Зміст
ВступРозділ І. З історії становлення та розвитку акціонернихтовариств1.1 Акціонерні товариства в Російській імперії
1.2 Акціонерні товариства в незалежній Україні
РозділІІ. Класифікація акціонерних товариств та їх динаміка в Україні2.1 Акціонерне товариство закритого типу2.2 Акціонерне товариство відкритого типу2.3 Акціонерні товариства створені внаслідок приватизації(корпоратизації) в Україні2.4Динаміка розвитку акціонерних товариств в УкраїніРозділ ІІІ. Механізм функціонування акціонерних товариств3.1 Створення акціонерного товариства3.2 Управління акціонерним товариством3.3 Контролюючі органи акціонерних товариств
3.4 Майнова структура акціонерного товариства
3.5 Випуск акцій та облігацій
Висновок
Список використана літератури
Вступ
Загальновідомо,якої великої ваги в нашій економіці набув корпоративний сектор. Акціонернітовариства, як одна з найпоширеніших у світовій практиці господарюванняорганізаційно-правових форм підприємництва, належить до суб’єктівгосподарювання з найбільш складною системою органів управління. Ця складністьпояснюється залученням та акумуляцією для ведення господарської діяльності, якправило, значних сум капіталу, відмежуванням капіталу від його власників,використанням його (капіталу) у здійсненні господарської діяльності менеджерами.
Засадиуправління акціонерним товариством радикально відрізняються від тих, якіпрактикувалися раніше. Вони потребують принципово нової психології і новогоекономічного мислення.
В процесі приватизаціївже створено понад десятків тисяч акціонерних товариств, а ще тисячі товариствстворені на основі приватного капіталу.
Перетвореннядержавних підприємств в акціонерні товариства – одне з направленьроздержавлення власності. Разом з тим в акціонерні товариства можутьз’єднуватись різноманітні форми базової власності в залежності від власниківакцій – підприємств, держави, окремих громадян.
Акціонернітовариства мають ряд переваг по відношенню до інших видів господарськихтовариств, які роблять його найбільш вдалою формою для бізнесу в силу цілогоряду причин. Акціонерні товариства завдяки випуску акцій отримують більш широкіможливості в залученні додаткових коштів у відношенні з непропорційнимбізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх легшеперетворити на гроші при виході з акціонерного товариства ніж отримати назаддолю в статутному капіталі інших товариств.
Формуваннята широке розповсюдження акціонерного капіталу є одним з основних принципів, наякому базується проведення ринкових реформ. Акціонування займає важливе місце встворенні нормальних умов функціонування підприємств, є зручною формою дляпроведення їх роздержавлення.
Тому актуальність теми очевидна.
Дослідження, проведені в даній роботі, мають велике теоретичне тапрактичне значення, оскільки містять наявну в Україні нормативну базу.
Мета даної роботи — вивчити поняття акціонерних товариств, їх організацію,функціонування та порядок створення.
Досягнення поставленої метипередбачає вирішення наступних завдань:
— розкриття суті та форм акціонернихтовариств;
— розкрити динаміку розвиткуакціонерних товариств в Україні;
— визначення механізму функціонування акціонерних товариств; В Україні досить тривалий час при командно-адміністративній системіуправління економікою питання про різні форми власності не мали права наіснування. Із визнанням України незалежною державою та першими кроками доринкових відносин з'явились праці на тему роздержавлення та створеннякорпоративної власності. Це праці відомих в Україні вчених, таких як: БорзуноваВ.І., Голови С.О., Лупенко Ю.О., Родионової В.М., Суржика В.Г., СуторміноїВ.М., Довгань Л.П. та інших.
Теоретичну та методологічну основудослідження склали сучасні економічні теорії, фундаментальні праці стосовностворення та діяльності акціонерних товариств.
Інформаційну базу дослідження склализаконодавчі акти України стосовно даної теми, монографічна літератураукраїнських та зарубіжних авторів, статті в періодичних виданнях та статистичнізбірники.
Робота складається з трьох розділів,вступу, висновків, списку використаної літератури.
Розділ I.З історії становлення та розвитку акціонерних товариств1.1 Акціонернітовариства в Російській імперії
Політичні події 1917 року в Російській імперії викликали значні зміни якв економіці країни в цілому, так і в акціонерному законодавстві зокрема. У 20-хроках ХХ ст. спостерігався значний розвиток акціонерних компаній, який бувтісно пов’язаний із запровадженням радянським урядом принципів новоїекономічної політики. У той час було видано ряд законодавчих актів, якірегламентували правові аспекти організації та діяльності в країні акціонернихтовариств.
Значними темпами зростання акціонерних товариств у Російській імперіїохарактеризувався період між лютневою і жовтневою революціями 1917 року. Уберезні того ж року російський Тимчасовий уряд прийняв постанову, якаліквідувала раніше існуючі в країні нормативні акти, що обмежували діяльністьакціонерних компаній. Згідно з документом, міністр торгівлі та промисловостідістав повноважень щодо затвердження статутів всіх акціонерних товариств.Останнім дозволялося збільшувати свої статутні фонди до межі, яка дорівнювалаїхньому подвійному первісному розміру.
Слід зазначити, що Тимчасовий уряд не провів повноцінної реформиакціонерного законодавства, а лише обмежився частковим перерозподілом функційміж державними органами влади. Проте постанова Тимчасового уряду значно сприяларозвитку в країні акціонерної форми власності та ринку цінних паперів. Так, довересня 1917 р. було створено 734 акціонерні компанії, сумарний статутнийкапітал яких становив 1,96 млрд. руб.
Однак вже у грудні 1917 р. радянська влада розпочала політикунаціоналізації банків та великих промислових підприємств. У таких умовахакціонерні компанії припинили своє існування, проте їхні акції не були повністюанульовані. Власники акцій могли розпоряджатися ними з дозволу місцевих рад.Передача акцій, у тому числі у спадщину, супроводжувалась реєстрацією у тихсамих радах. Розмір дивідендів за акціями не мав перевищувати розміру ставки завкладами у державних трудових ощадних касах, який становив на той час 4%.Тільки на початку 1919 р. акції націоналізованих акціонерних товариств булоліквідовано, а всі підприємства переведено на державне фінансування.
З початком проведення в країні нової економічної політики у 20-х роках ХХст. відбулося відродження акціонерних товариств. На той період вони являлисобою одну з форм управління промисловістю, торгівлею та банками.
У травні 1922 р. вийшла Постанова ВЦВК «Про основні приватні майновіпаї», яка дозволяла засновувати акціонерні товариства всім правоздатнимгромадянам країни. Крім того, у листопаді того ж року було прийнято Цивільнийкодекс РРФСР, який містив 45 статей, присвячених акціонерним товариствам.Згодом і в інших радянських республіках (у тому числі в УРСР) було прийнятоаналогічні нормативні документи, які в загальних рисах повторювали статтіЦивільного кодексу РРФСР. Згідно з цим документом, акціонерним товариствомвизначалось товариство, яке засновувалось під особливою назвою з основнимкапіталом, поділеним на певну кількість рівних частин (акцій), та відповідалоза зобов’язаннями виключно своїм майном. Акціонерні товариства було поділено надержавні, змішані та приватні. Статути крупних державних акціонерних товариствзатверджувались державним органом, зокрема Радою праці та оборони РРФСР.
Відповідно до Цивільного кодексу статутний капітал акціонерноготовариства мав формуватися за рахунок внесків засновників. Останні моглиукладати будь-які угоди від імені товариства ще до публікації оголошення прореєстрацію даного товариства. При цьому, якщо згодом загальні збориакціонерного товариства не схвалювали ці угоди, засновники товариства неслиособисту та солідарну відповідальність за угодами перед контрагентами.
Акції випускались як іменні, так і на пред’явника. Акціонер мав право наотримання дивідендів із чистого прибутку товариства. Виконавчим органомакціонерного товариства було його правління, яке мало право укладати будь-якіугоди від імені товариства. За збитки, завдані через неправильне управління,члени правління несли солідарну відповідальність перед товариством, а у випадкубанкрутства останнього – відповідальність перед акціонерами та кредиторами.
У 1922 р. існувало всього 20 акціонерних товариств, а на початку 1925 р.їх налічувалося вже 161, серед яких 61 державне, 64 змішаних, 34 приватних та 2кооперативних. Сумарний статутний капітал цих акціонерних товариств становив343 млн. руб. За часів НЕПу акціонування торкнулося і банківської сфери, якабула представлена Державним банком і п’ятьма крупними комерційними банками, щомали 95 філій по всій країні.
У серпні 1927 р. було прийнято Положення про акціонерні товариства, якебільш детально регулювало їх створення і діяльність. Згідно із цим Положенням,акціонерне товариство повинно було мати не менше трьох засновників (длядержавних акціонерних товариств – не менше двох). Документ регулював такожпитання щодо: порядку ліквідації акціонерного товариства; компетенції загальнихзборів акціонерів (зокрема, загальні збори мали право звільняти з посади членівправління до закінчення терміну їх обрання); управління контрольним пакетомакцій; процесу підписки на акції (закон передбачав укладання угоди міжзасновниками і передплатником).
Крім того, Положення про акціонерні товариства чітко відмежовувалодержавні акціонерні товариства від змішаних і приватних, остаточно вирішившипитання щодо юридичної природи державних акціонерних товариств, які на той часскладали 90% загальної кількості акціонерних компаній країни. Згідно здокументом, акціонерне товариство вважалося державним лише у тому випадку, якщовсі його акції належали виключно державним установам чи підприємствам. Слідзазначити, що на той час сама ідея створення акціонерного товариства якмеханізму для збільшення капіталу внаслідок успішної господарської діяльностівтратила актуальність. У Положенні зазначалося, що головною метою державнихакціонерних товариств було не формування капіталу, а господарська діяльність.Акції таких товариств не перебували у вільному обігу на біржі. Забороняючивідчужувати акції державного акціонерного товариства будь-кому, окрім державнихустанов та підприємств, закон дозволяв сплачувати акції майном, яке вилучалосяз обігу. Це майно не можна було відчужувати, закладати або використовувати длязадоволення вимог кредиторів.
Найважливіші рішення загальних зборів акціонерів, зокрема про складправління, про фінансовий план, про розподіл прибутку, про зміну статуту таліквідацію державного акціонерного товариства, мали затверджуватися відповіднимНародним комісаріатом. Останньому надавалось також право посилати своїхпредставників на загальні збори (із правом голосу), виносити на їх обговореннябудь-які питання та скликати надзвичайні загальні збори акціонерів.
У документі також наголошувалося, що державні і змішані акціонернітовариства лише за формою були акціонерними, а за суттю вони цілком зберігалириси державного підприємства. Крім того, змішані акціонерні товариства, якихналічувалось у країні всього 10%, розглядались радянським законодавством якперехідний етап до державних товариств.
Із часом державний капітал почав все глибше проникати до акціонернихкомпаній, прибутки яких розподілялися між відповідними відомствами. Відмоварадянського уряду від принципів НЕПУ тільки погіршила становище акціонернихтовариств. До початку 30-х років практично всі вони були перетворені у державніпідприємства, виключення становили лише деякі зовнішньоекономічні об’єднання.
1.2Акціонерні товариства в незалежній Україні
З початку90-х років минулого століття в Україні відбуваються приватизаційні процеси, якіможна розділити на три етапи: перший етап відбувався з 1992 року по 1994 рік;другий етап тривав з 1995 року по 1999 рік; третій етап розпочався з 2000 року.У результаті приватизації сформувалася нова форма підприємницької діяльності –акціонерне товариство – господарське товариство, яке має статутний фонд,розподілений на певну кількість акцій та несе відповідальність по зобов’язаннямсвоїм майном, акціонери несуть ризик збитків в межах вартості акцій, якими вониволодіють.
В Україніформування акціонерного капіталу відбувалося шляхом розподілу державного майна.Але до теперішнього часу існує проблема відсутності теоретичної підготовки яккерівників акціонерних товариств, так і акціонерів, які б могли сприятивтіленню моделей управління. Від того, як побудована система управління,залежить ефективність діяльності акціонерних товариств.
Капіталакціонерного товариства називають „реальний капітал” або „власний капітал”.Капітал, представлений цінними паперами отримав назву фіктивного капіталу.Реальний або власний капітал включає статутний фонд, резервний капітал,капіталізований прибуток, інші надходження.
Такожакціонерний капітал розглядається як капітал, сформований шляхом випуску акцій,які надають їх власнику право на частку прибутку та повноваження у вирішеннісправ компанії.
Країни зрозвиненою ринковою економікою використовують різні моделі управлінняакціонерним капіталом, основні з них це англо-американська, німецька, таяпонська моделі.
Англо-американськамодель характеризується наявністю дрібних індивідуальних акціонерів ізростаючою кількістю акціонерів (аутсайдери), а також чітко розробленоюзаконодавчою базою, яка визначає права й обов’язки директорів, менеджерів іакціонерів.
Німецька модельхарактеризується високим ступенем концентрації акціонерної власності, при цьомубільша частина акцій корпорацій належить іншим компаніям. Основне поняття наякому базується дана модель: саме існування компанії, та досягнення нею своїхстратегічних цілей є вищим, ніж інтереси акціонерів (на відміну відангло-американської моделі).
Японськікорпорації на базі яких заснована японська модель корпоративного управління –самодостатні, універсальні, багатогалузеві економічні комплекси, які включаютьу свою структуру фінансові установи, торговельні фірми, а також виробничіпідприємства. Основою японської корпорації – є головний банк, що контролюєвелику кількість дочірніх банків, це надає можливість корпораціям залучативеликі кошти.
Японська інімецька моделі корпоративного управління мають характерні спільні риси: міцніфінансово-господарські зв’язки між філіями корпорації, що обумовлюютьсязагальним акціонерним капіталом, спільною оперативною діяльністю, танеформальними діловими контактами.
Особливостівищезазначених моделей управління акціонерним капіталом обумовлюють принциповорізне ставлення до фондового ринку як інструменту залучення додатковогокапіталу. Можна сказати, що фондовий ринок є основним джерелом залученняінвестицій для англо-американської моделі, яка застосовується для управліннявідкритими акціонерними товариствами, акції таких товариств розповсюджуютьсяшляхом відкритої підписки та вільної купівлі-продажу на біржах. А для японськоїта німецької моделі залучення додаткового капіталу відбувається шляхомотримання позик. Німецька та японська моделі управління акціонерним капіталомпризводять до збільшення закритих акціонерних товариств. Акції якихрозподіляються серед засновників або серед заздалегідь визначеного кола осіб.
Розподілукраїнського акціонерного капіталу відбувається за німецько-японською моделлю,хоча на державному рівні створюються програми розвитку фондового ринку –держава орієнтується на англо-американську модель. Тобто єдиної стійкої моделіуправління акціонерним капіталом в Україні ще не має.
До проблем,які визначають напрям розвитку управління акціонерним капіталом в Українівідносяться: забезпечення ефективних механізмів перебудови економічної системиз планової на ринкову; недосконалість банківської системи; стихійністьприватизаційних процесів та порушення прав власників; відсутність абонедосконалість законів і нормативних актів стосовно управління акціонернимитовариствами, функціонування фондового ринку; недовіра до акціонерної формивласності; управління товариствами здійснюється керівництвом, яке стояло начолі державних підприємств; складне фінансово-економічне становище акціонернихтовариств.
Враховуючивсе вище зазначене, необхідно відмітити, що на сучасному етапі розвиткуекономіки більшість акціонерних товариств не мають ефективного механізмууправління акціонерним капіталом, а особливості національного перехідногоперіоду заважають застосуванню вже існуючих технологій, що використовуютькраїни з розвиненою ринковою економікою.
Тому длястановлення системи управління капіталом необхідне виконання низки умов:розробка механізму оцінки ефективності управління акціонерним капіталом;удосконалення законодавчої бази; удосконалення податкової системи; формуванняринку цінних паперів; підвищення рівня кваліфікації менеджерів. Тільки прикомплексному рішенні даних проблем шляхом конструктивної взаємодії державнихструктур, власників і управлінців українських акціонерних товариств можливестворення фундаментальної бази для упровадження міжнародних принципівкорпоративного управління, і як наслідок досягнення рівня культурикорпоративного управління властивого розвиненим країнам. Це повинне статиосновою для підвищення ефективності функціонування вітчизняних підприємств.
Розділ II. Класифікація акціонернихтовариств та їх динаміка в УкраїніАкціонерне товариство – це одна з організаційно-правовихформ підприємств. Воно створюється шляхом централізації грошових коштів(об’єднання капіталу) різних осіб, яка проводиться шляхом продажу акцій з метоюздійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Можна сказати, щоакціонерне товариство — це так зване товариство капіталів.
Особливості його правового статусу виражає визначенняакціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонернимспособом формування і функціонування статутного фонду товариства.
Акціонерним визнається засноване на установчомудоговорі та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на певнукількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннямитільки майном товариства. З визначення випливають особливості акціонерноготовариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу. По-перше,статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формуєтьсяшляхом емісії та продажу акцій фізичним або юридичним особам. По-друге,акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій,облігацій). Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акціонернетовариство є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції ізобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства і формують свої статутніфонди, і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонернихтовариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених ЗакономУкраїни «Про цінні папери і фондову біржу», іншими актами профондовий ринок.
По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбалиакції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних ціннихпаперів і набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціонерів визначеністаттями 10 і 11 Закону України «Про господарські товариства»,статтями 4, 5, 8 і 9 Закону України «Про цінні папери і фондовубіржу». По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеженнявідповідальності акціонерів. Акціонери відповідають (точніше – несуть ризиквідповідальності) за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їмакцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить дотовариств з обмеженою відповідальністю.
Юридичний статус акціонерного товариствахарактеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькіправа щодо створення господарських об'єднань (участі в існуючих об'єднаннях).Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їхмайном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізовувати іншіправа власника дочірнього підприємства.
Законодавством передбачено, що акціонерне товариствомає фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правліннямтовариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.
За способом функціонування акцій закон розрізняєвідкриті та закриті акціонерні товариства. 2.1 Акціонерне товариство закритого типу
Акціонерним товариством закритого типу вважаєтьсяакціонерне товариство, акції якого розподіляються поміж засновниками і неможуть вільно відчужуватися третім особам без згоди або дозволу на це керівнихорганів акціонерного товариства, визначених статутом товариства.
Основною ознакою визначення є необіговий характеракцій, випущених акціонерним товариством. Угода про відчуження акцій закритихакціонерних товариств, як правило, ставиться в залежність від згоди на це іншихакціонерів безпосередньо, якщо склад акціонерів у кількісному відношеннінезначний, або через уповноважені акціонерами керівні органи акціонерноготовариства, наприклад, за згодою правління або спостережної ради, тобтопостійно діючих керівних органів. Дуже рідко, але може також встановлюватисяустановчими документами акціонерного товариства, що згоду на відчуження можутьдавати загальні збори акціонерів.
Вимога одержання попередньої згоди акціонерів навідчуження акцій закритого акціонерного товариства третім особам повинна бутизакріплена в установчих документах акціонерного товариства, оскільки, в іншомувипадку вважається, що акціонер не є зобов’язаним у цьому відношенні ані законодавством,ані установчими документами.
З іншого боку, вказана вимога спричинює виникнення вінших акціонерів цього акціонерного товариства або самого акціонерного товаристваправа на пріоритетне придбання у власність акцій, які акціонер бажає продати іякі йому належать. Практично це означає, що в статутах закритих акціонернихтовариств резервується положення про те, що перш ніж здійснювати відчуженняакцій закритого акціонерного товариства на користь третіх осіб, тобтонеакціонерів, акціонер зобов’язаний запропонувати відчуження на користьакціонерів або акціонерного товариства.
В багатьох випадках в установчих документахвизначається, що згода акціонерів або акціонерного товариства на відчуженняакцій третім особам повинна бути явною, тобто виражена документально (наданнялиста, підписаного повноважною особою закритого акціонерного товариства абовиписки з рішенням керівного органу акціонерного товариства ). Наявність такогороду документа буде засвідчувати законність угоди між акціонером і третьоюособою, яка побажала придбати акції цього акціонерного товариства.
Надання згоди акціонерами чи акціонерним товариствомна відчуження акцій третім особам чи ненадання її інколи може використовуватисядля регулювання рівня ринкової ціни відчуження. Акціонерне товариство,наприклад, може дати згоду на відчуження акцій третім особам, але обумовлювати,що акції повинні бути продані не дешевше певного рівня ціни.
Інколи виникає питання про успадкування прававласності на акції закритого акціонерного товариства та співвідношення цьогоправа із обов’язком одержувати згоду акціонерного товариства у випадку відчуженняакцій третім особам. Відповідно до принципу законодавчого захисту прававласності, у такому випадку згода акціонерного товариства на успадкування акційі прав, пов’язаних з ними не потребується, оскільки успадкування не вважаєтьсявідчуженням.
Використання акцій закритого акціонерного товаристваяк предметів застави також має бути врегульоване установчими документамиемітента.2.2 Акціонерне товариство відкритого типу
Акціонерним товариством відкритого типу вважаєтьсяакціонерне товариство, акції якого випускаються на умовах їх вільногоподальшого обігу, тобто за умов, що наступні після випуску акцій відчуженняакціонерами належних їм акцій на користь інших акціонерів або третіх осіб не потребуютьзгоди на це з боку інших акціонерів чи емітента.
Акції відкритих акціонерних товариств такожвипускаються з розрахунку на те, що будь – які інвестори, а не певне їх коло,можуть стати акціонерами.
Такі акції, як правило, є предметами угод купівлі –продажу на акціонерному ринку, вони можуть обертатися на біржовому тапозабіржовому ринках.
Акції відкритих акціонерних товариств можуть також безбудь – якої згоди емітента використовуватися як предмет застави виникнення зобов’язань.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізованоу відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавствомпро цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.
2.3 Акціонерні товариства створені внаслідок приватизації(корпоратизації) в Україні
Після здобуття незалежності в Україні почався процесроздержавлення підприємств. В процесі приватизації значна їх частина булаперетворена на акціонерні товариства. Цей процес перетворення державнихпідприємств на акціонерні товариства має деякі відмінності поряд із створеннямнових акціонерних товариств.
До корпоративних акціонерних товариств належатьтовариства, які створені на основі приватизаційного права, тобто ЗаконівУкраїни “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизаційні папери”,які регулюють порядок перетворення державних підприємств в акціонерні товариства.
Законодавство України встановлює ряд особливостей, якістосуються створення корпоратизованих акціонерних товариств. Наприклад, продажакцій корпоратизованих акціонерних товариств здійснює, акції повиннівипускатись лише прості, акції повинні продаватись винятково на конкурснійоснові, корпоратизовані акціонерні товариства не можуть засновуватися якакціонерні товариства закритого типу.
Відповідно до приватизаційного законодавства,засновником корпоратизованого акціонерного товариства може бути державний органприватизації або державний орган, уповноважений керувати майном підприємства,яке перетворюється на акціонерне товариство.
Існує ряд особливостей, які стосуються визначеннярозміру статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства, а такожзасобів його формування.
Визначення розміру статутного фонду корпоратизованогоакціонерного товариства здійснюється на підставі оцінки вартості основних засобівза вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних коштів, а такожурахування дебіторської та кредиторської заборгованості державногопідприємства, яке перетворюється на акціонерне товариство. Оцінка та розрахункипроводяться за затвердженою державною методикою.
2.4Динаміка розвитку акціонерних товариств в Україні
На сьогоднішній деньпідприємства у формі акціонерних товариств складають основуекономіко-виробничого потенціалу України.
Суть приватизації через акціонування підприємств та можливість отриманнячастки державної власності через власність в акціонерному товаристві за останніроки була суттєво девальвована через масові порушення прав власності, іособливо дрібних акціонерів.
Звернуто увагу на те, що цивілізований захист прав держави, як акціонера,також не гарантований. Це фактично призводить до кінцевої “тіньовоїприватизації” стратегічно важливих акціонерних товариств в яких державазалишала за собою корпоративні права.
Недостатній рівень корпоративного управління в банках, відсутністьпрозорої структури власності, слабка організація процедур управління ризиками,вважають народні депутати, не дозволяють забезпечити повною мірою захистінтересів вкладників та кредиторів банків.
При перевірці діяльності акціонерних товариств в понад 90 відсотках перевіренихакціонерних товариств були виявлені порушення діючого законодавства з питанькорпоративного управління.
Зазначалося, найбільш типовими порушеннями, від яких особливо потерпаютьакціонери, є:
- порушенняправа на участь у розподілі прибутку товариства (невиплата дивідендів);
- розмиваннячастки власності акціонерів через додатковий випуск акцій;
- виведенняактивів із власності товариства, що наносить реальні збитки такому товариствута знецінює акціонерну власність тощо.
Основним чинником проблем, які склалися в управлінні акціонернимитовариствами є недосконале законодавство, яке не дозволяє ефективно захищатиправа власності акціонерів та створити умови для розвитку в акціонернихтовариствах системи корпоративного управління, яка відповідала б світовимстандартам.
Станом на 01.01.07 в Україні 34,71 тис. акціонерних товариств, з них 12,01 тис. – відкритих, 22,7 – закритих.
Зазначені підприємствавиробляють близько 75 % від загального обсягу промислової продукції і даютьробочі місця більш ніж 65 % працівників промислового персоналу України.Загальна кількість акціонерів складає понад 17 мільйонів осіб (юридичних осіб,резидентів та нерезидентів, громадян).
Зареєстрували випуски ціннихпаперів 21594 акціонерних товариств або 63% від загальної кількості акціонернихтовариств. Порівняно з минулим роком кількість акціонерних товариств, якізареєстрували випуск цінних паперів, зросла на 0,9%.
Динаміку розвитку акціонернихтовариств в Україні з 2001 по 2005 рр. показано на діаграмі 1.
Діаграма 1
/>
РозділІІІ. Механізм функціонування акціонерних товариств3.1 Створенняакціонерного товариства
Процес створення акціонерного товариства складається зряду послідовних стадій, передбачених законом.
Перша стадія передбачає заснування фізичними абоюридичними особами простого товариства для створення акціонерного товариства.Це суб'єкт права, який не має прав юридичної особи. Товариство виникає і діє уформі договору про спільну діяльність щодо створення акціонерного товариства.Договір укладають засновники товариства в письмовій формі. Змістом договору єрозподіл функцій сторін. В ньому обов'язково визначаються склад засновників,порядок і здійснення ними відповідних засновницьких процедур, обсягивідповідальності кожного засновника перед передплатниками на акції і третімиособами. У договорі доцільно визначити кількість акцій. яку купує кожнийзасновник (засновники зобов’язані бути держателями акцій не менше 25 % статутногофонду строком не менше 2 років).
Засновники несуть солідарну відповідальність зазобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.
Товариство може відкривати розрахунковий та іншірахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після йогореєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації,визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схваленнятовариством. Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства інадалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише длязасновників.
Другою стадією є повідомлення в засобах масовоїінформації про намір створити товариство, яке повинні зробити засновники. Цеоголошення довільної форми, в якому зазначаються основні статутні реквізити:назва товариства, мета і предмет діяльності, засновники, розмір статутного фонду,кількість і вартість акцій .
Третьою стадією є відкрита підписка на акції, якаорганізується засновниками. Ця стадія передбачає здійснення ряду юридичних дій,зміст яких визначено статтею 30 Закону «Про господарські товариства»та статтями 6,7 Закону «Про цінні папери і фондову біржу».
Четвертою стадією є установчі збори, які повинніпровести засновники не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки наакції. Пропуск строку може призвести до не створення товариства.
Установчі збори — це орган, до компетенції якоговходить створення товариства. Тому вони мають бути правомочними. Такимивизнаються збори за участю кількості осіб, які підписалися більш як на 60відсотків акцій, на які проведено підписку. Засновники акціонерних товариств готуютьстатут, який затверджують збори засновників.
Установчі документи повинні містити відомості про видтовариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників,найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду,порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариствата порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхіднаодностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін доустановчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, а такожвідомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість,співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками,наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплатичастки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.
Установчі збори акціонерного товариства вирішують такіпитання:
а) приймають рішення про створення акціонерноготовариства і затверджують його статут;
б) приймають або відхиляють пропозицію про підписку наакції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разіприйняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошенопідписку, відповідно збільшується передбачений статутний фонд);
в) зменшують розмір статутного фонду у випадках, колиу встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказанау повідомленні;
г) обирають раду акціонерного товариства (спостережнураду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;
д) вирішують питання про схвалення угод, укладенихзасновниками до створення акціонерного товариства;
е) визначають пільги, що надаються засновникам;
є) затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральнійформі;
ж) інші питання відповідно до установчих документів.
П'ятоюстадією заснування є державна реєстрація акціонерного товариства. Товариствареєструються Міністерством фінансів на протязі 30 днів з моменту представленнятаких документів: нотаріально засвідчених заявки на реєстрацію, копії статутутовариства, протоколу зборів засновників. Акціонерне товариство набирає правюридичної особи з дня його державної реєстрації. 3.2 Управління акціонерним товариством
В основі системи управління акціонерного товариства.лежить така схема:
— вищій орган влади втоваристві, який представляє власника об’єднаного капіталу — загальні збориакціонерів;
— орган, що здійснюєконтроль за діяльністю виконавчого органу — рада акціонерного товариства(спостережна рада);
— глава товариства, керуючийдіяльністю товариства, обираємий загальними зборами акціонерів — генеральнийдиректор (президент) товариства;
— орган управлінняоперативною діяльністю, до якого входять управлінці та менеджери вищої ланки — правління товариства;
— орган, який здійснюєфункції внутрішнього фінансового, господарського та правового контролю задіяльністю товариства – ревізійна комісія товариства, члени якого обираютьсязагальними зборами акціонерів.
Вищим органом акціонерного товариства є загальні зборитовариства. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери,незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь узагальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів,які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальнихзборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цейперелік підписується головою та секретарем зборів.
До компетенції загальних зборів належить:
— визначення основнихнапрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів тазвітів про їх виконання;
— внесення змін до статутутовариства;
— обрання та відкликаннячленів ради акціонерного товариства (спостережної ради);
— обрання та відкликаннячленів виконавчого органу та ревізійної комісії;
— затвердження річнихрезультатів діяльності товариства, затвердження звітів і висновків ревізійноїкомісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;
— створення, реорганізаціята ліквідація дочірніх підприємств, затвердження їх статутів та положень;
— винесення рішень пропритягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;
— затвердження правилпроцедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційноїструктури товариства;
— вирішення питання пропридбання акцій товариства, що випускаються ним;
— визначення умов оплатипраці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філійта представництв;
— затвердження договорів(угод) укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;
— прийняття рішень проприпинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії,затвердження ліквідаційного балансу
Статутом товариства до компетенції загальних зборівможуть бути віднесені й інші питання.
Загальні збори визнаються правомочними, якщо в нихберуть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60%голосів.
Рішення загальних зборів акціонерів приймаютьсябільшістю у три чверті голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з такихпитань:
— зміна статуту акціонерноготовариства;
— прийняття рішення проприпинення діяльності товариства;
— створення та припиненнядіяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства.
З решти питань рішення приймаються простою більшістюакціонерів, які беруть участь у зборах.
Про проведення загальних зборів акціонерів держателівіменних акцій повідомляються персонально. Крім того, повинно бути зроблено загальнеповідомлення передбаченим статутом способом про наступні збори з зазначеннямчасу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бутизроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.
Будь-який з акціонерів вправі виносити свої пропозиціїщодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 40 днів до їх скликання.В цей же строк акціонери, які володіють у сукупності більш як 10% голосів, можутьвимагати включення питань до порядку денного.
До скликання загальних зборів акціонерам повинна бутинадана можливість ознайомитись з документами, пов’язаних з порядком денним зборів.
Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, невключених до порядку денного.
Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одногоразу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Позачергові збори акціонерів скликаються у разінеплатоспроможності товариства, а також при наявності обставин, вказаних устатуті товариства і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтересиакціонерного товариства в цілому.
Збори повинні бути також скликані виконавчим органомна вимогу ради акціонерів (спостережної ради).
Акціонери, які володіють у сукупності більш як 20%голосів, вправі вимагати скликання позачергових зборів в будь-який час і збудь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеноївимоги, вони вправі самі скликати збори.
Голосування на загальних зборах акціонерів проводитьсяза принципом: 1 акція – 1 голос. У статуті товариства може бути встановленомінімальну кількість акцій, яка надає право голосу, або обмеження кількості голосів,які надаються одному акціонеру.
Представник може бути постійним або призначеним напевний строк. Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника увищому органі, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.
В акціонерному товаристві може створюватися радаакціонерного товариства. (спостережна рада), що здійснює контроль за діяльністюйого виконавчого органу.
Статутом акціонерним товариства або за рішеннямзагальних зборів акціонерів на раду товариства (спостережну раду) може бутипокладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.
Члени ради товариства (спостережної ради) не можутьбути членами виконавчого органу.
Виконавчим органом акціонерного товариства, якийздійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган,передбачений статутом.
Правління вирішує всі питання діяльності товариства,крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерноготовариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачучастин належних їм прав до компетенції правління.
Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і радітовариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління дієвід імені товариства в межах, передбачених законодавством і статутом акціонерноготовариства.
Роботою правління керує голова правління, якийпризначається або обирається згідно із статутом товариства. Голова правлінняакціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від іменітовариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідноіз статутом. Глава правління товариства організує ведення протоколів засіданьправління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. Наїх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів. Головою та членамиправління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством утрудових відносинах. 3.3Контролюючі органи акціонерних товариств
Особливістьакціонерного товариства полягає в тому, що акціонери відповідають зазобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Саме тому і виникаєнеобхідність у постійному контролі виконавчих органів підприємства. ЗакономУкраїни ”Про господарське товариства” в якості контролюючих органівакціонерного товариства визначаються рада акціонерного товариства (абоспостережна рада) та ревізійна комісія. основною метою діяльності спостережноїради є представлення інтересів акціонерів у період між проведенням загальнихзборів (найвищого органу товариства), контроль за діяльністю виконавчого органутовариства. Створюється спостережна рада з числа акціонерів товариства. Членамиспостережної ради не можуть бути особи, які входять до складу виконавчогооргану або ревізійної комісії, оскільки діяльність самої спостережної ради спрямованана контролювання діяльності керівних органів.
Уроботі ради товариства (спостережної ради) можуть брати участь з правом дорадчогоголосу представники профспілкового органу або будь-якого іншого органу, якийпідписав колективний договір від імені трудового колективу. В акціонернихтовариствах, де кількість акціонерів перевищує 50 осіб, створення спостережноїради є обов’язковою умовою. Оскільки спостережна рада є контролюючим органом,то питання, які відносяться до її виключної компетенції, не можуть передаватисяна вирішення виконавчим органам товариства. Однією з найважливіших функційспостережної ради, згідно зі статтями деяких товариств, є регулюваннядіяльності правління компанії. Цю функцію реалізують шляхом внесення на розглядспостережної ради звітів правління про основні результати фінансово-господарськоїдіяльності та затверджених нею планів компанії. Засідання спостережної радинайчастіше проходять по закінченні звітного періоду.
Деякістатути підприємств надають значно ширші повноваження спостережної раді, а самепланування розвитку компанії, співробітництво з іншими органами підприємства таскликання загальних зборів. Отже, за деякими статутами акціонерних товариствспостережна рада поступово переростає з контролюючого органу в керуючий.
Однак,до складу акціонерів можуть входити не тільки приватні особи. В деяких акціонернихтовариствах певна частка акцій належить державі. В цьому випадку спостережнарада формується не тільки з представників засновника підприємства та іншихакціонерів, але й з уповноважених представників банківської установи, якаобслуговує товариство, трудового колективу та органу приватизації. Крім того,до її складу можуть входити у підприємствах-монополістах і представникиАнтимонопольного комітету та представники інших органів і організацій. Длязатвердження персонального складу таких спостережних рад Міністерство економіки,Міністерство фінансів і Фонд державного майна створюють спеціальну спільнупостійно діючу комісію. Засновник повинен у тижневий термін з початкукорпоратизації повідомити про формування спостережної ради органи таорганізації, представники яких повинні увійти до її складу. Подавати пропозиціїщодо персонального складу спостережної ради на затвердження комісії має правозасновник товариства. Персональний склад та голову спостережної ради товариствакомісія повинна затвердити у двотижневий термін. Спостережна рада акціонерноготовариства, в якому 75 % статутного фонду знаходяться у державній власності,може виступати, в разі необхідності, ініціатором позачергових ревізій тааудиторських перевірок, розробляти та подавати засновнику проект планурозміщення акцій. Спостережна рада також може залучати експертів до аналізуокремих питань діяльності товариства та припиняти повноваження членів правління,яких було затверджено. Незважаючи на те, зо рада має таку широку компетенцію, вбудь-якому випадку вона не може втручатися в оперативну діяльність товариства.
Засіданняспостережної ради акціонерного товариства, в статутному фонді якого 75 %належить державі, проходять, як правило, не рідше одного разу на квартал івважаються правомочними, якщо присутні 2/3 її членів. Позачергові засіданняскликаються на вимогу голови спостережної ради, правління товариства або 1/3частини членів ради. Спостережна рада приймає рішення більшістю голосів, а уразі виникнення розбіжностей при голосуванні голос голови є вирішальним.
Членитакої спостережної ради є посадовими особами товариства, за виконанняобов’язків яких передбачено винагороду. Зокрема, голові спостережної радивиплачується 6 мінімальних заробітних плат кожного місяця, а іншим членам — 4мінімальні зарплати. При цьому передбачено також виплату одноразової винагородиу розмірі 10% від винагороди, яку отримує голова правління товариства. За членамиспостережної ради зберігаються місце роботи та середньомісячний заробіток. Вмежах своїх повноважень члени спостережної ради несуть відповідальність за дотриманняінтересів держави та акціонерів.
Діяльністьспостережної ради як головного контролюючого органу акціонерного товаристваповинна бути спрямована на належне регулювання та контроль за діяльністювиконавчого органу акціонерного товариства.
Контролюючиморганом товариства є також ревізійна комісія, яка безпосередньо здійснюєконтроль за фінансово-господарською діяльністю товариства. Ревізійна комісіяобирається з числа акціонерів.
Загальнізбори або рада акціонерів (спостережна рада) можуть доручити ревізійній комісіїздійснити перевірку фінансово-господарської діяльності виконавчого органутовариства. Такі перевірки також можуть бути проведені за власною ініціативоюкомісії або ж на вимогу акціонерів, які володіють в сукупності більш ніж 10%голосів. Для здійснення таких перевірок ревізійній комісії повинні бути наданінеобхідні матеріали, бухгалтерські та інші документи і особисті поясненняпосадових осіб.
Крімперевірок фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства ревізійнакомісія має також і інші зобов’язання. Зокрема, комісія повинна доповідати прорезультати проведених нею перевірок загальним зборам АТ або спостережній радіта зобов’язана вимагати позачергового скликання загальних зборів акціонерів уразі виникнення загрози суттєвим інтересам АТ або виявлення зловживань,вчинених посадовими особами.
Складкомісії та порядок її діяльності затверджується загальними зборами акціонерівзгідно із статутом товариства.
Отже, в акціонерному товаристві крімвиконавчого органу можуть створюватись і контролюючі органи. При цьомуспостережна рада і ревізійна комісія контролюють виконавчий орган акціонерноготовариства. Однак, спостережна рада контролює всю діяльність виконавчого органутовариства, а ревізійна комісія здійснює контроль тільки зафінансово-господарською діяльністю правління. При цьому спостережна рада можемати й окремі повноваження для виконання відповідних функцій, які відносятьсядо компетенції загальних зборів.
3.4Майнова структура акціонерного товариства
Акціонерне товариство як суб'єкт іоб'єкт права власності (майновий комплекс) характеризується складною майновою іфінансовою структурою. Правові основи майнових відносин в акціонерномутоваристві загалом врегульовані Законом «Про власність», який визначаєтовариство суб'єктом права колективної власності, а його майно — об'єктамиправа колективної власності, а також встановлює підстави виникнення праваколективної власності.
Поняття майна акціонерноготовариства використовується, зокрема. в статті 24 Закону «Про господарськітовариства», відповідно до якої товариство «несе відповідальність зазобов'язаннями тільки майном товариства». Поняття майно товаристваузагальнює всі види майна і майнових прав даного суб'єкта права. Зміст йогонеобхідно визначати згідно з правилами статті 10 Закону «Про підприємствав Україні».
Під майном мається на увазі всіактиви і пасиви товариства. За ознакою функціонального призначення окремихвидів майна це: основні фонди, обігові кошти, інші матеріальні цінностітовариства. Майно товариства юридичне відособлене від майна власниківтовариства, тобто акціонерів. Дане майно є власністю саме товариства якюридичної особи. Товариство в статусі суб'єкта права володіє, користується ірозпоряджається майном товариства, відособлення якого здійснюється на правіколективної власності (спільної часткової власності).
Визначаються також майнові права вакціонерному товаристві. Купуючи акцію акціонер відчужує своє майно в статутнийфонд товариства. За це майно акціонер одержує специфічне право-право участі вакціонерному товаристві. Зміст даного права зазначено Законом «Прогосподарські товариства» (статті 10,11,26,29,30,33,35,36,38) та Законом«Про цінні папери і фондову біржу»(статті 4,5,8,9). Право участі вакціонерному товаристві за змістом є комплексним. До майнових прав акціонераналежать:
— брати участь у розподілі прибутківтовариства;
— отримувати частку прибуткутовариства у вигляді дивідендів;
— отримувати частку вартості майнатовариства у разі його ліквідації.
Ця частка має бути пропорційноювартості акцій, які належать акціонеру;
— розпоряджатися акціями: продавати,передавати, відчужувати іншим особам у порядку, визначеному чиннимзаконодавством та статутом товариства;
— заповідати акції у спадщину;
— купувати додатково випущені акціїтовариства.
Акціонер несе майнові обов'язкистосовно товариства. Він зобов'язаний вносити вклади, сплачувати основні тадодаткові акції у розмірах, передбачених установчими документами товариства.
3.5 Випуск акцій та облігацій
Правовий режим акцій регулює Закон«Про цінні папери і фондову біржу». Цей закон визначає поняття іфункції акцій, права власника акцій, порядок випуску і придбання акцій та іншіпитання (статті4-9).
Акція – цінний папір безустановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фондіакціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві таправо на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержаннячастини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідаціїакціонерного товариства.
Юридична природа акції обумовленавкладом акціонера у статутний фонд товариства. Статутні фонди не акціонернихтовариств як колективну часткову власність законом приписано розподілятибезпосередньо на частки учасників. Розміри часток визначають установчідокументи. Правовою формою часток не акціонерних товариств є свідоцтва, яківизначають розміри часток і права майнової участі членів товариств у статутнихфондах. Акція, на відміну від свідоцтва, регулює частки у статутних фондах іправа акціонерів більш уніфіковано.
Статутний фонд акціонерноготовариства як колективну часткову власність прийнято розподіляти на визначенукількість акцій рівної номінальної вартості, тобто акція є індивідуальним, алеуніфікованим регулятором статутного фонду і прав участі акціонера в ньому. Зекономічної точки зору акція являє собою не матеріалізований інтерес у майнітовариства, з правової – обіговий документ ( правовий акт встановленої форми),який виражає даний інтерес. Як правовий акт акцію можна визначити в розуміннідоговору часткової участі акціонера в статутному фонді товариства. Сторонамицього договору є акціонер і товариство. Економічним змістом зазначеногодоговору є умови про дивіденди, про частину виручки від реалізації майна товариства,що припиняється, про ціну акції як вартості права дольової участі.
Акція повинна містити такіреквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та йогомісцезнаходження, найменування цінного паперу — «акція», їїпорядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'явласника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариствана день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплатидивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншоїуповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.
Крім права часткової участі, акціязасвідчує членські права акціонера. Стаття 4 Закону «Про цінні папери іфондову біржу» передбачає поділ акцій на класи або види.
Юридична суть класу (виду, серії)полягає в тому, що акції одного класу дають їх власникам однакове за обсягомправо майнової участі в товаристві. За ознакою класу закон визначає, по-перше,привілейовані і прості акції. По-друге, залежно від передбачених статутами обмеженьправ відчуження (трансферт), розрізняють також іменні акції і акції напред'явника (пред'явницькі).
Простими іменними закон визначаєакції з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обов'язковихреквізитів акції. Власники простих іменних акцій є, як правило, громадяни.Статус іменних акцій має на увазі спеціальні правила їх відчуження. Власникиіменних акцій в принципі вільно розпоряджаються ними (продають, передають,відчужують іншим особам), але з дотриманням цих правил. Обіг іменних акційфіксується товариством, яке зобов'язано вести книгу реєстрації акцій.Реєстраційною інформацією в даному разі є дані про кількість іменних акцій, провсіх власників даних акцій, про час придбання, про пакет акцій кожногоакціонера. Реєстрації підлягає і передача (трансферт) акцій іншим особам, тобтоперехід прав участі. Статутами акціонерних товариств визначаються іменні акції,які підлягають і які не підлягають вільному відчуженню іншим особам. Якщо вакції спеціально не вказано, що вона підлягає передачі, передача здійснюєтьсяшляхом іменного індосаменту. Іменний індосамент – це передаточний запис особи,якій передається акція безпосередньо на акції або в окремому документі. Цейзапис посвідчує перехід права участі до акціонера-покупця акції. Акції напред'явника на відміну від іменних обертаються вільно, тобто без індосаментнихпроцедур. Акціонерне товариство фіксує в книзі реєстрації загальну кількістьпред'явницьких акцій. З розвитком акціонерних товариств і ринку цінних паперівіменні акції поступово витісняються акціями на пред'явника, які є об'єктомкупівлі — продажу на фондовій біржі.
Привілейовані акції – це акції зпільговими правами майнової участі. Власники таких акцій мають певні майновіпривілеї і несуть певний ризик порівняно з простими акціонерами. Конкретніправа привілейованих акціонерів визначають загальні збори акціонерноготовариства. Привілеями є, насамперед, переваги на одержання дивідендів, а саме:річний розмір дивіденду фіксується в процентах до номінальної вартості акції і виплачуєтьсянезалежно від річного прибутку товариства. Якщо прибутку не вистачає, дивідендвиплачується з резервного фонду, а не лише з фонду дивідендів. Привілейованаакція передбачає також доплату її власнику у тому разі, якщо розмір дивідендуна привілейовану акцію виявиться нижчим від дивіденду на просту акцію.Привілеєм є також пріоритетна участь власника привілейованої акції в розподіліліквідних активів товариства, яке припиняється. Оскільки власникипривілейованих акцій ризикують як підприємці менше, ніж власники простих акцій,вони мають обмежені управлінські права. За загальним правилом привілейованіакціонери не мають права на участь в управлінні товариством, але статути можутьвизначати коло питань, у вирішенні яких бере участь і ця категорія акціонерів.Закон обмежує кількість привілейованих акцій. Їх випуск не повинен перевищуватисуми, яка становить 10% статутного фонду акціонерного товариства. Частинаприбутку товариства, що залишилась після сплати дивідендів власникампривілейованих акцій, розподіляється у вигляді дивідендів між власникамизвичайних акцій. Звідси, розмір доходу по звичайних акціях находиться взалежності від прибутку товариства. Враховуючи, що власники звичайних акційнесуть підвищений ризик, пов’язаний з діяльністю акціонерного товариства, їмнадається право обирати членів правління товариства і вирішувати інші питанняна загальних зборах акціонерів. Фіксований дивіденд по привілейованим акціямвстановлюється при їх випуску. Він може виплачуватись: кожний квартал, раз впівроку чи рік; акціями (капіталізація прибутку), облігаціями і товарами.Дивіденд не виплачується по акціям, що не були випущені в обіг або знаходятьсяна балансі товариства. До акції може додаватись купонний лист на виплатудивідендів, який містить наступні данні: порядковий номер купона на виплатудивідендів, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди,найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.
Вартість є однією з найбільшважливих характеристик акцій. Оскільки акція являє собою грошовий документ,вона повинна мати вартість, визначену в грошових одиницях. Акції можуть матиномінальну, емісійну, ринкову та балансову вартості.
Номінальна вартість акції являєсобою вартість, яку номінально має один пай статутного фонду акціонерного товариства.Для даного типу господарських товариств характерним є те, що статутний фондакціонерного товариства поділяється на певну кількість рівних між собою паїв.Коли створюється акціонерне товариство, воно визначає свій статутний фонд, атакож кількість паїв, на які цей фонд поділяється. Для того щоб виразитиякимось чином вартість однієї долі, їй надається номінальна вартість. Тобтовартість, яка не залежить від будь – яких факторів впливу, окрім виборуемітента.
Номінальна вартість однієї акції визначаєтьсяза формулою:
НВА=СФ/ЗКА
Де НВА – номінальна вартість однієїакції
СФ – розмір статутного фонду
ЗКА – загальна кількість акцій, щовипускаються. [6-67]
Під емісійною вартістю акційрозуміють ціну, за якою акції продаються покупцям при випуску, тобто вперше.Акціонерне товариство може здійснювати продаж своїх акцій безпосередньопокупцям або за допомогою посередників. У першому випадку товариство самостійновизначає, за якою ціною його акції будуть пропонуватися покупцям; в останньому– питання емісійної вартості має погоджуватися з посередниками.
Інколи емісійна вартість співпадаєза розмірами з номінальною вартістю акцій. Такі випадки, як правило, маютьмісце тоді, коли акціонерне товариство випускає свої акції самостійно, бездопомоги посередників. Оплата ж посередницьких послуг, якщо вонивикористовуються акціонерним товариством, здійснюється за рахунок різниці міжемісійною та номінальною вартостями акцій.
Під ринковою вартістю розуміютьціну, яка складається при обігу акцій на ринку. Ринкова вартість не єфіксованою за розміром, навпаки вона повинна бути мінливою, оскільки зміни вринковій вартості акцій являють собою одну із причин, за яких виникає рух акційвід одних інвесторів до інших.
Якщо ринкова вартість акцій єбільшою ніж номінальна, то це означає, що інвестори погоджуються сплатитибільше грошей за акції певного товариства, оскільки вони вважають становище товариствасолідним, а товариство – здатним сплачувати дивіденди.
Якщо ринкова вартість акцій єменшою, ніж номінальна, то це означає, що інвестори не “цінують” високо справита результати діяльності акціонерного товариства; у них немає впевненості втому, що товариство зможе працювати прибутково, а значить – і сплачуватидивіденди.
Балансова вартість акцій являє собоювартість, яка розраховується за балансовими документами емітента. Умовно їївизначають як вартість одного паю майна емітента, який припадає на одну акцію,якби емітент підлягав ліквідації у дану мить. Тобто в розрахунок приймаєтьсябалансова вартість майна та коштів емітента, включаючи нерозподілені прибуткиминулих років.
Акція є неподільною. У разі колиодна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визначаються однимвласником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них, або черезспільного представника.
Акції оплачуються у національній чиіноземній валюті, або шляхом передачі майна (у випадках передбачених статутомтовариства). Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається внаціональній валюті. Стаття 26 Закону «Про цінні папери і фондовубіржу» визначає наступне. Діяльністю по випуску та обігу цінних паперіввизнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів,здійснювана акціонерними товариствами, а також банками, статутний фонд якихсформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами, для якихоперації з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності (надаліторговці цінними паперами). Вони вправі здійснювати такі види діяльності пообігу цінних паперів:
Комісійну діяльність по цінних паперах– купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами відсвого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.
Комерційна діяльність – купівля –продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свогоімені та за свій рахунок.
Стаття 29 цього ж Законувизначає, що при прийнятті доручення на купівлю або продаж цінних паперівторговець цінними паперами зобов'язаний надавати особі, за рахунок якої віндіє, інформацію про курс цінних паперів. Він також зобов'язаний подаватифондовій біржі інформацію про всі укладені ним угоди з цінними паперами встроки і порядку, визначені правилами біржі. Особливості веденнябухгалтерського обліку операцій з цінними паперами визначає Державна комісія зцінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансівУкраїни та Національним банком України. Оподаткування доходів по цінних паперахздійснюється згідно з законодавством України.
Висновок
В данійкурсовій ми зібрали основні данні, які дозволяють зрозуміти, що таке акціонернетовариство, як воно організовано та функціонує, порядок його створення та іншіважливі питання.
Акціонерним визнається товариство,яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівноїномінальної вартості.
Акціонерне товариство є зараздомінуючою формою підприємницької діяльності. Його власниками вважаютьсяакціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску вакціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить їїакціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частика розподіляється середакціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподілений прибуток, щовикористовується на реінвестування. функції власності та контролю поділені міжакціонерами (власниками акцій) і менеджерами.
Засновниками та учасникамиакціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які можуть бути суб’єктамипідприємницької діяльності.
Заспособом функціонування акцій закон розрізняє відкриті та закриті акціонернітовариства.
Станом на 01.01.07 в Україні 34,71 тис. акціонернихтовариств, з них 12,01 тис. – відкритих, 22,7 тис.– закритих.
На сучасному етапі розвитку ринковихвідносин в Україні надзвичайно актуальними для акціонерних товариств, створениху процесі приватизації та бажаючих залучати інвестиційні ресурси та підвищитисвою конкурентоспроможність, стають питання вмілого та грамотного управлінняпідприємством. Саме компетентність у справах корпоративного управління таглибоке розуміння його найважливіших принципів є одним із головних питань длявітчизняних акціонерних товариств та економіки в цілому.
Списоквикористаної літератури
Нормативно- правові акти:
1. Конституція України від 28 червня 1996р.
2. Закон України ”Про підприємство в Україні” (звідповідними змінами) // ВВР, 1991, № 24.
3. Закон України ”Про господарські товариства” //ВВР, 1991, № 49
4. Закон Україні ”Про цінні папери і банківськудіяльність і фондову біржу” // ВВР, 1991, № 38
5. Закон України «Про національну депозитарну систему та особливостіелектронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 вересня 1998 року.
Основналітература:
1. Акціонерні товариства –Українська Інвестиційна Газета. 2005
2. Білорус О. Г., Рогач В. І.Акціонерні товариства: організація і управління. К., Техніка, 1992.
3. Коваленко В., Третьякова М. Контролюючі органиакціонерних товариств // Вісник законодавства Україні, № 34, 2002
4. В.Е. Коломойцев.Універсальний словник економічних термінів: інвестування, конкуренція,менеджмент, маркетинг, підприємництво: Навчальний посібник. – К.: Видавництво«Молодь», 2000
5. Кондратьєв О.Д. «Фактори забезпеченняфінансової стійкості підприємства» // «Фінанси України», 2001p., № 9.
6. Конторщикова О. Порядокліквідації підприємства // Вісник законодавства Україні, № 34, 2002
7. Коробов Н.В. «Анализ финансово-хозяйственнойдеятельности предприятий», К., «Высшая школа»,2000 г.
8. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів владиУкраїни. Монографія. Нац. ін-т. стратегічних досліджень. -К.: 1996.
9. Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Очеркиакционерного права Украины. – К., 1995
10. Пилипенко А.Я., ЩербинаВ.С. Господарське право: Курс лекцій. – К., Вентурі, 1996.
11. Підопригора О.А., СумінВ.О., Підопригора О.О. Цивільне право України: Правові основи підприємництва.К., Юрінформ, 1994.
12. Поддєрьогін A.M. «Фінанси підприємств»,К., 2000 р.
13. Портнов А.В. «Удосконалення законодавчої базиакціонерних товариств» // «Фінанси України», 2000р. №12.с.22-24.
14. Собчук О. Засновники таучасники акціонерних товариств: правовий статус // Економіка, фінанси, право. №2, 2001
15. С.М. Панчишин.Макроекономіка: Навчальний посібник – 3-тє вид., стереотипне. – К.: «Либідь»,2005
16. С.В. Мочерний, М.В.Довбенко. Економічна теорія. К.: Видавничий центр «Академія», 2004
17. Статистичний збірник за 2007p.
18. Шкільняк М. Практика тапроблеми управління акціонерними товариствами // Регіональна економіка, № 3, 2003