, Хасилдар – 775,0 ц/га, Зірка – 555,0 ц/га, Прима – 387,5 ц/га,Азербайджанське – 371,3 ц/га, Оранжеве благове – 512,5 ц/га. Середняурожайність яблук в 2001 р. у всіх категоріях господарств була 23,2 ц/га, а всільськогосподарських підприємствах – 18,4 ц/га.
Такі показникиурожайності одержані перш за все за рахунок застосуванню удосконаленихтехнологій вирощування та уведення якісних, конкурентоспроможних сортів. Сортиплодово-ягідної продукції різняться за показниками якості, строками дозрівання,умовами зберігання та транспортування. Так, з літніх сортів яблуні вирощуютьсятакі сорти: Мела, Карола, Єва, Ред Мела, Яркоє, з осінніх – Прима,азербайджанське, Зірка, Пуритан, Голден Резістент, Гала, Ліберті; із зимових –Голдспур, Голден Делішес, Старт, Південне, Світанок, Кандиль Краснодарський. Цедає можливість господарству не тільки вільно конкурувати на регіональномуринку, а вивозити якісну продукцію за межі області та країни.
Вихід на ринокнових сортів плодових культур, з одного боку, вимагає додаткових витрат напросування продукції, рекламу і забезпечення населення інформацією про новіспоживчі якості та переваги, що пов‘язано з деяким ризиком для виробників її. Зіншого боку, відсутність асортименту товару обмежує вибір покупців і знижуєрівень задоволення їх потреб.
Актуальністьпроблеми якості продукції зростає із задоволенням кількісної потреби населенняу плодах та ягодах. Виробництво необхідних населенню плодів може бутиефективним тільки у тому разі, якщо відомі загальний обсяг і структураплатоспроможного попиту. Під впливом збільшення попиту на сливу та абрикосвиробництво переходить на вирощування кісточкових, що зумовлює відповідні зміниу структурі породно-сортового складу та вирощуванні саджанців. Підвищенняпотреби у вітамінах і мінеральних речовинах у зв‘язку з Чорнобильськоюкатастрофою та незадовільним екологічним станом забезпечило розвиток ягідництвата вирощування яблук.
Поняття “якістьплодової продукції” охоплює не тільки зовнішній вигляд, характеристикупродукції, споживчі властивості, а й поширюється на масу плодів, упаковкаплодової продукції, що є важливим чинником при виборі товару. Повинні такожпередбачатися певні вимоги до калібровки плодів, тобто розподіл її зарозмірами. Калібровка обов‘язкова для плодів вищих сортів, оскільки покращуєтоварний вигляд, полегшує правильну упаковку та їх цілість під частранспортування і в кінцевому результаті впливає на рівень реалізаційної ціни.
Основою формуванняякісної плодово-ягідної продукції є стандартизація, мета – гарантування якостіпродукції з урахуванням вимог світового ринку та забезпечення безпеки здоров‘янаселення. Декретом Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію тасертифікацію” від 10 травня 1993 року № 46-93 передбачені нормативні документищодо стандартизації плодової продукції: державні стандарти України, галузевістандарти України, технічні умови України [24].
В умовах конкуренціїдля забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку виробники плодовоїпродукції повинні орієнтуватися на міжнародні стандарти ІСО (International Standards Organization), тобто стандарти міжнародноїорганізації по стандартизації, яка сприяє розвитку системи стандартизації усвітовому масштабі для полегшення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги.
Конкурентоспроможністьплодової продукції визначається не тільки її якістю, а й ціною, що насампередзалежить від витрат на її виробництво. Для досягнення конкурентоспроможностінеобхідно, щоб витрати на якість становили не менше 15-20% сукупних витрат.Проте, офіційні статистичні узагальнені дані про якість плодів та ягід протягом1998-2003 років відсутні. Звітні дані за встановленими формами не дають змогипоглиблено проаналізувати показники якості плодової продукції та обсягиреалізації плодів навіть першого сорту. Так, за даними сільськогосподарськогощотижневика “Рыночная информационная система в сельском хозяйстве” (м. Одеса)рівень цін плодової продукції в регіоні південного Степу характеризуєтьсяданими на прикладі сільськогосподарського ринку Мелітополя (рис. 3.9).
/>/>
Рис 3.9. Динаміка роздрібних цін на яблука на ринку м. Мелітополь по місяцях в середньому за 2002-2003 маркетингові роки, грн./кг
Протягомгрудня-березня 2001 року спостерігається обернено пропорційна залежність рівняцін на яблука І та ІІ сортів. Передусім це пояснюється нерівномірнимнадходженням плодів на ринок, а також різним співвідношенням І та ІІ сортуяблук у структурі валового збору. У вересні ринок був перенасичений яблуками ІІсорту. Тому зниження ціни ІІ сорту в цьому місяці пояснюється прагненнямвиробників до швидкого збуту продукції, яка швидко псується. У цей періодспостерігається тенденція зниження частку яблук І сорту. Однак таке зниження єтільки відносним. Обсяги виробництва яблук зростають швидшими темпами, ніж їхякість. Основним постачальником яблук на місцевий ринок є ОПГ “Мелітопольське”.Частка яблук І сорту в цьому господарстві у період урожаю досягає 60-70%, алеякість плодів знижується в періоди післязбиральної доробки, транспортування тареалізації.
Функціонуванняринку плодово-ягідної продукції повинно базуватися на постачанні її продукціїпротягом року з урахуванням тенденцій попиту. Якщо в літній та осінній періоди,тобто в період збору врожаю, плодово-ягідна продукція надходить на ринок вповному обсязі для задоволення потреб споживачів, і навіть в деяких регіонахперенасичує ринок, то в зимово-весняний період ринок заполонений імпортованимиплодами та цитрусовими. Нині суттєве значення має не тільки обсяг реалізаціїплодово-ягідної продукції, але й максимально розтягнутий цикл таких постачань,що забезпечує підприємству більш стабільну роботу в умовах конкуренції, а такожросту цін на плоди, які реалізуються в більш пізні строки. Наприклад, ціни наяблука поступово збільшуються з грудня по березень та досягають свогомаксимуму у лютому місяці.
Реалізація плодівкісточкових культур здійснюється з червня по жовтень. При цьому, найбільшрозтягнутим циклом, а також більш пізніми строками реалізації в групікісточкових характеризуються слива і персик. Персик реалізується за значновисокими цінами порівняно з іншими видами плодової продукції. Особливістюреалізації черешні є те, що плоди ранніх строків дозрівання реалізуються зависокими цінами. Це пояснюється тим, що в червні не поступає інших видівплодової продукції нового урожаю.
Аналіз динамікицін на яблука показує, що вирощування зерняткових культур, зокрема яблук, можезабезпечити господарству прибуток за рахунок зберігання, крім того забезпечуєгосподарству тривале постачання коштів протягом року.
Отже, дляпродовження періоду постачання свіжої плодової продукції на ринок вкрай необхіднорозвивати базу зберігання, на засадах нових технологій для підвищення якостіпродукції. Прикладом може бути діяльність ДГ “Мелітопольське” (табл. 3.17).
Так, призберіганні яблук таких сортів як Гала та Ельстар протягом 4-5 місяців вихідяблук І сорту у стандартній продукції забезпечується на 100%, Голден Делішес –на 75,5%. Найбільш пристосованими для довготривалого зберігання вважаютьсяДжонаголд та Ройал Ред Делішес, які забезпечують вихід стандартної продукціївідповідно на 97,8 та 96,6% при терміні зберігання 230 та 227 діб, при цьомувихід І сорту яблук Джонаголд забезпечувався на 93,5% від загального обсягу.Отже, зберігання яблук подовжує строки реалізації до квітня – травня наступногороку.
Таблиця3.17
Зберіганняплодів яблуні врожаю, 2000 р.Сорт Тривалість зберігання, діб Вихід стандартної продукції, % У тому числі по сортах І ІІ ІІІ Гала 132 50,5 50,5 - - Ельстар 131 49,1 49,1 - - Голден Деліщес 179 86,9 65,6 20,5 0,8 Джонаголд 230 97,8 93,8 - 4,4 Ройал ред Делішес 227 96,6 69,0 17,2 10,4 Ренет Семиренка 219 89,3 39,3 32,1 17,9
Результатидослідження свідчать, що існуюча роздрібна торгівля плодово-ягідною продукцієюта продуктами її переробки не відповідає споживчим вимогам до якості продукції.Основна частина плодів і ягід реалізується через палатки, ларьки, павільйони.Крім того, що вид торгівлі має відносно вузький асортимент плодів та ягід,незручний для обслуговування населення, невигідний для організації контролюякості плодів та ягід, не відповідає необхідним умовам зберігання якостіпродукції.
Отже, підвищенняякості плодово-ягідної продукції в своєї більшості залежить в основному відудосконалення організації фірмової й оптової торгівлі на регіональному рівні,основне завдання якої полягає в тому, що при мінімумі посередників забезпечитишвидке просування плодово-ягідної продукції від виробника до споживача.Налагодження взаємозв’язків сільськогосподарських підприємств з оптовимиринками, агроторговими домами, магазинами, підприємствами громадськогохарчування зумовлює зниження втрат продукції при транспортуванні та зберіганні.
У ринкових умовахдля узагальнення терміну якості плодово-ягідної продукції важливими є питанняконкурентоспроможності продукції, ціни та каналів реалізації. Виникаєоб’єктивна потреба науково-обґрунтованого розрахунку якості продукції зекономічної точки зору споживача.
Для визначеннявпливу споживчого попиту на продукцію розроблена модель оцінки якостіплодово-ягідної продукції. Розв‘язання моделі включає наступні етапи:
1. Визначеннятехнологічних показників якості продукції., до яких були віднесені показники,які характеризують всі стадії виробництва (технологічні, функціональні,нормативні, фізичні, зрілість, хімічний склад, транспортабельність)
2. Визначенняосновних крітеріїв споживчого попиту на плоди і ягоди, які були визначеніметодом анкетного опитування: смакові якості, свіжість продукції,натуральність, зовнішній вигляд, вміст вітамінів, корисність плодів та ягід,мода, термін зберігання дизайн упаковки, маса плодів, рівень цін, знижки прикупівлі, помологічний сорт продукції, регіон вирощування, екологічні критерії.
3. Встановленняпозитивного чи негативного зв‘язку між технологічними показниками якості та їхвзаємного впливу .
4. Кількіснаоцінка крітеріїв споживчої попиту за технологічними умовами підвищення якостіза п’ятибальною системою (1- слабка залежність; 3-середня залежність; 5 –сильна залежність).
5. Плануваннявиробництва продукції за умов її конкурентоспроможності на регіональному ринку.
6. Оптимізаціяфакторів підвищення якості плодово-ягідної продукції за технологічнимипоказниками, умовами споживчого попиту та конкурентоспроможності продукції врегіоні.
Модель якостібула розрахована для дослідного господарства “Мелітопольське” Запорізькогорайону (додаток Ш).
Показникпідвищення якості визначається як добуток коефіцієнта підвищення показників таоцінки факторів. Узагальнюючим показником в моделі є показник оптимізаціїтехнологічних умов виробництва для підвищення якості продукції, якийвизначається як добуток показника підвищення якості та коефіцієнту зв‘язку міжкрітерієм споживчого попиту та визначеним технологічним показником якості.
/>, де /> (3.1)
де, R – показникоптимізації технологічних умов виробництва з урахуванням споживчого попиту;
aij –коефіцієнт зв’язку між i-м критерієм споживчого попиту та j-мтехнологічним показником якості за п‘ятибальною системою;
xj – j-йпоказник якості
Аналіз данихмоделі якості визначив, що для умов конкурентоспроможності продукції ДГ“Мелітопольське” основними показниками якості при прогнозуванні подальшоговиробництва будуть технологічні і фізіологічні показники та хімічний складплодів і ягід. Найбільшу частку в структурі узагальненого показника займаютьсмакові якості (5,3%), вміст органічних і мінеральних речовин (5,2%), вмістпектину (5,2%) та цукру і білків (4,8%). Вагомими факторами є також колір(4,8%), зовнішній вигляд (4,6%) та форма плодів (4,1%). Господарствовідзначається високим рівнем зберігання та первинної переробки плодів і ягід,тому показники зрілості відіграють неабияку роль.
Ці данінасамперед підтверджуються думкою споживачів Запорізької області, на підставічого показник якості за такими факторами як смак, свіжість плодів і ягід,корисність продукції були визначені за найвищим балом – 7,0.
Таким чиномосновними факторами, які дозволять ДГ “Мелітопольське” конкурувати нарегіональному рівні, є смакові якості та корисність продукції (а саме вмістцукру, білків, органічних і мінеральних речовин), зовнішній вигляд, зокремаколір і маса плодів, а також різноманіття порід та сортів на ринку.
Отже, якістьплодово-ягідної продукції, поряд з ціною реалізації, є одним з основнихфакторів підвищення її конкурентоспроможності, що дозволяє визначити не тількивзаємозв‘язки між виробниками й об‘єктами ринкової інфраструктури, але іскоригувати обсяги виробництва плодів відповідно попиту на них на ринку, атакож гарантувати прибутки партнерам у ланці «виробництво – зберігання –переробка – збут».
Висновкидо розділу 3
1. У планірозвитку садівництва Запорізької області на 2010 – 2015 рр. прогнозуєтьсявиробництво плодів та ягід у всіх категоріях господарств в обсязі відповідно1563 та 1805 тис. ц, у тому числі зерняткових культур – 512 та 590,5 тис. ц,кісточкових культур – 977 та 1140 тис. ц. З метою удосконалення системи збутуплодово-ягідної продукції та планомірного забезпечення протягом рокупропоновані такі канали реалізації продукції в сільськогосподарськихпідприємствах та господарствах населення (2010 р.): відповідно на переробку10,0 та 2,0 тис. ц; на ринку – 144,0 та 205,0 тис. ц; комерційним структурам –213,7 та 78,0 тис. ц, експорт – 110,0 та 250,0 тис.ц.
2. З метоюзабезпечення необхідного обсягу валових зборів плодово-ягідної продукціїобґрунтовані основні елементи удосконалення технології вирощування:
— обґрунтованийдобір порід і сортів;
— формування тасвоєчасна обрізка плодових дерев
— внесення вгрунт оптимальних доз мінеральних і органічних добрив
— застосуваннязаходів по боротьбі зі шкідниками та хворобами.
3. У сучаснихумовах ефективним каналам реалізації є фірмова торгівля, що забезпечуєсвоєчасне постачання продукції на споживчий ринок, визначає низькі ціни наплоди і ягоди і зумовлює збільшення кількості споживачів. Створення фірмовоїторгівлі в СВК “Фрунзе” Веселівського району дозволило довести рівеньтоварності в 2003 р. до 91,4%, прибуток від реалізації становив 174,0 тис.грн., рівень рентабельності – 26,7 %.
4. Для подальшогорозвитку ефективної системи реалізації плодів і ягід велике значення маєстворення оптової торгівлі в регіоні. Участь в оптовій торгівлі длясільськогосподарських підприємств рекомендується в тому разі, якщо обсягиреалізації плодів і ягід у сільськогосподарському підприємстві невеликі,продукція швидко псується й потребує термінового продажу.
5. Зарезультатами дослідження пропонується реалізувати плодово-ягідну продукціючерез місцеві ярмарки, які дають змогу сільськогосподарським підприємствам налагоджуватибезпосередні контакти із споживачами, аналізувати свою торгівельну діяльністьта досліджувати ринок, підтримувати зв’язки із постійними оптовими іроздрібними підприємствами.
6. Новим каналомє реалізація плодово-ягідної продукції через електронну систему. Наведенаматриця електронних послуг дозволяє сільськогосподарським підприємствам обратиоптимальний вид електронної реалізації продукції залежно від обсягів продажу тахарактеру діяльності підприємства.
7. Визначеніосновні показники якості плодової продукції на всіх стадіях її просування відвиробництва до реалізації, які забезпечують її поліпшення в ринкових умовах.Дослідженнями встановлено, що основними факторами підвищення якості зтехнологічної точки зору є добір порід і сортів та дотримання умов зберіганняплодово-ягідної продукції. Найбільш пристосованими для довготривалогозберігання вважаються Джонаголд та Ройал Ред Делішес, які забезпечують вихідстандартної продукції відповідно на 97,8 та 96,6 %, при терміні зберігання 230та 227 діб.
8. Для визначенняоптимального співвідношення технологічних показників якості та показниківспоживчої переваги адаптована модель комплексної оцінки якості плодово-ягідноїпродукції для ДГ “Мелітопольське”. Найбільшу частку в структурі комплексногопоказника якості займають смакові якості плодів та ягід (5,3%), вмісторганічних та мінеральних речовин (5,2%), наявність пектину (5,2%) та вмістцукру і білків (4,8%), що вказує на необхідність впровадження нових порід ісортів плодів та ягід у господарствах.
ВИСНОВКИ
Дослідженнярозвитку виробництва плодово-ягідної продукції у Південному Степу України ташляхів підвищення його ефективності дозволяють зробити наступні висновки тапропозиції:
1. Ефективність виробництваплодово-ягідної продукції визначається взаємодією природних, технологічних,організаційних й економічних факторів, а також залежить від факторівзовнішнього середовища та функціонування ринку. Підвищення економічноїефективності забезпечується за рахунок концентрації виробництва і зональної спеціалізаціїгалузі, оптимального розміщення виробництва, підвищення продуктивності садів упідприємствах різних форм господарювання за умов орієнтації їх на вимоги ринку.
2. За останні роки у Запорізькійобласті спостерігається тенденція зменшення як загальної площі плодово-ягіднихнасаджень, так і площ у плодоносному віці (майже в 1,5-2 рази).Сільськогосподарські підприємства області характеризуються низьким рівнемурожайності, який у 2003 р. коливався від 5 до 20 ц/га. Щорічне зменшеннявалового збору у сільськогосподарських підприємствах становить у середньому13,7 тис. ц. Основними районами досліджуваної області, які вирощуютьплодово-ягідну продукцію, є Мелітопольський (49,1% від загального валовогозбору), Михайлівський (15,7%), Веселівський (7,5), Запорізький (6,9%).
3. Показник норми прибутку єодним з основних показників ефективності виробництва плодово-ягідної продукції,який розраховується за даними бухгалтерського обліку і включає вартість земліза грошовою оцінкою. Дослідженнями встановлено, що норма прибутку виробництваплодово-ягідної продукції не перевищує 10%.
4. Дослідження впливу основнихорганізаційно-економічних чинників на ефективність виробництва плодово-ягідноїпродукції показали: з підвищенням рівня концентрації плодово-ягідних насадженьз 12 до 127 га у середньому на господарство собівартість реалізованої продукціїі затрати праці на 1 ц знижаються відповідно у 1,7 та 2,4 рази, водночасурожайність продукції збільшується у 5,6 разів; з підвищенням спеціалізаціївиробництва від 0,2 до 12,7% затрати праці знижуються на 75%, собівартість 1 цреалізованої продукції зменшується на 70%, прибуток на 1 га досягає 303,6 грн.; збільшення обсягів валової продукції з 102 до 7200 ц у середньому нагосподарство дозволяє зменшити затрати праці на 1 ц у 4,6 раза, знизитисобівартість 1 ц реалізованої продукції у 3 рази та одержати 349,2 грн.прибутку на 1 га насаджень.
5. Основними факторами, яківпливають на рівень споживання плодів і ягід, є рівень сукупного доходунаселення, кількість членів сім’ї, сезонність виробництва, ціни та якістьпродукції. Основними споживачами плодів та ягід в досліджуваній області єнаселення, рівень доходу якого перевищує 300,0 грн. Більшість опитуванихвіддають перевагу яблукам (83%) і черешні (58%), приділяючи при цьому увагусмаковим якостям (68%) та свіжості продукції (65%).
6. Основними концептуальнимиположеннями розвитку виробництва плодово-ягідної продукції мають бути:підвищення родючості ґрунтів, збереження та ефективне використання ресурсів,стабілізація і нарощування обсягів виробництва, зменшення собівартості,підвищення якості та розширення асортименту продукції, налагодженнявзаємозв’язків між сільськогосподарськими підприємствами і підприємствамиринкової інфраструктури. Обсяг виробництва плодів і ягід у 2010 р. становитиме156,3 тис. тонн, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – 76,5 тис.тонн, у 2015 році – відповідно 180,5 і 98,5 тис. тонн.
7. У підвищенні ефективностівиробництва плодово-ягідної продукції пріоритетним напрямом повинне стативпровадження інтенсивних технологій вирощування плодово-ягідних культур.Економічна оцінка інтенсивної технології виробництва черешні в умовахПівденного Степу показала, що при затратах праці 1103 люд.-год. та виробничихзатратах 6011 грн. на один гектар урожайність досягне 80 ц/га, рівеньрентабельності виробництва черешні становитиме 530,7%, що в 1,4 раза більше,ніж при існуючій технології.
8. Впровадження запропонованої схемиканалів реалізації плодів та ягід дозволить сільськогосподарським підприємствамшвидко реагувати на зміни кон’юнктури ринку залежно від вибору каналівреалізації. Важливим питанням удосконалення системи реалізації продукції єформування власної торгівлі сільськогосподарськими підприємствами, реалізаціяплодово-ягідної продукції через місцеві ярмарки та електронну систему Internet. Так, через власні магазиниу 2010 та 2015 рр. прогнозується реалізовувати відповідно 11,5 та 12,8 тис.тонн плодів та ягід, або 16,7 та 13,1% товарної продукції.
9. Участь в електронній торгівлісільськогосподарськими підприємствами може здійснюватися залежно від розміру іспеціалізації господарств та коливатися від надання інформації в електронніймережі до реалізації продукції безпосередньо за допомогою мережі Internet. Нормативні витрати настворення електронного магазину та інформаційної сторінки в електронній мережівідповідно становлять 5,4 і 5,2 тис. грн.
10.Визначення оптимальногоспіввідношення технологічних показників якості і споживчого попиту та адаптаціямоделі оцінки якості продукції на прикладі ДГ “Мелітопольське” Запорізькоїобласті свідчить, що найбільшу питому вагу в структурі комплексного показникаякості займають смакові якості плодів (5,3%) та хімічний склад (4,8-5,2%). Приплануванні виробництва для конкурентоспроможності продукції необхідноприділити увагу підвищенню таких показників якості як фізіологічні, нормативніта хімічний склад.
Таким чином,тільки на засадах комплексного системного підходу до визначення розвитку галузісадівництва можна забезпечити подальше збільшення валового виробництваплодово-ягідної продукції та рівнів товарності й рентабельності виробництва якосновних умов підвищення ефективності виробництва.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Агение Г.П. Предпосылки развития и экономическая эффективность плодового питомниководства на промышленной основе (на материалах Молдавской ССР) /Автореф. дис. на соиск. уч. степ. к.э.н. – К., 1982 – 23с. 2. Агирбов Ю. Рынок картофеля и плодоовощной продукции. //АПК: экономика и управление. – 2000. – №12. – С. 50-58. 3. Агирбов Ю., Волощенко С., Мухаметзянов Р., Семенов И. Современнее состояния и основные направления развития регионального плодоовощного подкомплекса России // Международный сельскохозяйственный журнал. – 1998. – №1. – С.52-55. 4. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 6) / За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 764 с. 5. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвиту. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 4) / За ред. Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2000. – 601с. 6. Азовская ярмарка – 2003 в Бердянске // Ярмарки и выставки. – 2003. – №6 – С. 7. Аналіз ринку плодоовочевої продукції України //Пропозиція. – 1997. – №11. – С.56-57. 8. Андрієвський А., Сеперович Н., Нога В., Кірсанов В. Гносеологічні аспекти поняття „продовольча безпека” //Фондовий ринок. – 2000. – №7. – С.34-38. 9. Бабич А.О. Світові, земельні, продовольчі і кормові ресурси – Київ: Аграрна наука, 1996. – 571с. 10. Балыков В. Система показателей экономической эффективности // АПК: экономика и управление – 2000. – №7. – С.19-22. 11. Баховчук В. Краевой продовольственный рынок //АПК: экономика и управление. – 2000. – №10. – С.52-56. 12. Баюра Д.О. Реформування власності у садівницьких та плодопереробних підприємствах і підвищення ефективності їх функціонування (на матеріалах підприємств Західного Лісостепу України) /Автореф. на здоб. наук. ступ к.е.н – К.: ІАЕ, 1997. – 17с. 13. Білоусько Я.К. Напрями реформування власності переробних галузей агропромислового комплексу //Економіка АПК. – 1996. – №4. – С.20-23. 14. Большой экономический словарь/ Под ред. А.Н. Азрилияна. – 5.-е изд. доп. и перераб. – М.: Институт новой экономики, 2002. – 1280 с. 15. Борисенко А. Развитие оптовой торговли плодоовощной продукцией на основе зарубежного опыта //Международный сельскохозяйственный журнал. – 1997. – №2. – С.26-30. 16. Брезвін А.І. Організаційно-методологічні засади інтеграції виробництва в АПК //Економіка АПК. – 2000. – №3. – С.15-17. 17. Буздалов И.Н. Экономическая эффективность интенсификации сельскохозяйственного производства. – М.: Колос, 1996. – 392с. 18. Вивчити систему утримання та поживний режим ґрунту в зрошуваному сливовому саду: звіт про НДР (заключний)/ Інститут зрошуваного садівництва УААН. – УДК 634.21.631.67. – Мелітополь, 1994. – 119с. 19. Воробьев И. Продовольственная безопасность: пути решения // Международный сельскохозяйственный журнал. – 1998. – №4. – С.29-34. 20. Всемирная история экономической мысли. Том 4. Теория социализма и капитализма в межвоенный период/ Под. ред. В.Н. Черковец- М.: Мысль, 1990. – 591с. 21. Гегель. Энциклопедия философских наук. Соч. – Т.1. – М., 1929. – 650с. 22. Государственная политика по обеспечению продовольственной безопасности страны //Международный сельскохозяйственный журнал. – 1998. – №2. – С.26-28. 23. Губський Б.В. Аграрний ринок. – К.: Нора-прінт, 1998. – 184с. 24. Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10 травня 1993 р. № 46-93 25. Дергачева Л. Адаптация предприятий плодоовощеконсервной промышленности к условиям рынка //АПК: экономика и управление. – 1999. – №11. – С.73-77. 26. Долинський В.П., Долинський С.В., ДяченкоІ.Б. Особливості та розвиток підприємництва в аграрних і агропереробних підприємствах //Економіка АПК. – 2000. – №2. – С.46-55. 27. Дрийпер Н., Смит Г. Прикладной регрессионный анализ: В 2-х кн. Кн. 2/ Пер. с англ. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 357с. 28. Дубицький В.В. Внутрішньогосподарська агропромислова інтеграція //Економіка АПК. – 1999. – №10. – С.28-31. 29. Дубицький В.В Становлення інтегрованих агропромислових формувань ринкового типу // Економіка АПК. – 2000. – №10. – С.17-20. 30. Екологія плодових культур В.Ф Іванов, А.С. Іванова, Н.Є Опанасенко, Н.П. Литвинов, В.І. Важов – К.: Аграрна наука, 1998. – 407с. 31. Ермаков А.Е. Развитие и эффективность садоводческих предприятий разных форм хозяйствования. – К., 1997. – 292с. 32. Єрмаков О.Ю.Особливості адаптації садівництва України до ринкових умов господарювання //Садівництво, 1998. – Вип. 47. С.261-265 33. Задорожна Е.П. Экономика садоводства в пригородных совхозах (на примере Киевской области) /Автореф. дис. на соиск. уч. степ. к.э.н – К., 1964. – 14с. 34. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 24 жовтня 2002 року № 191-iv 35. Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» Відомості Верховної Ради — 1999, № 20-21, ст.191 36. Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 рр.» від 18 січня 2001 р 37. Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» Відомості верховної ради — 1998, n 19, ст. 98 38. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу. – К.: Логос, 1999. – 256с. 39. Зінь. Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 320с. 40. Зозулёв А.В. Сегментирование рынка: Учеб пособие. – Х.: Студцентр, 2003. –232 с. 41. Зырянова Т. Рынки сбыта и конкурентоспособность продукции //Экономика сельского хозяйства России. – 2001. — №11. – С. 32. 42. Касьянова Н.Л. Методичні підходи до структуризації виробництва та формування регіональних ринків агро продовольчої продукції //Економіка АПК. – 2000. – №8. – С. 89-94. 43. Кашин В., Косякин А. Социально-экономическая стратегия адаптивного садоводства //АПК: экономика и управление. – 1999. — №2. — С.21-25. 44. Козлов М. Формирование рыночной системы реализации сельскохозяйственной продукции //АПК: экономика и управление – 1997. — №7. – С.42-49. 45. Конгресс „Продовольственная безопасность России” 19 декабря 1997г., Москва, Парламентский центр //Международный сельскохозяйственный журнал. – 1998. – №2. – С. 25-26. 46. Кондратенко П.В. Розвиток галузі садівництва в умовах реформування агропромислового комплексу // Вісник аграрної науки. – 2001. – №9 – С. 5-8. 47. Кондратенко П.В., Литовченко О.М., Тюрин С.Т. Концепція розвитку плодово-ягідного виробництва в Україні. – К., 1997. – 17с. 48. Королев А. Создание системы оптовых продовольственных рынков //АПК: экономика и управление. – 1999. – №2. – С.37-40. 49. Кравець О.В. Економічна ефективність садівництва та оптимізація породно-сортового складу плодових насаджень (на матеріалах господарств південних областей України та Автономної Республіки Крим) /Автореф. на здоб. наук. ступ к.е.н. – Дніпропетровськ, 2001. – 21с. 50. Кравченко П.Я., Шумейко А.І., Кучеренко С.М. Поглиблення спеціалізації садівництва в Українській РСР //Вісник аграрної науки. – 1991. – №7. – С.32-36. 51. Курс экономической теории. Учебн. пособие под. ред. М.Н.Чепурина, проф. Кисилева Е.А. – Киров: Вятка, 1994. – 624. 52. Кучеренко С.М. Тенденції розвитку консервного виробництва в системі споживчої кооперації //Економіка АПК. – 2000. – №9. – С.43-47. 53. Лазня В. Плодоовощеконсервное производство в Украине// Економіка України. – 1999. – №10 – С. 70-77. 54. Легеза Д.Г. Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах зони Степу // Економіка АПК. – 2003. — № 6. – 93-99. 55. Легеза Д.Г. Ефективність спеціалізації сільськогосподарських підприємств на виробництві плодово-ягідної продукції в зоні Степу //Науковий вісник Національного агарного університету. Редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. – К., – Вип. 62. – 2003. – с. 129-133. 56. Легеза Д.Г. Основні особливості врегулювання земельних та майнових питань зони Степу на землях під багаторічними насадженнями // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – том 3 /за ред. В.Г.Ткаченко. – Луганськ: Вид-во „Єлтон-2”, 2002. — №14(26) – с. 278-282. 57. Легеза Д.Г. Основні регіональні фактори розміщення виробництва плодової продукції в сучасних умовах // Вісник ХДАУ – 2001. – №7 –Серія “Економіка АПК і природокористування.” – С. 234-237. 58. Легеза Д.Г. Проблеми ефективності виробництва плодової продукції в сільськогосподарських підприємствах // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. За ред. П.Т. Саблука, Част 2. – с. 192-196. 59. Легеза Д.Г. Проблеми якості та конкурентоспроможності плодової продукції //Агроінком. – 2002. — № 4-7. – с. 50-52. 60. Легеза Д.Г. Ринок збуту та конкурентоспроможність плодово-ягідної продукції // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. Вип. 1-2. – 2003. – с.145-149. 61. Легеза Д.Г. Роль плодової продукції в продовольчому забезпеченні населення //Науковий вісник Національного агарного університету. Редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. – К., – Вип… 44. – 2001. – с. 112-114. 62. Легеза Д.Г. Світове виробництво та використання плодової продукції //Науковий вісник Національного агарного університету. Редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. – К., – Вип… 51. – 2002. – с.100-102. 63. Легеза Д.Г. Удосконалення системи збуту плодово-ягідної продукції // Агроінком. – 2003. — № 5-8. – с. 71-75 64. Леш А. Географическое размещение хозяйства. Пер. с англ. Азенштадта Л.А. – М.: Изд. Иностр. литературы – 1959. – 456с. 65. Мазур К.В. Формування і ефективність функціонування регіонального плодопродуктового під комплексу /Автореф. на здоб. наук. ступ к.е.н – К.: ІАЕ, 2001. — 20с. 66. Макаренко П.Н., Мельник Л.Л., Карпенко А.М. Развитие интеграции в агропромышленном производстве как одно из направлений аграрной политики //Економіка АПК. – 2000. – №8. – с.52-58. 67. Малік М.Й., Орлатий М.К., Федієнко П.М. Інтеграція як фактор підвищення ефективності реформованих сільськогосподарських підприємств. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 40 с. 68. Мамутов В. Досвід ефективного колективного сільськогосподарського виробництва // Економіка України. – 1999. — №8. – С.75-78. 69. Маркіна Т.А. Основні напрями дослідження ринку продукції садівництва // Науковий вісник Національного аграрного університету / Редкол.: Д.О. Мельничук (відповід. ред) та ін. – К., Вип. 52, -2002. – С. 67-69 70. Маркіна Т.І. Ефективність інтенсифікації садівництва (на матеріалах південних областей України). /Автореф. на здоб. наук. ступ к.е.н. – К., 1996. – 25с. 71. Маркс К. Капитал, т. 2 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т.24. – 650с. 72. Маркс. Капитал, Т. 3 //Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т.25, ч.2. – 5551с. 73. Мармуль Л.О., Танклевська Н.С., Грицку В.С. Економічна ефективність функціонування плодоконсервної промисловості у складі регіонального АПК //Регіональні проблеми розвитку продуктивних сил АП України. – РВПС, 1998. – 219с. 74. Маслаков В. Сущность и уровни продовольственной безопасности. //Международный сельскохозяйственный журнал. – 1998. – №3. – С.33-35. 75. Мельников А. Фирменная торговля набирает обороты // Экономика сельского хозяйства России – 2003. – №10. – С. 26-28 76. Месель-Веселяк В.Я. Напрями реформування агропромислового виробництва в Україні // Економіка АПК. – 1999. — №1. – С.36-40 77. Месель-Веселяк В.Я. Організаційно-правові форм господарювання та їх ефективність // Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвиту. Інформаційно-аналітичний зб. / За ред. П.Т. Саблука та ін. – К. 2002. – вип. 5, розд. 7: Розвиток багатоукладності і організаційно-правових форм господарювання, гл. 7.2. – с. 449-463. 78. Месель-Веселяк В.Я. Раціональні розміри сільськогосподарських підприємств // Економічний довідник аграрника / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука – К., 2003. – Розд. 2: Організаційно-правові форм господарювання та їх ефективність, гл. 2.2 – с.28-44 79. Месель-Веселяк В.Я. Удосконалення показників оцінки робіт сільськогосподарських підприємств, проблеми реформування АПК / Нова економічна парадигма формування стратегії продовольчої безпеки України у XXI столітті – К.: ІАЕ УААН, 2001. – 638с. 80. Методика економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві / За ред. О.М. Шестопаля - К.: Науковий центр УААН «Плодівнитцво» Інститут садівництва УААН, 2002. – 133с. 81. Методичні рекомендації по формуванню і розвитку ринку плодоовочевої продукції/ За ред. В.І.Бойка, В.І. Криворучка. – К.: ІАЕ УААН, 1994. – 56с. 82. Милосердов В. Продовольственная безопасность России. //Международный сельскохозяйственный журнал. – 1997. – №1. – С.30-34. 83. Минаков И.А. Проблемы повышения эффективности садоводства в новых экономических условиях // Садоводство и виноградарство – 2001. — №1. – С.4-5. 84. Молдаван Л. Баланс інтересів на продовольчому ринку: як це робиться //Партнер в АПК. – 1999. – №1. – С.36-39. 85. Назаренко В. Проблемы продовольственной безопасности //Международный сельскохозяйственный журнал. – 1997. – №6. – С.10-12. 86. Наказ Міністерства аграрної політики «Про державну програму розвитку виноградарства та садівництва на 2002 — 2004 роки № 385 від 28.12.2001 87. Наказ Міністерства аграрної політики «Про забезпечення використання тридцяти відсотків коштів 1-відсоткового збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» № 100 від 20.06.2000 88. Наказ Міністерства аграрної політики «Про стан і перспективи розвитку садівництва, виноградарства та виноробної промисловості» № 165 від 31.08.2000 89. Нищета философии // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. Т.4 – С. 65-185. 90. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ Під ред. В.О. Білика – Нікополь: ПТРТОО „Фірма ОБІС”, 1995. – 281с. 91. Павлов В.М. організаційно-економічні механізми господарювання (на прикладі садівничих формувань Криму) /Автореф. на здоб. наук. ступ к.е.н. – Сімферополь, 1999. – 16с. 92. Петренко М.Я. Чужинов П.И. Экономика сельскохозяйственного производства. – Алма-ата: Кайнар, 1992. -560 с. 93. Пивоваров К.В. Планирование на предприятии: Учебное пособие. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2004ю – 232с. 94. Підприємництво в аграрній сфері економіки М.Й.Малік, Ю.О.Лупенко, Л.В.Романова та ін.; За ред.П.Т.Саблука, М.Й. Маліка – К.: ІАЕ УААН, 1998. — 514с. 95. Полторак В.А. Маркетинговые исследования: Учеб. пос. – 2-е изд., перераб. и доп. – Днепропетровск: Издательство ДУЭП, 2002. – 368с. 96. Полюхович О.А. Економічна ефективність відтворення і продуктивного використання плодових і ягідних насаджень у сільськогосподарських підприємствах Криму/ Автореф. на здоб. наук. ступ к.е.н. – К.: ІАЕ УААН, — 2002. – 19 с. 97. Постанова Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» від 28.02.2001 № 177 98. Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну підтримку розвитку садівництва, виноградарства, розсадництва та виноробної промисловості на період до 2005 року» від 4 квітня 1994 р. № 220 99. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 29 червня 1999 р. № 1170 100. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо розвитку садівництва, виноградарства та виноробної промисловості у 1996 — 2010 роках» від 8 лютого 1996 р. № 173 101. Примышев И.Н. Эффективность плодоовощеводства и виноградарства в условиях Крыма: состояние и пути развития. – Симферополь: Таврия, 1999. – 68с. 102. Примышев И.Н.Развитие эффективного плодоовощеводства и виноградарства в Крыму //Економіка АПК. – 1999. – №11. – С.81-84. 103. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Инфра – М., 2001. – 480с. 104. Районовані сорти плодових і ягідних культур селекції Інституту зрошуваного садівництва: Довідник/ За ред. М.І Туровцева, В.О. Туровцевої. – К.: Аграрна наука, 2002. – 148с. 105. Рекомендации по породно-сортовому составу плодовых насаждений в степных районах Юга Украины. – Запорожье: Комунар, 1983 – 34с. 106. Рекомендації по удосконаленню сільськогосподарського ринку на основі інтеграційних процесів Саблук П.Т., Коваленко Ю.С., Артикульний Л.О., Федієнко П.М. – К.: ІАЕ УААН, 1997. – С.48. 107. Рекомендації щодо реформування земельних та майнових відносин власності в спеціалізованих сільськогосподарських підприємствах, які займаються вирощуванням продукції багаторічних насаджень // Таврійська державна агротехнічна академія, 2001. – 61с. 108. Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва (посібник у питаннях і відповідях) / За ред. П.Т.Саблука. – К.: ІАЕ, 1999. – 532с. 109. Рибак А.В., Єрмаков О.Ю. Стан та перспективи розвитку садово-виноградарського підкомплексу АПК //Економіка АПК. – 2000. — №7. – С.3-10 110. Ринок фруктів і ягід/ За редакцією О.Ю. Єрмакова. – К.: Інститут аграрної економіки УААН, 2001. – 84с. 111. Рід І. Системи розподілу продукції – ключові фактори розвитку галузі садівництва та овочівництва // Виробництво продуктів харчування. – 1998. – грудень. – С.14-15. 112. Розміщення продуктивних сил: Підручник/ В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлик, В.Ф. Семенов та ін. За ред. В.В.Ковалевського, О.Я Михайлюк, В.Ф. Семенова. – К.: Товариство „Знання”, КОО, 1998. – 546с. 113. Розробити методику розміщення конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції по природноекономічних зонах: Науковий звіт за 2002 р. / ІАЕ УААН; керівник В.Я. Месель-Веселяк. – К., 2002. – 166 с. 114. Рульев В.А. Интенсификация садоводства – основа возрождения отрясли // Садоводство и виноградарство – 2001. – № 6 – С.2-3. 115. Рульєв В.А. Економічні проблеми розвитку садівництва України – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 360с. 116. Рульєв В.А., Легеза Д.Г. Відродження запорізького садівництва. – Запоріжжя: Дике поле, 2001. – 146с. 117. Саблук П.Т. Соціально-економічна модель постреформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні – К.: ІАЕ УААН, 2000 – 56с. 118. Саблук П.Т., Коваленко Ю.С., В.І. Криворучко. Інтеграція при проведенні аграрної реформи. – К.: ІАЕ УААН, 1997. – 14 с. 119. Саблук П.Т., Ситник В.П., Дем‘яненко М.Я., Шпичак О.М. та ін. Посібник по реформуванню ринкового середовища підприємств АПК. – К.: ІАЕ, 1997. – 587с. 120. Савченко Е. Пути обеспечения продовольственной безопасности России //Международный сельскохозяйственный журнал. – 1998. – №2. – С.29-32. 121. Садівництво півдня України / За ред. В.Н. Рульєва. – Запоріжжя: Дике поле, 2003. – 240 с. 122. Садівництво, виноградарство та хмелярство в Україні /Держ. комітет статистики України: відп. за випуск О.М. Прокапенко – К., 1999. – 213с. 123. Садоводство юга Украины/ Под ред Ф.С. Каленича. – Запорожье: Комунар, 1992. – 256с. 124. Сайфулин Ф.А. Пути повышения эффективности ведения сельского хозяйства // Вестник Российской Академии сельскохозяйственных наук – 2002. — №1. – С.7-9. 125. Свободин В., Свободина М. Эффективность АПК и продовольственная безопасность России //Международный сельскохозяйственный журнал – 1998. – №2. – С.25-26. 126. Свободин В., Свободина М. Эффективность АПК и продовольственная безопасность России // Международный сельскохозяйственный журнал. – 1997. – №1. – С.41-46. 127. Свободин В.А., Свободина М.В. Системное исследование эффективности сельского хозяйства // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий – 1997. — №9. – С.8-12. 128. Сеперович Н. Оптова торгівля та формування оптових продовольчих ринків в Україні //Український промисловець. – 1999. – №5. – С.10-15. 129. Сизоненко В.О. Сучасне підприємництво: Довідник. – К.: Знання-Прес, 2003. –379с. 130. Скиба Т.С. Розміщення садівництва і зональна економічна ефективність виробництва яблук у Донецькій та Луганській областях //Садівництво. 1998. – Вип 47. – С. 269-272 131. Стандартизация и контроль качества продукции в сельском хозяйстве. Под ред. В.С. Хилевича. Киев, Вища кола, 1978. – 272 с. 132. Схема реформування агропромислового комплексу України. – К.: ІАЕ УААН, 1997. — С.12 133. Технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур. Харків: ХДТУСГ. 2001 – 173с. 134. Ткач А. Рынок продовольственных товаров государств-участников СНГ //АПК: экономика и управление. – 2000. – №5. – С.38-45. 135. Ткач А. О продовольственной безопасности государств – участников СНГ. //АПК: экономика и управление. – 2000. – №8. – с.7-13. 136. Ткач А. Продовольственная безопасность и пути ее решения //АПК: экономика и управление – 2001 — №1 – с.28-34 137. Указ Президента України «Про заходи щодо подальшого розвитку садівництва та городництва» від 23 вересня 1999 року № 1204/99 138. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999р 139. Умачев И.Г. Стратегические направления обеспечения продовольственной безопасности России //Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2002. – №5. – С.7-11. 140. Философская энциклопедия. – М.: Советская энциклопедия, 1967. Т.4. – 592 с. 141. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції (практичний посібник) /За ред. П.Т. Каблука. – К.: ІАЕ, 2000. – 558с. 142. Ціноутворення в процесі реформування агропромислового комплексу України (1990-2001 рр.) За ред. О.М. Шпичака. – К.: ІАЕ, 2002. – 499 с. 143. Чернюк Л. Плодоововочеконсервне виробництво та екологія //Пропозиція. – 199.7 – №11. – С.54-55. 144. Черняков Б.А. Политика продовольственной безопасности зарубежных стран и интересы России //Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2002. – №5. – С.11-13. 145. Чухно Д.Ф. Экономика садоводства. – К., 1961. – 244с. 146. Шепельський А.І. Шляхи збільшення виробництва плодів та ягід на Україні. – К.: Знання, 1963. – 41с. 147. Шестопаль О.М. Відтворення та ефективність продуктивного використання плодових і ягідних насаджень – К.: Вид-во „Сільгоспосвіта”, 1994. – 256с. 148. Шестопаль О.М. Організаційно-економічні чинники адаптації садівництва до ринку //Садівництво, 1998. – Вип. 47. – С. 257-260. 149. Шмаглій О. Плодоовочеконсервна промисловість: деякі проблеми та перспективи //Харчова і переробна промисловість. – 2000. – №11-12. – С.10. 150. Шумахер Р. Продуктивность плодовых деревьев: (Регулирование плодоношения и улучшение качества плодов)/ Пер с нем и предисл. Р.П. Кудрявцева. – М.: Колос, 1979. – 268с. 151. Шумейко А. Стан і перспективи розвитку плодовоовочевого господарства Українського РСР //Економіка Радянської України. – 1991. – №2. – С.62-64. 152. Шумейко А. Формування ринку продуктів плодоовочевого господарства і виноградарства //Економіка, закон, ринок. – 1993. – №1. – С.18-20. 153. Шумейко А., Ігнатченко Л., Федько О. Ринок плодоовочевої продукції та винограду в Україні //Пропозиція. – 1997. – №11. – С.57-58. 154. Шумейко А.И. Эффективность промышленного садоводства – М.: Россельхозиздат, 1981. – 108с. 155. Шумейко А.І. Проблеми розвитку садівництва і виноградарства //Вісник аграрної науки. – 1996. — №3. – С.5-8. 156. Шумейко А.І. Реформування ринку продуктів садівництва і виноградарства //Вісник аграрної науки. – 1994. – №2. – С.8-16. 157. Шумейко А.І. Шляхи подолання кризи у плодово-овочевому господарстві //Вісник аграрної науки. – 1992. – №5. – С.48-51 158. Экономика и организация садоводства Под ред. П.Ф. Дуброва. – М.: Колос, 1969. – 432с. 159. Экономика и организация садоводства/ В.И. Майдебура, А.Н. Шестопаль, А.Е. Ермаков и др.: Под. ред. В.И. Майдебуры. – К.: Урожай, 1985. – 264с. 160. Экономика садоводства. Коллектив авторов под. ред. проф. В.В.Юрчишина – К.: Урожай, 1972. – 240с. 161. Энгельс Ф. Людвиг Фейербарх и конец классической немецкой философии // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т.21 – С. 269-317. 162. Юрчишин В.В. Економічна ефективність порід і сортів плодових культур. – К.: Урожай, 1968 – 196с. 163. Ягуткин С. Критерии эффективности кооперации сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий с. 37 164. Як створювати нові ефективні сільськогосподарські підприємства в Україні: Матеріали “круглого столу”, Київ 27 березня 2000 р. / В.Месель-Веселяк, В. Юрчишин, М. Федоров, Л. Романова та ін.; Укр… незалежн. центр політ дослідження. – Київ, 2000 – 65 с. 165. Яловенко Ф.И., Гаврилов Л.Г. Экономика и организация садоводства и виноградарства. – М.: Гос. изд. сельскохоз. лит. – 1959. – 379с. 166. Яцух О.О. Форми агропромислової інтеграції в садівництві і підвищення економічної ефективності їх формування (на матеріалах садівницьких і переробних підприємств АР Крим) /Автореф. на здоб. наук. ступ к.е.н – К., 2001. – 20с. 167. Agribusiness management. Erickson S.P., Akridge J.T., Barnard F., Downey W.D. Third edition. 2002 by The McGraw – Hill Companies, Inc. 521 p. 168. Food marketing. An international perspective. Schaffner D. J., Schroder W.R., Earle M.D. 1998 by The McGraw – Hill Companies, Inc. 479 p. 169. Fruit and vegetable quality. An integrated view. Shewfelt R.L., Bruckner B. 2000 by Technomic Publishing Company, Inc. 296 p. 170. Integrated view of fruit & vegetable quality. Florkowsky W.G., Prussia S.E., Shewfelt R.L. 2000 by Technomic Publishing Company, Inc. 231 p. 171. Marketing farm products. Economic Analysis. Stepherd G.S., Futrell G.A. Seventh Edition. 1982 by The Iowa State University Press. 172. Modern marketing of farm products. Mortenson W.P., Third Edition. 1977 by The Interstate Printers & Publishers, Inc. 381 p. 173. Quality of U.S. Agricultural products. Task force Report. 1996 by Council for agricultural Science and Technology. 321 p. 174. The European market for fruit and vegetables. Lynn Hinton. 1991 by Elsevier Science publishers LTD. 211 p.