Діагностика стратегічних факторів активізації інноваційноїдіяльності хлібопекарських підприємств
Розвиток організації шляхом інновацій надає системне представленняпро інноваційний процес, його зв'язок із комерційною діяльністю, створює більшкомплексне бачення інноваційних продуктів, формує повний розвиток івикористання ресурсів організації. В рамках інноваційного розвитку, що покликанстворити та реалізувати ланцюжок цінностей для кінцевого споживача, участь вінноваційному процесі приймають всі ланки. Такий ланцюжок представлений потокомпотреб (споживачів), постачання (постачальників) та потоком конкурентів, щофункціонують на ринку. Таким чином, інноваційну активність формують не тількисамі організації, що здійснюють інноваційну діяльність, але й її споживачі,постачальники і конкуренти.
Проблемами дослідження та розробки механізму інноваційноїактивності займалась низка відомих спеціалістів, таких як П. Сенге, А.Слівотськи, Д. Моррісон, К. Крістенсен, Ф. Янсен, М. Кірнен [1, 2, 3]. Середсучасних дослідників можна виділити Маслєннікову Н.П. і Шлєнова Ю.В., якіпроаналізували чинники опору нововведенням і сформували методику аналізучутливості організацій до інновацій.
Відповідно до Закону України «Про пріоритетні напрямкиінноваційної діяльності» і Концепції науково-технологічного та інноваційногорозвитку України питання переходу економіки до структурної перебудови наінноваційній основі, є одним з найбільш актуальних. При цьому відсутнєвизначення термінів «інноваційно-активне підприємство» і «інноваційнаактивність». Крім того, в Законі України «Про інноваційну діяльність» нерозкрито саме визначення поняття «інноваційно-активне підприємство».
На нашу думку, сформулювати визначення інноваційно-активногопідприємства можна наступним чином, — це цілеспрямована діяльність підприємствапо впровадженню інновацій, втілених у вигляді нової або удосконаленоїпродукції, технологій та способів їх виробництва, реалізації і споживання,методів організаційно-управлінського характеру та інших видів інноваційноїдіяльності.
Інноваційна активність як цілеспрямована діяльність щодостворення, освоєння і просування на ринок продуктових, технологічних таорганізаційно-управлінських нововведень характеризує стратегічну поведінкуорганізацій і підприємств у ринковому середовищі, їх ставлення до інноваційногоризику й витрат, спрямованих на науково-технічний розвиток [4].
Дослідження факторів, що мають стратегічне значення для розвиткуінноваційної діяльності підприємств хлібобулочної галузі дозволить висвітитиосновні тенденції функціонування підприємств і надати пропозиції щодоактивізації інноваційних процесів на них.
Хлібобулочна промисловість сучасної України є спадкоємицеюрадянської системи хлібопродуктів і внаслідок чого наділена деякимиособливостями, що прямо впливають на розвиток інноваційної діяльності напідприємствах галузі. Територіальне розміщення хлібопекарських підприємствзосереджено головним чином у великих містах та обласних центрах і базується накрупних і середніх підприємствах — хлібозаводах і комбінатах.
Ознакою сучасного ринку хлібопродуктів є концентраціяхлібовиробництв в руках потужних бізнес-груп і пов'язані із цим захопленняпідприємств. Значно поширилося закриття «безперспективних» хлібозаводів,відповідно, зі звільненням робітників. Як правило, це малопотужні ймалорентабельні підприємства в приміських зонах, проте закривають навіть цілкомрентабельні виробництва в центрі мегаполісів (в останніх випадках їх нерідколіквідують для вивільнення земельної ділянки).
Проведений нами аналіз стратегічних факторів активізаціїінноваційної діяльності на підприємствах хлібобулочної промисловості, дозволиввиділити ряд основних проблем, які гальмують більш інтенсивний інноваційнийрозвиток галузі хлібопечення.
Серед найбільш серйозних проблем постає щорічне скороченняспоживання хліба в Україні. Динаміка виробництва хліба і хлібобулочних виробівв Україні в період з 2003-2009 роки свідчить про постійне зменшення обсягіввиробництва національних пекарів. Порівняно з 2003 роком обсяг вироблених вУкраїні хлібопродуктів скоротився на 25% і в 2009 році склав 1754,5 тис.т.Щорічно в середньому на 60 тис. т скорочується вироблення одного знайпоживніших продуктів в раціоні українців і темпи зниження прискорюються зкожним роком.
Така ситуація багато в чому обумовлена падінням обсягіввиробництва зернових культур. Однією з основних проблем галузі постає щорічнезниження частки зерна з високими хлібопекарськими властивостями і значнезбільшення домішок. Це прямо впливає на якість борошна та його хлібопекарськівластивості. Якість хліба і хлібобулочних виробів напряму залежить від селекціїзерна, відповідністю вимогам прогресивних технологій вирощування, умовамизбереження та переробки. Сьогодні, експерти все частіше говорять про дефіцитякісного зерна на ринку, зниження якісних і смакових властивостей хліба,зростання його ціни.
Скорочення українцями споживання хліба і хлібопродуктів посилюєринкову конкуренцію. А тому при зниженні обсягів споживання хліба єдинимрезервом зростання конкурентоспроможності вітчизняних хлібопекарськихпідприємств є орієнтація на інноваційний шлях розвитку. Вибаглива позиціяукраїнського споживача вимушує виробників постійно підвищувати якісні параметривипущеного хліба і хлібобулочних виробів, розширювати асортиментний ряд продукції.В середньому виробництво хлібобулочної продукції на 1 особу щорічноскорочується на 3,5%.
Недостатня якість борошна для випікання хлібопродуктів — постійнапроблема виробників. Так, українські державні стандарти на борошно, розробленій впроваджені в 1998 році, мають якісні показники на 1-2 порядки нижче, ніжпередбачалося колишнім союзним ДСТ. Гостро стоїть питання зміни ДСТ на зерно,виведення класів зерна і поділення його на продовольче і не продовольче зерно,здійснення контролю якості зернових по показниках білка (замість клейковини) ібілизни (замість зольності). Проте для оснащення однієї сучасної лабораторіїдля контролю нових показників потрібно від 50 до 100 тис. доларів на кожномухлібозаводі.
Слабка фінансово-економічна підтримка галузі державними органамизначно знижує темпи інноваційних процесів в хлібобулочній промисловості.Чинність твердого адміністрування хлібопечення, процесів ціноутворення нахлібопродукти спричиняє низьку рентабельність галузі, що унеможливлює розвитокінноваційної діяльності, технічне відновлення підприємств. Відсутністьспеціалізованого науково-дослідного інституту не дає можливості розробитигалузеві норми, здатні упорядкувати стандарти хлібопечення. Низькарентабельність галузі не дає хлібопекарським підприємствам стійко безперебійнопрацювати, проводити технічне переозброєння, обновляти свої асортименти йпіклувалися про якість і безпеку хліба й хлібобулочних виробів (за підрахункамиекспертів вона повинна бути не менш 15%).
Групування обстежених промислових підприємств України за джереламифінансування інноваційних заходів дозволяє зробити висновок про те, що майже75% вітчизняних підприємств здійснюють інноваційну діяльність за рахуноквласних коштів. Середня кількість підприємств, інноваційна діяльність якихфінансується державним бюджетом, за період 2003-2007 роки складає 38підприємств або 2,7%. Іноземні інвестори проявляють неабияку зацікавленість уфінансуванні інноваційних заходів — частка підприємств з іноземного джереломфінансування у 2007 році порівняно з 2003 роком збільшилась майже на 44%.Значний обсяг фінансування інноваційних заходів здійснюється за рахуноккредитів — це 5,1% у 2003 році, вже 6,3 у 2005 році і 9,9 у 2007 році [5,с.219]. Відповідно до 2003 року у 2007 році фінансування інноваційноїдіяльності за рахунок кредитування збільшилося в два рази. Така тенденціявказує на поширення кредитного фінансування серед промислових підприємствУкраїни, підвищення доступності кредиту для вітчизняних виробників. Протенаслідки світової економічної кризи унеможливлює подальші процеси інноваційногорозвитку вітчизняних підприємств (в тому числі підприємств хлібопекарськоїгалузі) за рахунок кредитних коштів.
Не менш важливою проблемою постає старіння технічного оснащеннявітчизняних хлібозаводів. Хлібопекарські підприємства мають потребу втехнічному відновленні й хочуть його проводити. Основною проблемою оновлення івпровадження нових технологій для виробників залишаються хлібопекарські печі.Адже дотепер вітчизняної надійної хлібопекарської печі в Україні не було, а 60%парку промислових печей (більше 2000 печей), що використовується, тупикові типуФТЛ, які сьогодні при 2-змінному режимі не забезпечують високої якостіхлібопечення і знижують ефективної роботи з погляду енергозбереження йвимагають заміни.
Відміна мораторію на приватизацію хлібопекарських підприємств, щоіснував в Україні до 1996 року, призвела до того, що на сьогоднішній деньпрактично всі хлібозаводи приватизовані (в основному, шляхом перетворення у відкритіакціонерні товариства). Однак проблема наявності ефективного інвестора,здатного активізувати інноваційну діяльність на підприємствах галузі, стоїтьдуже гостро, виробники відчувають нестачу державного регулювання як в областіфінансової так і правової підтримки. Сьогодні більшість хлібозаводів маютьпотребу в проведенні реконструкції, заміні технологічного устаткування на більшсучасне, енергозберігаюче. Аналіз основних виробничих фондів хлібопекарськихпідприємств показує, що зношування парку технологічного встаткування становить 70-80%.Серед основних лідерів ринку, які провели реальні технічні перетворення нахлібопекарських підприємствах за останні роки, можна відмітити ВАТ «Одеськийкоровай», ВАТ «Винницахлеб», окремі хлібозаводи Запоріжжя, Донецька,Дніпропетровська. Однак про масове перетворення галузі, на жаль, говорити покине доводиться.
Жорстке державне регулювання процесу ціноутворення на хліб іхлібобулочні вироби призводить до формування низької рентабельності їхвиробників. За даними Держкомстату України, у 2007 році рентабельність галузістановила мінус 1%. В собівартості готової продукції виробників хлібопродукціїзначну частку має плата за електроенергію та газ, а також матеріальні витратина закупку сировини, обладнання. Одночасно з цим ціни на енергоносії, борошно ізерно встановлені на рівні світових. Така ситуація сповільнює, а на деякихпідприємствах унеможливлює, впровадження інноваційних перетворень, не даєможливості проводити модернізацію та переоснащення підприємств, сповільнюєтехнологічний розвиток.
У структурі витрат на здійснення інновацій промисловимипідприємствами України в середньому 60% припадає на придбання машин,обладнання, установок, інших основних засобів, програмного забезпечення такапітальні витрати пов'язані із упровадженням інновацій. Теж стосується іпідприємств хлібопекарської промисловості. Модернізація великих і розвитокмалих виробників галузі вимагають нового обладнання. Серед основнихпостачальників імпортного обладнання для хлібопекарських підприємств домінуютьіталійські компанії (частка на ринку хлібопекарського машинобудування 25-30%),які спеціалізуються на поставках важкого й допоміжного устаткування, однакігнорують сегменти хімічних добавок і компонентів. Національне хлібопекарськемашинобудування поки характеризується епізодичним розвитком, що є результатомзанепадання самої галузі та складної економічної ситуації в країні.
Проблема якісних і недорогих інгредієнтів для виготовленняхлібопродукції є досить актуальною для національних підприємств. Майже всіосновні інгредієнти поставляються з зарубіжжя, що впливає на формування цін нахліб і хлібобулочні вироби.
Низький строк зберігання хліба й хлібобулочних виробів не покращуєстановище пекарів. Практично всі хлібозаводи для упаковування продукціївикористовують поліпропіленову плівку. Цей процес в основному здійснюєтьсявручну (питома вага пакувальної продукції невелика, ще менше нарізаної).Практично не одержують поширення принципово нові технології: замороженінапівфабрикати й напівфабрикати, що вимагають допікання в роздрібній мережі.Такий інноваційний підхід може зробити революцію в хлібопеченні, але для цьогоукраїнським виробникам бракує достатньої інформації, відповідного досвіду, вітчизнянихі виробничих наробітків.
Таким чином, розвиток інноваційної діяльності на підприємстваххлібопекарської галузі є досить нерівномірним і потребує значної підтримки збоку державних структур і органів місцевого самоврядування. Підвищенняефективності діяльності виробників національного продукту необхідно здійснюватишляхом переоснащення підприємств, зниження енергомісткості продукції,підвищення строку зберігання хлібопродуктів, покращення технології випіканняпродукції.
Література
1. Кристенсен К.Дилемма инноватора. Пер. с англ. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. — 239 с.
2. Сенге Питер.Пятая дисциплина: искусство и практика самообучающейся организации / Пер. сангл. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1999. — 408 с.
3. Сливотски А.,Моррисон Д. Маркетинг со скоростью мысли — М.: Изд-во Эксмо, 2003. — 448 с.
4. Силантьєва Н,Маринченко Л. Інноваційна активність підприємств // Харчова та переробнапромисловість. — 2007. — № 7. — С. 4-7.
5. Наукова таінноваційна діяльність України. Статистичний збірник. — К.: ДержкомстатУкраїни, 2008 — 361 с.