Курсова робота
на тему:
«Витративиробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвиткупідприємства»
КИЇВ – 2008
Вступ
Виробництво – це процес відтворення благ при залученні робочої сили і обладнання у сполученні з природними і матеріальними ресурсами для задоволення різноманітних потреб людини.
Важливоїхарактеристикою виробництва є його двоїстість. У кожний певний момент у процесівиробництва створюється блага, тобто має місце праця і здійснюються ї витрати,і у такий спосіб відбувається формування вартості вироблюваних благ.
Виробництво завжди є процесом суспільним. Суспільне виробництво в цілому це складна і комплексна система, в якій можна виділити 3 рівні:
– Працю індивідуального працівника;
– Виробництво в межах підприємства, фірми (мікрорівень);
– Виробництво на рівні суспільства, держави (макрорівень).
Процес виробництва – це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Важливою особливістю процесу виробництва є створення не тільки матеріальних, але й нематеріальних благ і послуг.
Первиннимфакторами виробництва були земля і праця. З розвитком людської цивілізаціїз’явилися й інші речові фактори виробництва, але також похідні від землі.Речові фактори виробництва функціонують, як засоби оснащення трудовоїдіяльності людини, примноження її продуктивної сили.
Видифакторів виробництва зумовлені різноманітною діяльністю людини у багатьохгалузях, підгалузях, сферах, підрозділах.
Метаданої роботи полягає у прогнозуванні чи максимілізації отриманих благ в процесівиробництва. Аналіз проводиться з ціллю уявити який прибуток приноситьпідприємство.
1.Основи виробництва
1.1Підприємство як виробничо-ринкова система
Виробництво– це процес використання робочої сили і обладнання у сполученні з природними іматеріальними ресурсами для виготовлення товарів, послуг, інформації.
Виробництво– це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітнихпотреб людини, це ще й відтворення життя людей, оскільки при цьомузабезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація ірозвиток їхніх здібностей.
Капітал– все, що створено працею людини і слугує для виробництва нових товарів(обладнання, станки, будівлі і так далі).
Праця– це людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благдля задоволення потреб людей. Створення матеріальних благ у певних межах можездійснюватися і без безпосереднього втручання людини (наприклад: автоматизованевиробництво). У такому випадку праця переміщується у сферу регулювання,управління.
Земля– фактор виробництва, що являє собою не тільки сільськогосподарські угіддя, а іприродні ресурси, що знаходяться у ґрунті – вода, нафта, золото, вугілля таінші.
Слідзазначити властивості, якими володіють фактори виробництва.
По-перше,усі фактори, що використовуються у виробництві, кількісно обмежені. Такнаприклад ресурс праці обмежений не лише кількістю, а й її кваліфікацією, що щебільше обмежує даний фактор виробництва.
Підприємницькимиздібностями володіють лише окремі особи (вчені вважають, що їх не більше 5–7%від загальної кількості працездатного населення). Разом з тим, потреби людства постійнозростають, що пов'язано як з кількісним приростом населення, так і зпідвищенням якості життя. Тому безмежним потребам не відповідають обмеженіресурси.
По-друге,фактори виробництва є універсальними. Тобто з одних тих самих ресурсів можнавиробити різні блага.
По-третє,фактори здатні приносити прибуток.
По-четверте,фактори виробництва мають властивість взаємодоповнення. Це означає що ефективневикористання одного з ресурсів можливо лише за відповідності іншого.
По-п’яте,кожен ресурс може бути замінений на інший, однак до певного ступеню. Цевластивість взаємозамінювання. Таким чином, один і той же результат можнаотримати при різному співвідношенні факторів виробництва. Наприклад, якщо увиробництві використовуються праця і капітал, то можна визначити різніспіввідношення цих факторів, що дадуть заданий результат виробництва.
Підприємство– це відокремлена економічна структура, що виробляє і реалізує певні товари,послуги, інформацію. Підприємства можуть створюватися як приватними особами,так і державою. Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку.[1]
Обсягвиробленої продукції залежить від таких чинників:
1. Спосіб виробництва (технологія виробництва)
2. Кількість ресурсів
3. Ступінь використання ресурсів
Основнепитання, яке постає перед підприємством у процесі виробництва – це якнайраціональніше використовувати ресурси, для того щоб отримувати більший обсягпродукції.
1.2Параметри підприємства як мікроекономічної моделі
Виробничафункція – це залежність максимальної кількості продукції, що виробляється відкількості використаних ресурсів при даній технології і повному використанню усіхресурсів. Виробнича функція має вигляд:
Q= f(L, K, Z)
де Q –максимальний обсяг продукції при даній технології,
L –праця
K –капітал
Z –земля, природні ресурси
Властивостівиробничої функції:
1. При збільшенні використання одного ресурсу відбувається збільшенняобсягу виробництва продукції, але лише до певної міри.
2. Існує певна взаємозамінність та взаємодоповнюваність факторіввиробництва.
3. Використання факторів виробництва в короткостроковому періоді меншеластичне, ніж у довгостроковому.
Всіресурси у процесі виробництва поділяються на ресурси, які можна змінити швидкоі легко (швидкозмінні) та ресурси, які змінюються складно та довго(довгозмінні). У зв’язку з цим періоди розвитку виробництва на:
Короткостроковийперіод – це період виробництва, протягом якого довгозмінні фактори єнезмінними.
Довгостроковийперіод – це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі факторивиробництва продукції. У короткостроковому періоді виробнича функція відображаємаксимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторіввиробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів, томувиробнича функція у цьому випадку має такий вигляд:
Q= f(x).
Середпоказників короткострокового періоду розвитку виробництва, слід виділити такі:
Сукупнийпродукт змінного фактора виробництва (ТР) – це кількість продукції, щовиробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов.
Середнійпродукт змінного фактора виробництва (АР) – це відношення сукупного продуктузмінного фактора до кількості цього фактора, яка використовується увиробництві: АР = ТР/Х.
Граничнийпродукт змінного фактора виробництва (МР) – це обсяг зміни сукупного продуктуцього фактора при зміні кількості фактора на одиницю (при інших рівних умовах):МР = ∆ТР/∆Х.
Витративиробництва – це загальні витрати ресурсів і грошові витрати, що здійснюютьсяпідприємством з метою виробництва продукції. Окрім цього, ще виділяютьбухгалтерські та економічні витрати.
Бухгалтерськівитрати включають лише фактичні витрати в грошовому виразі, підтвердженідокументами.
Економічнівитрати включають ще й недоотриманий дохід від найкращого потенційногоможливого способу використання власних ресурсів (капіталу, грошових коштів).
Їхрізниця полягає у тому, що бухгалтерські витрати складаються лише з явнихвитрат, а економічні витрати – це сума явних і неявних витрат, тобто економічнівитрати кількісно більші за бухгалтерські на величину неявних витрат.
Існуютьвідповідні показники для витрат і виручки:
Сукупнівитрати (ТС) – загальний обсяг витрат для виробництва певного обсягу продукції.
Сукупнаваловий дохід – грошові надходження від реалізації продукції:
ТR =РQ
де Р –ціна продукції, Q – кількість продукції.
Середнівитрати (АС) – – це обсяг сукупних витрат, що припадає на одиницю виробленоїпродукції: АС = ТС/Q
Середнійдохід (АR) – це сукупна виручка із розрахунку на одиницю продукції AR=TR/Q
Граничнівитрати (МС) – приріст сукупних витрат для виробництва додаткової одиниціпродукції МС = ∆ТС/∆Q
Граничнавиручка (МR) – приріст сукупної виручки при збільшенні виробництва продукції наодну одиницю: МR=∆TR/∆Q.
Сукупнийприбуток (ЕР) – це різниця між сукупною виручкою та сукупними втратами.
Крімтого, розрізняють бухгалтерський і економічний прибуток. Бухгалтерськийприбуток – це різниця між сукупною виручкою і бухгалтерськими витратами. Аекономічний прибуток – це різниця між валовою виручкою та економічнимивитратами.
1.3Однофакторна виробнича функція
Укороткостроковому періоді для збільшення виробництва можна змінювати обсягилише деяких ресурсів, інші є фіксованими. Ця особливість зумовлює відмінністьвиробничої функції і короткострокових витрат.
Внесокзмінного фактора у виробничий процес обчислюють у показниках сукупного,середнього та граничного продукту в фізичних одиницях.
Сукупнийфізичний продукт або сумарна продуктивність змінного фактора (ТР) – це загальнакількість продукції, виробленої всіма одиницями змінного фактора в умовахнезмінності інших факторів.
Граничнийфізичний продукт або гранична продуктивність змінного фактора (МР) – це прирістсукупного продукту, або додатковий продукт, одержаний від застосуваннядодаткової одиниці змінного фактора:.
Середнійфізичний продукт або середня продуктивність змінного фактора (АР) – цекількість продукції, виробленої на одиницю затрат змінного фактора.
/>
Рис. 1.1.Криві сукупного, граничного, середнього змінного фактора
Припустимо,що фірма нарощує обсяги виробництва, збільшуючи лише кількість праці, яка єєдиним змінним фактором, за незмінних обсягів капіталу (рис. 1.1). Якщокількість змінного фактора дорівнює нулю, то обсяг продукції також дорівнюєнулю. В міру залучення у виробництво все більшого числа робітників сукупнийобсяг продукції зростає і досягає максимального значення, коли на фірміпрацюють 9 робітників, а далі, з наймом десятого робітника, сукупний обсягвипуску починає скорочуватись. Додатковий робітник більше не додає продукції інавіть гальмує виробництво.
Конфігураціякривої сукупного продукту (рис. 1.1а) ілюструє нерівномірність приростіввипуску продукції. Початкова опуклість функції донизу показує, що до точкиобсяг продукції зростає швидше, ніж обсяги ресурсу. Праворуч від точки кривастає опуклою вгору – це означає, що зростання обсягу випуску уповільнюється зкожною додатково залученою у виробництво одиницею праці. Таким чином, до точкидіє закон зростаючої граничної продуктивності, після неї починає проявлятисьзакон спадної граничної продуктивності (спадної віддачі). Найбільш виразно цізакони відображає крива граничного продукту праці. Граничний продукт змінногофактора спочатку зростає. Динаміка граничного продукту проходить дві стадії: занизьких обсягів використання змінного фактора гранична продуктивність додатна ізростає, а за високих – додатна, але зменшується. На обох цих стадіях сукупнийпродукт зростає, досягаючи максимуму. Крива середнього продукту такожвідображає дію обох законів, проте з деяким запізненням порівняно з кривою.Продуктивність праці зростає до точки, після якої спадає більш повільно, ніжгранична продуктивність.
Всікриві взаємопов'язані. За кривою сукупної продуктивності можна визначитивеличини граничного і середнього продуктів. Так, в точці величину граничноїпродуктивності визначає нахил кривої, а величину середньої продуктивності дає,тобто нахил променя, що йде від початку координат до даної точки. В точцівстановлюється рівність між граничною і середньою продуктивністю, оскільки тутпромінь від початку координат є одночасно дотичною, яка показує нахил кривої. Вточці С досягається найефективніше використання змінного ресурсу, оскількивідповідні криві перетинаються у максимальному значенні середньоїпродуктивності.
Якщоврахувати динаміку всіх показників продуктивності за умови нарощуваннявикористання змінного фактора, то можна виділити чотири стадії розвиткувиробництва:
1. всі показники зростають, всі криві є висхідними до точок;
2. гранична продуктивність і крива починають спадати, але іпродовжують зростати до точок;
3. зростає лише сукупний продукт (до точки), а і спадають;
4. спадають всі показники (праворуч від точок).
Законспадної віддачі, як правило, діє в межах певної технології, тобто укороткостроковому періоді. Спадна продуктивність змінного фактора визначаєдинаміку короткострокових витрат виробництва./>1.4 Двофакторна виробнича функція
У довгостроковому періоді фірма може змінити як технологіювиробництв, так і його масштаб. Зміна технології веде до зміни функціональноїзалежності між структурою затрат ресурсів і випуском. Для аналізузастосовуються дво– і багатофакторні виробничі функції. Коли виробничомупроцесі капітал і праця можуть замінювати один одного, пропорції між ресурсамивимірює показник капіталоозброєності праці (K/L). Функція виробництва маєвигляд:Q=f(K, L).
Двофакторна виробнича функція може бути представлена у табличній («виробничасітка»), графічній (ізокванта) і аналітичній формах.
Ізокванта – це лінія множин комбінацій кількості праці і кількостікапіталу, яка забезпечує рівну кількість виготовленої продукції.
Одна й та ж сама кількість продукції може бути отримана при різнихкомбінаціях ресурсів, і ізокванта виробничої функції з’єднує такі точки припереході від однієї точки до іншої точки однієї і тієї ж самої ізоквантивідбувається зменшення затрат одного з ресурсів, одночасно зростають затратиіншого, причому кількість продукції залишається незмінним.
Припустимо, що при виробництві використовують два види ресурсів.Міру заміщення другого ресурсу першим характеризує кількість другого ресурсу, якакомпенсує зміну першого ресурсу на одиницю при русі по ізокванті.
MRTS = – ∆K / = – ((K2-K1)/(L2-L1))
Властивості:
– Завжди додатна величина, знак «–» характеризує зменшеннякількості капіталу, показник, що характеризує кількість праці завжди додатній.
– На різних ділянках різна. По мірі заміщення у виробничомупроцесі капіталу більшої кількості праці, продуктивність останньої спадає. Томувиробництво потребує збалансованого використання виробничих факторів.
– MRTS = tg α, кута нахилу дотичної проведеної добудь-якої точки ізокванти.
1.5Багатофакторна виробнича функція
Удовгостроковому періоді всі фактори виробництва є змінними. Підприємство,намагаючись збільшити обсяги виробництва продукції, залучає все більшересурсів, тобто збільшує масштаб виробництва. При цьому спостерігається різнавіддача від зміни масштабу виробництва.
Розрізняютьтри випадки ефекту масштабу:
1. Якщо обсяг виробництва продукції зростає відчутніше, ніж обсягивикористання ресурсів, то цей процес називається зростаючою віддачею відмасштабу.
Середпричин виникнення зростаючого ефекту масштабу виробництва виділяють:спеціалізація праці; спеціалізація управлінського персоналу; технічний прогрес;виробництво побічної продукції з відходів основного виробництва; неподільністьвиробництва.
2. Стала (нейтральна, нульова) віддача від масштабу виробництваспостерігається тоді, коли обсяги виробництва продукції та обсяги використанняресурсів зростають пропорційно.
3. Спадна віддача від масштабу виробництва відбувається тоді, коливипуск продукції зростає менш відчутніше, ніж зростають обсяги використанихфакторів виробництва. Наприклад, збільшення вдвічі ресурсів призводить допідвищення випуску продукції лише в півтора рази.
Спаднийефект масштабу виробництва частіше за пов’язаний з труднощами управління:ефективність рішень падає, а середні витрати виробництва зростають.
1.6Оптимум або рівновага виробника
Випускодного і того ж обсягу продукції технологічно ефективно можна забезпечитирізними сполученнями факторів виробництва. Але з економічної точки зору кожнакомбінація ресурсів обумовить для фірми різні витрати. Тому виникає проблемавибору економічно ефективної структури факторів, яка забезпечила б виробництводаного обсягу з мінімальними витратами. У довгостроковому періоді всі факторивиробництва, отже, і всі витрати змінні, тому в аналізі не виділяються постійнівитрати. Розрізняють лише: довгострокові сукупні витрати – витрати на весьобсяг продукції, довгострокові середні витрати – витрати на одиницю продукціїта довгострокові граничні витрати, тобто приріст сукупних витрат
Сукупнівитрати (ТС) можна визначити за формулою:
TC=PL*L+PK*K.
Прифіксованих цінах на фактори виробництва можна знайти безліч різних наборівкапіталу і праці, які можна придбати за ті самі сукупні витрати. Графічнезображення таких наборів називається ізокостою.
Ізокоста– це лінія незмінних витрат, що показує всі можливі комбінації праці ікапіталу, які фірма може придбати за даного рівня витрат. Кожен фіксованийрівень витрат зображає інша ізокоста. Множина ізокост, які ілюструють різнірівні довгострокових сукупних витрат, називається картою ізокост(рис. 1.3.) Зміна рівня сукупних витрат зміщує ізокосту паралельно вгоруабо вниз, а зміна ціни одного з ресурсів змінює її нахил до відповідної осі.Нахил ізокости до відповідної осі визначається співвідношенням цін ресурсів.
/>
Рис. 1.3.Ізокоста
Властивостіізокости:
1.Кут нахилу ізокости залежить від цін на фактори виробництва. Оскільки tgA=K/L,а в точках перетину ізокости з осями К (L=0) та L (К = 0) сукупні витрати (ТС)визначаються за формулами відповідно: для L=0, ТС = РКК та для K=0,TC=PLK. То з цих формул знаходимо: К=ТС/РК, L=ТС/РL.Звідси: tgA=K/L=TC/PK*PL/TC=PL/PK.
Зформули випливає, що кут нахилу ізокости збільшується при зростанні ціни праціта зниженні ціни капіталу і, навпаки, кут нахилу ізокости зменшується призниженні ціни прав та зростанні ціни капіталу.
2.Усі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторіввиробництва.
3.Чим далі від початку координат розміщена ізокоста, тим більший обсяг ресурсіввикористовується у виробництві.
Рівновагавиробника – це такий його стан, при якому він не бажає змінювати співвідношенняфакторів виробництва (праці та капіталу), що задіяні у виробничому процесі.
Умовоюрівноваги є однаковий нахил ізокости та найбільш віддаленої від початкукоординат ізокванти, що мають спільну точку.
Оскількинахил ізокости визначається співвідношенням Цін праці та капіталу, а нахилізокванти – граничною нормою технологічного заміщення, то умову рівноваги можназаписати рівність:
MPL/PL=МРК/РК
Збільшуючифінансові видатки на всі фактори виробництва, фірма має змогу розвиватись,переходити до більших масштабів виробництва. Для кожного бажаного обсягувипуску, відображеного серією ізоквант, можна знайти ізокосту, що мінімізуєвитрати фірми, – це будуть ізокости, дотичні до відповідних ізоквант.
2. Витрати виробництва2.1 Витрати виробництва за короткостроковийперіод
Оскількиу короткостроковому періоді деякі ресурси фіксовані, а обсяги інших можназмінювати для розширення випуску, виділяють два типи витрат – постійні ізмінні, які аналізують за двома рівнями. Перший рівень аналізу стосуєтьсявитрат на весь обсяг продукції, другий – аналізу витрат на одиницю продукції.
Витратина весь обсяг продукції називаються сукупними витратами (TC). Вони включаютьпостійні витрати (FC) і змінні витрати (VC):
TC =FC+VC
Постійнівитрати – це витрати фіксовані, їх величина не змінюється зі зміною обсягіввипуску. До них відносять витрати на устаткування, утримання управлінськогоперсоналу, рентні платежі за оренду приміщення чи землі, зобов’язання фірми зоблігаційних позик, страхові внески тощо. За нульового обсягу виробництвазагальна сума витрат дорівнює постійним витратам фірми.
Зміннівитрати – це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягіввиробництва. До них відносять витрати на сировину, паливо, електроенергію,транспортні послуги, заробітну плату найманих робітників. Другий рівень аналізувключає витрати на одиницю продукції. До них відносять середні і граничнівитрати. Всі види середніх витрат обчислюються шляхом поділу відповіднихсумарних витрат на обсяг продукції, випущеної за певний період:
Середніпостійні витрати(AFC) – це кількість постійних витрат виробництва (FC),що припадає на одиницю виробленої продукції (Q):
AFC = FC/Q
Середні змінні витрати (AVC) – це кількістьзмінних витрат виробництва (VC), що припадає на одиницю виробленої продукції:
AVC= VC / Q
Середні сукупні витрати (ATC) – це кількістьсукупних витрат виробництва (ТС), що припадає на одиницю виробленої продукції:
ATC = TC / Q
Також середні сукупні витрати можна розрахувати яксуму середніх постійних і середніх змінних витрат:
ATC=AFC+AVC=(FC+VC)/Q
Граничні витрати (МС) показують на скількизмінюються загальні витрати виробництва при зміні Q на одну одиницю:
MC=ΔTC/ΔQ
Граничнівитрати – це приріст сукупних витрат в результаті приросту обсягу випуску наодиницю, або додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї додатковоїодиниці продукції.
/>
Рис. 2.1.Криві витрат виробництва.
На рис. 2.1(а) крива постійних витрат (FC) має вигляд горизонтальної лінії, крива зміннихвитрат (VC) – це крива сукупних витрат, зміщена паралельно вниз на величинупостійних витрат. Крива сукупних витрат (TC) графічно визначається додаваннямзначень кривої до кривої. Відстань по вертикалі між кривими і показує значеннязмінних витрат, а відстань по вертикалі між кривими і дає значення постійнихвитрат.
Конфігураціякривих і ілюструє дію законів зростаючої та спадної віддачі. Зв’язок міждинамікою продуктивності факторів виробництва і витрат обернений: граничнапродуктивність змінного фактора на низьких обсягах випуску зростає, досягаємаксимуму, а згодом – на вищих обсягах випуску – спадає, тоді як приростивитрат, навпаки, на низьких обсягах мають спадний характер (це показуєопуклість кривих і вгору), а на вищих – зростаючий (опуклість кривих донизу).
Граничнівитрати на рис. 2.1 (б) спадають приблизно до обсягу 45 одиниць, у точці b′набувають мінімального значення, після чого стрімко зростають. З деякимвідставанням цю ж динаміку виказують середні витрати. Дія законів зростаючої таспадної віддачі (спадних та зростаючих витрат) обумовлює U – подібну формукривих граничних, середніх змінних і середніх сукупних витрат укороткостроковому періоді. [4]
Проаналізувавшиці графіки можна зробити наступні висновки:
· якщо МС менше ніж АТС, то АТС зменшується;
· якщо МС більше ніж АТС, то АТС збільшується;
· якщо МС=АТС, то АТС приймає мінімальне значення.2.2 Витратив довгостроковому періоді
Довгострокові середні витрати, тобто витрати на одиницю продукції,формують ціну виробника, від рівня якої залежить результат діяльності фірми, їїуспіх на ринку. Якщо ціна виробника виявиться нижчою за ринкову ціну, фірмаодержить економічний прибуток, в іншому разі вона матиме збитки і будевитіснена з ринку, тому мінімізація середніх витрат складає основне завданнявиробничої діяльності фірми.
Між середніми сукупними витратами короткострокового і довгостроковогоперіоду існує певний зв’язок. Крива довгострокових середніх витрат будується наоснові кривих короткострокових середніх сукупних витрат. Відображаючи діюзакону спадної віддачі, короткострокові мають U – подібну форму. Нижня точкакривої показує ефективний масштаб виробництва для підприємства з заданоютехнологією. Якщо фірма буде нарощувати обсяг випуску за межі цієї точки занезмінної технології, середні сукупні витрати почнуть зростати, ефективністьвиробництва втрачається. Тому в умовах стійкого підвищення попиту на продукціюфірмі потрібно змінити технологію і потужності. Витрати на основний капіталвідповідно зростуть, а підприємство перейде на нові масштаби виробництва – змалого перетвориться на середнє, а потім – на велике.
За цих умов фірмі необхідно відшукати для кожного технологічногорівня такий обсяг випуску, за якого середні сукупні витрати були бмінімальними. Завдання ускладнюється наявністю постійного, зростаючого іспадного ефектів масштабу. Постійний ефект масштабу спричиняє незмінністьдовгострокових середніх витрат, зростаючий ефект масштабу дає економію витратна масштабі, тобто витрати на одиницю продукції зменшуються з нарощуваннямобсягів випуску, а у випадку спадного ефекту масштабу маємо втрати на масштабі,– середні витрати зі збільшенням обсягу випуску зростають. В кожній з цихтенденцій крива довгострокових витрат має іншу форму.
/>
Рис. 2.2. Крива довгострокових середніх витрат з постійнимефектом масштабу
Рис. 2.2. ілюструє побудову довгострокової кривої середніхвитрат для випадку постійного ефекту масштабу. Якщо фірма хоче випускатиневеликий обсяг продукції, то їй треба будувати підприємство з рівнемвиробництва, який відповідає мінімальним середнім витратам, що встановлюються вточці перетину кривих. Якщо попит на продукцію зростає і фірма має наміррозширити виробництво, то їй краще побудувати підприємство середнього розміру:за наявності постійного ефекту масштабу середні витрати залишаться тими жсамими лише для обсягу виробництва. Будь-який проміжний рівень виробництвадасть більші середні витрати. Так само для великого підприємства треба обратирівень випуску, оскільки для будь-якого обсягу витрати будуть більшими.
Ламана лінія, що з’єднує криві довгострокових середніх витрат міжточками перетину (позначена на графіку насічками), і є кривою довгостроковихсередніх витрат. З’єднавши точки найменших витрат в кожному з розмірівпідприємства, одержимо криву довгострокових середніх витрат.
В умовах постійного ефекту масштабу це буде горизонтальна лінія.
/>
Рис. 2.3.Крива довгострокових постійних витрат зізмінним ефектом масштабу
Рис. 2.3. ілюструє випадок зростаючого ефекту масштабу, абоекономію на масштабі на низьких обсягах випуску, які на вищих обсягахвиробництва переходять у спадний ефект масштабу, або втрати на масштабі. Криватут має U – подібну конфігурацію. Причиною її є змінний характер ефектумасштабу.
Крива довгострокових граничних витрат не огинає короткостроковихкривих. Кожна точка на кривій показує граничні витрати найекономнішого варіантупідприємства для всіх можливих розмірів. Крива перетинає криву в точці їїмінімуму.
3. Ринок досконалої конкуренції 3.1Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики
Досконалаконкуренція є найбільш виразною схемою ринкової структури, яку можнавикористовувати для аналізу економічних процесів. Вона є ідеальним типомринкової структури, перевага якого полягає в тому, що завдяки його існуваннюстає можливим чітке визначення системи обмежень, з якими стикається фірма нашляху до максимізації прибутку.
Ринокдосконалої конкуренції – це ринок, який відповідає умовам досконалої конкуренції.
Умовамиформування ринку досконалої конкуренції є те, що:
1.Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з яких продаєстандартизовану продукцію великій кількості покупців.
2.Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випуску продукції, щопоступає на ринок, і ця частка не перевищує 1% загального продажу.
3.Фірма не цікавиться рішеннями своїх конкурентів. Вона не розглядає конкурентівяк таких, що можуть обмежити її ринкову частку продажу.
4.Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток легко доступна, щодозволяє гнучко реагувати на зміну ринкових умов.
5.Входження в ринок та вихід з нього не обумовлені ніякими перешкодами дляпродавців стандартизованої продукції, що забезпечує повну мобільність увикористанні ресурсів.
На рис. 3.1. показана залежність графіків сукупної, середньоїта граничної виручки від обсягів виробництва продукції.
/>
Рис. 3.1.Графік сукупної, середньої та граничноївиручки
Сукупна виручка (TR) – це загальна виручка від продажу всьогообсягу продукції, яка визначається наступною формулою:
ТR=Q*P,
Середня виручка(AR) – це відношення сукупноївиручки до кількості проданої продукції:
AR = TR/Q=P.
Гранична виручка(MR) – це приріст валової виручки, щовідбувся за рахунок продажу додаткової одиниці товару:
MR = TR/AQ.
3.2 Ринкова поведінкапідприємства в короткостроковому періоді
Для визначення поведінки виробника на ринку необхідно провестианаліз роботи підприємства.
Підприємство виробляє продукцію, якщо це приносить йомуекономічний прибуток або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі повногоприпинення виробництва. Якщо сукупний дохід (МR) більше сукупних витрат (МС),то фірма вирішує завдання максимізації прибутку. Якщо МС більше МR, то фірмамінімізує збитки. У разі припинення діяльності фірми її збитки дорівнюватимутьпостійним витратам. Тому якщо збитки від виробленої продукції менші ніжпостійні витрати, то таке виробництво потрібно продовжувати. Тоді сукупнавиручка буде перевищувати змінні витрати:
МC-МR
Вибір виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупнихвитрат і сукупної виручки можна подати графічно./> /> /> /> /> /> />
Q />
Рис. 3.2.Графік порівняння сукупних витрат і сукупноївиручки
Якщо лінія сукупної виручки (МR) перетинає криву сукупних витрат(МС) і деяка її ділянка знаходиться вище, ніж крива, то обсяги виробництва, щовідповідають цій ділянці, приноситимуть підприємцеві економічний прибуток.
Якщо лінія валової виручки (МR) лежить нижче кривої сукупнихвитрат, але вище кривої змінних витрат (VC) (на деякій ділянці), то виробниквирішує завдання мінімізації збитків. Якщо ж лінія сукупної виручки розміщенанавіть нижче за криву змінних витрат, то найменші збитки підприємець матиметоді, коли взагалі припинить виробництво.
Розглянемо, метод граничного аналізу. Доцільно виробляти будь-якуодиницю продукції, гранична виручка від продажу якої перевищує граничні витратина її виробництво (MR > МС). Аналогічно, якщо гранична виручка меншеграничних витрат (MR
Рівновага виробництва досягається тоді, коли гранична виручказрівняється з граничними витратами (MR=МС), а підприємець отримає найбільшийприбуток чи найменший збиток.
Дані фактори зображуються графічно і потім аналізуються. Якщолінія граничної виручки перетинає криву середніх сукупних витрат, то фірмавирішує проблему максимізації прибутку. Якщо лінія граничного доходу проходитьнижче, ніж крива середніх сукупних витрат, то фірма вирішує проблемумінімізації збитків. Якщо лінія граничного доходу не перетинає криву середніхзмінних витрат, то фірмі потрібно відмовитись від виробництва та шукати шляхиусунення постійних витрат, що в даній ситуації дорівнюють збиткам.3.3Ефективність ринку досконалої конкуренції
Досконала конкуренція не описує які-небудь реально існуючі ринки,а представляє ідеальний тип ринкової структури. Термін «ідеальна ринковаструктура» означає те, що вона існує як абстрактна ідея. До ідеальних, ринковіструктури, що існують реально, можуть тільки наближатися.
Дотримання всіх, вище вказаних, умов на практиці досягнути дужеважко. Так, товари не можуть бути цілком однаковими з позиції споживача, аджевеликий вплив на його рішення справляє те, в якому місці продається товар, яквін запакований, яка його ціна. Відсутність бар`єрів для входження в галузь єтакож нездійсненою у чистому вигляді. Держава надає виробникам ліцензії дляпевних видів діяльності, великі переваги для започаткування справи великевиробництво має перед середнім і дрібним. А головне – виникають і існуютьдомовленості як між виробниками, так і між споживачами.
Слід відмітити, що досконала конкуренція є моделлю ринку, якадопомагає нам вивчити і оцінювати таку економічну систему, в якій рух товарів,послуг і ресурсів є безперешкодним. Вона розкриває, як би розміщувалися ресурсиі встановлювалась ціна, якби не було ніяких ринкових недосконалостей – диференціаціїпродуктів, немобільності ресурсів, поганого знання ринку. Крім того, досконалаконкуренція є зрозумілим і виразним відправним пунктом для будь-якої дискусіїпро визначення ціни та обсягу виробництва. Таким чином, досконала конкуренція –ідеальна структура ринку, яка має вагоме аналітичне і деяке практичне значення.
4.Показники економічної діяльності підприємства
Фірма«Солодке життя» виробляє карамельні цукерки яка за мету поставила виробленнятовару вищого ґатунку, і стоїть перед проблемою якого розміру треба робитипідприємство: малого, середнього чи великого, оскільки підприємство має на метіоптимізувати витрати та максимізувати прибуток. Мінімальна ціна одиниці продукціївизначається коефіцієнтом К=1,2, для підприємства малого розміру Pn =K*ATCmin’ = 98,175.
Значеннякапіталу, ціни капіталу та ціни одиниці праці:
К =11;
Рk= 8,5;
Рl= 7,5.
Варіант10
Отжеспочатку ми подивимося динаміку сукупних, середніх і граничних витрат,сукупного доходу та прибутку підприємства малого розміру в короткостроковомуперіоді.